ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ СИМВОЛІЧНИХ ФОРМАЦІЙ В ГЛОБАЛЬНОМУ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ : ИСТОРИКО-ФИЛОСОФСКИЙ АНАЛИЗ символических формаций В ГЛОБАЛЬНОМ ЦИВИЛИЗАЦИОННОМ ПРОЦЕССЕ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний заклад „Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка”

На правах рукопису

УДК [14:165.212] (043.3)

Бугайов Василь Іванович

ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ СИМВОЛІЧНИХ ФОРМАЦІЙ В ГЛОБАЛЬНОМУ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ

09.00.05 – історія філософії

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник –
Кононов Ілля Федорович,
кандидат філософських наук,
доктор соціологічних наук,
професор

Луганськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
11
1.1. Понятійна основа дослідження символічних формацій у глобальному цивілізаційному процесі
11
1.2. Методи дослідження символічних формацій в історії філософії 27
Висновки до розділу 1 41
РОЗДІЛ 2. ГЕНЕЗИС І РОЗВИТОК СИМВОЛІЧНИХ ФОРМАЦІЙ ЦИВІЛІЗАЦІЙ СХОДУ В ГЛОБАЛЬНОМУ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ

43
2.1. Генезис і розвиток символічної формації Індійської цивілізації в глобальному цивілізаційному процесі
45
2.2. Генезис і розвиток символічної формації Китайської цивілізації в глобальному цивілізаційному процесі
63
2.3. Генезис і розвиток символічної формації Мусульманської цивілізації в глобальному цивілізаційному процесі
79
Висновки до розділу 2 96
РОЗДІЛ 3. ГЕНЕЗИС І РОЗВИТОК СИМВОЛІЧНИХ ФОРМАЦІЙ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ЗАХОДУ В ГЛОБАЛЬНОМУ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ

100
3.1. Генезис і розвиток символічної формації Античної цивілізації в глобальному цивілізаційному процесі
100
3.2. Генезис і розвиток символічної формації Західнохристиянської цивілізації в глобальному цивілізаційному процесі

120
3.3. Генезис і розвиток символічної формації Східнохристиянської цивілізації в глобальному цивілізаційному процесі
147
Висновки до розділу 3 172
ВИСНОВКИ 176
ДОДАТКИ (схеми символічних формацій цивілізацій) 187
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення незалежної Украйни передбачає якісну трансформацію її культури як знакової системи. Це завдання має три напрямки реалізації. По-перше, українська культура мусить набути самодостатніх рис. По-друге, вона повинна зберегти і розвинути свою цивілізаційну приналежність. По-третє, знакова система України мусить включитися в глобалізаційний процес і відповідати потребам становлення загальнолюдської інформаційної цивілізації. Символічні процеси в сучасному світі є одночасно інтегрованими та конфліктними. Проблема сучасного символу як барометр вказує на загрозу деструкції мислення й творчості. Україна, яка завжди лежить на рубежі між Заходом і Сходом, може відіграти в цьому процесі пошуку символічної єдності людства особливу роль. Її традиції та спадок філософської думки можуть стати платформою для світового діалогу з приводу символічної єдності людства. Але така перспектива висуває дуже високі вимоги і до розвитку філософської культури в самій Україні. Вона повинна увійти в світовий філософський процес як діалогічна, навіть „полілогічна”, як орієнтована в майбутнє і як така, що постійно здійснює рефлексію над минулим досвідом світової філософії.
У цьому контексті дослідження символічних формацій в глобальному цивілізаційному процесі набуває принципової значущості, оскільки визначає статус нашої вітчизняної культури у сучасному світовому контексті, що є принциповим для розвитку нашої країни.
Стан наукової розробки проблеми. Література з проблем сутності символу, аналізу різних символічних систем просто неозора. Європейська філософська традиція аналізу символу спирається на ґрунт символічного сприйняття світу в античності та середньовіччі. Символ у цій традиції був зустріччю сакрального і мирського, Бога і людини. Глибоке розкриття символічного мислення середніх віків дали Е. Кассірер, М. Шелер, Л. Карсавін, О. Лосєв, М. Бахтін та ін. Символ аналізували великі представники німецької класичної філософії від І. Канта до Г. В. Ф. Геґеля, німецькі неокантіанці, засновники семіотики Ч. С. Пірс, Ч. У. Морріс, Е. Кассірер, А. Уйтхед, М. Мерло-Понті, М. Гайдеггер, Ж. Марітен, М. Еліаде, Н. Гудмен, С. Лангер, Х. Патмен та багато інших. Так, А. Уайтхед визначає цивілізацію в символах істини, краси, пригоди, мистецтва та заспокоєння; С. Лангер надає символу пошук значень у формуванні досвіду; Н. Гудмен визначає символ чисто прагматичними міркуваннями; Х. Патнем надає символічній реальності історичний та культурно зумовлений характер.
Особливий внесок у дослідження символів внесли українські і російські філософи тієї традиції, яка своїм витоком має філософію Г. Сковороди. Останній вважав, що в реальності є три світи – макрокосм (всесвіт), мікрокосм (людина) і символічна реальність Біблії, світ символів, який об’єднує два попередні світи. Найбільш визначними продовжувачами закладеної Г. Сковородою традиції були В. Соловйов, П. Флоренський, О. Лосєв, М. Лосський, В. Лосський.
У наш час евристичний потенціал концепції ноосфери В. Вернадського продовжив в теорії семіосфери Ю.М. Лотман. Вона передбачає системну єдність знаків певної культури, яка здатна до саморозвитку і продукування смислів. Для нашої мети велике значення має ідея ціннісно-смислового універсуму С. Кримського. Витоки і розвиток української символічної системи досліджували вітчизняні вчені, зокрема, М. Попович, С. Кримський, В. Лобас, Ю. Павленко, Ю. Пахомов та інш. Видатний мусульманський філософ М. Ікбал розвинув символізацію духовного спасіння в необхідності творчої інтерпретації Ісламу. Сучасний китайський філософ Лю Ган у герменевтиці символів „І цзина” представляє розвиток нової інформаційної епохи.
