ФУНКЦІОНАЛІСТСЬКА ПАРАДИГМА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТКАЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 340.12; 340.16

ФУНКЦІОНАЛІСТСЬКА ПАРАДИГМА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

12.00.12 – філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Кресін Олексій Веніамінович

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА ПАРАДИГМАЛЬНОГО СТАТУСУ ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВОГО ФУНКЦІОНАЛІЗМУ……………………………………………..16
1.1.Логіко-методологічна характеристика функціоналістської парадигми…….16
1.2.Філософська (епістемолого-методологічна) інтерпретація становлення
функціоналістської парадигми порівняльно-правових досліджень……………..36
1.3.Класичний порівняльно-правовий функціоналізм…………………………...55
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...75
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМАТИЗАЦІЯ ПАРАДИГМАЛЬНОГО СТАТУСУ ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВОГО ФУНКЦІОНАЛІЗМУ…………………………78
2.1. Філософсько-методологічна деконструкція функціоналістської парадигми порівняльно-правових досліджень………………………………………………..78
2.2. Підстави і виміри критичного переосмислення функціоналістської парадигми порівняльно-правових досліджень………………………………….113
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….148
РОЗДІЛ 3. НАСЛІДКИ ПОДОЛАННЯ ФУНКЦІОНАЛІСТСЬКОЇ ПАРАДИГМИ ДЛЯ СУЧАСНОГО ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВОГО ПІЗНАННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ…………………………………………..151
3.1. Проблема порівняльно-правового неофункціоналізму…………………….151
3.2. Філософсько-методологічна інтерпретація пост-функціоналістського порівняльно-правового пізнання………………………………………………...179
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….209
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………212
ДОДАТОК А………………………………………………………………………217
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...219

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлюється контекстом філософсько-методологічного мислення сучасності, яким виступає заміщення класичного каркасу наукової раціональності постнекласичним, що виявляється у трансформації розуміння як самого філософсько-методологічного пізнання, так і його співвідношення з окремими дисциплінарними сферами. Відносно нашого дисертаційного дослідження така трансформація формалізується як перехід від дихотомічної гносеології класичної наукової раціональності до моністичної гносеології постнекласики.
Якщо перша конструкція гносеології передбачає відокремлення метадигмального (фундамент, трансцендентальний образ, єдина конструкція всіх форм пізнання, його цілісність) від парадигмального (емпіричних образів науко¬вого пізнання як його частин (регіонів), що не мають самодостатності і само¬цінності поза метадигмальним цілим, що їх об’єднує), то моністична гно¬сеологія постнекласики засвідчує делокалізацію філософії, будучи такою конструкцією інтелектуального простору, згідно якої філософське осмислення основоположень наукового пізнання, які формують тип раціональності (мета¬дигма) стає інтервальним, фрагментарним і релятивним відносно дискур¬сивного вираження дослідницького інструментарію конкретних інтелект¬уальних територій, що втілюють особливий образ світу (парадигма). Таким чином, обґрунтування і демонстрація можливості здійснення відмінної рефле¬ксії метадигмального (філософсько-методологічного) рівня у межах ві¬дпо¬ві¬дної дисциплінарної сфери пізнання фактично прирівнюється до її консти¬ту¬ювання і збереження. Не є виключенням і сфера порівняльно-правового пізнання.
З цього випливає, що інструментом наповнення порівняльно-правового пізнання філософсько-методологічним змістом є конституювання механізму референції ним власного дослідницького інструментарію з класичним типом раціональності й оригінального інструменту його трансформації до некласичної раціона¬льності з наступною синхронізацією з інтелектуальним полем постнекласики.
Принципово важливим є те, що такий механізм не може бути сформований в межах класичного диспуту про те, чи є порівняльне правознавство окремою юридичною наукою чи лише спеціальнонауковим методом дослідження, який й досі залишається чи не єдиним форматом філо¬софсько-методологічної проблематизації в порівняльному правознавстві. Цей «статусний диспут» може кваліфікуватися як методологічний лише в межах дихотомічної конструкції гносеології, виявляючи «статус» порівняльного правознавства як його «локалізацію» в межах класичного мислення.
Звернення дисертанта до заявленої теми дослідження обумовлено спробою обґрунтування того, що в сфері порівняльно-правового пізнання інструментом трансформації типів раціональності й умовою залучення порівняльно-правового пізнання до епістемолого-методологічного каркасу постнекласичної раціональності є парадигматизація порівняльно-правового функціоналізму, тобто концептуалізація його як особливої раціональності.
Розгляд функціоналізму як сфери мислення передбачав звернення до його логічних і методологічних основ (Аристотель, В.Є. Беспалов, М. Бунге, Г.Х. фон Врігт, К. Гемпель, Е. Гуссерль, К. Дейвіс, Р. Декарт,Е. Дюркгайм, І. Кант, Р. Карнап, Е. Кассірер, Ф.С. Коен, М. Кузанський, Г. Лейбніц, Н. Луман, П. МакЛафлін, Б. Маліновський, Д. Мартіндейл, Р. Мертон, Е. Нагель, Є.П. Нікітін, Т. Парсонс, Г.Л. Сайдлер, Л.В. Сальников, Г. Спенсер, П. Штомпка, Б.Г. Юдін), а також до спроб реалізації його постулатів в порівняльному правознавстві (М. Бузані, А. Ватсон, Д. Гордлі, Д. Ессер, П. де Круз, Х. Кьотц, У. Маттей, Д.Г. Меррімен, Р. Міхаельс, Р. Паунд, А. Платсас, Е. Рабель, М. Рейнстайн, М. Саломон, Ж. Сталев, К. Цвайгерт, Р. Циммерман, Р.Б. Шлезінгер).
Характеристика функціоналістської парадигми в аспекті сучасного стану і перспектив розвитку порівняльно-правового пізнання здійснюється через її критичне переосмислення. Останнє стало можливим завдяки зверненню до поглядів як філософів (В.В. Бібіхіна, В.С. Біблера, Л. Вітгенштейна, М. Гайдеггера, Г.-Г. Гадамера, І. Грязіна, Ж. Дерріди, В.М. Костицького, В.А. Лекторського, Р. Лукича, Х. Патнема, Є.А. Мамчур, В.М. Розіна, Р. Рорті, В.І. Синайського, О.В. Стовби, М.М. Тарасова), так і компаративістів: О. Бранда, Д. Ван Ерпа, М. Ван Хойке, Д. Вітмана, Р. Гіланда, Д. Гербера, М. Гражде, М.А. Дамірлі, В.Н. Денисова, В. Евальда, О.В. Кресіна, В.Г. Курран, М. де Лассера, П. Легранда, Е. Орюку, А. Петерса, О.Ф. Скакун, Д. Самуеля, Р. Сакко, О.Д. Тихомирова, Г.П. Флетчера, Г. Франкенберга, Я. Хуса, Х. Швенке, Н. Янсена.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою загальної науково-дослідної програми фундаментальних досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Дослідження виконувалося в межах планової теми відділу міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Міжнародно-правові проблеми співробітництва України з світовими та європейськими інституційними структурами» (Постанова Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України, Протокол № 2 від 02 березня 2005 р. Термін виконання ІІІ квартал 2005 – І квартал 2008 рр. Державний реєстраційний номер 0101U007291).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування значення і перспектив парадигматизації порівняльно-правового функціоналізму для конституювання порівняльно-правового пізнання як самостійного філософського дискурсу. Поставленою метою обумовлені наступні дослідницькі завдання:
- обґрунтувати парадигматизацію порівняльно-правового функціоналізму в якості інструменту залучення порівняльно-правового пізнання до епістемолого-методологічного каркасу постнекласичної раціональності;
- виокремити і обґрунтувати виміри філософсько-методологічного аналізу функціоналістської парадигми порівняльно-правових досліджень;
- здійснити аналіз еволюції і відображення функціоналістської парадигми дослідження в порівняльному правознавстві на рівні логічної структури дослідження і методологічних підходів, розглянути функціоналізм у контексті розвитку загальнонаукового і гуманітарного пізнання;
- розмежувати теоретичне (змістовне) і методологічне знання в функціоналістській парадигмі порівняльно-правових досліджень;
- розглянути концепт tertium comparationis як метафізичну передумову функціоналістської конструкції правового порівняння і як інструмент ідентифікації і розмежування елементів класичної і некласичної раціональності в її межах;
- проблематизувати можливість, значення і перспективи диференціації фунціоналістської програми порівняльного правознавства на докласичний, класичний і неофункціоналізм;
- обґрунтувати гносеологічний статус критичного переосмислення функціоналістської парадигми порівняльно-правових досліджень як передумови і механізму методологічної рефлексії, адекватної вимогам постнекласичної раціональності; надати характеристику параметрів і алгоритму розвитку такого переосмислення.
