СОЦІОКУЛЬТУРНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ : СОЦИОКУЛЬТУРНАЯ САМОИДЕНТИФИКАЦИЯ ЛИЧНОСТИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЛІСОВИЙ ОКСЕН ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 168.522:316.7(043.3)

СОЦІОКУЛЬТУРНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ
ОСОБИСТОСТІ

09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
АНДРУЩЕНКО ВІКТОР ПЕТРОВИЧ,
доктор філософських наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
академік НАПН України

Київ 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….………...….3

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ…………………………………….13
1.1. Поняття ідентифікації та самоідентифікації у світлі філософсько-культурологічного дискурсу……………………………………………………13
1.2. Самоідентифікація як спосіб самореалізації особистості ………28

РОЗДІЛ ІІ КУЛЬТУРА ЯК ПРОСТІР САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ……………………………………………………………..…..51

РОЗДІЛ ІІІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УКРАЇНІ.………………………85
3.1. Самоідентифікація особистості в період Козацтва……………...…..85
3.2. Особливості ідентифікації української особистості в період української революції 1917-1920 рр……………………………………..……..96
3.3. Форми соціокультурної самоідентифікації за радянської доби…...107
3.4. Трансформація самоідентифікації в сучасному соціокультурному просторі України ………………………………………………………………116

РОЗДІЛ ІV ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ……….131
4.1. Сучасна українська людина: ідеал і реальність………………….....131
4.2. Сучасні культурні практики в самоідентифікації особистості…….150

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..170

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема самоідентифікації особистості обумовлена потребами практики становлення (формування та розвитку) людини у повній відповідності з її внутрішньою природою і сутністю, входження у світ соціальності і культури. Як суспільна істота людина формується в полі культури, в середовищі особистостей, наділених певними людськими якостями. Входження у цей світ є процесом набуття характерних для нього якостей, соціалізації існуючих знань, норм культури. Людина намагається перейняти їх, засвоїти, перевести у власні характеристики, стати подібними до інших людей, які існують поруч. Одночасно, вона намагається усвідомити себе у якості особливої істоти, тотожної тільки з собою особисто. «Приватизувавши» якісні характеристики, перейняті від інших, розгорнувши власні особливості, надані їй природою, людина усвідомлює себе як особистість, яка належить до тієї чи іншої спільноти й, одночасно, як таку, яка тотожна сама з собою, як власне «Я» і не інакше. Означений процес і є процесом самоідентифікації особистості – уподібнення, встановлення тотожності (з соціумом і з собою), усвідомлення себе як подібного до інших і одночасно як особливу істоту – «Я» – унікальну індивідуальність. Вивчення цього процесу з метою впливу на нього в контексті розвитку людини і культури, належить до найбільш складних і актуальних тем сучасної філософської теорії, психології, педагогіки та культурології.
Як зазначав знаменитий австрійський психолог і філософ Зігмунд Фройд, ідентифікація є своєрідним захисним механізмом, який забезпечує усунення або зведення до мінімуму (мінімізацію) почуття невпевненості (тривоги, страху), що виникає в процесі самоусвідомлення себе як особливого «Я». У віці немовляти виникає первинна ідентифікація, яка є примітивною формою емоційної прихильності дитини до матері та неусвідомленим виразом потреби у безпеці. За нею слідує вторинна ідентифікація – неусвідомлене прагнення дитини бути подібною до того об’єкта, який породжує у неї тривогу, неспокій, є «загрозливим авторитетом». Ця форма ідентифікації, за 3. Фройдом, є передісторією Едипового комплексу, коли маленький хлопчик у всьому хоче зайняти місце батька і, боячись батьківського покарання, копіює деякі особливості його поведінки. Третя форма ідентифікації розпочинається із входженням людини в суспільне життя (дитячий дошкільний заклад, школа, виробничий колектив тощо). Вона розгортається як відповідь на потребу дитини (пізніше – підлітка, учня, студента тощо) бути подібною як до тієї групи особистостей, в якій протікає її особисте життя й, одночасно, як прагнення заявити про себе як унікальну, відмінну від інших, самототожну особистість.
Самоідентифікація розгортається як ототожнення себе з іншою особою (групою, стратою, класом) в цілому або включення в образ власного «Я» окремих їх якостей, як наслідування цієї особи та розвитку емоційних зв’язків з нею. У цьому процесі запозичуються не лише зовнішні форми поведінки особи-взірця для наслідування, а й виникають передумови для формування певних особистісних структур того, хто уподібнює себе до взірця, а саме: ідеалів, ціннісних орієнтацій, світоглядних уявлень інтересів тощо. Нерідко цей процес веде до повного злиття власного «Я» з образом іншої особи («Я – це він») або здійснюватися за принципом бажаного доповнення своєї особистості певними якостями, що притаманні іншому («Я – як він»).
Як структурний компонент соціалізації особистості, найбільш інтенсивно самоідентифікація здійснюється в дитячому і юнацькому віці, але не завершується на них, а супроводжує людину і в так званий дорослий період її життя та діяльності. В принципі, самоідентифікація здійснюється протягом всього життя. Форми ж цього процесу в різні періоди життя людини є різними. Актуальність і потреба в їх дослідженні зростає. Особливо зі зростанням ролі особистості як суб’єкта історичного процесу в період глобалізації та інформаційної революції, інтенсифікації міжкультурних (у тому числі й міжнародних) контактів, підвищення активності людини тощо.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Витоки постановки означеної дослідницької тематики можна відшукати в роботах античних філософів, зокрема, Платона і Аристотеля, Демокріта і Епікура. Досліджуючи типи особистостей та їх виховання, античні мислителі вказували, зокрема, що цей процес відбувається як процес входження в культуру того соціуму, в якому людина існує, як ототожнення себе з тими характеристиками, які в ньому домінують.
У строгому розумінні – як механізм соціогенезу особистості, що являє собою більш або менш усвідомлюваний процес ототожнення суб’єктом самого себе з іншим суб’єктом, групою, взірцем на основі вибіркового емоційно-ціннісного ставлення до них – феномен ідентифікації предметно і системно розпочав вивчати Зігмунд Фрейд.
До цієї проблеми звертались такі відомі зарубіжні теоретики, як А. Адлер, Г. Блумер, С. Кіркегор, Е. Еріксон, Дж. Мід, Ж.-П. Сартр, М. Хайдеггер, Е. Фромм, К. Ясперс та ін. За розмаїттям підходів, запропонованих цими й деякими іншими авторами, загалом проглядається філософсько-психологічне бачення ідентичності як: однієї з основних людських потреб, що складає сутність людського буття і виявляється у бажанні уникнути самоти, налагодити взаємозв’язок із зовнішнім світом (З. Фройд, Е. Фромм); як закономірність життєвого процесу (М. Хайдеггер, Ж.-П. Сартр, К. Ясперс); як «его-ідентичність» та групова та психосоціальна ідентичність (Є. Еріксон). Як зазначають вчені, ідентичність охоплює все, що дає людині усвідомлення значущості в межах конкретного соціуму.
