\"ЗЛОЧИН\" ТА \"ПОКАРАННЯ\" У ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОМУ ВИМІРІ

Краткое описание

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗА ПРОБЛЕМИ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОЇ КОРЕЛЯЦІЇ КАТЕГОРІЙ "ЗЛОЧИН" ТА "ПОКАРАННЯ"................20
1.1. Витоки проблеми 21
1.2. Специфіка постановки проблеми у ХІХ столітті 25
1.3. Новий ракурс проблеми у ХХ – на початку ХХІ ст. 36
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА РОЗВ’ЯЗАННЯ ЦІЛЬОВОЇ ЗАДАЧІ 53
2. 1. Концептуальний каркас та регулятиви розв’язання задачі 56
2.2. Методологічна база дослідження 63
РОЗДІЛ 3. АРХЕТИПИ ЗЛОЧИНУ ТА ПОКАРАННЯ 75
3. 1. Світоглядний підтекст "злочину" та "покарання" у міфології доби архаїки 77
3.2. "Злочин" та "покарання" у контексті реактуалізації архетипічного космогонічного акту 79
3.3. Проблема злочину та покарання в добу занепаду героїчної
міфології 89
3. 4. "Злочин" та "покарання" у контексті проблематики
антиномії 90
3. 5. Проблема злочину та покарання крізь призму
уявлень про фатум 94
3. 6. Експлікація архетипів злочину та покарання 98
РОЗДІЛ 4. "ЗЛОЧИН" ТА "ПОКАРАННЯ" У ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІЙ ПІДСИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ 113
4.1. "Злочин" та "покарання" в античному сегменті інформаційних
потоків 113
4.1.1. Категорії "злочин" та "покарання" у межах знакової системи натурфілософів 114
4.1.2. "Злочин" та "покарання" у семіотиці Піфагора та піфагорійців 129
4.1.3. Категорії "злочин" та "покарання" у межах класичної компоненти інформаційних потоків 131
4.1.4. "Злочин" та "покарання" крізь призму філософсько-правового осмислення фатуму 148
4.2. "Злочин" та "покарання" в контексті філософсько-правової екзегези середньовічних джерел…………………………………………………….. 156
4.2.1. Проблема злочину та покарання в контексті теоцентризму 156
4.2.2. "Злочин" та "покарання" крізь призму ідейно-релігійної
парадигми 178
4.3. "Злочин" та "покарання" у ренесансній та реформаційній підсистемах інформаційних потоків 195
4.4. "Злочин" та "покарання" у новочасному сегменті інформаційних відомостей 225
4.5. Філософсько-правова та кримінально-правова підсистеми інформаційних потоків 261
4. 5. 1. Поняття "злочин" та "покарання" на тлі полілогу філософів
та юристів 264
4.5. 2. "Злочин" та "покарання" у виразотворчій підсистемі інформаційних потоків 282
4. 6. Дискурс "злочину" та "покарання" ХХ – поч. ХХІ ст. 311
РОЗДІЛ 5. КАТЕГОРІЇ "ЗЛОЧИН" ТА "ПОКАРАННЯ" ЯК ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ 332
5.1. Трансдисциплінарні інваріанти категорій "злочин" та "покарання" 332
5. 2. Механізм еволюції категорій "злочин" та "покарання" як інформаційних систем 347
ВИСНОВКИ 352
АКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ 357
ДОДАТКИ 360
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 369

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Головним пріоритетом сьогодення є формування консолідованого українського суспільства, створення єдиного гуманітарного простору, утвердження демократичного порядку в країні. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває пошук шляхів знівелювання у сфері наукових та соціальних взаємодій комунікативних "розривів" як таких, що перешкоджають досягненню широкого загальнонаціонального консенсусу, необхідного для утвердження демократичного порядку в країні та убезпечення національного розвитку від зовнішніх та внутрішніх загроз.
Нині у сфері наукових міжгалузевих та соціальних комунікативних стосунків одним з найбільш відчутних став комунікативний розрив, який виник на тлі апелювання до категорій "злочин" та "покарання" не лише у юридичному просторі, а й поза ним. Тоді як юристи, звертаючись до термінів "злочин" та "покарання", оперують ними як такими, що позначають поняття, зміст яких розкривається у Кримінальному кодексі чи у визначеннях, сформульованих у координатах науки кримінального права, то у просторі поза межами юриспруденції поняття "злочин" та "покарання" нерідко фігурують як такі, що не "прив’язані" ані до Кримінального кодексу, ані до теоретичних визначень, сформульованих у парадигмі кримінального права.
Проблемна ситуація полягає у тому, що позірна відсутність у полі інтерпретаційного дисонансу консенсусної площини перешкоджає повноцінній правовій комунікативній діяльності, гармонізації простору наукових та соціальних взаємодій, а відтак консолідації суспільства й утвердженню демократичного порядку в країні.
Окреслена ситуація спонукає до розв’язання проблеми філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання", як таких, що функціонують у полінауковому просторі. Вирішення сформульованої проблеми пов’язане з виконанням важливого завдання, скерованого на усунення комунікативних "розривів" у полі правової комунікації. Це завдання, своєю чергою, підпорядковане стратегії розробки неконфронтаційних моделей наукових та соціальних взаємодій, необхідних для консолідації сучасного суспільства, збереження соціокультурної ідентичності та самобутності нації, убезпечення національного розвитку держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.
Комунікативна скерованість проблеми на розв’язання якої спрямовано науковий пошук, спонукає до осмислення "злочину" та "покарання" у філософсько-правовому вимірі – в діапазоні філософсько-правових дослідницьких напрямів, що охоплюють питання, пов’язані з методологічними інноваціями та дослідженням права як комунікації. Авторська методологічна інновація полягає у тому, що вперше категорії розглядаються як абстрактні системи, що взаємодіють зі "середовищем" на інформаційному рівні. Комунікативний аспект виявляється в дослідженні "злочину" та "покарання" крізь призму комунікативної концепції права.
На початку ХХ століття видатний соціолог й психолог П. Сорокін [640, с. 128, 153 – 158] та не менш знаний соціолог, філософ Л. Петражицький [517, с. 48, 55 – 58] наголошували на тому, що вузькодисциплінарний підхід не може забезпечити об’ємного осмислення категорій "злочин" та "покарання". Цю лінію продовжив Л. Спиридонов, який довів, що вразливим місцем правничих досліджень, присвячених вивченню категорій, є те, що "дослідницька думка все ще не вийшла за межі властиво правничої сфери", а отримані знання не стали "результатом комплексного вивчення предмету засобами не лише юриспруденції, а й інших наук" [649, с. 46]. До питань, так чи інакше пов’язаних з цією проблематикою зверталися М. Ансель [16] В. Бачинін [33; 34; 35; 36], А. Козловський [301], М. Коржанський [323], Ю. Ляпунов [396] М. Панов [509], К. Переда [916], Е. Поздняков [542], С. Сливка [623], Д. Фейнберг, Д. Бедо [878], Б. Е. Харкорт [904]. Однак проблема кореляції категорій "злочин" та "покарання" як таких, що функціонують у полінауковому просторі не розв’язувалась. Натомість у філософсько-правових дослідженнях розглядалися питання щодо детермінації злочину, досліджувалися каузо-моделі злочинів, осмислювалася метафізика покарання [33; 34; 35]; вивчався соціальний зміст поняття "злочин", простежувалась еволюція поняття "злочин" у процесі духовно-практичної життєдіяльності людства, осмислювалась філософія злочину як соціального факту, виокремлювалося спільне і відмінне у філософському та юридичному розумінні злочину [32; 366; 407; 437; 438; 439; 440; 582; 583; 585; 586; 590; 591; 804; 873; 874; 875; 876 та ін.]. "Злочин" та "покарання" розглядалися у співвіднесенні з проблематикою свободи волі, у світлі ідеї соціальної справедливості [227; 550; 804; 581; 582; 583; 584; 585; 586; 590; 591], осмислювалися в контексті природного права і теологічних теорій тощо [620; 621; 622; 819]. Крізь призму філософії права розглядалися також питання адекватності, змісту та мети кримінального покарання і т. ін. [415; 416; 195; 638].
