ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ У ФІЛОСОФІЇ ДАВНЬОГО КИТАЮ: ПАРАДИГМИ ОСЯГНЕННЯ : ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ОБРАЗОВАНИЯ В ФИЛОСОФИИ ДРЕВНЕГО КИТАЯ: ПАРАДИГМЫ ПОСТИЖЕНИЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БОЙЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

УДК: 1(091):321.1(315)

ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ У ФІЛОСОФІЇ ДАВНЬОГО
КИТАЮ: ПАРАДИГМИ ОСЯГНЕННЯ

Спеціальність 09.00.05. – історія філософії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук

Науковий консультант:
Аляєв Геннадій Євгенович
доктор філософських
наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
ВСТУП 4
Розділ 1. Теоретико-методологічна та джерельна база дослідження специфіки державотворення у філософії Стародавнього Китаю 15
1.1. Огляд літератури за темою дисертації 15
1.2. Теоретичні та методологічні основи дослідження 36
Розділ 2. Особливості вчення про державотворення в стародавньому Китаї 66
2.1. Сутність і зміст державотворення в умовах стародавності 67
2.2. Міфи про утворення держави й перших предків-правителів Китаю в історичній обробці Конфуція (на матеріалі "Книги Змін","Книги пісень" та "Книги історій") 83
Розділ 3. Основи державотворення в філософії засновників конфуціанства 95
3.1. Освіта й виховання як фундаментальні принципи державотворення у вченні Конфуція 95
3.2. Учення про етику й ритуал як основу життєдіяльності держави (Конфуцій, Мен Цзи, Сюнь Цзи) 169
Розділ 4. Спроби державотворення на основі легістської та моїстської ідеологій в Давньому Китаї 245
4.1. "Усезагальна любов" й "всезагальна користь" як основоположні принципи державотворення школи моїстів 245
4.2. Легізм про три основи життя держави 312
Розділ 5. Конфуціанство як остаточний синтез філософії китайського державотворення 361
5.1. Взаємообумовленість етичного і соціального в філософії державотворення Давнього Китаю 361
5.2. Формування єдиної суспільствоцентричної китайської ідеології на основі конфуціанства 375
Висновки 388
Список використаних джерел 390

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження специфіки державотворення в країнах Давнього Сходу зумовлена як причинами, пов’язаними з відповідними суспільно-політичними процесами в Україні, так і специфікою історико-філософського вивчення цього періоду розвитку філософської думки. Щодо першої групи причин слід зазначити, що, за умови подолання вузького європоцентрованого підходу, надзвичайно вигідною буде можливість скористатися багатим досвідом державотворення Китаю. Адже, за часів становлення державності, тут створювалися та випробовувались відповідні концепції в умовах усієї країни або локальних царств. Це був унікальний період, коли філософські вчення і вчення мудреців здійснювали прямий вплив на суспільне життя і був сформований той досвід, що використовувався цією та суміжними країнами протягом двох тисячоліть.
У кожну історичну епоху в різних культурах виникає власне розуміння сутності процесів державотворення, що й знаходить відображення в філософсько-політичних ученнях тієї чи іншої епохи або культури. Важливо простежити процес формування і становлення філософії державотворення, починаючи з філософії Стародавності, зокрема Давнього Сходу, проаналізувати історичні метаморфози суспільної свідомості, що уможливило б глибше розуміння природи сьогочасних реалій державотворення, а також аналіз і оцінку всесвітніх інтеграційних процесів.
Дослідження філософії державотворення Давнього Сходу важливе ще й тому, що сучасний світ за своєю суттю не є біполярним або однополярним: він багатополярний. І потрібно враховувати, що деякі елементи системи західної ліберальної демократії є не просто неприродними для східних країн, але й неприпустимими. Саме тому дослідження феномену державотворення в умовах Давнього Китаю є надзвичайно важливим для розуміння політичної і культурної ідентичності країн цього регіону.
Ця проблематика становить безперечну актуальність і для сучасної української філософії, в межах якої переосмислюються ціннісні орієнтири і соціально-культурні засади державотворення. Проте, на жаль, доводиться констатувати нечисленність українських історико-філософських сходознавчих досліджень цієї тематики, не кажучи вже про відсутність історико-філософського аналізу становлення філософії державотворення в умовах Давнього Китаю. Адже саме положення України між Заходом і Сходом передбачає подолання суто європоцентрованого підходу і врахування багатоваріантного розуміння культурно-політичних реалій сучасного світу. Лише такий підхід має застосовуватись у розробці стратегії прогресивного соціально-політичного та культурного руху України.
Дослідження феномену державотворення у філософії Давнього Китаю важливе ще й з позицій аналітичного переосмислення його філософської спадщини в сучасному світі. Взагалі можна виокремити три основних підходи щодо дослідження давньокитайської філософії. Їх виробили Китай, Західний світ і Росія. В Китаї власні стародавні філософські вчення здебільшого розглядаються з позиції більш ніж двохтисячолітньої традиції. Це, безумовно, не могло не призвести до створення усталеної, класичної версії викладу цих учень, яка, на жаль, включає в себе забагато міфів та легенд. Російська синологія, що має вже власну поважну традицію, значною мірою схильна просто притримуватись класичної версії розуміння давньокитайських учень, запозиченої у Китаї. Тому й не дивно, що більшість досліджень російської синології мають описовий, а не аналітичний характер. Сучасні європейські синологічні дослідження, хоча й мають аналітичний характер, проте теж не змогли уникнути певної хиби. Це пов’язано з тим, що вивченням філософських та релігійних вчень багатьох країн Сходу довгий час займались виключно представники різних християнських конфесій, наприклад, орден єзуїтів. Саме тому розуміння і витлумачення східних учень часто виходили досить специфічними. Переклад і розуміння багатьох ключових термінів стилізувався ними під європейсько-християнський понятійний ряд, тим самим відбувалася фактична підміна понять. Усе це й утворює необхідність нових неупереджених аналітичних розвідок давньокитайських учень, зокрема при дослідженні специфіки державотворення у філософії Китаю періоду Чжань Го.
Захід традиційно відчуває стійкий інтерес до давньої китайської філософії, особливо до конфуціанства. Проте, аналіз рецепції конфуціанства в Європі XVI–XX ст. показує, що й досі Захід принципово не готовий вести на рівноправній основі діалог з конфуціанською, і ширше – з незахідними цивілізаціями. При такому діалозі абсолютно не враховуються культурні, економічні і політичні реалії країн Сходу, а нав'язуються свої уявлення, що сформувалися в лоні західноєвропейської цивілізації. Подолання негативного образу Китаю взагалі і філософії Давнього Китаю зокрема в західноєвропейській гуманітарній науці є важливим кроком на шляху подолання залишків європоцентризму і розбудови рівноправного діалогу по лінії СхідЗахід. В першу чергу, йдеться про подолання гегеліанського і веберівського дискурсів в сучасних історико-філософських дослідженнях, присвячених аналізу філософії Давнього Китаю, зокрема конфуціанства.
Особливо актуальним є дослідження політичної культури Давнього Китаю нині, коли ми спостерігаємо бурхливий розвиток економіки цієї країни. Цікавим є сам факт гармонічного поєднання традиційної політичної культури та новітніх досягнень світового прогресу, винятковий досвід дбайливого збереження національної традиції при високому розвитку техніки, все більшої інтеграції у світову економіку і комунікативну мережу.
З часів епохи просвітництва цивілізація Китаю була дивовижним прикладом засвоєння культурних і наукових досягнень Заходу, що відбувалося без втрати власної культурної самобутності. Як зазначав Вольфганг Бауер, Китай і досі відчуває надзвичайно сильний вплив минулого, але незважаючи на подібність проблем старого Китаю і сучасності, він гаряче прагне звільнитися від старого. Але це звільнення зовсім не означає його повного заперечення. Це лише спроба осмислити нове на базі традиційного. Такий підхід особливо характерний для політичної культури сучасного Китаю, який й досі зберігає свою унікальність. Традиції, що прийшли з глибокої старовини, і зараз залишились актуальними. В полеміці сучасних китайських ідеологів і мислителів відображаються дискусії й суперечки мудреців періоду Чжань Го. Особливе місце в них займають, як і раніше, конфуціанство, моїзм та легізм.
Тому актуальність теми дослідження обумовлена не лише зростаючим інтересом представників західної культури до східної, у тому числі і до китайської філософської традиції, але і завданням культурного самовизначення, що стоїть перед філософами сучасного Сходу. В останні десятиліття XX ст. проблема розуміння глобального значення конфуціанської традиції, а також її взаємодії із західноєвропейською філософією стала центральною у творчості провідних китайських мислителів. Паралельні процеси засвоєння західної філософської традиції в Китаї і розгляду китайської філософії носіями західної культури сприяли самопізнанню китайської філософії і спонукали її до використання західного методологічного і понятійного інструментарію. Глибинні проблеми сучасної китайської філософії пов'язані з пошуком оптимального поєднання консервативного підходу, що успадкував духовно-філософські традиції, та її оновлення з використанням досягнень західних теорій.