Об’єктом дослідження є порівняльно-правове пізнання як самостійна сфера дискурсивного філософського смислотворення феномену права.
Предметом дослідження є парадигмальний статус порівняльно-правового функціоналізму в аспекті його проблематизації як інструменту наповнення сфери порівняльно-правового пізнання власним філософсько-правовим (онтологічним, логічним, методологічним, епістемологічним, гносеологічним) змістом.
Методи дослідження. Обрана тема, поставлені мета і завдання, специфіка об’єкту й предмету дисертаційного дослідження обумовили велику диференціацію його методологічного інструментарію. Зокрема, в процесі дослідження застосовувалися конструкції класичної методології: метафізика – для встановлення основ класичної наукової раціональності (її метафізичної установки) і співвіднесення з ними порівняльно-правового функціоналізму; системний підхід – а) при визначенні системної орієнтації наукового мислення як джерела функціоналістського мислення; б) як інструмент сприйняття порівняльно-правового функціоналізму в якості парадигми, що є системою взаємопов’язаних елементів методологічного і теоретичного пізнання; за допомогою гегелівської діалектики визначався розвиток пірамідальної конструкції правового порівняння: від природної порівнянності (теза), через функціональну порівнянність (антитеза), до порівняльно-правового неоромантизму (синтез); використання підходу методологічного позитивізму дозволило встановити і осмислити референтний характер методологічної аргументації порівняльно-правового функціоналізму; геометричний метод (mos geometricus) використовувався для характеристики ідеї tertium comparationis; за допомогою методу доказового силогізму здійснювався аналіз презумпції ідентичності (praesumptio similitudinis).
Некласична методологія представлена в досліджені наступними концептами: методологічні процедури трансцендентальної (ейдетичної) феноменології Е. Гуссерля використовувалися для аналізу окремих складових функціоналістської програми: епохе – для ідеї звільнення компаративіста від концептуальних і культурно-історичних передумов власного права; ейдетична редукція – для ідеї особливої функціоналістської установки правового порівняння, яка полягає в переході від множинності форм вираження права до його сутності – визначеності правових смислів універсальними і семантично інваріантними суспільними проблемами; ідеація – для ідеї уніфікації права, тобто підведення під універсальний правовий смисл універсальної правової форми; за допомогою логічного позитивізму досліджувалася ідея створення деконтекстуалізованої і семантично однорідної мови функціональних правових понять (правової математики); герменевтика стала методологічною основою рефлексії неоромантичної критики функціоналізму; поструктуралістський метод правових формантів – для критики формалістського сприйняття права функціоналістською парадигмою.
Постфункціоналістська конструкція правового порівняння досліджувалася за допомогою методологічного арсеналу постнекласичної раціональності: метод практичного силогізму дозволив встановити відсутність у порівняльно-правове пізнання апріорного горизонту правового смислу, адже останній виявляється нерозривно пов’язаним з інтенціональністю конкретної правової ситуації, обмежуючись нею; використання негативної діалектики Т. Адорно уможливило ствердження сучасного порівняльно-правового пізнання як сфери «неідентифікуючого мислення»; метод деконструкції Ж. Дерріда сприяв формалізації онтології права як тексту (письма), що унеможливлює існування універсальних, чи просто самототожних смислів, і обумовлює сприйняття їх як знаків, що підлягають постійному семантичному зсуву (розрізненню); критична феноменологія і фундаментальна онтологія М. Гайдеггера створили концептуальний простір розуміння обумовленості права національною мовою, в межах якого правове порівняння є гносеологією смислотворення неминуче помилкового перекладу.
Наукова новизна дослідження обумовлена підходом дисертанта до дослідження заявленої теми, який полягає у тому, що в ньому вперше простір рефлексії порівняльно-правового функціоналізму конструюється не лише на теоретичному і інструментально-методологічному рівнях, але і шляхом «парадигматизації» функціоналізму – його філософсько-методологічної рефлексії як інструменту трансформації типів наукової раціональності в порівняльному правознавстві, а також результатом такої рефлексії – твердженні дисертанта, що порівняльно-правове пізнання в сучасну (постнекласичну) інтелектуальну епоху може існувати лише як самостійний філософський дискурс, механізмом формування якого є подолання функціоналістської (пірамідальної) конструкції правового порівняння.
Наукова новизна отриманих результатів визначається такими основними положеннями:
- встановлено, що конструкцією сучасного наукового пізнання є моністична гносеологія, що фіксує дисциплінарну і культурну релятивність філософсько-методологічного смислотворення, змістовним виразом якої є парадигматизація дослідницького інструментарію. Моністичність гносеології передбачає наявність як відмінного інструменту референції відповідної дисциплінарної сфери з класичним мисленням (метафізичний вимір парадигматизації) так і наповнення цієї сфери власним філософським «образом» постнекласики (контекстний вимір парадигматизації);
- обґрунтовано, що в порівняльному правознавстві конструкцією метафізичної парадигматизації є моністична (інструментальна) парадигмальність порівняльно-правового функціоналізму, яка є складовою загальної дихотомічної гносеології європейської раціональності, виступаючи формулою ідентифікації ним власного філософсько-методологічного змісту, елементами якої є: а) принцип епістемологічного оптимізму; б) ідея «парадигмальної референції»; в) проект методологічного позитивізму;
- виокремлено в якості спроб екстраполяції гносеологічних і епістемологічних стандартів класичного природознавства на сферу порівняльно-правового пізнання такі основні рубрики функціоналізму як: praesumptio similitudinis (порівняльно-правовий аналог закону тотожності); концепт «кращого права» (втілення ідеї трансценденталізації правового мислення); ідея tertium comparationis (формалізація закону достатньої підстави) як інваріантного емпіричного або логічного фрагменту дійсності, що розглядається як спільний елемент, іманентно властивий порівнюваним явищам; принцип розумного обмеження при визначенні об’єкту порівняльно-правових досліджень (втілення редукціонізму як гносеології привілейованих систем відліку);
- в якості основи функціоналізму порівняльного правознавства стверджена ідея функціоналістської порівнянності, що втілює математичний принцип мислення, змістом якого є: по-перше, розуміння порівняння як кваліфікації – занурення під поверхню мови правових текстів, ствердження незалежності правового мислення від національної мови і, відповідно, відокремлення правових смислів від лінгво-семантичного способу їх вираження; по-друге, постулат існування універсальних й інваріантних правових смислів, які, будучи tertium comparationis, передують правовому порівнянню, втілюючись в позаправовій дійсності соціальних потреб;
- здійснена диференціація функціоналістської аргументації шляхом встановлення дисертантом варіативності тлумачення концепту tertium comparationis: моністична інтерпретація її як основи порівнянності (докласичний функціоналізм Е. Рабеля); дуалістична інтерпретація як основи порівнянності і як емпіричної предметності «кращого права» (класичний функціоналізм К. Цвайгерта і Х. Кьотца); розуміння її як ефективності права, що забезпечує його трансплантабельність (некласичний функціоналізм підходу «порівняльне правознавство і економіка»); аналітична кваліфікація tertium comparationis як правового мислення, що безпосередньо не корелюється з емпірикою діючого права (некласичні підходи «епістемологічного функціоналізму» і «поміркованого функціоналізму»);
