Філософсько-антропологічний вимір феномена самотності: від модерну до постмодерну : Философско-антропологическое измерение феномена одиночества: от модерна к постмодерну

Краткое описание

Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту України
Національний авіаційний університет

На правах рукопису

Ігнатенко Ірина Володимирівна

УДК 141.319.8 (043.5)

Філософсько-антропологічний вимір феномена самотності: від модерну до постмодерну

Спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник:
Дротянко Любов Григорівна
доктор філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3-12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА САМОТНОСТІ У КУЛЬТУРІ МОДЕРНУ ТА ПОСТМОДЕРНУ 13-49
1.1. Самотність як феномен культури. 13-29
1.2. Понятійно-термінологічний апарат та методи філософсько-антропологічного дослідження феномена самотності. 29-47
Висновки до розділу 1. 48-49
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ФЕНОМЕНА САМОТНОСТІ В ЕПОХУ МОДЕРНУ 50-114
2.1. Соціокультурні детермінанти самотності в епоху модерну. 50-69
2.2. Типологія самотності в культурі модерну. 69-112
Висновки до розділу 2. 112 -114
РОЗДІЛ 3. ФЕНОМЕН САМОТНОСТІ У ПОСТМОДЕРНІЙ КУЛЬТУРІ 115-189
3.1. Трансформація феномена самотності у процесі переходу від модерної до постмодерної культури. 115-135
3.2. Феномен самотності у процесі глобалізації суспільного буття в постмодерній культурі. 136- 165
3.3. Метаморфози феномена самотності у контексті інформатизації та віртуалізації постмодерної культури. 166-183
Висновки до розділу 3. 183-185
ВИСНОВКИ 186-189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190-212

ВСТУП

Людська особистість завжди постає вписаною в лоно культури і стверджує власну індивідуальність в її контексті, переживаючи поступальні етапи власного становлення завдяки тій дистанції, яка відділяє її від світу. Ця відстань є необхідною умовою кристалізації індивідуальної самості, вона передбачає усвідомлення нетотожності Я і світу та маніфестацію неповторного власного буття. Проте процеси індивідуалізації людини в модерній культурі, нарівні зі ствердженням особистісної самобутності, свідчать і про втрату гармонійної долученості людини до центру буття, про розрив «пуповини», який свідчить про настання повноліття, тобто необхідності самостійно користуватися власним розумом і нести відповідальність за вибір. Тому світовідчуття людини епохи модерну та постмодерну есплікується в термінах бездомності, закинутості, відчуження та самотності. Остання стає одним із визначальних модусів людського буття, констатуючи неповноту особистісного саморозгортання в світі. Потреба виявити і дослідити сутність феномена самотності посередництвом його виявів спонукає до проведення даного дослідження.
Актуальність теми дослідження. Осмислення феномена самотності як соціального та психологічного явища започатковується ще в античності і триває до сьогодні, проте особливу увагу до нього виявляють філософи модерної доби. Тема самотності не належить до кола проблем, які були піддані детальному філософсько-антропологічному аналізу, а дослідження феномена самотності було переважно фрагментарним і побіжним. Розгляд феномена самотності залежить також і від соціокультурного тла епохи, в яку вписаний суб’єкт самотності, що створює відповідну семантичну матрицю, а межах якої можлива експлікація онтології самотності.
У ХІХ ст. до даної проблематики звернулися представники американського трансценденталізму Г. Торо і Р. Емерсон, розмірковуючи про самотність в модусі усамітнення як джерела творчого конституювання особистості та повернення до природи. У цей час марксистська філософська думка зачіпає феномен самотності у модусі відчуження людини від її родової сутності. На початку ХХ століття Р. Генон та П. Тілліх указують на десакралізацію культури, яка стала причиною посилення почуття самотності в епоху модерну. У межах німецької філософської традиції в цей час до аналітики феномена самотності побіжно звертаються Е. Гуссерль та М. Хайдеггер, указуючи на інтерсуб’єктивні корені цього феномена. Апелюючи до останнього, Е. Левінас вдасться до феноменологічної рецепції самотності. У середині ХХ ст. представники неомарксистської парадигми Т. Адорно, М. Горкгаймер, Г. Маркузе зачіпають проблематику самотності, апелюючи до економічних та культурних трансформацій європейської частини світу. З позиції неофрейдизму вказував на сутнісні ознаки самотності Е. Фромм, розглядаючи її в контексті індустріалізованого світу. Серед представників постмодерністської філософської парадигми варто згадати М. Фуко, Ж. Бодріяра, Р. Барта, Ю. Крістеву, які в різний спосіб наближалися до теми самотності особистості в постмодерну епоху, проте не здійснили всебічного аналізу даної проблеми.
На жаль, детальної аналітики феномена самотності в епохи модерну та постмодерну через призму компаративного аналізу не було здійснено ні в межах європейських філософсько-антропологічних досліджень, ні в українському інтелектуальному просторі, що зумовило вибір теми даної дисертації.
Переважна кількість праць, присвячених феномену самотності, розглядає його з позиції психології та соціології, лише подекуди виходячи на рівень філософського аналізу. В епоху постмодерну, що позначена зміною інтерсуб’єктивної комунікації, віртуальним і симулятивним характером міжлюдської взаємодії, репресивним дискурсом влади і панування, пошуком нових форм самоототожнення, глобалізаційними процесами, одиничність людського буття нерозривно вписана в канву соціальної дійсності. Культура постмодерну – це поліфонічна антисистемність взаємодії спеціалістів різноманітних галузей наук, панування дискурсивних наукових практик, об’єктом дослідження яких у переважній більшості є семіотика та філософія мови, тоді як антропологічна ж проблематика перебуває на маргінесах філософської думки. У контексті філософсько-антропологічного дискурсу проблема самотності в постмодерній культурі не стала предметом самостійного дослідження, оскільки на цьому щаблі людського духу дослідників переважно цікавить вирішення проблем на макрорівні. Йдеться про суб’єкта як соціальну групу і проголошується смерть гносеологічного суб’єкта (М. Фуко). Актуальність даного дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб висвітлити проблему самотності в постмодерній культурі та сприяти виявленню фундаментальних характеристик культури доби, які вплинули на посилення стану самотності членів соціуму. Необхідність ініціювання інтелектуального діалогу, присвяченого вирішенню цієї проблеми, актуалізується з огляду на окреслені фактори, що ілюструють антигуманістичні тенденції в сучасному світі. Нагальною є тематика даного дослідження і для України, зважаючи на політичну різновекторність, культурну і мовну поліфонію, економічну та соціальну нестабільність нашої держави, що посилює почуття втрати сенсу існування та самотності її громадян.
Ступінь наукової розробки проблематики. Проблема самотності у філософсько-антропологічному аспекті певною мірою проаналізована в текстах вітчизняних дослідників, серед яких можна назвати О. Алейнікову, О. Базалука, В. Визнана, А. Гагаріна, П. Гуревича, А. Глазкова, І. Загрійчука, Л. Колесникову, П. Кравченка, В. Малахова, Є. Малярчука, О. Меня, А. Нечаєва, С. Неретину, Н. Покровського, Е. Тихонову, Л. Фльорко, А. Фоменко, Н. Хамітова, С. Хорунжого. Серед зарубіжних теоретиків до дескрипції соціальної реальності, зачіпаючи феномен самотності, зверталися М. Бубер, М. Бердяєв, О. Больнов, Р. Генон, Е. Гуссерль, Е. Левінас, А. Ленге, М. Мамардашвілі, А. Маслоу, К. Мустакас, П. Рікер, Ж.-П. Сартр, П. Тілліх, Л. Шестов, В. Франкл, Е. Фромм, М. Фуко, М. Хайдеггер, К. Ясперс та багато інших.
Із позиції культурно-історичного підходу дану проблему аналізували М. Бахтін, А. Гагарін, В. Іноземцев, Б. Марков, М. Мойсеєв, А. Назаретян, Г. Тихонов, М. Уваров, Т. Чеснокова. Серед зарубіжних філософів та критиків в межах культурно-історичного підходу відзначимо Дж. Барлоу, Д. Белла, Е. Гіденса, Ж. Дерріда, П. Дракера, М. Кастельса, П. Козловски, Ж.-Ф. Ліотара, М. Маклюена, Г. Марселя, Б. Міюсковіча, Х. Ортегу-і-Гасета, Д. Рісмена, А. Турена, А. Тюрінга, К. Фішера, С. Хантінгтона.
Соціокультурний підхід до феномена самотності застосовували такі дослідники, як Е. Герасимова, О. Демидов, В. Лебедєв, В. Лях, Д. Матвєєв, Н. Мокляк, Р. Нуреєва, В. Онопрієнко, О. Полисаєв, Ж. Пузанова, А. Параш, М. Юрченко. Серед зарубіжних дослідників варто згадати Т. Адорно, В. Беньяміна, Ж. Бодріяра, Ю. Габермаса, М. Горкгаймера, В. Гьосле, Р. Емерсона, Р. Інглегарда, Ю. Крістеву, Г. Марселя, Г. Маркузе, Р. Мей, М. Мід, Дж. Нейсбіта, Д. Рісмена, П. Сорокіна, Ч. Тейлора, Е. Фромма.
Окремо потрібно згадати про внесок у розробку проблеми самотності, здійснений Н. Хамітовим у цілій низці праць, що присвячені метаантропологічним контурам феномена самотності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах держбюджетних тем кафедри філософії Національного авіаційного університету “Гармонізація науки і вищої освіти в умовах інформаційного суспільства” (№ 55-ф 9/ к 97), “Проблеми культури постмодерну”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є філософсько-антропологічне осмислення природи феномена самотності в процесі переходу від культури модерну до культури постмодерну. Для досягнення мети поставлені такі дослідницькі завдання:
- уточнити та здійснити кореляцію змісту понять «самотність», «усамітнення» та «відчуження» в процесі філософсько-антропологічного дослідження феномена самотності;
- окреслити методологічні засади дослідження самотності в культурах модерну та постмодерну;
- виявити та проаналізувати соціокультурні детермінанти самотності в епоху модерну;
- встановити та окреслити відмінність між типами самотності як модусу людського буття;
- з’ясувати особливості трансформації феномена самотності у процесі переходу від модерної до постмодерної культури.
- виявити зв’язок між глобалізацією суспільного буття у постмодерній культурі та феноменом самотності;
- показати специфіку впливу самотності в умовах інформатизації та віртуалізації суспільства епохи постмодерну.
Об’єкт дослідження: феномен самотності як модус людського буття.
Предмет дослідження: філософсько-антропологічний вимір самотності в контексті переходу від культури модерну до постмодерну.
Методи дослідження. У процесі дослідження феномена самотності використання філософсько-антропологічного підходу було зумовлене необхідністю звернення до особистісного, екзистенційного досвіду людини, в межах якого маніфестує себе феномен самотності, адже дослідження самотності неможливе без звернення до суб’єкта, що самотіє. Також самотність є результатом неповноти соціальної взаємодії та відчуження, що зумовило необхідність використання в дослідженні соціокультурного підходу. Інтенсивність почуття самотності пов’язана зі зміною системи цінностей та максим епох модерну та постмодерну, що спонукало дисертантку скористатися культурно-історичним та компаративним підходами до осмислення цієї проблеми.
Порівняння розуміння феномена самотності в модерні та постмодерні, а також діалогічний характер праць філософів, що апелюють і до авторитету власних попередників, зумовило необхідність застосування в дослідженні системного та герменевтичного принципів. Значущим також став принцип об’єктивності, уточнений відповідно до специфіки феномена самотності як модусу буття особистості.
Крім того, на різних етапах роботи було застосовано біографічний, діалектичний та феноменологічний методи дослідження.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у ньому вперше у вітчизняній філософській думці здійснено філософсько-антропологічне осмислення природи феномена самотності в процесі переходу культури модерну до культури постмодерну. Наукова новизна розкривається у таких положеннях:
вперше:
– виявлено та проаналізовано культурні домінанти самотності в епоху модерну та вказано на визначальні фактори, які вплинули на посилення стану самотності в даний період, а саме: 1) індивідуалістичне самопокладання індивідів, що посилюється в модерну епоху і призводить до свідомої дистанції із соціумом. У свою чергу, остання є умовою конституювання власної самості; 2) десакралізація культурного простору, що спричинює втрату ситуації діалогу з трансцендентним і стає причиною самотності космічного виміру; 3) трансформація системи виробництва в індустріальну епоху, що породжує феномен самовідчуження працівника та посилює його екзистенційну самотність;
– з’ясовано особливості трансформації феномена самотності у процесі переходу від модерної до постмодерної культури. Виявлена варіативність причин постання феномена самотності на зламі епох модерну та постмодерну. Вона коливається від онтологічного тлумачення людської самотності до залежності посилення почуття самотності у зв’язку із репресивним дискурсом влади та деструктивним впливом системи виробництва та споживання;
– показано специфіку вияву самотності в умовах інформатизації та віртуалізації суспільства епохи постмодерну. Розкрито залежність феномена самотності від інформатизації та віртуалізації комунікації в соціальних мережах, яка полягає у тому, що така комунікація позначена анонімністю, а характер комунікативних актів у віртуальному середовищі має інформативний та інструментальний характер. Це перешкоджає досягненню взаємності як умови подолання самотності;
отримали подальший розвиток:
– теоретичне положення щодо існування різних типів самотності. Встановлено та окреслено існування чотирьох типів самотності: 1) онтологічний, що складає вроджену та невідчужувану характеристику людського буття та зумовлений тілесністю та самосвідомістю; 2) екзистенційний, що корелює із діалогічною природою людини і пов’язаний із прагненням до взаємності з Іншим; 3) соціальний, у межах якого самотність є результатом відсутності схвалення соціальною групою; 4) космічний, що визначається втратою долученості до трансцендентального центру особистісного буття;
– твердження про те, що найбільш адекватними засобами філософсько-антропологічного дослідження самотності є соціокультурний, культурно-історичний та компаративний підходи, застосовані в їхній діалектичній єдності. Їм підпорядковуються методологічні принципи системності, історизму та об’єктивності, а також комплекс конкретних методів, таких як біографічний, герменевтичний, діалектичний, феноменологічний, що застосовувалися для вирішення партикулярних дослідницьких завдань;
– ідея про зв’язок між глобалізацією суспільного буття у постмодерній культурі та феноменом самотності. Отримала подальший розвиток філософська думка про те, що глобалізоване суспільство характеризується підвищеною мобільністю його членів, а мегаполісний спосіб життя людини постмодерної культури деструктивно впливає на досягнення автентичної взаємності як запоруки подолання самотності, оскільки надмір соціальних контактів призводить до її реверсії й відчуження від Інших. Останні стають небажаними в ситуації надто інтенсивних соціальних контактів, відтак особа віддає перевагу самотності в натовпі, що забезпечує збереження її самості;
уточнено:
– зміст понять «відчуження», «усамітнення» та «самотність». Самотність є фундаментальною умовою автономії особистості, яка виявляється в її вільному чи вимушеному дистанціюванні від топосу, що визначає граничний смисложиттєвий зміст для особистісного буття та є умовою конституювання його сутності. Відчуження є станом кризи людського духу, який спричинений неприйняттям людини іншими чи самою собою. Усамітнення – це добровільно обрана ізоляція, що є засобом утвердження автентичної самості. Встановлено, що почуття «усамітнення» та «відчуження» є моментами самотності.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що його результати сприятимуть філософській розробці проблем людського буття в контексті постмодерної епохи, зокрема осмисленню феномена «постлюдини». Крім того, теоретична цінність дослідження полягає в тому, що виявлено особливості трансформації феномена самотності в інформаційному суспільстві, що може стати підґрунтям для подальших соціологічних, психологічних, антропологічних пошуків, де проблема самотності надалі буде досліджуватися.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення і висновки дисертації допоможуть розробити соціальні програми у галузі державної політики, які, спираючись на зміни у державному законодавстві, сприятимуть виробленню перепон у межах інформаційно-комунікаційних технологій, що стоять на заваді досягненню міжособистісного спілкування.
Результати можуть стати у нагоді у навчальному процесі під час викладання нормативних курсів із філософської антропології, філософії культури, культурології, етики, соціальної філософії, а також спеціальних курсів; при написанні підручників, навчальних посібників із філософії та філософської антропології, філософії культури, соціальної філософії, а також спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки та зміст положень наукової новизни отримані дисертанткою самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на методологічних семінарах аспірантів кафедри філософії Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету, а також були оприлюднені на щорічних науково-теоретичних конференціях Гуманітарного інституту НАУ «Гармонізація науки і вищої освіти в інформаційному суспільстві – 2010 р.», «Гармонізація науки і вищої освіти в інформаційному суспільстві – 2011 р.», на міжнародній науковій конференції філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Дні науки філософського факультету – 2010 р.», на П’ятій всеукраїнській міждисциплінарній конференції Національного університету «Києво-Могилянська академія» «Філософія: нове покоління. Критика як філософська настанова», на Другій міжнародній науково-практичній конференції Кримського інституту бізнесу «Соціальна політика: принципи та методи реалізації в контексті світового та вітчизняного досвіду», на Третій міжнародній науково-практичній конференції Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» «Марксизм і сучасність: радянська філософія – вчора, сьогодні, завтра» (2011 р.), в межах наукових конференцій, проведених кафедрою філософії ГМІ НАУ «Філософічність літературної спадщини Миколи Гоголя» (2009 р.), «Проблема людини в творчості А. П. Чехова» (2010 р.), «Людиновимірний характер творчості Лесі Українки» (2011 р.), «Антропологічний та соціокультурний виміри глобалізованого світу» (2012 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано сім статей у виданнях, що визначені Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як фахові з філософії, а також сім тез доповідей у матеріалах наукових конференцій.
Структура роботи відповідає меті дослідження і послідовності вирішення поставлених завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 212 сторінок, з них 22 сторінки – список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене в дисертаційній роботі філософсько-антропологічне дослідження феномена самотності в контексті культури модерну та постмодерну в їхньому зіставленні дозволяє зробити такі висновки:
1. Здійснений філософський аналіз ключових понять дисертаційного дослідження виявляє їхнє теоретичне підґрунтя. «Самотність» визначено як екзистенційний стан вимушеної граничної віддаленості від сутнісного центру буття особистості, заперечення взаємності «Я» із власним онтологічним джерелом, що конституює його сутність. Семантичне поле поняття «самотність» утворюють поняття «ізольованість», «відчуження», «усамітнення», «автономія», «аномія», «замкненість», «відлюдність», «некомунікабельність», які репрезентують моменти самотності. Перебувати «на самоті» – це означає коритися просторовим умовам тілесності, проте «бути самотнім» передбачає усвідомлення екзистенційної дистанції між «Я» та Іншим (яким може бути соціальна група, природа, Бог, Інший, «Я» сам). Виявлено конструктивний момент самотності, яка в іпостасі усамітнення, що є добровільно вибраною ізоляцією, дозволяє людині досягти автентичної самості.
2. Окреслені соціокультурні фактори, що вплинули на посилення почуття самотності в епоху модерну. По-перше, це індивідуалістичні тенденції в соціальному житті, що виявляються у дистанціюванні особи від легітимізованих соціумом практик самості та у ствердженні на противагу їм власного варіанту самобутності. Це сприяє поетизації самотності як позиції претензійної відмінності від загалу. По-друге, це наслідування масових стандартів самопокладання, за допомогою яких прагнула реконструювати власну ідентичність людина модерної доби. Це призводить до занедбання автентичної самості, яка констатує невідповідність дійсного проекту власної самості та бажаного, що результує у почутті самотності екзистенційного типу. По-третє, етичний нігілізм та десакралізація культурного простору спричиняють втрату діалогу з трансцендентним джерелом людського існування і призводять до почуття космічної самотності. По-четверте, система виробництва індустріального суспільства провокує постання феномена самовідчуження та дегуманізації працівника; самовідчуження є екзистенційним ставленням до власної творчої активності, яка не відповідає потребам системи виробництва і тому занедбується, що веде до екзистенційної самотності особистості, яка не має можливості реалізувати свої творчі інтенції.
3. Виявлено існування чотирьох основних типів самотності: онтологічної, екзистенційної, соціальної та космічної. Під поняттям «онтологічна самотність» ми розуміємо вроджену та невідчужувану характеристику людського буття, що набувається людиною завдяки самому акту існування та зумовлюється тілесністю. Самотність такого типу є самореферентною і не потребує визначення з огляду на типову для наукового дискурсу дихотомію «самотність-взаємність». Онтологічна самотність є первинним фактом людської свідомості, перцептивні акти якої завжди відсилають до суб’єкта цих актів. Прийняття онтологічної самотності у модусі «буття-до-смерті» може стати моментом трансцендентування власної сутності, і, відповідно, її самоздійснення.
Екзистенційна самотність позначена двома моментами: по-перше, вона корелює з діалогічною природою людини і пов’язана з прагненням до взаємності з Іншим, схвалення якого наділить сенсом її буття; по-друге, вона пов’язана з творчим характером самопокладання особистості, відтак, занедбання проекту себе призводить до почуття екзистенційної самотності.
Соціальна самотність передбачає апеляцію до дихотомії «спільнота-індивід» і визначається як вимушене дистанціювання індивіда від бажаної соціальної групи. У модерну епоху на посилення самотності соціального типу впливають: 1) висока мобільність людей, зумовлена специфікою роботи; 2) розпад традиційних спільнот та зменшення сім’ї до нуклеарного типу; 3) змінність соціальних ролей, що залежать від ринку праці; 4) інструментальність, а не гуманістичність типу соціальної взаємодії.
Космічна самотність передбачає: по-перше, усвідомлення дистанції з трансцендентальним джерелом власного буття; по-друге, відсутність активної участі людини в історико-культурних процесах її епохи; по-третє, усвідомлення відмінності власних етичних максим від тих, що є домінуючими у культурному середовищі, в якому перебуває людина (це спричинює культурну самотність); по-четверте, розуміння себе як цілісної реальності, що є гармонійною частинкою природи.
4. Зміна соціокультурної матриці з модерної на постмодерну передбачає трансформацію феномена самотності у зв’язку з формою та засобами трансляції інформації. Людина опинилася долученою до культури, в якій кількість та швидкість циркуляції інформації стала надмірною, що призводить до відкидання як самих повідомлень, так і їхніх адресатів. Необхідною умовою для збереження приватного простору ідентичності є дистанціювання від надміру комунікативних претензій навколишнього середовища. Змінився тип комунікації на електронний, через що форма повідомлення отримала можливість домінувати над його змістом, що зумовлює появу симулятивного типу комунікації, яка породжує відчуження учасників комунікації і нав'язує кожному з них почуття екзистенційної самотності.
5. Глобалізаційні процеси позначилися на розмиванні меж традиційних національних ідентичностей, що породило типізацію практик самості. Через це Людина стає відірваною від традиційних для її групи системи цінностей та норм, переживаючи культурну самотність. Крім того, мегаполісний спосіб співжиття людей у постмодерній культурі позначений надміром соціальних контактів, що спричинює їхню реверсію, тобто бажання не зазнавати небажаних взаємин з Іншими. Відтак, особистість віддає перевагу усамітненню, що є запорукою збереження її самості.
6. Віртуальний характер комунікації у соціальних мережах, що став звичним у постмодерну епоху, позначений анонімністю та інструментальним характером взаємодії комунікантів. Спосіб комунікації у віртуальних мережах має симулятивний характер, оскільки комунікативні знаки за умов перенасичення ними комунікативного простору стають безреферентними, що призводить до відчуття несправжності речей та акторів. Особистість підмінюється її аватаром, відповідно, подолання екзистенційної самотності у Мережі є проблематичним як з огляду на віртуальний спосіб буття комунікантів у ній, так і завдяки способу комунікації, що характеризується симулятивним та монологічним характером.
7. Результати філософсько-антропологічного дослідження феномена самотності у межах епох модерну та постмодерну є перспективними у плані подальшого аналізу їхнього теоретичного підґрунтя. Адже сучасний соціокультурний простір є динамічним, а культура постмодерну є незавершеною і перебуває у становленні. Відтак, можна прогнозувати можливість подальшого посилення почуття самотності у зв’язку із проживанням більшості сучасників у мегаполісах, кількість населення яких продовжує зростати, так і завдяки глобалізаційним процесам, що ведуть до уніфікації культурних практик себе. Це зумовлює необхідність подальших досліджень феномена самотності. Розроблена нами типологія самотності, понятійний апарат, який вирішує проблему варіативності маніфестацій самотності, зв’язок симулятивного характеру комунікації та самотності комунікантів можуть стати фундаментом для подальших антропологічних досліджень.
8. Перспективним для розвитку даної тематики може бути дослідження феномена самотності у контексті кризи цінностей та десакралізації європейської культури. Крім того, обнадійливим видається порівняння феномена усамітнення як конструктивного моменту консолідації самості у контексті релігійних практик Сходу (буддизм, індуїзм) та Заходу (православний ісихазм).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автомонова Н. С. Мишель Фуко и его книга «Слова и вещи». Вступительная статья / Н. С. Автомонова // Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарного знания. – М. : «Прогресс», 1977. – С. 5–30.
2. Алексий (Кузнецов), иеромон. Юродство и столпничество. Религиозно-психологическое, моральное и социальное исследование / Алексий Кузнецов. – СПб. : Издательство Московського подворья Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1913. – (Репринт: М. : 2000.). – 414 с.
3. Антоний (Блум), митр. Сурожский. Диалог об атеизме и последнем суде / Антоний, митр. Сурожский // Антоний, митр. Сурожский. Человек перед Богом. – К. : Фонд «Духовное наследие митрополита Антония Сурожского», QUO VADIS, 2010. – С. 51–63.
4. Антоний (Блум), митр. Сурожский. Пути христианской жизни. Беседы / Антоний (Блум). – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2001. – 272 с.
5. Антоний (Блум), митр. Сурожский. Человек перед судом / Антоний (Блум). – К. : Фонд «Духовное наследие митрополита Антония Сурожского», QUO VADIS, 2010. – 348 с.
6. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Аристотель. Этика. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2002. – 492 с.
7. Арістотель. Політика / Арістотель. – К. : «Основи», 2005. – 238 с.
8. Барлоу Дж. П. Декларация независимости киберпространства / Дж. П. Бурлоу // Информационное общество: Сб. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 349–352.
9. Барт Р. Мифологии / Р. Барт. – М. : Изд-во им. Сабашниковых, 1996. – 312 с.
10. Бауман Ф. Индивидуализированное общество / Ф. Бауман. – М. : Логос, 2005. – 390 с.
11. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Д. Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К. : Либідь, 1996. – С. 194–250.
12. Беньямін В. Мистецький твір в добу його технічної відтворюваності / В. Беньямін // Беньямін В. Вибране. – Львів: Літопис, 2002. – С. 53–97.
13. Бердяев Н. А. Проблема человека. К построению христианской антропологии [Електронний ресурс] / Н. А. Бердяев. – М. : «Путь», 1936. – №50. – С. 3–26. – Режим доступу до книги : http://krotov.info/library/02_b/berdyaev/1936_408.html
14. Бердяев Н. А. О самоубийстве / Н. А. Бердяев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1992. – 24 с.
15. Бердяев Н. А. Самопознание. Опит философской автобиографии / Н. А. Бердяев // Бердяев Н. А. Русская идея. – Харьков: Фолио, 2002. – С. 249–603.
16. Бердяев Н. А. Смысл творчества. Опыт оправдания человека / Н. А. Бердяев // Бердяев Н. А. Философия творчества, культуры и искусства : [в 2 т.] – Т.1 – М. : Искусство, 1994. – С. 39–341.
17. Бердяев Н. А. Я и мир объектов. Опыт философии одиночества и общения / Н. А. Бердяев // Бердяев Н. А. Философия свободного духа. – М. : Республика, 1994. – С. 230–316.
18. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / [Пер. проф. І. Огієнка]. – К. : Українське біблійне товариство, 2002. – 1375 с.
19. Богомолов А. С. Античная философия / А. С. Богомолов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 368 с.
20. Бодрийяр Ж. Америка / Ж. Бодрийяр. – СПб. : «Владимир Даль», 2000. – 257 с.
21. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального [Електронний ресурс] / Ж. Бодрийяр. – Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2000. – 95 с. – Режим доступу до книги: http://lib.ru/FILOSOF/BODRIJAR/silent.txt#0
22. Бодрийяр Ж. Город и ненависть [Електронний ресурс] / Ж. Бодрийяр // Логос. Избранное: В 2 т. Т. 2. [Сост. серии В. В. Анашвили, А. Л. Погорельский]. – М. : Издательский дом «Территория будущего», 2006. – С. 437–449. – Режим доступу до статті: http://www.ruthenia.ru/logos/number/1997_09/06.htm
23. Бодрийяр Ж. Зеркало терроризма / Ж. Бодрийяр // Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. – М. : Добросвет, 2006. – С.111–120.
24. Бодрийяр Ж. Ксерокс и бесконечность / Ж. Бодрийяр // Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. – М. : Добросвет, 2006. – С.75–87.
25. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр – М. : Культурная революция; Республика, 2006. – 269 с.
26. Бодрийяр Ж. «Преследование в Венеции» / Ж. Бодрийяр // Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. – М. : Добросвет, 2006. – С. 231–237.
27. Бодрийяр Ж. После оргии / Ж. Бодрийяр // Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. – М. : Добросвет, 2006. – С.7–22.
28. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла / Ж. Бодрийяр. – М. : Добросвет, 2006. – 258 с.
29. Бодрийар Ж. Пробуждение и отторжение / Ж. Бодрийяр // Бодрийар Ж. Прозрачность зла. – М. : Добросвет, 2006. – С. 105–110.
30. Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть / Ж. Бодріяр. – Львів: Кальварія, 2004. – 376 с.
31. Бубер М. Диалог / М. Бубер // Бубер М. Два образа веры. – М. : ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1999. – С. 122–161.
32. Бубер М. Проблема человека / М. Бубер // Бубер М. Два образа веры. – М. : ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1999. – С. 202–300.
33. Бубер М. Я и Ты / М. Бубер // Бубер М. Два образа веры. – М. : ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1999. – С. 124–121.
34. Буровский А. М. После человека / А. М. Буровский // Чеснокова Т. Ю. Постчеловек. От неандертальца до киборга. – М. : Алгоритм, 2008. – С. 175–224.
35. Бычков В. В. Идеал любви христианско-византийского мира / В. В. Бычков // Философия любви. Ч. 1. [Сост. А. А. Ивин]. – М. : Политиздат, 1990. – С. 68–110.
36. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / М. Вебер. — К. : Основи, 1994. — 261 с.
37. Вейс Р. С. Вопросы изучения одиночества / Р. С. Вейс // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровского]. – М. : Прогресс, 1989. – С.114–128.
38. Визгин В. П. Хайдеггер и Марсель / В. П. Визгин // Вопросы философии, – 2007. – № 8. – С. 135-145.
39. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь / Н. Винер // Информационное общество. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 45–218.
40. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. – М. : Издательство иностранной литературы, 1958. – 196 с.
41. Гагарин А. С. Экзистенциалы человеческого бытия: одиночество, страх, смерть. (От Античности до Нового Времени). Историко-философский аспект: автореф. дис. на соиск. уч. ст. доктора филос. наук : спец. 09.00.03 «История философии» / А. С. Гагарин. – Екатеринбург, 2002. – 47 с.
42. Гагарин А. С. Персей постнекласической философии (Одиночество, страх, смерть в парадоксальной трансценденталистике Фридриха Ницше) [Електронний ресурс] / А. С. Гарарин // Немецкая философия конца XIX века – пер-вой половины XX века: коллектив. моногр. – Екатеринбург, 2002. – Режим доступу до книги: http://hpsy.ru/public/x4525.htm
43. Гагарин А. С. Человек – «мыслящий тростник» или «пустой бамбук»? (Блез Паскаль в контексте современности) / А. С. Гагарин // Дискурс-Пи. – 2004. – Вып. 4. – С. 56–59.
44. Гагарин А. С. «Homo interior» Августина Аврелия (Блаженного) / А. С. Гагарин // Дискурс-Пи. – 2006. – Вып. 6. – С.64–67.
45. Гайденко П. П. Человек и история в экзистенциальной философии Карла Ясперса / П. П. Гайденко // Ясперс К. Смисл и назначение истории. – М. : Республика, 1994. – С.5–26.
46. Гейтс Б. Дорога в будущее / Б. Гейтс. –– М. : «Издательский отдел «Русская редикция» ТОО “Cannel Traiding Ltd.”, 1996. – 312 с.
47. Генон Р. Царство количества и знамення времени / Р. Генон. – М. : Беловодье, 1994. – 304 с.
48. Гессе Г. Степной волк / Г. Гессе. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2001. – 352 с.
49. Гидденс Э. Последствия модернити / Э. Гидденс // Новая постиндустриальная волна на Западе: антология / [под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Academia, 1999. – 640 с. – Режим доступу до статті: http://iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/page_1101.html
50. Гомер. Одіссея / Гомер. – Х. : Фоліо, 2001. – 547 с.
51. Горкгаймер М. Критика інструментального розуму / М. Горкгаймер. – К. : ППС-2002, 2006. – 282 с.
52. Гуревич П. С. В любви человек хочет стать богом…/ П. С. Гуревич // Фромм Э. Ради любви к жизни. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2000. – С. 9–19.
53. Гуревич П. С. Эрих Фромм. Видный мыслитель ХХ столетия. Предисловие / П. С. Гуревич // Фромм Э. Душа человека. – М. : Республика, 1992. – С. 5–13.
54. Гуревич П. С. Эрос / П. С. Гуревич. – М. : Алетейа, 1998. – 354 с.
55. Гуревич П. С. Философская антропология / П. С. Гуревич. – М. : Весник, 1997. – 448 с.
56. Гурко Е. Тексты деконструкции / Е. Гурко // Деррида Ж. Differаnсе. – Томск: Издательство "Водолей", 1999. – 160 с.
57. Гусейнов А. А. А нужны ли миру Александры Македонские? / А. А. Гусейнов // Чеснокова Т. Ю. Постчеловек. От неандертальца до киборга. – М. : Алгоритм, 2008. – С.344–354.
58. Декарт Р. Метафізичні розмисли / Р. Декарт. – К. : Юніверс, 2000. – 304 с.
59. Делез Ж. Ницше / Ж. Делез. – СПб. : Аксиома, Кольна, 1997. – 186 с.
60. Демидов А. Б. Феномены человеческого бытия [Електронний ресурс] / А. Б. Демидов. – Минск: ЗАО Издательский центр "Экономпресс", 1999. – 180 с. – Режим доступу до книги: http://www.psylib.ukrweb.net/books/demid01/index.htm
61. Деррида Ж. Differance / Ж. Деррида. – Томск: Издательство "Водолей", 1999. – С. 124–158.
62. Деррида Ж. Глобализация, мир и космополитизм / Ж. Деррида // Космополис. – М. : 2004. – № 2 (8). – С. 125–140.
63. Джекобсон С. Каббала о двойственности мира [Електронний ресурс] / С. Джекобсон // Лехаим. – 2008. – № 1. – Режим доступу до журн: http://www.lechaim.ru/ARHIV/194/jecob.htm
64. Достоевский Ф. М. Белые ночи / Ф. М. Достоевский // Достоевский Ф. М. Собр. соч. : [в 10 т.] – М. : Государственное издание художественной литературы, 1956. – Т.2. – C. 5–59.
65. Дротянко Л. Г. Масова культура в інформаційному суспільстві / Л. Г. Дротянко // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія: Зб. наук. пр. – № 1 (9). – К. : «НАУ-друк», 2009. – С. 141– 144.
66. Дротянко Л. Г. Диверсифікація наукового знання в інформаційну еру / Л. Г. Дротянко // Вісник національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. Зб. наук. пр. – № 2 (10). – К. : «НАУ-друк», 2009. – С.15–20.
67. Эко У. Средние века уже начались / У. Эко // Иностранная литература. – 1994. – № 4. – С. 258–267.
68. Эсхил. Прикованный Прометей / Эсхил // Всемирная галерея. Древняя Греция. – СПб: «Александр ПРИНТ», 1995. – С.101–112.
69. Этика и естетика. Словарь ключевых терминов / [Сост. Хамитов Н., Крилова С., Минева С.]. – К. : КНТ, 2009. – 336 с.
70. Загрійчук І. Д. Космополітизм і маргінальність у національній культурі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук : спец. 09.00.04 «Філософська антропологія, філософія культури» / І. Д. Загрійчук. – Харків, 2010. – 36 с.
71. Иванов Д. И. Общество как виртуальная реальность / Д. И. Иванов // Информационное общество: Сб. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 354–427.
72. Инглегарт P. Культурный сдвиг в зрелом индустриальном обществе [Електронний ресурс] / Р. Инглегарт // Новая постиндустриальная волна на Западе : антология / [под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Academia, 1999. – 640 с. – Режим доступу до статті: http://iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/page_1245.html
73. Инглегарт P. Модернизация и постмодернизация [Електронний ресурс] / Р. Инглегарт // Новая постиндустриальная волна на Западе : антология / [под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Academia, 1999. – 640 с. – Режим доступу до статті: http://iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/page_1261.html
74. Иноземцев В. Л. Перспективы постиндустриальной теории в меняющемся мире [Електронний ресурс] / В. Л. Иноземцев // Новая постиндустриальная волна на Западе : антология / [под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Academia, 1999. – 640 с. – Режим доступу до статті: – http://iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/page_1003.html
75. Ігнатенко І. В. Самотність у постмодерні / І. В. Ігнатенко // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. – К. : ВІР УАН, 2011. – Вип. 53 (№ 10). – С. 230–234.
76. Ігнатенко І. В. Самотність як фундаментальна умова людського існування (модерна ретроспектива) / І. В. Ігнатенко // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. – К. : ВІР УАН, 2011. – Вип. 48 (№ 6). – С. 275–280.
77. Калліст (Уер), єп. Внутрішнє царство / Калліст (Уер). – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2003. – 256 с.
78. Каллист (Уер), еп.Диоклитийский. Православная церковь / Каллист (Уер). – М. : Библейско-богословский інститут св. ап. Андрея, 2001. – 375 с.
79. Каліст (Уер), еп. Діоклітійський. Православний шлях / Каліст (Уер). – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2003. – 176 с.
80. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде / А. Камю // Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство. – Политиздат, 1990. – С. 24–100.
81. Камю А. Прометей в Аду / А. Камю // Камю А. Соч. : в 5 т.– Харьков, Фолио, 1998. – Т.3. – С. 435–437.
82. Кант И. Ответ на вопрос: «Что такое Просвещение?» / И. Кант // Кант И. Соч. : в 6 т. – М. : “Мысль”, 1966. – Т. 6. – С.25–36.
83. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
84. Кастельс М. Інтернет-галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства / М. Кастельс. – К. : Видавництво «Ваклер», 2007. – 304 с.
85. Кастельс М. Могущество самобытности [Електронний ресурс] / М. Кастельс // Новая постиндустриальная волна на Западе : антология / [под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Academia, 1999. – 640 с. – Режим доступу до статті: – http://iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/page_1292.html
86. Кастельс М. Становление общества сетевых структур // [Електронний ресурс] / М. Кастельс // Новая постиндустриальная волна на Западе : антология / [под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Academia, 1999. – 640 с. – Режим доступу до статті: – http://iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/page_1492.html
87. Ключников С. Ю. Адепт священной науки / С. Ю. Ключников // Генон Р. Царство количества и знамения времени. – М: Беловодье, 1994. – С.3–11.
88. Козловски П. Культура постмодерна: общественно-культурные последствия технического развития / П. Козловски. – М. : Республика, 1997. – 240 с.
89. Колесникова Л. А. Лабиринты одиночества [Електронний ресурс] / Л. А. Колесникова // Перспективы метафизики. Классическая и неклассическая метафизика на рубеже веков : материалы междунар. конф., (Санкт-Петербург, 28–29 октяб. 1997 г.) / Санкт-Петербургское отделение Института человека РАН. — СПб. : 1997. – Режим доступу до статті: http://anthropology.ru/ru/texts/kolesnikova_l/perspm_11.html
90. Кононович Л. Г. Передмова. Смертельний дарунок Жана Бодріяра / Л. Г. Кононович // Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть. – Львів: Кальварія, 2004. – С. 5–10.
91. Корнющенко-Ермолаева Н. С. Кьеркегор о человеческом бытии и одиночестве / Н. С. Корнющенко-Ермолаева. – Томск: Известия Томского политехнического университета, 2006. – Т. 309. – № 8. – С. 244–249.
92. Крістева Ю. Самі собі чужі / Ю. Крістева. – К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2004. – 262 с.
93. Кузнецова Н.В. Одиночество как приобретение и потеря бытия [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://ms-solutions.ru/index.php?option=com_content&view=article&catid=87:%C2%A0%E2%80%94%C2%A0-2010&id=1498:2011-01-30-11-21-54&Itemid=206
94. Культурология. XX век : энциклопедия : в 2 т. / [Ред.-состав. C. Я. Левит]. – СПб. : Университетская книга, 1998. – Т. 2. – 447 с.
95. Кьеркегор С. Болезнь к смерти / С. Кьеркегор // Этическая мысль. – М. : Изд-во полит. лит-ры, 1990. – С. 361–471.
96. Кьеркегор С. Страх и трепет/ С. Кьеркегор. – М. : Республика, 1993. – 383 с.
97. Лебедев В. И. Психология и психопатология одиночества и групповой изоляции / В. И. Лебедев. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 407 с.
98. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. – СПб. : «Макет», 1995. – 316 с.
99. Левинас Э. Время и другой. Гуманизм другого человека / Э. Левинас. – СПб. : Высшая религиозно-философская школа, 1998. – С. 23–118.
100. Левинас Э. От существования к существующему / Э. Левинас // Левинас Э. Избранное. Тотальность и Бесконечное. – М. : Университетская книга, 2000. – С. 7–63.
101. Лейбниц Г.-В. Монадология / Г.-В. Лейбниц // Лейбниц Г. В. Соч. : в 4 т.— М. : Мысль, 1982. – Т. I. — С. 413–429.
102. Лейбниц Г.-В. Опыты теодицеи о благости Божией, свободе человека и начале зла (с приложениями) / Г.-В. Лейбниц //Лейбниц Г. В. Соч. : в 4 т.— М. : Мысль, 1989.— Т.4. – С. 49–554.
103. Лепп І. Християнська філософія екзистенції / І. Лепп. – К. : Унів. Вид-во «Пульсари», 2004. – 148 с.
104. Лэнге А. Грандиозное одиночество. Нарциссизм как антропологическо-екзистенциальный феномен / А. Лэнге // Московский психотерапевтический журнал. – 2002. – № 2. – С. 34–58.
105. Лиотар Ж.–Ф. Заметка о смыслах «пост» [Електронний ресурс] / Ж.-Ф. Лиотар // Иностранная литература. – 1994. – № 1. – Режим доступу до статті: http://lib.ru/CULTURE/LIOTAR/s_post.txt
106. Лиотар Ж.–Ф. Ответ на вопрос: что такое постмодерн? [Електронний ресурс] / Ж.–Ф. Лиотар // Ежегодник Лаборатории постнеклассических исследований Института РАН. – М. : «Ad Marginem», 1994. – С.307–323. – Режим доступу до статті: http://sociologist.nm.ru/articles/lyotard_01.htm
107. Лиотар Ж.–Ф. Состояние постмодерна / Ж.–Ф. Лиотар. – М. : "АЛЕТЕЙЯ", 1998. – 160 с.
108. Лукач Г. История и классовое сознание. Исследования по марксистской диалектике [Електронний ресурс] / Г. Лукач. – Режим доступу до книги: http://mesotes.narod.ru/lukacs/Historiiklass/hist-klass-sod.htm
109. Лукьяненко В. И. Homo Consumens – человек потребляющий [Електронний ресурс] / В. И. Лукьяненко // Век глобализации. – 2009. – №2(4). – Режим доступу до статті: http://www.zelife.ru/ekochel/consumptionman/7964-homoconsumens.html
110. Льюис К. С. Любовь [Електронний ресурс] / К. С. Льюис. – М. : ООО "Издательство "Эксмо", 2011. – 192 с. – Режим доступу до книги: http://krotov.info/library/12_l/lyu/is_03.htm
111. Лютий Т. В. Розумність нерозумного: монографія / Т. В. Лютий. – К. : Вид-во ПАРАПАН, 2007. – 420 с.
112. Лях В. В. Інтенційність виявів людського буття: екзистенціалістсько-психоаналітичний підхід / В. В. Лях // Філософсько-антропологічні читання: творча спадщина В. І. Шинкарука та сьогодення (до 80-ліття від дня народження). Частина 1. // Зб. наук. праць. Філософські діалоги’2010. – К. : 2010. – С. 67–91.
113. Лях В. В. Інтерпретація автентичності існування людини в «філософії життя» та екзистенціалізмі / В. В. Лях // Шляхи та перехрестя сучасної цивілізації (Людина – Культура – Постісторія) : за матеріалами конференції до 75-річного ювілею С. Б. Кримського // Зб. наук. праць. Філософські діалоги’2009. – К. : 2009. – С. 139–160.
114. Лях В. В. Філософія як «піклування про себе» та «мистецтво бути» / В. В. Лях // Філософські діалоги’2009. Виміри людського буття: логіка, методологія, семіотика культури : за матеріалами конференції до 75-річчя М. В. Поповича // Зб. наук. праць. – К. : 2009. – С. 124–143.
115. Макінтайр Е. Після чесноти: дослідження теорії моралі / Е. Макінтайр. – К. : Дух і Літера, 2002. – 436 с.
116. Маклюен М. Средство коммуникации есть сообщение / М. Маклюен // Понимание медиа: внешнее расширение человека. – М. : Жуковский «Канон-пресс-Ц», «Кучково-поле», 2003. – 464 с.
117. Малахов В. Етика спілкування / В. Малахов. – К. : Либідь, 2006. – 400 с.
118. Марк Аврелий. Наедине с собой. Размышления / Марк Аврелий. – Киев – Черкассы, Сollegium Artium Ing. Ltd, РИЦ «Реал», 1993. – 146 с.
119. Марков Б. В. После оргии. Предисловие / Б. В. Марков // Бодрийяр Ж. Америка. – СПб. : "Владимир Даль", 2000. – С. 5–64.
120. Марков Б. Человек в эпоху масс-медиа. (Символы эпохи Internet). Послесловие / Б. Марков // Информационное общество: Сб. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 453–507.
121. Марков Б. В. Философская антропология. Очерки истории и теории / Б. В. Марков. – СПб. : «Лань», 1997. – 380 с.
122. Маркс К. К критике гегелевской «Философии права». Введение / К. Маркс // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. : в 9 т. – М. : Государственное издательство политической литературы, 1955. – Т. 1. – С. 414–429.
123. Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года / К. Маркс // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Изд 2-е. – М. : Издательство политической литературы, 1974. – Т. 42. – С. 44–174.
124. Маркузе Г. Одновимірна людина. Дослідження ідеології розвинутого індустріального суспільства / Г. Маркузе // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К. : Либідь, 1996. – С. 87–134.
125. Маркузе Г. Эрос и цивилизация / Г. Маркузе. – К. : «ИСА», 1995. – 352 с.
126. Марсель Г. Опыт конкретной философии / Г. Марсель. – М. : «Республика», 2004. – 224 с.
127. Матвеев Д. А. Феномен одиночества и проблема нарушения коммуникации: социально-философский аспект : автореф. на соиск. уч. ст. канд. филос. наук : спец. 09.00.11 «Социальная философия» / Д. А. Матвеев. – Новосибирск, 2008. – 30 с.
128. Мей Р. Смисл тревоги [Електронний ресурс] / Р. Мей. – М. : Независимая фирма "Класс", 2001. – Режим доступу до книги: http://psylib.kiev.ua/
129. Мень А. В. История религии : в 2 т. / А. В. Мень. – М. : Издательская группа «ФОРУМ–ИНФРА-М», 2001. – Т. 1. – 216 с.
130. Мень А. В. История религии: В поисках Пути, Истины и Жизни. Истоки религии. – М. : Фонд им. Александра Меня, 2001. – Т.1. – 428 с.
131. Мень А. В. История религии: В поисках Пути, Истины и Жизни. – В 7 т. –М. : Издательство "Слово", 1992. – Т.4. – 271 с.
132. Мид М. Одиночество, самостоятельность и взаимозависимость в контексте культуры / М. Мид // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровский]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 98–113.
133. Микешина Л. А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: учеб. пособие / Л.А. Микешина. — М. : Прогресс-Традиция: МПСИ: Флинта, 2005. — 464 с.
134. Миюскович Б. Одиночество: междисциплинарный поход / Миюскович Б. // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровский]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 52–87.
135. Мовчан М. Самотність як полівекторний феномен: філософсько-антропологічний дискурс / М. Мовчан // Філософські обрії. – 2008. – № 20. – С. 124–137.
136. Моисеев Н. Информационное общество / Н. Моисеев // Информационное общество: Сб. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 428–451.
137. Нейсбит Дж. Высокая технология, глубокая гуманность: Технологии и наши поиски смысла / Дж. Нейсбит. – М: ACT: Траюиткнига, 2005. – 381 с.
138. Нечаев А. В. Модальность одиночества [Електронний ресурс] / А. В. Нечаєв // Вестник СамГУ. 2006. – №5/1 (45). – Режим доступу до статті: http://mary1982.narod.ru/modal.html
139. Нечаев А. В. Онтология одиночества: Рассуждение о природе человеческого одиночества / А. В. Нечаев. – Самара: Изд-во «Самарский университет», 2004. – 282 с.
140. Ницше Ф. Так сказал Заратустра. Книга для всех и для никого / Ф. Ницше. – Х. : Фолио, 1999. – 572 с.
141. Нуреева Р. К. Духовное одиночество: опыт социально-философского исследования : автореф. дис. на соиск. уч. ст. канд. филос. наук : спец. 09.00.11 «Социальная философия» / Р. К. Нуреева. – Уфа, 2006. – 19 с.
142. Оноприенко В. И. Глобальное сетевое общество и национальная наука / В. И. Оноприенко // Вісник Нац. авіац. ун-ту. Серія: Філософія. Культурологія: Збір. наук. праць. – К. : НАУ-друк, 2007. – № 1(5). – С. 42–46.
143. Ороховська Л. А. Світова спільнота в контексті глобалізаційних процесів: філософсько-історичний та соціокультурний аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Л. А. Ороховська. – К., 2008. – 20 с.
144. Ортега-и-Гассет Х. Эссе на эстетические темы в форме предисловия / Х. Ортега-и-Гассет // Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры. – М. : Искусство, 1991. – С.93–112.
145. Ортега-и-Гассет Х. Musicalia / Х. Ортега-и-Гассет // Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры. – М. : «Искусство», 1991. – С. 163–175.
146. Ортега-и-Гассет Х. Человек и люди / Х. Ортега-и-Гассет // Ортега-и-Гассет Х. Избранные труды. – М. : Издательство «Весь Мир», 2000. – С. 480– 698.
147. Палама Г., архієп. Солунский. Про священнобезмовників / Григорій Палама, архієпископ Солунський // Добротолюбіє: в 5 т. – К. : Видавничий дім Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009. – Т.5. – С. 273–329.
148. Паскаль Б. Мысли / Б. Паскаль. – М. : Изд-во имени Сабашниковых, 1995. – 480 с.
149. Платон. Пир / Платон // Платон. Избранные диалоги. – М. : Издательство «Художественная литература», 1965. – С. 118–185.
150. Перлман Д. Теоретические подходы к одиночеству / Д. Перлман, Л. Е. Пепло // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровский]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 152–168.
151. Пепло Л. Одиночество и самооценка / Л. Пепло, М. Мицели, Б. Мораш // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровский]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 169–191.
152. Покровський Н. Е. Высшие законы Генри Девида Торо / Н. Е. Покровский // Торо Г. Д. Высшие законы. – М. : Республика, 2001. – С. 5–31.
153. Покровский Н. Е. Универсум одиночества: социологические и психологические очерки / Н. Е. Покровский // Н. Е. Покровский, Г. В. Иванченко. – М. : Университетская книга, Логос, 2008. – С. 63–75, 189–192.
154. Покровский Н. Е. Человек, одиночество, гуманизм / Н. Е. Покровский // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровский]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 5–20.
155. Полисаєв О. П. Архітектоніка сучасного міфу: Монографія / О. П. Полисаєв. – Тернопіль: Астон, 2008. – 336 с.
156. Поппер К. Открытое общество и его враги / К. Поппер. – К. : Ника-Центр, 2005. – Т. 2. – 800 с.
157. Пузанова Ж. В. Философия одиночества и одиночество философа [Електронний ресурс] / Ж. В. Пузанова. – Режим доступу до статті: http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/182204.html
158. Рамінес Х. Л. Homo instrumentalis. Роздуми (не лише песимістичні) про панування технології і відмову людини від свободи / Х. Л. Рамінес // Рамінес Х. Л. Поновлення риторики як основа громадянства і освіти. – К. : «Смолоскип», 2008. – 91 с.
159. Рассел Д. Измерение одиночества / Д. Рассел // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровский]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 192–226.
160. Рахшимир П. Джон Гэлбрейт. Пророк «нового индустриального общества» [Електронний ресурс] / П. Рахшимир. – Режим доступу до статті: http://www.nk.perm.ru/articles.php?newspaper_id=373&article_id=9632&content_type=rubrics
161. Рашидова Т. Р. Феномен «толпы одиноких» в современной молодежной среде [Електронний ресурс] / Т. Р. Рашидова. – Режим доступу до статті: http://www.zpu-journal.ru/e-zpu/2009/1/Rashidova/
162. Решетников М. М. Неочевидный образ будущего: модель и реальность / М. М. Решетников // Чеснокова Т. Ю. Постчеловек. От неандертальца до киборга. – М. : Алгоритм, 2008. – С. 160–174.
163. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре / Г. Риккерт. – М. : Республика, 1998. – 413 с.
164. Рікер П. Ідеологія та утопія / П. Рікер. – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2005. – 386 с.
165. Рогова Е. Е. Проблемная область одиночества в современном обществе [Електронний ресурс] / Е. Е. Рогова. – Режим доступу до статті:
http://dom-hors.ru/issue/pep/6-2010-1/rogova.pdf
166. Рубинствайн К. Одиночество в двух городах Северо-Востока / К. Рубинствайн, Ф. Шейвер // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровский]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 320–342.
167. Руссо Ж.–Ж. Прогулки одинокого мечтателя / Ж.–Ж. Руссо // Руссо Ж.-Ж. Избранное: Исповедь. Прогулки одинокого мечтателя. – М. : ТЕРРА, 1996. – С. 535– 619.
168. Садлер У. А. От одиночества к аномии / У. А. Садлер, Т. Б. Джонсон // Лабиринты одиночества / [Сост. Н. Е. Покровский]. – М. : Прогресс, 1989. – С. 21–51.
169. Сакутин В. А. Топология вины и проблема одиночества в фундаментальной онтологии Хайдеггера [Електронний ресурс] / В. А. Сакутин. – Режим доступу до статті: http://institut.smysl.ru/article/sakutin.php
170. Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. Нарис феноменології онтології / Ж-П. Сартр. – К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 854 с.
171. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм / Ж-П. Сартр // Сумерки богов / [Cост. и общ. ред. А. А. Яковлева]. – М. : «Политиздат», 1989. – C. 319–344.
172. Святий Августин. Сповідь / Святий Августин. – К. : Основи, 1999. – 319 с.
173. Семенов В. С. О перспективах человека в ХХІ столетии / В. С. Семенов // Вопросы философии. – 2005. – № 9. – С. 26–37.
174. Сідоріна Є. В. Філософія антропології ісихастської практики / Є. В. Сідоріна // Вісник НАУ. Серія: Філософія. Культурологія. – 2010. – № 2 (12). – С.103–108.
175. Сорокин П. А. Социальная и культурная динамика: Исследование изменений в Больших системах искусства, истины, этики и общественных отношений / П. А. Сорокин. – СПб. : РХГИ, 2000. – 1056 с.
176. Старцев А. И. Генри Торо и его Уолден / А. И. Старцев // Торо Г. Д. Уолден, или жизнь в лесу. – М. : Изд-во Академии Наук СССР, 1962. – С. 213–230.
177. Степанова Е. А. Теория секуляризации Ч. Тейлора [Електронний ресурс] / Е. А. Степанова. – Режим доступу до статті: http://www.ihist.uran.ru/index/ru/conf/211
178. Степин В. С. Философская антропология и философия науки / В. С. Степин. – М. : Высшая школа, 1992. – 191 с.
179. Тейлор Ч. Джерела себе. Творення новочасної ідентичності / Ч. Тейлор. – К. : Дух і Літера, 2005. – 696 с.
180. Тейлор Ч. Етика автентичності / Ч. Тейлор. – К. : Дух і літера, 2002. – 128 с.
181. Тиллих П. Динамика веры / П. Тиллих // Тиллих П. Избранное. Теология культуры. – М. : Юрист, 1995. – С. 132–215.
182. Тиллих П. Теология культуры / П. Тиллих / Тиллих П. Избранное. Теология культуры. – М. : Юрист, 1995. – С.236–395.
183. Тихонов Г. М. Феномен одиночества в творчестве Эриха Фромма [Електронний ресурс] / Г. М. Тихонов // Вестник ТИСБИ. – 2000. – № 3. – Режим доступу до статті: http://tisbi.ru/science/vestnik/2000/issue3/26.html
184. Торо Г. Д. Уолден, или жизнь в лесу / Г. Д. Торо // Торо Г. Д. Высшие законы. – М. : "Республика", 2001. – С. 57–258.
185. Тоpчинов Е. А. Религии мира: опыт запредельного. Психотехника и трансперсональные состояния / Е. А. Торчинов. – СПб. : Центр "Петеpбypгское Востоковедение", 1998. – 384 с.
186. Тоффлер Е. Третя хвиля / Е. Тоффлер. – К. : Вид. дім «Всесвіт», 2000. – 480 с.
187. Турен А. Повернення дієвця / А. Турен. – К. : «Альтерпрес», 2003. – 320 с.
188. Уваров М. С. Религиозная антропология в ситуации постмодерна [Електронний ресурс] / М. С. Уваров. – Режим доступу до статті: http://library.by/portalus/modules/philosophy/print.php?subaction=showfull&id=1109310155&archive=0217&start_from=&ucat=&
189. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 400 с.
190. Чеснокова Т. Постчеловек – потери и приобретения / Т. Чеснокова // Чеснокова Т. Постчеловек. От неандертальца до киборга. – М. : Алгоритм, 2008. – С. 225–271.
191. Федотова В. Г. Факторы ценностных изменений на Западе и в России / В. Г. Федотова // Вопросы философии. – 2005. – №11. – С. 3–23.
192. Фльорко Л. Я. Самотність людини як проблема сучасної європейської філософії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук : спец. 09.00.05 «Історія філософії» / Л. Я. Фльорко. – Л. : 2006. — 16 с.
193. Фоменко А. М. Виміри гуманізму: історико-філософський аналіз / А. М. Фоменко // Вісник національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. Зб. наук. пр. – № 1 (13). – К. : НАУ, 2011. – с. 80–83.
194. Фоменко А. Н. Социальные измерения личности в «радикальном гуманизме» Э. Фромма / А. Н. Фоменко // Вісник національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. Зб. наук. пр. – № 1 (11). – К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2010. – С. 64–68
195. Фромм Э. Бегство от свободы / Э. Фромм. – М. : Академический Проект, 2008. – 354 с.
196. Фромм Э. Душа человека / Э. Фромм // Фромм Э. Душа человека. – М. : Республіка, 1992. – С. 13–108.
197. Фромм Э. Искусство любить / Э. Фромм // Фромм Э. Душа человека. – М. : Республика, 1992. – С. 109–178.
198. Фромм Э. Ради любви к жизни / Э. Фромм. – М. : ООО «Фир