ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Чупринський Борис Олександрович

УДК 340:12:171 (477)

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ:
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спеціальність: 12.00.12 – філософія права

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Сливка Степан Степанович
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2009

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП …………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

1.1. Мета і завдання сучасної вищої юридичної освіти …… 10
1.2. Теоретичний зміст професійної культури майбутніх юристів…………………………………………………………… 27
1.3. Структурно-функціональний аналіз поняття професійної діяльності юриста ………………………………… 40
Висновки до розділу 1…………………………………………… 53
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

2.1. Метапрофесійна спільність формування професійної свідомості юриста ………………………………………………… 55
2.2. Праворозуміння як основа професійної культури юриста ... 76
2.3. Форми та методи гуманістичного виховання студентів і курсантів юридичного профілю …………………………………
87
Висновки до розділу 2…………………………………………… 105
РОЗДІЛ 3. ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ
3.1. Філософський дискурс формування професійної свідомості майбутніх юристів ………………………………………………
108
3.2. Стратегія філософії розвитку професійної культури майбутніх юристів ………………………………………………
125
3.3. Методика та аналіз експериментального дослідження системи юридичної освіти в Україні ……………………………
142
Висновки до розділу 3…………………………………………..... 154
ВИСНОВКИ …………………………………………………...... 156
ДОДАТКИ ……………………………………………………… 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………..... 164

ВСТУП

Актуальність теми. Реальність входження України у світове співтовариство правових держав ставить низку теоретико-практичних питань, які необхідно грунтовно осмислити до того ж, не лише конкретно-науково, а, передусім, філософськи. Вирішення цих питань пов’язане із з’ясуванням природи та методології філософсько-правових аспектів формування правової співпраці на міжнародному рівні. На особливу увагу заслуговує фахова діяльність з організації та постійного відтворення процесу формування професійної культури майбутніх юристів. Однак філософсько-правове дослідження запропонованої проблематики залишається недостатньо вивченим і теоретично осмисленим. Звідси – необхідність саме філософського осмислення юридичної системи освіти, в якій трансляція соціального досвіду поєднується із пошуком нових правових пріоритетів взаємовідносин, їх альтернативності та варіативності в контексті прагнення до створення належного науково-освітнього простору формування культури майбутніх юристів.
Реалізація прав і свобод особи, їх безпосередній захист можливий лише за умов стабільного розвитку суспільства, базуючись на дотриманні закону та недопущеності порушення правопорядку. Високий рівень професійної культури правників – нагальна вимога сьогодення, адже від професіоналізму юридичних кадрів безпосередньо залежить успішне розв’язання актуальних проблем державотворчого процесу. У такому контексті однією з основних проблем є формування суб’єктів правових реформ. Такими суб’єктами мають стати, зокрема, нові покоління фахівців із вищою юридичною освітою, оскільки саме ці соціально-професійні групи, як правило, володіють такими ресурсами, як спеціально-юридичний професіоналізм, культура тощо. Водночас існує потреба в тому, щоб випускникам вищих навчальних закладів юридичного профілю були притаманні моральні та громадянські якості, котрі дадуть можливість розбудови морально-правового громадянського суспільства в Україні.
Загалом реформування вищої юридичної освіти є багатоаспектною проблемою, що має важливе соціальне й наукове значення і потребує нового міждисциплінарного осмислення та використання сучасних методологічних підходів до формування професійної культури майбутніх юристів. Необхідність такого оновлення пов’язана з тим, що існуюча система не забезпечує вирішення поставленого завдання – формування культури майбутніх спеціалістів права, у якій поєднуються високий професіоналізм і духовне багатство. Вихід на нові стандарти професійної підготовки полягає у вихованні в студентів творчого підходу до навчально-виховного процесу, а в подальшому - до майбутньої професійної діяльності.
Професійна підготовка передбачає процес, у якому єдність змісту, форм, засобів і методів освіти стимулює духовний розвиток майбутніх спеціалістів. Основними завданнями цього процесу є формування базової професійної культури юриста, виховання прагнення до задоволення високих культурних потреб, пробудження інтересу до вдосконалення культури спілкування, визначення свого місця в діалозі культур, а також розвиток культурного самопізнання. Все це вимагає розробки нової системи юридичної освіти, що покликана охопити всі етапи професійного становлення особистості, усі рівні її духовно-моральної зрілості й культурної гідності.
Розвиток суспільства та громадських відносин свідчить, що вища освіта повинна готувати майбутнього юриста до виконання як професійних, так і культурних функцій. Саме структура й функції майбутньої юридичної діяльності визначають основні напрями формування професійної культури студентів у процесі викладання різних дисциплін. Культурологічний підхід до організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі на початку третього тисячоліття розглядається на базі єдності широких фундаментальних і глибоких систематизованих спеціальних знань. Він спрямований на оволодіння основами економічної, правової, політичної, естетичної, екологічної, професійної культури, бачення перспектив розвитку різних галузей знань, формування навиків наукової організації дослідження і впровадження їх у майбутню професійно-творчу діяльність, яку мають супроводжувати гармонія, краса, досконалість, справедливість, доцільність.
Отже, актуальність нашого дослідження задекларованої проблеми можна аргументувати декількома чинниками. По-перше, на сучасному етапі розвитку держави необхідне підвищення професійної компетентності юридичних кадрів, їхньої готовності до гуманістичного виховання студентської молоді. По-друге, така постановка проблеми допоможе вирішити суперечності, що утворилися між потребами юридичної науки й реальним рівнем досліджуваної проблеми, зокрема, що стосується взаємозв’язку вимог суспільства до виховного процесу та науково-методичних можливостей його забезпечення; стану вивчення правових потреб, інтересів особистості студента і реальними можливостями їх реалізації. По-третє, динамізм розвитку сучасного суспільства на засадах ринкових відносин спричинив зміни у змісті світогляду, суспільній та індивідуальній свідомості людини, призвів до негативних тенденцій у професійній орієнтації, зокрема, юристів, а тому ця проблема потребує наукового осмислення та визначення шляхів, методів, форм і засобів удосконалення процесу формування професійної культури майбутніх юристів.
