ОНТОЛОГІЧНІ ТА АКСІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФІЛОСОФСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ Н.ГАРТМАНА (ІСТОРИКО–ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД „ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”

На правах рукопису

ПРОКОПЕНКО Олексій Володимирович

УДК 133.3

ОНТОЛОГІЧНІ ТА АКСІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФІЛОСОФСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ Н.ГАРТМАНА (ІСТОРИКО–ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

09.00.05 – історія філософії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник -
Федь Ігор Анатолійович,
доктор філософських наук, професор

Луганськ - 2012

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Ступінь розробки проблематики, огляд літератури
за темою та методологічні засади
1.1. Аналіз літератури з теми дослідження 10
1.2. Джерельно-методологічний аналіз проблематики
Н.Гартмана 29
Висновки до розділу 1 46
Розділ 2. Спроби обгрунтування нової онтології Н.Гартманом
2.1. Творчі розвідки в осмисленні онтологічної системи
Н.Гартмана 52
2.2. Онтологія у вимірі метафізичних проблем 73
Висновки до розділу 2 88
Розділ 3. Аксіологічні виміри буття в критичній (новій)
онтології Н.Гартмана
3.1. Особливість запропонованого Гартманом онтологічного
підходу до пізнання цінностей 94
3.2. Ціннісні виміри реального та ідеального у філософській
концепції Н.Гартмана 118
3.3. Неокантіантські установки та їх переосмислення
в дослідженнях Н.Гартмана 127
Висновки до 3 розділу 143
Розділ 4. Естетична концепція Н.Гартмана в контексті
сучасних філософських дискусій
4.1. Пошук генези естетичних цінностей у критичній
онтології Н.Гартмана 146
4.2. Обґрунтування Н.Гартманом естетики в контексті критики
трансцендентальної феноменології Е.Гуссерля 154
Висновки до 4 розділу 166
Висновки 167
Список використаних джерел 172

