Свобода як антропологічна проблема у філософії Григорія Сковороди

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Закала Марія Михайлівна

УДК 141.5:572(477)“17”(091) Г. Сковорода

Свобода як антропологічна проблема у філософії Григорія Сковороди

09. 00. 05 – історія філософії

Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник:

Пашук Андрій Іванович

доктор філософських наук, професор

Львів 2012

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. “Історіографія, джерельна та теоретико-методологічна основа дисертаційного дослідження” ……………………………………………………...11
1.1. Проблема свободи у філософському вченні Г. Сковороди: науково-дослідницька традиція, джерельна база.………………………………………….....11
1.2 Теоретико-методологічні засади дослідження………………………………….30
1.3. Історичні, суспільно-політичні та духовні основи розвитку філософського вчення Г. Сковороди …...……………………………………………….....................33
Висновок……………………………………………………………………................48

РОЗДІЛ 2. Антропологізм як філософське усвідомлення людини у вченні Г. Сковороди………………………………………………………………..……….. 50
2.1. Раціоналістичне підґрунтя усвідомлення людини як антропологічного феномену “мікрокосму”……………………………………........................................50
2.2. “Істинна людина” в антропологічному визначенні…………………….............79
Висновок……………………………………………………………………………..103

РОЗДІЛ 3. Антропологічна природа свободи людини…………………...........106
3.1 Ідейні витоки філософії свободи Г. Сковороди………………………..............106
3.2. Свобода як екзистенційний вимір сутності людини…....…………….............133
3.3. “Пізнай себе” і “Живи згідно з своєю натурою” – антропологічні принципи утвердження свободи людини……………………………………………………....138
3.4. “Споріднена праця” – свобідний вибір на шляху до щастя людини…...........153
3.5. Особиста свобода як антропологічна проблема………………………............165
3.6. Свобода духа – найвищий вимір буття людини……………………................173
Висновок……………………………………………………………………………..177
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....……181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….......184

ВСТУП
Ім’я Г. Сковороди привертає до себе увагу не тільки завдяки своєрідності його особистості, особливому способу життя, але ще й тому, що впродовж багатьох років українська та й, зрештою, світова філософська думка черпала в нього чимало наукових, релігійних і філософських ідей. Ці ідеї заклали цеглину в побудову світової філософії, антропології та в її межах філософії свободи.
Актуальність теми дослідження.
Низка соціальних, політичних, економічних, історичних умов існування сучасної людини спричиняє перебудову її свідомості, змінюючи мислення і ставлення до вічних цінностей свободи, добра, любові, щастя, справедливості. Універсальний ключ до розуміння сутності людини, її свободи та багатьох інших питань, які постають перед людством сьогодні дає безмежне джерело філософських рефлексій Г. Сковороди. Слід лише побачити в них актуальні проблеми, переосмислити цінні ідеї з позицій сучасності, що відкриває нам нові грані дослідження. А оскільки філософське осмислення будь-якого періоду української філософії має важливе значення для розуміння становлення сучасної історико-філософської думки та духовної культури українського народу, важливим є відродження та використання тих особливо перспективних для майбутнього ціннісних моментів філософії Г. Сковороди.
У зв’язку з цим, науковий інтерес нашого дослідження складає аналіз основних антропологічних проблем у філософії Г. Сковороди, серед яких особливе місце посідає проблема свободи. Для української людини стан свободи у всіх його вимірах є природнім, без якого вона себе не мислить і не може існувати, оскільки свободолюбність – це невід’ємна риса українського менталітету, його національної своєрідності. Основні принципи філософської антропології Г. Сковороди відкривають шлях до розуміння справжньої свободи людини, яка розглядається у площині духовності та ґрунтується на морально-етичному виборі. Свобода людини осягається через пізнання та усвідомлення свого духовного начала, морально-етичних засад, таланту та здібностей і їх практичного втілення в житті. Свобода у філософа – це найвищий дар і благо людини, притаманні їй за самою природою. Наявність чи відсутність її є головним показником життя людини чи суспільства. Несвобода неминуче веде до несправедливості, панування антилюдських цінностей, зла, аморальності та розладу самого суспільства. Свобода – це головна мета до якої мають прагнути люди, вона є головною мірою в житті.
Виходячи з цього ми і конкретизували тему нашої дисертаційної роботи, виокремивши безпосереднім об’єктом її дослідження свободу, як антропологічну проблему у філософії Г. Сковороди. У подібному ракурсі зазначена проблема в українській дослідницькій літературі недостатньо досліджена. Її ж сучасне осмислення та вирішення слугуватиме як конкретному вивченню цієї важливої сторінки української філософії, так і глибшому науковому розумінню цілої низки проблем світової філософії. Актуальність наукового пошуку у цьому напрямі є важливою ще і тому, що завдяки подібним рефлексіям відкривається можливість розкрити поняття свободи людини в українській філософії, привести його у відповідність із духовним філософським досвідом минулого, з теоретичними надбаннями світової філософії.
Дисертація має зв’язок із науковою програмою “Основні проблеми становлення та розвитку української філософії” (державний реєстраційний номер 0110U003156), яку розробляє кафедра історії філософії Львівського національного університету ім. І. Франка. У дисертації досліджено спектр антропологічних, історико-філософських, культурологічних, соціально-філософських аспектів постановки проблеми свободи.
Мета роботи. Дослідження покликане зробити теоретико-методологічний аналіз змісту поняття свободи в межах філософської антропології Г. Сковороди, провести історико-філософський аналіз специфіки свободи як екзистенційного виміру сутності людини, а також на основі першоджерел сформулювати теоретичну та практичну значущість ідей мислителя у цій царині та їх значення для подальшого розвитку світової філософії.

Основними завданнями роботи є:
▬ проаналізувати суть концепції антропологізму як філософського усвідомлення людини у вченні Г. Сковороди.
▬ розкрити особливості постановки проблематики свободи Г. Сковородою у порівнянні з різними концепціями у світовій та українській філософії.
▬ виокремити основні аспекти проблеми свободи у філософії Г. Сковороди.
▬ осмислити свободу як екзистенційний вимір людини у філософії Г. Сковороди.
▬ визначити роль самопізнання як шляху до свободи.
▬ показати значення “спорідненої праці” як втілення свободи на практиці, що веде до щастя.
▬ окреслити зміст визначення поняття свободи як свободи духу.