- визначено, що в порівняльному правознавстві перехід від класичного до постнекласичного мислення втілюється в конструкції контекстної парадигматизації – трансформації «моністичної» парадигмальності функціоналізму в «перегорнуту» (негативну) парадигмальність. Остання є похідною від «формули фундаментальності» порівняльно-правового функціоналізму – можливості в умовах постнекласики його тлумачення як фундаменту, метафізичної установки класичного мислення. З огляду на це, взаємозв’язок порівняльно-правового функціоналізму і філософсько-методо¬логічного пізнання виступає втіленням у сфері порівняльно-правового пізнання взаємозв’язку, відповідно, математичного пізнання і філософського осмислення – так саме як філософська рефлексія передбачає подолання математичного способу мислення, філософсько-методологічний зміст може привноситися в порівняльне правознавство лише шляхом подолання функціоналізму;
- обґрунтовується, що порівняльно-правовим «образом» постнекласики є постфункціоналістська конструкція правового порівняння, що кладе в основу вирішення проблеми співвідношення мови і права не математичний, а філоло¬гічний принцип – смисл гносеології правового порівняння не у редукції мовних форм (виході за його межі в сферу матеми універсального чи сингулярного), а в перекладі, який, будучи інструментом дискурсивізації і концептуалізації дезоб’єктивації правового пізнання, моделювання дейктичного простору мето¬дологічної рефлексії, конституює особливе коло, що передбачає інше право і інше-в-праві не як об’єкти пізнання, а як схему пізнання власного права, ств¬орюючи умови його універсальної сингулярності – «від’ємної» гносеології пра¬ва, яка перетворює його в самостійний філософський дискурс постнекласики;
удосконалено:
- філософсько-методологічна реконструкція порівняльно-правового функціоналізму дозволила уточнити і наповнити ширшим змістом ключову для класичної наукової раціональності ідею методологічного позитивізму – виявлено, що остання охоплює не лише концепт методологічної трансляції, але й концепт парадигмальної (теоретико-методологічної) референції, в якому вона й отримала своє найбільш повне і послідовне втілення;
- набули подальшого розвитку уявлення про концептуалізацію розвитку і взаємодії правових систем в аспекті поняття «нормативності» права шляхом формалізації дисертантом переходу від метафори правової трансплантації до метафори правового перекладу (концепту внутрішнього епістемологічного розрізнення), що постулює вітчизняне право як самостійну і оригінальну раціональність;
- подолання порівняльно-правового функціоналізму – як перехід від математичного до філологічного принципу мислення – дозволяє кваліфікувати як метафізичну конструкцію гносеології, згідно якої пізнання права здійснюєть¬ся шляхом встановлення детерміністичних зв’язків між ним і деяким цілим, що його охоплює (контекстуальний детермінізм європейського мислення – гно¬сеологія «права-в-контексті»), і, відповідно, розглядати постметафізичну мо¬ністичну конструкцію правової гносеології як контекстний індетермінізм (право-як-контекст);
набуло подальшого розвитку:
- встановлено, що концептуалізація ідеї «ієрархічної дуальності» об’єкта правового порівняння (відокремлення макро-порівняння і мікро-порівняння) є похідною від дихотомічної конструкції гносеології і неминуче відсилає до математичного принципу мислення класичної раціональності, втрачаючи філософсько-методологічне значення вже в межах некласичної раціональності, заснованої на ідеї неможливості елімінації проблеми герменевтичного кола, не кажучи вже про дискурсивний простір філософської рефлексії постнекласики;
- однією з складових метафізичного (вертикального) виміру парадигматизації порівняльно-правового функціоналізму є конституювання простору розуміння «схизми» європейської юриспруденції (опозиції позитивізму і юснатуралізму) як форми екстраполяції стадій розвитку класичного мислення на сферу правознавства, що унеможливлює методологічне і епістемологічне осмислення постнекласичного рівня в сфері правового пізнання. Перехід до постнекласики – це зміна конструкцій гносеології, тому нагальним завданням є рефлексія «схизми юриспруденції» як варіації дихотомічної гносеології класичного мислення (матеми універсальності) і її подолання в межах моністичної конструкції гносеології постнекласики;
- здійснення філософсько-методологічної рефлексії порівняльно-правового функціоналізму дозволило уточнити зміст співвідношення методологічного і теоретичного пізнання відносно різних типів раціональності: натуралістичний монізм класичного мислення (онтологічний натуралізм і методологічний монізм), дуалізм некласичного мислення (проблеми індукції й апріорних синтетичних суджень), й контекстний монізм постнекласики – дискурсивне сприйняття онтологічної проблематики, згідно якої методологія визначає гносеологію і епістемологію, покриваючи собою наукове пізнання в сфері порівняльного правознавства як таке;
- подолання порівняльно-правового функціоналізму передбачає перехід від метафізичної до постметафізичної епістемології, фіксуючи останню як сферу дезоб’єктивованого пізнання, фундаментом якого є “аксіома Віко” («істинне і створене взаємообернені»), що вказує на ненормативний образ епістемології – орієнтацію останньої не на правові норми як об’єкти, а на юридичні конструкції як сферу правового мислення.
Емпіричну базу дослідження склали результати опитування вчених, які брали участь в роботі ІІ Міжнародного наукового симпозіуму «Дні порівняльного правознавства» (22-25 квітня 2010 р. – м. Яремче) згідно розро¬блених дисертантом анкет щодо проблем трансформаційних процесів методо¬логії сучасного правопізнання і значення для них концепту правового порівня¬ння. Загалом опитано 144 особи, з них 27 – доктори наук, 117 – кандидати наук.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що здійснена в ньому критична рефлексія функціоналізму порівняльного правознавства є концептуальною основою переходу порівняльно-правового пізнання в постнекласичну інтелектуальну епоху, уможливлюючи його конституюючу інтерпретацію як самостійної сфери філософсько-методологічного смислотворення. Значимість роботи лежить в площині зміни уявлень про науково-дослідницький пошук у сфері порівняльно-правового пізнання, а саме – актуалізації спрямованості останнього на самостійне осмислення і трансформуюче відтворення власних основоположень в межах всього спектру філософського пізнання – формування власної онтологічної, гносеологічної, епістемологічної, методологічної і логічної проблематики.
Положення дисертації можуть бути використані як для розробки навчально-методичної літератури, так і при проведенні лекційних і семінарських занять з курсів «порівняльне правознавство», «філософія права», «методологія правового пізнання», «історія політичних і правових вчень».
Одержані результати використовуються:
- у науковій діяльності Київського міжнародного університету (акт впровадження від 9 березня 2011 р. № 402/03-11);
- у навчальному процесі – при проведенні дисертантом семінарських занять з «Основ римського цивільного права», «Філософії та соціології права», «Цивільного права» та «Порівняльного цивільного права» в Юридичному інституті і Інституті міжнародних відносин Київського міжнародного університету (акт впровадження від 9 березня 2011 р. № 009); також за ініціативою дисертанта впроваджений, ним розроблено навчально-методичне забезпечення і викладається на магістратурі Юридичного інституту спецкурс «Проблеми методології правового пізнання», в якому відображені зокрема й положення дисертаційного дослідження (акт впровадження Київського міжнародного університету від 11 лютого 2011 № 6);
- у практичній діяльності – використовується в діяльності посольства України в Південноафриканській республіці (акт впровадження посольства Україні в Південноафриканській республіці від 4 березня 2011 № 61612/36-200-181).
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на розширеному засіданні відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (Протокол №2 від 5.02.09), на кафедрі філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ України (Протокол №8 від 23.12.10), міжкафедральному семінарі Національної академії внутрішніх справ України.