Теоретичні засади професійної культури юриста досліджуються вже тривалий час. Особливо важливими працями, які розкривають проблеми, суть юридичної науки, виявляють умови, що впливають на формування професійної культури юриста, є дослідження таких учених, як Є. Аграновська, Н. Бура, А. Венгеров, О.Грищук, Ю. Грошевий, А. Жалінський, І. Ільїн, В. Камінська, М. Козюбра, А. Козловський, В. Костицький, В. Котюк, О. Костенко, В. Лазарєв, С. Максимов, Є.Назаренко, М.Орзіх, П.Рабінович, А.Ратінов, С.Савчук, В.Сальніков, А.Семітко, М. Соколов, О. Скакун, С. Сливка, В. Тацій, В. Темченко, І. Фарбер та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. №649-р. «Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі ОВС» (щодо проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), «Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років», затвердженими наказом МВС України від 05.08.2004 року №755, а також темою досліджень кафедри теорії та історії держави та права Львівського державного університету внутрішніх справ «Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспективи розвитку ОВС України» (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення і дослідження філософсько-правових засад формування професійної культури майбутніх юристів, та здійснення методологічного аналізу сучасних потреб реформування системи юридичної освіти в Україні.
Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:
– дослідити зміст і завдання сучасної вищої юридичної освіти;
– визначити теоретичні, методологічні та філософські основи формування професійної культури майбутнього юриста;
– розкрити концептуальні засади правової свідомості юриста;
– охарактеризувати види культур, що становлять основу професійної культури юриста, і його професійної діяльності;
– виявити особливості формування правосвідомості майбутніх юристів в умовах становлення українського громадянського суспільства, та реформування його провідних інститутів;
– визначити етапи формування професійної культури майбутнього юриста й охарактеризувати їх;
– оцінити та науково обґрунтувати способи педагогічного управління процесом формування професійної культури майбутніх юристів в Україні.
Об’єктом дослідження є професійна культура юриста.
Предмет дослідження – філософсько-правові аспекти формування професійної культури майбутніх юристів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є історико-філософський, філософсько-правовий і системно-структурний підходи до аналізу правових явищ, теорії та філософії культури, а також порівняльний, індуктивно-дедуктивний і статистичний методи, що дали можливість проаналізувати нормативно-правові акти, практичну діяльність і правовий статус юриста.
Для вирішення поставлених завдань використано комплекс методів, серед яких: загальнонаукові – для постановки проблеми дисертаційного дослідження, визначення його основних напрямів; емпіричні – для визначення стану професійної підготовки студентів і розробки практичних заходів щодо реалізації авторської моделі процесу формування професійної культури майбутніх юристів; проведено педагогічний експеримент – для виявлення специфіки професійної підготовки майбутніх юристів; здійснено контент-аналіз – для обробки результатів дослідження з метою аналізу отриманих результатів на теоретичному та організаційно-методичному рівнях та їх узагальнення.
Інформаційною основою дослідження є нормативно-правові документи, наукові дослідження українських і зарубіжних учених, результати власних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Унаслідок проведеного дослідження були отримані результати, що становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист: Зокрема:
уперше:
– запропоновано авторську концептуальну модель процесу формування професійної культури майбутніх юристів, яка передбачає: розробку стратегії формування системи юридичної освіти, аналіз існуючого стану управління якістю освіти вищих навчальних закладів юридичного спрямування з урахуванням сучасних вимог, ідей та потреб, що дасть змогу отримати відповідний ефект від інтеграції системи юридичної освіти із практичною діяльністю майбутніх правників;
удосконалено:
– теорію розвитку формування професійної культури майбутнього юриста, де формування відбувається поетапно й пов’язується з неперервним процесом його виховання, освіти і специфікою юридичної діяльності;
– засади формування правосвідомості майбутніх юристів в умовах становлення українського громадянського суспільства, реформування його провідних інститутів;
– способи педагогічного управління процесом формування професійної культури майбутніх юристів;
набули подальшого розвитку:
– положення про те, що основними компонентами формування професійної культури майбутнього юриста є його професійна правосвідомість, яка безпосередньо впливає на характер майбутньої професійної діяльності;
– концептуальні засади правової свідомості юриста;
– характеристика видів культур, що становлять основу професійної культури юриста, і його подальшої діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в практичній роботі установ державних органів влади, пов’язаних із розробкою та провадженням юридичної діяльності; стати основою для подальшої розробки концепції формування професійної культури майбутніх юристів, її філософсько-правової характеристики тощо.
Окремі положення і висновки дисертації можуть застосовуватись у навчальному процесі, використовуватися під час підготовки підручників, навчальних посібників із теорії держави й права, правничої етики, юридичної деонтології, філософії права та під час викладання відповідних навчальних дисциплін, а також для підвищення рівня професійної культури юристів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням і базується на авторському переосмисленні наукової проблеми формування професійної культури майбутніх юристів. Усі результати, що представлені в дисертаційній роботі, отримано здобувачем особисто на основі збору, аналізу й узагальнення теоретичного та практичного матеріалу. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише особисті ідеї та положення.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи апробовані на наукових і науково-практичних конференціях, серед яких найбільш важливими були: Науково-практича конференція «Кримінальний кодекс України, 2001р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)». (Львів, 4-5 квітня 2003 р.); ХІ регіональна науково-практична конференція: «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 3-4 лютого 2005 р.); міжнародна науково-практична конференція «Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (Львів, 13-15 квітня 2007 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття» (Луцьк, 1-2 червня 2007р.); ІХ Всеукраїнська науково-практична конференція «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (Острог, 30-31 травня 2008 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 30-31 травня 2008 р.); VІ Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 29-30 травня 2009 р.)
Публікації. Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, висновки й пропозиції автора відображено у 5-ти одноосібних статтях, що опубліковані у наукових фахових виданнях, і 10-ти тезах виступів на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Відповідно до задекларованої мети дисертаційного дослідження здійснено теоретико-методологічний аналіз формування професійної культури майбутнього юриста через призму філософсько-правового дослідження з урахуванням сучасних потреб та реформування юридичної освіти. Зокрема, зазначено, що реальний стан організації гуманістичного виховання студентів вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації юридичного профілю не повною мірою відповідає вимогам розвитку як особистості, так і суспільства. В організації цієї роботи зі студентами недостатньо враховуються соціально-філософські й духовно-культурні перетворення в суспільстві, зміщення пріоритетів у моральних цінностях, зміни у світосприйманні, суспільній орієнтації молоді, у її професійному самовизначенні, а також інтереси, потреби студентства як соціальної групи й особливості сучасного розвитку студентської академічної групи. Причинами незадоволення студентів організацією гуманістичного виховання є: стереотипи авторитарного мислення та дії його організаторів; недостатній рівень компетентності викладачів, кураторів, інших суб’єктів управління; слаборозвинене студентське самоврядування; відсутність системного підходу в позанавчальній виховній діяльності. Негативно позначається на стані реалізації гуманістичного виховання низький рівень готовності викладачів, кураторів груп до проведення, зокрема, виховної роботи, відсутність знань психології студентської молоді.