У рамках науки кримінального права досліджувалися ознаки злочину, склад злочину, еволюція поняття злочину, проблема кваліфікації злочинів, поняття та цілі покарання, види покарань, питання взаємозв’язків між кримінальною відповідальністю і покаранням тощо. Ці теми висвітлювались у працях А. Бернера [45; 46], Л. Бєлогриц-Котляревського [39], С. Будзинського [73], О. Кістяківського [285; 286], О. Лохвицького [388], П. Пусторослєва [565], М. Сергеєвського [613], В. Спасовича [644], М. Таганцева [666; 667; 668]; Л. Владимирова [109], П. Мінца [443], С. Познишева [543; 544]; А. Алакаєва [8], Л. Багрій-Шахматова [27], М. Бажанова [28], Х.-А. Бедо [878; 879], Ю. Бишевського [85], Дж. Бомана [883], Дж. Брігса [884], Я. Брайніна [65; 67], Ф. Бурчака [79; 80], І. Васильєева [86], Г. Гаверова [121], Г. Гайнес [903], І. Гальперіна [123], А. Герцензона [140; 142; 146], Ст. Гестера [905], Горелика [176], Д. Готі [898], М. Готтфредсона [899], Д. Голаш [900], П. де Грейффа [901], І. П. Грішаєва [177; 178], Р. Даффа [893; 894], Т. Денисової [205], К. Дерроу [891], Р. Дублевіча [892], М. Дурманова [222; 223], М. Загородникова [231] Л. Зайберта [924], Г. Езорскі [897], М. Єфимова [229], І. Карпеця [267; 268; 271], М. Карпушина [272], Л. Катца [908], М. Ковальова [291], О. Колба [303, 304], Д. Корневела [887], Д. Крега [888], Д. Крокера [890], В. Кудрявцева [345; 347], Н. Кузнєцової, Б. Курінова [350; 354; 355], Ю. Ляпунова [396], М. Матраверса [913], Т. Міта [914], Дж. Мунчі [915], І. Ноя [494; 495], К. Переди [916] А. Піонтковського [356; 519; 522], І. Подройкіна [543], К. Пріттвіца [917], Д. Росснер [902], Е. Саркісової [600], А. Сімонса [920] П. Сміта [921], М. Тьюніка [923], Л. Уінфрі [925], Б. Утевського [757], Б. Харкорта [904], Т. Хорнлі [907]; І. Гонтаря [163], В. Грищука [155; 180; 181; 182], В. Демченка [203], О. Козлова [299], П. Лейленда [367], В. Меркулової [436], В. Навроцького [461; 462; 463; 464; 465; 466], М. Панова [508], А. Рясова [596], В. Трубникова [689], П. Фріса [786], В. Швидкого [828], О. Шинальського [843] та ін. науковців. "Злочин" і "покарання" вивчалися також під кутом зору компаративістики [357; 792; 13; 756; 183; 557; 793; 833; 332; 302; 359; 471; 518]. У криміналістиці розглядалася криміналістична харктеристика злочинів як наукова категорія [44].
У параметрах кримінології осмислювалася природа злочинних діянь, "злочин" досліджувався як особлива категорія людської поведінки [32; 269; 270; 346; 375; 376; 313; 169; 347; 345; 346; 140; 820; 821; 269; 270]. У психології "злочин" та "покарання" осмислювалися в контексті теорії особистості та у колі проблематики міжособистісних взаємин, досліджувався психологічний зміст категорій [253; 785; 897; 412]. У параметах соціології "злочин" досліджувався як соціальне явище, а поняття злочину розглядалося як таке, що відображає соціальний зміст злочинної поведінки; "покарання" осмислювалося у площині соціальної практики [649; 144; 32; 692].
У рамках історії та теорії держави і права "злочин" та "покарання" розглядалися крізь призму вчень про державу і право. З цих позицій В. Нерсесянц осмислював погляди на злочин та покарання Сократа [475], Платона [474], Г.-В.-Ф. Гегеля [476; 477]; А. Піонтковський – І. Канта, О. Фейербаха, Й.-Г. Фіхте [520], Г.-В.-Ф. Гегеля [521]; А. Герцензон – Ж.-П. Марата, Вольтера, Ш.-Л. Монтеск’є [143; 145]; Я. Брайнін – О. Герцена, М. Добролюбова [63; 64] О. Лейст – Б. Спінози [368]; Ф. Решетніков – Ч. Беккаріа [579], А. Остроух – Бентама [505], тощо. Розглядалися також генеза понять злочин та покарання, історичний аспект класифікації покарань, історична змінність характеру покарань [51; 55; 185; 186; 295; 349; 884; 134; 154; 310; 393; 395; 610; 611; 815; 823; 833; 591; 790; 609; 677]. Вивчалися окремі види злочинів та особливості покарання в контексті Римського права [175], Руського права [180; 181; 344; 675; 676; 824], Магдебурзького [577; 578], Литовського права [204; 406; 608; 625]. "Злочин" та "покарання" досліджувалися також крізь призму загального порівняльного правознавства [24; 84; 665; 853]. Під кутом зору історії права досліджувалася також проблема смертної кари, здійснювався історико-правовий аналіз кримінальної відповідальності за злочини, вивчався процес становлення правового підґрунтя інституту покарань [175; 842] тощо.
У працях філософів "злочин" та "покарання" осмислювалися в контексті глобальної проблематики взаємовідносин людини і суспільства [18; 41; 258; 259; 341; 342; 366; 601; 602; 603; 692; 759 та ін.], у полі історії філософії досліджувалися погляди на злочин та покарання Анаксимандра, Геракліта, піфагорійців, Сократа, Платона, Арістотеля, Т. Аквінського, П. Гассенді, І. Вишенського, Б. Паскаля, С. Десницького, К.-А. Гельвеція, Ж.-Ж. Руссо. П. Гольбах, Ш.-Л. Монтеск’є, Г. Сковороди, Вольтера, У. Палея, І. Канта, Г.-В.-Ф. Гегеля та інших мислителів. Цим питанням були присвячені праці Ф. Асмуса [25; 26], Б. Биховського [52], К. Державіна [207], Т. Длугач [213], А. Карася [264], Ф. Кессіді [281], Н. Мотрошилової [460]; Е. Михайлової [446]; А. Пашука [511; 512; 513], Г. Стрельцової [660], П. Тепляшина [674], Дж. Томсона [685], А. Чанишева [446; 814] та інших дослідників. У рамках етики та естетики "злочин" та "покарання" розглядалися в контексті історії етичної думки, у співвіднесенні з провідними категоріями етики та естетики [192; 193; 899; 148; 399; 775; 387; 378; 379; 380; 868].
У релігієзнавстві та науці церковного права "злочин" та "покарання" у рамках дослідження монотеїстичних релігій та релігійних систем, піднімалася проблематика злочину та гріха; "покарання" осмислювалося під кутом зору впливу теоретичного богослов’я на формування кримінально-правової політики, як церковна карна санкція тощо [81; 156; 244; 358; 390; 391; 869; 803; 233; 404]. У рамках етнології "злочин" та "покарання" вивчалися в контексті звичаєвого права [110; 165; 170; 171]. З культурологічних позицій відбувалось осмислення "злочину" та "покарання" в міфологічному просторі [37; 373; 382; 386]. У мовознавсті, юридичній лінгвістиці досліджувався історичний аспект лексики на позначення понять "злочин" та "покарання" [14; 818]. У площині літературознавства аналізувалось потрактування "злочину" та "покарання" в художній кримінографії [825; 493; 206; 397] і т. ін.
Очевидним є те, що зусиллями науковців створено грунтовний масив досліджень, присвячених "злочину" та "покаранню": у галузі кримінального права увага приділялася визначенню злочину та відмежуванню його від незлочинної поведінки, складу злочину, його окремим елементам та ознакам, стадіям вчинення злочину; покаранню та його меті, системі та видам покарань, еволюції кримінальних покарань, проблемам призначення покарання, ефективності застосування покарання; у кримінології – злочинам як соціальним явищам; у філософії права – проблемі злочину та покарання у полі глобальної проблематики взаємовідносин людини і суспільства; у галузі теорії та історії держави і права – "злочину" та "покаранню" в контексті вчень про державу і право; у філософії – історико-філософському осмисленню "злочину" та "покарання" і т. ін. Однак пошук міждисциплінарної консенсусної "території" не здійснювався, корелятивні категорійні зв’язки не вивчалися. Ця обставина спонукає до того, аби вдатися до дослідження "злочину" та "покарання" у філософсько-правовому вимірі, зосередившись на розв’язанні проблеми філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" як таких, що функціонують у полінауковому просторі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження здійснене на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р "Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ" (щодо використання сучасних інформаційно-психологічних технологій у діяльності ОВС і проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), відповідно до "Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України, на період 2004-2009 років", затверджених Наказом МВС України від 05. 08. 2004 р. № 755, а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами : "Методологія вивчення державно-правових явищ філософії права; стану і перспектив розвитку ОВС України" (державний реєстраційний номер 0106U003648); "Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності (державний реєстраційний номер 0106U00364); "Філософсько-правові та теоретично-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є наукова розробка та обгрунтування філософсько-правової комунікативної концепції кореляції категорій "злочин" та "покарання" як таких, що функціонують у полінауковому просторі. Для досягнення цієї мети необхідно виконати наступні завдання:
– виявити інформаційний вміст категорій "злочин" та "покарання";
– виокремити у категоріях "злочин" та "покарання" внутрішньосистемні інваріанти;
– описати механізм еволюції категорій "злочин" та "покарання";
– виявити адаптативні механізми у категоріях "злочин" та "покарання";
– здійснити демаркацію категорій "злочин" та "покарання" за атрибутивними системними параметрами;
– сформулювати пропозиції щодо практичного застосування результатів, отриманих внаслідок дослідження категорій "злочин" та "покарання" як інформаційних систем.
