НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ: РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

КУЧЕРА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 141.7:323.17(043.3)

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ: РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
Розова Тамара Вікторівна,
доктор філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ТА ЇЇ ЗВ’ЯЗОК ІЗ РЕГІОНАЛЬНИМИ ІНТЕРЕСАМИ В СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ
ДУМЦІ 12
1.1. Історико-методологічні засади дослідження національної
ідентичності 12
1.2. Регіоналізм як об’єкт соціально-філософського дослідження 44
Висновки до першого розділу 71
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ
РЕГІОНАЛІЗМУ ЯК ФЕНОМЕНУ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА 76
2.1. Вплив соціокультурних чинників на формування регіоналізму 76
2.2. Взаємозв’язок національної ідентичності та регіоналізму 110
Висновки до другого розділу 138
РОЗДІЛ 3 ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ 142
3.1. Регіональні особливості у формуванні національної ідентичності 142
3.2. Національна ідея як консолідуюча основа формування національної ідентичності 164
Висновки до третього розділу 181
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю світоглядного осягнення та пошуку механізмів формування національної ідентичності в регіонах України з урахуванням інтересів всіх спільнот і створення умов для міжетнічного діалогу та міжрегіонального компромісу, що є запорукою безконфліктного розвитку сучасної України. Значним імпульсом, який сприяв кардинальному перегляду значення регіональної ідентичності, є проблема формування національно-культурної спільноти – українського соціуму, основою якого є етноси, які проживають в Україні, насамперед український народ.
Сучасна Україна є суспільством радикальних змін, де поряд із процесами стимулювання розвитку регіонів відбуваються докорінні суспільно-політичні трансформації, які спричиняють зміни характеру відносин між суспільством та державою. У зв’язку з цим нагальною є потреба всебічного вивчення регіоналізму як оригінального напряму розвитку суспільства, що впливає на всю сукупність соціальних відносин, які визначають глобальний – в усій його суперечності розвиток сучасного людства. Він є багатовимірним соціокультурним явищем та основою політики багатьох провідних держав.
Обраний Урядом України курс на побудову громадянського суспільства пожвавлює соціальні процеси на регіональних рівнях і є необхідною умовою досягнення рівноваги між державними і громадськими інститутами. Вважаємо, що формування національної ідентичності сьогодні є одним з ключових чинників консолідації українського соціуму, необхідною умовою досягнення якісних внутрішньополітичних перетворень та зміцнення зовнішньополітичних позицій України. Актуальність дослідження національної ідентичності та її зв’язку з регіональними інтересами в рамках соціально-філософського знання зумовлене тим, що, без соціуму, без урахування всього контексту проблем життєдіяльності та соціального досвіду особистості питання про ідентичність не може бути, а ні коректно поставленим, а ні вирішеним, оскільки його різнобічна активність в регіональному просторі спрямована не лише на навколишній світ, а й на самого себе – індивіда, особистість.
Стан наукової розробки теми. У західній науково-філософській думці дослідження ідентичності активно ведуться з початку 70-х років ХХ ст. Цій проблемі присвячені численні роботи, які, як правило, мають міждисциплінарний характер і об’єднують вчених різних наукових галузей. До наукового доробку зарубіжних дослідників з даної проблематики належать праці Ю. Габермаса, Г. Маркузе, О. Панаріна, Г. Ріккекрта, М. Фуко, К.Ясперса.
У російській філософській думці проблемі ідентичності присвятили свої праці такі автори, як В. Барулін, А. Гуревич, Б. Галімов, В. Малахов, А. Мальгін, В. Тугарінов, Г. Тульчинський, І. Фролов та ін.
Феномен національної ідентичності є досить популярним і серед української наукової спільноти. Чимало філософських думок зорієнтовано на проблему ідентичності української нації в історіософських концепціях В. Винниченка, І. Франка, М. Грушевського, Д. Донцова, М. Драгоманова, М. Костомарова. Серед вітчизняних вчених в дослідженнях з етнополітології та етнодержавознавства, з соціології та філософії 1990-х – початку 2000-х років дану проблему досліджували: В. Андрущенко, В. Барков, В. Білодід, В. Бех, А. Васильченко, Я. Верменич, І. Вільчинська, Г. Волинка, В. Воронкова, Н. Вяткіна, П. Гнатенко, Є. Головаха, О. Гомілко, Л. Губернський, В. Євтух, В. Ігнатьєв, В. Заблоцький, О. Злобіна, П. Йолон, А. Ішмуратов, В. Іщук, І. Кисляковська, А. Колодій, І. Кононов, Я. Кохан, С. Кримський, В. Кулик, В. Лісовий, О. Маєвський, С. Макеєв, М. Михальченко, В. Навроцький, Г. Нестеренко, В. Омельянчик, В. Павленко, Ю. Писаренко, М. Попович, І. Предборська, Т. Розова, Т. Рудницька, А. Ручка, Ю. Саєнко, М. Степико, І. Сторонянська, В. Табачковський, Т. Татаренко, Н. Хамітов, В. Фадєєв, В. Шинкарук, Л. Шкляр, М. Шульга, С. Шульц та ін. Їх роботи присвячені аналізу трансформацій у системі соціальних ідентичностей українського соціуму, зокрема особливостям етнокультурних ідентичностей та дослідженню перспектив становлення спільної національної ідентичності в регіонах України.
Представники західних політологічних шкіл, зокрема Б. Гаврилишин, Е. Вілсон, М. Дичок, Б. Кравченко, Т. Кузьо, Л. Курті, Дж. Лангман, Н. Попсон, І. Прізел, К. Уоннер, Е. Уілсон, Г. Сміт, Р. Шпорлюк зосереджують увагу на проблемах, що виникають у процесі націостановлення після здобуття Україною незалежності. Сьогодні з’являється багато нових праць (М. Байрак, Я. Грицак, М. Міщенко, Н. Черниш, В. Сусак, В. Середа), які присвячені дослідженню формування української національної ідентичності, що свідчить про збереження актуальності проблематики. Проте, важливо враховувати і вплив соціального статусу громадян з різних регіонів України, який суттєво впливає на пріоритети і ціннісні орієнтації, зокрема на формування ідентичності. А таких досліджень, на жаль, бракує, оскільки в них не визначено характер взаємозв’язку між націєтворенням, формуванням національної ідентичності та регіоналізмом у дискурсі тенденцій дефрагментації/глокалізації.
Варто підкреслити, що проблемна ситуація даної філософської розвідки полягає в тому, що серед значного масиву нових теоретичних і практичних досліджень в етнонаціональній сфері, питання ефективної реалізації національних інтересів України в умовах регіональних трансформацій розглядається передусім у площині інструментарію державної політики, і, меншою мірою, у ракурсі проблем консолідації українського соціуму, зокрема творення спільної національної ідентичності.
