ДОМІНУЮЧЕ ПРАВОРОЗУМІННЯ У ФУНКЦІОНУВАННІ ПРАВОВИХ СИСТЕМ

Краткое описание

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

ШЕЛЕСТОВ Кирило Олександрович

УДК 340.111:340.12

ДОМІНУЮЧЕ ПРАВОРОЗУМІННЯ
У ФУНКЦІОНУВАННІ ПРАВОВИХ СИСТЕМ

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Бехруз Хашматулла,
доктор юридичних наук, доцент

Одеса – 2009

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідь на запитання, що таке право, перебуває і, мабуть, ще довго перебуватиме в центрі теоретико-правових досліджень. Право є складним неоднозначним і динамічним явищем, зумовленим не менш складним характером суспільного розвитку. Сьогодні розкриваються нові його грані, властивості та можливості в регулюванні суспільних відносин. Актуалізація дослідницького інтересу до феномена розуміння права в 90-ті роки ХХ ст. на пострадянському просторі була пов’язана з необхідністю формування нових національних правових систем, заснованих на інших ідеологічних засадах, пов’язаних із відмовою від марксистсько-ленінської ідеології і, відповідно, радянського праворозуміння.
Порівнюючи різні правові системи, можна констатувати, що в рамках кожної з них формується своє специфічне праворозуміння, яке відбиває історичні, соціальні, культурні, ідеологічні, релігійні та інші особливості розвитку суспільства. Тому аналіз проблеми домінуючого праворозуміння в різних правових системах пов’язаний з уявленнями про право як таке та з функціонуванням правових систем. Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю теоретичного обґрунтування ролі розуміння права в правових системах, що набуває особливого наукового та практичного значення у контексті діалогу правових систем в умовах глобалізованого світу.
Актуальність філософського дослідження домінуючого праворозуміння та його впливу на функціонування правових систем визначається сукупністю соціально-політичних та ідеологічних факторів, у тому числі нагальною необхідністю осмислення розуміння права як найважливішого регулятора суспільних відносин, а також потребою критичного переосмислення традиційних концепцій праворозуміння. Чітке уявлення про те, що таке право, як воно розуміється в рамках різних культурно-правових традицій, яких особливостей воно набуває в рамках різних правових систем має принципове значення й для визначення перспектив їх розвитку.
Дослідження проблеми домінуючого праворозуміння у рамках різних правових систем у науковій літературі не отримало належного висвітлення, тому воно заслуговує самостійного й всебічного дослідження, оскільки функціонування правових систем значною мірою залежить від специфіки праворозуміння, яке склалася під впливом відповідних культурно-правових традицій, що й стимулює наукові дослідження (у тому числі даного дисертаційного дослідження) із цієї проблематики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до програми Міністерства освіти і науки України «Актуальні проблеми побудови демократичної, соціальної, правової держави відповідно до положень Конституції України», плану наукових досліджень Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації в сучасній українській державності і правового життя» (державний реєстраційний номер 0106U004970) на 2006 – 2010 рр. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових досліджень кафедри права Європейського Союзу та порівняльного правознавства Одеської національної юридичної академії «Діалог сучасних правових систем. Адаптація правової системи України в європейське право» на 2006 – 2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі комплексного філософсько-правового аналізу традиційних концепцій праворозуміння в рамках теорії права та філософії права дослідити феномен домінуючого праворозуміння та його вплив на функціонування правових систем.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність розв’язання таких дослідницьких завдань:
виявити та проаналізувати концептуальні ідеї та доктрини праворозуміння в рамках теорії права та філософії права;
виробити визначення поняття «домінуюче праворозуміння»;
виявити фактори, що впливають на формування домінуючого праворозуміння;
визначити місце праворозуміння в структурі правової системи;
охарактеризувати вплив домінуючого праворозуміння на типологізацію правових систем;
дослідити специфіку домінуючого праворозуміння в різних правових системах;
проаналізувати традиції правового розвитку України та їх вплив на домінуюче праворозуміння в українському суспільстві;
дослідити роль і значення домінуючого праворозуміння у функціонуванні правової системи України;
охарактеризувати вплив процесів інтеграції України в ЄС на трансформацію домінуючого праворозуміння.
Об’єктом дослідження є феномен праворозуміння як самостійний елемент структури правових систем.
Предметом дослідження є закономірності впливу домінуючого праворозуміння на функціонування правових систем.
Методи дослідження. Дослідження проблеми здійснювалося за допомогою значного арсеналу методологічного інструментарію, розробленого не тільки в рамках юридичної науки, але й у рамках
інших гуманітарних наук. Це проявляється у використанні основних методологічних підходів і конкретних методів.
Фундаментальним методологічним підходом, використаним при виконанні цього дослідження, є діалектичний підхід, у рамках якого вивчаються загальні закономірності формування змісту і сутності праворозуміння, що домінує в різних правових системах. Закономірності причинно-наслідкового зв’язку, розробленого вищезгаданого методологічного підходу, дозволяють визначити специфіку впливу домінуючого праворозуміння на функціонування правових систем. За допомогою факторного підходу виявляються основні фактори, які впливають на характеристику домінуючого праворозуміння в межах різних правових систем, а також на динаміку трансформації праворозуміння в домінуюче. Використання цивілізаційного підходу дозволяє дослідити проблему розуміння права в тісному зв’язку з іншими соціальними факторами життя суспільства, такими як релігія, мораль, традиції, політика, культура та ін.
Самостійне місце серед використаних методів займає системно-функціональний метод, за допомогою якого розглядається функціональна характеристика як праворозуміння, так і правових систем.
Історичний метод дозволяє розглянути генезис формування праворозуміння на основі реконструкції минулого, зумовлює вивчення його сучасного стану, а також уможливлює прогнозування перспектив подальшої трансформації. У роботі також використовується формально-логічний метод із поєднанням таких його засобів, як аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналогія та узагальнення, що дозволяють розкрити сутність і зміст феномена праворозуміння.
Теоретичною основою дослідження стали концептуальні узагальнені положення, що містяться в роботах як вітчизняних, так і російських учених, серед яких: А.В. Аверін, C.С. Алексєєв, М.Й. Байтін, В.М. Баранов,
Х. Бехруз, М.А. Дамірлі, В.В. Дудченко, О.В. Зайчук, А.А. Козловський,
М.І. Козюбра, В.М. Кудрявцев, В.В. Лазарєв, Р.З. Лівшиць, Л.А. Луць,
Н.І. Максимова, А.В. Малько, Г.В. Мальцев, М.М. Марченко, М.І. Матузов, B.C. Нерсесянц, Ю.М. Оборотов, Н.М. Оніщенко, М.П. Орзіх, А.В. Петров, А.В. Поляков, П.М. Рабінович, О.М. Савчин, О.Ф. Скакун, В.П. Сальников, І.М. Сенякін, В.М. Синюков, В.М. Сирих, О.Д. Тихомиров, Ю.О. Тихомиров, Р.О. Халфіна, Є.О. Харитонов, Л.С. Явич, О.Н. Ярмиш та ін.
