СОЦІАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ : СОЦИАЛЬНО-антропологические ОСНОВЫ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ ЭТИКИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет будівництва і архітектури

На правах рукопису

ЦОЙ ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 111.32+172

СОЦІАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ

09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філософських наук

Науковий керівник
Чорноморденко Іван Васильович
доктор філософських наук, професор

Київ — 2012

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ПІЗНАННІ
1.1. “Екологізація” сучасного наукового пізнання.................................................10
1.2. Виокремлення елементів екологічної етики в науковому пізнанні...............29
1.3. Сутнісний зв’язок етики та екологічної етики................................................44
Висновки до розділу..................................................................................................61
РОЗДІЛ ІІ. СОЦІАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ В КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОМУ ВИМІРІ
2.1. Антропологічні передумови екологічної етики..............................................63
2.2. Розвиток взаємовідносин людини та природи в індустріальному суспільстві..................................................................................................................87
2.3. Роль екологічної етики в становленні інформаційного
суспільства...............................................................................................................105
Висновки до розділу................................................................................................131
РОЗДІЛ ІІІ. ФОРМУВАНННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
3.1. Специфіка екологічної ситуації в Україні......................................................133
3.2. Екологічна етика і формування еко-майбутнього України..........................147
Висновки до розділу................................................................................................164
ВИСНОВКИ.............................................................................................................166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................169

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Взаємовідносини людини і природи ускладнювалися в процесі історично-суспільного розвитку людства. Але ХХ сторіччя виявило інший бік небаченої могутності, якої набула людина в перетворенні природи. Людство входить в ХХІ сторіччя з великими науково-технічними та культурними досягненнями і з планетарними проблемами негативного, загрозливого характеру, які є наслідком процесу цивілізаційного розвитку. Наслідки негативного впливу на навколишнє природне середовище актуалізували потребу перегляду місця і ролі людини в Універсумі та сприяли формуванню нових стандартів пізнання, які б враховували сучасні екологічні реалії.
Хоча засади етичного ставлення до природи і мали місце на кожному етапі історії людства, але лише становлення техногенної цивілізації визначило екологічну проблему як антропологічну. Наразі одним із найважливіших завдань сучасної практичної філософії став пошук теоретичних та практичних засобів гармонізації взаємовідносин людини і природи, які забезпечать подальший розвиток та існування людської цивілізації в навколишньому природному середовищі. В якості таких основ виступає саме екологічна етика. Вона актуалізує вимогу переосмислення ціннісних орієнтацій буття людини і визначення пріоритетних моральнісних засад в ієрархії цінностей сучасного суспільства. Стає вкрай актуальним розглядати людську особистість в її цілісності та сукупності з її життєвими умовами, з реальним простором та часом, де відбувається буття людини. Проблеми екології та екологічної етики, за звичай, у сучасній літературі розглядаються надто фрагментарно. Як правило, увага дослідників концентрується на шкідливих наслідках виробництва і небезпечних для природного оточення технологій, на інтенсивному розвитку економіки, проблемах демографії, енергетики, утилізації відходів, нераціональному природокористуванні тощо. На антропологічні аспекти цієї проблематики, де поєднується вітальне й духовне, увага приділяється недостатньо, хоча все це має безпосередній стосунок до антропології. Більш того, саме антропологічний підхід їх об’єднує в єдине концептуальне поле. З іншого боку, розвиток сучасного знання про людину вимагає врахування екологічної складової.
Проблематика, пов’язана із дослідженням феномену екології та екологічної етики, розробляється досить активно. Оцінка діяльності сучасної людини в контексті численних і прогресуючих проявів деструктивних наслідків науково-технічного прогресу досліджувалась у працях Г. Арендта, У. Бека, Г. Брундтланда, Ю. Габермаса, Ф. Гіренка, Е. Гірусова, А. Гора, В. Гьосле, Х. Ортеги-і-Гассета, О. Тоффлера, Ф. Фукуями та ін. Визначальна роль в осмисленні цієї проблеми належить представникам Римського клубу (Е. Вайцзеккер, Д. Габор, Б. Гаврилишин, А. Кінг, Е. Ласло, Д. Медоуз, М. Мессерович, Е. Пестель, А. Печчеї, Ян Тінберген, Дж. Форрестер, Б. Шнайдер та ін.).
Формування сучасних уявлень про екологічну проблематику та етичні й антропологічні її аспекти стимулювалися еволюційними розвідками Ч. Дарвіна, В. Вернадського, П. Кропоткіна, Е. Леруа, Г. Спенсера, П. Тейяр де Шардена, К. Лоренца, Дж. Хакслі та ін.
Значної ваги проблема “людина-природа” набула в етико-філософських підходах власне до феномену людини та людської діяльності, де виявлялася сутність людського ставлення до природи, що також включає в себе морально-етичну складову (Н. Аббаньяно, К.-О. Апель, Р. Атфілд, Б. Каллікотт, Ю.Харгроув, Р. Неш, Х. Ролстон ІІІ, М. Бердяєв, М. Вебер, І. Кант, Г. Йонас, К. М. Маєр-Абіх, М. Моісеєв, Е. Морен, П. Сорокін, Г. Торо, О. Тоффлер, Е . Фромм, А. Швейцер, А. Шопенгауер, Д. Юм та ін.).
Історія становлення людського роду здійснювалась в певних екологічних умовах, на що звертали увагу В. Алексєєв, О. Гумбольдт, Л. Гумільов, І. Забєлін, І. Круть, К. Леві-Строс, Е. Морен та ін. Упродовж історії людства так чи інакше відбувалося формування певних етичних принципів у стосунках із природним середовищем. На етико-екологічний аспект антропологічної проблематики звертали увагу такі класичні філософські антропологи як М. Шелер, А. Гелен та Х. Плеснер. Яскраво виражений антропологічний контекст ми знаходимо в працях засновників екологічної етики О. Леопольда та А. Швейцера. Істотну роль щодо світоглядно-антропологічних підвалин екологічної етики відіграли фрагменти праць Н. Аббаньяно, Н. Григор’євої, А. Гусейнова, В. Гьосле, К. М. Маєр-Абіха, А. Єрмоленка, Г. Йонаса, В. Казначеєва, В. Кутирьова, М. Моісеєва, М. Ожевана, А. Печчеї, В. Табачковського, І. Фролова, Б. Юдіна та ін.
Нарешті у 60-тих роках ХХ сторіччя з’являється еволюційна антропологія– екологічний напрямок, що досліджує адаптивні зміни популяцій людини, детерміновані мінливими природними умовами (В. Алексеєв, Т. Алексеєва, А. Гіляров, В. Казначеєв, Л. Кайданов, Б. Нікітюк, Дж. Теннер, Г. Сельє, Дж. Уайнер, Р. Фаулі, Дж. Харрісон, О. Яблоков та ін.). Формується екологічна антропологія, що має своїм предметом вивчення умов існування людини в природному середовищі та стає своєрідним епіцентром її дослідницького поля.
Нові світоглядні ідеї екологічної етики у культурологічному та світоглядному аспекті набули подальшого розвитку в новітній українській філософській думці у контексті різноманітних дослідницьких напрямів (В. Борейко, Л. Василенко, В. Деркач, В. Єрмолаєва, С. Кравченко, А. Корабльова, А. Матвійчук, Ф. Худушин та ін.), які в етико-екологічному ракурсі з’ясовують оптимальні шляхи взаємодії людини, природи і суспільства. Зокрема, українськими вченими розробляється гуманітарно-культурна складова екологічної проблематики в аспектах: екологічної антропології (В. Крисаченко, М. Ожеван); екологічної етики (А. Єрмоленко, М. Кисельов, Т. Гардашук, В. Кулініченко, С. Кримський, Г. Марушевький, О. Рихліцька), екологічної філософії (І. Грабовська, Ф. Канак, М. Кисельов, В. Онопрієнко), екополітики (А. Толстоухов, М. Хилько), екологічної освіти (О. Салтовський, Л. Юрченко), аналіз методологічних принципів екологічних досліджень у контексті трансформації загальнонаукової парадигми (М. Булатов, І. Добронравова, М. Голубець, К. Жоль, В. Межжерін, Л. Сидоренко), .
