МЕДІАПРОСТІР ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР МЕДІАФІЛОСОФІЇ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Довгаль Сергій Анатолійович

УДК 37.013.79

На правах рукопису

МЕДІАПРОСТІР ЯК СОЦІАЛЬНИЙ
ПРОСТІР МЕДІАФІЛОСОФІЇ

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник:
Романенко Михайло Ілліч
професор, доктор філософських наук

Дніпропетровськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….. 3
Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДІАПРОСТОРУ……………………………………………………...….

11
1.1. Огляд літератури за темою дослідження (соціальний простір та медіапростір)…………...…………………….………………………….
11
1.2. Методологія та методика дослідження соціального простору у медіафілософії…………………………………………………………….
30
1.3. Особливості, основні напрями та проблематика досліджень медіапростору у медіафілософії…………………………………….…….
47
Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ МЕДІАПРОСТОРУ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНУ……………………………………
68
2.1. Медіапростір як атрибут інформаційного суспільства……… 68
2.2. Трансляція соціальних цінностей у медіапросторі…………... 87
Розділ 3. МЕДІАПРОСТІР ЯК ПРОСТІР ЖИТТЯ ЛЮДИНИ….... 115
3.1. Комунікативно-інформаційний вимір медіапростору……..… 115
3.2. Культурно-соціалізуючий вимір медіапростору…………...… 133
3.3. Освітній вимір медіапростору………………………………..... 153
ВИСНОВКИ………………………………………………….……… 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..…….. 184

ВСТУП
Актуальність дослідження. Соціальний простір суспільства визначає конкретні умови та характеристики буття людини у соціумі. Саме тому його дослідження має принципове значення як для розуміння спрямованості соціальних процесів у антропологічному вимірі, так і для проектування системних соціальних змін.
Соціальний простір в умовах інформаційного суспільства набуває нових характеристик з огляду на вплив системи масових комунікацій, які фактично опосередковують усі взаємозв’язки між людьми. Вплив мас-медіа на соціальний простір знайшов відображення у концепті медіапростору, що у єдності з концептами медіареальності та медіакультури відображає особливості соціальних реалій інформаційного суспільства, детерміновані впливом мас-медіа. Філософський аналіз вказаних особливостей здійснюється у межах нової галузі філософського знання – медіафілософії.
У зв’язку з цим дослідження медіапростору як складової соціального простору інформаційного суспільства у контексті розвитку методології медіафілософії має суттєве практичне та теоретичне значення, оскільки не лише удосконалює методологічний фундамент аналізу значущих для розуміння та проектування соціальних змін феноменів, а й веде до збагачення категоріального та концептуального змісту філософського знання. Дослідження медіа простору як соціального простору медіафілософії, враховуючи міждисциплінарний а метапарадигмальний характер останньої, дозволяє і суттєво збагатити соціальну філософію узагальненнями на основі численних медіа теорій та галузевих дисциплінарних медіа досліджень.
Для України вивчення впливу мас-медіа на соціальний простір додатково актуалізується тим, що у період його трансформації соціальний простір переходить в нестійкий стан, що приводить до втрати орієнтирів як людьми, так і соціумом загалом. У цьому контексті питання рефлексії й інтерпретації соціального простору виходять на перший план. Рівень наукового осмислення цих проблем безпосередньо впливає на вектор розвитку суспільства. При цьому наявні наукові розвідки у цій царині концентруються передусім на узгодженні напрямів розвитку соціального простору та соціальних трансформацій загалом,філософська рефлексія на рівні впливу мас-медіа на цей процес суттєво відстає від потреб суспільного розвитку. У силу цього розриву ми бачимо необхідність у виділенні й соціально-філософському аналізі медіапростору як частини соціального простору.
Відтак наукова проблема дослідження обумовлена наявністю суперечності між необхідністю концептуалізації реальності мас-медіа в контексті соціального простору й слабкою вивченістю даного феномена у соціально-філософському дискурсі. Вона може бути вирішена шляхом комплексного аналізу медіапростору як складової соціального простору з використанням методологій, обґрунтованих сучасною медіа філософією.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася на кафедрі філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у межах Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю на 2007–2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року №1016. Представлена дисертація також є складовою частиною виконання регіональної програми роботи над основною науковою проблемою системи освіти Дніпропетровської області «Педагогічні стратегії розвитку інноваційної особистості».
Мета дослідження: визначення особливості медіапростору як складової соціального простору у контексті методології медіафілософії.
Мета дослідження обумовила вирішення наступних завдань:
- концептуалізувати медіапростір у контексті соціального простору на основі узагальненого аналізу досліджень вказаних категорій;
- визначити специфіку медіафілософського аналізу соціального простору;
- здійснити узагальнене визначення напрямів та проблем медіафілософського аналізу медіапростору;
- визначити специфіку та проблеми розвитку медіапростору як складової інформаційного суспільства;
- проаналізувати особливості трансляції цінностей у сучасному медіапросторі;
- визначити особливості медіапростору як інформаційно-комунікативного середовища життєдіяльності людини;
- показати механізми соціокультурного впливу медіапростору на людину через медіа культуру;
- дати узагальнюючу характеристику медіаосвіти як складової медіапростору та медіакультури.
Методологічні основи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є міждисциплінарний підхід, який поєднує в собі соціально-філософські й медіафілософські теорії, що й дозволяє реалізувати інтегральне бачення досліджуваного об’єкта. Зокрема, автор використовував теорію соціальних полів і просторів П. Бурдьє для концептуалізації категорії «медіапростір», а також концепт інформаційного суспільства як методологічну основу аналізу соціального змісту медіапростору. У роботі був задіяний також системний підхід, який дав можливість забезпечити взаємозв’язок дослідження медіа та їх конкретних репрезентацій у медіа просторі. Синергетивна методологія використовувалася для обґрунтування проявів метакомунікації в медіапросторі та впливу медіа культури на життєвий простір людини. Для аналізу медіапростору як простору трансляції значеннєвих текстів-месиджів були використані герменевтичний і соціосеміотичний підходи, на їх основі також аналізуються проблеми деміфологізації медіапростору.
Об’єктом дослідження є соціальний простір як особлива соціальна структура.
