КУЛЬТУРНО - АНТРОПОЛОГІЧНІ СМИСЛИ ІСТОРИЧНОЇ КОМПАРАТИВІСТИКИ : КУЛЬТУРНО - антропологические смыслы ИСТОРИЧЕСКОЙ компаративистики



  • Название:
  • КУЛЬТУРНО - АНТРОПОЛОГІЧНІ СМИСЛИ ІСТОРИЧНОЇ КОМПАРАТИВІСТИКИ
  • Альтернативное название:
  • КУЛЬТУРНО - антропологические смыслы ИСТОРИЧЕСКОЙ компаративистики
  • Кол-во страниц:
  • 427
  • ВУЗ:
  • Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    Харківський національний педагогічний університет
    імені Г. С. Сковороди

    На правах рукопису
    БЕРЕЖНА СВІТЛАНА ВІКТОРОВНА
    УДК 130.2 : 31628

    КУЛЬТУРНО - АНТРОПОЛОГІЧНІ СМИСЛИ
    ІСТОРИЧНОЇ КОМПАРАТИВІСТИКИ

    спеціальність- 09.00.04 філософська антропологія,
    філософія культури
    дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
    філософських наук


    Науковий консультант:
    Култаєва Марія Дмитрівна
    доктор філософських наук,
    професор


    Харків – 2012









    ЗМІСТ
    ВСТУП………………………………………………………..............................4
    РОЗДІЛ 1. Становлення історичної компаративістики та її методологічні програми…………………………….……………………….17
    1.1. Історичне порівняння як фундамент історичної антропології: феноменологічні розвідки………………………………………….…17
    1.2. Історична компаративістика як методологія і антропологічна епістемологія………………………………………………………....…47
    1.3. Еволюція історичного порівняння в домодерній культурі …………58
    1.4. Антропологічні інтенції історичного порівняння в методологічних програмах класичної та посткласичної філософії…………………….79
    1.5. Біографічний метод та сфера його застосування в антропологічних варіантах історичної компаративістики……………………………...102
    1.6. Порівняння в історичних типологіях і класифікаціях……………...…..120
    Висновки до 1 розділу………………………………………………....136
    РОЗДІЛ 2. Багатоманітність культурно-антропологічних репрезентацій історичного порівняння…………………………………………………….142
    2.1. Історичне порівняння як саморепрезентація культури……………....142
    2.2. Філософсько-антропологічний вимір порівняння в політичній історії…………………………………………………………………………..174
    2.3. Антропологічно орієнтована історична компаративістика в суспільних науках………………..……………………………………………………….210
    Висновки до 2 розділу……………………………………………..….222
    РОЗДІЛ 3. Історичне порівняння як засіб національної ідентифікації………………………………………………………………....225
    3.1.Ментальні смисли історичної компаративістики………………………225
    3.2. Історичне порівняння як ототожнення і розрізнення: пошуки буттєвої укоріненості людини у реаліях мультикультурного
    суспільства …………………………………………………………………….254
    3.3. Культурні традиції та інновації в площині історичного порівняння…………….…................................................................................277
    Висновки до 3 розділу…………………………………………….......296
    РОЗДІЛ 4. Терапевтичний і виховний потенціал історичного порівняння в добу глобалізації……………………….………………….300
    4.1. Історична компаративістика і виклики культурної глобалізації………………………………………………………………........300
    4.2. Терапія історією: історична компаративістика та пропозиції альтернативної історії………………………………………………………...314
    4.3. Педагогічно-антропологічний вимір історичної компаративістики…..332
    4.4. Козацька педагогіка як стратегія пригадування і виживання…..…….357
    Висновки до 4 розділу……………………..……………………..……366
    ВИСНОВКИ………………………………………………………………..370
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..………………..378









    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. В останні десятиліття значно зростає суспільна значущість історичної компаративістики. Ареал попиту на неї сягає від життєвого світу пересічної людини до політичної ідеології і практики, висуваючи на передній план проблему людини та історії у мінливих соціокультурних контекстах. Історична антропологія як тематичний підрозділ сучасної філософської антропології демонструє стійку тенденцію щодо розширення свого смислового поля за рахунок історичної компаративістики. Остання також розширює свої предметні рамки, втручаючись у повсякденне життя і процеси життєтворчості. Історичність пересічної людини, історія культур і суспільств, зрештою цивілізації усвідомлюються і візуалізуються не в останню чергу через історичні порівняння, які стають все більш ускладненими через посилення в них культурно-антропологічної складової. Інформаційні технології відкривають нові можливості для такої візуалізації, спричиняючи радикальні зрушення у сучасній культурі. В ній формуються нові культурні техніки опрацювання відмінностей і відбувається становлення історичної компаративістики у її широкому розумінні – не тільки як теорії, а й як культурно-комунікативної практики.
    Усе це актуалізує дослідження культурно-антропологічних засад та культурно-антропологічних смислів історичної компаративістики. Адже культурна різноманітність світу та відмінності рівня розвитку та організації суспільного життя вже як онтоантропологічні даності спонукають до співставлення якості життя і перспектив розвитку людини, нації і зрештою людства у різних соціокультурних контекстах та хронотопах, де вимальовуються контури антропологічно визначених варіантів альтернативної історії, яка потребує осмислення, адекватної оцінки, залучення критичної складової до історичної свідомості. Особливого значення це набуває у тих суспільствах, які переживали або переживають болісний період примусового призупинення власної культурної традиції. Так, духовне оновлення України, пробудження її національної самосвідомості є неможливим без засвоєння культурно-антропологічних смислів історичної компаративістики.
    Слід також зауважити, що центральна проблема історичної антропології, а саме - людина та історія, також передбачає звернення до культурно-антропологічних смислів історичної компаративістики, яка поглиблює розуміння трансцендентної здатності людини. У добу прискорення культурної глобалізації дана проблематика посилює свою значущість, бо інтенсифікація міжкультурних контактів загострює питання про історичні передумови полілогу культур, єдності і багатоманітності культурного розвитку людства.
    Історична компаративістика навіть у її теоретичних та дидактичних репрезентаціях потребує обгрунтування своїх методологічних засад, бо вона і за своєю формою, і за змістом є соціокультурним синтезом, хоча і може утворювати культурні гібриди у дусі симетричної антропології Б. Латура. Більш широке розуміння історичної компаративістики, запропоноване у даному дослідженні, потребує висвітлення засад у предметному полі філософської антропології. Принципове значення для розробки проблемних ліній цього дослідження мали теоретичні розвідки у площині історичної та культурної антропології у працях К. Левіта, Г. Плеснера, М.Шелера,
    К. Ясперса. У методологічному аспекті це дослідження було інспіроване ідеями представників неокантіанства та філософії життя, передусім працями В. Дільтея, Ф. Ніцше, Л. Клагеса, Т. Літта та ін. Онтологізація історичного порівняння бере свій початок ще з античності, що обумовило залучення у якості джерельної бази дослідження широкого історико-філософського матеріалу. Масштабні культурно-антропологічні порівняння в історичному вимірі, щоправда без детального методологічного обгрунтування, представлені у дискурсах «Європа-Азія», «Європа-Росія», «Америка-Європа». Тут необхідно передусім назвати праці О. Шпенглера, М.Данилевського, М. Леонтьєва, а також роботи М. Драгоманова, П. Чаадаєва. Д. Донцова, М. Хвильового, І. Радіонової та інш. У сучасних соціокультурних контекстах ця проблематика із широким залученням онтоантропологізованих історичних порівнянь розглядається у працях А. Гуревича, Н. Еліаса, К. Леві-Стросса, М. Оссовської, А. Бичко, О. Забужко, В. Загороднюка. Значним поштовхом для розбудови історичної компаративістики у її різних репрезентаціях став сучасний дискурс глобалізації та розбудова проблематики мультикультуралізму, націоналізму і космополітизму. Тут слід передусім назвати праці Ч. Тейлора, Ю. Габермаса, В. Андрущенка,
    У. Бека, З. Баумана, О. Балла, Е. Гідденса, В. Іноземцева, С.Гантінгтона, І. Загрійчука, О. Кузя, М.Михальченка, С. Пролєєва та ін.
