ТЕОРІЯ РИТУАЛІВ ПЕРЕХОДУ А. ВАН ГЕННЕПА: ЇЇ ЗМІСТ ТА ВЕРИФІКАЦІЯ НА ПРИКЛАДІ ОБРЯДІВ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ : ТЕОРИЯ Ритуала ПЕРЕХОДА А. ВАН Геннеп: ЕЕ СОДЕРЖАНИЕ И ВЕРИФИКАЦИЯ НА примере ОБРЯДОВ жизненного цикла

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра релігієзнавства

На правах рукопису

Пасічник Олександр Сергійович

УДК 2-41+2-553/557 Геннеп

ТЕОРІЯ РИТУАЛІВ ПЕРЕХОДУ А. ВАН ГЕННЕПА: ЇЇ ЗМІСТ ТА ВЕРИФІКАЦІЯ НА ПРИКЛАДІ ОБРЯДІВ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ
09.00.11 релігієзнавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник
Сарапін Олександр Васильович
к. філос. н., доцент

Київ 2009

ЗМІСТ
Вступ.................................................................................................................3

Розділ 1. Аналітичний огляд джерел та теоретико-методологічні основи дослідження ............................................................................................11

Розділ 2. Верифікація теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа на прикладі обрядів життєвого циклу, пов’язаних з дитинством...................46
2.1. Вагітність та народження.......................................................................46
2.2. Вікові ініціації.........................................................................................66

Розділ 3. Верифікація теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа на прикладі обрядів життєвого циклу, пов’язаних з різкою зміною статусу індивіда..................................................................................................................79
3.1. Весільні церемонії..................................................................................79
3.2. Поховальна обрядовість......................................................................123

Висновки......................................................................................................150

Список використаних джерел.................................................................156

ВСТУП
Актуальність теми. Останнім часом як в Україні, так і у світі посилився інтерес до людини, її складного внутрішнього світу, проблем її функціонування та співжиття в соціумі. Феномен людини та її існування всебічно досліджується представниками різних наук. Одним із напрямків такого дослідження є вивчення ритуалів, які супроводжують людину у відповідальні моменти її життя, які зберігаються протягом багатьох століть в майже незмінному вигляді, нібито на підтвердження того, що мають свої корені глибоко в людській природі. Можливо, дослідивши ці ритуали та зрозумівши їх, вдасться наблизитися і до розуміння самої людини? Проте, в науці дотепер немає єдності щодо проблеми визначення ритуалу.
Починаючи з давніх часів, накопичувалися дані про обрядовість різних народів, детальні описи того, що відбувається під час багаточисельних обрядів у різноманітних етносів (і головне, як саме відбуваються ці обряди), те, що ми зараз називаємо етнографічними даними. Їх фіксували мандрівники, місіонери, науковці. Їх використовували у своїх цілях представники різних наук, однак протягом тривалого часу бракувало цілісного підходу до вивчення обрядовості.
На початку ХХ ст. фламандський учений А. ван Геннеп у своїй фундаментальній праці „Les rites de passage” („Ритуали переходу”) запропонував схему, за якою відбувається, на його думку, більшість ритуалів. Згідно з міркуваннями дослідника, ритуали переходу складаються з трьох послідовних стадій: 1) прелімінарної стадії виходу з попереднього стану; 2) лімінарної стадії знаходження між станами; 3) та постлімінарної прилучення до нового стану. Через деякий час така структура обрядовості стала „загальним місцем” в науці, тим, що не потребує особливого доведення. Однак з релігієзнавчої точки зору теорія обрядів переходу А.ванГеннепа не піддавалась спробам верифікації та фальсифікації, в чому, на нашу думку, назріла необхідність.
Вивчення обрядів життєвого циклу продовжувалося протягом ХХ ст., не припиняючись і зараз. Дані про ритуал постійно доповнюються, з’являються нові концепції, спростовуються старі. З появою теорії ритуалів переходу А.ванГеннепа, в якій автор виклав своє бачення ритуального процесу взагалі та в обрядах життєвого циклу зокрема, в руках дослідників з’явився потужний засіб, за допомогою якого можна було досягати різноманітних цілей. Як уже зазначалось вище, протягом ХХ ст. ця теорія стала чимось на зразок „загального місця” в науці [77, с. 196], як влучно висловилась Ю.Іванова на ідеї, висловлені в „Les rites de passage” стали посилатись як на такі, що не потребують перевірки. Проте деякі місця теорії ритуалів переходу можуть сприйматися з певними заувагами, інші потребують уточнення, що і здійснювалося свого часу такими вченими, як В. Тернер, Е. Ліч та ін.
Таким чином, склалася парадоксальна ситуація: теорія була потужним інструментарієм у наукових дослідженнях, залишаючись при цьому неперевіреною. Тому, на нашу думку, актуальною є необхідність верифікації теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа. У даній дисертації послідовно здійснюється спроба такої верифікації, причому з релігієзнавчої точки зору і на прикладі обрядів життєвого циклу (родинні обряди, ініціації за віковою ознакою, весілля, обряди, пов’язані зі смертю).
Теорія ритуалів переходу А. ван Геннепа впливає на розвиток різних галузей науки, починаючи з 1909 року (року паризького видання „Les rites de passage”). Реакція на неї в наукових колах поступово рухалась від відвертого несприйняття (Е. Дюркгайм, М. Мосс та ін.) до спочатку обережного використання (Є. Кагаров, В. Тернер, Е. Ліч, Дж. Кемпбелл та ін.), потім до беззастережного визнання (О. Новік, С. Гроф, Р. Рафаель, М. Буховський та ін.).
На нашу думку, верифікація теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа, на необхідності якої наголошувалося вище, сприятиме глибшому розумінню проблеми ритуалу взагалі, а не лише в контексті обрядів життєвого циклу. З іншого боку, актуальною є проблема дослідження обрядів життєвого циклу, в даному контексті важливою є відповідь на питання щодо можливості використання згаданої вище схеми А. ван Геннепа як методології дослідження цього виду обрядовості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в межах науково-дослідницької роботи, яку проводить кафедра релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, згідно з програмою „Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання” НДР 06БФ041-01.
