ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОГО БУТТЯ: ДОСВІД ФЕНОМЕНОЛОГІЇ : Философско-антропологическая КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ исторического бытия: опыт феноменологии

Краткое описание

Харківський національний університет імені Г.С. Сковороди

Землянський Анатолій Миколайович

На правах рукопису

УДК 141.7: 141.32+316.277

ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОГО БУТТЯ: ДОСВІД ФЕНОМЕНОЛОГІЇ

09.00.04 філософська антропологія, філософія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
Степаненко Ірина Володимирівна,
доктор філософських наук, професор

Харків 2009

ЗМІСТ

вступ 3
РОЗДІЛ 1 ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ РОЗВІДКИ
У ПОЛІ ІСТОРИЧНОГО БУТТЯ 11
1.1. Історичне буття в європейській філософії:
від античності до німецької класики 13
1.2. Антропологізація історичного пізнання в некласичній
філософії та історичній науці 34
Висновки до розділу 1 67
РОЗДІЛ 2 КУЛЬТУРНО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ГОРИЗОНТИ
ІСТОРИЧНОГО БУТТЯ: СТАНОВЛЕННЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ 70
2.1. Історичність життєвого світу і способів його розуміння
у феноменології Е.Гуссерля 72
2.2. Антропологізація історії та історичності у феноменологічній
рефлексії М.Гайдеґґера 97
Висновки до розділу 2 121
рОЗДІЛ 3 ЛЮДИНОВИМІРНІСТЬ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРИЧНІСТЬ
ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ: РЕЦЕПЦІЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИХ ІДЕЙ У СУЧАСНІЙ ІСТОРИЧНІЙ АНТРОПОЛОГІЇ 125
3.1. Інтерсуб’єктивний поворот у розумінні історичного буття:
від монологізму до діалогізму 127
3.2. Концепт життєвого світу в сучасній історичній антропології 165
Висновки до розділу 3 187
ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196

ВСТУП

Актуальність теми дисертації визначається вже самою специфікою буття сучасної людини радикальним виходом за межі минулого досвіду, який уже не є визначальним фактором формування образу майбутнього. Складається нова темпоральність людського буття не минуле визначає теперішнє, а майбутнє з його багатоваріативними можливостями, що набувають все більш загрозливого характеру і насуваються на сьогодення з постійно зростаючим прискоренням. У такі переломні часи, коли минуле перестає освітлювати майбутнє і людський розум блукає у темряві (А.деТоквілль), загострюється потреба у теоретичній рефлексії нової історичної темпоральності, причому з урахуванням її антропологічних вимірів, оскільки об’єктивно у такій ситуації у формуванні не тільки образу, але й самої сфери майбутнього, кардинально зростає роль людини прогностична, проективна, конституативна.
Крім соціокультурних чинників, що актуалізують проблему філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття, є також власне теоретичні. У ситуації зміни наукової парадигми в проблемі людина й історія” виникає гостра необхідність перегляду з інших методологічних позицій багатьох традиційних підходів і теорій, як філософської антропології, так і історичної науки, у тому числі їх адаптації до сучасного розуміння сутності людини і тих її стосунків зі світом та іншою людиною, в які вона вступає. Розмаїття феноменів духовної культури, що складають основу життєвого світу людини, розширення горизонтів та безперервне ускладнення значеннєвого змісту цього світу, його багатовимірність все це змушує сьогодні думати про людину як про істоту історично наперед не визначену, несамототожну, непередбачувану. Сучасна філософська антропологія, розглядаючи людину та її буття як такі, що перебувають у постійній зміні й становленні, як висунуті у майбутнє з його різноманітними можливостями, вказує на те, що не можна обмежуватися розглядом людини та її історії лише у дусі проекту Просвітництва” (зокрема, у його марксистському варіанті), який, на справедливу думку засновника феноменології Е.Гуссерля, призвів до кризи європейських наук та європейського людства.
Складається об’єктивна потреба у взаємопроникненні і взаємодоповнюванні філософсько-антроплогічного та історичного, навіть ширше гуманітарного, дискурсів. Результатом може стати дисциплінарне оформлення і розвиток історичної антропології як своєрідної синтетичної галузі, що виникає на перетині власне філософських (філософсько-антропологічних) та гуманітарних (історичних) досліджень.
У вітчизняній філософії актуальність теми підсилюється започаткованим, але ще не завершеним, поворотом від єдино вірного” дискурсу історичного матеріалізму до множинності теоретичних мов опису історії, помноженим на ідеологічний плюралізм і зрослу культурну ґетерогенність, що вимагає як пошуку нових теоретико-методологічних програм, які б дозволили адекватно осмислити і розкрити історичність людини та людиновимірність історії, так і особливої інтелектуальної культури сполучення різних методологічних підходів.
Такою новою теоретико-методологічною програмою могла б стати феноменологія, яка, по-перше, уже досить інтенсивно та ефективно застосовується у багатьох галузях соціально-гуманітарного пізнання, демонструючи свої евристичну плідність і комплементарний методологічний потенціал у міжпарадигмальному просторі; по-друге, когерентна вимогам нового типу філософсько-історичного мислення щодо визнання історичності людського буття й людиновимірності історії; по-третє, ще недостатньо активно застосовується для вирішення проблем філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах комплексної цільової програми кафедри філософії Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за темою Філософія освіти і духовне оновлення українського суспільства”. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 3 від 20 червня 2008 р.).