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Духовна ситуація останніх десятиліть спричинила істотне зростання питомої ваги і значення критико-рефлексивної складової філософського пізнання. Піддаючи критичному аналізу наявне знання і способи його формування, філософська самосвідомість людини прагне узгодити тлумачення феноменів із основоположними характеристиками сучасного світовідношення, яке оприявнює фундаментальні риси людського буття в новітньому культурно-історичному процесі. Для двадцятого століття характерним стає пошук нових форм філософського знання. Цей період увійшов в історію гуманітарного мислення як епоха докорінного перегляду ідей просвітницького гуманізму і новоєвропейського раціоналізму, коли класичне філософування виявилося неспроможним до адекватної експлікації нових тенденцій соціокультурного життя. Відтак виникають як нові галузі філософського знання – «філософія життя», філософська антропологія, прагматизм тощо, так і нові методологічні підходи феноменологія, герменевтика, соціологія та онтологія пізнання тощо. В руслі цієї тенденції перебуває і нова «критична онтологія» Н.Гартмана, який намагався відтворити систему категорій на основі різних сфер та шарів буття.
Таким чином, відмова представників некласичної філософії від спекулятивного підходу сприяла формуванню «онтологічного повороту» в філософії, внаслідок чого традиційні філософські проблеми набули іншого звучання і потребували інших методів для їх розв’язання. Зокрема, це дало підставу розглядати теорію буття як необхідну передумову філософського пізнання, а відтак і як вихідний пункт рефлексивних міркувань. Особливо актуальним цей висновок є для сучасної вітчизняної філософії, яка перебуває на етапі переосмислення своїх основоположень, самовизначення в проблемно-теоретичному полі сьогодення. Вирішуючи ці завдання, вона має зважати на історичну природу власного розуміння і тлумачення, яке не є чистою побудовою із довільно обраних принципів, а є результатом тривалого розвитку певних форм суспільного буття.
На сьогодні одним із пріоритетів філософської рефлексії стає вивчення творчого доробку тих мислителів, які свідомо розбудовували теорію на ґрунті філософського осмислення онтології пізнання та цінностей. Серед них особливе місце посідає Н.Гартман з його концепцією «критичної онтології».
Стан розробки проблеми. В сучасній філософії та методології науки стає дедалі більш актуальною проблема пошуку онтологічних підвалин філософського знання. Протягом останніх десятиріч у цій сфері простежується чітко виражена тенденція більш глибокого та детального історико-філософського аналізу, що покликаний узагальнити й систематизувати, об`єднати в одне ціле досягнення філософської теорії цінності та гносеології, методології природничо-наукового та гуманітарного пізнання.
Всі необхідні передумови для цього були закладені «критичним ідеалізмом» І. Канта, зокрема порівняльним аналізом теоретичного та практичного розуму, конститутивних і регулятивних принципів, осмисленням апріорних форм усякого можливого знання. Проблемами нової онтології та її експлікацій займалися такі відомі представники західної соціології науки, як М. Шелер, Е. Дюркгейм, К. Мангейм, В. Старк, Т. Парсонс.
Проблеми онтології людського буття, цінностей і ціннісних орієнтацій розглядалися такими українськими філософами, як І .Бичко, А. Гордієнко, В. Горський, А. Єрмоленко, С. Кримський, В. Малахов, М. Попович, І. Федь, В. Шинкарук, О. Яценко та ін. Історико-філософський аспект цієї тематики представлений в працях провідних дослідників західної філософської думки (І. Бичко, Я. Любивий, В. Лях, В. Пазенок, Є. Причепій, К. Райда, Л. Ситніченко, О. Соболь, В. Хміль, В. Ярошовець). У російській філософській думці слід відзначити дослідження Г. Вижлецова, І. Зеленкова, М. Кагана, Л. Мікешіної, Л. Столовича, М. Туровського, в яких ґрунтовно досліджуються проблеми сучасного ставлення до теорії цінностей, вказується на особливості функціонування цінностей у сучасному суспільстві.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в контексті науково-дослідної теми «Буття людини (соціально-філософський аспект)» протокол №10 від 15 травня 2010 кафедри естетики, історії та культури Донбаського державного педагогічного університету. Тема «Онтологічні та аксіологічні аспекти філософської концепції Н. Гартмана (історико–філософський аналіз)» затверджена на засіданні вченої ради університету (протокол №10 від 30 червня 2011 року )
Мета і завдання дисертації. Метою даного дослідження є цілісний історико-філософський аналізу основних концептуальних засад критичної онтології та аксіології Н. Гартмана.
Реалізація поставленої мети визначила необхідність вирішення низки конкретних завдань:
• проаналізувати основні положення нової онтології Н. Гартмана та його теорії цінностей, розглянувши сутність, поняття, основні періоди розвитку загальної концепції філософа;
• дослідити найголовніші ідеї філософії Н. Гартмана щодо можливості існування нової онтології та метафізики, простежити їхній зв’язок з теорією формоутворення цінностей;
• визначити контекст та основні положення аксіологічної теорії Н.Гартмана, зокрема, охарактеризувати його праці з проблем аксіології, розглянути питання різновидів цінностей, способу їх існування, типологізацію цінностей;
• проаналізувати Гартманівське розрізнення філософських цінностей, питання об`єктивності і суб`єктивності естетичних та етичних цінностей з позицій сучасних філософських дискусій;
• визначити теоретичні джерела формування Гартманівської онтології та аксіології:
• з’ясувати специфіку тлумачення Н. Гартманом категорій «критичної онтології»:
• розглянути онтологічну систему Н. Гартмана під кутом зору можливості її використання як методологічної основи для аналізу сучасної теорії естетичних цінностей.
Об’єктом дослідження є загальнофілософська спадщина Н. Гартмана.
Предмет дослідження складають ключові положення філософської онтології та аксіології німецького філософа Н. Гартмана.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській філософії здійснена цілісна реконструкція філософських поглядів Н. Гартмана, яка дає можливість представити його концепцію як пошук новітньої онтології та як підґрунтя для формування етичних та естетичних цінностей.
Новизна дисертації розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:
- охарактеризовано цілісну структуру та зміст філософської системи Н. Гартмана, яка постає як спроба знайти адекватну відповідь на розмаїття форм буття;
- розширено традиційне уявлення про теоретичні джерела філософської системи Н. Гартмана, визначено місце та роль німецької класичної філософії у формуванні його філософських поглядів, а також доведено істотну дотичність його теоретичних побудов до актуальних проблем сучасної етики, естетики та аналітичної метафізики;
- реконструйовано гартманівський підхід до стратифікації категорій в контексті їх онтологічного тлумачення як загальних та окремих категорій буття;
- обґрунтовано методологічну значущість тлумачення категорій «критичної онтології», як органічного поєднання нормативної та дескриптивної складових, для адекватного (сутнісного) осмислення проблеми взаємовідносин універсальних та партикулярних вимірів соціального та індивідуального людського буття, що вирішується Н. Гартманом передусім через постійне копітке узгодження означених складових;
- з’ясовано сутність, вкоріненої в розумінні відмінності цінності та оцінки та реальних підстав для ключового визначення існування цінностей як «предметних визначень особливого виду», філософії цінностей Н. Гартмана та її методологічний сенс для осмислення сучасного плюралістичного, мультикультурного світу, властивого йому аксіологічного релятивізму.
- доведено, що сутністю філософії цінностей Н. Гартмана є екзистенційна онтологія цінностей, яка акцентує увагу (наголошує) на значущості автентичного існування як справжньої засади цінностей та їх носія, що стає особливо виразним на прикладі моральних цінностей; з’ясовано, що певний людський вчинок набуває морального виміру сягаючи не стільки природного, скільки ціннісного виміру предметів та людських взаємин;
- з’ясовано сутність інтерпретації Н. Гартманом феноменології Е. Гуссерля, яка полягає в засадничій ролі для його «критичної онтології» тверджень останнього про часткову тотожність базових категорій пізнання і основних категорій сущого, оскільки суб'єкт, який пізнає, існує так само реально, як і пізнаваний предмет, що заздалегідь забезпечує їхню структурну подібність.
- доведено, що теоретична спадщина Н. Гартмана витримала перевірку часом, оскільки сприяє утвердженню в сучасному суспільстві високих філософських та гуманістичних цінностей, і тому має неабияке значення для подальшого розвитку сучасної української філософії.
Методологічна основа дослідження. Теоретично-методологічні засади дисертаційного дослідження складають загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності, системності, наявності причинно-наслідкових зв’язків та евристичності. Дослідження спирається на праці провідних зарубіжних та вітчизняних філософів, в яких запропоновані підходи щодо аналізу здобутків класичної та некласичної філософії, сформульовані методологічне підґрунтя для осягнення специфіки новітньої філософії.
У ході дослідження були також використані наступні методи, що сприяли ефективному вирішенню поставлених завдань: метод історико-філософського аналізу, логіко-аналітичний метод дослідження, компаративний, герменевтичний методи, абстрагування, узагальнення, індукції та дедукції.
Теоретичне значення полягає передусім в тому, що результати даного дослідження можуть стати методологічною основою філософських аналізів, зокрема, способів осмислення філософських проблем, які тісно співвідносяться з Гартманівською методологією, що у свою чергу сягає метафізичної проблематики в сучасній філософії. Головні теоретичні положення, отриманні у даному дослідженні, можуть бути використанні як теоретичні засади для розбудови сучасної української філософії, Також, застосовуючи підхід Н. Гартмана до аналізу онтології та аксіології, можна краще зрозуміти суть і напрям розвитку сучасної світової філософії, етичної та естетичної проблематики.
Практичне значення дослідження полягає передусім у розширенні знань про найголовніші дискусії в історії філософії другої половини ХХ століття, які зрештою є мало вивченими в Україні. Результати дослідження мають практичну цінність і можуть слугувати одним з інваріантних шляхів пошуку виходу з аксіологічно-антропологічної кризи сучасності. Отримані результати можуть бути використані в лекційних курсах та спецкурсах із західноєвропейської естетики. антропології та філософії культури, які викладаються у вищих навчальних закладах для студентів, магістрантів та аспірантів.
Апробація результатів дисертації здійснювалась під час обговорення на науково-методологічних семінарах кафедри естетики, історії та культури Слов’янського державного педагогічного університету, а також під час виступів і доповідей дисертанта оприлюднених у доповідях на міжнародних, регіональних наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: Друга міжнародна науково-практична конференція «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті. Українська діаспора у світовій цивілізації» (м.Львів, 18-20 червня 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція «STUDIA METHODOLOGICA» (м. Севастополь,08-10 травня 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Людина, суспільство, комунікативні технології» (Харків-Красний Лиман, 06-08 червня 2012 р.)
Публікації. Результати дослідження опубліковані у п’ятьох статтях у фахових наукових виданнях та у тезах виступів, проголошених на наукових конференціях та опублікованих у відповідних збірниках.
Структура дисертаційної роботи обумовлена логікою дослідження, що визначається поставленими метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (158 найменувань). Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 183 сторінки, обсяг основного тексту – 171 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасна українська історія філософії активно переосмислює досвід європейської філософсько–естетичної думки. Розвиток вітчизняного гуманітарного знання позначений уважним ставленням українських фахівців до накопиченого західноєвропейського досвіду вивчення складних філософських та мистецтвознавчих явищ. Використання в науковому обігу філософських напрямів та розвідок відомих дослідників потребує діалогу з науковими школами західноєвропейських країн. Важливе місце в цих пошуках займає вивчення естетичної спадщини відомого німецького теоретика та філософа Н.Гартмана, наукові дослідження якого практично не розглядалися в сучасній українській філософії.
У працях Н.Гартмана можна спостерігати прагнення усвідомити проблеми, з якими зустрічається теорія цінностей, щоб шукати шляхів та способів їх усунення і отримання ретельних підстав для ключового визначення існування цінностей як «предметних визначень особливого виду». Н.Гартман зауважує, що до кінця не відомо, якою є матерія цінності і що становить її цінність. Більше того, на думку Н.Гартмана навіть після проникнення в матеріальну структуру цінності, їх своєрідність, , не відкрилася б нам однозначно. У зв’язку з цим не можемо визначити не лише способу існування, але також не відомий принцип поділу цінностей чи теж визначення їх ієрархії. Однак це не означає , що Н.Гартман не дає позитивних відповідей на аксіологічні питання.
Серед основних понять аксіологічної теорії на першому плані стоїть поняття “цінність”, яке й досі є предметом жвавих дискусій. Домінуючим є погляд, що цінності – це предмети, явища та їх властивості, котрі задовольняють потреби людини. Цінність – це не річ, явище, взяте саме по собі, безвідносно до людини. Цінність – це речі, звернені до людини. В цьому значенні цінність не є сам предмет, цінність – це предмет в його взаємозв’язку з людиною, з точки зору його значимості для людини. Таке розуміння сутності цінності звертає увагу головним чином на властивість речей, явищ, процесів, ідей тощо виступати засобом задоволення потреб та інтересів людини, служити суспільному прогресу та всебічному розвитку особистості. Очевидно, що визначення цінностей через значимість надзвичайно продуктивно, оскільки дозволяє в теоретичному аналізі мов би розгорнути цінність в площину її зв’язку з людиною.
Сьогодні заявляється невідомі до цього часу проблеми, в зв’язку з цим зростає потреба аксіологічної рефлексії, покликаної їх розв’язати. Не лише філософи, але й науковці звертаються до сфери етики в розв'язанні різних проблем сучасності; дослідники і критики мистецтва звертаються до аксіологічної естетики в розв’язанні проблем пов’язаних зі схопленням нових художніх явищ; актуальним є сьогодні дискусії щодо визнання твором мистецтва того, що викликає лише шок, огиду.
Критична онтологія Гартмана стикається з ірраціоналізмом у двох важливих пунктах. По-перше, у гносеології, де, незважаючи на критику й виправлення точки зору Гуссерля, Гартман виходить із феноменологічної дескрипції, зберігаючи її подвійне існування між раціоналізмом і ірраціоналізмом. По-друге, у самій онтології, незалежно від того, про що йдеться - про простір і час або про етичні й естетичних цінностях,- ірраціоналізм завжди з'являється перед нами як такий комплекс «ірраціональних залишкових проблем», що внаслідок свого «метафізичного характеру» вічно залишається -нерозв'язним. Обидва згадані моменти ірраціоналізму відіграють значну роль і в естетичній теорії Гартмана.
Хоча Гартман і відкидає гусеерліанский принцип винесення в дужки питання про існування досліджуваного явища, разом з тим він закладає в основу своєї філософської методології форму більш помірну в порівнянні з тією, котру ми знаходимо в Гуссерля, зокрема, у тих положеннях його теорії , де той стверджує, що основні категорії пізнання частково тотожні з основними категоріями сущого, тому що суб'єкт, який пізнає, так само реально існує, як і пізнаваний предмет, а ця обставина заздалегідь забезпечує їхню структурну подібність. Із цієї концепції випливає, що пізнання має якесь вище внутрішнє споглядання, сутнісним баченням, що здатне апріорно повідомити сутнісні закони трансцендентному предмету, тобто свідомості. Гартман пише в «Метафізиці пізнання»: «...суб'єкт саме тоді осягає сутнісні риси сущого предмета, коли він абстрагується від нього; коли він замикається в самому собі, говорячи словами Платона, у своєму логосі, саме тоді він бачить істину про існуючому поза ним» .
Іррационалистичний підхід до явищ ми знаходимо в Гартмана і в його аналізі філософії Просвітництва й німецького романтизму. Досить проблематичний підхід Гартмана до досліджуваного предмета проявляється й тоді, коли, перераховуючи можливі вихідні точки розгляду для естетики, він зупиняє свій вибір на аналізі акту й стверджує, що відправною точкою дослідження може стати тільки акт сприйняття предмета, тому що акт творчості відбувається в художньо-естетичній сфері без його усвідомлення і, таким чином, теоретичний аналіз у цій сфері не виявляє нічого конкретного для дослідження. Безперечно, що творчість естетичного предмету потрібно розглядати як надзвичайно складний і інтенсивний трудовий процес, що, на жаль, менш досліджений, ніж процеси сприйняття й оцінки. Однак безперечно й те, що творчість - це також і духовний трудовий процес, у якому не тільки технічна сторона справи є повністю свідомою , але такими є й основні моменти втілення художнього твору, а тому вони тією самою мірою доступні дослідженню, як і акт сприйняття.
Філософська теорія цінності Н. Гартмана могла б стати предметом спеціального дослідження, але, для того щоб вона одержала справжню критичну оцінку, її варто очистити від тих протиріч, які з'явилися наслідком її незакінченості. У цьому випадку позиція Гартмана цікавить нас тільки стосовно висновків, що випливають із гартманської теорії предмета. Однак якщо ми бажаємо розібратися у своєрідній цінності форми, то не можна, взагалі неможливо не брати до уваги й не естетичні цінності, тому що вони теж відіграють важливу роль в естетичної концепції Гартмана.
З'єднаний з антропологією аксіологічний ідеалізм не в змозі теоретично освітити й пояснити стовпову дорогу мистецтва, той художній реалізм, що відроджується від епохи до епохи, обновляється на новій класовій основі і який тому має багату історичну розмаїтість — як по своєму втримуванню, так і за своєю формою. Теорія реалізму Гартмана бореться між абстрактними полюсами правди сутності, позбавленої життєвої правди, і правди життя, позбавленої правди сутності, що, в остаточному підсумку, відповідає дуалізму форми цінності й матерії цінності, розглянутому нами раніше. І якщо Гартману здається, що йому вдалося створити синтез цих двох сторін, те це — порожня суб'єктивна ілюзія .Отже, мабуть, що синтез наслідування й автономної творчості зовсім не так важко знайти. Обидва моменти стосуються різних сторін, того самого предмета. Плідне мистецтво ніколи не може бути далеким від життя й реальності. З іншого боку, мистецтво може: дати великі зразки творчості й перевершити свою епоху лише тоді, коли воно містить домішку духовного бачення, прозріння, що веде за межі цього реального життя, коли мистецтво може творчо бачити те, чого ні, і все-таки воно діє переконливо, тому що, залишаючись у рамках дійсного життя, воно разом з тим виходить і за її межі.
Гартман чітко розрізняє аксіологічний і онтологічний аспекти — ціннісний характер і матерія явищ не тотожні. Цінність — не онтологічне, а аксіологічне утворення. Існують два різновиди детермінації — онтологічна й аксіологічна. Цінності — "космос у космосі"; вони залежать від універсальних зв'язків, але є структурно автономними, мають власні закони. Людина пов'язує ці два світи, онтологічний і аксіологічний. "У практичній сфері первинні визначення полягають в ідеальних сутностях; їх перенесення в дійсність є справою споглядаючого цінності, який має волю, і діючого суб'єкта".
Цінності втручаються в реальне життя людини, зумовлюють зміст її діяльності в вигляді цілей. Самі по собі цінності — не реальні сили, а лише ідеальні сутності, які говорять проте, що повинно бути. Реалізація цінностей залежить від існування у світі реальної істоти, яка сприймає ідеальні вимоги цінностей і виявляє силу й енергію для їх здійснення. Реалізуючи цінності, істота тим самим привносить у світ детермінацію вищого порядку - аксіологічну. Гартман визначає відмінність між суб'єктом і особистістю. Саме особистість є не лише онтологічною, а й аксіологічною істотою, посередником між ідеальними цінностями і реальною дійсністю. Лише за допомогою особистості цінності формують реальний світ, що самі по собі вони не можуть зробити.
Співіснування онтологічної й аксіологічної детермінації відображається у співвідношенні цінностей і категорій. Під категоріями Гартман розуміє нейтральні за своїм буттям принципи. Категорії як принципи реального світу - всемогутні сили, які не знаходять опору, вони —закономірність реальних процесів. Цінності сильніші за категорії. Цінності виступають як творчі принципи, які можуть надати буття ще не існуючому; тут можливе породження з ніщо, яке абсолютно неможливе в інших сферах буття. Водночас, цінності слабші за категорії, оскільки вони не є абсолютно господарюючими принципами реального світу. Тут їм не все підкорене.
Таким чином, аксіологія як загальна теорія цінностей є підставою і методом не тільки філософських побудов. Сама аксіологія становить пояснювальний принцип організації певної світоглядної системи, концепцію розгляду найзагальніших і корінних питань, що стосуються місця і сутності людини в бутті, що піднімаються до проблеми цілей, призначення і сенсу людського існування. Вона також стає серцевиною філософії культури.. Гартман пропонує розуміння цінності як нового якісного виміру предмету – носія цінності. Ми маємо можливість реалізувати різні цінності. Певний людський вчинок тоді набуває морального виміру, якщо до деяких предметів він був спрямований таким чином, що досягав ціннісного їх виміру, підтримуючи або знищуючи ці цінності.
Отже, Н.Гартман як найзначніший представник об`єктивістського метафізичного напряму свого часу вніс неабиякий внесок в розуміння цінностей та розбудову їхньої онтології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азархин А.В. Мировоззрение и эстетическое развитие личности / А.В.Азархин. – Киев: Наук. думка, 1990. – 191 с.
2. Андрияускас А.А. Проблема социальности искусства во французской эстетике / А.А. Андрияускас // Вопр. философии. – 1985. – № 7. – С. 124-134.
3. Аристотель. Поэтика : – соч. в 4 т./ Аристотель .– Т.4. – М.: Мысль, 1983. – С. 645-680.
4. Афанасьев Ю.Л. Социально-культурный потенциал художественной деятельности / Ю.Л Афанасьев. – Львов: Свит, 1990. – 157 с.
5. Барт Р. Критика и истина / пер. с фр. Г.К. Косикова // Зарубежная эстетика и теория литературы ХIX – XX вв. – М., 1987 – С. 349-387.
6. Барт Р. Смерть автора / Р. Барт // Избранные работы : Семіотика: Поэтика: пер. с фр. – М.: Прогресс, 1989 – С. 384-391.
7. Бахтин М.М. К методологии гуманитарных наук / М.М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1986. – С.381-394.
8. Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках / М.М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1986. – С.297-326.
9. Бахтин М.М. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве / М.М. Бахтин // Вопросы литературы и естетики: Исследования разных лет. – М.: Худож.лит. 1975. – С.6-72.
10. Безклубенко С.Д. Музы на ложе Прокруста / С.Д. Безклубенко.– Киев: Мистецтво, 1988. – 200 с.
11.Безклубенко С.Д. Природа искусства: О некоторых сторонах художественного творчества / С.Д. Безклубенко. – М.: Политиздат, 1982. – 166 с.
12. Бенвенист, Эмиль. Общая лингвистика: [пер. с франц.] / под ред., с вступ. ст. и коммент. Ю.С. Степанова. – М., Прогресс, 1974. – 447 с.
13. Библер В.С. Мышление как творчество / В.С. Библер. – М.:Политиздат, 1975. – 399 с.

14. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век /В.С. Библер. – М.:Политиздат, 1991. – 412 с.
15. Бохенский Ю.М. Современная европейская философия / пер. с нем. Ю.М. Бохенский. – М.: Научный мир, 2000. – 256 с.
16. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие / Е.К. Быстрицкий. – Киев: Наукова думка, 1991. – 200 c.
17. Быстрицкий Е.К., Филатов В.П. Теория познания и проблема понимания / Е.К. Быстрицкий, В.П. Филатов // Гносеология в системе философского мировоззрения. – М., 1983. – С.273-304.
18. Бытие человека в культуре (опыт онтологического подхода) / Е.К.Быстрицкий, В.П. Козловский и др. – Киев: Наук. думка. 1991. – 176 с.
19. Буржуазная философская антропология 20-го века: (сб. ст.) / АН СССР, Ин-т философии; отв. ред. Б.Т.Григорьян. – М.: Наука, 1986. – 294 с.
20. Бурова О. Про діалог “творче-речеве” у мистецтві сторіччя, що минає / О.Бурова // Філософська думка. – 1999. – № 6, – С. 96-122.
21. Буш Г.Я. Диалогика и творчество / Г.Я. Буш // Философия, наука, человек.– Рига: Зинатне, 1985. – С. 17-25.
22. Буш Г.Я. Человеческая субъективность, диалогичность и креативность / Г.Я. Буш // Философия, наука, человек. – Рига: Зинатне,1990. – С. 11-123
23. Васильев С.А. Синтез смысла при создании и понимании текста / С.Я.Васильев – Киев: Наук. думка, 1988. – 239 с.
24. Ведин И.Ф. Бытие человека: деятельность и смисл / И.Ф.Ведин – Рига: Зинатне, 1987. – 212 с.
25. Виндельбанд В. Платон / В.Виндельбанд. – К.: Зовнішторгвидав України. 1993. – 176 с.
26. Воробей Ю. Диалектика художественного творчества / Ю.Воробей. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 175с.
27. Воеводин А.П. Становление рационально – теоретических форм в структуре художественного сознания: опыт историко-генетической