В україно-російському науковому просторі проблему самоідентифікації тією чи іншою мірою досліджували В. Андрущенко, Є. Андрос, Н. Білопольська, В. Бех, І. Бех, Т. Герчанівська, С. Гончаренко, І. Голян, Є. Данилова, І. Кон, С. Копилов, С. Кримський, М. Кудря, А. Леонтьєв, С. Максименко, В. Муляр, А. Нагорний, Г. Омелаєнко, В. Пазенок, Ю. Поваренков, Г. Радіонова, Т. Розова, С. Рубінштейн, М. Соловей, Л. Сохань, К. Скороходько, Н. Токарева, В. Чернієнко, В. Шинкарук, О. Яценко, В. Ядов та ряд інших дослідників. В роботах зазначених авторів самоідентифікація розглядається як соціальний феномен, що здійснюється в ході соціальної взаємодії індивіда і суспільства (інших людей, соціальних груп тощо). У цьому контексті аналізуються національна самоідентифікація, ідентифікація на певний стиль чи спосіб життєдіяльності людини в складних соціальних організмах, етнічна, моральна, політична самоідентифікація тощо.
Разом з тим, незважаючи на досить високий об’єм дослідницької літератури, проблема самоідентифікація особистості, зокрема в контексті полікультурності, глобалізації та інформаційної революції залишається дослідженою не достатньо повно. Додаткової дослідницької уваги потребують такі питання, як сутність соціокультурного середовища як чинника самоідентифікації особистості; вплив культурно-історичного та соціального досвіду; реальний культурний обмін (повсякденна культурна взаємодія) і самоідентифікація особистості; нове мислення – розуміння унікальності інших культур, їх значення в світовій спільноті, формування поваги до них; головні напрями управління цими процесами та інші.
Враховуючи їх актуальність і не достатню розробленість, ми обрали цю тему як предмет самостійного аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи безпосередньо пов’язана з науково-дослідною темою кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Філософські засади єдності гуманітарних, природничих і технічних завдань в освіті сучасного вчителя» (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України № 732 від 27 жовтня 2006 р. та рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 22 грудня 2010 р., протокол № 5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №9 від 28 квітня 2009 року).
Мета дослідження – виявити та проаналізувати природу, сутність та специфіку соціокультурної обумовленості самоідентифікації особистості в історичному розрізі та в період утвердження та розвитку України як самостійної держави.
Досягнення цієї мети потребує послідовного розв’язання наступних дослідницьких завдань:
– уточнити зміст висхідного та опорного поняття «соціокультурна самоідентифікація особистості»;
– визначити і проаналізувати роль культури як своєрідної основи, матриці соціокультурної самоідентифікації особистості;
– дослідити основні етапи процесу самоідентифікації особистості в контексті історичної ґенези, становлення українського народу і нації як суб’єктів історичного процесу;
– вивчити особливості соціокультурної самоідентифікації особистості в сучасній Україні, зокрема, в системі ринкових та демократичних перетворень;
– виділити та обґрунтувати основні напрями управління процесом самоідентифікації особистості у соціокультурному середовищі.
Об’єктом нашого дослідження є процес самоідентифікації особистості.
Предметом дослідження – філософський аспект соціокультурної самоідентифікації особистості.
Методологічна основа дослідження. Реалізація мети та завдань дисертаційної роботи зумовила необхідність використання загальнонаукових методів та принципів. На засадах аналітичного методу досліджено специфіку застосування різних підходів щодо самоідентифікації особистості на сучасному етапі суспільного розвитку, а з позицій методу синтезу визначено пріоритетність філософського аналізу. Структурно-функціональний аналіз використовувався для виявлення структурних елементів самоідентифікації, яка розглядається як процес, в якому особистість формується під впливом суспільства й одночасно конструює суспільство. Метод аксіологічної інтерпретації застосовувався при аналізі сучасного стану інформаційного суспільства і специфіки самоідентифікації особистості в ньому. Виявлення належної послідовності наріжних проблем теми дослідження здійснено при дотриманні вимог методу системного аналізу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у виокремленні та обґрунтуванні субординації та дієвості основних чинників соціокультурної самоідентифікації особистості в соціальному середовищі. На захист виносяться положення, що мають наукову новизну:
вперше
– здійснено теоретико-методологічне обґрунтування філософського аспекту соціокультурної самоідентифікації особистості, де самоідентифікація особистості є процесом і механізмом становлення і розвитку особистості на основі засвоєння культури та соціального досвіду у відповідному соціальному середовищі;– виявлено специфіку соціальної самоідентифікації особистості як багатовекторну, що означає формування самоідентичності в сімейному, громадянському, етнічному, професійному статусах під дією складного для кожної людини впливу мікросередовища (родина, родичі, друзі) і офіційної ідеології макросередовища;
– поглиблено уявлення про сутність соціокультурної самоідентифікації особистості як прояв її активності щодо задоволення пізнавальних, ціннісних, економічних і духовних потреб шляхом самореференції та саморепрезентації як суб’єкта певного сектора соціокультурного простору;
удосконалено
– теоретичні основи розвитку культури як соціокультурної самоідентифікації особистості, де соціокультурна самоiдентифiкацiя полягає, насамперед, у визнаннi основних свiтоглядних цiнностей власним духовно-буттєвим життєтворчим пiдгрунтям, а також в можливостi перетворювального, творчого ставлення до цих цiнностей;
– дослідження самоідентифікації в умовах кардинальних змін у соціально-політичному, економічному та культурному просторі суспільства щодо динаміки співвідношення примордіальних і символічних самоідентифікацій людини як суб’єкта соціальної взаємодії у найближчому оточенні та суспільстві в цілому;
– історичні етапи соціокультурної самоідентифікації особистості в Україні; особистість не завжди усвідомлює параметри своєї соціокультурної самоідентифікації, але весь набір засвоєних нею за життя елементів свідомості, поведінки, смаків, звичок, оцінок, мови та інших засобів комунікації мимоволі роблять її належною до деякої конкретної культури (етнічної, соціальної, професійної, політичної тощо). Таким чином, особистість, по-перше, поширює свою ідентичність на людей, які її оточують, по-друге, запозичує, поповнює її новими компонентами від оточуючих її особистостей, а також у процесі взаємин пов’язує свою ідентичність з ідентичністю інших;
дістали подальший розвиток
– основні підходи і положення щодо відродження культури, людини, свідомості; особливостей соціокультурної самоідентифікації особистості в сучасній Україні; культура розглядається як безмежне поле цифрових, знаково-iнформацiйних, конкретно-ситуативних можливостей, до специфiчної логiки влаштування яких людина повинна вмiти якнайшвидше пристосовуватися, а також бути готовою з легкiстю i без жалю залишати будь-який iнформацiйний уривок, навiть такий, що принiс достатньо користi i насолоди, заради перемiщення в iнший, що забезпечить необхiдну статуснiсть в мережi суспiльства циркулюючої iнформацiї;
– осмислення місця самоідентифікації у формуванні особистісних характеристик, що полягає у самовизначенні людиною своїх якостей та можливостей щодо заняття певних соціальних позицій у житті і сприяє її інтеграції у відповідну спільноту. Розглянуто дві сторони самоідентифікації: особистісну і соціальну та показано їх взаємозв’язок у здійсненні трьох основних функцій: 1) визначення індивідом своїх відмінностей й загальних рис у порівнянні з іншими; 2) пошук та вибір засобів задоволення своїх потреб у соціальному середовищі; 3) інтеграція у систему суспільних відносин шляхом вдосконалення відповідних особистісних якостей індивіда.
