ПОНЯТТЯ РЕСПОНСИВНОСТІ У СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФІЇ :

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Солдатська Тамара Ігорівна

УДК 130.2

ПОНЯТТЯ РЕСПОНСИВНОСТІ У СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФІЇ

Спеціальність 09.00.04
Філософська антропологія, філософія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
Богачов Андрій Леонідович
кандидат філософських наук, доцент

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………....5

Розділ I. Концептуалізація поняття респонсивності у європейській
філософії……………………………………………………………....10

1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження
поняття респонсивності………………………………………………….10
1.1.1. Джерельна база дисертаційного дослідження………………………….10
1.1.2. Методологічний апарат дослідження…………………………………...14

1. 2. Артикуляція поняття респонсивності у діалогічній філософії……..17
1.2.1. Ідея «поліфонії голосів» у М. Бахтіна: розщеплення
монологічної свідомості………………………………………………………...17
1.2.2. Проект металінґвістики як спроба дослідити взаємодію свого
і чужого слова…………………………………………………………………...24
1.2.3. Позиція позазнаходження або моя власна «атопічність»……………...29
1.2.4. Нова граматика, або метаноміка О. Розенштока-Гюсі………………...31
1.2.5. Специфіка діалогічного вчення про Тебе і Мене……………………….36

1.3. Витоки респонсивності у феноменологічній традиції...………………41
1.3.1. Феноменологічна етика Левінаса як критика «філософії
присутності»……………………………………………………………………...41
1.3.2. Первинна відповідальність перед «обличчям Іншого» –
асиметрія між домаганням та відповіддю…………………………………….47
1.3.3. «Відповідаючи тілом»: респонсивний характер феноменології
М. Мерло-Понті………………………………………………………………….51
1.3.4. Основні аспекти тілесності у Мерло-Понті очима Б. Вальденфельса...56
1.3.5. Відповідь як критерій суспільного діяння у царині повсякденності......60
1.3.6. Типологія суспільних діянь за А. Шюцем………………………………63
Висновки…………………………………………………………………………68

РОЗДІЛ 2. ТЕМАТИЗАЦІЯ РЕСПОНСИВНОСТІ У ТЕОРІЯХ
Б. ВАЛЬДЕНФЕЛЬСА ТА Р. ДЖ. КОЛІНҐВУДА……………71
2. 1. Респонсивність як виклик традиції…………………………………….71
2.1.1. Поява теорії респонcивності як критики інтенційної еґології
Гусерля та комунікативної моделі досвіду…………………………………….71
2.1.2. Основні аспекти «логіки відповіді» у респонсивній феноменології….84
2.1.3. Суперечливий метод Р. Дж. Колінґвуда – логічні та
герменевтичні конотації………………………………………………………...88
2.1.4. Обґрунтування «логіки запитання та відповіді» Колінґвуда
як критичної позиції до школи реалізму К. Вілсона…………………………93
2.1.5. Неспроможність пропозиційної логіки обґрунтувати істину чи хибу...99

2.2. Між питанням та відповіддю: пошуки втраченої рівноваги………102
2.2.1. Феномен чужого або «на що» відповіді………………………………..102
2.2.2. Респонсивна різниця як перерваний зв'язок питання (домагання
чужого, провокації) та відповіді……………………………………………...106
2.2.3. Структура самості: між пацієнтом та респондентом………………….110
2.2.4. Запитування, припущення, твердження – три основні ознаки
знання…………………………………………………………………………...114
2.2.5. Метафізика Колінґвуда як вчення про відносні та абсолютні
передумови (історичність останніх)…………………………………………..119
Висновки………………………………………………………………………..124
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ПОНЯТТЯ РЕСПОНСИВНОСТІ
У СВІТЛІ СУЧАСНОСТІ………………………………………127
3.1. Респонсивність очима Третього – контрарґументи
філософської герменевтики………………………………………………….127
3.1.1. Суперечливість досвіду чужого з позиції
універсальності герменевтичного феномена…………………………………127
3.1.2. Вихідне домінування запитання над відповіддю як умова
відкритості досвіду в Г.-Ґ. Ґадамера…………………………………………133
3.1.3. Специфіка відтворення сенсу події шляхом реконструкції
питання…………………………………………………………………………139
3.1.4. Випробування на адекватність Колінґвудового підходу
до історії………………………………………………………………………..143

3.2 Полідискурсивність поняття респонсивності…………………………149
3.2.1. Підстави для виникнення респонсивної етики………………………...149
3.2.2. «Між» своїм і чужим у політичному контексті:
відповідне протиставлення порядкового / позапорядкового………………..158
3.2.3. Респонсивність як шлях до міжкультурності: критика
спроб освоєння чужого – еґоцентризму, логоцентризму,
етноцентризму…………………………………………………………………169
Висновки……………………………………………………………………….174
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...180

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Концептуалізація поняття респонсивності і, відповідно, виокремлення філософії респонсивності як ориґінального, специфічного напрямку в сучасному західному філософському дискурсі є цілком закономірним явищем, зумовленим недостатньою обґрунтованістю класичної філософії діалогу і надмірною раціоналізацією цього феномена в комунікативній парадигмі. Така ситуація посприяла пошукам нового виміру стосунку до іншого, де б не іґнорувалася його чужість.
З іншого боку, феноменологічна рецепція респонсивності пов’язана з неабиякою складністю, навіть провокативністю тих завдань, які в різні етапи розвитку свого вчення порушував Е. Гусерль, та неоднозначністю тих висновків, до яких він приходив. До того ж феноменологічна філософія завжди була представлена широким колом інших самостійних дослідників, отож сама по собі постає як неоднорідна течія, де наявне перетинання суперечливих поглядів та оцінок. Починаючи від вихідного принципу – «До самих речей» (Zu den Sachen selbst) і завершуючи численними інтерпретаціями інтерсуб’єктивності досвіду, вчення Гусерля зазнало радикальні трансформації, що дозволяє оцінити масштабність його філософії та її велетенську вагу.
Отже, феноменологічна інтерпретація поняття респонсивності насамперед пов’язана з критичним переосмисленням провідних тенденцій Гусерлевої феноменології (зокрема, інтенційної еґології). Водночас, вона завдячує своєю артикуляцією тим міркуванням, які розвивали його послідовники у Франції, а саме – М. Мерло-Понті з його непрямою онтологією тілесності, Е. Левінасу як апологету трансцендентальної діалогіки. Не меншої уваги заслуговують дослідження І. Ґофмана та А. Шюца, що вказали на неабияке значення події відповіді у царині повсякденності.
