ЕКСТАТИЧНІСТЬ У ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ТА ЯПОНСЬКІЙ ЕКЗИСТЕНЦІЙНІЙ ФІЛОСОФІЇ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ : Экстатичность в западноевропейской и японской экзистенциальной ФИЛОСОФИИ: СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВАСИК ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 141.32

ЕКСТАТИЧНІСТЬ У ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ТА ЯПОНСЬКІЙ
ЕКЗИСТЕНЦІЙНІЙ ФІЛОСОФІЇ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

Дисертація
для здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
канд. філос. наук, доцент
Приходько В.В.

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................................3
РОЗДІЛ1.Теоретико-методологічнізасадитаджерельнабазадослідження..............10
1.1.Джерельнабаза та методологічні засадидослідження............................................10
1.2. Проблема тлумачення поняття екстатичності...........................................................14
РОЗДІЛ 2. Екстатичне існування в західноєвропейській філософії.............................29
2.1.Екстаз як кульмінація інтуїтивного пізнання............................................................29
2.2. Екстатичне буття в традиції релігійного екзистенціалізму.....................................39
2.3. Екзистенція як екстаз у філософії Сартра.................................................................46
2.4.Екстатичнеіснуванняяктурбота у філософії Гайдеґера........................................64
РОЗДІЛ 3.Феномен екстатичності у концепціях представників Кіотської школи філософії..............................................................................................................................76
3.1. Кіотська школа філософії як осередок “японського екзистенціалізму”................ 76
3.2. Контекстуальні особливості східного концепту екстазу..........................................89
3.3. Екстатичність якфілософськийтарелігійнийдосвідвдоробкуКіотськоїшколифілософії..............................................................................................................................97
РОЗДІЛ 4. Екстатичність у концепціях представників західноєвропейського та японського екзистенціалізму: порівняльний аналіз......................................................115
4.1. Взаємоспрямованість векторів західноєвропейської та японської екзистенційної філософії............................................................................................................................115
4.2. Контекстуальні особливості феномена екстатичності у західноєвропейському та японському варіантах екзистенційної філософії...........................................................124
4.3. Особливості розуміня екстатичності у представників західноєвропейської та японської екзистенційної філософії................................................................................129
ВИСНОВКИ......................................................................................................................142
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................................152

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.Поняття екстазу неодноразово ставало предметом дослідження представників широкого кола наукових дисциплін. Екстаз як практика та техніка трансу глибоко досліджувався у рамках релігієзнавчих студій, присвячених різноманітним шаманським культам. Екстаз як патологічний стан людської психіки неодноразово привертав увагу вчених у галузі психіатрії та психології. Екстаз як складова натхнення посідає чільне місце у культурологічних дослідженнях. Проте, крім всіх вищезгаданих конотацій, екстаз, точніше екстатичність, очами представників екзистенційної філософії є також основоположною характеристикою людського існування. І у цьому світлі він, наскільки нам відомо, досі не ставав предметом спеціального дослідження.
Західноєвропейські концепції, що приділяють увагу проблемі екстатичного існування, представлені головним чином Кіркегором, Ясперсом, Сартром та Гайдеґером, у кожного з яких однією з провідних ідей є розуміння людини як істоти екстатичної, що постійно прагне до виходу за межі безпосереднього існування і перебуває у стані нескінченної самозміни. Людська екстатичність, у якій зливаються у неподільній єдності духовна та фізична сфера, визначає відношення кожного до самого себе, до іншого, а також до світу в цілому.
Цікаво, що феномен екстатичності знайшов своє відображення і у концепціях представників “Кіотської школи”, що, з одного боку, продовжила традицію дзен-буддизму, а з іншого — започаткувала так званий японський екзистенціалізм. змінили пануючу до того часу традицію популяризації західної філософії та спробували побудувати свою власну систему філософування, яка хоч і включала західну методологію, але була суто східною за своєю тематикою та фундаментальним підходом. Разом з тим, погляди представників Кіотської школи багато в чому обумовлені та можуть бути пояснені традицією дзен-буддизму, з якої випливає специфіка визначення основних для японського екзистенціалізму понять. З іншого боку, не менший вплив на формування поглядів засновників Кіотської школи мав європейський екзистенціалізм, а особливо Гайдеґер та Кіркегор.Отже, характерним для термінології обох площин розвитку екзистенціалізму — як західноєвропейського так і японського — є розуміння буття, що виходить за межі існування, і цей вихід за власні межі і є характерною ознакою “екстатичного існування”. Разом з тим, незважаючи на вищеописану значущість феномена екстатичності для філософії існування, досі немає жодного ґрунтовного дослідження, присвяченого філософсько-антропологічному аналізу екстатичності, відмінного від культурологічного, релігієзнавчого та психологічного підходів.
Таким чином можна засвідчити важливість порівняльного аналізу феномена екстатичного існування в обох традиціях — західноєвропейській та японській, шляхом зіставлення суто екзистенційного у західноєвропейському розумінні та дзен-буддистського, що може бути узагальнено до виведення спільного та відмінного у східній та західній традиціях філософування та до продовження розвитку діалогу Сходу та Заходу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у системі досліджень, які здійснює кафедра філософії філософського факультету в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку в Україні” НДР № 06БФ041-01 та науково-дослідної теми “Філософія і політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження.Метою дослідження є з’ясування особливостей розуміння екстатичності у представників західноєвропейської та японської екзистенційної філософії на підставі компаративного аналізу. Реалізація вищезазначеної мети передбачає виконання наступних завдань:
1. дослідити передісторію проблеми осмислення поняття екстатичності у філософії;
2. з’ясувати особливості розуміння екстатичності у західноєвропейській екзистенційній філософії;
3. описати місце екстазу у структурі людського існування на засадах філософії західноєвропейського екзистенціалізму;
4. дослідити особливості тлумачення екзистенційного розуміння екстазу в японській екзистенційній філософії;
5. розкрити у світлі феномена екстатичності концепцію просвітлення у вченні японського екзистенціалізму;
6. співставити розуміння екстатичного буття та його місце в структурі людського існування в західноєвропейській та японській екзистенційній філософії.
Об’єктом дослідження є розуміння існування в екзистенційній філософії.
Предметом дослідження єпоняття екстатичності в екзистенційній філософії.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають праці вітчизняних та російських науковців, присвячені загальнотеоретичним та методологічним проблемам філософської науки: Г.Аляєва, В.Асмуса, І.Бичка, І.Бойченка, В.Горського, А.Конверського, П.Копніна, В.Кузнєцова, А. Лоя, О.Лосєва, М.Мамардашвілі, І.Огородника, М.Поповича, В.Соколова, В.Табачковського, Н. Хамітова, В.Шинкарука, В.Ярошовця та інших.
У дослідженні використано методологічні надбання в галузі екзистенційної філософії, запропоновані такими дослідниками як Шестов Л., Тілліх П., Кілборн Б., Трофімов М., Мерзлякова Н., Мудрагей Н., Стрельцова Г., Ставцева О., Соловйов Е., Григорьян Б., Сисолятін А., Фарітов А. У сфері ж буддійської філософської думки теоретико-методологічну основу дослідження складають праці Уотса А., Хейзіга Дж, Маральдо Дж., Піовесана Дж., Франк Ф., Делмейр Ф., Гейне С., Мічіко Юса, Наоші Ямавакі; вітчизняної буддологіі - Безрукова І, Джинджолії Б., Капранова С., Стрєлкової А., Ігнатовича А. та ін.
