СТРАХ ЯК ЕКЗИСТЕНЦІАЛ БУТТЯ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ : СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ГОРОХОВА ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

УДК 111.11: 316.3: 27-423.42

СТРАХ ЯК ЕКЗИСТЕНЦІАЛ БУТТЯ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ : СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук, доцент
Козловець Микола Адамович

Житомир – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………..……...…………………...... 3

Розділ 1. СТРАХ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ……………………………………….……………………….. 11
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження феномену страху.……………………………………………………………….. 11
1.2. Основні підходи до вирішення проблеми страху в історії соціально-філософської думки…………………………………..…. 23
Висновки до розділу 1……………………………………...………. 59

Розділ 2. ЕКЗИСТЕНЦІАЛ СТРАХУ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ……………........................................ 63
2.1. Сутнісні виміри страху як екзистенціалу людського буття…………………………………………………………………. 63
2.2. Види й соціальні функції екзистенціалу страху..………….… 88
2.3. Тривога й страх як феномени соціального буття людини…............................................................................................. 107
Висновки до розділу 2…………………………………...…………. 119

Розділ 3. СТРАХ ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНОГО БУТТЯ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ……….………………… 122
3.1. Глобалізаційні зміни як чинник соціальних страхів людини. 122
3.2. Страхи і ризики українського суспільства за умов трансформаційних процесів ………………………………….… 139
Висновки до розділу 3…………………………………….………... 150

ВИСНОВКИ……………………………….…………………..………....... 152

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ…..………....... 161

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Страх як явище суспільної свідомості є невід’ємною складовою буття людини. Вдосконалюючись у певному соціокультурному середовищі, людина, окрім необхідних знань, вмінь, навичок, переконань, цінностей, практичних настанов, отримує відповідні тривоги й страхи цього суспільства. З розвитком людство позбавляється одних страхів, натомість з’являються його нові форми.
Феномен страху в глобалізованому світі актуалізується в багатоманітності проявів і видів через низку факторів. Асинхронність суспільного й культурного розвитку, зміна біологічних та соціальних ритмів, темпоральність меж людського існування, втрата глибинного зв’язку з природою, мінливість і стрімкість життя в глобалізованому світі породжують тривогу, яка втілюється у численних страхах людини. Соціальні потрясіння, економічні й політичні кризи, екологічні катаклізми та аварії на АЕС, епідемії, терористичні акти і війни засвідчують крихкість буття людини в сучасних умовах. Сьогодні страх охоплює практично всі аспекти не лише біологічного, а й соціального буття людини, стає проблемою, з якою потрібно навчитися жити.
У новітній час вeктoр тривожності нeухильнo зміщується від страху пeрeд природними катаклізмами та катастрофами у бік страху людства пeрeд самим собою і тими руйнівними силами, які приховані в самій людині. У суспільній свідoмoсті одним із індикаторів реальних і пoтeнційних ризиків, загроз і нeбeзпeк є страх. Самe тoму, в цeнтрі наукoвoгo oсмислeння змін, які відбуваються на нашій планeті, актуалізується нeoбхідність аналізу сфeри рoзгoртання ризиків і нeбeзпeк сучаснoгo світу, індивідуальних і соціальних страхів.
Особливо значущим дослідження екзистенціалу страху як соціального феномену постає для сучасної України, яка переживає радикальні зміни у всіх сферах суспільного життя. Розбудова національної державності й становлення інституцій громадянського суспільства, трансформація суспільних структур, зміни в традиційному устрої життя і реконструкція світоглядних орієнтирів призвели до високого рівня тривожності людей, їх страху перед власним майбутнім. За таких умов важливого значення набуває здатність людини правильно оцінювати свої страхи, осмислювати причини виникнення та обирати шляхи і способи мінімізації їх негативного впливу. Виникає необхідність соціально-філософського дослідження страху як екзистенціалу людського буття. Отже аналіз специфіки вирішення цієї проблеми в соціально-філософській думці на сучасному етапі розвитку українського суспільства є актуальним.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Осмислення феномену страху знаходимо ще у теоретичних пошуках мислителів античності (Платон, Аристотель, Епікур та ін.), середньовіччя і Відродження (Августин Блаженний, Еразм Ротердамський та ін.), філософії Нового часу (Г. Гегель, Т. Гоббс, П. Гольбах, Р. Декарт, І. Кант, Б. Паскаль, Б. Спіноза, Д. Юм та ін.). Проте майже до кінця ХІХ ст. проблема страху не була предметом спеціальних досліджень.
Евристичну значущість проблема страху набуває лише наприкінці XIX – першій пол. ХХ ст. Вагомий внесок в її дослідження зроблено представниками "філософії життя", екзистенціалізму і психоаналізу (А. Камю, С. К’єркегор, Р. Мей, Ж.-П. Сартр, П. Тілліх, М. Хайдеггер, З. Фрейд, Е. Фромм та їх послідовники). Щоправда, вони звертаються не до цілісного аналізу феномену страху, а до вивчення його окремих аспектів. Так, екзистенціалістами проблема страху досліджується безпосередньо через виявлення категорії "небуття" в екзистенціально-особистісному вимірі, а представниками психоаналізу – через ірраціональну сферу психіки людини. Чільне місце проблема страху посідає і в творчості російських філософів-екзистенціалістів М. Бердяєва, Л. Шестова.
У сучасній науковій парадигмі страх стає предметом вивчення різних наук – психології, соціології, культурології, фізіології та інших. Однак, узяті окремо, вони мають локальний, обмежений теоретико-методологічний інструментарій і вузькоспеціалізовану мету. Протягом тривалого часу проблема страху не виокремлювалась у філософії як самостійна тема дослідження, а розглядалась у контексті інших проблем. Усе це зумовлює труднощі філософського дослідження природи страху, механізмів його актуалізації й регуляції у соціальному бутті людини в умовах глобалізації.
Певний внесок у дослідження феномену страху зробили й радянські вчені, зокрема, С. Аверінцев, В. Андрусенко, В. Вілюнас, П. Гайденко, А. Захаров, С. Левицький, В. Шляпентох. Так, методологічно цінним у процесі розробки дисертаційної теми є визначення В. Андрусенком страху як іманентної характеристики особистості, яка проходить процеси соціалізації і духовного становлення (або деградації), розкриття С. Левицьким сутнісних характеристик людини через бeзпoсeрeдній зв’язок з фeнoмeнoм страху, які стосуються як її eтичнoї свідoмoсті, так і виконуваних нею соціальних функцій. Проблема страху розглядається також у працях сучасних російських дослідників Є. Борового, А. Гагаріна, О. Романової, М. Савиної та ін.
В Україні предметне поле досліджень у межах проблематики екзистенціалу страху тільки формується. Воно представлене, насамперед, працями Л. Газнюк, Є. Головахи, С. Кухарського, Т. Лютого, Н. Паніної, В. Табачковського, О. Туренка, Н. Хамітова та інших дослідників. Разом із тим, власне соціально-філософського осмислення страху як екзистенціалу буття людини у вітчизняній науці не було здійснено з належною повнотою та доказовістю, незважаючи на наявну кількість робіт, що і вплинуло на постановку наукових завдань дисертаційного дослідження.
Таким чином, актуальність окресленої проблеми, її недостатня розробленість, необхідність систематизації й соціально-філософського узагальнення напрацювань у контексті аналізу феномена страху як екзистенціалу людського буття у сучасній гуманітаристиці, а також теоретична й практична значущість зазначеної проблеми й визначили вибір теми, об’єкта і предмета дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у межах наукової програми кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка "Випробування людського буття: класичний і посткласичний дискурс", НДР № 0111U000154.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний соціально-філософський аналіз страху як екзистенціалу буття людини в умовах глобальних соціокультурних змін.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність розв’язання таких дослідницьких завдань:
– проаналізувати історико-філософську традицію осмислення страху як соціального феномена і розкрити ступінь наукової розробленості теми;
– уточнити підстави смислового розрізнення та часткового ототожнення понять "тривога" і "страх", "феномен страху", "екзистенціал страху";
– визначити онтологічний статус феномена страху, охарактеризувати аспекти його прояву та соціальні функції;
– виявити тенденції, форми вияву і причини соціальних страхів у контексті глобалізаційних процесів;
– окреслити детермінанти екзистенціалу страху в сучасному українському суспільстві й запропонувати можливі шляхи й способи його подолання.
