Рик Микола Сергійович Сим­волізм у творчості Г. Сковороди: релігієзнавчий аналіз : Рик Николай Сергеевич Символизм в творчестве Г. Сковороды: религиоведческих анализ

Краткое описание

Рик Микола Сергійович, тимчасово не працює: «Сим­волізм у творчості Г. Сковороди: релігієзнавчий аналіз» (09.00.11 - релігієзнавство). Спецрада Д 26.001.43 у Київ­ському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
РИК МИКОЛА СЕРГІЙОВИЧ
УДК 2–276.63(092)Сковорода
ДИСЕРТАЦІЯ
СИМВОЛІЗМ У ТВОРЧОСТІ Г. СКОВОРОДИ:
РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ
спеціальність 09.00.11 ― релігієзнавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ М.С. Рик
Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор,
професор кафедри релігієзнавства
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Предко Олена Ілліївна
Київ ― 2019

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………..…………………..11
РОЗДІЛ 1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ…….……………………………..21
1.1. Історіографія релігійно-філософських досліджень символізму ..........….21
1.2. Методологія дослідження релігійного символізму ...…………………….39
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...61
РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОГО
СИМВОЛІЗМУ Г. СКОВОРОДИ………………………..……………..……………63
2.1. Сутність і елементи релігійно-символічної концепції Г. Сковороди…..63
2.2. Біблійні засади сковородинівського символізму………………..……..…81
Висновки до розділу 2……………………………………………………….....100
РОЗДІЛ 3 СТРУКТУРОВАНІСТЬ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ
РЕЛІГІЙНОГО СИМВОЛІЗМУ Г. СКОВОРОДИ…………………………….…..102
3.1. Структурні рівні релігійно-символічної системи Г. Сковороди…….…102
3.2. Рецепція релігійної символіки в українському філософськорелігієзнавчому дискурсі………….………………………….……………………..131
Висновки до розділу 3………………………………………………………….168
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...176