2. Зміцнення правової системи України потребує підготовки фахівців-правознавців високої кваліфікації, а отже, і вивчення різних способів підвищення їхньої професійної компетентності. Одним із важливих чинників успішності професійної діяльності є професійна підготовка (навчання) та професійна культура, що забезпечують формування кваліфікованого юриста. Фахівці з юридичною освітою становлять основу кадрового забезпечення процесів побудови правової держави, мають важливе соціальне призначення, несуть відповідальність за дотримання прав і свобод громадян тощо. З іншого боку, подальший розвиток вищої юридичної освіти можливий за умови здійснення поступових змін у системі юридичної освіти й за підтримки держави. У такому контексті доцільними є розробка і прийняття Державної програми розвитку юридичної освіти, яка на нових теоретичних, методологічних та організаційних засадах забезпечила б удосконалення системи вищої юридичної освіти в державі.
3. Формування професійної культури передбачає творчий розвиток особистості майбутнього фахівця, оскільки для особистісного розвитку майбутнього юриста нагальною є якість поєднання професійних, естетичних, морально-етичних інтересів. Не випадково у професійній діяльності юриста безпосередньо проявляється система індивідуальних естетичних ставлень людини до дійсності. Таким чином, професійна культура юриста формується з онтологічних принципів права, спрямованих на торжество істини, добра та справедливості в суспільстві.
4. Рівень професійно-правової культури юристів складається при безпосередньому щоденному зіткненні з правовими явищами. Цьому рівню, як і самій професійно-правовій культурі, властивий вищий ступінь знання та розуміння правових явищ у відповідній сфері професійної діяльності. При цьому кожна юридична спеціальність має свою специфіку, яка обумовлює й особливості професійної правової культури різних її представників, що варто обов’язково враховувати. Головне у професійно-правовій культурі юриста – верховенство права та висока професійно-правова підготовка. Саме тому правова культура є виключно об’ємним поняттям. З іншого боку, в контексті формування професійної культури майбутнього юриста постає проблема формування індивідуальності студента, оскільки жодна сучасна суспільно-історична модель соціуму не може продуктивно функціонувати, незважаючи на індивідуальні потреби, інтереси, ідеали, цілі кожної людини. Крім того, можна впевнено стверджувати, що сучасний етап розвитку людства наблизився до необхідності створення як якісно нових умов для розгортання індивідуальності, так і якісно нового рівня самої індивідуальності.
5. На процес формування правосвідомості майбутніх юристів вирішальний вплив здійснює сукупність узаємодіючих чинників: безпосередні умови життя і навчання; організована система освіти й виховання; засоби масової комунікації. Водночас вагомий вплив на формування їхньої правової свідомості має практична діяльність у сфері права, соціально-політична та соціально-правова активність. Рівень правової культури визначається рівнем правосвідомості – ступенем прогресивності, масштабами і глибиною юридичної освіти в суспільстві, професійною підготовкою юристів, ступенем розвитку юридичної науки і правового мислення. Тому рівень професійної правової культури юриста залежить від рівня професійної правосвідомості, її відповідності прогресивним змінам у суспільстві, глибини та масштабності засвоєних юридичних знань при досить розвиненій юридичній науці, професійно-службовій підготовленості й узагальненій орієнтації в конкретних професійно-правових ситуаціях.
6. Правове виховання і правова освіта майбутнього юриста передбачають цілеспрямовану й систематизовану діяльність викладачів у навчально-виховному процесі, вплив юридичної теорії і практики на свідомість студента з метою виховання і формування професійного рівня правосвідомості з урахуванням існуючих соціально-правових реалій. З іншого боку, суттєве підвищення ефективності підготовки майбутніх юристів неможливе без кардинальної реорганізації існуючої системи професійної освіти, без створення адекватного сучасним вимогам механізму підбору, розстановки, підготовки й підвищення кваліфікації юристів. У такому розумінні професійної правосвідомості її обов’язковою складовою є особлива сфера діяльності суб’єкта правовідносин – діяльність професіонала у сфері правової практики. У такому ракурсі слід сказати, що професійна правозастосовча діяльність або інша юридична практика суб’єктів – одна з основних характеристик їхньої професійної правосвідомості. Водночас важливим є формування в майбутнього юриста як професійної правової свідомості, так і професійно-правової культури. Це передбачає творче, діюче, динамічне та систематичне усвідомлення правового середовища, формування системи знань про право.
7. Під час проведення експерименту виявлено, що певні негативні властивості особистості працівника ОВС можуть бути тими обставинами, що зумовлюють низький рівень профілактики і боротьби зі злочинністю в нашій країні. Це в свою чергу засвідчує потребу комплексного вивчення особливостей суб’єктів які здійснюють правозастосовну діяльність, їх професійної компетентності, рівня професійної культури тощо. Таке вивчення необхідно проводити на основі використання новітніх наукових технологій та розробок. Без досягнення високого рівня професійної культури правоохоронців вкрай складно й проблематично створити справді дієву систему захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб в Україні.
8. Навчально-виховний процес у вищій школі має орієнтуватися на підготовку високоосвічених фахівців із глибокою національною і загальноцивілізаційною свідомістю, широкою правовою, комунікативною, моральною та естетичною культурою, сучасним економічним, екологічним мисленням. Сучасний студент — у майбутньому фахівець, який знає свої професійні обов’язки, вільно орієнтується в історії розвитку фахової сфери діяльності, її перспективах. Такий фахівець має однаково орієнтуватися в основних «лініях» історії власного народу, його традиціях, бачити єдність поколінь і місце своєї держави у світових процесах.
