Досвід духовного осягнення в містицизмі Пізнього Середньовіччя

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ
ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Терехова Любов Володимирівна
УДК 141.33"04/14"

Досвід духовного осягнення в містицизмі Пізнього Середньовіччя
Спеціальність 09.00.05 – історія філософії

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор,
професор кафедри історії філософії
Алєксандрова Олександра Василівна

Київ-2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО МІСТИЦИЗМУ…………………………………………………………………..…13
Підрозділ 1.1. Філософська спроможність містицизму в межах середньовічної традиції……………………………………………………………………………...13
Підрозділ 1.2. Феномен «жіночої містики» у контексті історико-філософського дослідження………………………………………………...………………….……33
Висновки до першого розділу………………………………..……………………66
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКІ ЗДОБУТКИ МІСТИЦИЗМУ…….……….….68
Підрозділ 2.1. Містицизм як запорука християнського монізму у філософії Середньовіччя……………………………….………………………………….......68
Підрозділ 2.2. Концепції єдності творіння…………………………………….….88
Підрозділ 2.3. Моральні висновки середньовічного містицизму…..……...…104
Висновки до другого розділу…………………………………………………….123
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ЛЮБОВ» У МІСТИЦИЗМІ…………………….……………………………………….………125
Підрозділ 3.1. Вчення про душу-наречену та евристичний потенціал куртуазної містики …………………………………………………………………………….125
Підрозділ 3.2. Концепції материнської любові Бога…..………….………...… 144
Висновки до третього розділу………………………………………………...…155
ВИСНОВКИ……………………..………………………………….………157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………..…………...………162

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження.
Історико-філософський процес, що сприймається цілісно, не може мати вибіркового характеру, а має розглядати тип філософування певного періоду, в тому числі з його внутрішніх позицій. Містицизм – це невід’ємна складова середньовічного світогляду, ігнорування якої викривить уявлення про цілісність середньовічної філософії. Творчість містика завжди репрезентує індивідуальний досвід, але ця індивідуальність обов’язково має бути включеною в мисленнєву традицію, притаманну його епосі. Західна християнська містика розвивається на тлі середньовічної схоластики, а тому зосереджується не лише на особистісному експериментальному досвіді, а й шукає відповідь на питання свого часу: єдність Трійці, можливість пізнання Бога, роль людини у світі, виявляючи власний філософський потенціал.
Реконструкція значення містицизму для філософії Середньовіччя неможлива без охоплення великого числа персоналій, творчістю яких раніше нехтували. Йдеться передусім про жіночий візіонерський досвід Маргарити Порете, Мехтільди Магдебурзької, Хадевіки Анверської, Хільдегарди Бінгенської, Юліани Нориджської та ін.
Хвиля інтересу до жіночого візіонерського досвіду спостерігається на Заході з середини минулого століття. Варто завважити, що зацікавленість спровоковано не «екзотизмом» теми «жіночого досвіду», а саме усвідомленням однобокості нашого погляду на середньовічне інтелектуальне середовище. Хільдегарда, Мехтільда були значущими персонами свого часу, чий авторитет у теологічних питаннях не піддавався сумніву. У наш час дослідженню зв’язків між профетичними видіннями Хільдегарди, «містикою любові» та спекулятивним містицизмом Рейнських містиків нарешті надається достатня увага.
Визнання авторитету жінок-містиків відбувається у багатьох сферах суспільного життя: Умберто Еко, нарікаючи на однобокість філософських енциклопедій і словників, вимагає включити до них імена жінок-філософів, у першу чергу ім’я Хільдегарди з Бінгена, як творця найоригінальнішої метафізичної системи Середньовіччя; Папа Римський Бенедикт XVI говорить про особливий внесок, який отримала теологія від жінок, згадуючи Катерину Сієнську, Біргітту Шведську, а крім того, присвячує особливу аудієнцію творчості та релігійній діяльності Хільдегарди із Бінгена. У жовтні 2012 року Бенедикт XVI збирається офіційно канонізувати Хільдегарду Бінгенську та присвоїти їй титул Доктора Церкви.
Спалах інтересу до «жіночої духовності» на Заході знайшов відображення також і в книгах з «альтернативної історії», де репрезентація містичного досвіду спотворюється на користь задоволення потреб сенсаційності. Використання малорозробленості теми християнських єресей і жіночого наставництва призводить до квазі-наукових висновків зразка «Коду да Вінчі». Причому книга Лінн Пінкнетт і Клайва Прінса, у якій вони говорять про Хільдегарду як адепта «жіночої релігії», російською мовою перекладена, а самі твори містички – ні, тож потреба в адекватному представленні містичного досвіду є нагальною.
У дослідженні надано увагу метафізичним, антропологічним та етичним здобуткам містицизму Пізнього Середньовіччя з особливою увагою до нових наукових надбань.
Західна наукова думка подолала тенденцію зверхності щодо містицизму жінок Середньовіччя, культурна і філософська цінність «жіночої містики», із точки зору західних дослідників, є безсумнівною, а аналіз містицизму без жіночих персоналій відтепер неможливий.
Американські, британські, польські дослідники розглядають містичний досвід Середньовіччя як цілісне явище, зосереджуючись на філософських здобутках містика, а не на його статі. Ф. Бір, Дж. Епіне-Бургард, М. Ковалевська, Б. Маꥳнн, Е. Холлівуд, Е. Цум Брунн, Г. Шиппергес – лише незначна кількість із великого числа науковців, що розглядають містицизм включно з творчістю містичок.
На цьому шляху знаходиться й вітчизняна філософія, що підтверджують дослідження О.В. Алєксандрової, Н.С. Жиртуєвої, Т.І. Любасюк, В.В. Степанова, Ю.О. Шабанової. О.В. Алєксандрова аналізує особливості інтерпретації християнського розуміння гріха Юліаною Нориджською.
Ю.О. Шабанова в монографії, присвяченій Йогану Екхарту, розглядає вчення Єлизавети з Шенау, Мехтільди Магдебурзької поряд із вченням Бернара Клервоського як гносео-психологічну основу для антропологічного вчення Мейстера Екхарта. На спільності антропологічних вимірів вчень Мехтільди та Мейстера Екхарта акцентує увагу і В.В. Степанов.
Російські дослідження містицизму відзначаються полярністю: із одного боку спостерігаємо ґрунтовні дослідження творчості Мехтільди Магдебурзької Р. Гуревич, пошуки концептуальної спорідненості Мейстера Екхарта із бегінками Н. Гучинською та констатацією метафізичних здобутків Маргарити Порете М. Хорьковим, з іншого – оголошення досвіду бегінок Брабанду, монастиря Хельфта та жіночих монастирів Франції і Німеччини «хибним досвідом масових істерій», особливо прикре від такого знавця Рейнської містики, як М. Реутін.
Позиція, за якою жіночий візіонерський досвід пояснювався неврозами, мігренями, істеріями й анорексією, давно відкинута світовою науковою думкою. Відсутність перекладів східнослов’янськими мовами гальмує цей процес на теренах СНД, тому лише незначна кількість дослідників сприйняла нову парадигму, та, на жаль, достатньо поширеною тенденцією залишається вперта неприязнь перш за все російської філософської думки до «жіночої теології». Така принциповість жодним чином не сприяє науковому поступу, а лише множить помилки й непорозуміння. Так, у першому радянському виданні «Філософського словника», заснованого Г.Шмідтом, у статті про Хільдегарду Бінгенську йшлося як про чоловіка – Хільдегарда (1961р.). Як не дивно, навіть в межах одного видання – російськомовного перекладу книги «Історія жінок на Заході. Мовчання середніх віків» Хільдегарду Бінгенську у різних статтях називали часом Хільдегардом. Така ж доля спіткала Мехтільду Магдебурзьку і Юліану Нориджську, які в російському перекладі «Душі грошей» Бернара А. Ліетара стали Мечтильдом із Магдебурга та Юліаном з Норвича.
