Антропос цивілізації та теос культури : Антропос цивилизации и теос культуры

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля

На правах рукопису

Ісаєв Володимир Данилович

УДК 130.2:17.023.36

Антропос цивілізації та теос культури
Спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія,
філософія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук

Луганськ – 2012

ЗМІСТ

вступ………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1 ЛЮДИНА В ПРОСТОРІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ……………….............

3
19
1.1. Становлення понять „реальність”, „цивілізація”, „культура”…….. 19
1.2. Людина як „присутність”: реальність, цивілізація, культура…….. 48
РОЗДІЛ 2 КУЛЬТУРА ЯК ПОТЕНЦІАЛ СОЦІАЛЬНОГО ОПТИМІЗМУ………………………………………………………………. 72
2.1. Воцивілізованість людини………………………………………….. 72
2.2. Культура: Logos kontra simulacrus………………………………….. 99
РОЗДІЛ 3 КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ СИНТЕЗ У ДІАЛЕКТИЦІ ЕСТЕТИЧНОГО Й ЕКОНОМІЧНОГО…………………………………... 136
3.1. Естетичне як умова економічної активності………………………. 136
3.2. Художня практика в межах культурно-цивілізаційного синтезу………………………………………………………………... 167
РОЗДІЛ 4 ОНТОЛОГІЯ ТЕОСУ…………………………………….......... 194
4.1. Антропологічна асиметрія цивілізації та культури……………….. 194
4.2. Естетична імперативність у культурі й цивілізації……………….. 222
РОЗДІЛ 5 АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ВИКЛИК XXI СТОЛІТТЯ: ЛЮДИНА В ПОЛІ ТЕОСУ……………………………………………………………. 251
5.1. Культура і квазікультура…………………………………………… 251
5.2. Цивілізація і квазіцивілізація………………………………………. 292
5.3. Трансгресії цивілізаційного простору: профанні й сакральні „відповіді” сучасної людини……………………………………...... 317
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 348
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………......... 351

вступ

Актуальність теми дослідження. Тема цивілізації й культури з часів Відродження ніколи не втрачала актуальності, але особливої гостроти вона набула сьогодні, коли людина опинилася викинутою за межі простору цивілізаційного й культурного космосу в хаос суєти суєт безнадійного й безперспективного буття. Каміння вже давно розкидане, але ніяк неможливо визначити, як його збирати, куди збирати й, головне, для чого. Єдине, що сьогодні видається абсолютно зрозумілим, – це уявлення про тісний взаємозв’язок проблем цивілізації, культури й людини. Разом з тим, перші дві проблеми в сучасних філософських рефлексіях не замикаються на людині, а утворюють замкнуте порочне коло, коли цивілізацію визначають через культуру, культуру – через цивілізацію, а людина залишається за межами цього кола. Щоб розібратися в долях сучасної людини й соціуму, потрібні нові підходи до розуміння цивілізації й культури, їхніх структур та особливостей взаємодії з людиною. Необхідність таких підходів, які дозволили би підійти до сутнісних характеристик цивілізації й культури як взаємодії антропосу й теосу, зумовлено принаймні чотирма обставинами.
По-перше, у процесі активного наукового осмислення трансформацій соціуму постійно виявляється, що суспільство отримує результати, які абсолютно не збігаються з тими цілями, які воно ставить. Здається, сьогодні особливої актуальності набули відомі слова Гегеля про те, що людство постійно переслідує рок незбігу цілей, яких людина прагне досягти, і отримуваних результатів. Отже, посилюється потреба дослідити причини такої трагічної й усе зростаючої розбіжності цілей і результатів, цілей і наслідків людської діяльності.
По-друге, людина сьогодні, як зауважила українська дослідниця, семіотик Ганна Місюк, стоїть перед нагальною необхідністю зрозуміти й усвідомити той дивний факт, що нинішньому поколінню доведеться завершити життя в зовсім іншій культурі – "не в тій, у якій воно народилося". І ця, інша, культура вже стала реальністю, такою реальністю, у якій для покоління, що народилося в культурі колишній, усе більш виразно звучать імперативи до завершення життя.
По-третє, сьогодні "реальність" як реальність людини і реальність для людини залишається складним і доволі незрозумілим поняттям. У строкатому розмаїтті всіляких "реальностей" важко розібратися навіть професійному філософові, не говорячи вже про просто думаючу людину, здивовану нападками на її звичайні й стійкі уявлення про реальність з боку не лише науки й мистецтва, але вже давно й самої щоденності.
Нарешті, по-четверте, наростання процесів трансформації соціуму супроводжується глобальним відчуженням людини і від реальності буття, і від сучасних поколінь, і від цілепокладаючої діяльності, і від її результатів. Чим більш цивілізованим старається людина зробити власне життя, тим більше ця "цивілізованість" відчужує її від ресурсів, її гроші від товарів, її ринок від економіки, її цінності від речей.
Усе це потребує більш пильної уваги до накопиченого досвіду вивчення сутнісних основ людського буття в його цілісності та єдності двох темпоральних вимірів – вічного й тимчасового. Усе більш актуальним стає завдання переосмислити цей досвід як реальність цивілізації й культури, узятих у єдності щодо людини як суперечливого поєднання антропосу й теосу. Саме такий підхід і така постановка проблеми дозволяють глибоко й конструктивно розглянути сутність указаних проблем, зняти їхню гостроту й спробувати окреслити культурні й цивілізаційні шляхи їх розв’язання.
Ступінь розробки проблеми. Перш за все потрібно усвідомити поняття "культура" з позицій нових підходів: осмислити сутність культури в нинішньому її бутті, що таке культура в сучасному й, одночасно, високому значенні цього слова. Відзначимо, що в більшості сучасних публікацій немає обґрунтованої концепції культури, разом з тим, немає жодного культурологічного конгресу чи семінару, круглого столу, де би не ставили завдання розробити загальну теорію культури. Показово, що дослідники культури, як справедливо писав Бурд’є, які дотримуються різних теоретичних і методологічних установок та інтенцій, зазвичай залишають поза увагою саме існування соціальних просторів, у які вміщені агенти, що беруть участь у культурному виробництві, – просторів, які в нашому дослідженні представлено як складники культури (література, мистецтво, філософія, релігія та ін.).
Таке розуміння, звичайно, має спиратися на традицію філософського осмислення культури в культурології, етиці й естетиці, теології й релігієзнавстві. А. Кребер і К. Клухольн, потім Д. Беррі, А. Пуртінга, М. Х. Сегал і П. Р. Дансен, пізніше Д. Мацумото; М. О. Бердяєв і Л. Шестов, І. О. Ільїн і Г. П. Федотов, М. Я. Данилевський і Пітирим Сорокін, згодом Д. С. Лихачов, Г. С. Померанц і Ю. В. Яковец створили більше десятка методологій і методик опису культури. Пріоритет у визначенні культури належить Е. Тайлору, який під культурою (чи цивілізацією) в широкому етнографічному сенсі розумів єдине ціле, що містить знання, вірування, мистецтво, моральність, закони, звичаї й деякі інші здібності та звички, засвоєні людиною як членом суспільства.
Е. Тайлор мимоволі поклав початок стрімкому "клонуванню" визначень. Якщо з 1871 до 1919 року американські культурологи А. Кребер і К. Клахон нарахували лише сім визначень культури, то з 1920 до 1950 з’явилося ще 157 тлумачень цього поняття. А відомий французький учений А. Моль нараховує вже понад 250 таких визначень, які різняться не лише за формою, але й за змістом. У середині 50-х рр. Г. Беккер та А. Басков нарахували вже 257 різних і часто протилежних визначень культури. У цих дефініціях культура – це соціальна спільність, обмежене ціле, традиції, набір усіх реальностей (звичаї, звички, соціальні інститути, спосіб життя, економіка тощо), поведінка, система ідей, цінностей, передача соціального досвіду шляхом навчання, наявність духовного начала, мови, писемності та ін. Сьогодні кількість визначень культури перевищує цифру 800. Е. Тайлор же закріпив традицію ототожнення цивілізації й культури та вивчення їх як єдиного цілого. Найбільш глибоко й усебічно дослідженою на сьогодні є проблема феномену культури, її змісту й функцій, що знайшло відображення в роботах класиків світової та вітчизняної філософії культури й культурології, таких як М. О. Бердяєв, М. Вебер, Е. Гуссерль, І. Кант, Е. Кассирер, К. Леві-Стросс, О. Ф. Лосєв, Ф. Ніцше, О. Тоффлер, З. Фрейд, О. Шпенглер, К.-Г. Юнг, К. Ясперс та ін. Ідеї цих дослідників набули розвитку в другій половині ХХ ст. в роботах сучасних російських авторів, серед яких Л. М. Баткін, М. М. Бахтін, Г. Д. Гачев, А. Я. Гуревич, П. С. Гуревич, В. Є. Давидович, Г. В. Драч, Б. С. Ерасов, М. С. Злобін, Е. В. Ільєнков, Л. Г. Іонін, М. С. Каган, С. М. Климова, Д. С. Лихачов, Ю. М. Лотман, Е. С. Маркарян, В. М. Межуєв, Є. М. Мелетинський, М. К. Петров, В. П. Римський, В. М. Розін, Ю. С. Степанов та ін. Інтеграційний підхід до розуміння культури реалізовував у своїх роботах Е. С. Маркарян; дискрептивний та аксіологічний аналіз культури здійснював К. С. Сарвігулян; ототожнювали культуру з технологією відтворення людського суспільства А. В. Азархін, В. Є. Давидович, Н. І. Іванова, М. С. Каган, Л. Н. Коган, Б. Малиновський, Л. Столович, А. Тойнбі, та багато інших культурологів, в основному радянських, вони ж розробляли тему культури через аналіз способу життя людини. Важливо відзначити дослідження А. В. Азархіна, В. Бичкова, Н. В. Хорєвої, П. С. Гуревича, К. Гірца, П. С. Гуревича, А. Кребера, Дж. Мердока, Леслі А. Уайта, Дж. Фейлбмана, Н. В. Хорєвої та ін., які пов’язували розуміння сутності культури з її духовними складниками.