Основні положення роботи апробовані автором на: першому, другому, третьому та четвертому міжнародних науково-практичних семінарах «Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Сімферополь, 27-29 квітня 2006 р., м. Сімферополь – Алушта, 25-29 квітня 2007 р., м. Сімферополь – Партеніт, 17-20 квітня 2008 р., м. Київ, 8-11 квітня 2009 р.); II міжнародному науковому симпозіумі «Дні порівняльного правознавства» (м. Івано-Франківськ – Яремче, 22-25 квітня, 2010 р.); наукових конференціях: «Традиции и новации в системе современного российского права» (г. Москва, 31 марта – 1 апреля 2006 г.); «Правовые механизмы предупреждения и преодоления социальных конфликтов» (г. Севастополь, 29-30 сентября 2006 г.); «Правова система України у світлі Європейського вибору» (м. Київ, 13 червня 2008 р.); «Город как явление социокультурной и экономико-правовой реальности» (г. Санкт-Петербург, 28-29 ноября 2008 г.); «Сравнительный метод в правоведении и социологии» (г. Пенза, 26 февраля 2009 г.); «Гражданское общество и правовое государство как факторы модернизации российской правовой системы» (г. Санкт-Петербург, 11-12 декабря 2009 г.); «Сучасні тенденції та перспективи розвитку європейського права: досвід для України» (м. Шамборі (Франція), 9-16 січня 2010 р.); «Україна в євроінтеграційних процессах» (м. Київ, 20-21 лютого 2010 р., 19-20 березня 2011 р.); «Філософські, методологічні й психологічні проблеми права» (м. Київ, 23 квітня 2010 р.); «Пятые Ковалевские чтения» (г. Санкт-Петербург, 12-13 ноября 2010 г.); 27-я конференция по компаративистике «Россия, Восток, Запад – диалог культур: опыт философского осмысления» (г. Санкт-Петербург, 18-20 ноября 2010 г.); «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 28 травня 2010 р.); «Компаративістські читання» (м. Львів, 29-30 квітня 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 39 публікаціях автора, з яких 10 статей – у визначених ВАК України провідних фахових виданнях, одна – розділ в монографії, 11 публікацій у зарубіжних виданнях.
Структура дисертації. Мета і завдання дисертаційного дослідження визначили структуру роботи, яка складається із вступу, трьох розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків, додатку, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок, з них основного обсягу – 216 сторінок; 2 сторінки – Додаток. Список використаних джерел складає 304 найменування, поданих на 30 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснена в дисертаційному дослідженні філософсько-методологічна рефлексія порівняльно-правового функціоналізму дозволяє дійти наступних висновків:
1. Основною проблемою наукового пізнання, що визначає сучасний стан і перспективи розвитку, є необхідність його адаптації до вимог і стандартів постнекласичного мислення. Остання передбачає подолання засадничої для класичного мислення дихотомічної конструкції гносеології – екстерналістської інтерпретації філософсько-методологічного осмислення, заснованої на опозиції метадигмального і парадигмального пізнання. Постнекласика фіксує перехід до моністичної конструкції гносеології, в межах якої філософське осмислення основ наукового пізнання, що формує тип раціональності (метадигма) стає невіддільним від дискурсивного виразу дослідницького інструментарію, що втілює особливий образ світу (парадигма). Наслідком гносеологічного монізму є інтерналістська інтерпретація філософсько-методологічного мислення – делокалізація філософії, що виражається у: а) визнанні гносеологічної інтервальності філософсько-методологічного пізнання – його релятивного відносно конкретних дисциплінарних дискурсів характеру; б) розгляд філософсько-методологічного смислотворення в межах відповідної дисциплінарної сфери пізнання як легітимуючого її існування і збереження механізму.
2. Адаптацією порівняльного правознавства до постнекласичної раціо¬нальності є конституювання гносеологічного каркасу, що уможливив би його рефлексію як самостійної сфери філософсько-методологічного пізнання. При цьому, одним з найбільш перспективних інструментів такої рефлексії є пара¬дигматизація порівняльно-правового функціоналізму. В якості простору проблематизуючого мислення, парадигматизація функціоналізму є пере¬хре¬стом двох інтелектуальних територій: вертикального (метафізичного) виміру пара¬дигматизації – локалізації порівняльного правознавства в межах класи¬чнго мислення і горизонтального (контекстного) виміру – формування порі¬вняль¬но-правового пізнання як самостійного філософського дискурсу постнекласики.
3. Місце порівняльно-правового пізнання в межах класичного мислення формалізується як «моністична (інструментальна) парадигмальність» порівняльно-правового функціоналізму. Моністична парадигмальність виступає формулою ідентифікації, а не конституювання і рефлективного перетворення, функціоналізмом власного філософсько-методологічного змісту, складовими змісту якої є: а) принцип епістемологічного оптимізму – основоположне для функціоналізму припущення відсутності необхідності здійснення самостійної конститутивної логіко-методологічної діяльності в сфері порівняльно-правового пізнання, оскільки останнє розуміється лише як регіон сущого, а не як самостійна сфера мислення; б) ідея «парадигмальної референції», відповідно до якої формування теоретико-методологічного (парадигмального) змісту порівняльно-правових досліджень вважається справою їх ідентифікації з визначеною інтелектуальною традицією, яка постулюється як апріорний горизонт постачання філософський смислів, які можуть використовуватися, але не рефлектуватися порівняльним правознавством; в) з огляду на те, що таким референтом парадигмальної ідентифікації виступає натуралістична парадигма класичного європейського мислення, порівняльно-правовий функціоналізм є складовою проекту методологічного позитивізму – припущенні методологічної єдності наукового пізнання, заснованої на його «геометричному образі».
4. Функціоналізм розглядає правове порівняння як інструмент залучення правознавства до «єдиного простору» класичної науки, надання йому наукового статусу, й розглядає ціллю правового пізнання кваліфікацію права – ідентифікацію і утримання останнього як наукового об’єкту, тобто об’єктивізацію і субстанціалізацію правового мислення. В такому розумінні функціоналізм є втіленням математичного принципу мислення в правовому пізнанні – ствердженні незалежності буття (права) від мови – виступає як матема універсальності, постулюючи інваріантну і деконтекстуальну обумовленість права соціологічно фіксованою дійсністю потреб, що криються за поверхнею мови правових текстів.
5. Для порівняльного правознавства перехід від класичного до постнекласичного мислення втілюється в можливості трансформації «моністичної» парадигмальності порівняльно-правового функціоналізму в «перегорнуту» (негативну) парадигмальність. Зміст останньої визначається перекладом як метафорою постметафізичної епістемології й охоплює: по-перше, заміщення функціоналістського концепту парадигмальної референції концептом зовнішнього епістемологічного розрізнення, що фіксує ситуацію неможливості логіко-методологічної трансплантації й здійснення філо-софсько-методологічного смислотворення виключно в межах відповідних дисциплінарних сфер пізнання; по-друге, з огляду на те, що деструкція класичного мислення виключає можливість застосування до нього принципу додатковості, самостійною складовою «перегорнутої» парадигмальності є неможливість конституювання методології порівняльно-правового пізнання шляхом редукції змісту класичного порівняльно-правового функціоналізму, зокрема і шляхом заміщення ідеї методологічного позитивізму ідеєю правового універсалізму – постнекласика виявляє неможливість правової транс¬плантації і заміщує її концептом внутрішнього епістемологічного розрі¬знення, згідно якого національне право виступає самостійною раціональністю.
6. Постнекласика привносить до функціоналізму особливий і відмінний від уявлень класичного мислення зміст – його парадигмальне значення для сучасного порівняльно-правового пізнання полягає в тому, що філософсько-методологічний зміст останнього може конституюватися лише шляхом осмисленого подолання функціоналізму. Фіксацією цього є «формула фундаментальності» порівняльно-правового функціоналізму – можливості в умовах постнекласики його тлумачення як відсилки не до самого класичного мислення, а до його фундаменту, метафізичної установки, якою є «сократична піраміда» – пірамідальна конструкція порівняльного висловлювання. Саме через таку фундаментальність взаємозв’язок порівняльно-правового функціоналізму і філософсько-методологічного пізнання виступає втіленням у сфері порівняльно-правового пізнання взаємозв’язку, відповідно, математичного пізнання і філософського осмислення – так саме як філософська рефлексія передбачає звільнення від математичного способу мислення, філософсько-методологічний зміст може привноситися в порівняльне правознавство лише шляхом подолання функціоналізму.