Вирішення цієї проблеми можливе лише за умови підвищення наукового інтересу до вивчення чинників та механізмів, що детермінують процес регіоналізації, де обов’язковою умовою буде інтеграція міждисциплінарних знань про регіоналізм та вивчення такої базової структурної одиниці як регіон. Установка на дослідження явища з позиції соціально-філософського знання, регіональний простір вивчається не тільки як освоєна територія (регіон), а як “мікроспільноту” (соціум), що виконує суспільно корисну роботу у локальному просторі. Такий комплексний підхід орієнтує нас на вивчення соціокультурного контексту людської життєдіяльності в чітко окреслених територіальних межах, і водночас дає змогу наблизитися до розуміння глибинних засад регіональної самобутності, зокрема проаналізувати логіку регіональної історії, ментальності і особливостей регіональної культури. На цій основі досліджується “регіональна складова” суспільно-політичного процесу, а також особливості, що впливають на формування національної ідентичності України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в межах науково-дослідницької роботи кафедри філософської антропології Інституту філософської освіти та науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова й безпосередньо пов’язане з темою «Актуальні проблеми філософської антропології», науковий напрям «Дослідження проблем гуманітарних наук», що входять до тематичного плану науково-дослідницьких робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, який був затверджений вченою радою університету (протокол №5 від 28 грудня 2006 року). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №5 від 22 грудня 2005 р.).
Мета роботи полягає у концептуалізації і оптимізації шляхів формування національної ідентичності особистості у регіональному просторі на основі врахування його територіальної, етнонаціональної, виробничої, соціокультурної і демографічної специфіки.
Мета дослідження передбачає виконання таких дослідницьких завдань:
 визначити зміст понять: “національна ідентичність”, “етнічна ідентичність”, а також споріднених понять на основі дослідження цієї проблематики в сучасній соціально-філософській думці;
 обгрунтувати принципи, методи та категоріальний каркас дослідження;
 дослідити вплив соціокультурних чинників на формування регіоналізму;
 визначити взаємозв’язок національної ідентичності та регіоналізму;
 виявити сутність змін у системі ідентичностей громадян України за період незалежності української держави;
 дослідити регіональні особливості формування національної ідентичності;
 розробити практичні рекомендації щодо побудови оптимальної моделі консолідації суспільства.
Об’єктом дослідження є національна ідентичність, що формується в українському суспільстві після здобуття незалежності України.
Предметом дослідження є регіональні особливості, що впливають на процес формування національної ідентичності громадян України.
Методи дослідження. У ході дисертаційного дослідження комплексно використовувалися принципи поєднання історичного і логічного рівнів пізнання; сходження від загальних передумов через аналіз їх конкретно-історичних особливостей до предметних висновків; єдності онтологічного, гносеологічного та аксіологічного аспектів аналізу; поєднання системного та структурного підходів до об’єкту дослідження. Діалектична методологія допомогла розглянути взаємодію інтегративних та диференційних процесів в перспективі становлення національної ідентичності України. Статистичний метод дозволив задіяти дані статистики, кількісні показники, необхідні для характеристики аналізованих феноменів. При аналізі теоретичної і нормативної бази, різних точок зору застосовувався метод компаративістики. Метод моделювання був використаний для осягнення ідеальних моделей соціальних відносин. Важливе значення для теоретико-методологічної бази дослідження мали концепції національної ідентичності, що розробляються і удосконалюються західними та вітчизняними філософами. При розгляді регіональних особливостей, що впливають на формування національної ідентичності України використовувалися дані соціологічних досліджень Інституту соціології НАН України тощо.
Наукова новизна полягає в тому, що дане дисертаційне дослідження є одним з перших в Україні, в якому предметом соціально-філософського дослідження визначено комплексний аналіз регіональних особливостей національної ідентичності.
Саме наукова формалізація таких понять як “ідентичність”, “ідентифікація”, “самоідентифікація”, “національна ідентичність”, “регіоналізм”, “регіональна ідентичність”, “регіональні інтереси”, “етнорегіон” дозволила виявити сутнісні риси предмету дослідження та простежити динаміку становлення національної ідентичності в системі ідентичностей українського суспільства та його основних регіональних груп.
Вперше:
 розроблено модель процесу формування національної ідентичності в регіонах України на основі системного аналізу регіональних особливостей. Визначено специфіку національної ідентичності, а саме встановлено: сутність, зміст, закономірності формування ціннісно-смислової природи даного явища. Зокрема, сутність визначена як своєрідний рівень розвитку самосвідомості нації, яка: а) формувалася під впливом різних ідентифікаційних чинників (етнічного, державно-політичного, мовно-культурного, регіонального, геополітичного); б) заснована на державно-політичному, а не суто етнічному, чинникові; в) виступає “ідеальним загальноприйнятним соціальним типом”, до якого, відповідно до національних інтересів держави, мають спрямовуватися, як індивідуальні, так і спільнотні ідентичності українського соціуму;
 обгрунтовано, що національна ідея виступає дієвим механізмом у формуванні національної ідентичності, є запорукою спроможності консолідації українського суспільства, оскільки за своїм змістом сприяє збереженню територіальної цілісності; забезпеченню участі представників різних соціальних груп в суспільно-політичному житті держави, яка одноосібно володіє національним суверенітетом і створює фундамент для ефективної реалізації національних інтересів;
 доведено, що глибинна соціальна сутність повільного зміцнення національної ідентичності в регіонах України криється в аксіологічній невизначеності. Специфічним способом буття є залишкова “радянська ідентичність”, яка більш характерна для населення областей східних і південних регіонів. Водночас, новоутворена регіональна ідентичність виконує компенсаторну роль у просторі частково втраченої “радянської ідентичності”, натомість, слабким залишається її зв’язок із національною ідентичністю, що не сприяє на практиці становленню цілісності українського народу.
Удосконалено:
 соціально-філософське визначення та осягнення можливостей використання національної ідентичності у розбудові правової держави у контексті її взаємодії з державними інституціями. Запропоновано власну дефініцію поняття ідентичність – це сфера сакрального, де людина співвідносить власні світоглядні виміри із фундаментальними цінностями та смисловими чинниками соціального буття, що викликають емоційно-психологічний відгук та почуття відповідальності перед своїм народом;
 класифікацію соціальних функцій національної ідентичності на підставі обґрунтування критеріїв такої класифікації. Формалізовано взаємозв’язок між різними функціями національної ідентичності, а також між можливостями і механізмами впливу державних інституцій на етнонаціональні процеси.
