ГРОМАДЯНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

Лазуріна Наталія Петрівна

УДК 141.7:316.61+303.7

ГРОМАДЯНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ:
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
Муляр Володимир Ілліч,
доктор філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІАЛЬНІЙ ФІЛОСОФІЇ 13
1.1. Громадянські чесноти як стрижневий елемент філософських концепцій людини в стародавні часи 14
1.2. Концепції природних прав людини та громадянського суспільства – важливий крок в актуалізації проблеми громадянської компетентності особистості 42
1.3. Громадянська компетентність особистості: конституювання проблеми в сучасній гуманітарній науці 68
Висновки до першого розділу 88
РОЗДІЛ 2 ГРОМАДЯНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ:
СУТНІСТЬ, СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА МОТИВАЦІЙНИЙ 92
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ 92
2.1. Поняття громадянської компетентності особистості 92
2.2. Головні чинники та структурні елементи громадянської компетентності особистості 106
2.3. Мотиваційний механізм громадянської компетентності особистості 133
Висновки до другого розділу 152
РОЗДІЛ 3 СУЧАСНІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ І ГРОМАДЯНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ 157
3.1. Громадянська компетентність особистості в контексті цивілізаційних викликів сучасного світу 157
3.2 Громадянська компетентність особистості: сучасний український
контекст 181
ВИСНОВКИ 208
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ 216

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Тема компетентної особистості завжди була предметом особливої уваги як з боку суспільства, так і з боку людинознавчих наук в цілому, соціально-філософської зокрема. Це пояснюється, насамперед, тим місцем, яке в усі часи займала компетентна особистість в складній суспільній структурі, і тією роллю, яку вона відігравала у справі реального історичного поступу. Адже в історії завжди був попит на людей, які володіли знаннями про те чи інше явище природного та суспільного буття, проявляли волю, уміння і навички, адекватно застосовували їх практично. Сьогодні, в інформаційну епоху, феномен знання та його носії (як мислячі, так і діючі) стають особливою цінністю.
Не менш актуальним в усі часи було і явище громадянської компетентності. Знання про природу громадянства, громадянські права і свободи, громадянський обов’язок, громадянські чесноти – ці та інші питання функціонування громадянської сфери були однаково важливими в усі часи, для будь-якої країни, народу, держави. Цю думку можна підтвердити, якщо звернути увагу на діяльність найдавніших у світі державних утворень. Вже тоді статус громадянина набував особливої як честі, так і відповідальності, а громадянами визнавалися далеко не всі члени суспільства, а лише ті, хто своїми особистими чеснотами та діями заслуговував на особливу шану з боку співвітчизників, демонструючи одночасно найвищі зразки відданості своєму народу і відповідальності за його долю.
Проблема громадянської компетентності особистості набуває особливого значення в новітню епоху. Цьому сприяє низка суттєвих причин, які відображають якісні зміни в життєдіяльності людської цивілізації на зламі ХХ та ХХІ століть. Людство вступило в епоху перманентних кардинальних зрушень в найважливіших сферах життя – економічній, політико-правовій, соціально-духовній тощо. Вони виявляють себе як цивілізаційні виклики, без розуміння суті яких неможливо компетентно, швидко і точно діяти, щоб гідно реагувати на їх наслідки. Це однаковою мірою стосується і окремої людини, особистості. Орієнтуватися в сучасному житті, яке все більше нагадує калейдоскоп подій, може лише людина знаюча, вольова, компетентна, така, яка своїми діями виявить найкращі громадянські якості, котрі будуть корисними як для неї самої, так і для своєї країни, а нерідко і всього світу.
Проблема громадянської компетентності особистості стає надзвичайно важливою для сучасної української спільноти. Проголосивши державну самостійність і шлях на побудову демократичного суспільства, Україна «відкрилася» для світу. Вона інтенсивно входить в загальносвітовий процес і стикається з усіма позитивними та негативними його наслідками. Тому, для української людини так само як і для всього світу, гостро актуалізується питання компетентної життєдіяльності, в тому числі громадянської компетентності. Разом з тим, для українця ця проблема має й інший вимір. Він пов’язаний з необхідністю розбудови незалежної держави, практичної відсутності історичного досвіду у цій справі. Це накладає особливий відбиток на процес актуалізації та розгортання явища громадянської компетентності особистості. Завдання обтяжує і відсутність в українців досвіду функціонування демократичної влади як прозоро діючої, що залучає до процесу прийняття рішень найширші верстви громадян. Очевидна суспільна потреба в громадянській компетентності особистості в сучасному українському суспільстві має бути відображена в теорії, а саме явище громадянської компетентності повинно отримати відповідний статус у науці, насамперед, соціально-філософській.
Стан наукової розробки теми. Становлення громадянської компетентності як проблеми зайняло тривалий час. Змістовні зрізи у якості людських чеснот, в тому числі і громадянських, можна зустріти вже в творах Фалеса, Піфагора, Протагора, Сократа. Однак на їх фоні вирізняються Платон та Арістотель. Платон абсолютизував громадянські чесноти, їх сутність вбачав у знанні, а головну суспільну цінність обґрунтовував в органічній єдності з державою. Поза державою громадянських чеснот не існує, як не існує і самого громадянина. Арістотель же розглядав громадянські чесноти поза їх крайніми станами, а саме як серединну якість людини. На відміну від Платона, він фактично їх «понизив у класі», віддавши перевагу спогляданню істини, мудрості, яка, на думку мислителя, вище будь-якої громадянської чесноти.
Арістотель започаткував інший важливий зріз в контексті громадянської компетентності особистості – проблему природного права, яка отримала потужний поштовх в епоху Відродження і пов’язана з іменем, насамперед, Г. Гроція. Новизна його підходу полягала в прагненні довести органічну єдність природного права людини та її природи. Крім того, і це особливо важливо, Г. Гроцій запропонував нову, раціональну методологію обґрунтування природних прав людини, яка виявить свою справжню роль в контексті іншої теми – проблеми громадянського суспільства.
Темі громадянського суспільства присвятили свої роботи, зокрема, англійські філософи Т. Гоббс і Дж. Лок. Концепція першого ґрунтувалася на ідеї цілковитої асоціальності людини, а відтак повної небезпеки втрати своїх основних життєвих свобод і неможливості реалізації громадянських прав в умовах «війни всіх проти всіх». Головна ж методологічна позиція Дж. Лока була іншою: людина – істота соціальна, моральна і мирна, тому її природний стан – це стан людської злагоди та взаємодопомоги, найкращим способом прояву яких є громадянська позиція людини, повна реалізація її громадянських прав і свобод, а також громадянського обов’язку.
У ХІХ столітті особливу роль в розробці концепції громадянського суспільства зіграв Г.В.Ф. Гегель, сформулювавши основні його принципи: принцип конкретної особи, приватного інтересу громадянина і принцип обслуговуючої ролі держави як органу, що покликаний створити необхідні умови для реалізації приватних інтересів громадян.