Важливе значення для дослідження багатьох аспектів культури має діалогічна концепція культури, розроблена М. М. Бахтіним, В. С. Біблером, М. К. Петровим, Б. Ф. Поршневим, О. М. Фрейденберг, а також М. Бубером, Ю.Хабермасом К. Ясперсом та ін. Суттєві результати отримали на підставі культурно-семіотичних досліджень такі автори, як А. А. Вєтров, Б. В. Марков, С. Т. Махліна, Н. Б. Мечковська, Л. П. Моріна, Г. Г. Почепцов, К. Д. Скрипник, Ю. С. Степанов, В. Ю. Сухачов, С. В. Чебанов, Л. Ф. Чертов та ін. Дослідження в галузі лінгвокультурології, започатковані в працях Ф. Боаса, В. Гумбольдта, О. О. Потебні, Е. Сепіра, Б. Уорфа, розвивають ідею про детермінований характер зв’язку між мовною системою та культурою, акцентуючи на механізмах закріплення й відтворення культурних феноменів у мовних практиках. Серед найбільш значимих лінгвістичних і лінгвокультурологічних праць слід назвати дослідження Н. Д. Арутюнової, В. З. Дем’янкова, В. В. Іванова, В. В. Красних, В. А. Маслової, А. В. Полонського, Ю. Є. Прохорова, Г. Г. Слишкіна, В. М. Телії, М. І. Толстого, В. М. Топорова, Т. В. Цивьян та ін.
Феномен сакросу та його роль у культурі досліджено на основі праць таких католицьких, православних і протестантських богословів, як Тертулліан, Бл. Августин, Фома Аквінський, К. Барт, С. М. Булгаков, М. Велькер, Е. Жильсон, Вл. М. Лосський, Ж. Марітен, Дж. Пакер, П. О. Флоренський, М. Еріксон . При цьому шляхи подолання фундаменталістського мислення в самій теології можна виявити в працях Р. Бультмана, А. Гарнака, Р. і Річ. Нібурів, П. Тілліха, Ф. Шлейермахера . Різні аспекти релігійної свідомості загалом і теологічного мислення зокрема, що стосуються проблеми культури, знаходимо в науково-дослідницьких роботах Х. Альберта, А.Аммана, У. Джеймса, Ф. Коплстона, Б. Рассела, З. Фрейда, Е. Фромма, К. Г. Юнга та ін.
Значний внесок у вивчення різних, в основному етичних, естетичних, релігійних і духовних аспектів культурного буття зробили українські філософи В. П. Андрющенко, В. Д. Бондаренко, О. П. Воєводін, О.П.Гужва, Л.Т. Левчук, В. А.Личковах, В. І.Лубський, В. А. Малахов, М. В. Попович, В. К. Суханцева, А. М.Федь, І.А. Федь, В.М. Шелюто та ін.
Проблема долі сучасного мистецтва в контексті кризи сучасної культури була предметом досліджень таких філософів XX ст., як М. Бердяєв, В. Вейдле, Р. Гвардіні, Х. Ортега-і-Гассет, П.Сорокін О. Шпенглер, Е. Юнгер та ін. Серед сучасних російських філософів указаний аспект культури вивчають Ю. Борев, В. Бичков, О. Кривцун, В. Шестаков, Є. Яковлєв та інші дослідники. В українській філософській науці підґрунтям для аналізу культури та її впливу на мистецтво стали концепції М. Бровка, О. Воєводіна, Т. Гуменюк, О. Канарського, С. Кримського Д. Кучерюка, Л. Левчук, В. Личковаха, О. Онищенко, В. Панченко, М. Поповича, О. Рябініної, В. Суханцевої, С. Уланової.
Прагматичний підхід до дослідження культури, який розвиває семіотичний напрям та орієнтований на інтерпретацію зв’язку між знаком, мисленням і діями індивіда в конкретному соціокультурному контексті, представлено працями У. Куайна, Дж. Остіна, Ч. Пірса, Р. Рорті, Дж. Сьорля, Е. Щеглофф, Дж. Юла та ін.
У працях названих і багатьох інших дослідників різноманітних аспектів культури (див. оглядові роботи Н. П. Важинського, В. Клеппера, Є.А. Кожем’якіна, В. О. Конєва, Д. О Лалетіна, Т. С. Лапіної, О.П.Смирнова, В. С. Стьопіна та ін.) ми виявляємо дискретний, історичний, нормативний, психологічний, структурний, генетичний та багато інших методів і методик. Але жоден з підходів не відображає імперативно-функціональну роль культури на найвищому рівні узагальненості. Ми пропонуємо на додаток до наявних такі опис і розуміння культури, які б давали можливість визначити основну структуру поведінки кожної людини як активного носія культури – суб’єкта й, одночасно, її об’єкта.
Щодо нашої теми зауважимо, що цивілізація і культура є не лише опредметнена мета, реалізовані бажання й людські дії. Цивілізація і культура – щось більше, вони містять більше, ніж того бажаємо ми. Феноменологічно цивілізація і культура містять трансцендентне щодо людини, і не лише в сакральному, а й у профанному змісті. Події, що відбуваються сьогодні у світі, надають можливість змістовно зіставити феноменологію людини і в культурі, і в цивілізації. Невипадково саме сьогодні одночасно загострюються такі різновекторні проблеми, як, наприклад, гуманізм і формування ринкових відносин, проблеми пошуку сенсу життя й екологічні (глобальні) проблеми. Етика й мистецтво, наука й містика, релігія та її модерністські варіанти, війна і мир – усе змішалося в людстві наприкінці двадцятого століття, і в усій цій мішанині ідей і зусиль рефреном звучить заклинання: ЛЮДСТВО ПОВИННЕ РОЗВИВАТИСЯ ЦИВІЛІЗОВАНИМ ШЛЯХОМ. Тому розмова про Людину сьогодні гостро ставить проблему: а що ж таке цей цивілізований шлях?
Значну увагу в новій і новітній філософії, культурології й соціології приділяли й приділяють усебічному дослідженню цивілізації. Після того, як у 1756 р. Мірабо у своєму "Другові людства" першим у Франції вжив слово "цивілізація" в не-юридичному розумінні, почали множитися смисли, які вкладали в цей термін, і одночасно ставало все більш актуальним питання, поставлене В. Гюго: "Що таке цивілізація?". Спектр варіантів відповідей за останні двісті років надзвичайно розширився. Якщо в 1834 р. О. Бальзак в "Батьку Горіо" порівнював цивілізацію з колісницею, керованою ідолом, яка наїжджає на людські серця й руйнує їх, то через півтора століття азербайджанського кінорежисера Теймура Даїмі цікавить більш жахливе питання: наскільки духовно спроможною й етично легітимною є сучасна цивілізація. У всіх цих питаннях відчутна надзвичайно гостра, життєво необхідна потреба вивчити сучасну цивілізацію та історію її становлення й розвитку. Між тим і сьогодні справедливими є слова Жана Старобінського, одного з авторів (разом з Ф. Броделем, К. Гілбом, Н. Данилевським, П. Сорокіним, А. Тойнбі, Д. Уїлкінсом, О. Шпенглером, Ш. Ейзенштадтом, Норбертом Еліасом ), який скрупульозно вивчав історію цього філософського поняття, про те, що варто написати слово "цивілізація", як воно одразу ж стає приводом для можливого непорозуміння.
Слід особливо відзначити фундаментальну працю, присвячену всебічному вивченню цивілізації, Б. М. Кузика та Ю. В. Яковца, які, спираючись на сучасні відомості з філософії, філософії історії, соціології й культурології, подали систематичний виклад теорії цивілізацій, їхньої історії й футурології, трансформаційних структур на фоні сучасних глобалізаційних процесів.
Питання співвідношення прогресу духовності й цивілізації досліджували Ж. Атталі, М. Делягін, В. Кольцова, К. Левалуа, І. Назаров, Н.О.Нарочницька, А. Окара, Ю. М. Осипов, О. С. Панаранін, Ю. С. Пивоваров, В. Семенов, О. Степанов А. Фурсов та ін.
Значну кількість праць уже в ХХІ столітті присвячено вивченню механізмів взаємодії цивілізації й моральності (М. Лайтман, С. Лук’яненко, Кеті Чухров, ); цивілізації й науки (Е. Ласло,); цивілізації й політики (Б. Дубинін, П. С. Кондрашов); цивілізації й мистецтва (С. С. Хоружий). Виник напрям цивілології, який сьогодні представлено в роботах І. А. Василенка, А. А. Гусейнова, М. Журби М. Г. Козіна, О. А.Корольова, М. М. Лісового, Д. Є. Музики, О. В. Назаренка, О. І. Неклеси, В. М. Тростникова та ін.
Проблему соціокультурної ідентичності поставлено в роботах українських авторів – І. В. Бойченка, В. О. Дергачова, В. В. Кизими, С. Б. Кримського, П. В. Кутуєва, Т. В. Лугуценко, М. І. Михальчека, Б. В. Новікова, Ю. В. Павленка, Ю. М. Пахомова, І. С. Піляєва, Н. В. Скотної, С. Л. Удовиченка, О. М. Черниша, О. Б. Шевчук та ін.
Різні аспекти цивілізаційного розвитку аналізували Т. Адорно, М. Бердяєв, Ж. Бодрійяр, І. Валлерстайн, М. Гайдегер, Р. Гвардіні, Е. Гусерль, М. Данилевський, Г. Маркузе, Х. Ортега-і-Гассет, П. Сорокін, Е. Тоффлер, Е. Фром, Ф. Фукуяма, М. Хоркхаймер, К. Ясперс та ін.
Епоха Просвітництва встановила традицію повного ототожнення цивілізації й культури. З того часу цивілізацію розглядають як розумне суспільство, а розум – як сутність, серцевину культури. Ось як патетично описував цю тотожність Лейбніц: "До довершення краси й загальної досконалості божественних створень треба визнати, що в усьому всесвіті відбувається безперервний і вільний прогрес, який усе більше просуває культуру. Так, цивілізація з кожним днем охоплює все більшу й більшу частину Землі". То ж бо, вийшла формула: "Цивілізація = культура = прогрес". Саме відтоді, мабуть, і з’явилася в людини можливість говорити одне, а мати на увазі інше. Все гострішим постає питання про реальність цивілізації та культури.