Набула подальший розвиток:
 аргументація важливості формування спільної національної ідентичності в регіонах України. Доведено, що – це не іманеннтна (вроджена) риса народу, а результат суспільного ідеологічного виховання. Відтак, постає проблема суспільної переорієнтації ідеологічного та виховного впливу, а також подолання соціального відчуження від суспільно-політичних процесів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення і результати можуть бути використані в ході подальшого теоретичного дослідження та практичного вирішення проблеми формування національної ідентичності, в розробці та уточненні науково-аналітичного забезпечення стратегії соціально-політичного розвитку України, при підготовці організаційно-політичних рішень законодавчою і виконавчою владою. Положення дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці навчальних програм, лекцій та методичних матеріалів при викладенні курсу соціальної філософії, філософської антропології, теорії держави і права.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження доповідалися й обговорювалися на спільному засіданні кафедри філософської антропології та кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, на низці міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій, а саме: Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету” (Київ, 2006); Міжнародній науковій конференції “Другі міжнародні Драгоманівські читання” (Київ, 2006); Міжнародній науково-технічній конференції “Філософія і сучасність” (Київ, 2006); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006); Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету” (Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції “Науково-методичні засади управління якістю освіти в педагогічних вищих навчальних закладах” (Київ, 2008); Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету” (Київ, 2008); II Міжнародній науковій-практичній конференції “Простір гуманітарної комунікації: трансформації академічного дискурсу” (Київ, 2009); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації” (Сімферополь, 2012); VIII международной научной практической конференции «Настоящи изследвания и развитие» (София, 2012); VІІІ Międzynarodowej naukovi-praktycznej konferencji “Kluczowe aspekty naukowej działalności – 2012” (Przemyśl, 2012).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 робіт, з них 7 – у фахових виданнях з філософських наук, 3 – в інших наукових виданнях, 7 – у тезах конференцій.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (243 найменування). Загальний обсяг дисертації складає 210 сторінок, з них обсяг основного тексту – 187 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено соціально-філософський аналіз феномену національної ідентичності та його регіональних особливостей формування, запропоновано теоретичні та практичні підходи щодо механізмів формування спільної національної ідентичності в регіонах України. Узагальнюючими висновками роботи, що мають теоретичне та практичне значення, є наступні:
Соціально-філософське розуміння національної ідентичності зводиться до того, що на відміну від етнічної, національна спирається на свідомий вибір (культурні й громадянсько-політичні традиції, інтереси, спільні політичні інститути, права та обов’язки, економічний і соціальний простір, спільність громадянства), тобто на такі соціальні цінності та пріоритети, які є другорядними щодо тих, які лежать в основі етнічної ідентифікації і які незмінні. Раціональний вибір при цьому може визначатися переосмисленими соціокультурними ідентитетами (переконання людей, спільне історичне минуле, спільні дії, постійне проживання в одній країні, спільні характеристики) на які спирається особистість у процесі формування локальної ідентичності. Виходячи з мети та завдань роботи запропоновано власну дефініцію поняття національна ідентичність – це сфера сакрального, де людина співвідносить себе з фундаментальними соціокультурними цінностями та смисловими чинниками буття, що викликають емоційно-психологічний відгук та почуття відповідальності перед своїм народом, входять до світогляду і реалізуються у її світоглядній культурі і повсякденному житті.
Зазначено, що неоднорідність форм і динаміка проявів національної та етнічної ідентичності відбувається під впливом дієвих соціокультурних чинників, зокрема історико-політичних подій (розділення націй та етнічних груп державними кордонами), а також під впливом демографічних процесів – асиміляції, акультурації та масових міграцій. Усвідомлення як всією етноспільнотою, так і окремими її представниками своєї національної ідентичності, разом з іншими типами ідентичностей (етнічної, культурної, регіональної), більш активно відбувається в умовах існування власної території і держави, тобто стабільного політико-правового та геополітичного стану.
Встановлено взаємозв’язок національної ідентичності та регіоналізму. Теоретично доведено: по-перше, регіоналізм дістається у спадок країнам, що здобули незалежність від колишніх комуністичних систем, до складу яких вони входили; по-друге, він є наслідком нерівномірності розвитку політичного, економічного, культурного потенціалу окремих територій. Україна є таким прикладом і це пов’язано з наявністю серйозних відмінностей в історичному досвіді, етнокультурних, особливо мовних ознаках, рівні економічного розвитку територіальних спільнот. Встановлено, що деякі етнічні групи мають чітко виражену локальну свідомість, специфічне мислення і зразки поведінки.
Дослідження регіональних особливостей формування національної ідентичності здійснено через системний аналіз ключових аспектів (етнічного, мовно-культурного, регіонального, державно-політичного), що дозволило виявити зміни у системі ідентичностей громадян України за період незалежності держави. Доведено, що глибинна соціальна сутність повільного зміцнення національної ідентичності в регіонах України обумовлюється аксіологічною невизначеністю. Специфічним способом буття є “радянська ідентичність”, яка більш характерна для населення областей східних і південних регіонів. Водночас, новонабута регіональна ідентичність виконує компенсаторну роль на місці частково втраченої “радянської ідентичності”, натомість, слабким залишається зв’язок із національною ідентичністю.
Доведено, що перспектива України у дискурсі глобалізаційного процесу, що розгортається на теренах Європи , як незалежної держави і суспільства, залежить: а) від успішної актуалізації двох ключових процесів – формування національної ідентичності (сприяє збереженню консенсусу з фундаментальних питань розвитку держави, може перетворитися на рушійну силу суспільно-політичних перетворень в українському соціумі); б) творення сприятливих умов для інтеграції та залучення представників етнічних та регіональних груп до суспільно-політичного життя в Україні. Зазначається, що здійснення комплексу освітніх, культурологічних, туристсько-краєзнавчих і інформаційно-просвітницьких заходів потенційно сприяє збереженню територіальної цілісності України і дає змогу долати міжетнічні та міжрегіональні бар’єри.
Запропоновано шляхи вирішення проблеми консолідації українського соціуму. Обгрунтовано, що своєрідним дороговказом для української нації на шляху пошуку оптимальної моделі консолідації суспільства повинна стати перспектива підготовки сучасних професіоналів для різних сфер суспільно-політичного життя, і насамперед у сфері управління економікою і політичною системою. Регіональна ідентичність може бути природно інтегрованою в цілісний ідентифікаційний контекст України за умови цілеспрямованої державної політики на благо рівноправного розвитку регіонів у системі загальнонаціональних зв’язків. Підкреслено, що консолідація суспільства має свою динаміку: виникнувши як стан суспільної свідомості, почуття єдності інтересів та потреб вона може нарощувати свій потенціал за умови постійного задоволення соціальних прагнень.
Обгрунтовано, що національна ідея виступає фактором оптимізації оформлення цілісної національної ідентичності, яка є запорукою консолідації українського суспільства, оскільки за своїм змістом і спрямованістю сприяє забезпеченню збереженню територіальної цілісності; забезпеченню участі представників різних соціальних груп в суспільно-політичному житті держави, яка одноосібно володіє національним суверенітетом і виступає механізмом реалізації національних інтересів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев В. П. Происхождение народов Восточной Европы (краниологическое исследование) / В. П. Алексеев. – М.: Наука, 1969. – 323 с.
2. Алексеєнко І. Процеси централізації та децентралізації світу в теоретичному дискурсі / І. Алексеєнко // Політичний менеджмент. – 2008. – № 2 (29). – C. 156-160.
3. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе / У. Альтерматт. – М.: Российский гос. гуманитарный университет, 2000. – 367 с.
4. Андерсон Б. Уявлені спільноти: міркування щодо походження й поширення націоналізму: [пер. з англ.] / Б. Андерсон. – К.: Критика, 2001. – 272 с.
5. Андрущенко В. Культура. Ідеологія. Особистість: Методологосвітоглядний аналіз / В. Андрущенко, Л. Губернський, М. Михальченко. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.
6. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу / В. П. Андрущенко. – К.: ТОВ “Атлант ЮЕМСІ”, 2005. – 498 с.
7. Антонюк О. Становлення державної самоідентифікації України у контексті українсько-російських відносин / О. Антонюк // Людина і політика. – 2000. – №4. – С. 17-20.
8. Аутопоезис соціальних систем: монографія / за науковою ред. В. П. Беха / В. П. Бех; Мін-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – 746 с.
9. Бекешкіна І. Динаміка оцінок населенням стану демократії в Україні (2004-2007) / І. Бекешкіна // Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін; За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К., 2007. –
С. 24-37.
10. Белецкий М. И. Национально-культурные и идеологические ориентации населения Украины / М. И. Белецкий, А. К. Толпыго // Полис. – 1998. – №4. – С. 76-84.
11. Беліцер Н. Українська, російська і “радянська” ідентичність / Н. Беліцер // Україна – проблема ідентичності: людина, економіка, суспільство: Конференція укр. випускників програм наук. Стажування у США. Львів, 18-21 вересня 2003 р. – К.: Стилос, 2003. – С. 223-228.
12. Бергер П. Социальное конструирование реальности / П. Бергер, Т. Лукман. – М.: «Медиум», 1995. – 178 с.
13. Бердяев Н. Судьба России / Н. Бердяев. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 256 с.
14. Бердяев Н. А. Философия свободы / Н. А. Бердяев. – М.: Правда, 2002. – 607 с.
15. Білодід Ю. М. Духовність: сутність, структура, функції: Монографія / Ю. М. Білодід. – Житомир: Ред. вид. відділ ІПСТ, 2003. – 192 с.
16. Бочковський О. Вступ до націології / О. Бочковський. – К.: Генеза, 1998. – 144 с.
17. Брас П. Етнічні групи і формування етнічної ідентичності / П. Брас // Націоналізм. Антологія / [упоряд. Проценко О., Лісовий В.]. – К.: Смолоскип, 2000. – 462 с.
18. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье. – М.: Socio-Logos, 1993. – 336 с.
19. Бусыгина И. Настоящее и будущее «Европы регионов» / И. Бусыгина // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – №9. – С. 78-86.
20. Вакулова Т. В. Цивілізаційний вимір регіонів та національні інтереси України / Т.В. Вакулова // Стосунки Сходу та Заходу України: суб’єкти, інтереси, цінності: [зб. наук. пр.]. – Луганськ, 2007. – С. 22-23.
21. Варналій З. С. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: [монографія] / З. С. Варналій. – К.: Знання України, 2005. – 498 с.
22. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / М. Вебер; [пер. з нім. Погорілого]. – К.: Основи, 1998. – 534 с.
23. Верменич Я. В. Історична регіоналістика в Україні / Я. В. Верменич // Український історичний журнал. – 2002. – №2. – С. 3-26.
24. Власенко О. Така строката спільнота: поліетнічність і регіоналізм / О. Власенко // Місцеве самоврядування. – 1996. – №1. –
С. 47-52.
25. Власюк О. Карта регіоналізму в колоді маргінальних еліт / О. Власюк, Н. Прозорова // Віче. – 2004 – №10. – С. 58-60.
26. Воронов І. Етнічні меншини у вимірах демократії / І. Воронов // Політика і час. – 2002. – №10. – С. 50-60.
27. Гегель Г. Энциклопедия философских наук / Г. Гегель. – М.: Мысль, 1997. – 371 с.
28. Гнатенко П. И. Идентичность: философский и психологический анализ / П. И. Гнатенко, В. Н. Павленко. – К.: ООО Арт-пресс, 1999. – 466 с.
29. Головаха Є. І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні / Є. І. Головаха. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1997. – 156 с.
30. Гончаренко О. Громадянський контроль і система національної безпеки України / О. Гончаренко, Р. Джанчужин, Е. Лисицин // Дзеркало тижня. – 2002. – № 035 (14 вересня). – С. 6.
31. Горбатенко В. П. Громадянськість // Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; за ред. Ю. С. Шемчушенка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-вид. доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
32. Грінфілд Л. Типи націоналізму / Л. Грінфілд // Націоналізм: Антологія. 2-ге вид. / Упорядники О. Проценко, В. Лісовий. – К.: Смолоскип, 2006. – 279 с.
33. Даренська Т. Регіоналізм як наслідок соціальної деструкції / Т. Даренська // Молода нація. – 2000. – №2. – С. 206-210.
34. Державний комітет статистики України 1999-2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.
35. Дискурс організменої ідеї / В. П. Бех, А. В Гашенко // Нова парадигма: Філософія. Політологія. Соціологія: Журнал наукових праць / НПУ ім. М. П. Драгоманова, Творче об’єднання “Нова парадигма”. – К.: НПУ, 2007. – Випуск 70. – С. 213-220.
36. Долятовский В. А. Зарубежный опыт комплексного развития регионов / В. А. Долятовский // Регионалогия. – 1994. – № 2-3. – С. 149-156.
37. Доморенок Е. Европейский регионализм: концепции и подходы [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://217.21.42.2/europa/club/domorionok.htm/
38. Дресслер-Холохан В. Национальные движения: интернационализация протеста, идеология и утопия / В. Дресслер-Холохан // Этничность. Национальные движения. Социальная практика. – СПб.: «Петрополис», 1995. – С. 26-50.
39. Дубовик В. А. Етнорегіональні проблеми та перспективи державно-територіального устрою України / В.А. Дубовик // Регіональна політика України: концептуальні засади, історія, перспективи: Міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 листопада 1994 р. / НАН України; Інститут національних відносин і політології / М.І. Панчук (ред.) – К.: 1995. – С. 119-122.
40. Евстигнеева Л. Глобализация и регионализм: уроки для Росси / Л. Евстигнеева, Р. Евстигнеев // Общественные науки и современность. – 2004. – № 1. – С. 114-125.
41. Евтух В. Менеджмент в полиэтнических общностях / В. Евтух // Соціологія: теорія, методы, маркетинг. – 2000. – № 4. – С. 160-173.
42. Єнін М. Політичні орієнтації та рівень довіри мешканців Донбасу та Галичини до владних структур / М. Єнін // Стосунки Сходу та Заходу України: суб’єкти, інтереси, цінності: [зб. науков. пр.]. – Луганськ, 2007. – С. 127-137.
43. Заблоцький В. Сучасний лібералізм: соціально-філософський аналіз: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня докт. філософ. наук: спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В. Заблоцький. – К., 2002. – 35 с.
44. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К.: Наукова думка 1992. – 117 с.
45. Закон України “Про національні меншини в Україні” // Етнополітика в Україні. Документи і матеріали. – К.: Фенікс, 1998. –
С. 125-129.
46. Зборовский Г. Е. Существует ли региональная социология? / Г. Е. Зборовский // Социс. – 2001. – №1. – С. 101-108.
47. Зубро Т. Етнічна ідентифікація, або мрії про минуле / Т. Зубро // Політичний менеджмент. – 2010. – № 1 (40). – C. 88-18.
48. Иванов И. Д. Європа регионов / И. Д. Иванов. – М.: «Международные отношения», 1998. – 192 с.
49. Игнатьев Р. Проблемы и подходы в изучении политических и этнических границ / Р. Игнатьев // Европа на рубеже третьего тысячелетия: народы и государства / [Под ред. М.Ю. Мартыновой и H.H. Грациановской]. – М.: ИЭА РАН, 2000. – С. 293-309.
50. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах / У. Изард. – М.: Прогресс, 1966. – 659 с.
51. Ильин И.П. Русская идея / И.П. Ильин // Русская идея. – М.: Республика, 1992. – С. 437-438.
52. Ионов Н. Н. Историческая глобалистика: предмет и метод / Н. Н. Ионов // Общественные науки и современность. – 2001. – №4. –
С. 123-138.
53. Іванова О. Ідентифікація як ознака соціальної зрілості соціальної групи: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. пол. наук: спец. 22.00.01 “Теорія і історія соціології” / О. Іванов. – Харків, 2001. – 18 с.
54. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб’єкти формування громадянської та національної свідомості) / В. Іщук. – К.: Смолоскип, 2000. – 92 с.
55. Картунов О. В. Вступ до етнополітології / О. Картунов. – К.: ІЕУГП, 1999. – 300 с.
56. Касьянов Г. Теорія нації та націоналізму: [монографія] / Г. Касьянов. – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
57. Кафарський В. Нація і держава: Культура. Ідеологія. Духовність. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – 336 с.
58. Качковський Л. Проблеми мови в Україні чи проблема менталітету українців / Л. Качковський // День. – 2000. – № 70 (19 квітня). – Режим доступу: www.day.kiev.ua.
59. Кизима В. Культурология і сучасна методологія гуманітарного пізнання / В. Кизима // Вісник НАН України. – 2001. – №5. – С. 18-21.
60. Климанська Л. Філософсько-соціологічний аналіз проблеми політичної ідентичності / Л. Климанська // Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть. – К.: Вид-чий дім “КМ Akademia”, 2001. – С. 111-119.
61. Ковальов В. А. Республіка Комі: інститути та соціальні спільноти в сучасному політичному процесі / В. А. Ковальов // Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. – Луганськ: “Альма-матер”, 2002. – С. 220-257.
62. Колодій А. Етно-національні ідентичності і легітимність влади в Україні / А. Колодій [Электронный ресурс]. – Режим доступу: www.politics.lviv.ua/nations/legitimacy.html/
63. Колодій А. Нація як суб’єкт політики / А. Колодій. – Львів: Кальварія, 1997. – 55 с.
64. Кон И. С. В поисках себя. Личность и еë самосознание / И. С. Кон. – М.: Изд-во полит. л-ры, 1989. – 336 с.
65. Кононов І. Ф. Донбас та Галичина: причини напруженості в стосунках на пошук історичного компромісу / І. Кононов // Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє. – Луганськ, 2006. –
С. 5-27.
66. Кононов І. Ф. Донбас та Галичина: регіональні авто- та гетеро стереотипи і соборність України / І. Кононов // Стосунки Сходу та Заходу України: суб’єкти, інтереси, цінності:Зб. науков. Праць. – Луганськ, 2007. – С. 94-105.
67. Котигоренко В. О. Український народ і держава в етноцивілізаційному вимірі / В. О. Котигоренко // Демократія і державність в Україні: проблеми гармонізації: Збірник / Інститут національних відносин і політології НАН України, Національний університет ім. Тараса Шевченка, Фонд Фрідріха Еберта. – К., 1997. – С. 17-22.
68. Коч С. В. Етнічність у сучасному політичному процесі: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. пол. наук: спец. 23.00.05 “Етнополітологія та етнодержавознавство” / С. В. Коч. – Одеса, 2000. – 20 с.
69. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість і Україні ХХ ст. / Б. Кравченко; [пер. з англ.]. – К.: Основи, 1997. – 255 с.
70. Крейчі Я. Етнічні та політичні нації в Європі / Я. Крейчі, В. Велімський // Націоналізм. Антологія / [упоряд. Проценко О., Лісовий В.]. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 487-490.
71. Кресіна І. Сучасні абриси української національної ідеї / І. Кресіна // Нова політика. – 1998. – №5. – С. 48-53.
72. Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: [етнополітичний аналіз] / І. Кресіна. – К.: Вища школа, 1998. – 392 с.
73. Кривицька О. Дезінтегративна складова етнічної маркеризації України / О. Кривицька // Політичний менеджмент. – 2010. – № 2 (41). – C. 80-97.
74. Кривицька О. Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України / О. Кривицька // Політичний менеджмент. – 2005. – №2. – С. 24-37.
75. Кривицька О. Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України / О. Кривицька // Політичний менеджмент. – 2005. – №3. – С. 42-63.
76. Кривицька О. Толерантність чи конфронтація: вектори етноконфліктного потенціалу України / О. Кривицька // Людина і політика. – 2001. – № 6 (18). – С. 14-16.
77. Кримський С. Архетипи української ментальності / С. Кримський // Проблеми теорії ментальності. – К.: Наукова думка, 2006. – С. 273-301.
78. Кун М.Эмпирическое исследование установок на себя / Кун М., Макпартлэнд Т.; [под ред. Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой, Л.А. Петровской] // Современна зарубежная психология: Тексты. – М.: Изд-во моск. ун-та, 1984. – С. 180-187.
79. Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення / І.Ф. Курас. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
80. Курас І.Ф. Соборництво і регіоналізм в українському державотворенні (1917 – 1920) / І.Ф. Курас, В.Ф. Солдатенко. – К.: Ін-т політ. і етнонац. досл-нь, 2001. – 246 с.
81. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки / Б.Л. Кухта. – К.: Генеза, 1994. – 368 с.
82. Куценко О. Тенденции формирования и структура региональной элиты на Украине / О. Куценко // Этнические и региональные конфликты в Евразии. – М.: «Весь мир», 1997. – 207 с.
83. Кучера Т.М. Суперечності розвитку сучасного регіоналізму: чинники, детермінанти та механізми / Т.М. Кучера // Мультиверсум. Філософський альманах: [зб. наук. пр.] / Гол. Ред. В.В. Лях. – К.: Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2007. – Випуск 62. – С. 36-44.