Предметом дослідження є медіапростір як складова соціального простору та методологія його аналізу, обгрунтована у медіафілософії
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно дає можливість визначити особливості, проблематику, методологічні засади соціально-філософського аналізу медіапростору як складової соціального простору з використанням методології медіафілософії і на цій основі розкрити його природу як системного феномена інформаційного суспільства. Наукова новизна відображається у наступному:
- вперше уведено в соціально-філософський дискурс поняття «медіапростір», яке охоплює проблематику трансформації соціального простору під впливом розвитку масових засобів комунікації і представляє собою особливу реальність, яка є частиною соціального простору й організовує соціальні практики й уявлення суб’єктів, включених у систему виробництва й споживання масової інформації;
- вперше здійснено комплексне обґрунтування специфіки медіафілософського аналізу соціального простору, яка полягає у акцентуванні не медіа як його складових, а медіальності як його атрибуту; при цьому у центрі уваги знаходиться дослідження значеннєвого виміру функціонування медіа та їх уплетеність в особистісний світ людини, вивчення медіа простору як простору тексту і змістовне наповнення медіапростору символами культури;
- встановлено, що напрями дослідження медіапростору концентруються навколо кількох основних проблем: понятійного аналізу у межах інформаційного суспільства та суспільства загалом; значеннєвої інтерпретації медіа простору як поширення тексту-месиджів, встановлення конкретних репрезентацій та значеннєвого змісту «мов» окремих медіа; при цьому сам медіапростір аналізується у контексті трьох основних репрезентацій: фізичний простір, простір соціальних відносин і символічний простір як особистісно орієнтована антитеза об’єктивістській інтерпретації інформаційного простору;
- доведено, що формування на основі електронних засобів комунікації медіапростору є основним феноменом, що в реальності репрезентує проекти інформаційного суспільства; вказаний феномен реально змінює свідомість людини і загальнокультурну картину світу, характер виробництва й споживання, а також систему управління суспільством, проте при цьому створює низку проблем для буття людини, пов’язаних з «владою симулякрів», звиканням до віртуального світу, гомогенізацію символів, ідей, моделей поведінки, втратою основ самоідентифікації, які можуть бути вирішені лише на основі наповнення діяльності мас-медіа духовно-культурним змістом і перетворення медіапростору з медійно-інформаційного в медійно-екзистенційний;
- показано, що глобальний медіапростір реалізує цінності постмодерну і є каналом трансляції транснаціональної культури, яка у цьому контексті може бути інтерпретована як медіакультура; при цьому сам процес трансляції цінностей характеризується як амбівалентний внаслідок низки характеристик: домінування корпоративних соціальних інтересів; реміфологізація трансльованих цінностей; зрощування мас-медіа з розвагами; повільне формування медіаетики;
- установлено, що за допомогою медіа-технологій, які посилюють практично всі її здатності, людина освоює соціальний простір, розширює своє комунікативне поле, яке стає областю її самореалізації; використовуючи медіа, зрісшись із ними, людина стає комунікантом, інстанцією як передачі інформації, так і її середовища, а за таких умов комунікація стає не тільки реальністю існування, але всепоглинаючою, а тому і єдиною реальністю медіапростору;
- обґрунтовано, що змістовним аспектом медіапростору є медіакультура, яка являє собою повсякденний буттєвий контекст самовизначення особистості, направляючи процес індивідуально-особистісного становлення у простір проблемної спряженості медіакультурних змістів і людської суб’єктивності; інтегрований характер впливу на людину сучасного медіапростору відображено у концепті комплексних медіакультурних феноменів, які у сукупності вирішальною мірою визначають субкультурну диверсифікацію медіа простору;
- здійснено узагальнюючий аналіз медіаосвіти як феномена, що створюється у медіапросторі на основі інтеграції освіти й інформаційно-комунікаційних технологій і виступає як спосіб осягнення медіакультури, в основі якого лежить всебічне осмислення діяльності медіа, а також як особливий тип навчально-творчого мікросередовища, що забезпечує плідну й адекватну взаємодію особистості з медіакультурою на основі формування комплексу медіакомпетенцій та створення гіпермедійного навчального процесу.
Практична значимість дослідження визначається об’єктивною необхідністю виділення й аналізу медіапростору як особливої соціальної структури та предмету соціально-філософського дослідження. Проведене дослідження, обґрунтовані в роботі методологічні положення й рекомендації у контексті виділення медіапростору як особливої частини соціального простору сприяє більш глибокому, комплексному погляду на напрямок і характер модернізаційного розвитку України.
Практична значимість роботи визначається також тим, що вона відкриває нові можливості для формування проектів по структурній перебудові медіапростору, які будуть сприяти підвищенню рівня репрезентації соціального простору, формуванню структур громадянського суспільства, поліпшенню його соціально-моральної атмосфери, розширенню соціального дискурсу як ефективного ресурсу для пошуку інноваційних шляхів розвитку країни, підвищенню ефективності людського потенціалу, розширенню діалогу між різними соціальними групами.
Основні теоретичні й практичні положення й висновки дисертаційної роботи можуть бути використані дослідниками мас-медіа для комплексного, інтегрованого аналізу їхньої роботи у контексті феномена соціального простору. Вони можуть бути корисні для вдосконалювання роботи фахівців у галузі медіа. Матеріали дослідження можуть бути також використані при читанні нормативних курсів філософії, соціальної філософії, культурології, соціології, а також для створення і реалізації спеціальних курсів: «Медіафілософія», «Філософські проблеми медіа», «Соціологія медіа».
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на наукових і теоретичних семінарах і засіданнях кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, а також знайшли відображення у доповідях на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях:
Міжнародна науково-практична конференція «Соціалізація особистості і суспільні трансформаці: механізми взаємовпливу» (Чернівці, травень 2009 р.); Х Міжнародна науково-практична конференція «Освіта і доля нації. Антикризовий потенціал освіти та виховання» (Харків, жовтень 2009 р.); І Международный образовательный Форум «Личность в едином образовательном пространстве» (Запоріжжя, травень 2010 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція «Гуманітарний вимір сучасної освіти: методологія та педагогічні технології» (Дніпропетровськ, березень 2011 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Випереджаюча освіта для сталого розвитку як практично-зорієнтована модель реформування галузі в регіоні» (Дніпропетровськ, березень 2011 р.).
Публікації. Матеріали дослідження висвітлені у 8 публікаціях. Серед них: 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 4 – у матеріалах конференцій та наукових збірниках.
Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Матеріал викладено на 183 сторінках. Список використаних джерел – 197 найменувань, нараховує 20 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішена наукова проблема, яка полягає у обґрунтуванні та визначенні характеристик медіапростору як складової соціального простору інформаційного суспільства у контексті методології медіафілософії. Конкретні результати дослідження доцільно сформулювати наступним чином:
Поняття «медіапростір» охоплює проблематику соціальних відносин із приводу виробництва й споживання масової інформації та загалом трансформацію соціального простору під впливом розвитку масових засобів комунікації. Медіапростір є синтетичним поняттям, яке інтерпретується у межах трьох концептів: фізичного простору, соціального простору, символічного простору. Безпосередньою соціальною основою формування та функціонування медіа простору є соціальний простір, а безпосередньою основою його аналізу є соціально-філософські теорії, що аналізують соціальний простір та медіа інформаційного суспільства. Медіапростір представляє собою особливу реальність, яка є частиною соціального простору й організує соціальні практики й уявлення суб’єктів, включених у систему виробництва й споживання масової інформації.