З ХХ століття з’являються перші дослідження компетентності особистості, пов’язані з роботами американського дослідника Н. Хомського (1965 р.), де вперше вводиться поняття «компетенція». Другий період (70-90-і роки ХХ ст.) – це період перших спроб визначення компетентності як явища та обґрунтування її компонентів (Дж. Равен «Компетентність в сучасному суспільстві»). З’являються також перші дослідження теми в Росії та Україні. Серед дослідників – І. Зімняя, Н. Кузьміна, Л. Петровська (Росія), Л. Сохань, Є. Головаха, Р. Ануфрієва, О. Злобіна (Україна). Третій період в розробці проблеми компетентної особистості продовжується до сьогодні і характеризується явищем компетентнісного підходу в освіті, прийняттям відповідних міжнародних документів, а також законодавчих актів в Україні.
Безпосередньо проблема громадянської компетентності особистості в західній філософії виникає одночасно з актуалізацією теми компетентності взагалі. До дослідників громадянської компетентності віднесемо Б. Рассела, Дж. Ролса, С. Вербу, Р.А. Даля, Х. Мюнклера, Н. Боббіо, Дж. Сарторі, Б.У. Холла, Д. Хелда та ін. В українському гуманітарному просторі громадянська компетентність особистості як об’єкт дослідження перебуває поки що в початковій стадії. Основну увагу їй приділяють вчені–педагоги – О. Пометун, І. Єрмаков, О. Овчарук, Н. Гупан, І. Тараненко та ін. Тема громадянської компетентності стала предметом низки державних документів освітнього характеру, а також ряду дослідницьких проектів за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, ЄС та МВФ.
Потрібно сказати, що на соціально-філософському рівні громадянська компетентність особистості ще не отримала достатньої уваги. Практично немає фундаментальних робот з цієї тематики. Не актуалізувалися методологічні засади дослідження громадянської компетентності особистості в соціальній філософії. Відсутній філософський аналіз поняття громадянської компетентності особистості, структури явища, основних чинників його розгортання. Немає спеціальних досліджень стану та перспектив розвитку громадянської компетентності особистості в сучасних українських реаліях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи безпосередньо пов’язана з науково-дослідною темою кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Філософські засади єдності гуманітарних, природничих і технічних знань в освіті сучасного вчителя» (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України № 732 від 27 жовтня 2006 р. та рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова від 22 грудня 2006 р., протокол № 5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 9 від 28 квітня 2009 р.).
Мета дослідження полягає в актуалізації та соціально-філософській концептуалізації громадянської компетентності особистості. Реалізація даної мети зумовила постановку і теоретичне вирішення таких завдань:
• здійснити аналіз методологічних засад дослідження громадянської компетентності особистості в соціальній філософії, виявити її головні парадигми на шляху теоретичного конституювання як проблеми сучасної гуманітарної науки;
• розкрити сутність громадянської компетентності особистості, визначити її поняття;
• показати головні чинники та структурні елементи громадянської компетентності особистості;
• обґрунтувати основні структурні елементи мотиваційного механізму громадянської компетентності особистості;
• дослідити особливості цивілізаційних викликів сучасного світу і показати їх роль в актуалізації та розгортанні проблеми громадянської компетентності особистості;
• проаналізувати стан та перспективи розвитку громадянської компетентності в сучасному українському суспільстві.
Об’єктом дослідження є компетентність особистості як якісна та цілісна характеристика її життєдіяльності.
Предметом дослідження є громадянська компетентність особистості в її соціально-філософському та теоретико-методологічному осмисленні.
Методологічні основи дослідження зумовлені особливостями об’єкта та предмета дослідження, багатогранністю внутрішньої структури громадянської компетентності особистості та зовнішніх чинників її розгортання, а тому визначаються підходом, який спирається на принципи об’єктивності, цілісності та системності, а також на комплекс загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Це дозволило забезпечити обґрунтованість та достовірність наукових результатів. Найширшого використання отримав системний метод, який забезпечив розгляд громадянської компетентності особистості як явища, яке виступає в якості системоутворювальної чесноти людини і надає цілісності всій сукупності її громадянських проявів. Метод єдності історичного і логічного був використаний при аналізі методологічних засад дослідження громадянської компетентності особистості та визначенні основних вузлових ліній (парадигм) на шляху теоретичного конституювання її як проблеми гуманітарного знання. Порівняльний метод дав можливість виокремити з поля компетентності особистості громадянську компетентність особистості, показати її особливості та сфери прояву. Цьому сприяло також застосування герменевтичного підходу, який дозволив проникати в сутність та зміст громадянської компетентності особистості. Свою роль відіграли і такі методи як аналіз, синтез, індукція, дедукція тощо.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняному науковому просторі здійснена спроба актуалізації та соціально-філософської концептуалізації громадянської компетентності особистості в її соціально-філософському та теоретико-методологічному осмисленні.
У результаті дослідження обґрунтовано низку положень, що характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:
• здійснено аналіз методологічних засад дослідження громадянської компетентності особистості в соціальній філософії, виявлено її головні парадигми на шляху теоретичного конституювання як проблеми сучасної гуманітарної науки. Доведено, що громадянська компетентність особистості отримує своє теоретичне конституювання лише в минулому столітті, однак свою актуальність проявляє на протязі всього розгортання соціально-філософських досліджень життєдіяльності людини, «виблискуючи» своїми змістовними гранями (вузловими лініями, парадигмами) в залежності від часу та суспільних запитів. Такими методологічними засадами розгортання проблеми громадянської компетентності особистості визначені проблеми людських, зокрема громадянських чеснот, природного права та громадянського суспільства;
• розкрито сутність громадянської компетентності особистості як складного багаторівневого, внутрішньо цілісного явища її життєдіяльності, визначено її поняття в чотирьох методологічних зрізах. За природою громадянська компетентність особистості – це поняття, яке відображає певний стан людського індивіда, громадянське буття якого є адекватним стану соціуму, в якому він здійснює власну життєдіяльність. За функціональним призначенням – це поняття, яке відображає стан індивіда як громадянина, рівень громадянськості якого дозволяє йому реалізовувати свої права і свободи, виконувати громадянські обов’язки. У структурному вимірі громадянська компетентність особистості – це поняття, яке відображає здатність і готовність людини виявляти свій статус громадянина та рівень громадянськості завдяки пізнавальним, діяльнісним, вольовим та цілепокладальним чеснотам. За широтою дії громадянська компетентність особистості – це поняття, яке відображає ключову, поліваріантну, полівалентну, системну компетентність особистості, яка дозволяє їй реалізовувати свої громадянські чесноти у всіх сферах життєдіяльності, насамперед, у політичній, правовій, економічній, соціальній та культурній;
• показано головні чинники та структурні елементи громадянської компетентності особистості. Серед перших: політичний режим, громадянська культура, громадянське суспільство. Стрижневим елементом структури громадянської компетентності особистості є «Я» людини, що поєднує в собі як її індивідуальність, так і особистість. Перша характеризує людину з боку її неповторності, унікальності, друга фіксує усталене соціальне в ній. Головними елементами структури громадянської компетентності особистості є пізнавальні (когнітивні), діяльнісні (процедуральні) та морально-вольові (ціннісні);