У роботі також використано й праці зарубіжних авторів, які розглядають важливі для дослідження проблеми: Е. Аннерс, А. Барак, К. Барнар,
Г. Дж. Берман, Дж. Бернал, Г.В.Ф. Гегель, Р. Давид, Е. Дженкс, М. Коен,
Р. Кросс, Т. Кун, І. Лакатоса, Ж.-М. Ламбер, Ш.Л. Монтеск’є, К. Осакве,
М. Полані, К. Поппер, Р. Рорті, П. Сандевуар, Е. Сервері, C. Тулмін,
Р. Волкер, П. Фейєрабенд, Л. Фрідман, М. Фуко та ін.
Нормативну та емпіричну основу роботи становлять історико-правові джерела; чинне законодавство України; релігійні тексти (Біблія, Коран); політико-програмні документи; статистичні дані та матеріали, які характеризують участь України в загальноєвропейських інтеграційних процесах, а також матеріали преси.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним філософсько-правовим дослідженням проблем сутності домінуючого праворозуміння, що склалося в рамках певної культурно-правової традиції та його значення у функціонуванні правових систем.
Зокрема, наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в таких положеннях, висновках і рекомендаціях:
уперше:
визначено поняття феномена «домінуюче праворозуміння» як особливого розуміння змісту права, що складається в суспільстві як найбільш впливове і поширене, визначаючи функціонування правової системи;
визначено й розглянуто такі основні соціальні фактори, які детермінують специфіку розуміння права, як мораль, традиції та релігія, що домінують у конкретному суспільстві;
проаналізовано роль домінуючого праворозуміння у функціонуванні правових систем;
розглянуто визначальну роль і значення домінуючого праворозуміння для типології правових систем;
виявлено зміст домінуючого праворозуміння в різних правових системах;
проаналізовано співвідношення правових традицій українського народу
і розуміння права, що домінує в українському суспільстві;
встановлено вплив загальноєвропейських інтеграційних процесів на розвиток домінуючого праворозуміння в українському суспільстві;
по-новому:
визначено місце сучасної правової системи України на правовій карті світу як правової системи, що трансформується;
удосконалено:
розроблення проблем функціональних зв’язків праворозуміння та інших компонентів структури правової системи;
аргументацію на користь визнання праворозуміння як основного критерію типології правових систем.
Практичне значення отриманих результатів. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертації є внеском у подальший розвиток концепції праворозуміння та його значення для функціонування правових систем.
Основні положення, висновки та рекомендації дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній роботі для вивчення домінуючого праворозуміння і його ролі у функціонуванні правової системи;
у юридичній практиці для вдосконалення правової системи України, зміцненні її законодавчої бази з урахуванням специфіки праворозуміння, яке домінує в українському суспільстві;
в освітній діяльності при складанні навчальних планів і програм професійної підготовки фахівців, при підготовці та викладанні навчальних дисциплін із теорії держави і права, філософії права та порівняльного правознавства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри права Європейського Союзу та порівняльного правознавства і кафедри філософії Одеської національної юридичної академії.
Результати дослідження було апробовано на конференціях:
ІІ Міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Алушта, 25-29 квітня 2007 р.),
10-й Ювілейній звітній науковій конференції професорсько-викладацького
і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса,
27-28 квітня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції, присвяченій пам’яті професора О.В. Сурілова, «Питання вдосконалення методології сучасної юриспруденції» (м. Одеса, 28-29 березня 2008 р.), ІІІ Міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Сімферополь – смт. Партеніт, 17-20 квітня
2008 р.), ХІ Звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 27-28 квітня 2008 р.), ІІІ Всеукраїнському круглому столі «Актуальні проблеми філософії права (юридична герменевтика)» (м. Одеса, 12-13 грудня 2008 р.), ХІІ звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України»
(м. Одеса, 27-28 квітня 2009 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 7 статтях, 5 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках подано підсумки та визначено перспективи подальшого дослідження. Обґрунтовані та узагальнені наукові результати, отримані в процесі дисертаційного дослідження, виражено в таких положеннях.
1. Проблемі дослідження феномена праворозуміння та його типології присвячено багато вітчизняної та зарубіжної наукової літератури. Проте дослідження проблеми домінуючого праворозуміння не отримало належного висвітлення, тоді як воно заслуговує самостійного і всебічного дослідження. Це пояснюється, перш за все, тим, що функціонування правових систем багато в чому залежить від праворозуміння, що домінує в кожному суспільстві та склалося під впливом відповідних соціальних чинників.
2. У сучасній науці виявляється міждисциплінарний характер багатьох досліджень, спрямованих на вивчення різних об’єктів. Праворозуміння, яке виступає як такий об’єкт, одночасно входить у сферу досліджень філософії права та теорії права, що пояснюється тим, що право виступає як один із найбільш складних і неоднозначних об’єктів наукового пізнання. Філософія права вивчає насамперед правову реальність не стільки в інструментально-прикладному аспекті, скільки в контексті правової онтології, гносеології та аксіології. Завдання філософії права – це формування концептуальних засад позиції суб’єкта правозастосовної діяльності, а також систематизація його знань, на основі філософського підходу, що забезпечує його можливістю виявити закономірності трансформації багатьох державно-правових явищ. Що ж до теорії права, то вона виступає, головним чином, як вчення про діюче право, яка в науковому і в освітньому контекстах орієнтована, насамперед, на дослідження національних правових систем і в цілому представляє теорію позитивного права. При цьому в рамках теорії права розробляються і отримують розвиток загальні правові поняття на основі системно-функціонального методу щодо функціонування галузей права.
3. Домінуюче праворозуміння – це особливе розуміння певного змісту права, що складається в суспільстві як найбільш впливове і поширене
та визначає функціонування правових систем. Праворозуміння має суб’єктивний характер, оскільки кожний індивід, стикаючись із правом, сприймає його по-особливому, потім засобами аналізу та комунікації формуються загальні ідеї, на основі яких складається відносно загальне уявлення про право, що домінує в кожному конкретному суспільстві.