Особливістю аналізу соціального простору у медіафілософії є те, що вона, на відміну від медіатеорії намагається не пояснити медіа, а знайти медіа у соціальному просторі, її предметом є не конкретні медіа, а медіальність як його атрибут. Медіатеорія аналізує медіальність соціального простору з погляду матеріальності, процесів, що відбуваються. Медіафілософія аналізує понятійно-смисловий аспект медіа як інтегральної характеристики медіапростору. У першому випадку медіапростір аналізується поза людиною, в іншому – як сутнісна характеристика самої людини. У зв’язку з цим медіафілософське дослідження соціального простору орієнтоване передусім на аналіз значеннєвого виміру функціонування медіа та їх уплетеність в особистісний світ людини. Зі змістовного погляду медіапростір вивчається медіафілософією перш за все як текст, що має особистісне для кожної людини значення. Відтак сутєва особливість медіафілософського аналізу соціального простору – це орієнтація на взаємозв’язок з культурним простором. Наявність символічної мови в культурі створює можливість змістовного наповнення медіапростору. Реальність медіа вкорінена в онтологічних властивостях самої культурної здатності людини, яка, потребуючи свого власного закріплення у бутті, породжує простір розуміння, який медіа конституюють як медіапростір.
До основних напрямі дослідження медіапростору у межах медіафілософського знання доцільно віднести: аналіз медіапростору як інтегрованого поняття з визначенням його специфіки як різновидності соціального простору в епоху масових електронних засобів комунікації; розгляд медіапростору як атрибуту соціального простору будь-якого суспільства; аналіз мови та текстів як структурних компонентів медіапростору та медіапростору як значеннєвого поля; встановлення конкретних репрезентацій та соціокультурного контексту медіа простору; встановлення значеннєвого змісту медіапростору у контексті різноманіття «мов» тих чи інших медіа. Найбільш актуальною проблемою досліджень медіапростору є створення його інтегрованого визначення. У контексті наявності різноманітних вимірів соціального простору медіа простір виступає як його частина у трьох формах репрезентації: фізичний простір, простір соціальних відносин і символічний простір. Концепт медіа простору протистоїть концепту інформаційного простору, акцентуючи особистісно-смисловий вимір соціального простору.
Інформаційне суспільство у теоретично спроектованих варіантах ніде не відбулося. Проте реально в наявності існує специфічна особливість його початкового етапу - стрімке посилення значення медіасфери, що охоплює своїм впливом всі сфери життєдіяльності суспільства. Розвиток медіапростору поєднаний із процесами глобалізації й інформатизації, змінює свідомість людини і загальнокультурну картину світу, характер виробництва й споживання, а також систему управління суспільством. Медіапростір інформаційного суспільства має оцінюватися у першу чергу з погляду впливу на реальне буття людини. При цьому медіалізація соціального простору в інформаційному суспільстві має чимало негативу, вона породжує «владу симулякрів», звикання до віртуального світу, організацію усього буття людини на основі жорстко заданих програм, гомогенізацію символів, ідей, моделей поведінки, а через стандартизацію життя людей, - втрату основ самоідентифікації. Найбільша проблема медіапростору інформаційного суспільства полягає у тому, що мас-медіа витісняють на периферію проблеми культури. Проблема гуманоцентричної трансформації медіапростору інформаційного суспільства полягає у тому, що здійснюване у його межах виробництво має бути перш за все духовним, і саме це забезпечує перетворення медіапростору з медійно-інформаційного в медійно-екзистенційне.
У ціннісному відношені сучасний медіапростір у певному сенсі слід вважати сферою реалізації основних принципів постмодерну: верховенство принципу деконструкції, ігрової й іронічної еклектики, гіпертекстуальності в спілкуванні з текстом культури і його суб’єктами тощо. У глобальному медіапросторі виробляється та транслюється система цінностей, що орієнтує масову свідомість на прийняття універсальних норм. Сворений електронними медіа медіапростір стає основним каналом трансляції такої транснаціональної культури та її цінностей, тому вона найбільше наближається до такого явища, як медіакультура. Процеси глобальної ціннісної гомогенізації на особистісному рівні відображаються у формуванні специфічної мережної культури, єдиної для всіх суб’єктів медіапростору. У реальному вимірі ціннісні проблеми медіапростору ускладнюються низкою амбівалентних процесів: домінуванням корпоративних соціальних інтересів, з якими пов’язані мас-медіа; реміфологізацією трансльованих цінностей через численних медіагероїв та медіанарративи; зрощуванні мас-медіа з розвагами, що породжує ставлення до життя як до гри й «артизує» реальність; повільне формування усталеної медіаетики, пов’язаної з адекватністю професійно-морального вибору мас-медіа.
Спілкування між людьми у межах медіапростору створює комунікативне середовище. За допомогою медіа-технологій, які посилюють практично всі її здатності, людина освоює навколишній простір, розширює своє комунікативне поле. Складається багате можливостями інтерактивне комунікативне поле, яке стає областю самореалізації людини. Інтернет суттєво змінює характеристики медіапростору, перетворюючи обмін інформацією із суб’єкт-об’єктного у суб’єкт-суб’єктний процес. З розвитком мережного медіапростору на перший план виходять не стільки проблеми корпоративно-ідеологічного контролю над інформацією, скільки проблеми забезпечення її смислової адекватності з погляду суб’єктів комунікації. Це передусім проблема збігу тезаурусу та проблема вибору способу передачі повідомлення. Використовуючи медіа, зрісшись із ними, людина стає комунікантом, тобто просто інстанцією як передачі інформації, так і її середовища. Комунікація стає не тільки реальністю існування, але всепоглинаючою, а тому і єдиною реальністю. З погляду нової форми суб’єктивності - свідомості користувачів-комунікантів - нові медіа є єдиний шлях знаходження свободи разом із засобами комунікації, а не ігноруючи їх.
Змістовним аспектом медіапростору є медіакультура. Її аналіз здійснюється передусім як рефлексія культурних процесів, що розвиваються в контексті й під впливом електронно-комунікаційних технологій. При цьому людина отримала можливість самостійно моделювати цілком нові конструкти медіареальності, у якій у кожного є право бачити й конструювати її власний варіант. Саме тому твори медійної культури стають у сучасних умовах соціокультурним середовищем, життєвим простором людини. Макросвіт медіакультури являє собою повсякденний буттєвий контекст самовизначення особистості, направляючи процес індивідуально-особистісного становлення у простір проблемної спряженості медіакультурних змістів і людської суб’єктивності. Входження в медіакультуру виступає і практикою, і умовою адекватного освоєння проблемного поля людського існування. Інтегрований характер впливу на людину сучасного медіапростору відображено у концепті комплексного медіакультурного феномена. Вказаний феномен має цілісну, внутрішньо погоджену концепцію, яка включає картину світу і містить категоризацію суб’єктів цієї картини світу, моделі поведінки яких кожному хочеться приміряти на себе. Сукупність таких феноменів у вирішальній мірі визначають субкультурну диверсифікацію медіапростору, а відтак – і соціального простору інформаційного суспільства.