84. Кучера Т.М. Соціально-філософські принципи регіоналізму у формуванні та розвитку громадянського суспільства та правової держави / Т.М. Кучера // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія: [зб. наук. пр.]. – К.: Вид-во НАУ-друк, 2008. – №1 (7). – С. 135-137.
85. Кучера Т.М. Чинники та перспективи формування української національної культури в контексті феномену регіональності / Т.М. Кучера // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія [зб. наук. пр.] / Ред. рада: В.П. Андрущенко; М-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – Випуск 23. – С. 126-133.
86. Кучеренко Т. В. Регіональний фактор у політичному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / Т.В. Кучеренко. – К., 2002. – 18 с.
87. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси / Н.М. Лавриченко. – К.: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. – 214 с.
88. Левада Ю.О. Соціально-просторова структура російського суспільства: центр і регіон. Актуальні та прикладні аспекти «регіоналізації» Росії / Ю.О. Левада // Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. – Луганськ: “Альма-матер”, 2002. – С. 258-267.
89. Левашов А.В. Глобализация мира: миф или реальность? / А.В. Левашов // Вестник Московского государственного университета. – Серия 18. Социология и политология. – 2001. – № 1. – С. 15-28.
90. Лісовий В. Культура – ідеологія – політика / В. Лісовий // – К.: Вид-во імені Олени Теліги, 1997. – 352 с.
91. Лісовий В. Перший в Україні системний виклад теорії нації і націоналізму / В. Лісовий // Вступне слово до книги: Касьянов Г. В. Теорія нації та націоналізму. – К.: Либідь, 1999. – С. 3-18.
92. Лісовий В. Націоналізм, нація та національна держава / В. Лісовий, О. Проценко // Націоналізм. Антологія / [упоряд. Проценко О., Лісовий В.]. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 11-34.
93. Лосів І. Українське суспільство сьогодні: явище духовної залежності. [спроба культурологічного діагнозу]. – [Электронный ресурс]. – Режим доступу: www.ukrlife.org/main/minerva/losiff.html.
94. Лысенко О.М. Трансформация ценностных ориентаций и социальной идентификации как факторы кризисного сознания / О.М. Лысенко // Актуальні проблеми політики. – Одеса, 1998. – Вип. 3-4. – С. 243-247.
95. Майборда О.М. Зарубіжна етнополітологія про природу національних рухів / О.М. Майборда // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 12. – С. 69-81.
96. Майборода О. Ідентичність / О. Майборода // Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. Римаренка. – К.: Довіра, 1996. – С. 81.
97. Майборда О.М. Проблема зумовленості національних рухів у етнополітичних дослідженнях / О.М. Майборда // Політологічні читання. – 1992. – №1. – С. 127-150.
98. Майборда О.М. Російський націоналізм в Україні (1991 – 1998 р.р.) / О.М. Майборда. – К.: Центр досліджень національної безпеки при НаУКМА, 1999. – 28 с.
99. Макарычев А.С. Федерализм и регионализм: европейские традиции, российские перспективы / А.С. Макарычев // Политические исследования. – 1994. – № 5. – С. 152-155.
100. Макеєв С. Соціологічний аналіз ідентичності / С. Макеєва // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – № 3. – С. 161-163.
101. Маркс К. Вибрані твори / К. Маркс , Ф. Енгельс. – [в 3-х томах]. – К., 1984. – Т.1. – VI. – 555 с.
102. Маслоу А. Мотивация и личность/ А. Маслоу // За ред. А. М. Патлыбаева; [пер. с англ.]. – СПБ.: Евразия, 1999. – 478 с.
103. Медвідь Ф. Взаємозв’язок національної і релігійної ідей в контексті релігійно-духовного життя України/ Ф. Медвідь // Вісник УАДУ. – 2003. – №1. – С. 363-368.
104. Медвідь Ф. Микола Міхновський як речник української національної ідеї / Ф. Медвідь // Мандрівець. Видання “Наукових записок Національного університету “Києво-Могилянської Академії”. – Тернопіль: Мандрівець, 2001. – №3-4 (32-33). – С. 45-46.
105. Медвідь Ф. Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів / Ф. Медвідь // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. – С. 35-43.
106. Мейс М. Спадщина голодомору: Україна як постгеноцидне суспільство [Электронный ресурс]. – Режим доступу: www.maidan.org.ua/n/mai/1045062950/
107. Михайлич О. Мовна та регіональна ідентичності як чинники диференціації українського суспільства/ О. Михайлич // Політичний менеджмент. – 2008. – № 6 (33). – C. 139-150.
108. Мід Джорж Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста / Г. Джорж Мід // Пер. з англ. Та передмова Т. Корпало. – К.: Укр. центр духов. культури, 2000. – 416 с.
109. Москалець В. П. Психологічні основи виховання духовності в українській національній школі: дис. на здобуття наук.ступеня дотора псих. наук: 19.00.07 / В.П. Москалець. – К., 1996. – 425 с.
110. Мурадян А.А. Регионализм как проблема политологии / А.А. Мурадян // Вестник Московского государственного университета. – Серия 18. «Социология и политология». – 1995. – №3. – С. 83-89.
111. Нагорна Л.П. Національна ідентичність в Україні / Л.П. Нагорна. – К.: ІПІЕНД, 2002. – 272 с.
112. Надолішній П. І. Етнонаціональний фактор адміністративної реформи в Україні: проблеми теорії, методології, практики / П. І. Надолішній. – К.: УАДУ, 1998. – 264 с.
113. Национальная идея: смысл и механизм действия // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Випуск XI. – Запоріжжя: РА “Тандем – У”, 2000. – С. 82-100.
114. Нація серед націй: смисли і значення / За заг. ред. В.О.Ананьїн, Б.В.Попов. – К.: Київський військовий ін-т управління і зв’язку, Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди, 1999. – 108 с.
115. Наулко В. Національні меншини / В. Наулко // Хто і відколи живе в Україні. – К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами національних меншин України, 1998. – 80 с.
116. Нахманович В. Динаміка етнонаціональних процесів в Україні і завдання державної етнополітики / В. Нахманович // Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду. – К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2004. – С. 105-106.
117. Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення // Державний Комітет статистики України. – К., 2003. – 246 с.
118. Нельга О. Етнічний склад і етнічна структура суспільства: спроба уточнення понять / О. Нельга // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –2009. – №1. – С. 115-126.
119. Обушний М. Етнонаціональна ідентичність в контексті формування української нації: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня дотора політ. наук: спец. 23.00.05 “Етнополітологія та етнодержавознавство” / М. Обушний. – К., 1999. – 34 с.
120. Олійник Я.Б. Вступ до соціальної географії / Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – 204 с.
121. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б. Кухти. Ч. 4: Міжнародна політика. – Львів: Кальварія, 1999. – 436 с.
122. Павлова Т.Социальные движения как фактор трансформации институциональной среды: проблемы теории / Т. Павлова // Полис. – 2008. – № 5. – С. 113-124.