Міжцивілізаційному розумінню присвячені праці вітчизняних учених, які досліджують проблеми символу (В. Бурлачук, В. Лічковах, І. Мартинюк, А. Осипов, Г. Почепцов, Н. Соболєва, В. Тихонович, Є. Харьковщенко та ін.), російських науковців (В. Бєляєв, О. Волкова, О. Кармадонов, О. Рєзниченко, М. Маніковська, М. Фрумкін), західних дослідників (Е. Гомбріх, Д. Мартін, Л. Якобус, В. Вайсбах, В. Цигенфусс, Ж.-Л. Маріон, Е. Шилз, П. Пецольд, Р. Надо, Е. Сурйо). Разом з тим зараз гостро відчувається потреба в компаративному дослідженні цивілізаційних символічних систем у перспективі їх взаємодії в межах сучасних глобалізацій них процесів. Особливо важливим уявляється історико-філософське дослідження філософської рефлексії над цивілізаційними символічними системами, яке б сприяло розумінню між цивілізаціями як альтернативі зіткнення цивілізацій (якщо скористатися терміном С. Гантінгтона).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукових досліджень кафедри філософії та соціології Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” за темою: „Роль гуманістичних ідей в процесі вироблення моделі економічної, політичної та культурної інтеграції України” (Державний реєстраційний номер 01980002640).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні ядерних утворень цивілізаційних систем, які ми визначаємо як символічні формації. На основі цього досліджуються можливості їх еволюції та взаємодії в сучасному глобалізаційному процесі.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
• дослідити історію філософського вивчення символічних універсамів великих цивілізацій Сходу та Заходу;
• сформулювати методологічні засади історико-філософського дослідження символічних формацій у глобальному цивілізаційному процесі;
• виділити символічні формації великих цивілізацій Сходу та Заходу;
• проаналізувати основні етапи філософської рефлексії над цивілізаційними символічними формаціями, спираючись на прецедентні філософські тексти;
• виявити вплив символічних формацій цивілізацій на розвиток глобального цивілізаційного процесу;
• дослідити можливості діалогу між цивілізаціями як альтернативи їх зіткнення.
Об’єкт дослідження – символічні універсуми великих цивілізацій Сходу та Заходу.
Предмет – генезис і розвиток символічних формацій цивілізацій Сходу й Заходу в глобальному цивілізаційному процесі.
Теоретико-методологічні засади дослідження. Основну методологічну візію роботі задає концепція археології знання М. Фуко. Але якщо для французького філософа мовна формація є результатом колективного мовлення з усіма його суперечностями, який як осад створює архів, то для нас важливим є утворення подібного архіву символів як результату колективних символічних практик. Як у М. Фуко мовний архів є базою дискурсу, так і у випадку символічних формацій вони є основою цивілізаційного метадискурсу і всієї сукупності метанаративів, що виникають у відповідних цивілізаціях протягом сторіч.
Теоретичні засади дослідження й розв’язання поставлених завдань ґрунтуються на теоріях ціннісно-смислового універсуму С. Кримського, психоаналізу у версіях З. Фройда та особливо К. Юнга, взаємозв’язку символу й ритуалу В. Тернера, свідомості символу Шрі Ауробінодо Гхоша, семіосфери Ю. Лотмана, діалектики символу О. Лосєва.
У дослідженні використовувалися такі методи: системно-структурного та функціонального аналізу, компаративний, герменевтичний, діалектичний, метод „археології знання” та методи психоаналізу. Характеристику методів подано в підрозділі 1.2 дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше у вітчизняній філософській літературі на основі компаративного дослідження прецедентних текстів світової філософії здійснено системне порівняння символічних формацій великих цивілізацій Сходу та Заходу в перспективі глобалізаційних процесів.
У межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну. Зокрема, уперше:
• введено до наукового обігу та визначено зміст і обсяг поняття «символічна формація»;
• виділені й порівняні між собою символічні формації великих цивілізацій Сходу та Заходу в перспективі глобалізації;
дістали подальшого розвитку:
• концепція ціннісно-символічного універсуму людського буття;
• концепція глобалізації, яка в роботі розглядається не лише як соціально-економічний процес, але і процес, який привів у взаємодію цивілізаційні символічні формації, поставивши питання про можливість їх діалогічної/полілогічної взаємодії;
удосконалено
• концепція символу через з’ясування ролі мімезису в його утворенні та функціонуванні. Символ є знаковим вираженням базової цінності. Наочність знаку задає предметність певної цивілізації;
• герменевтичні процедури історико-філософських досліджень в плані введення до них ідеї символічної формації як структури, що породжує різні семіотичні процеси і задає загальні рамки для метадискурсу і метанаративів.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертації дозволяють поглибити розуміння філософської рефлексії цивілізаційних символічних формацій, оцінити їх вплив на дискурсивні та наративні практики в світовому цивілізаційному процесі, у можливості гармонізації культурних і релігійних відносин у сучасному світі. Матеріали дослідження можуть бути застосовані в курсах з історії філософії, а також культурології, історії мистецтв та релігієзнавства.
Особистий внесок здобувача. Усі результати, представлені в дисертації, одержано дисертантом самостійно. У монографії „Свідомість і соціальна реальність” (наук. ред. Кононов І. Ф.) особисто здобувачеві належить у ІІ розділі глави 5 параграф 3 „Художні символи світла й філософське мислення ”.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях і симпозіумах: Міжнародній науково-практичній конференції „Ціннісні пріоритети освіти у XXІ столітті ” (Луганськ, 2003), Міжнародному симпозіумі „Філософія і теологія – толерантний діалог у системі наук” (Одеса, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції „Акмеологія – наука ХХІ століття” (Київ, 2005), VІ Міжнародній науково-практичній конференції „Освіта і доля нації” (Харків, 2005), Міжнародній науково-теоретичній конференції „Ідентичність у сучасному соціумі” (Донецьк, 2006), Міжнародній науковій конференції „Конфуціанство: філософія, етика, політика” (Луганськ, 2007), Міжнародній науковій конференції „Стосунки Сходу та Заходу України: суб’єкти, інтереси, цінності” (Луганськ, 2007), Міжнародній науковій конференції „Література, мистецтво і гуманітарні науки ХХІ століття у перспективі глобалізаційних процесів” (Харків, 2008), Міжнародній науковій конференції „Феномен філософської критики у культурі російського Срібного віку” (Київ, 2009); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Суспільство, мислення, мова” (Луганськ, 2004), „Феномен гендеру: соціокультурні виміри” (Алчевськ, 2004), „Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості” (Чернівці, 2005); Міжрегіональній науково-практичній конференції „Національний дух українського права” (Краснодон, 2004).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в: 1 підрозділі колективної монографії, 10 статтях у наукових фахових виданнях, 6 опублікованих виступах на конференціях.
Структура дисертації. Робота має вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (348 найменувань), додаток. Повний обсяг дисертації – 218 сторінок, обсяг основної частини – 186 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Наше дослідження пропонує інноваційний символ „символічної формації цивілізації”. Основним конструктом символу є концепція „троїстості” – „сакральне”, „людина” та „світ”(природа й суспільство). У кожній символічній формації ця концепція найбільш суттєва – і в локальній цивілізації, і в глобальному цивілізаційному процесі.