Медіаосвітній простір є феноменом, що створюється на основі інтеграції освіти й інформаційно-комунікаційних технологій. Культурологічна інтерпретація медіаосвіти вимагає вирішення передусім проблеми взаємозв’язку медіакультури та медіаосвіти у медіапросторі. За своїми онтологічними змістами й цілями медіаосвіта виступає як спосіб осягнення медіакультури, в основі якого лежить всебічне осмислення діяльності медіа, а також як особливий тип культурного (навчально-творчого) мікросередовища, що забезпечує плідну й адекватну взаємодію особистості з медіакультурою. Найважливішим завданням медіаосвіти ї формування комплексу медіакомпетенцій як сукупності знань і умінь, що дозволяють людині осягати цілісність сучасної медіакультури. Медіаосвіта не доповнює традиційний навчальний процес, який склався, вона з допомогою медіа та нових інформаційних технологій створює інший гіпермедійний навчальний процес із іншою цільовою орієнтацією, іншими рольовими функціями учасників, іншим середовищем навчання. У роботі обґрунтовано практичні напрями трансформації вітчизняної освіти у контексті її входження до медіапростору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адамьянц Т.З. Телекоммуникация в социальном проектировании индивидуальной среды. Автореф. дис. док–ра. соц. наук /Т.З.Адамьянц. – М., 2002. – 35 с.
2. Акинфеев С.Н. Развлекательная составляющая современного российского телевидения / С.Н. Акинфеев // Медиаскоп. – 2008. – Вып.2. – Режим доступа: http://www.mediascope.ru/node/230.
3. Аллен Р.Л. Конструирование социального пространства и разграничение «мы» и «они»: к критической постмодерной теории различия и общности. Реферат / Р.Л.Аллен// Социологические исследования на пороге ХХІ века. Сборник обзоров и рефератов. М.: ИНИОН, 2000. – С.110 – 121.
4. Архангельская И.Б. Маршалл Маклюэн: Путь к теории медиа/ И.Б.Архангельская. – LAP LAMBERT Academic Publishing, 2011. – 384 с.
5. Асмолов А.Г От мы–медиа к я–медиа: трансформации идентичности в виртуальном мире/ А.Г.Асмолов, Г.А.Асмолов // Вестник Московского университета. Серия 14: Психология. – 2010. – № 1. – С. 3–21.
6. Астафьева О.Н. Медиакультура и некоторые принципы формирования информационно–коммуникативного пространства / О. Н. Астафьева // Вестник Библиотечной Ассамблеи Евразии. – 2008. – № 4. – С. 18–25.
7. Астафьева О.Н. Информационное общество: перспективы развития и антропологические риски / О.Н.Астафьева // Человек в современных философских концепциях. Материалы международной науч. конф. Т. 1. – Волгоград, 2004. – С. 628–631.
8. Баева Л.В. Информационная эпоха: метаморфозы классических ценностей: Монография / Л.В. Баева. – Астрахань : Издательский дом «Астраханский университет», 2008. – 234 с.
9. Бандура А. Теория социального научения / А.Бандура. – СПб.:Питер, 2000. – 427 с.
10. Бард А. Netократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма / А.Бард, Я.Зодерквист. – Санкт–Петербург: «Стокгольмская школа экономики в Санкт–Петербурге», 2004. – 252 с.
11. Барт Р. Мифологии /Р.Барт. – М.: Изд–во имени Сабашниковых, 2000. – 427 с.
12. Бауман З. Индивидуализированное общество / З.Бауман. – М.: Республика, 2002. – 326 с.
13. Бейтсон Г. Экология разума. Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии /Пер. с анг.// Г.Бейтсон. – М.: Смысл, 2000. – 426 с. С. 368.
14. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество /Д.Белл. – М.: Прогресс, 1999. –387 с.
15. Бергер П. Социальное конструирование реальности / П.Бергер, Т.Лукман. – М.: Медиум, 1995. – 484 с.
16. Библер В.С. Диалог культур и школа XXI века / В.С.Библер // Школа диалога культур: идеи, опыт, проблемы/ Под ред. В.С. Библера. – Кемерово: АЛЕФ, 1993. – С. 9–106.
17. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Пер. с фр./ Ж.Бодрийяр. – М.: Республика; Культурная революция, 2006. – 269 с.
18. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла / Пер. с фр./ Ж.Бодрийяр. – М. Республика; Культурная революция, 2006. – 287 с.
19. Бодрийяр Ж. Реквием по масс–медиа / Ж.Бодрийяр// Политика и поэтика. Сб. статей. – Спб.: Питер, 1999. – С. 193–226.
20. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж.Бодрийяр. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 312 с.
21. Бодрийяр Ж. Философия эпохи постмодерна/ Ж.Бодрийяр. – Минск: Наука, 1996. – 254 с.
22. Бодрунова С.С. Концепции публичной сферы и медиакратическая теория: поиск точек соприкосновения/ С.С.Бодрунова // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2011. – Т. XIV. – № 1. – С. 110–132.
23. Больц Н. Азбука медиа / Н.Больц. – М.: Смысл, 2011. – 186 с.
24. Бондаренко В. «Властители дискурса» / Владимир Бондаренко // Наш современник. – 2009. – № 11. – С. 242–251.
25. Бурдье П. Социология социального пространства / П.Бурдье. – М.: Республика, 2005. – 468 с.
26. Бурдье П.. Социальное пространство: поля и практики / П. Бурдье. – М.: Ин–т экспериментальной социологии; СПб. : Алетейя, 2007. – 576 с.
27. Вартанова Елена. Медиаэкономика зарубежных стран : учеб. пособие для студ. вузов / Елена Вартанова. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 335 с.
28. Ваттимо Дж. Прозрачное общество / Дж. Ваттимо. – М.: Академический проект, 2002. – 356 с.
29. Ветров К.В. Средства массовой информации постсоветской России: Особый путь вдоль проторенной дороги. – М.: Книга и бизнес, 2004. –148 с.
30. Вознесенская Е.Л. Концептуализация «комплексного медиакультурного феномена» / Е.Л.Вознесенская, Е.Е. Голубева // Медиафилософия IV. Методологический инструментарий медиафилософии. Сборник тезисов. / Под редакцией А.И. Иваненко. – СПб.: Санкт–Петербургское Философское общество, 2010. – С.79–86.
