СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІСТИЧНІ ВИМІРИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди»

На правах рукопису

ПОТУЖНІЙ ОЛЕГ ПЕТРОВИЧ

УДК 165.742:316.32

СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІСТИЧНІ ВИМІРИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
філософських наук

Науковий керівник
Рик Сергій Миколайович,
кандидат філософських наук, доцент

Переяслав-Хмельницький – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ТА СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ СУЧАСНОСТІ………………………………………………………………… 12
1.1. Глобальні виклики та соціально-гуманістичні цінності сучасного світу 12
1.2. Гуманітарні суперечності глобалізації…………………………………… 31
РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІСТИЧНИХ ВИМІРІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ................................................................................................. 46
2.1. Соціально-гуманістичні пріоритети глобалізаційних процесів...………. 46
2.2. Соціально-філософська сутність гуманітарної глобалізації……………. 58
2.3. Екзистенційно-гуманістичний смисл глобалізації………………………. 75
РОЗДІЛ 3
СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІСТИЧНІ ЦІНОСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ.................. 92
3.1. Соціально-гуманістична необхідність формування глобального громадянського суспільства…………………………………………………… 92
3.2. Політико-правові засади збереження соціально-гуманістичних пріоритетів глобалізації………………………………………...…………….. 103
3.3. Етичний ідеал у системі глобалізаційних цінностей………………....... 130
ВИСНОВКИ...................................................................................................... 151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………. 162

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена зростанням впливу глобалізації на розвиток і трансформацію соціально-гуманістичних цінностей суспільства та необхідністю осмислення соціальної значущості нових аксіологічних парадигм, які з’являються на зміну традиційним. Оптимально збалансоване вирішення проблем сталого розвитку, екобезпеки, національно-культурної ідентичності народів тощо і глобалізації соціокультурного простору ускладнюється суперечливим характером та неоднозначністю соціально-гуманістичних оцінок і наслідків. Негативним гуманістичним викликом глобалізації стало формування суспільства масової культури з нехтуванням загальнолюдських ідеалів гуманізму та утвердженням стереотипів людської поведінки, сформованої засобами масової інформації.
Незважаючи на те що глобалізаційні процеси приносять людству негативні наслідки (нерівномірний і несправедливий розподіл світових матеріальних благ, загроза втрати національно-культурної ідентичності, монополістичний характер діяльності транснаціональних компаній, стихійне розширення міграційних потоків, небезпека екологічного виснаження й забруднення навколишнього середовища, вплив масової культури на простого пересічного громадянина, феномен міжнародного тероризму тощо), вони обумовлюють і позитивні перспективи (зростаючий технологічний прогрес, зміцнення й розширення світового ринку, формування інформаційного простору, поглиблення взаєморозуміння між різними світовими культурами й цивілізаціями, підвищення мобільності кожної окремої особистості та отримання нею широких можливостей для вибору своїх життєвих стратегій і пріоритетів). Тому, розглядаючи глобалізацію як незворотний об’єктивний історичний процес, що охоплює всі доленосні сфери життя людей, у ході якого відбувається становлення інтеграційних структур і зв’язків світового масштабу, необхідно розкрити її соціально-гуманістичні виміри, які вона несе в собі. Від розуміння і сприйняття соціально-гуманістичних цінностей, які супроводжують глобалізацію, на які загальнолюдські пріоритети вона зорієнтована і які морально-етичні ідеали утверджуватиме, залежатиме те, за яким сценарієм будуть розгортатися глобалізаційні процеси в геопланетарному просторі. Усе це націлює соціально-філософські дослідження на поглиблений науковий пошук, який міг би «озброїти» соціальну практику надійною методологією пізнання соціально-гуманістичної специфіки глобалізації. Саме ця обставина стимулює дослідження в сфері визначення шляхів гуманізації глобального поступу, спонукає до здійснення глибокого аналізу й прогнозу щодо практичного використання наукових висновків та рекомендацій стосовно рушійного потенціалу соціально-гуманістичних імперативів.
Таким чином, системне дослідження соціально-гуманістичних вимірів глобалізації є надзвичайно важливим як у теоретичному, так і в світоглядному та практичному планах, що обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.
Феномен глобалізації як сучасний прояв соціально-гуманістичних процесів став об’єктом ретельного аналізу порівняно недавно – наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Особливо велику увагу до відповідних проблем виявили як українські (В. Андрущенко, Л. Губерський, В. Кремень, С. Кримський, М. Михальченко, І. Надольний, А. Толстоухов, Л. Шкляр, С. Пирожков, М. Попович та ін.), так і зарубіжні (З. Батман, Зб. Бжезінський, Е. Гідденс, А. Гор, У. Екко, М. Кастельс, Г. Кіссінджер, М. Макклюен, А. Печчеі, Ч. Тейлор, Ф. Фукуяма та ін.) вчені. Їхніми зусиллями були окреслені основні контури глобалізму та глобалістики, виміри життя людини в контексті глобальних цінностей, позитивні та негативні наслідки глобальних гуманістичних аспектів утручання тих чи інших суб’єктів впливу на людство в цілому.
Виявленню соціально-економічних імперативів глобального розвитку та обґрунтуванню моделей оптимальної системної взаємодії з демонстрацією не лише позитивних діянь і плодів глобалізації, а й її все більш руйнівних проявів у міжрегіональному, міждержавному та цивілізаційному контекстах, обґрунтуванню соціально-гуманістичної оцінки цих процесів присвячені роботи зарубіжних дослідників (Е. Азроянца, Л. Зубченка, Е. Кочетова, М. Мойсеєва, А. Неклеси, А. Панаріна, Дж. Сороса, С. Хантингтона, Ю. Шишкова, Ю. Яковця та ін.), ці явища відображені також у працях вітчизняних учених (О. Білоруса, А. Гальчинського, М. Максимової, Ю. Павленка, Ю. Пахомова, І. Тимків, Т. Циганкової та ін.)
Специфіка нашого дослідження визначає необхідність звернення не лише до здобутків суспільно-філософської і соціально-економічної думки, а й до надбань інших дисциплін. Роботи, здійснені в межах соціології (К. Жигульський, А. Камінська та ін.), політології (В. Бебик, І. Василенко, В. Горбатенко, М. Лебедєва, Т. Лоуі, В. Никонов, М. Шепелєв та ін.), геополітики (К. Гаджиєв, X. Маккіндер, Є. Осельська та ін.), концепції сталого розвитку (К. Дергачова, Б. Дорст, А. Скаленко, Є. Яхнін та ін.), етнографії (Л. Гумільов та ін.), біоетики (В. Поттер та ін.), етики, культурології та теології (П. Бергер, О. Величко, І. Кант, Іоанн-Павло ІІ, К. Субірі, Е. Цверде, А. Швейцер та ін.) заклали основи розуміння та стимулювали піднесення гуманістичного інтересу, у тому числі й у межах соціальної філософії, до проблем глобальних структур людського буття.