123. Палій Г. Становлення єдиної національної ідентичності в Україні / Г. Палій // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2 – С. 38-45.
124. Пирожков С. Українські пріоритети в геополітиці / С. Пирожков // Віче. – 2000. – № 5. – С. 45-52.
125. Пірен М. І. Основи політичної психології / М. І. Пірен. – К.: Міленіум, 2003. – 418 с.
126. Піскун В. У пошуках ідентичності. Українська перспектива як усвідомлений вибір / В. Піскун // Віче. – 2004. – №12. – С. 53-58.
127. Погоріла Н. Б. Регіональні поділи в Україні на прикладі політичної культури / Н. Погоріла // Політична культура: теорія, проблеми, перспективи. – К., 2004. – С. 63-81.
128. Покровский Н.Е. Глобализация и конфликт / Н.Е. Покровский // Вестник Московского государственного университета. Серия 18. «Социология и политология». – 1999. – №2. – С. 24-31.
129. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко. – К.: “Генеза”, 2004. – 736 с.
130. Політологія / За ред. О.І. Семківа. – Львів: Світ, 1993. – 576 с.
131. Пономарьов А. Нація / А. Пономарьов // Етнічний довідник у трьох частинах. Поняття та терміни / За ред. Євтуха В., Аза Л., Кураса І. та ін. – Ч. І. – К.: Фенікс, 1997. – С. 99.
132. Попов В. Етнос і соціум / В. Попов, В. Піддубний, Л. Шкляр. – К.: Наукова думка, 1993. – 170 с.
133. Попович М. До питання про українську ментальність та її витоки / М. Попович, Ю. Писаренко // Проблеми теорії ментальності. – К.: Наукова думка, 2006. – С. 302-323.
134. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці: [монографія] / В.А. Поповкін. – К.: Наукова думка, 1993. – 210 с.
135. Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история / Б.Ф. Порошнева. – М.: Наука, 1966. – 216 с.
136. Прозорова Н. Особливості кримського регіоналізму / Н. Прозорова // Віче. – 2003. – № 2. – С. 31-36.
137. Ребет Л. Теорія нації / Л. Ребет.– Львів: Державність, 1997. – 190 с.
138. Регіональна політика України: формування соціогуманітарних пріорітетів розвитку / Український незалежний центр політичних досліджень: [За заг. ред. Ю. Тищенко]. – К.: УНЦПД, 2006. – 332 с.
139. Регіонально-адміністративний менеджмент: Навчальний посібник; [під ред. д. філос. н., проф. В. Г. Воронкової]. – К.: Видавничий дім “Професіонал”, центр учбової літератури, 2010. – 352 с.
140. Реєнт О. Українська національна ідея і християнство. / О. Реєнт, О. Лисенко. –К.: “Богдан”, 1997. – 124 с.
141. Результати соціологічного дослідження, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова з 31 травня по 18 червня 2007 року [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.uceps.org/ ua.
142. Римаренко Ю.І. Етнодержавство. Теоретико-метологічні засади. / Ю.І. Римаренко, Л.Є. Шкляр, С.Ю. Римаренко. – К.: Інститут держави і права В.М. Корецького НАН, 2001. – 264 с.
143. Римаренко Ю. Національно-державне будівництво / Ю. Римаренко, І. Курас, Ю. Шемшученко. – К.: Довіра, 1999. – 559 с.
144. Рікер П. Сам як іншй / П. Рікер; [пер. із фр.]. – К.: Дух і Літера, 2000. – 458 с.
145. Розумний М. Формування національної ідентичності як пріоритет політики безпеки / М. Розумний // Політичний менеджмент. – 2010. – № 3 (42). – C. 116-123.
146. Рудницька Т. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін / Т. Рудницька. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1998. – 176 с.
147. Ручка А. Динаміка ціннісних відданостей населення України: 1991-2000 роки / А. Ручка // Соціокультурні ідентичності та практики / Під ред. А. Ручки. – Київ, 2002. – С. 182-184.
148. Ручка А. Соціокультурне підґрунтя демократичної консолідації / А. Ручка // Українське суспільство 1992-2006. Соціологічний моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2006. – С. 347-355.
149. Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення / М. Рябчук. – К.: “Критика”, 2000. – 304 с.
150. Рябчук М. Дилеми українського Фауста: громадянське суспільство і “розбудова держави” / М. Рябчук. – К.: “Критика”, 2000. – 272 с.
151. Свідзинський А. Це складне національне питання / А. Свідзинський. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1994. – 67 с.
152. Семененко И. Диллемы национальной идентичности: политические риски и социальние приобретения / И. Семененко // Полис. – 2009. - № 6. – С. 8-23.
153. Семененко И. Идентичность в системе координат мирового развития/ И. Семененко, В. Лапкин, В. Пантин // Полис. – 2010. – № 3. – С. 40-59.
154. Симоненко В.К. Регионы Украины: проблемы развития / В.К. Симоненко. – К.: Наукова думка, 1997. – 263 с.
155. Сімченко Г. Людина в кризовому соціумі: ідеологічні виміри / Г. Сімченко // // Наука. Релігія. Суспільство. – 2004. – № 1. – С. 302-307.
156. Смирнов А.М. Регионализация/ А.М. Смирнов // Политическая энциклопедия / Под ред. Г.Ю. Семигина. В 2-х т. – М.: Мысль, 2000. – Т. 2. – С. 332-333.
157. Сміт Е. Національна ідентичність / Е. Сміт; [пер. з англ.]. – К.: Основи, 1994. – 223 с.
158. Смолянский В.Г. Региональные конфликты и пути их преодоления / В.Г. Смолянский // Вестник Московского государственного университета. Серия 18. Социология и политология. – 1995. – № 3. – С. 89-95.
159. Смотрицький Є. Трансформація свідомості / Є. Смотрицький // Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть / Редкол.: С. Рябов та ін. – К.: Вид-чий дім “КМ Akademia”, 2001. – С. 69-71.
160. Солженицын А.И. На возврате дыхания и сознания / А.И. Солженицын // Новый мир. – 1991. – № 5. – С. 3-12.
161. Социальные идентификации и идентичности / За ред. С.А. Макеев, С.Н. Оксамитная, Е.В. Швачко. – К.: Ин-т социологии НАН Украины. – 1996. – 185 с.
162. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За ред. В.І. Воловича. – К.: Укр. центр духовної культури, 1998. – 736 с.
163. Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві / Науковий альманах за ред. О. Майборода, Р. Чілачава, Т. Пилипенко. – К.: Фонд “Європа ХХІ”, 2002. – 312 с.
164. Стебельський Б. Ідеї і творчість: збірник статтей та есеїв / Б. Стебельський. – Торонто: Видання Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (Канада), 1991. – 352 с.
165. Стегній О.Г. Регіоналізм в Україні як об’єкт соціологічного дослідження / О.Г. Стегній, М.М. Чурілов. – К.: ПП “Саланг”, 1998. – 217 с.