9. До основних напрямів гуманістичного виховання належить моральне, громадянсько-правове, художньо-естетичне, трудове, екологічне, фізкультурно-оздоровче. За всіма цими напрямами гуманістичне виховання у навчальних закладах юридичного спрямування здійснюється на рівні загального й особливого, де загальне ґрунтується на загальнолюдських гуманістичних цінностях, ідеалах, нормах, а особливе безпосередньо пов’язано з орієнтацією на характер майбутньої діяльності, на ті норми-зразки відносин, які склалися й функціонують у правовій реальності.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С.Алексеев– М.: Статут, 1999. – 712 с.
2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: [підручник] / А.М.Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 560 с.
3. Ананьєв В. Г. Избранные психологические труды : в 2-х т. /В.Г. Ананьев. – Т.1. – М.: Педагогика, 1980. – 230 с.
4. Ануфрієв М.І. Вищий заклад освіти МВС України: [наук.-практ. посібник] / М.І.Ануфрієв, О.М.Бандурка, О.М.Ярмиш. – Х.: Ун-т внутрішніх справ, 1999. – 369 с.
5. Анцупов А.Я. Конфликтология/А.Я.Анцупов, А.И.Шипилов. – М.: Юнити-Дана, 2000. – 560 с.
6. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы/Архангельский С. И. – М.: Высшая школа, 1989. – 368 с.
7. Бандурка О.М. Професійна етика працівника органів внутрішніх справ: [Hавчальний посібник ]/О.М.Бандурка. – Х.: Університет внутрішніх справ, 2001. – 220 с.
8. Бачинин В.А. Философия права и преступления/В.А.Бачинин. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 с.
9. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості / І.Д.Бех // Педагогіка і психологія. – № 1. – 1997. – С. 124-137.
10. Бігун В.С. Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі / В.С.Бігун. – К.: Юстініан, 2006. – 296 с.
11. Білий О.П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність / О.П. Білий // Право України. – № 12. – Київ, 1997. – С. 75-78.
12. Білий О.П. Про правову культуру працівників ОВС/О.П. Білий // Право України. – № 14. – Київ, 1997. – С. 40-41.
13. Блувштейн Ю.Д. Основания криминологии. Опыт логико-философского исследования/Ю.Д.Блувщтейн, А.В.Добрынин. – Минск: Университетское, 1990. – 208 с.
14. Бодалев А. А. Личность и общение/А.А.Бодалев. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 328 с.
15. Батыр К.И. История государства и права зарубежных стран/К.И.Батыр, И.А.Исаев и др. – М.: Проспект, 2004. – 494 с.
16. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти [Навчальний посібник] / Я.Я.Болюбаш. – К.: Компас, 1997. – 64 с.
17. Бондаревская Е.В. Теория и практика личностно-ориентированного образования: [Монография] / Е.В.Бондаревская. – Рн/Д.: Издательство Ростовского педагогического университета, 2000. – 352 с.
18. Беленков Р.А. Правоохранительные органы: [Конспект лекций] / Р.А.Беленков. – М.: Приор-издат, 2003. – 112 с.
19. Буртовая Е.В. Конфликтология [Учебное пособие] / Е.В.Буртовая. – М.: Владос, 2002. – 578 с.
20. Васильев В.Л. Юридическая психология: [Учебник] / В.Л.Васильев. – СПб.: Питер, 2005. – 655 с.
21. Васильєва М.П. Ціннісний підхід до проблеми авторитету викладача М.П.Васильєва // Соціальна філософія, педагогіка, психологія: Наукові записки Харківського військового університету. – Вип. 3. – Харків, 2001. – С. 168-174.
22. Васянович Г.П. Морально-правова відповідальність педагога (теоретико-методологічний аспект)/ Г.П.Васянович. – Л.: ЛДФЕІ, 2002. – 232 с.
23. Ващенко Г.Х. Виховний ідеал/ Г.Х.Ващенко. – П.: Полтавський вісник, 1994. – 191 с.
24. Ващенко І.В. Формування пізнавальної самостійності курсантів вищих навчальних закладів МВС як основа підвищення їх професійної підготовки: [Навчальний посібник]/ І.В.Ващенко, В.О.Тюріна, Н.Л.Горбач. – К.: Міжнародна фінансова агенція, 1998. – 385 с.
25. Введение в культурологию: [Курс лекций]/Под ред. Ю.Н.Солонина, Е.Г.Соколова. – СПб.: СПбГУ, 2003. – 167 с.
26. Вища освіта і наука – пріоритетні сфери розвитку суспільства у ХХI столітті. Рішення колегії Міністерства освіти і науки України // Інформаційний збірник МОН України. – № 8. – 2003. – С. 3-14.
27. Відомості про зареєстровані та розкриті злочини загально кримінальної спрямованості (в розрізі регіонів) за 12 місяців 2002 року. – К.: Департамент інформормаційних технологій МВС України, 2003. – С. 3-5.
28. Ветютнев Ю.Ю. Государственно-правовые закономерности: Введение в теорию/Ю.Ю.Ветютнев. – Элиста: Джангар, 2006. – 204 с.
29. Венгеров А.Б. Теория государства и права: [Учебник] / А.Б.Венгеров. – М.: ОМЕГА-Л, 2008. – 608 с.
30. Выготский Л.С. Мышление и речь/Л.С.Выготский. – М.: Лабиринт, 1999. – 352 с.
31. Вопленко Н.Н. Правосознание и правовая культура: [Учебное пособие] / Н.Н.Вопленко. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2000. – 52 с.
32. Вопленко Н.Н. Источники и формы права: [Учебное пособие] / Н.Н.Вопленко. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. – 102 c.
33. Гарин И.И. Что такое этика, культура, религия?/И.Гарин. – М. Терра, 2002. – 848 с.
34. Гатин А.М. Гражданское право: [Учебное пособие]/А.М.Гатин. – М.: IPR-Медиа, 2008. – 675 с.
35. Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа/Г.В.Ф.Гегель. – СПб.: Наука, 1992. – 320 с.
36. Глузман А.В. Профессионально-педагогическая подготовка студентов университета: теория и опыт исследования: [Монография]/А.В.Глузман. – К.: Поисково-издательское агентство, 1998. – 252 с.
37. Годаванець В. Правова просвіта громадян України: методологічні проблеми розроблення концепції/В.Годаванець, В.Кампо, В.Тертичний // Право України. – № 1. – 1999. – С. 27-31.
38. Головин Б.Н. Основы культуры речи: [Учебное пособие]/Б.Н.Головин. – М.: Высшая школа, 1998. – 320 с.