Зв’язок роботи з науковими темами, програмами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної теми філософського факультету №11БФ04101 «Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є реконструкція традиції осмислення проблем державотворення у філософії Давнього Китаю, виявлення умов формування єдиної державної ідеології Китаю на основі конфуціанства, її основних концептуальних втілень, загальної специфіки та міри актуальності.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення ряду взаємопов’язаних дослідницьких завдань:
– визначити витоки формування філософії державотворення у стародавніх вченнях Китаю, виявити зв’язок тогочасних державотворчих процесів з цими ученнями;
– охарактеризувати ступінь спорідненості фундаментальних принципів державотворення, запропонованих основними філософськими школами Давнього Китаю;
– довести упередженість європоцентричного витлумачення значення вчення Конфуція й його особистості для китайської філософії зокрема й розвитку китайського соціуму загалом;
– розкрити специфіку філософії державотворення у вченні Конфуція, виявити значення, згідно цього вчення, освіти й виховання для існування держави;
– з’ясувати роль учнів і послідовників Конфуція у формуванні філософії державотворення конфуціанства, зокрема дослідити значення вчень Мен-цзи та Сюнь-цзи стосовно концепції Небесного мандата на управління Піднебесною;
– розкрити специфіку філософії державотворення легізму, показати значення вчення Шан Яна про три основні принципи в управлінні державою для обґрунтування загальної ідеології школи фа-цзя;
– уточнити значення основоположних принципів філософії моїзму для теорії і практики державотворення;
– з’ясувати роль вчення моїстів щодо «суспільного договору», котрий, на думку моїстів, ліг у основу розбудови держави; прослідкувати спільні риси й відмінність їх концепції від поглядів європейських просвітників щодо суспільного договору;
– встановити зв’язки між основними філософськими вченнями Давнього Китаю, показати їх взаємозалежність, виявити особливу роль у цьому конфуціанства.
Об’єктом дослідження виступає філософія Китаю періоду Чжань Го, зокрема конфуціанство, легізм та моїзм.
Предметом дослідження є концепції державотворення філософів і мудреців Давнього Китаю.
Теоретико-методологічну основу дослідження складає поєднання принципів історико-філософського, історичного і компаративістського підходів, які дають змогу розкрити основні етапи формування філософії державотворення у стародавніх ученнях Китаю. Серед основних методологічних принципів, на які спирався автор, слід назвати насамперед принципи об’єктивності та неупередженості аналізу, принцип критичного осмислення досліджуваного матеріалу, принцип логічної послідовності викладу та аргументованості основних положень, а також інші наукові принципи, які складають основу наукових досліджень в галузі історії філософії.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на фундаментальних ідеях теоретиків світової та української історико-філософської науки, працях сучасних вітчизняних науковців, зокрема тих, в яких аналізуються проблеми методології історико-філософських досліджень (Г. Аляєв, І. Бичко, В. Горський, С. Кримський, С. Куцепал, В. Лях, Є. Причепій, В. Шинкарук, В. Ярошовець), конкретні питання, пов’язані з аналізом давньокитайської філософії (А. Бичко, Г. Бокал, Г. Гіоргадзе, К. Жоль, В. Михайлов, А. Усик). Таким чином, залучення широкого масиву праць теоретичного і методологічного характеру дозволило визначити основні методологічні напрями дисертаційної праці, та дотримуватись вимог історико-філософської розвідки в ході дослідження специфіки державотворення у філософії Давнього Китаю.
Серед основних методів, які дозволили реалізувати сформульовану в дисертації мету маємо назвати наступні: системний (він став базисом для цілісного дослідження концептуалізації феномену державотворення в загальній системі соціально-політичних творів представників філософії Китаю періоду Чжань Го), історико-філософської реконструкції (з його допомогою було досліджено як послідовність та головні закономірності розвитку філософії державотворення Давнього Китаю в її історичному контексті, так і специфічну теоретичну позицію представників окремих філософських напрямів щодо проблеми державотворення), структуралістський (він використовувався в процесі визначення основних ідей та понять, а також структурних зв’язків між ними, які застосовувались представниками класичної китайської філософії періоду Чжань Го при визначенні засад теорії державотворення), компаративний (дозволив здійснити порівняння різних теоретико-методологічних підходів та концепцій у тлумаченні держави в працях представників класичної китайської філософії періоду Чжань Го), герменевтичний (використовувався при аналізі змісту текстів конкретних філософів, а також для встановлення специфіки розуміння сутності держави в дослідженнях представників класичної китайської філософії періоду Боротьби Царств). Кожен з цих методів застосовувався для вирішення конкретних дослідницьких завдань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в межах вітчизняної історії філософії здійснено комплексне дослідження феномену державотворення та його основних інтерпретацій в філософії Давнього Китаю, що дозволило по-новому осмислити класичну модель висвітлення соціально-політичних питань у межах протиставлення західної та східної філософських традицій, розкрити нові аспекти складного процесу формування і розвитку східної філософії загалом.
У результаті дослідження обґрунтовано низку положень, що характеризуються науковою новизною:
Вперше:
доведено, що основні філософські вчення Давнього Китаю, котрі займались соціальною проблематикою (конфуціанство, легізм, моїзм), з одного боку, постали як версії синтезу філософських ідей щодо суспільного ладу і держави, представлених у китайській міфології (природність зверхності правителів щодо підлеглих, Небо як джерело влади тощо), класичних китайських літературних текстах (таких як «Книга змін» («І-цзін»), «Книга історії» («Ши-цзін») тощо), а також у повчаннях та творах засновників філософських шкіл (Конфуція, Мо Цзи, Шан Яна тощо), а з іншого боку – сформували основні державотворчі принципи, що безпосередньо впроваджувались в управлінській сфері багатьох царств імператорської династії Чжоу;
– встановлено, що основою конфуціанства щодо сутності державотворення виступає вчення Конфуція про основоположне значення освіти й виховання для існування держави. Відповідно, всі положення конфуціанства щодо розбудови й існування держави, які традиційно розглядались як основоположні (етико-соціальне вчення Конфуція), є похідними й вторинними щодо його вчення про освіту й виховання. Етичне вчення, норми ритуалу, концепція виправлення імен Конфуція виступають як внутрішнє наповнення його вчення про освіту й виховання;
– з історико-філософських позицій проаналізовано специфіку державотворчої проблематики конфуціанства у працях учнів і послідовників Конфуція, зокрема Мен-цзи та Сюнь-цзи. Доведено, що вчення про Волю Неба і похідну від нього концепцію Небесного мандата на управління Піднебесною було ретельно розроблено вже за часів Мен-цзи та Сюнь-цзи. Продемонстровано, що в межах шкіл давньокитайської філософії відбувалась постійна дискусія стосовно проблем розбудови й існування держави. Доведено, що саме ретельна праця учнів і послідовників Конфуція з обґрунтування і впровадження його ідей в суспільному житті дозволила реалізуватись потенціалу конфуціанства;
– доведено, що підхід Конфуція, застосований ним для обґрунтування державотворчих принципів через розкриття фундаментального значення освіти й науки для виникнення й розвитку держави, дозволив врешті конфуціанству зайняти позицію єдиного ідеологічного лідера Китаю до початку ХХ ст. При цьому саме такий підхід дозволив конфуціанству включити в своє вчення найбільш дієві й життєздатні аспекти двох інших учень. Висунуто гіпотезу, що ця особливість конфуціанства в певний час дала змогу країнам, що ґрунтувались на конфуціанській ідеології (Китай, Японія, Корея) адекватно сприйняти цінності західного суспільства й відібрати серед них придатні для себе;
Уточнено, що:
– конфуціанство, легізм, моїзм, незважаючи на різні погляди щодо розбудови й існування держави й постійні ідеологічні суперечки між ними, мали глибоку внутрішню спорідненість, пов’язану з тим, що всі вони займались розв’язанням типових для того часу соціальних проблем. Серед останніх чільне місце займає розколотість імперії Чжоу на окремі, фактично незалежні й самодостатні царства й абсолютне засилля аристократичних родів в управлінні цими царствами;
– у європейській та російській синології, тією мірою, якою вони обстоюють європоцентричні теоретичні позиції, нерідко хибно трактувалось вчення Конфуція, а також значення його особистості для китайської філософії зокрема й розвитку китайського соціуму загалом. Конфуція слід розглядати не просто як одного з багатьох мислителів Китаю, чи навіть як засновника специфічної релігії з поміж інших релігій, а як Великого Учителя, котрий ґрунтовно змінив соціальні основи і китайського етносу, і багатьох оточуючих народів. Вплив учення Конфуція на цей регіон актуальний і дотепер;
– принципи філософії моїзму, якими виступають усезагальна любов і усезагальна користь, виступають як основоположні для завдань державотворення і, водночас, ґрунтуються на особливому, принципово відмінному від конфуціанського витлумаченні сутності й волі Неба. Небо у моїзмі носить характер всеблагого божества, що опікується добробутом кожної істоти. Відповідно, правитель (в першу чергу) і кожна окрема людина мають обирати Небо за приклад у своїй діяльності;
Набуло подальшого розвитку:
– положення, що легістське вчення про державотворення на основі всезагальної первинності закону (школа фа-цзя), спирається загалом на три основні принципи, викладені у філософії Шан Яна, а саме – послаблення родової знаті, ведення війни й підтримки землеробства. Вперше розкривається внутрішній зв’язок даосизму й легізму, зокрема через витлумачення особливості ролі правителя у державі;
З нових позицій:
– проаналізовано вчення моїстів щодо «суспільного договору», котрий ліг в основу розбудови держави. Доведено, що на відміну від європейських мислителів доби Просвітництва, котрі переважно абстрактно зображали час укладання суспільного договору, Мо-цзи виходив з огляду чітких історичних реалій китайської давнини.