Вагоме значення в осмисленні етико-екологічної проблематики, зокрема в усвідомленні самоцінності життя та необхідності узгодженого розвитку людини та навколишнього природного середовища, мають дослідження Р. Апресяна, Ю. Бондаренка, А. Гусейнова, О. Дробницького, В. Іванова, А. Скрипника, а також праці сучасних українських дослідників: Т. Аболіної, О. Кисельової, О. Левицької, В. Малахова, В. Сіверса, О. Шинкаренко та ін.
Водночас, цілісне дослідження спектру проблем екологічної етики в контексті соціально-антропологічного підходу залишається актуальним і потребує більш глибокого подальшого вивчення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Київського національного університету будівництва та архітектури. Дисертація виконана у відповідності до наукової програми “Філософія і культура в контексті часу” в межах планової науково-дослідницької теми кафедри філософії Київського національного університету будівництва та архітектури “Особливості сучасної філософсько-методологічної культури” (номер державної реєстрації 0105000638), що входить до плану наукових досліджень на замовлення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
Мета і завдання дослідження полягає в системному та послідовному дослідженні специфіки формування соціально-антропологічних засад екологічної етики в контексті сучасного соціокультурного простору. Визначена мета досягалася шляхом вирішення наступних завдань:
- виявити сутність “екологізації” сучасного наукового пізнання та причини виникнення й актуалізації проблем екологічної етики;
- проаналізувати філософсько-світоглядні та антропологічні засади становлення моральних аспектів відношення “людина-природа”, що складають онтологічні підвалини екологічної етики;
- розглянути генезис та еволюцію моральних норм і критеріїв у ставленні до природи в процесі суспільно-історичного поступу людства;
- дослідити морально-етичні тенденції та підходи до гуманізації природи як однієї з головних умов розвитку та функціонування людини та суспільства на сучасному етапі;
- виокремити сучасні тенденції розвитку екологічної етики;
- обґрунтувати конкретні заходи гармонізації відносин людини з природою у співвідношенні з соціальними та морально-духовними чинниками;
- з’ясувати можливі шляхи формування прийнятного еко-майбутнього України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є етично орієнтована система взаємовідносин людини і природи та подальший процес екологізації людської діяльності.
Предметом дослідження є генеза і розвиток соціально – антропологічних засад екологічної етики.
Методи дослідження. Головним методологічним інструментарієм дослідження стали наступні методи: ретроспективний, порівняльний, структурно-функціональний, реконструкції, передбачення, а також міждисциплінарний підхід.
Зокрема, застосування ретроспективного методу та методу реконструкції надало змогу дослідити еволюцію проблемного поля екологічного знання ще від “доекологічного” етапу до Е. Геккеля й аж до сьогодення; визначити роль класичних концепцій етики, антропології, теорії еволюції та ноосфери у становленні феномену екологічної етики. Порівняльний метод дозволив зробити суттєві уточнення сфер дотичності етики та екологічної етики, соціальної та антропологічної екологій, соціогуманітарного та природничо-наукового знання. Структурно-функціональний метод надав можливість уточнити складну й малодосліджену ситуацію із переплетенням екологічних, етичних, соціальних реалій, а метод передбачення – визначитись із перспективами еко-майбутнього України.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у системному підході до аналізу формування соціально-антропологічних засад екологічної етики.
Новизну дисертації розкрито у таких положеннях, які виносяться на захист:
вперше:
– виокремлено головні тенденції, які актуалізують потребу переосмислення головних морально-етичних засад життєдіяльності людини та суспільства; зокрема, комплексне використання антропологічного, еволюційного, етичного підходів до вирішення екологічних проблем в режимі коеволюції. Наразі стає вкрай актуальним розглядати людську особистість в її цілісності та сукупності з її життєвими умовами, з реальним простором та часом, де відбувається реальне буття людини;
– показано, що соціо-антропологічний підхід до осмислення проблем екологічної етики сприяє їх конкретизації та інтеграції в єдине концептуальне поле, а, власне, антропологічні дослідження потребують врахування здобутків екології та екологічної етики. Без усвідомлення сутності та природи людини, складних процесів адаптації до природних та соціальних умов, які постійно змінюються, ефективно вирішувати екологічні та етико-екологічні проблеми неможливо;
– з’ясовано, що екологічна етика відіграє надзвичайно важливу роль в осягненні феномену людини як певної цілісності. До сьогодні науки про людину мали чітке розмежування на природничі та соціогуманітарні дисципліни. Екологічна етика прагне подолати цей поділ і стати універсальною етикою людської діяльності у взаємовідношенні людини та природи, виступаючи закономірним етапом розвитку етичної думки;
дістало подальшого розвитку:
– положення, що одним з ефективних шляхів виходу з екологічної кризи є вироблення нових засобів загальнонаукової та філософської рефлексії та створення на цій базі ефективної системи екологічної освіти та екологічного виховання, здатної сформувати нову світоглядну парадигму в свідомості кожної людини на основі критичного аналізу історичного досвіду людства та адекватного використання цього досвіду в ході подальшого поступу цивілізації;
– аргументація, що крізь призму екологічного контексту національна культура постає не лише спадком історичного минулого, а й важливою передумовою формування майбутнього, яке поєднує в собі набутий етносом досвід та наявний спектр соціоприродних умов. Тому українська традиція може стати тим підґрунтям, на якому можна усвідомити природне оточення як етносну цінність. Наразі екологічна культура не може не спиратись на етнічні традиції та етнічний досвід бережливого ставлення до природи;
– ідея, що еко-майбутнє людства і України зокрема є інтегральним феноменом, в якому наукові дослідження поєднуються зі світоглядною орієнтацією, етичними принципами та культурним оцінюванням. Екологічна етика перетворюється на один з епіцентрів формування нової загальнолюдської культури, що має об’єднати всіх людей нашої планети в їх позитивному ставленні до світу природи як до самоцінності, та прагненні до гідного еко-майбутнього.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у залученні до наукового обігу низки нових понять та підходів, що характеризують сучасну екологічну етику загалом і соціо-антропологічного підходу зокрема, який дозволяє конкретизувати складні й суперечливі проблеми екологічної етики, враховуючи вітальні аспекти природи людини.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в навчальному процесі при підготовці та викладанні нормативних та спеціальних курсів із філософії, філософії науки, філософської антропології, екології та екологічної етики.
Особистий внесок здобувача. Дисертація і всі опубліковані матеріали виконані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях та науково-теоретичних семінарах кафедри філософії Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА); науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів КНУБА (Київ, 2008, 2009, 2010); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті (Харків, 2008, 2009, 2010); науково-практичній конференції “Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави та громадського суспільства (Одеса – 2008, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції” (Київ, 2008, 2009).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації висвітлені у наукових публікаціях, з них 5 опубліковані у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові із філософії, та 10 тезах доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасна екологічна криза є наслідком бурхливого розвитку науки та техніки в ХХ–ХХІ сторіччях, які надали людині абсолютної влади на планеті Земля та забезпечили глобальні можливості для перетворення, облаштування природного світу для своїх потреб. Але нині знання, що накопичило людство впродовж всього історичного поступу, стають джерелом як потенційних благ, так і загроз людському буттю як такому. Наука стала засобом підкорення людиною природного світу, що остаточно призвело до протистояння світу людини та світу природи. Саме це актуалізувало потребу в переосмисленні засад класичної науки, її екологізації. Одним із визначальних чинників у перебудові засад сучасної науки і формуванні новітніх стандартів пізнання є результати екологічних досліджень, вагомість яких для сьогодення надають їм загальнонаукового статусу і впливають на формування когнітивних стратегем не лише природознавства, а й наук соціогуманітарного циклу.