Ступінь розробки проблеми. Починаючи з ХІХ ст., у світі проводиться активне вивчення (спочатку шляхом опису, потім до опису додався аналіз) обрядовості взагалі і обрядів життєвого циклу зокрема. Так, Дж. Фрезер у своїй фундаментальній праці „Золота гілка” та Е. Кроулі в „Містичній троянді” розглядали деякі аспекти обрядів життєвого циклу, користуючись при цьому етнографічними даними різних етносів. Темі пологової обрядовості приділена увага в роботах таких учених, як Е. Тейлор, Е.-С.Хартланд, А. Редько, В. Ріверс та багатьох інших. Серед робіт цього часу, в яких розглядається тема ініціацій за віковою ознакою, можна виділити Б.Спенсера та Ф. Гіллена, А. Хауітта, статті Р. Метьюза. Тема весільних церемоній піднімалася такими вченими, як Н. Томас, П. Назаров, С. Патканов та іншими. Щодо останньої групи ритуалів життєвого циклу а саме поховальної обрядовості, можна згадати Ж. Лафіто, М. Михайловського та інших. Стосовно вітчизняних ранніх студій обрядів життєвого циклу, слід згадати найдавніший опис українського весілля французького мандрівника Г.Л. де Боплана, роботи Г. Калиновського, І. Червінського, А. Ніколаєва, Г.Брикчинського, Ж. Мошинської, М. Сумцова, Д. Зеленіна, Ф. Вовка, Марка Грушевського (двоюрідного брата Михайла Грушевського) та інших. Серед радянських студій обрядів життєвого циклу відомі праці Є. Кагарова, С.Гаджиєвої, Е. Бакаєвої та Е.-Б. Гучинової, О. Новік, Б. Путілова, А.Розенфельда, А. Байбуріна, Г. Левінтона, Т. Федяновича, Н. Лєштаєвої, Т. Бернштам та інших.
Серед робіт, присвячених українській обрядовості, згадаємо В.Кравченко, Н. Здоровегу, Г. Лозко, Г. Пашкову, В. Борисенко, О. Кравця, С. Козяра та багатьох інших.
Мета роботи. Верифікувати теорію ритуалів переходу А. ван Геннепа на прикладі обрядів життєвого циклу. Досягнення даної мети досягається шляхом аналізу обрядовості життєвого циклу на предмет наявності схеми ритуалів переходу.
Мета передбачає розв’язання таких завдань:
- дослідити значення теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа та її вплив на подальший розвиток науки.
- проаналізувати пологову обрядовість, з’ясувати, чи можна говорити про неї як про таку, що містить в собі схеми ритуалів переходу.
- дослідити вікові ініціації, встановити, чи узгоджується даний вид обрядовості з принципами теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа.
- визначити, чи можна говорити про весільну обрядовість як про таку, що співвідноситься зі схемою ритуалів переходу.
- встановити, чи підпадає під дію установок схеми ритуалів переходу А. ван Геннепа поховальна обрядовість.
Об’єктом дослідження є ритуали переходу.
Предметом дослідження є обряди життєвого циклу.
Методи дослідження. Принципове значення в концептуальному плані для розробки теми дослідження мають праці провідних українських філософів та релігієзнавців В. Андрущенка, Т. Аболіної, Л. Губерського, Л.Дротянко, І. Добронравової, А. Конверського, М. Михальченка, І.Надольного, М. Обушного, І. Огородника, В. Пазенка, В. Панченко, М.Поповича, В. Цвиха, В. Чуйка, І. Хоменко, В. Ярошевця, В. Бондаренка, І.Богачевської, Л. Виговського, А. Герасимчука, А. Глушака, В. Докаша, В.Єленського, М. Заковича, Г. Лозко, М. Кирюшка, А. Колодного, Л.Кондратика, Л. Конотоп, П. Кралюка, В. Лубського, О. Марченка, І.Мозгового, М. Онищенка, О. Предко, М. Рибачука, О. Сагана, П. Сауха, М.Стадника, О. Уткіна, Є. Харьковщенка, Л. Филипович, А. Чернія, О.Шуби, П. Яроцького та інших.
Теоретико-методологічною базою даного дослідження є праці присвячені, проблемі ритуалів взагалі та ритуалів життєвого циклу зокрема, А. ван Геннепа, Е. Тайлора, Е. Ліча, Ф. Вовка, Д. Зеленіна, М. Сумцова, А.Байбуріна, Г. Левінтона, О. Новік, В. Топорова, Т. Бернштам, М.Тендрякової та багатьох інших.
При роботі над дисертацією нами також використовувалися структурно-семантичний метод, що полягає у виявленні схем ритуалу, виділенні його фаз та встановленні міжобрядових паралелей, а також методологія дослідження обрядів А. ван Геннепа, викладена ним у „Ритуалах переходу”, що полягає у знаходженні в обрядах трьохступінчастої схеми, про яку йшлося вище. Для розв’язання конкретно-дослідницьких завдань використовувався порівняльно-історичний метод, який полягає в порівнянні обрядів, що здійснювалися в різні періоди часу різноманітними етносами, з метою виявлення в них спільного та незмінного. Також використовувалися загально-філософські методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.
Наукова новизна дослідження полягає в наступному:
- Запропоновано систематичний розгляд теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа, показано її місце та значення в різних галузях науки та доведено її значущість в якості методології при дослідженні різних видів обрядовості;
- Розглянуто пологову обрядовість, обґрунтовано наявність у ній схеми ритуалів переходу на підставі наступних фактів: обмеження, що накладаються на вагітну жінку протягом періоду вагітності; відокремлення місця пологів від житлових помешкань; особливі дії, спрямовані на пуповину; присвоєння імені дитині, що остаточно фіксує її появу в цьому світі.