7. Сучасне порівняльне правознавство може існувати лише як самостійний філософський дискурс, способом формування якого виступає подолання метафізичної установки пірамідальної конструкції правового порівняння і конституювання постфункціоналістського розуміння порівнянності в праві. Самостійність порівняльно-правового пізнання означає, що релевантні для нього філософсько-методологічні смисли можуть виникати лише як рефлексія феномену порівнянності в праві. Вказане виявляється в тому, що філософський інструментарій постнекласики (наприклад, фундаментальна онтологія М. Гайдеггера чи деконструкція Ж. Дерріда) набу¬ває свого методологічного значення лише шляхом його трансформуючого пере¬кладу на мову порівняльно-правового пізнання, втрачаючи свою тотожність з його аналогами в інших дисциплінарних дискурсах. Такий феномен трансформації і залежності філософських традицій від диски¬плінарного смислотворення актуалізує необхідність формалізації філософсько-методологічної компаративістики як необхідної складової парадигмального статусу конкретних дисциплін, в тому числі і порівняльного правознавства.
8. Постфункціоналістське розуміння правового порівняння формує філософсько-методологічний зміст порівняльно-правового пізнання шляхом усвідо¬млення неадекватності пірамідальної конструкції правового порівняння (як у формі природної, так і функціональної порівнянності) постнекласичній епосі, й відповідній побудові їй опозицій в межах всього спектру філосо¬фського смислотворення: а) в онтології правового порівняння – як перехід від розуміння правового феномену як «права в книгах» (природна порівнянність) чи «права в дії» (функціоналістська порівнянність) до «права в мисленні»; б) в гносеології правового порівняння – як перехід від фундаментальності (припущення належності основоположень порівняльно-правового пізнання до якогось апріорного горизонту) до фундаментування (відтворення основоположень порівняльно-правового пізнання самим цим пізнанням); в) в логіці правового порівняння – як перехід від моделі «доказового силогізму» (дедуктивно-номологічного обґрунтування порівня¬льно-правового пізнання) до моделі «практичного силогізму»; г) в методології пра¬во¬во¬го порівняння – як перехід від референтного до конститутивного сприй¬няття порівняльним правознавством власного методологічного забезпечення; д) в епістемології правового порівняння – як перехід від кореспондентного розуміння істини (епістемологія привілейованих систем відліку) до розуміння істини як відкритості сущого (епістемологія конкретних систем відліку).
9. Для порівняльного правознавства постнекласичне мислення виявляє себе як постметафізична конструкція порівняння, яка в основу вирішення проблеми співвідношення мови і права кладе не математичний, а філологічний принцип. Смисл правового порівняння полягає не в редукції мовних форм, а в перекладі, який будучи інструментом дискурсивізації правового пізнання і моделювання дейктичного простору методологічної рефлексії, засвічує існування національного права як дискурсу, що продукує власний методологічний і епістемологічний зміст. Концептуалізацією такого розуміння правового порівняння є колова конструкція, яка на філософсько-методологічному рівні формалізує перехід від розуміння його як логічної піраміди до інтерпретації як культурного кола. Остання виходить з контекстного індетермінізму вітчизняного права – трансформації tertium comparationis в складову контексту національної культури, внаслідок чого змінюється сутність правового порівняння: інше право і інше-в-праві з об’єкту пізнання перетворюються в гносеологічну схему осмислення власного права. Правове порівняння стає простором універсальної сингулярності власного права – розміщення власного права на тлі пустоти, що уможливлює розкриття потенційних можливостей його подальшого розвитку. Колова конструкція правового порівняння – рух думки від власного права до нього ж через уявлення про інше – створює умови формування «від’ємної гносеології» права, перетворюючи його в одну з самостійних філософських систем постнекласики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александер Д. Неофункционализм сегодня: восстанавливая теоретическую традицию / Д. Александер, П. Коломи // Социологические исследования. – 1992. – № 10. – С. 112-120.
2. Алексеев С.С. Линия права / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 2006. – 461 с.
3. Алексеев С.С. Эрнст Рабель / С.С. Алексеев // Задачи и необходимость сравнительного правоведения / Э. Рабель. – Екатеринбург, 2000. – С. 5-8.
4. Андреева Г.М. Эволюция методологических основ современной буржуазной социологии / Г.М. Андреева // Очерки методологии познания социальных явлений. – М.: «Мысль», 1970. – С. 214-246.
5. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / М. Ансель // Очерки сравнительного права: [сборник]; сост., перевод и вступ. статья д.ю.н. В.А. Туманова. – М.: «Прогресс», 1981. – С. 36-87.
6. Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней: в 4-х томах. Т. 4: От романтизма до наших дней / Антисери Д., Реале Дж., Мальцева С. – СПб.: «Пневма», 2005. – 880 с.
7. Аутвейт У. Законы и объяснения в социологии / У. Аутвейт // Модели объяснения и логика социологического исследования / под. ред. И.Ф. Девятко. – М., 1996. – С. 129-157.
8. Батлер У.Е. Місце пострадянських правових систем на правовій карті світу: [відкрита лекція] / У.Е. Батлер; пер. з англ. К.О. Черниченка / за ред. О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2009. – 20 с. – (Серія науково-методичних видань «Академія порівняльного правознавства»; вип. 19).
9. Бауман З. Социологическая теория постмодерна / З. Бауман // Контексты современности: актуальные проблемы общества и культуры в западной социальной теории: [хрестоматия]; пер. с англ. и нем. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2000. – С. 48-51.
10. Бачинин В.А. Философия права и преступления / В.А. Бачинин. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 с.
11. Белик А.А. Культурология. Антропологические теории культур / А.А. Белик. – М.: Российский гос. гуманит. ун-т., 1999. – 149 с.
12. Беседа с Хайдеггером / [пер. с нем. Н.С. Плотникова; под ред. А.Л. Доброхотова] // Разговор на проселочной дороге: сборник; пер. с нем. / М. Хайдеггер. – М.: Высш. шк., 1991. – С. 146-158.
13. Беспалов В.Е. Введение в функционалистику / В.Е. Беспалов, Л.В. Сальников. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. – 146 с.
14. Бехруз Х.Н. Методологические основы сравнительного правоведения: [открытая лекция] / Х.Н. Бехруз. – К., Симферополь: «Логос», 2007. – 32 с. – (Серия научно-методических изданий «Академия сравнительного правоведения»; вып. 6).
15. Бехруз Х.Н. Методология сравнительно-правовых исследований: понятие и структура / Х.Н. Бехруз // Юридический вестник. – 2008. – № 2. – С. 4-8.
16. Бехруз Х.Н. Сравнительное правоведение: [учебник для вузов] / Х.Н. Бехруз. – О.: Фенікс; М.: ТрансЛит, 2008. – 504 с.
17. Бибихин В.В. Язык философии / В.В. Бибихин. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Языки славянской культуры, 2002. – 416 с.
18. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры. Два философских введения в двадцать первый век [Електронний ресурс] / В.С. Библер. – М.: Мысль, 1991. – 413 с. – Режим доступу: http://www.pholosophy.ru/library/bibl/bibler.html.
19. Бигич О.Л. Місце порівняльного методу в правовій методології / О.Л. Бигич // Правова держава. – 2002. – Вип. 13. – С. 448-455.
20. Блауберг И.В. Системный подход в социальных исследованиях / И.В. Блауберг, Э.Г. Юдин // Вопросы философии. – 1967. – № 9. – С. 100-111.
21. Борисов Е.В. Феноменологический метод М. Хайдеггера / Е.В. Борисов // Пролегомены к истории понятия времени / М. Хайдеггер. – Томск, 1998. – С. 345-375.
22. Боруцка-Арцтова М. Методологические проблемы сравнительных исследований в правовых и иных общественных науках / М. Боруцка-Арцтова // Сравнительное правоведение. Сборник статей / [под. ред. В.А. Туманова]. – М.: «Прогресс», 1978. – С. 127-141.
23. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / [под общей ред. Е.Б. Кубко]. – К.: Юринком, 1997. – 192 с.
24. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат / Л. Витгенштейн // Философские работы. Ч. 1. / Л. Витгенштейн. – М.: «Гнозис», 1994. – 612 с.
25. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Г.В.Ф. Гегель; пер. с нем. Б. Столпнера; вступ. ст. В.С. Соловьева. – М.: Мир книги, 2007. – 463 с.
26. Гирц К. Интерпретация культур / К. Гирц // Контексты современности: актуальные проблемы общества и культуры в западной социальной теории: [хрестоматия]; пер. с англ. и нем. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2000. – С. 100-103.