Теоретичне і практичне значення дослідження. Результати дослідження мають допомогти більш глибокому розумінню специфіки розвитку філософії Стародавності Сходу, дозволять побудувати більш повну й широку історико-філософську панораму ґенези філософії державотворення Стародавнього Китаю, осмислення природи співвідношення людини та держави, в якій знаходять свою основу властиві саме цій культурі форми державного та суспільного управління. Отримані в ході дисертаційного дослідження результати матимуть науково-теоретичне й навчально-методичне значення. Представлений в роботі матеріал можна використовувати для вдосконалення курсів з історії філософії Стародавнього Сходу, а також підготовки спецкурсів для студентів та аспірантів філософських факультетів вищих навчальних закладів України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Всі опубліковані праці дисертанта за темою докторської дисертації (монографія, розділи в колективних монографіях, статті і тези) написано без співавторів.
Апробація результатів дослідження здійснена при обговоренні на кафедрі історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Важливі для роботи узагальнення були оприлюднені під час участі автора в Міжнародних та Всеукраїнських наукових конференціях: «Дні науки філософського факультету» (м. Київ, 2009–2011 рр.); Щорічних всеукраїнських наукових конференціях Київського інституту бізнесу та технологій (м. Київ, 20052007 рр.); «Філософські читання пам’яті Івана Бойченка» (м. Київ, 20092010 рр.) Окремі результати дисертаційного дослідження були використані автором під час читання лекційних курсів у Центрі гуманітарної освіти НАН України з теми: «Історія зарубіжної філософії», а також в ході проведення семінарських занять з цієї дисципліни для аспірантів інститутів НАН України.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у монографії «Класичні вчення про державу в філософії Китаю періоду Чжань Го» (13 др. арк.). З теми дисертації опубліковано: 21 стаття у фахових виданнях та 10 тез, виданих за результатами участі автора у наукових і науково-практичних конференціях.
Кандидатська дисертація на тему «Співвідношення природного та людського як проблема давньокитайської філософії (порівняльний аналіз даоської та конфуціанської інтерпретацій)» була захищена у 2000 році, її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувались.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, які об’єднують 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації складає 389 сторінок. Список використаних джерел займає 27 сторінок і містить 294 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках репрезентовано теоретичні підсумки роботи щодо реконструкції традиції осмислення проблем державотворення у філософії Давнього Китаю та щодо виявлення умов формування єдиної державної ідеології Китаю на основі конфуціанства, а також щодо основних її концептуальних втілень.
1. Лише конфуціанство, моїзм та легізм серед усіх філософських шкіл Давнього Китаю, котрі виникли у період Чжань Го, створили повноцінні вчення щодо виникнення й розбудови держави та суспільного управління. Це були унікальні й цілком самостійні вчення про державу, котрі відразу пройшли випробовування політичною практикою.
2. Незважаючи на різні погляди щодо розбудови й існування держави та постійні ідеологічні суперечки між цими вченнями, вони мали глибоку внутрішню спорідненість, що походить зі спільного історико-міфологічного підґрунтя та потреби відновлення політичного механізму вертикалі влади, котра на той час була повністю порушена в державі.
3. Фактично й зараз російська та європейська синологія не оцінюють вчення Конфуція і його вплив на розвиток китайської цивілізації належною мірою. Між тим, саме його вчення заклало основи життя китайської та суміжних цивілізацій на декілька його тисячоліть.
4. Особливої уваги набуває дослідження ідей Конфуція про освіту й виховання, оскільки саме вони були основоположними для його розуміння сутності утворення та існування держави. Інші елементи вчення Конфуція в цьому сенсі виступають лише як внутрішнє наповнення. Саме такий підхід дозволив конфуціанському Китаю успішно долати всі кризи, і адекватно сприймати норми й цінності інших культур.
5. Вчення про Волю Неба та Небесний мандат на управління, котре виникло на початку існування Чжоуської династії, хоча й не було ґрунтовно розроблене Конфуцієм, але й не було ним відкинуте. Це дозволило його учням і послідовникам ретельно розробити його протягом декількох наступних сторіч. Врешті це вчення здійснило вплив на життя всіх країни Далекого Сходу, і навіть Київської Русі (за часів монголо-татарського нашестя)
6. Легістське вчення про державотворення, розбудоване на основі всезагальної первинності закону, зазнало суттєвої трансформації за часів свого розвитку. Три жорсткі основоположні принципи життя держави, запропоновані Шан Яном в класичній версії легізму, були доповнені вченнями Шень Бу-хая та Хань Фей-цзи, котрі стверджували необхідність політичних маневрів та прихованої політики правителя. Це знаменувало собою початок злиття легізму з іншими тогочасними китайськими вченнями.
7. Вчення про всезагальну любов і всезагальну користі в моїзмі, засноване на відмінному від конфуціанства витлумаченні Волі Неба, виступило обґрунтуванням моїстської версії утворення системи державного управління. Ці принципи, пом’якшені вченням Мен-цзи, зрештою знайшли своє відображення в єдиній державній ідеології, сформованій конфуціанством.
8. Саме вчення моїстів про договірну природу утворення держави, котре репрезентує одну з перших спроб обґрунтування концепції «суспільного договору», дозволило їм обґрунтовувати власний меритократичний тип державного управління.
9. Лише на завершальному етапі існування Чжоуської династії Китаю, в епоху великої суспільної кризи, виникли ті філософські вчення, котрі й задали вектор розвитку всієї китайської цивілізації аж до нашого часу. Більш того, ці вчення (причому не тільки конфуціанство) значною мірою вплинули на розвиток держав всього далекосхідного регіону. Фактично можна стверджувати, що ця епоха виявилась (за К. Ясперсом) вісьовою для Китаю й оточуючих країн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамов В. А. История философии Китая: истоки, основные этапы развития, современность [Текст]. / В. А. Абрамов, Н. А. Абрамова. – Чита: ЧитГТУ, 1997. – 204 с.
2. Абрамова Н. А. Политическая культура Китая: традиции и современность [Текст]. / Н. А. Абрамова. – М.: Муравей, 2001. – 319 с.
3. Абрамова Н. А. Традиционная культура Китая и межкультурное взаимодействие: (социально-философский аспект) [Текст]. / Н. А. Абрамова. –Чита: ЧитГТУ, 1998. – 303 с.
4. Алексеев В. М. Китайская литература. Избранные труды [Текст]. / В. М. Алексеев. – М.: Наука, 1978. – 595 с.
5. Алексеев В. М. Наука о Востоке [Текст]. / В. М. Алексеев. – М.: Наука, – 1982. – 536 с.
6. Алексеев В. М. Рабочая библиография китаиста: Книга руководств для изучающих язык и культуру Китая [Текст]. / В. М. Алексеев. – СПб.: БАН; Альфарет, 2010. – 504 с.
7. Алексеев В.М. Советская синология // Алексеев В.М. Наука о Востоке: Статьи и документы. – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1982. – 535 с.
8. Алимов И. А., Ермаков М. Е., Мартынов А. С. Срединное государство. Введение в традиционную культуру Китая [Текст]. / И. А. Алимов, М. Е. Ермаков, А. С. Мартынов. – М.: Муравей, 1998. – 288 с.
9. Альтернативные пути к ранней государственности / Под ред. Н. Н. Крадина и В. А. Лынша. – Владивосток: Дальнаука, 1995. – 267 с.
10. Артхашастра или Наука политики; [Текст] [Перевод с санскрита. Издание подготовил В.И.Кальянов]. – М. Наука, 1993. – 796 с., – (Серия " Литературные памятники ").
11. Атеисты, материалисты, диалектики древнего Китая. Ян Чжу, Лецзы, Чжуанцзы (VI-IV вв. до н.э.); [Текст] [Вступительная статья, перевод и комментарии Позднеевой Л. М.]. – М.: Наука, 1967. – 404 с
12. Бамбуковые страницы: Антология древнекитайской литературы; [Текст]. [Пер. с древнекит., сост., ст. И. С. Лисевича]. – М.: Наука. АО Астра семь, 1994. – 415 с.
13. Баранов И. Г. Верования и обычаи китайцев [Текст]. / И. Г. Баранов; [Сост. К. М. Тертицкий]. – М.: Муравей-Гайд, 1999. – 303 с.