реконструкции / А.П. Воеводин. – Луганск, ВУГУ, 1996. – 184 с.
28. Гаврилюк П.И. Эстетическая культура и социальный прогресс / П.И. Гаврилюк. – Киев: Наук. думка, 1978. – 244 с.
29. Гадамер Г. – Г. Актуальність прекрасного / Г. Гадамер // Герменевтика і поетика: – Вибрані твори : Пер. з нім. – К.: «Юніверс», 2001 – С.51- 99.
30. Гадамер Г. – Г. Про істинність слова / Г. Гадамер // Герменевтика і поетика: – Вибрані твори : Пер. з нім. – К.: «Юніверс», 2001. – С.28-50.
31. Гадамер Г. – Г. Філософія і література / Г. Гадамер // Герменевтика і поетика: – Вибрані твори : Пер. з нім. – К.: «Юніверс», 2001 – С. 127-144.
32. Гадамер Г. – Г. Истина и метод: Основы филос. герменевтики / Г.Гадамер. – М.: Прогресс, 1988. – 704 с.
33. Гайденко П.П. Научная рациональность и философский разум в интерпретации Эдмунда Гуссерля / П.П. Гайденко // Вопросы философии. – 1992. – № 7. – С.116 - 136.
34. Гартман Н. Эстетика / Н. Гартман. – М.: Изд-во иностр. лит., 1958 – 692 с.
35. Гартман Н. Старая и новая онтология / Пер. Д. Мироновой // Историко-философский ежегодник 1988. — М.: Наука, 1988. — С. 320—324.
36. Гартман Н. Систематическая философия в собственном изложении // Фауст и Заратустра / Пер. с нем. — СПб.: Азбука, 2001-320 с.
37. Гартман Н. Проблема духовного бытия. Исследования к обоснованию философии истории и наук о духе / Н.Гартман // Культурология. XX век. — М., 1995.- С. 632-634.
38. Гартман Н. Этика / Пер. с нем. А. Б. Глаголева под ред. Ю. С. Медведева, Д. В. Скляднева. — СПб.: Фонд Университет: Владимир Даль, 2002.-158 с.
39. Гартман Н. К основоположению онтологии / Пер. с нем. Ю. В. Медведева
под ред. Д. В. Скляднева. — СПб.: Наука, 2003. — 639 с.
40 Гегель Г. Естетика: в 4 т. – Т. 1. / Г.Гегель. – М.: Искусство, 1968 – 1973.
41.Герменевтика: История и современность: критические очерки. – М.: Мысль, 1985. - 245 с.