Навіть у такому фундаментальному й далекому від понятійних невизначеностей напрямі науки, як фізика, є багатомірна інтерпретація квантової теорії Хью Еверетта, або так звана теорія мультиверса, що пояснює, зокрема, дивовижність інтерференції одного фотона, непояснену на сьогоднішній день з огляду існування тільки одного реального всесвіту, через взаємодію безлічі "паралельних" всесвітів. Тому в усякому дослідженні, що вимагає критичного визначення "реальності", доводиться починати з того самого – із самого визначення й осмислення "реальності" як такої. Незважаючи на все більшу популярність проблематики, у багатьох філософських словниках й енциклопедіях поняття "реальність" навіть відсутнє. Але все-таки при бажанні його неважко розшукати: "Реальність (лат. realіs – речовинний, той, що діє) – усе, що існує в дійсності. Як філософська категорія "Реальність." позначає все суще". Це визначення, по суті, збігається з визначенням Гегеля. Дійсно, якщо "суще" – це все невизначене "є", то "все суще" – це межа вже певного сущого, тобто певна наявність. У Гегеля ж реальність визначено так: "Якість, узята так, щоб вона, будучи розрізненою, уважалася сущим, є реальність". При цьому "реальність як деяка якість, виведена за межі своєї визначеності, перестає бути реальністю; вона перетворюється в абстрактне буття". "...Реальність узагалі означає вступ у наявне буття як певне буття". Відзначимо, що в самому визначенні зовсім невизначеним залишається спосіб виходу до наявності й вид його. Інакше кажучи, для реальності немає значення, як і в якому вигляді визначеність уособилася, не важлива навіть сама визначеність, важлива тільки деяка наявність. Але в реальності як такій сама визначеність якості – ще тільки порожня формальна визначеність, тому й визначеність реальності як така є теж формальна визначеність. І наявність тут так само зовсім формальна, а не конкретна наявність. І це означає, що типологія реальності як такої сама стане її визначенням. Інакше кажучи, побудова теоретичної типології реальності розкриває підставу самої типології більше, ніж реальність як таку, що залишається байдужою до подібних визначень. У вітчизняній і світовій літературі проаналізовано різні аспекті філософського поняття "реальність" як помітної в становленні єдності 1) буття й небуття; 2) виникнення й скороминучості; 3) числа й інобуття; 4) границі із собою ж; 5) кінцевого й нескінченного, що є наявним; 6) в-одному й для-одного; 7) в-іншому й у-собі; 8) для-іншого й для-себе. Разом з тим, до сьогодні не розглянуто й не реалізовано евристичну потенцію цього поняття, коли воно об’єднується з цивілізацією та культурою в аналізі механізмів трансформацій сучасного соціуму як взаємодії антропосу та Теосу.
Об’єктом дослідження є соціум як єдність іманентної й трансцендентної реальності.
Предмет дослідження – цивілізація і культура як структури соціуму.
Зв’язок роботи з науковими планами. Дисертацію виконано в контексті інтегрованої програми наукових досліджень філософського факультету Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля.
Метою дослідження є визначення соціальних механізмів взаємодії цивілізації та культури як основи трансформацій, узятих в їхній єдності стосовно реальності людини.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:
- дослідити логіку становлення понять "реальність", "цивілізація" й "культура", визначити причини вичерпаності цієї логіки та сформулювати нові принципи аналізу цивілізації й культури як єдиного соціального простору;
- виробити нове розуміння цивілізації, культури й реальності;
- дослідити особливості буття людини в реальності сучасної цивілізації й культури;
- визначити вплив стану воцивілізованості людини на її сутнісні характеристики в реальному й віртуальному бутті;
- показати, спираючись на нове розуміння основної структури соціуму, причини трагізму й оптимізму буття людини;
- проаналізувати антропос як інтегрувальне й енергійно активне начало цивілізаційного простору буття людини;
- дослідити структуру цивілізації та культури та виявити ієрархію їх елементів, розглянувши, зокрема, основоположну роль економічного й естетичного, матеріального й духовного в цій структурі;
- дослідити феномен асиметрії цивілізації й культури щодо людини та її онтологічні наслідки для антропосу цивілізації й теосу культури;
- розглянути духовну імперативність культури та особливості її прояву як естетичного й економічного в культурному та цивілізаційному просторах;
- проаналізувати соціальний простір буття сучасної людини, що об’єднує цивілізацію, культуру, квазіцивілізацію та квазікультуру, як поле викликів її існуванню;
- визначити профанну й сакральну основи викликів культури й цивілізації та долі сучасного соціуму у відповідях на ці виклики, що формуються.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічні засади проведеної роботи визначено категоріальнім аналізом у здійсненому дослідженні, єдністю історичного й логічного підходів, обумовленістю загального конкретним, системним підходом до культурно-історичної реальності, принципами діалектики матеріального та духовного, іманентного та трансцендентного, реалізму та культурної ієрархії, теоретичної демаркації цивілізації та культури в контексті філософського дискурсу й різноманітних проявів культурного й цивілізаційного простору.
В основі дисертаційної роботи лежать діалектичний метод, використовуваний на всіх рівнях аналізу трансформуючого соціуму, а також методи компаративістського, когнітивного, системного, історико-генетичного, аксіологічного, герменевтичного, антропологічного, культурно-цивілізаційного асиметричного й цілерезультативного аналізу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській науці розроблено метод системного аналізу соціуму за допомогою нового бачення культури й цивілізації як суперечливої єдності антропосу та теосу стосовно людини в культурному просторі. Тим самим запроваджено новий напрямок української думки у філософії культури та філософській антропології.
Вирішення конкретних завдань дослідження сприяло досягненню мети, зумовило й підтвердило наукову новизну та конструктивність отриманих результатів, які сформульовано в таких положеннях, що винесено на захист.
Уперше:
- культуру визначено як просторово-часовий спосіб життєдіяльності людини з альтруїзм-центром "ми", який є обслуговуваним цивілізацією й розгортається в логіці вічності;
- цивілізацію визначено як просторово-часовий спосіб життєдіяльності людини з егоцентром "я", який є обслуговуваним технікою й технологією та розгортається відповідно до логіки історії;
- реальність визначено як спосіб можливого чи дійсного (стосовно "я") існування соціуму, цивілізації й культури в їхній діалектичній єдності;
- розглянуто закономірність накопичення й перетворення побічних результатів цілепокладаючої діяльності в головні як детермінанти спрямованості цивілізаційного розвитку;
- усебічно досліджено феномен асиметрії цивілізації й культури щодо людини;
- показано, як асиметрія цивілізації й культури зумовлює трагізм існування людини в її рухові до культурного простору й втрату нею людських якостей у рухові в напрямку до простору цивілізації;
- розглянуто основне протиріччя цивілізації й культури як суперечливої логіки існування єдиної людини в логіці вічності й, одночасно, у логіці тимчасовій; показано евристичність наповнення цього протиріччя конкретно-історичним змістом для відкриття нових властивостей і відносин у сучасному соціумі;
- виявлено альтруїстичну логіку існування культурного простору й споживацьку логіку існування цивілізаційного простору, які є провідними принципами їхніх структур;
- науково розроблено поняття квазіцивілізації як соціального цивілізаційного простору, що функціонує за закономірностями простору культурного, та квазікультури як соціального простору культури, що живе за нав’язаною йому логікою цивілізації;
- розроблено інструментальні аспекти понять гіперкультури й гіперсоціальності в пошуку шляхів сполучення цивілізаційної й культурної логік; подолання фатального бінаризму культурного й цивілізаційного просторів, теосу й антропосу; конструктивної відповіді на виклики цивілізаційного й квазіцивілізаційного способів буття сучасної людини й людства;
- уведено поняття антропосу як активного творчого начала, що надає людині якостей суб’єкта та об’єднує її доцільну діяльність з багатством результатів цієї діяльності;
- проаналізовано причини незадоволення сучасною сотеріологією квазікультурного та квазірелигійного способів організації життя сучасної людини;
- розведено поняття "священне", "сакральне", "релігійне", "сакрос" і "теос", що дозволило пояснити парадокс перверсії буття, коли людина в пошуках порятунку покладається на цивілізацію, а всі засоби порятунку насправді виявляються в культурі.
Набуло подальшого розвитку:
- уявлення про особливості структури сучасного соціуму, у якому превалюють риси гіперсоціального буття;
- уявлення про тримірність буття людини в умовах гіпо- й гіперсоціальності у векторах збільшення або зменшення значимості культурних структур як обставин, що підтримують у людині людські якості;
- положення про руйнівний вплив споживацького суспільства й культури постмодерну на здатність людини розрізняти в соціальному просторі духовні орієнтири;
- опис механізмів підміни теосу-світла на теос-тьму в консьюмеристському соціальному просторі;
- обґрунтування неправомірності характеристик квазіцивілізації та квазікультури поняттями демократичність і свобода;
- положення про входження людини в релігійний простір конкретизовано як шлях людини своєрідними обов’язковими сходинками від цивілізації до квазіцивілізації та від неї у квазікультуру.
Уточнено:
- поняття виховання й освіта через визначення факту існування різних соціальних основ цих процесів;
- діалектику протилежності і єдності антроопосу й теосу, цивілізації й культури сучасного соціуму;
- співвідношення понять сакральне і профанне в аналізі структур взаємодії цивілізації й культури соціуму, що глобалізується.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів визначено можливістю їхнього застосування для розв’язання актуальних проблем подальшої ролі та долі людини в сучасному трансформуючому соціумі, вирішення яких неможливе без аналізу діалектики цивілізації та культури, квазіцивілізації та квазікультури. Обставини постсекулярного буття людини в сьогоденному соціумі загострили віковічні питання пошуку хисту людського буття, вірогідності апокаліптичного закінчення його життям теперішнього покоління. Подолання деструктивного впливу квазіцивілізації та квазікультури на цілепокладання, цілеспрямованість та доцільність людської діяльності шляхом орієнтації їх на культуру та її головний сегмент – релігійність потребує для успішного здійснення цих потреб свідомо враховувати логіку змін цивілізаційного та культурного простору, гармонізації можливостей, які створює людина в цьому складному просторі. Урахування саме такої метафізичної диспозиції взаємодії цивілізації як антропосу та культури як теосу дозволяє людству виробляти стратегії збереження життя, гідного носити в собі образ Бога.