14. Барфилд Т. Дж. Опасная граница: кочевые империи и Китай (221 г. до н. э. — 1757 г. н. э.) [Текст]. / Т. Дж. Барфилд; [Пер. с англ. Д.В.Рухлядева, В.Б.Кузнецова; науч. ред. и предисл. Д.В.Рухлядева]. – СПб.: Факультет филологии и искусств СПбГУ; "Нестор-История", 2009. – 488 с, – (Серия "Nomadica").
15. Берлев О. Д. Источниковедение истории Древнего Востока [Текст]. / О. Д. Берлев, А. А. Вигасин. – М . :Высш. шк., 1984. – 392 с.
16. Беседы и суждения Конфуция [Текст]. – СПб.: ООО "Изд. "Кристалл", 1999. – 1120 с. – (Б-ка мировой лит.)
17. Бичко А. К. Історія філософії [Текст]. : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / А. К. Бичко, І. В. Бичко, В. Г. Табачковський. – К. : Либідь, 2001. – 408 с.
18. Бичко А. Феномен української інтелігенції: спроба екзистенційного дослідження [Текст]. / А. Бичко, І. Бичко // Психологія і суспільство. – 2010. – № 1. – С. 8-64.
19. Бичурин Н. Я. Китай в гражданском и нравственном состоянии [Текст]. / Н. Я. Бичурин; [ научн. ред. К.М. Тертицкий]. – М.: Восточный дом, 2002. – 432 с.
20. Бичурин Н. Я. Статистическое описание Китайской империи [Текст]. / Н. Я. Бичурин; [научн. ред. К.М. Тертицкий]. – М.: Восточный дом, 2002. – 464 с.
21. Бодце Д. Мифы древнего Китая [Текст]. / Д. Бодце. – М.: Наука, 1977. – 489 с.
22. Бойченко О.І. «Вісьовий» час: давньокитайська версія епохи Чжань Го [Текст]. / О.І. Бойченко // Філософські діалоги: випуск 5 – Київ, 2011 – Інститут філософії НАН України – С.163-174
23. Бойченко О.І. «Всезагальна любов» (цзяньай), як основоположний принцип державотворення в філософії моїзму [Текст]. / О.І. Бойченко // Гілея – Київ, 2011 – 44 випуск; С. 381-387
24. Бойченко О.І. Буття людини як проблема філософії стародавнього Сходу [Текст]. / О.І. Бойченко; [Розділ колективної монографії]. – Буття людини у суспільстві: відносини, спілкування, духовність: історико-філософський ракурс: монографія. – Київ.: Промінь, 2010 – С. 99-168
25. Бойченко О.І. Виховання шляхетних мужів як основа розбудови ідеальної держави у вченні Конфуція [Текст]. / О.І. Бойченко // Політологічний вісник – Київ, 2011. – випуск 54 ¬– С. 75-84
26. Бойченко О.І. Вчення про злу сутність людської природи у філософії Сюнь-Цзи як основа розбудови принципу справедливого соціуму [Текст]. / О.І. Бойченко – Гілея – Київ, 2010. Вип. 31. – С. 259-267
27. Бойченко О.І. Вчення про три основоположні чинники державного управління у філософії легізму [Текст]. / О.І. Бойченко // Мультиверсум. – Київ, 2010 Випуск 90. – С. 136-146
28. Бойченко О.І. Держава заради держави: зародження філософії легізму [Текст]. / О.І. Бойченко // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка – Київ, 2011. – С. 105-114
29. Бойченко О.І. Застосування принципів даосизму у вченні легістів епохи Чжань Го [Текст]. / О.І. Бойченко – Гілея – Київ, 2011. 46 випуск. – С. 446-452
30. Бойченко О.І. Значення розуміння соціального буття людини у філософії Мен-Цзи для створення ним особливої концепції держави [Текст]. / О.І. Бойченко // Гілея – Київ, 2009. Вип. 25. – С.220-230
31. Бойченко О.І. Історія філософії як основа формування плюралістичного світогляду [Текст]. / О.І. Бойченко // Наукові і освітянські методології та практики / Ред. кол.: В.П. Андрущенко, В.А. Рижко (гол. ред.), С.Б. Кримський та ін. – К.: ЦГО НАН України, 2003. – С. 240-250
32. Бойченко О.І. Освіта як шлях творення особистості та державотворення згідно вчення Конфуція [Текст]. / О.І. Бойченко – Політологічний вісник – Київ, 2011. – випуск 51 ¬– С. 7-24
33. Бойченко О.І. Основи давньокитайського державотворення [Текст]. / О.І. Бойченко – Філософські проблеми гуманітарних наук. – Київ, 2010 – Випуск 18. Філософські читання пам’яті Івана Бойченка «Людина. Історія. Соціум». – С. 32-38
34. Бойченко О.І. Природа людини як проблема цивілізаційної філософської антропології (на матеріалах давньокитайської філософії) [Текст]. / О.І. Бойченко // [Розділ колективної монографії]. – Цивілізація: динаміка і структура: Монографія. – К: Купріянова, 2003. – С. 340-414
35. Бойченко О.І. Релігійно-етичні засади cоціально-політичного буття людини у давньоіндійській філософії [Текст]. / О.І. Бойченко // Мультиверсум. – Київ, 2009 – Випуск 85. – С. 42-52
36. Бойченко О.І. Філософія суспільства і людини давнього Китаю [Текст]. / О.І. Бойченко // Філософські проблеми гуманітарних наук: альманах – Київ 2004. –.Випуск № 1-2 – С.92-98
37. Бойченко О.І. Філософська антропологія: давньокитайська версія (спроба формулювання історико-типологічного підходу) [Текст]. / О.І. Бойченко – Філософія. Антропологія. Екологія 2001.-К.:Стилос, 2001 – 214 c.
38. Бойченко О.І. Формування культу знання у державницькій ідеології Китаю [Текст]. / О.І. Бойченко // Нова парадигма – Київ, 2011. – випуск 100 – С. 111-119Бокал Г.І. Принцип недіяння у філософській спадщині раннього даосизму [Текст]. / Г.І.Бокал – Гуманітарні студії. Збірка наукових праць. – К.: ВПЦ "Київський Університет", 2010. – с. 3-11
39. Бокль Г.Т. История цивилизации в Англии Бокля: В 2 т [Текст]. / Г.Т. Бокль; [Пер. А.Н. Буйницкого.- 2-е изд. Павленкова].- СПб.: Павленков, 1896.- 628 с.
40. Борох Л. Н. Конфуцианство и европейская мысль на рубеже 19-20 веков. Лян Цичао: теория обновления народа [Текст]. / Л. Н. Л. Н.Борох. М., Восточная литература, 2001. – 285 с.
41. Буров В. Г. Современная китайская философия [Текст]. / В. Г. Буров. – М.: Наука, 1980. – 310 с.
42. Быков Ф. С. Зарождение общественно-политической и философской мысли в Китае [Текст]. / Ф. С. Быков. – М.: Наука, 1966. – 240 с
43. Василенко И.А. Политические процессы на рубеже культур [Текст]. / И.А. Василенко. – М.: Эдиториал УРСС, 1998, –360 с.
44. Васильев К. В. Истоки китайской цивилизации [Текст]. / К. В. Васильев. – М.: Вост. Лит., 1998. – 319 с.
45. Васильев К. В. Планы Сражающихся царств. (Исследование и переводы) [Текст]. / К. В. Васильев. – М.: Наука, 1968. – 255 с.
46. Васильев Л. С. Аграрные отношения и община в древнем Китае [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: Наука, 1961. – 342 с.
47. Васильев Л. С. Древний Китай. В 3 томах. Т.1. Предыстория, Шан-Инь, Западное Чжоу (до 8 в. до н. э.) [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: Изд. фирма "Вост. лит-ра" РАН, 1995. – 379 с.
48. Васильев Л. С. Древний Китай. В 3 томах. Том 2. Период Чуньцю (VIII-V вв. до н. э.) [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: Изд. фирма "Вост. лит-ра" РАН, 2000. – 624 с.
49. Васильев Л. С. Древний Китай. В 3 томах. Том 3. Период Чжаньго (V-III вв. до н. э.) [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: Изд. фирма "Вост. лит-ра" РАН, 2006. – 680 с.
50. Васильев Л. С. История Востока. В 2 томах. Том 1 [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: Высшая школа, 2008., 512 с.
51. Васильев Л. С. История Востока. В 2 томах. Том 2 / Л. С. Васильев. – М.: Высшая школа, 2008., 576 с.
52. Васильев Л. С. История религий [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: КДУ; Харвест, 2008. – 792 с.
53. Васильев Л. С. Культы, религии, традиции в Китае [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: Наука, 1970. – 484 с.
54. Васильев Л. С. Проблемы генезиса китайского государства: формирование основ социальной структуры и политической администрации [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: Наука, 1983. – 368 с.
55. Васильев Л. С. Проблемы генезиса китайской мысли: формирование основ мировоззрения и менталитета [Текст]. / Л. С. Васильев. – М.: Наука, 1989. – 309 с.
