МІЖКУЛЬТУРНА ВЗАЄМОДІЯ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ : Межкультурное взаимодействие В ИНФОРМАЦИОННОМ ОБЩЕСТВЕ: коммуникативный аспект

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

СУЛЯТИЦЬКА Тетяна Василівна

УДК130.2:316.324.8(043.3)

МІЖКУЛЬТУРНА ВЗАЄМОДІЯ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ

09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник -
ПРЕДБОРСЬКА Ірина Михайлівна
доктор філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
1.1 Міжкультурна взаємодія як предмет філософського дискурсу ………... 14
1.2 Міжкультурна взаємодія в контексті інформаціонально-комунікативного способу розвитку суспільства ……………………………..
33
1.3 Особливості культури мережевого простору ……………………………. 54
Висновки до першого розділу ...…………………………………………….... 67
РОЗДІЛ 2 КОМУНІКАТИВНИЙ ВИМІР МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
2.1 Комунікативна природа людського буття ….……………….…………… 69
2.2 Аксіологічний підхід до міжкультурної взаємодії …….…….………….. 87
2.3 Герменевтичний аналіз міжкультурної комунікації …….……................ 103
Висновки до другого розділу……………………………………..…………… 119
РОЗДІЛ 3 ЛЮДИНОТВОРЧА СПРЯМОВАНІСТЬ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
3.1 Принципи мультикультурності, трансверсальності як концептуальні засади міжкультурної взаємодії ………………………….…………………..
121
3.2 Міжкультурний діалог як передумова створення комунікативного простору …………………………………..………………………………….....
142
3.3 Становлення комунікативних компетенцій у суб’єктів міжкультурної взаємодії ………………………………………………………….……….…….
156
Висновки до третього розділу ………………………………………………... 170
ВИСНОВКИ ……………………………….…………………………………... 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………................ 178

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена переходом людства до суспільства нового типу. В результаті стрімкого розвитку науки і знань, інформаційної революції відбувається становлення інформаціонального суспільства (за визначенням М.Кастельса), в якому головним продуктом стає інформація, всеохопні технології, мережева логіка та гнучка система програмування. Інформаціоналізм як новий спосіб розвитку цивілізації, орієнтований на технологічний розвиток накопичення знань і дедалі складнішу обробку інформації, уможливлює взаємодію комунікативного простору, об’єднуючи всіх бажаючих спілкуватися у єдиний культурний простір планети, що передбачає радикальну зміну інструментальних засад, способів та технологій передачі, збереження інформації, кардинальне збільшення обсягів інформації, доступної активній частині населення. Новий спосіб отримання інформації, знання зумовлює й появу нових форм і видів комунікації. Розширилися кордони і можливості спілкування. Міжособистісні комунікації сьогодні полонили віртуальний простір, змінили та наблизили його до потреб особистості, яка стала як активним учасником, так і творцем ресурсів і послуг віртуальної реальності. Сучасний процес глобалізації спричинює інтенсифікацію міжнаціонального спілкування. Він став причиною формування ідей ціннісного плюралізму і культурного релятивізму та поставив у зв’язку з цим завдання формування толерантних відносин між людьми, які презентують різні культурні світи. В умовах інтенсифікації практичної взаємодії між представниками різних культур із усією гостротою постає завдання теоретичного осмислення можливостей та засобів досягнення максимального взаєморозуміння, запобігання конфліктів, досягнення нового рівня усвідомлення спільності вселюдської долі та більш глибокої психологічної єдності, що не залежить від певних культурних відмінностей. Крім того, сучасна політика міжнародного співтовариства вимагає не лише максимальної кооперації між культурами, але також пошуку формальних умов і можливостей для досягнення домовленостей на всіх рівнях, вироблення взаємовизнаної суспільної думки щодо потреб спілкування і, насамперед, формування такого світорозуміння, яке б визнавало ідею цінності будь-якої культури і стилю життя. На перший план у сучасному світі висувається проблема взаєморозуміння як головного результату людського спілкування, що припускає більш поглиблений підхід до процесу комунікації та враховує специфіку ціннісних орієнтацій, які багато в чому визначають мотиви і результати спілкування.
Визнання унікальності системи будь-якої культури повинно доповнюватись проявом її "самості" на тлі "інакшості", що виявляється в просторі міжкультурної комунікації, де світ сприймається як "співголосся" Іншостей, що готові дати відповіді на виклики сучасності. Актуальність проблеми міжкультурної взаємодії зумовлена посиленням інтеграційних процесів в сучасному світі, які реалізуються в різних формах у всіх галузях людського життя. Сучасні культурологічні дослідження доводять, що культурна самобутність будь-якого народу є невід’ємною від самобутності інших народів, що всі народи залучаються до процесу комунікації. Тому все більшого значення набуває здатність до розуміння іншої культури. Зазначені обставини актуалізують потребу у виробленні нових методологічних підходів до розуміння міжкультурної взаємодії. Остання може відбуватися лише за умов діалогу культур, який повинен завжди бути відкритим, налаштованим на позитивне спілкування. Міжкультурна взаємодія виступає важливим елементом сучасної культурної картини світу та є запорукою повноцінного існування культур, що передбачає не зникнення, поступове стирання культурної самобутності, а збагачення та обмін культурними надбаннями, спрямованими на розвиток людського в людині у напрямку становлення транскультурності.
Для незалежної України існує необхідність осмислення здатності власної культури до діалогу з іншими культурами як констатуючого принципу людського існування, що пов’язано з пошуком оптимальних форм і напрямів даного діалогу.
Актуальність теми зумовлена й екзистенційною ситуацією, в якій опинилося людство сьогодні. Тому комунікативний потенціал міжкультурної взаємодії має бути спрямований на збереження самого людства як творця культурних цінностей.
Ступінь наукової розробки проблеми. Міждисциплінарний характер і багатоаспектність досліджуваної теми потребували вивчення значної кількості літературних джерел, які можна умовно поділити на шість груп, пов’язаних між собою.
Першу групу становлять праці, в яких розкривається діалогова сутність міжкультурної взаємодії. У XIX сторіччі увагу до діалогу як універсальної форми зв’язку "Я-Ти" звернулись В.Гумбольдт і Л.Фейєрбах. Одним із засновників теорії діалогу вважається М. Бубер. Свій внесок у розробку теорії діалогу зробили також С.Аверинцев (визначення основи спілкування як поваги до особистого буття того, з ким ми спілкуємося), Р.Апресян, Г.Батіщев (дослідження суті діалогового спілкування), В.Біблер (проблема діалогу культур), Л.Виготський, Б.Гаспаров, М.Каган (визначення сутнісної основи поняття діалогу, спілкування та комунікації), В.Лекторський ( розвиток поняття толерантність у діалозі), Г. Мєднікова (принцип діалогу як головний сутнісний принцип культури постмодерну), І.Немчинов (співвідношення "свого" та "чужого" в історичному діалозі) та ін.
Другу групу досліджень складають наукові розвідки з питань про можливість взаємопорозуміння людей, можливості сприймати і передавати інформацію, що отримало свій вираз у категорії інтерсуб’єктивності. Проблема інтерсуб’єктивності, започаткована у феноменології Е.Гуссерля, активно розроблялась Б.Вальденфельсом, Е.Левінасом, М.Мерло-Понті, П.Рікьором, Ж.-П.Сартром, М.Шелером. Концепт інтерсуб’єктивності особливого осмислення набуває в комунікативній філософії. Розгляд явищ культури та комунікації у їх нерозривному зв’язку здійснюється, зокрема, у працях таких філософів, як: К.-О.Апель, Л.Вітгенштайн, Ю.Габермас, Г.Гадамер, І.Гердер, П.Сорокін, Ф.Шляєрмахер, О.Шпенглер, а також у дослідженнях А.Єрмоленка, П.Кравченка, О.Назарчука, Н.Петрук, А.Якимовича та ін.