Аналіз основних рис глобалізованого суспільства міститься також у концепції інформаційного (постіндустріального) суспільства (Д. Белл, Дж. Гелбрейт, О. Тоффлер та ін.), теорії ноосфери та планетаризації свідомості (Дж. Аллен, В. Вернадський, М. Нельсон, Д. Радьяр, П. Теяр де Шарден та ін.), у вивченні окремих аспектів сучасної цивілізації, пов’язаних із глобалізаційними процесами (У. Бек, Р. Робертсон, Дж. Стігліц, І. Валлерстайн та ін.), інформаційними технологіями (О. Литвиненко та ін.).
Існує велика група праць вітчизняних і зарубіжних філософів, у яких розглядаються соціально-гуманістичні аспекти проблеми глобалізації в контексті формування екологічної культури суспільства (Ф. Канак, М. Кисельов, В. Крисаченко, М. Хилько та ін.), розвитку соціального пізнання, екологічної освіти та освіти глобалізованого суспільства (О. Базалук, М. Бойченко, М. Надольний, І. Стогній та ін.), розробки основ громадянського суспільства та філософської антропології (Е. Арато, В. Гура, К. Леві-Стросс, Р. Кірт, Дж. Коген, О. Чувардинський, В. Шинкарук та ін.), теорії національних держав (В. Кувалдін, Ф. Тернер та ін.), юридично-правових основ екологічної політики (В. Лозо та ін.), питань міжнародного тероризму та міжнародної безпеки (В. Гусейнов, В. Заплатинський, Ю. Кузнецов, Є. Макаренко, Й. Матіс, Б. Парахонський, Є. Пивоваров, Є. Сатановський, Г. Хміль, М. Шмельова та ін.).
Однак опрацювання великого обсягу наукових джерел у сучасній вітчизняній і зарубіжній філософській літературі переконує в тому, що соціально-гуманістичні виміри глобалізації ще не розглядалися в якості предмета спеціального соціально-філософського аналізу, отож, обрана тема дослідження характеризується високою актуальністю і новизною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» кафедри філософії за 2009-2010 рр. за державним реєстраційним №0109U002643 «Філософія освіти глобалізованого суспільства», затвердженої наказом МОНМСУ № 1043 від 17.11.2008 р. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради університету (протокол № 3 від 26 грудня 2008 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення процесу формування соціально-гуманістичного змісту глобалізаційного розвитку суспільства та виявлення активної ролі, можливостей та механізмів впливу соціально-гуманістичних цінностей на базові структури глобального соціуму, розробка теоретико-методологічних підходів та практичних засобів протидії антигуманістичним тенденціям глобалізації.
Досягнення поставленої мети можливе в результаті визначення й послідовного вирішення таких конкретних дослідницьких завдань:
- систематизації основних глобальних викликів та соціально-гуманістичних цінностей сучасного соціокультурного простору та встановлення взаємозв’язку між ними;
- уточнення та розвитку головних положень загальної теорії глобалізації, розкриття причин та специфіки її гуманітарних суперечностей, а також визначення чинників і критеріїв соціально-гуманістичної спрямованості глобалізаційних процесів;
- виявлення соціально-гуманістичних пріоритетів глобалізаційного розвитку, розкриття екзистенційно-гуманістичного смислу глобалізації та місця людини в цьому процесі;
- обґрунтування необхідності виконання соціально-гуманістичної експертизи за здійсненням глобальних проектів та визначення умов формування глобального громадянського суспільства;
- конкретизація політико-правових засад забезпечення основних прав і свобод людини за доби глобалізації, а також з’ясування міри відповідальності історичного суб’єкта на глобальному рівні;
- визначення соціально-гуманістичного змісту проективної функції етичного ідеалу в системі глобалізаційних цінностей сучасності.
Об’єкт дослідження – глобалізація як сутнісний стан світового суспільства.
Предмет дослідження – соціально-гуманістичні виміри глобалізації, зокрема екзистенційно-ціннісні засади та чинники їх формування.
Методи дослідження. Багатоманітність соціально-гуманістичних проявів глобалізації, їхня внутрішня суперечливість і мінливість зумовили методологічний плюралізм у вирішенні поставлених завдань. На основі діалектичного методу розкрито суперечливу природу соціально-гуманістичної оцінки глобалізаційного поступу суспільства, показано типи протиріч та взаємозв’язку між ними. Історично-порівняльний метод дав можливість виявити специфічні риси соціально-гуманістичних цінностей та особливості їхнього впливу на глобалізаційні процеси. Системний, структурно-функціональний та соціально-аксіологічний аналізи стали методологічним підґрунтям для розгляду соціально-гуманістичного виміру глобалізації як цілісної системи якісних критеріїв, показників, механізмів, функцій пов’язаних з об’єктивними і суб’єктивними чинниками, які характеризують ефективність гуманітарної політики суспільства в умовах глобального розвитку. Феноменологічний метод допомагав поглибленому розумінню й наочному підтвердженню сутності соціально-гуманістичного виміру глобалізації як складного динамічного соціокультурного феномена. Важливою складовою методології дослідження був міждисциплінарний підхід, який сприяв залученню та використанню результатів і напрацювань у галузі соціології, економіки, політології, теорії державного управління, права, культурології, екології щодо оцінювання результатів глобальних змін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній соціальній філософії комплексним дослідженням соціально-гуманістичних аспектів розвитку глобалізації в соціокультурному просторі.
Уперше:
- розкрито зміст поняття «соціально-гуманістичний вимір» як рівень реалізації гуманістичних цінностей в глобалізаційній практиці, інтегрально-комплексний феномен, що спрямований на конструктивне розв’язання суперечностей між людиною і навколишнім середовищем, з урахуванням специфіки обох сторін та використанням загальнолюдських цінностей, як своєрідного критерія здатності людства до самозбереження;
- узагальнено основні теоретичні підходи для розуміння і проведення соціально-гуманістичної оцінки глобалізації як об’єктивно обумовленого процесу; обгрунтовано суперечливий характер цього явища і встановлено продуктивні напрями, у ході яких суспільство отримує позитивні матеріальні блага й духовні цінност; відображено його редуктивні складові, які уможливлюють негативні наслідки для людства;
- уведено в науковий обіг новий соціально-гуманістичний підхід для аналізу й розв’язання складних суспільно-економічних, геополітичних, екологічних, антропологічних, гуманітарних та ін. проблем, який визначає високі гуманістичні людино- і природоцентричні критерії оцінки у сфері глобальних суспільних трансформацій.
Удосконалено:
- аргументацію щодо необхідності зміни політико-юридичних засад становлення глобальної цивілізації для запобігання поглиблення кризового стану довкілля й забезпечення охорони прав людини та її духовного розвитку шляхом поєднання правових норм і сучасних соціально-гуманістичних цінностей;
- класифікацію сучасних соціокультурних протиріч, суперечностей і тенденцій соціального світу в умовах глобалізації; методологічний підхід до аналізу їх взаємодії із системою соціально-гуманістичних цінностей і навпаки.