    Культурно-антропологічні смисли історичної компаративістики у площині взаємовідносин між «Своїм» та «Чужим» розкриваються в працях Б. Вальденфельса, О. Довгополової, К. Карпенко, В. Лозового, В. Малахова, Н.Радіонової, І. Степаненко та ін. Комунікативний аспект історичної компаративістики розглядається у роботах К.-О.Апеля, М. Бубера, О.-Ф. Больнова, Е. Кріппенгофа, С. Клепка, М. Култаєвої, Н. Лумана, Н. Радіонової, М. Триняк. Ментальна складова історичних порівнянь представлена у працях І. Бичка, М. Поповича, Р. Додонова, О. Бондаренка та ін.
    Важливу роль для цього дослідження відіграють теоретичні напрацювання з теорії та методології історії, культурології, літературознавства, етнографії, психології, правознавства. Особливо необхідно відмітити праці А. Гуревича, Е. Маркаряна,
    В. Жирмунського, Р. Козеллека, Ж. Лафіто, К. Леві-Брюля, Ж. Ле Гоффа, А. Лосєва, Ю. Лотмана, В. Нуркової, П. Сорокіна,
    І. Пригожина, К. Юнга та ін., які розкривають міждисциплінарний характер історичної компаративістики. Оскільки історична компаративістика змінює профіль історичних досліджень, загострюється також проблема оновлення методології сучасної історичної науки, на яку активно впливає антропологічна епістемологія. У зв’язку з цим актуалізується проблематика плюральності культур знання, в тому числі й історичного, дослідження яких у культурно-антропологічному напрямку започатковано сучасним німецьким філософом Г.Й.Зандкюлером.
    Джерельну базу дисертації утворюють теоретичні досліження вітчизняних та зарубіжних авторів у предметному полі історичної, культурної, соціальної, політичної та педагогічної антропології, а також з методології історичної компаративістики. Як емпіричний матеріал залучаються філософські, історичні, соціологічні та педагогічні дослідження, а також досвід автора у впровадженні культурно-антропологічно орієнтованої історичної компаративістики у навчально-виховний процес на рівні університетської освіти.
    Не зважаючи на значну кількість праць, де історичні порівняння розглядаються у культурно-антропологічному аспекті, філософсько-антропологічне підгрунтя історичної компаративістики залишається ще недостатньо обгрунтованим і розкритим.
    Теоретично затребуваним є комплексне осмислення функціонального діапазону історичного порівняння як онтоантропології та антропологічної епістемології. Вирішення цього завдання предбачає розгляд історичного порівняння на рівні дійсності та на рівні теоретичної рефлексії.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Дисертацію виконано на кафедрі філософії Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди у рамках комплексної теми наукових досліджень Інституту вищої освіти НАПН України та Центру філософії освіти ХНПУ імені Г. С. Сковороди – «Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку ХХІ століття» (0103U000960, № 44 від 06 березня 2003 року).
    Мета дисертаційного дослідження – на основі розробки і застосування комплесної філософсько-антропологічної методології виявити культурно-антропологічні смисли історичної компаративістики та визначити її культуротворчий та людинотворчий потенціал.
    Досягнення поставленої мети передбачало вирішення наступних завдань:
    - проаналізувати становлення і розвиток історичної компаративістики;
    - розробити комплексну філософсько-антропологічну методологічну програму дослідження антропологічно орієнтованої історичної компаративістики у її широкому розумінні;
    - визначити філософсько-антропологічні засади історичної компаративістики;
    - здійснити комплесний аналіз історичної компаративістики у площині онтоантропології та антропологічної епістемології;
    -виявити людинотворчий і культуротворчий потенціал антропологічно орієнтованого історичного порівняння;
    -проаналізувати ускладнені види і форми історичного порівняння у нових соціокультурних контекстах;
    - встановити межі соціально-антропологічної релевантності історичних порівнянь та антропологічних обгрунтувань альтернативної історії;
    - дослідити трансформації історичного порівняння у добу глобалізації;
    - проаналізувати роль антропологічно орієнтованої історичної компаративістики у становленні нової культури знання в історичній науці та в освітніх практиках.
    Об’єктом дослідження є історична компаративістика у її культурно- антропологічних репрезентаціях.
    Предметом дисертаційного дослідження є культурно-антропологічні смисли антропологічно орієнтованої історичної компаративістики.
    Методи дослідження. Концептуалізацію культурно- антрополічних смислів історичного порівняння здійснено на засадах комплексної методології, яка побудована на основі комплементарного поєднання феноменологічного, герменевтичного, контекстуального, структурно-функціонального і системно-теоретичного аналізу, а також передбачає застосування історико-генетичного та історико-порівняльного методів. Наскрізними у дослідженні є міждисциплінарний підхід, методи антропологічної інтерпретації та антропологічної редукції, доцільність застосування яких обумовлена самим характером культурно-антропологічної визначеності історичної компаративістики.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в експлікації культурно-антропологічного підгрунтя історичної компаративістики, на основі якої здійснюється обгрунтування теоретичних засад нового напряму філософсько-антропологічних досліджень у предметному полі історичної антропології, а саме - антропологічної епістемології.
    Наукова новизна дослідження конкретизується у таких положеннях:
    Вперше:
    - визначено культурно-антропологічне підгрунтя історичної компаративістики, яка є специфічним різновидом культурно-історичного синтезу на основі ущільнення інформації, одержаної внаслідок здійснення процедур антропологічної інтерпретації та антропологічної редукції;
    - доведено, що історична компаративістика як антропологічна епістемологія дозволяє залучати до тематичного поля історичної антропології проблематику культурної, соціальної та політичної антропології, тим самим реалізуючи основне завдання філософської антропології - розгляд людини у цілісності її буттєвих репрезентацій, не обмежених темпоральними рамками;
    - встановлено, що базисом історичного порівняння є людина, яка примножує і реалізує свої сутнісні сили у просторі позитивної свободи;
    - обгрунтовано, що історична компаративістика у її широкому розумінні виходить за межі історичної науки у площину інтеркультурних комунікативних практик, вона перетворюється на теорію та практику раціонального культурного обміну, значущість якого посилюється у добу глобалізації;
    - встановлено, що серед культурно-антропологічних смислів історичної компаративістики екзистенціальні смисли конкурують з прагматичними, задаючи параметри розширення історичної свідомості;
    - розкрито функціональний потенціал пасивно-споглядальних та активно-стимулятивних смислів історичного порівняння у стратегіях культурного оновленя і відродження у парадигмах «мати» і «бути»;
    - виявлено і простежено тенденцію зростання культурозберігаючої ролі історичної компаративістики, яка використовує потенціал сучасної культури зображення;
    - проаналізовано способи візуалізації історичних подій через різні техніки їхнього осучаснення на основі широкого базису порівняння і співставлення у практиках реанімації минулого та конструювання особливої соціокультурної реальності, що дозволяє здійснити зустріч уявного минулого і уявного майбутнього;
    - доведено, що історична антропологія продукує історичні порівняння на різних рівнях теоретичної рефлексії, обгрунтовуючи їх доцільність не тільки гносеологічною інструментальністю, а й на онтоантропологічних засадах як розрізнення у бінарних смислових опозиціях «Своє – Чуже», «Своє – Інше – Чуже – Інше», «можливе-неможливе», «корисне-некорисне»; через історичні порівняння стає можливим як призупинення певних культурних традицій, так і їх відновлення;
    - обгрунтовано, що історичне порівняння є одним із способів саморепрезентації культури у культурному мультиверсумі та у власній культурі, який сприяє розширенню національної самосвідомості та поглибленню національного саморозуміння;
    - розкрито культуротворчий та соціально-перетворюючий потенціал горизонтальних і вертикальних історичних порівнянь як орієнтирів у структурно ускладненому просторі культурної глобалізації. Встановлено, що горизонтальні історичні порівняння поглиблюють розуміння інтеркультурних контекстів, а вертикальні – саморозуміння нації та перспектив її розвитку, пробуджуючи її історичну пам’ять;
    - здійснено аналіз історичних порівнянь у комунікативній площині як специфічного різновиду інтеркультурної комунікації, яка породжує культурні смисли. Виявлено амбівалентний характер такої комунікації, що може як сприяти встановленню консенсусу, так і блокувати процеси культурної інтеграції та культурної диференціації;
    - розкрито людинотворчий потенціал історичної компаративістики у її теоретичній та буденній репрезентаціях, її внутрішній зв’язок з соціально-психологічними механізмами наслідування та реалізації трансцендентної здатності людини;
    - розкрито ризики і небезпеки ірраціональних історичних порівнянь, які можуть викликати реакції ресентименту, заздрості, нереальної оцінки існуючої соціокультурної ситуації. Разом з цим такі порівняння мають потужну силу ініціативи, слугують імпульсом для соціальної та культурної творчості;
    - на підставі філософсько-антропологічної методології історичної компаративістики виявлено парадокси історичного порівняння, які полягають у порівнянні непорівнюваного, у наявності «сліпих плям» у селекції матеріалу для порівнянь та в інтерпретації їх змісту.