56. Великий и загадочный И-цзин [Текст]. – Челябинск: Аркаим, 2004. – 416 с. – (Антология тысячелетий).
57. Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций / [Пер. с ит.]; Дж .Вико. – М., Киев: REEL-book, 1994. – 619 с.
58. Вильгельм Р., Вильгельм Г. Понимание “И цзин” [Текст]. / Р. Вильгельм, Г. Вильгельм – М.: Алетейа, 1998. – 207 с.
59. Виногродский Б. Б. Менеджмент в китайской традиции [Текст]. / Б. Б. Виногродский, В. Сизов. – М.: Экономист, 2007. – 255 с.
60. Виногродский Б. Китай. Знать. Понимать. Чувствовать. Книга 1 [Текст]. / Б. Виногродский. – М.: Издательство Антона Жигульского, 2008. – 240 с.
61. Виногродский Б. Китай. Знать. Понимать. Чувствовать. Книга 2 [Текст]. / Б. Виногродский. – М.: Издательство Антона Жигульского, 2008. – 240 с.
62. Вопросы истории Китая [Текст]. – М.: Издательство МГУ, 1981. – 184 с.
63. Все о Китае: культура, религия, традиции [Текст] [сост., гл. ред. Г. И. Царева]. – М.: Профит Стайл, 2008. – 608 с. – (Цивилизации).
64. Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии: В 3-х кн [Текст]. / Г.В.Ф. Гегель – СПб.: Наука,1994. – Кн.1. – 349 с.
65. Гельвальд Ф. Земля и ее народы: В 4-х т [Пер с нем.] [Текст]. / Ф. Гельвальд.- СПб.: изд-ие П.П. Сойкина, 1898.– Т.1 .– 402 с.
66. Гизо Ф.П.Г. История цивилизации в Европе / Пер. с фр [Текст]. / Ф.П.Г. Гизо – СПб.: Павленков, 1905. – 336 с.
67. Го Можо. Бронзовый век [Текст]. / Можо Го. – М.: Изд. иностр. лит., 1959. – 455 с.
68. Го Можо. Философы Древнего Китая: ("Десять критических статей") [Текст]. / Можо Го; [пер. с кит., общ. ред. и послесл. Н. Т. Федоренко]. – М.: Иностр. лит., 1961. – 737 с.
69. Го Можо. Эпоха рабовладельческого строя [Текст]. / Можо Го. – М.: Изд. иностр. лит., 1956. – 270 с.
70. Го юй (Речи царств).; [Текст] [Перевод с китайского, вступление и примечания В. С. Таскина]. М.: Наука, 1987., 472 с.
71. Голыгина К. И. Великий предел. Китайская модель мира в литературе и культуре (I—XIII вв.) [Текст]. / К. И. Голыгина – М.: ВЛ. 1995. –360 с.
72. Государство, армия и общество Древнего Египта – М.: Центрполиграф, 2008. – 400 с.
73. Государство в истории общества. К проблеме критериев государственности [Текст]. – М.: ИВ РАН, 2001. – 343 с.
74. Государство и общество в Китае; [Текст] [ответственный редактор – Делюсин Л. П.]. – М.: Наука, 1978. – 276 с.
75. Готлиб О. М. Основы грамматологии китайской письменности [Текст]. / О. И. Готлиб. – М.: ACT : Восток-Запад, 2007. – 284 с.
76. Гране М. Китайская мысль [Текст]. / М. Гране; [пер. с фр. В. Б. Иорданского ; общ. ред. И. И. Семененко]. – М.: Республика, 2004. – 526 с. – (Библиотека : Религия. Культура. Наука)
77. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства [2-е изд., перераб. и доп] [Текст]. / В.Г. Графский В.Г – М.: Норма, 2007. – 752 с.
78. Гринин Л. Е. Государство и исторический процесс. От раннего государства к зрелому [Текст]. / Л. Е. Гринин – М.: Либроком, 2010. – 368 с.
79. Гринин Л. Е. Государство и исторический процесс. Эпоха формирования государства [Текст]. / Л. Е. Гринин – М.: ЛКИ, 2011. – 370 с.
80. Гуадалупи Дж. Открытие Китая. Тайны Поднебесной империи [Текст]. / Дж. Гуадалупи. – М.: АСТ, ООО Астрель, 2004. – 336 с.
81. Гуревич А.Я. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе: Уч. пособие [Текст]. / А.Я. Гуревич – М.: Высшая школа, 1970. – 224 с.
82. Де Гроот Я. Я. М. Демонология древнего Китая; [Текст] [Пер. с англ. Р.В. Котенко]. – СПБ.: Изд. группа "Евразия", 2000. – 352 с.
83. Деопик Д. В. Гегемония и гегемоны по данным "Чуньцю" [Текст]. / Д. В. Деопик // Государство и общество в Китае. – М., 1978. – с. 11-20.
84. Джарылгасинова Р. Китай и Корея: в V до н.э. – III н.э [Текст]. / Р. Джарылгасинова // Китай и соседи: сб. статей. – М., 1970. – с. 84-100.
85. Драгункин А. Н., Котков К. А. Китай. Правда и вымыслы [Текст]. / А. Н. Драгункин, К. А. Котков. – СПб.: Умная планета, 2010. – 432 с.
86. Древнекитайская философия. Собрание текстов: В 2 т. – Т.1 [Текст]. – М.: Мысль, 1972. – 363 с.
87. Древнекитайская философия. Собрание текстов: В 2 т. – Т.2 [Текст]. – М.: Мысль, 1973. – 384 с.
88. Древнекитайская философия: Эпоха Хань; [Текст] [Сост. Ян Хиншун; вступ. ст. В. Г. Бурова]. – М.: Наука, 1990. – 522 с.
89. Древняя и современная культура Китая [Текст]. – М.: Прогресс, 1984. – 184 с.
90. Дубровская Д. В. Миссия иезуитов в Китае. Маттео Риччи и другие (1552–1775 гг.) [Текст]. / Д. В. Дубровская. – М.: Крафт+, Институт Востоковедения РАН, 2001. – 256 с.
91. Духовная культура Китая: Энциклопедия Том 1. Философия; [Текст] [Редакторы тома М. Л. Титаренко, А. И. Кобзев, А. Е. Лукьянов]. – М.: Восточная литература, 2006. – 727 с.
92. Духовная культура Китая: Энциклопедия Том 2. Мифология. Религия; [Текст] [Редакторы тома М. Л. Титаренко, Б. Л. Рифтин, А. И. Кобзев, А. Е., Лукьянов, Д. Г. Главева, С. М. Аникеева]. – М.: Восточная литература, 2007. – 869 с.
93. Духовная культура Китая: Энциклопедия Том 3. Литература. Язык и письменность; [Текст] [Редакторы тома М. Л. Титаренко, С. М. Аникеева, О. И. Завьялова, М. Е. Кравцова, А. И. Кобзев, А. Е. Лукьянов, В. Ф.]. – М.: Восточная литература, 2008. – 855 с.
94. Духовная культура Китая: Энциклопедия Том 4. Историческая мысль. Политическая и правовая культура; [Текст] [Редакторы тома М. Л. Титаренко, Л. С. Переломов, В. Н. Усов, С. М. Аникеева, А. Е. Лукьянов, А. И. Кобзев]. – М.: Восточная литература, 2009. – 935 с.
95. Дьяконов И. М. Переход к территориальному государству в Месопотамии // История Востока: В 6 т. Т. 1. Восток в древности. / под ред. В. А. Якобсона [Текст]. / Дьяконов И. М. – М.: Изд. фир-ма «Восточная лит-ра» РАН. С. 57–66
96. Евсюков В. В. Мифология китайского неолита: По материалам росписей на керамике культуры яншао [Текст]. / В. В. Евсюков. – Новосибирск: Наука, 1988. – 128 с.
97. Елисеев Д. История Китая. Корни настоящего [Текст]. / Д. Елисеев. – М.: Евразия, 2008. – 320 с.
98. Жерне Ж. Древний Китай [Текст]. / Ж. Жерне. – М.: АСТ; Астрель, 2004. – 160 с. – (Cogito, ergo sum: "Университетская библиотека")
99. Жюльен Ф. Путь к цели: в обход или напрямик. Стратегия смысла в Китае и Греции [Текст]. / Ф. Жюльен. – М.: Московский философский фонд, 2001. – 360 с.
100. Завадская Е. В. Культура Востока в современном западном мире [Текст]. / Е. В. Завадская. – М.: Наука, 1977. – 168 с.
101. Законы Ману; [Текст] [Перевод С.Д. Эльмановича, проверенный и исправленный Г. Ильиным]. – М.: Издательство восточной литературы, 1960. – 364с. – (Серия: Памятники литературы народов Востока.)
102. И цзин. “Книга перемен” и ее канонические комментарии / Перевод с китайского, предисловие и примечания В.М. Яковлева. – М.: ЯНУС-К, 1998. – 267с.