Дістали подальший розвиток:
- категорії етичного ідеалу та громадянського суспільства, які в умовах глобалізації соціальних процесів розширяють свої методологічні функції і виводять світоглядні уявлення сучасної людини за традиційні економічні, екологічні, політичні, правові, культурні, моральні межі масового суспільства;
- базові цінності людського буття, насамперед, фундаментальні природні й предметні цінності, які забезпечують безпосереднє існування людини і, власне, соціально-гуманістичні цінності, тобто доленосні виміри життєдіяльності та спілкування людей.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки й результати дисертаційного дослідження являють собою певний внесок у розвиток теорії й методології осягнення впливу соціально-гуманістичних цінностей на процеси глобалізації світу, що безпосередньо відноситься до компетенції соціальної філософії. Дослідження поглиблює розуміння зростаючої значущості соціально-гуманістичних цінностей в епоху глобалізації, розкриває активну роль гуманітарної політики держави в глобалізованому світі, визначає реальні показники, які здатні втримати масштаби глобалізації в межах загальнолюдських пріоритетів.
Практичне значення дисертації визначається тим, що основні її положення можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу філософії та соціальної філософії, підготовці спецкурсів та проведенні практичних занять із філософських дисциплін, прикладної етики, екології, безпеки життєдіяльності, міжнародної безпеки, біоетики, політології, соціології тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною роботою автора. Усі результати, викладені в роботі, та положення, що виносяться на захист, одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, результати і висновки автора дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на 12 наукових конференціях різного рівня, зокрема: ХІV Всеукраїнських Сковородинівських читаннях (Переяслав-Хмельницький, 2009); Міжнародній науковій конференції «Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея» (Чернівці, 2009); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Організаційно-педагогічні умови управління виховним процесом у підготовці майбутніх педагогів: інноваційний досвід освіти, проблеми, традиції та перспективи» (Переяслав-Хмельницький, 2009); науково-практичній конференції «Соціальна етика: модуси відповідальності» (Київ, 2010); Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2011» (Київ, 2011); ІV Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Підготовка майбутнього педагога в умовах реформування вищої освіти: проблеми, теорія і практика» (Переяслав-Хмельницький, 2011); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Український науково-інтелектуальний простір: реалії та перспективи розвитку» (Переяслав-Хмельницький, 2011); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасна парадигма формування професіоналізму майбутніх фахівців» (Переяслав-Хмельницький, 2011); науково-практичній конференції «Природа і людина: справедливість спільносвіту» (Київ, 2011); ХІІІ Міжнародній науковій конференції молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Київ, 2011); ХХ ювілейній Міжнародній науково-практичній конференції «Українознавство та всесвітня історія: теоретико-методологічні засади наукових парадигм» (Київ, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Безпека життєдіяльності і охорона здоров’я дітей і молоді ХХІ сторіччя: сучасний стан, проблеми та перспективи» (Переяслав-Хмельницький, 2011).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, з них 4 у фахових наукових виданнях і 5 – у матеріалах науково-теоретичних і науково-практичних конференцій. Усі роботи виконано одноосібно.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Здійснений у дисертаційній роботі аналіз дозволяє зробити висновки, що дослідження соціально-гуманістичних вимірів глобалізації є однією з найбільш актуальних проблем сучасної соціальної філософії. Актуальність цієї проблеми обумовлена, насамперед, інноваційними формами й механізмами взаємодії суспільно-політичних суб’єктів на глобальному й локальному рівні та необхідністю соціально-гуманістичної оцінки цієї взаємодії. Процеси глобалізації, економічна й політична інтеграція, науково-технічна та інформаційна революції сформували принципово нову ситуацію буття, яка вимагає свого осмислення з позиції гуманізму й людиноцентризму.
У першому розділі дисертації «Методологічні принципи дослідження глобальних процесів та соціально-гуманістичних цінностей сучасності» визначено методологію пізнання соціальних процесів, виділено основні виклики глобалізації, що постали перед людством, окреслено систему соціально-гуманістичних імперативів і норм, які здійснюють аксіологічний вплив на протікання соціальних процесів світового масштабу, розкрито сутність гуманітарних суперечностей глобалізації та запропоновано шляхи для їх подолання.
1. У дослідженні доведено, що початок ХХІ ст. ознаменований двома векторами соціального розвитку: прогресіоністським та есхатологічним. Особливості першого полягають у тому, що його прихильники обґрунтовують модерні шляхи технологічного розвитку цивілізації, за яких людство одержить принципово нові можливості для використання природних ресурсів та власних інтелектуально-культурних досягнень. На нашу думку, успіх цього цивілізаційного прориву базуватиметься на інформаційних технологіях, які забезпечать ефективне управління політичними, економічними, енергетичними, комунікативними та ін. процесами та швидко насичать споживчий ринок сукупного людства. Другий вектор концентрує увагу на регресивних аспектах світової цивілізації. Він поєднує різні теологічні моделі кінця світу та фіналістичні теорії кінця історії сучасних учених.
Найбільшими глобальними викликами сучасності є проблеми коеволюційного розвитку людини й біосфери, питання війни і миру, голоду, ресурсів, енергетики, справедливого світового устрою, рівного доступу до здобутків науки, освіти, культури, мистецтва, засобів і механізмів комунікації тощо.
Обґрунтовано, що особливе місце в системі глобальних викликів займає екологічна проблематика, яка має дві негативні складові, це – руйнівне втручання людини в природне середовище та техногенне забруднення довкілля відходами людської діяльності. Розповсюдження негативних екологічних тенденцій глобалізації стимулює потреби формування морально-гуманістичної свідомості, морально-етичної відповідальності людини за стан Землі перед майбутніми поколіннями.
У результаті аналізу визначено, що важким викликом сучасності, який має глобальний масштаб, є нагромадження індустріальним і постіндустріальним суспільством засобів знищення, яке набуло можливості абсолютної ліквідації життя на Землі. До них належать засоби ядерного і термоядерного знищення, розпаду й синтезу, хімічного, біологічного, геологічного впливу на природу, а також технічні, енергетичні, інформаційні та ін. потужності, вихід яких з-під контролю фахівців може перетворитися в потужну спустошливу безодню (прикладом є Чорнобиль, Фукусіма).
Не меншу загрозу цивілізаційному розвитку світової спільноти становлять локальні війни та терористичні акти, які є своєрідним індикаторами глобальних катастроф. Найбільш вибухонебезпечними регіонами на сьогодні є територія індо-пакистанського конфлікту, Балкани, Близький Схід, Сомалі, Афганістан, Ірак, Іран, Центральна Америка, Ефіопія та ін.
У кінці ХХ ст. людство як конкретна цілісність стало мегасистемою, у якій порушені механізми самоорганізації, саморегуляції та саморозвитку. Висновком із цього стало те, що біфуркаційні процеси виводять людство із стаціонарного та лінійного стану і вимагають синергетичного вирішення питань і методів нелінійного мислення.