Теоретичне та практичне значення дослідження визначається тим, що в ньому вперше у філософській літературі двох останніх десятиліть проведено цілеспрямоване, системне дослідження проблеми самоідентифікації як процесу ототожнення української людини з власним народом, нацією і культурою як в процесі історичної ґенези українського соціуму, так і в період утвердження України як незалежної держави. Нами обґрунтовані й досліджені головні етапи історичної самоідентифікації української людини, особливості цього процесу на сучасному етапі розвитку суспільства. Матеріали дослідження можуть бути використані в навчальному процесі, зокрема, в курсі філософії, культурології, політології, психології. На його основі може бути розроблений самостійний курс для студентів філософських, політологічних та культурологічних спеціальностей.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а також на ряді міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Університет – позашкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад» (м. Київ, 2010); Міжнародній науковій конференції Шості юридичні читання «Правова культура, правова свідомість і право» (м. Київ, 2010); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне дошкілля: реалії та перспективи» (м. Київ, 2010); міжнародної наукової конференції «Наукова еліта як соціально-економічний фактор розвитку держав в умовах глобалізації» (м. Київ, 2010); Міжнародної науково-практичної конференції «Соціальна робота на межі тисячоліть: концепції, технології, стратегії» (м. Київ, 2011); IV українсько-польському форумі «Розвиток педагогічних наук в Україні і Польщі на початку ХХІ століття» (м. Черкаси, 2011); науково-практичній конференції «Основні напрями модернізації вищої освіти в контексті викликів епохи» (мм. Київ-Глухів, 2011).
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають у себе вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (229 найменувань). Обсяг дисертаційного дослідження становить 192 сторінки, з них 169 сторінок основного тексту. Список використаних джерел становить 23 сторінки і налічує 229 найменувань, у тому числі 14 іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що виявляється в дослідженні феномену «самоідентифікація особистості» в її соціальному і культурному вимірах. Підсумок дослідження дає змогу сформулювати низку наступних положень:
1. Методологічною основою всебічного осмислення ідентифікаційних процесів виступає багата філософська спадщина з проблем самовизначення, самовдосконалення і самореалізації особистості, що відкриває нові перспективи у вивченні феномена самоідентифікації – суб’єктивне ототожнення індивіда з певними групами і категоріями людей, що дозволяє зберегти самоідентичность кожної особистості, знайти стабільність, цілісність духовного світу. Але це самовизначення в соціумі, прирахування себе до певної спільноти – самоідентифікація, як основа вибору свого «Я», не усуває, на думку філософів, індивідуальної автономії, самобутності і потреби в стійкій самоідентичності особистості протягом усього життєвого циклу.
Самоідентифікація – усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти. Самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості і формування соціальних характеристик, що дозволяють зайняти певну соціальну позицію і тим самим сприяє інтеграції індивіда у спільноту.
Соціокультурну самоідентифікацію можна визначити як прояв активності особистості в ході діяльності, спрямованої на задоволення її ціннісних, пізнавальних, економічних і духовних потреб шляхом самореференції й саморепрезентації як суб’єкта певного сектора соціокультурного простору. Процес самоідентифікації як спосіб набуття підтримки й збереження ідентичності, тобто відповідності певної системи ознак, що дозволяють зараховувати індивіда до того чи іншого типу людей, до тієї чи іншої соціальної групи, ґрунтується, з одного боку, на соціальному контролі за реалізацією експектацій (очікувань) оточення, а з іншого – на особистісних базових якостях індивіда, які уможливлюють певний різновид його діяльності, поведінки, стилю життя.
2. Культура розглядається як матриця самоідентифікації особистості. В тоталітарному суспільстві людина і культура знаходяться у відчуженому стані, що спонукає процес ідентифікації до суттєвих викривлень і суперечностей. В демократичному суспільстві відбувається процес відродження культури, який забезпечує умови цивілізаційної самоідентифікації особистості.
Феномен культури є одночасно і продуктом, і місцем творчості, і взаємозв’язком людини та творчості, що не підлягає роз’єднанню. Це не тільки світ знаків та артефактів, смислів та цінностей, музики та поезії. Саме людина здатна творити особливий вид енергії, що є культурою. Усвідомлення молодим поколінням феномену культури, прийняття його як власного і є процесом культурної самоідентифікації особистості.
3. Трансформація пострадянського простору спричинила кардинальні зміни у соціально-економічному, політичному житті українського суспільства, що відбилося на соціальній структурі суспільства – поява нових страт, перерозподіл між вже існуючими і знову виниклими групами. Унаслідок цього стає актуальним для кожної особистості пошук свого місця і статусу в суспільній структурі
Проблематизація самоідентичності постає ще в період Нового часу, коли вчені починають розуміти, що на формування особистості впливають не лише внутрішні процеси, але й зовнішні, соціальні чинники, зокрема суспільство, в якому індивід постійно перебуває. З цього часу виникають різні теорії та підходи до розуміння становлення особистості, її свідомості, самосвідомості, ідентичності, самоідентичності. Дана проблема починає розглядатися різними науками та напрямками, але найбільше у її розвиток привносять соціологи, психологи та філософи. Останні об’єднали два попередні підходи та створили власну методологію, яка доводить цілісність та несуперечність позицій різних дослідників до проблеми самоідентифікації. Вчені доходять висновку, що різні науковці, створюючи власну концепцію чи теорію, підкреслюють найбільш важливий, з їхньої точки зору, нюанс проблеми, яка безпосередньо стосується того поля дослідження, в якому працює той чи інший вчений. Відомий психолог З. Фройд, який досліджував психологічний розвиток людини, сприймав ідентифікацію як механізм захисту психіки особистості. Соціолог Е. Гіденс, досліджуючи епоху Модерну, дійшов висновку, що саме в цей час і відбувається становлення самоідентичності, адже в даний період відбувається зміна традиційних цінностей, правил і норм, суспільства і людина починає керуватися власними нормами та цінностями. Водночас, він вважав, що самоідентичність є процесом ототожнення себе з певним типом поведінки в суспільстві. Даної думки дотримувались психолог Е. Еріксон, соціолог І. Гоффман та філософ Дж. Мід, які займалися аналізом місця особистості в певному суспільстві та умовами її становлення.