У третій групі опрацьованої наукової літератури акцентується увага на понятті міжкультурної комунікації, що виникає в сер. XX ст. і пов’язане з іменами таких вчених, як Е.Голл, К.Клакхон, А.Кребер, Р.Портер, Д.Трагер. Важливий внесок у вивчення міжкультурної комунікації як соціального феномену внесли такі російські вчені, як Є.Верещагін, В.Костомаров, А.Садохін, С.Тер-Мінасова. На розвиток уявлень про ідею міжтекстового зв’язку як діалогу в міжкультурній комунікації суттєво вплинули праці М.Бахтіна, Ж.-П.Ліотара, Ю.Крістєвої та Р.Барта.
В Україні проблемне поле досліджень міжкультурної комунікації перебуває у стані становлення. Дана проблематика розробляється у працях О.Берегової, Н.Висоцької, О.Гриценко, Л.Губерського, І.Дзюби, П.Донця, В.Євтуха, Г.Касьянова, М.Кушнарьова, Л.Нагорної, А.Приятельчук, М.Обушного, П.Скрипки, М.Триняк та ін.
Четверту групу становлять праці, присвячені аналізу впливу глобальних змін, техніки на сучасне суспільство (Д.Белл, З.Бжезинський, Ж.Бодріяр, Ж.Дерріда П.Дракер, Г.Кан, М.Кастельс, Р.Катц, Н.Луман, М.Маклюен, Й.Масуда, М.Порат, Д.Рісмен, Е.Тоффлер, П.Треанор, та ін.).
Дослідження проблеми формування інформаційного суспільства на теренах України та СНД репрезентовані роботами Р.Авдєєва, Н.Васильєвої, В.Вітковського, Б.Головко, С.Дятлова, Л.Землянової, В.Іноземцева, Т.Розової та багатьох інших науковців.
Як відомо, міжкультурна комунікація, як і суспільство базується на системі цінностей. Тому до наступної, п’ятої групи слід віднести науковий доробок зарубіжних науковців: С.Аваліані, Ф.Брентано, М.Вебера, Л.Віндельбанда, Н.Гартмана, Е.Дюркгейма, К.Клакхона, Ф.Ніцше, Т.Парсонса, Р.Перрі, Г.Ріккерта. Різними аспектами проблеми цінностей займалися і вітчизняні дослідники, такі, як: І.Бойченко, Г.Волинка, Л.Губерський, М.Каган, С.Кримський, А.Жукова, І.Надольний, В.Шинкарук, В.Ярошовець Т.Ящук, та інші.
Шосту групу складають праці, в яких належне місце відводиться мультикультуралізму, який на сучасному етапі постає як проблемна стратегія, ідеологія і дискурс. Проблеми мультикультурного дискурсу презентовані у працях К.Бергера, П.Брамелоу, С.Гантінгтона, С.Даля, А.Конвей, Д.Трагера, Ч.Тейлора. Серед українських дослідників можна виокремити: Т.Андрєєва, який розглядаючи українське суспільство як поліетнічне, що знаходиться на перехідному етапі, віддають належне місце мультикультуралізму; С.Дрожжину, яка мультикультурну політику розглядає як основу української політики в європейському просторі; М.Заковича, В.Малахова, які у мультикультуралізмі належну увагу акцентують на толерантності. Л. Горбунова, О.Грива, І.Предборська розглядають проблеми мультикультуралізму та питання реалізації мультикультурних політичних проектів, що формують глобальний контекст для розробки сучасних освітніх стратегій. Поняття трансверсальності як єдності і переплетіння різноманітностей досліджувалось у працях В.Вельша, Ф.Гваттарі, Л.Горбунової, Ж.Дельоза, О.Дьякова, О.Колесникова, В.Петрушова.
Отже, в умовах зростання та поширення інфосфери, що спричинило зміни в суспільному житті кожного індивіда і передбачає появу нових видів комунікації, виникає необхідність у нових ідеях, переосмисленні цінностей, актуалізується у дослідженні міжкультурної взаємодії у мережевому суспільстві (за Кастельсом). Сьогодні має місце формування і нового типу культурної взаємодії, що включає відмову від спрощених раціональних схем вирішення культурних проблем. Становлення міжкультурної взаємодії відбувається за умов трансформації суспільства і перевизначення її філософських засад, що передбачають: урахування загальнолюдських цінностей; переосмислення ролі об’єкта і суб’єкта; трансляції доступності культурних цінностей та їх людинотворчий потенціал. Усе більшого значення набувають здатності до розуміння чужої культури і точок зору, критичний аналіз власних дій, визнання чужої культурної самобутності і чужої істини, уміння включити їх у свою позицію і визнання правомірності існування багатьох істин, уміння будувати діалогічні відносини й іти на компроміс. Новий тип соціальної дії усе більше потребує культурних складових і повинен підкорятися логіці культурної комунікації. Зазначені обставини зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний із темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Філософські засади єдності гуманітарних, природничих і технічних завдань в освіті сучасного вчителя» (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України № 732 від 27 жовтня 2006 р. та рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 22 грудня 2006 р., протокол № 5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 від 29 січня 2009 року).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є концептуалізація міжкультурної взаємодії в інформаційному суспільстві. Поставлена мета досягається шляхом вирішення таких взаємопов’язаних завдань:
- проаналізувати філософсько-культурологічні концепції міжкультурної взаємодії в історичній ретроспективі;
- розкрити вплив інформаціонально-комунікативного способу розвитку суспільства на міжкультурну взаємодію;
- дослідити комунікативну природу людського буття в контексті сучасного інформаційного простору;
- на основі аксіологічного підходу виявити основні проблеми міжкультурної взаємодії у процесі комунікації, між представниками різних культур;
- розкрити людинотворчу спрямованість комунікативного потенціалу міжкультурної взаємодії;
- проаналізувати принципи мультикультурності та трансверсальності як концептуальні засади міжкультурної взаємодії.
Методологічна основа дисертації визначена специфікою теми, що розглядається, та викладеним розумінням мети і завдань даного дослідження. Основними підходами, за якими здійснювалось дослідження є: структурно-функціональний, соціокультурний, а також герменевтичний та антропологічний (для осмислення сутності міжкультурного діалогу, зрозуміння його гуманістичної спрямованості); порівняльний (для уточнення місця та ролі української культури в системі культурних стратегій європейського простору); прогностичний (для опрацювання можливої моделі культурних стратегій налагодження міжкультурних зв’язків); аксіологічний (для дослідження ціннісної складової свідомості представників різних культур, розгляду її через ціннісно-смислові утворення). Визначення дослідницького інструментарію здійснювалося з урахуванням постмодерністського розуміння людини, зокрема концепції номадичної особистості та характеристики сучасного суспільства як інформаціонального, презентованої концепцією М.Кастельса.
Об’єктом дисертаційного дослідження є міжкультурна взаємодія в інформаційному суспільстві.
