УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
КЕРЧЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МОРСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Гадєєв Олександр Васильович

УДК 140.8: 94(477) "1939/1945"

УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
(ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія і філософія історії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук

Науковий консультант
доктор політичних наук, професор
Юрченко Сергій Васильович

Сімферополь – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ: ТЕОРЕТИЧНІ Й МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ.………………............11
1.1. Друга світова війна як об’єкт дослідження...……………………....11
1.2. Україна в ході Другої світової війни як предмет дослідження..…..26
1.3. Україна як суб’єкт і як об’єкт війни (учасник і жертва війни)…...37
1.4. Методологія дослідження проблеми «Україна у Другій світовій війні».......................................................................................................................49
Висновки до 1 розділу…………………………………………………….67
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ СУТНОСТІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ І РОЛІ УКРАЇНИ У РОСІЙСЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ...……………..............................71
2.1. Російська історіографія Другої світової війни: філософські основи, етапи розвитку, предметна ланка, вузлові проблеми дослідження..………....71
2.2. Особливості геополітичної ситуації напередодні війни і її відображення у дослідженнях російських вчених………….…..……………..91
2.3. Діалектика війни, політична філософія формування антигітлерівської коаліції і вихід України на міжнародну арену в російських дослідженнях………………………………………………………...……….....114
2.4. Людина на війні: загальні тенденції колабораціонізму та особливості національного руху в Україні…………………………………...128
2.5. Російські вчені про нові тенденції в українських дослідженнях Другої світової війни…………………………………………………………...143
Висновки до 2 розділу..………………………………………………….154
РОЗДІЛ 3. ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАХІДНИХ КОНЦЕПЦІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ І УКРАЇНА…………………159
3.1. Філософсько-методологічні основи західної історіографії Другої світової війни: традиційні і новітні підходи..….……..………………………159
3.2. Особливості формування західних концепцій Другої світової війни……………………………………………………………………………..166
3.3. Західні концепції війни Німеччини і Радянського Союзу та Україна…………………………………………………………………………..190
3.4. Фактор впливу української діаспори на формування сучасних західних підходів щодо Другої світової війни……………………………….211
Висновки до 3 розділу…………………………………………………...218
РОЗДІЛ 4. УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ В СУЧАСНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ……………………………………….220
4.1. Українська історіографія Другої світової війни: методологічні підходи, тенденції розвитку, перспективні напрями ………………………..220
4.2. Україна в перший період Другої світової війни...…………….......233
4.3. Метафізика війни: воєнні аспекти бойових дій на території України……………………………...…………………………….………….....255
4.4. Україна: людський фактор у війні…………………………………260
Висновки до 4 розділу…………………………………………………...278
РОЗДІЛ 5. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЙ УЧАСТІ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ…..………………………………281
5.1. Спільне в концепціях в сучасній історіографії Другої світової війни…………………………....………………………………………………..281
5.2. Особливе концепцій місця і ролі України в Другій світовій війні і його обумовленість…………………………………………...….………...…...297
5.3. Аксіологічна інтерпретація концепцій: істина і правда, помилки і неправда..………………………………………………………………………..311
Висновки до 5 розділу..………………………………………………….316
ВИСНОВКИ.............................................................................................319
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..…………………………...328

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Події Другої світової війни становлять особливий сегмент історичної пам’яті народу України, який створює основи його самодостатності і самобутності та органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік до рівня інших народів, які активно творили історію.
У цьому контексті актуалізується всебічна соціально-філософська розробка проблеми «людина, народ, держава в умовах конфліктів і криз», що відповідає потребам розробки основ політики української держави у світі, який характеризується підвищенням конкурентності національних і міжнародних стратегій розвитку, майже до збройних зіткнень і війн.
Вивчення цієї проблематики передбачає вирішення й такої актуальної задачі, як створення незаперечної об’єктивної загальної картини Другої світової війни та місця і ролі України в подіях того періоду, критичної переоцінки досліджень радянських авторів які були орієнтовані на «викриття буржуазних фальсифікаторів історії». У цьому контексті важливим напрямом виступає розуміння філософських аспектів дискусій і протиріч, які проявилися в українській і зарубіжній науковій літературі про Другу світову війну починаючи з 40-х років ХХ століття майже до сьогодення.
Сучасний рівень досліджень подій Другої світової війни також передбачає підвищену увагу до гуманітарного зрізу війни, що визначає комплекс проблем, які потребують вирішення, а саме: репатріація; возз’єднання родин; перепоховання загиблих; пошук тих, хто пропав без вісти або місце поховань яких невідоме рідним і близьким; юридична реабілітація безпідставно репресованих тоталітарними режимами; соціальна адаптація інвалідів, сиріт, вдів, інших категорій населення, які постраждали від війни. До кінця невирішеною (особливо щодо України) залишається проблема повернення історико-культурних цінностей, вивезених у роки війни за її межі. Цивілізоване ставлення до всіх, хто загинув під час війни, у тому числі й військовослужбовців різних країн, вимагає належного ставлення до місць поховань, впорядкування могил воїнів, що билися у складі ворожих армій.
Період Другої світової війни синхронізувався в Україні з піднесенням національно-визвольної боротьби. Зусилля, спрямовані на відродження Української суверенної соборної держави, стали однією з найбільш суперечливих і драматичних сторінок тогочасних подій, а сьогодні є однією із найбільш дискусійних проблем, які поділяють українське суспільство і потребують виробки узагальненого історіософського рішення.
Друга світова війна стала явищем, яке на тривалу перспективу визначило основні тенденції розвитку багатьох держав і народів, та на рівні соціокультурного коду увійшла в суспільну свідомість, а філософсько-історичне узагальнення цього періоду в історії України продовжує залишатися у числі найбільш важливих проблем соціальної філософії і філософії історії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов’язана з науковою темою кафедри суспільних, соціально-економічних наук та українознавства Керченського державного морського технологічного університету «Україна в Другій світовій війні. Філософсько-історичний аналіз» (державний реєстраційний № 01070002485) та науково-дослідницькою роботою відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України в рамках дослідження наукових тем «Трансформація суспільно-політичних, економічних та культурних відносин в Україні під впливом повоєнних дій 1939-го - середини 40-х років» у 2001-2003 рр. (державний реєстраційний № 0101И000624) та «Українське суспільство і влада на завершальному етапі війни» у 2004-2006 рр. (державний реєстраційний № 0104И003293).
Мета дослідження полягає у тому, що б на основі філософсько-історичного аналізу концептуальних узагальнень участі України у Другій світовій війні у сучасних вітчизняних і зарубіжних соціально-філософських і історичних дослідженнях виявити їх основні напрямки, визначити науковий простір консенсусу й вузлових дискусійних проблем і на цій підставі надати авторську концепцію участі України у Другій світовій війні.