Подібні теорії з’являються на початку ХХ ст., коли самоідентичність вже виступає когнітивною структурою, що синтезує в собі ті зв’язки, відносини, оцінки, які структурують місце індивіда в соціумі. Соціальна ідентичність починає сприйматися як характеристика людського мислення, яке є направленим на класифікацію частин реальності, які існують у вигляді категорій. Вчені розуміють, що дитина, яка входить в світ, вже позиціонує себе в категоріях статі – хлопчик або дівчинка, віку, раси, національності, релігії, сімейного статусу, імені і т.п. В процесі її життя в неї з’являються нові категорії класифікації: людина набуває професії, стає прихильником тих або інших політичних партій і т.п.
За сучасних умов лібералізації людських відносин відбуваються сутнісні зміни в соціокультурній самоідентифікації. Вона дедалі більше перетворюється на самоідентифікацію особистості, звільняючи людину від фатальної заданості свого образу і приналежності до тієї чи іншої соціальної групи за походженням чи біологічними ознаками. Соціальна самоідентифікація (групова, корпоративна, колективна) також має тенденцію до звуження, реалізовуючись у межах сім’ї, партнерів по роботі, бізнесу; на другий план відходить самоідентифікація з нацією, державою. Все це відображає складні соціальні процеси адаптації населення до сучасного стану розвитку суспільства, до нової ролі держави стосовно своїх громадян, до виникнення й поширення приватного сектора економіки.
4. На функціонування соціокультурної самоідентифікації громадян України найбільшою мірою впливає існуючий світовий порядок, соціально-політична трансформація й глобалізація, релігія, ідеологія, політика, рівень розвитку громадянського суспільства і правової держави, менталітет нації, світоглядні орієнтації людей та спрямованість їхньої соціальної активності.
Загалом же самоідентифікація є постійним процесом становлення самоідентичності особистості, який здійснюється за допомогою ототожнення себе з певними соціальними нормами, людьми, цінностями, поглядами, та інколи виступає у вигляді захисного механізму (психологічна позиція З. Фройда) для запобігання конфлікту між індивідом та суспільством, або у вигляді засобу для маніпуляції іншими (драматургічна концепція І. Гоффмана), для реалізації своїх потаємних бажань. Дані підходи до самоідентифікації лягли у основу різних концепцій особистості ХХ-ХХІ ст., які є більш пов’язаними з філософією (оскільки приділяють вагому роль не лише аналізу становлення особистості, але й методології дослідження даної проблеми) та культурою (бо містять у собі саме практичне значення виявлених результатів дослідження).
5. Людина – істота соціальна. Її основні характеристики задаються суспільством, яке зацікавлене в тому, щоб вона (людина) формувалась як особистість із усіма культурними ознаками, які в ньому домінують. Саме тут і актуалізується проблема управління процесом самоідентифікації особистості в соціокультурному середовищі, яку ми розглядаємо у якості стратегічного завдання для суспільства і особистості.
Управління в широкому розумінні є об’єктивним процесом упорядкування систем, суть якого полягає у забезпеченні цілісності й позитивній спрямованості їх функціонування, підтримання заданого режиму для досягнення мети шляхом обміну інформацією між їхніми підсистемами. Виходячи з цього визначення, можна констатувати, що управління самоідентифікації особистості в соціокультурному середовищі є об’єктивним процесом цілеспрямованого упорядкування взаємовпливів основних чинників ідентифікації з метою забезпечення бажаного результату – становлення толерантної, всебічно розвиненої особистості, здатної до порозуміння, спілкування та співпраці з представниками різних народів і культур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абельс Х. Интеракция, идентичность, презентация. Введение в интерпретативную социологию / Х. Абельс. – СПб. : Алетейя, 2000. – 272 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
3. Адлер А. Очерки по индивидуальной психологии / А. Адлер ; пер. с нем., науч. ред. А.М. Боковикова. – М. : Когито-Центр, 2002. – 220 с.
4. Адорно Т. Исследование авторитарной личности / Адорно Теодор; [под общей редакцией д. филос. н. В.П. Култыгина]. – М. : Серебряные нити, 2001. – 416 с.
5. Аза Л. Етномовна диференціація в Україні: регіональні особливості / Л. Аза // Культура – суспільство – особистість ; [За ред. Л. Скокової]. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2006. – С. 179-200.
6. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев. – Питер: СПб., 2001. – 336 с.
7. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Б. Андерсон ; [пер. з англ.]. – К. : Критика, 2001. – 272 с.
8. Андреева Г.М. Психология социального познания / Г.М. Андреева. – М.: «Аспект Пресс», 2000. – 342 с.
9. Андреева Т.А., Алексейчук А.И. Структура географических идентичностей / Т.А. Андреева, А.И. Алексейчук // Ідентичність у сучасному вимірі ; [матеріали науково-теоретичної конференції]. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток», 2006. – С. 102-104.
10. Андрухович Ю. Якщо переможуть помаранчеві, то Криму й Донбасу треба дати можливість відокремитися / Ю. Андрухович, О. Климончук; Інтерв’ю УНІАН, 22.07.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unian.net/ukr/news/news-387844.html
11. Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу / В.П. Андрущенко. – К. : ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2005. – 498 с.
12. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю: [2-ге вид., допов.] / В. П. Андрущенко. – К. : Знання України, 2008. – 819 с.
13. Андрущенко В.П. Человек в системе культуры развитого социализма / В.П. Андрущенко. – К. : Вища школа, 1984. – 148 с.
14. Андрущенко В.П. Соціальна робота ; Книга І. / В.П. Андрущенко, В.П. Бех, М.П. Лукашевич. – К. : УДЦССМ, 2001. – 344 с.
15. Артановский С.Н. На перекрестке идей и цивилизации / С.Н. Артановский. – Питер : СПб., 1994. – 224 с.
16. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования / А.Г. Асмолов. – М. : МГУ, 1984. – 104 с.
17. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа / А.Г. Асмолов. – М. : Просвещение, 1990. – 367 с.
18. Астафьева О.Н. Многообразие моделей этнокультурной идентичности в современном информационно-комуникативном пространстве / О.Н. Астафьева. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rsl.ru/rumchten/doclad/1452004821.doc
19. Байдарова О.О. Рефлексивні компоненти взаємодії соціального працівника і клієнта у процесі соціального втручання / О.О. Байдарова // Практична психологія та соціальна робота, 2007. – № 4. – С. 4-9.
20. Балибар Э., Валлерстайн И. Раса, нация, класс. Двусмысленные идентичности / Этьен Балибар, Иммануил Валлерстайн; [пер с фр. под. ред. О. Никифорова и П. Хицкого]. – М : Изд-во «Логос», 2004, – 288 с.
21. Барабаш Ю. Малоросійство і західнорусизм: сіамські близнюки / Ю. Барабаш // Сучасність, 1997. – № 2. – С. 108-121.
22. Барна М.В. Роль «само»-процесів у побудові індивідуальної стратегії самореалізації особистості / М.В. Барна. – [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2010_26_2/Barna.pdf.
23. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс. – М. : Академия, 2006. – 278 с.
24. Бичко А.К. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенціального дослідження / А.К. Бичко, І.В. Бичко. – Дрогобич, 1997. – 116 с.
25. Бодалев А.А. О потребности и способности личности к саморазвитию // Социально-психологические проблемы личности и коллектива. Вопросы психологической службы, общения и руководства : [сб. науч. трудов ; отв. ред. О.Г. Кукосян]. – Краснодар, 1987. – С. 6-12.
26. Бодалев А.А. Психология общения / А.А. Бодалев. – М. : Педагогика, 2007. – 103 с.
27. Бойко В.І. Ментальна конвергенція як нова парадигма трансформації та гармонізації культур / В.І. Бойко // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: [щоквартальний науковий журнал]. – Видавництво «Міленіум», 2010. – № 4. – С. 3-7.
28. Бойченко М.І. Гра як проблема соціальної філософії: автореф. ... к-та філос. наук: 09.00.03 / М.І. Бойченко / Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 24 с.
29. Болкун Т.А. Індивідуальні відмінності процесів ідентифікації та відособлення підлітків із неблагополучних сімей / Т.А. Болкун // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», 2010. – № 2. – С. 61–65.
30. Ботвинова А. Феномен духовного и высшее образование / А. Ботвинова // Высшее образование в России, 2004. – № 5. – С. 157-161.
31. Боса Л. До проблеми новітньої соціалізації молоді / Л. Боса // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молоді ; [наукові праці та матеріали конференцій ; гол. ред. В. Андрущенко]. – К. : Т-во «Знання України», 2001. – Вип. 1. –780 с.
32. Брас П. Етнічні групи і формування етнічної ідентичності / П. Брас // Націоналізм: Антологія. 3-тє вид. ; [ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий] – К. : Смолоскип, 2010. – C. 225-235.
33. Бутковська Н.Ю. До проблеми формування в Україні поліетнічного суспільства / Н.Ю Бутковська// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка». – Вип. 19 – Київ, 2003. – С. 20-23.
34. Васюк М.В. Феномен егоцентризму та його функції як захисного механізму особистості / М.В. Васюк // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – 2008. – № 2. – С. 267-271.
35. Ващинська І.І. Групові ідентичності: до проблеми дефініції поняття та конструювання класифікатора / І.І. Ващинська // Вісник Львівського університету, 2009. – Вип. 3. – С. 56-65.
36. Винниченко В. Відродження нації: в ІІІ ч. / В. Винниченко ; [ч. ІІ: Історія української революції]. – Київ-Відень: Видавництво політичної літератури України, 1990. – 328 с.
37. Выготский Л.С. Вопросы детской (возрастной) психологи / Л.С. Выготский ; [Собр. соч. : в 6 т.]. – Т. 4. – М. : Педагогика, 1984. – 482 с.
38. Выготский, Л.С. Исторический смысл психологического кризиса Л.С. Выготский ; [Собр. соч. : в 6 т.]. – Т. 1. – М. : Педагогика, 1984. – 389 с.
39. Водзінський Д.І. Колектив і особистість старшокласників / Д.І Водзінський. – К. : Істина, 2001. – 364 с.
40. Гаврилюх Н.Р. Філософсько-культурологічний аспект соціальної комунікації / Н.Р. Гаврилюх. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vkhnu/Tk/815/21.html.
41. Газнюк Л.М. Філософські етюди екзистенціально-соматичного буття / Л. Газнюк. – К. : Парапан, 2008. – 368 с.
42. Галян І.М., Попіль М.І. Психологічні умови становлення професійної ідентичності майбутніх медсестер / І.М. Галян, М.І. Попіль. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvldu/2008_2/Galjanim.pdf.
43. Гедікова Н.П. Політична соціалізація особистості в період демократизації українського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук / Н.П. Гедікова // Одеса. – 1999. – 19 с.
44. Геллнер Э. Этническая принадлежность и этническое самосознание / Э. Геллнер // Вопросы философии, 1987. – № 7. – С. 81-83.
45. Герчанівська Т.Е. Самоідентифікація і самосвідомість творчої особистості у традиційному суспільстві в контексті проблеми «Іншого» / Т.Е. Герчанівська // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2007. – Вип. 2. – С. 7-11.
46. Гнатенко П.Н. Український національний характер / П.Н. Гнатенко. – Дніпропетровськ : Поліграфіст, 1992. – 420 с.
47. Голенкова З.Т., Игитханян Е.Д., Казаринова И.В. Маргинальный слой: феномен социальной самоидентификации / З.Т. Голенкова, Е.Д. Игитханян, И.В. Казаринова // Социологич исследования, 1996. – №8. – С. 12-17.
48. Гон М. Мовний дискурс соборності: проблема статусу і можливостей української мови в Західній Україні міжвоєнного періоду / М. Гон // Україна соборна: [зб. наук. статей]. — К., 2005. – Вип. 2. – Ч. ІІ: Соціокультурні, етноконфесійні та демографічні проблеми формування української нації. – С. 331 - 340.
49. Гончаренко Л.А. Формування культурної ідентичності індивіда як одне із завдань полікультурної освіти / Л.А. Гончаренко // Педагогічний альманах, 2008. – № 1. – С. 110-113.
50. Гребенюк М.І. Самоідентифікація як механізм формування ідентичності особистості / М.І. Гребенюк // Проблеми сучасної психології : [Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України]. – 2010. – Вип. 8. – С. 218-228.
51. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ — ХХ ст. : [навч. посіб. для учнів гуманіст. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів.] / Я. Грицак. – К. : Генеза, 1996. – 360 с.
52. Грицак Я. Українська революція 1914-1923 рр.: нові інтерпретації / Я. Грицак // Страсті за націоналізм. Історичні есе. – К. : Критика, 2004. – С. 46-65.
53. Грушевський М. Галичина і Україна / М. Грушевський // Націоналізм. Антологія ; [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К. : Смолоскип, 2000. – С. 180-183.
54. Грушевський М. Про українську мову і українську школу / М. Грушевський. – К. : Веселка, 1991. – 46 с.
55. Грушевський М.С. Початки громадянства: (генетична соціологія) / М.С. Грушевський // Український соціологічний інститут. – Прага : Друкарня «Vernay», 1921. – 328 с.
56. Губа С.А. Місце, роль та чинники формування культурної самоідентифікації у структурі професійної підготовки вчителя іноземних мов / С.А. Губа // Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. – Серія: Педагогічні науки. – Вип. 87. – С. 64-67.
57. Данилова Е.Н., Ядов В.А. Нестабильная социальная идентичность как норма современных обществ / Е.Н. Данилова, В.А. Ядов // Социологические исследования., 2004. – № 10 (246). – С. 27-30.
58. Данилова Е., Ядов В. Нестабильная социальная идентичность как норма современных динамичных обществ / Е. Данилова, В. Ядов // Социологические исследования. – 2004 – №4. – С. 23-27.