Предмет дослідження – комунікативний аспект міжкультурної взаємодії у сучасних соціокультурних контекстах.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у концептуалізації міжкультурної взаємодії в інформаційному суспільстві. Новизна дисертації конкретизована через систему положень і висновків, що винесені на захист:
У дисертації вперше:
- проаналізовано вплив на сучасну міжкультурну взаємодію інформаціонально-комунікативного способу розвитку суспільства, що характеризується прискоренням обміну культурними цінностями, збагаченням і зміцненням культурних зв’язків, зростанням доступності до здобутків культури та інформації шляхом створення єдиного комунікативного простору – мережевого середовища як відкритого, ацентричного, нелінійного за своєю природою;
- досліджено специфіку сучасних комунікативних процесів, що виявляються у створенні межових ситуацій як на рівні соціуму, окремих культур, так і особистості, що зумовлює можливості синтезу і осмислення свідомості і самосвідомості культури як виходу за межі власного досвіду в міжкультурний простір, як акту трансгресії;
- визначено концептуальні засади міжкультурної взаємодії, до яких віднесено принципи мультикультуралізму та трансверсальності;
- досліджено значущість феномена транскультурності як нового етапу розвитку культури і з’ясовано, що вона: а) утворюється безпосередньо в формах самої культури, в полі взаємодії однієї культури з іншою, тобто на межі, де зустрічаються дві і більше культури; б) виявляється у формуванні суспільного комунікативного простору, що зумовлює збереження особою власної самості при однобічній належності її до багатьох культурних традицій;
- проаналізовано людинотворчу спрямованість комунікативного потенціалу міжкультурної взаємодії, що виявляється у здатності знання, інформації, культури впливати на становлення особистості, вмінні досягати порозуміння шляхом осягнення значущості загальнолюдських цінностей і пріоритетів людського існування.
Набуло подальшого розвитку:
- розуміння комунікативної природи людського буття, яка особливо характеризує існування людини в сучасному інформаціональному просторі, що охоплено в сучасній філософії терміном інтерсуб’єктивності;
- дослідження ролі ціннісних орієнтацій представників інших культур та різних епох, де система цінностей не тільки визначає розбіжності між культурами, але водночас є основою для діалогу;
- показ мови як складової частини культури і основного інструменту в діяльнісній взаємодії між людьми, завдяки якій засобами масової інформації створюється загальний простір міжкультурного спілкування;
- уявлення про можливості міжкультурного діалогу в сучасному комунікативному просторі, адже саме діалог є найбільш сприятливою основою для розвитку міжнаціональних відносин і можливий лише за таких умов: збереження власного коду, "ядра" кожної культури-учасниці; налаштованості на толерантне ставлення до чужих цінностей, позицій, і звичайно ж відкритість обох учасниць діалогу;
- експлікація трансверсального мислення, що допомагає сучасній людині не лише створювати нову картину світу, а й віднайти у цьому світі свій власний оновлений образ, відчути себе частинкою світу;
- тенденції розгортання міжкультурної взаємодії, основними з яких є: сприяння зближенню різних культур в культурно-плюралістичному суспільстві, взаємне засвоєння елементів культури, взаємний культурний обміну та збагаченню культур.
Науково-теоретичне і практичне значення дослідження. Дисертаційне дослідження поглиблює розуміння становлення і сутність інформаціонального суспільства, а також дозволяє виявити позитивні та негативні наслідки міжкультурної взаємодії в мережевому просторі. Запропонована соціокультурна концепція міжкультурного діалогу може бути використана для розуміння і вирішення актуальних проблем в українському суспільстві, при вирішенні конфліктних ситуацій. Основні теоретичні висновки можуть бути використані для підготовки нормативних курсів та спецкурсів, при написанні навчальних програм з таких предметів: культурологія, філософія, соціальна філософія, філософія освіти, соціологія, філософська антропологія та ін.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні наукові положення, результати теоретичних досліджень і практичні висновки та рекомендації обговорювались на засіданнях кафедри соціальної філософії та філософії освіти національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Вони також висвітлені на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету 2008" (м. Київ, 16-17 квітня 2008 р.), IV Міжнародна науково-практична конференція "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору" (м. Київ; 26-28 листопада 2009р), Міжнародна наукова конференція "Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея" (м. Чернівці, 16-17 червня 2009 р.), Всеукраїнська науково-теоретична конференція "Культурна спадщина України та інформаційно-комунікативні технології" (м. Київ, 11 червня 2010р.), Міжвузівська науково-практична конференція "Освіта як важлива соціокультурна детермінанта становлення особистості", (м. Хмельницький, 19 листопада 2010р.), IV Всеукраїнська міжконфесійна християнсько науково-практична конференція "Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації", (м. Кам’янець-Подільський, 13-14 січня 2011р.), Науково-теоретична конференція "Засоби масової інформації як феномен культури і культура у засобах масової інформації", м. Київ. 10-11 червня 2011р), наукова конференція викладачів, докторантів і аспірантів за підсумками НДР у 2009 році (м. Кам’янець-Подільський, 10 березня 2009р.), наукова конференція викладачів, докторантів і аспірантів за підсумками НДР у 2010 році (м. Кам’янець-Подільський, 17 березня 2010р.), VI міжнародна науково-практична конференція "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору" м. Київ 24-26 листопада 2011р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць, 7 з яких у фахових наукових виданнях України.
Структура дисертації зумовлена специфікою предмета дослідження, а також визначеною метою й завданнями дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків та списку використаних літератури. Основний текст дисертації складає 194 сторінки, з них 177 сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 188 найменувань (18 іноземною мовою) і розташований на 17 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі узагальнення досліджень зарубіжних та вітчизняних науковців у роботі концептуалізовано міжкультурну взаємодію в інформаційному суспільстві.
Історико-філософський аналіз засвідчує, що міжкультурна взаємодія розглядається філософами в різних аспектах з різних методологічних позицій: як діалог культур; як акт трансгресії; визначається через поняття інтерсуб’єктивності, комунікативної поведінки, комунікативної дії, інтеркультурності, інтертекстуальності, полікультурності, мультикультуралізму, транскультуралізму, трансверсальності, інформаціоналізму, номадизму тощо; застосовується аксіологічних підхід до проблем міжкультурної взаємодії.
Інформаціоналізм як новий спосіб розвитку цивілізації, орієнтований на технологічний розвиток накопичення знань і дедалі складнішу обробку інформації, уможливлює таку взаємодію комунікативного простору, що об’єднує всіх бажаючих спілкуватися у єдиний культурний простір планети і передбачає радикальну зміну способів та технологій передачі, збереження інформації, кардинальне збільшення обсягів інформації, доступної активній частині населення. Новий спосіб отримання інформації, знання зумовлює й появу нових форм і видів комунікації через формування мережевих суспільних комунікацій, налагодження зворотних зв’язків між інститутами і державами та встановлення системи вільного доступу до суспільно-важливої та особисто корисної інформації. Саме завдяки сучасним технологіям уможливлюється і набуває обертів міжкультурний обмін, а міжкультурна взаємодія набуває нової якості. Комунікація трансформує фундаментальні виміри людського життя, орієнтує на комплекс взаємопов’язаних вузлів, які будь-якої миті готові до повсякчасного залучення нових вузлів, що є здатними до комунікації.
Потреба людини у взаємодії зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії у процесі життєдіяльності. Через спілкування виявляється людська сутність, людина реалізує себе. Міжособистісні комунікації полонили віртуальний простір, трансформували його, наблизили віртуальний сервер до потреб особистості, якій, в свою чергу, надали змогу стати як активним учасником, так і творцем ресурсів і послуг. Комунікативній природі людини особливо приділяється увага в номадичному проекті постмодернізму, згідно з яким його/її внутрішня індивідуальність визначається актами комунікації, твориться і здійснюється між індивідами лише в комунікативному процесі. Людина в сучасному просторі тлумачиться як кочівник, приречений на вічне мандрування в соціокультурному комунікативному просторі.