- Розглянуто вікові ініціації, обґрунтовано їх приналежність до обрядів життєвого циклу. Доведено, що даний тип обрядовості може відповідати схемі ритуалів переходу з деякими заувагами. Вікові ініціації мають чітко виражену схему ритуалів переходу лише в спільнотах, що знаходяться на стадіях розвитку, наближених до архаїчного стану, в інших же випадках функцію вікових ініціацій виконують обряди, що не мають чітко вираженої структури „вихід знаходження між станами вхід”.
- Обґрунтовано наявність у весільній обрядовості схеми ритуалів переходу на підставі наступних фактів: звичаї прощання молодят напередодні весілля зі своїми статево-віковими групами; елементи антагонізму у весільній обрядовості; відокремлення місця першої шлюбної ночі від повсякденного помешкання; ритуали, пов’язані з волоссям, вогнем та водою, під час весільних церемоній; післявесільні обряди прилучення.
- Встановлено, що поховальна обрядовість підпадає під дію установок схеми ритуалів переходу, про що свідчать такі розглянуті факти: обряди, що мають характер обрядів відділення, спрямовані на помираючу людину; особливості використання води; залишання предметів у труні або поблизу місця поховання; особливості винесення тіла померлого з будинку та його транспортування; поминальний комплекс, що повинен сприяти включенню померлого до потойбічного світу.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання при підготовці узагальнюючих праць та монографій з релігієзнавства, філософії, соціології, психології, культурології, етнології, культурної антропології та інших соціально-гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах. Результати, одержані в дисертації, можуть бути використані при подальших дослідженнях ритуалів переходу, по-перше, при поглибленому аналізі обрядів життєвого циклу крізь призму схеми А. ван Геннепа, по-друге, при аналізі інших видів обрядовості (наприклад, календарної), по-третє, при дослідженні проблеми ритуалу в загальнотеоретичному аспекті.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї дисертаційного дослідження були успішно апробовані у виступах на конференціях, присвячених Дням науки філософського факультету в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка в 20062008 роках, а також на конференції „Сучасна релігійність: зміст, стан, тенденції” (Луцьк, 2007).
Публікації. Основний зміст дисертації відображений у 8 наукових публікаціях 4 тезах виступів та 4 статтях: „Ініціації за віковою ознакою” (Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. Ред В. В. Лях. Вип. 64 К.: Академічний Центр „Аналітика”, 2007. с. 82-91); „Теорія ритуалів переходу А. ван Геннепа: напередодні сторічного ювілею” (Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць. Випуск ХХ. К.: Міленіум, 2008. с. 79-88); „Поховальна обрядовість крізь призму теорії обрядів переходу А. ван Геннепа” (Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. К.: Видавництво НПУ ім.М.П. Драгоманова, 2008 №17(30). с. 231-237); „Пологова обрядовість в контексті теорії обрядів переходу А. ван Геннепа” (Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. Ред В. В. Лях. вип. 71. К., 2008. с. 205-213). Публікації розміщені у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.
Структура дисертаційної роботи. Відповідно до логіки викладу, дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та бібліографічного опису літератури. Бібліографія містить 197 позицій. Повний обсяг дисертації 176 сторінок (без бібліографії 155). Перший розділ присвячений огляду проблеми обрядів життєвого циклу та теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа у світовій та вітчизняній науковій літературі, в ньому розкрито зміст та значущість цієї теорії в різних галузях гуманітарних наук, розглянуто основні підходи до трактування проблеми вивчення ритуалу, викладено методологію даного дослідження. У другому розділі проаналізовано обряди життєвого циклу, пов’язані з дитинством а саме пологову обрядовість та ініціації за віковою ознакою, при цьому обґрунтовано приналежність вікових ініціацій до групи обрядів життєвого циклу. Третій розділ присвячено верифікації теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа на прикладі обрядів життєвого циклу, пов’язаних із кардинальною та різкою зміною статусу індивіда, а саме весільних обрядів та обрядів, які супроводжують смерть (тобто поховальних). Висновки містять короткий виклад результатів дослідження та можливих подальших перспектив розроблення даної тематики.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У межах даного дисертаційного дослідження нами було розглянуто теорію ритуалів переходу А. ван Геннепа, досліджено етапи її розвитку та обґрунтовано її значний вплив на розвиток різних галузей гуманітарного знання впродовж ХХ ст. Також було встановлено, що до появи вищезгаданої теорії вивчення обрядів життєвого циклу (як і обрядовості взагалі) відбувалось дещо хаотично, в основному, шляхом накопичення етнографічних даних. Таким чином, теорія ритуалів переходу А. ван Геннепа стала потужним інструментом в дослідженні багатьох видів ритуалів і в тому числі обрядів життєвого циклу.
Було розглянуто обряди життєвого циклу на предмет наявності в них схеми ритуалів переходу. Після такого розгляду нами були зроблені наступні висновки, відповідно до поставлених завдань.
Пологова обрядовість узгоджується з принципами схеми ритуалів переходу А. ван Геннепа, про що свідчать наступні факти: обмеження, які визначаються для жінки під час вагітності, що спрямовуються на захист ще ненародженої дитини, до яких вона є дуже сприйнятливою. В контексті теорії ритуалів переходу вагітність можна вважати проміжним періодом; місце пологів відокремлюється від постійного помешкання через уявлення про нечистоту цього акту, в якому беруть участь „лімінарні особи” (тобто ті, які знаходяться у проміжному стані); кульмінаційний момент пологів перерізання пуповини, тобто відділення дитини від попереднього середовища. Цьому елементу приділяється значна увага в обрядовості всіх без виключення розглянутих в межах даного дослідження етносів; після пологів як породілля, так і дитина проходять низку обрядів включення, до завершення яких вони вважаються такими, яка несуть небезпеку для оточуючих, тобто „нечистими” (в ритуальному розумінні); найважливіший обряд включення новонародженої дитини це найменування, яке остаточно фіксує її в цьому світі. Можна говорити про перехід дитини з потойбічного до цього світу, з іншого боку (якщо це перша дитина) пологи знаменують собою остаточний перехід жінки, яка народила, до статево-вікової групи заміжніх жінок.