42.Говорун Д.И. К соотношению науки и искусства в философии Канта / Д.И. Говорун // Критические очерки по философии Канта. – Киев, Наук. думка, 1975. – С.140-151.
43 Говорун Д.І. Творча уява в естетичній теорії Канта /Д.І.Говорун // Філософська думка. – 1974. – №1. – С. 70-78.
44. Говорун Д.И. Творческое воображение и эстетические чувства /Д.И. Гворун. – Киев: Вища школа, 1990. – 142 с.
45. Говорун Д.І. Уява як доцільний момент чуттєвої діяльності/Д.І. Говорун // Філософська думка. – 1976. – № 7. – С. 31-38.
46. Горнштейн Т.Н. Философия Николая Гартмана. (Критический анализ основных проблем онтологии) / Т.Н. Горнштейн – Л.: Наука, 1969. – 280с.
47. Горский В.С. Историко-философское истолкование текста/ В.С. Горский– Киев: Наук. думка, 1981. – 206 с.
48. Григорьян Б.Г. Человек. Его положение и призвание в современном мире /Б.Г. Григорьян. – М.: Мысль, 1986. – 224 с.
49. Гулыга А.В. Принципы эстетики / А.В. Гулыга.– М.: Политиздат, 1987. – 285 с.
50. Гусев С.С., Тульчинский Г.Л. Проблема понимания в философии / С.С.Гусев, Г.Л. Тульчинский. - М.: Политиздат, 1985. – 192 с.
51. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии / Пер. с англ. и нем., сост. и вступ. ст. В.В. Петрова. – М.: Изд. группа “Прогресс”, 1996 – С. 14-95.
52. Гуссерль Э. Картезианские размышления / Э. Гуссерль. – СПб.: Наука; Ювента, 1998. – 315 с.
53.Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология: Введение в феноменологическую философию / Пер. А.Огурцова // Вопросы философии. – 1992. – № 7. – С. 136-176.
54. Гуссерль Э. Логические исследования: Пролегомены к чистой логике Перепечатка с изд. 1909 г. / Э. Гуссерль – Киев: Вентури, 1995. – 256 с.