166. Степико М. Сучасний етап становлення української політичної нації: характерні особливості / М. Степико // Стратегічна панорама. – 2004. – №1. – С. 84-90.
167. Сторонянська І. Міжрегіональна інтеграція в Україні: Монографія / І. Сторонянська, С. Шульц; Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів: Арал, 2007. – 292 с.
168. Супоницкая И.М. Юг как феномен цивилизации США / И.М. Супоницкая // Регионы и регионализм в странах Запада и России. – М.: ИВИ РАН, 2001. – С. 114-124.
169. Сухачев В.Ю. Особенности конституирования национальной и этнической идентичности в современной России / В.Ю. Сухачев // Национальная идентичность: теория и реальность. – СПб.: Гражданская инициатива, 1999. – С. 30-37.
170. Татаренко Т. Баланс інтересів як умова територіально-політичного розвитку українського простору / Т. Татаренко // Політичний менеджмент. – 2010. – № 3 (42). – C. 3-18.
171. Татаренко Т. Регіональний чинник у формуванні політичної ідентичності / Політичний менеджмент. – 2009. – N 4 (37). – C. 51-60.
172. Тихонович В. Проблема соціальної солідарності в кризовому суспільстві / В. Тихонович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – № 2. – С. 54-69.
173. Тодоров І. Національна ідея в контексті європейського покликання України / І. Тодоров // Наука. Релігія. Суспільство. – 2004. – № 1. – С. 308-313.
174. Томпсон Е. Регіони, регіоналізація та регіоналізм у сучасній Європі / Е. Томпсон // Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. – Луганськ: “Альма-матер”, 2002. – С. 95-110.
175. Туренко В. Аспекти націософії українського організованого націоналізму / В. Туренко // Політичний менеджмент. – 2008. – № 4 (31). – C. 107-118.
176. Україна в 2006 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку: Експертна доповідь / За заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2007. – 264 с.
177. Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку: Експертна доповідь / За заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2007. – 256 с.
178. Україна: інтелект нації на межі століть: [монографія] / В.М. Ворона, В.К. Врублєвський. – К.: Інтелект, 2000. – 508 с.
179. Українське суспільство 1994 – 2004: [соціологічний моніторинг] / За ред. Н. Паніної. – К.: “Заповіт”, 2004. – 64 с.
180. Українське суспільство 1992–2006: [соціологічний моніторинг] / За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К.: “ІС НАНУ” 2006. – 578с .
181. Український соціум: соціально-політичні виміри / За заг. ред. В.С. Крисаченка. – К.: Знання України, 2005. – 176 с. – (Матеріали засід. “круглого столу” від 28 груд. 2004 р.)
182. Фартушний А. Національна ідея як динамічна система духовних вартостей / А. Фартушний // Українська національна ідея: реалії та перспектива розвитку. Випуск 1. – Львів: Інститут народознавства Національної академії наук України, 1999. – С. 28-34.
183. Феномен нації: основи життєдіяльності / За ред. Попова Б. – К.: Тов-во “Знання”, 1998. – 264 с.
184. Філософія. Природа, проблематика, класичні розділи: [нав. посібн.] / В.П. Андрущенко, Г.І. Волинка, Н.Г. Мозгова та ін. За ред Г.І. Волинки. – К.: Каравела, 2009. – 368 с.
185. Философский словарь / За ред. И.Т. Фролова. – М.: Издательство политической литературы, 1991. – 560 с.
186. Франк С. Непостижимое / С. Франк. – М.: Правда, 1990. – 607 с.
187. Фрейд З. Вступ до психоаналізу / З Фрейд; [пер. з нім. П. Таращук]. – К.: Основи, 1998. – 709 с.
188. Фрейд З. По ту сторону принципа наслаждения; Я и Оно; Неудовлетворённость культурой / З. Фрейд. – СПб.: Алетея, 1999. – 252 с.
189. Фрейд З. “Я” и “Оно” / З. Фрейд // Зигмунд Фрейд. Избранное. – Книга 1. – М.: “Московский рабочий”, “Вся Москва”, 1990. – 160 с.
190. Фромм Е. Революція надії / Е. Фромм // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. – К.: Либідь, 1996. – С. 135-192.
191. Фуко М. Воля к знанию. История сексуальности. Т. 1. / М. Фуко / Воля к истине. По ту сторону знания, власти и сексуальности. – М.: Касталь, 1996. – 448 с.
192. Хабермас Ю. Историческое сознание и посттрадиционная идентичность. Западная ориентация федеративной респулики / Ю. Хабермас. – Донецк, 1999. – С. 76-77. – (В поисках национальной идентичности (философские и политические статьи).
193. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Ю. Хабермас; [пер. с нем.]. – СПб.: Наука, 2000. – 380 с.
194. Хабермас Ю. Расколотый Запад / Юрген Хабермас; [пер. с нем]. – М.:Издательство “Весь Мир”, 2008. –192 с.
195. Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления. / М. Хайдеггер. – М.: Республика. – 1993. – 447 с.
196. Хамітов Н. Людина і народ: етноантропологія / Н. Хамітов // Філософія: світ людини: Курс лекцій / [В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов та ін.]. – К.: Либідь, 2003. – С. 400-414.
197. Хобта С.В. Аксеологический аспект межрегиональных отношений Востока и Запада Украины/ С.В. Хобта // Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє: Матер. Всеукр. конф., 25-26 травня 2006 р., м. Луганськ. – Луганськ, 2006. – С. 36-39.
198. Хотинец В. О содержании и соотношении понятий этническая самоидентификация и этническое самосознание / В. Хотинец // Социс. – 1999. – №9. – С. 72-73.
199. Цюрхер К. Мультикультурализм и этнополитический порядок в постсоветской России: некоторые методологические замечания/ К. Цюрхер // Полис. – 1999. – № 2. – С. 105-118.
200. Черниш Н. Україна сьогодні: Львів – Донецьк / Н. Черниш // Дух і літера. – 2003. – №11-12. – С. 9-18.
201. Шевченко А. Етнічна меншина / А. Шевченко // Мала енциклопедія етнодержавознавства; За ред. Римаренка Ю. – К.: Довіра, 1996. – С. 37.
202. Шевченко В. Українознавчий вимір регіону / В. Шевченко // Українознавство. –2005. – № 3. – С. 173-181.
203. Шморгун О. Основний зміст поняття “українська національна їдея” / О. Шморгун // Розбудова держави. – 1997. – № 6. – С. 10-19.
204. Шпорлюк Р. Імперія та нації. З історичного досвіду України, Росії, Польщі та Білорусі: [пер. з англ] / Р. Шпорлюк. – К.: Дух і Літера, 2000. – 354 с.
205. Шпорлюк Р. Українске національне відродження в контексті европейскої історії XVIII – початку XIX ст. / Р. Шпорлюк // Україна. Наука і культура. Вип. 25. – К., 1991. – С. 159-167.
206. Штульберг Б.М. Региональная политика России: теоретические осно