Ступінь розробленості теми дослідження. Проблема історії та історичності людського буття, що є однією з головних для філософської антропології та історичної антропології зокрема, виступає предметом досліджень у феноменології Б. Вальденфельса, М.Гайдеґґера, Е.Гуссерля, Д.Карра, Л.Ландгребе, Е.Левінаса, М.Мерло-Понті, П.Рікера, Ж.-П.Сартра, К.Ясперса та близьких до феноменології Р.Арона, Г.-Ґ.Гадамера, Р. Козеллека, Г.Плеснера, М.Шелера. У радянський час феноменологічні ідеї та їх вплив на світову філософію і філософську антропологію зокрема досліджували В.Бабушкін, П.Гайденко, Б.Грігор’ян, А.Гуревич, З.Какабадзе, М.Куле, Р.Куліс, І.Михайлов, В.Молчанов, Н.Мотрошилова, М.Рубене, Р.Хестанов. Не залишили поза увагою різні аспекти цього питання й українські науковці Є.Андрос, Є.Бистрицький, І.Бойченко, Л.Газнюк, І.Денисенко, В.Кебуладзе, В.Корабльова, Н.Корабльова, С.Кошарний, С.Кримський, М. Култаєва, М.Михальченко, М.Попович, Є.Причепій, С.Пролєєв, О.Садоха, І.Степаненко, В.Табачковський та інші.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття евристичного потенціалу феноменологічного підходу для здійснення філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання низки наступних завдань:
· відтворити основні парадигмальні підходи у філософсько-антропологічних розвідках у полі історичного буття і простежити тенденції зближення антропологічного та історичного пізнання в історії європейської філософії;
· осмислити специфіку історичного пізнання і коло його актуальних проблем;
· реконструювати становлення феноменологічного підходу і виявити евристичний потенціал феноменологічних концепцій Е. Гуссерля і М.Гайдеґґера для визначення та розкриття культурно-антропологічних горизонтів історичного буття;
· проаналізувати наявні теоретичні форми рецепції феноменологічних ідей у сучасній історичній антропології і визначити можливості та межі застосування феноменологічного підходу в історично-антропологічному пізнанні.
Об’єкт дослідження антропологічний вимір історичного буття.
Предмет дослідження досвід феноменології у філософсько-антропологічній концептуалізації історичного буття.
Методологія і методи дослідження. Роботу виконано в руслі міжпарадигмального підходу, який уможливив поєднання на засадах взаємодоповнювальності феноменологічної методології, антропологічної редукції та антропологічної інтерпретації з компаративістикою різного предметного наповнення. Такий підхід став основою для комплексного дослідження евристичного потенціалу феноменології у філософсько-антропологічній концептуалізації історичного буття.
Особливе значення для даного дослідження забезпечення його повноти, розкриття витоків і генези проблеми, виявлення взаємних впливів філософсько-антропологічних, історіософських та власно історичних ідей і теорій, аналізу рецепції феноменологічних ідей у сучасній історичній антропології мали загальнонаукові принципи сходження від абстрактого до конкретного та єдності історичного і логічного а також загальнологічні методи аналізу і синтезу, історико-генетичний метод і методика контекстуального аналізу. Поєднання мікро- і макроперспектив дослідження здійснювалося за допомогою діалектичного підходу.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається інноваційним для української філософської антропології системним аналізом евристичних можливостей і доцільності феноменологічних імплікацій у філософську антропологію в контексті концептуалізації історичного буття. Вперше на підставі систематизації теоретико-методологічних здобутків філософсько-антропологічного пізнання історичного буття, з одного боку, і теоретико-методологічних експлорацій феноменології в розкритті культурно-антропологічних горизонтів історичного буття, з іншого боку, виявлено евристичний потенціал феноменологічного підходу для вирішення проблем філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизована у таких положеннях:
обґрунтовано, що феноменологічний підхід надає теоретико-методологічні можливості для переосмислення образу історичного буття як неподільної єдності трьох горизонтів буття-у-світі, що перетинаються і напластовуються один на одного, горизонту минулого (пережитого), горизонту життєвого світу (ось-буття або повсякденності) і горизонту майбутнього (виклик або очікування); це відриває нові можливості для філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття як нелінійного і багатовимірного процесу, темпоральна визначеність якого зумовлюється не тільки минулим, а й усією сукупністю часових пластів;
виявлено, що задане феноменологією нове розуміння історичності людського буття, у межах якого людина постає не лише єдиним джерелом і носієм смислу історії в силу історичності власного буття, а й єдиним джерелом смислотворення і смислопокладання у силу єдності всіх трьох горизонтів історичного буття, дозволяє концептуалізувати історію як таку, що має своє власне смислове розгортання, яке постійно посилюється і стимулюється антропологічними інтерпретаціями, і на цих засадах розкрити додаткові виміри історично-буттєвої відповідальності людини;
доведено, що феноменологічні імплікації у філософську антропологію (сприйняття людини, її буття і пізнання як живої історичності, вкоріненої в життєвий світ, інтерсуб’єктивний за своєю суттю) вимагають здійснення філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття як відкритого теоретичного проекту, що має оновлюватися і збагачуватися в живому русі історичного буття людини, так само, як історичні описи;