4. Праворозуміння взагалі і домінуюче праворозуміння зокрема є динамічними явищами і перебувають під впливом принципу соціального детермінізму, що відображає соціальну зумовленість їх змісту. Соціальні фактори, які впливають на характеристику домінуючого праворозуміння, мають різну природу. Вони залежать не тільки від духовної сфери соціального життя, але й від матеріальної сфери життя суспільства. Багаторівнева складна його структура, в рамках якої виділяються окремі класи, групи, верстви населення зі своїми уявленнями, поглядами, також
зі своїми інтересами і потребами, є найважливішою детермінантою трансформації домінуючого праворозуміння. За всієї важливості духовної складової соціального життя не можна скидати соціально-економічні складові, які впливають на ставлення людини до різних сфер духовного виробництва і соціального життя. Трансформація будь-якого типу праворозуміння в домінуюче залежить від цілого ряду факторів, не стільки юридичного, скільки соціального характеру.
У серцевині культурно-правових традицій містяться цивілізаційні характеристики різних суспільств. Це означає, що питання про праворозуміння і його філософське осмислення багато в чому залежить від соціальних чинників, які дозволяють охарактеризувати різні типи правових систем.
5. Домінуюче праворозуміння має принципове значення для типології правових систем, воно повинне відігравати роль її визначального критерію, який забезпечує її об’єктивність і повноту, при цьому не передбачаючи відмови від використання інших критеріїв. На основі цього критерію виділяють віддиференційовані і невіддиференційовані правові системи, відповідно з віддиференційованим і невіддиференційованим типом праворозуміння, що формуються в рамках відповідних культурно-правових традицій. Віддиференційований тип праворозуміння передбачає відокремлення права від релігії, моралі, політики, традицій і надання йому статусу головного регулятора суспільних відносин. У рамках віддиференційованого правового простору виділяється домінуюче праворозуміння в романо-германському праві і домінуючого праворозуміння в прецедентному праві. У невіддиференційованому типі правових систем функціонування права безпосередньо залежить від впливу найважливіших чинників соціального життя, у межах якого виділяються два типи праворозуміння, що домінують у релігійному і традиційному праві.
6. Правові традиції українського народу, його правовий спадок, які формувалися протягом усієї історії розвитку українського суспільства, є об’єктивним явищем правової реальності, справляючи вплив на формування домінуючого праворозуміння в українському суспільстві. Однак не слід переоцінювати цей вплив. Традиції правового розвитку та правова спадщина українського народу не повинні перетворитися на важкий тягар, що загальмовує просування суспільства в бік демократизації. Не всі характерні риси правових традицій українського народу детермінують розвиток суспільства в демократичному напрямку, зокрема пріоритетність обов’язку перед правами, правовий нігілізм тощо можуть служити наочними прикладами цього. У сучасному українському суспільстві, де існує прагнення до дотримання основоположних прав людини, мова повинна йти про пріоритетність суб’єктивних прав перед юридичними обов’язками, про шанобливе ставлення до права.
7. У сучасній правовій системі України трапляються елементи, які формувалися під впливом слов’янських і євразійських правових традицій, такі як недовірливе ставлення до права, пріоритет колективних прав перед індивідуальними правами, непокора влади праву та, як наслідок цього, правовий нігілізм. Разом із тим, до її структури належать і запозичені правові положення з романо-германського права: проголошення України як соціальної, правової держави, декларування пріоритетності захисту прав людини, демократичні принципи управління державою та ін. На цій основі можна дійти висновку, що сучасна правова система України перебуває в процесі трансформації з минулого, де були сильні вплив і значення правових традицій, що формувалися як у межах слов’янського світу, так і в рамках євразійського простору, у майбутнє, де переважаючими будуть правові традиції і цінності, які формувалися в рамках романо-германського права.
8. Інтеграція України до Європейського Союзу, проголошена пріоритетним напрямком у внутрішній і зовнішній політиці держави, є чинником, що впливає на формування сучасного праворозуміння і нового ставлення до реальної ролі права в суспільному житті, яка може виражатися в праворозумінні, що домінує в суспільстві. Такі нові явища в українській політичній та правовій системі, як демократична виборча система і виборча кампанія на основі альтернативних виборів, правовий захист приватної власності, правове регулювання свободи слова, можливість звернення до суду за захистом честі і гідності, відшкодування моральної шкоди, які вже стали складовими політичного і правового життя українського суспільства, виступають як елементи, що сприяють формуванню сучасного домінуючого праворозуміння в українському суспільстві. Проте не можна ще говорити
про трансформацію домінуючого праворозуміння в Україні в романо-германський тип, можна констатувати лише факт просування в цьому напрямку. Усталені традиції правового розвитку України, а також сформована в їх рамках правова спадщина, ще не дозволяють таку докорінну трансформацію, проте реалії сьогодення підсилюють цей процес.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. История политических и правовьгх учений : учебник / под ред. О. Э. Лейста. – М. : Юрид. лит., 1997. – 576 с.
2. Сейбан Дж. Г. Історія політичної думки / Дж. Г. Себайн, Т. Л. Торсон ; пер. з англ. – К. : Основа, 1997. – 838 с.
3. Лосев А. Ф. История античной естетики. Ранний зллинизм. – М. : Искусство, 1979. – 815 с.
4. Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура / под ред. М. Дышника. – М. : Учпедгиз, 1955. – 238 с.
5. Рассел Б. Історія західної філософії / Б. Рассел. – К. : Основи, 1995. –
759 с.
6. Оль П. А. Генезис и эволюция правопонимания: от Античности до Нового времени / П. А. Оль // Вестник Санкт-Петербургского университета МВД России. – 2003. – № 1. – С. 56-64.
7. Локк. Дж. Два трактата о государственном правлении // Сочинения: в 3 т. – М. : Мысль. – Т. 3. – 668 с.
8. Кант И. Метафизика нравов // Кант И. Сочинения : в 6 т. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4. – Ч. I. – (Философское наследие). – С. 123-346.
9. Кельзен Г. Чисте правознавство: З додатком: Проблема справедливості
/ Г. Кельзен ; пер. з нім. О. Мокровольського. – К. : Юніверс, 2004. –
496 с.
10. Остин Дж. Определение области юриспруденции / Дж. Остин // Антология мировой правовой мысли: В 5 т. – М. : Мысль, 1999. – Т. 3: Европа. Америка: XVII – XX вв. – С. 399-404.