• виявлено основні структурні елементи мотиваційного механізму громадянської компетентності особистості. Показано, що мотиваційний механізм громадянської компетентності особистості включає систему її рушійних сил, які характеризують громадянську компетентність як процес внутрішньо детермінований. Головними елементами мотиваційного механізму громадянської компетентності особистості є потреби, інтереси, цілі, ідеали. Ключовою серед них є потреба в громадянській компетентності, яка характеризується такими сутнісними ознаками, як системність, здатність підпорядковувати собі інші потреби, цілеспрямованість, полівалентність як здатність виражатися і втілюватися через інші, практично всі, потреби особистості;
• досліджено особливості цивілізаційних викликів сучасного світу і показано їх роль в актуалізації та розгортанні проблеми громадянської компетентності особистості. Доведено, що головними цивілізаційними викликами сучасного світу є прискорення темпів людського життя та глобалізація. Перше зумовлює розширення соціального простору людини, в тому числі його громадянського життя, і одночасно ущільнює соціальний час, загострюючи проблему компетентного прийняття рішень, в тому числі в громадянській сфері. Друга не тільки формує світовий ринок капіталів, товарів, послуг, робочої сили, планетарного інформаційного простору, а одночасно зумовлює своєрідний світовий громадянський простір, чим актуалізує громадянськість, громадянську сферу, громадянську компетентність;
• проаналізовано стан та перспективи розвитку громадянської компетентності особистості в сучасному українському суспільстві. Виявлено, що цей процес зумовлюється дією двох важливих чинників – політичного та громадянського. Українська незалежна держава ще не зробила проблему громадянської компетентності особистості (як і свою компетентність в громадянському вимірі) предметом своєї системної діяльності. Цим вона зумовила: варіант активної самостійної роботи людини по актуалізації та формуванню власної громадянської компетентності; варіант формування громадянської компетентності шляхом наростаючої недовіри до давно вже діючих основних акторів сучасної політичної сцени України і пошуку акторів нових, не обтяжених минулою діяльністю у владі; варіант еміграційний як відмову від активної діяльності за свої громадянські права як у внутрішньому смислі (внутрішня еміграція), так і у зовнішньому (зовнішня, фізична еміграція).
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає, насамперед, в актуалізації та соціально-філософській концептуалізації проблеми громадянської компетентності особистості як стрижневого явища в усій сукупності громадянського життя людини. Матеріали і висновки дисертації дають обґрунтоване цілісне уявлення про методологічні засади дослідження явища громадянської компетентності особистості, про його сутність, структурні елементи, основні чинники та мотиваційний механізм. Показані також особливості громадянської компетентності особистості в умовах найважливіших викликів сучасного світу, а також в контексті суспільних процесів сучасної України. Висновки дисертації сприяють поглибленому розумінню особливостей громадянського буття сучасної особистості, загострюють увагу на перспективах громадянської компетентності як однієї з важливих проблем сьогодення і майбутнього.
Практичне значення роботи полягає в тому, що сформульовані в ній положення, ідеї та узагальнення можуть використовуватися для стратегії і тактики реформ, які почалися в Україні; для уточнення державної політики в сфері громадянського життя українців; в навчальному процесі під час викладання курсів соціальної філософії, філософії історії, політології, права, спецкурсів та проблемно орієнтованих курсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Всі результати і висновки отримані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданні кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, а також на низці міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференцій, зокрема: ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті» (Харків, 2008); ІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції «Толерантність як соціогуманітарна проблема суспільства» (Житомир, 2009); ІІ Міжвузівській науково-теоретичній конференції молодих науковців «Актуальні проблеми сучасної філософії та науки: творче, критичне і практичне мислення» (Житомир, 2009); IV Загальноукраїнській науково-практичній конференції «Якість життя: проблеми, пріоритети і перспективи» (Донецьк, 2010); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Громадський рух та становлення громадянського суспільства в Україні» (Сімферополь, 2011).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 16 публікаціях, у тому числі: 6 – статті, опубліковані у фахових виданнях з філософських наук, 1 – статті в інших наукових виданнях, 9 – тези доповідей на конференціях.
Структура дисертації та обсяг роботи зумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), висновків та списку використаних джерел (238 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок, основна частина роботи – 215 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Головним висновком дисертаційного дослідження є той, що громадянська компетентність особистості виступає в якості стрижневого елемента громадянського буття людини, а відтак і фундаментальною проблемою суспільного розвитку. Це зумовлює особливу актуальність громадянської компетентності особистості в історії людської цивілізації. Починаючи з періоду, коли людство ввійшло в стадію виникнення і розвитку політичного, державницького життя, громадянська сфера стала однією з важливих складових суспільних відносин. А відтак з’явився, і протягом історії завжди є гострим попит на людей, які володіють знаннями з громадянських прав і свобод, а також своїх громадянських обов’язків, уміннями втілювали їх в життя держави і суспільства, мають навички і вольові якості в питаннях управління суспільними процесами.
Аналіз методологічних засад дослідження громадянської компетентності особистості доводить, що це явище не тільки є затребуваним в усі часи, але й виступає предметом найрізноманітніших наукових досліджень. Без перебільшення можна стверджувати, що проблема громадянської компетентності особистості – це наскрізна проблема гуманітарного знання в цілому, соціально-філософського, методологічного, зокрема. Разом з тим, її теоретична гострота залежить від суспільно-політичних процесів, державного правління, політичних режимів, стану розгортання громадянських інститутів. Будучи складним, багатовимірним явищем, громадянська компетентність особистості як проблема «виблискувала», «поверталася», виявляла себе в різних ракурсах, парадигмах, вузлових лініях. Такими домінантними в соціально-філософських розвідках були парадигма людських чеснот, зокрема громадянських чеснот (період стародавньої філософії), парадигма природного права (від Арістотеля до кінця Відродження в західноєвропейській філософії), парадигма громадянського суспільства
(від Нового часу до ХХ століття). Кульмінаційним моментом стала середина минулого століття, коли проблема громадянської компетентності особистості була теоретично конституйована як самостійна проблема гуманітарного знання.
В своїй сутності громадянська компетентність особистості – явище складне, багатовимірне, внутрішньо єдине та цілісне. Це означає, що його науковий аналіз має передбачати різні «кути зору», а відповідно і різні визначення в поняттях. Зокрема, сутність вказаного явища можна розглядати в чотирьох вимірах: за природою, за функціональним призначенням, за структурою, за широтою дії.
За природою громадянська компетентність особистості визначається як певний стан людського індивіда, громадянське буття якого є адекватним стану соціуму, в якому цей індивід здійснює свою життєдіяльність. За функціональним призначенням громадянська компетентність особистості – це поняття, яке відображає стан індивіда як громадянина, рівень громадянськості якого дозволяє реалізовувати свої права і свободи, а також виконувати громадянські обов’язки.