Відповідно до мети дослідження визначено конкретні завдання:
1) охарактеризувати стан, основні напрями і результати вітчизняних і зарубіжних соціально-філософських та історичних досліджень концептуально узагальнюючих участь України у Другій світовій війні;
2) визначити філософські засади, способи постановки і методи розв’язання позначеної проблематики представниками різних наукових шкіл і напрямів;
3) уточнити фактори, які визначають ступінь інтенсивності вивчення Другої світової війни у рамках наукових шкіл різних країн й визначення шляхів співпраці науковців в опрацюванні проблеми;
4) виявити простір консенсусу й вузлових дискусійних питань участі України у Другій світовій війні у сучасних дослідженнях;
5) встановити обставини, що спричинили оформлення «нової історичної науки» про Другу світову війну;
6) проаналізувати сучасний етап формування та основні вияви історичної пам’яті про війну і встановити засоби і ступень впливу історичних досліджень на ментальність, ціннісні орієнтири і морально-виховні ідеали сучасного українського суспільства;
7) надати авторську концепцію участі України у Другій світовій війні.
Об’єкт дослідження – історіографія Другої світової війни на рівні соціально-філософських та історичних концепцій.
Предмет дослідження – концепції участі України у Другій світовій війні у філософсько-історичному вимірі.
Методи дослідження. В основі філософсько-історичного аналізу участі України у Другій світовій війні знаходяться принципи об’єктивності і конкретності істини, а також принцип взаємодії філософії та історії. У дисертації використовується системний, структурно-функціональний та інтервальний підходи. Системний підхід забезпечує розуміння значення філософії для історії як науки, в якій сам історик є суб'єктом визначеного світогляду, носієм менталітету, що обумовлює його погляд. Структурно-функціональний підхід дозволяє досліджувати соціально-культурні явища і процеси як систему, у якій кожен елемент структури має визначене призначення, допомагає аналізувати вплив елементів системи філософського знання, визначає специфіку взаємодії і функціональні особливості цих елементів. Інтервальний підхід дозволяє виділити у сфері суб’єктивної реальності й у загальному потоці інформаційного впливу на неї ті аспекти, що конструюють логіку дослідження.
Зазначені загальні підходи забезпечуються такими філософськими методами, як герменевтичний, діалектичний, компаративістський та феноменологічний. Використання герменевтичного методу дозволяє плідно працювати із суб’єктивною реальністю людини, сприяючи виявленню особливостей людського відношення до історії Другої світової війни, спонукальних причин їхнього формування. Використання діалектичного методу забезпечує адекватне дослідження об'єктивних умов та суб'єктивного фактора війни. Компаративістський метод є основою аналізу специфічних особливостей української і зарубіжної історіографії Другої світової війни. Феноменологічний метод орієнтований на відсторонення від причинних і функціональних зв’язків між свідомістю і предметним світом Другої світової війни. Це дозволяє зосередитися на аналізі соціальної влади і людської індивідуальності як реально існуючих феноменів.
Наукова новизна одержаних результатів пов’язана з тим, що:
Вперше:
- в результаті філософсько-історичного аналізу альтернативних концепцій участі України в Другій світовій війні вперше у вітчизняній соціальній філософії та філософії історії розроблена авторська концепція і запропоновані відповідні методологічні підходи;
- виявлено основні параметри дисбалансу між філософськими та конкретно-історичними аспектами досліджень історії Другої світової війни, встановлено відмінності, які відрізняють різні наукові школи;
- доведено, що в сучасному світі чітко виявляється тенденція захисту державами своїх національних інтересів при застосуванні відповідних трактовок Другої світової війни;
- підготовлено рекомендації з акцентуацією імперативу відходу від суцільного протиставлення радянської і сучасної історіографії з проблеми участі України у Другій світовій війні.
Удосконалено:
- виявлення специфіки сучасних досліджень філософсько-історичного аналізу проблем Другої світової війни в Україні, Росії і західних країнах;
- розуміння особливостей взаємин між представниками науки з державними структурами, політикумом та громадськими організаціями у рамках впливу проблеми участі України у Другій світовій війні на суспільну свідомість;
- усвідомлення впровадження наукових напрацювань у державні документи, закони, інші нормативні акти;
- розуміння інтерпретацій фактору впливу української діаспори на формуванні сучасних західних підходів щодо Другої світової війни.
Одержало подальший розвиток:
- вивчення сутності вітчизняних та закордонних досліджень участі України у Другій світовій війні;
- аналіз особливостей геополітичної ситуації напередодні Другої світової війни і її відображення у дослідженнях вітчизняних, російських та західних учених;
- характеристика бойових дій на території України та вплив їх наслідків на суспільну свідомість населення;
- виявлення загальних тенденцій колабораціонізму, як явища, та особливостей його проявів в Україні під час Другої світової війни;
- розуміння теоретичних основ та практичних форм національного руху в Україні в воєнні роки;
- усвідомлення формування шляхів вирішення різноманітних проблем гуманітарного виміру війни.
Практичне значення одержаних результатів.
Результати дослідження можуть бути використані як для подальшого створення узагальнюючих праць з філософії та історії Другої світової війни, так і для підготовки навчальних нормативних і спеціальних курсів та методичних рекомендацій у вузах з дисциплін «Соціальна філософія», «Філософія історії» «Політологія», «Всесвітня історія», «Історія України».
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях і семінарах кафедри суспільних, соціально-економічних наук та українознавства Керченського державного морського технологічного університету. Матеріали дисертації були використані підчас доповідей і повідомлень дисертанта на національних, міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції «Демократія на пострадянському просторі: теорія і практика (19-21 травня 2000, м. Сімферополь); V Кримській міжнародній науково-практичній конференції (7-8 жовтня 2000, м. Сімферополь); 2-ій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми науки та освіти» (27 червня – 4 липня 2001, м. Керч); VI міжнародній науково-практичній конференції «Пілігрими Криму – осінь, 2001» (13-14 жовтня 2001, м. Сімферополь); Міжнародній науково-практичній конференції «Суспільство і влада. Можливості діалогу» (19-21 травня 2003, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна та Болгарія у Другій світовій війні: міфи та реальність» (27-29 вересня 2009, м. Керч); Міжнародній науковій конференції «Україна у Другій світовій війні: джерела та інтерпретації (до 65-річча Великої Перемоги)» (27 квітня 2010, м. Київ).
Публікації. Основні ідеї дисертації відображено в 38 публікаціях, з яких 4 – особисті монографії, 23 – статті, у виданнях які входять до переліку фахових, 3 – статті апробаційного характеру в інших наукових виданнях, 8 – тези доповідей на національних, міжнародних конференціях та семінарах.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 441 позицію на 36 с. Загальний обсяг дисертації - 362 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Актуальність філософсько-історичного аналізу Другої світової війни і ролі в ній України обумовлена комплексом чинників. Війна є однією з найзначніших подій всесвітньої історії, яке характеризується величезним багатоплановим впливом на подальший розвиток держав-учасниць, особливо СРСР, нових незалежних держав, у тому числі і України. Війна досі не затулена іншими, порівнянними по масштабу подіями. Перемога у війні з фашизмом є предметом гордості українського народу, найважливішою історичною і смисловою ідеологемою, точкою опори та основою сучасного розвитку. Історія війни стала ареною запеклого ідеологічного протиборства, що обумовлює імператив розробки питань історіософії ХХ століття, вибору цивілізаційних моделей і орієнтирів розвитку, методології дослідження функціонування і саморозвитку суспільства і історичної долі України.