31. Возчиков В.А. Философия образования и медиакультура информационного общества : диссертация ... доктора философских наук / В.А.Возчиков. – Санкт–Петербург, 2007.– 41 с.
32. Гидденс Э. Устроение общества: очерк теории структурации / Э. Гидденс. – 2–е изд. – М. : Академический Проект, 2005. – 528 с.
33. Гофман И. Анализ фреймов: эссе об организации повседневного опыта / И.Гофман. – М.: Логос, 2003. – 358 с.
34. Гнатенко П.И. Национальная психология / П.И.Гнатенко. – Днепропетровск: ДГУ, 2000. – 213 с.
35. Григорьева Е.Н. Современное социокультурное пространство: социальный аспект/ Е.Н.Григорьева // Международный журнал экспериментального образования. – 2011. – № 5. – С. 97–98.
36. Григорьева И.В. Интерпретация понятия «медиаобразовательное пространство»: к проблеме систематизации научной терминологии /
И.В.Григорьева //Вестник Томского государственного университета. – 2008. – № 315. – С. 198–201.
37. Гройс Б. Медиум становится посланием / Б. Гройс // Неприкосновенный запас. – 2003. – № 6. Режим доступа: http://magazines.russ.ru/nz/2003/6/gr13.html.
38. Гусев А.Н. Категория социальной дистанции в творчестве Г. Зиммеля / А.Н. Гусев // Социологические исследования. – 2009. – № 4. – С. 123–130.
39. Давыдов А.А. Социальное пространство: геометрические заблуждения и прозрения П.Сорокина // Тезисы I Всероссийской Научной конференции «Сорокинские чтения – 2000: Российское общество и вызовы глобализации». – М.: Альфа, 2004. – С.143–146.
40. Дебор Г. Общество спектакля / Г.Дебор. – М: Республика, 2000. – 387 с.
41. Денисов А.А. Нетократия как стратегический субъект 21 века. / А.А.Денисов // Проблема субъектов российского развития. Материалы Международного форума «Проекты будущего: междисциплинарный подход» 16–19 октября 2006, г. Звенигород / Под ред. В.Е. Лепского. – М.: «Когито–Центр», 2006. – С.126–129.
42. Дойч Д. Структура реальности / Д.Дойч. Ижевск: НИЦ РХД, 2001. – 400 с.
43. Докторович А.Б. Социальная активность и динамические социальные поля / А.Б. Докторович // Вестник Московского университета. Сер. 18, Социология и политология. – 2009. – № 4. – С. 159–168.
44. Егоров В.С. Философия открытого мира / В.С.Егоров. – М.: МПСИ, 2002. – 423 с.
45. Жилавская И.В. Системные аспекты медиаобразовательной деятельности СМИ / И.В.Жилавская //Вестник Московского университета. Серия 10: Журналистика. – 2009. – № 5. – С. 123–135.
46. Зайцева Е.А. Техника в социальном пространстве информационного общества/ Е.А.Зайцева, В.И. Казакова // Личность. Культура. Общество. – 2008. – Т. 10. – № 5–6. – С. 278–288.
47. Запевалина О.В. Формирование медиакультуры в информационном обществе/ О.В.Запевалина // Вестник Бурятского государственного университета. – 2011. – № 1. – С. 45–50.
48. Засурский Я. Н. Современный мир: глобальное информационное пространство / Я.Н. Засурский // Вестник МГУ. Журналистика. : Научный журнал. – 2005. – №4. – С. 3–8.
49. Захаров А.В. Развлечение sub specia социологии / А.В. Захаров // Социологические исследования. – М.: Институт социологии РАН, 2008. – № 1. – С. 106–114.
50. Злобіна О., Мартинюк І., Соболєва Н., Тихонович В. Соціальний простір життя як суб’єктивна символічна реальність / НАН України; Інститут соціології. — К. : Інститут соціології НАН України, 2004. — 298 с.
51. Зубанова Л.Б. Медиаобраз действительности: ценностное пространство современных средств массовой информации: монография / Л.Б. Зубанова. – Челяб. гос. акад. культуры и искусств. – Челябинск : [б. и.], 2007. – 242с.
52. Зубанова Л.Б. Духовное лидерство в социокультурном пространстве современной России: автореф. дис. на соиск. учен. степ. д–ра культурологии / Зубанова Л.Б. – Челябинск, 2009. – 42 с.
53. Зубанова Л.Б. Современное медиапространство: подходы к исследованию и принципы интерпретации/ Л.Б.Зубанова // Вестник Челябинской государственной академии культуры и искусств. – 2008. – Т. 14. – № 1. – С. 6–17.
54. Зубанова Л.Б. Средства массовой информации как арена ценностного обмена /Л.Б.Зубанова // Вестник Челябинского государственного университета. – 2008. – № 32. – С. 27–30.
55. Иванов В.Д. Теоретические модели глобализации
В.Д.Иванов // Вестник Санкт–Петербургского университета. Серия 6: Философия, политология, социология, психология, право, международные отношения. – 2007. – № 4. – С. 52–60.
56. Иванов В.Н. Современное социальное управление / В.Н.Иванов. – М.: Наука, 2000. – 214 с.
57. Иванова Л.А. Медиаобразовательное пространство в стратегии инновационного развития высшего профессионального образования в современной России / Л.А.Иванова // Вопросы педагогического образования: Межвуз. сб. ст. – Иркутск, 2008. – Вып. 19. – С.45–49.
58. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. М.:Наука, 2000. – 386 с. 304 с.
59. Кастельс М. Информационная эпоха: Экономика, общество и культуры / Пер. с англ.; под ред. О. И. Шкаратана / М.Кастельс. – М. :ГУВШЭ, 2000. – 608 с.
60. Кастельс М. Могущество самобытности / Кастельс М. // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антол. / Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.:Наука, 1999. – С.97–118.
61. Кастельс М. Галактика Интернет: Размышление об Интернете, бизнесе и обществе /М.Кастельс. – Екатеринбург: У–Фактория, 2004. –376 с.
62. Кириллова Н.Б. Медиакультура: от модерна к постмодерну / Н.Б. Кириллова. – М. : Акад. Проект, 2005. – 445 с.
63. Кириллова Н.Б. Мифотворчество в медиакультуре / Н.Б. Кириллова // Общественные науки и современность. – 2005. – №5. – С. 155–165.
64. Кириллова Н. Б. Медиакультура. Теория, история, практика: учеб. пособие / Н. Б. Кириллова. – М. : Академический Проект : Культура, 2008. – 496 с.
65. Кириллова Н.Б. Медиаобразование в эпоху социальной модернизации /
Н.Б.Кириллова // Педагогика. – 2005. – № 5. – С. 13–21.
66. Кириллова Н.Б. Многообразие культур в глобальном медиапространстве / Н.Б. Кириллова // Известия Уральского государственного университета. – 2006. – № 47. – С. 58–68.