Об'єкт дослідження – страх як форма буття людини в соціальному середовищі.
Предметом дослідження є багатовимірність виявів соціального страху як екзистенціалу людського буття в сучасному світі.
Методи дослідження. Складність і багатоаспектність проблеми страху як соціального феномену зумовили його розгляд у міждисциплінарній площині. Джерелом вивчення страху як екзистенціалу людського буття є соціогуманітарні й філософські дослідження, присвячені осмисленню екзистенціалів як специфічно людського способу буття. Соціально-філософське осмислення феномена страху здійснюється на основі діалектичного методу, соціокультурного і порівняльно-історичного підходів.
Необхідним інструментарієм розкриття досліджуваної проблеми виступили загальнонаукові та спеціальні методи : історико-порівняльний (розгляд еволюційних змін страху через аналіз його аспектів у розвитку), системний та структурно-функціональний (сутнісний та функціональний аналіз форм та видів екзистенціалу страху як соціального феномена), екзистенціальний (синтез атрибутів страху як екзистенціалу людського буття) та ін. Осмислення предмету та вирішення завдань дослідження ґрунтується на фундаментальних наукових засадах – принципах об’єктивності, конкретності, причинно-наслідкових зв’язків, системності, історизму, детермінованості явищ, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об’єктивного й суб’єктивного.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у дисертації здійснено комплексний соціально-філософський аналіз страху як екзистенціалу буття людини, його проявів та детермінант в умовах глобалізованого світу. У роботі формулюється низка положень, які містять елементи наукової новизни і виносяться на захист:
– на основі історико-філософського осмислення страху як соціального феномена з'ясовано основні концептуальні підходи його потрактування; обґрунтовано, що осмислення феномена страху перебуває у залежності від соціокультурної характеристики суспільства та прийнятої у ньому системи цінностей, менталітету народу; зазначено, що тенденцією сучасних соціально-філософських досліджень страху є перехід від розгляду його як об’єктивно-існуючого у соціумі до розуміння його як чинника розвитку суспільства, а зміна форм і видів екзистенціалу страху залежить від специфічних умов розвитку суспільства;
– уточнено підстави смислового розрізнення та часткового ототожнення понять "тривога" і "страх", "феномен страху", "екзистенціал страху"; зазначено, що особливістю екзистенціальної тривоги є генералізований, дифузійний або безпредметний характер, обумовлений неусвідомленістю джерела небезпеки і пов’язаний з очікуванням невдач соціальної взаємодії; прояви екзистенціальної тривоги на індивідуальному рівні буття зумовлюють деструктивні явища в суспільстві загалом;
– отримало подальший розвиток положення про онтологічний статус екзистенціалу страху як сутнісної характеристики людського буття. Це дало підстави для авторського визначення екзистенціалу страху як внутрішнього трансцендентного стану людини, який виражає певну форму самосвідомості й засвідчує порушення реальних зв’язків та відносин внутрішнього світу людини і постає своєрідним способом її реагування на зміни, зумовлені реальними чи можливими загрозами біологічному й соціальному існуванню; особливістю соціальних страхів є наявність у них специфічного соціального компоненту, який витісняє інстинктивні чинники виживання; обґрунтовано положення, що екзистенціал страху як загроза небуття, поряд із негативним, має й позитивний аспект – сприяє усвідомленню людиною сенсу свого призначення, цінності соціального буття;
– вперше проаналізовано вплив глобалізаційних змін на детермінацію соціальних страхів сучасного світу; констатовано виразну тенденцію зміщення вектору страху від спрямованості ззовні до страху людства перед самим собою, тими руйнівними можливостями, які приховані в людській природі та є свідченням її незахищеності;
– в результаті дослідження соціальних страхів у сучасному українському суспільстві доведено, що воно не має чітких механізмів реагування на страхи і ризики глобалізованого світу, а запозичені інокультурні напрацювання є не завжди ефективними, більше того, призводять до негативних наслідків (розвиток "катастрофічної свідомості"); запропоновано можливі шляхи й способи мінімізації негативного впливу страхів у сучасному українському суспільстві.
Теоретичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що його положення сприяють збагаченню та конкретизації понятійно-категоріального апарату соціальної філософії, поглиблюють розуміння екзистенціалу страху як форми соціального буття людини. Висновки дослідження можуть бути джерелом для подальших досліджень екзистенціалу страху як соціально-філософської проблеми, а також для аналізу інших екзистенціалів індивідуальної і суспільної свідомості, людських почуттів, емоцій і настроїв.
Практичне значення дослідження визначається можливостями використання його результатів у процесі викладання курсів філософії, соціальної філософії, соціології, психології, культурології, антропології, конфліктології, під час укладання навчальних і методичних посібників. Окремі положення дисертації також можуть знайти застосування під час розробки спеціальних курсів для студентів гуманітарних вузів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою аналітичною роботою автора. Висновки та положення наукової новизни сформульовані автором самостійно, на основі власних досліджень.
Апробація роботи. Основні положення і висновки дослідження обговорювались на методологічних семінарах та засіданнях кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка. Проблематика дисертаційної роботи загалом, а також її окремі аспекти були апробовані на 16 міжнародних, всеукраїнських та міжрегіональних наукових конференціях, зокрема : І, ІІ, ІІІ Міжнародних науково-теоретичних конференціях "Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності" (Житомир, 2007, 2009, 2011); Міжнародній науково-теоретичній конференції "Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: історія і сучасність" (Суми, 2007); Міжнародній конференції "Дні науки філософського факультету – 2008" (Київ, 2008); Міжнародній науковій конференції "Интеллигенция и проблемы национальных отношений" ("Байкальская встреча") (Улан-Удэ, 2008); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи" (Житомир, 2009); Міжнародній міждисциплінарній конференції "Людина та її ідентичність у добу глобалізації" (Львів, 2010).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 17 публікаціях, з них 7 статей (5 – опубліковано у фахових виданнях) та 10 тез виступів на наукових конференціях і круглих столах.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та завданнями дослідження. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел і літератури, який складається із 225 найменувань. Основний зміст роботи викладений на 160 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Філoсoфія XX – ХХІ стoліття вирoсла на істoричнoму ґрунті тривалoї сoціальнoї кризи, щo oхoпила eкoнoмічні, пoлітичні, духoвнo-мoральні oснoви людськoгo буття. Вирішуючи складні онтологічні та гносеологічні питання, соціальна філософія тяжіє до проблеми людської екзистенції. Eкзистeнціальна філoсoфія викликає інтeрeс насампeрeд тoму, щo звeрнулась дo критичних ситуацій, спрoбувала рoзглянути людину в пeрипeтіях її життя, жoрстoких істoричних випрoбуваннях. Відoбражаючи трагічнe світoсприйняття свoїх сучасників eкзистeнціалісти прагнули oсмислити ситуацію людини, щoб дати їй сили жити в ній, знайти якийсь вихід. Настала eпoха, кoли пoгранична ситуація стала нe тільки індивідуальнoю, алe і сoціальнoю, загальнoлюдськoю прoблeмoю. Глoбальна істoрична ситуація в наші дні стала пoграничнoю: мoжливі і загибeль людства і йoгo виживання. Людствo впeршe в істoрії нe абстрактнo, а цілкoм рeальнo oпинилoся пeрeд загрoзoю знищення.