Об’єктом дисертаційного дослідження є філософсько-антропологічні ідеї у вченні Г. Сковороди.
Предметом дисертаційного дослідження є свобода як антропологічна проблема у філософії Г. Сковороди.
Методологічна основа дисертації
Комплексний характер дослідження зумовлює наше звернення до цілої низки загально- і конкретно-наукових методів історико-філософського, філософського, історичного дослідження, згідно з якими досліджувана проблема розглядається в усій сукупності та цілісності багатовекторного дослідження. Історико-філософське дослідження спадщини Г. Сковороди ґрунтується на з’ясуванні змісту його антропології та в її межах філософії свободи. Цей підхід розроблено у структурі історії української філософії, філософської антропології, соціальної філософії, літературознавства, релігієзнавства. Він дає змогу розкриття суті поняття свободи у філософській антропології Г. Сковороди, з’ясування її історико-філософської специфіки.
У викладенні концепції свободи у філософії Г. Сковороди використовуємо проблемне дослідження, оскільки ідеї свобідного існування людини знаходимо у всіх його працях. У зв’язку з цим також застосовано аналітичний метод, що розглядає той чи інший бік учення філософа як завершену систему. Також ми використали проблемно-історичний метод, в якому системний аналіз проблеми свободи заснований на вивченні її еволюції. Психологічно-біографічний метод дозволив нам робити висновки на основі текстів Г. Сковороди, які належать до різних періодів, а також з особистих характеристик філософа, що відображаються у його філософії життя. Порівняльно-історичний метод у нашому дослідженні дав змогу компаративного підходу до філософії свободи Г. Сковороди у зв’язку з концепціями свободи філософів різних епох. Критичний розгляд проблеми використано для об’єктивування всіх аспектів ідеї свободи. Антитетичний метод покладено в основу розгляду існування людини, осягнення її сутності через протилежності земного-небесного, зовнішнього і внутрішнього, видимого і невидимого. Метод герменевтики використано для аналізу творів Г. Сковороди, а також для розуміння концептуальних засад проблеми свободи в контексті європейської культури. За його допомогою досліджуємо логіку інтерпретації Г. Сковородою місця людини та її свободи та аналіз змістовного бачення антропології. У роботі також використано аксіологічний підхід, на основі якого проаналізовано шляхи суспільної трансформації через спектр культурних і релігійних цінностей; розкрито основні історичні цінності народу, які, на думку Г. Сковороди, містяться в духовності.
У дисертаційному дослідженні використано й загальнонаукові методологічні принципи, серед яких: принцип історизму, що дає змогу простежити генезу антропологічних поглядів Г. Сковороди та дозволяє аналізувати філософію свободи мислителя у процесі її становлення та розвитку; системний принцип, що забезпечує розгляд антропології Г. Сковороди як цілісного й багатогранного явища; принцип об’єктивності та світоглядного плюралізму, які уможливлюють неупереджений підхід до поглядів ученого; принцип структурного аналізу філософських текстів, що виходить із визнання їх внутрішньої самоцінності й самодостатності; принцип екзистенційного підходу до аналізу історії філософії. До інструментарію дослідження входить опрацювання філософської спадщини Г. Сковороди, її фактажу, шляхом критичного аналізу і синтезу. А також, виходячи з принципів відображення суттєвих та необхідних ознак, взаємодії та взаємопокладання, встановлюється зміст основних категорій проблеми.
На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми виокремлено низку висновків, які містять наукову новизну і виносяться на захист:
 обгрунтовано, що всебічне осмислення проблеми свободи в філософії Г. Сковороди передбачає аналіз гносеологічної (теорія самопізнання), онтологічної (вчення про “дві натури” і “три світи”), етичної (проблема добра, щастя та ін.) складових його філософсько-антропологічної концепції. Це дає можливість здійснити експлікацію змісту поняття свободи в поліваріативності смислових проекцій;
 встановлено, що свобода у філософії Г. Сковороди є екзистенційним виміром сутності людини. Вона є іманентно-духовним феноменом, змістове окреслення якого здійснюється через аналіз здатності людини до самовизначення у своїх діях. Тому прагнення до свободи – це універсальна здатність людини, що виражена в екзистенційній даності її духовної сутності;
 визначено, що свобода людини, в творчості філософа, у смисловому і концептуальному сенсі розглядається як моральний вибір між добром і злом, який веде до щастя;
 підтверджено, що ідея позитивної свободи (“свобода для”) у філософії Г. Сковороди виявляється у відкритті людиною духовного, морального закону та житті відповідно до нього, а негативної свободи (“свобода від”) у втечі від світу зла;
 з’ясовано, що свобода людини, у філософії мислителя, сутнісно розкривається на теоретичному рівні – самопізнання та практичному – реалізації природних здібностей;
 показано, що свобода духа в концепції Г. Сковороди – це найвищий вимір буття людини, в якому вона розкриває свою сутність і стає повноцінною та здатною до самореалізації;
 у дисертації дістало подальший розвиток історико-філософське дослідження свободи як антропологічної проблеми у філософії Г. Сковороди, що окреслено у визначенні характеру філософського осмислення феномену свободи, його специфіки, основних рис, значущості та місця в українській та світовій філософії.
Практичне значення одержаних результатів.
Теоретичні узагальнення, конкретний матеріал, подані на сторінках дисертації, уможливлюють перегляд та збагачення усталених концепцій свободи як світової, так і вітчизняної філософії. Здійснений аналіз наближує нас до розуміння специфіки свободи людини як антропологічної проблеми у творах українського мислителя та уможливлює цілісне осмислення його філософії. Проблему свободи у філософії Г. Сковороди досліджено в тісному зв’язку з філософською традицією європейської культури, що дає змогу розширення ареалу витоків української філософії.
Наукові висновки, зроблені в дисертації, безпосередньо стосуються загальних світоглядних питань, тож можуть бути використані спеціалістами з філософії, психології, історії, культурології, релігієзнавства. Концептуальний, методологічний та фактологічний матеріал дисертаційного дослідження може бути впроваджений і використаний у курсах історії філософії, зокрема з історії української філософії та історії вітчизняної культури, антропології, соціальної філософії, етики, а також у спецкурсах з історії вивчення окремих філософських проблем, зокрема філософії історії, філософії свободи.
Теоретичні положення та висновки, зроблені в дисертації, можуть бути застосовані до поглибленого дослідження історії української філософії XVI – XVIII ст., тобто періоду формування та розвитку професійної філософії, що сприяла становленню філософської теорії в Україні.