Відповідно, респонсивна феноменологія править за феноменологічну ксенологію, тобто дисципліну, що досліджує досвід чужого, марґінального, атипового, а також способи співіснування з ним. У такому ракурсі під респонсивністю досвіду мають на увазі логіку відповіді на домагання чужого, котре виходить за межі сенсу та норм (що закономірно призводить до критики концептів інтенційності та комунікативності).
Отже, розглянутий у такому ракурсі феномен відповіді постає як вихідний спосіб людського буття у світі й універсальна характеристика досвіду. Словом, респонсивна раціональність охоплює низку визначених засобів відповіді, починаючи з тілесних, домовних модуляцій і завершуючи вербальним вираженням. Однак, попри полівекторність у своїх дослідженнях і широкі дискусії з різними теоріями нормативності та герменевтичним підходом, респонсивна феноменологія Вальденфельса проіґнорувала альтернативний варіант розгляду феномена відповіді, запропонований представником англо-саксонської традиції – Р. Дж. Колінґвудом. Це, власне, і виступає однією з ключових проблем дисертаційного дослідження.
Адже, як відомо, англійський філософ розробив власний метод достовірного пізнання – «логіку запитання та відповіді». При цьому Колінґвуд мав на меті не лише критику пропозиційної логіки, а і радикальне реформування метафізики, що в його розгляді постає як історична наука або вчення про абсолютні передумови – вихідні положення для того чи іншого суспільства у певний проміжок часу. Це своєю чергою дає підстави проаналізувати його «логіку запитання та відповіді» як герменевтичний підхід, що претендує на достовірну інтерпретацію чи адекватне реконструювання минулого. Проблематичність відповідних завдань і сумнівність ефективності Колінґвудового методу в світлі сучасної респонсивної теорії, котра сама змушена себе обґрунтовувати, також визначає мотивацію та специфіку цього дисертаційного дослідження.
Мета і завдання дослідження. Визначити істотні риси поняття респонсивності та обґрунтувати його значущість для сучасного філософського дискурсу, спираючись на переосмислені досягнення феноменологічної та англо-саксонської традицій.
Зазначена мета передбачає реалізацію відповідних завдань:
- виявити важливі моменти концептуалізації поняття респонсивності у сучасній європейській філософії;
- експлікувати істотні риси респонсивності, завдяки яким її тематизація постала як виклик своїй традиції;
- обґрунтувати значущість основних змістовних положень теорії Б. Вальденфельса, проаналізувавши поняття респонсивної різниці, діастази, патосної ситуації та інтрасуб’єктної чужості;
- виокремити головні принципи «логіки запитання та відповіді» Р. Дж. Колінґвуда як альтернативи ідеям респонсивної феноменології;
- критично проаналізувати вихідні засади зазначених теорій респонсивності з позиції Третього – філософської герменевтики;
- дати оцінку поняття респонсивності у світлі сучасності;
Об’єктом дослідження виступає сучасний філософський дискурс щодо респонсивності.
Предметом дослідження є поняття респонсивності, проаналізоване на підставі переосмислення провідних сучасних філософських теорій.
Методи дослідження. Вихідним інструментарієм для дисертаційного дослідження слугували метод компаративного аналізу, системний підхід, метод «Історія поняття», а також феноменолого-герменевтична методологія. Компаративний аналіз дозволив окреслити концептуалізацію поняття респонсивності на тлі різних філософських традицій та розкрити його специфіку на прикладі двох альтернативних теорій. Системний підхід передбачає виявлення і розгляд основних змістовних складових поняття респонсивності, і, водночас, його цілісне бачення. Метод «Історія поняття» дозволив експлікувати специфічний поняттєвий апарат, притаманний як респонсивній феноменології, так і філософії Р. Дж. Колінґвуда. Феноменологічна методологія, загалом, є фундаментальним тлом дисертаційного дослідження, що зумовлює його проблематику, актуалізуючи поняття респонсивності. Герменевтичний метод виступає як альтернативний підхід, отже, дозволяє розкрити певні переваги та суперечності, наявні у респонсивних теоріях Вальденфельса та Колінґвуда.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні основних проблем аналізу поняття респонсивності, порушених у рамках феноменологічної та герменевтичної філософії.
- уперше ґрунтовно проаналізовано концептуалізацію поняття респонсивності, пов’язану з трансформацією уявлень про подію відповіді. Адже завдяки цим змінам поняття респонсивності починає фігурувати не лише як імпліцитна характеристика діалогічної філософії, а як самостійний предмет філософського дослідження; На користь відповідної думки були детально розглянуті проект «металінґвістики» М. Бахтіна у його літературознавчій теорії, діалогічний «христоцентризм» О. Розенштока-Гюсі, а також феноменологічна етика Е. Левінаса та онтологія тілесності Мерло-Понті, типологія суспільних діянь у царині повсякденності за А. Шюцем;
- виявлено специфіку поняття респонсивності, завдяки якій його концепти постають як альтернатива до класичних моделей діалогізму, комунікативної філософії, філософської герменевтики, оксфордського реалізму та інших провідних напрямків сучасної філософської думки;
- арґументовано значущість феноменологічного проекту Б. Вальденфельса; з цією метою акцентовано увагу на ключових поняттях його теорії – «респонсивна різниця», «патосна ситуація», «діастаза» «інтрасуб’єктна чужість» та ін.
- уперше розглянуто і враховано ключові положення «логіки запитання та відповіді» Р. Дж. Колінґвуда з метою їх паралельного аналізу з сучасною респонсивною теорією, представленою у феноменологічному проекті Б. Вальденфельса;
- обґрунтовано суперечливість досвіду чужого з позиції універсальності герменевтичного феномена. Відповідно, указані контрарґументи філософської герменевтики, що ставлять під сумнів як радикальну чужість, так і відтворення сенсу події шляхом реконструкції питання у методі Колінґвуда;
- розгорнуто висвітлено сутнісні моменти сучасної теорії респонсивності досвіду з огляду на її полідискурсивність. Відповідно, з’ясовані підстави для виникнення респонсивної етики, а також розглянуто шлях функціонування поняття респонсивності у «діалозі культур» та політичному дискурсі як спробу подолати основні форми засвоєння чужого – логоцентризм, етноцентризм, еґоцентризм;
Теоретико-практчне значення дисертаційного дослідження полягає в тім, що його основні положення та результати можуть бути використані як у викладанні філософських дисциплін – відповідних лекційних та семінарських курсів і спецкурсів – «Феноменологія», «Філософська герменевтика», «Теорія пізнання», так і під час нових наукових досліджень, зокрема, у галузі філософської герменевтики, феноменології, теорії пізнання, філософської антропології, логіки, психології, соціології та медицині.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на матеріалах провідних філософських проектів було експліковано та обґрунтовано основні перспективні і, водночас, проблематичні аспекти, що передбачають концептуалізацію поняття респонсивності. Відповідно, розглянуті підстави, які доводять його багатовимірність та значущість з огляду на поліваріативне застосування поняття респонсивності у різних філософських традиціях та контекстах.