показано, що феноменологічна теорія інтерсуб’єктивності у філософсько-антропологічній концептуалізації історичного буття дозволяє подолати монологізм і атомізм і, наголошуючи на рівноправності духовного життя Іншого, його життєвих світів та історії, дозволяє, по-перше, краще самоідентифікувати власний життєвий світ та історію і, по-друге, розкриває історично-буттєві коріння й значущість вимоги толерантності;
аргументовано, що феноменологічне сприйняття людини як живої історичності дає можливість уточнити педагогічне значення історії, яку слід сприймати не стільки як суддю, що виносить вирок, або вчителя, який застерігає від помилок, а як творчий проект інтерсуб’єктивних комплексних дій; саме у такому вимірі історія демонструє тенденцію посилювати свій вплив на формування особистості та стає передумовою розвитку таких її якостей, як критичне мислення, саморефлексія, комунікативні та вольові якості, відповідальність і толерантність;
розкрито значення теоретико-методологічних надбань феноменології для вивчення антропологічної складової історичного знання і пізнання: феноменологічна теорія, обираючи життєво-світовий аналіз за методологічну перспективу, дозволяє висвітлити інтерсуб’єктивні механізми смислотворення і смислопокладання і, тим самим, наблизитись до подолання фундаментальної апорії історії, що є сама для себе й об’єктом, і суб’єктом антропологічно даного кола, в якому замкнуто історичний досвід та його пізнання.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати збагачують методологічний i теоретичний арсенал філософсько-антропологічного осмислення історичного буття та дослідження iсторiософської проблематики в її антропологічних, аксiологiчних i праксеологiчних вимірах.
Результати дисертацiйного дослiдження можуть бути також використані як в суто гуманiтарних галузях знання i пiзнання, так i в практичнiй, зокрема полiтичнiй, соцiологiчнiй, педагогiчнiй, художнiй тощо сферах дiяльностi, а також у повсякденному житті. Усе це робить дане дослідження корисним для широкого кола спеціалістів філософів, істориків, антропологів, соціологів, культурологів і політологів.
Висунутi та обґрунтованi у дослiдженнi iдеї i положення вiдкривають новi напрями в розробцi проблематики фiлософсько-антропологічної iнтерпретацiї iсторичних реалiй i можуть бути використанi при підготовці навчальних курсів з філософії та теорії історії, філософії, соціології, етики, культурології, історичної та соціальної антропології.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення та висновки, що виносяться на захист, отримані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та положення дисертації обговорювалися на науково-методичних семінарах кафедри філософії Харківського національного педагогічного університету іменіГ.С.Сковороди (2007, 2008), а також доповідалися на 6 наукових конференціях: Науково-практичній конференції молодих учених Методологія сучасних наукових досліджень” (Харків, 2005), VІ Міжнародній науково-практичній конференції Освіта і доля нації: Вчитель для ХХІ століття: європейська перспектива України і цивілізаційні виклики” (Харків, 2005), VМіжнародній науково-практичній конференції Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність” (Харків, 2008), Всеукраїнській науковій конференції Планетарна цивілізація. Наука. Освіта” (Суми, 2008), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Антропологізм в освітніх стратегіях і практиках сучасності: пошуки пріоритетів” (Мелітополь, 2008), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції Освіта і доля нації: Український вимір педагогічного поступу” (Харків, 2008).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 6 наукових публікаціях, 4 з яких вміщені у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів (що включають 6 підрозділів), висновків та списку використаних джерел з 215 найменувань. Повний обсяг роботи 218 сторінок, з них 195 основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі систематизації теоретико-методологічних здобутків філософсько-антропологічного пізнання історичного буття, з одного боку, і теоретико-методологічних експлорацій феноменології в розкритті культурно-антропологічних горизонтів історичного буття, з іншого боку, виявлено евристичний потенціал феноменологічного підходу для вирішення проблем філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття. Основні складові цього потенціалу вбачаються у наступному:
1. У результаті реконструкції основних парадигмальних підходів у філософсько-антропологічних розвідках у полі історичного буття та осмислення специфіки історичного пізнання, тематизації кола його актуальних проблем виявлено, що історія (і як історичне буття, і як історична рефлексія) є способом і шляхом реалізації досвіду самоусвідомлення людства, а отже, містить у собі антропологічно дане коло, де замкнуто історичний досвід та його пізнання. Відтак, загальне значення теоретико-методологічних досягнень феноменології для вивчення антропологічної складової історичного знання і пізнання полягає в тому, що вони задають методологічну перспективу, яка дозволяє наблизитись до подолання фундаментальної апорії історії, що є сама для себе і об’єктом, і суб’єктом.