Нині екологія досліджує питання місця людини в планетній екосистемі – біосфері, зокрема проблему моральнісного ставлення людини до природи. Саме тому, проблемне поле сучасної екології стає близьким до предмету філософії, філософської антропології та етики. Внаслідок цього і формується екологічна етика – філософська дисципліна, яка з позицій етики як гуманітарної системи знання, розглядає всю наукову проблематику, що потрапляє у предметне поле екології як соціоприродної науки.
Екологічна етика є універсальною етикою людської діяльності у взаємовідношенні людини та природи і виступає закономірним етапом розвитку етики класичної, оскільки в якості моральнісних проблем регулює не лише соціальні зв’язки людей, але й формує нові засади відношення людини до будь-якої іншої форми життя.
Актуалізуючи проблеми навколишнього природного середовища, екологічна етика створює необхідні передумови збереження та подальшого розвитку як природного, так і людського буття. Наразі науки про людину мають враховувати сучасні екологічні проблеми, оскільки буття людини здійснюється в певних екологічних умовах.
Упродовж історії людства так чи інакше відбувалося формування етичних принципів у стосунках із природним середовищем. Кожному історичному етапу людської цивілізації відповідає певна форма і рівень взаємодії людини з навколишнім природним середовищем, яка ускладнюється з розвитком суспільства. В результаті такого ускладнення в межах екологічної етики нині сформувалися такі напрямки як екоцентризм, біоцентризм, біорегіоналізм, екофемінізм, “етика відповідальності” та “глибинна” екологія. Засадничими для цих філософських розробок є ідея самоцінності іншого; ідея єдності людини і природи; пошуку динамічної рівноваги між діяльністю людини і природними біогеоценозами, що сприяє розв’язанню сьогоднішньої екологічної кризи; подоланню відчуження людини від природи; виробленню екологічного світогляду та етико-екологічного імперативу людського буття.
Одним із ефективних шляхів впровадження ідей екологічної етики в життєдіяльність людства є екологічна освіта та екологічне виховання. Основною метою яких є формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як до універсальної, унікальної цінності.
В Україні склалася вкрай нераціональна структура природокористування
і управління соціально-економічним розвитком держави, яка в цілому
є неефективною й екологічно небезпечною. Деформована структура економіки також посилює негативні прояви. Тому для нашої держави необхідністю є така стратегія розвитку, яка спирається на власні ресурси і прямує курсом модернізації, що базується на свідомій цілеспрямованій адаптації найпередовіших науково-технічних досягнень до традиційних для суспільства соціокультурних реалій, до національних традицій. Надзвичайно багата українська етнічна традиція має яскраво виражені “екофільні” традиції, тому вона може стати тим підґрунтям, на якому можна формувати необхідне нині нове розуміння природи та відповідного моральнісного ставлення до навколишнього природного середовища.
На думку дисертанта, реалізація моделі сталого розвитку в Україні лише починається, але нашій державі вкрай необхідна послідовна стратегія, спрямована на втілення в реальну практику господарювання й суспільного життя нових принципів, для забезпечення належного рівня життя населення і відтворення навколишнього природного середовища. Успіх сталого соціально-економічного розвитку залежить від розуміння першочерговості вирішення саме екологічних проблем не лише в межах окремої держави чи регіону, а в планетарному масштабі. У зв’язку з чим продуктивною може бути запропонована українськими вченими Екологічна Конституція Землі.
Формування безпечного еко-майбутнього пов’язується з екологічним виміром світоглядної революції, що веде до нових сценаріїв людського майбутнього, і призводить до чергової революційної зміни в масштабах соціального життя як необхідної передумови еко-майбутнього світового співтовариства взагалі і України зокрема. Екологічна етика перетворюється на один з епіцентрів формування нової загальнолюдської культури, що має об’єднати всіх людей нашої планети в їх позитивному ставленні до світу як до самоцінності, в їх прагненні до гідного еко-майбутнього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Августин А. Исповедь / А. Августин – М. : Ренессанс,1991. – 486 с.
2. Аверинцев С. С. София-Логос : Словарь / С. Аверинцев. – К. : Дух і Літера, 2001. – 460 с. – Бібліогр.: с. 440 – 461.
3. Аковецкий В. Экологический бум. Агрокосмос и ноосфера / В. Аковецкий. – М. : Недра, 1989. – 96 с.
4. Аксенов Г. Личность есть драгоцейнешая, величайшая ценность / Г. Аксенов. – М. : Знание, 1990. – 63 с.(В. Вернадский: ноосфера, творчество, нравственность).
5. Алексеев В. Природа и общество: этапы взаимодействия / В. Алексеев. – М. : МНЭП, – 1998. – 189 с.
6. Алексеенко И. Последняя цивилизация? / И. Алексеенко, Л. Кейсевич – К. : Наукова думка, 1997. – 410 с. (Человек. Общество. Природа).
7. Античная мудрость: 120 философов. В 2 т. – Симферополь : Реноме, 1997. – Т. 1. – 129 с.
8. Антология мировой философии. В 4 т. – М. : Мысль, 1969, – Т. 1. – 576 с.
9. Антология ненасилия – Москва-Бостон. : Голубка, 1992. – 256 с.
10. Антология философской мысли / [сост. С. Г. Семенова, А. Г. Гачева] –
М. : Педагогика-Пресс, 1993. – 368 с.
11. Апель К.О. Етноетика та універсалістська макроетика: суперечність чи доповняльність / К. О. Апель // Політична думка. – 1994. – №3-4. – С. 118, С. 85 – 92.
12. Апресян Р. Добро и польза / Р. Апресян. // Этическая мысль - М. : Республика, 1991. – С. 14 – 37.
13. Аристотель. Сочинения: В 4 т. / Аристотель. – АН СССР, Институт Философии. – М. : Мысль, 1981. – Т. 3. – 613 с.
14. Аристотель. Этика: Пер.с греч. / Аристотель. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2002. – 492 с.
15. Афиногенов Д. Свобода, наука, природа (Об истоках глобального экологического кризиса) / Д. Афиногенов. // Общественные науки и современность. – М. : Наука, 2001. – №4. – С. 149 – 159.
16. Ахутин А. В. Понятие «природа» в античности и в Новое время («фюзис» и «натура»). / А. Ахутин. – М. : Наука, 1988. – 208 с.
17. Бауер М. Методологія екологічної освіти / М. Бауер. – Чернівці : Крайова освіта, 2000. – 320 с.
18. Бганба-Церера В. Экологические проблемы: философские основы и пути решения / В. Бганба-Церера. – М. : 1994.– 43 с.
19. Бевзенко Л. Стили жизни переходного общества / Л. Бевзенко. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2008. – 144 с.
20. Бекон Ф. Сочинения. В 2 т. / Ф. Бекон. – М. : Мысль, 1971. – Т. 1. – 1971 590 с.
21. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл – М. : Academia, 1999. – 956 с.
22. Бердяев Н. О назначение человека / Н. Бердяев. – М. : Республика, 1993. –382 с.