Російською мовою перекладено лише трактат Мехтільди «Струменіюче світло Божества» та кілька гімнів Хільдегарди Бінгенської. У минулому році вийшов російськомовний переклад «Одкровень Божественної Любові» Юліани Нориджської, але перекладів українською досі немає. Залучення англомовних перекладів дозволяє реконструювати текстуальне поле середньовічного містицизму.
Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи філософського факультету № 01БФ01-01 «Філософська і політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть», відповідно до науково-дослідницької тематики кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дисертаційного дослідження – комплексно обґрунтувати філософський зміст теоретичного оформлення візіонерського духовного досвіду середньовічного містицизму.
Реалізація поставленої мети пов’язана з вирішенням таких завдань:
- дослідити принциповість розрізнення понять «містика» і «містицизм»;
- довести, що доробок Хільдегарди Бінгенської є містичним вченням, обґрунтувати його засадничу роль для подальшого розвитку метафізичних та антропологічних концепцій середньовічного містицизму;
- з’ясувати зміст поняття «містика любові» та розкрити становлення і трансформації концепції «душі-нареченої»;
- прослідкувати генетичний зв’язок між бегінською містикою та містицизмом Мейстера Екхарта;
- виявити евристичний потенціал містицизму Пізнього Середньовіччя в межах середньовічної філософії.
Об’єкт дисертаційного дослідження – філософія західноєвропейського містицизму в контексті середньовічної філософії.
Предмет дисертаційного дослідження – досвід духовного осягнення в містицизмі Пізнього Середньовіччя.
Теоретичною базою дослідження – основою для аналізу містичного досвіду – стали класичні праці Е. Андерхілл, Б. Рассела, У. Джеймса, Р. Отто, В.Т. Стейса (W.T. Stace), Р.Ч. Ценера (R.C. Zaehner), А.Швейцера, Г. Шолема, Р.Штайнера.
Культурно-філософське розуміння містицизму розглядається у роботі на прикладі праць С. Аверинцева, М. Бердяєва, П. Біциллі, М. Богін (M. Bogin), К. Вілсон (К. Wilson), П. Дронке (P. Dronke), Й. Гейзінга, А.Я. Гуревича, Р.В. Гуревич, Л. Карсавіна, М. Лодиженського, О. Лосєва, В. Лоського, П.Мініна, Д. де Ружмона, Вл. Соловйова, О. Сурти, Н. Файєро (N. Fierro).
Філософсько-релігієзнавче осмислення феномену містики розкривається через роботи М. Еліаде, Н. Жиртуєвої, Т. Лютого, Р. Мюррея, М. Рея, О. Сарапіна, Е. Торчинова, В. Хромця.
Історико-філософське значення містицизму висвітлюється у працях таких сучасних зарубіжних і вітчизняних дослідників: О.В. Алєксандрової, Е. Бабінськи (E. Babinsky), Б.І. Бичка, Ф. Бір (F. Beer), П. Брауна, А. Гаусрата, Н. Гучинської, М. Денніс (M. Dennis), П. Дітріха (P. Dietrich), Ю. Дрєсвіної, П. Динцельбахера, К. Дю-Преля, У. Еко, Дж. Епіне-Бургард (G. Epiney-Burgard), Е. Жебара, Е. Жильсона, М. Ковалевської (М. Kowalewska), Г. Лебона, М. Ліхтман (M. Lichtmann), Т.І. Любасюк, Б. Маꥳнна (В. McGinn), Р. Манселлі (R. Manselli), С. Моі-Лобеда (C. Moe-Lobeda), Дж. Ненгла (J. Nangle), С.С. Неретіної, М.Ю. Реутіна, М.В. Сабашнікової, М.А. Селлса (М.А. Sells), О.М. Сирцової, В.В. Степанова, В. Татаркевича, С. Тейлора (S. Taylor), Ф. Тобіна (F. Tobin), С. Фленеген (S. Flanagan), М. Фокса (M. Fox), М.Л. Хорькова, Г.В. Христокіна, Е. Цум-Брун (E. Zum Brunn), Ю.О.Шабанової, Г. Шипергеса (H. Schipperges).
Вагома частина дослідження ґрунтується на аналізі містицизму феміністичними дослідниками, такими, як С. де Бовуар, К.В. Байнум (C.W. Bynum), Ж. Деларен, Ж. Дюбі, О. Забужко, К. Казагранде К. Клапіш-Зубер, П. Л`Ерміт-Леклерк, С. Мурк-Янсен (S. Murk-Jansen), Б. Ньюман (B. Newman), Ф. Піпоньє, Е.А. Петрофф (Е.А. Petroff), Д. Реньє-Болер, К. Томассе, К. Фругоні, Е. Холлівуд (A. Hollywood).
Дисертаційна робота корелює із аналізом розробки класичних питань середньовічної філософії А.О. Баумейстром, Н.М. Бойченко, Г.В. Бокал, І.І. Евлампієвим, О.Я. Мухою, С.Г. Секундантом, Т.В. Труш.
Джерельну базу наукового дослідження становлять трактати, видіння, листи і проповіді середньовічних містиків: Бернара Клервоського, Біргітти Шведської, Гертруди Хельфтської, Єлизавети з Шенау, Марджері Кемп, Маргарити Порете, Мехтільди Магдебурзької, Рішара Сен-Вікторського, Св.Умільти із Флоренції, Франциска Ассизького, Хадевіки Анверської, Хільдегарди Бінгенської, Юліани Нориджської, Рейнських містиків: Мейстера Екхарта, Генріха Сузо, Йоганна Таулера та ін. У зв’язку з проблемним полем дослідження розглядаються твори середньовічних філософів із дотичною тематикою – Августина Аврелія, Ансельма Кентерберійського, Григорія Нісського, Діонісія Ареопагіта, Орігена, Томи Аквінського та ін.
Методологічну базу дисертаційного дослідження становлять праці провідних вітчизняних вчених, присвячені методологічним принципам та досвіду історико-філософського аналізу, – роботи О.В. Алєксандрової, Г.Є. Аляєва, А.П. Андреус, Г.В. Бокал, А.К. Бичко, І.В. Бичка, В.І. Кебуладзе, Т.П. Кононенка, Л.Г. Конотоп, В.І. Менжуліна, М.А. Мінакова, Н.С. Мудрагей, Д.Є. Прокопова, В.Г.Табачковського, Н.В. Хамітова, Ю.О. Шабанової, В.І. Ярошовця.
У процесі дослідження було використано такі методи: системно-функціонального аналізу (для цілісного дослідження середньовічної філософії та ролі містицизму в ній) у розділах 1-3; аналізу та синтезу (для розгляду індивідуальних візіонерських досвідів та загальних теоретичних результатів, які можна виявити у трактатах) у підрозділах 2.2, 2.3, 3.1; історико-порівняльний (для виявлення спорідненості філософських ідей у вченнях різних містиків) у підрозділах 1.2, 2.1, 3.2; біографічний (для встановлення впливу індивідуальності містика на його вчення) у підрозділі 1.2; парадигмальний (для здійснення аналізу із оглядом на філософську традицію властиву епосі Середньовіччя, встановлення коректності застосування понять та виявлення сутнісної ролі «жіночого містицизму» для формування середньовічної філософії) у розділах 1-3. При роботі над дослідженням дотримано загальнонаукових принципів історико-філософського аналізу. Серед них принципи об’єктивності, цілісності, світоглядного плюралізму, мультидисциплінарності.
Наукова новизна дослідження полягає у критичному системному аналізі філософського містицизму Пізнього Середньовіччя.