2. Феноменологія, яка з самого початку свого теоретичного оформлення і на всіх наступних етапах свого розвитку виходить із того, що будь-яке буття здобуває і набуває свій зміст тільки через співвіднесеність з людською суб’єктивністю, дозволяє осмислити цю онтологічну константу не як довільне привнесення у світ сенсу, а як його виявлення, унаочнення, осягнення, вираження в суб’єктивних формах, визначених культурно-антропологічними горизонтами історичного буття. Виходячи з цього, саму фундаментальну апорію історії як конкретну форму співвіднесеності історичного буття і пізнання можна помислити як таку, де з’ясовується смисл буття, а філософсько-антропологічну концептуалізацію історичного буття здійснювати, виходячи із визнання того, що єдине, що в ньому є наперед заданим це сама людська ситуація, суть якої в тому, щоб бути конституюючим смисловим центром світу.
3. Реконструкція становлення і розвитку феноменологічного підходу дозволила унаочнити той факт, що феноменологія сама занурена до історії: завдяки Е.Гуссерлю, вона ідентифікується як шанс зберегти певні основи людини та її історичного буття; усі її теоретичні конструкти будуються не тільки за допомогою суто логічної медитації, але й за допомогою рефлексії про дійсну історію; феноменологія не позиціонує себе позаісторично як абсолютне знання, що резюмує завершену історію. Отже, феноменологія з’явилася як момент у становленні культури, вона не розглядає свою істину як ту, що суперечить її історичності, оскільки розуміє саму цю історичність як відкриті двері до її істини.
4. Феноменологічна теорія не конструює власну історичну антропологію на підставі метафізичних припущень, але вона пропонує ефективну програму рефлексивного засвоєння результатів історичної науки, багатовимірний аналіз культури в її темпоральній визначеності, а також відтворення конкретного історичного життєвого світу. Через це забезпечується прозорість смислової наповненості культури в наявному історичному горизонті: без адекватних рефлексивних зусиль смисл залишається латентним, прихованим” у природній настанові наївної свідомості.
5. У феноменологічній перспективі історія визначається не як наука про минуле, а як неподільна єдність трьох горизонтів буття-у-світі, що перетинаються і напластовуються один на одного, горизонту минулого (пережитого), горизонту життєвого світу (ось-буття або повсякденності) та горизонту майбутього (відповіді на виклик або очікування). Це відкриває нові можливості осягнення історичного процесу як нелінійного і багатовимірного.
6. Феноменологія задає нове розуміння історичності людського буття: людина єдине джерело і носій смислу історії в силу історичності власного буття та поєднання в ній усіх трьох горизонтів, а історія має своє власне смислове розгортання, яке постійно посилюється і стимулюється антропологічними інтерпретаціями.
7. Феноменологічна теорія інтерсуб’єктивності не тільки надала Іншому рівне право на його місце у бутті, але й закріпила рівні права за його історією та історичним буттям. Така настанова дозволяє подолати монологізм і атомізм у філософсько-антропологічній концептуалізації історичного буття, а також розкрити інтерсуб’єктивні механізми конституювання смислів історичного буття і розгортання історичного процесу.
8. Феноменологічна теорія інтерсуб’єктивності дозволяє через можливість пізнання духовного життя Іншого, його життєвих світів та історії краще самоідентифікувати власний життєвий світ та історію, посилити культурну самоідентифікацію особистості латентними культурними смислами. Таким чином, у філософсько-антропологічній концептуалізації історичного буття додаткового евристичного значення набувають історії життя автобіографії та біографії як своєрідні рефлексивні проекти.
9. У феноменологічній перспективі життєвий світ, будучи світом повсякденного досвіду, виступає у вигляді світу інтерсуб’єктивного спілкування, у вигляді певного історичного світу, спільного для всіх, що вибудовується у неперервний історичний горизонт. Спів-буття з Іншим, як конститутивна взаємодія ось-буття й Іншого, здійснюється у формі обміну буттєвими можливостями, у результаті якого Я засвоює, робить своїми способи буття Інших і навпаки. Отже, історія індивіда стає історією людей. Саме в означеному сенсі історія демонструє тенденцію посилювати свій вплив на формування особистості і стає передумовою розвитку таких її якостей, як критичне мислення, саморефлексія, комунікативні і вольові якості, відповідальність і толерантність.
10. Феноменологічна філософія сформувала іншу перспективу бачення проблем повсякденності, життєвого світу як тієї допредикативної очевидності, на основі якої конституюється будь-яке ставлення до світу. Посиливши розуміння і розкривши складний порядок життєвого світу, феноменологічна теорія виявила додаткові евристичні можливості не тільки для соціального пізнання, а й для філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття: здійснила своєрідний коперніканський переворот” у розумінні людини та її буття, причому, не лише переорієнтувала пізнання на виявлення й опис універсальних структур повсякденності, а й запропонувала необхідний для цього теоретико-методологічний інструментарій. Розкриті феноменологією універсальні структури повсякденності можуть і повинні відігравати роль своєрідних матриць для емпіричних дисциплін, що мають справу з поясненням конкретних історичних структур повсякденного життя.
11. Феноменологія переконливо засвідчує, що проблемне поле повсякденності в цілому актуалізує залучення різноманітних методологічних принципів та здійснення міждисциплінарних досліджень. Створюючи схеми повсякденної історії, дослідник залучається до діалогу гуманітарних і природничих наук. Саме таке міждисциплінарне проблемне поле є найбільш плідним для теоретичного оформлення і розвитку історичної антропології.