55. Гуссерль Э. Об интенциональных переживаниях и их содержании / Э.Гуссерль // Проблемы онтологии в современной буржуазной философии. – Рига: Зинатне, 1988. – С. 84-130.
56. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. / Э. Гуссерль: Пер. с нем. – Новочеркасск: САГУНА, 1994. – 357 с.
57. Джидарьян И.А. Эстетическая потребность / И.А. Джидарьян. - М.: Наука, 1976. – 191 с.
58. Диденко В.Д. Искусство. Духовная культура. Философия / В.Д. Диденко – Алма-Ата: Наука, 1990. – 140 с.
59. Днепров В. Литература и нравственный опыт человека / В. Днепров. – Л.: Сов. писатель, 1970. - 424 с.
60. Долгов К.М. От Киркегора до Камю : Очерки европейской философско-эстетической мысли ХХ века / К.М. Долгов. – М.: Искусство, 1990. – 399 с.
61. Жак Деррида в Москве: деконструкция путешествия / Ж. Дерида. – М.: Культура, 1993. – 208 с.
62. Іванов В.П. Практика і естетична свідомість / В.П. Іванов. – К.: Мистецтво, 1971. – 222 с.
63. Иванов В.П. Человеческая деятельность - познание – искусство / В.П. Иванов. – Киев: Наук. думка, 1976. - 249 с.
64. Иванов В.П. Понятие и статус эстетического и гносеологического субъектов / В.П. Иванов // Художественная деятельность: Проблема субъекта и объективной детерминации. – Киев: Наук. думка, 1980. – С. 40-79.
65. Идеология. Мораль. Искусство / Л.Т.Левчук, А.И.Фортова, Т.И.Аболина и др. – Киев: Лыбидь, 1991. - 192 с.
66. Ингарден Р. Примечания к французскому переводу “Картезианских размышлений” / Р. Ингарден // Эдмунд Гуссерль. Картезианские размышления. – СПб: Наука; Ювента, 1998. – С. 295-311.
67. Искусство: художественная реальность или утопия / АН Украины; Ин-т философии; отв. ред. В.И. Мазепа.– Киев:Наук. думка, 1992. – 216 с.

68. История эстетической мысли: в 6 т. - Т. 4: Вторая половина ХІХ века / Ин-т философии АН СССР, редкол.: Овсянников М.Ф. (пред.) и др. – М.: Искусство, 1987. – 525 с.
69. Какабадзе З. Проблема экзистенциального кризиса и трансценден-тальная феноменология Э.Гуссерля / З. Какабадзе. – Тбилиси, 1966. – 256 с.
70. Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса.: Генезис чувственной культуры / А.С. Канарский. – Киев: Вища школа, 1982. - 191 с.
71. Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса.: Диалектика эстетического как теория чувственного познания / А.С. Канарский. – Киев: Вища школа, 1979. – 214 с.
72. Канарский А.С. Природа и критерии творческой деятельности / А.С. Канарский // Морально-эстетические проблемы творчества – Киев: Изд-во Киев. ун-та, 1981. – С. 10-25.
73. Кант Иммануил. Критика способности суждения / И. Кант // Сочинения в 6 т. – М.: Мысль, 1966. - Т.5. – С.161-543.
74. Киреевский И.В. Критика и естетика / И.В. Киреевский. – М.: Искусство, 1979. – 450 с.
75. Киссель М.А. Философская эволюция Ж.П.Сартра / М.А. Киссель. – Л.: Лен-издат,1976. – 239 с.
76. Коган Л.В. Цель и смысл жизни человека / Л.В. Коган. – М.: Мысль, 1984. – 252 с.
77. Колесник Н.И. Личностные факторы становления эстетического отношения / Н.И. Колесник. – Киев: Наукова думка, 1987 . – 225 с.
78. Конев В.А. Социальное бытие искусства / В.А. Конев. – Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1975. – 187 с.
79. Кормин Н.А. Онтология эстетического / Н.А. Кормин. – М.: Наука, 1992. – 185с.
80. Коршунов А.М., Мантатов В.В. Диалектика социального познания / А.М.Коршунов, В.В. Мантатов.– М.: Политиздат, 1988. – 383 с.