Отже, на цьому гостроконфліктному тлі лише соціально-гуманістичні цінності можуть стати надійним регулятивом між негативними і позитивними проявами буття сукупного людства. Загалом система базових цінностей поділяється на дві групи: це природні та соціально-гуманістичні цінності. Перші створюють людині матеріальну основу буття, а другі надають їй людиноцентричного, гуманістичного виміру. До другої групи відносяться громадянські, ідентифікаційні, морально-етичні, гносеологічні, суспільні, цивілізаційні, естетичні, культурні та ін. цінності, які додають цивілізації духовності.
2. Важливим висновком із першого розділу дисертації є визначення глобальної культури (та її специфічних проявів «давоської» та «клубної» культури), американізованої за змістом, і утвердження того, що вона не може бути єдиним головним і універсальним засобом гуманізації глобальних процесів.
Окрім збройних конфліктів, які є крайньою формою політичної боротьби та антигуманізму, у часи глобалізації з’явився новітній тип насильницьких відносин – інформаційне насильство. З кожним роком воно набуває все нових і нових форм.
Великі цивілізаційні суперечності викликає авторитарна глобалізація, яка породжує злиденність населення в економічно відсталих країнах, симптоми авторитарної світової держави, упереджувальні збройні конфлікти. Це головна причина диференціації між розвинутими державами та країнами «третього світу», а також нерівності в політико-економічних взаєминах між ними.
Зроблено висновок, що ці гуманітарні суперечності не переважають позитиві ефекти глобалізації, які виявляються в розширенні світового гуманітарного простору, усвідомленні світовою спільнотою культурно-гуманістичних орієнтирів розвитку цивілізації, міжнародна підтримка подоланню гуманітарних катаклізмів, міжнародний контроль за дотриманням прав і свобод громадян, усвідомлення необхідності гуманістичного ставлення до природи, посилення всіх видів безпеки тощо.
У другому розділі дисертації «Сутність соціально-гуманітарних вимірів глобалізації» нами виокремлено соціально-гуманітарні пріоритети глобалізації, показано головні параметри гуманітарної глобалізації та її екзистенціально-гуманістичний зміст.
3. Доведено, що головним пріоритетом глобалізації повинні стати соціально-гуманістичні цінності, які мусять забезпечити основне право людини на безпечне й задовільне для життя й діяльності соціальне та природне середовище. Нами стверджується, що головним виміром глобалізації повинен стати людський розвиток, захист життя, здоров’я та гідності людини, подолання неграмотності, неосвіченості, голоду, гуманізація міжнародних політичних та економічних відносин, наповнення гуманістичними ідеалами навчання й виховання підростаючого покоління, подолання сутичок і нерозуміння на релігійному, етнічному та культурному ґрунті. Тому гуманістичною метою глобалізаційних процесів є витворення нового сенсу буття: повернення до людини як до родової, так і до індивідуальної істоти, а не лише як представника певної країни, етносу, нації, класу, колективу, конфесії, віку, статі, угрупування, тощо. Висновок у цих умовах стає очевидним, що існує два головних шляхи досягнення дійсно вселюдських, глобальних соціально-гуманістичних пріоритетів. З одного боку, це подолання протистояння цивілізацій через пошук консенсусу, взаєморозуміння й толерантності між ними, з іншого – пошук надцивілізаційних, усезагальних цінностей, які б були однаково сутнісними, зрозумілими та потрібними всім громадянам Землі.
За результатами дослідження стверджуємо, що у глобалізаційному контексті нового значення набувають поняття категоричного імперативу, екологічного імперативу та ідея вічного миру, на основі яких формуються образи глобалізованого суспільства та глобалізаційні моделі майбутнього. Висновком до цього є розробка стратегії сталого розвитку, яка спрямовує світову спільноту в прогресивному напрямку, з постійним зростанням індексу людського розвитку, урахуванням соціально-гуманістичної вимірності світових стандартів, бережливим ставленням до природного довкілля. На цих пріоритетах базується синергетична модель глобалізації, яка поєднує в собі узгоджений розвиток регіонів у напрямку глобальної системності як у політико-економічному, так і в соціально-гуманістичному вимірі.
4. У дисертації підтверджене припущення, що просторово-часові параметри глобалізації потребують від сукупного людства не лише системних дій, а насамперед соціально-філософського узагальнення цих процесів. Це дасть перспективу знайти рівновагу наявних ризиків та існуючих шансів у соціально-гуманістичному вирішенні проблем глобалізації. Таким чином, тенденції глобалізаційного розвитку світу й соціально-філософське осягнення цих процесів повинно бути взаємообумовленим, без цього ідеали гуманізму й моделі гуманізації не зможуть утілитися в реальне життя.
Соціально-філософський поняттєво-категоріальний аналіз сутності всепланетних та загальнолюдських подій і фактів дає можливість об’єктивно визначити специфіку будь-якого глобального феномена і здійснити його соціально-гуманістичну оцінку.
Соціально-філософське розуміння гуманітарної глобалізації допомагає креативно впливати на глобалізаційно-дискурсні ситуації (регіональні або цивілізаційні, економічні, ідеологічні, феміністичні), які виникають у світовій практиці. Соціально-гуманістичний вимір глобальних дискурсів сучасності здійснюється з позицій соціогенезу, аксіогенезу, інформогенезу, культурогенезу, які розглядають ці явища не в біосферній статиці, а в ноосферному розвитку.
На основі наукового аналізу й синтезу передових ідей соціальної філософії підтверджено, що центром гуманізації глобалізаційних процесів є людина, з одного боку, вона виступає як суб’єкт взаємодії, а з іншого – як об’єкт. У першому випадку дія впливу виключно залежить від її особистого рішення, у другому – людина сама може стати предметом впливу різних зовнішніх сил, про які вона не має навіть елементарної уяви.
Найбільш людиноцентричні й соціально-гуманістичні виміри глобалізації сконцентровані в її екзистенціальних аспектах. Адже обрання фундаментальних цінностей свого життя є глибоко екзистенційним вибором кожної людини. Саме від розуміння закономірностей здійснення цього вибору залежить формування глобальної системи цінностей. На екзистенційній основі людського буття вивершується ієрархія гуманістичних цінностей.
Сьогодні в структурі міждержавних відносин, окрім різноманітних видів інтервенції, фіксуються факти гуманітарної інтервенції, особливо американською культурою. Тому проявам культурно-гуманітарної експансії необхідно протиставити механізми збереження різних систем гуманітарних цінностей, які повинні забезпечити мультикультурну й самоідентичну основу для розвитку людської екзистенції. Гуманістичні цінності всіх культур повинні розвиватися в рівних умовах, а не за рахунок одна одної.
5. Екзистенційно-гуманістичний сенс глобалізації полягає в тому, що всі зміни, які відбуваються у світі, людина усвідомлює й переживає на особистісно-індивідуальному рівні, самостійно вирішує, чи включати універсальні (глобальні) цінності у світ своєї екзистенції, чи зберігати вірність кланово-родовим (локальним) принципам існування. Однак людина не повинна залишатися наодинці з глобалізаційними викликами, а відчувати державну гуманітарну підтримку, сутність якої відображена в «Декларації прав людини», ухваленої Генеральною асамблеєю ООН, та в інших міжнародних документах, постановах і актах.