Філософська рефлексія Чайтаньї, Вівекананди, Рамакрішни, Шрі Ауробіндо, Р. Рая генезису й розвитку індійської символічної формації в глобальному цивілізаційному процесі має таку характеристику:
• Центр „Сакрального” символів „Ом”, „Колесо Закону” та „Чакра” розвиває цінності релігій Індуїзму, Буддизму як гаранту культурної ідентичності та історичної своєрідності символічної формації. Сакральні цінності символічної формації індійської цивілізації мають у сучасному світі компаративні зв’язки світової культури („Тризубець”, „Єдиний символ” Ауробіндо, „Pax cultura”);
• Центр „Людини” символів „Ом”, „Колесо Закону” та „Чакра” розвиває компаративні зв’язки символічних формацій цивілізацій Сходу та Заходу в традиціях людської свідомості, духовності, мудрості, любові, творчості й краси (місто майбутнього „Ауровіль”, „Пакт світу” М. Реріха;
• Розвиток традицій центру „Світу (природи та суспільства)” символів „Ом”, „Колесо закону” та „Чакра” концептуалізують оновлення віри та нескінченності Духа людства в збереженні природи Всесвіту. Компаративні символічні зв’язки символі „Ом”, „Колесо закону” та „Чакра” в діяльності сучасних соціальних суспільних рухів – „Пізнання Крішни”, „Трансцендентальної медитації”, Ашрама Ауробіндо, „Ананда Марга”, „Брахмо Самадж”. Вплив сприйняття природи на сучасну соціальну свідомість символічної формації Заходу (вегетаріанство, фонд Бриджит Бардо, соціальний плин Філіппа Кусто).
Міметична природа символічної формації індійської цивілізації становить суперечливу єдність релігій Індуїзму, Буддизму, Ісламу. У глобальному цивілізаційному процесі індійська символічна формація викликає неослабний інтерес. Вона має вплив на символічні формації Заходу, наприклад: „Пакт культури” М. Реріха, рух хіпі, йогічний бум, інтегральна йога Ауробіндо Гхоша, рух свідомості Крішни. Загалом ми можемо говорити про глибоку евристичність символічної формації індійської цивілізації з її одухотвореною тілесністю культури, потенціалом „трансцендентальності” релігій і філософських інтерпретацій учень.
Філософська рефлексія Конфуція, Лао Цзи, Вань Чуня, Хань Фея, Лінь Яньмея генезису й розвитку Китайської символічної формації в глобальному цивілізаційному процесі має таку характеристику:
• Центр „Сакрального” символу „Цянь” базується на концепції „Неба” як персоніфікованої керівної сили Всесвіту. Символ „Ян-Інь” концептуалізується даосизмом як національний сакральний феномен. Символ „Панда” базується на концепції довершеності сакральної традиції – „наявності початку”.
• Центр „Людини” символу „Цянь” концептуалізує утихомиреність, цілісність, пошану до інших, гармоніїю в поєднанні Неба (космосу) і людини. Символ „Ян-Інь” об’єднує суперечності людських помислів і дій у дуальності Всесвіту. Символ „Панда” актуалізує концепцію єдиної сутності людини в її поєднанні з правилами природи.
• Центр „Світу (природи та суспільства)” символу „Цянь” концептуалізує співвідношення Неба й Землі в моральності суспільства, єднання ідеального й реального. Концепція символу „Ян-Інь” утілює центр землі, діяльність суспільства згідно із законом („фа”) відповідно до закону природи („дао”). Символ „Панда” концентрує концепцію природничо-моральної досконалості людства.
• Збереження символічних традицій даосизму та комунізму символу „П’ятикутної зірки”, асиміляція символічної формації до символів інших цивілізацій (символи „Колеса Закону”, „Латинського хреста”) та пристосованість до новітніх символів глобального цивілізаційного процесу (символ „Колесо”).
• В основі міметичної природи символічної формації китайської цивілізації лежить феномен „Сань цзяо”, легізм і природнича теорія. Історія символічної формації мала періоди переплетінь і протиставлень даосизму, конфуціанству, буддизму, легізму. І символічна формація індійської цивілізацій, і формація китайської має інтерпретацію впливу в глобальному цивілізаційному процесі на символічні формації Заходу, наприклад, пропаганда стилів бойових мистецтв „ушу”, „Книги перемін” („І цзин”), „Цигун”, „Гунфу”. У більшості своїй ці феномени в символічній формації цивілізацій Заходу мають тенденцію моди й не виявляють глибинного потенціалу спадковості „учитель – учень”. Символічна формація китайської цивілізації евристична й володіє яскраво вираженою тілесністю, трансцендентальністю й творчістю. Традиції передаються з покоління в покоління й мають прихований „езотеричний” характер. Китайські традиції по-справжньому закриті для символічних формацій західних цивілізацій. Початок соціальної цілісності в символічній формації поклав рух „ши”, що поєднав світську культуру й активне суспільне життя. Суспільство розвивається в напрямку цивілізації за законом „фа”, відповідаючи законам природи „дао”. У глобальному цивілізаційному процесі символічна формація китайської цивілізації прекрасно асимілює символічну формацію західної цивілізації.
Філософська рефлексія Аль-Фарабі, Авіцени, Хусейна Табатаба’ї, Мухаммада Ікбала генезису й розвитку Мусульманської символічної формації в глобальному цивілізаційному процесі має таку характеристику:
• Центр „Сакрального” символу „Аллаха” має субстанціональну ідентичність релятивістського та сотеріологічного сакрального виміру. Символ „Мухаммеда” концептуалізує сакральну істину становлення долі народу. Символ „Місяця” має сакральне втілення віри Ісламу.
• Центр „Людини” сприймає символ „Аллаха” як творця, посередника й помічника людини в пізнанні Землі і Неба. Центр „Людини” в символі „Мухаммеда” втілює ідею допомоги бідним, духовний зріст людських якостей – суворості та скромності. Розвиток у сприйнятті центру „Людини” символу „Місяця” духовного спасіння людини в єднанні всього ісламського суспільства.
• Центр „Світу (природи та суспільства)” символу „Аллаха” втілює соціальну сакральну істину добродійності народу та світу, рівність людства. Центр „Світу (природи та суспільства)” символу „Мухаммеда” сакралізує Пророка як державного законодавця, символізує істину сакральної моралі та інтелекту. Символ „Місяця” в сприйнятті центру „Світу (природи та суспільства)” ввіряє надію на створення власної історії ісламського суспільства („Тартиб”) та людського братерства у Світі.
• Міметична природа символічної формації мусульманської цивілізації становить основу релігії Ісламу. Евристичний потенціал має яскраво виражені інтерпретації філософської мудрості та поезії. У глобальному цивілізаційному процесі ми спостерігаємо розвиток символічної формації мусульманської цивілізації, яка оволоділа новітніми комп’ютерними технологіями й стає, у свою чергу, протиставленням Східному Світу. Віра – основа символічної формації мусульманської цивілізації. Політика в глобальному цивілізаційному процесі – основа досягнення духовного розвитку людини та суспільства. Іслам інтерпретується раціоналістично в контексті всього суспільства. Духовна істина досягається в кульмінації „Ісламської держави”. Це і є основна концепція мусульманської символічної формації в глобальному цивілізаційному процесі.
На відміну від формацій цивілізацій Сходу, евристичні потенціали символічних формацій цивілізацій Заходу проявлять чіткий взаємовплив. Колискою цього процесу є символічна формація античної цивілізації, що має евристичний потенціал не тільки в історії розвитку подальших цивілізацій Заходу, але й у сучасному глобальному цивілізаційному процесі.