2. Особливим чинником актуалізації проблеми участі України у війні є підвищення конкуренції міжнародних стратегій розвитку в умовах глобалізації, коли у історико-гуманітарній та інформаційно-психологічній площині триває накопичення передумов для можливого перегляду кордонів України, визначених у 1939-1947 рр. Зараз саме у суспільній свідомості відбувається цілеспрямована делегітимізація історичних явищ міжнародно-правового характеру як передумова делегітимізації існуючих кордонів України, котра в деяких колах розглядається як слабкіша, «історично меншовартісна» країна. В цьому контексті в суспільно-політичній структурі посткомуністичних сусідів нашої держави оформився помітний та виразно агресивний сегмент націоналістичних неурядових організацій.
3. Адекватним методом вивчення цього кола проблем є філософсько-історичний аналіз, що досліджує іманентну або внутрішню логіку розвитку людського суспільства і його закони, єдність і різноманіття історичного процесу, історичного пізнання, історичного часу і простору, сенсу історії і соціального прогресу. Цей метод дає теоретичну реконструкцію історичного минулого, встановлює істинність історичних фактів, виходить з того, що історія має свої власні закони функціонування і розвитку, певний характер, що минуле і сьогодення нерозривно пов'язані, і людина виступає сполучною ланкою усіх історичних процесів. У рамках філософсько-історичного аналізу виділяється те, що об'єднує усі соціальні організми, вивчаються закономірності всесвітньо-історичного розвитку людства, досліджуються об'єктивні, внутрішні, необхідні процеси і феномени дійсності.
При цьому філософія історії не може розвиватися без використання історичної науки, не може робити висновки без знання конкретних фактів і конкретної дійсності. Тому вона повинна постійно повертатися до історичної науки, яка, у свою чергу, потребує філософії історії, отримуючи від неї методологічний інструмент пізнання і вивчення історичного минулого.
4. У радянські часи пріоритетними напрямами вивчення подій воєнної доби були бойові дії регулярних збройних сил, партизанів та підпільників, зусилля радянського тилу, масовий героїзм, злочини окупантів. Більшість робіт присвячувалась висвітленню досвіду КПРС у боротьбі за перемогу. Інші тематичні ніші, зокрема втрати Червоної армії, помилки й невдачі радянського керівництва, недоліки в організації партизанського руху, ставлення сталінського режиму до власного народу, репресивно-каральна система, проблема колабораціонізму, не досліджувались. У виключно негативному ключі висвітлювалась історія ОУН-УПА. Не заперечуючи величезний доробок радянської історіографії, потрібно визначити, що було сформовано жорстку схему досліджень, яка в методологічному вимірі базувалася на вульгаризованому марксизмі. Історіографія знаходилась під контролем держави перетворюючись на партійну пропаганду.
Але в цілому радянська історіографія давала більш-менш повне уявлення про воєнні події. Концепція Великої Вітчизняної війни спрямовувалась на оптимізацію історичної пам’яті про неї, героїзацію тих, хто виніс на своїх плечах тягар боротьби з фашизмом, увічнення подвигу полеглих.
5. Відхід від марксизму як офіційного світосприйняття з розпадом СРСР сформував унікальну ситуацію у філософському дослідженні історії. Невідома раніше свобода породила широкий спектр ставлень до методології історії: від збереження у легко перелицьованому вигляді марксистських концептуальних засад до відродження, свідомого чи безсвідомого, позитивістського уявлення про безпроблемність історичного пізнання. При наявності різноманіття методологічних підходів в дослідженнях продуктивною є їх типологія на основі сталих критеріїв, відповідно до яких виділяють чотири парадигми, - реалізм (і багато в чому споріднена йому школа геополітики), ідеалізм-лібералізм, глобалізм та постпозитивізм, які є і в сучасній Україні, хоча і з «місцевою специфікою». Перспектива взаємодії різних підходів полягає в удосконалюванні філософсько-історичного аналізу сучасних концепцій Другої світової війни з акцентуацією імперативу відходу від суцільного протиставлення радянської і сучасної історіографії.
6. Сучасний етап розвитку наукової літератури про Другу світову війну характеризується формуванням «нової історичної науки» про війну шляхом використання нової методології, вивчення нових тем та залучення нових архівних матеріалів; активним співробітництвом фахівців з різних країн. Проте ні науково-пізнавальні цілі, ні постійна взаємодія, не усунули істотних національних особливостей сучасних досліджень, серйозних розбіжностей між ними, полеміки з важливих проблем. Національні особливості у сучасних концепціях Другої світової війни обумовлені різною роллю держав у війні, розходженнями суспільно-політичного розвитку країн, їх неоднаковим станом у сучасному світі.
7. У російській історіографії настав справжній прорив. За останні роки з’явилися нові наукові дослідження, розширилася предметна ланка досліджень з акцентуацією антропоцентричного підходу. Сучасний рівень російських досліджень характеризується переходом від ревізіоністських підходів 1990-х рр., сформованих в межах методології ідеалізму-лібералізму, до спроби поєднати традиційне бачення подій війни с реалістичними та геополітичними підходами.
8. Західна історіографія війни розвивалася протягом трьох основних етапів, які характеризувалися взаємодією двох основних підходів: консервативного та ліберального. Висунута у 1950-ті рр. теорія тоталітаризму на тривалий період визначила напрями досліджень: в центрі уваги знаходились переважно політичні питання: політика комуністичної партії, еволюція офіційної ідеології, механізми прийняття воєнно-політичних рішень. З часом концепція тоталітаризму стала піддаватися критиці за однобічні характеристики радянського суспільства як «імперії зла та насильства». Це відбилося в «ревізіоністських» концепціях 1960-1970-х рр., в яких простежувалися ліві політичні симпатії певного кола дослідників. Їм на зміну прийшов «постревізіоністський синтез», який привів до більш глибокого аналізу сталінізму й радянської політики. У сучасній західній історіографії розглядається проблематика духовного життя радянського суспільства, сутність функціонування сталінської системи, реконструювання соціального типу радянської людини. Саме представники західної школи, поєднуючи у своїх дослідженнях міждисциплінарні підходи та методи, створили традицію концептуальних, наскрізних досліджень. Особливостями сучасних західних досліджень війни є масштабні публікації й активна участь у них державного і військово-політичного апарату. У США, Великобританії, ФРН розроблені комплекси настановних праць про Другу світову війну.