Серед методологічних засад даного дисертаційного дослідження чільне місце посідає ствердження необхідності спеціального філософсько-антропологічного (на відміну від психологічного та релігійного) аналізу феномена екстатичності, застосування комплексного підходу до передання буддійської термінології та здійснення самодостатнього філософського аналізу. Крім того, у частині, присвяченій японській екзистенційній філософії, дослідження відштовхується від ствердження принципової пізнаваності східної традиції мислення. Поєднання засадничих принципів історичного, логічного та компаративного методів уможливило здійснення ґрунтовного аналізу етапів еволюції розуміння феномена екстатичності, передумов виникнення та динаміки розвитку проблеми. За допомогою методу лінгвістичного аналізу було здійснено з’ясування змісту понять та термінів. Герменевтичний метод було використано для інтерпретації автентичних текстів. Дослідницький інструментарій компаративного методу та крос-культурний аналіз дозволив здійснити дослідження як всередині східної та західної традицій екзистенціалізму, так і порівняти їх між собою. Також у дисертаційній роботі застосовуються прийоми міждисциплінарного підходу, що дозволило об’єднати науковий доробок психології релігії, сходознавств, філософії культури та філософської антропології.
Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять, передусім, першоджерела, тобто твори представників західноєвропейської екзистенційної філософії: Кіркегора, Ясперса, Сартра та Гайдеґера. В процесі здійснення дослідницьких завдань за потребою також були залучені твори представників античної, середньовічної філософської спадщини, таких як Платон, Плотін, Майстер Екгарт та інші. Треба зауважити, що вперше, при спробі здійснення подібного роду дослідження, до джерельної бази залучаються в повному обсязі праці Нішіди Кітаро “Дослідження Добра”, “Позиція релігії”, “Логіка Ніщо та релігійний світогляд”, “Криза моральності та нова етика”, Нішітані Кейджі “Релігія та Ніщо”, “Про буддизм”, Масао Абе “Дзен та західна думка”, “Дзен та сучасний світ”, Д.Т. Судзукі “Основи дзен-буддизму”, “Нариси з дзен-буддизму”.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у роботі вперше у вітчизняній філософії здійснено порівняльний аналіз феномену екстатичності на підставі порівняльного аналізу концепцій західноєвропейської та японської екзистенційної філософії, зокрема:
Вперше:
 визначено специфічні риси екстатичності та її місце у структурі людського існування в західноєвропейській та японській екзистенційній філософії, зумовлені відмінними рисами західного поняття Ніщо та японського поняття Порожнечі, які утворюють контекст для аналізу екстатичності, а також виявлено відмінність шляхів досягнення екзистенційної кризи, що слугує поштовхом до екстазу;
Доведено:
 центральним принципом західноєвропейського та японського екзистенціалізму є феномен екстатичності як виходу за межі людського існування, трансцендування людини над своїм буттям, що об’єднує обидві традиції та створює умови для діалогу;
 філософування Кіотської школи, представленої Нісідою Кітаро, Нісітані Кейдзі, Масао Абе та Д. Т. Судзукі, є особливим типом екзистенційної філософії, яка не має еклектичного характеру, а є творчою, самостійною і послідовною, що дозволяє використовувати поняття «екзистенціалізм» у більш широкому, ніж його традиційне сприйняття, розумінні;
Уточнено:
 особливості розуміння екстатичності у західноєвропейській екзистенційній філософії як виходу за суб’єктивні межі чуття і свідомості, найвищого стану наближення до ідеалу, злиття з Абсолютом, проекту, коли існування постає як переслідування трансцендентних цілей, що супроводжується неминучим відчуттям скінченності буття як індивідуального існування, за яким ховається Ніщо;
 важливе місце екстазу у структурі людського існування як основоположної його характеристики, як тотожного до екзистенції, що полягає у перманентому виході за свої межі, у постійному переступанні себе, коли, виходячи за власні межі, людина знаходиться у центрі цього виходу, а виходячи із напрямку, в якому відбувається вихід, побудовано типологію екстатичності;
 особливості тлумачення екзистенційного розуміння екстатичності в японській екзистенційній філософії як такого, що досягається подоланням Его та забезпечується умовою недуальності сприйняття світу, відмовою від його розмежування на буття і небуття, як пробудження свідомості, раптового осяяння, спричиненого самозаглибленням та самоусвідомленням.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані у наукових дослідженнях з філософії та історії всесвітньої філософії, філософії релігії, дзен-буддизму, у дослідженнях широкого кола проблем духовної культури, а також у сучасних компаративістських дослідженнях з філософії та можуть застосовуватись у навчальній та науковій сферах життя в цілому. Теоретичні положення, отримані в ході дослідження, сприятимуть подальшому розвитку філософсько-антропологічних наукових концепцій, оскільки вони розширюють предметне поле філософської антропології, а також соціально-філософських та культурологічних наукових концепцій.
Матеріали дисертації можуть бути залучені для читання курсів зі східної та світової філософії, релігієзнавства, так само як і для написання методологічних посібників та підручників, присвячених цій тематиці. Результати дослідження можуть бути використані при розробці нормативних курсів та спецкурсів із філософії, філософської антропології філософії релігії тощо. У найбільш широкій та віддаленій перспективі є надія застосувати отримані результати на практиці у виявленні оптимальної «провідності» смислів західної та східної культур, у двосторонньо спрямованому обміні-спілкуванні.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою аналітичною роботою авторки. Висновки й положення наукової новизни розроблені на основі власних результатів, отриманих у процесі дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження було висвітлено та обговорено на засіданнях кафедри філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, окремі положення та висновки було апробовано під час доповідей на міжнародних наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених “Дні науки філософського факультету — 2010” (м.Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет), ІІІ Міжнародна конференція молодих науковців “Світоглядно-ціннісне самовизначення людини і професійні орієнтири гуманітарія” (м. Чернівці, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), а також ІV Міжнародна наукова конференція Містико-езотеричні рухи в теорії та практиці “Тайне і явне: багатоманіття репрезентацій езотеризму та містицизму” (м.Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний гірничий університет); Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених “Дні науки філософського факультету — 2012” (м.Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені у шести наукових публікаціях — чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених МОНмолодьспорту України та трьох тезах виступів, розміщених у матеріалах конференцій.
Структура дисертації зумовлена логікою побудови дослідження, що випливає з його мети, послідовності розкриття проблеми, основних завдань та методологічного підходу. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, диференційованих на підрозділи, та висновків. Повний обсяг дисертації становить 166 сторінок, з них 151 сторінка основного тексту. Список використаних джерел становить 15 сторінок і включає 160 найменувань, 65 з якиx – англійською мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Представники західноєвропейського екзистенціалізму займають позицію, що робить їх однодумцями японського наставника дзен саме завдяки неминучому, інтимно пережитому відчуттю скінченності буття як індивідуального існування, за яким ховається вічність. Екстатичне переживання в цілому постає для західноєвропейського екзистенціалізму тим самим, що і для буддиста, а отже і для представника Кіотської школи філософії, переживання пробудження.Захоплюючись новаторськими ідеями екзистенційної філософії, японські мислителі накладали їх на співзвучну філософію дзен-буддизму, що за багатьма параметрами збігалася з екзистенціалізмом, не зважаючи на свою безумовну специфічність та парадоксальність.