У структурному вимірі громадянська компетентність особистості – це поняття, яке відображає здатність і готовність людського індивіда виявляти свій статус громадянина та рівень громадянськості завдяки пізнавальним, діяльнісним, вольовим та цілепокладальним чеснотам. Нарешті, за широтою дії громадянська компетентність особистості – це поняття, яке фіксує ключову, поліваріантну, полівалентну, системну компетентність, яка дозволяє людині цілісним чином реалізовувати свої громадянські чесноти практично у всіх сферах своєї життєдіяльності, насамперед, у політичній, правовій, економічній, соціальній та культурній.
Будучи складним, багаторівневим, але одночасно внутрішньо єдиним, цілісним явищем, громадянська компетентність особистості функціонує під дією низки важливих зовнішніх по відношенню до життєдіяльності людини чинників. Основними серед них є політичний режим, громадянська культура, громадянське суспільство. Політичний режим – це система методів здійснення державної (політичної) влади, яка відображає ступінь, міру задоволення прав і свобод громадян. Він є політичним обличчям будь-якого суспільства, визначальною сутнісною рисою суспільного і політичного життя, що характеризує рамки і якісний рівень життя, створені владою для громадян. Це означає, що характер громадянського життя людини, громадянська компетентність по своїй сутності, структурі та конфігурації головних елементів певною мірою зумовлюється політичним режимом.
Громадянська культура як один з чинників громадянської компетентності особистості виступає органічною складовою всієї системи культури того чи іншого соціуму. Громадянська культура визначається як поле людських громадянських смислів та значень, як особливий зріз людського як громадянського з боку його людиностворювального змісту. Громадянська культура – результат, показник розвитку і практичного втілення людських сил у вимірах її громадянськості. Вона – об’єктивна основа формування громадянських чеснот людини, насамперед, громадянської компетентності. З іншого боку, громадянська культура – своєрідна «соціальна спадковість» процесу формування громадянських прав і свобод людини, її громадянської компетентності. Зміст, характер, направленість останньої зумовлюють також такі сегменти культури, як політична, економічна, правова культура, культура соціальної сфери.
Не менш важливим чинником громадянської компетентності особистості є громадянське суспільство. Воно визначається як простір неполітичного, недержавного життя суспільства, як сфера життєдіяльності людини, в якій індивідуальне начало домінує над загальним, державним, політичним. Громадянське суспільство заґрунтоване на двох взаємодоповнюючих принципах. Перший з них фіксує примат приватної особи, приватного інтересу громадянина як засадничого мотиву здійснення його життєдіяльності. Другим принципом визначена обслуговуюча по відношенню до громадянина роль держави, коли остання покликана юридично і фактично створити умови для реалізації громадянином своїх приватних інтересів. Громадянське суспільство – об’єктивно існуючий чинник формування громадянської компетентності особистості, який за своєю сутністю є протилежним політичному режиму. Таким чином, обидва вказані чинники потрібно уявляти такими, що здійснюють свій безпосередній вплив на громадянську сферу людини, її громадянську компетентність. На відміну від них громадянська культура – довготривалий, системостворювальний чинник громадянської компетентності. Вона не тільки формується в процесі функціонування соціуму на протязі багатьох поколінь, але й так само тривалий час впливає на виховання громадянських чеснот людини, в тому числі її громадянської компетентності.
Громадянська компетентність особистості – явище, яке зумовлене не тільки системою відносно зовнішніх чинників. Вирішальною мірою воно детермінується самою людиною як сутністю активною, творчою, самодостатньою. Стрижневим внутрішнім елементом структури громадянської компетентності особистості є її «Я» як органічне взаємопоєднання індивідуального та особистісного начал. Індивідуальність – це сфокусоване відображення цілісності людини в поєднанні її найрізноманітніших складових. Вона виражає в індивідові його унікальність, неповторність, своєрідність. Особистість – соціально-творча сутність людського індивіда, зріз на рівні окремого індивіда сукупних людських сил певного суспільного утворення. На відміну від індивідуальності, особистість фіксує в людині усталений соціальний зміст.
Головними елементами структури громадянської компетентності особистості виступають пізнавальні (когнітивні), діяльнісні (процедуральні) та морально-вольові (ціннісні). У змісті перших – громадянські уявлення, громадянські знання в найважливіших сферах життєдіяльності людини (політичній, правовій, економічній, соціальній, культурній), громадянські переконання. До складу других (діяльнісних, процедуральних) входять громадянські здібності, громадянські уміння і навички. Стрижень третього, морально-вольового (ціннісного) елемента громадянської компетентності особистості складають воля і система цінностей. Воля, актуалізуючи свободу людини, є рушійною силою процесу втілення громадянських чеснот і завжди пов’язана з вибором та відповідальністю, а цінності виступають в якості світоглядно-моральних засад всієї системи людської життєдіяльності в цілому, громадянської компетентності особистості, зокрема. Серед базових громадянських цінностей – гуманізм, людяність, толерантність, любов до Батьківщини тощо.
Мотиваційний механізм громадянської компетентності особистості включає потреби, інтереси, цілі, ідеали. В цьому ряду потреби є базовим елементом. Природа потреби та її функціональне призначення в своєму поєднанні характеризують останню як відображення суперечності життєдіяльності особистості між наявним буттям та бажаним, належним, яка зумовлює потребу як спонукальну силу людської діяльності. Серед всієї системи потреб особистості її потреба в громадянській компетентності є визначальною. Вона є формою усвідомлення особистістю суперечності між наявним та належним, бажаним станом свого громадянського буття, рівнем актуалізації та розгортання громадянських знань, умінь, навичок, громадянського досвіду. Основними сутнісними ознаками потреби особистості в громадянській компетентності є системостворювальний характер та полівалентість. Перша розкривається через потенціал системності, її здатності до підпорядкування інших потреб, а також через потенціал цілеспрямованості. Друга сутнісна особливість потреби особистості в громадянській компетентності – полівалентність (поліфункціональність) – пояснює її як таку потребу, яка може бути задоволена завдяки реалізації багатьох інших потреб, а практично будь-яких. Таким чином, потреба особистості в громадянській компетентності створює своєрідний «фон», «атмосферу», кінцевий смисл громадянської життєдіяльності особистості. Вона – своєрідний «ліфт», який курсує у величезному «будинку» потреб людини. Зупиняючись на певному «поверсі» цих потреб, потреба в громадянській компетентності надає відповідним потребам громадянського змісту, визначає способи, шляхи і форми власного практичного втілення. Тут – і кумулятивний характер вказаної потреби особистості.
Потреба особистості в громадянській компетентності як базовий елемент внутрішньої диференціації її громадянської діяльності накладає відбиток на характер інших складових мотиваційного механізму громадянської компетентності особистості. Зокрема, інтерес за своєю природою є відображенням сутності життєдіяльності людини між змістом потреби особистості в громадянській компетентності і наявними умовами її задоволення. Він виражає ставлення особистості до власної потреби громадянської компетентності, а саме, усвідомлення цієї потреби як форми, в якій виражається головний зміст громадянського буття особистості, а також варіанти умов, способів і форм її задоволення.