11. Фуллер Л. Мораль права / Л. Фуллер ; пер. с англ. Т. Даниловой. – М. : ИРИСЭН. – 306 с.
12. Синха С. П. Юриспруденция. Философия права / С. П. Синха. – М. : Академия, 1996. – 296 с.
13. Сурилов А. В. Теории государства и права : учеб.пособие. – К.; Одесса : Выща шк. – 1989. – 439 с.
14. Стучка П. И. Заметки о классовой теории права: Доклад на заседании секции общей теории права института советского права / 13 лет борьбы за революционную марксистскую теорию. – М. : Госполитиздат. –
1931. – С. 23-27.
15. Пашуканис Е. Б. Общая теория права и марксизма // Пашуканис Е. Б. Избранные произведения по общей теории права и государства /
Е. Б. Пашуканис. – М. : Наука. – 1980. – 271 с.
16. Рейснер М. Право. Наше право, чужое право, общее право. – М. – Л. : Госиздат. – 1925. – 276 с.
17. Крыленко Н. В. Учение о государстве и праве / Н. В. Крыленко. – М. : Политиздат, 1932. – 160 с.
18. Вышинский А. Я. Вопросы теории государства и права /
А. Я. Вышинский. – М. : Госюриздат. – 1949. – 489 с.
19. Кечекьян С. Ф. Методологические вопросы теории политических учений / С. Ф. Кечекьян // Вопросы философии. – 1962. – № 2. – С. 81-91.
20. Основы теории государства и права : учебник / отв. ред. С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 310 с.
21. О понимании советского права : Материалы «круглого стола» // Советское государство и право. – 1979. – № 7. – С. 56-74.
22. Актуальные проблемы теории социалистического государства : матер. конф. (Москва, 12-14 декабря 1973 г). – М. : Ин-т государства и права АН СССР. – 1974.
23. Фарбер И. Е. О понимании советского права : материалы «круглого стола» / И. Е. Фарбер // Советское государство и право. – 1979. – № 7. – С. 53, 67.
24. Васильев А. М. О понимании советского права : материалы «круглого стола» / А. М. Васильев // Советское государство и право. – 1979. – № 7. – С. 54, 61.
25. Явич Л. С. Общая теория права / Л. С. Явич. – Л. : ЛГУ. – 1976. – 287 с.
26. Нерсесянц В. С. Право и закон / В. С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1983.
– 366 с.
27. Концепции современного правопонимания : материалы «круглого стола», (Санкт-Петербург, 21 декабря 2004 г.) / под общ. ред.
Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник. – СПб., 2005. – 174 с.
28. Мартышин О. В. О либертарно-юридической теории права и государства / О. В. Мартышин // Государство и право. – 2002. – № 10. – С. 5-16.
29. Нерсесянц В.С. Право и правовой закон: становление и развитие /
В.С. Нерсесянц; под ред. В.В. Лапаевой. – М.: Норма. – 2009. – 384 с.
30. Философия права в России: история и современность: Материалы третьих философ.-правовых чтений памяти акад. В. С. Нерсесянца. / отв. ред.В. Г. Графский. – М. : Норма, 2009. – 320 с.
31. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. – Х. : Право, 2002. – 328 с.
32. Козловський А. А. Право як пізнання: вступ до гносеології права /
А. А. Козловський. – Чернівці : Рута. – 1999. – 295 с.
33. Рабинович П. М. Социалистическое право как ценность /
П. М. Рабинович. – Львов : Вища шк., 1985. – 167 с.
34. Рабінович П. М. Методологія правознавства : проблеми плюралізації // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 3. – С. 81-87.
35. Рабінович П. М. Праворозуміння: сутність, класифікації, нездоланність плюралізму / П. М. Рабінович // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 5. – С. 25-35.
36. Рабінович П. М. Сутність праворозуміння / П. М. Рабінович // Право України. – 2007. – № 9. – С. 3-7.
37. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии: общетеоретические аспекты : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Оборотов Юрий Николаевич ; ОНЮА. – О., 2003. – 352 с.
38. Оборотов Ю. Н. Философия права и методология юриспреденции /
Ю. Н. Оборотов // Проблемы философии права. – Чернівці : рута, 2003. – Т. 1. – С. 41-43.
39. Дудченко В. В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень / В. В. Дудченко. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – 304 с.
40. Дамирли М. А. Право и история: эпистемологические проблемы (опыт комплексного исследования проблем предмета и структуры историко-правового познания) / М. А. Дамирли. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. – 456 с.
41. Ветютнев Ю. Ю. Методологическая роль правопонимания в исследовании закономерностей правовой жизни / Ю. Ю. Ветютнев // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 3. – С. 15-18.
42. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник / П. М. Рабінович. – К. : Край, 2008. – 224 с.
43. Тімуш І. С. Інтегральний погляд на право: монографія / І. С. Тімуш. –
К. : Атіка, 2009. – 294 с.
44. Степин В. С. Деятельностная концепция знания // Вопросы философии. – 1991. – № 8. – С. 129-138.
45. Теория организации и организационное проектирование. Пособие по неклассической методологии) : учеб. пособие / под ред. Т. Л. Фокиной
[и др.] – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1997. – 240 с.
46. Честнов И. Л. Правопонимание в эпоху постмодерна / И. Л. Честнов // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2002. – № 2. –
С. 4-16.
47. Звонарева О. С. О цивилизационном подходе в теории государства и права / О. С. Звонарева // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2003. – № 4. – С. 73-80.
48. Проблемы общей теории права и государства : учебник / под общ. ред.
В. С. Нерсесянца. – М. : Норма-Инфра, 1999. – 832 с.
49. Дамирли М. А. Теоретико-методологические проблемы чравнительного правоведения: попытка актуализации и некоторые размышления /
М. А. Дамирли // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2006. – № 3. – С. 47-53.
50. Филатов В. П. Научное познание и мир человека / В. П. Филатов. – М.: Политиздат, 1989. – 269 с.
51. Щедровицкий Г. П. Об одном направлении в современной методологии / Г. П. Щедровицкий // Философия. Наука. Методология. – М. : Наука, 1997. – С. 364-432.
52. «Круглый стол» журналов «Вопросы философии» и «Науковедение», посвященный обсуждению книги В. С. Степина «Теоретическое знание» // Вопросы философии. – 2001. – № 1. – С. 4-12.
53. Сердюк О. В. Методологічні дослідження в правознавстві: зміна парадигм / О. В. Сердюк / Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / ОНЮА. – О. : Юрид. л-ра, 2005. – Вип. 25. – С. 216-221.
54. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования /
Г. Дж. Берман. – М. : Инфа-М-Норма, 1998. – 624 с.
55. Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права : в 2 т. / К. Цвайгерт, Х. Кетц. – М. : Междунар. отн., 1998. Т. 1 : Основы. – М. : Междунар. отн., 1998. – 480 с.
56. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / рук. проекта В. С. Степин,
Г. Ю. Семигин. – М. : Мысль, 2001. – Т. 1. – 721 с.
57. Ивакин А.А. Диалектика как ценность и самоценность./ А.А. Ивакин // Актуальні проблеми держави та права. – 2008. – Вип. 40. – С. 18-25.
58. Ивакин А.А. Универсальность объективной диалектики / А.А. Ивакин // Актуальні проблеми політики. – 2000. – Вип. 9. – С. 52-62.
59. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник для Высших учебных заведений / В.П. Кохановский // Ростов н/Д. : Феникс. – 1999. – 576 с.
60. Мережко А. А. Диалектика права /А. А. Мережко // Проблеми філософії права : міжнародний часопис. – Чернівці : Рута, 2004. – Т. 2. – С. 177-180.
61. Палазян А.С. Характеристика функций права в системе категорий диалектики / А.С. Палазян // История государства и права. – 2009. – № 6. – С. 2-4.
62. Шапиро Е.А. Учение о категориях научного политико-правового исследования / Е.А. Шапиро // Политика и общество. – 2006. – № 3. –
С. 47-55.
63. Философский энциклопедический словарь / сост. Е. Ф. Губский [и др.] – М. : ИНФРА-М., 1998. – 576 с.
64. Якунин В. О значении факторного анализа при формировании государственной политики / В. Якунин, С. Сулакшин // Власть. – 2006. – № 9. – С. 64-69.
65. Повшедный А. В. Факторый подход и факторный анализ в построении теоретико-методологических оснований психолого-педагогических исследований / А. В. Повшедный // Мир псиологии. – 2006. – № 2.
– С. 131-141.
66. Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории : сборник /
А. Дж. Тойнби. – М. : Айрис-пресс, 2002. – 640 с.
67. Мчедлов М. М. Понятие «цивилизация»: история и методология /
М. М. Мчедлов // Философия и общество. – 1999. – № 1. – С. 139-153.
68. Элиас Н. Цивилизация как процесс роста рационального самоконтроля человека / Н. Элиас // Сравнительное изучение цивилизаций : хрестоматия. – М. : Аспект Пресс. – 1999. – С. 346-352.
69. Введение в украинское право / под общ. ред. С. В. Кивалова,
Ю. Н. Оборотова [и др.]. – 2-е изд., перераб. и доп. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – 768 с.
70. Данилевский Н. Я. Россия и Европа / Н. Я. Данилевский. – М. : Книга, 1991. – 260 с.
71. Шпенглер О. Закат Европы : в 2 т. / О. Шпенглер. – М. : Айрис-пресс, 2006. – Т. 1. : Образ и действительность. – М. : Айри-пресс, 2006. – 528 с.
72. Розов Н. С. Структура социальной онтологии: по пути к синтезу макроисторических парадигм / Н. С. Розов // Вопросы философии. – 1999. – № 2. – С. 3-23.
73. Осакве К. Типология современного российского права на фоне правовой карты мира / К. Осакве // Государство и право. – 2001. – № 4. – С. 12-22.
74. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2000. – 256 с.
75. Рулан Н. Антропология права : учебник / Н. Рулан. – М. : Норма, 2000.
– 310 с.
76. Бехруз Х. Цивилизационные основы сравнительного правоведения /
Х. Бехруз. – О. : Фенікс, 2007. – 64 с.
77. Бранский В. П. Социальная синергетика как постмодернистская философия истории / В. П. Бранский // Общественные науки и современность. – 1999. – № 6. – С. 117-127.
78. Синергетике – 30 лет : [интервью с профессором Г. Хакеном] // Вопросы философии. – 2000. – № 3. – С. 53-55.
79. Хакен Г. Синергетика / Г. Хакен. – М. : Мир, 1980. – 404 с.
80. Кривцова І. С. Методологічна роль синергетики у порівняльно-правовому пізнанні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / Кривцова Ірина Сергіївна. – О., 2008. – 233 с.
81. Бранский В. П. Теоретические основания социальной синергетики /
В. П. Бранский // Петербургская социология. – 1997. – № 1. – С. 148-179.
82. Князева Е. Н. Одиссея научного разума / Е. Н. Князева. – М., 1995. –
228 с.
83. Пригожий И. Философия нестабильности / И. Пригожий // Вопросы философии. – 1991. – № 6. – С. 46-52.
84. Теория государства и права : Теория государства. В 2 ч. / Венгеров А. Б., Гафуров З. Ш. [и др.]. Ч. 1. – М. : Юристъ, 1995. – 256 c.
85. Делокаров К. Х. Системная парадигма современной науки и синергетика / К. Х. Делокаров // Общественные науки и современность. – 2000. –
№ 6. – С. 123-130.
86. Мицкевич Л. А. Синергетические основы метода правового сравнения / Л. А. Мицкевич // Ежегодник сравнительного правоведения. – М., 2001. – С. 58-65.
87. Гроций Г. О праве войны и мира / Гуго Гроций. – М. : Ладомир, 1994. – 365 с.
88. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье. – М. : Прогресс, 1986. – 351 с.
89. Гудима Д. А. Філософсько-антропологічний підхід – методологічний фундамент сучасної юридичної науки / Д. А. Гудима // Проблеми філософії права. – 2003. – Том. 1. – С. 122-125.
90. Пучков О. А. Теория государства и права: проблемы и перспективы /
О. А. Пучков // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2001. – № 6. – С. 4-13.
91. Пучков О. А. Теоретико-правовые основания юридической антропологии : автореф. дисс. на соиск. уч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 Теория права и государства. История и история права
и государства. История учений о праве и гос-ве. – Екатеринбург, 2000. – 38 с.
92. Гуревич П. С. Закон и человек как целое / П. С. Гуревич // Право и политика. – 2002. – № 8. – С. 103-110.
93. Скакун О. Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус / О. Ф. Скакун // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перпективи розвитку :
зб. наук. ст. / за ред. Ю. С. Шемшученка, О. В. Кресіна ; упоряд.
О. В. Кресін, О. М. Редкін. – К., 2006. – С. 6-15.
94. Неретина С. С. Актуальность философии культуры / С. С. Неретина,
А. П. Огурцов // Вестник РГНФ. – 1998. – № 3. – С. 123-135.