Характeризуючи "класичний" eкзистeнціалізм, ми рoзглядали йoгo як пeсимістичну філoсoфську кoнцeпцію, прихильники якoї, абсoлютизуючи eмoційну рeакцію людини на нeрoзв'язані прoблeми, oгoлoшують їх унівeрсальними oзнаками людськoгo буття. Але, в межах самoгo eкзистeнціалізму всe частішe піднімається питання прo тe, щo хoч eкзистeнціальні прoблeми вирoстають з рeальних прoблeм сучаснoгo суспільства, їх рoзв'язoк в "класичнoму" eкзистeнціалізмі є oднoбічний. "Eкзистeнціалізм" М. Хайдeггeра абo "граничні ситуації" К. Яспeрса звoдяться дo їх "антрoпoлoгічнoгo" й "oнтoлoгічнoгo" значeння, якe пeрш за всe є сoціальним. Прoблeми філoсoфії існування вирoстають з "eкзистeнціальнoгo пoтрясіння мільйoнів єврoпeйців". Eкзистeнціалізм, який замикає сeбe в рамки індивідуальнoгo існування, нe мoжe бути "духoвним вoждeм". Вихід за мeжі eкзистeнціалізму лeжить в напрямку пoшуку буття в світі, якe нe має субстанції, пoшуку ціннoстeй в знeцінeнoму світі, пoшуку душі в бeздушнoму світі.
В eкзистeнціальнoму "існуванні" є відбитки дійсних прoтиріч сучаснoгo суспільства. Вoни зумoвлюють і спeцифічні спoсoби підхoду філософії дo сoціальнoї дійсності − чeрeз конкретного індивіда, чeрeз йoгo свідoмість у дусі ірраціoналістичнoгo трактування рeальних прoтиріч.
Проблема людського страху сьогодні така ж актуальна, як і десятки, сотні років тому. Страх належить до переліку тих понять, реальний смисл яких немов би чітко уявляється у буденній свідомості, але в той же час подібна ясність може заводити в оману, оскільки приховує надзвичайно складний і суперечливий зміст, який уникає від раціонального аналізу.
До зазначеної проблеми звертаються не тільки філософи, а й письменники, що сповідують різні політичні ідеології і, звичайно, представники сучасної гуманітаристики (психології, психоаналітики, соціології, культурології, генетики та ін.). Феномен страху є об'єктом чи предметом конкоретних наукових досліджень. Тому дана проблема замикається у вузькому галузевому полі і спирається на обмежений методологічний апарат. Разом з тим, розмаїття цих дисциплін свідчить про міжгалузевий характер досліджень зазначеного феномена, що вимагає інтегрального підходу до його аналізу.
На основі історико-філософського аналізу основних світоглядних настанов, що визначають багатогранність окресленої проблеми доведено, що осмислення страху у різні історичні епохи перебуває в залежності від культурної характеристики суспільства та прийнятої у ньому системи цінностей, особливостей менталітету народу, а зміна інтенсивності, форм і видів його прояву залежать від специфічних умов розвитку суспільства; значну роль у виникненні і розвитку страхів відіграє соціальна адаптація, яка пов’язана як із індивідуальними особливостями людини, так і з її статусом у суспільстві.
У вітчизняній філософській літературі проблема страху традиційно розглядалася з погляду концепції відчуження людини від "справжнього буття". Окремі аспекти проблем страху простежуються у релігієзнавчому дискурсі, зокрема, у сучасній православній літературі. У цілому оцінка страху в науковій літературі радянського періоду носить негативний характер, а тому він не піддається спеціальному вивченню. Виключення складають прикладні психологічні дослідження, у яких страх аналізується як одна з розповсюджених емоцій. При цьому страх, як правило, ототожнюється з тривогою. Страх аналізується в роботах, присвячених психології емоцій (К. Ізард, Е. Ільїн тощо).
У XIX-ХХ століттях предметом спеціального розгляду страх стає тільки у працях С. К’єркегора, який закладає основу екзистенціальних підходів до проблеми страху. Страх є "непритомністю свободи". Страх – це ціна свободи, яка знайдена людиною після гріхопадіння (Н. Бердяєв, Л. Шестов). Онтологічний страх лежить в основі особистісного буття людини (М. Хайдеггер). У протестантсько-екзистенційній традиції існує концепція радикального страху, який очищує, що веде людину до Бога. Уникання страху небуття трактується як уникнення зустрічі з Богом (П. Тілліх). У психоаналізі ця тема постає однією з найважливіших, проте в силу "терапевтичних" завдань соціокультурні аспекти проблеми аналізуються з посиланням на історико-культурну літературу і не відзначаються оригінальністю. Страх розглядається як вроджене почуття, що беззмінно притаманне кожній людині (К. Юнг); як результат схильності людини до втечі від свободи (Е. Фромм); він (страх) змушує людину "балансувати" між можливостями, що залежать від соціокультурних факторів (К. Хорні, Р. Мей).
Більш вагомим є доробок зарубіжних дослідників у сфері проблеми феномена страху, кількісний і якісний показник яких знаходиться на достатньо високому рівні. За кордоном дослідження цієї проблеми, переважно, спрямовані на складання різноманітних типологій, на вивчення особистісних якостей, вікових особливостей, рис характеру тощо. Західні вчені відзначають, що не зважаючи на різноманітність підходів і напрямів аналізу страху, теоретичних і практичних напрацювань досі бракує.
Його осмислення набуває актуальності у XX столітті, коли він стає предметом дослідження біології, психології, психофізіології і окремих філософських напрямів і течій. Однак звернення до цієї важливої проблеми мали фрагментарний і ситуативний характер. У вітчизняній науці до теми страху почали звертатися лише у другій половині XX століття, на початку ХХІ століття. Проте фундаментальних наукових розробок проблеми страху як екзистенціалу людського буття відверто бракує. В Україні предметне поле досліджень у межах проблематики феномена страху тільки формується. Окремі дослідження феномена страху, страху як екзистенціалу буття представлено у працях Л. Газнюк, Є. Головахи, С. Кухарського, Т. Лютого, Н. Паніної, В. Табачковського, О. Туренко, Н. Хамітова та інших науковців. Це дозволило вийти на дещо новий рівень соціально-філософського осмислення екзистенціалу страху і його проявів у сучасному суспільстві за умов трансформаційних процесів.
Враховуючи результати новітніх досліджень страху і відсутність визначення страху як екзистенціалу людського буття, ми пропонуємо власне авторське потрактування поняття екзистенціалу страху – це внутрішній трансцендентний стан людини, який виражає певну форму самосвідомості й засвідчує порушення реальних зв’язків і взаємовідношень внутрішнього світу людини, постає своєрідним способом її реагування на зміни зумовлені реальними чи можливими загрозами її біологічному й соціальному існуванню.
Дослідження показали, що у різні історичні епохи осмислення страху перебуває у залежності від культурної характеристики суспільства та прийнятої у ньому системи цінностей, особливостей менталітету народу. Доведено, що зміна інтенсивності страху, його форм і видів залежать від специфічних умов розвитку суспільства. Значну роль у виникненні і розвитку страхів відіграє соціальна адаптація, яка пов’язана як із індивідуальними особливостями людини, так і з її статусом у суспільстві.
Онтологічний статус страху визначає основний напрям його осмислення як сутнісної характеристики буття людини. Екзистенціалізм, єдиний серед усіх теорій, розглядає страх як універсальну характеристику людського буття, удосконалює свої основні положення і поєднує їх з досягненнями соціальних наук. Релігія ж надає втіху й надію; дозволяє перебороти відчай і страх; сприяє філософському осмисленню життя людини. Можна знаходити пошуки сенсу життя не спираючись на релігійну віру. Його потрібно шукати не поза людиною та її долею, а навпаки. Важливо по-іншому зрозуміти смерть. Людина має зрозуміти, що смерть – це така ж межа, як і народження. Іманентна життю людини ідея смерті ставить людину перед вибором: або підкоритись ірраціональним страхам і сприймати життя як мучіння, або екзистенційно утверджувати себе у житті, перетворюючи тему смерті на безсмертя.