67. Киттлер Ф. Оптические медиа. Берлинские лекции 1999 года / Ф.Киттлер. – М.: Логос, 2009. – 235 с.
68. Ковалев А.А. Медиареальность как феномен современной культуры/
А.А.Ковалев // Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. – 2010. – № 6. – С. 70–74.
69. Колесникова Д. Медиафилософия: принципы и способы анализа медиареальности/Д. Колесникова //Вестник Самарской гуманитарной академии. Серия: Философия. Филология. – 2009. – № 2. – С. 147–150.
70. Колесникова Д.А. Медиареальность в контексте медиафилософии
Д.А. Колесникова //Alma mater (Вестник высшей школы). –2010. –№ 7. –С. 30–35.
71. Колинько И. В. Социокультурное пространство как концептуальное и категориальное понятие современных общественных наук / И.В. Колинько // Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. – 2007. – № 2. – С. 63–65.
72. Коломиец В.П. Медиасреда и медиапотребление в современном российском обществе /В.П.Коломиец // Социологические исследования. – 2010. – № 1. – С. 58–65.
73. Конев В.А. Медиа–реальность и реальность медиа / В.А.Конев // Вестник Самарской Гуманитарной академии. Серия «Философия. Филология». – 2009. – №2 (6). – С.3–10.
74. Константинова А.П. Социально–философская рефлексия медиатехнологий / А.П.Константинова // Известия Санкт–Петербургского государственного электротехнического университета ЛЭТИ. – 2010. – № 9. – С. 130–135.
75. Концепция «общества знания» в современной социальной теории.
Сб. науч. тр / Центр социал. науч.–информ. исслед. Отд. социологии и социал. психологии; Отв. ред. Д.В. Ефременко. МОСКВА, 2010. – 423 с.
76. Коромыслов В.В. Проблема существования социального пространства в контексте концепции сущности человека как результата единого закономерного мирового процесса / В.В.Коромыслов //
Вестник Костромского государственного университета им. Н.А. Некрасова. – 2010. – Т. 16. – № 4. – С. 38–42.
77. Красноярова О.В. Медиа как среда современного человека//
О.В.Красноярова. – Известия Иркутской государственной экономической академии. – 2010. – № 6. – С. 159–163.
78. Кузнецова Е.И. Медиа и медиальное: социально–философский анализ //
Е.И. Кузнецова, А.М.Дорожкин // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Серия: Социальные науки. – 2008.– № 3. – С. 171–186.
79. Кузнецова Е.И. Медиакультура: к проблематизации понятия //
Е.И.Кузнецова // Личность. Культура. Общество. – 2009. – Т. 11. – № 3. – С. 356–362.
80. Культурное многообразие, конфликт и плюрализм. – М.: Республика, 2000. – 438 с.
81. Кумелашвили Н.У. Креативный потенциал средств массовой коммуникации в социокультурной модернизации/
Н.У.Кумелашвили //Социология власти. – 2011. – № 3. – С. 94–99.
82. Латур Б. Об интеробъективности / Б.Латур//Социология вещей/ Под ред. В.Вахштайна. М.: Логос, 2006. – 249 с.
83. Леонтьев А.Н. Топология медиапространства и власть // http://tomb–raider6.narod.ru/lib/mm/mediafilosofija_iv/topologija_mediaprostranstva_i_vl.htm
84. Лукьянова Н.А. Homo significans в коммуникативном пространстве / Н.А. Лукьянова // Человек. – 2008. – № 4. – С. 106–117.
85. Луман Н. Медиа коммуникации / Н.Луман.– М.: Логос, 2005. – 428 с.
86. Луман Н. Общество как социальная система / Н.Луман. – М.: Логос, 2004. – 423 с.
87. Луман Н. Реальность массмедиа / Н. Луман. – М.: Праксис, 2005. – 256 с.
88. Любутин К. Н. Диалектика повседневности: методологический подход / К. Н. Любутин, П. Н. Кондрашов.– Екатеринбург, 2007.– 295 с.
89. Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека / М.Маклюэн. – М.: Кучково поле, 2007. – 464 с.
90. Марков В.Н. Информационная сфера как контекст деятельности субъекта / В. Н. Марков // Мир психологии. – 2010. – № 3. – С. 13–26.
91. Материалы международной научной конференции «Социальные проблемы медиареальности: медианеравенство, медианасилие, медиасвобода / Санкт–Петербургский государственный университет, философский факультет, исследовательский центр медиафилософии. 18–19 ноября 2011 . – Санкт–Петербург, 2011. – 467 с.
92. Маховская О.И. Телемания: болезнь или страсть? / О.И.Маховская. – М.: Диалектика–Вильямс, 2008. – 304 с.
93. Медиафилософия III. Фотография / Под редакцией В.В. Савчука, М.А. Степанова. – СПб.: Санкт–Петербургское Философское общество, 2009. – 255 с.
94. Медиафилософия IV. Методологический инструментарий медиафилософии. Сборник тезисов / Под редакцией А.И. Иваненко. – СПб.: Санкт–Петербургское Философское общество, 2010. – 129 c.
95. Медиафилософия V. Способы анализа медиареальности / Под ред. В.В. Савчука, М.А. Степанова. – Спб: Изд–во Санкт–Петербургского философского общества, 2010. – 279 с.
96. Медиафилософия VI. Необратимость трансформации / Под редакцией В.В. Савчука, А.И. Иваненко. – СПб.: Санкт–Петербургское Философское общество, 2011. – 128 c.
97. Медиафилософия. Основные проблемы и понятия. / Под. ред. В.В. Савчука. – СПб: Изд–во Санкт–Петербургского философского общества, 2008. – 346 с.
98. Медиафилософия II. Границы дисциплины / Под ред. В.В. Савчука, М.А. Степанова. – СПб: Изд–во Санкт–Петербургского философского общества, 2009. – 246 с.
99. Медіакультура особистості: соціально–психологічний підхід: Навчальний посібник / О.Т. Баришполець, Л.А. Найдьонова, Г.В. Мироненко та ін.; За ред.. Л.А. Найдьонової, О.Т. Баришпольця. – К.: Міленіум, 2009. – 440 с.
100. Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки, проблемы тенденции развития / И.С.Мелюхин. – М.: Наука, 1999. – 268 с.
101. Микешина Л.А. Философия науки / Л.А.Микешина. – М.: Изд–во Флинта, 2005. – 387 с. С. 322.
102. Миронов В.В. Процессы трансформации культуры в глобализирующемся мире: коммуникационный вектор / В.В.Миронов // Вестник Московского университета. Серия 7: Философия. – 2010. – № 3. – С. 3–25.
103. Мурюкина Е. В. Медиаобразование старшеклассников на материале кинопрессы. – Таганрог: Изд–во Кучма, 2006. – 186 с. C. 9.