Зокрема, беззаперечним фактом є те, що особливої ваги подія відповіді набуває в царині діалогічної філософії, де вона постає її неодмінною внутрішньою характеристикою. Адже в останній відбувся поворот, пов'язаний з визнанням присутності іншого як «живого», рівноправного учасника процесу комунікації, здатного приймати участь у розмові і відповідати на адресоване йому мовлення. Як наслідок, респонсивного характеру набувають металінґвістичний аналіз М. Бахтіна, зорієнтований на пошуки нового бачення слова і поліфонічність мовлення, а також діалогічний підхід О. Розенштока-Гюсі. Недарма останній одним з перших звернув увагу на феномен Звертання (Appel), що відіграє унікальну роль у респонсивній теорії досвіду як зовнішнє, примусове втручання, чужий запит, який, тим не менше, спрямований на конкретного адресата – респондента. Ці та інші ознаки, що вказують на залучення поняття респонсивності до своєї теорії, загалом притаманні Ф. Ебнеру, М. Буберу, Ф. Розенцевайґу та іншим представникам класичної філософії діалогу.
Паралельно було розкрито ключові передумови для подальшої артикуляції поняття респонсивності у феноменологічній філософії. Цьому послугували різноманітні інтерпретації інтерсуб’єктивності досвіду, починаючи від транцендентально-феноменологічного проекту Гусерля і закінчуючи соціологією повсякденності А. Шюца. Проте свого специфічного значення поняття респонсивності набуває у феноменологічній етиці Левінаса, що дає підстави говорити про виникнення респонсивної етики або етики відповідальності. Не меншої уваги заслуговує непряма онтологія тілесності Мерло-Понті, де розглядаються тілесні домовні модуляції, що, тим не менше, фігурують як повноцінна відповідь. Від останньої своєю чергою залежить конституювання нового сенсу, що реалізується через взаємодію людини зі світом.
Однак, у якісно новому вимірі або у ракурсі незалежної проблеми, вартої окремого ґрунтовного розгляду, поняття респонсивності постає в феноменологічній ксенології Б. Вальденфельса. Ідеться про кардинальне переосмислення значення події відповіді, яка визнається ключовою конститутивною рисою людського досвіду, зважаючи на його постійне межування з чимось чужим, незнайомим, марґінальним. Відповідно, це зумовлює необхідність обґрунтування специфічної респонсивної раціональності як своєрідної логіки відповіді на домагання чужого, що виходить за межі будь-якого сенсу та нормування. У такий спосіб тематизація поняття респонсивності не лише кристалізується в повноцінну, незалежну від інших теорію, а і перетворюється на критично налаштований підхід, що знаходить суперечливі моменти в інтенційній еґології Гусерля, комунікативній парадигмі та інших провідних напрямках сучасної філософської думки.
Отже, феноменологічна інтерпретація респонсивності передбачає розгляд події відповіді як генеральної риси мовних та позамовних актів і дій. У такий спосіб вона вказує на те, яким чином людина вчиться формувати своє ставлення до чужого поза його подоланням через схоплення, освоєння чи привласнення, дозволяючи чужому не змінювати свій статус. З огляду на це критично проаналізовано найбільш важливі та неоднозначні її аспекти, що надають поняттю респонсивності специфічного забарвлення. Зокрема, ідеться про діастатичний зв'язок питання та відповіді, що вказує на нездоланну прірву між самістю та іншим, постфактичність, синґулярність та неминучість відповіді. Звідси випливає, що навіть свідома позиція іґнорування відповіді свідчить лише про один з її різновидів, що зумовлено вихідним поділом відповідей на answer (репродуктивна відповідь) і response (креативна відповідь). Адже остання виходить за межі вербального вираження, постаючи у формі погляду, дотику чи навіть мовчання.
Разом з тим альтернативною і не менш значущою теорією респонсивності презентовано «логіку запитання та відповіді» Р. Дж. Колінґвуда, котра відзначилася неповторними причинами свого виникнення і самостійним розвитком, на який мало вплинула континентальна філософія. Розроблена у якості методології дескриптивної метафізики Колінґвуда, а також як перспективна логічна концепція, відома як «логіка запитання та відповіді», демонструє ориґінальну, незалежну від зовнішніх впливів позицію. Тому доведено, що вона безпідставно знаходиться осторонь обґрунтування сучасної респонсивної теорії. Це у свою чергу зумовлює паралельний аналіз респонсивності у Колінґвуда та Вальденфельса.
Як наслідок, прийнято до уваги та обґрунтовано значущість вихідних принципів «логіки запитання та відповіді» у контексті трансформованої Колінґвудом метафізики як вчення про відносні та абсолютні передумови. У такий спосіб завдяки своєрідній артикуляції поняття респонсивності у своїй теорії Колінґвуд приходить до висновку про історичність метафізики, а також адекватність відтворення історичних фактів шляхом з’ясування логічної зв’язки релевантної їм пари питання-відповіді.
Однак, з урахуванням цього закладаються нові підвалини для розуміння респонсивності, розгляд якої тепер відбувається на перетині двох різних традицій, отже, альтернативних поглядів, що розглядають її в протилежних площинах. Адже апелюючи до комплексного взаємозв’язку між різними історичними передумовами, що реалізується через постійний рух від питання до відповіді, Колінґвудовий метод претендує на подолання історично зумовленої чужості і, відповідно, є суперечливим з позиції респонсивної феноменології. З іншого боку, слід вважати небезпідставною дискусію обох респонсивних напрямків з філософською герменевтикою, котра доводить: поняття респонсивності ще потребує свого подальшого обґрунтування. У цьому ракурсі досить суперечливою постає абсолютизація чужості, що призводить до її цілковитої трансценденції з позиції Вальденфельса. Паралельно Ґадамер завдає нищівної критики теорії програвання колишнього досвіду в Колінґвуда, методологічним підґрунтям якої виступає як раз «логіка запитання та відповіді». Разом з тим, пропонуючи у якості альтернативи своє бачення відкритості досвіду, Ґадамер мимовільно обґрунтовує свій власний проект респонсивності, котрий ґрунтується на діалектичному взаємозв’язку питання та відповіді, але виходить з первинного статусу запитання.
Вище згадані проблеми та перспективи з необхідністю формують філософію респонсивності як унікальний напрямок в сучасному філософському дискурсі, де специфічна подія відповіді виступає однією з ключових засад людської екзистенції. Відповідно, поняття респонсивності знаходить своє нове вираження у якості ориґінальної етичної доктрини, у якій зроблено акцент на асиметричний зв'язок між мною та іншим, а також у політичному контексті. Останній передбачає розгляд суспільства як простір відкритого зв’язку між протиставленими порядками, контраверсивними думками, отже, зустрічними запитаннями та відповідями. Також цей вимір респонсивності передбачає розгляд зміщення границь порядкового / позапорядкового, за рахунок якого відбувається формування політичної влади, а також її трансформація. У такому разі відповідний респонсивний аналіз пропонує інноваційну діагностику сучасних суспільних процесів.