    Розвинуто:
    - методологічні засади історичної антропології, за рахунок визнання змінюваних констант цивілізаційного процесу. В історичній компаративістиці ці засади доповнюються вимогою нерепресивної комунікації і відповідальності під час здійснення процедури порівняння;
    - розуміння онтоантропологічних репрезентацій історичних порівнянь, які можуть розгортатися як укладені картини та алгоритми бажаних або небажаних змін у культурі та життєтворчості індивідів;
    - визначення ролі історичного порівняння у сучасних виховних практиках, зокрема у національно-патріотичному вихованні у добу глобалізації;
    - доведенність доцільності міждисциплінарних досліджень у предметному полі педагогічної антропології та історичної компаративістики;
    - виявлення можливостей застосування історичних порівнянь як соціальної терапії у подоланні комплексу меншовартості, позбавленні соціальних ілюзій, запобіганні соціальних психозів.
    Уточнено, що:
    - зміни національної ментальності прискорюються через інтенсифікацію процедур історичних порівнянь;
    - евристична метафора «уроки історії» має сенс лише у площині історичної компаративісти, яка дозволяє конкретизувати ці уроки у сучасних соціокультурних контекстах, а також антропологічно визначити рольовий розподіл на «вчителів» та «учнів» історії;
    - ідея Європи формувалася та розширювала свій обсяг через застосування онтоантропологічних та епістемологічних здобутків історичної компаративістики, яка уможливлює і унаочнює розуміння єдності у багатоманітності;
    - регіональні відмінності завдяки історичному порівнянню стають відкритими для розуміння іншими учасниками інтеркультурних та субкультурних комунікацій;
    - історичні порівняння виступають засобом самоспостереження за своїм саморозвитком як окремої людини, так і національної культури, тим самим, посилюючи критичну складову національної самосвідомості.
    Практичне значення одержаних результатів визначається сукупністю винесених на захист положень, які характеризуються науковою новизною і розширюють горизонти осмислення культурно- антропологічних смислів історичної компаративістики.
    Матеріали і результати дисертації можуть бути використані в подальших інтегративних дослідженнях проблемного поля історичної антропології та філософії культури, у розробці стратегій духовного оновлення українського суспільства, у практиках патріотичного виховання молоді.
    Методологічна програма дослідження може бути застосована у міждисциплінарних дослідженнях і у розробці соціально- гуманітарних навчальних крсів, що відповідає вимогам сучасної освіти. Основні висновки можуть бути використані у викладанні філософських дисциплін (філософської антропології, філософії культури, філософії історії, історичної і політичної антропології, історії вітчизняної і світової культури).
    Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки та основі положення десертаційної роботи розроблені автором на основі результатів, отриманих у процесі дослідження.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових і науково-практичних конференціях та міжнародних науково- практичних семінарах. Серед них: Регіональна конференція «Іван Франко і національне й духовне відродження України: до 150- ї річниці від дня народження» (Харків, 2006 р.); Всеукраїнська науково- практична конференція «Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства» (Київ, 2007 р.); Перші Всеукраїнські Яворницькі наукові читання (Дніпропетровськ, 2007 р.); Міжнародна наукова конференція «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос - культурних взаємодій» (Суми, 2008, 2010 рр. ); V- а Міжнародна науково- практична конференція «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність» (Харків, 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Формування міжетнічної та міжконфесійної толерантності майбутніх вчителів засобами громадянської освіти» (Київ, 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2010 р.); IX- а Міжнародна науково-практична конференція «Освіта і доля нації. Український вимір педагогічного поступу» (Харків, 2008 р.); Міжнародний науковий семінар «Історія Голокосту на Західній Україні та Східній Польщі» (Люблін, Польща, 2009 р.); V- а Міждународна наукова конференція «Юг России и Украина в прошлом и настоящем: история, экономика, культура» (Белгород, Росія 2009 р.); 62-а конференція молодих вчених «Каразінські читання» (Харків, 2009 р.); XI- а Міжнародна науково-практична конференція «Освіта і доля нації. Перспективи та орієнтири розвитку українського суспільства» (Харків, 2010 р.); I- а Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми методики викладання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах» (Харків, 2009, 2010, 2011 рр.); III-а Міждународна науково-практична конференція «Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества» (Одеса, 2010 р.); Всеукраїнська науково- практична конференція «Історико- культурна спадщина Українського козацтва у виховній діяльності сучасних вишів» (Харків, 2011 р.); II- а Міжнародна наукова конференція «Нові виміри духовності на початку XXI століття» (Суми, 2011 р.); Міжнародна конференція «Краєзнавство і вчитель» (Харків, 2009, 2010, 2011, 2012 рр.); Міжнародний науково- практичний семінар «Контраверсійні питання Другої світової війни» (Ієрусалім, Ізраїль, 2010 р.); Науково- методичний семінар з історії Голокосту (Київ, 2011 р.); Міжнародна наукова конференція «Україна між Росією та Європейським Союзом: пошук ідентичності» (Київ, 2011 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Гендерна освіта – ресурс розвитку паритетної демократії» (Тернопіль, 2011 р.); XII- а Міжнародна науково-практична конференція «Освіта і доля нації. Школа і дитина у сучасних соціокультурних контекстах» (Харків, 2011 р.), а також під час навчання у вищій школі філософії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
    Публікації. Основні положення та результати дисертації подано в одноосібній монографії «Історичне порівняння в площині культурно-антропологічного аналізу» (17,2 умов.друк. арк.) та двадцяти однієї статті у фахових виданнях та в інших наукових статтях (11) і тезах доповідей (9) у збірниках матеріалів всеукраїнських та міжнародних конференцій (загальний обсяг 18,5 умов. друк. арк.).
    Структура дисертації. Мета дослідження, його завдання та методологічні засади визначили структуру роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації – 377 сторінок машинопису, список використаних джерел налічує – 50 сторінок (537 позицій, серед них 77 – іноземними мовами).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    В дисертації вперше розкрито системний аналіз культурно-антропологічних смислів історичної компаративістики, які вказують на можливість їх розширення та застосування в культурних та освітніх практиках.Зроблено теоретичні узагальнення та висунуто низку рекомендацій теоретико-методологічного і науково-методичного характеру, намічаються проблемні лінії його дослідження. Серед основних висновків є такі:
    Історична компаративістика входить своїми витоками ще в культуру античності, де формуються відповідні культурні техніки історичного порівняння та висувається вимога забезпечення його людиновимірності. Ця вимога залишається константною протягом усього процесу еволюції історичної компаративістики - від міфологізованих порівнянь картин, унаочнених за допомогою метафор, алегорій та міфологізованих приписів щодо поведінки до екзистенціально насичених або підпорядкованих логіці раціонального вибору прагматизованих моделей історичного порівняння. Але методологічно обгрунтованою процедурою історичне порівняння стає тільки у культурі пізнього Модерну, що обумовлено суспільним запитом на культурну компетентність та критичне мислення. Сучасна історична компаративістика є теорією і практикою історичного порівняння, його дійсністю та рефлексією над ним. Баналізація історичного порівняння, притаманна постмодерній культурі, з одного боку є індикатором рівня розвитку історичної свідомості, а з іншого – проявом його інструменталізації.