Ціль громадянської компетентності особистості – безпосередня рушійна сила громадянських вчинків людини. Це зумовлено тим, що в системі внутрішніх детермінацій людської діяльності вона знаходиться найближче до предмета задоволення відповідної потреби, а тому характеризує суперечність цієї діяльності в її найгострішій формі. Завдяки цьому ціль в своїй сутності – це ідеальний, наперед визначений результат громадянської діяльності людини, спрямований на перетворення суспільного життя у відповідності до усвідомленої потреби.
Ідеал – завершальна ланка мотиваційного механізму розгортання громадянської компетентності особистості. Це – уявлення людини про її досконалість як учасника громадянського життя. Громадянський ідеал – це, з одного боку, найвища і життєво необхідна ціль людини, з іншого – інтегратор, кульмінаційна ланка всієї системи внутрішньої детермінації громадянської компетентності особистості в площині світоглядно-ціннісних її підстав.
Особливістю актуалізації та розвитку громадянської компетентності в сучасних умовах є те, що цей процес органічно вписаний в низку цивілізаційних викликів, найважливіших серед яких є прискорення темпів людського життя та глобалізація. Крім суто ілюстративних вимірів обґрунтування явища прискорення суспільних процесів, суттєвим виміром в ньому є просторово-часовий. Це видно на таких його (прискорення) наслідках як розширення соціального простору і ущільнення соціального часу. Перше логічно викликає оптимізм щодо надзвичайних можливостей, які розширення соціального простору дає сучасній людині. Друге ж (ущільнення соціального часу) створює феномен дефіциту часу – серйозний виклик для людини, пов’язаний з необхідністю приймати рішення, в тому числі і в сфері громадянського життя. Звідси пряма залежність від явища громадянської компетентності особистості прискорення суспільних процесів.
Другим цивілізаційним викликом є глобалізація. Крім формування світового ринку капіталів, товарів, послуг і робочої сили вона зумовлює створення планетарного інформаційного простору, єдиною для більшості регіонів. Глобалізація – це зростаюча взаємозалежність громадян Землі, а відтак процес формування кардинально нової людської спільноти. Вона (глобалізація) народжує соціум так званого другого порядку – мегасоціум, мегасуспільство, яке, зберігаючи формальні характеристики національних об’єднань, разом з тим створює наднаціональні корпоративні системи і форми особистісної, громадянської ідентифікації в них. Тут потенційно – питання про спільне, єдине громадянство, громадянську компетентність.
Аналіз стану та перспектив розвитку громадянської компетентності в сучасному українському суспільстві засвідчує, що цей процес зумовлюється двома головними контекстами: зовнішніми (цивілізаційними) і внутрішніми (суто українськими). Перші з них пов’язані зі стрімким входженням України в світовий цивілізаційний процес, однак мають свої особливості в силу відсутності низки факторів (зразків громадянства, громадянського простору, громадянської компетентності), які притаманні західному світу.
Серед внутрішніх чинників формування громадянської компетентності особистості в сучасній Україні виділені два основних: політичний (в цілому політична система, держава, політичний режим) та громадянський (громадянське суспільство). Аналіз дії першого (на прикладах політичного, правового, економічного життя українця) говорить про те, що українська незалежна держава ще не зробила проблему громадянської компетентності особистості (до речі, як і свою компетентність у громадянському вимірі) предметом своєї системної і послідовної діяльності. Цим вона зумовила для громадян кілька варіантів вирішення проблеми задоволення громадянських прав і свобод. Такими є:
1) варіант активної самостійної роботи людини по актуалізації та формуванню власної громадянської компетентності; 2) варіант формування громадянської компетентності не на вулицях і майданах, а шляхом раціонального осмислення усіх можливих шляхів досягнення своїх прав і свобод, глибокої недовіри до давно діючих основних акторів політичної сцени і пошуку нових, не обтяжених минулою діяльністю у владі; 3) варіант еміграційний як відмову від активної, видимої боротьби з державою за свої громадянські права як у внутрішньому вимірі (внутрішня еміграція), так і в зовнішньому (зовнішня, фізична еміграція).
Єдиним «острівцем» оптимізму є освітня сфера, де проблема громадянського виховання, громадянської компетентності є предметом діяльності як владних інституцій, так і громадських об’єднань. Аналіз діяльності останніх на предмет актуалізації та розвитку громадянської компетентності взагалі (не в сфері освіти) засвідчує низку прихованих ризиків, які заважають формуванню справжньої, цивілізаційної громадянської сфери, а нерідко перетворюють цю важливу складову громадянського суспільства на процес формальний, нерідко фіктивний. Це вже гостріше ставить питання про громадянську компетентність особистості як важливу проблему життєдіяльності сучасного українського соціуму.
У зв’язку з вищесказаним можна констатувати, що проблема громадянської компетентності особистості має добрі перспективи як наукова тема не тільки для світової гуманітарної науки, але, насамперед, вітчизняної. У зв’язку з цим методологічні, соціально-філософські дослідження вказаної проблематики набувають особливої як теоретичної, так і практичної ваги.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни /
К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
2. Авдеева Н. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / Н. Авдеева // Педагогика. – 2003. – № 5. – С. 34-39.
3. Алкиной. Учебник платоновской философии // Платон. Законы ;
[пер. с древнегреч. Ю. А. Шичалина] ; А. Ф. Лосев, В. Ф. Асмус, А. А. Тахо-Годи; авт. ст. в примеч. А. Ф. Лосев; примеч. А. А. Тахо-Годи. – М. : Мысль,
1999. – С. 625-663.
4. Альбин. Учебник платоновской философии // Платон. Диалоги ;
[пер. с древнегреч.] ; сост., ред. и авт. вступ. статьи А. Ф. Лосев; авт. примеч.
А. А. Тахо-Годи. – М. : Мысль, 2000. – С. 437-475.
5. Андрущенко В.П. Освітня політика (огляд порядку денного) /
Віктор Петрович Андрущенко, Володимир Леонідович Савельєв. – К. :
«МП Леся», 2010. – 368 с.
6. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю / Віктор Петрович Андрущенко. – 2-ге вид., доповнене. – К. : Знання України,
2008. – 870 с.
7. Андрущенко В.П. Сучасна соціальна філософія : [курс лекцій] /
Віктор Петрович Андрущенко, Микола Іванович Михальченко. – К. : Генеза, 1996. – 368 с.
8. Анікін В. Державна етнополітика та формування громадянського суспільства / Володимир Анікін // Політичний менеджмент. – 2004. –
№ 5(8). – С. 63-70.
9. Антология мировой философии: Методический сборник философских текстов. / cост. М. А. Парнюк, В. И. Даниленко. – К. : УМК ВО, 1991. –
Т. 1., Ч. 1. – 1991. – 292 с.
10. Арато Е. Відродження, занепад і реконструкція громадянського суспільства / Е. Арато, Дж. Коен // Політична думка. – 1996. – № 1. – С. 25-31.
11. Аренд Г. Становище людини / Ганна Аренд. – Л. : Літопис,
1999. – 254 с.
12. Аристотель. Политика // Сочинения в 4 – т. / Аристотель ;
[пер. с древнегреч] ; общ.ред. А. И. Доватура. – М. : Мысль, 1983. –
(Философ. наследие. АН СССР. Ин-т философии). –
Т. 4. – 1983. – 830 с.