81. Культура и развитие человека. Очерк философско-методологических проблем. – Киев: Наукова думка, 1989. – 320 с.
82. Кун Т. Структура научных революций / Пер. с англ. И.З. Налетова; общ. ред. С.Р. Микулинского и Л.А. Марковой. – М.: Прогресс, 1975. – 288 с.
83. Кюнг Г. Познание мира и интерпретация текста у Романа Ингардена и Нельсона Гудмена / Г. Кюнг // Вопросы философии. – 2000 – № 9. – С.114-127.
84. Лановенко О.П. Системне моделювання як засіб осягнення сутності художнього / О.П. Лановенко // Тези наукових читань з нагоди 60- річчя від дня народження А.С.Канарського. – К.: Київ, ун-т ім.. Т.Шевченка, 1996.
85.Лановенко О.П. Художественное восприятие: опыт построения общетеоретической модели / О.П. Лановенко. – Киев: Наук. думка, 1987. – 248 с.
86. Лановенко О.П. Социальный статус искусства: представление, проблемы, решения/ О.П. Лановенко. – Киев: Наук. думка, 1983. – 166с.
87. Левчук Л.Т. Психоанализ и художественное творчество: Критический анализ / Л.Т. Левчук. – Киев: Вища школа, 1980. – 158 с.
88. Левчук Л.Т. Західноєвропейська естетика ХХ століття: Навч. Посібник / Л.Т. Левчук. – К.: Либідь, 1997. – 224 с.
89. Личковах В.А. Переживание красоты / В.А. Личковах. – Киев: Мистецтво, 1987. – 79 с.
90. Личковах В. А. Світовідношення як переживання. (Феноменологія, онтологія і естетика “життя миттєвістю”) / В.А. Личковах // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 5. – С.121-136.
91. Лой А.Н. Проблема интерсубъективности в современной философской герменевтике / А.Н. Лой // Герменевтика: история и современность: Крит. очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 121-143.
92. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Высокая класика / А.Ф. Лосев. – М.: Искусство, 1974. – 598 с.

93. Лосский Н.О. Бог и мировое зло/ Н.О . Лосский – М.: Республика, 1994. – 434 с.
94. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения / А.Ф. Лосев. – М.: Мысль, 1978. – 623с.
95. Лукач Д. Своеобразие эстетического / Д.Лукач. Пер. с нем. общ. ред. и послесл. К.М. Долгова. – Т.1. – М.: Прогресс, 1985. – 333 с.
96. Максимов А.Н. Философия ценностей / А.Н. Максимов. – М.: Высш. шк., 1997. – 176 с.
97. Малахов В.А. Искусство и человеческое мироотношение. / АН УССР; Ин-т философии / В.А. Малахов. – Киев: Наук. думка, 1988. – 211 с.
98. Малахов В.А. Культура и человеческая целостность / В.А. Малахов – Киев: Наукова думка, 1984. – 118 с.
99. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию / М.К. Мамардашвили.– М.: Прогресс, 1990. – 362 с.
100. Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеалы рациональности / М.К. Мамардашвили. – Тбилиси: Мецниерба, 1984. – 80 с.
101. Мейлах Б.С. Художественное восприятие как научная проблема / Б.С. Мейлах // Художественное творчество. – Л.: Наука, 1986. – С. 10-29.
102. Мельвиль Ю.К. Пути буржуазной философии 20-го века / Ю.К.Мельвиль – М.: Мысль, 1983. – 247 с.
103. Миронов А. С. Искусство и процесс познания / А.С. Миронов. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 126 с.
104. Молчанов В.И. Феноменология / В.И. Молчанов // Современная западная философия: словарь / сост. : Малахов В.С., Филатов В.П. – М.: Политиздат, 1991. – С.318-323.
105. Мотрошилова Н.В. Анализ “предметностей” сознания в феноменологии Э. Гуссерля // Проблема сознання в современной западной философии:

Критика некоторых концепций / В.А. Подорога, А.Б. Зыкова, И.С. Вдовина и др. – М.: Наука, 1989. – С.63-99.
106. Мотрошилова Н.В. Интенциональность в “Логических исследованиях” Э. Гуссерля / Н.В. Мотрошилова // Вопросы философии. – 2000. – № 4. – С. 138- 158.
107. Мукаржовский Ян. Преднамеренное и непреднамеренное в искусстве / Я. Мукаржовский // Структурализм: “за” и “против”: сб. ст. – М.: Прогресс, 1975. – С. 164-193.
108. Никифоров А.Л. О понимании человеческой деятельности / А.Л.Никифоров // Проблеми объяснения и понимания в научном познании. – М., 1986. – 139 с.
109. Ортега-і-Гассет. Вибрані твори / пер. з ісп. В.Бурггардта, В. Сахна, О. Товстенко – К.: Основи, 1994. – 420 с.
110. Ортега-и-Гассет Х. Человек и люди / Х. Ортега-и-Гассет // «Дегуманизация искусства» и другие работы: Эссе о литературе и искусстве: сб.: пер. с исп. – М.: Радуга, 1991. – С. 229- 479.
111. Ортега-и-Гассет Х. Эссе на эстетические темы в форме предисловия / Х. Ортега-и-Гассет // «Дегуманизация искусства» и другие работы: Эссе о литературе и искусстве: сб.: пер. с исп. – М.: Радуга, 1991. – С. 479 - 500.
112. Ортега-и-Гассет Хосе. Эстетика. Философия культуры / Х. Ортега-и-Гассет. – М.: Искусство, 1991. – 586 с.
113. Після філософїї: кінець чи трансформація?: пер. з англ. / упоряд. К. Байнес та ін. – К.: Четверта хвиля, 2000. – 432 с.
114. Платон. Діалоги. / Платон// пер. з давньогр. – К.: Основи, 1995.– С.69-81.
115. Полани М. Личностное знание.: На пути к посткритической философии / М. Полани. – М., Прогресс, 1985. – 345 с.
116. Прилюк Ю.Д. Проблема общения в историческом материализме. / Ю.Д. Прилюк. – Киев: Наукова думка, 1985. – 192 с.
117. Проблема потребностей в этике и эстетике. – Вып. 4. Л.: - Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. – 160 с.

118. Пролеев С.В. Духовность и бытие человека / С.В. Пролеев. – Киев: Наукова думка, 1992. – 108 с.
119. Ракитов А.И. Диалектика процесса понимания / А.И. Ракитов // Вопросы философии. –1985. – № 12. – С. 62-71.
120. Рикер Поль. Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике / П.Рикер. – М.: Медиум, 1995. – 415 с.
121. Руднев Вадим. Морфология реальности: Исследование по философии текста / В. Руднев. – М.: Гнозис, 1996. – 207 с.
122. Савранский И.Л. Коммуникативно-эстетические функции культуры / И.Л. Савранский. – М.: Наука, 1979. – 230 с.
123. Ситниченко Л.А. Человеческое общение в интерпретациях современной западной философии: (критический анализ) / Л.А. Ситниченко – Киев: Наукова думка, 1990. – 112 с.
124. Ситниченко Л.А. Першоджерела комунікативної філософії. / Л.А. Ситниченко. – К.: Либідь, 1997. – 371 с.
125. Соболь О.М. Постмодерн і майбутнє філософії / О.М. Соболь. – К.: Наукова думка. 1997. – 187 с.
126. Современный экзистенциализм: Крит. очерки. – М.: Мысль, 1966. – 567с.
127.Столович Л.Н. Жизнь. Творчество. Человек / Л.Н. Столович. – М.: Политиздат, 1985. – 414 с.
128. Столович Л.Н. Красота. Добро. Истина. Очерки истории эстетической аксиологии / Л.Н. Столович. – М.: Республика, 1994. – 463 с.
129. Структурализм: “За” и ”Против”: сб. ст. – М.: Прогресс, 1975. – 468 с.
130. Табачковський В.Г. Криза буржуазного раціоналізму та проблема людської особистості / В.Г. Табачковський. – К.: Наукова думка, 1974. – 160с.
131. Тарасенко Н.Ф. Природа, технология, культура: Философско-мировоззренческий аналіз / Н.Ф. Тарасенко. – Киев: Наук. думка, 1985.–253с

132. Трубников М.М. Время человеческого бытия / М.М. Трубников. – М.: Наука, 1987. – 256 с.
133. Федотова В.Г. Практическое и духовное освоение действительности / В.Г. Федотова. – М.: Наука, 1991. – 133 с.
134. Феноменология и ее роль в современной философии (Материалы «круглого стола») // Вопросы философии. – 1988. – № 12. – С.43-85.
135. Фуко М. Слова и вещи: Археология гуманит. Наук / М.Фуко. – М.: Прогресс, 1977. – 488 с.
136. Хайдеггер М. Время и бытие: статьи и выступления / М. Хайдеггер. – М. Республика, 1993. – 447 с.
137. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер. – М.: АD Marginem, 1997. – 451 с.
138. Хайдеггер М. Исток художественного творения / пер. с нем. А.В.Михайлова // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX –XX вв. – М., 1987.– С. 264-313.
139. Хамітов Н.В. Звільнення від буденності: мистецтво як розв’язання суперечностей життя / Н.В. Хамітов. – К.: Наукова думка, 1995. – 118 с.
140. Хоружий С.С. Аръергардный бой. Мысль и миф Алексея Лосева / С.С.Хоружий // Вопросы философии. – 1992.–№ 10. – С.112-136.
141. Художественная культура и эстетическое развитие личности. – Киев: Наукова думка, 1989. – 292 с.
142. Художественное в эстетике и в искусстве. – Киев: Наукова думка, 1990. – 249 с.
143. Шевченко А.К. Культура. История. Личность: Введение в философию поступка / А.К. Шевченко. – Киев: Наукова думка, 1991.–189 с.
144. Шевченко А.К. Проблема понимания в эстетике / А.К. Шевченко. – Киев: Наукова думка, 1989. – 127с.
145. Шелер М. Ресентимент в структуре моралей / М. Шелер. – СПб.:Наука, 1999.–230 с.

146. Шпет Г. Проблемы современной естетики / Г. Шпет // Искусство. – М., – 1923. – № 1.
147. Шпет Г. Эстетические фрагменты / Г. Шпет // Сочинения. – М., 1989. – С. 345-475.
148. Шпигельберг Г. Феноменологическое движение / Г. Шпильберг – М., 2002. – С. 389-419
149. Шудря К.П. Влада творчості. Евристично-спонукальні можливості мистецтва / К.П. Шудря. – К.: Мистецтво, 1976. – 246 с.
150. Шудря Е.П. Художественное предвосхищение будущего / Е.П. Шудря. – Киев: Наук. думка, 1978. – 246 с.
151. Шульга Р.П. Искусство в мире обыденного сознания / Р.П. Шульга. – К.: Наукова думка, 1993.– 159 с.
152. Эстетическое познание и художественная культура. – Киев: Наукова думка, 1983. – 280 с.
153. Hartmann, Nicolai. Das Problem geistigen Seins. Berlin: Walter de Gruyter, 1933. [Reviewed by Helmuth Pleßner in Kant-Studien 38 (1933) 406-423.]
154. Hartmann, Nicolaі. Ethik, 4th ed. Berlin: Walter de Gruyter & Co., 1962. English translation by Stanton Coit, Ethics. London: George Allen & Unwin and New York: Humanities Press, Inc.; 1932.
155. Hartmann, Nicolai. Grundzüge einer Metaphysik der Erkenntnis Berlin: Walter de Gruyter,1921. [Reviewed by Hans-Georg Gadamer in Logos 12 (1923), 340-359]
156. Hartmann, Nicolai. "Hartmann, Nicolai," In Ziegenfuss, Werner, PhilosophenLexikon. Berlin: Walter de Gruyter, 1949.
157. Hartmann, Nicolai. Neue Wege der Ontologie. Stuttgart: W. Kohlhammer, 1949. English translation by R.C. Kuhn, New Ways in Ontology, Chicago: Henry Regnery Co, 1953 [c.1952].
158. Hartmann, Nicolai. Zur Grundlegung der Ontologie. Berlin: Walter de Gruyter, 1921.