95. Соколенко В. Цивилизационный экспансионизм атлантизма /
В. Соколенко // Международная жизнь. – 1999. – № 5. – С. 21-30.
96. Абишева А. К. О понятии «ценность» / А. К. Абишева // Вопросы философии. – 2002. – № 3. – С. 139-146.
97. Современная западная философия : словарь / сост. В. С. Малахов,
В. П. Филатов. – М. : Политиздат, 1991. – 414 с.
98. Орзих М. Ф. Личность и право / М. Ф. Орзих. – О. : Юрид. л-ра, 2005. – 312 с.
99. Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере. Вопросы теории (от познания к постижению права) / Ю. Н. Оборотов. – О. : Юрид. л-ра, 2002. – 280 с.
100. Нерсесянц В. С. Философия права : учебник. – М. : Норма, 2006.
– 730 с.
101. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин // Избранные статьи / под ред. Н. П. Полторацкого. – М. : Воениздат, 1993. – 368 с.
102. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. – М. : Большая российская энциклопедия ; СПб. : Норинт, 1999. – 1456 с.
103. Гегель Г. Сочинения. Энциклопедия философских наук. В 3-х ч. /
Г. Гегель. – М. : Мысль, 1956. – Ч. 3 : Философия духа. – 371 с.
104. Скакун О. Ф. Теория государства и права (Энциклопедический курс) : учебник / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2006. – 776 с.
105. Прибыткова Е. А. Школа, который не было? (Органическая школа права и ее влияние на русскую философско-правовую мысль) /
Е. А. Прибыткова // Философия права в Росси: история и современность : материалы третьих философ.-правовых чтений
памяти акад. В. С. Нерсесянца. / отв. ред. В. Г. Графский. – М. : Норма, 2009. – С. 108-123.
106. Честнов И. Л. Критерии современности правопонимания: современна ли интегративная концепция права? / И. Л. Честнов // Философия
права в России: история и современность: материалы третьих философ.-правовых чтений памяти акад. В. С. Нерсесянца. / отв. ред.
В. Г. Графский. – М. : Норма. – 2009. – С. 254-264.
107. Алексеев Н. Н. Основы философии права / Н. Н. Алексеев. – СПб., 1998. – 456 с.
108. Графский В. Г. Интегральное правопонимание в историко-философской перспективе / В. Г. Графский // Философия права в России: история и современность : материалы третьих философ.-правовых чтений памяти акад. В. С. Нерсесянца. / отв. ред.
В. Г. Графский. – М. : Норма, 2009. – С. 220-234.
109. Оль П.А. Правопонимание: от плюрализма к двуединству / П.А. Оль. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 241 с.
110. Ященко А. С. Философия права Владимира Соловьева. Теория федерализма. Опыт синтетической теории права и государства /
А. С. Ященко. – СПб., 1999. – 256 с.
111. Мурашова С. А. Проблемные аспекты современного правопонимания / С. А. Мурашова // История государства и права. – 2003. – № 6.
– С. 8-13.
112. Нерсесянц В. С. Юриспруденция: введение в курс общей те¬ории права и государства : учебник / В. С. Нерсесянц. – М.: Норма, 1998. – 288 с.
113. Марченко М. Н. Проблемы правопонимания в связи с исследованием источников права / М. Н. Марченко // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. – 2002. – № 3. – С. 3-19.
114. Бобылев А. И. Проблемы правопонимания, формирования системы права и системы законодательства / А. И. Бобылев // Право и политика. – 2002. – № 2. – С. 7-15.
115. Фролова Е. А. Методологические основы разграничения концепций правопонимания / Е. А. Фролова // Государство и право. – 2009. – № 4. – С. 63-73.
116. Бобровник С. В. Сучасне правопізнання: теоретичні проблеми та роль у подоланні колі¬зій / С. В. Бобровник // Правова держава : зб. наук. пр.
– К., 2005. – Вип. 16. – С. 84-90.
117. Мицкевич А. В. Общее «нормативное» понятие права и его место в марксистском правопонимании / А. В. Мицкевич // Советское государство и право. – 1988. – № 6. – С. 11-22.
118. Леушин В. И. Понятие, сущность и социальная ценность права /
В. И. Леушин, В. Д. Перевалов // Теория государства и права : учеб. пособ. – М. : Норма, 1998. – С. 116-131.
119. Байтин М. И. Сущность права (современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М. И. Байтин. – Саратов : СГАП, 2001. – 416 с.
120. Малахов В. П. Основы философии права : учебное пособие /
В.П. Малахов. – М. : Академический проект, 2005. – 240 с.
121. Кравец А. И. Российский конституционализм : проблемы становления, развития и осуществления / А. И. Кравец. – М. : Юридический пресс Центр, 2005. – 675 с.
122. Графский В. Г. Основные концепции права и государства в современной России : по материалам «круглого стола» в Центре теории и истории права и государства ИГП РАН / В. Г. Графский // Государство и право. – 2003. – № 5. – С. 5-33.
123. Лейст О. Э. Три концепции права / О. Э. Лейст // Советское государство и право. – 1991. – № 12. – С. 3-12.
124. Толстик В. А. От плюрализма правопонимания к борьбе за содержание права / В. А. Толстик // Государство и право. – 2004. – № 9. – С. 13-21.
125. Мальцев Г. В. Понимание права : подходы и проблемы / Г. В. Мальцев. — М. : Прометей, 1999. – 419 с.
126. Исаев Л. Н. Сознание и правопонимание / Л. Н. Исаев // Государство и право. – 2004. – № 8. – С. 106-109.
127. Алексеев С. С. Тайна права: его понимание, назначение, социальная ценность / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 176 с.
128. Нерсесянц В. С. Типология правопонимания / В. С. Нерсесянц // Право и политика. – 2001. – № 10. – С. 4-14.
129. Бернацкий Г. Г. Евгений Николаевич Трубецкой: естествен¬ное право и религия / Г. Г. Бернацкий. – СПб. : СЗАГС, 1999. – 143 с.
130. Честнов И. Л. Проблемы типологии правопонимания / И. Л. Честнов // История государства и права. – 2003. – № 6. – С. 8-9.
131. Сайдлер Г. Л. Юридические док¬трины империализма / Г. Л. Сайдлер ; пер. с пол. А. Х. Махненко ; отв. ред. Д. А. Керимов. – М. : Госюриздат, 1959. – 142 с.
132. Байтин М. И. О современном нормативном понимании права /
М. И. Байтин // Журнал российского права. – 1999. – № 1. – С. 98-107.