Мережева культура, без якої важко уявити комунікативний процес в сучасному суспільстві, повноцінно розкривається у вмінні цілеспрямовано працювати з інформацією, де остання, вже не просто знання, а елемент в системі, що творить. Матеріальним фундаментом мережевої культури є простір потоків і позачасовий час.
Культура мережевого простору набуває ознак мандрівника, де постійно відбуваються зустрічі, розходження, і ніхто не відчуває себе у мережі обділеним, так як завжди є право вибору. Культура мережевого простору – це багатолика культура, віртуальна культура, що постійно перебуває в русі. Механізм її функціонування має ризоморфну природу.
Мережева культура як інформаційно-комунікативна система об’єднує всі елементи мережі, які розділяються всіма позаматеріальними формами культури і забезпечують тим самим цінність і самовідтворюваність. Для культури мережевого суспільства властива фрагментарність. Вона має форму інтерактивної мережі, де основний засіб комунікації – гіпертекст, що веде до індивідуалізації культурних сенсів. Отже, культура мережевого простору презентує нову якість соціокультурного життя в інформаціонально-комунікативному середовищі.
Вирішальним чинником у формуванні міжкультурної комунікації є вивчення її ціннісного аспекту. Ціннісні орієнтації розглядаються як знаки культурних розбіжностей, і їх вивчення має сьогодні велике та важливе значення, оскільки від них залежить можливість більш плідного міжкультурного спілкування. Цінності – це важливі компоненти людської культури на рівні норм та ідеалів і їх існування ґрунтується на активності суб’єкта культурної творчості, його діалозі з іншими людьми. Тому аксіологічний аспект міжкультурної взаємодії можна тлумачити як зустріч з цінностями інших людей, інших культур, взаємозбагачення та урізноманітнення соціокультурного життя шляхом редукції уніфікуючого дискурсу монокультури і створення умов для рівноправного співіснування численних культур, стилів життя та мислення.
Рівень розвитку міжкультурної взаємодії залежить від активності суб’єктів культурної творчості та їх діалогу з іншими. Одну із вагомих ролей у таких процесах відіграє вибір нових цінностей сучасного життя, які набувають ознак вільного вибору у трансформованому суспільстві. Мережа, як складова сучасного простору формує у представників різних культур такі цінності як толерантність, повага, свобода, наявність яких є обов’язковою умовою здійснення міжкультурної взаємодії.
Мережевий простір, мережеве суспільство є мультикультурним за своєю природою, в якому зароджуються, існують та розвиваються різні культури через свободу вираження культурного досвіду, визнання культурного розмаїття. Мультикультуралізм можливий в сучасному просторі за умов слідування принципам плюралізму, толерантності, відкритості, поваги, визнання рівноправ’я свободи людини, визнання Іншого як представника іншої культури. Завдяки бажанню спілкуватися, через відкритість, сучасне полікультурне середовище збільшує обрії множинності культур та можливості їхнього існування. Відкритість є основою для здійснення міжкультурного діалогу.
В умовах коли множинність є сутністю і коли необхідно виявити не лише дану множинність, але і зв’язки, фокусом рефлексії стає трансверсальність, яка виступає як можливість управління в плюралістичному середовищі, як методологічний підхід, згідно з яким всі відмінності суміщаються і бінарності заперечуються, здійснюється взаємоперехід, взаємопроникнення одиничностей в процесі комунікації. Трансверсальність є ознакою постійних змін під впливом інформації, що допомагає в процесі міжкультурної взаємодії віднайти в сучасному плюральному світі власний оновлений образ, та водночас відчути себе частинкою світу, що приймає безпосередню участь у творенні цього світу. Трансверсальність – це єдність, в якій об’єднується все без винятку різне. Останнє ж зникає в універсальному та стає частиною цілого і, таким чином втрачає свою самостійність. В процесі переплетіння різних, але рівноправних культур, кожна усвідомлює власну ідентичність.
Принципи мультикультуралізму та трансверсальності передбачають відмову від тоталізуючого дискурсу будь-якої культури в процесі комунікації; визнають право на існування протилежних позицій, парадигм. Нові мережні технології уможливлюють трансверсальні процесі, в яких постійно відбувається зустріч, перетин вузлів, що призводить в результаті до появи нової культури.
Будь-який культурний ізоляціонізм в умовах інформаційного суспільства неминуче приречений на позбавлення культурою своїх нових витоків. Міжкультурний діалог у всіх його вимірах розглядається як головна передумова забезпечення культурного розмаїття сучасного світу та ефективний інструмент побудови конструктивних міжнародних відносин та міжцивілізаційного спілкування взагалі.
У XXI сторіччі найважливішим завданням у сфері інформації та комунікації є міжкультурний діалог, дискурсивне знайомство з поглядами інших культур та їхнім баченням нас самих, а також усвідомлення того, що утвердження гуманізму для людини і в людині здійснюються тільки через культуру, в якій людина й залишається людиною рідної культури, водночас перебуваючи в силовому полі культури глобальної.
Міжкультурний діалог – це неодмінна умова збереження усієї людської культури, в процесі якої відбувається не тільки пізнання іншої культури, взаєморозуміння, а і його постійна актуалізація, оновлення, безперервний розвиток завдяки постійному збагаченню однієї культури іншою. Що і становить основу людського життя. Отже, це дає підстави для пошуку спільних цінностей та загальних вимог, які об’єднували б полікультурне суспільство.
Сучасні технології дозволяють суб’єктам культурних розрізнень переходити у віртуальний вимір, створювати публічні сфери в Інтернеті і формувати, таким чином, діаспорні середовища наднаціонального рівня, переводячи аналіз полікультурності на новий епістемологічний рівень транскультури. Транскультура визначається як культура, що утворюється не всередині окремих своїх областей, а безпосередньо в формах самої культури, в полі взаємодії її з іншою культурою, тобто на межі, де зустрічаються дві культури. Процес зустрічі переходить у процес взаємодії, діалогу, обміну і, що важливо, на добровільній основі, без насильства.
Кожен комунікативний акт реалізується через взаємодію конкретних особистостей, тому необхідним виявляється врахування особистісних рис співрозмовників, що є важливим компонентом комунікативної компетенції, під якою розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, представниками інших культур; нагромаджувати певну сукупність знань, навичок, умінь, що в майбутньому забезпечить ефективність спілкування, ведення міжкультурного діалогу. Компетентність передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для партнера комунікації. Наявність у людини комунікативної компетентності розкриває перед нею широкий спектр можливостей для активної взаємодії з представниками інших культур. Можливості, які дає нам сучасний техносвіт, сприяють зростанню та значущості транскультуруних процесів, адже саме комунікативний простір, де відбувається міжкультурна взаємодія набуває обертів завдяки можливості та бажанню спілкуватися. Становлення комунікативних компетенцій у суб’єктів міжкультурної взаємодії тісно пов’язане з потребою у новому стилі мислення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверинцев С. Ми покликані у спілкування / С.Аверинцев // Софія – Логос. Словник. – К.: Дух і Література, 2007. – С. 528-534.
2. Аксьонова В.І Міжкультурна комунікація в умовах сучасного діалога культур. Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць. – К., 2011. Випуск 49 (7) – 2011. - С. 123-135.
3. Андрущенко В. Модернізація вищої освіти України в контексті Болонського процесу / В.Андрущенко // Вища освіта України. - №1(11). – 2004. – С. 5.
4. Аристотель. Сочинения: В 4-х томах / Аристотель; АН СССР, Ин-т философии. – М.: Мысль, 1975. – Т.1. Метафизика. – 550 с.