Стосовно ініціацій за віковою ознакою, то питання їх приналежності до ритуалів переходу було вирішено на користь того, що вони підпадають під дію установок схеми, запропонованої А. ван Геннепом, незважаючи на те, що у деяких етносів перехід з однієї статево-вікової групи до іншої відзначається чітко вираженими та структурованими церемоніями, а в інших таких чітких ритуалів немає, а просто відбуваються певні обряди, що фіксують рух дитини щаблями вікових груп. Слід зазначити, що схема ритуалів переходу присутня у першому типі ініціаційних ритуалів, які схожі на посвячення до таємних товариств. Також було встановлено, що вікові ініціації мають чітку схему обрядів переходу лише у спільнотах, які знаходяться на початкових стадіях розвитку (таких як австралійські тубільці), у більш розвинутих народів вони можуть бути розкиданими в часі упродовж всього періоду дитинства та підліткових років і не мати чітко вираженої структури „вихід знаходження між станами вхід”. Головне значення вікових ініціацій це перехід до нового соціального статусу, розширення соціальних функцій і в зв’язку з цим зміни взаємовідношень громади та індивіда. Схема, викладена в „Les rites de passage”, у випадку ініціацій за віковою ознакою може застосовуватись лише за наявності чітких церемоній, які, як правило, розповсюджені серед нецивілізованих (в антропологічному розумінні) етносів. На нашу думку, розглядаючи лише такий тип вікових ініціацій в „Ритуалах переходу”, А. ван Геннеп припустився помилки, поширивши наявну в них закономірність на всі види ініціацій за віковою ознакою. Хоча ще раз підкреслимо: в будь-якому випадку, всі типи вікових ініціацій слугують одній меті переходу соціальними щаблями, однак не завжди, як вже було про це сказано, вони мають формальний вигляд ритуалів переходу, а отже, не завжди містять схему А. ван Геннепа.
Щодо весільних церемоній і наявності в них схеми ритуалів переходу А. ван Геннепа, було зроблено висновок, що така схема у весільній обрядовості присутня, на підставі наступних встановлених закономірностей. В період між заручинами та весіллям у багатьох народів існують звичаї прощання майбутніх молодят зі своїми статево-віковими групами (в українській обрядовості ці звичаї мають назву „дівоцьких та парубоцьких вечорів”). На нашу думку, це свідчить на користь присутності схеми ритуалів переходу у весільній обрядовості. У складі весільних церемоній є велика кількість профілактичних обрядів та обрядів, які забезпечують плодючість, проте зводити всю весільну обрядовість лише до цих двох груп обрядів не варто. На нашу думку, пріоритетними під час весільного комплексу є ритуали відділення (від попередньої статево-вікової групи) та ритуали включення (до статево-вікової групи одружених чоловіків та заміжніх жінок), що, безсумнівно, свідчить про характер весілля як ритуалів переходу. Елементи антагонізму на всіх етапах весільної обрядовості пояснюються теорією ритуалів переходу. Звичай відокремлення місця проведення першої шлюбної ночі пов’язаний з тим, що молодята, які беруть в ньому участь, перебувають у проміжному стані, згідно з класифікацією А. ван Геннепа, і таким чином є небезпечними для оточуючих (особливо наречена відносно роду нареченого). Післявесільний цикл церемоній, як правило, складається з обрядів прилучення, що дозволяють молодій дружині здійснити остаточний перехід до роду свого чоловіка та до групи заміжніх жінок. Щодо такого типу шлюбу як шлюб умиканням, то, на думку автора, він є радикалізованим аналогом обрядів відділення нареченої від статево-вікової групи та родини, і таким чином, теж містить у собі схему ритуалів переходу А. ван Геннепа.
Розглянуті в дисертаційному дослідженні дані свідчать, що поховальна обрядовість містить в собі схему ритуалів переходу А. ван Геннепа. В ній наявні обряди відділення, проміжні та обряди включення. Ритуали спрямовані на ще живу, але вже вмираючу людину, мають характер обрядів відділення (дії, спрямовані на полегшення відходу помираючої людини у випадку агонії), також присутні є і профілактичні обряди, спрямовані на знешкодження можливих негативних упливів як на померлу людину, так і на оточуючих з боку мерця. Звертає на себе увагу факт широкого використання води при підготовці небіжчика до поховання, що може свідчити по-перше, про усвідомлення сакральності переходу до потойбічного світу, по-друге вказує на схожість поховальних ритуалів з уже розглянутими обрядами пов’язаними з народженням, віковими ініціаціями та весільною обрядовістю, що може свідчити про їх однакову природу як ритуалів переходу. Залишання певних предметів у труні або біля місця поховання пояснується уявленнями про подорож, яку померла людина має здійснити до потойбічного світу. Це підтверджує присутність у поховальній обрядовості схеми ритуалів переходу. Винесення тіла померлого з місця його прижиттєвого помешкання має сприяти остаточному його відділенню від світу живих. Тут переслідується подвійна мета з одного боку, повернення померлого до дому, де він жив може спричинити проблеми живим його мешканцям, отже, присутня профілактична функція таких обрядів, з іншого боку таке повернення спричинює страждання і самому померлому, тобто ці обряди також спрямовані на те, щоб допомогти здійснити йому обряди відділення від цього світу. Отже, це свідчить на користь розуміння поховальних церемоній як ритуалів переходу. Особливим чином здійснюється винесення тіла померлого з місця прижиттєвого помешкання та його подальше транспортування, що пояснюється намаганням сприяти остаточному відділенню померлого від світу живих. Водночас можна говорити про профілактичну функцію таких обрядів адже, у випадку неналежного відділення від цього світу, померлий може мститись живим. Поминальний комплекс має на меті забезпечення включення та адаптації померлої людини в потойбічному світі. Можна говорити про подвійність відношень між світами живих та мертвих: у разі неналежного виконання поховальних обрядів померлий може мститися живим, з іншого боку перехід померлого та його існування там залежать від обрядів, проведених у цьому світі. Наявність великої кількості профілактичних ритуалів у складі поховального комплексу, на нашу думку, пояснюється тим, що перехідні ритуали супроводжують людину в граничних ситуаціях, коли вона зустрічається зі світом сакрального, а отже є вразливою до зовнішніх впливів і потребує адекватного захисту від них, тому профілактичні обряди і займають значне місце в поховальних церемоніях. Однак основною функцією поховальних ритуалів, все ж таки, є функція ритуалів переходу.
Таким чином, підсумуємо. В пологовій, весільній та поховальній обрядовості можна говорити з упевненістю про існування чіткої схеми ритуалів переходу, в той час як в ініціаційних обрядах вона може застосовуватись лише частково та з деякими обумовленнями.
Було доведено, що теорія ритуалів переходу А. ван Геннепа може використовуватись як методологія при дослідженні обрядів життєвого циклу, окрім деяких видів ініціацій за віковою ознакою.
Здобуті результати можуть використовуватись, по-перше, в релігієзнавстві для дослідження різноманітних видів обрядовості, по-друге в інших галузях соціогуманітарного знання, таких як соціологія, антропологія, культурологія, етнографія та ін. Теорія ритуалів переходу А. ван Геннепа може слугувати методологією для всебічного дослідження обрядів життєвого циклу.
Щодо перспектив подальшого вирішення проблеми, ми вбачаємо два шляхи майбутніх досліджень в цьому напрямку. По-перше, це може бути поглиблений аналіз обрядів життєвого циклу, ретельне дослідження кожного елементу обряду цього виду обрядовості крізь призму схеми ритуалів переходу, яка, як було встановлено, може використовуватись для дослідження обрядів життєвого циклу в якості методології. Другий шлях це ретельне дослідження інших видів обрядовості, наприклад календарних обрядів чи ініціацій, які проводяться при вступі до таємних товариств, послуговуючись здобутими в данному дисертаційному дослідженні результатами. На нашу думку, отримані дані допоможуть також у вивченні та з’суванні природи ритуалу.

Список використаних джерел
1. Агаширинова С. С. Свадебные обряды лезгин ХІХ начала ХХ в. / С.C.Агаширинова // Учен. зап. Института истории, языка и литературы им. Г. Цадасы, 1964. Т. ХІІ. С. 133-154.
2. Агларов М. А. Формы заключения брака и некоторые особенности свадебной обрядности у андийцев в ХІХ в. / М. А. Агларов // Советская этнография. 1964. №6. С. 130-137.
3. Алексеенко Е. А. Ребенок и детство в культуре кетов / Е.А.Алексеенко // Традиционное воспитание детей у народов Сибири : Сборник статей [отв. ред. И. С. Кон, Ч. М. Таксами]. Ленинград : Наука, Ленинградское отделение, 1988. С. 9-37.
4. Алексеенко Е. А. Кеты. / Е. А. Алексеенко // Семейная обрядность народов Сибири. Опыт сравнительного изучения. М. : Наука, 1980. С. 159-165.
5. Алимова Б. М. Брак и свадебные обычаи кумыков в прошлом и настоящем (конец ХІХ - ХХ вв.) : автореферат на соискание ученой степени кандидата исторических наук : спец. 07.00.07 „этнография” / Б. М. Алимова. М., 1977. 23 с.
6. Анохин Г. И. Фарерцы. / Г. И. Анохин // Брак у народов Северной и Северо-Западной Европы. М. : Наука, 1990. С. 89-96.
7. Антонович Вл., Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова / В. Антонович, М.Драгоманов. Киев : Типографія М. П. Фрица, 1874. Т. І. 336 c.
8. Антропова В. В. Культура и быт коряков / В. В. Антропова. Л. : Наука, Ленинградское отделение, 1971. 216 c.
9. Анфертьев А. Н. Греки / А. Н. Анфертьев // Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. М. : Наука, 1988. С. 206-228.
10. Аргедас Х. М. Обычаи и обряды индейцев. / Х. М. Аргедас. Алма-Ата : Казахстан, 1989. 172 с.
11. Аргынбаев Х. Свадьба и свадебные обряды у казахов в прошлом и настоящем. / Х. Аргынбаев // Советская этнография. 1974. №6. С. 69-77.
12. Аристова Т. Ф. Очерк культуры и быта курдских крестьян Ирана / Т.Ф.Аристова // Переднеазиатский этнографический сборник М. : І Издательство академии наук СССР, 1958. С. 223-258.
13. Байбурин А. К., Левинтон Г. А. К описанию организации пространства в восточнославянской свадьбе. / А. К. Байбурин, Г. А. Левинтон // Русский народный свадебный обряд. Исследования и материалы [под ред. К.В. Чистова, Т.А. Бернштам]. Л. : Наука, Ленинградское отделение, 1978. С. 89-105.
14. Байбурин А. К. Ритуал в традиционной культуре. Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов / А. К. Байбурин. СПб.: Наука, 1993. 240 с.
15. Байбурин А. К., Фрадкин В. З. Послесловие. Николай Федорович Сумцов и его работы в области обрядовой символики / А. К. Байбурин, В.З.Фрадкин // Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов. Избранные труды. М. : „Восточная литература” РАН, 1996. С. 269-277. (Этнографическая библиотека).
16. Бакаева Э. П. , Гучинова Э.-Б. М. Магия в обрядах родинного ритуала калмыков / Э. П. Бакаева, Э.-Б. М. Гучинова // Традиционная обрядность монгольских народов [отв. ред. К. М. Герасимова]. Новосибирск : Наука, Новосибирское отделение 1992. С. 89-100.
17. Банчиков Г. Г. Брак и семья у монголов / Г. Г. Банчиков. Улан-Удэ : Бурятское книжное издательство, 1964. 57 с.
18. Барадин Б. Б. Рождение ребенка у бурят-монголов / Б. Б. Барадин // Жизнь Бурятии. Верхнеудинск, 1926. №7-9. С. 87-92.