    У методологічному плані дослідження історичної компаративістики ускладнюється тим, що в своєму освітньому вимірі вона виступає одночасно предметом і методом теоретичного аналізу. Первинно історичне порівняння є не методологічною процедурою, а самовизначенням людини на перехресті «Свого» і «Чужого». Воно конституює особливий простір зустрічі людини з історією, створює необхідну дистанцію для встановлення відмінностей та фіксації тотожності між культурними формоутвореннями, подіями, проектами життєтворчості, зрештою – між історичними епохами. У процесі антропосоціогенезу розвивається здатність людини до різного роду співставлень, через які вона розрізнює або ототожнює себе з «Іншими». Без цієї здатності неможлива процедура встановлення ідентичності, виділення культурних особливостей, приналежності людини до соціальних груп та інших форм організації суспільного життя. Історичне порівняння має процесуальний характер і є принципово незавершеним, бо вимагає продовження смислотворення.
    У площині історичного порівняння як комунікативного акту представлені духовна культура і влада, людина та історія, раціональне та ірраціональне, що значно розширює предметне поле історичної компаративістики, робить його складноструктурованим. Можливості вертикального і горизонтального порівняння, його репрезентацій на макро- і мікрорівнях перетворюють історичну компаративістику на онтоантропологію та антропологічну епістемологію, які поглиблюють розуміння історичності людини та її трансцендентної здатності, сприяючи подоланню хибних стереотипів антропологічного мислення, зокрема уявленнях про вічну і незмінну людську природу, а також ессенціалістських уявлень про вічні загальнолюдські цінності, посилання на які зближує політичні позиції та життєві принципи радикалізму, особливо релігійного, та консерватизму. Історичне порівняння у його широкому розумінні є культурним здобутком людства як його специфічною духовною практикою, яка вимагає оволодіння певними культурними техніками, які постійно удосконалюються.
    Розроблена комплексна методологічна програма, яка дозволяє виявляти, інтерпретувати та вводити у площину інтеркультурної комунікації культурно-антропологічні смисли історичної компаративістики, підтверджує значущість латентно присутніх у ній філософсько-антропологічних принципів відкритого питання про сутність людини та її утопічного місця у культурному мультиверсумі, який конкретизується у реаліях культурної глобалізації.
    Історична компаративістика, як і будь-які інші порівняльні студії, завжди є обумовленою соціокультурними контекстами, світоглядними настановами суспільства та ініціатора, автора та інерпретатора історичного порівняння, які разом конституюють суб’єктивний бік історичного порівння. Методи антропологічної інтерпретації та антропологічної редукції не можуть застосовуватися в антропологічно орієнтованій історичній компаративістиці тільки до об’єкта та результатів історичного порівняння. Вони поширюються й на самих компаративістів, адже питання про те, хто і як порівнює, не може бути стороннім для визначення культурної та соціальної релевантності такого порівняння. Запропонована у дисертації метатеоретична модель історичної компаративістики у сучасному культурно-антропологічному вимірі дозволяє поєднати макро- і мікроперспективи дослідження досвіду зустрічі з «Чужим» як процесу соціального та організаційного навчання, зміст якого у ХХІ столітті все більше визначається мультикультурними чинниками.
    Зведення історичного порівняння до його теоретико-рефлексивної форми, тобто обмеження рамками історичної науки та філософії історії, криє у собі небезпеки втрати перспективи психогенетичного і соціогенетичного розвитку людства. Зроблена у цьому дослідженні спроба вивести історичне порівняння у площину філософсько-антропологічного аналізу відкриває нові горизонти як для дослідження специфіки людського буття в ускладнених соціокультурних контекстах у сучасній гуманітаристиці, так і у стратегіях життєтворчості.
    Історична компаративістика демонструє тенденцію до транстемпоральності. Це дозволяє встановлювати діалогічні відносини між різними типами культур на різних етапах розвитку людської цивілізації, тим самим ущільнюючи простір та зміст соціального навчання, яке ускладнюється у сучасних соціокультурних контекстах. Розгляд історичного порівняння як інтеркультурної комунікації дозволяє розширити його функціональні можливості. Інтеркультурна комунікація, як така, містить у собі потужний освітній потенціал, навчає комунікативним технікам діалогу між культурами, що, в свою чергу, відкриває нові перспективи для саморозвитку і самореалізації людини. У цих контекстах історичне порівняння є творчим актом. Його осмислення обумовило розвиток історичної антропології, яка є рефлексією відносин між людиною та історією, що є багатовимірними і виходять за межі будь-якого концептуального схематизму.
    Порівняння біографій, орієнтація на видатних особистостей минулого і сучасного займає значне місце у пошуках життєвих орієнтирів, у самоствердженні і самореалізації людини. Культурна значущість та антропологічний статус біографій та мемуарної літератури посилюються з ускладненістю суспільного життя. Історичне порівняння дозволяє виявити можливості самореалізації людини у різних соціокультурних контекстах і національних традиціях, отже, робить значний внесок щодо відкриття нових перспектив сучасної людини
    Історичну компаративістику не можна зводити тільки до форм горизонтального симетричного спілкування і відповідних комунікативних дій між носіями різних культур. Онтоантропологічний та антропологічно-епістемологічний аспекти історичного порівняння відкривають нові обрії у сучасному людинознавстві, поглиблюють розуміння значущості міметичної раціональності. Адаптація людини до історично і культурно-змінюваних умов свого життя та ствердження своєї самобутності є взаємодоповнюючими стратегіями виживання людства у суспільстві ризику. Історичне порівняння як онтоантропологія є виявленням прихованих людських можливостей у конфронтації з духом часу.
    Культурно-антропологічні смисли історичної компаративістики дозволяють поглибити розуміння евристичної метафори «уроки історії», яку слід розуміти не у рольовій реальності «Вчитель-Учень», а як процес критичного опрацювання втрачених можливостей на підставі концептуалізації людини як істоти, що внаслідок своєї відкритості світові змушена постійно тренуватися у різних просторах своєї життєдіяльності. Історичне порівняння як антропологічна епістемологія узагальнює цей досвід на засадах трансформативної феноменології.
    Історична компаративістика має міждисциплінарний характер і розвивається в рамках культурологічного повороту, який сьогодні визначає профіль і спрямованість гуманітарних досліджень. У її тематичних рамках відбувається становлення антропологічно визначеної історичної епістемології. Її більш широке застосування сприятиме модернізації методологічного арсеналу історичної науки та культурології, антропологізація яких є внеском щодо подолання обмежень герменевтичного аналізу та феноменологічно орієнтованої методології. При цьому не можна ставитися до культурно-технічних аспектів компаративістських процедур як до другорядних, адже на підставі їх аналізу формується сучасна культурна техніка опрацювання «Чужого», бо розуміння інших культур потребує знання принципів співставлення вмінь і навичок його ведення, змістовного визначення, зрештою, оцінки і самооцінки. Методологія історичної компаративістики спирається на порівняння, співставлення, діалог, аналогію, паралелізм, типологізацію, тощо та дозволяє виробити систему критеріїв соціокультурного порівняння національних традицій, що дозволяє розглядати їх як частину цілого.
    Культурно-антропологічне порівняння сприяє усвідомленню реальних проблем, що стоять перед людством. До них насамперед належать завдання, пов'язані із запобіганням екологічної кризи, подоланням стихійності у розвитку культури. Історична компаративістика у макроплощині історичної антропології зосереджує свою рефлексію на проблематиці антропосоціогенезу та цивілізаційного процесу, на коеволюції людини і суспільства, людини і культури. На мікрорівні цей підрозділ сучасної філософської антропології досліджує історичність людського буття, яка є атомарним фактом історії. Саме історичне порівняння тут забезпечує транстемпоральну ідентичність соціумів, культур, індивідів, дозволяє створювати життєві плани і проекти, в яких реалізується трансцендентна здатність людини. Воно дозволяє зменшити тиск глобалізації на пересічну людину, сприяє запобіганню міжетнічних конфліктів, поглиблює знання про «Своє» і «Чуже» за допомогою діалогічних практик спілкування носіїв різних культур.