9. Проголошення незалежної України відкрило нові можливості для всебічного і об’єктивного дослідження її минулого. Історики отримали доступ до раніше закритих архівів, позбавились цензури, налагодили зв’язки з закордонними фахівцями, проблеми історії України періоду Другої світової війни стали предметом дискусій, зокрема: втрати Червоної Армії, помилки й невдачі радянського керівництва, недоліки в організації опору, ставлення тоталітарного сталінського режиму до власного народу, репресивно-каральна система, колабораціонізм, міжнаціональні стосунки, доля певних категорій населення й окремої людини. Важливою тенденцією в українській історіографії стала актуалізації антропоцентричного підходу, але слід зазначити, що більшість наукових робіт виконується на конкретно-історичному, фактологічному рівні. Тому уявляється, що наступний період розвитку досліджень історії війни має бути позначений освоєнням нових методологічних підходів, розвитком таких напрямів, як історія військового побуту і повсякденності, військова антропологія, усна історія, вивчення «малих соціумів», гендерна історія, історія сім'ї, окремих груп населення: військовополонених, неповнолітніх, інвалідів, сиріт і інших категорій населення, найбільш постраждалих від війни.
10. В сучасній українській історіографії проблеми історії України періоду Другої світової війни набули особливої наукової актуальності і політичної гостроти, що пояснюється новими процесами, які відбуваються у суспільстві. Донині живі учасники війни: радянські ветерани з одного боку, та ветерани ОУН-УПА - з іншого. Останні побачили в сучасних умовах можливість взяти політичний реванш, реабілітувати і героїзувати свою діяльність. Ці процеси відбиваються в історіографії та ведуть до різних, часом протилежних, оцінок всього спектру ключових складників війни: її сутності, характеру, образу ворога, феномену героїзму, можливості примирення, увічнення пам’яті про неї тощо. В цьому контексті воєнна проблематика перебуває у центрі запеклих громадських дискусій і політичної боротьби, достатньо чітко відображаючи невирішеність проблеми не тільки формування нової української ідеї, але й визначення стратегічних орієнтацій в системі координат Захід-Схід.
11. Ці обставини актуалізують проблему групової «правди» про війну. Апологети різних політичних сил, національних, регіональних, соціальних груп відстоюють власне бачення тогочасних подій, але всі ці «правди» не є універсальними. В умовах ідейно-політичного розшарування українського суспільства, наявності регіонів зі специфічними соціокультурними традиціями, розбіжностями у поглядах на минуле, центр ваги у формуванні єдиної громадянської спільноти лежатиме не у спробах «встановити уніфікований знаменник» у ставленні до історії, а у забезпеченні дієспроможності та безпеки держави, реалізації законних прав громадян, збереження історичного духовного поля народу України.
12. Перспективним напрямом у сучасній історіографії є воєнна антропологія, яка в той же час не повинна заміняти собою інші напрями досліджень, але повинна створити нові та більш місткі контексти, в яких розглядається минуле. Історична антропологія орієнтована на дослідження картин світу, знакових систем і форм людської поведінки у бойових діях, які переважно сховані і не сформовані чітко. Будь-яка історична пам’ятка утілює у собі мову культури часу свого створення, а тому потребує розшифрування, проникнення у потаємні шари свідомості як її автора, так і її «середовища». Тому увагу дослідників все більш привертають духовні джерела і роль людського фактора у війні.
13. Авторська концепція участі України у Другій світовій війні базується на розумінні того, що світові війни ХХ століття втілювали собою розквіт індустріальної фази розвитку світового центру - найбільш розвинених країн Європи і Америки - і початок її заходу. Індустріальні держави безперервно воювали між собою - спочатку за ринки збуту, потім, в цілях скорочення витрат, - за джерела сировини. В умовах поділеного світу вирішення цих питань було можливе або на шляхах переділу ринків, або у відкритті нового простору, необхідного для наступного етапу розвитку світової економіки. Тому в Другої світової війни не слід шукати тільки боротьбу добра із злом, цивілізації з варварством, миролюбних демократій з тоталітарними агресорами, хоча ці ідеї і складають філософську основу підходів до оцінки подій 1939-1945 рр. у вітчизняній і зарубіжній історіографії попереднього періоду. Реальність була набагато складніша і драматичніша.
14. Ця реальність проявилася в спробі формування великих політико-економічних блоків на основі реалізації проектів декількох соціально-культурних спільностей, що билися між собою в Другій світовій війні, оскільки вихід з світової системної кризи міг мати тільки проектний характер. Кожен з проектів - германський, британо-французський, американський, радянський, японський - мав набір сильних і слабких сторін, але, будучи феноменом своєї епохи, кожен з них викликає критичну реакцію сучасної людини. Конкуренція цих проектів визначала спочатку стратегію і зовнішньополітичну боротьбу великих держав в 1930-1940-і роки, а потім і специфіку дискурсів в історіографії: західній, російській і українській. При цьому об'єктивно Україна виступала як «жертва» і «учасник» війни.
15. В умовах військової конкуренції різних проектів світоустрою великих держав різко зростало значення людського чинника, відношення людей до подій, що відбувалися. В кожній європейській країні - безпосередній учасниці світового конфлікту - частина населення виступала на стороні протистоячої сили, що породжувало складну проблему колабораціонізму. Це явище визначалося як вказаною двоїстістю пропонованих проектів, так і специфічними характеристиками історичного розвитку конкретних держав, простим і зрозумілим прагненням «вижити» частини населення, що залишилося на окупованих територіях.
У цьому контексті слід враховувати дві фундаментальні обставини. По-перше, Друга світова війна не була війною «малих країн», з народами яких ніхто не рахувався, і у яких не було можливостей самостійно реалізувати свої інтереси. Тому вони були вимушені «вбудовуватися» в проекти великих держав. По-друге, «перекроювання» кордонів в результаті «великої гри» в другій половині 1930-х рр. привело до того, що упродовж життя одного покоління людей, по суті, тричі примушували міняти свої переконання. У критичній ситуації - у військові роки - це породжувало різне відношення до політики держав протиборствуючих коаліцій.
16. Саме ці протиріччя в максимальній мірі проявилися в історії радянських республік і, в першу чергу, України, історична територія і населення якої, різне по ряду цивілізаційних параметрів, були об'єднані в результаті реалізації радянської зовнішньої політики. Домінуючою тенденцією було те, що реальний зміст придбав радянський патріотизм. Необхідність вижити в сутичці із смертельним ворогом згуртувала народи СРСР. У суспільній свідомості акцент зміщувався з класових установок до почуття Батьківщини - великої і малої. З цього глибоко особового почуття мільйонів людей складалося відношення до Вітчизни як загального будинку радянських народів.