Вперше:
- досліджено різночитання у використанні термінів «містика» і «містицизм» в англомовній і пострадянській науці, що є фактором перешкоди філософському аналізу містичного досвіду. Здійснено системний аналіз творчості жінок-містиків через залучення оригінальних авторських текстів, на основі чого встановлено поліваріантність тлумачення термінів «жіноча містика» та «жіночий містицизм», висвітлено їх дискурсивні особливості;
- на основі комплексного аналізу творчого спадку Хільдегарди Бінгенської спростовано хибне тлумачення автора як містика любові у сенсі єднання душі-нареченої із Небесним Нареченим; результатом аналізу вчення Хільдегарди Бінгенської стало введення українського відповідника для неологізму «viriditas» («життєдайність») – засадничого поняття її доктрини. Обґрунтовано винятковість ролі творчого здобутку жінок-містиків, та Хільдегарди з Бінгена зокрема, в історико-філософському процесі, що вимагає відмови від позиції нехтування їхніми творами;
Удосконалено:
- пояснення генетичної спорідненості спекулятивного містицизму Мейстера Екхарта та куртуазної містики (Хадевіки Анверської, Мехтільди Магдебурзької, Маргарити Порете) через діалектику любові і «ніщо», ідею «зреченості» душі.
З нових позицій доведено:
- необхідність розширення етимології поняття «містика любові», на підставі чого запропоновано визначити як містицизм любові увесь власний досвід теоретизування християнських містиків. У межах нього визначити такі напрямки: містицизм серця, заснований на інтерпретації Пісні Пісень (Св. Бернар, містички Хельфта); містицизм універсальної (вселенської) любові (Хільдегарда Бінгенська, Юліана Нориджська); куртуазна містика (містицизм бегінок). Сутнісний зв'язок куртуазної поезії і пізньосередньовічного містицизму необхідно враховувати при аналізі становлення містичних вчень Пізнього Середньовіччя;
- роль містицизму у християнській апології онтологічного, метафізичного, антропологічного монізму (обґрунтування зв'язку душі і тіла як діалектичного, а не дуалістичного, методологічний потенціал «жіночого містицизму» у формуванні морального вчення середньовічної філософії – розумінні несубстанційності гріха, пояснення його як помилки у міркуванні, результату хибного, але свободного вибору, що пізнається лише у негативному сенсі, як відсутність чогось (чесноти, любові та ін.); фундаментальне значення містицизму Пізнього Середньовіччя у формуванні концепції особистості у західноєвропейській філософії через принцип свободи волі.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у висвітленні різноманітності містичного досвіду Середньовіччя та обґрунтування лише незначної його частини як філософськи значимого. При чому важливим є масштабний аналіз жіночого містичного досвіду як сутнісної складової пізньосередньовічного філософування, орієнтація на таку настанова зближує вітчизняні наукові пошуки зі світовими, відмовляючись від позиції зверхності, притаманної багатьом пострадянським дослідникам.
Практичне значення. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці нормативних курсів та спецкурсів із історії філософії, філософії Середньовіччя, філософії релігії та історії культури. На основі дисертаційної роботи укладено програму спецкурсу «Жіночий містицизм» в контексті середньовічного філософування».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною аналітичною роботою; висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробацію результатів дослідження здійснено на міжнародних наукових конференціях «Дні науки філософського факультету» (Київ, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012), «Світоглядно-ціннісні виміри гуманітарного знання та освіти» (м. Чернівці, 28-29.10. 2010), «Традиція і культура. Феномен діалогу: традиція і сучасність» (Київ, 19-20.11.2010), «Містико-езотеричні рухи в теорії та практиці «таємне і явне»: багатоманіття репрезентацій езотеризму і містицизму» (Дніпропетровськ, 2-4.12.2010), «Гуманітарно-наукове знання: становлення парадигми» (Чернівці, 7-8.10.2011), “Dynamics of human intelligence evolution, moral and aesthetic world perception and artistic creation” (Kiev, London, 10-14.11.2011), «Традиція і культура. Людина в пошуках істини» (Київ, 16-17.12.2011), у рамках роботи літньої філософської школи Українського католицького університету з вивчення філософії релігії «Philosophy Summer School «Philosophy of Religion in the Modern World: the Christian Perspective» (26.06-9.07.2011, м. Львів) та на науково-теоретичних семінарах аспірантів філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (17.11.2011 – 24.02.2012). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у вісімнадцяти публікаціях: п’яти статтях, чотири з яких вміщено у фахових виданнях, зазначених у переліку МОНмолодьспорту України, дванадцятьох викладах тез, опублікованих у матеріалах конференцій, рецензії на російський переклад книги Юліани Нориджської «Откровения Божественной любви».
Структура і обсяг дисертації зумовлені специфікою предмета дослідження, відповідають поставленій меті і відображають послідовність вирішення вказаних завдань. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що у свою чергу поділяються на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 186 сторінок, із них 160 сторінок основного тексту. Список використаних джерел становить 25 сторінок і налічує 250 позицій, 70 із яких англійською та польською мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Доба Середньовіччя характеризується небувалим розповсюдженням містичних практик і значною кількістю персоналій, чий досвід можна класифікувати як містичний. Якщо досліднику історії релігії, наприклад, слід зважати на все різноманіття містичного досвіду, то історику філософії варто обирати з безлічі матеріалу лише ті містичні вчення, автори яких намагалися осмислити філософські питання, поставлені середньовічною філософією, у своєрідний спосіб: через концептуалізацію власних видінь, символічне тлумачення Святого Письма тощо. При цьому досвід великої кількості містиків, чий авторитет визнається й шанується католицькою церквою, для історико-філософського дослідження виявляється незначним. Так, наприклад, містика Терези Авільської, визнаної Вчителем Церкви, надзвичайно практична, але не пов’язана з вирішенням філософських питань.
Містика як практичний досвід представляє собою цінність лише для того, хто безпосередньо його пережив, у цьому сенсі вона не може бути нікому сповіщена, а тим більше претендувати на те, щоб бути зрозумілою. Містика стає вченням – містицизмом, – лише коли набуває вираження через загальні поняття й категорії, тобто може бути вербально передана іншому. Саме ця стратегія лежить в основі обґрунтування раціонального пізнання. Таким чином, містицизм не можна вважати виключно ірраціональним, а слід визнати певною раціоналізованою ірраціональністю. Містичне пізнання – це пізнання, у якому суб’єкт-об’єктний зв'язок того, хто пізнає (людини), і пізнаваного (Бога) замінюється на суб’єкт-суб’єктний стосунок, у якому закладається потенціал до того, що людина сприймає себе як рівню Богу.
Теорія необхідна містикові, щоб розкрити смисл онтологічних, метафізичних, антропологічних та етичних істин, які йому вдалося осягнути (із його точки зору), зробити ці істини надбанням всього людства). Крім того, теорія дозволяє обґрунтувати природу отриманого знання – саме як містичного і богонатхненного, а не галюцинаційного марева.
Ігнорування різниці між містикою як безпосереднім досвідом зв’язку із трансцендентним та містицизмом як його теоретичним аналізом призводить до заперечення філософської спроможності останнього, яке мало місце, наприклад, в аналітичній філософії.
Містицизм – особливий спосіб пізнання, притаманний середньовічній свідомості, що посприяв формуванню нового світогляду, у якому як особистість став сприйматися не тільки Бог, а й сам містик. Саме тому індивідуальність містика набуває такої важливості у містицизмі. З одного боку обґрунтовується, що сповіщене містикові є істинним, а тому може бути осягнене будь-ким, але з іншого – наголошується на важливості саме тієї людини, якій це знання було відкрите. Маркером винятковості часто ставала хвороба або навіть смерть. При цьому раптове одужання, що нагадувало воскресіння, вказувало на акт божественного втручання в долю містика. Не слід зводити біографію виключно до психопатології й пояснювати містичний досвід тільки вразливою психікою. Хвороба для містика – це поклик до іншого життя, те, що К. Ясперс описував як «межову ситуацію».