59. Данільян Г.П. Етнокультурна маргінальність як прояв кризи ідентичності особистості в добу глобалізації / Г.П. Данільян // Філософські обрії, 2005. – Випуск 13. – С. 115-127.
60. Данільян Г. Національна ідентичність «постновітньої доби»: механізм та перспективи розвитку / Г. Данільян // Філософські обрії, 2005. – Випуск 14. – С. 79-92.
61. Джилас М. Лицо тоталитаризма : [сб. статей] ; [Переводы с сербо-хорватского: П.А. Щетинин, Е. А. Полак, О. А. Кириллова. Джилас ; пер. с сербо-хорватского: П.А. Щетинин, Е. А. Полак, О. А. Кириллова]. – М., 1992. – 544 с.
62. Дзюба І.М. Інтернаціоналізм чи русифікація? / І. Дзюба. – К. : Видавничий дім «KM Academia», 1998. – 276 с.
63. Диманштейн С. Проблемы национальной культуры и культурного строительства в национальных республиках / С. Диманштейн // Вестник коммунистической академии, 1929. – № 31. – С. 119-125.
64. Довженко О.П. Сторінки щоденника (1941-1956) / О.П. Довженко. – К. : Вид-во гуманіт. л-ри, 2004. – 384 с.
65. Довлад Л.О. Соціальна ідентифікація особистості в процесі комуникативної діяльності / Л.О. Довлад. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tippp/2009_1/dovlad.pdf.
66. Дорошко М. Чи був більшовицький режим в Україні окупаційним? / М. Дорошко // Дзеркало тижня, 2007. – № 41 (670) – С.
67. Дятлов С. Принципы информационного общества / С. Дятлов // Информационное общество, 2000. – №2. – С. 78-81.
68. Евзеров Р.Я. Украинская национальная идея / Р. Евзеров // Национальная идея: страны, народы, социумы ; [Отв.ред. Ю.С.Оганесян; Ин-т социологии РАН]. – М. : Наука, 2007. – С. 309-333.
69. Егорычева И.Д. Самореализация как деятельность (к постановке проблемы) / И.Д. Егорычева // Мир психологи, 2004. – № 3(43). – С. 11-32.
70. Єгорова Ю.В. Соціальна ідентифікація як складова процесу формування громадянськості особистості в полікультурному середовищі / Ю.В. Єгорова // Гуманізація навчально-виховного процесу. – Вип. LІV. – Слов’янськ, 2011. – С. 68-75.
71. Жорнова О.І. Ідентифікатори повсякденної активності особистості як напрями інвайроментальної освіти / О.І. Жорнова. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Niz/2007_8/gornova.htm.
72. Завальнюк О. Ідея соборності в практичній діяльності українських університетів (1917 – 1920 рр.) / О. Завальнюк // Україна соборна: [зб. наук. статей]. – К., 2005. – Вип. 2. – Ч. ІІ: Соціокультурні, етноконфесійні та демографічні проблеми формування української нації. – С. 282-293.
73. Загрійчук І.Д. Національна ідентичність як процес / І. Загрійчук // Ідентичність у сучасному вимірі ; [Матеріали науково-теоретичної конференції]. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток», 2006. – С. 36-38.
74. Зиновьев А.А. Гомо советикус / А.А. Зиновьев – М. : Центрполиграф, 2000. – 210 с.
75. Зливков В.Л. Ідентифікація та самоідентифікація як первинні та вторинні чинники саморозвитку особистості педагога / В.Л. Зливков. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/VKPI_fpp/2007-1/05_Zlivkov.pdf.
76. Зливков В.Л. Самоідентифікація в педагогічній комунікації / В.Л. Зливков. — К. : Український центр політичного менеджменту, 2005. – 144 с.
77. Злобіна О.Г., Тихонович В.О. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності / О.Г. Злобіна, В.О. Тихонович. – К. : НАН України : Інститут соціології, 1996. – 100 с.
78. З рішень І з’їзду Комуністичної партії (більшовиків) України (5-12 липня 1918 р.) // Національні процеси в Україні: Історія і сучасність: Документи і матеріали. У 2-х ч. ; [За ред. В. Ф. Панібудьласки]. – К. : Вища школа, 1997. – Ч.1. – 582 с.
79. Зуєв А.В. Сучасна iнформацiйна цивiлiзацiя та проблема культурної самоідентифікації / А.В. Зуєв. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kdpu.edu.ua/download/kaf_philosof/AkProD/Zbirka12/zb12_2011_360-368_Zuev.pdf.
80. Ідентичність у сучасному вимірі // Матеріали науково-теоретичної конференції. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток», 2006. – 402 с.
81. Калхун К. Национализм / К. Калхун ; [пер. А. Смирнова]. – М. : Издательский дом «Территория будущего», 2006. – 288 с.
82. Карцев О.О. Ментальність та самоідентифікація: культурологічний дискурс / О.О. Карцев // ФКЖ. – 2010. – № 34. – С. 64-69.
83. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс ; [пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана] – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
84. Касьян В. Про деякі риси українського характеру / В. Касьян // Розбудова держави, 1996. – № 6. – С. 17-22.
85. Ким М.П. Советский народ – новая историческая общность / М.П. Ким. – М. : Политиздат, 1972. – 263 с.
86. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX століття [монограф.] / Б. Кравченко ; [пер. з англ. В. Івашко та В. Корнієнко]. – К. : Основи, 1997. – 424 с.
87. Ковалева А.И., Луков В.А. Социология молодежи. Теоретические вопросы / А.И. Ковалева, В.А. Луков. – М. : Социум. – 1999. – 213 с.
88. Козеллек Р., Шеррер Ю., Сігов К. Історичні пошуки ідентичності: Українсько-німецький колоквіум / Р. Козеллек, Ю.Шеррер, К.Сігов. – К. : Дух і Літера, 2004. – 144 с.
89. Козловець М.А. Мова як чинник формування національної ідентичності / М.А. Козловець // Практична філософія, 2010. – №2. – С. 183-193.
90. Коломієць А.М. Інформаційна культура вчителя початкових класів ; [монографія] / А.М. Коломієць. – Вінниця : Діло. – 2008. – 379 с.
91. Комар Т.В. Баланс процесів ідентифікації та відособлення як чинник гармонійного розвитку у юнацькому віці / Т.В. Комар. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpnapv_ppn/2009_51/09ktvruv.pdf.
92. Копилов С.О. Освітній діалог як чинник формування особистісної ідентичності / С.О. Копилов // Горизонты образования. – 2010. – № 2 (30). – С. 70-74.
93. Косів М. Без мови немає народу / М. Косів // Мова державна – мова офіційна [зб. наук. праць]. – К. : Просвіта, 1995. – С. 13-22.
94. Косіор С. Політичний звіт ЦК КП(б)У. Одинадцятий з’їзд. Стенографічний звіт // Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з’їздів,конференцій і пленумів ЦК : в 14т. ; [пер. з рос]. – Т. 4. 1927-1931 ; [8-те вид., доп.] – Київ : Видавництво політичної літератури України, 1980. – 557 с.