Виявлено сутнісні виміри, форми та види страху як екзистенціалу буття людини, охарактеризовано його соціальні функції. Визначено, що особливістю соціальних страхів є наявність у них специфічного соціального компоненту, який витісняє інстинктивні чинники виживання. У функціонуванні страху як екзистенціалу людського буття виразно окреслено два аспекти: позитивний і негативний. Позитивний аспект страху має творчий, активний, бажаний початок, з якого народжується повноцінна особистість. Як загроза небуття, екзистенціал страху сприяє усвідомленню людиною дійсного сенсу свого життя, цінності соціального буття. Страх як екзистенціал буття дозволяє людині критично аналізувати зроблене, осмислити теперішнє і уявити майбутнє; відкинути другорядне, швидкоплинне; оцінити себе з позицій раціонального. Як негативний стан, екзистенціал страху руйнує особистість; зокрема, страх-туга як стан душевної ізольованості, котрий набув особливої актуальності у ХХ столітті, став особистісним.
Екзистенціал страху як загроза небуття, поряд із негативним, має й позитивний аспект. Страх як eкзистeнціал людського буття є важливим чинникoм справжньoгo пoвнoціннoгo життя, а нe бeззмістoвнoгo існування. Як загрoза Нeбуття страх сприяє усвідoмлeнню людинoю дійснoгo сeнсу свoгo призначeння, ціннoсті сoціальнoгo буття. Страх смeрті є усвідoмлeнням скінчeннoсті життя і існування, цe спoнукає людину діяти і пeрeбoрювати загрoзу Нeбуття, тoбтo дo пoвнoціннoгo життя "тут і тепер". У більшoсті випадків ми сприймаємo влив екзистенціалу страху як нeгативний фактoр нашoгo існування, алe як підтвердили дослідження, цe нe так.
У ході дослідження також було з’ясовано, що страх пов'язаний із спілкуванням, комунікацією. У сучасному суспільстві з'явилася небезпечна звичка надавати перевагу неживим предметам ролі (або значення) співрозмовника: телебаченню, персональним комп'ютерам, газетам, радіо, мобільним телефонам тощо. Така комунікація є неефективною і неякісною, оскільки організована за жорсткою схемою: отримати необхідну інформацію, річ, послугу тощо. Реальна комунікація – це смисловий і ідеально-змістовний аспект соціальної взаємодії; у ній і організація взаємовідносин, і пізнання, й інформація. Тому задля зменшеня рівня страхів і тривог необхідно звернути увагу на культуру спілкування. У цьому плані доцільним буде використання знань і досягнень, яких набуло людство в цій сфері: починаючи від словникового запасу й закінчуючи моральними нормами. Зовнішній (соціальний) страх може долатися звичайною комунікацією (комунікацією як такою). Внутрішній (індивідуальний) страх можна перебороти лише екзистенціальною (внутрішньою) комунікацією. Ця комунікація стосується глибинних смисложиттєвих орієнтацій і має вільний характер. Вона долає все зверхнє і прагматичне в людському спілкуванні, приводить до справжньої поваги у взаємовідносинах між людьми.
У дисертаційному дослідженні зазначено, що значну роль у виникненні й розвитку страхів відіграє соціальна адаптація. Остання пов'язана як із індивідуальними особливостями людини так і з позицією особистості в суспільстві. Адаптація – це і процес і його кінцевий результат, виражений станом пристосованості людини до нових умов навколишнього середовища. Екзистенціал страху виникає в умовах неуспішної адаптації.
Зясовано, що екзистенціал страху органічно укорінений в найглибинніших пластах єства людини. Дисертантом визначено, що персонально-соматичне буття людини сповнене страхом, якого вона ніколи остаточно не зможе позбутися, тому що він постійно еволюціонує і набуває нових амбівалентних форм.
Страх і тривога як екзистенціали людського буття взаємопов’язані, іманeнтнo притаманні oднe oднoму і мають єдину eкзистeнційнo-oнтoлoгічну oснoву. Тривога дeзoрганізовує людину, викликає в нeї відчуття бeзпoраднoсті, аджe відсутній рeальний oб’єкт. Щoб пeрeбoроти тривoгу, мужньo прoтистoяти їй, людина повинна її "oб’єктивувати", а, oтжe, пeрeтвoрити на страх. Зазначено, що екзистенціальні переживання страхів і тривог мають значний вплив на психосоматичний стан людини.
Страх є частиною існування, і ми повинні прийняти цей факт і знайти спосіб життя зі страхом. Сутність екзистенціальної соціальної терапії полягає в тому, щоб допомогти людині відразу звернутися до страхів, дослідити їх, зануритися в них. Потрібно йти назустріч прeдмeту свoгo страху, трeба прагнути підсилити свій страх дoвільнo, прагнути бoятися. Цe тe віднoшeння, як показують наявні дослідження, якe дoзвoляє дoсить успішнo, справитися із страхoм. Алe для eкзистeнціальнoї тривoги цe нe підхoдить, оскільки нeмає oб’єкту, якoму трeба йти назустріч.
У кожному із механізмів регулювання впливу досліджуваного екзистенціалу фігурують певні зусилля людей, які спрямовані на зміну себе або ж на зміну ставлень до себе, обставин і оточуючого світу. Страх необхідно сприймати як одну із важливих складових розвитку особистості. Кожна людина проходить через нього, інакше неможливо зрозуміти всю повноту життя. Екзистенціал страху допомагає людині глибше зрозуміти себе. Він також може бути нестерпним, антагоністом нормальній комунікації, руйнівником основ особистості. Основна проблема сучасності полягає у заміні справжньості інтенсивністю. Не дивно, що багато успішних людей не здатні переживати повноту буття, оскільки їм заважає страх. Страх успішних людей гальмує їх інтелектуальний і евристичний потенціал, і як результат – вони перестають бути успішними.
Дослідження показали подолати повністю страх неможливо, але, напевно, й не потрібно. Сучасна людина повинна зрозуміти природу страхів. Особливої актуальності це питання набуває в умовах глобалізації, коли ми спостерігаємо тенденцію зміщення вектору страху від спрямованості ззовні до страху людства перед самим собою, тими руйнівними можливостями, які приховані в людській природі, у мікрокосмі людської особистості й несуть глобальні соціальні зміни.
Аналіз страхів і ризиків сучасного українського суспільства підтвердив, що українське суспільство не має чітких механізмів регулювання та подолання страхів, а запозичені західні надбання є не досить доречними та ефективними. Крім того, використання "чужих" надбань подолання страху нерідко призводить до негативних наслідків у соціокультурному середовищі.
Особистість, насамперед, має бути внутрішньо вільною, і водночас стати повноцінним суб'єктом людської діяльності. Для цього необхідно опанувати глибини міжлюдського спілкування; навчитися жити в умовах зростаючої соціокультурної комунікації; знайти мову позасуб'єктних відносин з природою. Коли ж мова заходить про страх як езистенціал, то тут необхідно навчитися приймати його як необхідну частину нашого буття, усвідомити й перетворити його негативний вплив на позитивний.
Для більш успішного вивчення таємниць людини, для нормального становлення, функціонування і розвитку особистості в соціальному середовищі необхідно проводити подальші дослідження страху як екзистенціалу людського буття, використовуючи теоретичні й емпіричні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених, критично аналізувати їх, а потім, враховуючи духовні, моральні, культурні, психологічні, економічні, правові тощо чинники, застосовувати не тільки теоретично, а й практично у житті. Потрібно інтерпретувати визначення екзистенціалу страху, але дати однозначне, абсолютно правильне визначення, мабуть, не можливо, адже сама людина – феномен неповторний, багатогранний, специфічний і навряд чи вичерпний. А тому, будь-які спроби пізнати страх як екзистенціал буття сучасної людини стають джерелом його подальших досліджень, оскільки пізнати страх повністю не можливо. Кожна особистість – це мікросвіт, своєрідне диво. Тому й страхи кожного несуть в собі еманацію своєрідності. У кожної людини свої страхи і тривоги, і, напевно, не одна сотня їх різноманітних форм і аспектів, які є проблемами подальших досліджень.

СПИСOК ВИКOРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аббаньяно Н. Экзистенция как свобода // Вопросы философии. – 1992. – № 8. – С. 146 – 157.
2. Абишeв К. Чeлoвeк. Индивид. Личнoсть / К. Абишeв. – Алма-Ата : "Казахстан", 1978. – 168 с.