Тільки звертаючись до глибин народного духу, радянська система могла вижити. Рятуючи себе, вона рятувала країну: загибель радянської держави означала б загибель народів СРСР. Інтереси народів і держави опинилися в головному тотожні. Неймовірну напругу протиборства з Німеччиною СРСР витримав тільки завдяки «духовному стержню» і єднанню народу, що зумів «не зламатися» після усіх втрат і відстояти не лише своє життя, але і існування народів Європи. Цей «духовний стержень» і сам характер фашистської агресії, націленої на поневолення і винищування цілих народів, надали особливу запеклість радянсько-німецькому протиборству. Германському рейху протистояв жорстокий і репресивний сталінський режим. Але в цьому зіткненні патріотичні, національно-державні інтереси країни підпорядкували собі радянську систему і частково трансформували комуністичну ідеологію: ідеї світової революції були відкинуті, а поняття «Батьківщина», «Вітчизна» виявилися визначальними у свідомості народу. Війна затребувала національне почуття, підірване «пролетарським інтернаціоналізмом», і відновила розірвану нитку російської та радянської історії. Народ піднявся на Велику Вітчизняну війну, зміст і хронологія якої є важливими науковими проблемами. Війна стала Вітчизняною тоді, коли мільйони радянських людей усвідомили загрозу самому своєму існуванню, побачивши, в чому полягає політика нацистського режиму на окупованих територіях. Цей процес завершився в 1942 р., що підтверджується структурою втрат особового складу на радянсько-німецькому фронті.
17. Разом з цією домінуючою орієнтацією у ряді радянських республік, у тому числі і в Україні, в роки війни активізувалася діяльність національних сил – ОУН-УПА, що обумовлювало виникнення проблеми оцінки і вкладу національного руху в перемогу над фашизмом. Фактом є те, що ОУН-УПА внесли свій вклад у боротьбу з окупантами. У той же час лідери ОУН(М) здійснювали пряму військову співпрацю з окупантами, що справедливо розцінюється як активний колабораціонізм, відбиваючи політичну обмеженість націоналістичного консерватизму, наївну надію на Німеччину в якості надійного союзника. Трагедія українського національного руху полягала в спробі створення національної держави поза кореляцією з проектами великих держав, в яких, власне, і не було місця для створення незалежної української держави.
18. Протистояння проектів великих держав і специфіка їх здійснення у воєнні роки породили в подальшому круг проблем в історико-філософському осмисленні подій війни, рішення яких можливе тільки на основі багатонаціонального авторського колективу при широкій державній підтримці для відтворення об'єктивної картини подій, зокрема, історичної долі українського народу в якості учасника і жертви Другої світової війни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андренов Н. Б. Наука и методика / Н. Б. Андренов. – М.: Компания Спутник, 2003. – 356 с.
2. Артог Ф. Время и история «Как писать историю памяти»? / Ф. Артог // Анналы на рубеже веков: Антология. - М., 2002. - С.147–168.
3. Ашин Г. К. Современная буржуазная социология. Критический очерк идеалистических теорий о роли народных масс и личности в истории / Г. К. Ашин. - М.: Высш.шк., 1965. – 204 с.
4. Баган О. Национализм и национальное движение. История и идеи / О. Баган. – Дрогобыч, 1994. – 129 с.
5. Баграмян И. Х. Так шли мы к победе / И. Х. Баграмян. – М.: Воениздат, 1977. – 500 с.
6. Бакунин М. А. Философия. Социология. Политика / М. А. Бакунин; Вступ.ст., сост., подгот. текста и примеч. Пустарнакова В. Ф. - М.: Правда, 1989. - 622 с.
7. Безыменский Л. Разгадывание загадки третьего рейха. Т.1. Книга не только о прошлом. 1933-1941 / Л. Безыменский. – М.: Наука, 1984. – С. 36-39.
8. Беляев В. И. Британская буржуазная историография мюнхенского сговора / В. И. Беляев // Волков В. К. Мюнхен - предверие войны. – М.: Наука, 1988. – С. 308.
9. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества / Н. А. Бердяев; вступ. ст., сост., подгот. текста, примеч. Л. В. Полякова. - Москва : Правда, 1989. - 607 с.
10. Берков В. Ф. Философия и методология науки: учеб. пособие / В. Ф. Берков. - М.: Новое знание, 2004. – 335 с.
11. Бессонов Б. Н. И. В. Сталин: вождь оклеветанной эпохи / Б. Н. Бессонов. – Ростов-на-Дону: Феникс; Краснодар : Неоглери, 2010. – 265, (7) с. – (Загадки истории).
12. Бетелл Н. Последняя тайна: перевод с английского / Н. Бетелл.- М.: Новости 1992. - 256 с.
13. Билас І. Г. Репрессивно-карательная система в Украине, 1917-1953: общественно-политический и историко-правовой анализ: В 2 кн. - Кн. 1/ Билас І. Г. – К.: Либідь, 1994. - С. 115.
14. Бланк А. Вторая жизнь фельдмаршала Паулюса / А. Бланк, Б. Хавкин. – М.: Наука, 1990. – С. 173.
15. Блок М. Апология истории или ремесло историка / М. Блок. – М.: Наука, 1986. – 256 с.
16. Болдуин Х. Сражения выигранные и проигранные / Хенсон Болдуин. - М.: Центрполиграф, 2002. – 621 с.
17. Боляновський А. Взаємини українського населення з німецькою окупаційною адміністрацією в Україні у 1941-1944 рр.: спроба концептуального осмислення / А. Боляновський // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка: зб. наук. праць. – Л., 2000. – Вип. 3. - С. 150-167.
18. Боляновський Л. Немецкая оккупационная политика в Украине в 1941-1944 года: проблемы историографии / Л. Боляновський // Научные тетради ист. фак. Львовского госуд. ун-та. - 1999. - № 2. - С.181-196.
19. Больных А. Г. Молниеносная война. Блицкриги Второй мировой / А. Г. Больных. – М.: Яуза, Эксмо, 2008. – 352 с.
20. Боффа Дж. История Советского Союза. В 2 т. Т. 2. От Отечественной войны до положения второй мировой державы. Сталин и Хрущев. 1941-1964 гг. / Джузеппе Боффа: пер. с итал. - 2-е изд. - М.: Междунар. отношения, 1994. - С. 108.
21. Брицкий П. П. Украина во Второй мировой войне (1939-1945 гг.) / П. П. Брицкий. - Черновцы, 1995. – С.59-60.
22. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV- ХVІІ вв. В 3 тт. Т. 2. Игра обмела / Ф. Бродель. – М.: Прогресс, 1988. – 632 с.
23. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV-XXIII вв. Т. 3. Время мира / Ф. Бродель. - М.: Прогресс, 1992. – 679 с.
24. Бугай Н.Ф. Л. Берия - И. Сталину: «Согласно Вашему указанию...» / Н.Ф. Бугай. - М.: АИРО-ХХ, 2003. - 320 с.
25. Буржуазная историография второй мировой войны. – М.: Наука, 1985. – 442 с.
26. Буровский А. М. Великая Гражданская война 1939-1945 / Андрей Буровский. – М.: Яуза; Эксмо, 2009. – 496 с.
27. Бутко С.В. Політика ОУН і УПА восени 1943-1944 рр.: Російський фактор: зб. наук. статей// Сторінки історії України: в 9 ч. Ч. 2. – К.: НАН України Ін-т історії України, 2005. – С. 414-422.