13. Аристотель. Никомахова Этика // Сочинения в 4 – т. / Аристотель ; [пер. с древнегреч. Н. В. Брагинской] ; общ.ред. А. И. Доватура. – М. : Мысль, 1983. – (Философ. наследие. АН СССР. Ин-т философии). –
Т. 4. : Никомахова Этика. – 1983. – С. 53-295.
14. Арістотель. Політика / Арістотель ; [пер. з давньогр.
та передм. О. Кислюка]. – К. : Основи, 2000. – 239 с.
15. Асмус В.Ф. Античная философия : [учеб. пособие] / В. Ф. Асмус. – изд. 2-е, доп. – М. : Высшая школа, 1976. – 543 с.
16. Афонов А.П. Социализация индивида как субьективно-объективний процес / А. П. Афонов. – Донецк : Дон ГУЭТ, 2001. – 231 с.
17. А може, Кличко допоможе. Виборчий рейтинг партії боксера стрімко зростає // Експрес. – № 141. – 15 грудня–22 грудня 2011 року. – С. 4.
18. Байденко В.И. Модернизация профессионального образования: современный етап / В. И. Байденко, Дж. Ван Зантворт ; изд. 2-е допол. и перераб. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2003. – 674 с.
19. Байрачний С.М. Ідея правової особистості в контексті формування громадянського суспільства / С. М. Байрачний // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – № 3. – С. 161-165.
20. Барбер Б. Сильна демократія: політика учасницького типу / Бенджамен Барбер ; [переклад Ю. Мельник, П. Таращук та ін.] // Демократія : антологія ; упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 254-262.
21. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности / Л. М. Баткин. – М. : Наука, 1989. – 270 с.
22. Бахтин М.М. К философии поступка / М. М. Бахтин // Философия и социология науки и техники : Ежегодник 1984-1985. – М., 1986. – С. 80-160.
23. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорії, методологія, практика : [монографія] / Валерій Михайлович Бебик. – К. : МАУП, 2000. – 384 с.
24. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлективний аналіз застосування / Н. М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : [Бібліотека з освітньої політики] /
під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : К.І.С., 2004. – С. 47-53.
25. Білокобильський О.В. Чи можна вважати поняття громадянського суспільства релігійно нейтральним / О. В. Білокобильський //
Наука. Релігія. Суспільство. – 2007. – № 3. – С. 100-104.
26. Боббіо Н. Майбутнє демократії / Норберто Боббіо ;
[переклад Ю. Мельник, П. Таращук та ін.] // Демократія : антологія ;
упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 105-119.
27. Богайчук В.Ж. Проблеми та перспективи становлення громадянського суспільства в Україні / В. Ж. Богайчук // Нова парадигма. – 2007. – № 64. – С. 164-172.
28. Борохов Э. Энциклопедия афоризмов. В мире мудрих мыслей /
Э. Борохов. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2000. – 672 с.
29. Брегеда А.Ю. Основи політології : [навчальний посібник] /
Анатолій Юхимович Брегеда. – вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. : КНЕУ,
2000. – 312 с.
30. Верба С. Представницька демократія і демократичні громадяни: філософське та емпіричне розуміння / Сідней Верба ; [переклад Ю. Мельник, П. Таращук та ін.] // Демократія : антологія ; упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 943-982.
31. Воробьев Ю.Л. Природа человеческой активности (философский аспект) / Юрий Лукьянович Воробьев. – Курск : Издательство КГСХА,
2000. – 234 с.
32. Введение в философию : [учебник для вузов] / И. Т. Фролов,
Э. А. Араб-Огли, Г. С. Арефьева и др. ; В 2 ч. – Ч. 2. – М. : Политиздат, 1990. –
639 с.
33. Гаджиев К.С. Концепция гражданського общества: идейные истоки и основные вехи формирования / К. С. Гаджиев // Вопросы философии. – 1991. –
№ 7. – С. 18-23.
34. Гак Г.М. Диалектика коллективности и индивидуальности /
Г. М. Гак. – М. : Мысль, 1967. – 167 с.
35. Гарник О.В. Філософія права: предметна специфіка, місце та значення в системі соціально-гуманітарного знання : [монографія] /
Олександр Васильович Гарник. – Дніпропетровськ : Вид. Дніпропетр. ун-ту,
1998. – 160 с.
36. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; [пер. с нем. Б. Столинера, М. Левиной] ; ред. и сост. Д. А. Керимов,
В. С. Нерсесянц ; авт. вступ ст. и примеч. В. С. Нерсесянц. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.
37. Гегель Г.В.Ф. Философия религии / Георг Вильгельм
Фридрих Гегель ; [пер. с нем. П. П. Гайденко и др.] ; в двух томах ;
общ. ред. А.В. Гулыги. – М. : Мысль, 1977. –
Т. 2. – 1977. – 573 с.
38. Гелд Д. Демократія і глобальний порядок / Девід Гелд ;
[переклад Ю. Мельник, П. Таращук та ін.] // Демократія : антологія ;
упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 985-1024.
39. Гіденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя / Е. Гіденс. – К. : Основи. – 2004. – 100 с.
40. Гоббс Т. Избранные произведения в 2-х томах / Томас Гоббс ;
[пер. с англ. А. Гутермана] ; ред. и вступ. статья Е.М. Вейцмана. – М. : Мысль, 1965. – (Философ. Наследие. АН СССР. Ин-т философии). –
Т. 2. – 1965. – 748 с.
41. Горак Г.І. Стратегія життя (філософський, етичний та психологічний вимір) / Г. І. Горак., І. В. Березко., Я. М. Ніколаєнко. – К : Український центр духовної культури, 2001. – 169 с.
42. Горак Г. Громадянське суспільство як інтегратор особистісних
начал / Ганна Горак, Георгій Федін // Філософська думка. – 2008. – № 3. –
С. 62-73.
43. Громадський рух та становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції, (Сімферополь 6-8 жовтня 2011 р.). – Сімферополь : ЦРОНІ, 2011. – 72 с.
44. Громадські організації в Україні : Статистичний бюлетень за
2009 рік. – К. : Державний комітет статистики України, 2010. – С. 14-15.
45. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципы публичного права /
Гуго Гроций ; [пер. с лат. А. Л. Сакетти] ; под ред. С. Б. Крылова. – М. :
Гос. изд-во юр. лит-ры, 1957. – 868 с.
46. Гужва О. Глобалізація і футурологія: концептуалізація понять /
О. Гужва, В. Овчаренко // Віче. – 2011. – № 20. – С. 16-21.
47. Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу. XVII-XVIII ст. : [підручник.] / В. І. Гусєв. – К. : Либідь, 1998. – 368 с.
48. Даль Р.А. Проблемы гражданской компетентности [Електронний ресурс] / Роберт Алан Даль ; Антологии. Пределы власти. Т. 1. – Режим доступу до статті : http://old.russ.ru/antolog/predely/1/dem2-3.htm. – Назва з екрану.
49. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и её проблемы в Восточной Европе / Р. Дарендорф // Вопросы философии. – 1990. – № 9. –
С. 69-75.
50. Degradation.gov.ua – домен України – 2011 // Свобода. – 2011. –
№ 48. – 26 грудня. – С. 6.
51. Декарт Р. Рассуждение о методе, чтобы хорошо направлять свой разум и отыскивать истину в науках // Антология мировой философии : Методический сборник философских текстов. / cост. М. А. Парнюк,
В. И. Даниленко. – К. : УМК ВО, 1991. – С. 67-91.
52. Демократія : [антологія] / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – XXVIII + 1108 с. – (Політичні цінності. Вип. 1).
53. Делор Ж. Образование: сокрытое сокровище [Електронний ресурс] / Жак Делор : Доклад международной комиссии по образованию для ХХІ века, представленный ЮНЕСКО. – М. : ЮНЕСКО, 1996. – http://www.ifap.ru/library/book201.pdf. – Назва з екрану.
54. Державні стандарти базової і повної середньої освіти //
Директор школи. – 2009. – 2-03. – № 6-7. – С. 3-17.
55. Дилегенский Г.Г. В защиту человеческой индивидуальности / Г. Г. Дилегенский // Вопросы философии. – 1990. – № 3. – С. 31-45.
56. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; общ. ред. и вступит. статья А. Ф. Лосева. – М. : Мысль, 1979. – 620 с. – (Философ, наследие. Акад. наук СССР. Ин-т философии).
57. Докторович М. Компетенція та компетентність особистості: аналіз наукових джерел / М. Докторович // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2006. – № 4. – С. 21-26.
58. Донченко Е.А. Личность: конфликт, гармония / Е. А. Донченко, Т. М. Титаренко. – 2-е изд., доп. – К. : Политиздат Украины, 1989. – 175 с.
59. Драмо А. Концепция гражданського общества: восхождение, упадок и воссоздание / А. Драмо // Полис. – 1995. – № 3. – С. 48-57.
60. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда /
Эмиль Дюркгейм. – М. : Канон, 1996. – 432 с.
61. Єрмаков Т.І. Індивідуальне розуміння концепту «Я» як ключова компетентність особистості в умовах сучасного інформаційного суспільства /
Т. І. Єрмаков // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Збірник статей. – Вип. 6(9). – К. : Міленіум, 2002. – С. 200-207.
62. Жиро Т. Политология / Томаш Жиро ; [пер. с польск.]. – Х. :
Изд-во Гуманитарный Центр, 2006. – 428 с.
63. Життєва компетентність особистості : [науково-методичний посібник] / за ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова, Г. М. Нессен. – К. : Богдана, 2003. – 520 с.
64. Диагностика и развитие компетентности в общении / Жуков Ю. М., Петровская Л. А., Растенников П. В. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 104 с.
65. Забезпечення формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти / Підсумковий документ робочої групи з розробки навчальних планів і програм проекту «Громадянська освіта – Україна» //
Історія в школах України. – 2006. – № 8. – С. 4-11.
66. Загальна Декларація Прав Людини (10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй затвердила і проголосила Загальну декларацію прав людини) // Все для вчителя. – 2002. – № 22 . – С. 35-38.
67. Захаров Є. 20 років добрих намірів. Огляд розвитку прав людини в Україні [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. Україна. – № 29. – 19.08.11. - http://dt.ua/LAW/20_rokiv_dobrih_namiriv__oglyad_rozvitku_prav_lyudini_v_ukrayini-86409.html. – Назва з екрану.
68. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности /
Андрей Григорьевич Здравомыслов. – М. : Политиздат, 1986. – 223 с.
69. Зимняя И.А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / Ирина Алексеевна Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 5. – С. 34-42.
70. Злобіна О.Г. Суспільна криза і життєві стратегії особистості /
О. Г. Злобіна, В. О. Тихонович. – К. : Стилос, 2001. – 73 с.
71. Зубов В. Глобалізована соціальність / Вадим Зубов //
Вища освіта України. – 2012. – № 3. – С. 9-13.
72. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості : [аналітична доповідь] / Ожеван М. А., Гнатюк С. Л., ;
під кер. Дубова Д. В. – К. : НІСД, 2010. – 29 с.
73. Кант И. Критика чистого разума / Иммануил Кант // Сочинения
в 6-ти томах. – М. : Мысль, 1963. –
Т. 3. : Критика чистого разума. – 1963. – С. 69-799.
74. Кант И. Новое освещение первых принципов метафизического
разума / Иммануил Кант // Сочинения в 6-ти томах. – М. : Мысль, 1963. –
Т. 1. – 1963. – С. 263-314.
75. Карась А. Філософія громадянського суспільства у класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях : [монографія] / Анатолій Карась. – Київ ; Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003. – 520 с.
76. Кін Дж. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення /
Дж. Кін ; [пер. з англ. О. Гриценко]. – К. : К. І. С., 2000. – 191 с.
77. Ковальчук Т. Формування європейського громадянства як особливого феномену об’єднаної Європи / Т. Ковальчук // Віче. – 2011. – № 20. – С. 19-21.
78. Козловець М.А. Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації : [монографія] / Микола Адамович Козловець. – Житомир :
Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2009. – 558 с.
79. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : [Бібліотека з освітньої політики] / під заг. ред.
О. В. Овчарук. – К. : К.І.С., 2004. – 111 с.
80. Конституція України (Прийнята на п’ятій сесії
Верховної ради України 20 червня 1996 р.). – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
81. Концепція громадянської освіти та виховання в Україні
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : ttp://ukrcivnet.iatp.kiev.ua/Concept.html.
82. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства: теоретичні засади, соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні / Антонина Колодій. – Л. : Червона калина, 2002. – 276 с.
83. Колодій А.М. Права людини і громадянина в Україні :
[навчальний посібник] / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 334 с.
84. Колодій А.М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні: [підручник] / А. М. Колодій, А. Ю.Олійник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 350 с.
85. Краевский В.В. Предметное и общепредметное в общеобразовательних стандартах / В. В. Краевский, А. В. Хуторской //
Педагогика. – 2003. – № 3. – С. 3-10.
86. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство :
[науково-методичний збірник] / ред. кол. Н. Софій, І. Єрмаков, та ін. – К. : Контекст, 2000. – 336 с.
87. Кузмин М.Н. Человек гражданского общества как цель образования в условиях полиэтнического российского социума / М. Н. Кузмин, О. А. Артеменко // Вопросы философии. – 2006. – № 6. – С. 40-51.
88. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / Н. В. Кузьмина. – М. : Мысль, 1990. – 119 с.
89. Лавриченко Н. Педагогіка соціалізації: європейські обриси /
Н. Лавриченко. – К. : Віра інсайт, 2000. – 444 с.
90. Лазуріна Н. Толерантність як складова соціальної компетентності / Наталія Лазуріна // Вісник Житомирського державного університету
ім. І.Франка. – 2008. – № 38. – С. 19-22.