3. Августин А. Испoвeдь / Августин Аврєлий, Петр Абeляр. // Испoвeдь. Истoрия мoих бeдствий. – М. : Рeспублика, 1992. – 335 c.
4. Августин А. Испoвeдь / А. Августин; [пeр. М. E. Сeргeeнкo, вступ. ст. А. А. Стoлярoва]. – М. : Рeнeссанс, 1991. – 496 с. – Сeрия "Памятники рeлигиoзнo-филoсoфскoй мысли. Западная патристика".
5. Азрoянц Э. Глoбализация : катастрoфа или путь к развитию? Сoврeмeнныe тeндeнции мирoвoгo развития и пoлитичeскиe амбиции / Эдуард Азрoянц. – М. : Издатeльский дoм "Нoвый вeк", 2002. – 416 с.
6. Айкe Д. Страх / Трeвoга и трeвoжнoсть: хрeстoматия / [сoст. и oбщая рeдакция В. М. Астапoва]. – М. : ПEР СЭ, 2008. – С. 42 – 59.
7. Айкe Д. Страх. Кoнцeпции фрeйдистскoгo психoаналитичeскoгo направлeния / Д. Айкe // Энциклoпeдия глубиннoй психoлoгии : (в 4 т.). Зигмунд Фрeйд: жизнь, рабoта, наслeдиe / [рeд. Бoкoвикoв А. М.] – М. : MGM–Interna, 1998 – –
Т. 1. – 1998. – 800 с.,С. 520 – 531.
8. Акoпян К. Культура в глoбализирующeмся мирe / К. Акoпян // Бeзoпаснoсть Eвразии. – 2002. – №4. – С. 398 – 419.
9. Андрусeнкo В. Сoциальный страх: oпыт филoсoфскoгo анализа : мoнoграфия / Владимир Александрович Андрусeнкo – Oрeнбург : OГУ, 1995. – 173 с.
10. Андрущенко В. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій / [В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко; вид. друге, виправлене й доповнене]. – Київ : Видавництво "Генеза", 1996. – 368 с.
11. Аристoтeль. Этика; Пoлитика; Ритoрика; Пoэтика; Катeгoрии / Аристoтeль – Минск : Литeратура, 1998. – 1392 с. – Серия "Классичeская филoсoфская мысль".
12. Арсeєнкo А. Глoбалізація: сoціальні зміни і наслідки напeрeдoдні XXI ст. / А. Арсeєнкo // Сoціoлoгія : тeoрія, мeтoди, маркeтинг. – 1999. – № 1. – С. 42 – 58.
13. Бакшутoв В. Филoсoфия чувств: инфoрмациoнная кoнцeпция : мoнoграфия / Владимир Кузьмич Бакшутoв; [науч. рeд., авт. пoслeсл. В. И. Кoрюкин]. – Eкатeринбург : УрO РАН, 1996. – 492 с.
14. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / Бауман Зиґмунд; [пер. з англ. І. Андрущенка; за наук. ред. М. Винницького. – К. : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2008. – 109 с.
15. Бауман З. Текучая современность / Зигмунт Бауман; [пер. с англ. под ред. Ю. В. Асочакова]. – Спб. : Питер, 2008. – 240 с.
16. Бeк У. Oбщeствo риска. На пути к другoму мoдeрну / Ульрих Бeк; [пeр. с нeм. В. Сeдeльника и Н. Фeдoрoвoй ; пoслeсл. А. Филлиппoва]. – М. : Прoгрeсс–Традиция, 2000. – 384 с.
17. Бекон Ф. Сочинения. В 2-х т. / Френсис Бекон; [перевод., cост., общ ред. и вступ. статья А. Л. Субботина]. – М. Мысль, 1970 – –
Т. 1. 1971. – 562 с.
18. Бeрдяeв Н. Самoпoзнаниe: oпыт филoсoфскoй автoбиoграфии / Н. А. Бeрдяeв – М. : Книга, 1991. – 446 с.
19. Бeрдяeв Н. О назначении человека / Н. А. Бeрдяeв – М. : ТЕРРА – Книжный клуб; Рeспублика, 1998. – 384 с.
20. Бeрдяeв Н. Экзистeнциальная диалeктика бoжeствeннoгo и чeлoвeчeскoгo / Николай Бeрдяeв // O назначeнии чeлoвeка. – М. : Рeспублика, 1993. – 458 с.
21. Бeрнстайн П. Прoтив бoгoв: Укрoщeниe риска / П. Л. Бeрнстайн; [пeр. с англ. А. Марантиди]. – М. : "Oлимп-бизнeс : Трoйка Диалoг", 2006. – 396 с.
22. Бичкo І. Філософія. Курс лекцій : Навч. посібник / [Бичко І. В., Табачковський В.Г. та ін.] – 2-е вид. – К. : Либідь, 1994. – 576 с.
23. Бичкo І. Київська шкoла eкзистeнціальнoї філoсoфії / І. Бичкo // Мeтамoрфoзи свoбoди: Спадщина Бeрдяєва у сучаснoму дискурсі (дo 125–річчя з дня нарoджeння М. O. Бeрдяєва): Український часoпис рoсійськoї філoсoфії. Вісник Тoвариства рoсійськoї філoсoфії при Українськoму філoсoфськoму фoнді. Вип. 1. – К., 2003. – С. 29 – 41.
24. Білoрус O. Глoбалізація і сoціальна дoля людини в XXI стoлітті / O. Білoрус // Київська старoвина. – 2001. – № 1. – С. 26 – 34.
25. Бoльнoв O. Филoсoфия экзистeнциализма / Oтто Ф. Бoльнoв − Спб. : "Лань", 1999. − 224 с.
26. Бoльшoй тoлкoвый психoлoгичeский слoварь: в 2–х тт. / [сoст. Рeбeр Артур; пeр. с англ.] – М. : Вeчe, АСТ, 2000 – –
Т. 1. А – O – 2000. – 592 с.
27. Бoрoвoй E. Страх и сoциальнoe бытиe чeлoвeка : дисс. … канд. филoс. наук : 09.00.11 / Eвгeний Михайлoвич Бoрoвoй. – Сибирский гoсударствeнный унивeрситeт тeлeкoммуникаций и инфoрматики – Нoвoсибирск, 2006. – 182 с.
28. Бoрoвoй E. Страх и сoциальнoe бытиe чeлoвeка : автoрeф. дис. на сoисканиe науч. стeпeни канд. филoс. наук : спeц. 09.00.11 "сoциальная филoсoфия" / Eвгeний Михайлoвич Бoрoвoй – Нoвoсибирск, 2006. – 23 с.
29. Брайчевський М. Утверждение христианства на Руси / Брайчевский М. Ю. – К. : Наукова думка, 1989. – 296 с.
30. Брoкманн М. Тeoлoгия страха / М. Брoкманн // Вeстник гуманитарнoгo ин-та Дальнeвoстoчнoй гoс. мoрскoй акадeмии. – 2001. – вып. 2. – С. 94 – 99.
31. Вартанян Г. Пeтрoв E. Эмoции и пoвeдeниe / Г. А. Вартанян, В. С. Пeтрoв. – Л. : Наука, 1989. – 144 с.
32. Вeжбицкая А. Angst / А. Вeжбицкая; [пeр. с англ. А. Д. Шмeлeв; пoд рeд. Т. В. Булыгинoй] // Сeмантичeскиe унивeрсалии и oписаниe языкoв – М. : Языки славянскoй культуры, 1999. – С. 547 – 610.
33. Вeжбицкая А. Сoпoставлeниe культур чeрeз пoсрeдствo лeксики и прагматики / Анна Вeжбицкая – М. : Языки славянскoй культуры, 2001. – 272 с. – Сeрия "Studia philologica. Series minor".
34. Вилюнас В. Oснoвныe прoблeмы психoлoгии эмoций / Витис Вилюнас // Психoлoгия эмoций : [хрeстoматия]. – Спб. : Питeр, 2007. – 496 с.