23. Бердяев Н. Смысл истории / Н. Бердяев. – М. : Мысль, 1990. –
175 с.
24. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек. – М. : Прогресс, Традиция, 2000. – 383 с.
25. Білявський Г. О. Основи загальної екології / Білявський Г. О.,
Падун М. М., Фурдуй Р. С. – К. : Либідь, 1995. – 303 с.
26. Бондаренко Ю. А. Человек, Судьба, Вселенная глазами мудрецов / Ю. Бондаренко. – М. : Школа-Пресс, 1994. – 240 с.
27. Бор Н. Атомная физика и человеческое познание /Н. Бор. – М. : Прогрес, 1961. – 152 с.
28. Борейко В. Е. Зарубежные философы дикой природы / В. Е. Борейко,
Е. В. Поминова. - К. : Киевский эколого-культурный центр, 2000. – 124 с.
29. Борейко В.Е. Прорыв в экологическую этику / В. Борейко. – К. : Киевский эколого-культурный центр,1999. – 128 с.
30. Борейко В. Е. Экологическая этика / В. Борейко. – М. : Издательство МНЭП, 2002. – 112 с.
31. Братерська-Дронь М. Т. Етика космізму: проблема людських стосунків / М. Братерська-Дронь. - К. : Парламентське видавництво, 2002. – 262 с.
32. Брезкун С. Единственный абсолютный императив / С. Брезкун // Международная жизнь – М. : Издание МИД, 1992. – №11-12. – С.119 – 129.
33. Бруно Дж. Диалоги / Дж. Бруно. – М. : Госполитиздат, 1949. – 552 с.
34. Булатов М. О. Філософія ноосфери / М. О. Булатов, К. С. Малєєв ,
В. П. Загороднюк, Л. А. Солонько – К. : Наукова думка, 1995. – 152 с.
35. Буровский А. М. Человек из биосферы. Постнеклассическое знание versus классическая экология / А. Буровский. // Общественные науки и современность. – 1998. – №3. – С. 139 – 149.
36. В предверии философии. Духовные искания древнего человека / Г. Франкфорт, Г. А. Франкфорт, Дж. А. Уилсон, Т. Якобсен. – Санкт-Петербург. : Амфора, 2001. – 313 с.
37. Варвянский С. М. Человек и современный экологический кризис / С. Варвянский. – М. : Логос, 1997. – 157 с.
38. Василенко Л.И. Экологическая этика: от натурализма к философскому персонализму / Л. Василенко // Вопросы философии. – 1995. – №3. – С. 37 – 42.
39. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М. : Прогресс, 1990. –
696 с.
40. Вейдле В. В. Умирание искусства /В. Вейдле. – СПб. : «Аксиома, Мифрил», 1996. – 336 с.
41. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. Вернадский. – М. : Наука, 1989. – 264 с.
42. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление / В. Вернадский. – М. : Наука, 1991. – 272 с.
43. Вернадский В. И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетное явление. – Кн. 2 / В. Вернадский. – М. : Наука, 1977. – 191 с.
44. Вернадский В. И. Живое вещество и биосфера / В. Вернадский. – М. : Наука, 1994. – 617 с.
45. Вернадский В. И. Несколько слов о ноосфере / В. Вернадский // Научная мысль как планетное явление. – М. : Наука, 1991. С. 235 – 242
46. Вернадский В. И. Война и прогресс науки / В. Вернадский // Начало и вечность жизни. – М. : Наука, 1989. – С. 125
47. Вільдман І. Л. Екологія і духовність / І. Л. Вільдман, О. О. Гаца. – К. : КМЦ, 2000. – 44 с.
48. Вовк С. М. Онтологічні основи природознавства / С. Вовк. – Чернівці. : Рута, 2002. – 167 с.
49. Всероссийская научно-практическая конференция. Экология и экономика: региональные проблемы перехода к устойчивому развитию. Взгляд в ХХ1 в. Т.1. Доклады. – Кемерово.: Кузбассвузиздат,1997. – 232 с.
50. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє : до ефективніших суспільств / Б. Гаврилишин. – К. : Основи, 1993. – 238 с.
51. Гайденко П. П. Эволюция понятия науки. / П. Гайденко – М. : Наука, 1980. – №6. – С. 3 – 14.
52. Гардашук Т. В. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст / Т. Гардашук. – К. : Техпринт, 2000. – 126 с.
53. Гардашук Т. В. Концептуальні параметри екологізму / Т. Гардашук. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2005. – 200 с.
54. Гардашук Т. В. Сучасний екологізм: теоретичні засади та практичні імплікації / Т. Гардашук // Практична філософія. – К. : ПАРАПАН, 2001. - №1. – С. 146 – 157.
55. Гегель Ф. Філософія релігії /Ф. Гегель – М. : Мысль, 1975, т. 1. – 529 с.
56. Гейзенберг В. Шаги за горизонт / В. Гейзенберг. – М. : Прогресс, 1987. – 368 с.
57. Гиренок Ф.И. Новое язычество /Ф. Гиренок. // Общественные науки и современность. – 1993. – № 4. – С. 125 – 134.
58. Гиренок Ф.И. Экология. Цивилизация. Ноосфера / Ф. Гиренок. – М. : Наука, 1987. – 182 с.
59. Гиренок Ф. И. Русские космисты / Ф. Гиренок. – М. : Знание, 1990. – 63 с.
60. Гирусов Э. В. Мир в поисках концепции устойчивого развития /
Гирусов Э. В., Платонов Г. В. – М. : Вестник Московского Университета, 1996. - №1. – С. 3 – 14.
61. Глобальная эволюция: философский анализ. – М. : Инфран, 1994. –
152 с.
62. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М.: Прогресс, 1990. – 495 с.
63. Глобальное сообщество : новая система координат (подходы к проблеме). –СПб:Алетейя, 2000. – 320с.
64. Гоббс Т. Человеческая природа /Т. Гоббс. Сочинения в 2 т. – Т.1. – М. : Мысль, 1989. – 622 с.
65. Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери / М. Голубець. – Львів : Поллі, 1997. – 251 с.
66. Гольбах П. А. Избранные произведения. В 2 т. / П. Гольбах. – М. : Соцэкгиз, 1963. – Т. 1. – 715 с.
67. Гор А. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух / А. Гор. – К.: Інтелсфера, 2001. – 404 с.
68. Горелов А. А. Человек-гармония-природа / А. Горелов. – М. : Наука, 1990. – 188 с.
69. Гражданское общество и окружающая среда. – М. : Московский лицей, 2001. – 287 с.
70. Григорьев А. А. Экологические очерки истории прошлого и современности / А. Григорьев. – Ленинград : Наука, 1991. – 246 с.
71. Григорьева Н. Г. Введение в антропологию экоцентричной направленности / Н. Григорьева. – Хабаровск : Издательство ДВГУПС, 2001. – 60 с.
72. Григорьян Б. Т. Человек . Его положение и призвание в современном мире / Б. Григорьян. – М. : Мысль, 1986. – 224 с.
73. Гуманитарные науки в контексте современных проблем / [cб.научных трудов / научн. ред. В. В.Горшков] – Комсомольск на Амуре : 2001. – Ч. 1. – 126 с. (Философия., культура, история).
74. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Гумилев. – М. : Институт ДИ - ДИК, 1997 –611 с.
75. Гусейнов А. Благоговение перед жизнью: Евангелие от Швейцера / Гусейнов А. // Швейцер А. Благоговение перед жизнью. – М. : Прогресс, 1992. – С. 522 – 545.