Об’єктом дослідження є "злочин" та "покарання" як явища, загальні властивості яких представлені когнітивно.
Предметом дослідження є філософсько-правові корелятивні зв’язки та комунікативні властивості "злочину" та "покарання" як категорій, що функціонують у полінауковому просторі.
Методологічна база дослідження. З огляду на специфіку цільового завдання, у дослідженні пріоритет надається методології системного аналізу. Апелюючи до системного аналізу, ґрунтуємося на загальній теорії систем, зокрема на системній концепції Л.фон Берталанфі [29; 30]. У цьому контексті парна категорія злочин-покарання розглядається як складна система, що взаємодіє із "середовищем".
Опираючись на загальну теорію систем, здійснюємо декомпозицію системи-об’єкту. Потрактування категорій "злочин" та "покарання" як підсистем складної системи не стоїть на заваді розгляду кожної з цих підсистем як системи. Однак дослідження категорій як систем жодною мірою не означає їх герметичного споглядання, натомість передбачає вивчення цих систем як таких, що знаходяться у просторі макросистеми категорій.
Досліджуючи систему-об’єкт, вдаємося до методологічних установок, які є результатом осмислення вихідних теоретичних принципів синергетики. Зокрема, в контексті методологічних установок, викладених Г. Ніколісом та І. Пригожиним [403, с. 27 – 441], розглядаємо парну категорію "злочин-покарання" як самоорганізовану відкриту систему.
Потрактування взаємозв’язків між досліджуваною системою і "середовищем" відбувається в дусі синергетичних ідей Г. Хакена, з опертям на описані ним процеси інформаційного взаємообміну між системою та "середовищем" [714, с.35 – 61].
Синергетична позиція не означає відмови від діалектичного підходу. При дослідженні категорії в контексті інформаційно-синергетичних ідей Г. Хакена йдеться не про відмову від діалектики, а про апелювання до неї крізь призму синергетики. За цих обставин діалектичний підхід означає установку на осмислення становлення категорії як самоорганізації, а її розвитку як саморозвитку складної системи. Актуальним є діалектичний підхід й при дослідженні інформаційних потоків як системи зафіксованих наукових результатів, упорядкованої множини інформаційних відомостей. Удаючись до виявлення інформаційних "вузлів", опираємось на принципи історизму, об’єктивності, всезагального взаємозв’язку та взаємозалежності. Апелюючи до інформаційних потоків як відкритої складної системи, звертаємося до трьох підсистем: внутрішньосистемними елементами першої з них є філософсько-правові першоджерела; другої – законодавчі джерела; третьої – художньо-кримінографічні твори, які містять філософсько- значущу інформацію. Внутрішньосистемні елементи цих інформаційних потоків розглядаються адекватно до часу виникнення, осмислюються невідривно від поступального процесу історичного розвитку. Досліджуючи кожен із них окремо у межах єдиного цілого, вдаємося до методу аналізу. З метою їх логічного поєднання й відображення в цілісності, єдності і взаємозв’язку застосовуємо метод синтезу. У процесі декодування архетипічних уявлень вдаємося до семіотичного підходу. При дослідженні інтерпретаційних зсувів та розпредмечуванні елементів, у яких містяться приховані смисли, застосовуємо герменевтичний підхід.
Порівнюючи змістове наповнення внутрішньосистемних елементів тих підсистем інформаційних потоків, що належать до різних історичних періодів, застосовуємо порівняльно-історичний метод. При співставленні внутрішньосистемних елементів правових систем різних держав вдаємося до порівняльно-правового методу.
Оскільки досліджувана система абстрактна, вона вивчається не безпосередньо, а через проміжну ланку – модель як формальну абстракцію, що є адекватним відображенням системи. Прототипом базової моделі є складна система "парна категорія злочин-покарання". Для відображення внутрішньосистемних елементів цієї системи застосовується метод моделювання, який полягає в розміщенні елементів у так званих "чорних скринях", що фігурують як формальне позначення об’єму, вміст якого невідомий. Удаючись до зчитування інформації з внутрішньосистемних елементів, опираємося на положення теорії зв’язку К. Шеннона [750].
Вибір інструментарію та ієрархія використовуваних прийомів з опертям на загальну теорію систем, теорію інформації та принципи синергетики, зумовлений не лише специфікою сформульованої наукової задачі, а й тими проблемними ситуаціями міждисциплінарного характеру, що призвели до потреби її вирішення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше
розв’язано проблему кореляції категорій "злочин" та "покарання" й запропоновано філософсько-правову комунікативну концепцію категорійної кореляції у полінауковому просторі. Найбільш вагомими з числа теоретичних положень, висновків і пропозицій, сформульованих у дисертації, є наступні: уперше:
– на основі застосування методологічної інновації, яка полягає в дослідженні парної категорії "злочин–покарання" як складної відкритої абстрактної системи, що на інформаційному рівні взаємодіє зі "середовищем", виявлено інформаційні трансдисциплінарні інваріанти, котрі уможливлюють кореляцію категорій "злочин" та "покарання" у полінауковому просторі та являють собою інформаційні консенсусні площини, спільні для правників та представників неюридичних спеціальностей;
– механізм еволюції категорій "злочин" та "покарання" потрактовано як такий, що полягає у здатності релевантних інформаційних полів внутрішньосистемних ядер інваріантів змінюватися залежно від інформації, отриманої на "входах" у систему;
– категорії "злочин" та "покарання" представлено як системи, що адаптуються у просторі різних дисциплінарних матриць завдяки адаптативним властивостям інформаційних полів інваріантних ядер. Зберігаючи інваріантні комплекси, категорії у тому чи іншому дисциплінарному "середовищі" здатні проявляти той чи той варіант свого існування через варіативні зміни, що відбуваються у релевантних інформаційних полях інваріантних ядер у зв’язку з отриманою на "входах" у систему інформацією;
– здійснено демаркацію категорій "злочин" та "покарання" за атрибутивними системними параметрами. Визначено, що категорії "злочин" та "покарання" являють собою:
– динамічні системи, в яких, незважаючи на різноманітні обмінні процеси, існують інваріанти, які не зазнають змін;
– варіативні системи, тобто такі, що у тому чи іншому "середовищі" здатні проявляти той чи той варіант свого існування;
– адаптативні системи, які реагують на середовище в такий спосіб, що в результаті отримують сприятливі для свого функціонування наслідки;
– незавершені системи, тобто такі, що, отримуючи на "входах" інформацію, поповнюються новими підсистемами інформаційних полів інваріантних ядер, а також новими ядрами з новоутвореними інформаційними полями;
– запропоновано філософсько-правову комунікативну концепцію кореляції категорій "злочин" та "покарання", що являє собою систему поглядів на механізм кореляції, специфіку корелятивних зв'язків та комунікативні властивості категорій. Механізм кореляції задекларовано як трансдисциплінарне узгодження поліфункціональних категорій, котрі, зберігаючи сталий інваріант, проявляють у тому чи іншому дисциплінарному "середовищі" певний варіант свого існування завдяки варіативним та адаптативним властивостям інформаційних полів інваріантних ядер. Категорійні кореляційні зв'язки представлено як такі, що здійснюються через трансдисциплінарні інваріанти. Комунікативні властивості категорій проявляються у тому, що їх внутрішньосистемні інваріанти взмозі виконувати роль інформаційних консенсусних "платформ", які здатні сприяти усуненню комунікативних "розривів" у полі наукових та соціальних взаємодій;
удосконалено:
– методологію дослідження категорій "злочин" та "покарання". Запропоновано інноваційний підхід, який полягає в їх осмисленні як абстрактних систем, що взаємодіють зі "середовищем" на інформаційному рівні;
– систему методів усунення комунікативних "розривів" у сфері наукових та соціальних взаємодій: обгрунтовано доцільність знівелювання комунікативних „розривів”, що виникають на тлі оперування поліфункціональними категоріями, шляхом виокремлення категорійного трансдисциплінарного інваріанта як інформаційної консенсусної платформи, спільної для представників різних спеціальностей;
набули подальшого розвитку:
– філософсько-правова концепція дослідження "злочину" та "покарання" в універсальних світоглядних вимірах культурно-історичного цивілізаційного процесу: категорії "злочин" та "покарання" запропоновано розглядати як динамічні системи з інваріантами універсального характеру;
– концепції щодо еволюції категорій "злочин" та "покарання" у процесі духовно-практичної діяльності людства: механізм еволюції категорій представлено як такий, що полягає у здатності інформаційних полів внутрішньосистемних ядер змінюватися залежно від інформації, отриманої на "входах" у систему.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки та сформульовані пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній ділянці: розв’язання методологічної проблеми проникнення в інформаційний простір категорій як абстрактних систем та вирішення проблеми філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" уможливлює виявлення (за аналогією) інваріантів та кореляційних зв’язків й інших категорій, здатних функціонувати у полінауковому просторі;
– у правотворчій діяльності: при формулюванні законодавчих визначень понять з врахуванням їх інформаційного вмісту;
– у правороз’яснювальній та інформаційній сферах – у ділянці забезпечення зрозумілості для громадян норм поведінки, закріплених у нормативно-правових актах;
– у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін "Філософія права", "Філософія", "Юридична деонтологія", "Етика та естетика".
– у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації. На користь практичного значення викладених у дослідженні висновків і пропозицій свідчить те, що вони використовуються під час проведення службової підготовки у процесі підвищення кваліфікаційного рівня особового складу Личаківського сектору карного розшуку ЛМУГУ МВСУ у Львівській області, Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України у Львівській області та Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, що засвідчено відповідними актами впровадження.
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблено автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення на висновки дисертації пройшли апробацію на науково-методичному семінарі кафедри філософії та політології, міжкафедральному семінарі кафедри філософії та політології і кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на низці наукових та науково-практичних конференцій: УІ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції "Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні" (м. Острог, 28 – 29 квітня 2005 р.); ХІХ-й Міжнародній науково-практичній конференції "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості (м. Донецьк, 19 травня 2006 р); на засіданні Другого всеукраїнського "круглого столу" під егідою Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України "Антропологія права: філософський та юридичний виміри" (м. Львів, 1 – 2 грудня 2006 р.); Першій звітній науковій конференції факультету економічної безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 2 березня 2007 р.); на науково-практичному семінарі "Протидія транснаціональній організованій злочинності як реалізація євроатлантичної стратегії України: іторія, політика, право (м. Львів, 4 травня 2007р.); Міжнародній науковій конференції "Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки" (м. Львів, 8 – 9 лютого 2008 р.); Міжнародній науковій конференції "Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії" (м. Харків, 16 – 18 квітня 2008 р.); на Міжнародній науково-теоретичній конференції "Філософія освіти в контексті історико-філософського знання" (м. Дніпропетровськ, 15 – 16 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Культура і економіка" (м. Донецьк, 20 – 21 березня 2008 р.); Другій звітній науковій конференції факультету економічної безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 2008 р.); ХХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Україна та Польща у вимірі незалежності: 1918 – 2008 (м. Львів, 23 – 24 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ""Минуле європейської філософії та культури: онтологія та аксіологія" (м. Львів, 6 – 7 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Гуманізм. Людина. Глобалізація" (м. Дрогобич, 10 – 11 жовтня 2008 р.); ХХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості (м. Донецьк, 16 травня 2008 р), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Інтелект. Особистість. Економіка" (м. Донецьк, 30 січня 2009 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Порівняльне правознавство: теоретична та галузева приналежність" (м. Львів, 22 травня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції "Гуманізм. Людина. Інформація" (м. Дрогобич, 9 – 10 жовтня 2009 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 64 праці, у тому числі дві індивідуальні монографії, 24 публікації у фахових виданнях з юридичних наук, 20 публікацій у фахових виданнях з філософських наук та 18 публікацій в інших виданнях.
Обсяг і структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, п’яти розділів, що включають 16 підрозділів, висновків, додатків (на 100 сторінках) та списку використаних джерел (на ¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬100 сторінках, 925 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 465 сторінок, з них обсяг основного тексту роботи – 365 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Актуальність осмислення "злочину" та "покарання" у філософсько-правовому вимірі з акцентацією на розв'язанні проблеми філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" повністю підтвердилась у ході проведеного наукового дослідження. Проблему вирішено шляхом виявлення трансдисциплінарних інваріантів, які уможливлюють кореляцію категорій "злочин" та "покарання" у полінауковому просторі та являють собою інформаційні консенсусні "платформи", здатні сприяти усуненню комунікативних "розривів" у сфері наукових та соціальних взаємодій.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків:
І. У підсистемах складної системи "парна категорія "злочин-покарання" містяться комплекси внутрішньосистемних елементів зі сталими ядрами та релевантними інформаційними полями. Внутрішньосистемні ядра зберігають у собі фундаментальну константу інформацію. Варіативна та інша підсистемна інформація міститься в інформаційних полях. У ядрі одного з внутрішньосистемних елементів категорії "злочин" зберігається базова інформація щодо суспільної небезпечості злочину. У підсистемах інформаційного поля міститься інформація стосовно підтекстів суспільної небезпечності (залежно від специфіки епохи, світоглядних, релігійних, політичних установок, особливостей націопсихологї, етноментальності тощо) та інформація щодо змін, які відбуваються у колі суспільно небезпечних діянь та ін. У ядрі другого елемента міститься інформація щодо того, що злочин являє собою діяння. В іншому елементі зберігається інформація щодо злочину як акту волевиявлення особи, винного діяння. У ядрі наступного внутрішньосистемного елемента міститься інформація щодо злочину як протиправного вчинку. Інформаційне поле ядра зберігає у підсистемах варіативну інформацію. У ядрі та релевантних підсистемах інформаційного поля п’ятого елемента зберігається інформація щодо злочину як караного діяння. У підсистемі "категорія покарання" міститься комплекс внутрішньосистемних елементів, у ядрі одного з яких зберігається інформація щодо покарання як кари. Інформаційне поле цього ядра містить у підсистемах інформацію щодо "кари" (як відплати за принципом таліону, умовно-співмірної відплати тощо). У ядрі другого елемента акумулюється інформація щодо покарання як виправлення злочинця. В його інформаційному полі – варіативна інформація. Інформаційне поле ядра, в якому акумулюється інформація стосовно покарання як такого, що має на меті попередження злочинів, зберігає у підсистемах відомості щодо спеціальної та загальної превенції. У ядрі наступного елемента міститься інформація щодо покарання як такого, що передбачає ресоціалізацію особи. В іншому – зберігається інформація щодо покарання як відновлення справедливості. В інформаційному полі – варіативна інформація (щодо "відновлення" як "зняття" злочину, компенсаційного характеру, морального, емоційного "відновлення" потерпілого тощо).
ІІ. З огляду на те, що інформацію, з якої виокремлено інформаційні "вузли", зчитано з тих підсистем інформаційних потоків, які репрезентують різні дисциплінарні матриці, можна стверджувати, що незмінювані ядра, виявлені у категоріях "злочин" та "покарання", являють собою трансдисциплінарні інваріанти, через які здійснюються корелятивні зв’язки категорій. У полінауковому просторі категорії можуть описуватись різними науковими "мовами": у кримінальному праві – "мовою" науки кримінального права, якій притаманні точність і однозначність у побудові конструкцій, спроможність відображати об’єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях; у філософії – "мовою" філософської рефлексії, семіотичних знаків тощо; у художній кримінографії – мовою метафори, гіперболи і т. ін. Однак наявність інваріантів означає, що якою б науковою (чи навіть виразотворчою) "мовою" підсистеми "категорія злочин" та "категорія покарання" не описувались, який би дисциплінарний акцент у цих описах не проставлявся, на якому б з тих сегментів інформації, що міститься у змінюваних інформаційних полях, не заакцентовувалось, у будь-якому випадку належить зважати на ту універсальну інформацію, що міститься в комплексі ядер інваріантів. Ігнорування цієї інформації призводитиме до хаотизації міждисциплінарних зв’язків, поглиблення комунікативних "розривів", а відтак перешкоджатиме об’єднанню наукових потужностей в єдиний комплекс, скерований на формування спільного гуманітарного простору й розв’язання системних завдань, які неможливо вирішити у ситуації дисциплінарної ізольованості.
ІІІ. З огляду на існування внутрішньосистемних інваріантів, механізм еволюції категорій "злочин" та "покарання" можна потрактувати як такий, що полягає у здатності змінюваних інформаційних полів незмінних ядер інваріантів змінюватися залежно від інформації, отриманої на "входах" у систему, яка взаємодіє зі змінюваним "середовищем" на інформаційному рівні. Своєю чергою, інформаційні поля доцільно розглядати як системи, що мають власні підсистеми. Інформаційне поле інваріантного ядра, в якому міститься інформація щодо суспільної небезпечності злочину, зберігає у своїх підсистемах інформацію щодо підтекстів суспільної небезпечності (залежно від специфіки епохи, світоглядних, релігійних, політичних установок, особливостей націопсихологї, етноментальності тощо) та інформацію щодо змін, які відбуваються у колі суспільно небезпечних діянь. Інформаційне поле інваріантного ядра, в якому міститься інформація щодо злочину як діяння, має підсистеми, в одній з яких зберігається інформація щодо злочину як дії, в іншій – бездіяльності. Інформаційне поле інваріантного ядра з інформацією стосовно злочину як протиправного вчинку, містить у своїх підсистемах варіативну інформацію щодо "протиправності". Інформаційне поле ядра, в якому акумулюється інформація стосовно покарання як такого, що має на меті попередження злочинів, зберігає у підсистемах інформацію щодо спеціальної та загальної превенції. Інформаційне поле з інформацією стосовно покарання як кари, має у своїх підсистемах варіативну інформаційну інформацію щодо "кари". Інформаційне поле ядра, в якому міститься інформація щодо покарання як "відновлення справедливості", зберігає у своїх підсистемах інформацію щодо "відновлення" майнового компенсаційного характеру, морального, емоційного "відновлення" потерпілого тощо. Тоді як еволюція категорій відбувається завдяки здатності змінюваних інформаційних полів незмінних ядер інваріантів змінюватися залежно від отриманої на "входах" у систему інформації та з огляду на появу в інформаційних полях нових підсистем, а у просторі самих категорій нових ядер з новими інформаційними полями, адаптація категорій до різних дисциплінарних матриць відбувається шляхом пристосування інформаційних полів до того чи іншого дисциплінарного "середовища".
ІV. Адаптація категорій до різних дисциплінарних матриць відбувається шляхом пристосування інформаційних полів інваріантних ядер до того чи іншого дисциплінарного "середовища".
V. Здійснюючи демаркацію категорій "злочин" та "покарання" за атрибутивними системними параметрами доходимо висновку:
1. Категорії "злочин" та "покарання" являють собою динамічні системи, в яких, незважаючи на різноманітні обмінні процеси, існують ядра (інваріанти), які не зазнають змін.
2. З огляду на наявність інваріантів та одночасну динамічність категорії "злочин" та "покарання" можна потрактувати як варіативні системи, себто такі, що, зберігаючи інваріант, у тому чи іншому дисциплінарному "середовищі" здатні проявляти певний варіант свого існування через варіативні зміни, що (завдяки отриманій на "входах" у систему інформації) відбуваються у змінюваних інформаційних полях незмінних інваріантних ядер.
3. Категорії "злочин" та "покарання" – адаптативні системи, які реагують на те чи інше "середовище" в такий спосіб, що в результаті отримують сприятливі для свого функціонування наслідки. Адаптація категорій до різних дисциплінарних матриць відбувається шляхом пристосування змінюваних інформаційних полів незмінних ядер інваріантів до того чи іншого дисциплінарного "середовища".
4. Категорії "злочин" та "покарання" – незавершені системи, тобто такі, що, отримуючи на "входах" інформацію, поповнюються новими підсистемами інформаційних полів, а також новими ядрами з новоутвореними інформаційними полями.
VІ. З огляду на отримані результати уможливлюється формулювання наступних пропозицій:
VІ.1. Наявність у категоріях "злочин" та "покарання" інваріантів як таких, що залишаються незмінними у процесі функціонування цих категорій у тому чи іншому дисциплінарному просторі, означає, що ці інваріанти є рівнозначними і для юридичної, і для неюридичної площин. Позаяк нерідко у визначеннях "злочину", які подають словники та енциклопедії неюридичного профілю (зокрема, українські тлумачні словники, філософські, політологічні тощо), нехтується те, що в інваріанті категорії "злочин" міститься інформація щодо злочину як протиправного вчинку; часто-густо не береться до уваги наявність інваріантного ядра з інформацією щодо злочину як суспільно небезпечного діяння і т. ін. Тим часом наявність інваріантних ядер указує на те, що бажано, аби ті представники неюридичних спеціальностей, котрі так чи інакше звертаються до категорій "злочин" та "покарання", а тим паче дають визначення цим категоріальним поняттям з позицій вузькофахових зацікавлень, виходили з того, що в цих категоріях об’єктивно існують інваріантні ядра, котрі, попри змінюваність інформаційних полів, залишаються незмінними не лише у "просторі й часі", а й у контексті різних дисциплінарних матриць. Йдеться не про те, аби представники неюридичних спеціальностей дублювали визначення понять "злочин" та "покарання", сформульовані у координатах науки кримінального права, а про те, аби фахівці, описуючи категорії "злочин" та "покарання" науковою "мовою", притаманною тій науці, під кутом зору якої зазначені категорії досліджуються, зважали на те, що останні являють собою абстрактні системи, в яких, незважаючи на різноманітні обмінні інформаційні процеси, зберігаються інваріанти універсального характеру. Особливо важливо, аби наявність цих інваріантів враховувалася тими представниками неюридичних спеціальностей, котрі мають вихід на широку аудиторію, зокрема репрезентаторами засобів масової інформації, політичними, громадськими діячами, педагогами, які викладають такі дисципліни, як філософія, етика, культурологія, історія, етнологія, соціологія, психологія, релігієзнавство тощо. Врахування наявності цих інваріантів працюватиме на структуризацію знань студентів, подолання комунікативних "розривів", налагодження якісного соціального діалогу, об’єднання зусиль науковців різних спеціальностей, працівників правоохоронних органів, освітян, представників засобів масової інформації та громадських правозахисних організацій для проведення ефективної виховної й інформаційної роботи, забезпечення зрозумілості для громадян норм поведінки, закріплених у нормативно-правових актах.
VІ.2. Виявлені у підсистемах "категорія злочин" та "категорія покарання" комплекси внутрішньосистемних елементів вказують на те, що при формулюванні визначень понять "злочин" та "покарання" доцільно враховувати інформацію, яка міститься в кожному з ядер внутрішньосистемних елементів. Так, наявність у категорії "покарання" (поряд з елементами, в яких міститься інформація стосовно покарання як такого, що має на меті виправлення злочинця та запобігання вчиненню нових злочинів) внутрішньосистемних елементів з інформацією щодо "покарання" як відновлення справедливості й такого, що передбачає ресоціалізацію особи, спонукає до того, аби замислитись над потребою врахування цієї інформації при визначенні поняття покарання та його мети.
VІ.3. Інформацію, яка міститься у внутрішньосистемних елементах категорій, доцільно враховувати в об’єктиваційній сфері:
а) Наявність внутрішньосистемного елемента, в якому міститься інформація щодо покарання як відновлення справедливості, працює на користь парадигми відновного правосуддя з орієнтацією на збаланування інтересів потерпілого та суспільства.
б) Внутрішньосистемні елементи, які містять інформацію щодо покарання як такого, що має на меті виправлення злочинця та передбачає ресоціалізацію особи, вказують на те, що всупереч існуючому песимізму щодо виправних можливостей та ресоціалізаційних властивостей покарання, не слід відмовлятися від виправлення як підсистеми мети покарання та орієнтації на ресоціалізацію особи. Це скеровує до акцентації на дотриманні прав людини за обставин притягнення до кримінальної відповідальності й під час відбування нею покарання та створенні у місцях позбавлення волі реальних умов для навчання, трудового, релігійного виховання і психічного відновлення осіб з метою їх реінтеграції у суспільство.
VІ.4. Інформацію, яка міститься у ядрі категорії "покарання", доцільно враховувати у політиці у сфері боротьби зі злочинністю в частині скасування смертної кари. Адже донині у дискусійному полі світової спільноти проблема смертної кари залишається з-поміж найбільш гострих. Натомість, якщо зважити на те, що в одному з інваріантних ядер категорії "покарання" міститься інформація стосовно покарання як такого, що має на меті виправлення злочинця, то стане очевидним, що смертна кара суперечить категорійній інваріантній інформації, оскільки не надає можливості для виправлення, тоді як довічне ув’язнення пропонує такий шанс, відкриваючи простір для пастирської роботи та спокути засуджених.
VІ.5. Інформацію, що міститься у внутрішньосистемних елементах категорій "злочин" та "покарання", доцільно враховувати при реалізації державної інформаційної та культурної політики. Наявність у системі "категорія злочин" універсального ядра, яке містить інформацію щодо злочину як суспільно небезпечного діяння, вказує на неприпустимість в інформаційно-культурному просторі толерування романтизації злочинного світу, натомість висуває потребу заохочення митців до реалістичного багатовимірного зображення антигероїв як таких, що зазіхають на панівні вартості, загрожують самим основам суспільного життя.
Підтверджена у процесі дослідження актуальність проблеми, її розв'язання шляхом виокремлення трансдисциплінарного інваріанта, який уможливлює філософсько-правову кореляцію категорій у полінауковому просторі, а також сформульовані автором пропозиції, що засвідчують життєздатність отриманих результатів, дають підстави констатувати досягнення мети, що передбачала розробку філософсько-правової комунікативної концепції кореляції категорій "злочин" та "покарання". Розроблена автором концепція являє собою систему філософсько-правових поглядів на механізм кореляції, корелятивні зв'язки та комунікативні властивості категорій. Механізм кореляції вбачається у трансдисциплінарному узгодженні поліфункціональних категорій як таких, що зберігають інваріант, проявляючи у певному середовищі той чи інший варіант свого існування завдяки релевантності інформаційних полів інваріантних ядер. Категорійні кореляційні зв'язки потрактовано як такі, що здійснюються через трансдисциплінарні інваріанти. Комунікативні властивості категорій проявляються в тому, що їх внутрішньосистемні інваріанти взмозі виконувати роль інформаційних консенсусних "платформ", здатних сприяти усуненню комунікативних "розривів" у полі наукових та соціальних взаємодій.
Маючи орієнтиром цивілізаційну модернізацію, яка потребує методологічних інновацій, автор вважає, що у філософсько-правовому вимірі категорії "злочин" та "покарання" доцільно досліджувати в тому числі й як інформаційні системи. У просторі інноваційного філософсько-правового осмислення категорій як абстрактних систем залишається широке поле для подальших наукових пошуків. Адже розгляд внутрішньосистемних елементів категорій як інформаційних структур, а самих категорій як інформаційних систем буде результативним при потребі проникнення у змістове наповнення й інших категорій, здатних функціонувати у полінауковому просторі (як-от, "право", "безпека", "свобода", "рівність", "справедливість", "верховенство права" та ін.), що дає підстави наголосити на доцільності започаткування нового системно-інформаційного напряму в дослідженні категорій. Цей напрям відкриє широкі можливості для виокремлення трансдисциплінарних інваріантів як інформаційних консенсусних "платформ", здатних прислужитися усуненню комунікативних "розривів" у полі наукових та соціальних взаємодій, а відтак об’єднанню зусиль науковців для створення єдиного гуманітарного простору та участі у консенсусному вирішенні системних проблем державницького характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Августин Аврелий Блаженный. О граде Божием // Творения : в 4 т. / Блаженный Августин ; [пер. с латин. С. И. Еремеев]. – Пб. : Алтея; К. : УЦИММ-Пресс, 1998. – Т. 3. – Кн. І – ХІІІ. – 588 с.
2. Августин Аврелий Блаженный. О граде Божием // Творения : в 4 т. / Блаженный Августин ; [пер. с латин. С. И. Еремеев]. – Пб. : Алтея; К. : УЦИММ-Пресс, 1998. – Т. 3. – Кн. XIV – XXII. – 588 с.
3. Августин Аврелий Блаженный. О пользе покаяния [Електронний ресурс] // Проповеди Блаженного Августина ; [пер. с латин. Д. Садовский]. – Сергиев Посад : Типография Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1913. – Режим доступу до кн.:
http://www.mystudies.narod.ru/library/a/augustin/ sermons/11.html
4. Августин. Сповідь / Святий Августин ; [пер. з латин. Ю. Мушак]. – К. : Основи, 1999. – 319 с.
5. Аквинский Ф. Сумма против язычников. / Фома Аквинский ; [пер. с латин. Т. Ю. Бородай]. – Долгопрудный : Вестком, 2000. – 464 с.
6. Акоф Р. Общая теория систем и исследование систем как противоположные концепции науки о системах / Р. Акоф ; пер. с англ. В. Я. Алтаев, Э. Л. Наппельбаум // Общая теория систем. – М. : Мир, 1966. – С. 66 – 80.
7. Акоф Р. Системы, организации и междисциплинарные исследования / Р. Акоф ; пер. с англ. Г. Л. Смолян // Исследования по общей теории систем : сборник переводов. – М. : Прогресс, 1969. – С. 143 – 164.
8. Алакаев А. М. Понятие преступления : формы и виды : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 "Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право" / А. М. Алакаев. – М., 1992. – 22 с.
9. Алексеев И. А. К вопросу о понятии ответственности в системе права / И. А. Алексеев // Государство и право. – 2009. – № 2. – С. 83 – 87.
10. Алексеев С. С. Философия права. История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы. / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 1999. – 336 с.
11. Алиева Е. Н. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : [учебник] / Е. Н. Алиева, А. П. Бабий, Т. А. Гончар, Н. С. Магарин. – Х. : ООО "Одиссей", 2007. – 720 с.
12. Альберти Л. Рок и фортуна / Леон Баттиста Альберти ; [пер. с итал. И. Я. Эльфонд] // Сочинения итальянских гуманистов эпохи Возрождения : ХV век. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1985. – С. 156 – 161.
13. Андреев И. Очерк по уголовному праву социалистических государств / Игорь Андреев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 168 с.
14. Андрійчук О. Злочин чи переступ? Українська юридична термінологія Електронний ресурс / Олесь Андрійчук // Українська юридична газета. – 2006. – № 8 (68). – Режим доступу до газ. : http://www.yur-gazeta.com/issue/68/
15. Аничков Д. С. Слово о разных способах, теснейший союз души с телом изъясняющих… говоренное апреля 22 дня 1783 года / Д. С. Аничков // Избранные произведения русских мыслителей второй половины ХVІІІ века : в 2 т. –М. : Госполитиздат, 1952. – т.1 – С. 162 – 184.
16. Ансель М. Новая социальная защита (гуманистическое движение в уголовной политике) / Марк Ансель ; [пер. с фр. Н. С. Лапшина] – М.: Прогресс, 1970. – 312 с.
17. Антонин Марк Аврелий. Размышления / Марк Аврелий Антонин ; [пер. с латин. А. К. Гаврилов]. – Л. : Наука, 1985. – 246 с.
18. Арендт Х. Між минулим і майбутнім / Ханна Арендт ; [пер. з англ. В. Черняк]. – К. : Дух і літера, 2002. – 321 с.
19. Аретино Л. Введение в науку о морали / Леонардо Бруни Аретино; пер. с итал. И. Я. Эльфонд // Сочинения итальянских гуманистов эпохи Воззрождения : ХV век. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1985. – С. 49 – 66.
20. Аристид Философ. Слово о благоразумном разбойнике [Електронний ресурс] // Христианское чтение, издаваемое при Санкт-Петербуржской Духовной Академии. – 1887. – Ч. I. – С. 399 – 405. – Режим доступу до журн.: http://www.mystudies.narod.ru/library/a/aristides/razboy.htm
21. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель ; пер. с древнегр. Н. В. Брагинская // Этика / Аристотель. – М. : АСТ: АСТ МОСКВА, 2006. – С. 5 – 279. – (Philosophy).
22. Аристотель. Большая этика / Аристотель ; пер. с древнегр. Т. А. Миллер // Этика / Аристотель. – М. : АСТ: АСТ МОСКВА, 2006. – С. 281 – 360. – (Philosophy).
23. Арістотель. Політика / Арістотель ; [пер. з давньогрец. О. Кислюк]. – К. : Основи, 2003. – 239 с.
24. Арсанукаева М. С. Арабский халифат. Шариат (мусульманское право): Лекция [по учебной дисциплине "История государства и права зарубежных стран"] / М. С. Арсанукаева. – М. : Издательско-книготорговый центр "Маркетинг" МУПК, 2002. – 39 с.
25. Асмус В. Ф. Жан-Жак Руссо / В. Ф. Асмус. – М. : Знание, 1962. – 48 с.
26. Асмус В. Ф. Платон / В. Ф. Асмус. – М. : Мысль, 1969. – 247 с.
27. Багрий-Шахматов Л. В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск : Вышэйшая школа, 1976. – 384 с.
28. Бажанов М. И. Уголовная ответственность за преступления против личности / М. И. Бажанов. – К. : Вища школа, 1977. – 43 с. – (Основы правовых знаний).
29. Бакина В.И. Взаимоотношения макрокосмоса и микрокосмоса в ранней древнегреческой философии Електронный ресурс / В. И Бакина // Вестник Московского университета.– 2000. – №5. – Серия 7. Философия. – Режим доступу до журн. :
http://www.philos.msu.ru/vestnik/philos/art/2000/bakina_cosmos.htm).
30. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини в праві : [монографія] / O. О. Бандура. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 200с.
31. Баскин М. П. Монтескье / М. П. Баскин. – М. : Мысль, 1975. – 165 с.
32. Бачинин В. А. Основы социологии права и преступности / В. А. Бачинин. – СПб. : Изд.-во С.-Петерб. Ун-та, 2001. – 308 с.
33. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин. – Харьков : Фолио, 1999. – 607 с.
34. Бачинин В. А. "Царь Эдип" – мифоэтическое введение в философию права и преступления / В. А. Бачинин // Правоведение. – 2000. – №3. – с. 64 – 74.
35. Бачинін В. Філософія злочину в "Крейцеровій сонаті" Л. Толстого / В. Бачинін, О. Рябініна // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 2. – С. 131 – 140.
36. Бачинін В. А. Категорії філософсько-правові / В. А. Бачинін, В. С. Журавський, М. І. Панов // Філософія права : словник. – К. : Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – С. 152 – 153.
37. Башляр Г. Фрагменти поетики вогню ; пер. з фр. Р. В. Мардер / Гастон Башляр. – Харків: Фоліо, 2004. – 144 с.
38. Безбородов Д. А. Некоторые категории диалектики в исследовании совместного совершения преступления / Д. А. Безбородов // Государство и право. – 2008. – № 2. – С. 39 – 44.
39. Белогриц-Котляревский Л. С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная части / Л. С. Белогриц-Котляревский. – Киев-Петербург-Харьков : Южно-Русское книгоиздательство Ф. А. Иогансона, 1903. – С. 1 – 2, І – ІV, 3 – 620.
40. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаних ; пер. с итал. М. М. Исаев / Чезаре Беккариа. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 184, [VІ] с. – (Библиотека криминолога).
41. Бердяев Н. А. Самопознание (Опыт философской автобиографии) / Н. А. Бердяев. – М. : Книга, 1991. – 446 с.
42. Берзін П. С. Київська школа кримінального права (1834 – 1960 рр.): історико-правове дослідження : [монографія] / П. С. Берзін. – К. : КНТ, 2008. – 436 с.
43. Берк Э. Защита естественного общества или рассмотрение несчастий и бед, навлекаемых на человечество всеми видами искусственного общества / Э. Берк ; пер. с англ. А. В. Ицдинов // Эгалитаристские памфлеты в Англии середины ХVІІІ в. – М. : Наука, 1992. – С. 41 – 110.
44. Берназ В. Д. Криміналістична характеристика злочинів як наукова категорія // Південно-український часопис. – 2006. – №1. – С. 16 – 18.
45. Бернер А. Ф. Учебник немецкого уголовного права Електронний ресурс / А. Ф. Бернер. Режим доступу до підр. :
http://www.allpravo.ru/libr ary/doc101p/instrum3264.
46. Бернер А. Ф. Учебник уголовного права. Части Общая и Особенная. С примечаниями, приложениями и дополнениями по истории русского права и законодательству положительному Н. Неклюдова : [пер. с нем. Н. Неклюдов]. – СПб., 1867. – 916 с.
47. Берталанфи Л. фон. Общая теория систем – критический обзор / Л. фон Берталанфи ; пер. с англ. Н. С. Юлин // Исследования по общей теории систем : сборник переводов. – М. : Прогресс, 1969. – С. 23 – 82.
48. Берталанфи Л. фон. История и статус общей теории систем / Л. фон Берталанфи ; пер. с англ. Б. Г. Юдин // Системные исследования. – М. : Наука, 1973. – С. 20 – 37.
49. Бестужев А. Ф. О воспитании / А. Ф. Бестужев // Русские просветители: (от Радищева до декабристов) : соб. произв. : в 2 т. – М. : Мысль, 1966. – С. 83 – 164.
50. Білецький В. Есхатологічна спрямованість філософії Г. С. Сковороди / Віталій Білецький // Наука. Релігія. Суспільство – 2008. – № 2. – С. 121 – 125.
51. Білостоцький С. Класифікація злочинів 16 – 18 ст. (за матеріалами лавничого суду м. Львова) / С. Білостоцький // Вісник Львівського університету. – 2000. – Вип. 35. – С. 73 – 81. – (Серія юридична).
52. Быховский Б. Э. Гассенди / Б. Э. Быховский. – М. : Мысль, 1974. – 204 с. –(Мыслители прошлого).
53. Блаватская Е. П. Тайная доктрина. Синтез науки, религии и философии / Е. П. Блаватская. – М. : Изд-во ЭКСМО-Пресс; Харьков: Фолио, 2001. – 944 с. – (Великие посвященные).
54. Блауберг И. В. Становление и сущность системного подхода / И. В. Блауберг, Э. Т. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 240 с.
55. Богдановский А. Развитие понятий о преступлении и наказании в русском праве до Петра Великого / А. Богдановский. – М. : Типография Каткова и Ко, 1857. – 146 с.
56. Богун М. Архетип влади людини над природою в православній культурі / Микола Богун, Марина Столяр // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – 2008. – № 16. – С. 56 – 61. – (Серія "Філософія").
57. Бомануар Филипп де. Кутюмы Бовези [Електронний ресурс] / Филипп Бомануар // Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы / Под ред. В. М. Корецкого. – М., 1961. – Режим доступу: http://www.krotov.info/acts/13/3/beaumanoir.htm
58. Боргош Юзеф. Фома Аквинский / Юзеф Боргош. – М. : Мысль, 1966. – 216 с.
59. Боулдинг К. Общая теория систем – скелет науки/ К. Боулдинг // Исследования по общей теории систем : сборник переводов – М. : Прогресс, 1969. – С. 106 – 124.
60. Бочаров В. А. Аристотель и традиционная логика / В. А. Бочаров. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 133 с.
61. Боэси Э. Рассуждение о добровольном рабстве ; [пер. с франц. Ф. А. Коган-Бернштейн] / Этьен де ла Боэси. – М. : Изд-во АН СССР, 1952. – 148 с.
62. Боэций. Утешение философией / Боэций // "Утешение философией" и другие трактаты / Боэций. – М. : Наука, 1990. – С. 190 – 290.
63. Брайнин Я. М. Вопросы преступления и наказания в произведениях А. И. Герцена / Я. М. Брайнин // Наукові записки Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. – 1955. – № 8. – С. 77 – 96.
64. Брайнін Я. М. Добролюбов про проблему злочинності в експлуататорському суспільстві // Наукові записки Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. – 1957. – № 10. – С. 87 – 101.
65. Брайнин Я. М. Советское уголовное право. Общая часть : учебник / Я. М. Брайнин. – К. : Изд-во Киевск университета им. Т. Г. Шевченко, 1955. – 207 с.
66. Брайнин Я. М. Советское уголовное право. Общая часть : лекции, [читанные в Киевском государственном университете]. – Вып. І. – К. : Изд-во КГУ им. Т. Г. Шевченко, 1955. – 206 с.
67. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит, 1967. – 240 с.
68. Брактон Г. Трактат "О законах и обычаях Англии" [Електронний ресурс] / Генри Брактон. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Engl/XIII/Bracton/De_legibus/text.phtml?id=4793
69. Бруно Джордано. Тайна Пегаса, с приложением Килленского осла / Джордано Бруно ; пер. с итал. М. А. Дынник // Диалоги / Джордано Бруно. – М. : Госполитиздат, 1949. – С. 449 – 522.
70. Бруно Джордано. Рассуждение Ноланца о героическом энтузиазме, написанное для высокознаменитого синьора Филиппа Сиднея / Джордано Бруно : [пер. с итал. М. А. Дынник]. – М. : Изд-во худож. лит-ры, 1953. – 212 с.
71. Буданов В. Г. Синергетическая методология и проблема диалога культур [Електронний ресурс] / В.Г. Буданов // Философия в современном мире: поиск методологических оснований. – 2005. – Вып. 4. – С. 130 – 149. – Режим доступу до ст.:
http://spkurdyumov.narod.ru/Bdnv22.htm.
72. Буданов В.Г. Синергетическое моделирование сложных систем и практическая философия [Електронний ресурс] / В.Г. Буданов // Философские науки. – 2007. – № 5. – С. 57- 66. – Режим доступу до ст.: http://narod.yandex.ru/cgi-bin/yandmarkup?cluster=35&prog=0x2757571A&HndlQuery=591082224&PageNum=0&g=6&d=0&q0=833958256&p=
73. Будзинский С. Начала уголовного права / С. Будзинский. – Варшава: типография И. Яворского, 1870. – 362, [XI] с.
74. Будный Ш. О светской власти / Шимон Будный ; пер. з пол. // Польские мыслители эпохи Возрождения. – М. : Изд-во АН СССР, 1960. – С. 137 – 138.
75. Булатов М. А. Категории философии и категории культуры / М. А. Булатов, В. А. Звиглянич, Е. И. Андрос. – К. : Наук. думка, 1983. – 343 с.
76. Булатов М. Категорії // Філософський енциклопедичний словник / М. Булатов.– К. : Абрис, 2002. – С. 272 – 273.
77. Булатов М. А. Категории диалектики, их развитие и функции / М. А. Булатов, С. А. Васильев, Е. И. Андрос и др. – К. : Наук. думка, 1980. – 364.
78. Буонарроти Ф. Заговор во имя равенства, именуемый заговором Бабефа / Филипп Буонаротти ; пер. с франц. Э. А. Желубовская]. – М.-Л, 1948. – 426 с.
79. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Ф. Г. Бурчак. – К. : Политиздат Украины, 1983. – 141 с. – (Б-ка нар. заседателя).