12. Завдяки феноменологічним інтерпретаціям повсякденності як самоочевидної і непереборної реальності, вона постала як онтологічно первинна і, водночас, онтологічно верховна (П. Бергер, Т. Лукман, А. Шютц), багатофункціональна і складно-структурована форма організації історичного буття людини. Але віддаючи належне евристичному потенціалу поняття повсякденності для філософсько-антропологічної концептуалізації історичного буття, його не можна перетворювати на універсальну категорію, під яку підводяться несумісні у своїй різнорідності явища, а також представляти його як автономну сферу, відділену від суспільства з його структурами влади (Н. Еліас).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельс Х. Интеракция, идентификация, презентация: введение в интерпретативную социологию / Х. Абельс ; [пер. с нем.]. СПб. : Алетейя, 1999. 265 с.
2. Абельс Х. Романтика, феноменологическая социология и качественное социологическое исследование / Х.Абельс // Журнал социологии и социальной антропологии. 1998. № 1. .
Т. 1. 1998. С. 98124.
3. Августин Блаженный. О граде Божием / Августин Блаженный. Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2000. 1296 с.
4. Августин Блажений. Сповідь / Августин Блажений. К.: Основи, 1999. 319 с.
5. Анналы” на рубеже веков : антология; [пер. с фр.] / [отв. ред. А.Гуревич; сост. С. Лучицкая]. М. : ХХI век - Согласие, 2002. 284 с.
6. Антология феноменологической философии в России / [под общ. ред. И. Чубарова]. М. : Гнозис, 1998. . (Феноменология. Герменевтика. Философия языка).
Т. 1. М. : Гнозис; Логос, 1998. 512 с.
7. Антология феноменологической философии в России / [под общ. ред. И. Чубарова]. М.: Гнозис, 1998. . (Феноменология. Герменевтика. Философия языка).
Т. 2. М. : Логос; Прогресс-традиция, 2000. 528 с.
8. Арендт Х. Між минулим і майбутнім / Х. Арендт ; [пер. з англ]. К.:Дух і літера, 2002. 322 с.
9. Аристотель. Метафизика / Аристотель ; [под ред. В.Асмуса]. М.: Мысль, 1975. С.65367. (Сочинения: в 4 т. / Аристотель ; т. 1).
10.Аристотель. О душе / Аристотель ; [под ред. В.Асмуса]. М.:Мысль, 1975. С.371448. (Сочинения: в 4 т. / Аристотель ; т. 1).
11.Аристотель. Политика; Афинская полития / Аристотель ; [предисл. Е.Темнова] М.: Мысль, 1997. 459 с. (Из классического наследия).
12.Арон Р. Вступ до філософії історії: Есе про межі історичної об’єктивності / Р. Арон ; [пер. з фр., післямова та прим.: О. Йосипенко та С.Йосипенко]. К.:Укр. Центр духов. культури, 2005. 578 c.
13.Арон Р. Избранное: Введение в философию истории / Р.Арон; [отв. ред., пер. с фр. и сост. И. Гобозов]. М. : PerSe, 2000. 544 с. (Книга света).
14.Бабаева А. Проблемы повседневности в исторической науке / А.Бабаева. Режим доступу: http://anthropology.ru/ru/texts/babaeva/ everhist.html.
15.Бабаева А. Роль междисциплинарных исследований в изучении проблем повседневности // Методология гуманитарного знания в перспективе XXI века : [К 80-летию профессора М.С. Кагана] : материалы международной научной конференции, (Санкт-Петербург, 18 мая 2001г.). СПб.: С.-Петербургское философское о-во, 2001. Вып. 12. C. 177179. (Серия Symposium”).
16.Бабушкин В. Критика герменевтических концепций общественных наук : Науч.-аналит. обзор / В. Бабушкин. М. : ИНИОН, 1984. 74 с. (Критика буржуаз. идеологии, реформизма и ревизионизма).
17.Бабушкин В. О природе философского знания: Критика современных буржуазных концепций / В.Бабушкин. М. : Наука, 1978. 207с.
18.Бабушкин В. Особенности феноменологического исследования научных проблем // Философия Э. Гуссерля и ее критика : [Реф. сб.] / [отв. ред., сост. В. Бабушкин]. М. : ИНИОН, 1983. С. 540. (Проблемы философии за рубежом).
19.Бабушкин В. Феноменологическая философия науки: Критический анализ / В. Бабушкин ; [отв. ред. Б. Григорьян]. М. : Наука, 1985. 189 с.
20.Баткин Л. Европейский человек наедине с собой: Очерки о культурно-исторических основаниях и пределах личного самосознания / Л.Баткин. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2000. 1004 с. (История и память. Историческое чтение).
21.Баткин Л. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности / Л.Баткин. М. ; Наука, 1989. 272 с.
22.Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. Бахтин. М. : Художественная литература, 1990. 542 с.
23.Бахтин М. Эстетика словесного творчества / М. Бахтин. М.:Искусство, 1979. 424 с.