28. Бушков А. Россия, которой не было (2) Русская Атлантида / А. Бушков, А. Буровский. – М.: Бонус, 2001. – 600 с.
29. Бушков А. Россия, которой не было / А. Бушков. – М.: Олма – Пресс, 2000. – 608 с.
30. Васильченко А. Война кланов / А. Васильченко. - М.: Яуза, 2005. – 414 с.
31. Введение в историю и философию науки: учеб. пособие для вузов / Лебедев С. А., Ильин В. В., Лазарев Ф. В., Лесков Л. В.; под ред. Лебедева С. А. – М. : Культура, 2005. – 407 с.
32. Веко А. В. История России с древнейших времён до наших дней [Текст] / А. В. Веко. – М.: Современный литератор, 2001. – 896 с.
33. Великая оболганная война – 2. Нам не за что каяться!: сборник / А. Дюков, Д. Макеев, И. Пыхалов, О. Россов, И. Петров, К. Асмолов, Н. Мендикович; ред. – сост. А. А. Дюков. – М.: Яуза, Эксмо, 2008. – 432 с.
34. Великая Отечественная война 1941-1945г. Краткий научно-популярный очерк. 2-е изд. - М.: Политиздат, 1972. – 542 с.
35. Великая Отечественная война. 1941-1945. Военно-исторические очерки. В 4 кн. Кн. 4. Народ и война. – М.: Политиздат, 1999. – 217 с.
36. Великий освободительный поход. - М.: Политиздат, 1970. – 312 с.
37. Вернадский Г. В. Русская история / Г. В. Вернадский. – М.: Аграф, 1997. – 544 с.
38. Верт Н. История советского государства. 1900-1991 / Н. Верт. – М.: ИНФРА-М: Весь мир, 2000. – 544 с.
39. Ветров И. Г. Украина в экономических планах правящих кругов фашистской Германии накануне нападения на Советский Союз / И. Г. Ветров // Украина во Второй мировой войне: уроки истории и современность: материалы междунар. науч. конф. (27-28 октября 1994 г.). - Киев, 1995. - С. 113-134.
40. Видер Иоахим. Сталинградский кошмар. За кулисами битвы / Видер Иоахим, Адам Вильгельм. - М.: Яуза – Прес, 2008. – 637 с.
41. Вишлёв О. В. Накануне 22 июня 1941 года. Документальные очерки / О. В. Вишлёв. - М.: Наука, 2001. – 230 с.
42. Во главе защиты Советской Родины. Очерк деятельности КПСС в годы Великой Отечественной войны / под ред. П. Р. Шевердалкина и др. - М.: Политиздат, 1984. – С. 96-104.
43. Военная история - фронт идеологической борьбы: материалы науч. конф., проведенной ин-том военной истории МО СССР. - М.: Воениздат, 1972. – 120 с.
44. Вознесенский Л. А. Истины ради: О природе и причинах советского распада государства… / Л. А. Вознесенский. — М.: Республика, 2004. — 728 с.
45. Война Германии против Советского Союза 1941-1945. - Берлин: Аргон, 1998. – 285 с.
46. Войтов А. Г. История и философия науки / А. Г. Войтов. – М.: Дашков и К, 2004. – 691 с.
47. Волков В. К. Мюнхен – преддверие войны / В. К. Волков. - М.: Наука, 1988. – 308 с.
48. Волкогонов Д. А. Политические уроки Победы и современность / Д. А. Волкогонов // Вопросы философии. – 1985. - № 1. - С. 26-41.
49. Волкогонов Д. А. Триумф и трагедия: Политический портрет И. В. Сталина. В 2 кн. Кн. 2, ч. 1 / Д. А. Волкогонов. - М.: Изд-во АПН, 1989. – 432 с.
50. Вольфганг М. Вторая мировая война / Михалка Вольфганг. - М.: Весь мир, 1997. - 700 с.
51. Вторая мировая война: материалы науч. конф., посвященной 20-й годовщине Победы над фашистской Германией. В 3 кн. - М.: Воениздат, 1966. – 157 с.
52. Вторая мировая война. Дискуссии. Основные тенденции. Результаты исследований: пер. с нем. - М.: Весь мир, 1997. – 700 с.
53. Вторая мировая война: актуальные проблемы / отв. ред. О. А. Ржешевский. - М.: Наука, 1995. – 332 с.
54. Вторая мировая война. – М.: Полит. лит-ра, 1990. – 557 с.
55. Вунут В. Введение в философию: учеб. / В. Вунут. – М.: Добросвет. КДУ, 2007. – 360 с.
56. Гадамер Х.-Г. Истина в науках о духе / Х.-Г. Гадамер // Топос. – Минск, 2000. - № 1. – С. 10-23.
57. Гадеев А. В. Керченско-феодосийская операция 1941 г. / О. В. Гадеев // Культура народов Причерноморья. - Симферополь. - 2011. - № 198. – С. 33-37.
58. Гадеев А. В. Советский Союз и борьба за Балканы / О. В. Гадеев // Культура народов Причерноморья. - Симферополь. - 2009. -№ 156. - С. 99-103.
59. Гадеев А. В. Философия политического действия накануне Второй мировой войны / О. В. Гадеев // Культура народов Причерноморья. - Симферополь. - 2011. - №196. - С. 144-146.
60. Гадєєв О. В. Англія у системі міжнародних відносин на передодні Другої світової Війни / О. В. Гадєєв // Культура народів Причерномор'я. - Сімферополь. - 2008. - № 140. - С. 10-17.
61. Гадєєв О. В. Антигітлерівська коаліція. Можливості та реалії / О. В. Гадєєв // Культура народів Причорномор'я. - 2004. - № 44. - С. 90-93.
62. Гадеев О. В. Восприятие Второй мировой войны как индикатор зрелости общества / О. В. Гадєєв // Ученые записки ТНУ им. В.И.Вернадського. Серія «Філософія».- 2004.- Т.17(56).- № 2 – С.167-175.
63. Гадеев О. В. Генеральний план «Ост» Украини в планах Гитлера / О. В. Гадеев // Культура народов Причорноморья. - 2003.- № 38.- С.148-152.
64. Гадєєв О. В. Геополітичне положення Криму. Основні джерела конфліктів у сучасному світі / О. В. Гадєєв // Геополітичні проблеми Криму в багато векторному вимірюванні України: [Збірник]. - Сімферополь. - 2004.- С.62-65.
65. Гадєєв О. В. Держполітичне положення Криму. Основні джерела конфліктів у сучасному мирі / О. В. Гадєєв // Геополітичні та географічні проблеми Криму у багато векторному вимірюванні України: [Збірник]. - Сімферополь. - 2004. - С. 10-17.
66. Гадеев А. В. Дискусии по поводу тезиса о превентивной войне/ А. В. Гадеев // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 61. - С.115-118.
67. Гадєєв О. В. Друга Світова війна. Аналіз західних концепцій: монографія/О. В. Гадєєв.– Керч: Керченська міська типографія, 2004.– 383 с.