39. Головченко В.В. Юридична термінологія: [Довідник]/В.В.Головченко, В.С.Ковальський. – К.: Юрінком-Інтер, 1998. – 224 с.
40. Гом’єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Донна Гом’єн [пер. з англ. Т.Іваненко та О.Павличенка]. – Л.: Кальварія, 2000. – 182 с.
41. Головченко В.В. Деякі тенденції розвитку масової правосвідомості /В.В.Головченко // Правова держава: щорічник наукових праць. – К.: Наук. думка, 1994. – Вип.5. – С. 76-82.
42. Гончаренко С.У. Гуманітаризація загальної середньої освіти: [Проект концепції] / С. У. Гончаренко, Ю.І.Мальований. – К.: АПНУ, 1994. – 36 с.
43. Гражданское общество и правовое государство: предпосылки формирования/Отв. ред. Г.Н.Манов. – М. : ИГПАН, 1991. – 119 с.
44. Горбачова О. В. Проблеми протидії ксенофобії в українському суспільстві як новітній напрям роботи з персоналом ОВС України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?id=1230799939
45. Гревцов Ю.И. Очерки теории и социологии права/Ю.И.Гревцов. – СПб.: Юридический центр-Пресс, 1996. – 467 с.
46. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя: теоретичний та методичний аспекти/В.М.Гриньова. – Х.: Основа, 1998. – 301 с.
47. Григорьев Н.Ф. Роль Чувашского университета в формировании региональной системы непрерывного образования / Н.Ф.Григорьев., А.В.Арсентьева // Школа духовности. – № 1. – 2000. – С. 12-18.
48. Губин В.Д. Философия: [Учебник]/В.Д.Губин, ТЮ.Сидорина, В.П.Филатов. – М.: ТОН-Остожье, 2001. – 704 с.
49. Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія: [Навчальний посібник] / С.Д.Гусарєв, О.Д.Тихомиров. – К.: Знання, 2006. – 487 с.
50. Гусейнов А.А. Этика: [Учебник]/А.А.Гусейнов, Р.Г.Апресян. – М.: Гадарики, 2000. – 472 с.
51. Дані МВС України за 2007 рік (Інформаційний бюлетень МВС України). – К, 2008. – 16 с.
52. Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”). – К.: Райдуга, 1994. – С. 33-36.
53. Динаміка чисельності студентів у вищих навчальних закладах з розрахунку на 10000 населення України (на початок навчального року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/education/nigher/stat/2.doc.
54. Діденко Н.Г. Управління, влада, держава: філософські аспекти взаємодії/Н.Г.Дыденко. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – 128 с.
55. Димитров А.В. Введение в юридическую психологию: [Курс лекций]/ А.В.Димитров. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2003. – 160 с.
56. Дорошенко Л.С. Вища професійна освіта в умовах формування ринку/Л.С.Дорошенко // Персонал Плюс. – № 25 (176). – 23-29 червня 2006.
57. Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи розвитку/За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Ін-Юре, 1999. – 272 с.
58. Дроб’язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність: [Посібник]/П.І.Дроб’язко. – К.: Академія, 2007. – 181 с.
59. Дробышевский С.А. История политических и правовых учений: основные классические идеи/С.А.Дробышевский. – М.: Юристъ, 2003. – 416 с.
60. Дьюї Д. Моральні принципи в освіті/Джон Дьюї. – Л.: Літопис, 2001. – 32 с.
61. Дяченко В.І. Система правоохоронних органів: [Навчальний посібник]. − К.: КНЕУ, 2003. – 320 с.
62. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. – К.: Друк, 1998. – 72 с.
63. Иванов В.Н. Профессия – юрист: [Справочник для абитуриентов и студентов учебных заведений юридического профиля] /В.Н.Иванов. – М.: Ось-89, 1998. – 208 с.
64. Ильин И.А. О сущности правосознания/И.А.Ильин. – М.: Рарогь, 1993. – 235 с.
65. Ибрагимов М.М. Профессиональная этика и эстетическая культура сотрудников органов внутренних дел: [учеб. пособие]/М.М.Ибрагимов, В.В.Куличенко, Б.Г.Съедин. – К., 1990. – 304 с.
66. Журавський В.С. Два сектори освіти – одна мета/ В.С.Журавський // Вища освіта України. – № 1. – 2003. – С. 5-7.
67. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні/ В.С.Журавський. – К.: Ін-Юре, 2003. – 416 с.
68. Загальна теорія держави і права: [Навчальний посібник] / За ред. В.В.Копєйчикова, А.М.Колодія. –К.: Юрінком-Інтер, 2000. – 320 с.
69. Закон України: «Про вищу освіту» за станом на 19 лютого 2009 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14
70. Закон України: «Про міліцію» за станом на 21 червня 2001 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.yablonsky.com.ua/Z0565_1990.htm
71. Звіт перед Українським народом: результати оперативно-службової діяльності ОВС за 2000 рік // Іменем закону. – №2. – К., 2001. – С. 6-8.
72. Зимняя И.А. Педагогическая психология: [Учебник]/ И.А.Зимняя. – Рн/Д.: Феникс, 1997. – 480 с.
73. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії [Посібник]/ І.А.Зязюн. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.
74. Кабардов М.К. Типы языковых коммуникативных способностей и компетенций/М.К.Кабардов., Е.В.Арцишевская //Вопросы психологии. – №1. – 1996. – С. 34-40.
75. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: [Навчальний посібник]/ С.Г.Карпенчук. – К.: Вища школа, 1997. – 304 с.
76. Кідрук Ю.В. Про правове забезпечення діяльності міліції/Ю.В.Кідрук // Право України. – № 12. – 1995. – С. 55-57.
77. Кітура А.Я. Морально-етичне та правове виховання молоді: формування свідомості та мотивації її поведінки/А.Я.Кітура // Виховання української еліти в системі національної освіти України: матеріали наук.- практ. конфер., 19-20 червня 1997 р. – Львів: За вільну Україну, 1997. – 149 с.
78. Кельман М.С. Теорія права [Підручник]/М.С.Кельман. – Тернопіль: Поліграфіст, 1998. – 382 с.
79. Кириченко І.Г. Освіта МВС: закономірності формування та перспективи розвитку/І.Г.Кириченко//Іменем закону. – №15 (5299). – 2002. – 12 квітня.
80. Климов Е.А. Введение в психологию труда/Е.А.Климов. – М.: Академия, 2004. – 335 с.