76. Гусейнов А. А. Золотое правило нравственности / А. Гусейнов. – М. :
Молодая гвардия, 1988. – 271 с.
77. Гусейнов А. А. Этика / Гусейнов А. А., Апресян Р. Г. – М. : Гардарика,
1998. – 461 с.
78. Гусейнов А. А. Социальная природа нравственности / А. Гусейнов. – М. : Изд-во Моск. Ун-та, 1974. – С. 21 – 22
79. Гусейнов А. А. Краткая история этики / Гусейнов А. А., Иррлитц Г. – М.: Мысль, 1987 – 592 с.
80. Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі / Гьосле Вітторіо – К. : Лібра. – 2003. – 248 с.
81. Далай-Лама ХІV. Этика для нового тысячелетия / Далай-Лама ХІV –
Спб.: Центр тибетской культуры и информации, 2001. – 237 с.
82. Данилов-Данильян В. И. Возможна ли “коэволюция природы и
общества?” / В. Данилов-Данильян. // Вопросы философии. – 1998. –
№8. – с. 15 – 25.
83. Данилов-Данильян В. И. Экологический вызов и устойчивое развитие / Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С. – М. : Прогресс–Традиция, 2000. – 413 с.
84. Дарвин Ч. Происхождение человека и половой отбор. Сочинения Т. 5 /
Ч. Дарвин. – М. : Издательство АН СССР, 1953. – 1040 с.
85. Декарт Р. Сочинения.Т. 1. / Р. Декарт – М. : Мысль, 1989. – 654 с.
86. Делокаров К. Х. Экологическое основание кризиса современной
цивилизации / К. Делокаров. // Вестник Российского университета. – 1995. – №2. – С. 11 – 18.
87. Демин В. Н. Русский космизм / В. Демин. // Вестник Московского
Университета. – 1996. – №6. – С. 3 – 18.
88. Демина Т.А. Экология, природопользование, охрана окружающей среды // Т. Демина. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 143
89. Депенчук Н. П. Нравственные аспекты современной экологии /Депенчук Н. П., Дроздова Г. Д. / Интегрирующая функция экологии в
современной науке. – К., 1997. – С. 17-31.
90. Деркач В. Л. Людина і природа: міфи сучасної свідомості та проблема збереження довкілля / В. Деркач. // Філософська думка. – 2000. – № 3. – С. 75 – 98.
91. Дерябо С. Д. Две модели экологии / Дерябо С. Д., Ясвин В. А. //
Человек. – 1998. – №1. – С. 35–50.
92. Добронравова І. С. Норми наукового дослідження в нелінійному природознавстві / І. Добронравова. // Філософська думка. – 1999. – №4. – С. 36– 48.
93. Довкілля і життя: Шляхи оптимізації. [Збірник наукових праць.] – Чернівці : Митець, 1999. – 320 с.
94. Доповідь Міжнародної конференції з проблем і розвитку ВСОП. – Оттава: 1986. – 20 с.
95. Долішній М. Стан навколишнього середовища і його вплив на трудові ресурси Львівської області / Долішній М.,Трегобчук В., Гуцуляк та ін. – Чернівці : Прут, 1999. – С.149 – 150.
96. Досократики : Доэлеатовский и элеатовский периоды / пер. с древнегр. А. Маковельский. – Минск : Харвест, 1999. – 784 с.
97. Дробноход М. Пріорітети стійкого екологічно безпечного розвитку / М. Дробноход. // Освіта і управління. – 1997. – № 3. – С.5 – 18.
98. Думая как гора: на пути к совету всех существ / Пер. с англ. Дж. Сид, Дж. Мейш, П. Флемминг. – М. : Россия молодая, 1994. – 127 с.
99. Духовность и экология: Материалы 2-й научно-практической конференции учащихся школ, студентов, аспирантов и профессорско-
преподавательского состава / М.: Московский госуниверситет
природообустройства, научно-методический центр северного окружного
управления Московского комитета образования, 2001. – 47 с.
100. Екологічна енциклопедія: у 3 т. – Т. 2. [гол.ред. А. Толстоухов]– К. : Цент
екологічної освіти та інформації, – Т.1. – 2006. – 432 с., Т.2. – 2007. – 416 с., Т.3. – 2008. – 472 с.
101. Екологія і освіта. Міжнародна науково-практична конференція. Тези доповідей. – Черкаси.: 1996. – 95 с.
102. Енгельс Р. Диалектика природы / Р. Енгельс. – М. : Политиздат, 1975. –359 с.
103. Ермолаева В. Е. Космизм и экологическая этика
В. Ермолаева. // Общественные науки и современность. – М. : Наука, 1995. – № 4. – С. 118 – 124.
104. Ермолаева В. Е. Ноосфера. Экологическая этика и глубинная экология. // В. Ермолаева Стратегия выживания: космизм и экология. – М., 1997. – С.101 – 110.
105. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія / А. Єрмоленко. – К. : Лібра, 1999. – 488 с.
106. Єрмоленко А. М. Соціальна етика та екологія. Гідність людини – шанування природи. // А. Єрмоленко – К. : Лібра, 2010. – 416 с.
107. Єрмоленко А. М. Екологічна етика: проблеми обгрунтування / Єрмоленко А. М. // Практична філософія. – 2003. – № 2-№3. – С.190-200; С. 133-148.
108. Євдокімова Т.В. Екологія і релігія / Філософія науки, техніки та архітектури: постмодерний проект. Монографія [за ред.д-ра філос. наук В. А. Рижка] – К. :КНУБА, 2002. – С.75 – 80
109. Железнов Ю.Д. Человек в природе и обществе. Введение в эколого-философскую антропологию: Материалы курса/ Ю. Железнов. - М. : МНЭПУ, ОРГС МНЭПУ, 2001. – 295 с.
110. Залыгин С. В. Экология и культура / С. Залыгин. // Новый мир. – 1992. – №9. – С. 3 – 12.
111. Зиммель Г. Избранное: В 2 тт. / Г. Зиммель – М.: Юрист, 1996. – Т. 1. Философия культуры. – 670 с.; – Т.2. Созерцание жизни. – 607 с.
112. Иванов А. В. Духовно-экологическая цивилизация: устои и перспективы / А. Иванов. – Барнаул : Издательство Алтайского госуниверситета, 2001. – 239 с.
113. Иванов В. Г. История этики Древнего мира / В. Иванов. – СПб : Лань, 1997. –256 с.
114. Инглегарт Р. Культурный сдвиг в зрелом индустриальном обществе. / Р. Инглегарт. // Новая постиндустриальная волна на западе. – М. : Academia, 1999, С. 259
115. Иноземцев В. А. Постиндустриальное хозяйство и “постиндустриальное” общество / В. Иноземцев. // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 140 – 152.
116. Іоан Павло ІІ. Мир із богом-Творцем-мир із усім творінням / Іоан Павло ІІ // Ойкумена. – 1990. – №1. – С. 91 – 97.
117. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Г. Йонас. – К. : Лібра, 2001. –399 с.
118. Каганский В. Л. Экологический кризис: феномен культуры / В. Каганский. // Культура в современном мире: опыт проблемы решений.НИИ Информации культуры. – М. : 1994. – №6. – С. 1 – 16.
119. Калликотт Б. Азиатская традиция и перспективы экологической этики: пропедевтика / Б. Калликотт. // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М. : Прогресс, 1990. – С. 308 – 327
120. Каменир Ю. Г. Попытка интерпретирования одного из кризисов двадцатого века / Ю. Каменир.// Журнал Всемирного химобщества. – 1991. – №3. – С. 327 – 331.
121. Канке В. А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ ст. / В. Канке. – М. : Логос, 2000. – 319 с.