24.БергерП. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; [пер. Е.Руткевич]. М.:МЕДИУМ; Academia-Центр; Моск. филос. фонд, 1995. 322 с. (Первые публикации в России).
25.Бердяев Н. О назначении человека : [научное издание] / Н. Бердяев ; [сост. Л. Греков, А. Поляков; авт. вступ. ст. П. Гайденко]. М. : Республика, 1993. 383 с. (Библиотека этической мысли).
26.Бердяев Н. Смысл истории; Новое средневековье: [монография] / Н.Бердяев ; [сост.и коммент. В. Сапова]. М. : Канон; Реабилитация, 2002. 447 с. (История философии в памятниках).
27.Бибихин В. К столетию со дня рождения М. Хайдеггера / В.Бибихин // Историко-философский ежегодник, 89 / [Отв. ред. Н.Мотрошилова]. М. : Наука, 1989. С. 264268.
28.БимельВ. Предисловие немецкого издателя // Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология: Введение в феноменологическую философию ; [пер. с нем. Д.Скляднева] / В.Бимель. СПб. : Изд-во Владимир Даль”, 2004. С. 516. (Классика философии).
29.Блок М. Апология истории, или Ремесло историка / М. Блок ; [вступ. ст., примеч. А. Гуревич]. М. : Наука, 1973. 230 с. (Памятники исторической мысли).
30.Борисов Е. Эволюция трансцендентально-феноменологических оснований онтологии в работах Э. Гуссерля и экзистенциальной аналитике М.Хайдеггера : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. философ. наук: спец. 09.00.03 История философии” / Е.Борисов. М., 1997. 28 с.
31.Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV-XVIII вв. : [в 3 т.] / Ф.Бродель ; [пер. с фр. Л. Куббеля; ред. Ю.Афанасьева]. М. : Прогресс, 1986. .
Т. 1: Структуры повседневности: возможное и невозможное. М.: Прогресс, 1986. 622 с. : ил.
32.Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм XV-XVIII вв. : [в 3 т.] / Ф.Бродель ; [пер. с фр. Л. Куббеля; ред. Ю.Афанасьева]. М. : Прогресс, 1986 .
Т. 2: Игры обмена. М. : Прогресс, 1988. 632 с. : ил., карт.
33.Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм XV-XVIII вв. : [в 3 т.] / Ф.Бродель ; [пер. с фр. Л. Куббеля; ред. Ю.Афанасьева]. М. : Прогресс, 1986 .
Т. 3: Время мира. М. : Прогресс, 1992. 679 с. : ил.
34.Бубер М. Проблема человека : [монография] / М. Бубер ; [пер. с нем. Н.Кушнира]. К. : Ника-Центр; Вист-С, 1998. 96 с.
35.Бужор В. Теория интенциональности сознания в феноменологии Э.Гуссерля: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. философ. наук: спец. 09.00.03 История философии” / В. Бужор. М., 1997. 30с.
36.Бурдье П. Политическая онтология Мартина Хайдеггера : [монография] / П. Бурдье ; [пер. с фр.: А. Бикбова, Т. Анисимовой]. М.:Праксис, 2003. 269 с.
37.Буржуазная философская антропология XX века : [сборник] / [отв. ред. Б. Григорьян]. М. : Наука, 1986. 294 с.
38.Буцениеце Э. Телеологическая структура исторического бытия (анализ вопроса по работе Э.Гуссерля Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология”) // Феноменология в современном мире/ [отв.ред. М. Кулэ, В. Молчанов] / Э. Буцениеце. Рига: Зинатне, 1991. С.8396.
39.Бытие и время” Мартина Хайдеггера в философии ХХ века: Материалы обсуждения книги... // Вопросы философии. 1998. №1. С.110121.
40.Вагимов Э. Человечество как субъект истории // Общечеловеческое и национальное в философии: II международная научно-практическая конференция КРСУ: материалы выступлений, (27-28 мая 2004 г.) / Под общ. ред. И. Ивановой. Бишкек, 2004. С.259269.
41.Вальденфельс Б. Вступ до Феноменології / Б. Вальденфельс ; [пер. з нім. М. Култаєвої; відп. ред. Л. Ситниченко]. К.: Альтерпрес, 2002. 171с. (Сучасна гуманітарна бібліотека).
42.Вальденфельс Б. Повседневность как плавильный тигль рациональности / Б. Вальденфельс // Социо-Логос. Общество и сферы смысла. М.: Прогресс, 1991. Вып. 1. С. 3950.
43.Васильева Т. Семь встреч с М. Хайдеггером / Т. Васильева. М.:Издатель Савин С. А., 2004. 335 с.
44.Вдовина И. М. Мерло-Понти: от первичного восприятия к миру культуры // Мерло-Понти М. Феноменология восприятия ; [пер. с фр. И.Вдовина, С. Фокин] / И. Вдовина. СПб. : Ювента, 1999. С.582596. (Французская библиотека).
45.Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // ВеберМ. Избранные произведения ; [пер. с нем., сост., общ. ред. и послесл. Ю.Давыдов; предисл. П. Гайденко] / М.Вебер. М.: Прогресс, 1990. С.44271. (Социологическая мысль Запада).