27. Глебов А.П. Сущностно-субстанциональный и функциональный подходы в исследовании государственных и правовых явлений / А.П. Глебов // Проблемы теории государства и права: [учебное пособие] / под. ред. М.Н. Марченко. – М.: Юристъ, 2001. – С. 160-178.
28. Грязин И. Текст права. Опыт методологического анализа конкурирующих теорий / И. Грязин. – Таллинн: «ЭЭСТИ РААМАТ», 1983. – 187 с.
29. Гурвич Г.Д. Юридический опыт и плюралистическая философия права / Г.Д. Гурвич // Философия и социология права: Избранные сочинения / Г.Д. Гурвич. – СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 848 с.
30. Гуссерль Э. Логические исследования. Введение / Э. Гуссерль // Логос. – 1997. – № 9. – С. 25-41.
31. Давыдова М.Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии / М.Л. Давыдова. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2009. – 318 с.
32. Дамирли М.А. Сравнительное правоведение: актуальные проблемы епистемологической саморефлексии (некоторые критико-полемические размышления) / М.А. Дамирли // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. наук. статей / за ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна]. – К.: «Логос», 2006. – С. 88-100.
33. Дамирли М.А. Теоретико-методологические проблемы сравнительного правоведения: попытка актуализации и некоторые размышления / М.А. Дамирли // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2006. – № 3. – C. 47-53.
34. Дамірлі М.А. Специфіка компаративістсько-правової герменевтики / М.А. Дамірлі // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – Вип. 50. – С. 31-37.
35. Денисов В.Н. Володимир Михайлович Корецький: основні віхи життя і творчості, внесок у розвиток порівняльного правознавства / В.Н. Денисов, К.О. Савчук, О.В. Кресін // Наукові читання. Присвячені пам’яті В.М. Корецького: [зб. наук. праць] / редкол.: Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицький, А.С. Мацько, О.В. Чернецька. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2008. – С. 73-80.
36. Денисов В.Н. К критике буржуазных концепций сравнительного правоведения / В.Н. Денисов // Порівняльне правознавство: Антологія української компаративістики ХІХ-ХХ століть / за ред. О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2008. – С. 237-274. – (Серія наукових видань «Енциклопедія порівняльного правознавства»; вип. 5).
37. Довгерт А.С. Всесвітньоцивільне право – міф чи реальність? / А.С. Довгерт // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. статей] / за ред. Ю.С. Шемшученка, Л.В. Губерського, І.С. Гриценка. – К.: Логос, 2009. – С. 401-403.
38. Дудина В.И. Социологический метод: от классической к постнеклассической точке зрения / В.И. Дудина // Журнал социологии и социальной антропологии. – 1999. – Т. ІІ. – № 3. – С. 57-65.
39. Егоров А.В. Правовая компаративистика как общеправовая методологическая наука (типовая модель сравнения и сравнительный метод) / А.В. Егоров // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. статей] / за ред. Ю.С. Шемшученка, Л.В. Губерського, І.С. Гриценка. – К.: Логос, 2009. – С. 31-37.
40. Жимиров В.Н. Юридический функционализм (теоретико-методологический анализ): дис. … доктора юрид. наук: 12.00.01 / Жимиров Вадим Николаевич. – СПб, 2005. – 334 с.
41. Зазаева Н.Б. Онтологическая сущность права: антропологически-ценностный подход / Н.Б. Зазаева; под ред. проф. В.Н. Гасилина. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2005. – 236 с.
42. Зархіна С.Е. Мова права як предмет філософсько-логічного аналізу (історичний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / С.Е. Зархіна. – Х., 2005. – 21 с.
43. Иваненко Г.С. Язык как исток, объект и средство реализации права (взаимодействие языка и права) / Г.С. Иваненко // Юриспруденция ХХI века: горизонты развития / под ред. Р.А. Ромашова, Н.С. Нижник. – СПб., 2007. – С. 501-518.
44. Ильин В.В. Постклассическое обществознание: каким ему быть? / В.В. Ильин // Социс. – 1992. – № 10. – С. 37-43.
45. История политических и правовых учений: [учебник для вузов; изд. 2-е. / под общ. ред. В.С. Нерсесянца]. – М.: НОРМА – ИНФРА, 1998. – 736 с.
46. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения / В.П. Казимирчук. – М.: Юридическая литература, 1965. – 204 с.
47. Камминг Р.Д. Феноменология и деконструкция / Р.Д. Камминг // Контексты современности: актуальные проблемы общества и культуры в западной социальной теории: [хрестоматия]; пер. с англ. и нем. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2000. – С. 36-41.
48. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье; пер. и вступ. ст. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 350 с.
49. Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки / Р. Карнап; пер. с англ. – [изд. 2-е, исправленное]. – М.: Эдиториал УРСС, 2003. – 360 с.
50. Кассирер Э. Познание и действительность: понятие о субстанции и понятие о функции / Э. Кассирер; пер. с нем. Б. Столпнера, П. Юшкевича. – СПб.: Алетейя, 1996. – 455 с.
51. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований / Д.А. Керимов. – М.: Мысль, 1986. – 332 с.
52. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б.А. Кистяковский // Философия и социология права / Б.А. Кистяковский. – СПб.: Изд-во Русского Христианского института, 1998. – 800 с.
53. Кларк Д.С. Эрнст Рабель / Д.С. Кларк // Цивилистическая практика. – 2005. – № 3. – С. 81-84.
54. Ковалевский М.М. Сочинения: в 2 т. / М.М. Ковалевский. – Т.1. Социология. – СПб., 1997. – 286 с.
55. Колесников А.С. Логика и методология философской компаративистики [Електронний ресурс] / А.С. Колесников // Рабочие тетради по компаративистике. Гуманитарные науки, философия и компаративистика. – СПб., 2003. – С. 3-11. – Режим доступу до журн.: http: // anthropology.ru /ru/ texts/ kolesnikov/ kompar_1.html
56. Коллинз Р. Социология: наука или антинаука? / Р. Коллинз // Теория общества: фундаментальные проблемы: [сборник]; под ред. А.Ф. Филиппова. – М.: «КАНОН-пресс-Ц», 1999. – С. 37-72.
57. Коломенская Е.В. Функциональный подход к исследованию договора / Е.В. Коломенская // Журнал российского права. – 2005. – № 5. – С. 113-124.
58. Костенко А.Н. Социальный натурализм как методологический принцип сравнительного правоведения и юридической глобалистики: [открытая лекция]. – К., Симферополь: «Логос», 2008. – 28 с. – (Серия научно-методических изданий «Академия сравнительного правоведения»; вып. 11).
59. Костицький М.В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: [вибр. наук. пр.] / М.В. Костицький. – Чернівці: Рута, 2009. – 580 с.
60. Коткавирта Ю. Философская герменевтика Х.-Г. Гадамера / Ю. Коткавирта // Герменевтика и деконструкция / под ред. В. Штегмайера, Х. Франка, Б.В. Маркова. – СПб., 1999. – С. 47-67.
61. Краснокутский В. Сравнительный метод в частном праве / В. Краснокутский // Критическое обозрение. – 1909. – Вып. VII. – С.17-26.
62. Краснянский В.Э. Метод сравнительного правоведения в советской юридической науке: дис. … кандидата юрид. наук / В.Э. Краснянский. – Л., 1970. – 219 c.
63. Краснянский В.Э. Элементы сравнительно-юридического метода / В.Э. Краснянский // Правоведение. – 1970. – № 3. – С. 25-31.
64. Кресін О.В. Розвиток порівняльних історико-правових досліджень / О.В. Кресін // Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології: [монографія] / за ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: «Логос», 2006. – С. 37-83. – (Серія «Енциклопедія порівняльного правознавства»; вип. 3).
65. Кресін О.В. Соціологічний напрям у порівняльному правознавстві у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / О.В. Кресін // Порівняльно-правові дослідження. – 2007. – Вип. 1-2. – С.44-50.