Виражальним засобом для трансформації себе у відповідності до нового досвіду для містика стає автобіографія. Видіння містика – не фантазія, а відповідь на питання, що його тривожило. Автобіографія необхідна, щоб встановити, що саме стало поштовхом до духовного життя, на що покликане відповісти видіння (зв'язок душі й тіла, причина існування зла, природа Трійці, втілення Ісуса тощо). Йдеться передусім про «доктринальні видіння» – спробу містичним шляхом знайти відповіді на метафізичні й онтологічні питання, прояснити символічним чином формули, які схоласти арґументували засобами логіки. Слід зазначити, що, наприклад, для англомовної науки розрізнення термінів «містика» й «містицизм» не існує, будь-який досвід, що апелює до трансцендентного, в англомовній літературі позначають як «містицизм» (mysticism), термін «mystic» означає виключно адепта містичного досвіду. Тому доцільним стало звернення до російських досліджень містицизму початку минулого століття, оскільки саме праці М. Бердяєва, П. Біциллі, Л. Карсавіна, П. Мініна, В. Соловйова та ін. висвітлюють містицизм як сутнісну філософську традицію Середньовіччя. Крім того, у дослідженнях вказаних авторів наявна тенденція нерозмежування досвіду жінок і чоловіків містиків, а реконструкція впливу, який здійснила «жіноча духовність» на Середньовіччя, одне із першочергових питань сучасної медієвістики. Так як і вивчення її впливу на спекулятивний містицизм Рейнських містиків і середньовічну ортодоксальну філософію, є нині актуальним питаннням дослідження середньовічного містицизму. Вивчення творчості жінок-містиків набуло розповсюдження лише у ХІХ ст., але минуло ще не менше століття, перш ніж дослідники переконалися в самобутній цінності цього спадку. Містична творчість Хільдегарди Бінгенської, Мехтільди Магдебурзької, Мехтільди Хакенборзької, на яку світові дослідники звернули увагу лише у другій половині ХХ ст., для російських дослідників видавалася безсумнівно цінною. Еміграція вищезазначених науковців призвела до переривання заданої традиції аналізу містицизму.
Серед актуальних питань дослідження містицизму варто відзначити і проблему змісту типологізації містичного досвіду. Містичним оголошується виключно той досвід, у якому йдеться про безпосередній контакт душі містика з Божеством, із такої точки зору деякі дослідники відмовляються вважати вчення Хільдегарди Бінгенської містичним, оскільки візіонерка наголошує на універсальній цінності свого досвіду для кожної людини, а не лише для себе.
Вчення Хільдегарди Бінгенської є, безумовно, містичним. Якщо розуміти містику у середньовічному сенсі (за визначенням Томи Аквінського, як експериментальне пізнання Бога ), то візійна трилогія Хільдегарди і є таким експериментальним осягненням божественних справ. Хільдегарда вважає, що у світі закодовано велику таємницю божественного творіння, в основі якої лежить Любов Бога. Пізнаючи світ, пізнаючи себе, людина наближається до усвідомлення Божественного замислу та відкриває єдиний принцип буття – «життєдайність» (viriditas), що наявний у Трійці, а через неї й у всіх створених речах та в природі людини. Вчення Хільдегарди фон Бінген стало смисловим фундаментом для всього подальшого містицизму в Середньовіччі і того нового світогляду, формуванню якого він посприяв. У першу чергу, – це рішуче обґрунтування метафізичного монізму та проголошення діалектичного зв’язку душі й тіла на противагу дуалістичним настроям середньовічної народної релігійності та єретичних рухів Пізнього Середньовіччя. Антропологічне вчення про людину як єдність душі й тіла Томи Аквінського передчувалося у містицизмі Хільдегарди. По-друге, йдеться про концептуалізацію любові в середньовічному містицизмі, яка, починаючи зі вчення Хільдегарди, є смисловим порядком буття: світ створено з Божої Любові, – та закінчуючи містицизмом Юліани Нориджської, у якому Любов Бога є умовою існування всесвіту: світ не припиняє свого існування лише тому, що Бог його любить, без цієї любові світ не більший за кульку розміром з горіх. Таким чином, із точки зору середньовічного містицизму, Божественна Любов – причина й умова існування всього сущого. Бог для містиків розраховує не на покору і послух від людини, а на взаємну любов. Любов до Творця транслюється на все творіння, як живу, так і неживу природу (ідея набуває особливого розвитку у францисканській містиці).
Концепт Любові реалізується і в більш індивідуальному плані – як інтимний духовний зв'язок душі містика з Богом у містиці серця (Бернар Клервоський, Гійом із Сен-Тьєрі, Гертруда Хельфтська, Мехтільда Хакенборнзька). Душа-наречена, про яку говорять вказані містики, сприймається як образ, навіяний екзегезою Пісні Пісень. Містики Хельфтського монастиря глибоко шанували теологію Св. Бернара і розробляли його концепцію сходження душі. У цей же час концепція душі-нареченої зазнала трансформації, з’єднавшись із куртуазним поетичним дискурсом, результатом цієї злуки стала поява куртуазної містики (Маргарита Порете, Мехтільда Магдебурзька, Хадевіка Анверська). Поряд із цим афективність куртуазної містики врівноважується ідеєю Ісуса як матері, що також мала на меті пояснення зв’язку людини і Бога.
У куртуазній містиці вчення про душу-наречену трансформується у відповідності з кодексом куртуазного ідеалу, душа виступає то прекрасною дамою, яка чекає на «найкуртуазнішого Ісуса», то сама стає лицарем Дами Любові – Бога.
У куртуазній містиці любов починає розумітися як сила не лише творча, але й як сила спустошуюча і згубна. На шляху до Бога – істинної Любові – душа має зректися почуттів і бажань, щоб перетворитися на ніщо (у термінології Маргарити Порете, «зазнати повної анігіляції»). Тільки така «смерть душі» дозволяє наблизитися до Бога та самій стати божественною. Ця концепція дозволяє стверджувати зв'язок куртуазної містики зі спекулятивним містицизмом Мейстера Екхарта та його ідеєю «відчуження» («зреченості»), як стану, що перевищує любов і готує людину до того, що Бог сам відвідає «зречену душу».

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Августин, Блаженный. Исповедь / Блаженный Августин. – М.: Эксмо, 2006. – 528 с.
2. Августин, Аврелий. О свободе воли / Аврелий Августин / Антология средневековой мысли: Теология и философия европейского Средневековья; [В 2 т.]. Т.1 / [Под. ред. С.С. Неретиной; сост. С.С. Неретиной, Л.В. Бурлака]. – СПб.: РХГИ, 2002. – С. 25-65.
3. Аверинцев, С. Античная риторика и судьбы античного рационализма / С. Аверинцев / Образ античности. – СПб.: Азбука классика, 2004. – 480 с.
4. Аверинцев, С. Софія-Логос. Словник / С. Аверинцев. – К.: Дух і Літера, 2007. – 650с.
5. Алєксандрова, О.В. Досвід «сходження» у філософії патристики як джерело формування цілісного духу особистості / О.В. Алєксандрова // Наукові записки Київ. ун-ту. – Т. XII. Філософський ф-т. – К., 2004. – c. С.47-55.
6. Александрова, А.В. История философии как опыт нескончаемой философской интерпретации текста / А.В. Александрова // Вісник НАУ. Філософія. Культурологія. Зб. наук. праць. — К., 2008. — № 1. (7). – С. 5-9.
7. Александрова, А.В. Об особенностях диалектики патристики / А.В. Александрова // Філософсько-антропологічні студії. – К.: Стилос, 2001. – С. 239-257.
8. Александрова, А.В. Отчуждение как форма развития культуры / А.В. Александрова. – К.: Самватас, 1996. – 194 с.
9. Алєксандрова О.В. Філософія Середніх віків та доби Відродження: Підручник / О.В. Алєксандрова. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. – 172 с.
10. Александрова, А.В. Християнське осмислення абсолютної реальності як основи становлення людської особистості / О.В. Алєксандрова // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2010», 21-22 квітня 2010 р.: [Матеріали доповідей та виступів]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – Ч.1. – С. 3-5.
11. Александрова, А.В Христианское понятие греха, и одна из его интерпретаций в мистике Средневековья / А.В. Александрова // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2012», 18-19 квітня 2012 р.: [Матеріали доповідей та виступів] – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012. – Ч.1. – С. 3-6.
12. Александрова, А.В. Христианское сознание и проблема антропоцентризма / А.В. Александрова. – К., 1998.
13. Андерхилл, Э. Мистицизм / Э. Андерхилл. – К.: София, 2000. – 496 с.