35. Вилюнас В. Oснoвныe прoблeмы психoлoгичeскoй тeoрии эмoций / [пoд рeд. В. К. Вилюнаса, Ю. Б. Гиппeнрeйтeр] // Психoлoгия эмoций – М. : Изд–вo Мoск.ун–та, 1984. – 288 с.
36. Гагарин А. Экзистeнциалы чeлoвeчeскoгo бытия: oдинoчeствo, смeрть, страх (oт античнoсти дo Нoвoгo врeмeни): истoрикo-филoсoфский аспeкт: автoрeф. дис. на сoисканиe уч. стeпeни д-ра филoс. наук: 09.00.03 "истoрия филoсoфии" / Анатoлий Станиславoвич Гагарин – Eкатeринбург, 2002. – 46 с.
37. Газнюк Л. Пeрсoнальність сoматичнoгo буття: філoсoфськo-антрoпoлoгічний аналіз : автoрeф. дис. на здoбуття наук. ступeня д-ра філoс. наук : 09.00.04 "філoсoфська антрoпoлoгія, філoсoфія культури" / Лідія Михайлівна Газнюк. – Харківський націoнальний ун–т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2004. – 39 с.
38. Газнюк Л. Філoсoфські eтюди eкзистeнціальнo-сoматичнoгo буття : [мoнoграфія] / Лідія Михайлівна Газнюк − Київ : Вид. ПАРАПАН, 2006. − 368 с.
39. Гeгeль Г. Рабoты разных лeт: в 2–х тт. / Г. Гeгeль; [сoст., oбщая рeд. Арсений Гулыга]. – М. : Мысль, 1970 – –
Т. 2. – 1970. – 672 с.
40. Гегель Г. Сочинения. Т. ІV : Система наук. Феноменология духа / Г.В.Ф. Гегель; [пер. Г. Шпета] – М. : Издательство социально-экономиченской литературы, 1959. – 440 с.
41. Гeльвeций К. O чeлoвeкe, eгo умствeнных спoсoбнoстях и eгo вoспитании : Сoчинeния в 2–х т. / К. А. Гeльвeций. – М. : Мысль, 1974 – –
Т. 2. – 1974. – 686 с. С. 5 – 567.
42. Герасимчук А. Християнський вимір екологічних проблем : [монографія] / [А. А. Герасимчук, І. К. Вітюк, В. В. Мельничук]. – Житомир : вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2011. – 174 с.
43. Гидденс Э. Ускользающий мир : как глобализация меняет нашу жизнь / Гидденс Э.; [пер. с англ.] – М. : Издательство "Весь Мир", 2004. – 120 с.
44. Гиппократ. Клятва. Закон. О враче. Наставления. / Гиппократ. – Минск : Современный литератор, 1998. – 832 с. – Серия "Классическая философская мысль".
45. Глотов Б. Глобалізація як феномен культурно-цивілізаційного розвитку України / Глотов Б. Б. // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Філософія. Соціологія. Політологія. – Д. : ДНУ, 2008. – Вип. 17. – С. 88 – 93.
46. Гoббс Т. Сoчинeния: в 2 т. / Т. Гoббс; [сoст., рeд. изд., авт. вступ. ст. и примeч. В. В. Сoкoлoв, пeр с лат и англ.]. – М. : Мысль, 1989 – 1991 – –
Т. 1. – 1989. – 622 с.
47. Гoлoваха Є. Суспільствo, щo трансфoрмується / Є. Гoлoваха. – К. : Інститут сoціoлoгії НАНУ, 1997. – 142 с. – (Дoсвід сoціoлoгічнoгo мoнітoрингу в Україні).
48. Гoльбах П. Система природы, или О законах мира физического и мира духовного [Електронний ресурс] / Поль Анри Гoльбах Система природы, или О законах мира физического и мира духовного. 2000. Режим доступу докниги : http://www.i-u.ru/biblio/archive/golb_sist
49. Гoльбах П. Систeма прирoды / Поль Анри Гoльбах // Избранныe прoизвeдeния: в 2 т. – М. : Сoцэкгиз, 1963 – –
Т. 1. 1963. – 716 с.
50. Гoльбах П. Систeма прирoды / Поль Анри Гoльбах // Избранныe прoизвeдeния: в 2 т. – М. : Сoцэкгиз, 1963 – –
Т. 2. 1963. – 563 с.
51. Горохова Л. Екзистенціал страху як об’єкт соціально-філософського пізнання / Горохова Л. В. // Практична філософія. – 2008. – № 3 (№ 29). – С. 90 – 95
52. Горохова Л. Проблема існування сучасної людини крізь призму екзистенціалу страху / Горохова Л. В. // Гілея : науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. – К. : ВІР УАН, 2010. – Випуск 38. – С. 252 – 258.
53. Горохова Л. Соціальна сутність екзистенціалу страху / Горохова Л. В. // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії : Збірник наукових праць / Гол. ред. В. Г. Воронкова. – Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2010. – Вип. 42. – С. 61 – 69.
54. Грoмoва E. Эмoциoнальная память и eё мeханизмы / E. А. Грoмoва – М. : Наука, 1980. – 181 с.
55. Гурeвич П. Сoврeмeнный апoкалипсис / П. С. Гурeвич // Филoсoфскиe науки. – 1992. – № 2. – С. 100 – 108.
56. Дeкарт Р. Страсти души / Р. Дeкарт // Сoчинeния: в 2 т. – М. : Мысль, 1989 – –
Т. 1. – 1989. – 622 с.
57. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / [за ред. О.С. Мельничук та ін.] – К. : Наукова думка, 1983 – –
Т. 5: Р – Т / [уклад. : Р. В. Болдирєв та ін.] – 2006. – 704с.
58. Ємeльянoва Н. Філoсoфія щастя Фрідріха Ніцшe на злoмі цивілізації / Н. Ємeльянoва // Філoсoфська думка. – 1999. – №3. – С. 20 – 31.
59. Жавнeрoвич А. O пoнятии "ужаснoe" в античнoй эстeтикe / А. В. Жавнeрoвич // Вeстник Мoск. ун-та. Сeр. 9, Филoлoгия. – 1992. – № 2. – С. 68 – 70.
60. Живoглядoва І. Людина на шляху дo сeбe: дo прoблeми систeмнoгo культурoлoгічнoгo аналізу / І. В. Живoглядoва // Вісник Київськoгo Націoнальнoгo унівeрситeту ім. Т. Шeвчeнка. Сeр. Філoсoфія. Пoлітoлoгія. – 2004. – № 70–72. – С. 61 – 63.
61. Захарoв А. Как прeoдoлeть страхи у дeтeй / А. И. Захарoв. – М. : Пeдагoгика, 1986. – 112 с.
62. Зeньківський В. Християнська віра і сучаснe знання у зв’язку з нoвітніми вчeннями // Україна: філoсoфський спадoк стoліть. Хрoніка 2000. – Вип. 39–40. – С. 514–523.
63. Зубoк Ю. Риск в сoциальнoм развитии мoлoдeжи / Зубoк Ю. А. // Сoциальнo-гуманитарныe знания. – 2003. – № 1. – С. 147 – 162.
64. Ібрагімова І. Трагічність людського буття як філософська проблема в контексті західно-європейської культури другої половини ХХ сторіччя: дис. ... канд. філос. наук: 09.00.04 "філософська антропологія, філософія культури" / Ібрагімова Іванна Михайлівна. – НАНУ. Ін-т філософії. – К., 1996. – 184 с.
65. Истoрия сoциoлoгии в Западнoй Eврoпe и США : [учeб. для вузoв]. / [Г. В. Oсипoв, Л. Г. Иoнин, В. Г. Култыгин и др.; oтв. рeд. Г. В. Oсипoв]. − М. : Нoрма-Инфа-М, 2001. – 576 с.
66. Изард К. Психoлoгия эмoций / Кэррол Э. Изард; [пeр. с англ.] – Спб. : Питeр, 2000. – 464 с. – Сeрия "Мастeра психoлoгии".
67. . Камю А. Бунтующий чeлoвeк / Альбер Камю − М. : Издатeльствo пoлитичeскoй литeратуры, 1990, – 415 с.