Результати дослідження можуть бути використані для підготовки підручників і навчальних посібників, у навчальних курсах з філософії, культурології, релігієзнавства, теології, а також у дослідницьких роботах, присвячених проблемам цивілізаційного й культурного буття людини, сучасного соціуму, зокрема українського суспільства. Концептуальні положення роботи використовують у курсах "Філософія", "Релігієзнавство", "Етика та естетика", "Російська філософія" та спецкурсах "Реальність людини" та "Філософія аналітики – теорія і практика" в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля.
Особистий внесок здобувача. Теоретичні та методологічні положення й висновки – результат самостійних авторських розвідок. Із указаних 49 наукових робіт 8 написано в співавторстві. У них розглянуто окремі аспекти досліджуваної теми. У публікаціях № 4, 13, 22, 24, 25, 26, 41, 47 дисертантові належить 75 % опублікованого матеріалу, ним особисто висунуто основні теоретичні припущення, здійснено аналіз та зроблені узагальнення.
Апробацію результатів дисертаційної роботи здійснено на науково-методологічних семінарах кафедр світової філософії та естетики, прикладної філософії та теологіїї Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, а також у виступах і доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: "Восток – Запад – Россия" (Ростов-на-Дону, 1993); "Університет і регіон" (Луганськ, 1994); "Университет и регион" (Луганськ, 1997); "Науковий потенціал світу, 2004" (Дніпропетровськ, 2004); "Наука і освіта ,2005" (Дніпропетровськ, 2005); "Психологічні аспекти національної безпеки" (Львів. 2007); "Украина в системе современных цивилизаций" (Одеса, 2010); "Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку гуманітарного знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти" (Луганськ, 2011); "Гуманитарное наследие В. И. Даля в культурном контексте XXI века" (Луганськ, 2011); "Релігія, релігійність, філософія та гуманітаристика у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти" (Луганськ, 2011); IV Харківських міжнародних Сковородинських читаннях "Культура у філософії ХХ століття" (Харків, 1997); IV Всеросійському філософському конгресі (Ростов-на-Дону, 2005); Десятих міжнародних Далевських читаннях "Идеи В. И. Даля и современность" (Луганськ, 2006); науково-практичній конференції. викладачів, аспірантів та студентів філософського факультету "Філософські проблеми людини" (Луганськ, 2011).
Основні положення та висновки дослідження було використано у викладацькій роботі, зокрема в лекційних заняттях з курсів "Філософія", "Релігієзнавство", "Етика та естетика", "Російська філософія" та в спецкурсах "Реальність людини", "Філософія аналітики – теорія і практика" для студентів Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Публікації. Основні положення дослідження відображено в трьох одноосібних та одній у співавторстві монографіях, 25 наукових працях у спеціалізованих фахових виданнях, 14 публікаціях у збірниках матеріалів конференцій, 19 публікаціях в інших виданнях.
Структуру дисертації зумовлено логікою дослідження, що випливає з його мети й головних завдань. Робота складається із вступу, п’яти розділів (11 підрозділів), висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що нараховує 576 позицій. Повний обсяг дисертації – 401сторінка (350 сторінок – основна частина).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Ми дійшли висновків, які узагальнюють основні результати дослідження взаємодії антропосу цивілізації й теосу культури та міркування щодо теоретичних перспектив подальшого розгляду буття людини в сучасному соціумі як діалектичної єдності двох просторів – цивілізації та культури.
Зокрема встановлено:
- традиційна логіка аналізу соціуму у звичному сенсі вживаних понять цивілізації й культури не забезпечує глибокого аналізу нових змін, що відбуваються в сучасному світі, змін, що відбулися в соціумі внаслідок соціальних потрясінь XX століття. Оскільки причини цих потрясінь синергійні за їхньою природою і для цивілізації, і для культури, виникає потреба розробити такий підхід, який би маніфестував імперативно-функціональну роль культури на найвищому рівні узагальненості. Виходячи з цього, у дисертації на додаток до всіх наявних запропоновано такі опис і розуміння культури, які дають можливість визначити основну структуру поведінки кожної людини як активного носія культури – суб’єкта й, одночасно, її об’єкта;
- запропоноване в дослідженні розуміння цивілізації, культури й реальності дало можливість артикулювати за допомогою такого їх розуміння якісні зміни у світі як єдиному цілому стосовно людини, яка в її іманентному бутті як антропос намагається реалізувати трансцендентну логіку теосу й тим самим вносить у власне життя трагедійність незбігу цілей і результатів;
- нове розуміння структури та змісту цивілізації й культури дозволило розвести змістовно поняття „Теос” та „антропос”, „сакральне”, „священне”, „релігійне” і „профанне”, що дозволило в ході розв’язання аналізованої проблеми органічно ввести в дослідження свідчення таких галузей знання, як філософія релігії, теологія, патристика, визначити антропос як інтегрувальне й енергійно активне начало цивілізаційного простору, а теос як центр та енергійне начало простору культури. На основі аналізу соціуму за допомогою смислів, закладених в указаних поняттях, сформульовано закон перетворення результатів, коли побічні й сарендипні (несподівані, непередбачені) результати, накопичуючись, перетворюються в головні, змінюючи конфігурацію системи, що розвивається, і спрямованість її руху в просторі й часі;
- виявлено, що цивілізація й культура мають власну основу буття, на цій основі структура цивілізації складається з виробничого, економічного, політичного, ідеологічного, наукового й освітнього блоків, а структура культури – з морального, естетичного (література й мистецтво), сімейного, виховного, філософського й релігійного блоків. При цьому кожній основі відповідає власна логіка, підміна логік дослідження породжує результати, цілком неадекватні реальності. Особливо це неприпустимо в теорії й практиці підміни логіки освіти логікою виховання й навпаки;
- описана й проаналізована в дисертації асиметрія цивілізації й культури стосовно людини дала можливість відкрити онтологічну основу квазіцивілізації та квазікультури й довести, що єдиним шляхом руху до Теосу, який не має альтернативи, для сучасної людини є спрямованість її зусиль та енергії для переходу з цивілізації у квазіцивілізацію, потім у квазікультуру, потім у культуру й лише після прийняття людиною логіки культурного простору й зживання всіх логік попередніх ступенів буття можливе синергійне існування з Теосом;
- виявлене в ході дослідження постійне прагнення людини до сполучення цивілізаційного й культурного боків особистісного буття реалізується, як було виявлено, у дотриманні людиною духовних імперативів культури, які в цивілізаційному й культурному просторах проявляються як взаємопроникнення естетичного й економічного, перетворюючи життя людини в постійне квантування між станами людини економічної та людини естетичної;
- у дисертації доведено, що виклики культури для сучасної людини мають сакральну, а виклики цивілізації – профанну основу, тому сполучення різних боків буття „Я” в присутності „МИ” вимагає враховувати ці обставини складного устрою соціуму й проживання цілісності через реалізацію священного на культурній основі;
- описане в дисертації основне протиріччя цивілізації й культури як єдиного континууму обставин буття людини як суперечливості людського життя в логіці вічності (надчасовості й позачасовості) й одночасно в логіці темпоральній дало можливість деякою мірою виявити онтологічні основи апокаліптичного забарвлення буття й визначити реальні шляхи збування людиною мотивів такого забарвлення через руйнування меж гіперсоціальності, гіперрелігійності й гіперкультурності просторів людського буття.
Підводячи підсумок, підкреслимо невичерпність аналізу буття людини в просторах антропосу цивілізації й теосу культури, однак уважаємо, що сформульовані в дисертації підходи допоможуть відкрити нові аспекти соціального простору та сприятимуть поглибленому аналізу його властивостей, розвитку філософської антропології й філософії культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболина Т.Г., Бередницкая Л.И. Взаємозв’язок практики реального гуманізму з духовним змістом моралі і мистецтва / Т.Г.Аболина, Л.И.Бердницкая // Етика й естетика: міжвідомч. наук. зб. – К.: Вища шк. – 1987. – № 30. – С. 28 – 33.
2. Абсава Н. Д. Об абсолютных законах капитализма и человеческого общества / Н. Д. Абсава // Россия и Грузия: диалог и родство культур: сборник материалов симпозиума / Под ред. Парцвания В. В. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество. – 2003. – Выпуск 1. – С. 14–27.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А.Абульханова-Славская. – М.: Мысль, 1991. – 300 с.
4. Аванесова Г. А. Трактовка духовной культуры и духовности в отечественной аналитике в прошлом и теперь / Галина Аванесова // Вестн. Моск. ун-та. – 1998. – № 4. – С. 3 – 17. – (Сер. Философия).
5. Августин Блаженный. Исповедь / Августин Блаженный. – М.: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1994. – Кн.10. – Гл. XXI. – С.43.
6. Августин Блаженный. О Граде Божием / Августин Блаженный.– М.: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1994. – 214с.
7. Аверинцев С.С. Примечания к работе Шпенглера „Закат Европы” / С.С.Аверинцев // Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М.: Политиздат, 1991. – С.63.
8. Адорно Т.В. Эстетическая теория / Т.В.Адорно. – М.: Республика, 2001. – 527 с. – (Философия искусства).
9. Азархин А.В. Проблема субъекта эстетического развития / А.В.Азархин // Художественная культура и эстетическое развитие личности / [под ред. В.И. Мазепы]. – К.: Наук. Думка, 1989. – С. 37 – 77.
10. Азархин А.В. Мировоззрение и эстетическое развитие личности / А.В.Азархин. – К.: Наук. думка, 1990. – 192 с.
11. Аккофф Р. Планирование будущего корпорации / Р.Акофф. – М.: Прогресс, 1985. – С. 48 – 52.