14. Андреус, А.П. Історія філософії та філософські практики // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень: [Матеріали Міжнародної наукової конференції «Людина-Світ-Культура»; 20-21 квітня 2004 року]. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 15-17.
15. Ансельм Кентерберийский, Монологион / Ансельм Кентерберийский / Сочинения. – М.: Канон, 1995. – С. 32-122.
16. Ансельм Кентерберийский, О свободном выборе / Ансельм Кентерберийский / Антология средневековой мысли: Теология и философия европейского Средневековья; [В 2 т.]. Т.1 / [Под. ред. С.С. Неретиной; сост. С.С. Неретиной, Л.В. Бурлака]. – СПб.: РХГИ, 2002. – С. 231-249.
17. Ансельм Кентерберийский, Почему Бог стал человеком / Ансельм Кентерберийский / [Перевод с латинского Егора Начинкина]; [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.agnuz.info/tl_files/library/books/iskuplenie/index.htm. – Загл. с экрана.
18. Арсеньев, Н. «Откровения Божественной любви» Юлиании из Норича / Н. Арсеньев // О жизни преизбыточествующей. – Брюссель, 1966. – С. 181 – 196.
19. Баумейстер, А. Осягнення реальності буття: дискусійні питання томістичної епістемології в світлі сучасних досліджень / А. Баумейстер // Sententiae XXIV. – №1. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С. 5-25.
20. Бердяев Н.А. Спасение и творчество. Два понимания христианства / Н. Бердяев / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.vehi.net/berdyaev/spasenie.html. – Загл. с экрана.
21. Бердяев, Н.А. Философия свободы. Смысл творчества / Н. Бердяев / [Вступ. ст., сост., подгот. текста, примеч. Л.В. Полякова]. – Москва: Правда, 1989. – 607 с.
22. Бердяев Н.А. Царство Духа и царство Кесаря / Н. А. Бердяев. – М.: Республика, 1995. – 383 с.
23. Бердяев, Н.А. Экзистенциальная диалектика божественного и человеческого / Н. А. Бердяев. – М.: АСТ, 2007. – 624 с.
24. Бернард Клервоский, О любви к Богу. О благодати и свободном выборе / Бернард Клервоский / [Под редакцией Ю. А. Ромашева]. – СПб.: Изд-во Русской христианской гуманитарной академии; Изд-во Санкт-Петербургского государственного университета; Академия Исследования Культуры, 2009. — 280 с.
25. Бернард Клервоский, Проповеди на Песнь Песней / Бернард Клервоский / Антология средневековой мысли: Теология и философия европейского Средневековья; [В 2 т.]. Т.1 / [Под. ред. С.С. Неретиной; сост. С.С. Неретиной, Л.В. Бурлака]. – СПб.: РХГИ, 2002. – С. 431-476.
26. Бичко, А.К., Бичко, І.В., Табачковський, В.Т., Ярошовець, В.І. Філософія як історія філософії: Підручник / А.К. Бичко, І.В.Бичко, В.Т. Табачковський, В.І Ярошовець / [За заг. ред. Ярошовця В.І.]. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 648 с.
27. Бичко, Б.І. Генеза антропологічних концепцій католицької філософії / Б.І. Бичко. – К.: Видавничий відділ МП «Інтеркрок», 1999. – 238 с.
28. Бицилли, П.М. Католичество и римская церковь / П.М. Бицилли / Избранные труды по средневековой истории: Россия и Запад. – М.: Языки славянских культур, 2006. – С.563-584.
29. Бицилли, П.М. Салимбене (Очерки итальянской жизни ХІІІ века) / П.М. Бицилли / Избранные труды по средневековой истории: Россия и Запад. – М.: Языки славянских культур, 2006. – с. 233-526.
30. Бицилли, П.М. Св. Франциск Ассизский и проблема Ренессанса (1226-1926) / П.М. Бицилли / Место Ренессанса в истории культуры. – СПб: Мифрил, 1996. – С.171-201.
31. Бицилли, П.М. Элементы средневековой культуры. – СПб: Мифрил, 1995. – XXVIII + 244 с.
32. Бовуар, Сімона де. Друга стать / Сімона де Бовуар / [В 2 т.]. Т2. – К.: Основи, 1995. – 392 с.
33. Бойченко, Н.М. Категорія буття у релігійній філософії пізнього західноєвропейського середньовіччя: автореф. дис. … канд. філос. наук :. 09.00.11 / Наталія Михайлівна Бойченко; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 20 с.
34. Бойченко, Н.М. Середньовічний погляд на проблему буття: версія Фоми Аквінського / Н.М. Бойченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Вип. 55. – Київ, 2003. – С. 90-91. – (Філософія. Політологія).
35. Бокал, Г.В. Специфіка християнського світогляду у філософії Середньовіччя / Г.В. Бокал // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – №66-67. – Київ, 2004. – С. 20-21. – (Філософія. Політологія).
36. Бокал, Г.В. До питання про перспективи розв’язання актуальних проблем історико-філософської методології / Г.В. Бокал // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Вип. 80 – Київ, 2006. – С. 46-48. – (Філософія. Політологія ).
37. Бонавентура, Путеводитель души к Богу / Бонавентура. – М.: Греко-латинский кабинет, 1993. – 192 с.
38. Браун, П. Тіло і суспільство. Чоловіки, жінки і сексуальне зречення в ранньому християнстві / П. Браун. – К: Мегатайп, 2003. – 520 с.
39. Бубер, Мартин. Я и Ты / Мартин Бубер // Два образа веры. – М.: Республика. – 464 с.
40. Бычко, А.К. У истоков христианского иррационализма / А.К. Бычко. – К., 1984. – 140 с.
41. Гаджикурбанов, А.Г. Европа: Средневековье / А.Г. Гаджикурбанов / История этических учений: Учебник / [Под ред. А.А. Гусейнова]. – М.: Гардарики, 2003. – С. 446-552.
42. Гаусрат, Адольф. Средневековые реформаторы: Арнольдисты. Вальденцы. Франциск Ассизский. Вечное Евангелие. Сегарелли. Дольчино / А. Гаусрат. – СПб.: Издание Л.Ф. Пантелева, 1900. – 322 с.
43. Григорий Нисский, Об устроении человека / Григорий Нисский. – СПб.: Аксиома, Мифрил, 1995. – 176 с.
44. Григорий Нисский, Точное изъяснение Песни Песней Соломона Творения святаго Григория Нисскаго / Григорий Нисский / Экзегетические сочинения. – Краснодар: Текст, 2009. – С. 245-411.
45. Гуревич, Р.В. Мехтильда Магдебургская и ее книга «Струящийся Свет Божества» / Р.В Гуревич / Струящийся Свет Божества. – М.: Наука, 2008. – С. 297 – 333.
46. Гуревич, Римма Вульфовна. "Струящийся Свет Божества" Мехтильды Магдебургской: Проблемы жанра в средневековой мистической литературе: дис... д-ра филолог. наук : спец.: 10.01.03 / Римма Вульфовна Гуревич; Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова. – М., 2001. – 353 с.
47. Гучинская, Н.О. Мистическое богословие Мастера Экхарта / Н.О. Гучинская / Мастер Экхарт. Избранные проповеди и трактаты. – СПб.: Церковь и культура, 2001. – 336 с.
48. Данте, Алигьери. Божественная комедия / Данте Алигьери / [Пер. с итал. М.Л. Лозинского]. – М.: Изд-во Эксмо, 2004. – 640 с.
49. Данте, Алигьери. Малые произведение / Данте, Алигьери. – М.: Наука, 1968. – 651с.
50. Деларен, Жак. Глазами Церкви / Жак Деларен // История женщин на Западе: в 5 т.; [под ред. К. Клапиш-Зубер]. – Т.2 – Молчание Средних веков. – СПб.: Алетейя, 2009. – С. 24-65.
51. Джемс, У. Многообразие религиозного опыта / У. Джемс. – М.: Наука, 1993. – 432с.