Філософська рефлексія Піфагора, Платона, Аристотеля, Цицерона генезису й розвитку Античної символічної формації в глобальному цивілізаційному процесі має таку характеристику:
• Центр „Сакрального” символу „Пегас” розвиває концепцію Божественної духовної творчості, етики, моралі, порядку та законності.
• Центр „Сакрального” символу „Колони” концептуалізує цілісність Всесвіту (Космосу).
• Символ „Лавра” має концепцію агональної сакралізації та сакралізацію влади.
• Центр „Людини” символу „Пегас” асимілює Божественне (сакральне) та людське в розвитку культури та мистецтва людства.
• Центр „Людини” символу „Колона” розвиває довершеність природи людини як гармонії та центру Всесвіту.
• Центр „Людини” символу „Лавра” концептуалізує духовність людини в символізації справедливості, мужності, помірності та гуманізму.
• Центр „Світу (природи та суспільства)” символу „Пегас” розвиває концепції моральних соціальних засад – хоробрості, справедливості, відданості, чистоти.
• Центр „Світу (природи та суспільства)” розвиває троїстість світобудови символу „Колони” як удосконалення людини та суспільства у відповідності їх мікрокосму й макрокосму.
• Центр „Світу (природи та суспільства)” символу „Лавр” концептуалізує ідею споглядання прекрасного Світу у всебічнім здійсненні „humanitas”; константа символізації перемоги, тріумфу та успіху в розвитку світової соціокультури.
• Евристичний духовний потенціал символічної формації Античної цивілізації як розвиток довершеності „ейдосу”, „мімесису” та „катарсису” символічних універсумів глобального цивілізаційного процесу. Тілесність символічної формації античної цивілізації унікальна й постала мімесисом для розвитку всієї західної цивілізації, убираючи в себе ідеал споглядання величі людини – героя, відповідного апофатичному космосу.
Філософська рефлексія Августина Аврелія, Фоми Аквінського, І. Канта, Ф. Гегеля, Ж. Сартра, К. Юнга, Л. Фейєрбаха, К. Маркса, Ф. Енгельса, А. Гелена, М. Хайдеггера генезису й розвитку Західнохристиянської символічної формації в глобальному цивілізаційному процесі має таку характеристику:
• Центр „Сакрального” символу „Трилисника” виділяє концепцію „Filioque” (Дух Святий – Отець – Син) і розвиває сакральну ідею об’єднання свідомості Бога, самосвідомості людини та свідомості Світу.
• Центр „Сакрального” символу „Латинського хреста” має сакральну концепцію поєднання людства та Бога.
• Центр „Сакрального” символу „Євросоюзу” має заміщення сакрального концепцією наукової символічної свідомості.
• Центр „Людини” символу „Трилисника” пізнає природу свідомості людини в адекватності Божественного, співвідношення моралі й людської волі як нескінченного Блага.
• Центр „Людини” символу „Латинського хреста” поширює концепцію Церкви як транслюдське та надлюдське (Божественне), символізація Ісуса Христа у відтворенні людської цілісності.
• Центр „Людини” символу „Євросоюзу” вдосконалює наукову символізацію раціоналізації й орієнтацію людини, виокремлення глобальної й локальної символізації людської свідомості.
• Центр „Світу (природи та суспільства)” символу „Трилисника” поширює концепцію Божественної всюди сутності в суспільстві та природі („метаноміка”), систематизує комунікацію („кайрос”).
• Центр „Світу (природи та суспільства)” символу „Латинського хреста” поширює ідею єднання людства в місіонерській діяльності та релігійних рухах (свідки Єгови, Ісуса Христа святих останнього дня, адвентистів сьомого дня).
• Центр „Світу (природи та суспільства)” символу „Євросоюзу” вбачає раціоналізацію буттєвості суспільства; науково-технічне, інформаційне та полікультурне символізування глобального цивілізаційного процесу.
• В основу евристичного потенціалу Західнохристиянської цивілізації було покладено синтетичну єдність античної й давньоєврейської символізацій. Цей синтез у своїй основі був характерний для розвитку не тільки західнохристиянської символічної формації, але й східнохристиянської, які містять неповторні особливості Католицизму та Православ’я. Античний мімесис, як базовий для розвитку західноєвропейської цивілізації в подальшій структурі евристичного потенціалу розчинився в суспільно-матеріальній даності. З цього боку ми маємо народження нової „тілесності” символічної формації, що зумовлено пануванням земних природних благ соціуму. Цей процес розвитку нового символічного мислення ми називаємо секуляризацією. У своїй основі він сприяв розвитку науки та нової природничої теорії символічної формації західноєвропейської цивілізації, у подальшому – східнохристиянської й найбільш зримо втілився в символічних інноваціях глобального цивілізаційного процесу. Своєрідна евристична свідомість „апофатизму” західноєвропейської цивілізації постійно провокувала протиборство метафізики й християнської моралі. Весь шлях становлення європейської філософії – яскравий приклад цього. Було створено нове уявлення творчого потенціалу, що втілилося в природничому становленні й поклало початок формальних експериментів символічної формації. Почався процес відходу від традиції ейдосу. Усвідомлення соціальної справедливості й рівноправ’я призвело до народження нової атеїстичної символізації, що мала втілення в культурі соцреалізму східнохристиянської цивілізаційної системи.
Філософська рефлексія Григорія Ниського, Григорія Богослова, Г. Сковороди, П. Флоренського, О. Лосєва, О. Кайсарова, К. Юнга, М. Фуко генезису й розвитку символічної формації Східнохристиянської цивілізаційної системи в глобальному цивілізаційному процесі має таку характеристику:
• Центр „Сакрального” символу „Трійці” утілює сакральну концепцію походження Духа Святого від Отця, апафатизм Трійці (перевершення розподілу єдиного та чисельного).
• Центр „Сакрального” символу „Східного хреста” розвиває сакральну концепцію спасіння роду людського, перемоги Боголюдини над смертю.
• Центр „Сакрального” символу „Тризубець” утілює концепцію пам’яті „архіву” троїстості Світу, часу та простору слов’янського міфу та варіативність сакралізації Святого Духа Православ’я, символізація компаративної сакралізації.
• Центр „Людини” символу „Трійці” розкривається в збагаченні людиною Божественної буттєвості, триєдність еманації Трійці в розвитку людиною символізації Віри, Надії та Любові.
• Центр „Людини” символу „Східного хреста” втілює сакральну концепцію несення хреста („нести свій хрест”), сакралізацію духовного життя людського серця.
• Центр „Людини” символу „Тризубець” апелює до спадщини етнічних, релігійних, міфічних та духовних істин становлення людини в глобальному цивілізаційному процесі.
• Центр „Світу” (природи та суспільства) символом „Трійці” розкриває Божественну триєдність – дарування творіння, утілення Слова й порятунок Світу; безнасильна практика буття людства.
• Цетр „Світу” (природи та суспільства) символу „Східного Христа” розвиває Божественне мислення духовної буттєвості людства як священної Божественної історії природи та як основи Світу.
• Цетр „Світу” (природи та суспільства) символу „Тризубець” удосконалює міфологічний універсум співтворчості суспільства; символізація збереження духовних підвалин соціокультури, „ландшафту”, демократії соціальної та правової держави.
• В основі евристичного потенціалу східнохристиянської цивілізаційної системи лежить єдність православної та язичницької символізацій. Символи слов’янської міфології й християнські символи православ’я збереглися у своєму взаємному переплетінні до нашого часу.
В сучасній історії філософії відбувається синтез міфологічних, наукових і релігійних уявлень про природу символічних формацій цивілізацій.
1. Доведено, що розвиток символічних формацій цивілізацій Сходу та Заходу в глобальному цивілізаційному процесі виявляє сутнісні властивості – мімесис, традицію, комунікативність, цілісність цивілізацій.
2. Обґрунтовано, що в основі евристичного потенціалу розвитку символічних формацій світової цивілізації ми виявляємо діалектику з властивими характеристиками іманентного самостійного розвитку; інобуттєвого значення; переходу абстрактного значення до практичного; творчого перетворення дійсності.
3. Доведено, що мімезис передбачає при створенні символів наслідування природі, відданість традиції ейдосу (пошуку живого „лику” речі). Апофатизм та трансцендентальність спрямовують символічні формації до непізнаного та невираженого, порівнюють буттєвість з висотою збагнення духу.
4. Доведено, що тілесність у символічних формацій цивілізацій одухотворяється, зримий світ речей, предметів набуває трансцендентального значення.
5. Основним конструктом генезису і розвитку філософії символічних формацій є концепція – „сакральне”, „людина” і „світ”(природа та суспільство в єдності). У кожній символічній формації ми помічаємо поєднання цих сутностей.
6. Генезис і розвиток символічної формації індійської цивілізації – символ „Ом” має лик бога Тримурті („Брахми” – „Вішну”– „Шиви”). Константа „Колеса Закону” має символізувати трансцендентальність людини в божественному. Символ „чакра” є концепцією розквіту та незалежності; індійської цивілізації: оновлення традицій віри, нескінченності Духа в глобальному цивілізаційному процесі.
7. У генезисі і розвитку символічної формації китайської цивілізації символ „цянь” має відповідність творчості сил неба та землі, моралі людини та людства. Константа символу „Ян – Інь” має центр земної втіленості „Великої основи” та соціальної досконалості. Символ „Панда” має навантаження „наявності основи”, природничої моральної довершеності в глобальному цивілізаційному процесі.
8. Генезис і розвиток символічної формації мусульманської цивілізації пов'язаний з символічним поєднанням „Аллах” – „Небеса” – „Земля”. Символу „Аллах” вбирає в себе моральність людини та суспільства. Константа символу „Мухаммед” поєднує сакральне (небесне) та соціальне (земне). Символ місяця містить концепцію Ісламу та ісламської держави в глобальному цивілізаційному процесі.
9. Генезис і розвиток символічної формації античної цивілізації є смислом символу „Пегас” в розвитку людського натхнення символічних універсумів глобального цивілізаційного процесу. Символічна концепція „Тетрада” символу „Колони” містить удосконалення людини та людства відповідно до мікрокосму та макрокосму. Константа „Лавр” має навантаження агональних тенденцій довершеності людини та людства.
10. Генезис і розвиток символічної формації Західнохристиянської цивілізації поєднував концепції місця, часу та простору символу „Трилисника” і має антитезу технічного оволодіння й відкритості буттєвості. Константа символу „Латинського Хреста” як єдності людства та Бога є індикатором концептуальної реконструкції й місіонерської діяльності в символічних універсамах світової цивілізації. Символ „Євросоюзу” є продовженням концепції раціональності символічних універсумів у глобальному цивілізаційному процесі.
11. Генезис і розвиток символічної формації східнохристиянської цивілізаційної системи – концепція символу „Трійці” є сутністю апофатизму; прототипом буттєвості моралі людини та людства в божественному. Константа символу „Східного Хреста” є прикладом духовного подвижництва „несення хреста” в злитті ідеї та матерії. Символ „Тризуб” є пошуком ідентичності глибинних традицій у глобальному цивілізаційному процесі.
12. Показано вплив глобалізації на цивілізаційні символічні формації. Склалися можливості для прямого актуального діалогу між цивілізаціями. Це може привести до формування загальнолюдської цивілізаційної символічної формації. Вона може бути й результатом філософського діалогу, і передумовою його поглиблення. Але для цього глобалізація не повинна перетворюватися на культурну уніфікацію й поширювати явище, що отримало назву орієнталізм (Едвард Ваді Саїд).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаев Н. В. Композиция просветления в Махаяне – шраддхотпада – шастре / Н. В. Абаев, С. П. Нестеркин, Л. Е. Янгутов и др. // Психологические аспекты буддизма. – Новосибирск, 1986. – С. 23 – 46.
2. Абеляр П. История моих бедствий / П. Абеляр. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1959. – 256 с.
3. Аберкромби Н. Социологический словарь / Н. Аберкромби. – М.: Экономика, 2004. – 620 с.
4. Аврелий А. Исповедь / А. Аврелий // Одиссей. Исследования по социальной истории и истории культуры. – М.: Одиссей, 1989. –
С. 144 – 182.
5. Андреев Д. Л. Роза мира. Метафилософия истории / Д. Л. Андреев. – М.: Руссико, 1991. – 288 с.
6. Алексеев П. В. Хрестоматия по философии / П. В. Алексеев. – М. : Проспект, 2005. – 576 с.
7. Аристотель. Собр. соч. в 4-х т. / Аристотель. – М.: Мысль,
1976. – Т. 1. – 1976. – 550 с. – (АН СССР. Ин-т философии. Филос. наследие).
8. Аристотель. Собр. соч. в 4-х т. / Аристотель. – М.: Мысль,
1981. – Т. 3. – 1981. – 613 с.– (АН СССР. Ин-т философии. Филос. наследие).
9. Аристотель. Собр. соч. в 4-х т./ Аристотель. –М.: Мысль,
1983. – Т. 4. – 1983. – 830 с. – (АН СССР. Ин-т философии. Филос. Наследие).
10. Арсланов В. Г. А. Ф. Лосев и Мих. Лифшиц о Гомере и древней мифологии (две концепции Абсолюта) / В. Г. Арсланов // Вопр. философии. – 2009. – № 3. – С. 93 – 107.
11. Асмус В. Ф. Платон – философ – художник античного мира / В. Ф. Асмус // Платон. Избранные диалоги. – М., 1965. – С. 5 – 43.
12. Ахмедов В. М. Военные, власть и политический Ислам на ближнем и среднем Востоке. Проблема региональной стабильности / В. М. Ахмедов // Восток (ORIENS). – 2006. – № 3. – С. 71 – 88.
13. Барбур Иен. Религия и наука / Иен Барбур. – М. : Библейско-богословский институт св. Апостола Андрея, 1998. – 430 с.
14. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / Р. Барт. – М.: Прогресс, 1989. – 616 с.
15. Баткин Л. М. Итальянские гуманисты: стиль жизни, стиль мышления / Л. М. Баткин. – М.: Наука, 1978. – 200 с.
16. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества : пер. с англ. / З. Бауман. – М.: Логос, 2004. – 188 с.
17. Бауман З. Индивидуализированное общество: пер. с англ. / З. Бауман / под ред. В. Л. Иноземцева. – М. : Логос, 2005. – 390 с.
18. Бауман З. Текучая современность : пер. с англ. / З. Бауман. – СПб.: Питер, 2008. – 240 с.
19. Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-историческая экономия / У. Бек. – М.: Прогресс-Традиция, 2007. – 464 с.
20. Бек У. Общество риска. На пути к другому Модерну / У. Бек. – М.: Прогресс – Традиция, 2002. – 384 с.
21. Бек У. Что такое глобализация. Ошибка глобализма – ответы на глобализацию / У. Бек ; пер. с нем. и англ. А. Григорьева, В. Седельника. – М.: Прогресс – Традиция, 2001 – 303 с.
22. Белый Андрей. На рубеже двух столетий. Воспоминания / Андрей Белый : в 3-х т. – М.: Худ. лит., 1989. – Кн. 1. – 1989. – 543 с.
23. Белый Андрей. Символизм как миропонимание / Андрей Белый ; сост., вступ., примеч. Сугай Л. А. – М.: Республика, 1994. – 528 с.
24. Бердяев Н. А. О рабстве и свободе человека / Н. А. Бердяев. – М.: АСТ 2006. – 316 с.
25. Бердяев Н. А. Русская идея / Н. А. Бердяев. – Харьков: „Фолио”; М. : АСТ, 1994. – 400 с.
26. Бердяев Н. А. Философия свободы / Николай Бердяев. – М.: АСТ, 2005. – 333, [3]с. – (Философия. Психология).
27. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества / Н. А. Бердяев. – М.: АСТ, 2007 – 702 с.
28. Беседы и суждения Конфуция. – СПб.: Кристалл, 1999. – 1020 с.
29. Библия. Книги священного писания Ветхого и Нового завета. Канонические. – М.: Всесоюз. совет евангельских христиан, 1968. – 1221 с.
30. Богослов Г. Собрание творений : в 2-х т. / Г. Богослов. – Минск: Харвест; М.: АСТ, 2000. – Т. 1. – 2000. – 832 с.
31. Богослов Г. Собрание творений : в 2-х т. / Г. Богослов. – Минск: Харвест ; М. : АСТ, 2000. – Т. 2. – 2000. – 688 с.
32. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства или конец социального : пер с фр. / Ж. Бодрийяр. – Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2000. – 96 с.
33. Бодрийяр Ж. Общество потребления / Ж. Бодрийяр. – М.: Республика, 2006. – 269 с.
34. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр. – М. : Добросвет, 2000. – 387 с.
35. Бодрийяр Ж. Соблазн / Ж. Бодрийяр. – М.: AD MARGINEM, 2000. – 319 с.
36. Борисов А. Исламизм в странах Магриба: причины и последствия распространения / А. Борисов // Восток (ORIENS). – 2004. – № 6. – С. 121 – 133.
37. Босый А. Г. Семантика и композиция орнаментальных структур в традиционной культуре (генетические аспекты символики герба Украины) / А. Г. Босый // Сознание и социальная реальность : монография / науч. ред. И. Ф. Кононов. – Луганск: Альма-Матер, 2004. – С. 180 – 194.
38. Брагина Л. М. Итальянский гуманизм / Л. М. Брагина. – М. : Высш. шк., 1977. – 254 с.
39. Бугайов В. І. Археологічний аналіз пізнання символів семіосфери української культури / В. І. Бугайов // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. – Вип. 264 – 265. Філософія : зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 98 – 103.
40. Бугайов В. І. Духовність українського символу культури / В. І. Бугайов // Наук. вісн. Сер. „Філософія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х.: ХНПУ, 2005. – Вип. 19. – С. 45 – 52.
41. Бугайов В. І. Духовність українського символу й філософія права / В. І. Бугайов // Національний дух українського права : матеріали міжрегіон. наук.-практ. конф. – Краснодон: КФ МАУП, 2005. – С. 22 – 26.
42. Бугайов В. І. Ідеали художніх символів семіосфери української культури / В. І. Бугайов // Наук. вісн. Сер. „Філософія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х.: ХНПУ, 2006. – Вип. 20. – С. 63 – 70.
43. Бугайов В. І. Підсвідомість й апофатизм художнього символу / В. І. Бугайов // Наук. вісн. Сер. „Філософія” / Харк. нац. пед. ун-т
ім. Г.С. Сковороди. – Х.: ХНПУ, 2004. – Вип. 17. – С. 87 – 94.
44. Бугайов В. І. Свобода символу/ В. І. Бугайов // Наука. Релігія. Суспільство. – 2006. – № 1. – С. 87 – 94.
45. Бугайов В. І. Свідомість речі й символу культури / В. І. Бугайов // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журн. – 2005. – № 3. – С. 37 – 43.
46. Бугайов В. І. Свідомість символів теургічного мистецтва / В. І. Бугайов // Наук. часоп. Сер. : Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – № 7(20). – С. 43 – 50.
47. Бугайов В. І. Символічні парадигми соціокультурної ідентичності / В. І. Бугайов // Ідентичність в сучасному вимірі : матеріали, Міжнар. наук.-теор. конф. (14 – 15 листоп. 2006 р.). – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С. 113 – 115.
48. Бугайов В. І. Скульптурна пластика як метод формування об’ємно-просторового мислення майбутніх дизайнерів / В. І. Бугайов // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ ст. : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (11 – 13 листоп. 2003 р.). – Луганськ: Альма-матер, 2003. – С. 148 – 151.
49. Бугаев В. И. Социально-философские аспекты акмеологии символа культуры / В. И. Бугаев // Акмеологія – наука ХХІ століття : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (4 – 5 квіт. 2005 р.). – К.: КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2005. – С. 160 – 162.
50. Бугайов В. І. Структура свідомості символу культури: Теорія З. Фрейда та Шрі Ауробіндо / В. І. Бугайов // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. пр. – Вип. ХІV. – К.: Міленіум, 2005. – С. 47 – 55.
51. Бугайов В. І. Традиції символів регіонів України в культурі цивілізацій / В. І. Бугайов // Стосунки Сходу та Заходу України: суб’єкти, інтереси, цінності : зб. наук. пр. / наук. ред. І. Ф. Кононов. – Луганськ: Знання, 2007. – С. 256 – 259.
52. Бугайов В. І. Феномен утопії художніх символів модерну / В. І. Бугайов // Наука. Релігія. Суспільство. – 2007. – № 2. – С. 207 – 211.
53. Бугаев В. И. Философские и социальные аспекты украинского живописного символа женственности / В. И. Бугаев // Феномен гендеру: соціокультурні виміри : Всеукр. наук.-практ. конф. (28 – 29 жовт. 2004 р., м. Алчевськ) : зб. матеріалів. – Алчевськ: ДонДТУ, 2004. – С. 12 – 14.
54. Бугаев В. И. Философские и социологические аспекты украинского символа женственности / В. И. Бугаев // Философия и теология – толерантный диалог в системе наук : материалы Междунар. симпоз. (21 – 22 окт. 2004 г.). – Одесса: ХГЭУ, 2005. – С. 141 – 148.
55. Бугаев В. И. Художественный символ света и философское мышление / В. И. Бугаев // Сознание и социальная реальность : монография / науч. ред. И. Ф. Кононов. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – С. 211 – 222.
56. Бугайов В. І. Символічна формація конфуціанства / В. І. Бугайов // Конфуціанство: філософія, етика, політика: зб. наук. пр. – Луганськ : Альма-матер, 2008. – С.83 – 85.
57. Бугаев В. И. Символическая формация в творчестве мыслителей Серебряного века П. Флоренского и А. Лосева/ В. И. Бугаев // Укр. журн. рус. философии. Вестн. о-ва рус. философии при укр. филос. фонде. – 2009. – № 8. – С. 445 – 453.
58. Булычев Ю. Ю. Православие: Словарь Неофита / Ю. Ю. Булычев. – СПб.: Амфора, 2004. – 300 с.
59. Бурдье П. Начала. Choses dites / П. Бурдье. – М.: Socio-Logos, 2004. – 285 с.
60. Бурмистров С. Л. Гандистский утопический проект : социально-философский аспект / С. Л. Бурмистров // Восток (ORIENS). – 2006. – № 4. – С. 55 – 69.
61. Буров В. Г. Китайский опыт модернизации: теория и практика / В. Г. Буров // Вопр. философии. – 2007. – № 5. – С. 7 – 19.
62. Бхагаватгита. – М.; Калькутта : Бхактиведанта Бук Траст, 1971. – 832 с.
63. Бычков В. В. Малая история Византийской эстетики / В. В. Бычков. – К.: Путь к истине, 1991. – 407 с.
64. Бэкон Ф. Сочинения в двух томах / Ф. Бэкон. – М.: Мысль, 1977. – Т. 1. – 1977. – 507 с.
65. Бэкон Ф. Сочинения в двух томах / Ф. Бэкон. – М.: Мысль, 1978. – Т. 2. – 1978. – 575 с.
66. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / М. Вебер. – К.: Основи, 1998. – 534 с.
67. Великие мыслители Востока / пер. с англ. Н. Бариновой и др. – М.: Крон-Пресс, 1999. – 656 с.
68. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский. – М.: Рольф, 2002. – 576 с.
69. Вехи. Интеллигенция в России : сб. ст. 1909 – 1910. – М.: Мол. гвардия, 1991. – 462 с.
70. Вивекананда. Четыре йоги / Вивекананда. – М. : Эксмо, 2009. – 608 с. – (Золотой фонд эзотерики)
71. Виппер Р. Ю. Очерки истории Римской империи. Рим и раннее христианство / Р. Ю. Виппер. – Ростов-н/Д. : Феникс, 1995. – 479 с.
72. Виц Б. Б. Демокрит / Б. Б. Виц. – М. : Мысль, 1979. – 212 с.
73. Вольтер. Философские повести / Вольтер. – М.: Худ. лит., 1954. – 355 с.
74. Всемирное писание: сравнительная антология священных текстов / под общ. ред. проф. П. С. Гуревича. – М. : Республика, 1995. – 591 с.
75. Гадамер Г.-Г. Істина і метод : в 2 т. Герменевтика ІІ / Г. Г. Гадамер. – К. : Юніверс, 2000. - Т. ІІ. – 2000. – 478 с.
76. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного / Г.-Г. Гадамер. – М.: Искусство, 1991. – 367 с.
77. Гаджиев К. С. Масса. Миф. Государство / К. С. Гаджиев // Вопр. философии. – 2006. – № 6. – С. 3 – 20.
78. Гегель Ф. Эстетика в четырех томах / Ф. Гегель. – М. : Искусство, 1969. – Т. ІІ. – 1969. – 327 с.
79. Гегель Ф. Эстетика в четырех томах / Ф. Гегель. – М. : Искусство, 1973. – Т. IV. – 676 с.
80. Гегель Ф. Сочинения / Ф. Гегель. – М. : Изд-во социал.-эконом. лит., 1959. – Т. ІV. Феноменология духа. – 440 с.
81. Гелд Д. Глобализация – антиглобализация / Дейвид Гелд, Ентони Мак – Грю ; пер. с англ. И. Андрющенко. – Киев: К.І.С., 2004. – 180 с.
82. Гелд Д. Глобальні трансформації : Політика, Економіка і Культура / Дейвід Гелд. – К.: Фенікс, 2003. – 584 с.
83. Гензенберг В. Шаги за горизонт : пер. с нем. / В. Гензенберг. –
М.: Мысль , 1987. – 368 с.
84. Геродот. Історії в дев’яти книгах / Геродот. – К.: Наук. думка, 1993. – 572 с.
85. Геродот. Истории в девяти томах / Геродот. – М.: АСТ, 1999. – 752 с.
86. Герцен А. И. Сочинения в 2-х томах / А. И. Герцен. – М. : Мысль, 1985. – Т. 1. – 1985. – 592 с.
87. Гете И. Западно-Восточный диван / И. Гете. – М.: Наука, 1988. – 896 с.
88. Гете И. Фауст / И. Гете. – К.: Дніпро, 1981.– 541 с.
89. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь / Э. Гидденс. – М.: Весь мир, 2004. – 120 с.
90. Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика : хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів / наук. ред. Кононов І. Ф. – Луганськ: Альма-матер – Знання, 2002. – 644 с.
91. Глушкова И. П. Роль индусской мифологии в современной Индии / И. П. Глушкова // Восток (ORIENS). – 2004. – № 1. – С. 5 – 27.
92. Гоббс Т. Избр. произв. в 2 т. / Т. Гоббс. – М.: Мысль, 1965. – Т. 2. – 1965. – 748 с.
93. Гомер. Одиссея / Гомер. – М.: Правда, 1985. – 319 с.
94. Грималь П. Цицерон / П. Грималь. – М.: Мол. гвардия, 1991. – 544 с.
95. Гуковский М. А. Итальянское Возрождение / М. А. Гуковский. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 624 с.
96. Гумилев Л. М. Конец и вновь начало / Л. М. Гумилев. – М.: Ди-Дик, 1997. – 544 с.
97. Гумилев Л. М. Ритмы Евразии. Эпохи и цивилизации / Л. М. Гумилев. – М.: АСТ, 2004. – 606 с.
98. Гумилев Л. М. Этногенез и биосфера Земли / Л. М. Гумилев. – М.: Ральф, 2002 – 560 с.
99. Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени / Эдмунд Гуссерль. – М.: Гнозис, 1994. – 192с.
100. Дагданов Г. Б. Социально-психологические аспекты системы цигун в Китае / Г. Б. Дагданов, Н. В. Абаев, С. П. Нестеркин и др. // Психологические аспекты буддизма. – Новосибирск, 1986. – С. 110 – 119.
101. Декарт Р. Избранные произведения / Р. Декарт. – М.: Полит. лит., 1950. – 711 с.
102. Делез Ж. Логика смысла / Ж. Делез ; пер. с фр. Я. Я. Свирского / науч. ред. А. Б. Толстов. – М. : Раритет, Екатеринбург : Деловая кн., 1998. – 480 с.
103. Диалог культур в глобализирующемся мире / сост. А. А. Гусейнов, В. С. Степин и др. – М. : Наука, 2005. – 428 с.
104. Дидро Д. Избранные философские произведения / Д. Дидро. – М. : Полит. лит., 1941. – 279 с.
105. Древнеиндийская философия / пер. с санскрита В. В. Бодрова. – М. : Мысль, 1972. – 271 с.
106. Древнекитайская философия : собр. текстов в 2-х т. – М. : Мысль, 1973. – Т. II. – 1973. – 384 с.
107. Древнеримская философия от Эпиктета до Марка Аврелия. – М.: АСТ, 1999. – 832 с.
108. Духовная культура Китая. Энциклопедия. Т. II. Мифология и религия / гл. ред. М. П. Титаренко. – М.: Ин-т Дальнего Востока РАН ; издат. Фирма „Восточная литература” РАН, 2007. – 869 с.
109. Еремеев В. Е. Книга перемен и семантическое кодирование / В. Е. Еремеев // Вопр. философии. – 2007. – № 5. – С. 112 – 121.
110. Жижек С. Хрупкий абсолют или почему стоит бороться за христианское наследие : пер. с англ. / С. Жижек. – М.: Прагматика культуры, 2003. – 178 с.
111. Зинченко В. П. Методологические вопросы психологии / В. П. Зинченко. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. – 165 с.
112. Игнатович А. Н. Десять ступеней бодхисаттвы / А. Н. Игнатович, С. П. Нестеркин, Л. Е. Янгутов // Психологические аспекты буддизма. – Новосибирск , 1986. – С. 69 – 89.
113. Идеальное: Ильенков и Лифшиц. – М.: МИКРОН-ПРИНТ, 2004. – 280 с.
114. Ильенков Э. В. Искусство и коммунистический идеал / Э. В. Ильенков. – М.: Искусство, 1984. – 349 с.
115. Ильенков Э. В. Об идолах и идеалах / Э. В. Ильенков. – М.: Политиздат, 1968. – 319 с.
116. Историки античности : в двух томах. – М. : Правда, 1989. – Т. 2. Древний Рим. – 1989. – 640 с.
117. Истомина Н. А. Энциклопедический словарь символов / Н. А. Истомина. – М.: Астрель, 2003. – 1056 с.
118. Йоас Х. Будущее христианства / Х. Йоас // Социс. – 2009. – № 11. – С. 78 – 88.
119. Кайсаров А. С. Славянская и российская мифология / А. С. Кайсаров, Ю. К. Бегунов, Б. А. Рыбаков // Мифы древних славян. – Саратов, 1993. – С. 23 – 84.
120. Кант И. Критика практического разума / И. Кант. – СПб.: Наука, 1995. – 528 с.
121. Кант И. Критика способности суждения / И. Кант. – СПб.: Наука, 1995. – 512 с.
122. Кант И. Сочинения в шести томах / И. Кант. –М. : Мысль,
1964. – Т. 2. – 1964. – 511 с.
123. Кант И. Сочинения в шести томах / И. Кант. – М.: Мысль,
1964. – Т. 4. – Ч. 1. – 1964. – 544 с.
124. Кант И. Сочинения в шести томах / И. Кант. –М. : Мысль,
1966. – Т. 5. – 1966. – 564 с.
125. Кара-Мурза С. Г. Европоцентризм – эдипов комплекс интеллигенции / С. Г. Кара-Мурза. – М.: Алгоритм, 2002. – 256 с.
126. Кассирер Э. Естественно-научные понятия и понятия культуры / Эрнст Кассирер // Вопр. философии, 1995. – № 8. – С. 158 – 173.
127. Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке / Эрнст Кассирер. – М.: Гардарика, 1988. – 784 с.
128. Кассирер Э. Философия символических форм. Язык : пер. с
нем. : в 3 т. / Эрнст Кассирер. – М., СПб.: Универ. кн., 2002. - Т. 1. – 2002. – 272 с.
129. Кассирер Э. Философия символических форм. Мифологическое мышление : пер. с нем. : в 3 т. / Эрнст Кассирер. – М.; СПб.: Универ. кн., 2002. – Т. 2. – 2002. – 280 с.
130. Кассирер Э. Философия символических форм. Феноменология познания : пер. с нем. : в 3 т. / Эрнст Кассирер. – М. ; СПб. : Универ. кн.,
2002. - Т. 3. – 2002. – 398 с.
131. Катарсис: Метаморфозы трагического сознания / сост. В. Шестаков. – М.: Алетейя, 2007. – 384 с.
132. Кокс С. Взламывая код да Винчи. Путеводитель по лабиринтам тайн Дена Брауна / С. Кокс. – М.: АСТ, 2005. – 246 с.
133. Колесников А. Философская компаравтика в диалоге культур / А. Колесников // Филос. науки. – 2004. – № 11. – С. 84 – 102.
134. Кондильяк Э. Сочинения в трех томах / Э. Кондильяк. – М. : Мысль, 1980. - Т. 1. – 1980. – 334 с.
135. Кононов И. Ф. Идеи Конфуция в глобальном контексте / И. Ф. Кононов // Конфуціанство: філософія , етика, політика : зб. наук. пр. – Луганськ : Альма-матер, 2008. – С. 33 – 34.
136. Конфуций. Уроки мудрости: Сочинения / Конфуций. – М. : Эксмо-Пресс, 2001. – 958 с.
137. Коран. – М. : Рипол Классик, 2003. – 800 с.
138. Коттерилл Г. Б. Древняя Греция / Г. Б. Коттерил. – М. : Эксмо, 2006. – 640 с.
139. Крушинский А. А. Язык и мышление в древнем Китае / А. А. Крушинский // Вопр. философии. – 2007. – № 5. – С. 99 – 111.
140. Крымский С. Б. Контуры духовности: Новые контексты идентификации / С. Б. Крымский // Вопр. философии. – 1992. – № 12. –
С. 21 – 28.
141. Крымский С. Б. Познание как трансценденция Софии / С. Б. Крымский // Collecium. Международный научный журнал. – 2004. – № 14. – С. 4 – 8.
142. Кримський С. Б. Ціннісно-смисловий універсум як предметне поле філософії / С. Б.