5. Апель К.-О. Дискурсивна етика як політична етика відповідальності у ситуації сучасного світу // Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. – К., 1999. – 74 с.
6. Апресян Г. Проблема справедливости в перспективе глобализации / Р.Г.Апресян, А.А.Гусейнов, А.В.Прокофьев // Диалог культур в глобализирующемся мире: мировоззренческие аспекты/отв. ред. В.В.Степин, А.А.Гусейгов; Институт философии. М.: Наука, 2005. - С. 125-150.
7. Базилевич В.Д., Ільїн В.В. Метафізика економіки. – К.: Знання, 2007. – 718 с.
8. Барт Р. Текстовый анализ одной новеллы Эдгара По // Р. Барт. Семиотика. Поэтика. - М.: Прогресс, 1998. – 616 с.
9. Басейнова Г.А. Проблемы образовательного знания в диспозитиве культуры. – Алматы: Искондиер, 2005. – 456 с.
10. Батищев Г.С. Противоречие как категория диалектической логики / Г.С.Батищев. – М.: Высш. шк., 1963. – 119 с.
11. Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, феноменологии и других гуманитарных науках // Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. – М., 1982. - С.498.
12. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. Сост. С.Г.Бочаров; Текст подгот. Г.С.Берштейн и Л.В.Дерюгина; Примеч. С.С.Аверинцева и С.Г.Бочарова. 2-е изд. – М.: Искусство, 1986. – 445 с.
13. Бек У. Космополитическое мировоззрение / Ульрих Бек. – М.: Центр исслед. постиндустр. о-ва, 2008. – 336 с.
14. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. М., Академия, 1999. – 578 с.
15. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства [Електронний ресурс] / Д. Белл. − Режим доступу: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/ bell.html.
16. Бенхабиб С. Притязания культуры: Равенство и разнообразие в глобальную эру / под. ред. В.Л.Иноземцева.— М.: Логос, 2003. – 350 с.
17. Берегова О.М. Культура та комунікація: дискурси культуротворення в Україні в XXI столітті./ Берегова О. – К.: Інститут культурології АМУ, 2009.- 184 с.
18. Бердник Е.А. Сетевая культура как обьект социологического анали за // Перспективы. – Серія: Філософія, історія, соціологія, політологія. – Одеса: ПДПУ імені К.Д.Ушинського, 2009. – 2(46). С.13-17.
19. Бердяєв Н.А. Философия свободы. – Харьков: Фолио; М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. – 736 с.
20. Библер В.С. От науокучения к логике культуры. Два философских введения в двадцать первый век. – М., 1991. – 413 с.
21. Библер В.С. Нравственность. Культура. Современность. (Философские размышления о жизненных проблемах). – М.: Знание. 1990. 64 с.
22. Библер В. Культура. Диалог культур / В. Библер // Вопросы философии. – 1989. – № 6. – С. 31–42.
23. Бодрійяр Ж. Симулякри і симуляція / Володимир Ховхун (пер.з фр.). — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2004. — 230 с.
24. Бойко О. Дозвілля як простір інтенсифікації інтеркультурної комунікації. / Людинознавчі студії. Випуск 22. Філософія. – К., 1999. – С. 160-169.
25. Большаков В.П. Культура как форма человечности. Учебное пособие. – Великий Новгород: НовГУ имени Ярослава Мудрого, 2000. – 92 с.
26. Борхес Хорхе Луис. Сад, где ветвятся дорожки // Борхес Хорхе Луис. Дворец. - СПб: Кристалл., 2001. – 192 с.
27. Бубер М. Я и Ты / Бубер М. – М.: Высшая школа, 1993. – 175 с.
28. Вальденфельс Б. Топографія чужого: студії до феноменології Чужого. - Київ: ППС - 2002, 2004. - 206 с.
29. Вандельфельс Б. Вступ до феноменології. – Київ: Альтерпрес, 2002. – 176 с.
30. Вальденфельс Б. Феномен Чужого и его следы в классической греческой философии (Вальденфельс Б. // топос. – 2002. - №2(7) – С.15-21),
31. Вальденфельс Б. Мотив Чужого. Минск: Изд-во ЕГУ ЗАТ «Пропилен», 1999. – 176 с.
32. Вельш В. Трансверсальность. Трансверсальный разум и разум вообще // Культура у філософії XX століття: Матеріали IV Харківських міжнародних Сковородинівських читань. – Харків, 1997. С.22-33.
33. Вельш В. Наш постмодерний модерн / Вольвган Вельш. – К.: Альтерпрес, 2004. – 328 с.
34. Вельш В. Жиль Делёз или гетерогенность и соединения // Проблеми раціональності наприкінці ХХ століття: матеріали V Харківських міжнародних читань. – С.102-112.
35. Верещагин Е.М. Язык и культура / Е.М.Верещагин, В.Г.Костомаров – М.: Наука, 1993. – 103 с.
36. Виноградов В.А., Скворцов Л.В. Создание информационной культуры для Европы. Доклад на VI конференции ЕКССИД, 23-25 марта 1991г. Кентербери, Великобритания//Теория и практика общественно-научной информатики. – 1991 – №2 – С. 5-29.
37. Выготский Л.С. Собраные сочинения: проблема развития психики. – М.: педагогика, 1982. – 368 с.
38. Высоцкая Н. Транскультура или культура в трансе? / /Вопросы литературы. – 2004. - № 2.
39. Витгенштайн Л. Философия исследования / Л.Витгенштайн // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. Лингвистическая прагматика. Сборник: Пер. с разн. яз.; [сост. и вступ. ст. Н.Д.Арютоновой и Е.В.Падучевой]. – М.: Прогресс, 1985. – 500 с.
40. Воронов А.И. Философский анализ понятия виртуальная реальность: дисс. …канд. Филос. наук: 09.00.08. / Андрей Иванович Воронов. – Спб., 1999. –197 с.
41. Габермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Д.В.Скляднев (пер. с нем. под ред.). – СПб.: Наука, 2000. - 380 с.
42. Габермас Ю. Інший шлях із філософії суб’єкта: альтернатива комунікативного та суб’єктоцентрованого розуму / У кн.: Хабермас Ю. Філософський дискурс модерну. К: Четверта хвиля, 2001.- С287-319.
43. Габермас Ю. Комунікативна дія і дискурс – дві форми повсякденної комунікації. Пер. з німецької // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1996. - С.87.
44. Ганаба С.О. Історична освіта у методологічному фокусі інтерсуб’єктивності: монографія / Світлана Ганаба. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. – 152 с.
45. Гатальська Л.М Філософія культури К.: Либідь, 2005. - 328 с.
46. Гендина Н.И. Информационная культура и информационное образование / Информационное общество: культурологические аспекты и проблемы: тез. докл. междунар. наук. конф – Краснодар, 1997. – С. 103-104.
47. Генис А. Вавилонская башня: Искусство настоящего времени. – М.: Независимая газета, 1997. – 256 с.
48. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества. – М.: «Наука», 1977. – 703 с.
49. Глобалистика: эциклопедия / [гл. ред. И.И.Мазур, А.Н.Чумаков]. – М.: ОАО Изд-во «Радуга», 2003. – С.579-581.
50. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. Т. 1. / Томас Гоббс. – М. : Мысль, 1989. – 622 с.
51. Горбунова Л. Номадизм як спосіб мислення та освітня стратегія / Філософія освіти. – 1-2(7). – 2008. С.47.