46.Вжозек В. Историография как игра метафор: судьбы Новой исторической науки” / В. Вжозек // Одиссей. Человек в Истории. 1991. М. : Наука, 1991. С. 6074.
47.Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций / Дж.Вико. К.: REEL-book; М., 1994. 456 с.
48.Водолагин А. Мировая история в интерпретации Мартина Хайдеггера (к 100-летию со дня рождения) / А.Водолагин // Философские науки. 1989. №9. С. 4453.
49.Гайденко П. Время. Длительность. Вечность. Проблема времени в европейской философии и науке / П.Гайденко. М. : Прогресс-Традиция, 2006. 463 с.
50.Гайденко П. История новоевропейской философии в ее связи с наукой / П. Гайденко ; [гл. ред. С. Левин]. М. : PerSe, 2000. 455 c. (Humanitas).
51.Гайденко П. Научная рациональность и философский разум / П.Гайденко. М. : Прогресс-Традиция, 2003 521 с.
52.Гайденко П. От исторической герменевтики к герменевтике бытия”. Критический анализ эволюции М.Хайдеггера / П.Гайденко // Вопросы философии. 1987. № 10. С.124133.
53.Гайденко П. Прорыв к трансцендентному: новая онтология XX века/ П. Гайденко ; [отв. ред. П. Козловски, Э. Соловьев]. М. : Республика, 1997. 495 с. (Философия на пороге нового тысячелетия).
54.Гатаева Б. Концепции повседневности в зарубежной культурологии// Россия Запад Восток: компаративные проблемы современной философии / Б.Гатаева. 2004. Режим доступу: http://anthropology. ru/ru/texts/gataeva/russia_09.html. Сайт Философская антропология”.
55.Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории / Г.В.Ф. Гегель ; [пер. с нем. А. Водена; ред. изд. Н. Никитина]. Спб. : Наука, 2000. 477 с. (Слово о сущем).
56.Гегель Г.В.Ф. Наука логики: Ч.1: Объективная логика; Ч. 2: Субъективная логика / Г.В.Ф. Гегель ; [ред. Н. Никитина ]. СПб. : Наука, 1997. 799 с. (Слово о сущем).
57.Гесиод. Теогония: Поэма в прозаическом изложении // Древняя Греция: [сборник] / Гесиод. Спб., 1995. С. 1119.
58.Гесиод. Труды и дни // Эллинские поэты / Гесиод. М.: Госполитиздат, 1963. С.141168.
59.Григорьян Б. Философская антропология : Критический очерк / Б.Григорьян. М. : Мысль, 1982. 188 с.
60.Губман Б. Смысл истории: очерки современных западных концепций / Б. Губман. М. : Наука, 1991. 189,[2] с. (Серия История и современность”).
61.Гуревич А. Исторический синтез и Школа Анналов” / А.Гуревич. М. : Индрик, 1993. 328 с. (НБС : научная библиотека студента : История).
62.Гуревич А. Историк конца XX века в поисках метода. Вступительные замечания / А. Гуревич // Одиссей. Человек в истории. 1996. М., 1996. С. 510.
63.Гуревич А. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства / А. Гуревич. М. : Искусство, 1990. 395 с.
64.Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии / Э. Гуссерль ; [пер. с нем. А. Михайлова]. М. : Дом интеллектуальной книги; CEU Press, 1999. .
Кн. 1: Общее введение в чистую феноменологию. 1999. 332 с.
65.Гуссерль Э. Идея феноменологии: пять лекций / Э. Гуссерль ; [пер. с нем. Н. Артеменко]. СПб. : Гуманитарная академия, 2006. 219 [4] с.
66.Гуссерль Э. Избранная философская переписка / Э.Гуссерль ; [пер. с нем.] ; [ред.: Е. Ознобкина, О. Шемякина]. М. : Феноменология-Герменевтика, 2004 .
Т. 1. 2004. 309 [2] с.
67.Гуссерль Э. Картезианские размышления // Логические исследования. Картезианские размышления. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Кризис европейского человечества и философии. Философия как строгая наука : [пер. с нем.]/ Э. Гуссерль. Минск : Харвест; М. : АСТ, 2000. С. 289523. (Классическая философская мысль).
68.Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология: Введение. в феноменологическую философию / Э.Гуссерль; [пер. с нем. Д. Скляднева]. СПб. : Изд-во Владимир Даль”, 2004. 398[1]с. (Классика философии).
69.Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия // Логические исследования. Картезианские размышления. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Кризис европейского человечества и философии. Философия как строгая наука: [пер. с нем.] / Э.Гуссерль. Минск : Харвест; М. : АСТ, 2000. С. 625666. (Классическая философская мысль).
70.Гуссерль Э. Логические исследования // Логические исследования. Картезианские размышления. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Кризис европейского человечества и философии. Философия как строгая наука : [пер. с нем.]/ Э. Гуссерль. Минск : Харвест; М. : АСТ, 2000. С. 5288. (Классическая философская мысль).
71.Гуссерль Э. Философия как строгая наука // Логические исследования. Картезианские размышления. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Кризис европейского человечества и философии. Философия как строгая наука : [пер. с нем.]/ Э. Гуссерль. Минск : Харвест; М. : АСТ, 2000. С.668743. (Классическая философская мысль).