122. Кант И. Сочинения в 6 т. Т.1. / И. Кант. – М. : Мысль, 1964. – 799 с.
123. Капра Ф. Уроки мудрости / Ф. Капра. – М. : Издательство Трансперсонального института, 1996 – 318 с.
124. Киселев Н. Н. Мировозрение и экология / Н. Киселев. - К. : Наукова думка, 1990. – 213 с.
125. Кисельов М. Буття в ноосферному вимірі / М. Кисельов. // Ноосферна альтернатива та нові пізнавальні стратегії. Філософія. Антропологія. Екологія. – К. : Стилос. – 2001. – С. 127 – 135.
126. Кисельов М. М. Екологія як чинник трансформації методології сучасної науки / М. Кисельов. // Філософська думка. – 1998. - №3. – С. 55 – 71.
127. Киселев Н. Н. Объект экологии и его эволюция: Философско-методологический аспект / Н. Киселев. – К. :Наукова думка, 1979. – 136 с.
128. Кисельов М. М. Концептуальні виміри екологічної свідомості. / Кисельов М. М., Деркач В. Л., Толстоухов А. В і ін. – К. : Парапан, 2003. – 312 с.
129. Кисельов М. М. Екологічні вимірі глобалізації / Кисельов М. М., Гардашук Т. В., Зарубицький К. Є. та ін. – К. : ПАРАПАН, 2006. – 260 с.
130. Кисельов М. М. Національне буття серед екологічних реалій / Кисельов М. М., Канак Ф. М. – К. :Тандем, 2000. – 318 с.
131. Кисельов М. Методологія екологічного синтезу: єдність людино та природоохоронних аспектів / Кисельов М. М., Крисаченко В. С., Гардашук Т. В. – К. : Наукова думка, 1995 . – 158 с.
132. Кисельов М. М. Концептуальні виміри екологічної свідомості / Кисельов М. М., Деркач В. Л., Толстоухов А. В і ін. – К. : Парапан, 2003. – 312 с.
133. Коновалова Л. В. Новые моральные проблемы / Л. Коновалова. // Этическая мысль научно-публицистические чтения. –М. : Политиздат, 1990. – С. 200-204.
134. Концепція екологічної освіти України / Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. - №7. – С. 3 – 23
135. Корабльова А. І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища / А. Корабльова. – Дніпропетровськ. : Поліграфіст, 1999. – 253 с.
136. Косых П. Г. Этико-экологические аспекты управления антропогенным воздействием на биосферу / П. Косых. - М. : МНЕПУ, 2001. – 191 с.
137. Кравченко С. М., Костицький М. В. Екологічна етика і психологія людини./ Кравченко С. М., Костицький М. В. – Львів.: Світ, 1992. – 102 с.
138. Кримський С. Б. Запити філософських смислів /С. Кримський. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2003. – 240 с.
139. Крисаченко В. С. Екологія. Культура. Політика. Концептуальні засади сучасного розвитку / В. С. Крисаченко, М. І. Хилько. – К. : Знання України, 2002. – 597 с.
140. Крисаченко В. С. Екологія і культура / Крисаченко В. С., Кримський С. Б., Голубець М. Л, та ін. – К. : Наукова думка, 1991. – 48 с.
141. Крисаченко В. С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології / В. Крисаченко. – К. : Заповіт, 1998. – 687 с.
142. Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика / В. Крисаченко. – К. : Заповіт, 1996. – 352с.
143. Крисаченко В. С. Україна: природа і люди / Крисаченко В. С., Мостяєв О. І. Національний ін-т стратегічних досліджень. – К. : НІСД, 2002. – 623 с.
144. Кудрявцев Л. Д. Современное общество и нравственность / Л. Кудрявцев. – М. : Наука, 2000. – 64 с.
145. Круть И. В. Очерки истории представлений о взаимоотношении природы и общества / Круть И. В., Забелин И. М. – М. : Наук, 1988. – 416 с.
146. Кузанский Н. Сочинения в 2-х томах / Кузанский Николай [Пер. с нем.]. — М. : Мысль, 1979 – 1980.
147. Кузьмичова Ж. Может ли экологическая этика спасти человечество? / Ж. Кузьмичова. // Стратегия выживания: космизм и экология. – М. :Эдиториал УРСС, 1998. – С.125 – 130.
148. Кутырев В. А. Апология человеческого (предпосылки и контуры консервативного философствования) / В. Кутырев. // Вопросы философии. – М. : «Наука», 2003. – №1. – С.63 – 75.
149. Кутырев В. А. Культура и технология: борьба миров./ В. Кутырев – М.: Прогресс – Традиция, 2001. – 239 с.
150. Кушерець В. І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій / В. Кушерець. – К. : Знання України, 2004. – С. 5 – 55.
151. Лакуша Н. М. Ідея сталого розвитку в контексті екологічних проблем (соціально-культурний та праксеологічний аспекти): Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Н. М. Лакуша; Ін-т вищ. освіти, АПН України. — К., 2005. — С.7 (18 с. — укp.)].
152. Лоренц К. Оборотная сторона зеркала / К. Лоренц. – М., "Республика", 1998. – 393с.
153. Ласло Эрвин. Пути, ведущие в грядущее тысячелетие. Проблемы и перспективы (І) / Ласло Эрвин // Вопросы истории, естествознания и техники. – М. : Академиздатцентр «Наука» РАН, 1997. – № 4. – С. 84
154. Левицька О. І. Екологічна етика / О. Левицька. // Філософський енциклопедичний словник. – К. : Абрис, 2002. – 742с.
155. Леопольд О. Календарь Песчаного графства / О. Леопольд. – М .: Мир, 1983. – 248 с.
156. Лосєв А. Ф. Философия. Культура. Мифология / А. Лосєв. –М. : Политиздат, 1991. – 524 с.
157. Лук’янець В. С. Наука в інтер’єрі постмодерну / Лук’янець В. С., Кравченко О. М., Озадовська Л. В., та ін. Науковий світогляд на зламі століть – К. : Вид. ПАРАПАН, 2006. – С. 22 – 35.
158. Маєр-Абіх Клаус Міхаель. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільносвіту / Маєр-Абіх Клаус Міхаель – Київ : Лібра, 2004. – 196 с.
159. Малахов В. А. Етика / В. Малахов. – К. : Либідь, 2000. –382 с.
160. Маркс К. Избранные сочинения. – Т. 2 / Маркс К., Енгельс Ф. – М. : Политиздат, 1970. – 547 с.
161. Марушевський Б. Базові принципи екологічної етики: методологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.філос. наук: спец. 09.00.09. “”/ Марушевський Б. – К.: 2001. – 20 с.
162. Мейси Дж. Возвращение к жизни / Мейси Дж., Браун М. Я. – К. : Киевский эколого-культурный центр, 1998. – 238 с.
163. Межжерин В. А. Цивилизация и ноосфера. Причины взаимодействия и отторжения. Кн.1 / В. Межжерин. - К. : 1996. – 144 с.
164. Моисеев Н. Н. Системная биосфера и концепции коэволюции / Н. Моисеев. // Общественные науки и современность. - 2000. - №2. - С. 123-130.
165. Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера / Н. Моисеев. – М. : Молодая Гвардия, 1990 – 351 с.
166. Моисеев М. М. С мыслями про будущее Росии / Н. Моисеев. – М. : Фонд содействия развитию соц. и полит. наук, 1997. – 149 с.
167. Моисеев Н. Н. Естественнонаучное знание и гуманитарное мышление / Н. Моисеев. // Общественные науки и современность. – 1993. – №2 – С.63—75.