81. Климов Е.А. Как выбрать профессию/Е.А.Климов. – М.: Просвещение, 1990. – 150 с.
82. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения/ Е.А.Климов. – Рн/Д.: Феникс, 1996. – 512 с.
83. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): [курс лекций]/Н.В.Коваль. – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998. – 112 с.
84. Козловський А.А. Право як пізнання: вступ до гносеології права/А.А.Козловський. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
85. Кондаков И.М. Психология: иллюстрированный словарь/И.М.Кондаков. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2003. – 512 с.
86. Комаров С.А. Общая теория государства и права: [Курс лекций]/С.А.Комаров. – М.: Юрайт, 1998. – 408 с.
87. Костенко О.М. Правова культура і економічна безпека/О.М.Костенко // Право України. – №3. – 1999. – С. 85-86.
88. Котюк В.О. Основи держави і права: [Навчальний посібник]/В.О.Котюк – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
89. Краткая философская энциклопедия. – М.: Прогресс, 1994. – 576 с.
90. Кремень В.Г. Вища освіта і наука України і Болонський процес: [Навчальний посібник]/В.Г.Кремень. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2004. – 384 с.
91. Кремень В.Г. Модернізація системи освіти як важливий чинник інноваційного розвитку держави/В.Г. Кремень // Освіта України. – № 34. – 2003. – С. 2-13.
92. Кузьмина Н.В. Профессионализм педагогической деятельности: [Методическое пособие]/Н.В.Кузьмина, А.А.Реан. – СПб.: Рыбинск, 1993. – 54 с.
93. Крылова Н.Б. Эстетический потенциал культуры/Н.Б.Крылова. – М.: Прометей, 1990. – 146 с.
94. Крылова Н.Б. Формирование культуры будущего специалиста. /Н.Б.Крылова. – М. Высшая школа, 1990. – 142 с.
95. Курганов С.Н. Социология для юристов/С.Н.Курганов, А.И.Кравченко. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1999. – 255 с.
96. Кудрявцев В.Н. Современная социология права: [Учебник]/В.Н.Кудрявцев, В.П.Казимирчук. – М.: Юристъ, 1995. – 297 с.
97. Кушнірова В.Т. Роль соціальних стереотипів у формуванні установчих факторів професійної свідомості майбутніх юристів/В.Т.Кушнірова // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – №5. – К., 2000. – С. 199-207.
98. Ладыжец Н.С. Университетское образование: идеалы, цели, ценностные ориентации [Монография]/Н.С.Ладыжец. – Ижевск : Изд-во Удмурт. ун-та, 1992. – 232 с.
99. Левин К. Динамическая психология/Курт Левин. – М.: Смысл, 2001. – 572 с.
100. Ливанцев К.Е. История государства и права средних веков [Учебник]/К.Е.Ливанцев. – СПб, 2000. – 350 с.
101. Лезин Э.С. Конституционное право РФ: [Шпаргалки]/Э.С.Лезин. – М.: Эксмо, 2008. – 90 с.
102. Леонтьев А.А. Психология общения/А.А.Леонтьев. – М.: Академія, 2007. – 368 с.
103. Ликас А.Л. Культура правосудия/А.Л.Ликас. – М. : Юридическая литература, 1990. – 176 с.
104. Лихачев Б.Т. Педагогика: [Курс лекций]/Б.Т.Лихачев. – М.: Юрайт-М, 2001. – 607с.
105. Легша С.М. Шляхи подолання правового нігілізму в середовищі слухачів та курсантів/С.М.Легша // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – №6. – К., 2001. – С. 347-354.
106. Леонтьев О.В. Правоведение/О.В.Леонтьев. – М.: Спец-Лит, 2004. – 192 с.
107. Леушин В.И. Юридическая практика в социалистическом обществе [Монография]/В.И.Леушин. – Краснаярск: Изд-во Красноярского университета, 1987. – 148 с.
108. Леже Р. Великие правовые системы современности / Раймон Леже. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 534 с.
109. Лукашенко А.А. Духовна культура пенітенціарного персоналу – компонент його професійної майстерності/А.А.Лукашенко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – №2. – К., 1997. – С. 86-91.
110. Лунеев В.В. Эпоха глобализации и преступность/В.В.Лунеев. – М.: Норма, 2007. – 272 с.
111. Мантанова Л.В. Стратегия развития: Ценности новой цивилизации / Л.В.Мантанова. – Улан-Удэ: ВСГТУ, 2004. – 242 с.
112. Макушев П.В. Проблеми виховання та самовиховання правової культури майбутніх юристов/П.В.Макушев // Науковий вісник НАВС України. – № 1. – К., 2000. – С. 156-160.
113. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве/А.В.Малько. – М.: Юристъ, 2003. – 256 с.
114. Марченко М.Н. Правоведение: [Учебник]/ М.Н.Mарченко, Е.М.Дерябина. – М.: Проспект, 2004. – 416 с.
115. Медведєв В.С. Шляхи попередження та подолання професійної деформації працівників УВП/В.С.Медведєв // Проблеми пенітенціарної проблеми теорії і практики. – №1. – К., 1996. – С. 42-47.
116. Мещанінов О.П. Моделі вищої освіти: пошуки і проблеми/О.П.Мещанінов // Неперервна професійна освіта: теорія і практика [Науково-методичний журнал]. – Вип. 2. – 2001. – C. 42-53.
117. Мещеряков Б.Г. Большой психологический словарь/ Б.Г.Мещеряков, Зинчеко В.П. – М.: АСТ, 2009. – 816 с.
118. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: [Навчальний посібник]/Н.Є.Мойсеюк. – К.: МАУП, 2007. – 656 с.
119. Мулукаев Р.С. История отечественных органов внутренних дел/ Р.С.Мулукаев, А.Я.Малыгин, А.Е.Епифанов. – М.: Nota Bene, 2005. – 336 с.
120. Муравйов К.В. Деякі правові аспекти попередження ухилення злочинців від дізнання, слідства та відбування покарання/К.В.Муравйов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – №6. – К., 2001. – С. 68-72.
121. Натуркач В.О. Щодо стану і перспектив розвитку юридичної освіти в сучасній Україні/В.О.Натуркач // Право України. – № 6. – 2004. – С. 96-98.
122. Немов Р.С. Психология: [Учебник]/Р.С.Немов. – М.: Высшее образование, 2008. – 639 с.