52. Горбунова Л. Номадизм як спосіб мислення та освітня стратегія. Стаття 2. Концепти та метафори / Філософія освіти. – 1-2(9). – 2010. С.103-114.
53. Горбунова Л.С Постнекласичні практики мислення в контексті перехідності. Культура і Сучасність : альманах. – К.: Міленіум, 2011. – № 2. – С. 11-15.
54. Грива О.А. Толерантність в процесі становлення молоді в умовах полікультурного середовища: Атореф. Дис…. д-ра наук: 09.00.10. – 2008.
55. Гриценко О.А., Гончаренко Н.К., М’ягка Є.А. Державна політика щодо культурного різноманіття та етнічних меншин: порівняльний аналіз вітчизняних та зарубіжних підходів (мультикультуралізм, багатокультурність,полікультурність)//http://www.culturalstudies.in,ua/zv_2005_1_9.php.
56. Губерський Л. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Л.Губерський, В.Андрущенко, М.Михальченко. – К.: знання України, 2002. – 580 с.
57. Гумбольдт фон В. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – 452 с.
58. Гумбольдт фон В. О различии строения человеческих языков и его влияния на духовное развитие человеческого рода [Текст] / В. фон Гумбольдт // История языкознания XIX-XX вв. в очерках и извлечениях. – 3-е изд. – М. : Молодая гвардия, 1964. – Ч.1. – 346 с.
59. Гумбольдт фон В. Избранные труди по языковеденью [Текст] / В. фон Гумбольдт. – М.: Прогресс, 1994. – 264 с.
60. Гуревич П.С. Культура как объект социально-философкого анализа // Вопросы философии. – 1984. - №5. – С.35-54.
61. Гусейнов А. О чём мы говорим, когда говорим о диалоге цивилизации / А.Гусейнов // Междунар. жизнь. – 2008. - №3. – С.34-43.
62. Гуссерль Э. Картезианские размышления / Э. Гуссерль; пер. с нем. Д.В. Склядневой. – СПб.: Наука-Ювента, 1998. – 315 с.
63. Декларація принципів толерантності, схвалена Генеральною конференцією ЮНЕСКО на її 28-й сесії в Парижі 1 листопада 1995р. // Віче. - №11 (128). – 2002. – С. 12-13.
64. Деміас О.О. Людиновимірність освітнього менеджменту: філософська інтерпретація. Автореф. дис. канд.. філос. наук. - К.: 2012. - 20 с.
65. Донець П.Н. Теория межкультурной коммуникация: специфика культурных смыслов и языковых форм: Автореф. дис. …..докт. філол. наук / П.Н. Донец. – Волгоград, 2004. – 40 с.
66. Дрожжина С.В. Мультикультуралізм як проблема полікультурного українського суспільства / С.В.Дрожжина // Профспілки і духовність: матеріали між нар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 16-17 грудня 2003.). – Донецьк. 2003. – С114-116.
67. Дьяков А.В. Человек кочующий: Номадизм как средство от тоталитаризма // Компоративистский анализ общечеловеческого и национального в философии. Под ред. А.С. Колесникова. СПб: Роза мира, 2006. – С. 44-51.
68. Еліас Н. Процес цивілізації: соціогенетичні і психогенетичні дослідження [Текст] (Норберт Еліас К.: Либідь. – 2003. – 699с.)
69. Эпштейн М. Новый вид свободы – транскультура [електронний ресурс] М. Эпштейн. – Режим доступу: / www.veer.info/59/epst_tra].html. C.47
70. Эпштейн М. От многокультурия – к транскультуре. – Доклад, прочитаный в Российском философском обществе 28 мая 2003 года // Весник Риссийского философского общества. – 2003. - №3. С. 112.
71. Эпштейн М. Разговаривать языком всех культур / М.Эпштейн // Наука и жизнь. – 1990. - №1. – С.100-103
72. Жалдак М.И. Система подготовки учителя к использованию информаионной технологи в учебном процессе. – Автореф. дисс. докт. пед. наук.- М.: 1989. – 48 с.
73. Згуровський М. У вирі глобалізації: виклики і можливості / Михайло Згуровський «Дзеркало тижня» №45, 17 листопада 2001.
74. Землянова Л.М. Сетевое общесво, информационализм и виртуальная культура // Весник Моссковского университета, Серия 10, «Журналистика» - №2, 1999. - С.58-69.
75. Зернецька О.В. Глобальний розвиток системи масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999, - 357 с.
76. Зощенко О.В. Інформаційне суспільство: ознаки й динаміка // Інтелект. Особливість. Цивілізація. Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. - №3. – С.72
77. Кантор К.М. Четвёртый виток истории / К.М.Кантор // Вопр. философии. – 1996. - №1-2. – С.19-42.
78. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура / Пер. с англ. Под научн. ред. О.И.Шкаратона. – М.: Гос. ун-т. Высш. шк. экономики, 2000. – 606 с.
79. Клакхон К. Зеркало для человека. Введение в антропологию / К.Клакхон. – СПб.: Евразия, 1998. – 352 с.
80. Козловски П. Культура постмодерна. — М.: Республика. - 1997. - 240 с.
81. Колесников А.С. Концептуальные проблемы на границах новейшей философии. Диалог культур и становление трансверсальной философии: Материалы межвузовской конференции. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2010. – 334 с.
82. Колесников А.С. Становление мировой философии в условиях постглобализации. Диалог культур: Россия – Восток – Запад. Материалы межвузовской конференции. – СПб.: Санкт-Петербургское Философское общество, 2011. – С. 6-18.
83. Концепція мультикультуралізму. – К., 2005. – С.44.
84. Костенко Н.В. Цінності і символи в масовій комунікації //– Д.: Ін-т соціології НАН України, 1993. – 160 с.
85. Кочубей Н.В. Нелинейное мышление в образовании: смысл и значение постнекласических трансформаций [Текст] / Кочубей Н.В. // Філософські науки: зб. наук. праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – С.182-190.
86. Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог и роман // Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму / Пер. с франц., сост., вступ. сл. Г.К.Косикова. - М.: Прогресс., 2000. - С.428.
87. Кудря І. Нелінійна та просторова логіка інформаціоналізму. Totallgy- XXI. Постнекласичні дослідження. №25. – Київ: ЦГО НАН України. – 2011. – 294 с.
88. Кукатас Ч. Теоретические основы мультикультурализма /http://dialogs.org.ua/ua/issue_full.php?m_id=10227
89. Култаєва М.Д. Інтеркультурний діалог у сучасних дидактичних і практичних практиках // Збірник матеріалів. Міжнар. наук.-практ. конфер. «Міжнародні комунікації та толерантність в освіті». – К. Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – С.27-33.
90. Культурологія: теорія та історія культури / Навчальний посібник / За ред. І.І.Тюрменко, О.Д.Горбула. – К: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.
91. Куцепал С.В. Модернізація постмодерну: причини та перспективи. Актуальні проблеми духовності: зб. наук. праць / Ред.: Я.В.Шрамко. Вип. 11. – Кривий Ріг. - 2010. - С.115-123.
92. Куцепал С.В. Dico ergo sum Актуальні проблеми духовності: зб. наук. праць Ред.: Я.В.Шрамко. – Кривий Ріг, 2007. - С.62-71.
93. Кушаков Ю. В. Нариси з історії філософії Нового часу. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 572 с.
94. Ларіонова В. Ціннісні засади соціальної етики//Актуальні проблеми трансформації моральних цінностей сучасного українського суспільства: Всеукраїнська науково-практична конференція (10-11 травня 2010 року):Матеріали доповідей та виступів. – Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2010. – 160 с.