168. Моисеев Н. Н. Судьба цивилизации. Путь разума /Н. Моисеев. – М.: Языки русской культуры, 2000. – 224 с.
169. Моисеев Н. Информационное общество: возможность и реальность / Н. Моисеев. // Информационное общество. – М.: АСТ, 2004. – С. 428
170. Моисеев Н. Н. Расставание с простотой / Н. Моисеев. – М. : Аграф, 1998. – 480 с.
171. Моисеев Н. Н. Еще раз о проблеме коэволюции / Н. Моисеев. // Вопросы философии. – № 8. – М. : Наука, 1998. – С. 26
172. Моисеев Н. Н. Логика динамических систем и развития природы и общества / Н. Моисеев // Вопросы философии. – №4. – М. : Наука, 1999. – С.10
173. Мур Дж. Э. Природа моральной философии / Дж. Мур. – М. : Республика, 1999. – 351 с.
174. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні. – К. : Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, 1992. – 156 с.
175. На шляху до економіки, що уможливлює майбутнє // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К. : 2003.
176. Назаретян А. П. Критический гуманизм versus биоцентризм / Н. Назаретян. //Общественные науки и современность. – 1997. –№5. – С. 149 –158
177. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде (МКОСР). // Пер. с англ. – М.: Прогрес, 1989. – 376 с.
178. Неш Р. Права природы: история экологической этики / Р. Неш. – К. : Киевский эколого-культурный центр, 2001. – 178 с.
179. Ницше Ф. Сочинения в 2 т. – Т.2. / Ф. Ницше. – М. : Мысль, 1990. – 440 с.
180. Новая философская энциклопедия: в 4 т. – Т. 2. / Ин-т философии РАН, Нац. Общ.-науч.фонд. – М. : Мысль, 2001. – 634 c.
181. Никольский А. Этика благоговения перед жизнью – против эстетики убийства / А. Никольский. // Гуманитарный экологический журнал.- т. 1. – вып. 1. – К.:1999. – С. 7 – 10,
182. Одум Ю. Основы экологии / Ю. Одум. – М. : Мир, 1975. – 740 с.
183. Ожеван М. А. Людський вимір науки та наукові виміри людини / Ожеван М. – К. : Либідь, 1992. – 175 с.
184. Озадовська Л. В. Парадигма діалогічності в сучасному мисленні / Л. Озадовська. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2007. – 164 с.
185. Ортега-и-Гассет Х. Размышления о технике / Х. Ортега-и-Гассет. // Вопросы философии. – №10. – 1993.
186. Павленко А. Н. “Экологический кризис” как псевдопроблема / А. Павленко. // Вопросы философии. – 2002. – №7. – С. 66 – 79.
187. Павленко Ю. В. История мировой цивилизации: философский анализ \ Ю. Павленко. – К. : Феникс, 2002. – 760 с.
188. Параджанов В. Д. Устойчивое развитие и проблема улучшения интеллекта / В. Параджанов. // Общественные науки и современность. – 2003. – №2. – С. 125 – 134.
189. Парсон Р. Природа предьявляет счет / Р. Парсон. // Охрана природных ресурсов США. – М. : Прогресс, 1969. – 576 с.
190. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи. - М. : Прогресс, 1980. – 302 с.
191. Платон. Сочинения в 3 т. / Платон. – М. : Мысль, 1971. - Т.3. – 687 с.
192. Платонов Г. В. Нужен международный кодекс экологической этики / Платонов Г. В., Иогазен Б. Г. // Вестник Московского университета. – 1991. – №3. – С.54 – 58.
193. Попович М. В. Раціональність і виміри людського буття. / М. Попович. – К. : Сфера, 1997. – С. 281
194. Пригожин И. Философия нестабильности / И. Пригожин. // Вопросы философии. – 1991. – № 6. – С.46 – 57.
195. Пригожин И. Порядок из хаоса. / Новый диалог человека с природой. / Пригожин И., Стенгерс И. – М. : Прогресс, 1986. – 432 с.
196. Природа. Технологія. Культура. // Філософія. Антропологія. Екологія. НАН України Інститут Філософії ім.Г.Сковороди – К.: 2000. – 248 с.
197. Проблеми сталого розвитку України: Збірник наукових доповідей / ред. Волошин В. В. - НАН України –2 видання доповнене і уточнене. – К. : Літопис, 1998. – 398 с.
198. Програма дій “Порядок денний на ХХІ століття” / Переклад з англ.: ВГО “Україна. Порядок денний на ХХІ століття”. – К.: Інтелсфера, 2000. – 360с.
199. Програма дій з подальшого впровадження Порядок денного на ХХІ століття “RIO+5” / Переклад з англ.: ВГО “Україна. Порядок денний на ХХІ століття”. – К.: Інтелсфера, 2000. – 58с.
200. Прохорова И. А. Экологическая этика и биоцентризм: анализ философских подходов / И. Прохорова. // Гуманитарный экологический журнал. 2001. – Т. 3. – Спецвыпуск. – С. 108 – 111.
201. Рац М. В. Экология Природы или Экология Человека? / М. Рац // Общественные науки и современность. – 1999. – №3. – С.150 – 160.
202. Реймерс Н. Ф. Экология. Теория, законы, правила, принципы и гипотезы./ Н. Реймерс – М.: Журнал Россия молодая, 1994. – 367 с.
203. Римский клуб: 25 лет со дня основания // Вопросы философии. – М.: Наука, 1996. – №3. – С. 65 – 74
204. Розин М. В. Экономика с культурологической точки зрения / Розин М. В. // Общественные науки и современность. – М. : 2002. – №6. – С. 107 – 114.
205. Розов Н. С. Ценности в проблемном мире: Философские основания и социальные приложения конструктивной аксиологии./ Н. Розов – Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун- та, 1998. – С.57
206. Ролстон Х. III. Существует ли экологическая этика? / Ролстон Х. ІІІ. // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М. : Прогресс, 1990. – 495 с.
207. Русский космизм. Антология философской мысли /сост. С.Г.Семенова, А.Г.Гачева. – М.: Педагогика-Пресс, 1993. – 368 с.
208. Рьюиз М. М. Дарвинизм и этика / Рьюиз М. М., Уилсон Э. О.// Вопросы философии. – 1987. – №1. – С. 94 – 108.
209. Рузавин Г. И. Концепции современного естествознания / Г. Рузавин. – М. : Гардарики, 2005. – 303 с.
210. Самарський О. Концепція ноосфери: ілюзії та реалії / О. Самарський // Ойкумена. – 1993. — №1. — С. 49 – 62.
211. Самсонов А. Л. На пути к ноосфере / А. Самсонов // Вопросы философии. – 2000. – № 7. – С. 53 – 61.
212. Сеульськая декларация по экологической этике / Зеленый мир. – 1998. – № 8. – С. 62 – 67.
213. Сидоренко Л. І. Сучасна екологія. Наукові, етичні та філософські ракурси / Л. Сидоренко. – К. : Парапан, 2002. – 150 с.
214. Сиверс В. А. Измерение ценности / В. Сиверс. – Калининград : “Свободная зона”, 1996. – 128 с.
215. Скрипник А. М. Моральное зло в истории этики и культуры / А. Скрипник. – М. : Политиздат, 1992. – 351 с.
216. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. / П. Сорокин. М. : Политиздат, 1992. – 540 с.
217. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2008 році / Статистичний збірник. – К. : Держкомстат, 2009. – С. 42
218. Становление экологического общества [Отв. ред. А. Д. Урсул]. – Кишинев : Штиинца, 1992. - 280 с.