104. Мусієздов О.О. Зміна уявлень суспільства про соціальний простір як прояв символічного аспекту соціальної трансформації: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.01 / Харківський національний ун–т ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2002. – 19 с.
105. Назаров М.М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований /М.М.Назаров. – М.: УРСС, 2000. – 246 с.
106. Палагута В.И. Самоидентификация социального субъекта в дискурсивных пространствах : монография / В. И. Палагута. – Днепропетровск : «Инновация», 2010. – 440 с.
107. Панферова В.В. Медиафилософия и социально–гуманитарные науки: диалектика взаимодействия/ В.В.Панферова, Ю.И. Зверева // Социально–гуманитарные знания. – 2010. – № 4. – С. 63–74.
108. Парсонс Т. О социальных системах. – М.: Академический проект, 2002. – 356 с.
109. Погрешаева Т. А. Глобализация духовной сферы и свободное время человека // Альтернативы глобализации: человеческий и научно–технический потенциал России. Т. 1. – М.: Республика, 2002. – С.69–74. С. 71.
110. Прошак Л.В. К проблеме ценностного переформирования медиапространства: четыре принципа создания ценностного конструкта / Л.В.Прошак // Проблемный анализ и государственно–управленческое проектирование. – 2010. – Т. 3. – № 2. – С. 127–133.
112. Прошак Л.В. Ценностная доминанта как принцип нарушения равновесия в современной системе медиапространства / Л.В.Прошак. – Вестник БГУ. – 2009. – №2. – С. 23–19.
113. Прошак Л.В. Ценностные ориентации познающего субъекта в современной системе медиапространства / Л.В.Прошак // Философия ХХ века о познании и его аксиологических аспектах. – Ульяновск, 2009. – С.175–177.
114. Ричков М.О. Суспільство (соціальний організм, простір, етнос). — К. : НТУ, 2005. — 188 с.
115. Розвиток медіа в Європі та Україні: орієнтири для порядку денного : матеріали міжнародного семінару, 3 березня 2008 року. – К. : К.І.С., 2008. – 68 с.
116. Романенко М.І. Освіта як об’єкт соціально–філософського аналізу /М.І.Романенко. – Дніпропетровськ: Видавництво «Промінь», 1998. – 132 с.
117. Россман В. Мистерия центр. Идентичность и организация социального пространства в современных и традиционных обществах / В. Россман // Вопросы философии. – 2008. – № 2. – С. 42–57.
118. Савинова О.Н. Трансформация медиасистемы в современных условиях: к вопросу аберрации функций СМИ/ О.Н.Савинова // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. – 2008. – № 1. – С. 198–200.
119. Савчук В. Неизбежность медиафилософии. http://mediaphilosophy.ru/biblioteca/articles/savchuk_inevitability/
120. Савчук В.В. Медиареальность. Медиасубъект. Медиафилософия / Савчук В.В. //Медиафилософия II. Границы дисциплины / Под ред. В.В. Савчука, М.А. Степанова. – СПб.: Санкт–Петербургское Философское общество, 2009.– С.226–242.
121. Савчук В.В. Метафора поворота в философии // В.В.Савчук. –
Философские науки. – 2010. –№ 10. – С. 135–150.
122. Саенкова Л.П. Особенности современной медиакультуры в условиях глобализации. / Л.П.Саенкова // Социум и власть. – 2010. – № 4. – С. 97–102.
123. Сайко Э.В. Информация в пространстве–времени социальной эволюции и формировании современного человека / Э. В. Сайко // Мир психологии. – 2010. – № 3. – С. 3–12.
124. Селезнева Е.В. Пространство целей человеческой жизни / Селезнева Е.В. // Мир психологии. – 2009. – № 1. – С. 50–55.
125. Сеннет Р. Падение публичного человека /Р.Сеннет. – М.: Смысл, 2002. – 424 с.
126. Сиземская И.Н. Социокультурное пространство России: реалии и перспективы / И.Н. Сиземская // Общественные науки и современность. – 2011. – № 4. – С. 20–28.
127. Слотердайк П. Сферы/ П.Слотердайк. СПб.: Алатейя, 2005. – 287 с.
128. Слюсаревський М. Медіа–освіта: українська перспектива / М.Слюсаревський, Л.Найдьонова // Рідна школа. – 2010. – № 9. – С. 57–58.
129. Соловьев А.В. Контуры культурного пространства информационного общества / А.В. Соловьев // Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. – М. – 2006. – № 2. – С.14–21.
130. Сорокин П.А. Социальная и культурная мобильность / Сорокин П.А. // Человек, цивилизация, общество / Под ред. А.Ю. Соломонова . – М.: Наука, 1992. – С.23–49.
131. Сорокинские чтения - 2005. II Всероссийская научная конференция // Будущее России: стратегии развития. 14–15 декабря 2005 г.. - М.: Социологический факультет МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005. – 456 с.
132. Степанов М. Медиафилософия как практическая философия / М.Степанов // Практична філософія. – 2009. – № 1. – С. 141–147.
133. Степин В.С. Самоорганизующиеся системы: новые стратегии деятельности / В.С.Степин// Пленарный доклад на Третьем Российском философском конгрессе «Рационализм и культура на пороге III тысячелетия» // Вестник Российского Философского Общества. – 2003. – №2. – С.3–15.
134. Судоргин О. А. Новая роль информационного пространства в XXI веке / О. А. Судоргин // Власть. – 2009. – № 1. – С. 27–32.
135. Тавокин Е.П. Массовая коммуникация: сущность и состояние в современной России / Е.П.Тавокин. – М.: Республика, 2007. – 209 с.
136. Татаренко Т. Міжкультурна взаємодія як чинник структуроутворення організації соціального простору / Т. Татаренко // Політичний менеджмент (Дар). – 2009. – № 5. – С. 46–54.
137. Терин В.П. Массовая коммуникация. Исследования опыта запада / В.П.Терин. – М.: Академический проект, 2000. – 238 с.
138. Тестер К. Медиа и мораль / К.Тестер // Контексты современности. – II ч.: Хрестоматия. 2­‑е изд., перераб, и доп. / Сост. и ред. С. А. Ерофеев. – Казань: Изд–во КГУ, 2001. – С.42–68. С. 52.
139. Тонконогов А.В. Массовая культура как фактор формирования духовного пространства современной России / А. В. Тонконогов // Социально–гуманитарные знания. – 2010. – № 5. – С. 27–37.
140. Топоров В.Н. Пространство и текст / В.Н.Топоров //Текст: семантика и структура. – М.: Мысль, 1983. – С. 227–284.
141. Трахтенберг А.Д. Интернет как пространство утопии / А. Трахтенберг // Свободная мысль. – 2007. – № 6. – С. 121–127.
142. Тульчинский Г. Л. Постчеловеческая персонология // Проективный философский словарь. Новые термины и понятия. – Спб.: Алатейя, 2003. – С. 310 – 311.
143. Тур М.Г. Глобалізація: соціальні метаморфози і загрози / М.Г. Тур // Практична філософія. – 2010. – № 4. – С. 75–82.
144. Усов Ю. Н. Экранные искусства – новый вид мышления // Искусство и образование. – 2000. – № 3. – С.54–71. С. 67.
145. Фатыхова Н.С. Истоки и актуальность медиафилософии/
Н.С.Фатыхова //Вестник Челябинского государственного университета. – 2007. – № 16. – С. 18–22.
146. Федоров А.В. Медиакомпетентность личности: от терминологии к показателям / А. В. Федоров // Инновации в образовании. – 2007. – № 10. – С. 75–108.
147. Филиппов А.Ф. Теоретические основания социологии пространства / А.Ф.Филиппов. – М.: Республика, 2003. – 463 с.
148. Флиер А. Я. Культурная компетентность // Культурология для культурологов: учебное пособие. – М.: Академический проект, 2000. – С. 231–256. С. 240.
149. Фортунатов А.Н. Перформативный характер современной коммуникации / А.Н. Фортунатов // Социология. Психология. Философия. Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. – 2009. – № 1. – С. 350–354.
150. Фролова Т.И. Динамика стратегий в социальном медиадискурсе / Т.И. Фролова // Вестник Московского университета. Сер. 10, Журналистика. – 2009. – № 5. – С. 94–116.
151. Фуко М. Слова и вещи: Археология гуманитарных наук / М.Фуко. – СПб.: Изд–во А – cad, 1994 – 364 с..
152. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Ф.Фукуяма. – М.: Аст, 2003. – 464 с.
153. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие/ Ю.Хабермас. – СПб.: Наука, 2001 – 286 с..
154. Хайдеггер М. Бытие и время / М.Хайдеггер. – СПб: Наука, 2002. – 387 с.
155. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций / Р.Харрис. – СПб.: Наука, 2002. – 246 с.
156. Хартман Ф. 10 тезисов к дискуссии о возможностях теории медий в эпоху информационного общества /Ф.Хартман. Режим доступа: http://www.gnosis.ru/media/hartrus.html.
157. Хачатурян В.М. Цивилизации в новом социальном пространстве /
В.М.Хачатурян // Вопросы социальной теории. – 2009. – Т. 3. – С. 340–358.
158. Хлопаева Н.А. Основные направления исследований медиа–пространства / Н.А.Хлопаева// Вестн. С.–Петерб. ун–та. – Сер. 6. – 2007. – Вып. 3. – С. 379–392.
159. Хойслинг Р. Социальные процессы как сетевые игры. Социологические эссе по основным аспектам сетевой теории / Р.Хойслинг. – М.: Академический проект, 2003. – 187 с.
160. Хоркхаймер М. Диалектика просвещения. Философские фрагменты / М.Хоркмайер, Т.Адорно. – М.: Прогресс, 1997. – 486 с.
161. Хуторной С.Н. Киберпространство и реальный мир / С.Н.Хуторной // Вестник Московского государственного областного университета. Серия: Философские науки. – 2011. – № 2. – С. 67–71.
162. Цвык И.В. Социальное пространство и время в контексте современной социокультурной динамики/ И.В. Цвык //Вестник Российского университета дружбы народов. Серия: Философия. – 2010. – № 3. – С. 47–55.
163. Челышева И.В. Историко–философский дискурс, посвященный репрезентации медиареальности в произведениях массовой культуры /
И.В.// Философия права. – 2010. – № 5. – С. 39–42.
164. Челышева И.В. Медиакультура и медиареальность в жизни современного общества потребления/ И.В.Челышева. – Философия права. – 2010. – № 4. – С. 63–67.
165. Челышева И.В. Проблема конструирования медиареальности в наследии Г.М. Маклюэна /И.В.Челышева // Вестник Воронежского государственного университета. Серия: Проблемы высшего образования. – 2011. – № 1. –С. 51–54.
166. Чернявская О.С. Социальное пространство: обзор теоретических интерпретаций / О.С.Чернявская // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. – 2008. – № 5.– С. 329–335.
167. Чистяков А.В. Социализация личности в обществе интернет–коммуникаций (социокультурный анализ): Автореф. дис. ... д–ра социол. Наук / А.В.Чистяков. – Ростов н/Д., 2006. – 58 с.
168. Шамес Л.Я. Культурно–педагогические поля и пространства в современном образовании / Л.Я.Шамес. – СПб.: Астерион, 2006. – 530 с.
169. Шарапова А.А. Динамика социокультурных функций телевидения в условиях постиндустриального общества / Дис. канд. соц. Наук / А.А.Шарапова. – М., 2005. – 21 с.
170. Шевцов К.П. Продолжение в другом. (Реконструкция медиа–пространства). – СПб.: Санкт–Петербургское философское общество, 2009. – 247 с.
171. Шелонаев С.И. Топология медиапространства С.И.Шелонаев/ Перспективы науки. –2011. – №8. – С.87–92.
172. Шишкина Е.А. Информация и информационные технологии в конструировании социального пространства и экологической культуры /Е.А.Шишкина // Информационное общество. – 2011. – № 2. – С. 29–35.
173. Штомка П. Социология социальных изменений. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 284 с. С. 9.
174. Юдин И.В. Информационное пространство и трансляция культурных ценностей в современной России/ И.В.Юдин // Власть. – 2009. – № 6. – С. 48–50.
175. Юдина Е.Н. Медиапространство как культурная и социальная система. Монография /Е.Н.Юдина. – М.: Прометей , 2005. – 160 с.
176. Юдина Е.Н. Медиапространство как новая социологическая категория /Е.Н.Юдина// Преподаватель ХХI век. – М.: 2008. – №2. – С. 151–154.
177. Юдина Е.Н. Развитие медиапространства современной России / Автореферат на соискание ученой степени доктора социологических наук/ Е.Н.Юдина. – М., 2008. – 41 с.
178. Юдина Е.Н. Реальность массмедиа в контексте социального пространства / Е.Н.Юдина // Социология власти. – 2007. – № 1. – С. 113–120.
179. Юдина Е.Н. Медиапространство и символическое пространство / Юдина Е.Н. // Философские науки. – 2004.– №9. – С.17–29.
180. Ярославцева Е. И. Коммуникативные стратегии человека в современном мире / Е. И. Ярославцева // Философские науки. – 2008. – № 7. – С. 79–97.
181. Assmann A. Canon and Archive /A. Assmann // Media and Cultural Memory: Cultural Memory Studies: An International and Interdisciplinary Handbook. – Berlin, DEU: Walter de Gruyter, 2008. – Р. 97–107.
182. Buckingham D. Changing Childhoods, Changing Medi