103. Иванов А. И. Материалы по китайской философии. Введение. Школа фа. Хань Фэй-цзы [Текст]. / А. И. Иванов. – СПб., 1912.
104. Из истории традиционной китайской идеологии: материалы и исследования; [Текст] [сост., отв. ред. О. Л. Фишман]. – М.: Наука, 1984. – 296 с.
105. Из книг мудрецов: Проза Древнего Китая. – М.: Художественная литература, 1987. – 351 с.
106. Илюшечкин В. П. Сословно-классовые общества в истории Китая [Текст]. / В. П. Илюшечкин. – М.: Наука, 1966. – 396 с.
107. Исаева М. В. Представление о мире и государстве в Китае в 3-6 вв. н. э. (по данным "нормативных историописаний") [Текст]. / М. В. Исаева. –М.: 2000. – 264 с.
108. История китайской философии; [Текст] [Пер с кит. В. С. Таскина; Ред. М. Л. Титаренко]. – М.: Прогресс, 1989. – 551 с.
109. История Китая [Текст]. – М.: Харвест, 2007. – 736 с.
110. История Китая с древнейших времен до наших дней [Текст]. – М.: Наука, 1974. – 534 с.
111. Історія філософії [Текст]. : підручник / КНУ ім.Т.Шевченка ; В.І.Ярошовець, І.В.Бичко, В.А.Бугров та ін.; За ред. В.І.Ярошовець. – К. : ПАРАПАН, 2002. – 774 с.
112. Календарные обычаи обряды народов Восточной Азии: годовой цикл [Текст]. – М.: Наука, 1989. – 360 с.
113. Карапетьянц А. М. Классический китайский язык вэньянь [Текст]. / А. М. Карапетьянц, Аошуан Тань. – М., 2001. – 432 с.
114. Каталог гор и морей (Шань хай цзин). – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1977. – 235 с.
115. Киндж Дж. Китай, который потряс мир [Текст]. / Дж. Киндж. – М.: АСТ, АСТ Москва, 2010. – 384 с.
116. Китай : история, культура и историография: сб. статей; [Текст] [отв. ред. Н. Ц. Мункуев]. – М. : Наука, 1977. – 248 с.
117. Китай и окрестности. Мифология, фольклор, литература; [Текст] [Сборник статей, посвященный 75-летию видного отечественного синолога академика РАН Б. Л.Рифтина]. – М.: РГГУ, 2010. – 640 с.
118. Китай: Традиции и современность; [Текст] [Сб. статей]. – М: Наука, 1976. – 335 с.
119. Китайская литература. Хрестоматия. Т. I. Разделы "Древность", "Средневековье" [Текст]. – М .: Учпедгиз, 1959. – 728 с.
120. Китайская философия // Антология мировой философии: В 4-х тт. – М.: Мысль,1969. – Т.1. Философия Древности и Средневековья. – Ч.1. – 407 c.
121. Китайская философия: Энциклопедический словарь [Текст]. – М: Мысль, 1994. – 573 с.
122. Китайские социальные утопии; [отв. ред. Л. П. Делюсин, Л. Н. Борох] [Текст]. – М.: Наука, 1987. – 312 с.
123. Классическое конфуцианство: Т.1. Конфуций Лунь юй; [Текст] [Пер., статья., коммент. А. Мартынова, И. Зограф]. – СПб.: Нева; M.: Олма-Пресс, 2000. – 381 с. – (серия "Мировое наследие")
124. Классическое конфуцианство: Т.2. Мэн цзы, Сюнь цзы; [Текст] [Пер., статья., коммент. А. Мартынова, И. Зограф]. – СПб.: Нева; M.: Олма-Пресс, 2000. – 205 с. – (серия "Мировое наследие")
125. Книга правителя области Шан: (Шан цзюнь шу) – 2-е изд., доп; [Текст] [пер. с кит., вступ. ст., коммент. и послесл. Л. Переломова]. – М.: Науч.-изд. центр "Ладомир", 1993. – 390 с. – (Памятники письменности Востока; 20).
126. Книга правителя области Шан; [Текст] [Перевод Л. С. Переломова]. – М.: Наука, 1968. – 351с.
127. Кобзев А. И. Учение о символах и числах в китайской классической философии [Текст]. / А. И. Кобзев. – М.: Восточная литература, 1993. – 432 с. – (История восточной философии).
128. Кобзев А. И. Философия китайского неоконфуцианства [Текст]. / А. И. Кобзев. – М.: Восточная литература, 2002. – 606 с. – (История восточной философии).
129. Конрад Н. И. Древнекитайская литература [Текст]. / Н. И. Конрад // История всемирной литературы. – М., 1983. – Т. 1. – с. 164-168.
130. Конрад Н. И. Запад и Восток: статьи [Текст]. / Н. И. Конрад. – М.: Наука, 1966. – 519 с.
131. Конрад Н. И. Избранные труды: Синология [Текст]. / Н. И. Конрад. – М.: Наука, 1977. – 624 с.
132. Конрад Н. И. Неопубликованные работы. Письма [Текст]. / Н. И. Конрад; [Составители М.Ю.Сорокина, А.О.Тамазишвили]. – М.: "Российская политическая энциклопедия", 1996. – 544 с
133. Конфуцианский трактат "Чжун юн": переводы и исследования [Текст]. / сост. А. Е. Лукьянов. – М.: Вост. лит., 2003. – 247 с. – (Китайский классический канон в русских переводах).
134. Конфуцианское "Четверокнижие" ("Сы шу"); [Текст] [Пер. с кит. и коммент. А. И. Кобзева, А. Е. Лукьянова, Л. С. Переломова, П. С. Попова при участии В. М. Майорова.]. – М.: Вост. лит. РАН, 2004. – 431 с.
135. Конфуцианство в Китае, проблемы теории и практики; [Текст] [Отв. ред. Л.П. Делюсин]. – М.: Наука, 1982. – 264 с.
136. Конфуциева летопись Чуньцю: Вёсны и осени; [Текст] [Пер. с кит. и прим. Н. И. Монаcтырева. Исслед. Д. Деопика, А. М. Карапетянца]. – М: Вост. Лит., 1999. – 350 с. – (Китайский классический канон в русских переводах)
137. Конфуций. Беседы и суждения Конфуция [Текст]. / Конфуций; [Пер. с кит. сост., подгот., прим. Р.В. Грищенкова; Предисл. Л. С. Переломова]. – СПб.: Кристалл:Терция, 1999. – 1119 с.
138. Конфуций. Изречения [Текст]. / Конфуций; [Пер. с кит. И. И. Семененко]. – М: Изд-во МГУ, 1994. – 128 с.
139. Конфуций. Луньюй. Изречения [Текст]. / Конфуций; [Пер. с кит. И. И. Семененко].– М: Эксмо-Пресс, 2000. – 462 с.
140. Конфуций. Уроки мудрости: Сочинения [Текст]. / Конфуций; [Пер.с древнекит., сост., вступ. ст., коммент. М. А. Блюменкранца]. – М.: Эксмо-Пресс; Харьков: Фолио, 1998. – 958 с.
141. Конфуций. Я верю в древность; [Текст] [Сост.,пер. с древнекит. и англ., коммент. И. И. Семененко]. – М.: Республика, 1998. – 382 с. – (Мудрецы).
142. Конфуций: Жизнь.Учение. Мысли. Изречения. Афоризмы [Текст]. / Конфуций; [Сост. В.В. Юрчук]. – Минск: Соврем. Слово, 1998. – 379 с.
143. Корин Д.Ф. Древний Китай [Текст]. / Д.Ф. Корин. – М.: ACT, 2002. – 160 с.
144. Королев К. Китайская мифология Энциклопедия [Текст]. / К. Королев; [Сост К. Королев]. – СПб.: Мидгард, 2007. – 412 с.
145. Кочакова, Н. Б. Размышления по поводу раннего государства // Ранние формы политической организации: от первобытности к государственности / под ред. В. А. Попова [Текст]. / Н. Б. Кочакова. – М.: Восточная литера-тура РАН. С. 153–164
146. Кравцова М. Е. История культуры Китая [Текст]. / М. Е. Кравцова. – СПб.: Лань, 1999. – 415 с.
147. Крадин Н. Н. Археологические признаки цивилизации // Раннее государство, его альтернативы и аналоги / [Под ред. Л. Е. Гринина, Д. М. Бондаренко, Н. Н. Крадина, А. В. Коротаева] [Текст]. / Н. Н. Крадин Н. Н. – Волгоград: Учитель, 2006. С. 184-208
148. Крил Х. Г. Становление государственной власти в Китае. Империя Западная Чжоу [Текст]. / Х. Г. Крил. – СПб.: Евразия, 2001. – 480 с.
149. Кроль Ю. Л. Была ли ранняя китайская империя деспотией? [Текст]. / Ю. Л. Кроль // Петербургское востоковедение: альманах. – 1995. – Вып. 4. – С . 376-377.
150. Кроль Ю. Л. Сыма Цянь – историк [Текст]. / Ю. Л. Кроль. – М., 1970. – 470 с.