    Розбудова історичної компаративістики на філософсько-антропологічних засадах сприятиме розвитку практично орієнтованої історичної свідомості, мінімізації її ілюзіогенного потенціалу через формування критичного мислення та раціональної оцінки наслідків втрачених можливостей. Антропологічно насичений зміст історичної свідомості готує людину до різного роду випробувань, сенс яких прояснюється через порівняння викликів духу часу і відповідних стратегій людської поведінки, які є відповідями на ці виклики.
    Терапевтична і виховна функція історичних порівнянь та історичної компаративістики у цілому не обмежується вказівками на належне. Вони не тільки надають орієнтири людині, яка відчуває себе безпорадною у ситуації світоглядного та ціннісного плюралізму, а й здатні виявляти соціальні патології, симптоми деградації культури, пропонуючи своєчасно вносити певні корективи у процеси культурного та особистісного розвитку. Навчити людину переживати свою історію у її репрезентації на мікро- мезо- і макрорівнях – надзвичайно складне завдання. Театралізація історичних подій, відтворення їхньої рольової реальності є одним з шляхів у цьому напрямку. Але виховання історією не зводиться тільки до цього. Його внесок щодо формування громадянина і патріота буде неповним, якщо людина не навчиться перевершувати себе, здійснювати самоконтроль за станом свого розвитку.
    Проте, евристичний потенціал історичної компаративістики не вичерпується його методологічними можливостями. Воно, як представлено в даній роботі, має широкий функціональний діапазон як онтоантропологія і антропологічна епістемологія. Цей діапазон формується і реалізується за умови застосування історичного порівняння на рівні дійсності та на рівні теоретичної рефлексії.
    Антропологічна епістемологія культури вимагає передусім виявлення людиновимірності різних її складових. Людьский зміст поєднує їх.
    Отже, грані між ними, зазвичай, є завжди відносними, рухливими, але їх не слід ігнорувати, щоб не змішувати різнорідні явища культури. Без з'ясування типових рис таких феноменів культури, як релігія і наука, мистецтво і соціальна реальність, мораль і політична культура, ідеологія і повсякденна свідомість, традиції, звичаї тощо, неможливо об'єктивно оцінити їх роль у суспільному житті, зрозуміти конкретну епоху, а також те, що поєднує ці епохи. В межах антропоцентричного підходу відбуваються пошуки розумного компромісу між минулим формаційним підходом та новими цивілізаційно-культурологічними парадигмами. Сучасна історія культури перестає бути історією абстракцій і стає історією людей, організованих у колективи та зайнятих громадською, релігійною чи мистецькою діяльністю.












    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Августин А. О граде Божием: В 22 кн. / А. Августин – М.: Изд. Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1994. – Т.1¬. – 394 с.
    2. Аверинцев С. С. Плутарх та антична біографія / С. С. Аверинцев – К.: Думка, 1978. – 217 с.
    3. Азроянц Э. А. Размышления о будущем / Э. А. Азроянц // Глобализация. Конфликт или діалог цивилизаций? – М.: Фактор, 2002. – С.121 – 131.
    4. Александренков Е.Г. Диффузіонізм в зарубіжній західній етнографії / Е.Г.Александренков // Концепції зарубіжної етнології. Критичні етюди. – М.: Наука, 1976. – 289 с.
    5. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии / Г. Алмонд, С. Верба / http:// www. politstudies. ru/ fulltext/ 1992/4/14. htm
    6. Амельченко Н. Прометей на скелі сучасності (образ Просвітництва в сучасній культурі) / Н. Амельченко // Філософська думка. – 1999. – № 5. – С. 3 – 24.
    7. Андрущенко В. П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Підруч. для студ. вищих навч. закл. / В. П. Андрущенко– К.: Тандем, 2000. – 406 с.
    8. Антонович И. И. После современности: Очерк цивилизации модернизма и постмодернизма / И. И. Антонович – Минск: Беларуская наука, 1997. – 444 с.
    9. Аренд Г. Становище людини / Г. Аренд. – К.: Думка, 1999. – 254 с.
    10. Аристотель. Політика / Аристотель. – К.: Думка, 2005. – 253 с.
    11. Арон Р. Вступ до філософії історії: Есе про межі історичної об’єктивності / Р. Арон; [пер. з фр., післямова та прим.: О.Йосипенко та С. Йосипенко]. – К.: Укр. Центр Дух. Культури, 2005. – 578 с.
    12. Арон Р. Избранное: Введение в философию истории / Р. Арон ; [отв. ред., пер. с фр. и сост. И. Гобозов]. – М.: Perse, 2000.– 544 с.
    13. Асмус В. Ф. Иммануил Кант / В. Ф. Асмус. – М.: Наука, 1973. – 534с.
    14. Асмус В. Ф. Избранные философские труды: В 2 т. / В. Ф. Асмус. – Т. 2. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 446 с.
    15. Афанасьев Ю. Н. Историзм против эклектики. Французская историческая школа «Анналов» в современной буржуазной историографии / Ю. Н. Афанасьев. – М.: Мысль, 1980. – 277 с.
    16. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій. – Харків: Основа, 1990. – 256 с.
    17. Байме К. Політичні теорії сучасності / К. Байме [пер. М. Д. Култаєва, М. І. Бойченко]. – К.: Форум, 2008. – 364 с.
    18. Балла О. Рубеж времен: время и другой / Балла О. – http://www.znanie-sila.ru/online/issue_1167.html.
    19. Барбашина В. Концепции философии истории в современной философии/В.Барбашинаhttp://www.philosophy.nsc.ru/life/journals/humscience/1_00/11_Barbashina.html.
    20. Барг М. «Историческое время»: методологический аспект / М. Барг // Новая и новейшая история. – №1. – 1990. – С. 63-76
    21. Барг М. А. Категории и методы исторической науки / М. А. Барг. – М.: Наука, 1984. – 342 с.
    22. Барг М. А. Категории «всемирно- исторический» и «локально- исторический» в марксистсько-ленинском историзме /М.А.Барг //Вопросы истории – 1980. – Ч. I. – С. 34 – 39
    23. Барг М. А. Эпохи и идеи. Становление историзма / М. А Барг.– М.: Мысль, 1987. – 348 с.
    24. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека й общества / З. Бауман. – М.: Наука, 2004. – 231 с.
    25. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию /У. Бек / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника// Общ. ред. и послесл. А. Филиппова – М.: Наука, 2001. – 304 с.
    26. Белинский В. Г. Полн. собрание сочинений / В. Г. Белинский. – М., 1954. – Т. 4. – 489 с.
    27. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М.: Academia, 1999. – 956 с.
    28. Бергсон А. Два источника морали и религии / А. Бергсон. – М.: Канон, 1994. – 383 с.
    29. Бердяев Н. А. Смысл истории / Н. А. Бердяев. – М.: Мысль, 1990. – 173 с.
    30. Бережна С. В. Амбівалентність історичних рефлексій поняття «інтелігенція» / С. В. Бережна // Інноваційний розвиток за умов кроскультурних взаємодій : зб. Мат. Третьої Міжнар. наук. конференції для студентів. – Суми: СОІППО. – Т.2 .– № 4, 2010. – С.46 – 49
    31. Бережна С. В. Впровадження інноваційних технологій в історичну освіту: на прикладі історичного факультету ХНПУ імені Г. С. Сквороди / С. В. Бережна // Актуальні проблеми методики навчання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах. – Харків: ФОП Павлов М. Ю., 2011. – Вип. 3. – С.60 – 64
    32. Бережна С.В. Губа А. В. Ефективність професійної підготовки та виховання духовно багатої особистості у вищих навчальних закладах України (на прикладі роботи історичного факультету ХНПУ імені Г. С. Сковороди) / Бережна С.В. Губа А. В. // Матеріали науково-практичного семінару деканів і завідувачів кафедр на тему: «Науково-методичні основи планування й організації роботи кафедр» / За ред. Прокопенко А. І. – Харків: ХНПУ, 2011. – С. 280 – 287.