68. Гадєєв О. В. Знищення слов'янських народів та знищення їх державності - головна мета фашистського натиску у 1941 р. / О. В. Гадєєв // Філософський вісник. - Сімферополь. - 2005. - С. 79-84 (1 друк. арк.).
69. Гадєєв О. В. Історіософський аналіз проблеми України у Другій світової війні / О. В. Гадєєв // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 82. - С. 58-62.
70. Гадєєв О. В. Критичний аналіз західних концепцій сутності Другої Світової війни / О. В. Гадєєв //Ученые записки ТНУ им. В. И. Вернадского. Серия: Філософія. Соціологія. – 2003. - Т. 16(55).- № 1.- С. 86-90.
71. Гадєєв О. В. Ліквідація слов'янських народів і знищення їх державності - головна мета фашистського натиску у 1941 р. / О. В. Гадєєв // Ученые записки ТНУ им. В. И. Вернадского. Серия: Філософія. Соціологія. - 2004. - Т. 17(56).- № 1.- С. 79-84.
72. Гадєєв О. В. Місто та роль Франції у системі міжнародних відносин на передодні Другої Світової війни / О. В. Гадєєв // Культура народов Причерноморья. - 2008. - № 135. - С. 119-126.
73. Гадєєв О. В. Німецький фашизм — політика національного державного паразітизма / О. В. Гадєєв // Культура народов Причерноморья. - 2002.- № 36. – С. 16-169
74. Гадєєв О. В. Німецький флот і морська політика. Німеччина в роки Другої світової війни / О. В. Гадєєв // Сторінки воєнної історії України. - К. : 2006. - Вип. 10. - Ч.І. - С. 206-212.
75. Гадеев О. В. Переписивая историю... / А. В. Гадеев // Культура народов Причорноморья.- 2002.- № 33.- С. 215-219.
76. Гадєєв О. В. Початок Другої Світової війни / О. В. Гадєєв // Культура народов Причорноморья.- 2003.-№ 39.- С. 163-166.
77. Гадєєв О. В. Право та культура сили і безкультурність на пострадянському просторі / О. В. Гадєєв, Л. Ф. Малофєєв // Політологічний вісник.- Сімферополь- Ялта.- 2000.- № 7. – С. 34-45.
78. Гадєєв О. В. Проблеми війни та миру у предфілософії / О. В. Гадєєв // Культура народов Причерноморья. - Сімферополь. – 2006. - № 83. - С. 76-78.
79. Гадєєв О. В. Проблеми війни і миру в історії філософської думки: / О. В. Гадєєв. - Керч: Керченська міська типографія, 2006.- 281с.
80. Гадєєв О. В. Проблеми війни і миру в соціально-філософській думці античності / О. В. Гадєєв. - Керч: Керченська міська типографія, 2006. – 144 с.
81. Гадєєв О. В. Розвиток поглядів про взаємозв'язок війни і миру, про «право народів» у елліністично-римській соціально-філософській думці / О. В. Гадєєв // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 96. - С. 141-143.
82. Гадєєв О. В. Російська історіографія передодня Другої світової війни / О. В. Гадєєв // Сторінки воєнної історії України. - К.: 2008. - Вип. 11. - С. 10-19.
83. Гадєєв О. В. Світові війни XX ст. / О. В. Гадєєв // Культура народов Причорноморья. - Сімферополь. - 2002. - № 28. – С. 151-155.
84. Гадєєв О. В. Сприйняття Другої Світової війни як індикатор зрілості суспільства / О. В. Гадєєв // Ученые записки ТНУ им. В.И. Вернадского. Серия: Філософія. - 2004. - Т. 17(56). - № 2. - С. 167-174.
85. Гадєєв О. В. Сучасні концепції Російської історіографії передодня Другої світової війни / О. В. Гадєєв // Культура народов Причерноморья. – 2006. - № 93. - С. 51-57.
86. Гадєєв О. В. Україна у Другої світової війні / О. В. Гадєєв. – Керч: Керченська міська типографія, 2008. - 279 с.
87. Гадєєв О. В. Уроки минулого для майбутнього / О. В. Гадєєв // Культура народов Причерноморья. - 2004, - Т.2. - №50. - С. 163-166.
88. Гадєєв О. В.Філософський аналіз сучасних досліджень Другої світової війни / О. В. Гадєєв // Вестник СевНТУ.- Вип. 56. - Філософія. – 2004.- С. 59-67.
89. Гальдер Ф. Военный дневник. Т.2 / Ф. Гальдер.– М.: Воениздат, 1969. – 463 с.
90. Гальдер Ф. Военный дневник. 22.06.1941 – 24.09.1942 / Ф. Гальдер. - Пер. с нем. И. Глаголева; предислов. и комментар. Е. Кулькова. – М.: Олма - Прес, 2004. – 746 с.
91. Гегель В. Ф. Наука логики. В 3-х т. Т. 2. / В.Ф. Гегель. – М.: Мысль, 1971. – 630 с.
92. Геллер М., Некрич А. История России 1017-1995. Утопия у власти. Т. 1, кн. 1 / М. Геллер, А. Некрич. – М.: Мак-Агар, 1996. – 500 с.
93. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества / И. Г. Гердер. – М.: Наука, 1977. – 703 с.
94. Герцен А. И, Сочинения в 2 тт. Т. 2 / А. И, Герцен. – М.: Мысль, 1986. – 654 с.
95. Гетьманчук М. П. Українське питання у відносинах Радянського Союзу та Німеччини на початку Другої світової війни (вересень-жовтень 1993 р.) / М. П. Гетьманчук // Сторінки воєнної історії України : зб. наук. ст. / НАН України, Ін-т історії України. – К., 2004. – Вип. 8. – С. 162-171.
96. Гетьманчук М.П. Украинский вопрос в советско-польских отношениях 1920-1939 гг. / М. П. Гетьманчук. - Львов, 1998. – 428 с.
97. Гилязов И. А. Коллаборационистское движение среди тюрко-мусульманских военнопленных и эмигрантов в годы второй мировой войны : дис. … д-ра ист. Наук / И. А. Гилязов. – Казань, 2000. – 345 с.
98. Голден Л. Мой долгий путь домой / Л. Голден. – Чикаго: Юпин, 2002. – 215 с.
99. Горьков А. А. Готовил ли Сталин упреждающий удар против Гитлера в 1941 г. / А. А. Горьков // Новая и новейшая история. – 1993. - № 3. – С.29-46.
100. Горьков Ю. А. Кремль. Ставка. Генштаб / Ю. А. Горьков. – Тверь: РИФ, 1995. - 384 с.
101. Горьков Ю. А. О характере военно-оперативных планов СССР накануне Великой Отечественной войны. Новые архивные документы / Ю. А. Горьков, Ю. Н. Семин // Новая и новейшая история. – 1997. – № 6. - С.109-118.
102. Грибов В. С. 1944. Авиабаза особого назначения. Союзническая акция СССР – США / В. С. Грибов. – М.: Новый ключ, 2003. – 120 с.