123. Нерсесянц В.С. Философия права: [Учебник]/В.С.Нерсесянц. – М.: Норма, 2005. – 656 с.
124. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи [Монографія]/За ред. І.А.Зязюна. – К.: Віпол, 2000. – 636 с.
125. Никонов А.П. Управление выбором. Искусство стрижки народних масс/А.П.Никонов. – М.: ЭНАС, 2007. – 308 с.
126. Нисневич Ю.А. Законодательная деятельность. Політико-правовой аналіз/Ю.А.Нисневич, В.М.Платонов, Д.Е.Слизовский. – М.: Аспект-Пресс, 2007. – 288 с.
127. Новейший философский словарь/Сост. А.А.Грицанов. – Мн.: Изд-во В.М.Скакун, 1998. – 896 с.
128. Общая теория права и государства: [Учебник]/Под ред. В.В.Лазарева. – М.: Юристъ, 2007. – 575 с.
129. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: [Посібник]/ Л.Е.ОрбанЛембрик. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с.
130. Основы государства и права: [Учебник]. – М.: Норма, 2001. – 640 с.
131. Основи демократії: [Антологія]/Упоряд. О.Проценко. – К.: Смолоскип, 2005. – 1108 с.
132. Палеха Ю.І. Культура управління та підприємництва: [Посібник]/ Ю.І.Палеха, В.О.Кудін. – К. : МАУП, 2001, – 96 с.
133. Пампура І.І. Життєва криза в умовах професійної діяльності працівників кримінально-виконавчої системи та органів внутрішніх справ/І.І.Пампура // Проблеми пенітенціарної проблеми і практики. – №5. – К., 2000. – С. 210-215.
134. Пампура І.І. Професійне становлення особистості в правоохоронній сфері/ І.І.Пампура // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – №6. – К., 2001. – С. 292-298.
135. Панченко І. До питання про проблеми регіонального розвитку вищої освіти /І. Панченко // Вища освіта України. – № 4 (6). – 2002. – С. 38-41.
136. Парфенов А.В. Правовое состояние/А.В.Парфенов. – М.: Юристъ, 2007. – 128 с.
137. Пахомова Н.Н. Основы теории корпоративных отношений (правовой аспект) [Монография]/Н.Н.Пахомова. – Екатеренбург: Налоги и финансовое право, 2004. – 208 с.
138. Педагогічна майстерність: [Підручник]/За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 2004. – 422 с.
139. Плотинский Ю.М. Модели социальных процессов: [Учебное пособие]/Ю.М.Плотинский. – М.: Логос, 2001. – 296 с.
140. Постанова Кабінету Міністрів України № 344 від 10 квітня 2001 р. «Про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005року» // Урядовий кур’єр. – №53-54. – 2001.
141. Прикладная юридическая педагогика/Под. ред. В.Я.Кикотя. – М.: Юнита-Дана, 2008. – 512 с.
142. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій/Упор. Т.Яблонська. – К.: Сфера, 1999. – 341 с.
143. Правоведение/Под ред. М.Б.Смоленского. – М.: Юристъ, 2003. – 256 с.
144. Профессиональные навыки юриста. Опит практического обучения. – М.: Дело, 2001. – 416 с.
145. Професійна освіта: Словник [Навчальний посібник]/За ред. Н.Г.Ничкало. – К.: Вища школа, 2000. – 380 с.
146. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учебное пособие/ [Под. ред. Г.В.Дубова, А.В.Опалева]. – М.: Щит-М, 2005. – 523 с.
147. Психологія праці та професійної підготовки особистості: [Посібник]/За ред. П.С.Перепелиці, В.В.Рибалки). – Хмельницький: ТПУ, 2001. – 330 с.
148. Психология. Педагогика. Этика: [Учебник]/Под ред. Ю.В.Наумкина. – М: Юнити-Дана, Закон и право, 2002. – 552 с.
149. Птушенко А.В. Системная парадигма права/А.В.Птушенко. – М.: Московский издательский дом, 2004. – 458 с.
150. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: [Посібник]/ П.М.Рабінович. – Л.: Край. – 2007. – 188 с.
151. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей/А.Р.Ратинов. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 352 с.
152. Раянов Ф. Право и законность в демократическом обществе/Ф.Раянов, Р.Минниахметов, Д.Пономарев. – М.: Юристъ, 2004. – 200 с.
153. Рева О.М. Оцінка небезпечних властивостей поведінки, оперативного мислення та прийняття рішень у майбутніх юристів/О.М.Рева, О.В.Михайлов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – №4. – К., 1999. – С. 193-196.
154. Римское частное право: [Учебное пособие]. – М.: Директмедиа Паблишинг, 2008. – 314 с.
155. Рогова Т.А. Личность. Общество. Государство. Право: [Учебное пособие]/Т.А.Рогова, А.А.Напреенко. – Самара: Самарский университет, 2003. – 256 с.
156. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологи [Учебник]/ С.Л.Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2000. – 712 с.
157. Скурко Е.В. Принципы права: [Монография]/Е.В.Скурко. – М.: Ось-89, 2008. – 192 с.
158. Скуратівський В.А. Етносоціальна культура як саморегульована система: [Посібник]/ В.А.Скуратівський. – К. : ІСДО, 1993. – 192 с.
159. Скляров С.В. Вина и мотивы преступного поведения/С.В.Скляров. – М.: Юридический центр Пресс, 2004. – 338 с.
160. Сластенин В.А. Гуманитарная модель специалиста / В.А.Сластенин // Магистр. – №1. – 1991. – С.18-26.
161. Сливка С.С. Професійна етика працівника міліції/С.С.Сливка. – Львів: Світ, 1995. – 127 с.
162. Сливка С.С. Професійна культура юриста (теоретико-методологічний аспект)/С.С.Сливка. – Львів: Світ, 2000. – 336 с.
163. Смирнов А.В. Толкование норм права/А.В.Смирнов, А.Г.Манукян. – М.: Проспект, 2008. – 144 с.
164. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности/С.Д.Смирнов. – М.: Академия, 2005. – 400 с.
165. Соколов Н.Я Профессиональные навыки юриста. Опыт практического обучения/Н.Я.Соколов. – М.: Дело, 2001. – 415 с.
166. Соціологія права: [Навчальний посібник]/За ред. О.М.Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 288 с.