72.Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод / Г.-Ґ. Ґадамер ; [пер. з нім. О.Мокровольський; ред. С. Жолоб]. К. : Юніверс, 2000 .
Т. 1: Герменевтика I: Основи філософської герменевтики. 2000. 457с.
73.Ґегель Ґ.В.Ф. Феноменологія духу / Ґ.В.Ф. Ґегель ; [пер. П.Таращук]. К. : Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. 548 с.
74.Декарт Р. Міркування про метод: Щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати істину в науках / Р. Декарт ; [пер. з фр. В.Андрушко, С.Гатальська]. К. : Тандем, 2001. 101 с.
75.Декарт Р. Сочинения: в 2 т. М.: Мысль, 1989. .
Т.1. 1989. 654 с.
76.Дорофеев Д. Философская антропология как феноменология жизненного опыта : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. философ. наук: спец. 09.00.13 Философия и история религии, философская антропология, философия культуры” / Д. Дорофеев. СПб., 2000. 22 с.
77.Дудник С. История и историческое сознание / С.Дудник // Я.(А.Слинин) и МЫ: [к 70-летию профессора Я.А.Слинина]. СПб.:С.-Петербургское философское о-во,2002. Вып. X. С. 147168. (Серия Мыслители”).
78.Дудник С. Макиавелли как предтеча новоевропейского исторического сознания // Парадигмы исторического мышления ХХ века: очерки по современной философии культуры / С. Дудник, Ю. Солонин. СПб., 2001. С. 718.
79.Дюфрен М. О Морисе Мерло-Понти // Интенциональность и текстуальность. Философская мысль Франции XX века / [сост., общ. ред. Е.Наймана, В. Суровцева]. Томск, 1998. С.96109.
80.Емельянова И. Рассказы о жизни”: к проблеме нарративизации повседневности / И. Емельянова // Критика и семиотика. 2003. №6. С.107121.
81.Зотов А. Западная философия ХХ века: [монография] / А.Ф.Зотов, Ю.Мельвиль. М. : Интерпракс, 1994. 432 с.
82.Зотов А. Проблема человека у позднего” Гуссерля // Буржуазная философская антропология XX века : [Сб. ст.] / [Отв. ред. Б.Григорьян]/ А.Зотов. - М. : Наука, 1986. С. 214226.
83.Иванова Н. Бытие как история: онтологическое открытие / Н.Иванова// Метафизические исследования. Альманах Лаборатории Метафизических Исследований при философском факультете. СПб.: СпбГУ, 1997. Вып.3. История. C. 3546.
84.ИсаковА. Человек как признание Другого: проблема интерсубъективности в философской антропологии / А.Исаков. Режим доступу: http://anthropology.ru/ru/texts/isakov/other.html.
85.История философии: Запад Россия Восток : [учебник для студентов вузов]. М. : Греко-латинский кабинет Ю.Шичалина, 19951999. .
Кн. 4: Философия XX в. / [Н. Мотрошилова, И.Вдовина, А.Руткевич и др.]; [Под ред. Н.Мотрошиловой, А.Руткевича]. 1999. 446с.
86.ИщенкоЕ. Познание Другого эпистемологические проблемы и социокультурные аппликации / Е. Ищенко // Логос. 2005. № 4. С.172188.
87.Каган М.Перспективы развития гуманитарных наук вXXIвеке // Методология гуманитарного знания в перспективе XXI века : [К 80-летию профессора М.С. Кагана] : материалы международной научной конференции, (Санкт-Петербург, 18 мая 2001г.). СПб.: С.-Петербургское философское о-во, 2001. Вып. 12. C.914. (Серия Symposium”).
88.КакабадзеЗ. Проблема человеческого бытия / З. Какабадзе. Тбилиси : Мецниереба, 1985. 309 с.
89.Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане; К вечному миру / И.Кант ; [пер. инаугурац. речей с англ. С. Нургазиевой и В.Маркова; вступ. ст. и примеч. С. Ударцева]. Алматы: Жеті жаргы, 2004. 157 с. : ил., портр. (Жемчужины истории политической и правовой мысли).
90.Кант І. Критика практичного розуму / І.Кант ; [пер. з нім. та приміт. І.Бурковського]. К. : Юніверс, 2004. 238 с. (Філософська думка).
91.Кант И. Критика способности суждения / И. Кант; [под ред. В.Асмуса и др.]. М. : Мысль, 1966. С.161529. (Сочинения: в 6 т. / И.Кант ; т. 5).
92.Кант І. Критика чистого розуму / І. Кант; [пер. з нім. та прим. І.Бурковського]. К. : Юніверс, 2000. 501, [1] с.
93.Кант И. Первое введение в Критику способности суждения / И.Кант; [под ред. В.Асмуса и др.]. М. : Мысль, 1966. С.99159. (Сочинения: в 6 т. / И.Кант ; т. 5).
94.Карабанов А. Мир” Хайдеггера и забвение” Платона // Vita Cogitans: Альманах молодых философов. СПб.: С.-Петербургское философское о-во, 2004. Вып. 4. С.6370.
95.Карпицкий Н. Переж