103. Гриднев В. М. Борьба крестьянства против немецко-фашистских оккупантов на временно оккупированной территории РСФСР: дис. … д-ра ист. наук / В. М. Гриднев. – М., 1983. – 404 с.
104. Гринько О. Белые ночи, черные дни: Автобиографическая повесть бывшего политзаключенного Коми – ГУЛАГу / О. Гринько. - Львов, 1997. – 236 с.
105. Грицак Я. Й. Нарис історії України: Формування модерної нації ХІХ – ХХ ст. / Я. Й. Грицак. – К.: Генеза, 1996. – 360 с.
106. Грицак Я. Й. Очерк истории Украины: формирование модерной украинской нации XIX-ХХ ст. / Я. Й. Грицак. - Киев, 1996. - С. 210.
107. Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа / М. С. Грушевский. – К.: Лыбидь, 1990. – 597 с.
108. Гудериан Г. Воспоминания солдата: пер. с немецкого / Г. Гудериан. - Ростов-на-Дону: изд-во "Феникс", 1998. - 544 с.
109. Гузенкова Т. С. Украина: разрыв с наследием великой победы / Т. С. Гузенкова // Покушение на Великую победу. – М.: Алгоритм, 2005. – 384 с.
110. Гузенкова Т. С. Этнонациональные проблемы в учебниках по истории (на примере Украины, Беларуси и некоторых республик Российской Федерации) / Т. С. Гузенкова // Национальные истории в советском и постсоветских государствах / под ред. Аймермахера К., Бордюгова Г. - М.: АИРО-ХХ, 1999. – С. 17-38.
111. Гумилёв Л. Н. От Руси до России: очерки этнической истории / Л. Н. Гумилёв. – М.: Гольф, 2000. – 320 с.
112. Гунчак Т. Украина, первая половина XX столетие: Очерки политической истории / Т. Гунчак. – Киев: Либідь, 1993. – 288 с.
113. Гуревич А. Я. Историческая наука и историческая антропология / А. Я. Гуревич // Вопросы философии. – 1988. - № 1. – С.58-59.
114. Гуревич А. Я. Исторический синтез и школа «Анналов» / А. Я. Гуревич. – М.: Индрик, 1993. – С. 11.
115. Дайнес В. О. Советские ударные армии в бою / В. О. Дайнес. – М.: Яуза, Эксмо, 2009. – 800 с.
116. Данилевский Н. Я. Россия и Европа / Н. Я. Данилевский. – М.: Книга, 1991. – 573 с.
117. Данилов А. И. Историческое событие и историческая наука / А. И. Данилов // Средние века. – М., 1980. – Вып. 3. – С. 17.
118. Деборин Г. А. Цели и направления буржуазной фальсификации истории Второй мировой войны / Г. А. Деборин // Против фальсификатов истории Второй мировой войны : сб. статей. – М.: Воениздат, 1959. – С.12-36.
119. Демидов С. В. Англо-французские отношения накануне Второй мировой войны (1936-1939) / С. В. Демидов. – Рязань, 2000. – 182 с.
120. Деникина З. Д. и др. Философия науки: учеб. пособие / З. Д. Деникин, А. П. Захаров. М. А. Кузнецов. – М.: Всерос. налог. акад., 2004. – 153 с.
121. Диакон Л. История / Л. Диакон. – М.: Наука, 1988. – 240 с.
122. Диалектика научного познания / Д. П. Горский и др. – М.: Наука, 1978. – 479 с.
123. Добров П. Попытки восстановления эксплуатации угольной промышленности Донбасса немецко-фашистскими захватчиками в 1941-1943 г.г. / П. Добров, И. Тарнавский // Исторические и политологические исследования. - 1999. - № 1/2. - С. 2-11.
124. Донсков П. Дон, Кубань и Терек во второй мировой войне / П. Донсков. - Нью-Йорк: Издательство имени походного атамана Павлова, 1960. – 319 с.
125. Дробязко С. И. Восточные формирования в составе Вермахта, 1941—1945 гг.: дис. … канд. ист. наук / С. И. Дробязко. – М., 1997. – 198 с.
126. Дьюкс П. Сверхдержавы. Краткая история / П. Дьюкс. – Лондон – Нью-Йорк: Пирс, 2000. – 197 с.
127. Егорова Н. И., Чубарьян А. О. Холодная война. 1945-1963 г. / Н. И. Егорова, А. О, Чубарьян. – М.: Олма-Пресс, 2003. – 640 с.
128. Ефименко А. Я. История украинского народа / А. Я. Ефименко. – К.: Лыбидь, 1990. – 559 с.
129. Жданов Ю. А. Взгляд в прошлое: воспоминания очевидца / Ю. А. Жданов. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. – 443 с.
130. Жуковський А. Нарис історії України / А. Жуковський, О. Субтельний ; ред. Я. Грицак, О. Романов. – Л.: Вид во НТШ, 1993. – 230 с.
131. Закомлистов А. Ф. Юридическая философия / А. Ф. Закомлистов. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 546 с.
132. Звездкина, Э. Ф. Теория философии / Э. Ф. Звездкина и др. - М.: Изд-во Эксмо, 2004. - 448 с.
133. Зеленов Л. А. История и философия науки : учеб. пособие / Л. А. Зеленов, А. А. Владимиров, В. А. Щуров. - М.: Наука, 2008. - 471 с.
134. Земсков В. Н. К вопросу о репатриации советских граждан 1944-1951 гг. / В. Н. Земсков // История СССР. – 1990. - № 4. – С. 26-41.
135. Зинич М. С. Похищенные сокровища: вывоз нацистами российских культурных ценностей / М. С. Зинич. – М.: РАН, 2003. – 278 с.
136. Золотарев В. А. Итоги и перспективы работы российских военных историков / В. А. Золотарев, С. А. Тюшкевич // Новая и новейшая история. – 1997. - № 4. – С. 3-17.
137. Зюзин Е. И. Малоизвестные страницы войны / Е. И. Зюзин. - М.: Знание, 1990. - 62 с.
138. Ибрагимов Р. Н. Проблема метода в философии и науке / Р. Н. Ибрагимов. - Абакан: Хакасский университет, 2003 - 103 с.
139. Иванишин В. Нация. Государственность. Национализм / В. Иванишин. – Дрогобыч: Відродження, 1992. - 176 с.
140. Иванов Р. Ф. Сталин и Союзники. 1941-1945 / Р. Ф. Иванов. – Смоленск: Русич, 2000. – 590 с.
141. Ивин А. А. Современная философия науки / А. А. Ивин. - М.: Высшая школа, 2005. – 592 с.
142. Из интервью с В. А. Виноградовым от 26.03.2001 г. // Личный архив автора.
143. Ильенков Э. В. Философия и культура / Э. В. Ильенков. – М.: Политиздат, 1991. – 464 с.
144. Исаев Н. Наступление маршала Шапошникова / Н. Исаев. – М.: Яуза, 2005. - 451 с.
145. История Великой Отечественной войны Советского