Слід зазначити, що висновки даної роботи можуть бути використані у справі культурного та духовного відродження в Україні, збагачення української філософії новим переосмисленням філософії Г. Сковороди. Загалом результати роботи можуть бути використані й у з’ясуванні багатьох проблем української та світової філософії.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною працею здобувача. Всі ідеї роботи та її висновки належать авторові. У тих випадках, коли використовувались думки інших дослідників, це щоразу обумовлювалось і називалось джерело.
Основні результати дисертації, отримані автором особисто, апробовано на восьми наукових семінарах філософського факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, а також на 15 регіональних та міжнародних наукових конференціях: 1. Інститут релігії та суспільства. Український католицький університет. Х Всеукраїнська науково-практична конференція для студентів та молодих науковців “Діалог людей і культур як шлях до нового гуманізму” (Львів, березень, 2007); 2. ХVІІІ Наукова сесія Наукового Товариства ім. Шевченка (Львів, березень, 2007); 3. Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка. Кафедра філософії. 19-ті міжнародні Людинознавчі філософські читання “Гуманізм. Людина. Раціональність” (Дрогобич, жовтень, 2007); 4. Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Наукова конференція “Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри” (Чернівці, жовтень, 2007 р.); 5. ХІХ Наукова сесія Наукового Товариства ім. Шевченка (Львів, березень, 2008); 6. Національний університет “Львівська політехніка”. Міжнародна наукова конференція “Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки (Львів, лютий, 2008); 7. Львівський Національний університет ім. І. Франка. Звітна наукова конференція філософського факультету (Львів, лютий, 2008); 8. Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2008” (Київ, квітень, 2008); 9. Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича. Міжнародна наукова конференція “Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність” (Чернівці, жовтень, 2008); 10. Львівський Національний університет ім. І. Франка. Звітна наукова конференція філософського факультету (Львів, лютий, 2009); 11. ХХ Наукова сесія Наукового Товариства ім. Шевченка (Львів, березень, 2009); 12. Львівський Національний університет ім. І. Франка. Звітна наукова конференція філософського факультету (Львів, лютий, 2010); 13. ХХІ Наукова сесія Наукового Товариства ім. Шевченка (Львів, березень, 2010); 14. Львівський Національний університет ім. І. Франка. Звітна наукова конференція філософського факультету (Львів, лютий, 2011); 15. ХХІІ Наукова сесія Наукового Товариства ім. Шевченка (Львів, березень, 2011).
Основні положення дисертації висвітлено в 6 наукових публікаціях, а також у 8 тезах доповідей конференцій:
Структура дисертації і послідовність викладу матеріалу зумовлена логікою висвітлюваних проблем, яка випливає з плану, мети та завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких завершується висновком, загальних висновків дисертаційного дослідження та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок (із них 173 сторінки основного тексту). Список використаних джерел становить 16 сторінок і містить 190 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
 Підтверджено, що вчення Г. Сковороди з упевненістю можна назвати філософською антропологією, оскільки мислителем робиться спроба раціональними засобами осягнути феномен людини. Крізь призму антропології з’ясовуються питання онтології, гносеології, етики, філософії свободи. Висвітлення проблеми людини у філософії українського мислителя формується у концепціях “двох натур”, “трьох світів”, “істинної людини”, самопізнання, свободи, “спорідненої праці”, щастя, а також у вченні про серце. Основою антропології філософа є розкриття духовної сутності людини, що становить постановку проблеми “істинної людини”.
 Виявлено, що домінуючою інтенцією вирішення проблеми свободи у філософії Г. Сковороди є екзистенційно-антропологічна редукція філософського знання, оскільки всі філософські, суспільно-політичні, наукові, релігійні проблеми по-екзистенційному розглядаються через людину.
 Підтверджено, що у філософській концепції Г. Сковороди поєднано теоретичну та практичну складові філософії свободи. Перша виражена антропологічним принципом “Пізнай себе”, друга – “Живи згідно з своєю натурою”.
 Доведено, що ключем до творення свобідної людини у філософії мислителя є інтелектуальний процес самопізнання. Людина, завдяки великій духовній пізнавальній активності, сама відкриває свою долю, здобуває своє щастя, творить себе та свій духовний космос. Вона є вільним творцем, що самостійно, з власної волі та ініціативи діє, розумно вибирає, реалізуючи свободу свого духа. У цьому виявляється раціоналістичне підґрунтя проблеми свободи у філософській антропології Г. Сковороди.
 Розкрито, що в самопізнанні виявляються здібності, таланти, нахили людини до “спорідненої праці”, що відкривають шлях до свободи. У зв’язку з цим людина, що йде шляхом неспорідненості, потрапляє в неволю. Вибір шляху в житті залежить від вольового бажання, визначається свідомістю і осягненням пізнаних здібностей, моральних засад.
 З’ясовано, що свобода, у розумінні філософа, передбачає можливість вибору способу діяльності, соціального статусу й соціальних функцій, дій, вчинків, поведінки, загалом своєї долі. Наявність покликання від природи аж ніяк не значить передвизначеність і детермінацію життя людини. Таким чином, концепція самопізнання філософа мала метою розкриття невидимої природи, вбачаючи в цьому умову досягнення свободи через вільне прийняття власної ролі в світі.
 Встановлено, що проблема свободи у філософії Г. Сковороди тісно пов’язана з його концепцією рівності. Потенціал свободи не може бути повністю реалізований без чіткого окреслення меж індивідуального простору в можливості бути та самоусвідомлення цього. Людина лише тоді може бути вільною, коли її екзистенція охоплює всі виміри самореалізації, не заважаючи іншим і в цьому будучи рівною з ними. Таким чином, оскільки світ є розумним, впорядкованим законом, де кожен виконує свою узгоджену з іншими функцію, людина за допомогою своєї свободи вибору стає співтворцем, співпричетною до загальної картини життя.
 Підтверджено, що щастя Г. Сковорода розумів як певний перманентний стан задоволення від виконання “спорідненої праці”, наповнення людини духовністю, визволення від тенет навколишнього матеріального світу, стан свободи. Саме моральний вибір між добром і злом веде до щастя. Тому воно не визначається матеріальними вимірами простору і часу, а його слід шукати у самих собі, досягаючи через боротьбу пристрастей, узгодженість власної волі з духовним життям. Таким чином, духовна свобода від світу – це не що інше як задоволення в щасті.
 Встановлено, що поняття свободи волі чи свободи вибору Г. Сковорода зводить у своїй більшості значень до особистої духовної свободи людини. Проте, суспільний чи політичний її виміри займають теж вагоме місце, зокрема виявляючись у концепції “спорідненої” праці. Людина набуває індивідуальної свободи через прагнення волі під керівництвом розуму до пізнання, через усвідомлений вибір та виконання “спорідненої праці”.
 Простежено, що в філософії Г. Сковороди, коли людина відкриває в межах свого буття невидимість, Бога, свобода набуває іншого виміру, вона вже є не соціальною, а божественною, а ще точніше – особистісною. Відкриття повелінь духу дає змогу людині стати вільною істотою, тотожною в невидимості з Богом. А ця духовна сфера і є чистою свободою.
 Показано, що “свобода від” (негативна свобода) в концепції Г. Сковороди полягає у звільненні від світу зла. А закономірність духовної природи – це простір “свободи для”. Філософ виходить з розуміння свободи як усвідомленої необхідності морального закону, який людина сама творить, відкриваючи в собі невидимість. Тому, особа реалізує свою духовну свободу не просто за допомогою розуму в самопізнанні, а на основі моралі.
 Доведено, що постановка проблеми свободи українським мислителем тісно пов’язана із християнською філософією, з ідеями свободи античності, середньовіччя, Відродження та бароко. Проте, філософія свободи Г. Сковороди є позачасово оригінальною і самобутньою, що визначає її вагоме місце серед світових концепцій свободи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Багалій Д. І. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода / Багалій Д. І. – К. : Орій при УКСП “Кобза”, 1992. – 472 с.
2. Барабаш Ю. Я. “Знаю человека…” Григорий Сковорода: поэзия, философия, жизнь / Барабаш Ю. Я. – М.. : Худож. лит., 1989. – 333 с.
3. Берко П. Г. Сковорода: Життя та творчість, філософські ідеї / П. Берко, М. Небелюк. – Львів-Борислав : [б. в.], 2002. – 23 с.
4. Білий В. Г. Сковорода. Життя й наука / В. Г. Білий – К., 1924. – 46 с.
5. Билыч Т. А. Мир ловил меня, но не поймал / Билыч Т. А. – К. : Мысль, 1992. – 314 с.
6. Білич Т. А. Світогляд Г. С. Сковороди / Білич Т. А. – К. : В-во Київського університету, 1957. – 112 с.
7. Бовсунівська Т. Філософія серця Г. Сковороди і українська ментальність / Т. Бовсунівська // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 84–94.
8. Булда М. Мудрець з чорнухинського краю / М. Булда. – [Вид. 2-ге, доп. і перер.]. – Чорнухи, 2006. – 48 с.
9. Верба Г. Ключ до християнської філософії Г. Сковороди (Г. Сковорода і Біблія. Путівник): монографія / Верба Г. – Тернопіль: Астон, 2007. – 656 с.
10. Верников М. Екзистенційна онтологія як втілення основної ідеї і духу філософії Г. Сковороди / М. Верников // Філософські пошуки. – 2001. – № ХІ – ХІІ. – С. 29–34.
11. Гарник І. Сковородинівські шляхи християнської екзегези / І. Гарник // Сковорода Григорій: образ мислителя : Зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 119–127.
12. Глива Є. Онтологічний образ людини в творах Сковороди / Глива Є. – К. : КММ, 2006. – 253 с.
13. Гнатенко П. Ідеал людини в творчості Г. Сковороди і Ф. Ніцше: компаративний аспект аналізу / П. Гнатенко, Л. Кострюкова // Сковорода Григорій: образ мислителя. – К., 1997. – С. 212–217.
14. Головаха І. Філософ гуманіст Г. Сковорода / І. Головаха, І. Стогній. – К. : Політвидав, 1972. – 76 с.
15. Горбач Н. Невідомий Григорій Сковорода / Н. Горбач – Львів : Логос, 2002. – 152 с.
16. Горський В. С. Історія української філософії : навч. посібник / В. Горський. – 4-те видання, доп. – К. : Наук. думка, 2001. – 376 с.
17. Горський В. С. Григорій Сковорода як тип українського інтелігента / Горський В. С. // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”, 1996. – С. 65–71. – (Сер. філософія та релігієзнавство).
18. Гошко Т. Творчість Г. Сковороди в ретроспективі: “християнська філософія” Г. Сковороди / Т. Гошко // Україна в минулому. – 1992. – Т. 1. – С. 83–100.
19. Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: наукові матеріали ХІІІ Сковородинівських читань : у 2 кн. / відпов. ред. М. П. Корпанюк. – К. : Міленіум, 2007. – Кн.1. – 324 с.
20. Григорій Сковорода – джерело духовної величі і сучасність: матеріали Переяслав-Хмельницьких 10-11-12-х Сковородинівських читань / відпов. ред. М. П. Корпанюк. – Тернопіль : Астон, 2007. – 448 с.
21. Грюн А. Шляхи до свободи: духовне життя як вправляння у внутрішній свободі / Ансельм Грюн ; [пер. з нім. О. Конкевича]. – Львів : Свічадо, 2005. – 96 с.
22. Гузар І. Вибрані праці про Г. Сковороду, Т. Г. Шевченка і І. Канта / Гузар І. – Всеукраїнське товариство “Просвіта”, 2004. – 297 с.
23. Два століття сковородіяни: бібліографічний довідник / [уклад. Л. В. Ушкалов]. – Х. : Акта, 2002. – 526 с.
24. Діденко Л. Дуалістичний вимір людини в українській філософії XVIII сторіччя (за поглядами Г. Кониського та Г. Сковороди) / Л. Діденко // Філософська думка. – 2004. – № 3. – С. 65–76.
25. Довга Л. “Пізнай себе” у філософії Григорія Сковороди / Л. Довга // Сковорода Григорій: образ мислителя. – К., 1997. – С. 56–65.
26. Домке А. Е. Проблема человека в философии Г. Сковороды [Електронний ресурс] / Домке А. Е. // Сайт “Православный поклонник на Святой Земле”. – Режим доступу: http://palomnic.org./
27. Драч І. Григорій Сковорода: Біографічна повість / Драч І., Кримський С., Попович М. ; за заг. ред. В. М. Нічик. – К. : Молодь, 1984. – 214 с. – (ілюстр.- Сер. біогр. творів “Уславлені імена”).
28. Дудко Д. Нащадки Григорія Сковороди / Д. Дудко // Сковорода Григорій: образ мислителя. – К., 1997. – С. 442–446.
29. Эрн В. Борьба за логос. Г. Сковорода. Жизнь и учение / Ерн Владимир. – Мн. : Харвест; М. : АСТ, 2000. – 592 с.
30. Єфименко А. Я. Философ из народа: личность Г. С. Сковороды как мыслителя / А. Я. Єфименко // Южная Русь: очерки, исследования, заметки. – СПб., 1905. – Т. 2. – 358 с.
31. Закала М. Раціоналістичне підґрунтя свободи людини у філософії Григорія Сковороди / М. Закала // Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка. – Серія філософські науки. – Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – Вип. 11. – С. 107–115.
32. Закала М. Проблема реалізації духовної сутності людини через свободу у філософії Г. Сковороди / М. Закала // Філософські пошуки. Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки. – Львів-Одеса, 2008. – Вип. ХХVII. – С. 282– 291.
33. Закала М. Щастя як мета вибору в житті людини у філософії Г. Сковороди / М. Закала // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. – К., 2008. – Т. ХХІ. – С. 309–316.
34. Закала М. Моральність “істинної людини” як шлях до досягнення свободи у філософії Г. Сковороди / М. Закала // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. Праці Історично-філософської секції. – Львів, 2008. – Т. ССLVI. – С. 423–435.
35. Закидальський Т. Моральна філософія Григорія Сковороди / Т. Закидальський // Сковорода Григорій: образ мислителя. – К., 1997. – С. 303–315.
36. Захара І. С. Г.Сковорода і філософська культура в Києво-Могилянській академії / І. С. Захара // Григорій Сковорода – український мислитель. – Львів, 1992. – С. 22–24.
37. Захара І. С. Близькість етичних поглядів Стефана Яворського та Григорія Сковороди / І. С. Захара // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали. – К : Науково думка, 1992. – С. 181–188.
38. Зеньковский В. История руской философии / В. Зеньковский. – М. : Академический проект, Раритет, 2001. – 880 с.
39. Іваньо І. В. Етика Сковороди і філософія Епікура / І. В. Іваньо // Від Вишенського до Сковороди. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 125–133.
40. Іваньо І. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди / І. Іваньо. – К. : Наукова думка, 1988. – 269 с.
41. Іваньо І. Філософський стиль мислення Г. Сковороди / Іваньо І. – К., 1993. – 223 с.
42. Історія філософії на Україні. В 3 т. – К. : Наук. думка, 1987. – Т. 1. – 399 с.
43. Історія української філософії: підручник. – К. : Академвидав, 2008. – 624 с. – (серія “Альма-матер”).
44. Калюжний А. Е. Філософія серця Григорія Сковороди / А. Е. Калюжний // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали. – К., 1992. – С. 288–312.
45. Канак Ф. Г. Сковорода про єдність з природою як прикмету людського буття / Ф. Канак // Сковорода Григорій: образ мислителя. – К., 1997. С. – 100–111.
46. Капітон В. Замітки про філософію Г.Сковороди і про сьогодення суще / Ю. Капітон // Монастирський острів. – 1994. - № 2. – С. 61–75.
47. Кашуба М. В. Етика Г. Кониського і Г. Сковороди / М. В. Кашуба // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали. – К : Наук. думка, 1992. – С. 188–195.
48. Кашуба М. В. Вільнодумство Г. Сковороди / М. В. Кашуба // Григорій Сковорода – український мислитель. – Львів, 1992. – С. 3–6.
49. Кашуба М. В. Поняття бога у філософії Г. Сковороди / М. В. Кашуба // Історія релігій в Україні. – К., 1993. – С. 52–53.
50. Кашуба М. В. Сковорода Г. Пізнай в собі людину / Кашуба М. В. – Львів, 1995. – 527 с.
51. Кашуба М. В. Г. Сковорода і неоплатонічна традиція в Україні / М. В. Кашуба // Спадщина Г. Сковороди і сучасність. – Львів : Світ, 1996. – С. 56–60.
52. Кашуба М. В. Ідеї стоїків у творчості Григорія Сковороди / М. В. Кашуба, Г. Б. Паласюк // 7-і Сковородинівські читання. – К., 1996. – С. 5–14.
53. Кирик Д. П. Світ символів Г. С. Сковороди / Д. П. Кирик // Від Вишенського до Сковороди. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 116–124.
54. Кисельов М. Цілісний світ Г. Сковороди і сучасність / М. Кисельов // Сковорода Григорій: образ мислителя. – К., 1997. – С. 40–46.
55. Ковалівський А. П. Розвиток етичних поглядів Г. Сковороди у зв'язку з його життям / А. П. Ковалівський // НЗ Харківської науково-дослідної катедри історії української культури. – 1924. – Т.1. – С. 69–98.
56. Козій Д. Три аспекти самопізнання у Сковороди / Дмитро Козій // Хроніка 2000. – К., 2000. – Вип. 39-40. – Т. ІІ. – С. 475–487.
57. Колесник М. П. Естетичні погляди Григорія Сковороди / М. П. Колесник // Сіверянський літопис. – 1996. – № 4. – С. 81–86.
58. Колодний А. “Бог біля тебе, з тобою є, в тобі є...”: філософська релігійність Г. С. Сковороди / А. Колодний // Людина і світ. – 1994. – № 9. – С. 2–5.
59. Кондрашова В. Гуманістичні ідеї Г. Сковороди / В. Кондрашова, О. Максимов // Сковорода Григорій: образ мислителя. – К., 1997. – С. 95–99.
60. Конон В. М. Деякі гуманістичні джерела світогляду Г. Сковороди / В. М. Конон // Сковорода: 250 років. – К. : Наукова думка, 1975. – С. 100–105.
61. Корнієнко Н. М. Григорій Сковорода: гіпотеза щастя / Н. М. Корнієнко // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 11. – С. 113–119.
62. Котович А. Григорій С. Сковорода: український філософ 18 ст. / А. Котович. – Львів : Молода Україна, 1924. – 48 с.
63. Кравец В. В. Разговор о Сковороде: с приложением хрестоматии по сковородоведению / Кравец В. В. – К. : Проза, 2000. – 270 с.
64. Кудринский Ф. Философ без системы / Ф. Кудринский // Киевская старина. – 1898. – № 1-3. – 72 с.
65. Кулик Н. Л. Значення вчення Г. С. Сковороди про працю для сучасності / Н. Л. Кулик // Проблеми філософії. – 1992. – Т. 91. – С. 66–72.
66. Лаврецький С. Український філософ Г. Сковорода / Лаврецький С. – Львів : Друкарня НТШ, 1894. – 20 с.
67. Ладиженський О. М. Основні проблеми сучасної теорії пізнання в філософії Г. Сковороди / О. М. Ладиженський // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. – 1927. – Т. 13-14. – С. 1–29.
68. Лащик Є. Сковородинівська філософія щастя у контексті західної філософії / Є. Лащик // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 293–302.
69. Лебедев А. Сковорода как Богослов / А. Лебедев // Вопросы философии и психологии. – Харьков : Сб. Харьковского историко-филолог. Об-ва, 1896. – С. 37–42.
70. Литвинов В. Філософські попередники Сковороди в Україні / В. Литвинов // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. праць – К., 1997. – С. 165–173.
71. Логвиненко О. Осмислення ролі розуму в творах мислителів к. 16 – 1 п. 17 ст. та у Г. Сковороди / О. Логвиненко // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 47–55.
72. Лощиц Ю. Г. С. Сковорода / Лощиц Ю. – М.: Молодая гвардия, 1972. – 223 с. – (Серия ЖЗЛ).
73. Макаров А. М. Світло українського бароко / Макаров А. М. – К. : Мистецтво, 1994. – 247 с.
74. Малахов В. Філософія вдячності Г. Сковороди / В. Малахов // Вісник Національної академії наук України. – 1994. – № 11-12. – С. 84–88.
75. Малинов А. Философские взгляды Г. Сковороды / Малинов А. – СПб. : Эйдос, 1998. – 123 с.
76. Марков А. П. Співвідношення духовного і матеріального у філософії Г. Сковороди / А. Марков // Від Вишенського до Сковороди. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 109–115.
77. Матковська І. До питання про паралелі у розвитку філософської думки: Г.Сковорода – Г. Марсель – К. Поппер / І. Матковська // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 218–225.
78. Махновець Л. Є. Григорій Сковорода: Біографія / Махновець Л. Є. – К. : Наукова думка, 1972. – 255 с.
79. Мишанич О. В. Григорій Сковорода: нарис життя і творчості / Мишанич О. В. – К. : Обереги, 1994. – 46 с.
80. Мірчук І. Г. Сковорода: Замітки до історії української культури / Мірчук І. – Прага : В-во Укр. істор.- філолог. тов-ва, 1925. – 21 с.
81. Мороз І. Світоглядний характер філософської думки Г. Сковороди: фізика та метафізика світла / І. Мороз // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 149–156.
82. Ніженець А. М. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум / Ніженець А. М. – Х. : Прапор, 1970. – 208 с.
83. Нічик В. М. Філософські попередники Г. Сковороди у Києво-Могилянській академії / В. М. Нічик // Філософська думка. – 1972. – № 2. – С. 46–59.
84. Нічик В. М. Г. Сковорода і етико-гуманістичний напрям у вітчизняній філософії / В. М. Нічик // Сковорода: 250 років. – К. : Наукова думка, 1975. – С.116–124.
85. Нічик В. М. Г. Сковорода і Києво-Могилянська академія / В. М. Нічик // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С.174–185.
86. Нічик В. М. Гуманістичні та реформаційні ідеї на Україні (ХV – початок XVII) / В. М. Нічик, Я. М. Стратій. – К. : Наук. думка, 1990. – 380 с.
87. Олексюк В. Григорій Сковорода – християнський філософ: до проблем доби обману мудрості / Олексюк В. – Чікаго : УКАО “Основа”, 1975. – 182 с.
88. Пазенок В. Г. Сковорода – етик: “перевідкриття” продовжується / В. Пазенок // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 66–83.
89. Паласюк Г. Б. Ідеї стоїчної філософії у вченні Григорія Сковороди : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05 “Історія філософії” / Г. Б. Паласюк. – Львів, 1999. – 12 с.
90. Паславський І. В. З історії розвитку філософських ідей на Україні (кінець XVI – перша половина XVII ст.) / Паславський І. В. – К. : Наук. думка, 1984. – 128 с.
91. Пашук А. І. Вишенський і Г. Сковорода / А. І. Пашук // Філософська думка. – К., 1972. – № 5. – С. 76–83.
92. Пашук А. І. Проблема щастя у філософському вченні Г. С. Сковороди / А. І. Пашук // Українське літературознавство. – 1973. – Т. 18. – С. 96–102.
93. Пашук А. І. Полемісти і Г. Сковорода / А. І. Пашук // Сковорода: 250 років. – К. : Наукова думка, 1975. – С. 124–134.
94. Пашук А. І. Проблема "истиннаго человека" у філософській концепції Григорія Сковороди / А. І. Пашук // Записки наукового товариства ім. Шевченка. – 1991. – Т. 222. – С. 181–200.
95. Пелех П. Із життя і творчості Г. Сковороди / Пелех П. – К., 1922. – 157 с.
96. Петров В. П. До характеристики філософського світогляду Сковороди: вчення Сковороди про матерію / В. П. Петров // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. – 1927. – Т. 13-14. – С. 30–43.
97. Пісоцький В. Ідея толерантності в етиці Г. С. Сковороди / В. Пісоцький // Сіверянський літопис. – 1999. – № 1. – С. 157–165.
98. Піч Р. Сковородинівський міф про Наркіса в світлі романтичної концепції міфотворчості / Р. Піч // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – C. 337–345.
99. Піч Р. Про містику і метафізику у Григорія Сковороди / Р. Піч // Сучасність. – 1992. – № 12. – С. 76–83.
100. Погорілий С. Символи у Сковороди / С. Погорілий // Сучасність. – 1973. – № 3. – С. 23.
101. Поліщук Ф. М. Григорій Сковорода / Поліщук Ф. М. – К. : Вища школа, 1972. – 207 с.
102. Поліщук Н. Екзистенційний засновок філософії Г. Сковороди / Н. Поліщук // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 30–39.
103. Попов П. М. Григорій Сковорода / Попов М. П. – К. : Дніпро, 1969. – 173 с.
104. Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи / Попович М. – К. : Майстерня Білецьких, 2007. – 256 с. – (Художнє оформлення О. Білецького).
105. Проблема людини в українській філософії 16-18 ст. / [Захара І. С., Кашуба М. В., Матковська О. В. та ін.]. – Львів : Логос, 1998. – 239 с.
106. Прокопенко В. Метафізика людини Г. Сковороди та світова філософська традиція / В. Прокопенко // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – 1993. – Т. 1. – С. 23–30.
107. Прокопов Д. Є. Г. С. Сковорода: діалог і одкровення / Прокопов Д. Є. – К. : Міжнародна фінансова агенція, 1998. – 22 с.
108. Радич В. Вечный странник / Радич В. – К., 1992. – 34 с.
109. Редько М. Світогляд Г. С. Сковороди / Редько М. – Львів : В-во Львів. ун-тету, 1967. – 264 с.
110. Редько М. П. Видатний філософ-гуманіст. До 250 річчя з дня народження Г. Сковороди / Редько М. П. – К., 1972. – 48 с.
111. Рогович М. Д. М. Козачинський і Г. Сковорода / М. Д. Рогович // Сковорода: 250 років. – К. : Наукова думка, 1975. – С. 134–143.
112. Роменець А. Ідея самопізнання і смислу людського життя у творчості Г. Сковороди / А. Роменець // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали. – К. : Наук. Думка, 1992 – С. 8–18.
113. Роменець А. В. Джерело вогняне: учення про самопізнання в діалозі Г. Сковороди “Наркісс” / А. В. Роменець // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 8. – С. 129–159.
114. Сас П. М. Суспільно-політичний та соціальний ідеал Г. С. Сковороди / М. П. Сас // Феодалізм на Україні. – К. : Наукова думка, 1990. – С. 177–193.
115. Сирцова О. Тема “золотого віку” України в історіософії Г.Сковороди / О. Сирцова // Сковорода Григорій: образ мислителя : зб. наук. пр. – К., 1997. – С. 129–139.
116. Сирцова О. Притча і міф в історіософії Г. Сковороди / О. Сирцова // Київська старовина. – 1995. – № 3. – С. 56–64.
117. Сковорода Г. Сад божественных пЂсней / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 60–91.
118. Сковорода Г. Пісні та фабули / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 91–107.
119. Сковорода Г. Басни Харьковскія / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 107–136.
120. Сковорода Г. Убуждшеся видЂша славу его / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 136–139 .
121. Сковорода Г. Начальная дверь ко христіанскому добронравію / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 144–154.
122. Сковорода Г. Наркісс. Разглагол о том: узнай себе / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 154–201.
123. Сковорода Г. Симфоніа, нареченная Книга Асхань о познаніи самого себе / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 201–263.
124. Сковорода Г. БесЂда, нареченная двое, о том, что блаженным быть легко / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 263–282.
125. Сковорода Г. БесЂда 1-я, нареченная Observatorium (СІОН) / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 282–296.
126. Сковорода Г. БесЂда 2-я, нареченная Observatorium Specula (еврейски — Сіон) / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін].– К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 296–307.
127. Сковорода Г. Діалог, или разглагол о древнем мірЂ / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 307–324.
128. Сковорода Г. Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни [Разговор дружескій о душевном мирЂ] / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін].– К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 324–357.
129. Сковорода Г. Кольцо / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 357– 411.
130. Сковорода Г. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 1. – С. 411–465.
131. Сковорода Г. Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis, сирЂчь Икона Алківіадская (Израилскій змій) / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 6–32.
132. Сковорода Г. Книжечка о чтеніи священнаго писанія, нареченна Жена Лотова / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2-х т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К .: Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 32–59.
133. Сковорода Г. Брань архистратига Михаила со Сатаною о сем: легко быть благим / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 59 –85.
134. Сковорода Г. Пря бЂсу со Варсавою / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 85–99.
135. Сковорода Г. Благодарный Еродій / Г. Сковорода // Повне зібр. творів: у 2-х т. / Голов. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 99–119.
136. Сковорода Г. Убогій Жайворонок / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С.119–135.
137. Сковорода Г. Діалог. Имя ему – Потоп зміин / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 135–174.
138. Сковорода Г. Переклади. [Цицерон. О старости] / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С.178–202.
139. Сковорода Г. Переклади. Книжечка Плутархова о спокойствии души / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С.202–218.
140. Сковорода Г. Листи. До М. Ковалинського / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С.218–360.
141. Сковорода Г. Листи. До Я. Правицького / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 360–379.
142. Сковорода Г. Листи. До різних осіб / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 379–422.
143. Жизнь Григорія Сковороды / Г. Сковорода // Повне зібр. творів : у 2 т. / гол. редкол. В. І. Шинкарук [та ін]. – К. : Наукова думка, 1973. – Т. 2. – С. 439–477.
144. Сковорода Г.: Ідейна спадщина і сучасність / Відпов. ред. І. П. Стогній. – К. : Переяслав, 2003. – 716 с.
145. Скринник М. Міфо-символічні витоки української ідеї у світлі феномена Григорія Сковороди / М. Скринник // Mediaevalia Ucrainica. – 1993. – Т. 2. – С. 116–131.
146. Сміюн О. Д. Григорій Савич Сковорода 1722 – 1794 (До 240-річчя з дня народж.) / Сміюн О. Д. – Львів, 1962. – 10 с.
147. Соболь В. Трансформація середньовічного символу у Григорія Сковороди / В. Соболь // Медієвістика (Од.). – 1998. – Т. 1. – С. 64–71.
148. Софронова Л. А. Три мира Григория Сковороды /Л. А. Софронова – М. : Индрик, 2002. – 462 с.
149. Спадщина Григорія Сковороди і сучасність: матеріали читань до 200-річчя з дня смерті Г. Сковороди, 21-22 грудня 1994 р. – Львів : Світ, 1996. – 190 с.
150. Стогній І. П. Духовний світ людини у творчості Г. С. Сковороди / І. П. Стогній // Переяславська земля і світ людини. – К.; Переяслав-Хмельницький: Пальміра, 1998. – С. 176–180.
151. Стратій Я. Розуміння людини в українській філософії 17 – 18 ст. / Я. Стратій // Collegium: Междунар. научн. журнал. – 2001. – № 14. – С. 73–81.
152. Табачников И. А. Григорій Сковорода / Табачников И. А. – М. : Мысль, 1972. – 207 с.
153. Табачников І. А. Свободомыслие Г. С. Сковороды / І. А. Табачников // Вопросы истории религии и атеизма. – 1964. – Т. 12. – С. 214–243.
154. Табачников І. А. Сковорода і Сократ / І. А. Табачников // Від Вишенського до Сковороди. – К. : Наук думка, 1972. – С. 134–142.
155. Тисяченко Г. Народний філософ Г. Сковорода, його життя і діла / Тисяченко Г. – Лохвиця, 1922. – 88 с.
156. Ткачук М. Філософські курси Києво-Могилянської академії в контексті європейського схоластичного дискурсу / М. Ткачук // Релігійно-філософська думка в Києво-Могилянській академії. – К. : КМ Академія, 2002. – 312 с.
157. Ткачук О. О. Філософія Григорія Сковороди в контексті української філософської думки періоду бароко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05 “Історія філософії” / О. О. Ткачук – К., 1999. – 18 с.
158. Уткіна Н. Ф. Філософія Г. С. Сковороди та наука Нового часу / Н. Ф. Уткіна // Сковорода : 250 років. – К. : Наукова думка, 1975. – С. 111–116.
159. Учення Г. Сковороди про дух, духовність та істину. Історія і сучасність: матеріали ІІ Між нар. наук.-теор. конф., 3-5 грудня 2007 року. – Суми, 2007. – 142 с.
160. Ушкалов Л. В. Українське барокове богомислення: 7 етюдів про Григорія Сковороду / Ушкалов Л. В. – Харків. : Акта, 2001. – 221 с.
161. Ушкалов Л. Світ українського бароко / Ушкалов Л. – Х. : Око, 1994. – 112 с.
162. Ушкалов Л. В. Нариси з філософії Григорія Сковороди / Л. В. Ушкалов, О. М. Марченко. – Харків : Основа, 1993. – 150 с.
163. Фізер І. Поняття самопізнання у Сковороди і Сократа… / І. Фізер // Наукові записки НаУКМА. Т. 1. Філософія та релігієзнавство. – К., 1996. – С. 49–54.
164. Фромм Э. Бегство от свободы / Фромм Э. – М. : АСТ, Мн. : Харвест, 2005. – 384 с. – (Философия. Психология).
165. Хамітов Н. Історія філософії. Проблема людини / Хамітов Н. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 296 с.
166. Хижняк Э. Києво-Могилянська академія / Хижняк Э. – [2-ге вид. перероб. і доп.]. – К. : Вища школа, 1981. – 235 с.
167. Хохлачов В. Український Сократ: слідами “мандрівного університету” / В. Хохлачов // Вісник Національної Академії наук України. – 1994. – № 11-12. – С. 73–83.
168. Христокін Г. Проблема самопізнання в релігійній філософії Григорія Сковороди / Г. Христокін // Історія релігій в Україні. – К., 1995. – Т. 5. – С. 479–481.
169. Чернега Т. М. Раціональне та містичне у філософії Г. Сковороди: монографія / Чернега Т. М. – Одеса : Астропринт, 2007. – 400 с.
170. Чижевський Д. Філософія Г. Сковороди / Чижевський Д. – Х. : Прапор. – 2004. – 270 с.
171. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні / Чижевський Д. – К. : Орій, 1992. – 230 с.
172. Шаблиовский Е. Г. Сковорода / Шаблиовский Е. – М. : Знание, 1972. – 40 с.
173. Шаян В. Лицар святої борні / Шаян В. – Лондон ; Торонто, 1973. – 111 с.
174. Шевченко І. Сутність людини у працях професорів Києво-Могилянської академії (XVII – XVIII сторіччя) / І. Шевченко // Філософська думка. – 2000. – № 5. – С. 123–135.
175. Шевчук В. Григорій Сковорода / Шевчук В. – К. : Рад. письменник, 1969. – 317 с.
176. Шикула О. П. Екзистенційний вимір духовності людини у творчості Г. Сковороди : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05 “Історія філософії” / О. П. Шикула. – Львів: 2005. – 16 с.
177. Філософія Г. Сковороди / Шинкарук В. І., Іваньо І. В., Нічик В. М., Кирик Д. П. – К. : Наук. думка, 1972, – 310 с.
178. Шинкарук В. І. Великий селянський просвітитель / В. І. Шинкарук // Філософська думка. – 1972. – № 5. – С. 24–34.
179. Шкуринов П. С. Мировоззрение Г. С. Сковороды / Шкуринов П. С. – М. : Изд. Московского университета, 1962. – 82 с.
180. Шпет Г. Г. Очерк развития русской философии / Шпет Г. Г. – М. : РОССПЭН, 2008. – 592 с.
181. Яртись А. С. Антиклерикальні погляди Г. С. Сковороди / А. С. Яртись // Вісник Львівського університету. Серія історія, сер. суспільн. наук. – 1969. – № 5. – С. 139–144.
182. Chopyk D. B. Gregory S. Skovoroda: his life and times / Chopyk D. B. – Salt Lake City, 1994. – 70 p.
183. Hryhorii Savych Skovoroda: an anthology of critical articles. – Edmonton : CIUS, 1994. – 319 p.
184. Kline G. L. Skovoroda: "in" but not "of" the 18 century / G. L. Kline // Journal of ukrainian studies. – 1997. – V. 22. – № 1-2. – Р. 117–124.
185. Kultschytzkyj A. Hryhorij Skovoroda, Philosoph der Selbsterkenntis und Vorläufer des Personalismus / А. Kultschytzkyj // Mitteilungen der Ukrainische freie Universität. – 1974. – № 10-11.
186. Mihailovic A. Pietist nationalism and russian rediscovery of Skovoroda / А. Mihailovic // Journal of ukrainian studies. – 1997. – V. 22. – № 1-2. – Р. 75–86.
187. Mirtschuk I. H. S. Skoworoda, ein ukrainischer Philosoph des 18 Jahrhunderts / І. Mirtschuk // Zeitschrift für slavische Philologie. – 1928. – Bd. 5. – № 1-2. – S. 36–62.
188. Mytrowytch K. Elements platoniciens de la philosophie de Skovoroda / К. Mytrowytch // Skovoroda philosophe ukrainien. – Paris, 1976. – Р. 33–53.
189. Oljančyn D. Hryhorij Skoworoda 1722 – 1794: der ukrainische Philosoph des 18 Jahrhundert und seine geistig-kulturelle Umwelt / Oljančyn D. – Berlin, 1925. – 168 s.
190. Pilipiuk N. In search of Hrigorii Skovoroda / N. Pilipiuk // Journal of ukrainian studies. – 1997. – V. 22. – № 1-2. – Р. 125–144.