133. Ромашов Р. А. Совместимы ли позитивистский и социологический типы правопонимания? / Р. А. Ромашов // История государства и права. – 2003. – № 6. – С. 14-15.
134. Талянина И. А. Тип правопонимания как детерминанта понятия «источник права» / И. А. Талянина // История государства и права. – 2003. – № 6. – С. 15-16.
135. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 752 с.
136. Поляков А. В. В поисках интегрального типа правопонимания /
А. В. Поляков // История государства и права. – 2003. – № 2. – С. 3-5.
137. Поляков А. В. Общая теория права : учебник / А. В. Поляков,
Е. В. Тимошина. – СПб. : Издательский Дом Санкт-Петербургского государственного университета, 2005. – 472 с.
138. Честнов Л. И. Типы правопонимания / Л. И. Честнов // Проблемы теории права и государства : учебник / под ред. В. П. Сальникова. – СПб., 1999. – С. 56-94.
139. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения /
С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 752 с.
140. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник / А. Б. Венгеров.
– М. : Новый юрист, 1998. – 624 с.
141. Бехруз Х. Исламские традиции права / Х. Бехруз. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – 296 с.
142. Воеводина Н. В. Иудейская государственно-правовая система /
Н. В. Воеводина // Современное право. – 2006. – № 12. – С. 106-110.
143. Анисимов А. П. Новые подходы к правопониманию на примере земельного права / А. П. Анисимов, А. Е. Черноморец // Системы и технологии подготовки юристов в ХХI веке : сб. ст. – Волгоград, 2003. – С. 176-185.
144. Спиридонов Л. И. Теория государства и права : курс лекций /
Л. И. Спиридонов. – СПб. : Форбанк-СПБ, 1995. – 300 с.
145. Козюк М. Н. Модели правопонимания / М. Н. Козюк // Новая правовая мысль. – 2003. – № 2. – С. 2-12.
146. Тузов Н. А. Детерминация правопонимания и связь источников права / Н. А. Тузов // Философия права. – 2009. – № 1. – С. 14-18.
147. Мамут Л. С. О многоэлементности права / Л. С. Мамут // Государство и право. – 2003. – № 8. – С. 108-109.
148. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – 2005. – Том III, вип. 1-2. – С. 32-44.
149. Бехруз Х. Порівняльне правознавство : підруч. / Х. Бехруз. – О. : Фенікс, 2009. – 464 с.
150. Ивин А. А. Философия истории : учеб. пособ. / А. А. Ивин. – М. : Гардарики, 2000. – 528 с.
151. Костюк К. Н. Политическая мораль и политическая этика в России
(к постановке проблемы) / К. Н. Костюк // Вопросы философии. – 2000. – № 2. – С. 35-38.
152. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид,
К. Жоффре-Спинози. – М. : Междунар. отн., 1998. – 400 с.
153. Аренс Г. Юридическая энциклопедия или Органическое изложение науки о праве и государстве, на основании принципов этической философии права / Г. Аренс ; пер. с нем. – М. : Тип. А. Семена, 1863.
154. Гоббс Т. Левиафан / Т. Гоббс // Сочинения : В 2 т. – М. : Наука, 1991. – Т. 2. – 345 с.
155. Руссо Ж.-Ж. История политических и правовых учений : хрестоматия / сост. О. Э. Лейст. – М. : Юристъ, 2000. – С. 194-210.
156. Соловьев Э. Ю. Кант: взаимодополнительность морали и права /
Э. Ю. Соловьев. – М. : Наука, 1992. – 216 с.
157. Этика: Энциклопедический словарь / под ред. Р. Г. Апресяна и
А. А.Гусейнова. – М. : Гарадарики, 2001. – 670 с.
158. Мальцев Г. В. Нравственные основания права / Г. В. Мальцев. – М. : СГУ, 2008. – 552 с.
159. Ильин И. А. Общее учение о праве и государстве / И. А. Ильин. – М. : АСТ, 2006. – 510 с.
160. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. /
В. И. Даль. – Т. 1. – М. : Русс. яз., 1989. – 669 с.
161. Всеобщая декларации прав человека: Принята и провозглашена резолюцией 217А (ІІІ) Генеральной Ассамблеи ООН 10 декабря 1948 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : Норма, 2000. – С. 39-43.
162. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 ; Про внесення змін до Конституції України : Закон України від 08.12.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
163. Соловьёв В. С. Оправдание добра. Нравственная философия : в 2 т. /
В. С. Соловьев. – М. : Директмедия Паблишинг, 2002. – Т. 1. – 260 с.
164. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : Бек, 1994. – 320 с.
165. Малахов В. П. Самопротиворечивость идей в русской философии права / В. П. Малахова // Философия права в России: история и современность : материалы третьих философ.-правовых чтений памяти акад. В. С. Нерсесянца. / отв. ред. В. Г. Графский. – М. : Норма, 2009. – С. 34-47.
166. Блюмкин В. А. Нравственное воспитание. Философско-этические основы / В. А. Блюмкин, Г. Н. Гумницкий, Т. В. Цырлина. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. – 141 с.
167. Ролз Дж. Теория справедливости / Дж. Ролз. – Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. – 536 с.
168. Плахов В. Д. Традиции и общество: опыт философско-социологического исследования / В. Д. Плахов. – М. : Мысль, 1982. – 220 с.
169. Шилз Э. О содержании термина «традиция» / Э. Шилз // Сравнительное изучение цивилизаций : хрестоматия / сост.
Б. С. Ерасов. – М. : Аспект Пресс, 1999. – С. 481-493.
170. Муромцев Г. И. Источники права: теоретические аспекты проблемы / Г. И. Муромцев // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 23-30.
171. Аквинский Ф. О правлении государей / Ф. Аквинский // Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе VI–XVII вв. : сб. –
Л. : Наука 1990. – С. 78-115.
172. Осакве К. Размышление о природе сравнительного правоведения : некоторые теоретические вопросы / К. Осакве // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2006. – № 3. –
С. 54-71.
173. Берман Г. Дж. Вера и закон: применение права и религии /
Г. Дж. Берман. – М. : Московская школа политических исследований, 2008. – 464 с.
174. Религия. История и современность : учебник / под ред.
Ш. М. Мунчаева. – М. : Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. – 264 с.
175. Мень А. История религии : учеб. пособ. : в 2 т. : / А. Мень. – М. : ФОРУМ-ИНФА-М, 2000. – Кн. 1 : В поисках Пути, Истины и Жизни. – 216 с.