80. Бурчак Ф. Г. Кримінальне право / Ф. Г. Бурчак. – К. : Держполітвидав, 1966. – 72 с.
81. Бутру Э. Наука и религия в современной философии / Эмиль Бутру ; [пер. с франц. В. А. Базаров]. – М. : КРАСАНД, 2010. – 360 с. – (Из наследия мировой философской мысли : философия науки.).
82. Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук // Сочинения : в 2 т. / Фрэнсис Бэкон. – М. : Мысль, 1971. – Т. 1. – С. 85 – 546.
83. Бэкон Ф. О мудрости древних // Сочинения : в 2 т. / Фрэнсис Бэкон. – М. : Мысль, 1972. – Т. 2.
84. Быкова Е. В. Современные вопросы Ислама / Е. В. Быкова. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 80 с.
85. Бышевский Ю. В. Наказание и его назначение : [учебн. пособие] / Бышевский Ю. В., Марцев А. И. – Омск : Научн.-исслед. и ред. изд. отдел, 1975. – 82 с.
86. Васильев И. М. Наказание по советскому уголовному праву : [учебное пособие для слушателей и курсантов учебных заведений МВД СССР] / И. М. Васильев. – М., 1970. – 89 с.
87. Валла Лоренцо. Апология / Лоренцо Валла ; пер. с латин. В. А. Андрушко // Об истинном и ложном благе. О свободе воли / Лоренцо Валла. – М. : Наука, 1989. – С. 386 – 404.
88. Валла Лоренцо. Об истинном и ложном благе / Лоренцо Валла ; пер. с латин. В. А. Андрушко // Об истинном и ложном благе. О свободе воли / Лоренцо Валла. – М. : Наука, 1989. – С. 65 – 266.
89. Валла Лоренцо. О свободе воли к епископу Илеридскому Гарсии / Лоренцо Валла ; пер. с латин. В. А. Андрушко // Об истинном и ложном благе. О свободе воли / Лоренцо Валла. – М. : Наука, 1989. – С. 267 – 290.
90. Варнава, апостол. Послание апостола Варнавы [Електронний ресурс] / Святой апостол Варнава. – Режим доступу: http://www.mystudies.narod.ru/library/b/barnabas/barn_comp.htm
91. Василій Великий. Про суд Божий / Василій Великий ; пер. з давньогрец. Л. Звонська // Гомілії. Василій Великий. – Львів : Свічадо, 2006. – С. 17 – 28. – (Джерела християнського Сходу. Золотий вік патристики ІV – V ст. ; № 14).
92. Василій Великий. Гомілія, виголошена під час голоду та посухи ; пер. з давньогрец. Л. Звонська // Гомілії. Василій Великий. – Львів: Свічадо, 2006. – С. 113 – 125.
93. Василій Великий. Про те, що Бог не є винуватцем зла / Василій Великий ; пер. з давньогрец. Л. Звонська // Гомілії. Василій Великий. – Львів: Свічадо, 2006. – С. 126 – 139. – (Джерела християнського Сходу. Золотий вік патристики ІV – V ст. ; № 14).
94. Василій Великий. Гомілія, виголошена під час голоду та посухи / Василій Великий ; [пер. з давньогрец. Л. Звонська] // Гомілії. Василій Великий. – Львів: Свічадо, 2006. – С. 113 – 125. – (Джерела християнського Сходу. Золотий вік патристики ІV – V ст. ; № 14).
95. Василій Великий. На початок Книги Приповідок Соломонових 1,1 – 5 / Василій Великий ; пер. з давньогрец. Л. Звонська // Гомілії. Василій Великий. – Львів: Свічадо, 2006. – С. 159 – 179. – (Джерела християнського Сходу. Золотий вік патристики ІV – V ст. ; № 14).
96. Василій Великий. Устав Монастиря / Василій Великий ; пер. з давньогрец. Л. Звонська // Морально-аскетичні твори / Василій Великий. – Львів: Свічадо, 2006. – С.251 – 304. – (Джерела християнського Сходу. Золотий вік патристики ІV – V ст. ; № 14).
97. Васильев А. М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юридическая литература, 1976. – 264 с.
98. Васильева Т. В. Афинская школа философии / Т. В. Васильева – М. : Наука, 1985. – 160 с.
99. Васильченко С. Чарівниця : [п’єса] / Степан Васильченко // Твори у трьох томах / Степан Васильченко. – К. : Дніпро, 1974. – т. 3. – С. 7 – 57.
100. Васильченко С. Кармелюк : [п’єса] / Степан Васильченко // Твори у трьох томах / Степан Васильченко. – К. : Дніпро, 1974. – т. 3. – С. 225 – 247.
101. Васильчук В. Справедливість як категорія кримінального права / Вікторія Васильчук // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8 (50). – С. 102 – 108.
102. Великая хартия вольностей ; пер. с англ.. Д. И. Петрушевский [Електронний ресурс]. – М., 1936. – Режим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Engl/XIII/1200-1220/Magna_charta1215/text2.phtml?id=4789
103. Вереша Р. В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України : [монографія] / Р. В. Вереша. – К. : Атіка, 2005. – 224 с.
104. Вернан Ж.-П. Происхождение древнегреческой мысли / Ж.-П. Вернан ; [пер. с франц.].– М. : Прогресс, 1988. – 224 с.
105. Вико Д. Основания новой науки об общей природе наций /Джамбатиста Вико ; [пер. с итал. А. А. Губер.]. – Л. : Худож. литература, 1940. – 620 с.
106. Винниченко В. К. Сонячна машина : [роман] / Володимир Винниченко. – К. : Дніпро, 1989. – 619 с. – (Романи й повісті).
107. Вишенський І. Книжка ченця Іоанна Вишенського від святої Афонської гори для нагадування всім православним християнам, братствам і всім благочестивим… / І. Вишенський // Твори / Вишенський І. – К. : Дніпро, 1986. – С. 20 – 141.
108. Вишенський І. Краткословна відповідь Петру Скарзі / І. Вишенський // Твори / І. Вишенський. – К., 1959. – С. 159 – 187.
109. Владимиров Л. Е. Курс уголовного права. Часть первая: Основы нынешнего уголовного права / Л. Е. Владимиров. – М. : Типография т-ва И.Д. Сытина, 1908. – 387 с.
110. Вовк О. Й. Українське звичаєве право литовсько-руської доби ХІV – ХVІ ст. / О. Й. Вовк // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – Вип. 6 (19). – С. 78-86.
111. Войцехович В.Э. Эволюция науки: от знания к пониманию, от классического знания к постнеклассическому пониманию реальности: (к Четвертым Курдюмовским юбилейным чтениям) [Електронний ресурс] / В.Э. Войцехович. – (Сайт С.П. Курдюмова "Синергетика"). – Режим доступу до ст.:
http://spkurdyumov.narod.ru/voytse.htm.
112. Вольтер. Местные преступления / Франсуа Мари Вольтер ; пер. с франц. Н. Лапшин // Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Вольтер. – М. : Госюриздат, 1956. – С. 181 – 182.
113. Вольтер. О преступлениях и проступках, обусловленных временем / Франсуа Мари Вольтер ; пер. с франц. Н. Лапшин // Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Вольтер. – М. : Госюриздат, 1956. – С. 182 – 183.
114. Вольтер. Исторические фрагменты об Индии, о генералах Лала и о немногих других предметах / / Франсуа Мари Вольтер ; пер. с франц. Н. Лапшин // Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Вольтер. – М. : Госюриздат, 1956.
115. Вольтер. Комментарий к книге о преступлениях и наказаниях / Франсуа Мари Вольтер ; пер. с франц. Н. Лапшин // Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Вольтер. – М. : Госюриздат, 1956. – С. 63 – 97.
116. Вольтер. Награда за справедливость и гуманность / Франсуа Мари Вольтер ; пер. с франц. Н. Лапшин // Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Вольтер. – М. : Госюриздат, 1956. – С. 218 – 230.
117. Вольтер. Рассказ о смерти кавалера де ла Барра, написанный в 1766 году адвокатом Королевского совета г-ном Кассеном г-ну маркизу де Беккариа / Франсуа Мари Вольтер ; пер. с франц. Н. Лапшин // Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Вольтер. – М. : Госюриздат, 1956. – С. 115 – 126.
118. Вольтер. Из "Философского словаря" / Франсуа Мари Вольтер // Бог и люди: статьи, памфлеты, письма : в 2 т. / Вольтер. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – т. 2. – С. 74 – 250.
119. Вульферт А. Антрополого-позитивная школа уголовного права в Италии. Критические исследования / А. Вульферт. – М. : Тип. В. В. Исленьева, 1887. – 500, [V – VІІІ] с.
120. Габирол. Человек и его судьба / Габирол // Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. Древний мир – эпоха Просвещения. – М. : Политиздат, 1991.
121. Гаверов Г. С. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву : учебн. пособие. – Иркутск :