Важливим екзистеційно-гуманістичним фактором є здоров’я людини. Усі державні документи України декларують, що людина є її найвищою цінністю, а здоров’я – умовою її гармонійного розвитку й основою всебічного піднесення суспільства. Насправді здоров’я людини є соціально-гуманістичною цінністю, невід’ємною частиною й суттєвим показником суспільного багатства. У свою чергу від суспільства багато в чому залежить стан здоров’я громадян, як воно цінується, використовується, охороняється, відтворюється. Охорона здоров’я людини складає необхідну екзистенційну умову розкриття й удосконалення людських здібностей і можливостей як гуманної рушійної сили і вищої мети суспільного прогресу в глобальному масштабі.
У третьому розділі дисертації «Соціально-гуманістичні цінності глобалізації» доведено потребу формування глобального громадянського суспільства як гуманістичної цінності сучасності, необхідність політико-правового забезпечення розвитку соціально-гуманістичних пріоритетів глобалізації та роль етичного ідеалу в системі глобалізаційних цінностей.
6. Об’єднуючою основою формування глобального громадянського суспільства можуть виступати лише загальнолюдські гуманістичні принципи. На сьогодні основними творцями глобального громадянського суспільства є міжнародні урядові організації, які, незважаючи на існуючі перепони, виступають суб’єктами і захисниками основних прав і свобод громадян усього світу. В умовах глобалізації можливі такі форми політико-правової і культурно-гуманітарної організації міжнародного співтовариства: монополярність, біполярність, поліполярність.
Відсутність, ігнорування, порушення, недотримання соціально-гуманістичних вимірів у системі координат глобалізаційного розвитку в роботі міжнародних організацій спричиняє виникнення політики «подвійних стандартів», яка завдає значної шкоди діяльності й авторитету цих об’єднань, що в сучасній ситуації недопустимо.
Починаючи з другої половини ХХ ст., у світі функціонує понад тисячу неурядових міжнародних громадських організацій, діяльність яких спрямована на утвердження цінностей громадянського суспільства як на регіональному, так і на глобальному рівні. Однак, проаналізувавши роботу багатьох із цих організацій, можна зробити висновок, що розвиток суспільства в напрямку глобального громадянського устрою на сьогодні зберігає лише тенденцію руху, але не є всезагальним і закономірним явищем. Нині світова спільнота зберігає велику кількість форматів розвитку людства: від демократії до авторитаризму. Але зростаюче усвідомлення розвиненими країнами, світовими лідерами, міжнародними урядовими і громадськими організаціями значення і ролі соціально-гуманістичних ідеалів і цінностей у суспільному розвитку людства переконує світову громадськість у необхідності поступальної розбудови глобального громадянського укладу. Успішне завершення цього процесу залежить від інтеграції гуманістичного розуміння і прагнення всього сукупного людства.
7. Соціально-філософський аналіз ноосферних теорій, порівняння західноєвропейських і північноамериканських моделей глобальної соціальності, використання концепції циклічних закономірностей для регіональної та глобальної прогностики, вивчення проблем збереження людської ідентичності, обґрунтування залежності земного життя від глобальних біосферних і соціосферних процесів однозначно підтвердили необхідність політико-правового взаємоузгодження глобалізаційно-гуманізаційних процесів.
Політико-правова система збереження навколишнього природного середовища почала складатися на початку ХХ ст. У 1910 р. на VІІІ Всесвітньому зоологічному конгресі в Австрії була обговорена пропозиція про створення міжнародної природоохоронної організації, діяльність якої була б цілеспрямована на збереження всіх видів життя на планеті. Продовженням цієї роботи стало прийняття акта про необхідність створення Консультативної комісії з проблем міжнародної охорони природи на міжурядовій конференції в 1913 р. у Швейцарії, незадовго до Першої світової війни. У 1923 р. у французькій столиці відбувся І Міжнародний конгрес з охорони природи, де йшлося про базові положення статуту й завдання Консультативної комісії. У 1948 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила статут Міжнародного союзу захисту природи (МСЗП). Пізніше, у 1960 р. Союз розширив сферу свого впливу і функції та змінив назву – Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП). У 1970 р. була прийнята Міжнародна програма ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (МАВ), а в 1972 р. Генеральною Асамблеєю ООН Програма ООН з навколишнього середовища та його розвитку (ЮНЕП). Логічним завершенням людиноцентричних зусиль цих організацій була Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, яка відбулася в 1975 р. в Гельсінкі і ухвалила рішення про першочергове надання пріоритетності гуманістичним цінностям у розвитку цивілізації. Подальша співпраця міжнародних організацій мала наукову обґрунтованість і гуманістичну спрямованість на охорону природи, гармонізацію взаємин людини й біосфери, збереження біологічного й ландшафтного різноманіття довкілля, моделювання майбутнього людства. Нині діяльність цих та багатьох інших міжнародних організацій спрямована на політико-правове регулювання впливу антропогенно трансформованого довкілля на саму людину, її здоров’я, діяльність, спадковість, відтворення, самовідчуття, духовність в умовах глобалізації. Сьогодні правила й норми соціально-гуманістичної глобальної співпраці між усіма країнами світу виступають основою сталого розвитку суспільства в цілому.
8. Найповніше соціально-гуманістичну вимірність глобалізації відображає етичний ідеал. Він має велике імперативно-гуманістичне значення для розвитку глобалізовного світу, об’єднує навколо себе соціально-гуманістичні параметри глобалізаційних перетворень.
Етичний ідеал є центральною категорією в теорії А. Швейцера про благоговіння перед життям, яка є основою і сучасної етики й гуманізму.
Оцінка глобальних змін, які відбуваються в природі під натиском людського втручання, з позицій етичного ідеалу поклала початок новій формі сучасного соціально-гуманістичного аналізу – біоетиці. Біоетичний аналіз насамперед концентрує свою аксіологічну увагу навколо проблеми самоцінності життя і вивчає життя як фундаментальну й абсолютну цінність. Дослідницький потенціал біоетики спрямовується від людини в навколишній світ з метою збереження всіх форм життя, які зустрічаються в природному й соціальному світі. Біоетика поєднує в собі високий гуманізм етичного ідеалу і повсякденну глобально-екологічну практику людини.
Найбільшого гуманістичного ефекту етичний ідеал досягає в єдності з принципом родової справедливості та принципом самодостатності людини, визнання своєрідної автономії особистості в біосоціальному світі.
У сучасних умовах етичний ідеал виступає теоретичною основою передбачення гуманістичного змісту глобалізаційних процесів і практичним критерієм їхньої оцінки.