12. Акопян К.З. Духовность как онтологическая проблема / К.З.Акопян // Филос. и социолог. мысль. – 1992. – № 11. – С. 138 – 149.
13. Александрова О. С. Конкуренція як принцип суспільного розвитку: соціально-філософський аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 „Естетика” / О.С. Александрова. – Сімферополь, 2004. – 19 с.
14. Алієва О. Г. Онтологія техніки в соціокультурному контексті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / Ольга Георгіївна Алієва. – Донецьк, 2004. – 19 с.
15. Андреев Л. Художественный синтез и постмодернизм / Л.Андреев // Вопр. лит. – 2001. – № 1 – 2. – С. 3 – 39.
16. Андреев Ю. Главное – художественность, или Почему живут и умирают книги / Ю.Андреев // Октябрь. – 1986. – № 11. – С. 195 – 203.
17. Анисимов С.Ф. Духовные ценности; производство и потребление / С.Ф.Анисимов. – М.: Мысль, 1988. – 255 с.
18. Апресян Г.З. Эстетическое сознание. Объективные и субъективные факторы его формирования / Г.З.Апресян // Эстетическое сознание и процесс его формирования. – М.: Наука, 1981. – С. 29 – 51.
19. Апресян Р.Г. Одухотворенность / Р.Г. Апресян // Человек. – 1996. – №4.
20. Арендт Х. Vita activa, или о деятельной жизни / Х. Арендт; пер. с англ. – СПб.: Алетейя, 2000. – 437 с.
21. Аристотель. Метафизика: соч.: в 4т. // Аристотель; [пер. с древнегреческ.; общ. ред. А.И. Доватура] – М.: Мысль, 1976. – . –
Т.1 – С. 63 – 68.
22. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Сочинения: в 4 т. – Т.4. М.: Мысль, 1983. – . –
Т.4. – 1983. – С.77 – 78.
23. Аристотель. Политика: соч.: в 4т. / Аристотель; [пер. с древнегреческ.; общ. ред. А.И. Доватура]. – М.: Мысль, 1984. – . –
Т. 4. – 1984. – 340с.
24. Аристотель. Поэтика. Риторика / Аристотель; [пер. с древнегреческ.; общ. ред. А.И. Доватура]. – СПб.: Азбука, 2000. – 157 с.
25. Аристотель. Сочинения: в 4 т. / [ред. В.Ф. Асмус]. – М.: Мысль, 1976. – . –
Т.1. – 1976. – 550 с.
26. Арсланов В.Г. Миф о смерти искусства: Эстетические идеи Франкфуртской школы от Беньямина до „новых левых” / В.Г.Арсланов. – М.: Искусство, 1983. – 326 с.
27. Артюхович Ю.В. Нормативно-ценностная модель личности как элемент культуры / Ю.В.Артюхович // Современные социально-философские и психологические проблемы. – Ставрополь: Изд-во РАСЫ – СтГТУ, 1998. – Вып. Х. – С. 175 – 180.
28. Аскольдов С.А. Время антологическое, психологическое и физическое / С.А.Аскольдов // На переломе: Философские дискуссии 20-х годов: Философия и мировоззрение / [сост. П.В.Алексеев] – М.: Политиздат, 1990. – С. 398 – 402.
29. Асмус В. Ф. Иммануил Кант / В.Ф. Асмус; ред. Я.А. Мильнер. – М.: Наука, 1973. – 535 с.
30.Афанасьев Г.Э. Управление развитием — основной механизм невоенного взаимодействия цивилизаций: [Елетронний ресурс] / Г.Э.Афанасьев // Военное дело. – 2010. – №6. – С.54. – Режим доступу до журн.:
http://www.intelros.ru/pdf/synergia_07/2.pdf
31. Афасижев М.Н. Западные концепции художественного творчества / М.Н.Афасижев. – М.: Высш. шк., 1990. – 174 с.
32. Афасижев М. Н. Психобиологические основы эстетической потребности человека / М.Н. Афасижев // Искусство. – 1973. – №7. – С.43 – 46.
33. Афасижев М.Н. Эстетические потребности человека / М.Н.Афасижев. – М.: Высш. шк., 1979. – С. 28.
34.Ахматова А. Сочинения: в 2 т. / А.Ахматова; сост. М.М. Кралина; ред. Н.Н. Скатова. – М.: Правда, 1990. – . –
Т.1 – 1990. – 448 с.
35.Бабушка Л.Д. Краса як абсолютна цінність: історико-естетичний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.08 „Естетика” / Л.Д. Бабушка. – К., 2003. – 15 с.
36. Базон Брок. Воцивилизирование культур / Базон Брок // Художественный журнал. – М.: 2000. –C. 11 – 14.
37. Бакштановский В. Критика мефизичности иезуитского принципа „цель оправдывает любые средства” / В. Бакштановский // Научн. тр. Тюменского индустриального ин-та. – 1969. – Вып. 7. – С. 63 – 67.
38. Балагушкин Е. Г. Новые религии как социокультурный феномен / Е. Г. Балагушкин // Общественные науки и современность – 1991. – № 5. – С. 90 – 100.
39. Баранова Л.Я. Личные потребности / Л.Я.Баранова. – М.: Просвещение, 1984. – С. 199.
40. Барлыбаев Х.А. Человек. Глобализация. Устойчивое развитие / Х.А.Барлыбаев. – М.: изд-во МГИК, 1992. – 237с.
41. Барт Р. S/Z / Р.Барт. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – С.187 – 188.
42. Бастна Ф. Экономические гармонии / Ф.Бастна. – М.: Транзит-книга, 2005. – С.245
43. Батай Ж. Сакральное / Жорж Батай. – Тверь : Kolonna Publications, 2004. – 200 с.
44. Баталов А. А. Человек как бесконечномерный субъект – объект / А.А. Баталов // Человек. – 2006. – №6. – С. 121–127.
45. Батракова С.П. Искусство и утопия: Из истории западной живописи и архитектуры ХХ в. / С.П.Батракова. – М.: Наука, 1990. – 300 с.
46. Бауман З. Мир по Жану Бордийяру / З.Бауман. // Соврем. философия. – Вып. 1. – Х.: Ф-Пресс. – 1995. – С. 13 – 19.
47. Бауман З. Спор о постмодернизме / З.Бауман. // Социологический журнал. – 1994. – № 4. – С. 69 – 81.
48. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет / М.М.Бахтин. – М.: Худ. лит., 1975. – 502 с.
49. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М.Бахтин. – М.: Наука, 1986. – 444 с.
50. Бек У. Что такое глобализация? / У.Бек; [пер. с нем. В.Коваль] – М.: Прогресс – Традиция, 2001. – 304с.
51. Бекус Н. Эффект смысла / Н.Бекус. // Худ. журн. – 1998. – № 19 – 20. – С. 90.
52. Белинский В.Г. Собр. соч.: в 9 т. / В.Г.Белинский. – М.: Худ. лит., 1982. – . –
Т. 9: Письма. – С. 84.
53. Белл Д. От священного к светскому / Дениэл Белл // Религия и общество : хрестоматия по социологии религии. – М. : Аспект – Пресс, 1996. – С. 699 – 703.
54. Белл Д. Эпоха разобщенности: размышления о мире ХХІ века / Д.Белл; пер. с англ. – М.: изд-во „Свободная мысль”, 2007. – 303с.
55. Белова В.Л. Введение в макроэкономику. Распределение доходов: неравенство и бедность / В.Л.Белова // Соц.-полит. журнал. – 1998. – № 2. – С.94 – 112.
56. Бенхабиб С. Притязания культуры: Равенство и разнообразие в глобальную эру / С.Бенхабиб; [пер. с англ. Б.Борисов]– М.: Логос, 2005. – 289с.
57. Беньямин В. Капитализм как религия [Електронний ресурс] / Вальтер Беньямин ; [пер. А. Пензин] //Арт–Инфо. – 2008. – № 5. – С.44. –Режим доступу до журн.:
http://www.artinfo.ru/news/main/Capitalism_as_religion-1- Рenzin.htm#1
58. Беньямин В. Произведение искусства в эпоху его технической воспроизводимости: избранные эссе / В. Беньямин. – М.: Медиум, 1996. – С. 15 – 65.
59. Бергсон А. Собрание сочинений: В 4 т. / А.Бергсон. – М. – Прогресс, 1992. – . –
Т.1. – 1992. – С.206 – 214.
60. Бердяев Н. Дух и реальность: Основы богочеловеческой духовности. Я и мир объектов: опыт философии общения и одиночества / Н.Бердяев. – М.: АСТ, 2007. – 381с.
61. Бердяев Н. О назначении человека. О рабстве и свободе человека / Н.Бердяев. – М.: АСТ, 2006. – 637с.
62. Бердяев Н. А. Смысл истории / Н.А. Бердяев. – М. : Мысль, 1990. – С.167 – 173 с.
63. Бердяев Н.А. Смысл творчества. Опыт оправдания человека / Н.А.Бердяев. – М.: АСТ, 2007. – 668с.
64. Бердяев Н. А. Человек и машина / Н.А. Бердяев // Вопросы философии. – 1989. – № 2. – С. 147-162.
65. Бердяев Н.А. Я и мир объектов: опыт философии одиночества и общения / Н.А. Бердяев. Философия свободного духа. – М.: Республика, 1994. – С. 230 – 317.
66. Бережной Н. М. Человек и его потребности / Н. М. Бережной. – М. : Форум, 2000. – 159 с.
67. Берк П. Историческая антропология и новая культурная история [Електронний ресурс] / Питер Берк ; [пер. с англ. М. Неклюдовой ] // Новое литературное обозрение. – 2005. – № 75. – С.68 – 69. – Режим доступу до журн.:
http://magazines.russ.ru/nlo/2005/75/ne5.html
68. Бессонов Б.Н. Человек. Пути формирования новой личности / Б.Н.Бессонов. – М.: Мысль, 1988. – 156 с.
69. Бех І.Д. Цінності як ядро особистості / І.Д.Бех; [за ред. О.В. Сухомлинської] // Цінності освіти і виховання. – К.: Вид-во ДОК-К, 1997. – С. 8 – 11.