    33. Бережна С. В. До становлення методологічної програми історичної компаративістики в XIX – на початку XX століття / С. В. Бережна // Волинські історичні записки: зб. наук. праць. – Житомир: Полісся, 2009. – Т.3. – С.5 – 12
    34. Бережна С. В. Духовна культура на роздоріжжі історичних інтерпретацій / С. В. Бережна // Гілея. Науковий вісник: зб. наук. праць. / Гол. Ред. В. М. Вашкевич. – Київ: ВІР УАН, 2011. – Вип.55 (№ 12). – С .5 – 9
    35. Бережна С. В. Еволюція компаративних підходів до вивчення правових систем / С. В. Бережна // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку: зб. між нар. наук. - практ. конф. (15 – 16 травня 2010 р.). – Суми: ФОП Ляпощенко Л. Г., 2010. – С. 585 – 588.
    36. Бережна С. В. Застосування історико- порівняльного методу в альтернативному історичному моделюванні / С. В. Бережна // Мультиверсум. Філософський альманах / гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 8(96). – К., 2011 – С. 34 – 43.
    37. Бережна С. В. Ідеологія та порівняльні історичні конструкти: філософсько-антропологічний контекст // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: зб. наук. праць / С. В. Бережна; За ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г. Романовського. – Вип. 29 (323). – Харків: НТУ «ХПІ», 2011. – С. 126 – 134.
    38. Бережна С. В. Історична компаративістика в теорії та практиці мультикультуризму: філософсько-антропологічний аспект / С.В.Бережна // Гілея. Науковий вісник: зб. наук. праць. / гол. ред. В. М. Вашкевич. – Київ: ВІР УАН, 2011. – Вип. 51 (№ 9). – С.311 – 316.
    39. Бережна С. В. Історична освіти на межі тисячоліть: український та європейський досвід / С. В. Бережна // Україна між Росією та Європейським Союзом: пошук ідентичності : мат. міжн. наук. конф. 19 травня 2011 р. – К.: Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2011. – С. 103 – 105.
    40. Бережна С. В. Історичне пізнання в контекстах культурної глобалізації / С. В. Бережна // «Освіта і доля нації. Перспективи та орієнтири розвитку українського суспільства»: мат. XI міжн. наук.-практ. конф. (21 – 22 травня 2010 р.). – Харків: ХНПУ, 2010. – С. 20 – 21.
    41. Бережна С. В. Компаративний аналіз історичного пізнання в політичній історії / С. В. Бережна // Наукове пізнання: методологія та технології. – Одеса: ПНПУ. – №1 (25), 2010. – С. 16 –21.
    42. Бережна С.В. Компаративний аналіз еволюції традиційної культури прикордонної території (на прикладі Слобідської України) в кінці XVIII - XIX століть / С.В. Бережна // Sic erat in fatis studia. Scne dedykowane Profesorowi Bogdanowi Rokowi / pod redakcia naukowa E. Koscik R. Zerelika F. Wolanskiego. – Wrozlaw: DHR, 2012. – С. 849 – 865.
    43. Бережна С. В. Компаративний аналіз методологічного інструментарію поняття «національний менталітет» / С. В. Бережна // Гілея. Науковий вісник. Збірник наукових праць. – Київ: ВІР УАН. – 2011. – Вип. 50. – С. 360 – 366.
    44. Бережна С. В. Компаративний потенціал поняття культури: трансформації семантики та досвід інтеркультурності / С. В. Бережна // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: збір. наук. пр. / За ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г Романовського.– Вип. 28 (32). – Харків: НТУ «ХПІ», 2011.– С. 154 – 163.
    45. Бережна С. В. Місце історичної освіти в національно-патріотичному вихованні молоді / С. В. Бережна // «Освіта і доля нації. Школа і дитина у сучасних соціокультурних контекстах»: мат. XII міжн. наук. -практ. конф. (21– 22 травня 2011р.). – Харків: ХНПУ, 2011. – С. 19 – 21.
    46. Бережна С. В. Міфологізація історичного пізнання в радянські часи / С. В. Бережна // Перспективи. Соціально-політичний журнал. Філософія, політологія, соціологія. – Одеса: ПНПУ. – №1 (45), 2010. – С. 13 – 18.
    47. Бережна С. В. Національне виховання студентів як фактор цілісного формування особистості на історичному факультеті ХНПУ імені Г. С. Сковороди / С. В. Бережна // Науковий вісник. Серія «Філософія». – Харків: ХНПУ, 2007. – Вип. 25. – С. 38 – 42.
    48. Бережна С. В. Національно-патріотичне виховання молоді (на прикладі історичного факультету ХНПУ імені Г. С. Скороди) / С. В. Бережна // Актуальні проблеми методики викладання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладів. [упоряд. Г.Г. Яковенко]. – Харків: ФОП Павлов М. Ю., 2009. – С. 26 – 29.
    49. Бережна С. В. Особливості порівняльного методу дослідження історичного пізнання в умовах глобалізації / С. В. Бережна // «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність»: мат. V міжн. наук.- практ. конф. (20 – 21 травня 2008 р.). – Харків: ХНПУ, 2008. – Ч. 2. – С. 289 – 291.
    50. Бережна С. В. Особливості застосування історичної компаративістики як методології та антропоголічної епістемології / С.В. Бережна // Політологічний вісник: збірник наукових праць. – Київ: ІНТА, 2011. – №58. – С. 66 – 74.
    51. Бережна С. В. Парадоксальність традиційного мислення в історичному пізнанні / С. В. Бережна // Перспективи. Соціально-політичний журнал. Філософія, політологія, соціологія. – Одеса: ПНПУ. – №1 (47), 2011. – С.9 – 13.
    52. Бережна С. В. Полікультурне суспільство та історичні освітні конструкти/ С.В. Бережна // Світогляд- філософія- релігія. Збірник наукових праць/ за заг. ред. д- ра філ. наук, проф. І. П. Мозгового. – Вип. 1. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ». – 2011. – С. 196 – 203.
    53. Бережна С. В. Порівняльний аналіз історико-типологічних освітніх конструктів поняття «демократія» / С. В. Бережна // Науковий вісник. Серія «Філософія». – Харків: ХНПУ, 2010. – Вип. 34. – С. 60 – 66.
    54. Бережна С. В. Роль історичного пізнання в формуванні громадянського суспільства / С. В. Бережна // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества: мат. III межд. науч.-практ. конф. (21– 22 мая 2010 г.). – Одесса: «ВМВ» – 2010. – Т. 1. – С. 385 – 388.
    55. Бережна С. В. Роль університетів в формуванні громадянознавчих компетенцій молоді / С. В. Бережна // Актуальні проблеми методики навчання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах: міжн. наук.-практ. конф. – Харків: ХНПУ, 2010. – С. 342 – 348.
    56. Бережна С.В., Сєряков С.О. Міжнародний тероризм як головна небезпека сучасного світу / Бережна С. В., Сєряков С. О. // Глобальні проблеми світового розвитку: Навчальний посібник. – Харків: ХНПУ, 2010. – С. 191 – 208.
    57. Бережна С. В. Сучасний стан та перспективи порівняльного методу в гуманітарній освіті: компаративний аналіз / С. В. Бережна // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. Науковий журнал. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2011. – № 2. – С. 35 – 43.
    58. Бережна С. В. Сучасні гендерні дослідження: компаративний аналіз / С. В. Бережна // Гендерна освіта – ресурс розвитку паритетної демократії: міжн. наук.-практич. конф. (27–29 квітня 2011 р.). – Тернопіль, 2011. – С. 404 – 405.
    59. Бережна С. В. Теоретичний потенціал історичної компаративістики / С. В. Бережна // Науковий вісник. Серія «Філософія».– Харків: ХНПУ, 2011. – Вип. 37. – С. 30 – 38.