9. У дисертації доведено, що проблема глобалізації дуже масштабна та евристична у своєму осягненні, тому завжди генеруватиме нові напрями і контексти досліджень. Особливо важливим залишається комплексне дослідження всієї системи глобалізаціних процесів з урахуванням соціально-гуманістичних аспектів їхнього розвитку. У багатьох регіонах світу спостерігається посилення інтересу до проблем прикладної етики, культурних коренів, національної ідентичності, етнічних традицій, гендерних відмінностей, гуманітарних та релігійних цінностей. У деяких країнах він доповнюється альтернативними контркультурними й антиглобалістськими рухами. Ігнорування цих питань веде до значного загострення соціально-гуманістичних проблем глобалізації, які можуть набути масштабу гуманітарного цивілізаційного виклику. На цей виклик світовій спільноті необхідно дати відповідь через створення нових ідеологій, суспільно-етичних ідеалів, аксіологічних теорій, гуманістичних цінностей, розвитком гуманітарних наук спрямованих на утвердження мирного співіснування систем «людина – природа», «людина – суспільство», «людина – людина». Подальше дослідження всезагальних проблем глобалізації повинно здійснюватися, насамперед, у межах соціальної філософії, філософської антропології, гуманітарних наук, ціннісних форм суспільної свідомості, оскільки саме вони здатні сформувати ціннісну картину світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азроянц Э. А. Глобализация как процесс // Глобализация как процесс. материалы постоянно действующего междисциплинарного семинара Клуба ученых «Глобальный мир» / Э. А. Азроянц. – М. : ИД «Новый век», 2001. − С. 4-44.
2. Аллен Дж. Космические биосферы. / Дж. Аллен, М. Нельсон. – М. : Прогресс, 1991. – 127 с.
3. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть : Досвід соціально-філософського аналізу / В. П. Андрущенко. – К. : ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2005. – 498 с.
4. Андрущенко В. П. Світанок Європи : Проблема формування нового учителя для об’єднаної Європи ХХІ століття / Віктор Андрущенко. – К. : Знання України, 2011. – 1099 с. – Бібліогр.: с. 799–993.
5. Андрущенко Віктор. Вища освіта у пост-болонському просторі: спроба прогностичного аналізу / Віктор Андрущенко // Філософія освіти. – 2005. – №2. – С. 6-19.
6. Арато Ендрю. Відродження, занепад та реконструкція концепції громадянського суспільства / Ендрю Арато, Джін Коген // Політична думка. – 1996. – №1. – С. 24-29.
7. Базалук О. А. Философия образования в свете новой космологической концепции : [учебник] / О. А. Базалук. – К. : Кондор, 2010. – 458 с.
8. Балабаева З. В. Идеология социального глобализма (Критический анализ доктрины Римского клуба) / З. В. Балабаева. − К. : Вища школа, 1989. − 164 с.
9. Бебик Валерій. Глобальне громадянське суспільство: теорія, методологія, менеджмент / Валерій Бебик // Політичний менеджмент. – 2006. – №2(17). – C. 140-147.
10. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – 304 с.
11. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на глобализицию / У. Бек // Геополитика. Антология. – М. : Академический Проект; Культура, 2006. – С. 677-696.
12. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М. : Академия, 1999. – 949 с.
13. Бергер Питер Л. Культурная динамика глобализации / под ред. П. Бергера и С. Хантингтона / Питер Бергер. – М. : Аспект Пресс, 2004. – С. 8-24.
14. Бжезинский 3б. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы / Збигнев Бжезинский. – М. : Междунар. отношения, 1998. − 256 с.
15. Біляцький С. Вибоїни на шляху глобалізації / С. Біляцький // Політика і час. − 2001. − №1. − С. 62-71.
16. Богатырева Т. Стратегии глобализации : социокультурная динамика и информационный обмен / Т. Богатырева, Р. Яновский // Безопасность Евразии. − 2001. − №1. − С. 637-645.
17. Бойченко М. І. Визначення основних парадигм розвитку системи вищої освіти в Україні / М. І. Бойченко // Вища освіти України – Додаток 7 (т.5). – 2011. – Тематичний випуск : «Вища освіта України в контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – С. 49-58.
18. Бойченко М. І. Значущість природної настанови в соціальному пізнанні (на прикладі дослідження екології життєсвіту) / М. І. Бойченко // Гілея. – К., 2011. – Випуск 54. – С. 239-247.
19. Бойченко М. І. Системне конструюванння соціальної реальності як умова можливості майбутнього / М. І. Бойченко // Гілея. – К., 2011. – Випуск 44. – С. 246-254.
20. Бутченко Т. І. Інтеграція людства як соціально-політичний проект сучасності / Т. І. Бутченко // Нова парадигма, – К. : Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. – Вип. 65. – Ч.2. – С. 152 – 159.
21. Буховец О. Г. Эпоха перемен как испытание для гуманитарного познания // Переходные эпохи в социальном измерении. История и современность / О. Г. Буховец. – М. : Наука, 2008. – С. 444-465.
22. Валлерстайн И. Глобализация или переходный период? / И. Валлерстайн // Экономические стратегии. − 2000. − №2. − С. 15-25.
23. Василенко И. А. Политическая глобалистика / И. А. Василенко. − М. : Логос, 2000. − 360 с.
24. Васильчук Ю. А. Социальное развитие человека в ХХ веке / Ю. А. Васильчук // Общественные науки и современность. – 2001. – №1. – С. 5-26.
25. Васильчук Ю. А. Социальное развитие человека в ХХ веке. Фактор культуры / Ю. А. Васильчук // Общественные науки и современность. – 2003. – №1. – С. 5-29.
26. Васюта О. А. Екологія і політика : [у 2-х томах. Т. 1] / О. А. Васюта, С. І. Васюта, Г. Г. Філіпчук – Чернівці : Зелена Буковина, 1998. – 424 с.
27. Величко О. И. Проблемы глобализации в католической мысли / О. И. Величко // Полития. – 2002. – №2 (25). – С. 52-61.
28. Вернадський В. І. Наукова думка і наукова праця як геологічна сила у біосфері / В. І. Вернадський // Хроніка. – 2000 : Український культурологічний альманах. – Випуск 57 – 58. – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2004. – С. 11-90.
29. Володин А. Г. Глобализация: истоки, тенденции, перспективы / А. Г. Володин, Г. К. Широков // Полис. − 1999. − №5. − С. 83-93.
30. Всемирная стратегия охраны природы // Природа и ресурсы. – 1982. – №4. – С. 9-13.
31. Гаджиев К. С. Введение в геополитику / К. С. Гаджиев. – М. : Издательская корпорация «Логос», 1998. – 416 c.
32. Гаджиев К. С. Геополитика : монография / К. С. Гаджиев. − М. : Междунар. отношения, 1997. − 384 с.
33. Гаджиев К. С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования / К. С. Гаджиев // Вопросы философии. – 1991. – № 7. – С. 19-24.
34. Галкин А. А. Поступь глобализации и кризис глобализма / А. А. Галкин // Полития. – 2002. – № 2 (25) – С. 5-21.
35. Гальчинський А. С. Час національного пробудження : публіцистичне есе / Анатолій Гальчинський. – К. : НІСД, 2004. – 152 с.
36. Гесиод. Работы и дни // Эллинские поэты. – М. : Художественная литература, 1963. – С. 141-168.
37. Гідденс Е. Нестримний світ. Як глобалізація перетворює наше життя / Е. Гідденс. – К. : Альтерпресс, 2004. – 100 с.