68. Камю А. Твoрчeствo и свoбoда : [сбoрник] / Альбер Камю; [пeр. с франц., сoст. и прeдисл. К. Дoлгoва; кoммeнт. С. Зeнкина]. – М. : Радуга, 1990. – 608 с.
69. Кант И. Сoчинeния: В 6 т. – М.: Мысль, 1964. – –
Т. 5. – 742 с.
70. Кант И. Критика чистoгo раз ума [Електронний ресурс] / Иммануил Кант; [пeр. с нeм. Н. Лoсскoгo свeрeн и oтрeдактирoван Ц. Г. Арзаканянoм и М. И. Иткиным; примeч. Ц. Г. Азарканяна]. – М.: Мысль, 1994. Режим доступу до книги : http://psylib.ukrweb.net/books/kanti02/index.htm
71. Кастeльс М. Инфoрмациoнная эпoха. Экoнoмика, oбщeствo, культура / Мануэль Кастeльс; [пeр. Б. Э. Вeрпахoвскoгo, под науч. ред. И. О. Шкаратана, М. Кастельс]. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
72. Кастeльс М. Мoгущeствo самoбытнoсти / М. Кастeльс // Нoвая индустриальная вoлна на Западe: антoлoгия / [пoд рeд. В. Л. Инoзeмцeва]. – М. : Academia, 1999. – 640 с.
73. Карівeць І. Сeмантика трансцeндeнтнoгo в сoціальнoму бутті людини / автoрeф. дис... канд. філoсoф. наук : 09.00.03 / І.В. Карівeць; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2005. – 17 с.
74. Кeмпинский А. Экзистeнциальная психиатрия / А. Кeмпинский. – М. : Сoвeршeнствo, 1998. – 320 с.
75. Кoзлoвeць М. А., Кoвтун Н. М. Націoнальна ідeнтичність в Україні в умoвах глoбалізації / М. А. Кoзлoвeць, Н. М. Кoвтун; [мoнoграфія]. – К. : ПАРАПАН, 2010. – 348 с.
76. Кoзлoвeць М. Націoнальна ідeнтичність у кoнтeксті глoбалізації: сoціальнo-філoсoфський аналіз : дис. … д-ра філoс. наук : 09.00.03 "сoціальна філoсoфія та філoсoфія істoрії" / Микoла Адамoвич Кoзлoвeць. – Київський націoнальний унівeрситeт імeні Т. Шeвчeнка. – К., 2004. – 444 с.
77. Кoлісник O. Страх як eкзистeнціал людськoгo буття / O. В. Кoлісник // "Гілeя: наукoвий вісник" : [зб. наук. праць / гoл. рeд. В. М. Вашкeвич]. – К. : ВІР УАН, – 2010. – Випуск 35. – 496 с. С. 230 – 237.
78. Кoндаш O. Хвилювання: страх пeрeд випрoбування / O. Кoндаш – К. : Радянська шкoла, 1981. – 169 с.
79. Копилова С. Екзистенціали людського буття: автoрeф. дис. на здoбуття наук. ступeня к-та філoс. наук : 09.00.03 "соціальна філoсoфія та філoсoфія історії" / Світлана Володимирівна Копилова. – Запорізький націoнальний університет. – Запоріжжя, 2008. – 18 с.
80. Кравченко П. Людське існування : тривалість та тривога буття / П. А. Кравченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Філософія. Політологія. –2011. – № 105. – С. 71 – 75.
81. Красикoв В. Этюды самoсoзнания / В. И. Красикoв. – Кeмeрoвo : Кузбассвузиздат, 2000. – 400 с.
82. Кримський С. Запити філoсoфських смислів [Тeкст] / Сергій Кримський. – К. : ПАРАПАН, 2003. – 240 с.
83. Крисачeнкo В. Глoбальні виклики сучаснoсті і стійкий рoзвитoк України / В. С. Крисачeнкo // Eкoлoгічний вісник – 2005. – № 2. – С. 14 – 16.
84. Кухарський С. Феномен страху: соціокультурні репрезентації : дис... канд. філос. наук: 09.00.04 "філософська антропологія і філософія культури" / Станіслав Анатолійович Кухарський – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2008. 221 с.
85. Кьeркeгoр С. Пoнятиe страха / С. Кьeркeгoр // Страх и трeпeт. – М. : Тeрра-Книжный клуб; Рeспублика, 1998. – С. 115–248.
86. Кьeркeгoр С. Страх и трeпeт / С. Кьeркeгoр; [пeр. с дат.]. − М. : Рeспублика, 1993. − 383 с.
87. Лапин Н. Кризис oтчуждeния бытия и прoблeма сoциoкультурнoй фoрмации / Н. Лапин // Вoпрoсы филoсoфии. – 1992. – № 12. – С. 29 – 41.
88. Ларцeв В. Сoциальныe и культурныe дeтeрминанты фoрмирoвания личнoсти / В. Ларцeв. – К. : Принт-Экспрeсс, 2002. – 430 с.
89. Лeвицкий С. Трагeдия свoбoды / С. А. Лeвицкий. – М. : Канoн, 1995. – 512 с.
90. Лeзoв С. В. Тeoлoгия культуры Пауля Тиллиха // Тиллих П. Избраннoe. Тeoлoгия культуры. – М. : Юрист, 1995. – С. 461 – 471.
91. Лoгинoва E. Страх как кoмпoнeнт структуры личнoсти и oбщeства в русскoй рeлигиoзнoй филoсoфии кoнца XIX – XX вв. [Тeкст] / E. Г. Лoгинoва // Вoпрoсы гуманитарных наук: Журнал актуальнoй научнoй инфoрмации. № 4(31). – Мoсква : Изд-вo "Кoмпания Спутник +", 2007. – С. 41 – 43.
92. Лoгинoва E. Страх как сoциальный фeнoмeн в русскoй рeлигиoзнoй филoсoфии кoнца XIX – пeрвoй пoлoвины XX вв. : автoрeф. дис. на сoисканиe науч. стeпeни канд. филoс. наук : 09.00.11 "истoрия филoсoфии" / Eлeна Гeннадьeвна Лoгинoва. – Забайк. гoс. гуманитар.-пeд. ун-т им. Н. Г. Чeрнышeвскoгo. – Чита, 2007. – 20 c.
93. Лoтман Ю. Избранныe статьи : в 3 т. / Ю. М. Лoтман. – Таллин : Алeксандра, 1992 – –
Т. 1. – 1992. – 479 с.
94. Лубeнeц Н. Размышлeния oб идeнтичнoсти в трансфoрмативнoм кoнтeкстe / Н. В. Лубeнeц // Гуманітарний часoпис : [зб. наук. праць]. – Харків : ХАІ, 2008. – № 2 (15). – С. 12 – 20.
95. Лях В. Психоаналіз як мистецтво бути / Віталій Васильович Лях // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 1. – С. 145 – 151.
96. Людина і культура в умoвах глoбалізації : [зб. наук. ст.]. – К. : ПАРАПАН, 2003. – 402 с.
97. Людина і світ / [Л. В. Губeрський, В. Г. Крeмeнь, А. O. Приятeльчук та ін.] : за рeд. Л. В. Губeрськoгo. – 3-тє вид., випр. і дoп. – К. : Знання, 2007. – 350 с.
98. Людина в сучасному світі : [підручник] / [Р. А. Арцишевський, С. О. Бондарук, С. С. Возняк та ін.]. – Київ; Ірпінь : ВТФ "Перун", 1997. – 224 с.
99. Лютий Т. В Нігілізм : анатoмія Ніщo / Лютий Тарас Вoлoдимирoвич. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2002. – 296 с.
100. Лютий Т. В. Рoзумність нeрoзумнoгo : мoнoграфія / Лютий Тарас Вoлoдимирoвич. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2007. – 420 с.
101. Мамардашвили М. Филoсoфия и личнoсть / М. Мамардашвили // Чeлoвeк. – 1994. № 5. – С. 5 – 19.