70. Библер В.С. Нравственность. Культура. Современность: (Философские размышления) / В.С.Библер. – М.: Знание, 1990. – 62с.
71. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры: два философских введения в двадцать первый век / В.С.Библер. – М.: Политиздат, 1990. – 413с.
72. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. – М. : Российское библейское общество, 2008. – 1377 с.
73. Блок А. Собрание сочинений: в 6 т. / [редкол.: М. Дудин и др.; сост. и прим. Вл. Орлова]. – М.: Худ. лит., 1980 – 1981. – . –
Т.2: Стихотворения и поэмы (1907 – 1921). – 1980. – 427с.
74. Блок А., Маяковский В., Есенин С. Избранные сочинения / А.Блок, В.Маяковский, С.Есенин. – М.: Худ. лит., 1991. – 702 с.
75. Блюхер Ф.Н. Научные понятия и идеологический дискурс: единство противоположностей [Електронний ресурс] / Ф.Н. Блюхер // Філософський журнал Vox. – 2011. – № 11. – Режим доступу до журн.: http://www.intelros.ru/readroom/vox/vox-11-2011/
76. Бобнова М.И. Социальные нормы и регуляция поведения / М.И.Бобнова. – М.: Мысль, 1988. – 114 с.
77. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального / Ж.Бодрийяр. – Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2000. – 96с.
78. Бодрийяр Ж. Забыть Фуко / Ж.Бодрийяр. – СПб.: Владимир Даль, 2000. – 92 с.
79. Бодрийяр Ж. К критике политической экономии знака / Ж.Бодрийяр. – М.: Библион – Рус. кн., 2003. – С. 118 – 125.
80. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла / Ж.Бодрийяр; [пер. с франц. Л.Любарской, Е.Марковской] – М.: Добросвет, 2000. – 99 с.
81. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж.Бодрийяр. – М.: Добросвет, 2000. – 387 с.
82. Бодрийяр Ж. Система вещей / Ж. Бодрийяр; [перевод с фр. С. Зенина] – М.: РУДОНИМО, 2001. – 219 с.
83. Борев Ю.Б. Критика современных буржуазных эстетических концепций / Ю.Б.Борев. – М.: Высш. шк., 1977. – 173 с.
84. Борзенко А.В. Проблема цели в общественном развитии / А.В. Борзенко. – М.: Наука, 1963. – 226 с.
85. Борзенков В.Г. Был ли Дарвин телеологистом? / В.Г. Борзенков // Человек. – 2006.– №2. – С. 5 – 20.
86. Брандт Г.А. Ценность художественного воздействия: альтернатива нравственного и морального / Г.А.Брандт // Произведение искусства как социальная ценность: сб. науч. тр. / [под ред. А.Ф.Еремеева] – Свердловск: Урал. гос. ун-т, 1989. – С.105 – 114.
87. Бровко М.М. Активність мистецтва у соціокультурному процесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філос. наук: спец.09.00.08 „Естетика” / М.М.Бровко. – К., 1996. – 40 с.
88. Брок Базон. Воцивилизирование культур / Базон Брок // Художественный журнал. – 2000. – №33. – C. 11 – 14.
89. Бубер М. Два образа веры. / Мартин Бубер. – М.: АСТ. – 1999. – 592с.
90. Бубер М. Проблема человека / М.Бубер // Два образа веры. – М.: АСТ, 1999. – С.245.
91. Буева Л.П. Сакральность духовного пространства человека / Л.П. Буева, А.В. Петровский, Ю.В. Рождественский, Г.Я. Ягодин и др. // Педагогика. – 1995. – № 5. – С. 52 – 56.
92. Булатов М.А. Немецкая классическая философия: в 2 ч. / М.А. Булатов. – К.: Стилос, 2003 – 2006. – . –
Ч. I. – Кант. Фихте. Шеллинг – 2003. – 322с.
93. Булгаков С.Н. Философия хозяйства / С.Н.Булгаков. – М: Транзит-книга 1990. – С. 8 – 9.
94. Булкин А.Н. Ценности в социальной действительности / А.Н.Булкин // Современные проблемы философии, социологии, психологии, экологии. – Ставрополь: Изд-во РАСН – СтГТУ, 1996. – Вып. IV. – С. 58 – 64.
95. Булкин А.Н. Ценностные ориентации как система / А.Н.Булкин // Актуальные проблемы теории и социальной практики. – Ставрополь: Изд-во РАСН – СтГТУ, 1996. – Вып. VI. – С. 95 – 100.
96. Бурдье П. Начала / П. Бурдье. – М.: Socio-Logos, 1994. – 288 c.
97. Бурдье П. Формы капитала / П.Бурдье // Западная экономическая социология: хрестоматия современной классики / [cост. и науч. ред.
В.В.Радеев] – М.: РОССПЭН, 2004. – С. 194.
98. Буряченко С. Д. Творческая деятельность и моральные качества человека / С. Д. Буряченко // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості; матеріали ХХІІ Міжн. наук.-практ. конф. (Донецьк, 30 листопада, 2007р.) – Донецьк: Наука і освіта, 2007. – 508 с.
99. Буякас Т.М., Зевина О.Г. Опыт утверждения общественных ценностей – культурных символов – в индивидуальном сознании / Т.М.Буякас, О.Г.Зевина // Вопр. психологии. – 1997. – № 5. – С. 44 – 55.
100. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. / Е.К.Быстрицкий. – К.: Наук. думка, 1991. – 200 с.
101. Бытие человека в культуре (опыт онтологического подхода): монография / Е.К. Быстрицкий, В.П. Козловский, С.В. Пролеев и др. – К.: Наук. думка, 1992. – 173 с.
102. Бычков В.В. Русская теургическая эстетика / В.В. Бычков. – М.: Ладомир, 2007. – 743 с.
103. Бычков В.В. Художественная культура ХХ века / В.В.Бычков // Корневище. Книга неклассической этики. – М.: ИНФРА-М, 1999. – С. 184.
104. Бычков В. ХХ век: предельные метаморфозы культуры / В. Бычков, Л. Бычкова // Полигнозис. – 2000. – № 2. – С. 63 – 76.
105. Ванчугов В.В. Очерк истории философии „самобытно-русской” / В.В.Ванчугов. – М.: Пилигрим, 1994. – С.55 – 56.
106. Ваттимо Дж. Музей и восприятие искусства в эпоху постмодерна [Електронний ресурс] / Дж. Ваттимо. – Режим доступу до журн.:
http:/quelman.ru/x2/362/xx23/x2305.htm.
107. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма / М.Вебер. – М.: Проект, 2001. – 205 с.
108. Веригин А. Русская реклама / А.Веригин. – СПб.: Азбука, 1998. – С.5.
109. Виговський Л. А. Сакралізація та секуляризація як чинники змін сфер функціонування релігійного комплексу / Л. А. Виговський // Мультиверсум : філос. альм. – К. : Центр духовн. культури. – 2004. – № 43. – С. 129 – 138.
110. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных состояний / В.К. Вилюнас. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – С. 102.
111. Виндельбанд В. Избранное: Дух и история / В.Виндельбанд. – М.: Республика, 1995. – С.102.
112. Виноградова Ю. В. Роль духовности в стратегии глобализации / Ю. В. Виноградова // Человек постсоветского пространства. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2005. – Вып. 3. – С. 132 – 138.
113. Винокуров В.В. Феномен сакрального или Восстание богов / В.В.Винокуров // Социологос. – М. : Прогресс, 1991. – Вып. 1. – С. 431 – 453.
114. Витгенштейн Л. Культура и ценность / Л.Витгенштейн // Философские работы: в 2 ч. – М.: Гнозис, 1994. – Ч.1. – 492с.
115. Воєводин А.П. Адаптивно-защитная функция культуры / А.П. Воеводин // Філософські дослідження : зб. наук. пр. Східноукр. нац.
ун-ту імені Володимира Даля. – Луганськ, 2008. – Вип. 9. – С. 43 – 51.
116. Воеводин А.П. Становление рационально-теоретических форм в структуре художественного сознания: опыт историко-генетической реконструкции / А.П.Воеводин. – Луганск: Изд-во ВУГУ, 1996. – 194 с.
117. Волкова Е.В. Произведение искусства в мире художественной культуры / Е.В.Волкова. – М.: Искусство, 1988. – 240 с.
118. Волошин М. Путями Каина. Трагедия материальной культуры / М. Волошин // Избранные стихотворения. – М.: Советская Россия, 1988. – С. 246 – 313.
119. Воронин А.А. Периодизация истории и проблема определения техники / А.А.Воронин // Вопр. философии. – 2001. – № 8. – С. 17 – 28
120. Воронкова Л.П. Из классификации культурологических учений : теология культуры / Л.П. Воронкова // Вестн. Моск. ун-та. – 1997. – № 1. – С. 80 – 93.
121. Воронцова Л.М. Религия в современном массовом сознании / Л.М. Воронцова, С.Б. Филатов, Д.Е. Фурман // Социол. исслед. – 1995. – № 11. – С. 81 – 91.
122. Вышеславцев Б.П. Сочинения / Б.П.Вышеславцев; [сост. и прим.: Сапов В.В.; вступ. статья: Левицкий С.А.] – М.: Раритет, 1995. – С.78 – 171.
123. Вышеславцев Б.П. Философская нищета марксизма / Б.П.Вышеславцев // Сочинения. – М.: Раритет, 1995. – С.171.
124. Гаврилюк Т.В. Священне як елемент людського світогляду / Т.В. Гаврилюк // Людина і світ. – 2003. – № 3. – С. 51 – 54.
125. Гадамер Х.Г. Актуальность прекрасного / Х.Г. Гадамер. – М.: Искусство, 1991. – 367 с.
126. Галимова Е. Образ света в русской поэтической категории мира: [Електронний ресурс] / Е. Галимова // Русское воскресенье: литературная страница // Литература. – 2006. – № 5. – С.32. – Режим доступу до журн.:
http//www.voskres.ru/literature/critics/galimova1.htm
127. Гаршин В. М. Рассказы / В. М. Гаршин. – М.: Художественная литература, 1983. – 391 с.