151. Крушинский А. А. Язык и мышление в Древнем Китае [Текст]. / А. А. Крушинский // Вопросы философии. – 2007. – № 5. – С. 99-112.
152. Крылова Н. В.Философские основы культуры и цивилизации Китая [Текст]. / Н. В. Крылова. – Хабаровск: Изд-во ДВГУПС, 1998. – 38 с.
153. Крюков В. М. Ритуальная коммуникация в Древнем Китае [Текст]. / В. М. Крюков. – М.: Изд. фирма "Вост. лит-ра" РАН, 1997. – 198 с.
154. Крюков М. В. Текст и ритуал: опыт интерпретации древнекитайской эпиграфики эпохи Инь-Чжоу [Текст]. / М. В. Крюков. – М;, 2000. – 464 с.
155. Крюков М. В. Формы социальной организации древних китайцев [Текст]. / М. В. Крюков. – М.: Наука, 1967. – 201 с.
156. Крюков М. В., Переломов Л. С., Софронов М. В., Чебоксаров Н. Н. Древние китайцы в эпоху централизованных империй [Текст]. / М. В. Крюков, Л. С. Переломов, М. В. Софронов, Н. Н. Чебоксаров. – М.: Наука, 1983. – 415 с.
157. Крюков М.В., Софронов М.В., Чебоксаров Н.Н. Древние китайцы: Проблема этногенеза [Текст]. / М. В. Крюков, М. В. Софронов, Н. Н. Чебоксаров. – М.: Наука, 1978. – 342 с.
158. Кульпин Э. С. Человек и природа в Китае [Текст]. / Э. С. Кульпин. – М.: Наука, 1990. – 245 с.
159. Кульпин Э. С., Машкина О. А. Китай. Истоки перемен [Текст]. / Э. С. Кульпин, О. А. Машкина. – М.: Московский Лицей, 2002. – 252 с.
160. Кычанов Е. И. Властители Азии [Текст]. / Е.И. Кычанов. – М. : Вост. лит., 2004. – 631 с.
161. Лапина З. Г. Учение об управлении государством в средневековом Китае [Текст]. / З. Г. Лапина. – М., Наука. 1985. 383 с.
162. Леве М. Китай династии Хань: быт, религия; культура [Текст]. / М. Леве; [пер. англ. Федорова]. – М.: Центрполиграф, 2005. – 224 с.
163. Лисевич И. С. Литературная мысль Китая на рубеже древности и средних веков [Текст]. / И. С. Лисевич. – М.: Наука, 1979. – 266 с.
164. Лисевич И.С. Древнекитайская поэзия и народная песня [Текст]. / И.С. Лисевич. – М.: Наука, 1969. – 298 с.
165. Литература древнего Китая: Сб статей [Текст]. – М.: Наука, 1969. – 288 с.
166. Литература и культура Китая: Сб. статей к 90-летию со дня рождения В. М. Алексеева [Текст]. – М.: Наука, 1972. – 360 с.
167. Ломбар Д. Императорский Китай [Текст]. / Д. Ломбар. – М.: АСТ, Астрель, 2004. – 192 с. – (Cogito, ergo sum: "Университетская библиотека")
168. Луконин В. Г. Древний и раннесредневековый Иран [Текст]. / В. Г. Луконин. – М.: Наука, 1987. – 295 с.
169. Лукьянов А. Е. Истоки Дао: Древнекитайский миф [Текст]. / А. Е. Лукьянов. –М.: НПО "ИНСАН", 1992. – 159 с.
170. Лукьянов А. Е. Лаоцзы и Конфуций: Философия Дао [Текст]. / А. Е. Лукьянов. – М.: Вост. Лит., 2000. – 384 с.
171. Лукьянов А. Е. Начало древнекитайской философии: "И цзин", "Дао дэ цзин", "Луньюй" [Текст]. / А. Е. Лукьянов. – М.: Радикс, 1994. – 112 с.
172. Лукьянов А. Е. Становление философии на Востоке: (древний Китай и Индия) [Текст]. / А. Е. Лукьянов. – М., 1992. – 207 с.
173. Люйши чуньцю: (Весны и осени господина Люя); [Текст] [сост. И. В. Ушакова ; пер. Г. А. Ткаченко]. – М.: Мысль, 2001. – 525 с. –(Философское наследие)
174. Малявин В. В. Гибель древней империи [Текст]. / В. В. Малявин. – М.: Наука, 1983. – 225c.
175. Малявин В. В. Даодэцзин. Ле-цзы. Гуаньцзы: даосские каноны (в переводах Малявина В. В.) [Текст]. / В. В. Малявин. – М., 2002. – 544 с.
176. Малявин В. В. Китай управляемый: старый добрый менеджмент [Текст]. / В. В. Малявин. – М.: Европа, 2007. – 306 с. – (Серия "Формы правления").
177. Малявин В. В. Китайская цивилизация [Текст]. / В. В. Малявин. – М.: Изд-во Астрель; ООО Изд-во АСТ; ИПЦ "Дизайн. Информация. Картография", 2000. – 632 с.
178. Малявин В. В. Конфуций [Текст]. / В. В. Малявин. – М.: Мол. гвардия, 1992. –335 с.
179. Малявин В. В. Молния в сердце: Книга прозрений: Духовное пробуждение в китайской традиции [Текст]. / В. В. Малявин. – М.: Наталис, 1997. – 364 c.
180. Маслов А.А. Китай. Укрощение драконов: Духовные поиски и сакральный экстаз [Текст]. / А.А. Маслов. – М.: Алетейа: Культурный центр "Новый Акрополь", 2006. – 480 с. – (Сокровенная история цивилизаций).
181. Масперо А. Религии Китая [Текст]. / А. Масперо. – М.: Наука, 2004. – 376 с.
182. Меликсетов М. В. История Китая [Текст]. / М. В. Меликсетов. – М. : Наука, 2007. – 752 с.
183. Мифология древнего мира; [Текст] [Пер. с англ; отв. ред. В.А. Якобсон]. – М.: Наука, 1977. – 455 с.
184. Мудрецы Китая: Ян Чжу, Ле-цзы, Чжуан Цзы; [Текст] [Пер. с кит. Л.Д. Позднеевой]. – СПб.: Изд-во "Петербург – ХХІ век"; ТОО Лань, 1994. – 416 с.
185. Мудрецы Поднебесной [Текст]. – Симферополь: Реноме, 1998. – 381 с.
186. Мудрость Древнего Китая [Текст]. – СПб: Паритет, 2009. – 320 с.
187. Мэн-цзы / [Текст]. Мэн-цзы; [Пер. с китайского В. С. Колоколова]. – СПб.: "Петербургское востоковедение", 1999. – 272 с. – ("Памятники культуры Востока").
188. Неусыхин А. И. Дофеодальный период как переходная стадия развития от родоплеменного строя к феодальному (на материале истории Западной Европы раннего средневековья) // Проблемы иcтории докапиталистических обществ / под ред. Л. В. Даниловой [Текст]. / А. И. Неусыхин. – М., 1968. – С. 596-617.
189. Никитина Т. Н. Грамматика древнекитайских текстов [Текст]. / Т. Н. Никитина. – М.: Восток-Запад, 2005. – 312 с.
190. От магической силы к моральному императиву: Категория дэ в китайской культуре; [Текст] [Сост., отв. ред. Л. Н. Борох, А. И. Кобзев]. – М.: Вост. Лит., 1998 – 422 с.
191. Переломов Л. С. Империя Цинь — первое централизованное государство в истории Китая (221—202 гг. до. н. э.) [Текст]. / Л. С. Переломов. М.: Наука, 1962. – 244 с.
192. Переломов Л. С. Конфуцианство и легизм в политической истории Китая [Текст]. / Л. С. Переломов. – М.: Наука, 1981. – 331 с.
193. Переломов Л. С. Конфуцианство и современный стратегический курс КНР [Текст]. / Л. С. Переломов. – М.: Изд-во ЛКИ, 2007. – 250 с.
194. Переломов Л. С. Конфуций: "Лунь Юй" [Текст]. / Л. С. Переломов; [Пер. с кит., коммент. Л. С. Переломова: Факсимильный текст "Лунь юя" с коммент. Чжу Си]. – М.: Изд. фирма "Вост. лит-ра" РАН, 1998 . – 588 с.
195. Переломов Л. С. Конфуций: Жизнь, учения, судьба [Текст]. / Л. С. Переломов. – М.: Наука. Изд. фирма "Вост. лит-ра", 1993. – 440 с.
196. Переломов Л. С. Слово Конфуция [Текст]. / Л. С. Переломов. – М.: ТПО "Фабула", 1992. – 191 с.
197. Писаренко К. А. Об эволюции форм правления европейских государств в новое и новейшее время [Текст]. / К. А. Писаренко. – М.: Археографический центр, 1998. – 79 с.
198. Померанцева Л. Е. Поздние даосы о природе, обществе и искусстве ("Хуайнань-цзы" – II в. до н.э.) [Текст]. / Л. Е. Померанцева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.– 243 с.