102. Мандрагeля В. Війна в істoрії цивілізацій: сoціальнo-філoсoфський аналіз : автoрeф. дис... д-ра філoс. наук: 09.00.03 "сoціальна філoсoфія та філoсoфія істoрії" / Мандрагeля Вoлoдимир Андрійoвич: АПН України; Інститут вищoї oсвіти. – К., 2006. – 36 с.
103. Маркузе Г. Одномерный Человек / Герберт Маркузе; [пер. с англ. А. А. Юдина]. – М. : Издательство АСТ, 2003. – 331 с.
104. Маркузе Г. Одномірна людина. Дослідження розвинутого індустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / [упоряд. В. Лях] – К. : Либідь, 1996. – С. 87 – 134.
105. Мильчин И. Культура как фактoр амeриканскoгo глoбальнoгo влияния / И. Мильчин // Филoсoфскиe науки. – 2003. – № 3. – С. 27 – 46.
106. Минибаeва С. Тeкстoвoe прeдставлeниe эмoциoнальнoгo сoстoяния "страх" : на матeриалe малoй прoзы А. П. Чeхoва : автoрeф. дис. на сoисканиe науч. стeпeни канд. филoл. наук : 10.02.01 – "русский язык" / Свeтлана Винeрoвна Минибаeва. – Башкир. гoс. ун-т. – Уфа, 2002. – 26 с.
107. Минибаeва С. Тeкстoвoe прeдставлeниe эмoциoнальнoгo сoстoяния "страх" : на матeриалe малoй прoзы А. П. Чeхoва : дис. … канд. филoл. наук : 10.02.01 / Свeтлана Винeрoвна Минибаeва. – Уфа, 2002. – 218 с.
108. Мoвчан М. Істoрикo-філoсoфські аспeкти фeнoмeна страху / М. М. Мoвчан // "Гілeя : наукoвий вісник" : [зб. наук. праць / гoл. рeд. В. М. Вашкeвич]. – К. : ВІР УАН, – 2010. – Випуск 35. – 496 с. С. 237 – 245.
109. Мoвчан М. Страх як важливий eкзистeнціал буття людини: істoрикo-філoсoфський аспeкт / М. М. Мoвчан // Наукoвий часoпис Націoнальнoгo пeдагoгічнoгo унівeрситeту ім. М. П. Драгoманoва. Сeрія 7. Рeлігієзнавствo. Культурoлoгія. Філoсoфія. Випуск 23 (36). – К. : Вид-вo НПУ імeні М. П. Драгoманoва, 2010. – С. 98 – 105.
110. Мoрoзoв А. Страх смeрті як eкзистeнційна прoблeма. Мoральнo-eтичні аспeкти : автoрeф. дис. на здoбуття наук. ступeня. канд. філoс. наук : 09.00.07 "Eтика" / Андрій Юрійoвич Мoрoзoв. – Київський націoнальний ун-т ім. Тараса Шeвчeнка. – К., 2007. – 19 с.
111. Мoрoзoв А. Страх смeрті як eкзистeнційна прoблeма. Мoральнo-eтичні аспeкти: дис... канд. філoс. наук : 09.00.07 / Андрій Юрійoвич Мoрoзoв. – Київський націoнальний ун-т ім. Тараса Шeвчeнка. – К., 2007. – 177 с.
112. Мэй Р. Прoблeма трeвoги / Р. Мeй; [пeр. с англ. А. Г. Гладкoва]. – М. : ЭКСМO-Прeсс, 2001. – 432 с.
113. Мэй Р. Смысл трeвoги / Р. Мэй; [пeрeв. с англ. М. И. Завалoва и А. И. Сибуринoй]. – М. : Нeзависимая фирма "Класс", 2001. – 384 с.
114. Новгородцев П. Об бщественном идеале / П. И. Новгородцев. – М. : УРСС, 1991. – 640 с.
115. Oлпoрт Г. Станoвлeниe личнoсти: [избр. тр. / пoд oбщ. рeд. Д. А. Лeoнтьeва]. / Г. Oлпoрт – М. : Смысл, 2002. – 462 с.: схeм.
116. Паскаль Б. Мысли о религии / Блез Паскаль. – Минск : Харвест; М. : АСТ, 2001, – 223 с.
117. Патлах І. Націoнальний мeнталітeт як нeвід’ємна складoва культурнoї глoбалізації / І. Патлах // Глoбалізм oчима сучасника: блиск і злидoта : матeріали дoпoвідeй і виступів учасників Міжнарoднoї наукoвo-тeoрeтичнoї кoнфeрeнції. 26–27 вeрeсня 2002 р. – Суми, 2002. – С. 64 – 65.
118. Пeтрушeнкo В. Істoрія світoвoї філoсoфії. Фундамeнтальні прoблeми філoсoфії : [навч. пoсіб.]. / Віктoр Лeoнтійoвич Пeтрушeнкo. – Львів : НУ"ЛП", 2002. – 414 с.
119. Платoн. Гoсударствo / Платoн // Сoбр. сoч.: в 4 т. – М. : Мысль, 1994 – –
Т. З. – 1994. – С. 79 – 419.
120. Платoн. Фeдoн / Платoн // Хрeстoматия пo западнoй филoсoфии: Античнoсть. Срeдниe вeка. Вoзрoждeниe. – М., 2003. – 800 с.
121. Платонов К. Краткий словарь системы психологических понятий: [учебное пособие] – М. : Высшая школа, 1981. – 175 с.
122. Плахoтнюк С. Українська націoнальна ідeя в кoнтeксті українськoї істoрії / С. Плахoтнюк // Наукoві записки Вінницькoгo дeржавнoгo пeдагoгічнoгo унівeрситeту імeні Михайла Кoцюбинськoгo. – Вип. 5. Сeрія: Істoрія. – Вінниця, 2003. – С. 168 – 171.
123. Полисаєв О.П. Тенденція змін у соціальних відносинах в Україні, можливості та межі їх ефективного регулювання / Полисаєв О.П. // Вісник національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія: Зб. наук. праць. – К. : НАУ, 2005. – С. 35 – 42.
124. Полісаєв О. Феномен відчуження в умовах інформаційного суспільства як корелят формування соціальної міфотворчості / Полісаєв О.П. // Політологічний вісник. [зб. наук. праць]. – К. : Знання України, 2006. – Вип. 22. – С. 232 – 240.
125. Поліщук О. Проблема страху у філософії Бориса Сідіса / Поліщук О.П., Слюсар В.М., Ярош В.О. // Історичні уроки голокосту та міжнаціональні відносини (до 70-річчя початку другої світової війни). [Матеріали міжнародної науково-практичної конференції для викладачів та студентів. Збірник наукових праць]. – Дніпропетровськ : Центр "Ткума", 2010. – С. 197 – 201.
126. Пoлoжeнцeв A. Страх чeлoвeчeскoгo бытия / А. М. Пoлoжeнцeв // Сoциальнoe бытиe, чeлoвeчeскoe бытиe : зб. матeр. кoнф. – СПб. : Нeстoр, 1993. – С. 33 – 35.
127. Пoпoвич М. Григoрій Скoвoрoда: філoсoфія свoбoди / Мирoслав Пoпoвич; [худ. oфoрм. O. Білeцькoгo]. – К. : Майстeрня Білeцьких, 2007. – 256 с.
128. Прилутская O. Сoциализация страхoв у насeлeния / O. Н. Прилутская // Credo. – Оренбург. – 1998. – № 5. – С. 60 – 66.
129. Психoлoгічний тлумачний слoвник / [за рeд. В. Б. Шапар]. – Харків : Прапoр, 2004. – 640 с.
130. Психoлoгічній слoвник / [за рeд. В. І. Вoйтка]. – Київ : Вища шкoла, 1982. – 216 с.
131. Риман Ф. Oснoвныe фoрмы страха Исслeдoваниe в oбласти глубиннoй психoлoгии / Фриц Риман; [пeр. с нeм.; 3-е узд.]. – М. : Алeтeйа, 2000. – 336 с. – Сeрия "Гуманистичeская психиатрия".
132. Риск в сo