95. Костомаров Н. Две русские народности / Н. Костомаров. – Київ-Харьків. : Майдан, 1991. – 72 с.
96. Кость С. Ідея соборності я методологічна засада західноукраїнської преси першої половини ХХ ст. / С. Кость // Науковий вісник Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – №1. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.franko.lviv.ua/faculty/jur/publication/visnyk27/Statti27_Kost/htm
97. Корх О.М. Індивідуальна традиція у західній та вітчизняній філософській думці ; [монограф.] / О.М. Корх. – Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2000. – 312 с.
98. Кралюк П. «Антирадянська» радянська людина / Л. Кралюк // День, 2003. – 22 березня. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=17134&mainlang=ukr
99. Краснокутская С.Н. Анализ состояния проблемы социальной компетентности в отечественной и зарубежной литературе / С.Н. Краснокутская // Сборник научных трудов Северо-Кавказского технического университета. Серия «Гуманитарные науки», 2005. – №1. – [Електронный ресурс] – Режим доступа: http://ncstu.ru
100. Кривицька О. Толерантність чи конфронтація: вектори етноконфліктного потенціалу України / О. Кривицька // Людина і політика, 2001. – № 6 (18). – С. 14-16.
101. Крисаченко В. Українська ідентичність / В. Крисаченко // Українознавство, 2010. – № 3. – С. 209 - 212.
102. Кудря М.М. Питання ідентичності та національної ідентичності в зарубіжній літературі / М.М. Кудря // Вісник Житомирського державного університету. Філософські науки, 2010. – Вип. 50. – С. 22-26.
103. Кулешова О.В. Теоретичні основи вивчення соціального пізнання та самореалізації особистості / О.В. Кулешова // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», 2009. – № 1. – С. 59-64.
104. Куликова Л.Н. Проблемы саморазвития личности ; [2-е изд., испр. и доп.]. – Благовещенск : Изд-во БГПУ. – 2001. – 316 с.
105. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / В. Андрущенко, Л. Губерський, М. Михальченко – К. : Знання України, 2002. – 578 с.
106. Культурологія. [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І – IV рівнів акредитації] ; 3-тє видання, виправлене / За заг. ред. проф. В.М. Пічі. – Львів : «Магнолія плюс», 2005. – 360 с.
107. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси / Н.М. Лавриченко. – К. : ВІРА ІНСАЙТ, 2000. – 286 с.
108. Лавриченко Н.М. Проблеми гуманістичного спрямування шкільної соціалізації: педагогічні розмисли і нотатки / Н.М. Лавриченко. – К. : ТОВ «Інсайт-плюс». – 2006. – 279 с.
109. Леви-Строс К. Структурная антропология / К. Леви-Строс. – М. : Просвещение. – 1985. – 117 с.
110. Левинас Э. Избранное: Тотальность и бесконечное / Э. Левинас ; [пер. с нем.]. – М. ; СПб. : Университетская книга, 2000. – 416 с.
111. Левицький В.С. Ідентификація як спроба віднайдення себе / В.С. Левицький // Наука. Релігія. Суспільство, 2008. – № 1. – С. 66-71.
112. Литвин В. Незасвоєні уроки історії / В. Литвин // Дзеркало тижня. – 2008. – 19-25 січня. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.dt.ua/newspaper/articles/52492
113. Лисенко О. Релігійний компонент соборності українських земель і спроби критичної ретроспективи / О. Лисенко // Україна соборна : [зб. наук. статей]. – К., 2005. – Вип. 2. – Ч. ІІ : Соціокультурні, етноконфесійні та демографічні проблеми формування української нації. – С. 31-41.
114. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе / І. Лисяк-Рудницький ; [в 2 т.] – Том 1. – К. : Основи, 1994. – 554 с.
115. Лісовий В. Що таке національна ідея? // Націоналізм: Антологія. 3-тє вид. ; [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К. : Смолоскип, 2010. – C. 453-479.
116. Лісовий О.В. Ідентифікація та самоідентифікація особистості: підходи та концепції / О.В. Лісовий // Вісник Інституту розвитку дитини. Серія: Філософія, педагогіка, психологія: Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. – Вип. 16. – С. 46-56.
117. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму ; [редактор Я. Пеленський] / В. Липинський. – К.: Київ-Філадельфія, 1995. – 470 с.
118. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: [навч.-метод. посібник.] / М.П. Лукашевич. – К. : ІЗМН. – 1998. – 112 с.
119. Лутай В. Основне питання сучасної філософії і реформування освіти / В. Лутай // Освіта і управління, 1998. – Т.2. – С. 7- 20.
120. Лутай В.С. Соціальний принцип Михайла Грушевського / В.С. Лутай // Вибір, 2000. – №1 – 2. – С. 215-220.
121. Мадей Н.М. Проблема культурної ідентичності: [курс лекцій] – 30 с. / Н.М. Мадей. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/
122. Мазепа І.П. Україна в огні і бурі революції. 1917–1921: І. Центральна Рада – Гетьманщина – Директорія ; ІІ. Кам’янецька доба ; [монограф.] / І.П. Мазепа. – Дніпропетровськ : Січ, 2001. – 415 с.
123. Маркс К. Разоблачение дипломатической истории XVIII века / К. Маркс // Вопросы истории, 1989. – № 4. – С. 2-17.
124. Матета О. Особливості етнокультурної маргінальності в Україні: теоретичний аспект // Людина і політика, 2004. – №3. – С. 9-13.
125. Метельова Т. Місце України в загальнолюдській спільності / Т. Метельова // Розбудова держави. – 1994. – № 6. – С. 58-63.
126. Мірошник З.М. Психологічна характеристика соціальної ролі у структурі особистості сучасного вчителя / З.М. Мірошник // Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Серія педагогічні науки. – Випуск 165 – С. 133-137. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
127. Мішина І.А. та ін. Всесвітня історія: Епоха становлення сучасної цивілізації (кінець XV- початок ХХ ст.ст.) : [монограф] / І.А. Мішина. – К. : Генеза, 1994. – 352 с.
128. Москаленко В.В. Социализация личности / В.В. Москаленко // К. : Высшая школа. – 1986. – 200 с.
129. Нагорна Л. Національна ідентичність: український феномен в історичній ретроспективі / Л. Нагорна // Розбудова держави, 1997. – №7-8. – С. 40-50.
130. Нагорна Л. Поняття «національна ідентичність» і «національна ідея» в українському термінологічному просторі / Л. Нагорна // Політичний менеджмент, 2003. – № 2. – С. 14-30.
131. Нагорний А.І. Самоідентифікація як спосіб запобігання особистісній кризі / А.І. Нагорний // Держава та регіони. Науково-практичний журнал. Серія: Соціальні комунікації, 2010. – № 2. – С. 50-57.
132. Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. [монограф]. / Дмитро Наливайко. – Киiв : Грамота, 2008. – 784 с.