199. Попов П.С. Китайский философ Мэн-цзы [Текст]. / П. С. Попов; [Перевод с китайского, снабженный примечаниями. Репринт. изд. Послесл. Л.С. Переломова]. – М.: Изд. фирма "Вост. лит-ра" РАН, 1998. – 5 с. + V с. + 278 с. – ("Китайский классический канон в русских переводах").
200. Попова И. Ф. Основные принципы податной политики в Древнем Китае [Текст]. / И. Ф. Попова // Подати и повинности на Древнем Востоке: сб. статей. – СПб., 1999. – С. 122-132.
201. Попова И. Ф. Политическая практика и идеология раннетанского Китая [Текст]. / И. Ф. Попова. – М.: Вост. лит., 1999. – 277 с.
202. Потапов М. А. Внешнеэкономическая политика Китая. Проблемы и противоречия [Текст]. / М. А. Потапов. – М.: Буква, 1998. – 320 с.
203. Проблема человека в традиционных китайских учениях; [Текст] [Отв. ред. Т. П. Григорьева]. – М.: Наука, 1983. – 262 с.
204. Раннее государство, его альтернативы и аналоги [Под ред. Л. Е. Гринина, Д. М. Бондаренко, Н. Н. Крадина, А. В. Коротаева]. – Волгоград: Учитель, 2006. – 558 с.
205. Ранние формы политической организации: от первобытности к государственности. / Отв. ред. В.А. Попов. – М.: Hаука, 1995. – 356 с.
206. Ранние формы социальной стратификации: генезис, историческая динамика, потестарно-политические функции: памяти Л.Е.Куббеля / Отв. ред. Попов В.А. – М.: Hаука, 1993. – 332 С.
207. Рифтин Б. Л. От мифа к роману. Эволюция изображения персонажа в китайской литературе" [Текст]. / Б. Л. Рифтин. –. М.: Наука, 1979. – 360 с. – (Серия "Исследования по фольклору и мифологии Востока").
208. Роль традиций в истории и культуре Китая [Текст]. – М: Наука, 1972. – 376 с.
209. Рубин В. А. Идеология и культура Древнего Китая: (Четыре силуэта) [Текст]. / В. А. Рубин. – М.: Наука, 1970. – 163 с.
210. Рубин В. А. Личность и власть в Древнем Китае: собр. трудов [Текст]. / В. А. Рубин. – М.: Вост. лит., 1999. – 383 с.
211. Рыбаков В. М. Танская бюрократия. Часть I. Генезис и структура [Текст]. / В. М. Рыбаков. – СПб.: "Петербургское Востоковедение", 2009. – 512 с. ("Orientalia").
212. Сальников В.П., Степашин С.В., Хабибулина Н.И. Государственная идеология и язык закона [Текст]. / В.П. Сальников, С.В. Степашин, Н.И. Хабибулина. – СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2001 – 208 с.
213. Сальников В.П., Степашин С.В., Хабибулин А.Г. Государственность как феномен и объект типологии [Текст]. / В.П. Сальников, С.В. Степашин, А.Г. Хабибулин. – СПб.: Фонд "Университет", 2001. – 204 с.
214. Самозванцев А. М. Мифология Востока [Текст]. / А. М. Самозванцев. –М.: Алетейя, 2000. – 384 с.
215. Семененко И. И. Афоризмы Конфуция [Текст]. / И. И. Семененко. – М., Издательство МГУ. 1987. 299 с
216. Сидихменов В. Китай. Страницы прошлого [Текст]. / В. Сидихменов. – Смоленск: Русич, 2010. – 544 с. – (Историческая библиотека).
217. Сидихменов В. Я. Китай: Страницы прошлого [Текст]. / В. Я. Сидихменов. –М.: Наука, 1987. – 446 с.
218. Сисаури В. И. Церемониальная музыка Китая и Японии [Текст]. / В. И. Сисаури. – СПб.: СПбГУ, Филологический факультет СПбГУ, 2008. – 292 с.
219. Сладковский М. И. Знакомство с Китаем и китайцами [Текст]. / М. И. Сладковский. – М.: Мысль, 1984. – 381 с.
220. Словарь древнекитайских иероглифов: С приложением словаря наиболее частотных омографов, встречающихся в древнекитайском тексте, сост. Е.Г. Ивановой; [Сост. В.В. Бортко, В.П. Зайцев, Е.Б. Кондратьева, Т.Н. Никитина; Под научной ред. Т.Н. Никитиной, В.П. Зайцева]. – СПб.: КАРО, 2009. – 344, [8]. с.
221. Сойер Р. Д. Бай чжань ци люэ. Сто неканонических стратегий. Сражения и тактика в военном деле Древнего Китая [Текст]. / Р. Д. Сойер. – М.: Евразия, 2008. – 448 с.
222. Софронов М. В. Китайский язык и китайское общество [Текст]. / М. В. Софронов. – М. : Наука, 1979. – 312 с.
223. Сперанский М.М. О коренных законах государства // Сперанский M.М. Проекты и записки [Текст]. / М.М. Сперанский – М.-Л.: Издательство Академии наук СССР, 1961 – 96 с.
224. Спиридонова В. И. Эволюция идеи государства в западной и российской социально-философской мысли В. И. Спиридонова. – М.: Институт философии РАН, 2008. – 184 с.
225. Спирин В. Построение древнекитайских текстов [Текст]. / Л. В. Спирин. – М.: Наука, 1976. – 232 с.
226. Сторожук А. Г. Три учения и культура Китая [Текст]. / А. Г. Сторожук. – СПб.: Восточный факультет СПбГУ, 2010. – 552 с.
227. Сыма Цянь Избранное [Текст]. / Цянь Сыма; [Пер. В. А. Панасюка]. – М.: Изд-во Худ. лит-ры, 1956. – 360 с.
228. Сыма Цянь. Исторические записки (Шицзи). Т.VI [Текст]. / Цянь Сыма; [Пер. с кит. Р. В. Вяткина]. М.: Наука, 1992. – 483 с.
229. Сыма Цянь. Исторические записки (Шицзи). Т.VII [Текст]. / Цянь Сыма; [Пер. с кит. Р. В. Вяткина]. М.: Изд. фирма “Вост. лит-ра" РАН, 1996. – 464 с.
230. Титаренко М. Л. Древнекитайский философ Мо Ди, его школа и учение [Текст]. / М. Л. Титаренко. – М.: Наука, 1985. – 245 с.
231. Ткаченко Г. А. Космос. Музыка. Ритуал: Миф и эстетика в "Люйши чуньцю" [Текст]. / Г. А. Ткаченко. – М.: Наука, 1990. – 284 с.
232. Ткаченко Г. А. Культура Китая [Текст]. / Г. А. Ткаченко. – М.: Муравей, 1999. –381 с.
233. Ткаченко Г. А. Культура Китая: словарь-справочник [Текст]. / Г. А. Ткаченко. – М., 1999. – 384 с.
234. Томановская О.М. Изучение проблемы генезиса государств на африканском материале // Основные проблемы африканистики [Текст]. / О.М. Томановская – М.: Наука, 1973. – С. 273–283
235. Томсинов В.А. Государство и право Древнего Египта [Текст]. / В.А. Томсинов – М. Зерцало-М, 2011. – 498 с.
236. Торчинов Е.А. Даосизм: Опыт историко-религиозного описания. – 2-е изд [Текст]. / Е.А. Торчинов. – СПб.: Лань, 1998. – 448 с.
237. Торчинов Е.А. Религии мира: Опыт запредельного: психотехника и трансперсональные состояния [Текст]. / Е.А. Торчинов. – СПб.: Центр “Петербургское Востоковедение”, 1997. – 384 с.
238. Тюменев А.И. Государственное хозяйство древнего Шумера [Текст]. / А.И. Тюменев. – М.-Л.: 1956. – 518 с.
239. Уильямс Ч. Китайская культура. Мифы. Герои. Символы [Текст]. / Ч. Уильямс. – М.: Центрполиграф, 2011. – 480 с.
240. Универсалии восточных культур [Текст]. – М.: Восточная литература, 2001. – 432 с. – (История восточной философии)
241. У-цзин. Семь военных канонов Древнего Китая; [Текст] [Пер. с англ . Котенко Р. В.]. – СПб.: Евразия, 1998. – 334 с.
242. Фань Вэнь-лань Древняя история Китая [Текст]. / Вэнь-лань Фань. М.: Изд-во Академии Наук СССР 1958. – 297 с.
243. Федоренко Н. Т. Древние памятники китайской литературы [Текст]. / Н. Т. Федоренко. – М.: Наука, 1978. – 320 с.
244. Федоренко Н. Т. Земля и легенды Китая [Текст]. / Н. Т. Федоренко. – М.: Сов. Россия, 1961. – 251 с.
245. Феоктистов В. Ф. Философские и общественно-политические взгляды Сюньцзы [Текст]. / В. Ф. Феоктистов. – М., 1976. – 295 с.
246. Философия китайского буддизма [Текст]. – СП