19. Белоконский Н. П. Как живут японцы. / Н. П. Белоконский. Ростов-на-Дону : Издание Донская Речь, 1904. 59 с.
20. Березина Т. А., Морозова М. Н. Норвежцы. / Т.А.Березина, М.Н.Морозова // Брак у народов Северной и Северо-Западной Европы. М. : Наука, 1990. С. 57-88.
21. Березина Т. А., Морозова М. Н. Шведы / Т.А.Березина, М.Н.Морозова // Брак у народов Северной и Северо-Западной Европы. М. : Наука, 1990. С. 44-56.
22. Бернштам Т. А. К реконструкции некоторых русских переходных обрядов совершеннолетия / Т. А. Бернштам // Советская этнография. 1986. №6. С. 24-35.
23. Бернштам Т. А. Молодежь в обрядовой жизни русской общины ХІХ начала ХХ в. / Т. А. Бернштам. Л. : Наука, Ленинградское отделение, 1988. 276 с.
24. Біблія. Книги священного писання Старого та Нового Завіту (в українському перекладі з паралельними місцями і додатками). К. : Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. 1407 с.
25. Боплан Г. Л. Весільні звичаї українців у першій половині XVII ст./ Г.Л. де Боплан // Весілля [Упоряд. текстів, примітки М.М. Шубравської, нотн. мат. упоряд. О.А. Правдюк]. К. : Наукова думка, 1970. кн.1. С. 63-67.
26. Боплан Г. Л. Описание Украины от пределов Московии до границ Трансильвании, составленное Гильомом Левассер де Боплан [пер. К.Мельникъ] / Г. Л. де Боплан // Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси [под ред. В.Антоновича]. Кіевъ : Типографія Г.Т. Корчак-Новицкаго, Михайловская ул. д. №4, 1896. вып.2. С. 289-388.
27. Бромлей Ю. В. Этнос и этнография. / Ю. В. Бромлей. М. : Наука, 1973. 283 с.
28. Булатова А. Свадьба лакцев в ХІХ-ХХ вв. / А. Булатова. Махачкала: Типография Дагестанского филиала АН СССР, 1968. 24 с.
29. Бусыгин Е. П., Шарифуллина В. Ф. Традиционная свадьба касимовских татар конца ХІХ - начала ХХ в. / Е. П. Бусыгин, В.Ф.Шарифуллина // Семейная обрядность народов Среднего Поволжья (Историко-этнографически очерки) [сост. Н. В. Зорин; науч. ред. Г.Р.Столярова, Р. К. Уразманова]. Казань, изд-во Казанского ун-та : 1990, - С. 28-38.
30. Вамбери Г. Очерки жизни и нравовъ Востока. [перевод с немецкого] / Г. Вамбери. С-Петербург : издание В.Ковалевского, 1877. 2+170 с.
31. Васильевъ М. К. Малорусскіе похоронные обряды и поверья / М.К.Васильевъ // Кіевская Старина Кіевъ : Типографія Корчакъ-Новицкаго, 1890. Т.ХХХ. С. 317-322.
32. Васильков В. В. Очерк быта темиргоевцев / В. В. Васильков // Сб. материалов для описания местностей и племен Кавказа. Тифлис, 1901. вып. ХХІХ. С. 71-154.
33. Вебер-Келлерман И. Обряды жизненного цикла и социальная стратификация. Семья и детство. / И. Вебер-Келлерман // Советская этнография. 1988. №6. С.50-64.
34. Весілля в селі Буковець на Мукачівщині (записав М. І. Парлаг) // Весілля [упоряд. текстів, примітки М. М. Шубравської, нотн. мат. Упоряд. О.А.Правдюк]. К. : Наукова думка, 1970. кн. 2. С. 232-247.
35. Вильчевский О. Л. Мукринские курды (этнографический очерк) / О.Л.Вильчевский // Переднеазиатский этнографический сборник М. : Издательство академии наук СССР, 1958. С. 180-222.
36. Виноградов Н. Костромская свадьба. / Н. Виноградов // Труды Костромского научного общества по изучению местного края. Этнографический сборник. Кострома, 1917. вып. VIII. С. 70-129.
37. Вовк Х. К. Антропологічні особливості українського народу / Х.К.Вовк. // Студії з української етнографії та антропології. К. : Мистецтво, 1995. С. 7-218.
38. Вовк Х. К. Сані в похоронному ритуалі на Україні / Х.К.Вовк. // Студії з української етнографії та антропології. К. : Мистецтво, 1995. С. 324-335.
39. Вовк Х. К. Шлюбний ритуал та обряди на Україні / Х.К.Вовк. // Студії з української етнографії та антропології. К. : Мистецтво, 1995. С. 219-323.
40. Гаврилюк Е. Хаос, танатос і ерос у символіці обрядів переходу / Е.Гаврилюк // Студії з інтегральної культурології: Thanatos. Львів, 1996. №1. С. 63-70.
41. Гаджиева С. Ш. Каякентские кумыки / С. Ш. Гаджиева // Кавказский этнографический сборник [отв. ред. М. О. Косвен]. М. : Изд. вост. лит., 1958. вып. 2. С. 5-90.
42. Гаджиева С. Ш. Семья и брак у народов Дагестана в ХІХ-начале ХХв. / С. Ш. Гаджиева [отв. ред. А. И. Першиц]. М. : Наука, 1985. 359 с.
43. Галданова Г. Р. Свадебная и погребально-поминальная обрядность: социальные и мировоззренческие аспекты. / [Д. Б. Батоева, Г. Р. Галданова, Д.А. Николаева, Т. Д. Скрынникова; отв. ред Т. Д. Скрынникова] // Обряды в традиционной культуре бурят. М. : Восточная литература, 2002. С. 110-156.
44. Галданова Г. Р. Семантика архаичных элементов свадьбы у тюрко-монголов. / Г. Р. Галданова // Традиционная обрядность монгольских народов [сб. статей, отв. ред. К. М. Герасимова]. Новосибирск : Наука, Новосибирское отделение, 1992. С. 71-89.