91. Лазуріна Н. Компетентність: витоки проблеми та освітній простір / Наталія Лазуріна // Нова парадигма. – 2010. – № 94. – С. 205-213.
92. Лазуріна Н. Компетентність особистості: до питання конституювання проблеми / Наталія Лазуріна // Вісник Житомирського державного університету ім. І.Франка. – 2010. – № 54. – С. 22-26.
93. Лазуріна Н. Громадянське суспільство: до питання соціально-філософського аналізу / Наталія Лазуріна // Національний університет «Острозька академія». Наукові записки. Серія «Філософія». – 2011. – Вип. 8. – С. 441-451.
94. Лазуріна Н. Громадянські чесноти як стрижневий елемент філософських концепцій людини Платона і Арістотеля, як витоки сучасної проблеми формування громадянської компетентності особистості /
Наталія Лазуріна // Гілея (науковий вісник) : [зб. наук. пр.] / [гол. ред. В. М. Вашкевич]. – 2011. – Випуск 53 (№ 10). – С. 349-355.
95. Лазуріна Н. Громадянська компетентність особистості: конституювання проблеми в сучасній гуманітарній науці / Наталія Лазуріна // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В. П. Бех]. – 2011. – № 101. – С. 102-111.
96. Ларцев В.С. Социокультурный генезис личности.
Социально-философский анализ / В. С. Ларцев. – К. : Каравела, 2002. – 360 с.
97. Ленин В.И. Философские тетради / В. И. Ленин. – М. : Политиздат, 1978. – 752 с.
98. Лобер В.Л. Проблема демократии в политической философии Норберто Боббио / В. Л. Лобер // Социально-политические науки. – 1991. – № 6. – С. 86-95.
99. Лозовой В.О. Саморозвиток особистості у філософській рефлексії та соціальній практиці / В. О. Лозовой, Л. М. Сідак. – Х. : Право, 2006. – 256 с.
100. Лок Джон. Два трактати про врятування / Джон Лок ;
[перекл. з англ. О. Терех, Р. Димерець]. – К. : Основи, 2001. – 265 с.
101. Лосев А.Ф. Жизненный и творческий путь Платона //
Платон. Апология Сократа, Критон, Ион, Протагор / Платон ; [пер. с древнегреч.] ; общ. ред. А. Ф. Лосева и др. ; авт. вступит. статьи А. Ф. Лосев ;
примеч. А. А. Тахо-Годи. – М. : Мысль, 1999. – С. 3-63.
102. Максимов С. Особистість і суспільство : [конспект лекції] /
С. Максимов. – Х. : Українська юридична академія, 1993. – 20 с.
103. Малахов В.А. Культура и человеческая целостность /
Владимир Аронович Малахов. – К. : Наукова думка, 1984. – 118 с.
104. Мартин Г.П. Западная глобализации. Атака на процветание и демократию / Г. П. Мартин, Х. Шуманн ; [пер. с нем.]. – М. : Издательский дом «Альпина», 2001. – 335 с.
105. Маслак О.О. Ідея природного права в західній філософській традиції (соціально-філософський аналіз): автореф. дис. на здобуття канд. філос. наук : спец. 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії / О. О. Маслак. – К., 2010. – 16 с.
106. Маслоу А. Мотивация и личность. / Абрахам Маслоу ;
[пер. с англ. Т. Гутман, Н. Мухина] ; 3-е изд. – СПб. : Питер, 2008. – 352 с.
107. Маслоу. А. Психология бытия / А. Маслоу ; [пер. с англ.]. – М. :
Редл-бук, Ваклер, 1997. – 299 с.
108. Матусевич В. Громадська думка: критерії ідентифікації /
В. Матусевич // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 2. – С. 5-19
109. Миллс Р. Компетенции. Карманный справочник / Роджер Миллс ; [пер. с англ.]. – М. : НІРРО, 2004. – 128 с.
110. Мистецтво життєтворчості особистості : [науково-методичний посібник у 2-х частинах] / ред. рада : В. М. Доній (голова), Г. М. Несен
(заст. голови), Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков (кер. авторського колективу) та ін. – Ч. 1 : Теорія і технологія життєтворчості особистості – К. : ІЗМН, 1997. – 392 с.
111. Мистецтво життєтворчості особистості : [науково-методичний посібник у 2-х частинах] / ред. рада: В. М. Доній (голова), Г. М. Несен (заст. голови), Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков (кер. авторського колективу) та ін. – Ч. 2 : Життєтворчий потенціал нової школи. – К. : ІЗМН, 1997. – 336 с.
112. Мир мудрых мыслей / сост. Л. Л. Ермолинский, Т. Ф. Ермолинская. – Иркутск : Символ, 1995. – 608с.
113. Митина Л.М. Учитель как личность и профессионал / Л. М. Митина. – М. : Республика, 1994. – 230 с.
114. Михайліченко М.В. Формування громадянської компетентності майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04. – теорія та методика професійної освіти / М. В. Михайліченко. – Кіровоград, 2007. – 25 с.
115. Михайліченко М.В. Формування громадянської компетентності майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу: дис. канд. пед. наук : 13.00.04 / Микола Васильович Михайліченко. – К., 2007. – 229 с.
116. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права
(16 грудня 1966) // Все для вчителя. – 2002. – № 22. – С. 73-75.
117. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права
(16 грудня 1966) // Все для вчителя. – 2002. – № 22. – С. 75-78.
118. Милль Дж. Представительское правление / Джон Стюарт Милль. –
СПб. : Издательство Федора Павленкова, 1897. – 345 с.
119. Москаленко А.Т. Личность как предмет философского познания /
А. Т. Москаленко, В. Ф. Сержантов. – Новосибирск : Наука, Сиб. отд., 1984. – 319 с.
120. Мотрошилова Н.В. О современном понятии гражданского общества / Н. В. Мотрошилова // Вопросы философии. – 2009. – № 6. – С.12-32.
121. Муляр В.І. Проблема становлення особистості в системі
«індивід-суспільство» (філософсько-культурологічний аналіз) / В.І. Муляр. – Житомир : ЖДТУ, 2005. – 320 с.
122. Муляр В. До витоків громадянського суспільства: теоретичні моделі Т. Гоббса і Дж. Локка / Володимир Муляр // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – № 28. – С. 31-35.
123. Муляр В.І. Самореалізація особистості як соціальна проблема (філософсько-культурологічний аналіз) : [монографія] / В.І. Муляр. – Житомир : ЖІТІ, 1997. – 214 с.
124. Муляр В.І. Політологія : [курс лекцій] / В.І. Муляр. – Житомир : ЖІТІ, 1999. – 214 с.
125. Мюнклер Х. Гражданская компетентность [Електронний ресурс] : Политическая активность и участие в ней граждан Германии, Возможности и Границы. – Ансгар Кляйн, Райнер Шмальц-Брунс – Бонн : Центр политического образования, 1997. – С. 153-172 / Херфрид Мюнклер ; [пер с нем.]. – Режим доступу до статті: www.academy -go.ru/Site/GrObsh/Publications/Munkler1.shtml. – Назва з екрану.
126. Мялкин А.В. Способности и потребно