95. Левинас Э. Путь к Другому: Сборник статей и переводов, посвященный 100-летию со дня рождения Э. Левинаса. – С.-Пб., 2006. – 239 с.
96. Лекторский В.А. Операциональная концепция интеллекта в работах Жана Плаже / В.А.Лекторский, Э.Г.Юдин., В.Н.Садовский // Плаже Ж. Избр. психол. Труды. – М.: Международная педагогическая академия, 1994. - 457 с.
97. Леонтович О.А. Проблема понимания в межкультурной коммуникация / О.А. Леонтович // Языковая личность: культурные концепты. – Волгоград – Архангельск Перемене, 1996. – С.212-219.
98. Лиотар Ж.-П. Состояние постмодерна / Н.А. Шматко (пер. с фр.) – Спб: Алтейя, 1998. – 160 с.
99. Лотман Ю.М. Беседы о русской культуре: Быт и традиции русского дворянства (XVIII – начало XIXвека). Введение / Ю.М.Лотман. – СПб.: Искусство, 1994. – 758 с.
100. Лях С.В. Формування соціокультурних орієнтацій особистості засобами масової комунікації.//Цивілізація на роздоріжжі: пошуки філософсько-світоглядних орієнтирів. – Зб. статей. – Вип.2. – К.: Заповіт, 1998. - С.42-43.
101. Маклюен Г.М. Понимание Медиа: Внешние расширения человека / Маршалл Маклюен; [пер. с англ. В.Николаева]. – М.; Жуковский: "КАНОН-пресс-Ц", "Кучково поле", 2003. – 464 с.
102. Мартьянов М. П. Економізм сучасної епохи: загроза збереженню людських спільнот.//Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Випуск 243: В 4 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. – 288 с.
103. Мєднікова Г.С. Ціннісно-адаптаційний потенціал мистецтва постмодерну в аспекті некласичної естетики: Автореф. дис. на здобуття ступеня д. філос. наук: спец. 09.00.01 «Естетика» /Мєднікова Галина Сергіївна. – К., 2005. – 36 с.
104. Межуев В. М. Как возможна философия культуры / В.М. Межуев ; под ред. В. П. Визгина // От философии жизни – к философии культуры : сб. статей. – СПб. : Алетейя, 2001. – С. 22–41.
105. Мерло-Понти М. Феноменология восприятия/М. Мерло-Понти; перевод с фр. И.С.Вдовиной, С.А.Фокина. – СПб.: Ювента, Наука, 1999. – 608 с.
106. Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи /Михальченко М.І. – Дрогобич: ВФ «Відродження». 2004. – 488 с.
107. Михальченко М., Скотний В. Яка філософія потрібна сучасності?// www.viche.info/journal/989
108. Моль А. Социодинамика культуры/Абраам Моль: Пер. с фр./Предисл. Б.В.Бирюкова. Изд. 2-е, стереотипное. – М.: Ком. Книга, 2005. – 416 с.
109. М’язова І.Ю. Про місце та роль мультикультуралізму в комунікативному просторі/І.Ю.М’язова//Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2008. - №13. – С.156-160.
110. Назарчук А.В. Идея коммуникации и новые философские понятия ХХ века. Вопросы философии. М. - 2011. - №5 - С. 157-165.
111. Назарчук А.В. Этика глобализирующегося общества. – М.: Директмедия Паблишинг, 2002. – Глава 3-5. Социокультурные изменения в глобализирующемся обществе. – С. 312-338.
112. Назарчук А.В. Сетевое общество и его философское осмысление. Вопросы философии. - №7, 2008. – С.61-75.
113. Немчинов И.Г. «Русская идея» как парадигма русской историософии: Дис….канд. филос. Наук: 09.00.03/Национальный педагогический университет им. М.П. Драгоманова. – К, 1998. – 203 л.
114. Олексин А.В. Сеть как метафорический образ культурной онтологии и сетевые структура в социуме: приложимость к экономической проблематике. – Режим доступа: http://iph.ras.ru/~imosk/Seminar/Oleskin.htm.
115. Павицька С. Освіта в контексті формування віртуальної культури особистості./Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць. – 2008. – Вип. 35. – С.207-215.
116. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч.посібник. – К.: Сфера, 1999.– 408 с.
117. Петрук Н.К. Організація як суспільний феномен: засади соціально-філософського аналізу. Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури, - 2004. - № 43. – С. 48-57.
118. Петрушов В.М. Аспектність трансверсального розуму і його адогматична складова (в контексті європейської мультиментальності) /В.М.Петрушов //Вісник Харківського національного університету. – 2008. - №813. – С.193-202.
119. Пітусь Л., Стеценко В. Культурологічно-релігієзнавчий практикум: Навч.-метод. Посібник, для студентів університету. – Львів.: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 556 с.
120. Поведской А.Ю. "Русский космизм" на гребне виртуальности. Виртуальное пространство культуры. Материалы научной конференции 11-13 апреля 2000г. [Электронный ресурс] / А.Ю.Поведской. – Спб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. – С. 36-40. – Режим доступа к журналу: http:// www.еlib.org.ua/philosophy//ua
121. Предборська І.М. Можливості і ризики мультикультурної освіти в контексті постнекласичної освіти. / Педагогіка вищої школи. Вища освіта України №3 (додаток 2) – 2008р. – Т. 1. – 415 с.
122. Путь Востока Универсализм и партикуляризм в культуре. Материалы VIII Молодёжной научной конференции по проблемам философии, религии, кульутры Востока. Серия «Symposium». Выпуск 34. – Спб.; 2005. – 240 с.
123. Рікьор П. Сам як Інший / П.Рікьор; [пер. з фр. В.Андрушко, О.Сирцева]. – 2-ге вид. – К.: Дух і літера: Центр Європ. гуманітар. дослідж. Нац. ун-ту "Києво-Могилянська академія", 2002. – 456 с.
124. Розова Т.В. Утопия как социокультурный феномен: Дис…д-ра филос наук 09.00.03/Институт философии НАН Украины. – К, 1997. – 310 с.
125. Розумовська О.Б. Формування інформаційної культури майбутніх вчителів математики та фізики. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. – Випуск 8. У 5-ти томах. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. – Т.1. – 180 с.
126. Руденко Т.П. К вопросу формирования лингво-социокультурной компетенции в контексте глобального образования / Т.П. Руденко // Вестник Омского ун-та. – 2007. – №2. – С.115-120.
127. Рудь М.В. Формування громадянських якостей у старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи (в умовах полікультурного регіону). Дис. канд. пед. наук. – Луганськ. – 2002. – С.18
128. Сагатовський В.Н. Діалог культур і "російська ідея" // Диалог украинской и русской культуры в Украине. Материалы конференции / Редкол.: Н.А. Шульга и др. – К., 1998. С. 21
129. Садохин А.П. Межкультурная коммуникация. – М. – 288 с.
130. Саркозі: політика мультикультуралізму зазнала поразки. Католицький оглядач. Інформаційний сайт порталу МСІ. – 14.02.2011.
131. Сартр Ж.-П. Буття і Ніщо / Ж.-П. Сартр, переклад з фр. В.Ляха, П.Таращука. – К.: основи, 2001. – 854 с.
132. Силаева О.Г. Методологические основы взаимосвязей информационной культуры личности и общества. // Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее. Международная научная конференция. Краснодар-Новоросийск, 11-16 сентября 1996. – С. 10-12.
133. Скубашевська Т. Проблема толерантності у зрізі міжнародного діалогу // Практична філософія. – К., 2004. – №4. – C. 108-113.
134. Словник соціологічних і політологічних термінів: Довідник / Уклад.: В.І. Астахова, В.І. Даниленко, А.І. Панов та ін. – К.: Вища школа, 1993. – 141 с.
135. Смерічевський Е.Ф. Інформаційна цивілізація: проблема віртуальної реальності в суспільному розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філос. наук: спец. 09.00.03. "Соціальна філософія і філософія історії" / Е.Ф.Смерічевський. – Донецьк. 2002. – 21 с.
136. Современные философские проблемы естественных, технических, социаль-но- гуманитарных наук [Текст] : учеб. / под общ. ред. В. В. Миронова. – М.: Гардарики, 2006. – 639 с.
137. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / П.А. Сорокин. – М.: Политиздат, 1992. – 544 с.
138. Степин В.С. Саморазвивающиеся системы и перспективы техногенной цивилизации // www.spkurdyumov.narod.ru. А.П. Суханов. – Новосибирск, 1988. – 192 с.
139. Суханов А.П. Информация и процесс. / А.П.Суханов. –Новосибирск, 1988. -192 с.
140. Тейлор Ч. Джерела себе. – К.: Дух і Література, 2005. – Ч.1 Ідентичність і благо. С.13-155.
141. Тейлор Ч. Мультикультуралізм і політика визнання. – К.: Альтерпрес, 2004. – 172с.
142. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Преджизнь, жизнь, мысль, сверхжизнь. – М.: Наука, 1987. – 240 с.
143. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация / С.Г. Тер-Минасова. – М.: Слово, 2000. – 262 с.
144. Терещенко Н.А, Шатунова Т.М. Постмодерн как ситуация философствования. – Спб.: Алтейя, 2003. – 190 с.
145. Тлостанова М. В. Постсоветская литература и эстетика транскультурации. Жить никогда, писать ниоткуда. – М., Едиториал УРСС, 2004. – 416 с.
146. Тойнби А.Дж. Постижение истории: Зборник. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1991. – 756 с.
147. Тоффлер Э. Третья волна. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2004. – 781 с.
148. Триняк М. Інтеркультурна комунікація: освітній вимір:монографія / Майя Триняк; Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди. – Х.: [Вид-во ХНА ДУ], 2010. – 247 с.
149. Фейєрбах Л. Избранные сочинения. – М., 1995. – Т.1. – 505 с.
150. Филатов А. Перспективы интерпритациии понятия космополитизма в современной социальной теории. [Электронный ресурс] / А.Филатов // Man and the Word (Zmogus ir zoris). – 2009. - №4. – Vol.9. – P.49-59. – Режим доступа: http://www.ceeol.com С.50
151. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – К.:Академія Наук Української РСР, 1973. – 560 с.
152. Философия культуры. Становление и развитие / Под ред. М.С. Каган, Ю.В. Перова, В.В. Прозерского, Э.П. Юровской. – СПб: Изд-во «Лань», 1998. – 448 с.
153. Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник / Пер. с англ. и нем. Д.А.Леонтьева, М.П.Палуша, Е.В.Эйдмана. - М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
154. Фукуяма Ф. Великий разрыв. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2008. – 474 с.
155. Майкл Хардт, Антонио Негри. Империя. – М.: "Праксис", 2004. - С. 147.
156. Хилтухина Е.Г. Философско-художественный анализ рассмотрения культур Востока и Запада. / Диалог культур и становление трансверсальной философии: Материалы межвузовской конференции. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2010. – 334 с.
157. Цехмістро І.І. Постмодернізм і математика // Філософська думка. 2007. - №5. – С. 3-11.
158. Шевчук Н.А. Онтологічна значущість комунікативної взаємодії у процесі організації та репродукції соціальних подій. Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. Журнал. – К.: Міленіум, 2011. - №1. – 209 с.
159. Шейко В. Культура та глобалізація: компаративістський аналіз // Наукове видання Культурологічна думка. Щорічник наукових праць. К., - 2009. №1. С. 73-79
160. Шергін С. Сучасний вимір глобалізації: концепції і реальність // Світогляд. – 2008. - №4. – С. 26-33.
161. Шульга М.О. Формула злагоди – діалог культур // Віче. – 1997. - № 1. С. 33.
162. Щербина В.М. Багатомірне суспільство: проблеми діалогу культур. / Вісник Національного технічного ун-ту України «Київський політехнічний інститут. Політологія. Соціологія. Право: Зб. Наук. праць. – Київ: ІВЦ «Політехніка», 2011. - №1 (9). – 242с.
163. Щербина В.М. Образи інформаційного суспільства. К., - 2005. – 248 с.
164. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии истории. 1. Гештальт и действительность. М., 1993; 2. Всемирно исторические перспективы. М., 1998.
165. Ясперс К. Зміст і призначення історії. — М.: 1991. – 262 с.
166. Якимович А. «Свой-чужой» в системах культуры / А.К.Якимович // Вопросы философии. – 2003. - № 4. С. 48-60.
167. 188. Юнг К.Г. Различие между восточным и западным мышлением//Сознание и бессознательное. – СПб. – М., 1997. – 544 с.
169. Bart R. Text // Encyclopedia universalis. – Vol. 15. – Paris, 1978. - С.78.
170. Berry E. Transcultural Experiments [електронний ресурс] : Russian and American Models of Creative Communication / Ellen Berry, Mikhail Epstein. – New York : St. Martin's Press, 1999. – Р. 25. – Режим доступу: http://old.russ.ru/antolog/intelnet/fs_transculture.html
171. Castels M. The Information Age: Econmy, Society and Culture.Vol. 1. The Rise of the Network Society. Blackwell Rublishers, Maiden, Messachusetts, USA, Oxford, UK, 1996. P. 21.
172. De Long D. Building the Knowledge – Based Organization: How Culture Drives Knowledge Behaviors/Working Paper. Center for Business Innovation, May, 1997
173. Dewey J. Democracy and Education / J.Dewey. – N.Y.: MacMillan., 1916 p.25
174. Gordon M. Supermarket kultury kultura globalna a tozawosc jednostki / [przel. E.Klekot]. – Warszawa: Panstwowy Instytut Wydawniczy, 2005. – S. 17
175. Habermas J. Technik und Wissenschaft als Ideologie. Fr. Aut, 1968.
176. Hall E. The Silent Languаge. – New York: Doubleday. 1956.
177. Hösle V. Die Kriste der Gegenwart und die Verantwortung der Philosophie. – München, 1990. C.214.
178. Kristewa J. Semiotic. Recherché pour une se monolyse. – P., 1969. C. 145.
179. Lehmann N. Das Erziehungssystem der Gesellscheft / N.Luhman. - Frankfurt am Main: Suhrkamp, 2002. – 236s.
180. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. – Washington, 1981.
181. Multiculturalism Promotong Inter Cultual Understanding – Materials of International Conference. – Toronto – Kiev, 1997.
182. Philosophies de la modernite, - Paris, 2002. – 208 s.
183. Trager G., Hall E. Culture as Communication: A Model and Analis. – New York, 1954.
184. Welsch W. Tozsamosc w epoce globalizacij – perspektywa transkulturowa // Estetyka transkulturowa [red. K. Wilkoszewska]. – Krakow: Towarzystwo Autorow i Wydawcow Prac Naukowych Universitas, 2004. – S.14
185. Welsch W. Auf dem Weg zu transkulturellen Gesellschaften // Die Zukunft des Menschen – Philosophischen Ausbliecke. Hrsg. v. Gunter Seubold. Bonn. Bouvier, 1999. S. 119-144.
187. ua.net.ua/news/16909
188. news.market,com.ua//2011/03