45. Ганцкая О. А. Польская семья: опыт этнографического изучения. / О.А.Ганцкая [отв. ред. Я.С. Смирнова; С. А. Токарев]. М. : Наука, 1986. 176 с.
46. Ганцкая О. А. Поляки. / О. А. Ганцкая // Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. М. : Наука, 1988. С. 8-32.
47. Ганцкая О. А. Поляки / О. А. Ганцкая // Рождение ребенка в обычаях и обрядах. Страны зарубежной Европы [отв. ред. Н. Н. Грацианская, А.Н.Кожановский]. М. : Наука, 1999. С. 7-22.
48. Гемуев И. Н. К истории семьи и семейной обрядности селькупов. / И.Н.Гемуев // Этнография Северной Азии, [отв. ред. Г. И. Пелих, Е.М.Тощакова]. Новосибирск : Наука, 1980. С. 86-138.
49. Геннеп, ван А. Обряды перехода: систематическое изучение обрядов / А. ван Геннеп; [пер. с франц. Ю. В. Ивановой, Л. В. Покровской]. М. : Восточная литература, 2002. 198 с. - (Этнографическая библиотека: Осн. В 1983 г. / Редкол: В. А. Тишков (пред.) и др.).
50. Грацианская Н. Н., Кожановский А. Н. Заключение / Н.Н.Грацианская, А.Н. Кожановский // Рождение ребенка в обычаях и обрядах. Страны зарубежной Европы [отв. ред. Н.Н.Грацианская, А. Н. Кожановский]. М. : Наука, 1999. С. 510-515.
51. Грацианская Н. Н., Кожановский А. Н. Предисловие / Н.Н.Грацианская, А.Н. Кожановский // Рождение ребенка в обычаях и обрядах. Страны зарубежной Европы [отв. ред. Н. Н. Грацианская, А.Н.Кожановский]. М. : Наука, 1999. С. 3-6.
52. Грацианская Н. Н. Чехи и словаки. / Н.Н.Грацианская // Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. М. : Наука, 1988. C. 33-134.
53. Грацианская Н. Н. Чехи и словаки / Н. Н. Грацианская // Рождение ребенка в обычаях и обрядах. Страны зарубежной Европы [отв. ред. Н.Н.Грацианская, А.Н. Кожановский]. М. : Наука, 1999. C. 23-48.
54. Грачева Г. Н. Нганасаны / Г. Н. Грачева // Семейная обрядность народов Сибири. Опыт сравнительного изучения. М. : Наука, 1980. C. 148-151.
55. Грачева Г. Н. Ненцы / Г. Н. Грачева // Семейная обрядность народов Сибири. Опыт сравнительного изучения. М. : Наука, 1980. C. 144-147.
56. Грачева Г. Н. Социализация детей и подростков в традиционном обществе нганасан / Г. Н. Грачева // Традиционное воспитание детей у народов Сибири : Сборник статей [отв. ред. И. С. Кон, Ч. М. Таксами]. Л. : Наука, Ленинградское отделение, 1988. С. 38-62.
57. Грачева Г. Н. Энцы. / Г. Н. Грачева // Семейная обрядность народов Сибири. Опыт сравнительного изучения. М. : Наука, 1980. С. 151-153.
58. Громов Д. В. Традиционные юношеские инициации и современная точка зрения на подростковый кризис / Д. В.Громов // Проблемы психологии развития. Материалы международной психологической конференции Психическое развитие в онтогенезе: закономерности и возможные периодизации”. М. : 1999. С. 28-30.
59. Гроф С., Хэлифакс Дж. Человек перед лицом смерти / С. Гроф, Дж.Хэлифакс [пер. с англ. А. Неклесс]. К. : Изд-во Трансперсонального Института, 1996. 246 с. (Тексты трансперсональной психологии).
60. Грушевський М. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. / Марко Грушевський. К., 2001. 96 с.
61. Гура А. В. Опыт выявления структуры севернорусского свадебного обряда (по материалам вологодской губ.) / А. В. Гура // Русский народный свадебный обряд. Исследования и материалы [под ред. К. В. Чистова, Т.А.Бернштам]. Л. : Наука, Ленинградское отделение, 1978. С. 72-88.
62. Гурвич И. С. Якуты / И. С. Гурвич // Семейная обрядность народов Сибири. Опыт сравнительного изучения. М. : Наука, 1980. С. 97-100.
63. Гусева Н. Р. Индия: общество и традиции. / Н. Р. Гусева. М. : Знание, 1990. 64 с. (Новое в науке, жизни, технике. Подписная научно-популярная серия «Новое у политической карты мира»).
64. Дамм, Г. Канака люди южных морей. / Ганс Дамм (перевод В.Л.Вишняка). М. : Наука, 1964. с. 360. (Путешествия по странам Востока).
65. Деметер Н. Г. Цыгане / Н. Г. Деметер // Рождение ребенка в обычаях и обрядах. Страны зарубежной Европы [отв. ред. Н. Н. Грацианская, А.Н.Кожановский]. М. : Наука, 1999. С. 503-509.
66. Душан У. Обычаи и обряды дореволюционной Калмыкии. / У.Душан // Этнографический сборник. Элиста : Калмыцкий НИИ языка, литературы и истории, 1976. Вып. І. С. 5-89.
67. Дьяконова В. П. Алтайцы. / В.П.Дьяконова // Семейная обрядность народов Сибири. Опыт сравнительного изучения. М. : Наука, 1980. С. 100-107.
68. Дьяконова В. П. Тувинцы. / В.П.Дьяконова // Семейная обрядность народов Сибири. Опыт сравнительного изучения. М. : Наука, 1980. С. 113-119.
69. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії. / Е. Дюркгайм [Переклад з фр. Г. Філіпчука за З. Борисюк]. К. : Юніверс, 2002. 424 с.
70. Елфимов А. Л. Комментарии / А. Л. Елфимов // Эванс-Причард Э. История антропологической мысли [Пер. с англ. А. Л. Елфимова]. М. : Восточная литература, 2003. С. 312-313. (Этнографическая библиотека: Осн. В 1983 г. / Редкол. В. А.Тишков (пред.) и др.).
71. Здоровега Н. І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. / Н.І.Здоровега. К. : Наукова думка, 1974. 159 с.
72. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография / Д. К. Зеленин [пер. с нем.] М. : Наука, 1991. 507 с. (Этнографическая библиотека. Редколлегия: Ю. В. Бромлей (пред.), и др.).
73. Зорин Н. В., Лештаева Н. В. Погребальный ритуал русского населения Казанского Поволжья (конец ХІХ - начало ХХ в.) / Н.В.Зорин, Н.В.Лештаева // Семейная обрядность народов Среднего Поволжья (Историко-этнографически очерки) [Сост. Н. В. Зорин]. Казань, 1990. С. 104-121.
74. Иванова Р., Маркова Л. В. Болгары / Р. Иванова, Л.В.Маркова // Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. М. : Наука, 1988. С. 135-159.
75. Иванова Ю. В. Албанцы / Ю. В. Иванова // Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. М. : Наука, 1988. С. 182-205.
76. Иванова Ю. В., Красновская Н. А. Некоторые итоги изучения брака и свадебной обрядности у народов зарубежной Европы / Ю. В. Иванова, Н.А.Красновская // Брак у народов Северной и Северо-Западной Европы. М. : Наука, 1990. С. 156-169.
77. Иванова Ю. В. Послесловие / Ю. В. Иванова // Геннеп, ван А. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов; [пер. с франц. Ю. В. Ивановой, Л.В.Покровской]. М. : Восточная литература, 2002. С. 180-196. (Этнографическая библиотека).
78. Ильина И. В., Мартынова Е. П. Ребенок в традиционной культуре юганских хантов / И. В. Ильина, Е. П. Мартынова // Народы Сибири. (Сибирский этнографический сборник 8.) [отв. ред. З. П. Соколова]. М. : Институт Этнографии и Антропологии РАН, 1997. кн.3. С. 216-250. (Библиотека российского этнографа).
79. Ипполитов А. П. Этнографические очерки Аргунского округа / А.П.Ипполитов // Сборник сведений о кавказских горцах. Тифлис : Кавказское горское управление, 1868. вып. 1. С. 1-52.
80. Кагаров Е. Состав и происхождение свадебной обрядности / Е.Кагаров // Сборник музея по антропологии и этнографии при АН Л. : 1929. Т.8. С. 152-195.
81. Калиновская К. П. Возрастные группы народов Восточной Африки. Структура и функции. / К. П. Калиновская. М. : Наука, 1976. 158 с.
82. Калиновський Г. Опис весільних українських простонародних обрядів. / Г. Калиновський // Весілля [Упоряд. текстів, примітки М.М.Шубравської, нотн. мат. упоряд. О. А. Правдюк]. К. : Наукова думка, 1970. кн. 1. С. 68-74.
83. Кармышева Б. Х. Архаическая символика в погребально-поминальной обрядности узбеков Ферганы. / Б. Х. Кармышева // Древние обряды, верования и культы народов Средней Азии: историко-этнографические очерки. М. : Наука, 1986. С. 139-181.
84. Кисляков Н. А. Семья и брак у таджиков (по материалам конца ХІХ начала ХХ века). / Н. А. Кисляков. М. ; Л. : Изд-во Акад. Наук СССР, 1959. 268 с.
85. Кожановский А. Н. Народы Испании / А.Н. Кожановский // Рождение ребенка в обычаях и обрядах. Страны зарубежной Европы [отв. ред. Н. Н. Грацианская, А. Н. Кожановский]. М. : Наука, 1999. С. 302-326.
86. Козлова К. И. Этнография народов Поволжья: учебное пособие / К.И.Козлова. М. : Издательство Московского ун-та, 1964. 175 с.
87. Козяр С. Українська родинна обрядовість. Віхи людської долі: весілля, похорон / С. Козяр. Хмельницький, 2000. 72 с.
88. Коккьяра Дж. История фольклористики в Европе. / Дж.Коккьяра [пер. с итал. Е. Мелетинского]. М. : Издательство иностранной литературы, 1960. 690 с.
89. Косвен М. О. Обычай возвращения домой. (Из истории брака). / М.О.Косвен // Институт Этнографии АН СССР. Краткие сообщения. 1946. №1. С. 30-31.
90. Косвен М. О. Этнография и история Кавказа. Исследования и материалы. / М. О. Косвен. М. : Изд-во вост. лит, 1961. 260 с.
91. Костырко В. «Обряды перехода» сто лет спустя: теория и «практика» / В.Костырко // Неприкосновенный запас. 2003. №3(29). С. 127-132.
92. Костюк О. В. Витоки та становлення релігійного міфу / О. Костюк // Наук. вісн. Чернівец. уні-ту. Філософія. Чернівці, 2006. Вип. 301 302. С.160165.
93. Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді Житомирського повіту на Волині. / В. Кравченко. Житомир : Друкарня „Робітник”, Гоголівська, буд. ч. 4, 1920. 160 с.
94. Кривошапкин М. Ф. Енисейский округ и его жизнь. / М.Ф.Кривошапкин. СПб. : Имп. Рус. геогр. общество, на иждивении В.А.Кокорева, 1865. 650 с.
95. Крымский С. Б. Эпистемология культуры. Введение в обобщенную теорию познания / С. Б. Крымский, В. М. Мейзерский, Б. А. Парахонский. Киев : Наукова думка, 1993. 215 с.
96. Культурология. ХХ век. / Энциклопедия в двух томах [Ред. С.Я.Левит]. СПб. : Университетская книга, 1998. 894 с.
97. Кун Н. А. Мифы Древней Греции. / Н. А. Кун М. : «РИК Русанова», ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ», 2000. 528 с. (Мифы народов мира).
98. Кускивадзе Ф. Местечко Квирилы и его окрестности. / Ф. Кускивадзе // Сборник материалов по описанию местностей племен Кавказа. Тифлис, 1894. вып. 19. С. 171-178.