Паралельно враховано критичні арґументи респонсивного підходу при аналізі «діалогу культур», зумовлені специфічним баченням проекту міжкультурності. Відповідно, деструктивними визнаються три форми взаємодії культур, котрі притаманні традиційному уявленні про діалог – логоцентризм, етноцентризм, еґоцентризм. Надаючи критичної оцінки цим моделям з огляду на їх упередженість та еґоїзм, респонсивна теорія пропонує якісно новий шлях спілкування самості з іншим (чужим світом, культурою, мовою та ін.), що уникає їхнього порівняння. Отже, розглянуте у якості такої альтернативи застосування поняття респонсивності дає можливості прийти до плюральності культурних пропозицій. Звичайно, це є слушним за умови, що відповідну плюральність насправді трансформує і забезпечує чужий дотик.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Аббасова Н. Т. Опыт инаковости другого в философии Э. Левинаса / Н. Т. Аббасова // Вестник СамГУ. – 2007. – Вып. № 5 / 1 (55). – С. 94 – 99.
2. Абросимова Л. В. Историко-философский анализ концепций диалогизма хх века (М. Бубер, О. Розеншток-Хюсси, М. М. Бахтин) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. философ. наук : спец. 09.00.03 / Л. В. Абросимова. – М., 2008. – 26 с.
3. Аристотель Метафизика [Пер. с греч. А. Кубицкого] / Аристотель. – М. : Эксмо, 2006. – 608 с.
4. Ахутина Т. В. Теория речевого общения в трудах М. Бахтина и Л. Выготского [Електронний ресурс] / Т. В. Ахутина. – Режим доступу:
http://virtualcoglab.cs.msu.su/html/TVA_4.html.
5. Барковский П. B. Waldenfels. Verfremdung der Moderne. Phänomenologische Grenzgänge / П. Барковский // Топос. – Минск. : Центр исследований по философской антропологии. – 2004. – № 1 (8). – С. 172-173.
6. Бахтин М. М. Автор и герой в эстетической деятельности [Електронний ресурс] / Михаил Михайлович Бахтин. – Режим доступу: http://www.antropolog.ru/doc/library/baxtin/bakhtin4.
7. Бахтин М. М. Вопросы литератури и эстетики. Исследования разных лет / Михаил Михайлович Бахтин. – М. : «Художественная литература, 1975. – 504 с.
8. Бахтин М. М. Литературно-критические статьи / Михаил Михайлович Бахтин. – М. : «Художественная литература», 1986. – 543 с.
9. Бахтин М. М. Проблемы творчества Достоевского [Електронний ресурс] / Михаил Михайлович Бахтин. – Режим доступу:
http://imwerden.de/pdf/bachtin_poetika_dostoevsky.pdf.
10. Белнап Н. Логика вопросов и ответов [Пер. с англ. Г. Е. Крейдлина] / Л. Белнап, Т. Стил. – М. : Прогресс, 1981. – 290 с.
11. Бинсвангер Л. Бытие в мире [Пер. с нем. В. Хомика] / Людвиг Бинсвангер. – М. : «Рефл-бук», 1999. – 336 с.
12. Богачев А. Л. Воображение: религия – наука – искусство / Андрей Леонидович Богачев // Феноменологія і релігія: Щорічник українського феноменологічного товариства, 2009. – К. : Дух і літера, 2010. – С. 16-34.
13. Богачов А. Л. Засади й апорії Дильтаєвої герменевтики / Андрій Леонідович Богачов // альманах «Філософські проблеми гуманітарних наук». – Київ. – 2010. – № 16-17. – С. 147-153.
14. Богачов А. Л. Філософська герменевтика / Андрій Леонідович Богачов. – К. : «Курс», 2006. – 405 с.
15. Борхес Х. Л. Алеф [Пер. з ісп. В. Шовкуна] / Хорхе Луїс Борхес. – Л. : ВНТЛ-Класика, 2003. – 224 с.
16. Бочаров А. М. М. Бахтин: от филологии к философии, от металингвистики (метареторики) к философии языка / А. М. Бочаров [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.anthropology.ru/ru/texts/bocharov/ruseur_07.html
17. Бубер М. Я и Ты [Пер. с нем. под ред. П. С. Гуревича, С. В. Лезова] / Мартин Бубер // Два образа веры. – М. : Республика, 1995. – С. 15 – 92.
18. Вальденфельс Б. Вступ до феноменології [Пер. з нім. М. Д. Култаєвої] / Бернгард Вальденфельс. – К. : Альтерпрес, 2002. – 176 с.
19. Вальденфельс Б. Границы понимания и слушания (способности слышать) чужого [Пер. с нем. О. Н. Шпараги] / Бернхард Вальденфельс // Понимание и существование. – Минск : Пропилеи, 2000. – С. 49-61.
20. Вальденфельс Б. Интенциональность и каузальность [Пер. с нем. О. Н. Шпараги] / Бернхард Вальденфельс // Мотив чужого. – Минск : Изд-во ЕГУ ЗАО "Пропилеи", 1999. – С. 43-77.
21. Вальденфельс Б. Ключевая роль тела в феноменологии Мориса Мерло-Понти [Пер. с нем. О. Н. Шпараги, Т. Щитцовой] / Бернхард Вальденфельс // Мерло-Понти М. Видимое и невидимое. – Минск : Логвинов, 2006. – С. 381-399.
22. Вальденфельс Б. Міркування щодо генеалогії культури [Пер. з нім. В. Кебуладзе] / Бернгард Вальденфельс // Філософська думка. – К. : редакція часопису «Філософська думка», 2009.– № 1. – С. 13-26.
23. Вальденфельс Б. Одномерность неоднородного. Современный порядок в зеркале большого города [Електронний ресурс ; пер. с нем. А. Кричевского] / Бернхард Вальденфельс . – Режим доступу:
http://www.ruthenia.ru/logos/number/2002_03_4/03.htm.
24. Вальденфельс Б. Ответ чужому: основные черты респонзивной феноменологии [Пер. с нем. О. Шпараги] / Бернхард Вальденфельс // Мотив чужого. – Минск : Изд-во ЕГУ ЗАО "Пропилеи", 1999. – С. 123 – 140.
25. Вальденфельс Б. Повседневность как плавильный тигль рациональности чужого [Пер. с нем. под общ. ред. В. В. Винокурова, А. Ф. Филиппова] / Бернхард Вальденфельс // СОЦИО-ЛОГОС 1. – М. : Прогресс, 1991. – С. 17-23.