128. Гачев Г.Д. Вещают вещи. Мыслят образы / Г.Д. Гачев. – М.: Академ. проект, 2001. – 496 с.
129. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии религии / Г.В.Ф.Гегель / Философия религии: В 2 т. – М.: Мысль, 1975. – . –
Т. 1. – 1975. – С.211.
130. Гегель Г.Ф.В. Лекции по эстетике: в 4 т. / Г.В.Ф.Гегель.– М.: Искусство, 1968. – . –
Т.1. – 1968. – С.8 – 60.
131. ГегельГ.В.Ф. О религии. / Г.В.Ф. Гегель // Философия религии: в 2 т. – М.: Мысль, 1975. – . –
Т.1. – 1975. – С.192.
132. Гегель Г.В.Ф. Феноменологія духу / Г.В.Ф.Гегель; [пер. з нім. П.Таращук; наук. ред. Ю.Кушаков] – К. : Основи, 2004. – 548 с.
133. Гегель Г.В.Ф. Философия религии : в 2 т. / Г.В.Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1977 – . – (Сер. „Философское наследие”).
Т. 2. – 1977. – 573 с.
134. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. Система наук / Г.В.Ф. Гегель; [пер. Г. Шпета] – М.: Наука, 1959. – . –
Т. 4. – Ч. 1. – 1959. – 440 с. (Феноменология Духа)
135. Гейне Г. Стихи. Поэмы. Проза / Г. Гейне. – М.: Правда, 1971. – С.187.
136. Гейсінга Й. Homo ludens / Йоган Гейсінга; [пер. з англ. О. Мокровольського]. – К.: Основи, 1994. – 250 с.
137. Гельдбрейт Д.К. Суспільство блага. Пора гуманності / Д.К.Гельдбрейт. – К.: Вид. дім „Скарби”, 2003. – 480с.
138. Гелбрейт Дж. Экономические теории и цели общества / Дж.Гелбрейт. – М.: Прогресс, 1979. – С.65.
139. Гельвеций К. О человеке: в 2 т. / К.Гельвеций. – М.: Мысль, 1974. – . –
Т. 2. – 1974. – 682 с.
140. Гильдебрант А. Проблема формы в изобразительном искусстве / А. Гильдебрант. – М.: Изд-во МПИ, 1991. – С.133.
141. Герцен А.И. Избранные произведения: в 4 т. / А.И.Герцен. – М.: Правда, 1988. – . –
Т. 4: Долг превыше всего. – 1988. – С. 353.
142. Гірц К. Інтерпретація культур: вибрані есе / К. Гірц. – К.: изд-во „Дух і літера”, 2001. – 541с.
143. Глаголев А.И. Экономические отношения в художественной культуре / А.И.Глаголев. – М.: Эстетика, 1991. – 204 с.
144. Глазман М.С. Проблемы прекрасного в эстетике Гегеля / М.С. Глазман. – Душанбе: Дониш, 1960. – 105 с.
145. Глушко Т. П. Філософія економіки: структурно-методологічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / Т.П. Глушко. – К., 2006. – 17 с.
146. Гоббс Т. Избранные произведения: в 2 т. / Т.Гоббс. – М.: Мысль, 1964. – . –
Т.1. – 1964. – 365 с.
147. Годелье М. Загадка дара / Морис Годелье ; [пер. с фр., примеч. А. Б. Щербаковой ; ст. и коммент. А. А. Белика]. – М. : Вост. лит-ра, 2007. – 295 с.
148. Головных Г.Л. Ценностная ориентация и перестройка общественного сознания / Г.Л. Головных // Филос. науки. – 1989. – № 6. – С. 43.
149. Гомбрович В. Из Дневника / В.Гомбрович // Новый мир. – 1996. – № 11. – С.127.
150. Гончаров И.А. Обыкновенная история / И.А.Гончаров. – М.: Худож. лит., 1980. – С.57 – 171.
151. Горський В.С. Україна в історико-філософському вимірі / В.С. Горський // Філос. і соціол. думка. – 1993. – № 2. – С. 10 – 31.
152. Гофман И. Анализ фреймов: эссе об организации повседневного опыта / И.Гофман; [пер. с англ. Н.Юрова]– М.: Ин-т социологии РАН, 2003. – С.43.
153. Григорьева Н.Я. Эволюция антропологических идей в Европейской культуре второй половины 1920 – 1940-х гг. (Россия, Германия, Франция) / Н.Я. Григорьева. – СПб. : Книжный дом, 2008. – 344с.
154. Гройс Б. Музей как медиальная среда / Б.Гройс // Искусство кино. – 2000. – № 1. – С.121 – 126.
155. Гройс Б. Язык денег / Б.Гройс // Худ. журн. – 2002. – № 47. – С.11 – 15.
156. Громова Е. Б. Модуль сакрального пространства / Е. Б. Громова // Культура и пространство. Славянский мир. – М. : Логос, 2004. – С. 27 – 35.
157. Грушевський М. С. З історії релігійної думки на Україні / М.С.Грушевський. – К. : Освіта, 1992. – 192 с.
158. Гуманізм: Сучасні інтерпретації та перспективи / Ус. Казенок, В.В.Лях, О.М. Соболь, К.Ю. Файда та ін. – К.: Укр. центр духовної культури, 2001. – 369 с.
159. Гумилев Л.Н. Конец и вновь начало / Л.Н.Гумелев. – М.: Танаис, 1994. – С. 148.
160. Гунченко В. Ю. Эволюция трактования иррационального согласно М. Фуко / В. Ю. Гунченко // Гілея: наук. зб. – К. : Фенікс. – 2010. – № 37. – С. 385 – 392.
161. Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени / Э.Гуссерль; [пер. с нем.; сост., вступ. ст. В.И. Молчанова] – М.: Гносис, 1994. – XIV. – 192 с.
162. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. Даль. – М. : АСТ, 2004 – . –
Т.1. – 2004. – 1155 с.
Т.3. – 2004. – 921 с.
163. Дарвин Ч. Воспоминания о развитии моего ума и характера / Ч. Дарвин. – М.: Наука, 1957. – 296 с.
164. Декарт Р. Рассуждение о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскивать истину в науках // Декарт Р. Соч.: В 2 т.: [пер. с лат. и фр.] / Сост. В.В.Соколов. – М.: Мысль. – 1983. – . –
Т. І. – 1983. – С. 194.
165. Делёз Ж. Логика смысла / Ж.Делез. – М.: Издат. центр „Академия”, 1995. – 298 с.
166. Делёз Ж. Различие и повторение / Ж. Делёз. – СПб.: ТОО ТК Петрополис, 1998. – 384 с.
167. Денисова Т. Глобальне і локальне: параметри культури / Т. Денисова // Україна в сучасному світі : соціальні, етнічні і культурні аспекти глобалізації та Україна. – Ялта : Стилос, 2002. – С. 40 – 45.
168. Державин Г.Р. Бог / Г.Р.Державин // Пророк. Библейские мотивы в русской поэзии. – М.: Фолио, 2001. – С.68
169. Деятельность: теории, методология, проблемы / сост. И.Т.Касавин. – М.: Прогресс, 1990. – С. 138.
170. Дженкс Ч. Язык архитектуры постмодернизма / Ч.Джекс. – М.: Стройиздат, 1985. – 137 с.
171. Джидарьян Й.А. Эстетическая потребность / Й.А.Джидарьян. – М.: Эстетика, 1976. – С.28.
172. Диденко В. Д. Духовная реальность и искусство: эстетика преображения / В. Д. Диденко. – М. : Беловодье, 2005. – 288 с.
173. Діалектика суспільного буття: монографія / І.О.Ялі, Л.М.Нікітін, В.Г.Бурим та ін. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004, – 105с.
174. Диоптра или духовное зерцало. – СПб.: Изд-во „ОЮ 92”, 1996. – С.75.
175. Добротолюбие // Избранное для мирян. – М.: Изд-во Сретенского монастыря, 1997. – С.194.
176. Долгин А.Б. Экономика символического обмена / А.Б.Долгин. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 632 с.
177. Домбровська Т.І. Естетична свідомість (філософсько-методологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. філос. наук: спец. 09.00.94 „Естетика” / Т.І. Домбровська. – К., 1995. – 48 с.
178. Домострой – Киев.: Абрис, 1992. – С.18. – (Репринт 1902).
179. Достоевский Ф.М. Преступление и наказание /Ф.М.Достоевский // Избр. соч.: В 2 т. – М.: Правда, 1987. – . –
Т. 2. – 1987. – С. 470.
180. Достоевский Ф.М. Полное собрание сочинений: в 30 т. / Ф.М.Достоевский – Л. : Наука, 1976 – . –
Т. 15. – 1976. – 823 с.
Т. 28. – Кн.1. – 1985. – С.176.
181. Доусон К. Г. Религия и культура / К. Г. Доусон ; пер. с англ., вступ. ст., коммент. К. Я. Кожурина. – СПб. : Алетейя, 2000. – 281 с. – (Миф, религия, культура).
182. Дрожжина С.В. Мультикультуралізм як концептуальна модель та праксеологія розуміння сучасного українського соціуму: монографія / С.В.Дрожжина. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. – 288с.
183. Дунаев М.М. Православие и русская литература: учеб. пос. для студ. духовных акад. и семин.: в 5 ч. / М.М.Дунаев. – М.: Христианская литература. – 1996. – . –
Ч.1. – 1996. – С.269.
184. Дюркгейм Э.О. Разделения общественного труда. Метод социологии / Э.О. Дюркгейм. – М.: Наука, 1991. – 275 с.
185. Евдокимов П. Искусство иконы. Богословие Красоты / П.Евдокимов; [пер. з фр. иеромонаха Дмитрия (Захарова), Е.Л.Майданович] – М.: Христианская жизнь, 2005 – 383 с.
186. Еремеев А.Ф. Границы искусства: Социальная сущность художественного творчества / А.Ф. Еремеев. – М.: Искусство, 1987. – 317 с.
187. Еленський В. Новітні релігійні рухи – зони занепокоєння / Віктор Еленський // Людина і світ. – 2000. – № 9. – С. 2 – 10.