66. Кресін О.В. Функціоналістський та цивілізаціоністський напрями в сучасній українській юридичній компаративістиці / О.В. Кресін // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. наук. статей] / за ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна; упор. О.В. Кресін, О.М. Редькіна, за участі К.О. Черніченка. – К.: «Логос», 2006. – С. 125-135.
67. Кузанский Н. Об ученом незнании / Н. Кузанский // Сочинения: в 2-х т. / Н. Кузанский. – Т.1. – М.: Мысль, 1979. – С. 47-184.
68. Куцепал С.В. Французька філософія другої половини ХХ століття: дискурс із префіксом «пост-»: [монографія] / С.В. Куцепал. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2004. – 324 с.
69. Лекторский В.А. Эпистемология классическая и неклассическая / В.А. Лекторский. – [изд. 2-е, стереотипное]. – М.: Эдиториал УРСС, 2006. – 256 с.
70. Лобовиков В.О. Естественное право: современная теория и ее приложение к экономике / В.О. Лобовиков; науч. ред. Н.В. Бряник. – Екатеринбург: УрО РАН, 2003. – 380 с.
71. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич. – М.: «Прогресс», 1981. – 304 с.
72. Луман Н. Почему необходима «системная теория»? / Н. Луман // Контексты современности: актуальные проблемы общества и культуры в западной социальной теории: [хрестоматия]; пер. с англ. и нем. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2000. – С. 56-64.
73. Луць Л.А. До питання про теорію порівняльно-правового методу / Л.А. Луць // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. наук. статей] / за ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2006. – С. 79-88.
74. Макеева Л.Б. Философия Х. Патнэма / Л.Б. Макеева. – М.: ИФРАН, 1996. – 190 с.
75. Максимейко Н.А. Сравнительное изучение истории права / Н.А. Максимейко // Порівняльне правознавство: Антологія української компаративістики ХІХ-ХХ століть / за ред. О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2008. – С.150-166. – (Серія наукових видань «Енциклопедія порівняльного правознавства»; вип. 5).
76. Мальцева С.А. Западная философия от истоков до наших дней: в 4-х т. Т. 3: От Возрождения до Канта / Мальцева С.А., Антисери Д., Реале Дж. – СПб.: «Пневма», 2004. – 880 с.
77. Мамчур Е.А. Релятивизм в трактовке научного знания и критерии научной рациональности / Е.А. Мамчур // Философия науки. – 1999. – № 5. – С. 9-29.
78. Марченко М.Н. Теоретико-методологическая и практическая значимость сравнительного правоведения / М.Н. Марченко // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. наук. статей] / за ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2006. – С. 62-79.
79. Маттей У. Порівняльне право і критичні правові дослідження: [відкрита лекція] / У. Маттей; пер. з англ. О.В. Ткаченка / за ред. О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2009. – 32 с. – (Серія науково-методичних видань «Академія порівняльного правознавства»; вип. 18).
80. Меликадзе Н.Л. Проблема целостности и системный анализ / Н.Л. Меликадзе // Системные исследования. Методологические проблемы: Ежегодник. – 1991. – М.: «Наука», 1991. – С. 37-52.
81. Мережко А.А. Методология сравнительного правоведения / А.А. Мережко // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. статей] / за ред. Ю.С. Шемшученка, Л.В. Губерського, І.С. Гриценка. – К.: Логос, 2009. – С. 25-31.
82. Мережко А.А. На пути к гражданскому кодексу Европы / А.А. Мережко // Юридическая практика. – 2001. – № 32.
83. Мордовцев А.Ю. Юридическое мышление в контексте сравнительного правоведения / А.Ю. Мордовцев // Правоведение. – 2003. – № 2. – С. 38-49.
84. Наумова Н.Ф. Некоторые уроки развития западной социологии / Н.Ф. Наумова // Вопросы философии. – 1968. – № 1. – С. 54-65.
85. Никитин Е.П. Объяснение – функция науки / Е.П. Никитин. – М.: «Наука», 1970. – 280 с.
86. Новолодская Т.А. Философские проблемы социально-гуманитарного знания: [учебное пособие] / Т.А. Новолодская, В.Н. Садовников. – СПб., 2008. – 208 с.
87. Норрис К. Деконструкция и difference / К. Норрис // Контексты современности: актуальные проблемы общества и культуры в западной социальной теории: [хрестоматия]; пер. с англ. и нем. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2000. – С. 34-36.
88. Овчинников А.И. Правовое мышление: аксиологический и герменевтический аспекты: дис. … кандидата юрид. наук: 09.00.10 / Овчинников Алексей Игоревич. – Ростов-на-Дону, 2000. – 169 с.
89. Овчинников Н.Ф. Методологические принципы в истории научной мысли / Н.Ф. Овчинников. – [2-е изд.]. – М.: Эдиториал УРСС, 2003. – 296 с.
90. Олицкий А.А. Функциональный и генетический методы как средство исследования биологических структур / А.А. Олицкий // Проблемы методологии системного исследования. – М.: «Мысль», 1970. – С. 247-267.
91. Осакве К. Размышление о природе сравнительного правоведения: некоторые теоретические вопросы / К. Осакве // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2006. – № 3. – C. 54-71.
92. Павлов Д.О. Соционика и современная метадигма науки [Електронний ресурс] / Д.О. Павлов // Соционика, ментология и психология личности. – 2006. – № 1. – Режим доступу до журн.: // http: //socionics.kiev.ua/articles/methodology/science-metadigm/
93. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології: [монографія] / Н.М. Пархоменко. – К.: ТОВ Видавництво «Юридична думка», 2008. – 336 с.
94. Пархоменко Н.М. Проблеми методології теорії держави та права / Н.М. Пархоменко // Актуальні проблеми теорії держави та права. Частина І. Актуальні проблеми теорії держави: навчальний посібник. – [2-е вид., стереот.] / [С.М. Тимченко, С.Б. Бостан, С.М. Легша та ін.]. – К.: КНТ, 2008. – С. 39-69.
95. Петери З. Задачи и методы сравнительного правоведения / З. Петери // Сравнительное правоведение: [сборник статей] / под. ред. В.А. Туманова. – М.: «Прогресс», 1978. – С. 76-90.
96. Петров И.Н. Способы сравнения и измерения эффективности правовых норм / И.Н. Петров // Ученые записки ВНИИСЗ. – 1973. – Вып. 28. – С. 186-198.
97. Петякшева Н.И. Компаративистика как основа интеркультурности? [Електронний ресурс] / Н.И. Петякшева // Рабочие тетради по компаративистике. Гуманитарные науки, философия и компаративистика. – СПб., 2003. – С. 16-21. – Режим доступу: http://anthropology.ru/ru/texts/petjak/kompar_3.html.
98. Платон. Софист / Платон // Федон, Пир, Федр, Парменид / Платон; общ. ред. А.Ф. Лосева, В.Ф. Асмуса, А.А. Тахо-Годи. – М.: «Мысль», 1999. – 528 с.
99. Покровский Н.Е. Одиннадцать заповедей функционализма Р. Мертона / Н.Е. Покровский // Социс. – 1992. – № 2. – С. 114-117.
100. Поляков А.В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный подход: курс лекций. – [2-е изд., доп.]. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 845 с.
101. Пономарев Д.Е. Генезис и сущность юридической конструкции: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Пономарев Дмитрий Евгеньевич. – Екатеринбург, 2005. – 175 с.
102. Попеску С. Цели и методы сравнения в праве / С. Попеску // Сравнительное правоведение: [сборник статей] / под. ред. В.А. Туманова. – М.: «Прогресс», 1978. – С. 203-210.
103. Прист С. Теории сознания / С. Прист. – М.: Идея-Пресс, 2000. – 286 с.
104. Проблемы общей теории права и государства: учебник / [под. общ. ред. В.С. Нерсесянца]. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2002. – 832 с.
105. Рабель Э. Задачи и необходимость сравнительного правоведения / Эрнст Рабель. – Екатеринбург: Российская школа частного права (Уральское отделение), 2000. – 48 с.
106. Рабинович П.М. Наука сравнительного правоведения: к вопросу о пределах ее предмета / П.М. Рабинович // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. статей] / за ред. Ю.С. Шемшученка, Л.В. Губерського, І.С. Гриценка. – К.: Логос, 2009. – С. 21-25.