52. Дресвина, Юлиана. Женское богословие в позднесредневековой Англии и его частный случай – «Книга Марджери Кемп» / Юлиана Дресвина // Средние века. – Выпуск 68 (3), 2007. – С.119-138.
53. Дюби, Жорж. Время соборов: Искусство и общество 980-1420 годов / Жорж Дюби. – М.: Ладомир, 2002. – 379 с.
54. Дюби, Жорж. Женщины при дворе // История женщин на Западе: в 5 т.; [под ред. К. Клапиш-Зубер]. – Т.2 – Молчание Средних веков. – СПб.: Алетейя, 2009. – С.249-264.
55. Дюпрель, К. Философия мистики или двойственность человеческого существа / К. Дюпрель. – СПб.: Издательство А.Н. Аксакова, 1895.
56. Евлампиев, И.И. Два полюса восприятия Николая Кузанского в русской философии (С. Франк и Л. Карсавин) / И.И. Евлампиев // Вопросы философии. - №5, 2010. – С. 125-139.
57. Жебар, Эмиль. Мистическая Италия. Очерк из истории возрождения религии в Италии в средних веках / Эмиль Жебар. – СПб.:1900. – 333 c.
58. Жизнеописания трубадуров. – М.: Наука, 1993. – 689 с.
59. Жильсон, Этьен. Философия в средние века. От истоков патристики до конца XIV века / Э. Жильсон / [пер. с фр. А. Д. Бакулов; общ. ред. и послесл. С. С. Неретина]. – М.: Республика, 2010. – 678 с.
60. Жиртуєва, Н. До питання про сутність містичного та псевдо-містичного досвіду / Н. Жиртуєва // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис. – Випуск 18. – Київ; Полтава, 2007. – С. 142-154.
61. Жиртуєва, Н.С. Модифікації містичного досвіду в релігійних традиціях світу: монографія / Н. Жиртуєва. – Херсон: Видавництво ХДМІ, 2009. – 327 с.
62. Жиртуєва, Н.С. Особливості містики просвітлення в західноєвропейському християнстві / Н. Жиртуєва // Мультиверсум. Філософський альманах. – №48. – К.: Центр духовної культури, 2005 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_48/Multiversum_48.htm. – Загол. з екрана.
63. Жиртуєва Н. С. Практика знищення «Я-Его» у західних і східних вченнях про просвітлення / Н. Жиртуєва // Мультиверсум. Філософський альманах. – № 53. – К.: Центр духовної культури, 2006 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_53/Multiversum_53.htm. – Загол. з екрана.
64. Жиртуєва, Н. С. Фізичні аспекти містичного досвіду просвітлення / Н. Жиртуєва // Мультиверсум. Філософський альманах. – № 54. – К.: Центр духовної культури, 2006 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_54/Multiversum_54.htm. – Загол. з екрана.
65. Забужко, Оксана. Notre Dame d'Ukraine: Українка в контексті мiфологiй / Оксана Забужко. – К.: Факт, 2007. – 640 с.
66. История красоты / [под ред. Умберто Эко; перевод с итал. А.А. Сабашниковой]. – М.: Слово, 2007. – 440 с.
67. История уродства / [под ред. Умберто Эко; перевод с итал. А.А. Сабашниковой, И.В. Макарова, Е.Л. Кассировой, М.М. Сокольской]. – М.: Слово, 2007. – 456 с.
68. Історія філософії: Словник / [За заг. ред. В.І. Ярошовця]. – К.: Знання України, 2005. – 1200 с.
69. Йонас, Ганс. Гностицизм (Гностическая религия) / Йонас Ганс / [пер. с англ. К.А. Щукин]. – СПб.: Лань. 1998. – 384 с.
70. Карсавин, Л.П. Мистика во фландрской агиографии ХІІІ века / Л.П. Карсавин // Журнал Министерства народного образования. – №4, 1916. – С. 1-24.
71. Карсавин, Л.П. Основы средневековой религиозности в ХІІ-ХІІІ веках / Сочинения. – Т.2 – СПб.: Алетейя, 1997. – 326 с.
72. Карсавин, Л.П. Очерки религиозной жизни в Италии ХІІ-ХІІІ веков / Л.П. Карсавин. – СПб.: Типография М.А. Александрова, 1912. – 843 с.
73. Карсавин, Л.П. Святые отцы и учители Церкви / Л.П. Карсавин. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 176 с.
74. Кононенко, Тарас. Парадигмальні виміри історико-філософського дослідження. Трансформація принципів / Т. Кононенко // Українознавство: науковий, громадсько-політичний, культурно-мистецький, релігійно-філософський, педагогічний журнал; НДІ українознавства МОНУ. – Київ, 2008. – № 1. – С. 72-76.
75. Кебуладзе В. Феноменологія досвіду / В. Кебуладзе. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2011. – 280 с.
76. Конотоп, Л.Г. Феномени культурно-антропологічного та езотеричного осмислення: любов і смерть / Л.Г. Конотоп // Вісник Національного авіаційного університету: збірник наукових праць; Національний авіаційний університет. – № 1. – Київ, 2008. – С. 173-1176. – (Філософія. Культурологія).
77. Конотоп, Л.Г., Хромець, В.Л. Головні характеристики містики: структура і зімст / Л.Г. Конотоп, В.Л. Хромець // Антропологічні виміри езотеричної філософії. – Слов’янськ, 2005. – С. 67-100.
78. Коплстон, Ф. История философии. Средние века / Ф. Коплстон. – М.: ЗАО Центрполитграф, 2003. – 435с.
79. Левінас, Еманюель. Між нами: Дослідження. Думки-про-іншого / Е. Левінас. – К.: Дух і Літера: Задруга, 1999. – 312 с.
80. Левинас, Эмманюэль: Путь к Другому: Сборник статей и переводов, посвященный 100-летию со дня рождения Э. Левинаса. – СПб., 2006. – 239 с.
81. Ле Гофф Жак, Трюон Николя. История тела в средние века / Ж. Ле Гофф, Н. Трюон. – М.: Текст, 2008. – 192 с.
82. Лиэтар, Бернар А. Душа денег / Б.А. Лиэтар. – М.: Олимп; АСТ; Астрель, 2007. – 356, [3] c.
83. Лодыженский, М.В. Мистическая трилогия / М.В. Лодыженский / [в 3-х тт.]. – Т. 2. – Репринт. – СПб.: Андреев и сыновья, 1992 (1914). – 263 с.
84. Лосев, А.Ф. Диалектика мифа / А.Ф. Лосев. – М.: Мысль, 2001. – 558 с.
85. Лосев, А.Ф. Истории Античной Эстетики. Итоги тысячелетнего развития / А.Ф. Лосев / [ В 2-х книгах]. – Книга 1. – М.: Искусство, 1992. – 656 с.
86. Лосев, А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии / А.Ф. Лосев. – М.: Мысль, 1993. – 962 с.
87. Любасюк, Тетяна Іванівна. Містичне спрямування духовної практики християнського Середньовіччя: автореф. дис. … канд. філос. наук:. 09.00.05 / Тетяна Іванівна Любасюк; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К.: 2007. – 20 с.
88. Любасюк, Т.І Проблема духовного сходження в містицизмі / Т. І. Любасюк // Мультиверсум. Філософський альманах. – №51. – К.: Центр духовної культури, 2005 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_51/Multiversum_51.htm. – Заголок з екрана.
89. Люберинг, Кэрол. Беседы с Иовом и Юлианой Норвичской / К. Люберинг. – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2003. – 128 с.
90. Лютий, Т.В. Екстатичні стани свідомості у релігійно-містичному досвіді / Т.В. Лютий // Мультиверсум. Філософський альманах. – №45. – К.: Центр духовної культури, 2005 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_45/Multiversum_45.htm. – Заголовок з екрана.
91. Маритен, Ж. Метафизика и мистика / Ж. Маритен // Путь. – №2, 1962. – С. 88-100.
92. Мария Французская. Двенадцать повестей / Мария Французская / [Пер. со старофранц. В. Долиной]. – М.: Водолей, 2011. – 144 с.