    60. Бережна С. В. Теоретичне обґрунтування історичного пізнання за часи Середньовічча та Нового часу / С. В. Бережна // Науковий вісник. Серія «Філософія». – Харків: ХНПУ, 2010. – Вип. 33. – С. 36 – 46.
    61. Бережна С. В. Трансформація порівняльного методу в історичних дослідженнях античності та середньовічча / С. В. Бережна // Науковий вісник. Серія «Філософія». – Харків: ХНПУ, 2008. – Вип. 26. – С. 114 –119.
    62. Бережна С. В. Філософсько-антропологічне обґрунтування біографічного методу в історичному пізнанні / С. В. Бережна // Серія «Філософія»: Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. – Тернопіль. – № 16. – 2008. – С. 75 – 82.
    63. Бережна С. В. Філософсько-антропологічний зміст глобальної історії: компараттивний підхід / С. В. Бережна // Мультиверсум. Філософський альманах / гол. ред. В. В. Лях. – № 10 (98), 2011. – С. 45 – 51.
    64. Бережна С. В. Філософсько-антропологічні засади історичної компаративістики в історії культури / С. В. Бережна // Гілея. Науковий вісник: зб. наук. пр. / гол. ред. В. М. Вашкевич. – Київ: ВІР УАН, 2011. – Вип. 53 (№ 10). – С. 302 – 308.
    65. Бережна С. В. Філософсько-антропологічне обґрунтування історико- типологічного порівняння/ С. В. Бережна // Гілея. Науковий вісник: зб. наук. пр. / гол. ред. В. М. Вашкевич. – Київ: ВІР УАН, 2011.– Вип. 54 (№ 11). – С. 261 – 266.
    66. Бережна С. В. Філософсько-антропологічні складові історичного пізнання в умовах глобалізації / С. В. Бережна // Науковий вісник. Серія «Філософія». – Харків: ХНПУ, 2008. – Вип. 28. – С. 20 – 23.
    67. Бережна С. В. Філософсько-освітній аспект історичного пізнання в добу глобалізації / С. В. Бережна // Гуманітарний часопис: зб. наук. пр. – Харків: ХАІ. – № 3. – С. 26 – 32.
    68. Бережна С. В. Эволюция образовательного уровня сельского населения Курской губернии в конце XVIII-XIX веках / С. В. Бережна // Юг России и Украина в прошлом и настоящем: история, экономика, культура: сб. науч. тр. V межд. науч. конф. (г. Белгород 23 – 24 января 2009 года). – Белгород: БГУ. – 2009. – С. 210 – 215.
    69. Бережная С. В. Д. Яворницький і Харківщина / С. В. Бережна // «Учитель». Люди. Факти. Події. – Харків: ХНПУ. – 2011. – С. 85 – 86.
    70. Бердяев Н. А. Философия неравенства / Н. А. Бердяев. – М.: Наука, 1994. – 148 с.
    71. Бех І. Духовні цінності в розвитку особистості / І.Бех // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 124 – 130.
    72. Бжезінський З. Україна у геостратегічному контексті / З. Бжезінський; [пер. с англ. А. Іващенка]. – К.: Києво- Могилянська академія, 2006. – 102 с.
    73. Блок М. Апология истории или Ремесло історика / М. Блок. [пер. М. Лысенко]. – М.: Наука, 1979. – 280 с.
    74. Бодрийяр Ж. Иллюзия конца или прекращение событий / Ж. Бодрийяр // РЖ ИНИОН РАН. – Сер. 3. Философия. – 1998. – № 3. – С. 23 – 34.
    75. Болингброк Г. Письма об изучении и пользе истории / Г. Болингброк. – М.: Наука, 1978. – 358 с.
    76. Бондарев А. Альтернативная история в контексте естественнонаучной парадигмы / А.Бондарев // Фигури истории, або «общие места» историографии. – Спб: АНТЕКС., 2005. – С. 7 – 18.
    77. Боплан Г. Опис України. Меріме П. Українські козаки та їх останні гетьмани:Богдан Хмельницький / Г. Боплан. – Львів: Каменяр, 1990. – 301 с.
    78. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. XV – XVIII вв.: В 3 т. / Ф. Бродель – М.: Прогресс, 1986 – 1992.
    79. Бруннер Е. О христианском обосновании государства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mb-soft.com/belive/trc /histosim.htv
    80. Бультман Р. Новый Завет и мифология: Проблема демифологизации новозаветного провозвестия / Р. Бультман // Вопросы философии. –1992. – Т. 11. – С. 86 – 114.
    81. Бурдье П. За рационалистический історизм / П. Бурдье // Социо-Логос постмодернизма. – М.: Ин-т экспериментальной социологии, 1997. – C. 9 – 29.
    82. Бурлак С. А. Введение в лингвистическую компаративистику / С. А. Бурлак, С. А. Старостин / Московский гос. ун-т имени М.В. Ломоносова; Российский гос. гуманитарный ун-т; Институт восточных культур. Центр компаративистики. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 270 с.
    83. «Бытие и время» Мартина Хайдеггера в философии XX века: Материалы обсуждения книги// Вопросы философии. – 1998. – № 1. – С. 110 – 121.
    84. Бэкон Ф. Новый Органон: Соч.: в 2 томах / Ф. Бэкон. – М.: Мысль, 1977–1978. – Т. 2. – 575 с.
    85. Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук: Соч. в 2 томах / Ф.Бэкон – М.: Мысль, 1977–1978. – Т.1. – 567 с.
    86. Вайнштейн С. И. Историческая этнография в структуре этнографической науки/ С.И. Вайнштейн // Советская этнография. – 1987. – № 4. – С. 7 – 14.
    87. Валлерстайн И. Анализ мировых систем / И. Валлерстайн. – М.: Наука, 2006. – 186 с.
    88. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого / Б. Вальденфельс. – К.: Думка, 2004. – 189 с.
    89. Вайсштайн У. Порівняння літератури з іншими видами мистецтв / У. Вайсштайн // Сучасна літературна компаративістика: стратегія і методи. Антологія. М.: Наука, 1998. – С. 367 – 385.
    90. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология ХХІ века / И. Валлерстайн. – М.: Логос, 2004. – 169 с.
    91. Вальденфельс Б. Міркування щодо генеалогії культури / Б. Вальденфельс; [пер. з нім. В. Кебуладзе] // Філософська думка. – 2009. – № 1. – С. 13 – 26.
    92. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії з феноменології Чужого / Б. Вальденфельс. – К. : ППС, 2004. – 206 с.
    93. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
    94. Вебер М. Самосознание европейской культуры ХХ века: мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе / Макс Вебер . – М. : Политиздат, 1991. – 135 с.
    95. Вельш В. «Постмодерн». Генеалогия и значение одного спорного понятия / В. Вельш // Путь. Международ. филос. журнал. – 1992. – № 1. – С. 109 – 136.
    96. Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций / Вико Дж. – К.: REEL book, 1994. – 618 с.
    97. Винарчук Т. В. Українська компаративістика у пошуках європейського контексту вітчизняної історії / Т. В. Винарчук // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2002. – Вип. XV. – С. 133 – 143.
    98. Виндельбанд В. Куно Фішер: памятная речь на траурном митинге Университета в городском зале Гейдельберга 23 июля 1907/ Вільгельм Віндельбанд: [пер. с нем.] // История новой философии: Введение в историю новой философии; Фрэнсис Бэкон Верлуамский/ К. Фишер. – М.: АСТ, 2003. – 348 с.
    99. Висоцька Н. О. Дискусійні питання мультикультуралізму в американському соціумі / Н. О. Висоцька // Концепція мультикультуралізму. – К. : Стилос, 2005. – С. 16 – 29.
    100. Витгенштейн Л. Философские исследования / Л. Витгенштейн; [пер. с нем. М. Козловой]. Философские работы. Ч. 1. – М. : Гнозис, 1994. – 297 с.
    101. Вища освіта України і постнекласична наука: можливості синергетичного наближення: програма науково-практичної конференції / [В. П. Андрущенко, Л. С. Горбунова, І. С. Добронравова]. – К.: Знання України, 2002. – 39 с.