Точкою перетину обох світоглядів стало глибоке дослідження феномену смерті, що вириває людину з буденності, та слугує причиною постійної тривоги та внутрішнього напруження, що провокує людину до нескінченного пошуку сенсу життя, що межує з усвідомленням людиною власної смертності. До кола основних проблем, довкола яких обертається увага японських мислителів належать такі:
 проблема моральнісного вибору та духовної самотності;
 проблема пошуку сенсу життя, самовизначення, відповільності;
 свобода як єдина умова істинного існування, як двигун людської поведінки;
 смерть як чисте буття;
 внутрішній світ людини да його співвідношення з буденністю, внутрішній світ як віддзеркалення духовного світу особистості;
 обмеженість людської свідомості та її співвідношення з історичною реальністю.
Пояснити таку близькість японської версії екзистенціалізму до екзистенціалізму західноєвропейського можна у декілька кроків. Перш за все, це вищезгадана антираціоналістична спрямованість проблем, що привертали увагу представників екзистенціалізму. Розум як основна функція людського мозку не є вичерпним інструментом схоплення реальності, у той час як нерозумне начало слугує джерелом мудрості та наближення істинного існування. Дзен-буддизм, що пліч-о-пліч супроводжує японський екзистенціалізм застерігає від перебільшення ролі раціонального сприйняття та заперечує можливість досягнення просвітлення за допомогою розумових зусиль. Більше того, раціональне мислення як основний інструмент віднайдення шляху до просвітлення унеможливлює його досягнення, адже є інструментом хибним та недієвим.
Антираціоналізм в обох екзистенціалізмах — східному та західному підкріплюється позицією антиконцептуалізму, що обґрунтовується змертвінням будь-якої істини, що фіксується та набуває вигляду концепції. Д.Т. Судзукі наголошує на такій особливості дзен-буддизму, як відсутність необхідності апеляції до будь-яких святих писань, або ж авторитетів.
Підвищена увага до особистісного досвіду, акцентуація світу внутрішніх переживань людини утворюють ще одну спільну рису європейського та японського екзистенціалізму — антропологізацію. Ця особливість є визначальною у формулюванні основних проблем, що досліджуються: феномену свободи, відповідальності за вибір себе, сенсу життя, самотності, смерті тощо. Відбувається докорінне переосмислення проблеми людини — в екзистенціалізмі людина більше не є абстрактною істотою, в центрі уваги — внутрішній світ людини, сповнений її переживань та турбот, страхів та тривог, головним є особистісний конкретний індивідуальний досвід. Головним методом є метод інтуїтивного пізнання, безпосереднього схоплення.
Безперечно, поряд із усіма вищезазначеними спільними рисами існують певні відмінності, що відрізняють західноєвропейський варіант екзистенційної філософії від її східного відповідника. В першу чергу це сприйняття смерті, котре в європейському екзистенціалізмі має характер глибинного потрясіння, що слугує причиною екзистенційної кризи, певного колапсу, у той яас як для японскьої філософії смерть є очищенним буттям. Як, наприклад, для Кіркегора людськебуттяобмежуєтьсяНіщо,крімтогоНіщопозбавляєлюдинусвободитаневинності,наділяючиїїстрахомтатривогою.Усвідомленнясвоєїскінченностіпороджуєвлюдиніглибокийвідчай,протесаме(ілише)цейвідчайдозволяєлюдинівідкритиБогатавіднайтизв’язокізним. Продовжуючитрадиціїнеоплатонізмутамістцизму,Кіркегордійшоввисновкупронеобхідністьдляіндивіданезнеособленого,нейтральногоабсолюту,анадінтимногоБога,оскількитрагічнйдіалогзособистим,власнимБогомвідкриваєлюдинішляхдонескінченності,вічності,одночаснопредставляючиїїочамбездоннустрахітливупрірву.
Смерть для японських мислителів позбавлена трагічності, більш того, вона позиціонується як мета — висока та необхідна. Через це відмінним виявляється шлях досягнення екзистенційної кризи, якщо для європейських філософів туга породжується межовими ситуаціями, то для японців — в результаті цілеспрямованої роботи над свідомістю.
Отже, серед особливостей японського варіанту екзистенціалізму можна згадати такі як:
1) сприйняття смерті як очищеного буття, а не як трагедії;
2) покладання причиною екзистенційної кризи не межових ситуацій, а буденних людських переживань;
3) пов’язнність проблеми існування з прагненням до перманентного пошуку доказів його істинності;
4) відкривання істинної екзистенції в радикальному запереченні земного існування, або у моменти переживання возз’єднання з очищеним буттям;
5) розгляд людського життя як наслідком і в той же час передумовою інших існувань людини у ланцюгу смерті-народження.
Нескладно помітити, що всі риси, що є специфічними характеристиками японського варіанту екзистенціалізму, своїм джерелом мають основні постулати дзен-буддизму, що відігравав роль базового підґрунтя для філософії, що нами досліджується.
Предметом, що повинен в першу бути покладеним в основу порівняння феномену екстатичності в концепціях західноєвропейських та японскьих екзистенціалістів має виступити проблема Ніщо, пустоти або шуньяти. Японське Ніщо, хоч і перекладається подібним чином, все ж таки, не є цілковитим відповідником західноєвропейському Ніщо, і ми мали можливість переконатись в цьому в другому та третьому розділах нашого дослідження. Як відомо (нами це було детально розглянуто у третьому розділі), Ніщо або Пустота знаходяться у центрі всіх форм буддійської думки, з чого дзен-буддизм не є винятком. Для західної традиції ця проблема найчастіше ототожнюється з небуттям. Насправді ж Ніщо у даному контексті не означає заперечення або відмову від будь-чого, так само як і не означає воно певний вакуум або відсутність буття. Ніщо у філософії дзен-буддизму — це внутрішня сторона реальності, що має на увазі життєстверджуючий підтекст.
Для буддизму (такого, яким його сприймали представники Кіотської школи філософії) так само як свідомість зі своїм розподілом на внутрішнє та зовнішнє, так і Ніщо, що випливає із екстатичного характеру людського буття, можуть бути перевищені або залишені осторонь на користь сфери, що може бути названа істинною прірвою, цілковитою відсутністю будь-якого підґрунтя, на яке можна було б спертися.
У західній філософській думці схожі мотиви можна зафіксувати у Мейстера Екгарта, з його розрізненням між Богом та божественістю і з його більш пізнім ототожненням із абсолютним ніщо. Очима представників Кіотської школи, послуговуючись термінологією екзистенціалізму, ніщо постає засновком буття і робить його екстатичним, проте така екстатичність не є абсолютним запереченням буття, а тому, відповідно, не є відкритим до абсолютного ніщо. Порожнеча дещо відрізняється від західноєвропейського поняття ніщо. Для філософії екзистенціалізму таке ніщо найчастіше виступає синонімом небуття, як відправна точка суб’єктивності або як дещо, до чого відноситься екзистенція, а його функції постаються репрезентативним корелятом екзистенції. Буддійська пустота не означає антитези буття, його заперечення, вона означає ніщо як буття, пустоту як прихисток буття як такого. Пустота за такого підходу означає кінцеву точку будь-якої орієнтації на заперечення або розмежування. Пустота трансцендує над небуттям, вона є прірвою, у якій зникає прірва небуття.