93. Марсель, Г. Опыт конкретной философии / Г. Марсель. – М.: Республика, 2004. – 224 с.
94. Майстер Экхарт, Об отрешенности / Майстер Экхарт. – М.; СП.б., 2001 – 432 с.
95. Майстер Экхарт, Толкование на книгу Исход / Майстер Экхарт / Мистическое богословие Майстера Экхарта. Традиция платоновского «Парменида» в эпоху позднего Средневековья. – М.: РГГУ, 2011. – с. 239-345.
96. Мастер Экхарт, Избранные проповеди и трактаты / Мастер Экхарт. – СПб.: «Церковь и культура», 2001. – 336 с.
97. Мейстер Экхарт, Духовные проповеди и рассуждения / Мейстер Экхарт / [Предисловие М.В Сабашникова: с.[IX-XLVII; послесл. А. Доброхотова]; [Репринтное издание 1912 г.]. – М.: Политиздат, 1991. – XLVII, 190 [2].
98. Менжулін, В. І. Історико-філософська біографістика: провідні тенденції та віхи становлення / В. І. Менжулін // Наукові записки. – Т. 115: Філософія та релігієзнавство. – К.: НаУКМА, 2011. – С. 18–25.
99. Менжулін, В. І. Біографічний підхід в історико-філософському пізнанні / В.І. Менжулін. – К.: НаУКМА: АграрМедіаГруп, 2010. – 455 с.
100. Мехтильда Магдебургская, Струящийся Свет Божества / Мехтильда Магдебургская / [пер. Р.В. Гуревич, Е.В. Соколовой, В.А. Сухановой]. – М.: Наука, 2008, 360 с.
101. Мечковская, H.Б. Язык и религия. Лекции по филологии и истории религий / H.Б. Мечковская. – М.: Агентство "ФАИР", 1998. – 352 с.
102. Минин, П. Главные направления древне-церковной мистики / П. Минин / Мистицизм и его природа. – К.: «Пролог», 2003. – с.50-148.
103. Минин, П. Мистицизм и его природа / П. Минин. – К.: «Пролог», 2003. – С.3-50.
104. Мінаков Михайло. Історія поняття досвіду / М. Мінаков. – К.: ПАРАПАН, 2007. – 380 с.
105. Мудрагей, Н.С. Очерки истории западноевропейского иррационализма / Н.С. Мудрагей; Рос. акад. наук. Ин-т философии. – М.: Наука, 2002. – 109, [3] с.
106. Муха, О.Я. Категорія тіла в історико-філософській традиції раннього західно-європейського середньовіччя: автореф. дис. … канд. філос. наук: 09.00.05 / Ольга Ярославівна Муха; Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів; 2007. – 22 с.
107. Мюррей, М., Рей, М. Введение в философию религии / Майкл Рей, Майкл Мюррей / [пер. с англ. А. Васильева]. – М.: Библейско-богословский институт св. Апостола Андрея, 2010. – xiv + 410 c.
108. Неретина, Светлана Сергеевна. Верующий разум: к истории средневековой философии / С. С. Неретина. – Архангельск: Поморский междунар. пед. ун-т им. М.В. Ломоносова, 1995. – 368 с.
109. Неретина, С.С. Предисловие к публикации / С. С. Неретина. Пьер Абеляр. Теологические трактаты. – М.: "Прогресс"; М : Гнозис, 1995. – с. 3-15.
110. Новейший философский словарь / [сост. и глав. науч. Редактор А.А. Грицанов]. – Минск: Книжный дом. – 2003. – 1280 с.
111. Ориген, Гомилии на Песнь Песней / Ориген / Патристика. Новые переводы, статьи. – Нижний Новгород: Изд-во Братства во имя Святого Князя Александра Невского, 2001. – С. 49-79.
112. Отто, Рудольф. Священное. Об иррациональном в идее божественного и его соотношении с рациональным / Р. Отто / [Пер. с нем. А. М. Руткевича]. – Спб: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2008. – 272 с.
113. Памятники средневековой латинской литературы Х-ХІІ веков. – М.: Наука, 1972. – 532 с.
114. Платон, Тимей / Платон / [Сочинения в четырех томах]. – Т.3. – Ч.1 / [Под общ. Ред А.Ф. Лосева и В.Ф. Асмуса]. – Спб.: Из-во С.-Петерб. Ун-та; «Из-во Олега Абышко», 2007. – 752 с.
115. Прист, С. Теории сознания / С. Прист / [пер. с англ. А.Ф. Грязнова]. – М.: Идея- Пресс; Дом интеллектуал. кн., 2000. – 287 с.
116. Прокопов, Д.Є. Історія філософії: s'attendre aux "limites de la philosophie" / Д.Є. Прокопов // Історія філософії: теорія та методологія (до 110-річчя від дня народження В.Ф. Асмуса): Збірник наукових праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – С. 120-123.
117. Прокопов, Д.Є. Проблеми взаємодії душі і тіла в світлі поняття «passion» в філософії Р. Декарта / Д.Є. Прокопов / Міжнар. наук. конф. «Людина. Світ. Суспільство. Дні науки філософського факультету – 2009»; (21-22 квітня 2009 року) / [Матеріали доп. та виступів]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. – Ч.1. – С.67-69.
118. Рассел, Б. Мистицизм и логика / Б. Рассел / Почему я не христианин. – М.: Политиздат, 1987. – С. 37-60.
119. Реале, Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней / Дж. Реале, Д. Антисери. – Т.2.: Средневековье. – СПб., 1994. – 890 с.
120. Рейсбрук Иоанн. Одеяние духовного брака / Иоанн Рейсбрук. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://antology.rchgi.spb.ru. – Загл. с экрана.
121. Ренье-Болер, Даниэль. Литература и мистика / Даниэль Ренье-Болер / История женщин на Западе: в 5 т.; [под ред. К. Клапиш-Зубер]. – Т.2 – Молчание Средних веков. – СПб.: Алетейя, 2009. – С. 409–459.
122. Реутин, М. Майстер Экхарт – Григорий Палама. К сопоставлению немецкой мистики и византийского исихазма: Авторское предисловие к интернет-публикации / М. Реутин // Научный богословский портал «Богослов. ru» / Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.bogoslov.ru/text/434530.html. – Загл. с экрана.
123. Реутин, М. Мистическое богословие Майстра Экхарта: Традиция платоновского «Парменида» в эпоху позднего Средневековья / М. Реутин. – М.: РГГУ, 2011. – 462 с.
124. Реутин, М.Ю. Парижские диспутации Иоанна Экхарта I-III. Предисловие к переводу / М. Реутин // Вопросы философии – №3 – 2011. – С.133-142.
125. Рихард Сен-Викторский, Четыре ступени пламенной любви к Богу / Рихард Сен-Викторский / Антология средневековой мысли: Теология и философия европейского Средневековья; [В 2 т.]. Т.1 / [Под. ред. С.С. Неретиной; сост. С.С. Неретиной, Л.В. Бурлака]. – СПб.: РХГИ, 2002. – С. 352 -261.
126. Ружмон, Дені де. Любов і Західна культура / Дені де Ружмон. – Львів: Літопис, 2000. – 304 с.
127. Сакс, Оливер. Человек, который принял жену за шляпу / О. Сакс. – СПб.: Science Press, 2006. – 301, [3] с.
128. Сарапін, О.В. Предметні поля філософії релігії та герменевтичної феноменології релігії: їх презентація і можливості кореляції / О.В. Сарапін // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – Випуск 15, 2011 – С. 109-115.
129. Свежавски, С. Святой Фома, прочитанный заново / С. Свежавски // Символ. – № 33, 1995. – С. 7-183.
130. Св. Франциск Ассизский. Сочинения / Св. Франциск Ассизский. – М.: Издательство Францисканцев – Братьев Меньших Конвентуальных, 1995. – 288 с.
131. Секундант, С. Фома Аквинский и Декарт: идея как объект познания / С. Секундант // Sententiae XIX-XX (2/2008-1/2009). – Вінниця: ВНТУ, 2009. – с.43-70.