107. Рабінович П.М. Виявлення соціальної сутності явищ, котрі вважаються правовими, – пріоритетна функція юридичної науки / П.М. Рабінович // Юридична наука: сучасний стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 13 травня 2009 р.). До 60-річчя Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 1949-2009 / за ред. академіка НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: «Юридична думка», 2009. – С. 95-100.
108. Радбрух Г. Философия права / Г. Радбрух; [пер. с нем.]. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 240 с.
109. Рейнстайн М. Предмет и задачи сравнительного правоведения / М. Рейнстайн // Очерки сравнительного права: [сборник]; сост., перевод и вступ. статья В.А. Туманова. – М.: «Прогресс», 1981. – С. 87-103.
110. Розин В.М. Контекстное, полифоническое мышление – перспектива ХХІ века / В.М. Розин // Общественные науки и современность. – 1996. – № 5. – С. 120-129.
111. Розин В.М. Типы и дискурсы научного мышления / В.М. Розин. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 248 с.
112. Рорти Р. Метод, общественные науки и общественные надежды / Р. Рорти // Модели объяснения и логика социологического исследования / под. ред. И.Ф. Девятко. – М., 1996. – С. 158-172.
113. Савчин М.В. Методологія порівняльного правознавства у контексті зближення правових культур та соціогуманітарного виміру права / М.В. Савчин // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: [зб. наук. статей] / за ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2006. – С. 136-145.
114. Садовский В.Н. Смена парадигм системного мышления / В.Н. Садовский // Системные исследования. Методологические проблемы: Ежегодник. – 1992-1994. – М.: «Эдиториал УРСС», 1996. – С. 64-78.
115. Саидов А.Х. Буржуазное сравнительное правоведение: история и современность: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.01 / Саидов Акмал Холматович. – Ташкент, 1990. – 344 с.
116. Саидов А.Х. Современное сравнительное правоведение: методология и новые парадигмы / А.Х. Саидов // Порівняльно-правові дослідження. – 2007. – №1-2. – C. 15-30.
117. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира / А.Х. Саидов. – М.: ИГП РАН, 1993. – 148 c.
118. Сайдлер Г.Л. Юридические доктрины империализма / Г.Л. Сайдлер. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1959. – 142 с.
119. Сакко Р. Истинные и ложные проблемы сравнительного права / Р. Сакко // Цивилистические исследования: Ежегодник гражданского права. Выпуск третий / под ред. Б.Л. Хаскельберга, Д.О. Тузова. – М.: Статут, 2007. – С. 440-452.
120. Сафрански Р. Хайдеггер: германский мастер и его время / Р. Сафрански / пер. с нем. Т.А. Баскаковой при участии В.А. Брун-Цехового; вступ. статья В.В. Бибихина. – М.: Мол. гвардия, 2002. – 614 c.
121. Семчик В.І. Метод функціонально-правового аналізу і практика його застосування в аграрному праві / В.І. Семчик // Вісник академії правових наук України. – 1996. – № 6. – С. 38-48.
122. Синайский В.И. Техника юридической методологии в связи с общим учением о методологии / В.И. Синайский. – Рига, 2000. – 270 с.
123. Скакун О.Ф. Принцип единства логического и исторического методов в сравнительном правоведении: [открытая лекция]. – К., Симферополь: «Логос», 2007. – 31 с. – (Серия научно-методических изданий «Академия сравнительного правоведения»; вып. 5).
124. Смирнов Г.А. Элементаризм, целостность и проблема универсалий / Г.А. Смирнов // Системные исследования: методологические проблемы. Ежегодник. – 1989-1990. – М.: «Наука», 1991. – С. 142-161.
125. Сморгунов Л.В. Современная сравнительная политология: [учебник] / Л.В. Сморгунов. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2002. – 472 c.
126. Сокулер З.А. Э. Гуссерль о геометрической традиции: к смене парадигм в теории познания [Електронний ресурс] / З.А. Сокулер // Философия науки. – Вып. 5: Философия науки в поисках новых путей. – М.: ИФРАН, 1999. – Режим доступу: http: www.philosophy.ru/iphras/library/phnauk5/sokuler.htm.
127. Социальные знания и социальные изменения / [В.Г. Федотова, А.А. Мяделец, Н.Н. Лебедева, Н.С. Петренко]; под ред. В.Г. Федотовой. – М.: ИФРАН, 2001. – 284 с.
128. Сталев Ж. Сравнительный метод в социалистической правовой науке / Ж. Сталев // Сравнительное правоведение: [сборник статей] / под. ред. В.А. Туманова. – М.: «Прогресс», 1978. – С. 15-53.
129. Стовба О.В. Деконструкція поняття права: постановка проблеми / О.В. Стовба // Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Т. ІV-V. – С. 120-124.
130. Стовба О.В. Правова ситуація як онтологічна основа правової реальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / О.В. Стовба. – Х., 2005. – 17 с.
131. Суриков К.А. Эпистемология. Шесть философских эссе / К.А. Суриков, Л.Г. Пугачева. – М.: Эдиторал УРСС, 2002. – 56 с.
132. Сырых В.М. Логические основания общей теории права. Элементный состав: в двух томах / В.М. Сырых. – Т.1. – М.: Юрид. Дом «Юстицинформ», 2000. – 528 с.
133. Тарановский Ф.В. Сравнительное правоведение в конце ХІХ века / Ф.В. Тарановский // Порівняльне правознавство: Антологія української компаративістики ХІХ-ХХ століть / за ред. О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2008. – С. 172-199. – (Серія наукових видань «Енциклопедія порівняльного правознавства»; вип. 5).
134. Тарановский Ф.В. Сравнительно-исторический метод и сравнительное правоведение / Ф.В. Тарановский // Порівняльне правознавство: Антологія української компаративістики ХІХ-ХХ століть / за ред. О.В. Кресіна. – К.: «Логос», 2008. – С. 200-210. – (Серія наукових видань «Енциклопедія порівняльного правознавства»; вип. 5).
135. Тарасов Н.Н. Метод и методологический подход в правоведении: попытка проблемного анализа / Н.Н. Тарасов // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 31-50.
136. Тарасов Н.Н. Методологические проблемы современного правоведения: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.01 / Тарасов Николай Николаевич. – Екатеринбург, 2002. – 344 с.
137. Тарасов Н.Н. Юридическая наука: «расписание на завтра», или некоторые вопросы «горизонтов развития» юриспруденции ХХІ века / Н.Н. Тарасов // Юриспруденция ХХІ века: горизонты развития / под ред. Р.А. Ромашова, Н.С. Нижник. – СПб., 2007. – С. 50-68.
138. Тилле А.А. Сравнительный метод в юридических дисциплинах / А.А. Тилле, Г.В. Швеков. – [изд. 2-е]. – М.: «Высшая школа», 1978. – 199 с.
139. Тихомиров А.Д. Философские проблемы правовой компаративистики: [открытая лекция] / А.Д. Тихомиров. – К.: «Логос», 2009. – 32 с. – (Серия научно-методических изданий «Академия сравнительного правоведения»; вып. 17).
140. Ткаченко А.В. Неоромантический поворот: к проблеме определения методологических перспектив функционализма сравнительного правоведения / А.В. Ткаченко // Вестник избирательной комиссии Архангельской области. – 2008. – № 3. – С. 16-21.
141. Ткаченко А.В. Проблема фундаментальности функционалистской парадигмы сравнительно-правовых исследований / А.В. Ткаченко // Сравнительное правоведение в российском высшем образовании: сборник учебно-методических и научных материалов / под ред. проф. А.Ю. Саломатина. – Пенза: Изд-во ПГУ, 2009. – С. 145-154.
142. Ткаченко О.В. Порівняльно-правове пізнання як самостійний філософський дискурс / О.В. Ткаченко // Філософські, методологічні й психологічні проблеми права: тези доп. ІІІ Всеукр. наук-теорет. конф. (Київ 23 квітня 2010 р.) / ред. кол.: В.В. Коваленко, М.В. Костицький, О.М. Джужа та ін. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – С. 210-211.
143. Ткаченко О.В.