38. Глобалізація і безпека розвитку : [монографія] / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін. − К. : КНЕУ, 2001. − 733 с.
39. Глобальные трансформации и стратегии развития / под. ред. О. Белоруса. – К. : Орияне, 2000 – 424с.
40. Гомер. Илиада. Одиссея [Текст] / Гомер. – М. : Художественная литература, 1967. – 766 с.
41. Гор Эл. Земля на чаше весов (Экология и человеческий дух) / Эл. Гор. – М. : Проза, поэзия, публицистика, 1993. – 432 с.
42. Горбатенко Володимир. Еволюція футуроорієнтованого потенціалу суспільно-політичної думки / Володимир Горбатенко // Політичний менеджмент. – 2004. – № 4. – С. 47-56.
43. Губерський Л. Культура. Ідеологія. Особистість : методолого-світогляд. аналіз / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. – К. : Знання України, 2002. – 580 с.
44. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилев. – [3-е изд., стереотипное].– Л. : Гидрометеоиздат, 1990. – 528 с.
45. Гура В. Глобалізація і проблема людини / В. Гура // Політика і час. − 2001. − №2. − С. 14-19.
46. Гусейнов Вагиф. О некоторых тенденциях в развитии общеевропейской безопасности и сотрудничества / Вагиф Гусейнов // Европа : журнал польского института международных дел.– 2002. – Том 2. – №1 (2). – С. 29-47.
47. Гэлбрейт Дж. К. Кризис глобализации / Дж. К. Гэлбрейт // Проблемы теории и практики управления. − 1999. − №6. − С. 32-36.
48. Дахин А. В. Парниковый эффект – 2. Антропологический след рекламно-информационной мегамашины / А. В. Дахин // Свободная мисль – ХХІ. – 2003. – №9 (1535). – С. 70-81.
49. Дашутін Г. П. Український експеримент на теренах гуманізму / Г. П. Дашутін, М. І. Михальченко. – К. : Парламентське видавництво, 2001. – 336 с.
50. Декларация Рио по окружающей среде и развитию // Ойкумена. – 1992. – №3. – С. 23-25.
51. Дергачова Катерина. Концепція сталого розвитку в науково-практичному вимірі / Катерина Дергачова // Політичний менеджмент. – 2004. – №4. – С. 118-125.
52. Дерлугьян Георгий (США). Современное национальное государство и очередная капиталистическая глобализация / Георгий Дерлугьян // Ойкумена. – 2003. – Вип. 1 : Осень-Зима. – С. 203-214.
53. Дзьобань О. П. Інформаційна безпека у проблемному полі соціокультурної реальності / О. П. Дзьобань. – Х. : «Майдан», 2010. – 260 с.
54. Доклад ООН о человеческом развитии за 1997 г. – Женева, 1998. – 128 с.
55. Доклад о развитии человечества за 1996 год. – Нью – Йорк ; Оксфорд : Оксфорд Юниверсити Пресс, 1997. – 228 с.
56. Дорст Бернд фон. Устойчивое развитие : Охрана природы и развитие – две стороны одной медали / Бернд фон Дорст // Курьер ЮНЕСКО. – 1987. – Ноябрь. – С. 5-8.
57. Евстигнеева Л. П. Экономическая глобализация и постмодерн / Л. П. Евстигнеева, Р. Н. Евстигнеев // Общественные науки и современность. – 2000. – №1. – С. 5-14.
58. Еременко А. М. О виртуальности виртуальной истории / А. М. Еременко // Человек. – 2002. – № 3. – С. 124-139.
59. Жигульский Казимир. Проблемы глобализации – интеллектуальный вызов ХХІ века / Казимир Жигульський // Діалог цивілізацій : нові принципи організації світу. – К. : МАУП, 2002. – С. 157-160.
60. Жолковський К. Є. Війна // Політологічний енциклопедичний словник : [упорядник В. П. Горбатенко]. – К. : Генеза, 2004. – С. 79-80.
61. Заключительный доклад целевой группы по анализу роли ЮНЕСКО в ХХI веке «На пути мира и безопасности в ХХI веке : задачи и возможности гуманизации процесса глобализации». – Париж : ЮНЕСКО, 2000. – 32 с.
62. Закут Валид Авад. Глобализация как средство давления на страны / Валид Авад Закут // Діалог цивілізацій : протиріччя глобалізації. – К. : МАУП, 2003. – С. 29-31.
63. Заплатинский В., Матис Й. Безопасность в эру глобализации : монография / Василий Заплатинский, Йозеф Матис. – К. : ЦУЛ, 2010. – 142 с.
64. Зубченко Л. А. Глобализация и мировое экономическое неравенство (реферативный обзор) / Л. А. Зубченко // Россия и современный мир. – 2001. – №1 (30). – С. 207-214.
65. Игрицкий Ю. И. Распад СССР : Роль етнонационализма / Ю. И. Игрицкий // Переходные эпохи в социальном измерении. История и современность. – М. : Наука, 2002. – С. 430-442.
66. Іоанн-Павло ІІ. Мир із Богом – Творцем – мир з усім творінням / Іоанн-Павло ІІ // Ойкумена. – 1991. – №1. – С. 91-97.
67. Калиновський В’ячеслав. Шляхи посилення демократичних засад процесу глобалізації / В’ячеслав Калиновський // Людина і політика. – 2003. – № 2. – С. 89-92.
68. Камінська А. Ф. Глобалізація як соціологічна парадигма / А. Ф. Камінська // Нова парадигма. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. – Вип. 66. – С. 205-212.
69. Канак Федір. Людська екзистенція за умов перехідного стану буття / Федір Канак // Філософсько-антропологічні читання 96. – К. : Стилос, 1997. – С. 31-49.
70. Кант И. К вечному миру // Кант Иммануил. Сочинения в шести томах / Иммануил Кант. – М. : «Мысль», 1966. (Акад. наук СССР. Ин-т философии. Философ. наследие). – Т. 6. – С. 257-309.
71. Кастельс M. Глобальный капитализм / М. Кастельс // Экономические стратегии. − 2000. − №3. − С. 15-25.
72. Кастельс М. Информационная эпоха : экономика, общество, культура : пер. с англ. ; под науч. ред. О. И. Шкаратана / М. Кастельс. − М. : ГУ ВШЭ, 2000. − 607 с.
73. Кастельс Мануэль. Информационные технологии, глобализация и социальное развитие / Мануэль Кастельс // Ойкумена. – 2004. – Осень-Зима. – Вып. 2. – С. 17-32.
74. Качинський А. Б. Системний аналіз визначення пріоритетів в екологічній безпеці України / А. Б. Качинський. – К. : Національний інститут стратегічних досліджень, 1995. – 46 с.
75. Киркпатрик Дж. Ответ С. Хантингтону / Дж. Киркпатрик, А. Уинс, Р. Бартли и др. // США : эпи. − 1994. − №3. − С. 42-47.
76. Кирт Р. Малые государства в эпоху глобализации / Р. Кирт // Проблемы теории и практики управления. − 1999. − №5. − С. 38-40.