26. Вальденфельс Б. Порядок в потенциалисе: к кризису европейской современности [Пер. с нем. Т. Щитцовой] / Бернхард Вальденфельс // Мотив чужого. – Минск : Изд-во ЕГУ ЗАО "Пропилеи", 1999. – С. 105-122.
27. Вальденфельс Б. Происхождение норм из жизненного мира [Пер. с нем. С. Логвинова] / Бернхард Вальденфельс // Мотив чужого. – Минск : Изд-во ЕГУ ЗАО "Пропилеи", 1999. – С. 79 – 104.
28. Вальденфельс Б. Топографія чужого: студії до феноменології чужого
[Пер. з нім. В. Кебуладзе] / Бернгард Вальденфельс. – К. : ЛППС, 2004. – 206 с.
29. Вальденфельс Б. Феномен чужого и его следы в классической греческой философии [Електронний ресурс] / Бернхард Вальденфельс. – Режим доступу: http://topos.ehu.lt/zine/2002/2/vandelfels.pdf
30. Вальденфельс Б. Феноменология опыта Э. Гуссерля [Пер. с нем. О. Н. Шпараги] / Бернхард Вальденфельс // Мотив чужого. – Минск : Изд-во ЕГУ ЗАО "Пропилеи", 1999. – С. 141-162.
31. Васильченко А. Другой / Андрій Васильченко // Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. [У 6 т.]. Том 2. – К. : Дух і літера, 2011. – С. 358-359.
32. Вдовина И. Э. Левинас и Э. Гуссерль / Ирина Вдовина // История философии. – М. : ИФ РАН. – 2003. – Вып. № 10. – С. 101 – 114.
33. Вдовина И. Э. Морис Мерло-Понти: интерсубъективность и понятие феномена / Ирина Вдовина // История философии. – М. : ИФ РАН. – 1997. – Вып. № 1. – С. 59-69.
34. Витгенштейн Л. Голубая и коричневая книги [Пер. с англ. В. А. Суровцева, В. В. Иткина] / Людвиг Витгенштейн. – Новосибирск : сиб. унив. изд., 2008. – 256 с.
35. Вітґенштайн Л. Tractatus logico-philosophicus; Філософські дослідження [Пер. з нім. Є. Поповича] / Людвіґ Вітґенштайн. – К. : Основи, 1995. – 311 с.
36. Воробьева С. В. Проблема философской аргументации в диалогике Левинаса / С. В. Воробьева // Понимание и существование. – Минск : Пропилеи, 2000. – С. 678-745.
37. Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод [Пер. з нім. О. Мокровольського] / Ганс- Ґеорґ Ґадамер – [У 2 т.]. Том 1. – К. : «Юніверс», 2000. – 464 c.
38. Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод [Пер. з нім. М. Кушніра] / Ганс-Ґеорґ Ґадамер. – [У 2 т.]. Том 2. – К. : «Юніверс», 2000. – 478 с.
39. Ґадамер Г.-Ґ. Читання і перекладання [Пер. з нім. В. Бабича] / Ганс-Ґеорґ Ґадамер // Герменевтика і поетика. – К. : «Юніверс», 2001. – 288 с.
40. Газнюк Л. М. Філософські етюди екзистенціально-соматичного буття: Монографія / Л. М. Газнюк. – К. : ПАРАПАН, 2008. – 368 с.
41. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа [Пер. с нем. Г. Г. Шпета] / Г. В. Ф. Гегель. – СПб. : Наука, 2002. – 444 с.
42. Грицанов А. А. «Диахрония и репрезентация» / А. А. Грицанов // Новейший философский словарь. Постмодернизм. – Минск : Современный литератор, 2007. – С. 145-148.
43. Грицанов А. А. Порядок дискурса (Фуко) / А. А. Грицанов // Новейший философский словарь. Постмодернизм. – Минск : Современный литератор, 2007. – С. 418-424.
44. Гусерль Е. Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки [Пер. з нім. В. Кебуладзе] / Едмунд Гусерль. – К. : ППС-2002, 2009. – 356 с.
45. Гуссерль Э. Собрание сочинений. Т. IV. Картезианские медитации [Пер. с нем. В. И. Молчанова] / Эдмунд Гуссерль;. – М. : Дом интеллектуальной книги, 2001. – 132 с.
46. Депрa Н. Leib / Körper/ Fleisch [Пер. з фр. В. Артюха] / Наталі Депра // Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. [У 6 т.]. Том 2. – К. : Дух і літера, 2011. – С. 388-393.
47. Дерида Ж. Письмо та відмінність [Пер. з фр. В. Шовкуна] / Жак Дерида. – К. : Основи, 2004. – 602 с.
48. Дюфренн М. О Морисе Мерло-Понти [Пер. с фр. Ж. В. Горбылевой] / Мишель Дюфренн // Интенциональность и текстуальность. Философская мысль Франции XX века. – Томск : Издательство «Водолей», 1998. – С. 96-110.
49. Еремеев Я. Н. К онтологичному и динамичному пониманию языка: «Философия имени» и диалогическая философия / Я. Н. Еремеев // Теоретическая и прикладная лингвистика. Проблемы философии языка и сопоставительной лингвистики. – Воронеж : Изд-во ВГТУ. – 1999. – Вып. №1. – С. 46 – 62.
50. Кебуладзе В. І. Проблематизація поняття інтенційності в контексті феноменології містичного досвіду / Вахтанґ Кебуладзе // Феноменологія і релігія: Щорічник українського феноменологічного товариства, 2009. – К. : Дух і літера, 2010. – С. 74-85.
51. Кебуладзе В. І. Феноменологія / Вахтанґ Кебуладзе. – Вишневе : ТОВ «ППС-2002», 2005. – 118 с.
52. Киссель М. А. Метафизика в век науки. Опыт Р.Дж. Коллингвуда / Михаил Киссель. – СПб. : Искусство, 2002. – 304 с.
53. Ковальчук І. В. Альтернатива позитивізму – історіософія Р. Дж. Коллінґвуда: зміст, значення та дискусійні положення / І. В. Ковальчук // Практична філософія. – К. : Парапан. – 2010. – № 3 (37). – С. 201-208.
54. Коллингвуд Р. Дж. Автобиография [Пер. с англ. Ю. Асеева] / Р. Дж. Коллингвуд // Идея истории. Автобиография. – М. : Наука, 1980. – С. 321-417.
55. Колінґвуд Р. Дж. Ідея історії [Пер. з англ. О. Мокровольського] / Робін Джордж Колінґвуд. – К. : Основи, 1996. – 615 с.
56. Коллингвуд Р. Дж. Принципы искусства [Електронний ресурс] / Р. Дж. Коллингвуд. – Режим доступу:
http://www.bellabs.ru/Books/Art/Art-01.html#01-1.