219. Степин В. С. Будущее цивилизации: поиск новых ценностей и стратегий деятельности / В. Степин // Вестник Беларусского университета. – М. : Издательский центр БГУ, 1996. – №3. – С. 38 – 44.
220. Стёпин В. С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации / В. Степин // Вопросы философии. – 1989. – № 10. – С. 5
221. Степин В. С. Эпохи перемен и сценарии будущего : избранная социально-философская публицистика. Институт философии. / В. Степин – М. : ИФ РАН, 1996. – 176 с.
222. Степин В. С. Философия науки и техники /
Степин В. С., Горохов В. Г., Розов М. А. – М. : Прогресс, 1996. – 400 с.
223. Стручков А. Истоки экологической этики в Советском Союзе / В кн. Любовь к природе. – К. : Киевский эколого-культурный центр, 1997. С. 156 – 169.
224. Сучасне природознавство: когнітивний, світоглядний, культурно-історичний виміри / укл. Лук’янець – К. : Наукова думка, 1995. – 271 с.
225. Табачковський В. Г. Людина. Світ. Світопорядок / В. Табачковський // Практична філософія. – 2003. -№3. – С. 34 – 41
226. Тейлор П. Первобытная культура / П. Тейлор. – М. : Политическая литература, 1987. – 572 с.
227. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / П. Тейяр де Шарден. – М. : Наука, 1987. – 240 с.
228. Тойнбі А. Дж. Цивилизация перед судом истории / А. Тойнбі – М. : Прогресс, Спб, 1995 – 478 с.
229. Толстоухов А. В. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє / Толстоухов А. В. – К. : ПАРАПАН, 2003. – 308 с.
230. А. Толстоухов. Філософія природи / А. Толстоухов, Ю. Мєлков, С. Ягодзинський та ін. – К.: Видавець ПАРАПАН, – 2006. – 208 с.
231. Торо Г. Д. Громадський непослух / Г. Торо // Всесвіт. – 1989. – № 6. – С. 131 – 138.
232. Торо Г. Д. Уолден, или Жизнь в лесу / Г. Д. Торо – М. : Наука, 1979. – 455 с.
233. Тоффлер Е. Третья волна / Е. Тоффлер – М. : АСТ, 2002. – 776 с.
234. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України / В. Трегобчук // Вісник НАН України. — 2002. — N 2. – С. 22. С. 31 – 40
235. Тулмин С. Человеческое понимание / С. Тулмин – М. : Прогресс, 1984. – 327 с.
236. Туниця Ю. Екологічна Конституція Землі: сутність і концептуальні засади / Ю. Туниця // Вісник НАН України, 2005. – №11. – С. 32 – 42
237. Туниця Ю. Ю. Економіка і ринок: подолання суперечностей / Ю. Туниця– К. : Знання, 2006. – 314 с.
238. Турен А. Возвращение человека действующего. Очерк социологии / А. Турен – М. : Научный мир, 1998. 204 с.
239. Уайт Л. Исторические корни нашего экологического кризиса / Л. Уайт // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности – М. : Прогресс, 1990. – С. 188 – 202.
240. Уайтхед А. Н. Избранные работы по философии / А. Уайтхед – М. : Прогресс, 1990. – 438 с.
241. Ульріх П. Трансформація економічної теорії / П. Ульріх. – Берн, 1986. – 512 с.
242. Урсул А. Д. Перспективы экоразвития / А. Урсул – М. : Наука, 1990. – 272 с.
243. Урсул А. Д. Путь в ноосферу: концепция выживания и устойчивого развития цивилизации / А. Урсул – М. : Луч, 1993. – 227 с.
244. Фейербах Л. А. Избранные философские произведения / Л. Фейербах – М. : Политиздат, 1955. – 476 с.
245. Философия и методология науки / Под ред. В. И. Купцова. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 551 с.
246. Философия русского космизма / Отв.ред.Огурцов А., Фесенкова А. – М. : Фонд “Новое тысячелетие”, 1996. – 376 с.
247. Філософська антропологія в контексті сучасної епохи. – К. : Стилос, 2001. – 244 с.
248. Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми / Шинкарук В.І., В.Г.Табачковський, і ін. НАН України Інститут Філософії ім. Г.С.Сковороди. – К. : Педагогічна думка, 2000. – 286 с.
249. Філософський словник / [За ред. Шинкарука В. І. ] – К. : Голов. ред.УРЕ, 1986. – 800 с.
250. Фихте И. Г. Назначение человека / И. Фихте. — Вильнюс. : Минтис, 1982. – 211 с.
251. Фромм Э. Иметь или быть / Э. Фромм. - К. : Ника-Центр, 1998. – 400 с.
252. Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее / Ф. Фукуяма. – М. : АСТ, 2004. – 349с.
253. Хабермас Ю. Будущее человеческой природы / Ю. Хабермас. – М. : Весь Мир, 2002. – 143 с.
254. Хайдеггер М. Время и бытие / М. Хайдеггер. – М. : Marginem, 1993. – 452 с.
255. Хесле В. Философия и экология \ В. Хесле – М. : КАМИ, 1994 – 188 с.
256. Хилько М. Екологічна криза у філософсько-етичному вимірі / М. Хилько // Філософська думка. – 2000. – № 3. – С.24 – 46.
257. Хоружий С. С. Человек и его три дальних удела. Новая антропология на базе древнего опыта / С. Хоружий // Вопросы философии. – 2003. – № 1. – С. 38 – 62.
258. Циолковский К. Очерки о Вселенной / К. Циолковский. – М. : Институт менеджмента, 1992. – 225 с.
259. Цицерон М. Тускуланские беседы. Избрание сочинений / М. Цицерон // – М. : Художественная литература, 1975. – 456 с.
260. Ціннісні орієнтації: аналіз соціально-філософських концепцій Заходу 80-90-х років / А. Т. Гордієнко, В. С. Пазенок, Л. А. Ситниченко та ін. – К. : Наукова думка, 1995. –207 с.
261. Швейцер А. Культура и этика / А. Швейцер. – Вильнюс : Минтис, 1989. – 366 с.
262. Швейцер А. Упадок и возрождение культури / А. Швейцер. – М. : Прометей, 1993. – 512 с.
263. Швейцер А. Благоговение перед жизнью: Пер. с нем./ Сост. и посл. А.А.Гусейнов; Общ. Ред. А.А. Гусейнова и М.Г.Селезнева. – М.: Прогресс, 1992. – 576 с.
264. Швейцер А. Жизнь и мысли / Сост., пер. с нем., послесл., прим. и ук-ли А.Л. Черняховського. – М.: Республика, 1996. – 528 c.
265. Шеллер М. Избранные произведения / М. Шеллер. – М. : Гносис, 1994. – 490 с.
266. Шопенгауер А. Свобода воли и нравственность / А. Шопенгауер. – М. : Республика, 1992. – 447 с.
267. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. В 2 т. / О. Шпенглер – М. : Мысль, 1993. – Т. 1. – 667 с.
268. Экологическая антология: Экологические произведения западных авторов. - М. : Бостон Голубка, 1992. – 268 с.
269. Экологические проблемы в условиях перестройки. / Отв. Ред.: И. Б. Новик, А. Н. Фомичев. — М., 1991. — 93 с.
270. Этика ненасилия. Материалы международной конференции. – М.: ВИНИТИ, 1991. – 242 с.
271. Юрченко Л. І. Екологічна культура в контексті екологічної безпеки / Л. Юрченко. – К. : ПАРАПАН, 2008. – 296 c.
272. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс. – М. : Политиздат, 1991. – 527 с.
273. Dobson A. The Green Political Thought /2nd ed. / А. Dobson - London: New York:Routledge, 1995. –- 2