77. Кисельов М. М. Національне буття серед екологічних реалій / М. М. Кисельов, Ф. М. Канак. – К. : Тандем, 2000. – 320 с.
78. Киссинджер Генри. Нужна ли Америке внешняя политика? / Генри Киссинджер : / пер. с англ. – М. : Ладомир, 2002. – 352 с.
79. Клименко Олена. Фабрики думок: вплив неурядових організацій на політику демократичних держав / Олена Клименко // Політичний менеджмент. – 2007. – №2. – С. 90-99.
80. Конвенция об охране и поощрении форм культурного разнообразия. – Париж : ЮНЕСКО, 2005. – 20 с.
81. Костенко Ліна. Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф // Діалог цивілізації : протиріччя глобалізації / Ліна Костенко. – К. : МАУП, 2003. – С. 86-95.
82. Котигоренко Віктор. Теоретичні виміри етнічних контекстів суспільного конфлікту / Віктор Котигоренко // Людина і політика. – 2002. – №5. – С. 21-36.
83. Кочетов Э. Г. Глобалистика как геоэкономика, как реальность, как мироздание / Э. Г. Кочетов. – М. : Юрид. лит., 2001. − 560 с.
84. Кочетов Э. Г. Глобалистика : теория, методология, практика. / Э. Г. Кочетов. – М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2002. – 672 с.
85. Кочетов Э. Г. Глобальная трансформация : ее реальные проявления и новые возможности // Проблемы глобализации: реальность, тенденции, прогнозы : материалы постоянно действующего междисциплинарного семинара Клуба ученых «Глобальный мир» / Э. Г. Кочетов. − М. : ИД «Новый век», 2001. − С. 67-100.
86. Кравченко И. И. Политические и другие социальные ценности / И. И. Кравченко // Вопросы философии. – 2005. – №2. – С. 3-16.
87. Кравчук Максим. Концептуальна еволюція теорії глобалізації / Максим Кравчук // Політичний менеджмент. – 2003. – №2. – С. 122-136.
88. Кремень В. Г. Людина перед викликом глобалізації : творчість, людина, освіта // Феномен інновації : освіта, суспільство, культура : [монографія] / за ред. В. Г. Кременя. – К. : Педагогічна думка. 2008. – С. 9-48.
89. Кремень В. Г. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) / Василь Кремень, Дмитро Табачник, Василь Ткаченко. – К. : «ARC-UKRAINE», 1996. – 793 с.
90. Кремень В. На терезах глобалізму / В. Кремень, В. Ткаченко // Політика і час. − 1999. − №1. − С. 53-58.
91. Кримський С. Колізії цивілізаційного вибору в посттоталітарній Україні // Філософсько-антропологічні студії – 2000. Європейський вектор та основні цінності української гуманістики : Істина. Правда. Життя / С. Кримський. – К. : Стилос, 2000. – С. 37-43.
92. Кримський С. Б. Запити філософських смислів / С. Б. Кримський. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2003. – 240 с.
93. Кримський Сергій. Стати громадянином ноосфери // Філософія. Антропологія. Екологія. 2001 / Сергій Кримський. – К. : Стилос, 2001. – С. 3-11.
94. Крисаченко В. С. Екологічна культура : теорія і практика / В. С. Крисаченко. – К. : Заповіт, 1996. – 352 с.
95. Крисаченко В. С. Людина і біосфера : основи екологічної антропології / В. С. Крисаченко. – К. : Заповіт, 1998. – 688 с.
96. Крисаченко В. С. Україна : природа і люди / В. С. Крисаченко, О. І. Мостяєв. – К. : НІСД. 2002. – 623 с.
97. Крисаченко В. С. Український соціум : основні виміри соціально-політичного аналізу / В. С. Крисаченко // Український соціум. – К. : Знання України, 2005. – С. 9-25.
98. Крисаченко В. С. Екологія. Політика. Культура. Концептуальні засади сучасного розвитку / В. С. Крисаченко, М. І. Хилько. – К. : Знання України, 2002. – 598 с.
99. Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды / Сергей Крымский. – К. : Курс, 2000. – 308 с.
100. Кувалдин В. Б. Глобализация и судьба нации-государства / В. Б. Кувалдин // Космополис. Альманах. − М., 1999. − С. 117-135.
101. Кувалдин В. Б. Глобализация, национальное государство и новый миропорядок / В. Б. Кувалдин. // Полития. – 2002. – № 2 (25). – С. 37-51.
102. Кувалдин В. М. Национальное государство в эпоху глобализации / В. М. Кувалдин, А. В. Рябов. // Свободная мысль – ХХІ. − 2000. − № 1. − С. 37-47.
103. Кузнецов В. Что такое глобализация? / В. Кузнецов // МЭ и МО. − 1998. − №2. − С. 12-21.
104. Кузнецов В. И. В какой мере надежен прогноз? / В. И. Кузнецов // Глобальное сообщество : новая система координат (подходы к проблеме). − СПб. : Алетейя, 2000. − С. 138-147.
105. Кузнецов Ю. Введение в теорию национальной безопасности. Проблемы безопасности русского народа и современность / Ю. Кузнецов, В. Никольский. − Алма-Ата : Верный, 1999. − 808 с.
106. Ласло Э. Век бифуркации. Постижение изменяющегося мира / Э Ласло. // Путь. − 1996. − №7. − С. 5-18.
107. Лебедева М. М. Современные технологии и политическое развитие мира / М. М. Лебедева // Международная жизнь. – 2001. – № 2. –С. 45-53.
108. Лебедева М. М. Формирование новой политической структуры мира и место в ней России / М. М. Лебедева // Полис. − 2000. − №6. − С. 40-50.
109. Леви-Стросс К. Структурная антропология / Клод Леви-Стросс. – М. : Наука, 1985. – 536 с.
110. Лем Станислав. О тщетности прогнозов сбывшихся и сбывающихся / Станислав Лем // Человек. – 2000. – № 1. – С. 67-72.
111. Литвиненко О. Інформаційні технології та Україна у світовому контексті / О. Литвиненко // Людина і політика. − 2000. − №5. − С. 15-19.
112. Лозо В. І. Становлення і розвиток правових основ екологічної стратегії Європейського Союзу / В. І. Лозо. – Харків : Право, 2008. – 252 с.
113. Лоуи Т. Глобализация, государство, демократия : образ новой политической науки / Т. Лоуи // Полис. − 1999. − № 5. – С. 108-119.
114. Лютий Т. Нігілізм // Філософський енциклопедичний словник : голова редколегії В. І. Шинкарук. – К. : Абрис, 2002. – С. 425-426.
115. Макаренко Е. М. Глобалізація як потенційна загроза соціальній безпеці нації / Е. М. Макаренко // Нова парадигма. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. – Вип. 67. – С. 176-187.
116. Маккиндер X. Дж. Географическая ось истории / Х. Дж. Маккиндер // Полис. − 1995. − №4. − С. 162-169.
117. Максимова М. М. Глобальные проблемы мирового развития : сущность, причины, пути решения / М. М. Максимова // Глобальные проблемы соврем