57. Коткавирта Ю. Философская герменевтика Х.-Г. Ґадамера [Електронний ресурс] / Ю. Коткавирта // Герменевтика и деконструкция. – Режим доступу: http://www.anthropology.ru/ru/texts/kotkav/kotkav.html.
58. Кошарний С. Феноменологічна концепція філософії Е. Гусерля: критичний аналіз: Монографія / Степан Кошарний. – К. : Український центр духовної культури, 2005. – 372 с.
59. Кошмило О. К. Бахтин и Левинас: Высказивание, диалог, коммуникация / О. К. Кошмило // Эмманюэль Левинас: Путь к другому. – СПб. : СПбГУ, 2006. – С. 147 – 176.
60. Крюков А. Н. Ранний Левинас и феноменологическая традиция / А. Н. Крюков // Эмманюэль Левинас: Путь к другому. – СПб. : СПбГУ, 2006. – С. 138 – 146.
61. Кузин И. В. Деонтологическая онтология Э. Левинаса / И. В. Кузин // Эмманюэль Левинас: Путь к другому. – СПб. : СПбГУ, 2006. – С. 93 – 137.
62. Левинас Э. Время и Другой [Пер. с фр. А. В. Парибка] / Эммануэль Левинас // Левинас Э. Время и Другой. – СПб. : Высшая религиозно-философская школа, 1998. – C. 10-121.
63. Левинас Э. Гуманизм Другого человека [Пер. с фр. Г. В. Вдовиной, Маньковской Н. Б.] / Э. Левинас // Избранное: трудная свобода. – М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. – С. 590-655.
64. Левинас Э. Диахрония и репрезентация [Пер. с фр. В. В. Петренко] / Эммануэль Левинас // Интенциональность и текстуальность. Философская мысль Франции XX века. – Томск : Издательство «Водолей», 1998. – С. 141-162.
65. Левінас Е. Етика і безконечність [Пер. з фр. О. Білого] / Емануель Левінас. – К. : Пор-Рояль, 2001. – 139 с.
66. Левинас Э. Избранное. Тотальность и бесконечное [Пер. с фр. И. Вдовиной] / Эммануэль Левинас. – М. ; СПб. : Университетская книга, 2000. – 416 с.
67. Левинас Э. Неинтенциональное сознание [Електронний ресурс] / Эммануэль Левинас. – Режим доступу: http://topos.ehu.lt/zine/2002/1/levinas.htm.
68. Лефевр Ж. П. Selbst [Пер. з фр. Д. Каратєєва] / Жан-П’єр Лефевр // Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. [У 2 т.]. Том 2. – К. : Дух і літера, 2011. – С. 415-416.
69. Лехциер В. Л. Феноменология «пере»: введение в экзистенциальную аналитику переходности / В. Л. Лехциер. – Самара : «Самарский университет», 2007. – 332 с.
70. Маєчак С. Людвіґ Вітґенштайн [Пер. з нім. А. Богачова] / С. Маєчак // Класики філософії мови. – К. : «Курс», 2008. – С. 383-403.
71. Майборода Д. Диалогизм / Д. Майборода // Новейший философский словарь. Постмодернизм. – Минск : Современный литератор, 2007. – С. 144-145.
72. Малахов В. Етика спілкування / Віктор Малахов. – К. : Либідь, 2006. – 400 с.
73. Малышкин Е. Чужой в доме [Електронний ресурс] / Е Малышкин. – Режим доступу: http://topos.ehu.lt/zine/2006/1/malyshkin.htm.
74. Махлин В. Л. Бахтин и гуманитарная эпистемология [Електронний ресурс] / В. Л. Махлин. – Режим доступу:
www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/fd/2007_9/FI9_PDF/Mahlin.pdf
75. Махлин В. Л. Я и Другой (истоки философии «диалога» xx века) / В. Л. Махлин. – СПб. : РХГИ, 1995. – 148 с.
76. Мелихов Г. В. Открытость другому: опыт введения в феноменологическую этику Э. Левинаса (не без помощи Л. Бессона) / Г. В. Мелихов // Ученые записки Казанского государственного университета. Том 149, кн. 5. Гуманитарные науки, 2007. – С. 199 – 210.
77. Мерло-Понті М. Видиме й невидиме [Пер. з фр. Є. Марічева] / Моріс Мерло-Понті. – К. : «КМ Академія», 2003. – 268 с.
78. Мерло-Понти М. Феноменология восприятия [Пер. с фр. под ред. И. Вдовиной, С. Фокина] / Морис Мерло-Понти. – СПб. : «Наука», «Ювента», 1999. – 603 с.
79. Мінаков М. Історія поняття досвіду: Монографія / Михайло Мінаков. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2007. – 380 с.
80. Монастырская И. А. «Грамматический метод» О. Розенштока-Хюсси как методология гуманитарных наук / И. А. Монастырская // Методология гуманитарного знания в перспективе XXI века. К 80-летию профессора Моисея Самойловича Кагана. Материалы международной научной конференции 18 мая 2001 г. Санкт-Петербург. Серия «Symposium». – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2001. – Вып. № 12. – С. 87 – 92.
81. Музіль Р. Людина без властивостей. Кн. 1 [Пер. з нім. О. Логвиненка] / Роберт Музіль. – К. : Видавництво Жупанського, 2010. – 416 с.
82. Мур Дж. Опровержение идеализма [Пер. с англ. И. В. Борисовой] / Дж. Мур // Историко-философский ежегодник. – М. : Наука, 1987. – С. 242-265.
83. Наливайко И. М. Топос и атопия [Електронний ресурс] / И. М. Наливайко. – Режим доступу: http://topos.ehu.lt/zine/2000/1/nalivajko.pdf.

84. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла. Казус Вагнер. Антихрист. Esse Homo. Человеческое, слишком человеческое. Злая мудрость [Пер. с нем. Н. Полилова] / Фридрих Ницше. – Минск : Харвест, 2007. – 880 с.
85. Орлов Д. У. Лицо и феномен: опыт фациализации вещей / Д. Орлов // Эмманюэль Левинас: Путь к другому. – СПб. : СПбГУ, 2006. – С. 77 – 92.
86. Пахолова И. В. Опыт «чужого» в терминах интенциональности и респонзивности (Э.Гуссерль, Б.Вальденфельс) / И. В. Пахолова // Вестник Самарского государственного университета. Гуманитарная серия. – 2006. – Вып. № 5 / 1 (45). – С. 22 – 27.
87. Плеснер X. Ступени органического и человек: Введение в философскую антропологию [Пер. с нем. А. Г. Гарджикурбанова] / Хельмут Плеснер – М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. – 368 с.
88. Полещук И. В. Понятие интерсубъективной темпоральности в философии Левинаса / И. В. Полещук // Эмманюэль Левинас: Путь к другому. – СПб. : СПбГУ, 2006. – С. 22 – 36.