132. Сирцова, О.М. Апокрифічна апокаліптика: Філос. Екзегеза і текстологія з вид. грец. Тексту Апокаліпсиса Богородиці за рукописом ХІ ст., Ottobanianus, gr. 1 / О.М. Сирцова. – К.: Видавничий дім «КМ Academia», Унів. Вид. Пульсари. – 2000. – 326 с.
133. Словарь средневековой культуры / [Под ред. А. Я. Гуревича; 2-е изд., испр. и доп].– М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. – 624 с.
134. Соловьев, В.С. Жизненная драма Платона / Сочинения / В.С. Соловьев / [в 2-х т]. – Т.2. – С., 1988. – С. 582-625.
135. Соловьев, В.С. Философские начала цельного знания / Сочинения / В.С. Соловьев / [в 2-х т]. – Т.2. – С., 1988. – С. 139-288.
136. Стадник, М.М. Генеза біблійних ранньохристиянських і філософських основ становлення пізнання / М.М. Стадник // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. – Випуск 87-88, 2007. – С. 48-52.
137. Степанов, В.В. Антропологічні виміри німецького містицизму: Мехтільда Магдебурзька та Майстер Екхарт: дис. …канд філос. Наук : спец. 09.00.05 / В.В. Степанов; Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. – Дніпропетровськ, 2009. – 187 с.
138. Степанов, В.В. Феномен авторства у дискурсі німецької середньовічної філософії (на прикладі творчості Метхільди Магдебурзької) / В.В. Степанов // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури, 2008. – №68 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_68/Multiversum_68.htm. – Заголовок з екрана.
139. Стикко, Мария. Святой Франциск Ассизский / М. Стикко. – Милан: «Христианская Россия», 1990. – 240 с.
140. Сурта, Е. Средневековая женская мистика: Хильдегарда фон Бинген / Е. Сурта // Иной взгляд. – 2001. - №3 / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://envila.iatp.by/g_centre/another3/art7.html. – Загл. с экрана.
141. Табачковський, В.Г. Людина в есенційних та екзистенційних вимірах. – НАН України, Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. – К.: Наукова думка, 2004. - 244 с.
142. Табачковський, В.Г. Родова бівалентність людини як вияв розмаїття «порядків буття» / В.Г. Табачковський // Філософська думка. – №6, 2000. – С.27-45.
143. Татаркевич, В. Історія філософії / В. Татаркевич. – Т.1: Антична і середньовічна філософія. – Львів: Свічадо, 2006. – 456 с.
144. Таулер, Й. Про потрійність людини. Звертання до Бога. Зовнішня і внутрішня любов / Й. Таулер // Філософська думка. – №2, 2003. – С.42-55.
145. Таулер, И. Царство Божие внутри нас. Проповеди / [Пер., вступительная статья И.М. Прохоровой]; / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://antology.rchgi.spb.ru. – Загл. с экрана.
146. Торчинов, Е.А. Мистический (трансперсональный) опыт и метафизика (к постановке проблемы) / Е.А. Торчинов // Лаборатория метафизических исследований. – Вып. 8. – СПб.: Алетейя, 1998. – С. 9-28.
147. Труш, Т.В. "Індивід" і "особистість" у християнській філософській традиції / Т.В. Труш // Вісник Національного авіаційного університету: збірник наукових праць; Національний авіаційний університет. – № 1. – Київ, 2008. – С. 99-103. – (Філософія. Культурологія).
148. Труш, Т.В. Особистість у концептуальному просторі неортодоксальної християнської філософії Середньовіччя: автореф. дис. … канд. філос. наук: 09.00.05 / Т.В. Труш; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К.: 2007. – 17 с.
149. Ференц, Ева. Клара Ассизская / Е. Ференц. – М.: Издательство Францисканцев, 2008. – 224 с.
150. Философия: Энциклопедический словарь / [под ред. А.А. Ивина]. — М.: Гардарики, 2004. – 1072 с.
151. Философский словарь: Основан Г. Шмидтом [Изд. под ред. Г. Шишкоффа; Пер. с нем., общ. ред. В.А. Малинина]; [изд. 22-е, новое, переработ]. – М.: Республика, 2003. – 575 с.
152. Финк, Эйген. Основные феномены человеческого бытия / Эйген Финк // Проблема человека в западной философии. – М., 1988. – с. 357-402.
153. Фишер, Куно. История новой философии: Рене Декарт / Куно Фишер. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 492 с.
154. Флоровский, Г.В. Восточные Отцы Церкви / Г.В Флоровский. – М.: АСТ, 2005 – 640 с.
155. Фома Аквинский, Сумма против язычников. – Книга вторая / [Перевод и примечания Т.Ю. Бородай]. – М.: Институт философии, теологии и истории св. Фомы, 2004. – 584 с.
156. Фома Аквинский, Сумма теологии / Фома Аквинский / [пер. с лат. С. И Еремеева]. – Ч. 1: Вопросы 44-74. – К.: Эльга, Ника-Центр 2003. – 336 с.
157. Фома Аквинский, Сумма теологии / Фома Аквинский / [пер. с лат. С. И Еремеева]. – Ч. 1: Вопросы 75- 119. – К.: Эльга, Ника-Центр 2005. – 576 с.
158. Хамитов, Н.В. Екзистенційний вимір статі / Н.В. Хамитов // Людина в есенційних та екзистенційних вимірах. – К., 2004. – 244 с.
159. Хамитов, Н., Гармаш, Л., Крилова, С. Історія філософії. Проблема людини та її меж: Навчальний посібник / Н.В. Хамитов, Л. Гармаш, С. Крилова. – К.: КНТ, Центр навчальної літератури, 2006. – 296 с.
160. Хамитов, Н.В. Философия человека: поиск пределов. Пределы мужского и женского: Курс лекций для высших учебных заведений / Н.В. Хамитов. – К.: Наукова думка, 1997. – 176 с.
161. Хёйзинга, Й. Осень Средневековья / Сочинения [в 3-х томах]. – Т.1. М.: Издательская группа «Прогресс»; «Культура», 1995. – 416 с.
162. Хорьков, М.Л. Майстер Экхарт: Введение в философию великого рейнского мистика / М.Л. Хорьков. – М. Наука. – 2003. – 278 с.
163. Христокін, Г. Постмодерний неопатристичний містичний емпіризм Йоана Манузакіса / Г. Христокін // Sententiae XXIV (1/2011). – Вінниця: ВНТУ, 2011. – с.101-109.
164. Хромець, В.Д. Езотерика: філософсько-релігієзнавчі аспекти: автореф. дис. … канд. філос. наук : 09.00.11 / В.Д. Хромець; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К.: 2007. – 20 с.
165. Хромець, В. Д. Структурно-феноменологічний аналіз містики в контексті релігійної антропології / В.Д. Хромець // Наука. Релігія. Суспільство. – № 1, 2005. – С.22-27.
166. Цветочки Святого Франциска Ассизского. – СПб. Амфора, 2006. – 446 с.
167. Честертон, Г.К. Святой Франциск Ассизский / Г.К. Честертон / Цветочки Святого Франциска Ассизского. – СПб. Амфора, 2006. – с. 339-446.
168. Шабанова, Ю.О. Вчення Бернара Клервоського як гносео-психологічне підґрунтя антропософського модусу метафізики Майстра Екхарта / Ю.О. Шабанова // Мультиверсум. Філософський альманах. – №47. – К.: Центр духовної культури, 2005 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_47/Multiversum_47.htm. – Заголовок з екрана.
169. Шабанова, Ю.О. Історико-філософський простір «Довгого Середньовіччя» / Ю.О. Шабанова // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2011», 20-21 квітня 2011 р.: [Матеріали доповідей та виступів]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. – Ч.1. – с. 70-72.
170. Шабанова, Ю.О. Метафізичні виміри практичної теософії Йогана Таулера / Ю.О. Шабанова // Філософська думка– №2, 2003.– С.73-83.
171. Шабанова, Ю.О. Метафізичні