167. Соціологія права: [Підручник]/За ред. Н.П.Осипової. – К.: Юрінком-Інтер, 2003. – 336 с.
168. Сорокин В.Д. Правовое регулирование: предмет, метод, процесс/В.Д.Сорокин. – М.: Юридический центр Пресс, 2003. – 662 с.
169. Спиркин А.Г. Философия: [Учебник]/А.Г.Спиркин. – М.: Гардарика, 2006. – 736 с.
170. Сухомлинський В.О. Народження громадянина. Вибрані твори: у 5 т. /В.О.Сухомлинський. – Т. 3. – К.: Радянська школа, 1976. – С. 283-582.
171. Темченко В.І. Формування професійної правосвідомості співробітників міліції (проблеми теорії і практики)/В.І.Темченко. – К.: Авангард, 2001. – 188 с.
172. Теорія держави і права України: [Навчальний посібник]/За ред. А.Ю.Олійник. – К.: Юринком Інтер, 2001. – 176 с.
173. Теория государства и права: [Учебник]/Под ред. М.Н.Марченко. – М.: Проспект, 2007. – 637 с.
174. Теория государства и права: [Учебник]/Под ред. В.М.Корельского, В.Д.Перевалова. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 616 с.
175. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права/Е.Н.трубецкой. – СПб.: Лань, 1999. – 224 с.
176. Ушинський К.Д. Народность в общественном воспитании/ К.Д.Ушинський // Педагогические сочинения очинения: в 6-ти т. – Т. 1. – М.: Педагогика, 1988. – С. 194-256.
177. Федорченко В.К. Стратегія розвитку освіти на порозі XXI століття (міжнародний аналітичний огляд)/В.К.Федорченко // Нові технології навчання [Текст]: науково- метододичний збірник // Міністерство освіти і науки України; Наук.-метод. центр вищої освіти. – Вип. 32. – К., 1995. – С. 205-212.
178. Філософія: [Посібник]/За ред. В.Х.Арутюнова, М.М.Демченко, С.Л.Йосипенко та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 205 с.
179. Философия права: [Учебник]/Под ред. О.Г. Данильяна. – М.: Эксмо, 2005. – 416 с.
180. Философия: [Учебник]/Под ред. В.Миронова. – М.: Норма, 2005. – 928 с.
181. Фуллер Л. Мораль права/Лон Фуллер. – М.: ИРИСЭН, 2007. – 312 с.
182. Фурсов Д.А. Теория правосудия: в 3 т. – Т.2. Гражданское судопроизводство как форма отправления правосудия/Д.А.Фурсов, И.В.Харламова. – М.: Статут, 2009. – 600 с.
183. Хартли Т.К. Основы права Европейского сообщества/Т.К.Хартли. – М.: Юнити-Дана, 1998. – 703 с.
184. Ходаков В.Е. Высшее образование в Украине: взгляд со стороны и изнутри/В.Е.Ходаков. – Херсон: ХНТУ, 2006. – 338 с.
185. Христюк О.С. Вплив фрустрації на виконання службових обов’язків працівників ОВС/О.С.Христюк // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – №6. – К., 2001. – С. 226-230.
186. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: [Учебник]/ В.Н.Хропанюк. – М.: Интерстиль, 2008. – 323 с.
187. Шадрін Є.В. Особливості впливу індивідуально-типологічних властивостей і мотивацій пізнавальної діяльності на успішність навчання курсантів/Є.В.Шадрін // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – №6. – К., 2001. – С. 262-265.
188. Шестов Н.И. Политический миф теперь и прежде/Н.И.Шестов. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. – 414 с.
189. Шкода В.В. Вступ до правової філософії/В.В.Шкода. – Х.: Фоліо, 1997. – 223 с.
190. Щукина Г.И. Педагогика школы/Г.И.Щукиной. – М.: Просвещение, 1998. – 476 с.
191. Юридична деонтологія: [Учебник]/За ред. В.М.Горшеньова і В.В.Комарова. – Х.: Основа, 1993. – 188 с.
192. Юридическая деонтология: [Учебник]/Под. ред. О.Ф.Скакуна. – Х.: Основа, 1999. – 304 с.
193. Юридический энциклопедический словарь/Под ред. М.Н.Марченко. – М.: Проспект, 2006. – 816 с.
194. Юридическая социология: [Учебник]. – М.: Инфра-М, 2000. – 368 с.
195. Якушева С.Д. Основы педагогического мастерства для преподавателей и студентов вузов и колледжей: [Учебное пособие]/С.Д.Якушева. – Оренбург: ГОУ ОГУ, 2004. – 230 с.
196. Barr R., Tagg J. From Teaching to Learning: a New Paradigm for Undegraduate Education / R. Barr., J. Tagg // Change. – 1995. – Vol. 27, № 6. – P. 67–78.
197. Britell J. K. Competency and Excellence / J. K. Britell // Minimum Competency Achievment Testing/Jaeger R. M & Tittle O. K. (eds.). – Berkeley, 1980. – P. 23 – 29.
198. Buss A. The sociology of aggression. New – Jerk; London. – 1985. – 215 p.
199. Dressel G. Historische Antropologie : Eine Einführung / Mit einem Vorw. von Michael Mitterauer. / Dressel G. – Wien; Köln; Wiemar; Böhlau, 1996. – 207 р.
200. Clarizio Harvey F. Assesing severity in behaviour disorders: Empirically based criteria / F. Clarizio Harvey // Psychol. Schools. – 1990. – 27, №l. – P. 5–15.
201. Flitner A. Die Pädagogische Anthropologie inmitten der Wissensehaften vom Menschen / A. Flitner // Wege zur pädagogischen Anthropologie. – Heidelberg, 1963.
202. Horney K. Neurosis and human growth : The Struggle toward self-realization. / Horney K. – New York : Norton, 1993. – 342 р.
203. Margonis F. Philosophical Pluralism: The Promise of Fragmentation / F. Margonis // Philosophy of Education. – 1996. – 440 p.
204. Maslow A. H. Mortivation and personality. – 3 rd. Ed. / Maslow A. H. – New York : Harper and Row, 1987. – 203 р.
205. Wilsz J. Znaczenie nieksztaltowalnych cech osobowosci czloweka w procesie ksztalcenia prezedzawodowego. / Wilsz J. – Czestochowa, 1996. – Р. 14 – 15.