89. Приходько В. В. Пошук нових методологічних перспектив розмежування розсудку і розуму (на матеріалах філософсько-історичної концепції Р. Дж. Колінґвуда): поняття прикладної філософії і аплікативного методу / В. В. Приходько // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. Філософія. Політологія. – 2008. – Вип. № 90. – С. 101-104.
90. Рассел Б. Философия логического атомизма [Пер. с англ. В. Целищева] / Бертран Рассел . – Томск : Володей, 1999. – 192 с.
91. Розеншток-Хюсси О. Бог заставляет нас говорить [Составл., пер. с нем. и англ., послесловие и коммент. А.И Пигалева] / Ойген Розеншток-Хюсси. – М. : Канон+, 1997. – 288 с.
92. Розеншток-Хюсси. О. Речь и действительность [Пер. с англ. А. Хараша] / Ойген Розеншток-Хюсси. – М. : Лабиринт, 1994. – 210 с.
93. Рьод В. Шляхи філософії хіх-хх століття [Пер. з нім. М. Култаєвої, В. Кебуладзе, В. Терлецького] / В. Рьод. – К. : Дух і літера, 2010. – 368 с.
94. Сартр Ж.-П. Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології [Пер. з фр. В. Ляха] / Ж.-П. Сартр. – К. : Основи. – 855 с.
95. Сисса Дж. Патос [Пер. з фр. В. Артюха] / Джулія Сисса // Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. [У 6 т.]. Том 1. – К. : Дух і літера, 2009. – С. 480-485.
96. Соколов Е. Г. Магистральное и маргинальное в современной культуре / философии [Електронний ресурс] / Е. Г. Соколов. – Режим доступу:
http://www.anthropology.ru/ru/texts/sokolove/modern_06.html.
97. Соколова Л. Ю. Феноменологическая концепция Мориса Мерло-Понти / Л. Ю. Соколова // ХОРА. – СПб. : СПбГУ. – 2008. – (№ 3). – С. 9-13.
98. Стейнбок Э. Пограничные феномены и пограничность опыта / Э. Стейнбок // Топос. – Минск : Центр исследований по философской антропологии. – 2009. – № 2 (22). – С. 192-213.
99. Фурс В. Н. Философия незавершенного модерна Ю. Хабермаса / В. Н. Фурс. –– Минск : Эконом-пресс, 2000. – 222 с.
100. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие [Пер. с нем. Д. В. Скляднева] / Ю. Хабермас. – СПб. : Наука, 2001. – 380 с.
101. Хайдегер М. Бытие и время [Пер. с нем. В. В. Бибихина] / Мартин Хайдегер. – М. : ad MArginem, 1997. – XI+452 C.
102. Хельд К. Возможности и границы межкультурного взаимопонимания / К. Хельд // Топос. – Минск : Центр исследований по философской антропологии. – 2006. – № 3 (14). – С. 5-16.
103. Цимбал Т. Між двох культур: проблема збереження національної ідентичності в умовах імміграції / Т. Цимбал // Наукові записки. Серія «Філософія». – Острог: Видавництво національного університету «Острозька академія». – 2009. – Вип. 5. – С. 130-139.
104. Шпарага О. Н. Другой в интерсубъективном мире (Проблематизация Другого в Пятой картезианской медитации Гуссерля) [Електронний ресурс] / О. Н. Шпарага. – Режим доступу :
http://topos.ehu.lt/publications/verst/shparaga.htm.
105. Шпарага О. Н. Телесный субъект: Я как моя боль и как моя любовь [Електронний ресурс] / О. Н. Шпарага. – Режим доступу: http://topos.ehu.lt/zine/2002/2/shparaga.pdf.
106. Шпарага О. Н. Феноменология опыта: опыт как почва и горизонт познания [Електронний ресурс] / О. Н. Шпарага. – Режим доступу:
http://www.ruthenia.ru/logos/number/2001_2/08_2_2001.htm.
107. Шюц А., Лукман Т. Структури життєсвіту [Пер. з нім. В. Кебуладзе] / А. Шюц, Т. Лукман. – К. : УЦДК, 2004. – 560 с.
108. Шютц А. Смысловая структура повседневного мира: очерки по феноменологической социологии [Пер. с англ. А. Алхасова, Н. Мазлумяновой]. – М. : Институт Фонда «Общественное мнение», 2003. – 336 с.
109. Эбнер Ф. Слово и духовные реальности [Пер. с нем. Т. Щитцовой] / Ф. Эбнер // От Я к Другому: сб. пер. по проблемам интерсубъективности, коммуникации, диалога. – Минск, 1997. – С. 28-45.
110. Эко У. Поэтики Джойса [Пер. с итал. А. Коваля] / Умберто Эко. – СПб. : Симпозиум, 2002. – 496 С.
111. Яковенко Н. Вступ до історії / Наталія Яковенко. – К.: «Критика», 2007. – 375 с.
112. Ямпольская А. В. Вклад Э. Левинаса в феноменологию и деконструкцию феноменологии / А. В. Ямпольская // «Логос». Центр феноменологической философии, философский факультет РГГУ. – 2004. – Вып. №1 (41). – С. 88 – 105.
113. Bedorf Th. Anerkennung wer wen? Politische Philosophie, Responsivität und der Dritte / Th. Bedorf // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 169-181.
114. Bernasconi R. Levinas and the Struggle of Existense / R. Bernasconi // Adressing levinas. – Evanston : Northwestern University Press, 2005. – P. 170-185.
115. Breitling A. Speeches Are in Answer. Verkörperungen der Rede bei Gertrude Stein / A. Breitling // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 141-155.
116. Browning G. Rethinking R. G. Collingwood. Philosophy, Politics and the Unity of Theory and Practice / G. Browning. – UK. : Palgrave Macmillan, 2004. – 213 pp.
117. Busch K. Bruchlinien der Raumerfahrung / K. Busch //Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 61-75.
118. Collingwood R. G. An Essay on Metaphysics / R. G. Collingwood. – Oxford : Clarendon press, 2002. – 439 pp.
119. Collingwood R. G. Essay on the philosophical Method [Електронний ресурс] / R. G. Collingwood. – Режим доступу:
http://ifile.it/765bes/ebooksclub.org__An_Essay_on_Philosophical_Method.pdf.
120. Collingwood R. G. Notes for an Essay on Logic / R. G. Collingwood // An Essay on Metaphysics. – Oxford : Clarendon press, 2002. – P. 422-429.
121. Collingwood R. G. Speculum Mentis or Map of the Knowledge / R. G. Collingwood. – Oxford : University press, 1948. – 328 pp.
