КОНСТРУКТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СВЯТА ЯК СИМВОЛІЧНОЇ ФОРМИ КУЛЬТУРИ : Конструктивный ПОТЕНЦИАЛ ПРАЗДНИКИ КАК символической формы КУЛЬТУРЫ



  • Название:
  • КОНСТРУКТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СВЯТА ЯК СИМВОЛІЧНОЇ ФОРМИ КУЛЬТУРИ
  • Альтернативное название:
  • Конструктивный ПОТЕНЦИАЛ ПРАЗДНИКИ КАК символической формы КУЛЬТУРЫ
  • Кол-во страниц:
  • 214
  • ВУЗ:
  • Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди


    На правах рукопису


    ПОПРАВКО ОЛЬГА ВІКТОРІВНА

    УДК 130.3:141.319.8:379.8


    КОНСТРУКТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СВЯТА
    ЯК СИМВОЛІЧНОЇ ФОРМИ КУЛЬТУРИ

    09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук



    Науковий керівник
    доктор філософських наук, професор
    Степаненко Ірина Володимирівна




    Харків – 2012







    ЗМІСТ

    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТА ЯК СИМВОЛІЧНОЇ ФОРМИ КУЛЬТУРИ
    12
    1.1. Концептуальна багатоманітність осмислення свята як феномену культурного буття
    12
    1.2. Поняття «свято»: семантичні та рефлексивно-теоретичні межі 42
    1.3. Методологічний потенціал інтерпретації культури як сукупності символічних форм для дослідження конструктивного потенціалу свята

    57
    Висновки до розділу 1 71
    РОЗДІЛ 2. ОНТОЛОГІЧНА І СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ВИЗНАЧЕНІСТЬ СВЯТА ЯК СИМВОЛІЧНОЇ ФОРМИ КУЛЬТУРИ
    75
    2.1. Антропо-культурні основи свята як символічної форми культури
    76
    2.2. Свято як текст культури і його знакові форми символізації 93
    Висновки до розділу 2 126
    РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ДІАПАЗОН СВЯТА ЯК СИМВОЛІЧНОЇ ФОРМИ КУЛЬТУРИ І ЙОГО КОНКРЕТНО-ІСТОРИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

    130
    3.1. Функціональний діапазон свята як ідеально-типовий конструкт 131
    3.2. Соціокультурна динаміка свята у культурі Модерну як передумова трансформації його конструктивного потенціалу
    150
    3.3. Трансформації конструктивного потенціалу свята як символічної форми у культурі Постмодерну
    162
    Висновки до розділу 3 185
    ВИСНОВКИ 189
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196








    ВСТУП


    Актуальність теми. Свято є фундаментальною складовою культури, яка існує в усіх народів і не втрачає свого значення на всіх етапах їх історичного розвитку. Як універсальна форма емоційно-символічного вираження, ствердження й трансляції ціннісно-світоглядних установок конкретної культури, свято порушує й загострює світоглядні та соціальні питання певної епохи, виражає відносини між людиною та суспільством. Тому суттєві зміни, що відбуваються в процесі розвитку культури, завжди актуалізують питання про сутність і значення свята.
    У сучасних умовах феномен свята зазнає суттєвих змін. Глобальна експансія святкового у світ повсякдення призводить до того, що свято втрачає свій визначений культурний статус, а сучасна людина – здатність святкувати. Індустрія розваг, ЗМІ, віртуальна реальність дають можливість людині в будь-який момент потрапити в атмосферу святковості. Але в умовах такого «безперервного й зловісного карнавалу» (Р. Генон) святкова культура перетворюється на індустрію розваг і втрачає свої унікальні конструктивні функції в культурному бутті. Однак потреба людини у святі не зникає. Тому в цю «гіперфестивну еру» (Ф. Мюре), як ніколи раніше, загострюється проблема віднайдення таких святкових форм, які відповідали б вимогам сучасного життя, але не втрачали при цьому первинної сутності свята як умови повноцінного буття людини. Вирішення цієї проблеми передбачає, насамперед, системне й цілісне осмислення конструктивного потенціалу свята як символічної форми культури з урахуванням його універсальних складових і конкретно-історичної специфіки, що й надає актуальності темі даного дисертаційного дослідження.
    У сучасному українському суспільстві актуальність теми дослідження підсилюється тим, що загальноцивілізаційні трансформації святкової культури сполучаються з подвійним прагненням – відмовитись від «святкової спадщини» радянської доби та відродити національно-культурні святкові традиції. Як наслідок, святкова культура сучасного українського суспільства не має необхідної для неї цілісності, а постає у вигляді синкретичної сукупності різних гібридних форм, які не можуть виступити конструктивними чинниками ні відродження й розвитку національної культури, ні виховання особистості та задоволення її духовних потреб.
    Тема дослідження є актуальною й у теоретичному плані. Аналіз стану наукової розробки проблеми показує, що свято привертало увагу ще стародавніх філософів, але його цілеспрямоване наукове вивчення як самобутнього феномену культури розпочалося лише у ХІХ–ХХ ст., причому тривалий час переважали аспектний і контекстний підходи.
    Найбільш розробленим є етнокультурний аспект. Власне наукове вивчення свята розпочалося з етнографічних і фольклорних досліджень (Є. Анічков, А. Афанасьєв, Ф. Буслаєв, О. Веселовський, М. Громико, В. Міллер, О. Потебня, І. Снєгірьов, Е. Тайлор, С. Токарев, В. Чичеров, Д. Фрезер), які й сьогодні домінують у його науковому дискурсі, насамперед вітчизняному (В. Борисенко, М. Гаврилюк, М. Закович, С. Зубков, О. Курочкін, П. Соколов, І. Суханов). В них було закладено важливі передумови для побудови цілісної теорії свята – розкрито його міфологічне та релігійне коріння, зв’язок із природними циклами та трудовою діяльністю людини в аграрному суспільстві, запропоновано визначення й класифікації, розкрито значення для життя людини та суспільства, для формування національної самосвідомості. Але вивчення переважно окремих різновидів свята завадило розробці його цілісної теорії та системному розкриттю його конструктивного потенціалу.
    Поступово проблемне поле свята розширюється за рахунок переміщення дослідницької уваги в соціальну та загальнокультурну теоретичні площини. Свято як соціальне явище вивчали Я. Бєлоусов, Д. Генкін, К. Жигульський, А. Мазаєв, А. Некрилова, О. Немиро, А. Піотровський, В. Пропп, С. Турін, Д. Угринович, Н. Хренов, О. Щербинін, які намагалися розробити цілісну теорію свята й системно схарактеризувати його соціальні функції. Але специфіка свята саме як символічної форми культури тут не розкривається.
    Теоретико-методологічні передумови для вивчення символічних вимірів свята були закладені в його культурологічних дослідженнях – у контексті досліджень свята й сміхової та народної культури середньовіччя (М. Бахтін, А. Гуревич, Д. Ліхачов, А. Панченко), свята й гри (Й. Гейзінга, Т. Апінян, А. Мазаєв, О. Новіков, Х. Ортега-і-Гассет, Л. Ретюнських, С. Турін, Є. Фінк), свята й хронотопа культури (С. Аверинцев, А. Байбурін, М. Еліаде, Р. Кайуа, Д. Кемпбел, Ю. Лотман, В. Топоров). У працях М. Вебера, В. Дільтея, К. Гірца, Е. Гуссерля, Е. Кассірера, К. Леві-Стросса, Ю. Лотмана, Б. Малиновського, Дж. Міда, М. Мосса, В. Розанова, П. Сорокіна, П. Флоренського закладено передумови для розгляду свята з позицій його знаковості та символічно-смислового наповнення, а його конструктивного потенціалу – з погляду соціоконструювання та конструювання картини світу.
    Упродовж останнього часу різні семантичні аспекти свята привертають усе більшу увагу дослідників і розробляються в широкому контексті філософсько-гуманітарного дискурсу (Л. Абрамян, О. Алексєєва, Т. Ванченко, М. Воловікова, С. Герасимова, О. Голозубов, І. Гужова, А. Захаров, М. Максютін, І. Проніна, В. Савчук, М. Слюсаренко, Н. Юдін та ін.). Але філософська концептуалізація свята саме як символічної форми культури й системне розкриття на цій основі його конструктивного потенціалу ще не здійснювалась. Особливо це стосується вітчизняної філософії, де за часи незалежності не було захищено практично жодної дисертації з філософської антропології і філософії культури, де свято виступало б безпосереднім предметом дослідження.
    На підсилену увагу заслуговує аналіз сучасних трансформацій святкової культури, оскільки в науковому дискурсі свята й досі переважає історично-ретроспективний ухил. Суттєві теоретичні передумови для вивчення сучасних трансформацій свята й святкової культури закладені у працях Р. Генона, Х. Кокса, Р. Кайуа, Ф. Мюре, де вони виступають предметом безпосереднього осмислення, у дослідженнях різних аспектів сучасних корпоративних і масових свят (Р. Абрамов, Є. Кондратьєв, А. Моїсєєв, А. Ульяновський, А. Шумович, О. Родін, Р. Рютінгер), а також у працях, де висвітлюється специфіка сучасної соціальної й культурної реальності та культурні механізми її конструювання. Тут ми спиралися на доробок як західних науковців – Р. Барта, П. Бергера, М. Блока, Г. Блумера, Ж. Бодрійяра, Е. Гідденса, Е. Гофмана, Г. Дебора, Ж. Дерріди, Ж.-Ф. Ліотара, Т. Лукмана, Н. Лумана, Х. Ортеги-і-Гассета, Е. Тоффлера, Е. Фромма, М. Фуко, А. Шюца, так і вітчизняних – Є. Бистрицького, О. Голозубова, І. Денисенко, В. Загороднюка, С. Кримського, І. Карпенка, К. Карпенко, С. Куцепал, М. Култаєвої, В. Лозового, Т. Лютого, С. Пролеєва, А. Сошнікова, І. Степаненко, В. Табачковського.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної теми наукових досліджень Інституту вищої освіти НАПН України та Центру філософії освіти ХНПУ імені Г. С. Сковороди – «Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку XXI століття» (0103U000960) і теми «Філософія освіти і духовне оновлення українського суспільства» (0111U006439).
    Актуальність теми та рівень її розробленості визначили мету й завдання дисертації. Його мета – на підставі концептуалізації свята як символічної форми культури системно розкрити його конструктивний потенціал із урахуванням сучасних трансформацій.
    Досягнення поставленої мети зумовило постановку і виконання відповідних дослідницьких завдань:
    • визначити теоретико-методологічні основи дослідження свята як символічної форми культури;
    • виявити антропо-культурні основи свята як символічної форми культури;
    • розкрити структурно-семіотичну визначеність свята як тексту культури;
    • визначити функціональний діапазон свята як символічної форми культури у його ідеально-типових характеристиках;
    • дослідити й узагальнити трансформації свята та його конструктивного потенціалу в посттрадиційній культурі.
    Об’єкт дослідження – свято як феномен культурного буття людини.
    Предмет – свято як символічна форма культури і його конструктивний потенціал.
    Методи дослідження. У дисертації застосовується метатеоретична перспектива з такими методологічними знаряддями її реалізації, як системний, комплексний і міждисциплінарний підходи, що уможливило осягнення феномену свята як цілісного й багатовимірного з урахуванням здобутків різних теоретичних досліджень. Наскрізними в дослідженні стали: інтерпретація культури як сукупності символічних форм, герменевтична методологія й методи культурно-антропологічної інтерпретації та антропологічної редукції. Комплементарне застосування методів семантичного, семіотичного й структурно-функціонального аналізу дозволило теоретично відтворити цілісність і, водночас складноструктурованість свята, розкрити єдність його системно-структурних і сутнісно-значеннєвих характеристик. Генетично-історичний і порівняльно-історичний методи дозволили виявити універсальні характеристики свята як феномену культурного буття людини й розкрити його специфіку в конкретно-історичних формах прояву, насамперед сучасних.
    У дисертації також застосовано загальнонаукові й загальнологічні методи пізнання: аналіз і синтез, індукція й дедукція, теоретичне моделювання, узагальнення, проектування. Достовірність одержаних результатів обґрунтовано через використання сучасних засобів теоретико-методологічного аналізу й за допомогою верифікації пропонованих теоретичних положень.
    Наукова новизна отриманих результатів полягає в інноваційній для української філософії культурно-антропологічній концептуалізації свята як символічної форми культури із застосуванням авторської методологічної програми, що дозволило системно розкрити його конструктивний потенціал із врахуванням його сучасних трансформацій. Наукова новизна результатів дослідження конкретизована в таких положеннях:
    Уперше:
    - обґрунтовано доцільність введення в теорію свята понять, які були б здатні реконструювати й виразити всю сукупність його вихідних та визначальних смислів і, водночас забезпечити їхню коректну теоретичну диференціацію, а саме: «святковість», «святкова культура», «культура свята», «культура святкування»;
    - сутнісну амбівалентність свята й усіх знакових засобів його структурування як тексту культури осмислено крізь компаративну бінарну опозицію аполонічне – діонісичне, що дає можливість краще зрозуміти онтологічне коріння цієї антиномічності, її онтологічний сенс та функціональне значення;
    - знаково-семіотичні засоби структурування свята як тексту культури представлено як цілісну систему, кожний елемент якої виконує власні функції, що дозволило розкрити механізми реалізації конструктивного потенціалу свята як символічної форми культури;
    - конструктивний потенціал свята розкрито не як лінійну послідовність окремих константних функцій, а як функціональний діапазон, що має універсальні параметри – ключові функціональні блоки, зумовлені онтологічною специфікою культурного буття людини, кожен із яких містить сукупність функцій, які перетинаються між собою, підсилюючи одна одну, а також варіативні культурно-історичні параметри – способи структурування й реалізації цих функцій, що визначаються специфікою конкретної культури на конкретно-історичному етапі її розвитку;
    - на підставі узагальнення й систематизації об’єктивних соціокультурних чинників трансформації свята як символічної форми в культурі Модерну та Постмодерну визначено систему якісних змін у його конструктивному потенціалі – втрата монополії на задоволення тих специфічних потреб, які спричинили виникнення даного феномену, нова ієрархія його провідних функцій, зниження інтенсивності їх прояву й опосередкований характер реалізації, звуження функціонального діапазону свята як символічної форми культури, але розширення його як симулякра, у якому святковість, споживання, видовищність і розважальність набувають самостійного й усепроникаючого функціонального значення; зростання значення особистісного начала в актуалізації й реалізації конструктивних і деструктивних можливостей свята.
    Поглиблено розуміння:
    - антропо-культурних основ свята як символічної форми культури, які системно розкрито з позицій компенсаторної антропології, що стало необхідною передумовою для визначення універсальних параметрів конструктивного потенціалу свята;
    - значення свята як одного з провідних чинників антропосоціогенезу, яке, як символічна форма культури, задавало більші можливості для формування й розвитку специфічно людського в людині та її культурному бутті, ніж праця, з її безпосереднім зв’язком із задоволенням утилітарних, суто біологічних потреб людини. Але свято й праця як чинники антропосоціогенезу не виключають одне одного, а є взаємодоповнюючими, про що свідчить і конститутивна для хронотопу культури компаративна пара свято – будні;
    - можливостей зміцнення конструктивного потенціалу свята в сучасних умовах за рахунок формування й розвитку святкової культури й культури святкування.
    Уточнено:
    - визначення поняття свята як символічної форми культури, систему його вихідних сутнісних характеристик, які стали відправними для розуміння його конструктивного потенціалу, специфіку його внутрішньої амбівалентності, зумовленої культурно-онтологічно, яка надає амбівалентності й конструктивному потенціалу свята;
    - специфіку якісних амбівалентних трансформацій свята у культурі Постмодерну, які узагальнено представлено за допомогою низки опозиційних пар: звуження – розширення; перетворення компаративної пари свято – будні в опозиційну пару свято, як будні – будні, як свято; індивідуалізація – масовізація; спеціалізація (диференціація) – синкретизм.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці на культурно-антропологічних засадах недостатньо вивченої у вітчизняній філософії проблеми свята як символічної форми культури, що відкриває нові перспективи для її подальших досліджень, сприяючи розширенню та поглибленню проблемного поля свята й удосконаленню теоретико-методологічного інструментарію його аналізу. Результати дослідження поглиблюють розуміння конструктивного потенціалу свята та його сучасної специфіки, що є важливим для більш ефективної реалізації цього потенціалу в культурних та освітніх стратегіях і програмах, спрямованих на розвиток особистості, відродження та розвиток національної культури, подолання ціннісно-смислових деформацій у суспільній свідомості. Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці науково обґрунтованих державних і освітніх програм та проектів зі збереження й розвитку національної святкової культури, формування й розвитку культури святкування; у навчальній діяльності при підготовці курсів і спецкурсів з філософії, культурології, філософської антропології, філософії культури, філософії освіти, теорії та історії культури, культури Постмодерну; а також можуть послужити теоретичною базою при підготовці практичних рекомендацій із організації свят.
    Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні положення у дисертації й у наукових працях дисертантки розроблені нею особисто.
    Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки дисертації доповідались на методичних семінарах кафедри філософії ХНПУ ім. Г. С. Сковороди; оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: «Освіта і доля нації» (Харків, 2010–2011 рр.), «Антропологічна експертиза стратегій і практик сучасної вищої освіти» (Мелітополь, 2010 р.), «Цінності пострадянських та європейських суспільств: діалог через кордони» (Мелітополь, 2010 р.), «Українознавство у світовому гуманітарному просторі (Київ, 2010 р.), «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, 2011 р.), «Історія релігії в Україні» (Львів, 2011 р.), «Соціалізація особистості в сучасних соціокультурних контекстах» (Харків, 2012 р.).
    Публікації. Зміст основних положень дисертації, її ідеї та результати висвітлені в 10 публікаціях, 4 з яких – статті у наукових фахових виданнях.
    Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожен із яких містить підрозділи й висновки, загальних висновків, списку використанних джерел (215 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них основного тексту – 195 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації вирішена важлива наукова проблема – досліджено та обґрунтувано конструктивний потенціал свята як символічної форми культури з урахуванням специфіки його сучасних трансформацій.
    На підставі аналізу та узагальнення класичних ідей і підходів до вивчення феномену свята, з’ясовано, що вони зберігають свій евристичний вплив і в сучасних дослідженнях, особливо щодо розуміння культурних, антропологічних і соціальних основ свята та його функціонального діапазону як феномену культурного буття людини. У класичних концепціях виокремлено ідеї, що виступили теоретико-методологічною основою нашої дисертаційної роботи. Свято є універсальним феноменом культури, який містить чисельні наднаціональні аспекти, що відповідають емоційним потребам і природнім спостереженням усіх народів, тому його не можна ні звести, ні вивести з утилітарних потреб людини, виключно з потреб її трудової діяльності, хоча воно й пов’язане з ними. Свято є невід’ємною частиною міфоритуального комплексу й має сакральний смисл і призначення: є уособленням сакрального часу й сполучною ланкою між часом реальним і міфологічним, є проявом священної гри й священних дій з приборкання сил хаосу. Свято – це ідеальний світ, добудований до буднів; це модель світогляду й світорозуміння. Воно має зв’язок із переломними, кризовими моментами в різних сферах людської життєдіяльності, з історичним процесом і змінами, які відбуваються в суспільному житті. Конструктивний потенціал свята в культурному бутті людини є багатовимірним. Воно допомагає пізнати істинне щастя й досягти досконалості, є джерелом відновлення фізичних сил людини, допомагає їй утвердитись духовно, збагнути сутність буття, часу, простору, колективності й т. ін. як певних цілістностей, синтезує всі форми давньої культури, виконує гармонізуючу, виховну, упорядковуючу, консолідуючу й комунікативну функції. Як символічна форма культури свято виконує функцію «логіко-смислової інтеграції» культурного буття, тобто забезпечення єдності стилю, прихованої логіки, смислу та цінності.
    Схожа низка ідей була виявлена у процесі семантичного аналізу поняття «свято». Суттєвим ідейним доповненням стало виявлення в семантичному полі цього поняття амбівалентних смислових конотацій «святий» і «порожній», «празний». Із цієї амбівалентної пари в семантичному полі свята «виростає» низка інших смислових конотацій: з одного боку, – урочистість, ритуал, обряд, радість, а з іншого, – відпочинок, гра, веселощі, розваги, бенкет. Усі конотації взаємонакладаються й взаємопідсилюють одна одну, але можливе порушення генетичного взаємозв’язку між ними.
    Визначення вихідних сутнісних характеристик свята, які були відтворені при встановлені його теоретико-рефлексивних меж і стали відправними для розуміння його конструктивного потенціалу як символічної форми культури, дозволило розробити уточнене визначення цього поняття: це така первинна й універсальна символічна форма культури, яка утворює особливий, протилежний будням, інституалізований культурний хронотоп, який виступає єдністю вільних від справ повсякденного життя часу й простору, відведених колективним спеціально організованим урочистостям у пам’ять особливо значущої (сакралізованої) у певній культурі події або особи, і наповнених особливими емоційними переживаннями, квінтесенцією яких є радість. Свято має амбівалентний характер і є діалектичною єдністю священного (святого) й празного (вільного часу); «діяння» й «недіяння» (відпочинку); гри, розваги (діонісичного) й обряду, ритуалу (аполонічного), сакрального й профанного; серйозного й веселого; емоційно піднесеного й емоційно розкутого тощо. Для людини свято – це найбільш інтенсивний засіб вільного освоєння культурного тезаурусу цінностей і смислів людського буття за допомогою їх конкретно-наочної символічної репрезентації та безпосереднього переживання індивідом.
    Поняття «свято» є необхідним теоретико-методологічним знаряддям у філософсько-антропологічних та філософсько-культурологічних дослідженнях, оскільки стосується фундаментальних засад культурного буття людини. Теоретично доцільним є введення в теорію свята понять, які були б здатні реконструювати й виразити всю сукупність його вихідних і визначальних смислів і, водночас забезпечити їхню коректну теоретичну диференціацію, а саме – «святковість», «святкова культура», «культура свята», «культура святкування».
    Аналіз евристичного потенціалу інтерпретації культури як сукупності симівлолічних форм, дозволив розробити спеціальну методологічну програму комплексного дослідження свята як символічної форми культури з такими складовими, як: символічний підхід, герменевтична методологія, структурно-функціональний аналіз, взятий у його класичній і «динамічній» (К. Гірц) формах, методи антропологічної редукції (О.-Ф. Больнов) і культурно-антропологічної інтерпретації. Така програма дозволяє краще зрозуміти феномен свята як символічної форми культури, виявити його значення для культурного буття людини, поглибити розуміння культури та людини. Застосування такої програми дозволило здійснити цілісну культурно-антропологічну концептуалізацію свята як символічної форми культури, яка виражає й реалізує ідеальні уявлення людини, забезпечує можливість її творчого самоствердження, виступає як особлива форма освоєння та перетворення світу, джерелом якої є дійсність особистісного й соціокультурного буття людини з колізіями, які в ній виникають.
    Антропо-культурні основи свята як символічної форми культури системно розкрито з позицій компенсаторної антропології, що стало передумовою для визначення універсальних параметрів його конструктивного потенціалу.
    Онтологічна укоріненість свята в культурному бутті людини зумовлена необхідністю задоволення специфічних для неї надбіологічних і екзистенційних потреб, потреб формування й відтворення культури як ціннісно-смислового універсуму, що протистоїть силам хаосу, а також потреби конституювання соціальності й забезпечення її стабільності. Свято виступає «негенетичною» пам’яттю колективу людей, конституючи соціальність людини та її індивідуальність. Свято є екзистенціалом людського буття – модусом, що виражає й акумулює специфічно людські цінності й смисли, але не пропонуючи у готову вигляді, а виводячи на шлях до них у ситуації усвідомлення їх нестабільності чи втрати. Воно є чинником розвитку здатності людини до трансцендентування, бере участь у формуванні й розвитку духовності як родової здатності людини й особистісної якості, є символічним засобом породження й трансляції в людському бутті надутилітарних смислів. У процесі святкового смислопородження особливого значення набувають естетичні переживання й естетична рефлексія, які надають усім святковим дійствам екзистенційної переконливості та впливовості. Свято у своїх сутнісних і функціональних основах – це ритуалізований спосіб виправдання оптимізму культурного здійснення й продукує оптимістичне світовідчуття. Тріада «життя – смерть – життя (відродження)» у смисловій структурі свята є константною.
    Виокремлені антропо-культурні основи свята, а також подальше розкриття його конструктивного потенціалу в культурному бутті людини, вказують на його значення як одного з провідних чинників антропосоціогенезу. Свято як символічна форма культури надавало більші можливості для формування й розвитку специфічно людського в людині та її культурному бутті, ніж праця, з її безпосереднім зв’язком із задоволенням утилітарних, суто біологічних потреб. Але свято й праця, як чинники антропосоціогенезу, не виключають, а взаємодоповнюють один одного, про що свідчить конститутивна для хронотопу культури компаративна опозиційна пара свято – будні.
    Для розкриття механізмів реалізації конструктивного потенціалу свята як символічної форми культури необхідним став аналіз структурно-семіотичної визначеності свята як символічної форми культури, тобто виявлення в ньому знаково-символічних засобів за допомогою яких відбувається символізація й трансляція культурних смислів.
    Знаково-семіотичні засоби структурування свята як тексту культури представлено як цілісну систему, кожен елемент якої виконує власні функції. Специфіку свята як тексту культури задає його протиставлення будням. Усі знакові форми вираження, «написання» та «прочитання» свята як тексту культури є засобами продовження, конкретизації та реалізації такого протиставлення. Міф (міфологізація) символічно визначає зміст «тексту» свята й наповнює його сакральними смислами, ритуал (канонізація) є його внутрішньою формою організації, святкові одяг (маска, костюм ряджених, урочисте вбрання) і бенкет – своєрідною «мовою», «словами» вираження змісту, гра – формою існування свята як особливого ідеального світу, що є протилежним будням, і системоутворювальним засобом структурування свята як тексту культури, видовищність надає йому виразності, яскравості, емоційно-естетичної та ідейно-емоційної переконливості та впливовості, підкреслює експресивно-динамічну форму, а також організує як дійство, як виставу, насамперед священну виставу. Знаками-сигналами, що беруть участь у структуруванні свята як тексту культури є радість (зворотним боком якої є смуток), сміх і відчуття свободи, які в сукупності утворюють особливу святкову атмосферу, яка кардинально відрізняє свято від буднів. Їх атрибутивність для святкового тексту, зумовлена його ігровою формою організації.
    У всіх знаках-сигналах свята виявлена пульсація аполонічного й діонісичного начал, яка в цілому є для нього наскрізною, оскільки воно є внутрішньо антиномічним внаслідок протиставленості будням в якості «ідеального» світу та світу «навиворіт», простору «непокори», символічного місця, де долаються всі заборони, обмеження й норми буденного життя, навіть закосніла визначеність власної особистості. Осмислення цієї внутрішньої суперечливості свята крізь опозицію аполонічне – діонісичне дає можливість краще зрозуміти онтологічне коріння цієї антиномічності, її онтологічний сенс та функціональне значення.
    Конструктивний потенціал свята розкрито не як лінійну послідовність окремих константних функцій, а як функціональний діапазон, що має універсальні параметри – ключові функціональні блоки, зумовлені онтологічною специфікою культурного буття людини, кожен із яких містить сукупність функцій, які перетинаються між собою, підсилюючи одна одну, а також варіативні культурно-історичні параметри – способи структурування й реалізації цих функцій, що визначаються специфікою конкретної культури на конкретно-історичному етапі її розвитку.
    У цілому ж функціональний діапазон свята окреслюється універсальністю контрасту між повсякденним та святковим життям – це ті риси, які визначають сутність свята як культурно-засадного феномену й обумовлюють необхідність його існування в сучасному житті. У ході дослідження зроблено загальний висновок, що застосування при концептуалізації свята як символічної форми культури компаративної пари свято – будні дозволяє розкрити його сутність як ідеального світу людини, визначити його функціональний діапазон та виявити роль у структуруванні хронотопу культури.
    До універсальних функціонально-значенневих блоків свята віднесено культуро-, людино- і соціально формуючі, кожен з яких містить систему власних функцій. Наскрізними функціями, кожна з яких також є багатовимірною, можна вважати смислоформуючу, компенсаторну, комунікативну, художньо-естетичну, виховну, а також формування простору свободи в культурному бутті людини.
    На підставі узагальнення й систематизації об’єктивних соціокультурних чинників трансформації свята як символічної форми в культурі Модерну та Постмодерну визначено систему якісних змін у його конструктивному потенціалі – втрата монополії на задоволення тих специфічних потреб, які спричинили виникнення цього феномену, нова ієрархія його провідних функцій, зниження інтенсивності їх прояву й опосередкований характер реалізації, звуження функціонального діапазону свята як символічної форми культури, але розширення його як симулякра, в якому святковість, споживання, видовищність і розважальність набувають самостійного й всепроникаючого функціонального значення; зростання значення особистісного начала в актуалізації й реалізації конструктивних і деструктивних можливостей свята.
    Специфіку якісних амбівалентних трансформацій свята в культурі Постмодерну, які виникли під впливом її онтологічного децентризму, принципового плюралізму, посттрадиційності, віртуалізованості, мультикультурності, глобалізованості, консюмеризму, масовізації узагальнено представлено за допомогою низки опозиційних пар: звуження – розширення; перетворення компаративної пари свято – будні в опозиційну пару свято, як будні – будні, як свято; індивідуалізація – масовізація; спеціалізація (диференціація) – синкретизм.
    Тенденції перетворення свята на симулякр, на всепроникаючу святковість, втрата людиною здатності повноцінно святкувати викликають потребу формування нової культури свята, яка включала б у себе й культуру індивідуального святкування з урахуванням особливостей сучасної святкової культури. Особлива роль тут належить вихованню.
    В українському суспільстві ця потреба відчувається особливо гостро, оскільки стара радянська святкова культура відійшла в минуле, а нова так і не сформовалась. Причому процес її формування ускладнюється синкретичним поєднанням часто несумісних між собою елементів – фрагментів традиційної народної святкової культури, церковних свят і свят, запозичених із інших культур.
    В кожного свята свій час, своя ідея, своє оформлення. Тому вигадати свято неможливо. Його необхідно пережити упродовж десятиліть і закріпити у свідомості сучасних і прийдешніх поколінь із врахуванням його сакральних смислів. Свято як символічна форма культури – необхідний компонент повноцінного життя суспільства, культури, людини. Стан святкової культури й культури святкування може сигналізувати про ті негаразди й небезпеки, які притаманні культурному життю людини на даному етапі суспільно-історичного розвитку. Разом з цим, свято як символічна форма культури може здійснювати зворотний вплив на культурну реальність. Тому турбота про культивування свят, про реконструкцію й активізацію їх конструктивного потенціалу є необхідною для самозбереження людини та її культурного буття.
    Перспективні напрями досліджень свята як символічної форми культури визначаються необхідністю подальшого зміцнення філософсько-категоріального статусу поняття «свято», а також розширенням теоретичних ареалів його застосування як у філософії в цілому, так і в окремих її дисциплінарних підрозділах – філософській антропології, філософії культури, соціальній філософії, філософії освіти, в кожному з яких на перший план буде виступати власний аспект цієї багатовимірної, надзвичайно складної й надзвичайно важливої проблеми.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абрамян Л. А. Первобытный праздник и мифология / Л. А. Абрамян. – Ереван : Изд-во АНАрмССР, 1983. – 231 с.
    2. Амелин Г .Г. Семиотика и русская культура / Г .Г. Амелин, И. О. Пильщиков // Новое литературное обозрение. – 1993. – № 3. – С. 80–87.
    3. Аничков Е. В. Весенняя обрядовая песня на Западе и у славян : [в 2-х ч.] / Е. В. Аничков. – М. : Наука, 1985. – Ч. II. – 315 с.
    4. Апинян Т. А Игра в пространстве серьезного. Игра, миф, ритуал, сон, искусство и другие / Т. А. Апинян. – СПб : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. – 400 с.
    5. Аргайл М. Психология счастья / М. Аргайл; [пер. с англ., общ. ред. и вступ. ст. М. В. Кларина]. – [2-е изд.]. – СПб : Питер принт, 2003. – 271 с.
    6. Аристотель. Поэтика / Аристотель // Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. – Минск : Литература, 1998. – С. 1064–1112.
    7. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу / А. Н. Афанасьев. – М. : Современный писатель, 1995. – 824 с.
    8. Байбурин А. К. Полярности в ритуале (Твердое и мягкое) / А. К. Байбурин // Полярность в культуре. Альманах «Канун» [под общ. ред. Д. С. Лихачёва]. – СПб : Питер, 1996. – Вып. 2. – С. 157–165.
    9. Байбурин А. К. Ритуал в традиционной культуре. Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов / А. К. Байбурин. – СПб : Наука, 1993. – 240 с.
    10. Байбурин А. К. Ритуал: между биологическим и социальным / А. К. Байбурин // Фольклор и этнографическая действительность. – СПб : Питер, 1992. – С. 18–28.
    11. Балашов Л. Е. Философия / Л.Е. Балашов. – М. : Образование, 2009. – 686 с.
    12. Барт Р. Семантика вещи / Р. Барт // Система моды. Статьи по семиотике культуры. – М. : Изд-во им. Сабашниковых, 2003. – С. 416–426.
    13. Барт Р. Структурализм как деятельность / Р. Барт // Избранные работы. Семиотика. Поэтика. – М. : Прогресс, 1989. – С. 253–261.
    14. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. М. Бахтин – М. : Художественная литература, 1990. – 543 с.
    15. Безклубенко С. Д. Теорія культури / С. Д. Безклубенко. – К. : КНУКіМ, 2002. – 324 с.
    16. Белоусов Я. П. Праздники старые и новые / Я. П. Белоусов. – Алма-Ата : Казахстан, 1974. – 200 с.
    17. Бенифанд А. В. Праздник. Сущность, история, современность / А. В. Бенифанд. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – 141 с.
    18. Бергсон А. Смех / А. Бергсон; [предисл. и примеч. И. С. Вдовина]. – М. : Искусство, 1992. – 127 с.
    19. Берк Э. Философское исследование о происхождении наших идей возвышенного и прекрасного / Э. Берк; [пер. с англ. Б. В. Мееровский]. – М. : Прогресс, 1979. – 237 с.
    20. Блинова Г. П. Русские народные праздники: (теория и история) / Г. П. Блинова. – М. : Вуз. кн., 2000. – 164 с.
    21. Блок А. А. Ирония / А. А. Блок // Собрание сочинений : в 8-ми т. – М–Л. : ГИХЛ, 1960–1964.
    Т. 5. – 1962. – С. 345–349.
    22. Боган Г. И. Схемы действий читателя при понимании текста / Г. И. Боган. – Калинин, 1989. – 164 с.
    23. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры. / Ж. Бодрийяр; [пер. Е. А. Самарская]. – М. : Культурная революция, Республика, 2006. – 269 с. – (Мыслители 20 века).
    24. Большая Советская Энциклопедия : в 8-ми т. / [под ред. А. А. Гречко]. – М. : Советская Энциклопедия, 1976–1980.
    Т. 6. – 1979. – 408 с.
    25. Бондаренко Э. О. Праздники христианской Руси. Русский народный православный календарь / Э. О. Бондаренко. – Калининград : Янтарный сказ, 2004. – 480 с.
    26. Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу / В. К. Борисенко. – К. : УНІСЕРВ, 2000. – 190 с.
    27. Бородай Ю. М. Эротика – смерть – табу: трагедия человеческого сознания. – М. : Гнозис; Русское феноменологическое общество, 1996, – 413 с.
    28. Бурменская Д.. Б. К вопросу о роли праздника в жизни общества / Д. Б. Бурменская // «Известия РГПУ им. А. И. Герцена. Аспирантские тетради». – СПб : Книжный дом, 2008. – С. 43–48.
    29. Бусалаев П. Псевдолитургийность гипермаркетов [Электронный ресурс] / Павел Бусалаев // Правый взгляд. – 15.08.2010. – Выпуск 18. – Режим доступа: http://www.rusimperia.com/newspaper/18.htm
    30. Буслаев Ф. И. Бытовые слои русского эпоса / Ф. И. Буслаев // Сборник отделения русского языка и словесности имп. Академии наук. – 1887. – т. 42. – 420 с.
    31. Ванченко Т. П. Культуролого-антропологические основания праздника: семантико-семиотические аспекты : дисс. … доктора философ. наук : 24.00.01 / Ванченко Татьяна Петровна. – Тамбов, 2009. – 319 с.
    32. Введение в экранную культуру: новые аудиовизуальные технологии / [под ред. К. Э. Разлогова]. – М. : Едиториал УРСС, 2005. – 345 с.
    33. Велик А. А. Культурология. Антропологические теории культур / А. А. Велик. – М. : Наука, 1999. – 241 с.
    34. Вельш В. «Постмодерн». Генеалогия и значение одного спорного понятия / В. Вельш // Путь. – 1992. – №1. – С. 108–112.
    35. Веселовский А. Н. Румынские, славянские и греческие коляды / А. Н. Веселовский // Разыскания в области русского духовного стиха. – СПб : Принт, 1891. – Вип. 6. – 404 с.
    36. Веселовский А. Н. Сравнительная мифология и ее метод / А. Н. Веселовский // Вестник Европы. – 1973. – № 10. – С. 58–69.
    37. Вишневский М. И. Философия / М. И. Вишневский. – Минск : Высшая школа, 2008. – 650 с.
    38. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис / О. Воропай. – Харків : «Фоліо». – 2004. – 497 с.
    39. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики / Х.-Г. Гадамер; [пер. с нем., общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова]. – М. : Прогресс, 1988. – 704 с.
    40. Гаєвська Т. І. Народна обрядовість у незалежній Україні : дис. … канд. іст. наук : 17.00.01 / Гаєвська Тетяна Іллівна. – К., 2006. – 176 с.
    41. Генкин Д. М. Массовые праздники / Д. М. Генкин. – М. : Просвещение, 1975. – 140 с.
    42. Генон Р. О смысле «карнавальных праздников» [Текст] [Электронный ресурс] / Р. Генон // «Etudes Traditionnelles». – 1945. – Режим доступа: http://elib.org.ua/culture/ua_readme.php?subaction=showfull&id=1161245197&archive=&start_from=&ucat=25&
    43. Гессе Г. Степной волк. Роман. Повести. / Г. Гессе; [пер. с нем С. К. Апт]. – Х. : Фолио; М. : ООО «Издательство АСТ», 2000. – 352 с.
    44. Гирц К. Интерпретация культур / К. Гирц; [пер. с англ. О. В. Барсукова]. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. – 558 с.
    45. Ґіденс Е. Нестримний світ [Текст]: як глобалізація перетворює наше життя / Е. Ґіденс; [пер. з англ. Н. П. Поліщук]. – К. : Альтерпрес, 2004. – 100 с.
    46. Голозубов А. В. Теология смеха как феномен западной культуры / А. В. Голозубов. – Харьков : ТО «Эксклюзив», 2009. – 468 с.
    47. Гриневич Г. С. Праславянская письменность [Текст]: результаты дешифровки / Г. С. Гриневич. – М. : Летопись, 1999. – 165 с.
    48. Гринштейн А. Л. Пир, трапеза, голод: пиршественные образы в карнавальной и маскарадной культуре / А. Л. Гринштейн, А. С. Гринштейн // Информационная среда региона как условие формирования информационной культуры личности : тез. докл. Междунар. науч. конф. – Самара, 1999. – С. 24–28.
    49. Губин В.Д. Философская антропология : учебное пособие для вузов / В. Д. Губин, Е. Н. Некрасова. – М. : ПЕР СЭ; СПб : Университетская книга, 2000. – 240 с.
    50. Гужовая И. В. Праздник как феномен культуры в контексте целостного подхода : дисс. ... кандидата философ. наук : 09.00.13 / Гужовая Ирина Викторовна. – Томск, 2006. – 164 с.
    51. Гуревич А. Я. Проблемы средневековой культуры / А. Я. Гуревич. – М. : Искусство, 1981. – 359 с.
    52. Гуревич А. Я. Культурология : учебное пособие / А. Я. Гуревич. – [2-е изд.]. – М. : Знание, 1998. – 288 с.
    53. Гурин С. П. Праздник и опьянение как антропологические феномен [Электрон. ресурс] / С. П. Гурин // Топос. Литературно-философский журнал. – Режим доступа: http://www.topos.ru/article/6666
    54. Гурин С. П. Проблема маргинальности в антропологии / С. П. Гурин. – Саратов : Сарат. госуд. соц.-экон. ун-т. – 2002. – 132 с.
    55. Гуцан Л. А. Виховання у молодших школярів позитивного ставлення до традицій і звичаїв українського народу у процесі художньо-трудової діяльності : дис ... канд. пед. наук : 13.00.07 / Гуцан Леся Андріївна. – К., 2005. – 222 с.
    56. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4-х томах / В. И. Даль. – М. : ОЛМА Медиа Групп, 2007.
    Т. 3: П–Р. – 2007. – 576 с.
    57. http://lib.sumdu.edu.ua/library/DocDescription?doc_id=84846Даркевич В. П. Светская праздничная жизнь Средневековья IX–XVI вв. / В. П. Даркевич. – М. : Индрик, 2006. – 432 с.
    58. Дейч А. И. Генрих Гейне. Пролог, который мог бы быть и эпилогом [Электронный ресурс] / А. И. Дейч // Либрусек. – Режим доступа: http://lib.rus.ec/b/180051/read
    59. Дзикевич С. А. Введение в эстетику : учебное пособие / С. А. Дзикевич. – М. : Книжный дом « Университет », 1998. – 40 с.
    60. Еремеев А. Ф. Первобытная культура: происхождение, особенности, структура / А. Ф. Еремеев. – Саранск : Изд-во Морд. ун-та, 1997. – Кн.2. – 216 с.
    61. Етимологічний словник української мови : у 7-ми томах / [ред. О. С. Мельничук та ін.]. – К. : Наукова думка, 1996–2006.
    Т. 4. Н–П. – 2003. – 656 с.
    62. Європейський словник філософії: Лексикон неперекладностей : у 2-х т. / [наукові керівники проекту Б. Кассен, К. Лігов; пер. з франц.]. – К. : Дух і літера, 2009–2011.
    Т. 1. – 2011. – 576 с.
    63. Жигульский К. Праздник и культура. Праздники старые и новые: Размышления социолога / К. Жигульский; [пер. с польского и вступ. ст. А. И. Арнольдова]. – М. : Прогресс, 1985. – 336 с.
    64. Закович М. М. Советская обрядность и духовная культура / М. М. Закович. – К. : Издат. полит. лит-ры, 1980. – 221 с.
    65. Захаров А. В. Феноменология праздничного мироощущения / А. В. Захаров // Общество, культура, мировоззрение: сб. ст. – М. : Институт философии АН СССР, 1988. – С. 27–38.
    66. Земцовский И. И. Поэзия крестьянских праздников / И. И. Земцовский. – Л. : Университетская книга, 1997. – 640 с.
    67. Ивлева Л. М. Мир персонажей в русской традиции ряженья (к вопросу о ряженье как типе игрового перевоплощения) / Л. М. Ивлева // Русский фольклор. Этнографические истоки фольклорных явлений. – СПб : Наука, 1987. – С. 65–75.
    68. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард; [пер, с англ. А. Акапела]. – СПб : Питер, 2000. – 464 с.
    69. Ионин Л. Г. Пир / Л. Г. Ионин // Отечественные записки. – 2003. – № 1. – С. 56–69.
    70. Ідея культури: виклики сучасної цивілізації / Є. К. Бистрицький, С. В. Пролеєв, Р. В. Кобець, Р. В. Зимовець. – К. : «Альтпрес», 2003. – 192 с.
    71. Каган М. С. Вопросы методологии междисциплинарных исследований / М. С. Каган. – СПб : Принт, 2000. – 335 с.
    72. Кайуа Р. Миф и человек. Человек и сакральное. / Р. Кайуа; [пер. с фр., вступ. ст. С. Н. Зенкина]. – М. : ОГИ, 2003. – 296 с.
    73. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: Исторические корни и развитие обычаев: сб. ст. / [отв. ред. С. А. Токарев]. – М. : Наука, 1983. – 222 с.
    74. Калитина Н. Н. О празднествах эпохи Великой французской революции / Н. Н. Калитина // От старого порядка к революции : межвузовский сборник [под ред. В. Г. Ревуненкова]. – Л. : Издательство ленинградского университета, 1988. – С. 163–175.
    75. Канарский А. С. Диалектика эстетического процесса. Генезис чувственной культуры. [Текст]. / А. С. Канарский. – К. : Висшая школа, Изд-во при Киев, ун-те, 1982. – 192 с.
    76. Карасев Л. В. Смех / Л. В. Карасев // Культурология. Энциклопедия : в 2-х т. [гл. ред. и авт. проекта С. Я. Левит]. – М. : Российский гуманитарный университет, 2007.
    Т. 2. – 2007. – С. 496–497.
    77. Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке / Э. Кассирер. – М. : Гардарика, 1998. – 780 с. – (Лики культуры).
    78. Кассирер Э. Опыт о человеке: введение в философию человеческой культуры / Э. Кассирер; [пер., сост. и послесл. П. С. Гуревич; общ. ред. Ю. Н. Попов] // Проблема человека в западной философии. – М. : Прогресс, 1988. – С. 3–30.
    79. Касьянова К. О русском национальном характере / К. Касьянова. – М. : Академический проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2003. – 560 с.
    80. Кириленко Г. Г. Краткий философский словарь: 288 понятий, 156 персон / Г. Г. Кириленко, Е. В. Шевцов. – М. : АСТ (и др.), 2010. – 479 с.
    81. Кирпичников А. И. Опыт сравнительного изучения западного и русского эпоса / А. И. Кирпичников. – М. : Университетская типография Катков и Ко, 1983. – 208 с.
    82. Ключевский В. О. Исторические портреты. Деятели исторической мысли / В. О. Ключевский. – М. : Правда, 1990. – 623 с.
    83. Кнабе Г. С. Семиотика культуры / Г. С. Кнабе. – М. : РГГУ, 2005. – 63 с.
    84. Ковальчук Н. А. http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_all/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Календарні звичаї та обряди Рівненського Полісся: локальна специфіка та трансформації (ХХ – початок ХХІ ст.) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.05 / Ковальчук Надія Анатоліївна. – К., 2008. – 268 с.
    85. Коршунова Л. С. Воображение и рациональность. [Текст] Опыт методологического анализа познавательных функций воображения. / Л. С. Коршунова, Б. И. Пружинин. – М. : Изд-во МГУ, 1989. – 182 с.
    86. Красных В. В. Новый тип текста: миф или реальность? (Размышления на досуге) / В. В. Красных // Язык, сознание, коммуникация. – 2000. – Вып. 11. – С. 47–50.
    87. Краткий философский словарь / [под ред. А. П. Алексеева]. – [2-е изд.]. – М. : Проспект : ТК Велби, 2008. – 492 с.
    88. Крымский С. Б. Характеристики понимания / С. Б. Крымский // Логический анализ естественного языка. – Вильнюс, 1982. – С. 152–160.
    89. Культура в фокусе знака [Текст] / [ред. В. Ю. Лебедев, А. Г. Степанов] // Сборник научных трудов Рос. филос. о-ва. – Тверь : СФК-офис, 2010. – 439 с.
    90. Культурология : учебник / [под ред. Ю. Н. Солонин, М. С. Каган]. – М. : Образование, 2005. – 566 с.
    91. Культурология : ученик / [В. М. Дианова, С. Н. Иконникова, М. С. Каган, А. С. Кармин, Б. Г. Соколов, Е. Г. Соколов, Ю. Н. Солонин]. – М. : Высшее образование, 2005. – 566 с.
    92. Курочкин А. В. Этапы формирования советской обрядности. / А. В. Курочкин // Советские традиции, праздники и обряды. – К. : Просвита, 1988. – С. 208–212.
    93. Курочкін О. В. Новорічні свята українців: традиції і сучасність / О. В. Курочкін; АН УРСР, Ін-т мистецтвозн., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – К. : Наук. думка, 1978. – 191 с.
    94. Лакан Ж. Семинары. Книга 1: Работы Фрейда по технике психоанализа (1953-1954) / Ж. Лакан; [пер. с фр. М. Титова, А. Черноглазов]. – М. : ИТДГК «Гнозис», Издательство «Логос», 1998. – 432 с.
    95. Лангер С. Философия в новом ключе / С. Лаган; [пер. с англ. С. П. Евтушенко; общ. ред. и послесл. В. П. Шестаков]. – М. : Республика, 2000. – 287 с.
    96. Лаптева Л. С. Социально-эстетическая природа и функции массовых праздников : автореф. дисс. на соискание науч. ступени канд. философ. наук : спец. 05.02.08 / Л. С. Лаптева. – М., 1975. – 22 с.
    97. Лебедев В. Ю. Семиозис и семиодинамика теологических и мифологических знаковых систем / В. Ю. Лебедев, А. М. Прилуцкий. – Тверь : Изд-во ГЕРС, 2010. – 400 с.
    98. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении / Л. Леви-Брюль; [пер., послесл. П. Арискин]. – М. : Педагогика-Пресс, 1994. – 602 с.
    99. Леви-Стросс К. Первобытное мышление / К. Леви-Строс; [пер., вступ. ст., примеч. А. Островский]. – М. : ТЕРРА–Книжный клуб; Республика, 1999. – 392 с. – (Библиотека философской мысли).
    100. Левинсон А. Г. Попытка реставрации балаганних гуляний / А. Г. Левинсон // Одиссей. Человек в истрории. – М. : Наука, 1991. – С. 137–159.
    101. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Ж.-Ф. Лиотар; [пер. с фр. Н. Шматко]. – М. : Институт экспериментальной социологии, СПб. : Алетейя, 1998. – 160 с. – (Серия «Gallicinim»).
    102. Ліманська О. В. Календарне свято як складова української обрядової культури (на матеріалі Слобожанщини) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 26.00.01 «теорія та історія культури» / О. В. Ліманська. – К., 2008. – 19 с.
    103. Лосев А. Ф. Проблемы символа и реалистическое искусство / А. Ф. Лосев. – М. : Искусство, 1976. – 216 с.
    104. Лотман Ю. М. Поэтика бытового поведения / Ю. М. Лотман // Избранные статьи : в 3-х т. – Таллин : Александра, 1992.
    Т. 1. – 1992. – С. 248–268.
    105. Лотман Ю. М. Семиотика культуры и понятие текста / Ю. М. Лотман // Избранные статьи : в 3-х т. – Таллинн : Александра, 1992.
    Т. 1. – 1992. – С. 129–132.
    106. Лукос В. Национальная идея сквозь призму праздничного стола / В. Лукос // Отечественные записки. – 2003. – №1(10). – С. 196–200.
    107. Лютий Т. В. Розумність нерозумного : Монографія / Т. В. Лютий. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2007. – 420 с.
    108. Мазаев А. И. Праздник как социально-художественное явление. / А. И. Мазав. – М. : Наука, 1978. – 392 с.
    109. Макарян Э. С. Теория культуры и современная наука: Логико-методологический анализ / Э. С. Макарян. – М. : Мысль, 1983. – 284 с.
    110. Мамардашвили М. Мой опыт нетипичен / М. Мамадашвили. – М. : Азбука, 2000. – 400 с.
    111. Мамардашвили М. К. Эстетика мышления / М. К. Мамадашвили. – М. : Московская школа политических исследований, 2000. – 416 с.
    112. Маслов А. А. Ускользающий смысл ритуалов / А. А. Маслов // Китай: колокольца в пыли. Странствия мага и интеллектуала. – М. : Алетейя, 2003. – С. 64–70.
    113. Медведев А. В. Сакральное как причастность к абсолютному / А. В. Медведев. – Екатеринбург, 1999. – 264 с.
    114. Медведева M. А. Квазиценность «праздника потребления» в системе культуры современного общества [Электрон. ресурс] / M. А. Медведева // Аналитика культурологи. – Тамбов : ТГУ им Г. Р. Державина, 2007. – № 2. – Режим доступа: http://analiculturolog.ru/component/k2/itemlist/category/25.html
    115. Медведева М. А. Аксиология концептуальных обоснований праздника: культурфилософский аспект : дисс. … кандидата философ. наук : 24.00.01 / Медведева Мария Александровна. – Тамбов, 2009. – 173 с.
    116. Мид Дж. От жеста к символу / Дж. Мид // Американская социологическая мысль. – М. : Изд-во Московского университета, 1994. – С. 215–260.
    117. Мизов Н. Массовый праздник как общественное явление / Н. Мизов. – София : Изд-во Болгарск. ком. партии, 1966. – 196 c.
    118. Миллер В. Ф. Русская масленица и западноевропейский карнавал / В. Ф. Миллер. – М. : Наука, 1984. – 43 с.
    119. Миллер В. Ф. Экскурсы в область русского народного эпоса / В. Ф. Миллер. – М. : Тип. Т-ва Кушневер и Ко, т-во скоропеч. А. А. Левенсон, 1982. – 315 с.
    120. Минаков С. Т. Хронотоп и этос досуга или рождение вечного праздника (размышления над могилой вещего Олега) / С. Т. Минаков // Досужий мир. Отдых как форма культурного диалога. – Орел : ОРАГС, 2006. – С. 7–16.
    121. Мюре Ф. После истории. [Электрон. ресурс] / Ф. Мюре; [пер. с фр. Н. Кулиш] // Иностр. лит. – 2001. – № 4. – Режим доступа: http://magazines.russ.ru/inostran/2001/4/mure.html
    122. Наумова Л. М. Видовище як феномен культури. Філософський аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 «філософська антропологія, філософія культури» / Л. М. Наумова. – Харків, 2004. – 19 с.
    123. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения / [под ред. А. К. Байбурина] // Этнические стереотипы поведения. – Л. : Наука, 1985. – С. 120–147.
    124. Ницше Ф. Рождение трагедии из духа музики. Предисловие к Рихарду Вагнеру / Ф. Ницше // Сочинения : в 2 т. [составление, редакция изд., вступ. ст. и примеч. К. А. Свасьяна]. – М. : Мысль, 1990.
    Т. 1.: Литературные памятники. – 1990. – С. 57–157.
    125. Новейший философский словарь / [сост. и гл. науч. ред. А. А. Грицанов]. – Минск : Интерпрессервис: Кн. Дом, 2001. – 1279 с. – (Мир энциклопедий).
    126. Новий тлумачний словник української мови : в 3-х т. / [укладачі О. М. Сліпушко, В. В. Яременко]. – К. : Аконіт, 2006.
    Т. 2. – 2006. – 926 с.
    127. Новиков А. Праздник нового типа / А. Новиков. // Знамя. – 2000. – № 6. – С. 210–214.
    128. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М. : РАН, Институт рус. яз. им. В. В. Виноградова, 1999. – 578 с.
    129. Оливова В. Люди и игры: у истоков соврем. спорта / В. Оливова; [пер. с чеш. Т. М. Тесаржова]. – М. : Физкультура и спорт, 1985. – 240 с.
    130. Пенькова О. Б. Традиції, свята та обрядовість населення Східної України в 1960-і – середині 1980-х рр.: державна політика й повсякденне життя : дис ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Пенькова Оксана Борисівна. – Донецьк, 2006. – 180 с.
    131. Пигалев А. И. Праздник [Электронный ресурс] / А. И. Пигалев // Философский словарь. – Режим доступа: http://www.onlinedics.ru/
    132. Пиотровский А. И. Театр. Кино. Жизнь. / А. И. Пиотровский. – Л. : Искусство, 1969. – 512 с.
    133. Платон. Сочинения : в 3-х т. (в 4 кн.). / Платон. – М. : Мысль, 1968–1973. – (Серия «Философское наследие»).
    Т. 3. – Ч. 2. – 1972. – 678 с.
    134. Полный Церковно-славянский словарь / [сост. протоирей Г. Дьяченко]. – М. : Издательский отдел Московского Патриархата, 1993. – 584 с.
    135. Понятия о массовом празднике [Электрон. ресурс] // Особенности сценария и режиссуры. – Режим доступа: http://www.teatr-igry.ru/articles/
    136. Поправко О. В. Карнавал: на межі мистецтва та життя / О. В. Поправко // Гуманітарний часопис: зб. наук. праць – Харків : ХАІ, 2010. – № 2. – С. 89–95.
    137. Поправко О. В. Місце святкової обрядовості у національному вихованні / О. В. Поправко // Науковий вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2010. – Вип. 33. – С. 103–110.
    138. Поправко О. В. Трансформації феномену свята в культурі Постмодерну / О. В. Поправко // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. – К., 2011. – Вип. 7. – С. 144–154.
    139. Поправко О. В. Фундаментальність свята у культурному бутті людини / О. В. Поправко // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. – К., 2012. – Вип. 3 (111). – С. 106–116.
    140. Почепцов Г. Г. История русской семиотики до и после 1917 года / Г. Г. Почепцов. – М. : Мысль, 1998. – 349 с.
    141. Праздник [Электрон. ресурс] // Радикализм и свободное исскуство. – Режим доступа: http://www.freeradicalart.com/forma_text.htm
    142. Прокофьев В. Н. Западное искусство Новейшего времени и наследие мировой художественной культуры / В. Прокофьев // Советское искусствознание. – М. : Наука, 1989. – Вып. 20. – С. 238–253.
    143. Пронина И. Н. Феномен праздника в контексте отечественной культуры : дисс. … кандидата философ. наук : 24. 00. 01 / Пронина Ирина Николаевна. – Саранск, 2001. – 143 с.
    144. Пропп В. Я. Русские аграрные праздники. Опыт историко-этнографических исследований / В. Я. Пропп; [статьи, комментарии И. В. Пешков]. – М. : Лабиринт, 2004. – 176 с.
    145. Радянські традиції, свята і обряди / [упорядник Г. В. Волянська]. – К., 1987. – Вип. 2. – 45 с.
    146. Реутин М. Ю. Народная культура Германии: Позднее средневековье и Возрождение / М. Ю. Реутин. – М. : РГГУ, 1996. – 215 с.
    147. Римаренко Ю. І. Національний розвій України: проблеми і перспективи / Ю. І. Римаренко. – К. : Юрінком, 1995. – 260 с.
    148. Роднянская И. Б. Праздник шутов. Теологический очерк празднества и фантазии / И. Б. Роднянская, Х. Г. Кокс // Современные концепции культурного кризиса на Западе : сб. ст. – М. : Наука, 1976. – 152 с.
    149. Рождество в эпоху Постмодерна [Электронный ресурс] // «Наш Мир» [2009-12-26]. – Режим доступа: http://nm2000.kz/news/2009-12-26-23003-987-
    150. Розанов В. В. О нарядности и нарядных днях календаря / В. В. Розанов // Около церковных стен : собрание сочинений. – М. : Мысль, 1995. – С. 382–395.
    151. Рыбаков Б. А. Языческие обряды и празднества XI–XIII векав [Электрон. ресурс] / Б. А. Рыбаков // Язычество Древней Руси. – Режим доступа: http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000030/st013.shtml
    152. Савчук В. В. Пульс праздника [Электронный ресурс] / В. В. Савчук // Научная онлай
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины