ФОРМУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ МОДИФІКАЦІЇ ГОЛОВНИХ КОНЦЕПТІВ ФІЛОСОФІЇ ВСЕЄДНОСТІ

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

НІКУЛЬЧЕВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК: 1(091):111.82:140.8:316:2

ФОРМУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ МОДИФІКАЦІЇ ГОЛОВНИХ КОНЦЕПТІВ ФІЛОСОФІЇ ВСЕЄДНОСТІ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: 09.00.05 – ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
д. філос. н., професор
Ємельянова Наталія Миколаївна

Донецьк – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Історико-філософські засади формування головних категорій філософії всеєдності 12
1.1. Всеєдність як ключовий концепт софіологічного філософування 12
1.2. Принцип всеєдності як фундамент теорії суспільства в російській філософській думці 36
1.3. Софія як сутність та джерело буття 50
1.4. Соборність як кінцева мета повернення людства до Бога 81
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 99
РОЗДІЛ 2. Основні напрямки розвитку концептів всеєдності в російській релігійній філософії 101
2.1. Концепція всеєдності В.С. Соловйова як новий тип російського релігійного філософування: соціокультурний синтез 101
2.2. Культ як соціокультурна модель принципу всеєдності (П.О. Флоренський) 114
2.3. Категорія всеєдиного суб’єкта або симфонічної особистості як проблема історичного синтезу (Л.П. Карсавін) 132
2.4. Філософська система С.Л. Франка як підсумок метафізики всеєдності 145
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 166
ВИСНОВКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлюється як його історико-філософським значенням, так і соціально-філософським виміром. Незважаючи на значний інтерес дослідників до спадщини російських релігійних філософів, походження та подальша трансформація головних концептів філософії всеєдності нерідко залишалися поза увагою істориків філософії. Проте саме російська філософія всеєдності репрезентувала досить оригінальну методологію дослідження важливих світоглядних проблем та запропонувала способи їхнього розв’язання. Це проблеми, пов’язані із взаємодією різних елементів соціального цілого, відносинами між особистістю та суспільством. Сучасне загострення подібних проблем, духовний стан націй у мультикультурному просторі сьогодення, відсутність гармонії і в душі людини, і у відносинах індивіда та суспільства, відсутність духовної єдності народу, необхідність об’єднання навколо плідної національної ідеї дає привід, поряд з іншими можливостями, звернутися до ідеї всеєдності та спробувати віднайти шляхи до успішного її використання в сучасних умовах.
Цілеспрямованість історичного процесу аж ніяк не зводиться до досягнення миттєвих прагматичних цілей. Вона виявляє себе при ретроспективному погляді на переламні періоди історії і особливо гостро дає про себе знати при виборі шляху розвитку суспільства, яке не має світоглядної визначеності та єдності. Ідея всеєдності російської філософії другої половини XІX – початку XX ст., розглянута в історико-філософському вимірі, відкриє додаткові можливості плідного дослідження нагальних проблем сучасного українського суспільства.
У цьому ракурсі вітчизняна філософська думка потребує більш детального розгляду головних концептів філософії всеєдності. Завдяки історико-філософському їх аналізу відкриваються нові методологічні можливості для висвітлення характеру та специфіки сучасних соціально-політичних реалій і пошуку шляхів їх оптимізації. Це переосмислення може стати тією площиною, яка дозволить краще зрозуміти сутність ідеї всеєдності, її можливу роль у процесах трансформації сучасного українського суспільства, його орієнтації на загальнолюдські цінності в процесі толерантного входження до системи міжнародних відносин.
Ступінь розробки проблеми. Аналіз широкого спектра літератури, присвяченої філософії всеєдності, показує, що більшість дослідників оцінюють її насамперед як систему, у якій усі елементи взаємопов’язані та взаємозалежні. Варто відмітити фундаментальні праці, присвячені теоретико-світоглядним проблемам таких дослідників минулого й сучасності, як В. Андрущенко, В. Асмус, А. Бичко, І. Бичко, Н. Скотна, В. Горський, Т. Суходуб, В. Карімов, С. Кримський, О. Лосєв, І. Мороз та ін. У багатьох роботах головна увага приділяється історико-філософському аспекту філософії всеєдності, систематизуванню конкретних положень, зіставленню з іншими філософськими системами. Зокрема, неодноразово вказується на те, що російська філософія всеєдності будується на положеннях, висунутих попередниками – Плотіном, Псевдо-Діонісієм, Шеллінгом та ін. Але ґенеза головних концептів та їхня трансформація в російській школі всеєдності, зазвичай, залишається поза сферою дослідження. Такі автори, як В.М. Акулінін, А.В. Валицький, Б.В. Ємельянов, О.Ф. Замалєєв, Е.В. Кузнєцов, П.В. Поляков, А.А. Тахо-Годі, С.С. Хоружий та ін. осмислюють релігійно-філософську традицію в річищі соціально-філософської проблематики та ілюструють основні метафізичні положення філософії всеєдності. Нерідко методологічна проблематика філософії всеєдності зводиться до гносеологічного аналізу без урахування загального соціального контексту, що, на наш погляд, властиво роботам О.С. Богомолова, П.П. Гайденко, Ф.І. Гіренка, М.П. Полторацького та ін. Ми в дисертації досліджуємо та обґрунтовуємо соціальну обумовленість певних філософських конструктів, утім, указуючи й на суто теоретичну логіку їх трансформацій.
Сучасний соціально-філософський аналіз концепції всеєдності, як правило, сконцентрований на дослідженні філософських поглядів окремих персоналій. Зокрема, існують роботи Н.С. Галковського, Є.В. Гутова, Є.В. Іванова, В.О. Кувакіна, що безпосередньо присвячені соціальній філософії В.С. Соловйова. Автори залишають осторонь взаємозв’язок цієї концепції з іншими, які традиційно співвідносяться з філософією всеєдності.
У 80 – 90-і роки XX сторіччя з’явилися численні дослідження, присвячені російській релігійній філософії. В одних з них, наприклад, у працях В.М. Акулініна, А.В. Гулиги, С.С. Хоружого концепт всеєдності розглядається як основа та ядро російської релігійно-філософської думки. В інших, зокрема, у працях О.С. Ахієзера, Л.Н. Бряника, П.С. Гуревича, І.А. Ісаєва, Ю.А. Кімелєва філософія всеєдності вважається хіба що не маргінальним витворенням російської культури. Зрозуміло, що нам ближча перша позиція.
Найбільш фундаментальними роботами, які присвячені російській філософії всеєдності, є дослідження російських філософів початку XX ст., а саме Е.Л. Радлова, Є.М. Трубецького, М.О. Лоського, В.В. Зеньківського, Г.В. Флоровського, О.Ф. Лосєва тощо. Але всі ці праці написані філософами, які так чи інакше були причетні до філософії всеєдності, або такими, які знаходилися в опозиції до неї, що не могло не відбитися на ступені об’єктивності їхніх підходів. Нерідко соціальні проблеми аналізуються у відриві від методу дослідження, який у філософії всеєдності задає параметри вирішення цих проблем.
Цікаві дослідження ідеї соборності та всеєдності спостерігаються в роботах В.М. Акулініна, В.В. Горбунова, І.А. Єсаулова. З позиції соціології культури всеєдність розглядається О.В. Івченком.
Щодо надбань у вітчизняній філософській спадщині зазначимо роботи Д.І. Чижевського, котрий ще в 1954 році опублікував статтю, у якій ішлося про філософію С.Л. Франка. Т.В. Мотренко у своїх роботах досліджує філософську спадщину Гегеля та її місце в розвитку філософії тогочасної Росії. Також наголосимо на монографії А.Г. Тихолаза, у якій автор досліджує вплив філософії Платона та платонізму на російські філософські концепції другої половини XIX – початку XX сторіч і формування та розвиток релігійної філософії в цей період. Новаторськими та оригінальними дослідженнями останніх років можна без перебільшення вважати роботи Г.Є. Аляєва. У коло наукових інтересів філософа входить спадщина С.Л. Франка, її онтологічні, гносеологічні, філософські, релігійні, антропологічні, соціальні та етичні площини. В.К. Ларіонова присвятила дослідженню етичних царин філософії С.Л. Франка та М.О. Лоського низку наукових праць і докторську дисертацію. Т.Д. Суходуб досліджує методологічні особливості філософії культури й історії філософії „срібного віку”. Низку робіт Т.Д. Суходуб можна вважати методологічним надбанням вітчизняної історико-філософської думки. О.Д. Каплін комплексно досліджує слов’янофільство як явище релігійної світської російської суспільної думки XІX ст., присвятивши цим дослідженням значну кількість своїх наукових робіт, а також докторську дисертацію. В.Ю. Дубніченко у своїх роботах розглядає специфіку відображення православного архетипу в російській метафізичній традиції та присвячує метафізиці всеєдності один з підрозділів дисертації, розглядаючи її в контексті вирішення проблеми цілісності буття. С.О. Переход досліджує генезис ідеї всеєдності у світовій філософії, акцентуючи увагу на інтерпретації цієї ідеї в російській філософії кінця XІX – початку XX століть. Також виділимо дисертаційне дослідження С.В. Янковського, у якому автор розглянув систему конкретного ідеал-реалізму в контексті російського релігійно-філософського ренесансу. І, нарешті, С.А. Снігур у своїй роботі досліджує проблеми метафізики всеєдності в російській релігійній філософії. У ній, зокрема, з’ясовується предмет метафізики всеєдності та процес формування основних метафізичних концепцій російської філософії в ХІХ – ХХ ст.
Дослідженням філософії всеєдності на різних етапах її розвитку та існування займалося чимало філософів у Росії, а на вітчизняних теренах їй приділялося, на наш погляд, недостатньо уваги. Ми у своєму дослідженні російської філософії всеєдності другої половини XІX – початку XX сторіч концентруємо увагу на аспекті соціально-філософських трансформацій головних її концептів. Вважаємо, що саме ці аспекти є найбільш актуальними в наш час з огляду на соціокультурні, політичні, економічні, геополітичні умови розвитку українського суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з державною бюджетною науковою темою кафедри філософії Донецького національного університету „Цілісна теорія єдиного закономірного історичного процесу” № 0101V005720.
Об’єкт дослідження: головні концепти російської філософської релігійної традиції .
Предмет дослідження: особливості становлення й соціально-філософські трансформації концептів російської філософії всеєдності.
Мета й завдання дослідження зумовлені основною проблемою, об’єктом і предметом аналізу обраної теми.
Мета дослідження полягає у виявленні шляхів трансформації головних концептів філософії всеєдності від онтологічної до соціально-філософської проблематики.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
• виявити теоретичні засади та історичні передумови виникнення концепту всеєдності в європейській філософській традиції взагалі та східно-православній зокрема;
• дослідити залежність побудов основних соціальних концептів від оригінальної методології філософії всеєдності;
• визначити та проаналізувати історичні причини переорієнтації філософії всеєдності на соціальну проблематику й переосмислення її категорій саме в цьому напрямку;
• проаналізувати соціофілософську трансформацію категоріального апарату російської філософської школи всеєдності на прикладі понять „всеєдність”, „Софія”, „соборність”;
• дослідити процес трансформації ідеї всеєдності в історії російської релігійної філософської думки;
• визначити основні особливості еволюції головних концептів філософії всеєдності в спадщині В.С. Соловйова, П.О. Флоренського, Л.П. Карсавіна та С.Л. Франка;
• оцінити перспективи використання соціально-філософських методологічних розробок російських мислителів у сучасній вітчизняній філософії, а також у процесі формування ціннісних орієнтацій молоді.
Теоретико-методологічною основою дослідження є міждисциплінарний історико-культурний підхід, у межах якого поєднуються як структурно-функціональні, так і феноменологічні настанови. Відповідно до цього автор звертається до більш фундаментальних (загальнонаукових і філософських) концептів і понять. У рамках нашого дослідження такими є: всеєдність, соборність, Софія, всеєдиний суб’єкт історії тощо.
Методологічна основа дисертації представлена принципами історизму, системності, соціальної зумовленості пізнавальних і ціннісних феноменів, при цьому автор спирається на персоналістську традицію аналізу ціннісно-світоглядної орієнтації особистості.
Методологія дослідження базується на евристичному потенціалі як класичної філософії, так і сучасних історико-філософських підходів до дослідження поставлених проблем. Зокрема, використовується порівняльний опис та аналіз різних шкіл і напрямків філософії всеєдності, а також їхня логіко-філософська систематизація та класифікація. Одним з основних для дисертаційного дослідження є компаративний метод.
Теоретико-методологічні засади дисертації ґрунтувалися також на здобутках історико-філософської науки, представлених у працях В. Андрущенка, Г. Аляєва, В. Асмуса, А. Бичко, І. Бичка, С. Куцепал, Н. Скотної, Т. Суходуб, П. Гайденко, В. Карімова, С. Кримського, О. Лосєва та ін. Особливе місце належить використанню культурологічного підходу, розробленого науковцями, які є представниками київської школи культур-антропології, зокрема професором В. Горським. Ці методи дозволяють виявити й усебічно розглянути найбільш характерні риси філософії всеєдності, її основні соціальні інтенції й аспекти, а також залучити до кола дослідження джерела невербального характеру.
Наукова новизна роботи:
вперше:
• шляхом комплексного аналізу концепту всеєдності як одного із фундаментальних концептів філософського мислення виявлено, що він сягає своїми витоками міфологем Стародавньої Еллади та юдаїзму; переосмислений пізніше в античній філософії, особливо неоплатонічній, він стає визначним у європейській парадигмі філософування і наріжним для східноправославної традиції та цього культурно-цивілізаційного типу;
• екстрапольовано методологічні надбання російських релігійних філософів кінця ХІХ – початку XX ст. у соціальну площину, що відкриває можливість оцінки ступеню їх використання новітньою вітчизняною філософією як теоретичного підґрунтя при визначенні національної стратегії побудови державності в Україні;
удосконалено:
• визначення основних історичних умов трансформації концепту всеєдності в російській філософії кінця ХІХ – початку XX сторіч у соціально-філософську проблематику: насамперед при переході російського суспільства від традиційного типу до масового суспільства, коли всі попередні норми та правила його благоустрою припинили свою дію, а нові ще не були сформовані;
• розуміння головних концептів філософії всеєдності: всеєдність, софійність та соборність як таких, що набувають у своїх трансформаціях усе більш соціального змісту завдяки своїй архетиповій укоріненості в духовній культурі східного слов’янства;
• з’ясування зумовленості соціальних концептів філософії всеєдності її оригінальною методологію: визнанням рівноправності всіх існуючих методів пізнання та прагненням поєднати різні методологічні підходи (раціоналізм, емпіризм, містицизм, інтуїтивізм) у систему універсального знання. До кола історико-філософського аналізу концептів „Софія”, „соборність” та „всеєдність” було залучено джерела невербального характеру, а саме – витвори монументального живопису, архітектури тощо;
дістало подальшого розвитку:
• розробка ідеї про те, що на концептуальному рівні всеєдність трансформується в онтолого-естетичну площину спочатку міфообразу, а пізніше концепту „Софія”, що набуває архетипових рис у візантійсько-православному культурному просторі, а для східного слов’янства зберігається до межі ХІХ – ХХ ст. у соціально-філософських побудовах мислителів Срібної доби;
• виявлення спорідненості соціального ідеалу різних представників російської релігійної філософії, який вони вбачали у всеєдності та соборності, що в поєднанні з ідеями європейської філософії та реаліями початку ХХ ст. стало суголосним доктрині екуменізму.
Науково-практичне значення отриманих результатів. Висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження під новим кутом зору висвітлюють ідею всеєдності взагалі та доповнюють сучасне історико-філософське розуміння російської релігійної філософії Срібної доби. Результати дослідження можуть слугувати теоретичним підґрунтям розробки національних програм розвитку українського громадянського суспільства. Практичне значення роботи визначається можливістю використання дисертаційних матеріалів при підготовці курсів і спецкурсів з історії філософії, соціальної філософії, філософії історії, культурології, релігієзнавства, історії соціології, соціології.
Особистий внесок здобувача. Усі результати, які представлено в дисертаційній роботі, одержані здобувачем самостійно. У наукових працях, які опубліковано в співавторстві, особистий внесок здобувача відображено в списку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародному конгресі „Національна перлина Запоріжжя: упровадження інноваційно-інвестиційних технологій гармонізації біоекосистеми острова Велика Хортиця” (Запоріжжя, 2004); міжнародних науково-практичних конференціях „Роль науки, релігії і суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецьк, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011); міжнародних науково-практичних конференціях „Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті” (Луганськ, 2003, 2005); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених „Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2006); міжнародній науково-практичній конференції „Наукова молодь: досягнення та перспективи” (Луганськ, 2008); міжнародній науково-практичній конференції „Суспільно-політичні виміри релігійних процесів в Україні” (Чернівці, 2008); міжвузівських обласних науково-практичних конференціях „Духовний розвиток як фактор морально-етичного формування особистості” (Донецьк, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2010); семінарах кафедри філософії Донецького національного університету, Державного університету інформатики і штучного інтелекту, Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Публікації. Результати дослідження опубліковано у 18 публікаціях, серед яких 8 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації відповідає меті та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (239 найменувань на 23 сторінках). Загальний обсяг дисертації – 195 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Резюмуючи й узагальнюючи думки, зроблені в основному тексті дисертації, можна стверджувати, що ідея всеєдності всього сущого є однією з первинних інтуїцій філософської рефлексії. Починаючи з античної філософії, ця інтуїція набуває концептуального характеру. Концепт всеєдності переводить на онтологічний рівень космологічні побудови, які виникли в платонічній і християнській традиціях.
Російська релігійна філософія є оригінальним переосмисленням концептів філософії всеєдності. У метафізиці всеєдності яскравий прояв мала особливість філософської культури, яка полягає в прагненні розвивати філософію як справу самого життя, а не як виключно теоретичне, усунуте від сучасності знання, що є глибоко архетиповим уявленням про життя в істині (мається на увазі християнська істина) як справжній філософії, котре виплекали ще представники східної патристики та мислителі Київської Русі.
У дисертації доведено зумовленість соціальних концептів філософії всеєдності її самобутньою методологією, в якій визначаються рівноправними існуючі методи пізнання та органічно поєднуються методологічні підходи раціоналізму, емпіризму, містицизму, інтуїтивізму в систему універсального знання. Це дозволило визначити основні історичні тенденції трансформації концепту всеєдності у соціальну площину.
Історико-філософський аналіз філософії всеєдності доводить, що Софія є принципово багаторівневим концептом та образом всеєдності, який входить у поле філософування на підставі теокосмологічних та безпосередньо практичних тлумачень. Софійна сфера соціального мислення внутрішньо замкнута на ієрархічне переформулювання сутнісних сторін соціального й людського, уособлюваного Софією. Побудова циклічних схем здійснення софійного начала походить від чисто теологічних визначень через космічне та антропологічне становлення до відокремлення особистісного буття людини й формування софійних форм людської взаємодії, аж до створення Боголюдства. Софія вводить кардинальні принципи поєднаного людства, ідеально-реальної душі світу, ідеальної вселюдської особистості. Крім того, Софія уособлює собою всеєдиний статус культури в її протилежності цивілізації, статус індивідуально-людського, статус провіденціального начала соціально-історичного процесу.
Дослідження ідей В. Соловйова, П. Флоренського, Л. Карсавіна, С. Франка дає підстави стверджувати, що Соборність є актуалізацією софійних побудов на рівні конкретної єдності соціального цілого та індивідуального. Соборність, як і всі основні концепти всеєдності, використовується на кількох рівнях: зовнішньому (об’єднання церков) і внутрішньому. Соборність як софійна єдність соціального та індивідуального протиставляється раціоналізованому західному асоціативному типу соціальності – цивілізації. Соціальна взаємодія та теоретичне бачення соціальної реальності виступають як ідеал особистісного здійснення світової всеєдності на рівні єдності начал суспільних (субстанційно-духовних зв’язків індивідуальних свідомостей) та індивідуальних (які беруть начало в соціальних зв’язках і комунікаціях).
У дисертації показано, що у творчості В.С. Соловйова „соборна” інтуїція набуває філософського категоріального характеру, і концепт „всеєдності” приймає форму головної філософської категорії. Містичний досвід всеєдності (Софію) В.С. Соловйов спробував раціоналізувати в дискурсі західноєвропейської філософії. Ідеї доступні не розуму, а інтелектуальному спогляданню, яке розуміється за аналогією з художнім спогляданням. Для філософа найважливішим є те, що в мистецтві, на відміну від пізнання дійсного й матеріального, здійснюється перетворення світу. З цим пов’язана його знаменита міфологема Софії Премудрості, яка вплинула на естетику символізму. Становлення та трансформацію цього концепту ми відстежили, починаючи з міфообразу Афіни в грецькій культурі, через ідею єдиного в досократиків, Платона, неоплатоніків, юдаїстсько-християнський образ Софії Премудрості Божої до ідеї Вічної Жіночості та Краси у творчості В.С. Соловйова й культурі Срібної доби. Отже, концепт Софії є архетиповим у східноправославній цивілізаційній системі.
Автором виявлено, що цілісна філософська система всеєдності В.С. Соловйова на початку XX сторіччя трансформується та набуває нових, незвичних форм у роботах його послідовників: кожний з них бере з неї щось близьке для себе й розробляє окремі проблеми філософії всеєдності.
Так, П.О. Флоренський сприйняв концепт всеєдності В.С. Соловйова через софіологію, ще більше акцентувавши її естетичний характер. Центром його софіології став культ, що виступає в мислителя як свого роду соціокультурна модель принципу всеєдності. „Софіологія” П.О. Флоренського спирається на розуміння Софії як онтологічного й космологічного принципу, що стає центроутворювальним у соціокультурному просторі (це підтверджується значенням невербальних джерел – храмів св. Софії у візантійсько-православній цивілізації, а також аналізом іконографії Софії Премудрості, здійсненого мислителем). Розуміння культу як сакрального ритуалу у П.О. Флоренського в більш широкому смислі перетворюється на теургію.
Учення Л.П. Карсавіна трактується як більш поглиблене, аніж попередні концепції всеєдності. Ставлячи завдання об’єднання в одній історії та культурі індивідуального й колективного, Л.П. Карсавін прагнув вирішення проблеми соціокультурного синтезу, вводячи категорію всеєдиного суб’єкта або „симфонічної особистості”, що продовжує розвиток соловйовської ідеї Боголюдства в її персоналістському аспекті. Історіософські розробки Л.П. Карсавіна є плідними для розкриття соціокультурного змісту символічних форм різних цивілізацій, засобів їхнього релігійного самообґрунтування. Але як проект життєвлаштування ці розробки містять небезпеку тоталітарних тенденцій.
Соціально-філософська система С.Л. Франка розглянута як така, що підсумовує російську метафізику всеєдності. Спираючись на східноправославну антропологію, теоретичну експлікацію релігійної догматики та досвіду містики й аскетики, С.Л. Франк розробляє всеєдність як регулятивний принцип соціуму та цілепокладання особистості. Його концепт всеєдності може бути реалізованим у суспільному житті, утілюючись на основі вільного служіння суспільному ідеалу всіх членів суспільства на правах солідарності й співпраці. Концепт всеєдності С.Л. Франка може виступати і як модель соціокультурного синтезу, і як засіб конструювання світоглядної системи. Саме таке філософське бачення є позитивним результатом соціокультурного синтезу, здійсненого російською філософською думкою.
У дисертації показано, що софійно-соборні концепції є варіантом універсальних схем німецької класичної філософії, причому вони залишаються парадигмальними в дусі християнського неоплатонізу. З іншого боку, підхід російських мислителів до проблеми всеєдності наближує їхню позицію до концепцій, розроблених у межах некласичної раціональності в європейській філософії XX сторіччя, таких, як феноменологія та екзистенціалізм. Співзвучність шукань російської та європейської філософської думки свідчить про інваріантність одержуваних світоглядних наслідків і створює можливість плідного діалогу між різними філософськими культурами.
Як випливає з вищевикладеного, архетиповим для духовної культури східноправославного цивілізаційного типу є концепт софійності, а як її іманентне розгортання – концепти всеєдності й соборності. Але внаслідок філософського синтезу, здійсненного завдяки доробку мислителів Срібної доби, які поєднують православно-релігійну традицію з розвиненою філософською культурою Західної Європи, концепт всеєдності стає ґрунтом для ідеї єднання всього людства та впливає на формування доктрини екуменізму.
Досвід розробки концепції всеєдності в російській філософії відносно суспільного буття уявляється досить перспективним у теоретичному аналізі новітніх вітчизняних соціально-політичних трансформацій. У першу чергу, це пов’язано з тлумаченням концепту всеєдності, який може стати домінуючим у духовному розвитку й прогресивних перетвореннях українського суспільства. Сучасний світоглядний простір необхідно заповнити реформаторськими поглядами на системоутворювальну духовну сферу буття. Критерії діючої культури особистості – глибина прийняття й послідовне наслідування гуманістичним цінностям, уміння відрізняти істинне від неістинного – можуть допомогти сформувати ціннісні орієнтири української молоді.
Принцип всеєдності є одночасно моделлю механізму соціокультурного синтезу й образом цільного знання як способом опису цілісності системи. З одного боку, у наявності недосконалість і утопічність принципу всеєдності у випадку, коли він розглядається як основа проекту конкретної світобудови, а з іншого, – принцип всеєдності містить у собі певний закон збереження цілісності системи, або принцип безперервності духовної традиції. Підсумком у такому випадку стає створення символічного (когнітивного) поля, себто такого внутрішнього ладу, який виступає формою, що породжує та забезпечує локальну даність цілого. Саме таке філософське бачення є позитивним результатом соціокультурного синтезу, здійсненого російською філософією всеєдності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С. С. Византия и Русь: два типа духовности / С. С. Аверинцев // Новый мир. – 1988. – № 7. – С. 210 – 220; № 9. – С. 227 – 239.
2. Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы / С. С. Аверинцев. – М. : Наука, 1977. – 320 с.
3. Аверинцев С. С. Софія-Логос. Словник / С. С. Аверинцев. – К. : Дух i лiтера, 1999. – 464 с.
4. Адо Пьер. Что такое античная философия? / Пьер Адо; [пер. с фр. В. П. Гайдамака; вступ. ст. М. А. Гарнцева]. – М. : Изд-во гуманит. лит., 1999. – 317, [1] с. – Библиогр. в примеч. : с. 311 – 316.
5. Акулинин В. Н. Философия всеединства: От В. С. Соловьева к П. А. Флоренскому / В. Н. Акулинин; отв. ред. Г. А. Антипов. – Новосибирск : Наука, 1990. – 154, [2] с.; – Библиогр. в примеч. : с. 113 – 132.
6. Алымов В. Великие каппадокийцы / Виктор Алымов. – СПб. : „Издательский центр „Золотая Книга””, 2007. – 432 стр., ил.
7. Аляєв Г. Є. Онтологія і феноменологія незбагненного: С. Л. Франк у філософському дискурсі ХХ сторіччя : дис. … д-ра філос. наук : 09.00.05 / Аляєв Геннадій Євгенович. – К., 2003. – 453 с.
8. Аляєв Г. Є. Проблема спасіння людини і світу в парадигмі слов’янської релігійної філософії / Г. Є. Аляєв // Філософія. Антропологія. Екологія : альманах. – Вип. перший. – К. : Стилос, 2000. – С. 197 – 209.
9. Аляєв Г. Є. Релігійно-філософська антропологія С. Франка: „персоналізм всеєдності” / Г. Є. Аляєв // Вісн. Харк. ун-ту № 429. – Серія „Теорія культури і філософія науки”. – Вип. 14. Людина: дух, душа, тіло. – Суми – Х., 1999. – С. 123 – 127.
10. Аляєв Г. Є. Релігійно-філософський зміст категорії „соборність” / Г. Є. Аляєв // Наук. вісн. Чернів. ун-ту : зб. наук. пр. – Вип. 69. Філософія. – Чернівці : Рута, 2000. – С. 88 – 91.
11. Аляєв Г. Семен Франк про природу душевного життя (історико-філософський сюжет) / Геннадій Аляєв // Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність : матеріали міжнар. наук. конф. – Чернівці, 2008. – С. 73 – 76.
12. Аляєв Г. Є. Теорія держави Володимира Соловйова / Г. Є. Аляєв // Наук. вісн. Полтав. ун-ту споживчої кооперації України. – Серія : Гуманітарні науки (вип. 1-й). – 2001. – № 2. – С. 15 – 20.
13. Аляєв Г. Є. Філософський універсум С. Л. Франка. Персоналістична метафізика всеєдності в горизонтах нової онтології ХХ століття / Г. Є. Аляєв : монографія. – К. : Вид-во ПАРАПАН, 2002. – 368 с.
14. Андрєєва Т. О. Аксіологічні домінанти філософії історії С. М. Булгакова / Т. О. Андрєєва // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 30. – К. : Укр. центр духовної культури, 2002. – С. 52 – 61.
15. Андрєєва Т. О. Від феномена людини до феномена людства / Т. О. Андрєєва. – Донецьк : Вид-во ДонНУ, 2002. – 237 с.
16. Асмус В. Ф. Историко-философские этюды / В. Ф. Асмус; [послесл. А. В. Гулыги]. – М. : Мысль, 1984. – 318 с.
17. Ахиезер А. С. Социально-культурные проблемы развития России. Философский аспект / А. С. Ахиезер // Социально-культурные проблемы развития России. – М. : ИНИОН, 1992. – 150 с.
18. Белый А. На рубеже двух столетий [Воспоминания : в 3-х т.]. – М. : Худ. лит., 1989. – (Сер. литературных мемуаров). – Т. 1. – 1989. – 543 с. : ил.
19. Бергсон А. Творческая эволюция: [пер. с фр.] / Анри Бергсон; [предисл., примеч. И. И. Блауберг]; Рос. акад. естеств. наук. – М. : Канон-пресс, 1998. – 382, [2] с. – (Канон философии).
20. Бердяев Н. А. Алексей Степанович Хомяков: [Мыслитель славянофил. шк. XIX в.] / Н. А. Бердяев. – Томск : Водолей, 1996. – 159 с.
21. Бердяев Н. А. Дух и реальность / Николай Бердяев; [вступ. ст. и сост. В. Н. Калюжного] Дух и реальность. – М. : АСТ; Харьков : Фолио, 2003. – 679, [1] с. ил.
22. Бердяев Н. А. О новом религиозном сознании / Н. А. Бердяев // Вопр. философии. – 1990. – № 2. – С. 108.
23. Бердяев Н. А. О русской философии / Н. А. Бердяев; [сост. и вступ. ст. и прим. Б. В. Емельянова, А. И. Новикова]. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1991. – Ч. 1. – 288 с.
24. Бердяев Н. А. О русской философии / Н. А. Бердяев; [сост. и вступ. ст. и прим. Б. В. Емельянова, А. И. Новикова]. – Свердловск : Изд-во Уральского ун-та, 1991. – Ч. 2. – 240 с.
25. Бердяев Н. А. Опыт парадоксальной этики / Николай Бердяев; [сост. и вступ. ст. В. Н. Калюжного]. – М. : АСТ; Харьков : Фолио, 2003. – 701, [1] с.
26. Бердяев Н. А. Русская идея: Основные проблемы русской мысли XIX в. и начала ХХ в.; Судьба России / Н. А. Бердяев. – М. : ЗАО „Сварог и К”, 1997. – 540, [1] с.
27. Бердяев Н. А. Самопознание: (Опыт филос. автобиогр.) / Н. А. Бердяев; [сост., предисл., подгот. текстов, коммент. и указ. имен А. В. Вадимова]. – М. : Книга, 1991. – 445, [1] с.
28. Бердяев Н. А. Смысл истории / Николай Бердяев. – М. : Мысль, 1990. – 173, [2] с.
29. Бердяев Н. А. Философия свободы; Смысл творчества / Н. А. Бердяев; [вступ. ст., сост., подгот. текста, примеч. Л. В. Полякова; Журн. „Вопр. философии” и др.]. – М. : Правда, 1989. – 607, [1] с.
30. Бибихин В. В. Язык философии / В. В. Бибихин. – М. : Прогресс, 1993. – 403, [1] с.
31. Библия. – М. : Рос. библейское о-во, 1994. – 925 с.
32. Бубер Мартин. Два образа веры : [сб. : пер. с нем.] / Мартин Бубер; [вступ. ст. Г. С. Померанца]. – М. : Республика, 1995. – 462, [1] с. : ил.
33. Булгаков С. Н. Героизм и подвижничество (Из размышлений о религиозной природе русской интеллигенции) // Вехи. Сборник статей о русской интеллигенции. Из глубины Сборник статей о русской революции. – М. : Изд-во „Правда”, 1991. – С. 31 – 72.
34. Булгаков С. Н. : Избранные статьи / С. Н. Булгаков; [сост., подгот. текста, вступ. ст. и примеч. И. Б. Роднянской]. – М. : Наука, 1993. – 750, [1] с., [1] л. портр. (Серия „Из истории отечественной философской мысли”).
35. Булгаков С. Н. Моя Родина : Избранное : К 125-летию со дня рождения / Сергей Николаевич Булгаков; [отв. ред. А. П. Олейникова; предисл. Ю. Коростелкина]. – Орел : Изд-во Орл. гос. телерадиовещат. компании, 1996. – 238, [1] с. ил.
36. Булгаков С. Н. О социальном идеале / С. Н. Булгаков // Власть и право. – Л. : Лениздат, 1990. – 318 с.
37. Булгаков С. Н. Свет Невечерний: Созерцания и умозрения / С. Н. Булгаков; [подгот. текста и коммент. В. В. Сапова; послесл. К. М. Долгова]. – М. : Республика, 1994. – 414, [1] с. (Мыслители XX века).
38. Булгаков С. Н. Философия хозяйства; Трагедия философии / [сост., вступ. ст., подгот. текста и примеч. С. С. Хоружего]. – М. : Наука, 1990. – 603 с., [1] л. портр. – (Серия „Из истории отечественной философской мысли”).
39. Булгаков С. Н. Христианский социализм : [сборник] / С. Н. Булгаков ; [вступ. ст., сост., подгот. текста, примеч. В. Н. Акулинина]. – Новосибирск : Наука, 1991. – 347, [2] с. (Споры о судьбах России).
40. Булгаков С. Н. Что дает современному сознанию философия Владимира Соловьева / С. Н. Булгаков // Вопр. философии и психологии. – 1903. – Кн. 66. – С. 54.
41. Васильков В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем / В. В. Васильков. – СПб. : Изд-во Лань, 1999. – 478 с.
42. Введенский А. И. Очерки истории русской философии / А. И. Введенский, А. Ф. Лосев, Э. Л. Радлов, Г. Г. Шпет. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1991. – 591, [2] с.
43. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Макс Вебер – К. : Основи, 1998. – 534 с.
44. Вебер М. Социальная психология мировых религий / Макс Вебер // Религия и общество. – М. : Аспект Пресс, 1996. – С. 562 – 596.
45. Вебер М. Избранные произведения / Макс Вебер; [пер. с нем] / [сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко; коммент. А. Ф. Филиппова]. – М. : Прогресс, 1990. – 804, [1] с.
46. Вениамин (Новик), игумен. О православном миропонимании / Игумен Вениамин (Новик) // Вопр. философии. – 1993. – № 4. – С. 135 – 149.
47. Вильмонт Н. Н. Достоевский и Шиллер: Заметки рус. германиста / Вильмонт Николай Николаевич. – М. : Сов. писатель, 1984. – 279 с.1 л. портр.
48. Владимир (Сободан), Митрополит Киевский и всея Украины. Павел, призванный Апостол / Митрополит Владимир (Сободан). – К., 1998. – 304 с.
49. Владимир (Сободан), Митрополит Киевский и всея Украины. Экклезиология в отечественном богословии / Митрополит Владимир (Сободан). – К., 1997. – 512 с.
50. Вышеславцев Б. П. Этика преображенного Эроса / Борис Петрович Вышеславцев ; [вступ. ст., сост. и коммент. В. В. Сапова]. – М. : Республика, 1994. – 367, [1] с. – (Б-ка этической мысли).
51. Гайдодым Э. Л. Феникс или забытая статуя галатеи? Философия истории русского неортодоксального теизма XIX – начала XX вв. / Э. Л. Гайдодым. – Донецк : Облполиграфиздат, 1990. – 250 с.
52. Горбунов В. В. Идея соборности в русской религиозной философии: (Пять избр. портр.) / В. В. Горбунов; [предисл. Ю. Нагибина; Рос. независимый ин-т социал. и нац. пробл., Центр „Религия в совр. о-ве”]. – М. : Феникс, 1994. – 179, [1] с.
53. Горский В. С. София киевская в контексте историко-философского исследования / В. С. Горский, С. Б. Крымский // Отечественная философская мысль XI–XVII в.в. и греческая культура : сб. науч. тр. – К. : Наук. думка, 1991. – С. 5 – 15.
54. Горський В. С. Філософія в українській культурі (методологія та історія) – Філософські нариси / В. С. Горський. – К. : Центр практ. філософії, 2001. – 236 с.
55. Громов М. Н. История русской философии : учеб. пособие / [подготовил Михаил Николаевич Громов и др.] – М. : ИФРАН, 1998. – 200 [3] с.
56. Гулыга А. В. Вл. Соловьев и Шеллинг / А. В. Гулыга // История философии. Ежегодник. – М., 1987. – С. 266 – 271.
57. Гулыга А. В. Русская идея и ее творцы: [филос. портр. мыслителей от Ф. М. Достоевского до А. Ф. Лосева] / Арсений Владимирович Гулыга. – М. : Соратник, 1995. – 306, [2] с. ил. – (Серия избранных биографий).
58. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры / Арон Яковлевич Гуревич. – Вильнюс : Минтис, 1989. – 289, [1] с. – (Вехи цивилизации).
59. Гутов Е. В. Всеединство / Е. В. Гутов // Современный философский словарь. – Екатеринбург : Изд-во Одисей, 1996. – 605 с.
60. Гутов Е. В. София / Е. В. Гутов // Современный философский словарь. – Екатеринбург : Изд-во Одисей, 1996. – 605 с.
61. Давыдов Ю. Н. Освальд Шпенглер и судьбы романтического миросозерцания / Ю. Н. Давыдов. – М. : Наука, 1971. – С. 209 – 303.
62. Данилевский Н. Я. Россия и Европа / Николай Яковлевич Данилевский ; [сост., послесл., коммент. С. А. Вайгачева]. – М. : Книга, 1991. – 573, [1] с.
63. Джемс Вильям. Многообразие религиозного опыта : [пер. с англ.] / Вильям Джемс. – Репринт. изд. – СПб. : Андреев и сыновья, 1993. – 418 с. – (Серия эзотерической литературы „Свет на пути”).
64. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума / В. Дильтей // Вопр. философии. – 1988. – № 4. – С. 135 – 152.
65. Дионисий Ареопагит. Мистическое богословие / Святой Дионисий Ареопагит. – М. : Тетра, 1993. – 95 с.
66. Достоевский Ф. М. Братья Карамазовы. – Киев : Борисфен, 1994. – 480 с.
67. Дубніченко В. Ю. Специфіка відображення православного архетипу у російській метафізичній традиції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / В. Ю. Дубніченко. – Донецьк, 2005. – 20 с.
68. Емельянов Б. В. Очерки русской философии начала ХХ века : учеб. пособие / Борис Владимирович Емельянов; Урал. гос. ун-т им. А. М. Горького, НИИ рус. культуры. – Екатеринбург : УрГУ, 1992. – 100, [1] с.
69. Емельянова Н. Н. Коллизии философской веры: идея богооставленности в русском символизме / Н. Н. Емельянова // Колізії синтезу філософії в історії вітчизняної філософії (до 180-річчя Памфіла Юркевича та 130-річчя Семена Франка) : український часопис російської філософії. Вісник Товариства російської філософії при Українському філософському фонді. Вип. 7. – Полтава : АСМІ, 2007. – С. 157 – 166.
70. Ємельянова Н. М. Духовний пошук російських нігілістів Срібного віку / Н. Н. Ємельянова // Філософія. Культура. Життя : міжвуз. зб. наук. пр. – Вип. 13. – Д. : Наука і освіта, 2001. – С. 299 – 307.
71. Ємельянова Н. М. Феномен європейського нігілізму: традиції і новації / Н. Н. Ємельянова. – Донецьк : ТОВ „Либідь”, 2002. – 252 с.
72. Есаулов И. А. Категория соборности в русской литературе / Иван Андреевич Есаулов. – Петрозаводск : Изд-во Петрозавод. ун-та, 1995. – 287, [1] с.
73. Забуга М. проф.-прот. Православні цінності в сучасному українському суспільстві / прот. М. Забуга // Православний вісн. : Видання УПЦ. – 2003. – № 2. – С. 14 – 17.
74. Забуга Н. проф.-прот. Роль Православия в сохранении национальной идентичности в условиях глобализации / прот. М. Забуга // Православный церковный календарь. – 2004. – С. 83 – 90.
75. Замалеев А. Ф. Лекции по истории русской философии : [учеб. пособие для вузов] / Александр Фазлаевич Замалеев. – СПб. : Лет. сад, 2001. – 394, [2] с.
76. Зеньковский В. В. История русской философии : [в 2 т.] / В. В. Зеньковский. – Л. : „Эго”, 1991. – (Философское наследие России). – Т. 1, ч. 1. 1991. – 221 с.
77. Зеньковский В. В. История русской философии : [в 2 т.] / В. В. Зеньковский. – Л. : „Эго”, 1991. – (Философское наследие России). – Т. 1, ч. 2. – 279 с.
78. Зеньковский В. В. История русской философии : [в 2 т.] / В. В. Зеньковский. – Л. : „Эго”, 1991. – (Философское наследие России). – Т. 2, ч. 1. – 255 с.
79. Зеньковский В. В. История русской философии : [в 2 т.] / В. В. Зеньковский. – Л. : „Эго”, 1991. – (Философское наследие России). – Т. 2, ч. 2. – 269 с.
80. Зеньковский В. В. Основы христианской философии / В. В. Зеньковский. – М. : Канон+, 1996. – 560 с. – (История христианской мысли в памятниках).
81. Зеньковский В. В. Русские мыслители и Европа / Василий Васильевич Зеньковский; [вступ. ст. В. Н. Жукова, М. А. Маслина; подгот. текста и примеч. Р. К. Медведевой]. – М. : Республика, 2005. – 367, [1] с. – (Мыслители XX века).
82. Зернов Н. М. Вселенская церковь и русское православие / Николай Зернов. – Paris : YMCA-press London : Содружество Св. Албания и Преподобного Сергия Радонежского, Cop., 1952. – 318, [1] с.
83. Зернов Н. М. Русское религиозное возрождение XX века: [пер. с англ.] / Н. Зернов [2-е изд., испр.]. – Paris : YMCA-press, 1974. –
382 с.
84. Из истории религиозной философии в России. XIX – начало ХХ вв. / Ин-т философии АН СССР; отв. ред. А. Д. Сухов. – М., 1990. – 128 с.
85. Из русской думы: Портреты отечественных мыслителей с письмами, статьями и просто раздумьями : в 2 т. / [сост. Ю. Селиверстров; послесл. В. Я. Курбатова; примеч. А. В. Фоменко]. – М. : Роман-газета, 1995. – Т. 1. 1995. – 255 с.
86. Из русской думы: Портреты отечественных мыслителей с письмами, статьями и просто раздумьями : в 2 т. / [сост. Ю. Селиверстров; послесл. В. Я. Курбатова; примеч. А. В. Фоменко]. – М. : Роман-газета, 1995. – Т. 2. 1995. – 256 с.
87. Исаев И. А. Политико-правовая утопия в России конец XIX – начала XX века / И. А. Исаев. – М. : Наука, 1991. – 268 с.
88. История философии : энциклопедия. – Минск : Интерпрессервис; Кн. дом. 2002. – 1376 с. – (Мир энциклопедий).
89. Казакова В. С. Пошук цілісної людини в антропологічній філософії Г. С. Сковороди // Ноосфера : зб. філос. пр. ДонНТУ. – Донецьк, 2002. – С. 110 – 117.
90. Кант И. Соч. : в 2 т. / И. Кант; под общ. ред. Б. Ю. Сливкера, пер. Б. А. Фохта. – М. : Соцэкгиз, 1949. – Т. 2. – 520 с.
91. Кант И. О форме и принципах чувственного и умопостигаемого мира / Соч. : в 6 т. / И. Кант. – М. : Мысль, 1964. – Т. 2.
92. Карсавин Л. П. О началах / Л. П. Карсавин // Символ. – 1994. – № 31. С. – 177 – 285.
93. Карсавин Л. П. Религиозно-философские сочинения / Лев Карсавин; [вступ. ст. С. С. Хоружего]. – М. : Ренессанс, 1992. – (Памятники религиозно-философской мысли). – Т. 1. – 325 с.
94. Карсавин Л. П. Святые отцы и учители Церкви (раскрытие Православия в их творениях) / Л. П. Карсавин; [предисл. и коммент. С. В. Мосоловой]. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 176 с.
95. Карсавин Л. П. Философия истории / Лев Платонович Карсавин. – СПб. : АО „Комплект”, 1993. – 350, [1] с. : портр. – (Памятники религиозно-философской мысли Нового времени).
96. Карташев А. В. Лев Платонович Карсавин / А. В. Карташев // Вестн. РСХД. – 1960. – № 58 – 59. – С. 74.
97. Карташев А. В. Очерки по истории Русской Церкви : в 2 т. / Антон Владимирович Карташев. – М. : Наука, 1991. – Т. 1. – 685 с.
98. Карташев А. В. Очерки по истории Русской Церкви : в 2 т. / Антон Владимирович Карташев. – М. : Наука, 1991. – Т. 2. – 576 с.
99. Кемеров В. Е. Введение в социальную философию / В. Е. Кемеров. – М. : Академ. проект, 2001. – 314 с.
100. Керимов В. И. Историософия А. С. Хомякова / В. И. Керимов. – М. : Знание, 1989. – 60, [2] с. – (Новое в жизни, науке, технике; 5/1989); (Из цикла „Страницы истории отечественной философской мысли”).
101. Киреевский И. В. Критика и эстетика: [сб.] / И. В. Киреевский; [сост., вступ. ст. и примеч. Ю. В. Манна]. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Искусство, 1998. – 462, [1] с. – (История эстетики в памятниках и документах).
102. Комаров Ю. С. Общество и личность в православной философии / Ю. С. Комаров. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1991. – 186, [2] с.
103. Корет Э. Основы метафизики / Э. Корет; [пер. с нем.]. – К. : Тандем, 1998. – 248 с.
104. Кохановский В. П. Философия и методология науки : [учебник для вузов] / В. П. Кохановский. – М. : АСТ, 1999. – 574 с.
105. Кувакин В. А. Религиозная философия в России: начало XX в. / В. А. Кувакин. – М. : Мысль, 1980. – 309 с.
106. Кувакин В. А. Философия Владимира Соловьева / В. А. Кувакин. – М. : Знание, 1988. – 70 с.
107. Кузанский Н. Соч. : в 2 т. / Николай Кузанский; [пер. З. А. Тажуризиной и др.]. – М. : Мысль, 1979. – Т. 1. – (Философское наследие...). – 488 с.
108. Кузанский Н. Соч. : в 2 т. / Николай Кузанский; [сост. В. В. Бибихина; пер. с лат. А. Ф. Лосева и др.]. – М. : Мысль, 1980. – Т. 2). – (Философское наследие...). – 471 с.
109. Кураев А. Христианская философия и пантеизм / Андрей Кураев. – М. : Изд-во Моск. подворья Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1997. – 227 с.
110. Куцепал С. В. Тайна Франка / С. В. Куцепал // Колізії синтезу філософії в історії вітчизняної філософії (до 180-річчя Памфіла Юркевича та 130-річчя Семена Франка) : Український часопис російської філософії // Вісн. Тов-ва рос. філософії при Укр. філос. фонді. – Вип. 7. – Полтава : АСМІ, 2007. – С. 107 – 112.
111. Лапшин И. Мистический рационализм проф. С. Л. Франка / И. Лапшин // Мысль. – 1922. – № 3. – С. 140 – 153.
112. Леви-Стросс Клод. Структурная антропология / К. Леви-Стросс; [пер. с фр.]. – М. : Наука, 1983. – 536 с., ил.
113. Левицкий С. А. Очерки по истории русской философии / С. А. Левицкий. – М. : Канон, 1996. – 496 с. – (История философии в памятниках).
114. Левицкий С. А. Сочинения / С. А. Левицкий; [редкол. : Н. Д. Саркитов (пред.) и др.]. – М. : Канон, 1996. – 496 с. – (История философии в памятниках).
115. Левицький С. Всеєдність як логіка та онтологія духовності / Сергій Левицький // Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність : матеріали міжнар. наук. конф. – Чернівці, 2008. – С. 10 – 13.
116. Лейбниц Г. В. Монадология. – Соч. : в 4 т. / Г. В. Лейбниц. – М. : Мысль, 1982. – Т. 1. – 636 с.
117. Лейбниц Г. В. Начала природы и благодати, основанные на разуме. – Соч. : в 4 т. / Г. В. Лейбниц. – М. : Мысль, 1982. – Т. 1. – 636 с.
118. Литовченко Н. П. Влияние религиозно-философских идей славянофилов на психологию русского народа / Н. П. Литовченко // Філософія. Культура. Життя : міжвуз. зб. наук. пр. – Вип.15. – Д. : Наука і освіта, 2002. – С. 115 – 121.
119. Литовченко Н. П. Национальная идея в творчестве Владимира Сергеевича Соловьева / Н. П. Литовченко // Философия и социология в контексте современной культуры : сб. науч. тр. – Днепропетровск : ДГУ, 1996. – С. 93 – 106.
120. Литовченко Н. П. Проблеми національної психології у контексті теорії всеєдності В. С. Соловйова : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05 „Історія філософії” / Н. П. Литовченко. – Д., 2004. – 18 с.
121. Литовченко Н. П. Явные и неявные стороны национальной идеи: взгляд сквозь кризис религиозно-философского миропонимания / Н. П. Литовченко // Философия и социология в контексте современной культуры : сб. науч. тр. – Днепропетровск : ДГУ, 1998. – С. 107 – 113.
122. Лихачев Д. С. Три основы европейской культуры и русский исторический опыт / Д. С. Лихачев // Наше наследие. – 1991. – № 6. – С. 15 – 16.
123. Лопатин Л. М. Область умозрительных вопросов / проф. Л. М. Лопатин. – М. : Типо-литогр. т-ва И. Н. Кушнарев и К°, 1911. – (Положительные задачи философии). – Ч. 1. – 1911. – 435 с.
124. Лосев А. Ф. Владимир Соловьев и его время / А. Лосев. – М. : Прогресс, 1990. – 719, [1] с. ил.
125. Лосев А. Ф. Философия имени / А. Ф. Лосев; [предисл. А. Л. Доброхотова; послесл. В. И. Постовалова]. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 269, [1] с.
126. Лосев А. Ф. Страсть к диалектике: Лит. размышления философа / Лосев А. Ф. – М. : Сов. писатель, 1990. – 318, [2] с.
127. Лосский Н. О. Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви / / Н. О. Лосский. – К. : София, 1991. – 180 с.
128. Лосский Н. О. История русской философии / Н. О. Лосский. – М. : Сов. писатель, 1991. – 478, [1] с.
129. Лосский Н. О. Мир как органическое целое / Н. О. Лосский // Избранное. – М. : Правда, 1991. – 622 с.
130. Лосский Н. О. Условия абсолютного добра / Н. О. Лосский; [вступ. ст. А. И. Титаренко]. – М. : Политиздат, 1991. – 367, [1] с. – (Библиотека этической мысли).
131. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии (латинская патристика) / Г. Г. Майоров. – М. : Мысль, 1979. – 431 с.
132. Мамардашвили М. К. Лекции по античной философии / Мераб Мамардашвили / [ред. Ю. П. Сенокосова]. – М. : Аграф, 1998. – 309, [2] с. – (Путь к очевидности).
133. Мамардашвили М. К. Современная европейская философия (XX в.) Беседы / М. К. Мамардашвили // Логос. – 1991. – № 2. – С. 109 – 130.
134. Мендра А. Основы социологии : [учеб. пособие для вузов] / А. Мендра; [пер. с фр. Е. О. Пучковой]. – М. : NOTA BENE, 1999. – 338, [4] c. ил.
135. Мифы народов мира. Энциклопедия : в 2-х т. / гл. ред. С. А. Токарев. – М. : Сов. Энцикл., 1991. – Т. 1. А – К. – 671 с. с ил.
136. Михайлов А. В. Эстетические идеи немецкого романтизма / А. В. Михайлов. – М. : Наука, 1986. – 232 с.
137. Мокрополов Г. В. Методологические проблемы исследования общественных отношений / Г. В. Мокрополов. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1972. – 286 с.
138. Мотренко Т. В. Гегелівські мотиви у філософській творчості Сергія і Євгена Трубецьких [Електронний ресурс] / Т. В. Мотренко // Мультиверсум. Філософський альманах. – К. : Центр духовної культури, 2004. – № 40. – Режим доступу до журн. :
http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_40/Motrenko.htm
139. Мотрошилова Н. В. Рождение и развитие философских идей : ист.-филос. очерки и портреты / Н. В. Мотрошилова – М. : Политиздат, 1991. – 463, [1] с.
140. Никитская Ю. К. Идея богочеловечества и судьба России в философии В. С. Соловьева / Ю. К. Никитская // Русская философская мысль конца XIX – начала XX века. – Саратов : СГУ, 1993. – 225 с.
141. Николаев А. Е. Смысл позднеантичного интеллектуала (ранний Аврелий Августин) / А. Е. Николаев // Гуманизм и культура: век XX : сб. науч. тр. – Тверь : ТГУ, 1993. – 126 с.
142. О России и русской философской культуре: Философы рус. послеокт. зарубежья : [сб. АН СССР, науч. совет по пробл. рус. культуры; сост. М. А. Маслин; вступ. ст. М. А. Маслина, А. Л. Андреева]. – М. : Наука, 1990. – 528 с.
143. О. Игнатий Крекшин. Метафизика зла (Пролегомены к теодицее в философии позднего С. Л. Франка) / Отец Игнатий Крекшин // Вопр. философии. – 2001. – № 12. – С. 128 – 139.
144. Панарин А. С. „Вторая Европа” или Третий Рим (парадоксы европеизма в современной России) / А. С. Панарин // Вопр. философии. – 1996. – № 10. – С. 19 – 31.
145. Панарин А. С. Смысл истории / А. С. Панарин // Вопр. философии. – 1999. – № 9. – С. 3 – 21.
146. Переход С. О. Ідея всеєдності у східнохристиянській духовній культурі (на прикладі історії української і російської філософії і культури) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 „Філософська антропологія” / С. О. Переход. – Сімферополь, 2004. – 18 с.
147. Переход С. О. О развитии идеи Всеединства в русской философии конца 19 – начала 20 века / С. О. Переход // Культура народов Причерноморья. – 1999. – № 11. – С. 149 – 151.
148. Переход С. О. Смысл Всеединства в философии Вл. Соловьева / С. О. Переход // Культура народов Причерноморья. – 1998. – № 2. – С. 295–296.
149. Переход С. О. Тема Богочеловечества в философии Вл. Соловьева / С. О. Переход // Культура народов Причерноморья. – 1998. – № 3. – С. 228 – 232.
150. Перцев А. В. Типы методологий историко-философского исследования: Закат рационализма / А. В. Перцев. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1991. – 193, [2] с.
151. Плотин. О благе или едином / Плотин // Логос. – 1992. – № 3. – С. 213 – 228.
152. Половинкин С. М. Флоренский: Логос против Хаоса / С. М. Половинкин. – М. : Знание, 1989. – 65 с.
153. Пономарева Л. Парадигма Европы в творчестве Вл. Соловьева / Л. Пономарева // Европ. альманах. – М., 1990. – С. 77 – 83.
154. Прокл. Первоосновы теологии / Прокл; [пер. и коммент. проф. А. Ф. Лосева]. – Тбилиси, 1972 (перепеч. в : Лосев А. Ф. История античной эстетики, т. III, стр. 431 – 564) переиздано в : Прокл. Первоосновы теологии (пер. А. Ф. Лосева). Гимны (пер. О. В. Смыки). – М., 1993. – С. 7 – 139.
155. Радлов Э. Л. Очерки истории русской философии / Э. Л. Радлов // Русская философия. Очерки истории. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1991. – 527 с.
156. Рассел Б. История западной философии и ее связи с политическими и социальными условиями от античности до наших дней / Бертран Рассел; [науч. ред. В. В. Целищев]. – 2-е изд., испр. – Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1997. – 814 с. – (в 3 кн.).
157. Рашковский Е. Б. Владимир Соловьев: Учение о природе философского знания / Е. Б. Рашковский // Вопр. философии. – 1982. – № 6. – С. 81 – 92.
158. Реале Д. Западная философия от истоков до наших дней: [пер. с итал.] / Джованни Реале, Дарио Антисери. – СПб. : ТОО ТК „Петрополис”, 1994. – 336 с. 1 : Античность.
159. Резвых Т. Н. Проблема реальности в философии С. Л. Франка : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.05 „Этика” / Т. Н. Резвых. – М., 1995. – 19 с.
160. Религия и общество : хрестоматия по социологии религии / сост. В. И. Гараджа, Е. Д. Руткевич. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 775 с.
161. Русский космизм: Антология философской мысли / [сост. и предисл. к текстам С. Г. Семеновой, А. Г. Гачевой; вступ. ст. С. Г. Семеновой; примеч. А. Г. Гачевой]. – М. : Педагогика-пресс, 1993. – 365, [2] с.
162. Савин Ю. Г. Гносеология истины в трудах Вл. Соловьева : [учеб. пособие] / Ю. Г. Савин. – М. : Б. и., 1996. – 63 с.
163. Семенкин Н. С. Философия богоискательства: Критика религиозно-философских идей софиологов / Н. С. Семенкин. – М. : Политиздат, 1986. – 172, [3] с.
164. Сербиненко В. В. Владимир Соловьев: Запад, Восток и Россия: [учеб. пособие для вузов] / В. В. Сербиненко. – М. : Наука, 1994. – 203, [2] с.
165. Сковорода Г. Твори в 2 т. / Г. Сковорода. – К. : Обереги, 1994. – Т. 1. – 527 с.
166. Сковорода Г. Твори в 2 т. / Г. Сковорода. – К. : Обереги, 1994. – Т. 2. – 479 с.
167. Словарь философских терминов / науч. ред. проф. В. Г. Кузнецова. – М. : ИНФРА-М, 2004. – XVI, 731 с. – (Библиотека словарей „ИНФРА-М”).
168. Смоляга М. В. Философия Вл. Соловьева в контексте поисков современной концепции целостности : дис. … канд. филос. наук : 09.00.01, 17.00.08 / Смоляга Марина Витальевна. – К., 1995. – 161 с.
169. Снігур С. А. Метафізика всеєдності в російській релігійній філософії : дис. … канд. філос. наук : 09.00.05 / Снігур Сергій Анатолійович. – К., 2006. – 168 с.
170. Снігур С. А. Метафізика всеєдності в російській релігійній філософії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05 „Історія філософії” / С. А. Снігур. – К., 2006. – 18 с.
171. Снігур С. А. Фрагменти зародження російської релігійної філософії / С. А. Снігур // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. – Серія : Філософія. – 2000. – № 5. – С.14 – 16.
172. Соловьев В. С. Соч. : в 2 т. / Владимир Сергеевич Соловьев; [сост., общ. ред. А. Ф. Лосева, А. В. Гулыги; вступ. ст. А. Ф. Лосева; примеч. С. Л. Кравца, Н. А. Кормина]. – М. : Мысль, 1990. – (Философское наследие; т. 110). – Т. 1. – 892 с.
173. Соловьев В. С. Соч. : в 2 т. / Владимир Сергеевич Соловьев; [сост., общ. ред. А. Ф. Лосева, А. В. Гулыги; вступ. ст. А. Ф. Лосева; примеч. С. Л. Кравца, Н. А. Кормина]. – М. : Мысль, 1990.– (Философское наследие; т. 110). – Т. 2. – 882 с.
174. Соловьев В. С. Жизненная драма Платона // Соловьев В.С. Философия искусства и литературная критика / В. С. Соловьёв Вступ. Статья Р. Гальцевой и И. Роднянской. – М., Искусство, 1991. – С. 161 – 211.
175. Соловьев В. С. О христианском единстве: [сб.] / Владимир Соловьев. – М. : Рудомино, 1994. – 334, [1] с. портр.
176. Соловьев В. С. София / В. С. Соловьев // Логос : философско-литературный журнал. – М., 1991. № 2. С. 171 – 198; 1993. № 4. С. 274 – 296; 1996. № 7. С. 145 – 167.
177. Соловьев В. С. Философское начало цельного знания / Владимир Соловьев. – Мн. : Харвест, 1999. – 911 с. – (Классическая философская мысль).
178. Соловьев С. М. Владимир Соловьев. Жизнь и творческая эволюция / Соловьев С. М.; [послесл. П. Гайденко]. – М. : Республика, 1997. – 429, [2] с.
179. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / Питирим Сорокин; [общ. ред., сост. и предисл.]. – М. : Политиздат, 1992. – 542, [1] с. – (Мыслители XX века ; редкол. : Т. И. Ойзерман (пред.) и др.).
180. Суходуб Т. Д. Единство мысли абсолютной и человеческой как проблема философии русского Серебряного века / Т. Д. Суходуб // Життя у вимірах Абсолюту як проблема філософії та культури російського Срібного віку. Вип. 16. Матеріали Міжнародної наукової конференції 2010 р. /Ред. колегія: В.С. Возняк (головний