Список литературы

ВИСНОВКИ
Релігієзнавчий аналіз функціонування релігійного символізму у творчості
Г. Сковороди, без якого неможливо повністю осягнути істинну сутність релігійнофілософських поглядів українського мислителя, дав підстави зробити такі
висновки:
1. 1. Вітчизняні та зарубіжні дослідники творчості Г. Сковороди
висвітлюють переважно окремі символи або деякі аспекти символізму, не
звертаючи достатньої уваги на його релігійний аспект. Так, у роботах
В. Горського, Л. Довгої, В. Ерна, В. Зеньковского, І. Іваньо, Т. Кононенка,
О. Манюка, С. Погорілого, М. Поповича, О. Предко, Д. Прокопова,
А. Товкачевського, Л. Федорчук, В. Шинкарука, Г. Шпета, та ін. переконливо
розкриваються релігійно-символічні тенденції його філософії. Методологічні
підходи до розгляду релігійно-філософської символіки Г. Сковороди
розглядаються у працях Д. Тетериної, Л. Ушкалова, Д. Чижевського.
2. Філософсько-релігієзнавча значущість релігійного символізму
Г. Сковороди полягає в тому, що він був смислоутворюючим феноменом не лише
його філософії, а й ніс у собі філософську рефлексію і стиль філософствування
своєї епохи. Релігійна символіка українського філософа, яка довгий час була поза
увагою релігійно-філософських досліджень, сьогодні набуває особливої
актуальності як приклад досягнення релігійними засобами раціональних цілей.
Він вважав, що догматична форма історичного християнства не могла
задовольняти духовно-культурні запити епохи, а буквальне тлумачення Святого
Письма не могло подолати емпіричні стереотипи думки і вивільнити творчий
потенціал людини. Для нього воно не стало предметом культового поклоніння, а
послужило мотивом до справжнього духовного зростання людини на принципах
віри. Філософ-гуманіст, ретельно вивчаючи біблійні тексти, відзначав, що
відкриття сакральних істин відбувається не під рішучим впливом церковної
догматики та інституційної релігійності, а в синтетичній єдності всіх видів
духовної діяльності, особистого життєвого досвіду та власного внутрішнього
відчуття достовірності. Він вказував на обмеженість офіційно літературної
172
інтерпретації Святого Послання і не приймав формальне визнання Біблії як
реальної історії становлення світу і людини. Для нього всі книги Біблії, розповіді
апостолів були лише символами, які він використовував для пояснення власних
релігійно-філософський концепцій. Таким чином, символічний світ Біблії був
дискурсивним підґрунтям для релігійного символізму українського мислителя, на
основі якого він створив індивідуально-авторське тлумачення Святого Письма.
3. Релігійно-філософський аналіз понять «символ», «релігійний символ»,
«символізм» дає можливість зрозуміти проблему культурного розвитку людини,
охарактеризувати її внутрішній світ, з’ясувати феномен внутрішньої людської
природи, збагнути релігійно-трансцендентні почуття індивіда. Уведений в
контекст філософської рефлексії релігійний символ трактується українським
філософом як пізнавальне поняття і носій духовно-чуттєвого досвіду, на основі
якого здійснюється пошук єдності людської і божественної сутності. Релігійний
символ ніколи не зводиться до однієї простої формули, а завжди віддзеркалює
безліч глибинних смислів, він відображає сакральну сутність певного предмета,
якою сам не є, але у визначенні якої відіграє головну роль. Релігійний символізм у
творчості Г. Сковороди утверджується в якості одного з фундаментальних
методологічних принципів, що виступає специфічним образно-символічним
методом світопізнання, який людина застосовує для пошуку божественних
першоджерел духовності. На основі релігійно-символічного інструментарію
український мислитель здійснював філософське усвідомлення людини, пояснював
приховані, утаємничені рівні реальності та трансцендентні смисли євангелійських
манускриптів, які не можуть бути доступні індивідові за допомогою інших
методів. Кожен релігійний символ розкриває трансцендентний рівень дійсності,
якого не можна зрозуміти за допомогою звичайних мовно-пізнавальних засобів.
Таким чином, систему релігійного символізму, вибудувану Г. Сковородою, можна
назвати «алфавітом світу», який покликано зробити істинність християнського
учення зрозумілою і доступною для кожного вірянина.
4. Релігійний символізм, на думку Г. Сковороди, функціонує на
космологічному, антропологічному, гносеологічному, онтологічному,
173
аксіологічному рівнях. Космологічний рівень релігійного символізму у поглядах
Г. Сковороди органічно розвивається у його унікальному вченні про «три світи»
та «дві натури». За його концепцією існують три світи: макросвіт або космос,
мікросвіт або людина та світ символів – Біблія. Кожен з цих світів розділяється на
дві натури, перша – видима – це все, що створено Богом, друга – невидима – сам
Бог. Людина, як мікросвіт, займає центральне місце у релігійно-філософській
концепції українського мислителя. У зв’язку з цим, релігійний символізм
Г. Сковороди значною мірою наповнюється антропологічним змістом, що стало
потужним стимулом філософського осягнення людської сутності. Філософ
намагається зрозуміти природу і походження людини, зв’язок між тілесним і
духовним, тлінним і вічним тощо. Одною із головних рис людини є її прагнення
до самопізнання, реалізація якого можлива лише на гносеологічному рівні
релігійного символізму. На цьому рівні відбувається активізація пізнавальних
можливостей свідомості суб’єкта, приведення у відповідність фактів емпіричного
сприйняття реальності з символами та ідеями розуму, моральним та естетичним
досвідом. На онтологічному рівні релігійний символ об’єднує різні аспекти
земного та небесного світу, показує, що вони не виключають, а доповнюють один
одного, а також гармонізує всі можливі протиріччя видимого буття у
відповідності до біблійної моделі всесвіту. У аксіологічній площині релігійний
символ функціонує у якості носія релігійно-духовних цінностей, які допомагають
людині розкрити антропологічний зміст біблійних настанов, на їх основі
сформувати універсально-аксіологічну модель людської поведінки, знайти шляхи
виходу за межі мирської залежності та досягти щастя у єдності з Богом. Однак
істинність символізму новозавітного послання український мислитель бачить не в
інтерпретації окремих рівнів функціонування релігійної символіки, а в
одностайності та цілісності всього християнського учення.
5. Антропологічний зміст сковородинівської філософії найповніше
розкривається через символ «внутрішньої людини», який допомагає індивіду
усвідомити свої об’єктивні й трансцендентні властивості. Філософ наголошував,
що людина повинна пізнавати свою духовну, внутрішню натуру, у якій ховається
174
божественна сутність і, таким чином, пізнавати Бога в собі. Символ «внутрішньої
людини» узгоджується Г.Сковородою із символом «серця», який виступає
центром людської духовності. Самопізнання, яке завжди спрямоване на серце,
дозволяє осягнути вищі цінності й таємні глибини духовного світу людини і,
зрештою, стати на шлях пізнання божественної сутності. Самопізнання дає
можливість людині, через осягнення божественної сутності, звільнитися від
зовнішньої атрибутики і знайти внутрішню в собі-сущу істину – Бога. Таким
чином, символи «внутрішньої людини» та «серця» виконують роль сакрального
посередника між людиною та Богом і мають глибокий релігійний зміст, який
включає ідею богопізнання, котра узагальнює ціннісно-смислові виміри пізнання
людиною Бога, світу і самої себе.
6. Г. Сковорода розглядав релігію як масштабну символічну систему,
яка генерує і передає соціально-культурні надбання поколінь. Тому канонічним
текстам Біблії він надавав окремого онтологічного статусу – світу символів.
Філософ вважав, що релігійні символи, якими переповнене Святе Письмо,
відображають певну суб’єктивну духовно-психологічну реальність, яка
відображає перипетії внутрішнього світу людини. Таким чином, релігійна
символіка – це суб’єктивна копія об’єктивно існуючої соціально-релігійної
реальності. Це спеціально створений у процесі духовної діяльності феномен, який
володіє унікальними можливостями образно-символічного пізнання світу, яке
ніяким чином не суперечить його раціонально-понятійному рівню. Тому творчість
Г. Сковороди містить багато різноманітних релігійних символів, які виступають
основою формування його філософсько-релігійних ідей. Релігійний символізм
виконує роль провідника, який вказує на глибоку таємницю, через відкриття якої
лежить шлях до пізнання сутності всього світу. За допомогою релігійного
символізму філософ-гуманіст вибудував учення про Бога, «три світи», «дві
натури», самопізнання, кордоцентризм, щастя тощо.
7. Використання ідей символізму у філософії Г. Сковороди підтвердило
велике методологічне значення символізації для гуманітарних наук протягом
всього історичного розвитку, адже символічні образи, в процесі пізнавального
175
пошуку, інтегруються в раціональні поняття і категорії, у яких вони не зникають,
а навпаки, залишаються підґрунтям пізнання істини. Філософський досвід
Г. Сковороди переконливо довів, що символізм має трансісторичну природу,
продовжує й сьогодні жити в українській культурі, стверджувати достовірність
буття й відкривати нові горизонти його осягнення.