122. Collingwood R. G. The Philosophy of Enchantment. Studies in Folctale, cultural Criticism and philosophical Antropology / R. G. Collingwood. – Oxford : Clarendon press, 2005. – 380 pp.
123. Connelly J. R. G. Collingwood, Analytical Philosophy and Logical Positivism / James Connely // The Baltic International Yearbook of Cognition, Logic and Communication. – University of Hull. – 2009. – vol. 4: 200 Years of Analytical Philosophy. – P. 1-15.
124. Cragg R. C. Collingwood's Logic of Question and Answer, a Study of Its Logical and Philosophical Implications, and of Its Bearing on Historical Method / R. C. Cragg. – University of Toronto, 1948. – 318 pp.
125. Cremonini A. Die Antwort des Realen? Überlegungen zu Lakan im Anschluss an die Bruchlinien / A. Cremonini // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 141-155.
126. Därmann I. Zur philosophischen Bestimmung von Interkulturalität im Ausgang von Bernhard Waldenfels / I. Därmann // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 191-203.
127. Delhom P. Erlittene Gewalt – untersagte Antwort / P. Delhom // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 107-127.
128. D'Oro G. Collingwood and metaphysics of experience / G. D'Oro. – London and New York. : Routlege, 2002. – 179 pp.
129. Froman W. The Strangeness in the Ethical Discourse of Emmanuel Levinas / W. Froman // Adressing levinas. – Evanston : Northwestern University Press, 2005. – P. 52-61.
130. Gehring P. Gebauter Nachraum und innere Fremde. Nachdenken über die Stadt / P. Gehring // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 75-89.
131. Gelhard A. Diastase und Diachronie – Levinas mit Waldenfels / A. Gelhard // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S.49 – 59.
132. Gellner E. Selected Philosophical themes, vol. 3: The Devil in Modern Philosophy / E. Gellner. – London and New York. : Routlege, 2003. – P. 150-164.
133. Goffman E. Replies and responses / Erving Goffman // Forms of talk. – University of Pennsylvania Press, 1981. – P. 5-78.
134. Griesecke B. World gone wrong. Verstummen als Notstand der Rede / B. Griesecke // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 89-107.
135. Hatley J. Beyond Outrage: the Delirium of Responsibility in Levinas’s Scene of Persecution / J. Hatley // Adressing levinas. – Evanston : Northwestern University Press, 2005. – P. 34-52.
136. Helgeby St. Action as history: the historical thought of R. G. Collingwood / St. Helgeby. – Published in the USA by Imprint Academic, 2004. – 300 pp.
137. Kapust A. Einleitung. Responsive Philosophie – Darlegung einiger Grundzüge / A. Kapust // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 15 – 34.
138. MacAvoy L. The Other Side of Intentionality / L. MacAvoy // Adressing levinas. – Evanston : Northwestern University Press, 2005. – P. 109-119.
139. MacFee G. Collingwood: the Idea of a «late» Aesthetics / G. McFee // Idealistic Studies – ed. by G. Overvold (USA), 1992. – vol. 22, №2. – P. 144-162.
140. Martin R. Editor’s Introduction / R. Martin // An Essay on Metaphysics – Oxford : Clarendon press, 2002. – P. xv – ciii.
141. Martin R. Collingwood’s Essay on the philosophical Method / R. Martin // Idealistic Studies. – ed. by G. Overvold (USA). – 1974. – vol. 4 (№3). – P. 224-250.
142. Micali St. Heterochronien. Neue Zugännge yur Zeitproblematik durch die responsive Phänomenologie von Bernhard Waldenfels / St. Micali // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 37-49.
143. Micali St. Überschüsse der Erfahtung. Grenzdimensionen des Ich nach Husserl / St. Micali. – Heidelberg : Reihe „Phänomelogica“, Band 186, 2008. – 243 s.
144. Munslow A. The Routledge Companion to historical studies / A. Munslow. – London and New York : Routlege, 2006. – P. 61-63.
145. Nussbaum Ch. R. G. Collingwood and the hermeneutic tradition / Ch. Nussbaum // Philosophy 5329/501. – Arlington : University of Texas, 1993. – P. 1-28.
146. Raffoul F. Being and the Other : Ethics and Ontology in Levinas and Heidegger / F. Raffoul // Adressing levinas. – Evanston : Northwestern University Press, 2005. – P. 138-152.
147. Rölli M. Phänomenologie und Empirismus. Ein exklusives Verhältnis? / M. Rölli // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 203-219.
148. Steinbock A. Home and Beyond: generative phenomenology after Husserl / A. Steinbock. – Evanston : Northwestern University Press, 1995. – 336 pp.
149. Tengelyi L. Erfahrung und Ausdruck. Phänomenologie im Umbruch bei Husserl und seinen Nachfolgern / L. Tengelyi. – Dortrecht : Springer, 2007. –
377 s.
150. Vanni M. Für eine responsive Auffassung des Politischen / M. Vanni // Philosophie der Responsivität. – München : Wihelm Fink Verlag, 2007. – S. 181-191.
151. Waldenfels B. Antwortregister / Bernhard Waldenfels. – F. / M. : Suhrkamp, 1994. – 651 s.
152. Waldenfels B. Bruchlinien der Erfahrung / Bernhard Waldenfels. – F. / M : Suhrkamp, 2002. – 479 s.
153. Waldenfels B. Das leibliche Selbst: Vorlesungen zur Phänomenologie des Leibes / Bernhard Waldenfels. – F. / M. : Suhrkamp, 2000. – 418 s.
154. Waldenfels B. Dialog und Diskurs / Bernhard Waldenfels // Der Stachel des Fremden. – F. / M. : Suhrkamp, 1998. – S. 43 – 56.
155. Waldenfels B. Fremderfahrung zwischen Aneignung und Enteignung / Bernhard Waldenfels // Der Stachel des Fremden. – F. / M. : Suhrkamp, 1998. – S. 57-72.
156. Waldenfels B. Grenzen der Normalizierung / Bernhard Waldenfels. – F. / M. : Suhrkamp, 2008. – 331 s.
157. Waldenfels B. Grundmotive einer Phänomenologie des Fremden / Bernhard Waldenfels. – F. / M. : Suhrkamp, 2006. – 134 s.
158. Waldenfels B. Levinas on the Saing and the Said / Bernhard Waldenfels // Adressing levinas. – Evanston : Northwestern University Press, 2005. – P. 86-98.
159. Waldenfels B. Ortverschiebungen, Zeitverschiebungen /Bernhard Waldenfels. – F. / M. : Suhrkamp, 2009. – 257 s.
160. Waldenfels B. Schatenrisse der Moral / Bernhard Waldenfels. – F. / M. : Suhrkamp, 2006. – 354 s.
161. Waldenfels B. Vielstimmigkeit der Rede / Bernhard Waldenfels. – F. / M. : Suhrkamp, 1999. – 224 s.