176. Осипян Б. А. О религиозном происхождении и взаимодействии норм нравственности и права. ч. 1 / Б. А. Осипян // Представительная власть – ХХI век: законодательство, комментарии, проблемы. – 2006. – № 6. – С. 34-41.
177. История религии : учебник : в 2 т. / Ф. М. Ацамба, Н. Н. Бектимирова, И. П. Давыдова [и др.]; под общ. ред. И. Н. Яблокова. – М. : Высш. шк, 2004. – Т. 1. – 464 с.
178. Карсавин Л. П. Восток, Запад и русская идея / Л. П. Карсавин. – Петроград, 1922. – 253 с.
179. Тимошина Е. В. Права человека и нравственная ответственность личности в свете христианской антропологии / Е. В. Тимошина // Философия права в России: история и современность : материалы третьих философ.-правовых чтений памяти акад. В.С. Нерсесянца. / отв. ред. В. Г. Графский. – М. : Норма. – 2009. – С. 154-172.
180. Тихомиров Ю. А. Правовая сфера общества и правовая система /
Ю. А. Тихомиров // Журнал российского права. – 1998. – № 4-5. –
С. 7-15.
181. Алексеев С. С. Право и правовая система / С. С. Алексеев // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1980. – № 1. – С. 27-35.
182. Шелестов К. О. Методологічні вимоги до вивчення правової карти світу / К. О. Шелестов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / ОНЮА. – О., 2009. – Вип. 45. – С. 229-233.
183. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 704 с.
184. Харитонов Е. О. Рецепция римского частного права / Е. О. Харитонов. – О. : Бахва, 1996. – 321 с.
185. Покровский И. А. История римского права / И. А. Покровский. – СПб. : Летний сад, 1998. – 533 с.
186. Рабінович П. М. Феномен права: погляд Страсбурзького суду /
П. М. Рабінович // Юридичний вісник України. – 2008. – № 14. – С. 12.
187. Советский энциклопедический словарь / председ. науч.-редсовета
А. М. Прохоров. – М. : Советская энциклопедия, 1981. – 1196 с.
188. Богдановская И. Ю. Прецедентное право / И. Ю. Богдановская ; отв. ред. Н. С. Крылов. – М. : Наука, 1993. – 239 с.
189. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Р. Кросс. – М. : Юрид. лит., 1985. – 238 с.
190. Бехруз Х. Место исламского права в общецивилизационном взаимодействии / Х. Бехруз // Правовые состояния и взаимодействия: историко-теоретический, отраслевой и межотраслевой анализ : материалы VI международной научно-теоретической конференции (Санкт-Петербург, 1-2 дек. 2006 г.) / под общ. ред. Р. А. Ромашова,
Н. С. Нижник. – СПб. : Санкт-Петербургский ун-та МВД России, 2006. – С. 191-198.
191. Коран / пер. с араб. акад. И. Ю. Крачковского. – М. : Раритет, 1990.
– 528 с.
192. Библия : книги священного писания Ветхого и Нового завета / в рус. пер.с парал. местами. – М. : Библ. общ-ва, 1995. – 1379 с.
193. Элон М. Еврейское право ; пер. с иврита / М. Энон ; под общ. ред.
И. Ю. Козлихина. – СПб. : Юридический центр пресс, 2002. – 611 с.
194. Скакун О. Ф. Общее сравнительное правоведение : учебник /
О. Ф. Скакун. – К. : Ін Юре, 2008. – 776 с.
195. Козлихин И. Ю. Введение в книгу М. Элона «Еврейское право» /
И. Ю. Козлихин // Элон М. Еврейское право ; пер. с иврита / под
общ. ред. И. Ю. Козлихина. – СПб. : Юридический центр пресс, 2002. – С. 19-24.
196. Стависский П. Судебная система Израиля / П. Стависский // Юридический вестник. – 1998. – № 2. – С. 86-90.
197. Крашенинникова Н. А. Индусское право: история и современность /
Н. А. Крашенинникова / Вестник МГУ. Сер. 11. Право. – 1982. – № 3. – С. 14-22.
198. Крашенинникова Н. А. Правовая культура современной Индии: инновационные и традиционные черты / Н. А. Крашенинникова. – М. : Норма-Инфра. – 2009. – 304 с.
199. Петрашевский Л. И. Повторительный курс по энциклопедии права
/ Л. И. Петрашевский. – СПб. : Типография и литография
В. А. Тиханова, 1904. – 311 с.
200. Бруншвиг Р. Проблематичность исламской цивилизаций / Р. Бруншвиг // Сравнительное изучение цивилизаций : хрестоматия / сост.
Б. С. Ерасова. – М. : Аспект Пресс, 1999. – С. 56-72.
201. Чиркин В. Е. Мусульманская концепция права / В. Е. Чиркин. – М., 1984.
202. Бехруз Х. Эволюция исламского права: теоретико-компаративистское исследование: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Бехруз Хашматулла. – О., 2006. – 387 с.
203. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) /
Л. И. Глухарева. – М. : Юристъ, 2003. – 304 с.
204. История религии : учебник : в 2 т. / Ф. М. Ацамба, Н. Н. Бектимирова, И. П. Давыдова [и др.]; под общ. ред. И. Н. Яблокова. – М. : Высш. шк, 2004. – Т. 2. – 676 с.
205. Супатаев М. А. Право в современной Африке: основные черты и тенденции развития / М. А. Супатаев. – М. : Наука, 1989. – 175 с.
206. История политических и правовых учений. Средние века и Возрождение / отв. ред. В. С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1986. – 346 с.
207. Куманин Е. В. Политико-правовые особенности КНР / Е. В. Куманин // Теория права: новые идеи : сб. ст. – М. : ИГиП РАН, 1991. – С. 123-134.
208. Нгуен Тхи Нгок Лам. Вьетнам : история, конфуцианство, социализм и частное право / Нгуен Тхи Нгок Лам // Государство и право. – 1998. – № 10. – С. 109-116.
209. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України / С. Рудницький. – Л., 1994. – 416 с.
210. Васькович І. Правосвідомість та її вплив на менталітет українського народу / І. Васькович // Право України. – 1998. – № 6. – С. 109-112.
211. Оборотов Ю. Н. Месторазвитие в пограничной «евразийской» цивилизации как основа правового развития Украины / Ю. Н. Оборотов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / ОНЮА. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – Вип. 49. – С. 7-12.
212. Нартов И. А. Геополитика / И. А. Нартов. – М. : ЮНИТИ. – 1999. –
359 с.
213. Орлова Б.