188. Еленский В. Религия и формирование модерной украинской нации: [Електронний ресурс] / Виктор Еленский // Отечественные записки. – 2007. – № 1. – Режим доступу до журн. :
www.strana-oz.ru
189. Ершов П.М. Потребности человека / П.М.Ершов. – М.: Мысль, 1990. – 194 с.
190. Ермолин Е.А. Русская культура : персоналистская парадигма образовательного процесса : моногр. / Е.А.Ермолин. – М. : УНИК, 2005. – 320 с.
191. Етичні норми і цінності: проблема обґрунтування / Т.Г.Аболіна, А.М.Єрмоленко, О.О.Кисельова, В.А.Малахов. – К.: Стилос, 1997. – С. 169.
192. Ефимов Ю.И.Человеческий фактор и культура / Ю.И.Ефимов. – Спб.: Наука, 2009. – 190с.
193. Ефимова Н.В. Исследование структуры мотивационного компонента деятельности / Н.В.Ефимов // Вопр. психологии. – 1998. – № 4. – С. 12.
194. Жильсон Э. Бог и философия / Этьен Жильсон; [пер. с фр. А. П. Шурбелева] // Избранное. Христианская философия – М. : Российская политическая энциклопедия, 2004. – С. 583 – 654.
195. Жирар Р. Насилие и священное / Рене Жирар; [пер. с фр. Г. Дашевского]. – М. : Новое литературное обозрение, 2000. – 400 с.
196. Журба М.А. Краса і квазікраса економічної доцільності / Микола Анатолійович Журба // Культура і сучасність: Альманах / [гол. ред. В. А. Бітаєв] – К.: Міленіум, 2007. – № 1. – С. 63 – 69.
197. Журба Н.А. Роль эстетического императива в экономических процессах современной Украины / Н.А. Журба // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: матеріали ХХІІ Міжн. наук.-практ. конф. (Донецьк, 30 листопада 2007) – Донецьк: Наука і освіта, 2007. – С. 168 – 170.
198. Журба М.А. Естетична доцільність з погляду Канта та неокантіанства / М.А. Журба // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: зб. наук. праць / Гол. редкол. В.Г. Чернець. – К.: Міленіум, 2007. – Вип. XVIII. – С. 32 – 40.
199. Забияко А.П. Сакральное как категория феноменологии религии М. Элиаде / А. П. Забияко // Религиоведение. – 2002. – № 3. – С. 82 – 90.
200. Завадка Б.Г. Трансформація імперативу релігійного в патріотичний, суспільно-політичний (на матеріалах А.І. Лозинського) / Б.Г. Завадка // Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму та реформації. – К. : Центр духовної культури, 1991. – С.229.
201. Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ – ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе / Сост. Н.Николаенко. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 510 с.
202. Затонский Д.В. В чем смысл искусства? / Д.В.Затонский // Академические тетради. – М.: Междунар. агентство “A. D. & T”, 1999. – Вып. 6. – С. 126 – 150.
203. Затонский Д.В. Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств / Д.В.Затонский. – Харьков: Фолио; М.: ООО „Изд-во АСТ”, 2000. – 256 с.
204. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности / А.Г.Затонский. – М.: Политиздат, 1986. – 205 с.
205. Зедльмайр Г. Утрата середины / Ганс Зедльмайр – М. : Прогресс – Традиция, 2008. – 640 с.
206. Зенкин С. Гуманитарная мысль: светская или религиозная? [Електронний ресурс] / С. Зенкин, В. Непомнящий, Б. Парамонов, И. Роднянская // Знамя. – 2000. – № 7. – Режим доступу до журн.:
http://magazines.russ.ru/znamia/2000/7/confer.html
207. Зенкин С.Н. Дар и сакральное / С.Н. Зенкин // Филологические записки. – Воронеж. – 2009. – № 29. – С. 270 – 279.
208. Зенкин С.Н. Трансформации сакрального: [Електронний ресурс] / С.Н. Зенкин // Новое литературное обозрение. – 2005. – Вып. 75. – Режим доступу до журн.:
http://magazines.russ.ru/nlo/2005/75/ze38.html
209. Зиммель Г. О сущности культуры / Г.Зиммель // Избранное: в 2 т. – М.: Юрист, 1996. – . –
Т.1.:Философия культуры. – 1996. – 474с.
476. 210. Зиммель Г. Понятие и трагедия культуры / Г.Зиммель // Избранное: в 2 т. – М.: Юрист, 1996. – . –
Т.1.:Философия культуры. – 1996. – 364с.
211. Зиммель Г. Философия денег / Г.Зиммель. – М.: Наука, 1990. – С.190.
212. Зиновьев А.А. На пути к сверхобществу / А.А.Зиновьев. – М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000. – 69 с.
213. Зись А.Я. В происках художественного смысла / А.Я.Зись. – М.: Искусство, 1991. – 348 с.
214. Зись А.Я. Некоторые размышления об искусстве ХХ в./ А.Я.Зись // Современное искусствознание: методологические проблемы. – М.: Наука, 1994. – С. 5 – 29.
215. Злобин Н.С. Культура и общественный прогресс / Н.С.Злобин. – М.: Наука, 1980. – 303 с.
216. Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека / В. Зомбарт. – М.: Наука, 1979. – 443 с.
217. Зорин А. История эмоций: [Електронний ресурс] / А. Зорин // Полит.РУ – 2007. – №7. – С.18. – Режим доступу до журн.:
http://www.polit.ru/lectures/2004/06/18/zorin.html
218.Зуев К.А., Коротков Е.А. Парадигма мышления и граница рациональности / К.А.Зуев, Е.А.Коротков // Общественные науки и современность. – 2001. – № 1. – С. 104 – 115.
219. Иваненко Л.И. Ценностно-нормативные механизмы регуляции / Л.И.Иваненко // Культурная деятельность; опыт социологического исследования. – М.: Наука, 1981. – С. 50 – 51.
220. Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство / В.П.Иванов. – К.: Мысль, 1977. – 251 с.
221. Иванов В.П. Проблемы развития сферы культуры в рыночной экономике / В.П.Иванов // Вестн. моск. ун-та. – Сер. 6. „Экономика”. – 1996. – № 6. – С. 24.
222. Иванова В.Я. Основы эстетики потребительских товаров: учеб. пособие / В.Я.Иванова. – М.: Изд-во торг. корпорации „Дашков и К” , 2004. – 214 с.
223. Ильенков Э.В. С чего начинается личность? / Э.В.Ильенков. – М.: Мысль, 1984. С.73 – 82.
224. Ильенков Э.В. Философия и культура / Э.В.Ильенков. – М.: Политиздат, 1991. – 464с.
225. Ильин И. Аксиомы религиозного опыта: исследования / Иван Ильин. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2006. – С.341. – (Философия. Психология).
226. Ильин И. О грядущей России: Избр. статьи. / Иван Ильин; [под ред. Н.П. Полторацкого] – М.: Воениздат, 1993. – С.23.
227. Ильин И.А. О частной собственности / И.А.Ильин // Русская философия собственности. – СПб.: Петрополис, 1993. – С. 74.
228. Ильин И.А. Художник и художественность / И.А.Ильин // Одинокий художник. – М.: Искусство, 1993. – 347 с
229. Ильин И.А. Постмодернизм от истоков до конца столетия: Эволюция научного мифа / И.П.Ильин. – М.: Интрада, 1998. – 256 с.
230. Інгарден Р. Художні цінності та естетичні цінності: (розробка асіологічної проблематики) / Р.Інгарден // Філос. думка. – 2005. – № 6. –
С. 65 – 87.
231. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество / В.Л.Иноземцев. – М.: Правда, 1984. – С. 63.
232. Иоанн Сан-Францисский, епископ. Беседы с русским народом. М.В.Ломоносов – защитник науки и веры / Епископ Иоанн Сан-Францисский // Юность. – 1991. – №5. – С.49.
233. Исаев В.Д. Духовное возрождение личности в современном социуме Украины (смена парадигмы) / В.Д. Исаев, В.И. Ильченко, В.П.Шулико. – Луганск : Глобус, 2005. – 262 с.
234. Исаев В.Д. Современная проблема „священного” в свете посланий апостола Павла / В.Д. Исаев // Філософські дослідження : зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту імені Володимира Даля. – Луганськ, 2008. – Вип. 9. – С. 18 – 26.
235. Исаев В.Д. Человек в пространстве цивилизации и культуры / В.Д.Исаев. – Луганск: Світлиця, 2003. – С. 81 – 94.
236. Исаев В.Д. Эстетическая целесообразность как инобытие целесообразности экономической / В.Д.Исаев, Н.А.Журба // Філософські дослідження: зб. наук. праць / [від. ред. В. К. Суханцева] – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2007. – № 8. – С. 141 – 146.
237. Искусство в мире духовной культуры / [под. ред. В.Новицкого] – К.: Наук. думка, 1985. – 239 с.
238. Искусство и рынок / [Под ред. В.А.Жидкова и А.Я.Рубинштейна] – М.: Гос.ин-т искусствоведения, 1996. – 254 с.
239. Исследование мотивационной сферы личности / [Отв. ред. В.Г.Леонтьев] – Новосибирск, 1984. – 284 с.
240. История философии : в 3 т. / [ред. Г.Ф. Александрова, Б.Э.Биховского и др]. – М. : ОГИЗ. Госполитиздат, 1941 – . –
Т. 2. – 1941. – 472 с.
241. Каган М.С. Философия культуры / М.С.Каган. – СПб.: ТОО ТК „Петрополис”, 1996. – 416с.
242. Каган М.С. Философская теория ценности / М.С.Каган. – СПб.: „Петрополис”, 1997. – 286 с.
243. Казакова Л.И. Эволюция понятий дух и душа в истории философии и психологии / Л.И. Казакова // Философский век. – М.: 1998. – Вып. 7. – С.355 – 362.
244. Калашников М. Постиндустриализм на свалке истории [Електронний ресурс] / М. Калашников // Блог Максима Калашникова. – Режим доступу до журн.:
http://m-kalashnikov.livejourna