133. Наумова Н.Ф. Рецидивирующая модернизация в России: беда, вина или ресурс человечества? / Н.Ф. Наумова. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 174 с.
134. Национально-гражданские идентичности и толерантность. Опыт России и Украины в период трансформации ; [под ред. Л. Дробижевой, Е. Головахи]. – К. : Ин-т социологии НАН Украины; Ин-т социологии РАН, 2007. – 280 с.
135. Нельга О.В. Національна і «постнаціональна» ідентичності в етнічному вимірі / О.В. Нельга // Практична філософія, 2010. – №2. – С. 174-183.
136. Нельга О.В. Теорія етносу. Курс лекцій: [навч. посібн.] / О.В. Нельга. – К. : Тандем, 1997. – 368 с.
137. Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х – 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослідження; [монограф.]. / В.М. Нікольський – Донецьк : Вид-во Донецького національного університету, 2003. – 624 с.
138. Обушний М.І. Етнонаціональна ідентичність: концептуальний аспект / М.І. Обушний // Вісник. Філософія. Політологія. – Вип. №30. – К. : РВЦ «Київський університет», 1999. – С. 53-56.
139. Обушний М.І. Етнонаціональна ідентичність – феномен самовизначення українців / М.І. Обушний. – К. : РВЦ «Київський університет», 1999. – 40 с.
140. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності / М.І. Обушний. – К. : Український Центр духовної культури, 1998. – 204 с.
141. Омелаєнко Г. Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти / Г. Омелаєнко // Схід, 2010. – № 1 (101). – С. 111-113.
142. О настоящем и о будущем. Беседа Б.И. Пружинина с В.А. Лекторским // Вопросы философии, 2007. – №1. – С. 3-19.
143. Онищенко І.Г. Етно- та націогенез в Україні (Етнополітологічний аналіз) [монограф.] / І.Г. Оніщенко. – К. : Четверта хвиля, 1997. – 239 с.
144. Панченко В. Русь етнічна i Русь самозвана: украдене ім’я. Русь-Україна і Московія-Росія: з’ясування термінологічної проблеми / В. Панченко. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mandrivk-a.narod.ru/mamaj/rusetnikisamonazvana.htm
145. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік / [пер. з латин. та приміт. М.С. Трофимука; передм. та загальна наукова редакція О. Пріцака; післяслово О.П. Трофимук та М.С. Трофимук]. – К. : Веселка, 1994. – 76 с.
146. Петрук В.М. Криза ідентичності в контексті соціокультурних трансформацій / В.М. Петрук // Вісник Житомирського державного університету. Філософські науки. – 2010. – Вип. 50. – С. 32-34.
147. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски» / Г. Півторак. – Київ. : Видавничий центр «Академія», 2001. – 152 с.
148. Платонов Ю.П. Социальная психология поведения: [учебное пособие] / Ю.П. Платонов. – СПб. : Питер, 2006. – 464 с.
149. Поваренков Ю.П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю.П. Поваренков. – М. : Изд-во УРАО, 2002. – 160 с.
150. Проект ESS-2010.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://http://www.еuropean socialsurvey.org.
151. Радіонова Г. Самоідентифікація особистості в умовах інформаційного суспільства // Науковий вісник Чернівецького університету. [збірник наукових праць]. – Випуск 414-415. – С.19-22.
152. Радомський І.П. Історичні аспекти становлення проблеми саморозвитку особистості. / І.П. Радомський. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
153. Расевич В. Австрійські українці між національною ідеєю та імперською лояльністю. / В. Расевич // Поступ, 2000. – 30 травня. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// postup.brama.com/000530/93_14_1.html
154. Резнік О. Політична самоідентифікація особистості за умов становлення громадянського суспільства / О. Резнік. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2003. – 184 с.
155. Римаренко С.Ю. Самовизначення особи, нації, держави / С.Ю. Римаренко. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 1999. – 543 с.
156. Римаренко Ю. Етнічне і соціальне української нації / Ю. Римаренко // Мала енциклопедія етнодержавознавства НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького ; [редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін.] – К. : Генза, 1996. – 942 с.
157. Рікьор П. Право і справедливість / П. Рікьор ; [пер. з фр.] – К. : Дух і літера, 2002. – 216 с.
158. Романов И.В. Особенности половой идентичности подростков / И.В. Романов // Вопросы психологии, 2002. – № 4. – С. 39-47.
159. Рубанець О.М. Інформаційне суспільство: когнітивний креатив постнекласичних досліджень: [монографія] / О.М. Рубанець. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2006. – 420 с.
160. Рябчук М. Дилеми українського Фауста: Громадянське суспільство і «розбудова держави». – К. : Критика, 2000. – 159 с.
161. Савінов В.В. Співвідношення варіантів ідентичності особистості із способами постановки життєвих завдань / В.В. Савінов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nsspp/2009_22/Saviniv.htm.
162. Самосознание проблемных подростков / Н.Л. Белопольская, С.Р. Иванова, Е.В. Свистунова, Е.М. Шафирова. – М. : Институт психологии РАН, 2007. – 332 с.
163. Саніна Т.О. Дослідження національної та етнічної ідентичності: теоретичний огляд. Наукові записки. – Том 46. – С. 22-27. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
164. Селезнева Е.В. Самоосуществление как акмеологическая категория / Е.В. Селезнева // Мир психологии, 2007. – № 2. – С. 192-203.
165. Сероштан С.І. Топологія маски: філософсько-антропологічний аналіз: Автореф. ... к-та філос. наук: 09.00.04. – Харків, 2007. – 25 с.
166. Скороходько К.В. Взаємозв’язок децентрації, рефлексії та ідентифікації у формуванні особистості раннього юнацького віку / К.В. Скороходько // Проблеми загальної та педагогічної психології : [збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України]. – 2010. – Т. ХІІ. – Ч. 4. – С. 361-369.
167. Сміт Е. Національна ідентичність / Е. Сміт ; [пер. з англійської П. Таращука]. – К.: Основи, 1994. – 224 с.
168. Советский народ // Большая Советская Энциклопедия ; 3-е изд. – М. : Знание, 1972. – Т. 21. – 121 с.
169. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис : [монограф.] / В.Ф. Солдатенко. – К. : Либідь, 1999. – 976 с.
170. Солнишкіна А.А. Ідентифікаційні стратегії в сучасному українському суспільстві: соціокультурний контекст / А.А. Солнишкіна // Публічне управління: теорія та практика. – 2010. – № 34. – С. 386-393.
171. Соловей М.В. Соціалізація і виховання особистості в молодіжній організації / М.В. Соловей. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkp/Sp/2009_11/15.pdf.
172. Стегний А. Опыт сравнительного анализа национально-груповой идентификации украинцев и русских в Украине // Национально-гражданские идентичности и толерантность. Опыт России и Украины в период трансформации ; [под ред. Л. Дробижевой, Е. Головахи]. – К.: Ин-т социологии НАН Украины; Ин-т социол