Екзистенціалізм, на думку представників Кіотської школи філософії, так само відкриває особистості прірву Ніщо, але шляхом радикалізації суб’єктивності до ступеню екстатичного самостворення. Шуньята на їх думку іде далі, вона як пустота передбачає звільнення від прив’язаності до самості, до суб’єктивності, вона вимагає трансгресії, звільнення від его. Істинна пустота є нічим іншим, ніж досягненням усвідомлення своєї абсолютної справжньої природи. З позиції Dasein, Ніщо стосується сфери такого, що вселяє первісний страх, від чого перехоплює дух, цей стан свідчить про відкритість до небуття. Ніщо не є об’єктом, про нього взагалі важко сказати, що воно є, воно не виникає ані з самого себе, ані окремо від інших буттів, ані як їхнє доповнення. Ніщо є тим, що здійснює розкриття, виявлення буття для людської екзистенції. Ніщо разом з тим не є опозицією, протилежністю буття, але виступає інтегральною складовою його сутності, буття та пустота постають як співінсуючі від самого початку та як структурно невіддільні одне від одного.
Таксамо,яклюдськеіснуванняможемислитисьсуб’єктивнимлишетоді,коливоноекстатичне, таксамоможливодуматипробожественебуттяякпродосягненнясуб’єктивностівекстазі(абсолютноїсуб’єктивностів АбсолютномуНіщо).Якщовзятиустрогоонтологічномурозуміннітакетвердженя,щоілюдськеібожественеіснуванняєсуб’єктивним,іякщомипогодимось,щоцеіснуванняможливелишевекстазі,тодіочевиднимстаневисновок,щоточкою,уякійлюдськасуб’єктивністьдосягаєсвоєїзавершеностітаздійснення,єсуб’єктивнаєдністьзбожественоюсутністю.Істинновільниміснуваннямможебутилишетаке,якеукоріненев АбсолютномуНіщо.
Отже,особистіснеіснуванняреалізуєтьсявекстазі,колисамістьпереступаєсебе,виходитьзасвоїмежі.Екстазрепрезентуєперехідвідсамостідоосновсамості,відБогадоосновБога — однимсловомвідбуттядоНіщо.
Ясперсівська екстатичність — це екзистенційне осяяння. Цей екзистенційний спалах висвітлює трагічність людського буття безвідносно до того, чи позитивними чи негативними засобами його було досягнуто. По суті, екзистенційні осяяння і відбуваються у моменти контакту буденного існування людини з Абсолютом, зі світом трансценденції. Цей контакт миттєвий, що закінчується, лише почавшись, а тому тривале єднання людини з Абсолютом неможливе. Крім того, це екзистенційне схоплення знову ж таки не піддається об’єктивації, його не можна визначити жодним поняттям, лише натякнути, сприйняти як шифр, знак. Людина — це єдина істота, яка не задовольняється своїм наявним буттям, яка відчуває тугу за чимось вищим, не може отримати насолоду лише від свого наявного буття.
Свобода не є характеристикою, або специфікою свідомості, свобода тотожна свідомості, вона і є цією свідомістю, і свідомість є свободою вибору, отже свідомість є цей вибір, «перманентне проектування себе на свої можливості, свої майбутності». Людська свідомість, досягаючи дна прірви — Ніщо, продовжує здійснювати процес творення себе, перетворення світу на певний образ, що може бути сприйнятий. Якщо свідомість — це чисте Ніщо, то у людині воно стає дотичним до буття. У людському існуванні буття і його заперечення невідривно поєднані, і в цьому надзвичайному непояснюваному поєднанні криється ключ до розуміння всіх парадоксів та таємниць. Трагічна доля людини полягає в тому що всім своїм єством вона прагне віднайти стійкий фундамент, стати справжнім істинним буттям, але ніколи не може його досягнути, оскільки людині це просто «не дано». По суті, людина свторюється поєднанням різних, навіть несумісних частин — звідси випливає відпочаткова неможливість воз’єднання людини із самою собою та досягнення гармонійного буття.
Атомухибноюбулабспробазнайти,розкритиНіщоутойсамийспосіб,котрийзастосовуєтьсядобуття,оскількиНіщопостійнознаходитьсянетут, а віншомумісці. Екстатичністьтутстаєподоланнямбуття,котрераззаразомтікає,аджеєтим,чимвоноєуформінебуття,вонотече,будучисвоїмвласнимнапрямком,ірушійноюсилою,щовислизаєзвласнихобіймів. Людина постійно знаходиться поза своїми межами. Здійснюючи свій проект і «гублячи себе назовні» людина існує як людина. Сартрівська трансцендентність і є по суті горизонтальним виходом людини за свої межі, і її поєднання із суб’єктивністю, у сенсі необхідності постійної присутності індивіда в людському світі, породжує славнозвісний сартрівський екзистенціалістський гуманізм.
Якщоузагальнити,тофілософіяНішідипокликанарозвинутизвичайнулюдськусвідомістьдо самоусвідомлення.СамоусвідомленнявідіграваловеликурольуфілософуванніНішідиімиспробуємовиокремитичотириголовнійогоознаки,тапобачимо,щоневостаннючергуважливістьцьогопоняттядляфілософаобумовленатяжіннямНішідидомістицизму.
Отже,по-перше,Нішідапрагнувпізнатиреальністьнаїїпервинномурівні,такоюяквонає(називаючиїїтоабсолютом,то першопринципом,товсесвітом).Знанняпронеїможнабулоздобутилише«зпершихрук»,інтуїтивно,йогонеможливобуловиокремитизіснуючоїтрадиціїабопередатикомусьіншомузадопомогоюмови, їїможналишеспостерігати,бачити«навласніочі»,пізнавати.
По-друге,вийтизареальністьзметоюїїпізнаннянеможливо.Найвищаточка,зякоїможнавеститакіспостереження — цета,делюдина, котра пізнаєіте,щопізнаєтьсяєоднимцілим.Проте,зіншогобоку,длятого,щобдещоусвідомити,необхідновідокремитице«дещо»відсебетавідіншогодовколасебе.
По-третє,упорівнянніізщоденнимспособоммислення,усвідомленняєненачеспалахомпозачасовостіучасі.Воноспалахуємиттєвораптовимусвідомленнямречейтакими,яквонимаютьбути,і,разомзтим, переконанням, щоречімаютьбутитакимиякимивониє.Такимчиномтакеусвідомленняєневичерпнимджереломтренуванняморальноївідповідальності.
По-четверте,ідеяусвідомленняєпозачасововою,несуб’єктивною,позбавленоюегоприсутністю,щоуможливлюєабсолютноновуточкусвітосприйняттятадії,івідповідаєбільшістинній,більшавентичнійособистості,щомислитьтадієзпозиціїсамоусвідомлення.Самоусвідомленнядозволяєсхопитиреальністьзадопомогоюіндивідуальноїсамості,реальністьусвідомлюєсамасебезадопомогоюіндивідуальноїсамості.Нішіданазиваєцепевнимгоризонтом,протиякогозвичайнасвідомістьпостаєобмеженоюта похідною формоюпізнання.
Проблема самоусвідомлення яскраво представленя філософією Сартра, де усвідомлення людьми своїх емоцій чи поведінки поставало як умова їх докорінної зміни, і чим повнішим буде це усвідомлення, тим вище усвідомлюючий зможе піднятись над тим, що саме він усвідомлює. Усвідомлення дає можливість виокремлення себе з певного стану, слугує поштовхом до його об’єктивації, а отже і до його подолання. У філософії Сартра можна прочитати практичний та інтимний заклик до самоусвідомлення, та застосування власної свободи для самозміни та самовдосконалення. Буття самодостатнє та замкнене на собі, свідомість як дефіцит буття є небуттям, або Ніщо, що втручається всередину самого серця буття, але залишається таким Ніщо, що трансцендує, що постійно виходить за свої межі.Це і є свобода, на яку ми всі приречені.
З’ясовуючи причини зацікавленості японських мислителів філософією Гайдеґґера, варто почати зі встановлення типологічної схожості постановки питання про сенс Буття та буддійської рефлексії стосовно істинно-сущої реальності. В обох випадках можна засвідчити прагнення подолання розуміння свідомості як суб’єктно-об’єктної дихотомії, що призводить до ствердження першопочаткової єдності Буття у багатоманітті проявів. При цьому єдність буття розуміється не в статичному, а в динамічному аспекті, як постійне його розгортання у часі. Специфіка філософування Гайдеґґера полягала в тім, що він не міг (як це цілком могли собі дозволити послідовники дзен-буддизму) проголосити буття таким, що не піддається вербалізації, а отже досяжним лише у досвіді споглядання. Адже для східної традиції ідеї розщеплення буття взагалі не існувало, в той час як для європейської філософії це питання завжди було доволі гострим та драматичним. Відмінністю від дзенського сприйняття миті у Гайдеґґера є змістовність кожного моменту, будь-яка річ є темпоральною. Буддизм відкидає такі рамки, тут річ одночасно минуща (тимчасова) і темпоральна, у розумінні того, що її буття визначається моментом її існування.
Беззаперечною є очевидність тотожності цього Ніщо з дзенською «пустотою», що не могло залишитись поза увагою представників Кіотської школи філософії. Те, що Гайдеґґер ототожнював Ніщо з пустотою не могло не привнести в його концепцію Ніщо певну творчість, позаяк цілком по-буддистськи звучить твердження, що сукупність універсуму розгортається з пустоти, котра є потенцією буття, що сприймається чуттєво та може бути схоплена розумом.
Велику увагу до проблеми самоусвідомлення у японському екзистенціалізмі можна пояснити тим, що кіотці вважали цю ідею спільною для філософії Сходу та Заходу, майже тотожне значення вони вбачали у традиції містицизму, коли людина втрачає себе, себе ж усвідомлюючи. Звідси і виникло розмежування звичайного себе та себе істинного. Проте, у той же час, саме таким чином можна пояснити принципову відмінність між східним самоусвідомленням та західною самосвідомістю, на якій наголошували представники Кіотської школи. І знову ж таки, це ще один момент, котрий, розрізнюючи філософію та буддизм, разом з тим актуалізував можливість їх діалогу.
Сенс буддизму полягає в першу чергу у досягненні стану абсолютної психологічної оголеності — чистої та простої, що досягається шляхом очищення людиною себе від усіх психологічних ярликів (моральних, філософських, духовних), якими людина себе прикрашає та за які чіпляється навіть після першого пробудження свідомості. Така спустошена чиста особистість дорівнює позбавленості его, про яку ведуть мову японські екзистенціалісти. Така спустошеність втім багатша за попередній стан, оскільки така особистість містить у собі цілий світ, і не протистоїть йому як раніше. Така особистість — Особистість з великої літери — абсолютно незалежна, автентична та автономна. Головна суть дзену і полягає у цілковитому комфорті при зіткненні з недосяжним, з повним прийняттям неможливого. Недосяжне по суті виступає синонімом неможливого. Чуттєвий досвід зупиняється на периферії свідомості, тоді як досвід абсолютний виникає з буття як такого і дозволяє схопити це недосяжне.
Перевищеннядуальностіжиттятасмертіпризводитьдонірвани — метибуддійськогожиття.Тобтоперевищення,звеличення,переступанняурізнихінтрепретаціяхєосновнимзасобомдосягненнябуддійськихцілей. Запорукоюдосягненнянірваниєвихідзамежіцілогорядудуальностей:життятасмерті,правильноготанеправильного,добратазлатощо.Чим більше ми докладаємо зусиль для того, щоб досягнути просвітлення, тим очевиднішою стає відстань, що віддаляє нас від просвітлення. Врешті решт треба прийти до усвідомлення ілюзорності всіх цих зумисних зусиль, припинити прагнути просвітлення, що є хибним за своєю природою підходом. Просвітлення не знаходиться десь у пункті «б», до якого треба прийти з точки «а», воно тут, під ногами і може бути досягнуто в будь-який момент.
Близькість та схожість західноєвропейського та японського екзистенціалізму визначається схожим відчуттям буття, що розуміється ними не як статична визначеність трансцендентної істинної реальності, а як безперервний процес розгортання буття, що відбувається у часі, так само як і в людині. У порівнянні західноєвропейського та японського екзистенціалізму варто в першу чергу вести мову про певну єдність світосприйняття, що зближувало європейських мислителів та їх японських послідовників і уможливило подальший міжкультурний у цілому, та міжфілософський діалог.  

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ:

1. Аббаньяно Н. Метафизика и экзистенция / Н. Аббаньяно // Структура экзистенции. Введение в экзистенциализм. Позитивный экзистенциализм и другие работы; [пер. с итал. А. Л. Зорина]. – СПб.: Алетейя, 1998. – С. 45–46.
2. Аббаньяно Н. Экзистенция как свобода / Н. Аббаньяно // Вопросы философии. – М.: «НАУКА», 1992. – № 8. – С. 145-157.
3. Аристотель. О душе : [в 4 т.]. Т.1 / Аристотель. – М.: «Мысль», 1976. – С. 371-448.
4. Атеистический словарь; [под общ. ред. М. П. Новикова]. – М.: Политиздат, 1986. – 512 с.
5. Батай Ж. Внутренний опыт / Ж. Батай; [пер. с фр. С. Л. Фокина] . – СПб.: Axioma / МИФРИЛ, 1997. – 336 с.
6. Безруков И. В. Нисида Китаро: сравнительный анализ японской и западной философии / И. В. Безруков. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 2010. – 174 с.
7. Бичко І.В. Філософія: підручник / І. В. Бичко. – К.: ПАРАПАН, 1991. – 774 с.
8. Блейхер В. М. Толковый словарь психиатрических терминов: [в 2 т.]. Т.2 / В. М Блейхер, И.В. Крук. — Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996. – 441 с.
9. Бодрийяр Ж. Экстаз коммуникации. / Ж. Бодрийяр // Философия эпохи постмодерна; [пер. Д. В. Михеля]. – Минск: 1983. – С. 133-142.
10. Брюнинг В. Философская антропология. Исторические предпосылки и современное состояние / В. Брюнинг; [пер. А.В. Перцева]. –Екатеринбург: Деловая книга, 1997.–678 с.
11. Васильев Э. Просветление Будды / В. Васильев. – М.: Амрита-Русь, 2004. – 207 с.
12. ГабитоваР.М. Человек и общество в немецком экзистенциализме / Р.М.Габитова. – М.: «НАУКА», 1972. – 222 с.
13. Гайденко П. П. Прорыв к трансцендентному: Новая онтология ХХ в. / П. П. Гайденко. – М.: Республика, 1997. - 495 с.
14. ГорськийВ. Філософія в українській культурі : методологія та історія / В. Горський. – К.: Центр практ. філософії, 2001. – 235 с.
15. ГригорьянБ.Т.ЭкзистенциальнаяконцепциячеловекаК.Ясперса / Б. Т. Григорьян // Буржуазная философская антропология ХХ века. – М.: «НАУКА», 1986. – 294 с.
16. Джинджолия Б. И. Концепция просветления в учении Д. Т. Судзуки: теория и практика вопрошания : афтореф. дис. на получение науч. степени канд. философских наук : 09.00.03 / Б. И. Джинджолия. – Екатеринбург: Урал. гос. ун-т им. А. М. Горького, 2004. – 26 с.
17. Зорін В. І. Філософський тлумачний словник «Євразійська мудрість від А до Я» / В. І. Зорін. – Алмати: Создiк-Словник, 2002. – 407 с.
18. Игнатович А. Н. Буддизм в Японии. Очерк ранней истории / А. Н. Игнатович. – М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. – 318 с.
19. Игнатович А.Н. «Среда обитания» в системе буддийского мироздания / А. Н. Игнатович // Человек и мир в японской культуре. – М.: «НАУКА», 1985. – С. 48-71.
20. Кант І. Сни духовидця, пояснені снами метафізика. [Електронний ресурс] / І. Кант. – Електронні дані. - [Російська Федерація], 2005. Режим доступу до джерела.: http://www.philosophy.ru/library/kant/grezy.html - Назва з титул. екрану. - Мова: рос. - Перевірено: 09.09.2010.
21. Капло Ф. Р. Три столпа дзэн: Учение, практика и просветление: Психология Востока для Запада / Ф.Р. Капло; [пер. с англ. С. Рысева]. –М.: Либрис,1996. –477 с.
22. Капранов С. В. Східноазійська філософія: чи існує альтернатива європоцентризму? / С. В. Капранов // China, Korea, Japan: Methodology and Practice of Culture Interpretation. Proceedings of The First International Scientific Conference. – Kyiv-Seoul, 2009. – P. 19-24.
23. КапрановС. В. ФілософіяСхідноїАзіїякпростіркультурно-цивілізаційногодіалогу / С. В. Капранов // XIІІсходознавчічитанняА. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. –К., 2009. –С. 155-157.
24. Килборн Б. Исчезающий некто: Кьеркегор, стыд и Я / Б. Килборн; [пер. с англ. В.В. Старовойтова] // Журнал практической психологии и психоанализа. –М.: Институт практической психологии и психоанализа, 2007. –Вып. 1. – 241 с.
25. Киссель М.А. Философская эволюция Ж.–П. Сартра / М. А. Киссель. – Л.: Лениздат, 1976. – 289 с.
26. Козловский Ю.Б. Идеализм и религия в современной Японии (формы взаимодействия) / Ю. Б. Козловский // Философия и религия на зарубежном Востоке.– М.: «НАУКА», 1985. – С. 96-119.
27. Козловский Ю.Б. Современная буржуазная философия в Японии / Ю. Б. Козловский. – М.: «НАУКА», 1977. – 214 с.
28. Козловский Ю.Б. Философия экзистенциализма в современной Японии / Ю. Б. Козловский. – М.: «НАУКА», 1975. – 184с.
29. Основи методології та організації наукових досліджень : навч. посіб. для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнтів; [за ред. А. Є. Конверського]. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 352 с.
30. Костецкий В. В. Экстаз как феномен культуры: философский анализ трансцендентального субъекта : афтореф. дис. на получение науч. степени канд. философских наук : 09.00.01 / В. В. Костецкий. — Тюмень: Тюменский Государственный Университет, 1996. – 106 с.
31. Коэн Э. Просветление - это тайна / Э. Коен [пер. с англ. А. Мышкина]. –М.: София, 2004. – 285 с.
32. Крилова С.А. Смерть та безсмертя у людському досвіді / С. А. Крилова // Філософсько-антропологічні читання. – К.: Стилос, 1997. – С. 82-88.
33. Кьеркегор С. Заключительное ненаучное послесловие к «философским крохам» / С. Кьеркегор; [пер. А.В. Лызлова]. – СПб.: Акад-Проект, 2005. – 360 с.
34. Кьеркегор С. Страх и трепет / С. Кьеркегор; [пер. Н.В. Исаевой]. – М.: «Республика», 1993. – 335 с.
35. Лой А. М. Проблема свідомості: історичність досвіду / А. М. Лой // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №7. – С. 34-41
36. Луцкий А. Л. Экзистенциализм и японская литература. Круглый стол: философия М.Хайдеггера / А. Л. Луцкий. – М.: Логос, 1991. – № 2. – С. 69-108.
37. Майстер Экхарт. Духовные проповеди и рассуждения. [Електронний ресурс] / Мейстер Экхарт. – Електронні дані. – [Російська Федерація], 2005. - Режим доступу до джерела.: http://magister.msk.ru/library/philos/ekhart01.htm - Назва з титул. екрану. - Мова: рос. - Перевірено: 09.09.2010.
38. Мамардашвили М. Категория социального бытия и метод его анализа в экзистенциализме Сартра / М. Мамардашвили // Современный экзистенциализм: Крит. очерки. – М.: «НАУКА», 1966. – С. 149-204.
39. Мерзлякова Н. Границы экзистенции: От Кьеркегора к Ясперсу / Н. Мерзлякова. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 2009. – 174 с.
40. Мудрагей Н. Рациональное и иррациональное — философская проблема (читая А. Шопенгауэра) / Н. Мудрагей // Вопросы философии. – М.: «НАУКА», 1994. – №9. – С. 27-31
41. Мудрагей Н. С. Проблема человека в иррационалистическом учении Серена Кьеркегора / Н. С. Мудрагей // Вопросы философии. – М.: «НАУКА», 1979. – №10. – С. 76-86.
42. Новая философская энциклопедия : [в 4 т.]. Т.4. /[под редакцией В. С. Стёпина; Инст-т философии РАН, научно-ред. Совет: В.С, Стёпин; нац. Общ-науч. Фонд]. – М.: Мысль, 2001. – 606 с.
43. Новітній філософський словник; [укл. А.А. Грицанов]. – Мн.: Вид. В.М. Скакун, 1998. – 896 с.
44. Оксфордский толковый словарь общей медицины; [под ред. А. Ребера]. – М.: «Прогресс Академия», 2002. – с. 846
45. Платон. Федр / Платон // Федон. Пир. Федр. Парменид; [общ. ред. и пер. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи]. - М., 1999. – 528 с.
46. Плотин. О прекрасном [Електронний ресурс] / Плотин. – Електронні дані. - [Російська Федерація], 2005. - Режим доступу до джерела : http://www.theosophy.ru/lib/ennead16.htm - Назва з титул. екрану. - Мова: рос. - Перевірено: 09.09.2010.
47. Попович М. Що таке філософія? / М. Попович // Філософська думка. – К.: Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, 2006. – № 1. – С. 3-24.
48. Проблеми сутності свободи: методологічні та соціальні виміри: матеріали наук.-теорет. конф., (26 жовт. 2007 р., Київ) / [ред.: М.В. Попович] ; Київ, Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. – К.: Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, 2007. – 256 c.
49. Ренц К. Просветление и другие заблуждения : (видение сквозь иллюзию отделенности) / Карл Ренц; [пер. с нем. Н. Бабурова, А. Еременко]. – М.: Ганга, 2007. – 210 с.
50. Сартр Ж. – П. Бытие и ничто: Опыт феноменологической онтологии / Ж. – П. Сартр; [пер. с фр., предисл., примеч. В. И. Колядко]. –М.: Республика, 2000. – 639 с.
51. Сартр Ж. – П. Экзистенциализм – это гуманизм / Ж. – П. Сартр // Сумерки богов; [сост. и общ. ред. А.А.Яковлева]. – М. Политиздат, 1989. – С. 319-344.
52. Свасьян К. А. Жан-Поль Сартр: слепой свидетель антропософии / К. А. Свасьян // Растождествления. – М.: Evidentis, 2006 – С. 145-167.
53. Соловьев Н. П. Философские взгляды Мики Киѐси и общественная мысль в Японии в конце 20-х – начале 30-х годов / Н. П. Соловьев. – М.: Наука, 1975. – 156 с.
54. СоловьёвЭ.Экзистенциализм.Историческийочерк/ Э. Соловьев // Прошлоетолкуетнас. –М.: Политиздат, 1991. – С. 127-141.
55. Солонин К. Ю. Хайдеггер и японская философия / К. Ю. Солонин // Хайдеггер и восточная философия: поиск взаимодополнительности культур; [отв. ред. М.Я. Корнеев, Е.А. Торчинов]. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001. – С. 89-121.
56. Ставцева О. И. Кьеркегор и западная религиозно-философская культура ХХ века / О. И. Ставцева. –СПб.: «СВЕТОЧ», 2001. – С. 127-139.
57. Стевенсен Л. Сартр: радикальная свобода / Л. Стевенсен // Десять теорий о природе человека. – М.: CЛОBO, 2004. – С. 138-145.
58. Стрельцова Г. Я. Парадокс философии Сёрена Кьеркегора / Г. Я. Стрельцова. – Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. – М.: Московский Государственный Университет, 2000. – №4. – С. 106-120.
59. Стрєлкова А. Ю. Принципи дзен-буддизму у філософії Доґена : афтореф. дис. на присв. наук. ступеня канд. філософських наук : 09.00.05 / Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. – К., 2006. – 27 с.
60. Сурова О. Ю. Человек в модернистской культуре / О. Ю. Сурова // Зарубежная литература второго тысячелетия. 1000-2000. – М.: СЛОВО, 2001. – С. 221-229.
61. Сучасна світова філософія. Історія філософії : підручник : [у 2 т.]. Т.2. / В.І. Ярошовець, Г.Є. Аляєв, І.В Бичко та ін. ; за ред. В.І. Ярошовця. – К.: ПАРАПАН, 2008. – 289 с.
62. Сысолятин А. А. Проблема страха: вопрос продуктивности пограничного сознания / А. А. Сысолятин // Alter Idem. –М.: «Спутник», 2009. – Вып. 2. – С. 87-91.
63. Табачковський В. Проблема «Я-Інший» як осереддя антропологічної рефлексії / В. Табачковський // Філософія: Світ людини. – К.: Либiдь, 2004. – С.157-179.
64. ТиллихП.Кьеркегоркакэкзистенциальныймыслитель / П. Тиллих // Избранное. Теология Культуры. – М.: Издательство «Юрист»,1995. – С. 455-460.
65. Торчинов Е. А. Религии мира: Опыт запредельного. Психотехника и трансперсональные состояния / Е. А. Торчинов. – СПб.: «Азбука-классика», «Петербургское Востоковедение», 2007. – 544 с.
66. Торчинов Е. А. Хайдеггер и традиционалистская мысль Китая XX века / Е. А. Торчинов // Хайдеггер и восточная философия: поиски взаимодополнительности культур. – СПб.:Санкт-Петербургское философское об-во‬, 2001. – С. 211-223‬‬‬‬
67. Трофимов М. Ю. Метафизическое рождение и метафизическая смерть в пограничной ситуации / М. Ю. Трофимов // Философия, социология, политология. Вестник Томского государственного университета. – Томск.: Томский государственный университет, 2011. – № 349 (август). – С. 60-63.
68. Фаритов В. Т. Понятие темпоральности в философии Хайдеггера / В. Т. Фаритов // Метафизика: формы и способы бытия: сб. науч. тр. –Ульяновск: УлГТУ, 2012. – С. 23-29.
69. Филиппов Л. И. Философская антропология Жан-Поля Сартра / Л. И. Филиппов. – М.: «Наука», 1977. – 286 с.
70. Философский энциклопедический словарь; [Е.Ф.Губский и др.]. – М.: Инфра-М, 1998. – 576 с.
71. Философский энциклопедический словарь; [под. ред. А.Ф. Ильичева]. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 840 с.
72. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник. / І.В. Бичко, Ю.В. Осічнюк, В.І. Табачковський та ін. – К.: ПАРАПАН, 1991. – 217 с.
73. Філософський словник; [за ред. В.І. Шинкарука]. – К.: Головна редакція УРЕ, 1986. – 800 с.
74. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 366 с.
75. Фрумкин К. Экстазы [Электронный ресурс] / К. Фрумкин// Словарь хайдеггерианских терминов (по “Бытию и времени”). – Электронные данные. - [Российская Федерация], 2010. - Режим доступа к источнику : // http://nounivers.narod.ru/pub/h_voc.html - Название с титул. экрана. - Язык: рус. - Проверено: 09.09.2012.
76. Хайдеггер и восточная философия: поиски взаимодополнительности культур; [oтв.ред. М.Я. Корнеев, Е.А. Торчинов].– СПб: Санкт-Петербургское философское общество, 2009. – 323 с.
77. Хайдеггер М. Время и бытие. Статьи и выступления / М. Хайдеггер. – М.: Республика, 1993. – 447 с.
78. Хайдеггер М. Европейский нигилизм / М. Хайдеггер // Проблема человека в западной философии. Сборник переводов. – М.: Прогресс,1988. – C. 65-81.
79. ХайдеггерМ.Основныепроблемыфеноменологии / М. Хайдеггер; [пер. с нем. А. Г. Чернякова]. – СПб.: «СВЕТОЧ», 2001. – 211 с.
80. Хайдеггер М. Письмо о гуманизме / М. Хайдеггер // Проблема человека в западной философии. Сборник переводов. – М.: Прогресс, 1988. – C. 45-62.
81. Хайдеггер М. Из диалога о языке. Между японцем и спрашивающим / М. Хайдеггер; [пер. В. Бибихин] // Время и бытие. – М.: Республика, 1993. – С. 57-70.
82. Хамитов Н. Философия человека: от метафизики к метаантропологии / Н. Хамитов. – К.: Ника-центр, 2002. – 336 с.
83. Хамитов Н. Философия: Бытие. Человек. Мир : курс лекций / Н. Хамитов.– К.: КНТ, Центр учебной литературы, 2006. – 456 с.
84. Хамитов Н. Философская антропология: словарь / Н. Хамитов, С. Крылова, Т. Розова; [под ред. Н. Хамитова]. – К.: КНТ, 2001. – 456 с.
85. Хамітов Н. В. Самотність у людському бутті: досвід метаантропології/ Н. В. Хамітов. – К.: Гранослов, 2000. – 251с.
86. Хрусталева Ю. В. Философия экзистенциализма как возвращение к проблеме человека: европейская и японская версии / Ю. В. Хрусталева // Кантовские чтения в КРСУ. Общечеловеческое и национальное в философии: II Международная научно-практическая конференция КРСУ (Бишкек, 27–28 мая 2004 г.) : материалы выступл.; [под общ. ред. И. И. Ивановой]. Бишкек: Изд-во Кыргызско-Российского Славянского ун-та, 2004. - С. 336–342.
87. Шестов Л. Николай Бердяев. Похвала глупости. Киргегард – религиозный философ / Л. Шестов. М.: Директ-Медиа, 2008. – 156 с.
88. Шинкарук В. На шляхах до філософії людини / В. Шинкарук // Філософсько-антропологічні читання . – К.: Стилос, 1997. – С. 5-7.
89. Эйзенштейн С. Неравнодушная природа: О строении вещей / С. Эйзенштейн. – M.: Музей Кино, 1964. – 624 с.
90. Элиаде М. Шаманизм: архаические техники экстаза / М. Элиаде. – К.: «София», 2000. – 480 с.
91. Ярошовець В. І. Людина і пізнання : монографія / В. І. Ярошовець. – К.: Сузір’я, 2008. – 208 с.
92. ЯсперсК.Духовнаяситуациявремени / К. Ясперс // Смысл и назначение истории. – М.: Политиздат, 1991. – С. 287-418.
93. Ясперс К. Необусловленные действия, ведущие за пределы наличного бытия / К. Ясперс // Суицидология: прошлое и настоящее: проблема самоубийства в трудах философов, социологов, психотерапевтов и в художественых текстах. – М.: «Когито-Центр», 2001. – С. 72-89.
94. Ясперс К. Философская вера. Содержание философской веры // K. Ясперс Смысл и назначение истории. –М.: Политиздат, 1991. С. 187-256.
95. Ясперс К. Введение в философию; [пер. и ред. А. А. Михайлова]. — Мн.: Пропилеи, 2000. – 36 с.
96. Abe M. Zen and the Modern World: A Third Sequel to Zen and Western Thought / M. Abe, S. Heine. – Honolulu: the University of Hawaii Press, 2003. – p. 169.
97. Abe M. Emptiness Is Suchness / M. Abe // The Buddha Eye: An Anthology of the Kyoto School. – World Wisdom Inc., 2004. – P. 209-217.
98. Abe M. God, Emptiness, and the True Self / M. Abe // The Buddha Eye: An Anthology of the Kyoto School. – World Wisdom Inc., 2004. – P. 55-69.
99. Abe M. Man and Nature in Christianity and Buddhism / M. Abe // The Buddha Eye: An Anthology of the Kyoto School. – World Wisdom Inc., 2004. – P. 147-157.
100. Abe M. Zen and Comparative Studies: Part Two of a Two-Volume Sequel to Zen and Western Thought / M. Abe. – Honolulu: the University of Hawaii Press‬, 1997. –p. 262‬‬‬‬.‬‬‬‬‬‬‬‬
101. Abe M. Zen and the Western Thought. – Honolulu: the University of Hawaii Press, 1989. – p. 309.
102. Arbman E. Ecstasy or religious trance, vol. 2: Essence and form of ecstasy / E. Arbman. – Stockholm: Scandinavian University Press, 1968. – p. 587.
103. Axtell G.S. Comparative Dialectics: Nishida Kitaro’s Logic of Place and Western Dialectical Thought / G.S. Axtell // Philosophy East and West, 1991. – Vol. 41. №. 2. – P. 1
104. Burgos A. Heidegger and Zen: An Exploration [Електронний ресурс] / A. Burgos. – Електронні дані. - [США], 2007. Режим доступу до джерела.: http://transvaluation.wordpress.com/heiddeger-and-zen-an-exploration/ - Назва з титул. екрану. - Мова: англ. - Перевірено: 02.08.2011.
105. Caputo J. The Mystical Element in Heidegger's Thought / J. Caputo. –Fordham University Press, 1986. – p. 292.
106. Dallmayr F. Comparison of Heidegger and Nishitani / F. Dallmayr // Philosophy East and West. – Vol. 42, 1992. – P. 37-48.
107. Dallmayr F. Nothingness and Sunuataa: a comparison of Heidegger and Nishitani. / F. Dallmayr // Philosophy East and West. – Vol. 42, 1992. – P. 49-58.
108. Davis B.W. The Kyoto School [Електронний ресурс] / B.W. Davis. – Електронні дані. – [США], 2011. Режим доступу до джерела.:http://plato.stanford.edu/entries/kyoto-school/ – Назва з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 12.02.2012.
109. Dumoulin H. Zen Buddhism: A History—Japan. / H. Dumoulin. – New York: Macmillan Publishing Company, 1990. – p. 520.
110. Encyclopedia of Applied Psychology; [editor-in-Chief: Charles Spielberger]. – Elsevier Inc., 2004. – p.3200.
111. Franck F. The Buddha Eye: An Anthology of the Kyoto School / F. Franck. – New York: Crossroads, 1982. – p. 256.
112. Fromm E. Zen Buddhism and Psychoanalysis / E. Fromm, D. T. Suzuki, De Martino. – Harper & Row, 1970. – p. 180.
113. Glazebrook T. The Life and Thought of Nishida Kitaro: A study in East-West Synthesis. / T. Glazebrook. – University of Queensland, 1974. – p. 298.
114. Heine S. Zen Masters. / S. Heine, D. Wright. – Oxford University Press, 2010. – p. 312.
115. Heine S. Zen Ritual: Studies of Zen Buddhist Theory in Practice. / S. Heine, D. Wright. – Oxford University Press, 2007. – p. 337.
116. Heisig J. W. Rude awakenings: Zen, the Kyoto school & the question of nationalism‎. / J.W. Heisig, J.C. Maraldo. – Honolulu: the University of Hawaii Press, 1995. – p. 381.
117. Heisig J. W. Philosophers of Nothingness: An Essay on the Kyoto School. / J.W. Heisig. – Honolulu: University of Hawaii, 2001. – p. 380.
118. Hisamatsu S. Zen as the Negation of Holiness / S. Hisamatsu // The Buddha Eye: An Anthology of the Kyoto School. – World Wisdom Inc., 2004. – P. 171-183.
119. Kasulis, T. P. Zen Action/Zen Person / T. P. Kasulis. – Honolulu: the University of Hawaii Press, 1981. – p. 177.
120. Nishitani K. Reflections on Two Addresses by Martin Heidegger / K. Nishitani // Heidegger and Asian Thought; [ed. by Parkes G.]. – Honolulu: the University of Hawaii Press, 1987. – P. 145-154.
121. Nishitani K. Religion and Nothingness / K. Nishitani, Jan Van Bragt. – University of California Press, 1983. – p. 366.
122. Nishitani K. Science and Zen / K. Nishitani // The Buddha Eye: An Anthology of the Kyoto School. – World Wisdom Inc., 2004. – P.107-137.
123. Nishitani K. On Buddhism. / K. Nishitani, S.Yamamoto, R. E. Carter. – State University of New York, 2006. – p. 175.
124. Nishitani K. Te I-Thou Relation in Zen Buddhism / K. Nishitani // The Buddha Eye: An Anthology of the Kyoto School. – World Wisdom Inc., 2