    102. Водолагин А. Мировая история в интерпретации Мартина Хайдеггера (к 100-летию со дня рождения) / А. Водолагин // Философские науки. – 1989. – № 9. – С . 44 – 53.
    103. Вольтер М. Статьи и материалы / М. Вольтер // Под ред. М. П. Алексеева. – Л.: АСТ, 1997. – 421 с.
    104. Время и история // Анналы на рубеже веков: антология. – М.: Наука, 2002. – С. 157 – 159.
    105. Высокова В. В. Что такое компаративная история / В. В. Высокова // Европа в контексте диалога Запада и Востока в новое и новейшее время : мат. межвуз. науч. конф. (Екатеринбург 10–11 апреля 1998 г.) – Екатеринбург, 1998. – С. 42 – 44.
    106. Вяткіна Н. Б. Теорія ментальностей з погляду онтології / Н. Б. Вяткіна // Проблеми теорії ментальності / Н. Б. Вяткіна, М. В. Попович, І. В. Кисляковська. – К.: Наукова думка, 2006. – С.53 – 74.
    107. Габермас Ю. До легітимації через права людини / Ю. Габермас; [пер. з нім. М. Култаєвої, Л. Ситніченко]. – К.: Український філософський фонд, 1999. – С. 52 – 62.
    108. Гайденко П. П. Время и вечность: парадоксы континуума / Гайденко П. П. // Вопросы философии. - 2000. - № 6. – С. 21 – 32.
    109. Гантінґгон С. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку / С. Гантінґгон. – Львів: Каменяр, 2006. – 170 с.
    110. Гвардини Р. Конец нового времени/ Р. Гвардини // Вопросы философии. – 1990. – № 4. – С. 127 – 163.
    111. Гегель Г. В. Лекции по философии истории / Г. В. Гегель; [пер. с нем. А. Водена; ред. изд. Н. Никитина]. – Спб.: Наука, 2000. – 477 с.
    112. Гегель Г. В. Философия истории. / Г. В. Гегель // Философия истории: Антология : Учеб. пособие для студентов гуманит. вузов / Г. В. Гегель; Сост., ред. и вступ. ст. Ю. А. Кимелева. – М.: Аспект Пресс, 1995. – С. 70 – 99.
    113. Геортер М. Я. Століття ХХ і світ / М. Я. Геортер. – М.: Наука, Т. 1. – 1996. – 311 с.
    114. Гердер И. Идеи к философии истории человечества / И. Гердер; Пер. с нем. – М.: Наука, 1977. – 70 с.
    115. Гердер И. Философия истории. Избранные сочинения / И. Гердер. – М. – Л.: Аспект Пресс, 1959. – 276 с.
    116. Геродот. История: В 9 кн. [В 2 т.] / Геродот. – М.: Ладомир, 1985–1986. – 220 с.
    117. Гете И. В. Фауст / И. В. Гете. – М.: Художественная литература, 1957. – 619 с.
    118. Гефтер М. Я. Многоукладность - характеристика целого / М. Я. Гефтер // Вопросы истории капиталистической России. – Свердловск, 1972. – 231 с.
    119. Гідденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя / Е. Гідденс. – К.: Думка, 2004. – 254 с.
    120. Гинзбург К. Сыр и черви. Картина мира одного мельника, жившего в XVIв./ К. Гинзбург. – М.:, РОССПЭН. – 2000. – 272 с.
    121. Гирц К. Интерпретация культур/ К. Гирц. – М.: РОСПЭН, 2004. – 181 с.
    122. Гладкий Ю. Глобалистика: трудный путь становления / Ю. Гладкий // Мировая экономика и международные отношения. – № 2. – 1994. – С. 16 – 24.
    123. Глюксман А. Философия ненависти/ А.Глюксман – М.: АСТ, 2006. – 180с.
    124. Гоббс Т. Человеческая природа / Т. Гоббс // Гоббс Т. Сочинение в двух томах. – М.: Наука, 1989. – Т. 1. – 321 с.
    125. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Головаха Е. И., Кроник А .А. – К.: Думка, 1984. – 174 с.
    126. Голік Л. Полікультурна освіта в Україні / Л.Голік, Т.Клинченко, М.Красовицький, Г.Левченко // Завуч. – 1999. – № 29/35. – С. 18 – 21.
    127. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин / П. Голубенко. – К.: Дніпро, 1993. – 447 с.
    128. Голубович И.В. Биография: силуэт на фоне Humanities (Методология анализа в социогуманитарном знании) / И.В. Голубович – Одесса: ФЛП Фридман А.С., 2008. – 372 с.
    129. Горський В. С. Україна – Європа: погляд з обох боків / В. С. Горський // Універсальні виміри української культури. – Одеса, 2000. – С. 16 – 38.
    130. Гофф Ж. Средневековый мир воображаемого/ Ж Гофф / Пер. с фр. / Общ. ред. С. К. Цатуровой. — М.: Изд. группа «Прогресс», 2001. – 440 с.
    131. Грабовский С. Політична ситуація в Україні: спроба концептуального прогнозу / С. Грабовский // Сучасність.  1999.  №4. – С. 49 – 59.
    132. Грабовський С. Українська людина у вимірах ХХ століття : до постановки проблеми / Сергій Грабовський. – К.: Київське братство, 1997. – 118 с.
    133. Грачотті С. Українська культура XVII ст. і Європа / С. Грачотті // Україна XVII ст. між Заходом та Сходом: мат. I-го укр.- італ. симп. (13- 16 вересня 1994 року, Київ) /Ін-т літ. Ім.. Т.Г. Шевченка НАН України, фундація Джоржо Чіні, Укр. Міжн. Комітет з питань науки і культури при НАН України-К.: Ін- т літ. ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 1996. – С. 1 – 33.
    134. Грей А. Сталин. Личность в истории. Троцкий Л. Сталин/ А. Грей, пер. с англ. С. А. Некипелова, В. В. Ходорченко и др.– М.: «Интердайджест», 1995. – 368 с.
    135. Грицак Я. Й. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX–XX ст. / Я. Й. Грицак. ― К. : Генеза, 2000. ― 360 с.
    136. Грицик Л. Українська компаративістика: концептуальні проекції / Л. Грицик. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. – 216 с.
    137. Грушевський М. Історія України / М. Грушевський. – К.: Думка, 1991. – 287 с.
    138. Грязнов А. Ф. «Постмодерн взбодрил аналитическую философию» / А. Ф. Грязнов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ruthenia.ru/logos/number/1999_08/1999_8_03.html.
    139. Грязнов А. Ф. Эволюция философских взглядов Л. Витгенштейна. Критический анализ / А. Ф. Грязнов. – М.: Из-во МГУ, 1985. – 172 с.
    140. Гумилев Л. Н. География этноса в исторический период / Л. Н. Гумилев. – Л.: Апостиль, 1990. – 245 с.
    141. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилев .  М.: Гидрометеоиздат, 1990. – 640 с.
    142. Гуревич А. Я. Двоякая ответственность історика / А. Я. Гуревич // Новая и новейшая история. – 1997 – . №5. – С. 43 – 49.
    143. Гуревич А. Я. Историк конца XX века в поисках метода / А. Я. Гуревич // Одиссей. Человек в истории: Ремесло историка на исходе XX века / гл. ред. А. Я. Гуревич – М.: Coda, 1996. – С. 5 – 10.
    144. Гуревич А. Я. Историческая антропология: проблемы социальной и культурной истории. / Гуревич А. Я. // Вестник Академии наук СССР. – 1989. – № 7. – С. 71 – 78.
    145. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры / А. Я. Гуревич. – М.: Наука, 1984. – 287 с.
    146. Гуревич А. Я. Ментальность / А. Я. Гуревич // 50/50. Опыт словаря нового мышления / Под ред. Ю. Афанасьева и М.: Ферро, 1986. – 456с.
    147. Гуревич А. Я. Об исторической закономерности // Философские проблемы исторической науки. – М.: Наука, 1969
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины