Буцикін Єгор Сергійович. ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕТИЧНОГО : Буцыкин Егор Сергеевич. ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНО-АНТРОПОЛОГИЧЕСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕ ЭТИЧНОГО Butsykin Yegor Sergeevich. TRANSCENDENTAL AND ANTHROPOLOGICAL SUBSTANCE OF ETHICAL

Краткое описание

Буцикін Єгор Сергійович. Назва дисертаційної роботи: "ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕТИЧНОГО"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
БУЦИКІН ЄГОР СЕРГІЙОВИЧ

УДК 141.319 .8:130.2:17.018.1
ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
ЕТИЧНОГО
Спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія,
філософія культури
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Науковий керівник
Приходько Володимир Володимирович
кандидат філософських наук, доцент
Київ 2016
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
2
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………….с.3
1. Теоретико-методологічні засади класичної філософської антропології
(М. Шелер, Г. Плеснер, А. Ґелен)….………………………………………..с.10
1.1. Трансформація методологічної настанови філософської антропології
на прикладі філософій М. Шелера, Г. Плеснера та А. Ґелена…………....с.12
1.2. Підваження теоретико-методологічних засад класичної філософської
антропології у трансцендентальних антропологіях О. Больнова та Т. Ренча.
Методологічний принцип «відкритого питання»……………………………с.56
Висновки до першого розділу………………………………………………с.77
2. Антропологічні засади етичного: філософсько-антропологічний
аналіз……………………………………………………………………………с.82
2.1. Стосунок conditio humana та досвіду етичного у класичній
філософській антропології…………………………………………………….с.82
2.2. Стосунок conditio humana та досвіду етичного у трансцендентальній
антропології…………………………………………………………………с.111
Висновки до другого розділу………………………………………………..с.125
3. Філософсько-антропологічний аналіз фундаментальної ситуації
людського існування…………………………………………………………с.128
3.1. Горизонтальна конституція первинного світу: аналіз засобами
трансцендентальної антропології……………………………………………с.128
3.2. Просторовість як екзистенційний факт: антропологічна
концептуалізація феномену етизації людського простору………………..с.157
3.3. Добро як метафора від «простору укриття». Етичне оцінювання як
переживання позиціювання у просторі іншого живого тіла…….…..……с.168
3.4. Філософсько-антрополгічне обґрунтування проектів справедливого
влаштування співжиття………………………………………………………с.181
Висновки до третього розділу………………………………………………с.194
Висновки………………………………………………………………………с.196
Список використанних джерел………………………………………………с.202
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
3
ВСТУП
Актуальність та доцільність проблеми антропологічного
обґрунтування досвіду етичного зумовлена станом сучасної філософської
антропології, у якій недостатньо прояснений стосунок conditio humana та
етичної сфери дійсності. Поряд із цим, слід вказати на імпліцитний
дисбаланс між етичним та антропологічним у проектах як філософської
антропології, так і практичної філософії.
Примат етичного над антропологічним принаймні виявляється у двох
способах філософування. По-перше, це спроби розбудови універсалістської
етики, яка спирається на теоретико-методологічне припущення самоданості
блага у етичних інтуїціях. Серед цих досліджень, передусім можна
виокремити роботи таких філософів як: М. Гартман, Ч. Тейлор, Е. Штайн, М.
Шелер.
По-друге, ідеться про проекти комунікативної етики як спроби подолати
суб’єктцентричну, монологічну настанову у практичній філософії
спираючись на концепт інтерсуб’єктивності: К.-О. Апель, Ю. Габермас. Ці
підходи потребують трансцендентально-антропологічного обґрунтування
умов можливості досвіду етичного та комунікаційної нормативності
відповідно.
Примат антропологічного над етичним спричиняє появу принаймні
трьох підходів у проясненні умов можливості досвіду етичного. Перший
підхід, в якому витискається етична сфера в онтичну царину і, в такій спосіб,
накладається заборона на розбудову філософії моралі. Серед представників
подібних досліджень слід назвати Л. Вітґенштайна, М. Гайдеґера, Е. Гусерля.
Другий підхід, який торкається розбудови, якщо не плюралістичної етики, то
вже точно не універсальної етики. Він спирається на розуміння людини як
недосконалої істоти (Mängelwesen), яка нескінченно і завжди невдало
намагається компенсувати свою неповноцінність. Форми актуальної
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
4
компенсації схоплюються у цілому як культура, остання є моментальною
проекцією актуального способу переживання екзистенційних обставин. До
такого підходу належать, передусім, Г. Арендт, А. Ґелен, Г. Плеснер. У
третьому підході мова йде про рецепцію теоретико-методологічної настанови
класичної філософської антропології у трансцендентальній філософії.
Остання, спираючись на феноменологічну філософію, розуміє
антропологічне як сукупність екзистенційної фактичності людського життя,
як границю цього життя, яке постає у дії, спрямованій на благо. Отже, етичне
збігається з антропологічним, що призводить до етичного універсалізму. У
цьому підході слід виокремити проекти філософської антропології О.
Больнова та Т. Ренча.
Звернення до проблеми трансцендентально-антропологічного
обґрунтування етичного відповідає сучасному стану філософськоантропологічних досліджень. Особливо, з огляду на трансформацію
теоретико-методологічної настанови класичної антропології (М.Шелер,
Г.Плеснер, А.Ґелен) у межах трансцендентальної антропології О. Больнова та
Т. Ренча. Адже філософська антропологія, яку розуміють як негативну або
компенсаторну антропологію, постає потужним засобом для збалансування
стосунку між етичним і антропологічним, отже дає можливість уникнути як
етичного універсалізму, так і етичного плюралізму.
Філософська антропологія як проект обґрунтування гуманітарного
пізнання, з одного боку, постає реабілітацією Кантової критичної філософії, з
іншого боку, – спробою підваження її домагань у межах філософії
романтизму і філософії життя. Отже, для того, щоб окреслити тло теоретикопрактичних розвідок філософської антропології, слід зауважити на
дослідженнях таких філософів, як А. Бергсон, Й. Гердер, В. Дильтай, Ґ.
Зимель, І. Кант, Ф. Ніцше.
У філософських дослідженнях ХХ і ХХІ століття до проблеми
особливого становища людини у світі (conditio humana) зверталися такі
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
5
найбільш видатні науковці, як Г. Блюменберґ, К. Ґірц, Е. Касирер, К. ЛевіСтрос, А. Портман, Е. Ротгакер, З. Фройд.
Серед сучасних українських досліджень просторового повороту у
пізнавальних підходах, а також умов можливості досвіду і розуміння, слід
наголосити, передусім, на іменах таких дослідників, як А. Богачов,
В. Кебуладзе, А. Лой, Т. Лютий, М. Мінаков, В. Приходько, В. Терлецький,
Л.Шашкова.
До найбільш значущих вітчизняних досліджень у царині філософської
антропології належать роботи таких філософів, як Є. Андрос, М. Булатов,
В. Козловський, В. Табачковський, Н. Хамітов, О. Холох.
Проблематика практичної філософії, етики, філософії моралі, а також
філософії дії та активності набула найбільшого розвитку у дослідженнях
таких сучасних українських філософів, як Т. Аболіна, А. Баумейстер, М.
Бойченко, А. Єрмоленко, А. Лактіонова, І. Маслікова, О. Павлова, М. Рогожа,
О. Шинкаренко, Т. Ящук.
Великий обсяг напрацювань у царині філософської антропології та
практичної філософії, що засвідчує зацікавленість до цієї проблематики, як
закордонних філософів, так і вітчизняних дослідників, ще раз підкреслює її
значущість та актуальність. Утім, відсутність філософсько-антропологічного
обґрунтування досвіду етичного у межах компенсаторної трансцендентальної
антропології стає необхідною умовою запропонованого дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі теоретичної і практичної філософії у
межах комплексної програми наукових досліджень Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного розвитку
України в умовах світових процесів глобалізації» і науково-дослідної роботи
філософського факультету НДР № 11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні та
політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства».
Мета дослідження – розкрити антропологічні засади етичного в умовах
потрійної трансформації філософського знання: просторового повороту
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
6
(spatial turn), предметного розширення поля філософської антропології та
зсуву в стосунку між антропологічним і етичним.
Реалізація поставленої мети вимагає виконання таких завдань:
окреслити вихідне поле (класичної) філософської антропології;
прояснити трансформаційні процеси у філософсько-антропологічному
знанні;
уточнити зміни у стосунку між антропологічним і етичним;
вказати оптимальну теоретичну позицію у філософській антропології
для аналізу засад етичного;
розкрити умови можливості етичного у світлі сучасного spatial turn.
Об’єкт дослідження: трансформаційні процеси у філософськоантропологічному знанні як загальна умова перегляду стосунку між
антропологічним і етичним.
Предмет дослідження: антропологічні засади етичного як результат
обґрунтування (фундаментального показу) у трансцендентальній
антропології.
Методи дослідження. У дослідженні використані методи, звернення до
яких обумовлюється характером об’єкту та предмету, що розглядалися.
Теоретико-методологічна частина дослідження спирається на
загальнонаукові методи аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення
досліджуваної проблеми, а також головні методи сучасної
трансцендентальної антропології, а саме – антропологічної редукції та
трансцендентального обґрунтування. Методологічне підґрунтя дослідження
зумовлене складністю та гетерогенністю досліджуваної проблеми. Протягом
роботи залучалися історичний, порівняльно-історичний, біографічний,
герменевтичний методи. Застосування історичного методу передбачає
об’єктивний підхід до накопичення первинних даних, отриманих на підставі
аналізу першоджерел та критичної літератури.
З огляду на об’єкт та предмет дослідження доцільним було застосування
міждисциплінарного підходу, який дозволив поєднати здобутки таких
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
7
дисциплін, як філософська антропологія, філософія культури, психоаналіз,
етика, феноменологія.
Наукову новизну визначають мета, предмет та завдання дослідження.
Вона полягає у тому, що вперше у вітчизняній філософії здійснюється
дослідження антропологічних засад етичного засобами трансцендентальної
компенсаторної антропології. Розглядається конститутивний зв'язок conditio
humana та етичного.
У результаті вирішення поставлених у дослідженні завдань
обґрунтовано положення, що мають ознаки наукової новизни, а саме:
Вперше:
проаналізовано стосунок між антропологічним та етичним у класичній
філософській антропології. Виявлено основні розбіжності в обґрунтуванні
умов можливості досвіду етичного у класичних проектах філософської
антропології, серед яких слід виділити примат етичного над теоретичним у
феноменологічній етиці М. Шелера та домінування антропологічного над
етичним у етиці А. Ґелена.
розглянуто конститутивний стосунок переживання людського простору
та сфери етичного. З позиції компенсаторної антропології людина постає
недоконаною істотою, яка задля виживання використовує гетерогенний
простір як структуру первинних дій. Сукупність цих дій концептуалізується у
поняттях «етизації» або «позиціювання».
досліджено методологічні можливості трансцендентальної антропології
як проекту компенсаторної філософської антропології для аналізу етичного.
Виокремлено теоретико-методологічну настанову трансцендентальної
антропології як оптимальну позицію в обґрунтуванні етичного.
продемонстровано, що застосування методу антропологічної редукції
до сенсу висловлювань про влаштування спільного життя, дозволяє
прояснити підстави їхнього розуміння та прийняття.
Отримали подальший розвиток:
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
8
дослідження горизонтальної структури первинного світу як
комплексної єдності екзистенційних фактів людського існування. Зокрема,
подальшого розвитку набули прояснення таких життєвих форм, як
«просторовість», «тілесність» та «мовність».
Удосконалено:
розуміння основних засад теоретико-методологічної настанови
філософської антропології у межах трансцендентально-антропологічної
рецепції класичних проектів філософської антропології.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою,
здійсненою на матеріалах філософій О. Больнова та Т. Ренча, а також
доробку представників класичної філософської антропології, поряд з
роботами їхніх критиків та сучасників. Висновки і положення новизни
одержані самостійно. Десять публікацій за темою дисертаційного
дослідження є одноосібними.
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у здійснені
прояснення конститутивного стосунку conditio humana та етичного. Ця
проблема неопрацьована у вітчизняних дослідженнях із філософії. У
висновках автор дослідження обґрунтовує необхідність збалансування
стосунку антропологічного та етичного межах філософської антропології
задля розширення понятійного та методологічного апарату сучасної
філософської антропології та філософії культури. Матеріали дослідження
можуть бути використані при підготовці та викладанні таких нормативних
курсів, як філософська антропологія, філософія культури, культурологія,
етика, естетика, теорія пізнання тощо. Розвідки трансцендентальної
антропології у просторі етики можуть викликати інтерес не лише у фахівців
зі згаданих дисциплін, але і в широкого кола зацікавлених громадян, адже
результати подібного дослідження можуть стати практичними регулятивами
у розв’язанні сучасних проблем.
Апробація результатів роботи. Основні результати дисертаційного
дослідження доповідалися на щорічних наукових конференціях «Дні науки
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
9
філософського факультету» у 2013, 2014 і 2015 рр. (м. Київ, Національний
університет імені Тараса Шевченка), на Міжнародному молодіжному
науковому форумі «Ломоносов – 2013» (Росія, м. Москва, Московський
державний університет імені М. В. Ломоносова, 2013), на Міжнародній
науково-практичній конференції «Пріоритети сучасних суспільних наук в
трансформаційних умовах» (м. Львів, Львівська фундація суспільних наук,
2015).
Публікації. Впровадження результатів дисертаційного дослідження
здійснено у формі десяти публікацій: 5 статей, які вміщені у фахових
наукових виданнях України (одна із них має наукометричний статус); 5 тез,
опублікованих у збірниках матеріалів конференцій.
Структура та обсяг дисертаційної роботи обумовлені специфікою
дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями
дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів (8 підрозділів), висновків та списку літератури, який налічує 185
найменувань, з яких 60 англійською і німецькою мовами. Повний обсяг
дисертації – 217 сторінок (основна частина – 201 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ
У цьому дослідженні було здійснено трансцендентально-антропологічне
обґрунтування засад етичного в умовах потрійної трансформації
філософського знання: просторового повороту, предметного розширення
поля філософської антропології і зсуву в стосунку між антропологічним і
етичним.
Актуальність дослідження визначається тим, що у сучасній
філософській антропології стосунок conditio humana та досвіду етичної сфери
дійсності залишається недостатньо проясненим. Імпліцитний дисбаланс між
антропологічним та етичним породжує апорії у розумінні онтологічного
статусу досвіду етичного, що виявляється у двох підходах до його
тлумачення: етичного універсалізму та етичного плюралізму.
З огляду на це, постає актуальним трансцендентально-антропологічне
обґрунтування етичного як спроби збалансування стосунку антропологічного
та етичного.
Класична філософська антропологія виникає на початку ХХ століття як
методологічний проект обґрунтування гуманітарного знання. З одного боку,
вона є реконцептуалізацією Кантової критичної філософії, яка відповідає на
питання про умови можливості досвіду взагалі. З іншого боку, філософська
антропологія спирається на ідею розітненості волі та уявлення, що вказує на
її теоретичний зв'язок із філософією життя. Поряд із цим, великої значущості
для артикуляції теоретико-методологічної настанови філософської
антропології набуває її полеміка із аналітичною психологією З. Фройда.
Отже, філософська антропологія як критика пізнання виходить із тези
про те, що пізнавальні спроможності нашого Духа не є універсальними
здатностями будь-якої розумної істоти, але вони укоріненні в
антропологічному. Останнє розуміють як сукупність екзистенційної
фактичності людського буття, що схоплюється у понятті conditio humana.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
197
Класична філософська антропологія убачає підставу особливого
становища людини у світі, передусім – у її тілесній будові. Гранично
редуковані інстинкти, довгий постембріональний період, прямоходіння та
інші біологічні особливості людської істоти відкривають для неї можливість
предметного досвіду і свободи волі. Утім, слід сказати, що філософська
антропологія М. Шелера постає непослідовною у своїй теоретикометодологічній настанові. Передусім, про компенсаторну антропологію М.
Шелера коректно вести мову, лише, з огляду на загальні домагання автора
підважити критичну філософію І. Канта, особливо у тих місцях, де М.
Шелеру ідеться про укоріненість чистих форм споглядання в
антропологічному. А саме порожній простір, у філософській антропології М.
Шелера можливий лише завдяки тілесній слабкості людини, яка виявляється
у надлишку почутів. Останій розуміють як принципову непов’язаність
людської волі із об’єктами довкілля, на відміну від тваринної волі, яка
віднаходить свої об’єкти миттєву у колі життя. Цей надлишок людина
переживає як невідворотну нереалізованість, певну порожнечу власної душі,
саме вона постає порожнечею такої чистої форми споглядання як «простір».
Утім, можливість досвіду етичного у філософській антропології М Шелера
прояснюються у некомпенсаторний спосіб. Отже, для М. Шелера людина
існує у розриві функційної єдності зовнішньої і внутрішньої природної
системи, який перш за все, виникає, з огляду на діяльність (дереалізацію)
Духа, але слід наголосити також на компенсаторних поясненнях, про які
йшлося вище. Становлення теоретико-методологічної настанови
філософської антропології як компенсаторної філософії відбувається вже у
«Ступені органічного та людина» Г. Плеснера, проте завершеної форми ця
настанова набуває у науковій (прагматичній) антропології А. Ґелена.
Трансцендентальна антропологія продовжує дослідження екзистенційної
фактичності людського життя, передусім – спираючись на методологічну
настанову феноменологічної філософії – вона розуміє цю фактичність як
антропологічне тло будь-якого досвіду. Екзистенційна фактичність – це
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
198
сукупність принципових випадковостей, які постають підставами для
розумного розгортання будь-якого досвіду. З огляду на це, слід сказати, що
практична розумність у трансцендентальній антропології концептуалізується
як загальна функційна відповідність життєвих звершень значливим для
кожної практики рисам люського існування.
Наслідуючи класичній філософській антропології, трансцендентальна
антропологія розуміє людину як істоту, яка, на відміну від тварини, не має
біологічного сенсу життя, отже змушена діяти у принципово інакший ніж
тварина спосіб. Адже структуру діяння тварини можна локалізувати у
природному, вона схоплюється як біохімічна єдність потягів та їхніх цілей.
Людина ж розгортає структуру свого діяння у самій дії, яка спрямована на
виживання. До елементів цієї структури належать такі екзистенційні факти,
як «природна підтриманість», «тілесність», «просторовість», «часовість»,
«ситуаційність», «потенційність», «соціальність» та інші. Ця фактичність
складає горизонтальну конституцію людського світу. Екзистенційна
фактичність тотального світового горизонту постає комплексною структурою
значливих випадковостей, які неможливо вивести із окремого факту
людського життя, чи звести до якоїсь із екзистенційних обставин. Таке
розуміня має важливе методологічне значення для трансцендентальної
антропології, адже з огляду на нього, будь-які прояснення окремого
екзистенційного факту мають висвітлювати і всі інші факти людського
існування. Ця настанова артикулюється у методологічному принципі
трансцендентальної антропології, який вказує на те, що прагматично
неможливо покинути первинний світ. Як ми показали у дослідженні, він
чинний як для теоретичної, так і для практичної царини людського життя.
Людський світ переживається як ґраниця людського існування. Культура
постає вираженням актуального способу переживання цієї ґраниці.
Сукупність неусувної екзистенційної фактичності складає тотальний
горизонт людського світу. Поряд із цим, характер переживання окремих
частин тотального горизонту, який виражається у певній тілесній
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
199
конфігурації, виявляє сукупності непохитних обставин практичного
здійснення – локальний світовий горизонт. До такої практичної
екзистенційної фактичності належать структури стилізованих людських
просторів, а такоє структури практик.
У досліджуваних проектах філософської антропології присутній
імпліцитний дисбаланс між етичним та антропологічним. Це призводить до
появи двох способів прояснення умов можливості досвіду етичного. У
філософській антропології М. Шелера етичне домінує над антропологічним.
Через це, умовою досвіду етичного постає існування інтуїцій
(феноменологічного споглядання), у яких схоплюються цінності та порядок
їхньої градації. Поряд із цим, значущі розрізнення у аналітиці становища
людини у світі також спираються на етичні убачання. Отже, етика М. Шелера
не спирається на філософську антропологію, а його філософія людини
розгортається на метафізичному тлі персоналістської етики. Саме це не
дозволяє його антропології постати сповна компенсаторною, але така
трансформація методологічної настанови філософської антропології та
стосунку етичного і антропологічного відбувається вже у Г. Плеснера та А.
Ґелена. У цих проектах антропологічне домінує над етичним. Останнє
розуміють як гетерогенний простір людських життєвих звершень,
розрізнення якого укоріненні в антропологічному. Для компенсаторної
антропології етична сфера дійсності постає вже у найпершій людській дії, до
якої людина змушена недоконаністю свого існування. Етичне є тим, у чому
долається, компенсуєть загрозливість людського життя, воно постає певним
видом конкретної звичаєвості. Утім, форми габітуалізованих практик
спираються на особливості природного, теоретичного та практичного
ландшафту життєвих звершень. Отже, ідеться про етичний плюралізм, за
якого значущість тої чи тої форми узвичаєння спирається на силу актуальних
інститутів.
За такого стану речей, виявляється неможливим обґрунтувати
доцільність будь-якої форми інституційно-влаштованої практики. У
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
200
класичному Ґеленовому компенсаторному підході до проблеми умов
можливості етичної сфери дійсності, може ітися про універсалізм на рівні
загальних умов збереження людяності, як того, що долає принципову
потворність людської істоти. Адже життя людини, яке перебігає поза
інституційними формами практики, з огляду на людську недоконаність, – не
є тваринним життям, саме тому, що людина ніколи і не була твариною. Бути
твариною означає мати біологічний сенс життя, якого людина позбавлена від
початку. Як ми побачили, етичний плюралізм такого штибу приховує
декілька великих небезпек. По-перше, виявляється неможливим
обґрунтувати доцільність того чи того актуального інституту, разом із тим,
порушення інституційного влаштування практик убачається небезпечним,
отже, такий підхід схиляє до певної консервативної настанови, про яку
зазначає, як ми показали у цьому дослідженні, сам А. Ґелен. По-друге, постає
неможливим відповісти на питання про умови погодження інституційних
форм практики між віддалиними культурами.
У трансцендентальній антропології стосунок етичного та
антропологічного набуває найбільшого дисбалансу. Етичне розуміють як
антропологічну структуру успішних практик взагалі. Отже, етичне збігається
з антропологічним, а це викликає неможливість обґрунтування умов
можливості досвіду етичного як досвіду різного. Адже те, що суперечить
антропологічному або етичному, розуміють як ірраціональне. З огляду на це,
слід зазначити, що етичний універсалізм у філософській антропології
можливий не лише за умови домінування етичного над антропологічним, але
й навпаки. Вочевидь, будь-які редукції антропологічного до етичного або
етичного до антропологічного призводять до встановлення
універсалістського підходу в етиці. Своєю чергою, плюралістичний підхід у
антропологічній етиці спирається на свідому відмову від розбудови філософії
моралі. Наприклад, А. Ґелен відмовляється від використання понять «етика»
чи «мораль» для того, щоб, на перший погляд, уникнути релятивізму, але у
такий спосіб філософ позбавляється саме універсалізму. Адже, як ми
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
201
показали, антропологічний редукціонізм завжди призводить до етичного
універсалізму.
Отже, оптимальна позиція для аналізу засад етичного, у якій можливо
уникнути як встановлення універсальної етики, так й етичного плюралізму, –
це позиція трансцендентально-антропологічного обґрунтування етичного.
Трансцендентальна антропологія як компенсаторна філософська
антропологія досліджує горизонтальну конституцію первинного світу як
екзистенційну фактичність людського буття. Актуальний характер
переживання цієї фактичності або ґраниці виражено у мові, емпіричній
позиційності (тілесній конфігурації). Останні є цариною досліджень
категоріальної етики, вони є предметом етичної оцінки та приводом для
етичних орієнтацій. Однак, причина оцінки укорінена у антропологічному,
отже, прихована від такого дослідження. Антропологічне та етичне постають
онтологічним та онтичним виміром людського буття відповідно. Такий
підхід може стати плідним у спробах прояснити умови можливості досвіду
етичного як досвіду різного.