Ісихастський органон у побудові нової антропологічної стратегії

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 141.33+27.585

На правах рукопису

Сідоріна Євгенія Віталіївна

Ісихастський органон у побудові нової антропологічної стратегії

Спеціальність 09.00.05 – історія філософії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор,
професор кафедри історії філософії
Алєксандрова Олександра Василівна

Київ-2012

ПЛАН
Вступ…………………………………………………………………………3
Розділ 1. Джерельна база та методологічна основа дослідження……12
1.1. Джерельна база дослідження………………………………………...12
1.2. Методологічні засади дослідження………………………………….22
Висновки до першого розділу………………………………………………27
Розділ 2. Філософські витоки і теоретичні передумови становлення ісихазму………………………………………………………………………….30
2.1. Ісихазм як явище християнської філософії Середньовіччя…………..30
2.2. Методологічний потенціал філософії платонізму…………………….53
2.2.1. Неоплатонічна складова ґенези християнської філософії………53
2.2.2.Філософська інтерпретація античного неоплатонізму ісихастськими практиками……………………………………………………...64
Висновки до другого розділу………………………………………………..74
Розділ 3. Рецепція спадщини ісихазму в російській християнській філософській традиції………………………………………………………….76
3.1. Ім’яславці та ім’яборці: сенс філософської дискусії…………………..76
3.2. Ісихазм в сучасній філософії «енергійного дискурсу»………………100
Висновки до третього розділу……………………………………………...109
Розділ 4. Філософська антропологія ісихазму…………………………112
4.1. Філософське осмислення містико-аскетичної практики православ’я – шлях до побудови «нової антропології»……………………………………...112
4.2. Антропологічна стратегія сучасного ісихазму…………………….....144
Висновки до четвертого розділу…………………………………………156
Висновки……………………………………………………………………159
Список використаної літератури………………………………………..161

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В філософії присутня внутрішня динаміка розвитку, яка зумовлює взаємозв’язок її складових частин: антропології, гносеології, онтології тощо. Історія філософії, торкаючись певного теоретичного феномену, не лише висвітлює якусь одну його частину, а здатна відтворити останній в усій його цілісності. У сучасній філософії зростає інтерес до пошуку шляхів побудови нового образу людини. Адже він надасть методологічну відповідь на питання про призначення і обов’язок людини, допоможе переосмислити її місце в світі. Такі пошуки не можливі без звернення до досвіду, який пропонує нам історія філософії, де відкриття давнини надають нового стимулу філософській думці сучасності. Та виявляється, що деякі здобутки минулого досі не отримали належного філософського осмислення, а положення, якими переважно нехтували дослідники, дійсно допомагають побачити нові перспективи для філософської антропології, хоча насправді торкаються всіх аспектів філософського пошуку. Це стосується, передусім, ісихастської спадщини, що надзвичайно багата на антропологічні настанови.
Витоки даної християнської практики пов’язані з новою світоглядною парадигмою доби Середньовіччя. Як відомо, процес догматичного утвердження християнства на Вселенських Соборах в Ефесі (431) та Халкедоні (451) призводить до формування христологічного догмату, у відповідності до якого у Христа дві природи, Божественна та людська, «незлитно, незмінно, нерозлучно і нероздільно» поєднуються в одній іпостасі. Закладена основа особистісного розуміння людини стає стимулом для розвитку християнської антропології, яка вбирає в себе і сутнісно відкриває духовний досвід християнства загалом і ісихастської практики зокрема. Саме в ісихазмі будується «енергійний образ» людини, де остання більше не розглядається як замкнена на собі субстанція, а береться у спрямуванні до Бога і зв’язку з Ним. Перспектива індивідуального зростання полягає в синергійному об’єднанні своїх та Божественних енергій, що передбачає вихід людини за межі поцейбічного існування та покладання себе у онтологічній перспективі. Вже починаючи з IV ст. християнські подвижники віднаходять шлях духовного подвигу та аскези. Ними напрацьовується власний специфічний досвід, вибудовуються певні методи його інтерпретації та перевірки і поступово створюється ісихастський органон. Органон – тут знаряддя особистісного становлення, яке є практико-теоретичним каноном ісихастського досвіду, що включає в себе як методи перевірки та інтерпретації подвижниками свого власного досвіду духовного сходження, так і спроби теоретичного осмислення останнього.
Такі перші спроби осмислення ісихастського досвіду вже були зроблені в філософській думці. Саме ці дослідження відкривають перед філософами шлях до подальшого розумного осмислення ісихазму. Тому вкрай важливим є висвітлення ісихастського органону нової антропологічної стратегії в рецепції російської філософії ХХ-ХХІ ст. (Ю. Громико, О. Лосєв, П. Флоренський, С. Хоружий та ін.), що і здійснюється в даному дисертаційному дослідженні. Розгортанню ґрунтовного філософського осмислення ісихазму в російській релігійній філософії сприяли дебати з приводу ім’яслав’я, що розпочалися в ХХ ст. на Афоні. Дискусії довкола даної проблеми призводять зрештою до побудови російської філософії імені, яка, поряд з питаннями про всеєдність, теодицею та антроподицею, свободу людини та ін., стає однією з магістральних тем російської філософсько-релігійної думки. Теоретичне осягнення цих питань впливає і на розуміння антропологічного вчення філософії ісихазму, яке постає у вигляді шляху становлення людської особистості. А отже, потрібно говорити саме про антропологічну стратегію ісихазму, де побудова нової антропологічної моделі завершується практикою цілісної трансформації людини під час обожнення.
Саме через ці перспективи, що відкриваються для філософської думки, осмислення ісихастської практики є таким необхідним у наш час, що і обумовило актуальність вибору теми дисертаційного дослідження.
Стан наукової розробки проблеми. На ісихастську практику, з метою залучення її філософського потенціалу, звертали увагу як православні, так і католицькі дослідники, відрізняючись способами рецепції. Але західні рецепції аскетизму були здебільшого однобічними, тому сутність аскези залишалася невисвітленою. Відчуття антропологічного потенціалу середньовічного ісихазму обумовило інтерес до його філософського осмислення в російській філософії ХХ ст. Поштовхом до філософської розвідки дисертаційної роботи стали дискусії, що точилися між філософсько-релігійними школами ХХ ст. та були пов’язані з ім’яславським рухом, який виникає на Афоні і починає активно підтримуватися російськими релігійними філософами (С.М. Булгаков, В.Ф. Ерн, О.Ф. Лосєв, П.О. Флоренський та ін.), та позицією офіційної Православної Церкви (Нікон Рождественський, С.В. Троіцький та ін), так званих ім’яборців, що протистояла йому.
Склалося так, що в дискусіях, так і не було виявлено переможця, а на радянському просторі ці питання взагалі не піднімалися. У наш час дослідники все активніше наголошують на необхідності повернення до поставлених в минулому питань. Саме через важливість та необхідність звернення до ісихазму у 2005 р. було створено Інститут синергійної антропології на чолі з С.С. Хоружим, де дослідники (П.Б. Сержантов, С.С. Авенасов, О.І Генісаретський та ін.) займаються проблемами антропології ісихазму. На цьому шляху знаходиться й вітчизняна філософія, що підтверджують дослідження Н.С. Жиртуєвої, С.Л. Зайцевої, Г.О. Нені, В.М. Петрушова, О.В. Сарапіна, О.О. Соколової, Ю.П. Чорноморця, Г.В. Христокіна. На необхідності антропології як мета-антропології, де людина виходить у новий онтологічний простір, наголошують представники різних християнських конфесій, серед яких такі філософи: І.Ф. Мейендорф, У.Г. фон Бальтазар, Ю.В. Громико та багато інших.
Дуже важливим, при побудові такої мета-антропології, є порівняння досвіду трансцендування в ісихазмі з досвідом трансгресії у сучасних французьких філософів (М.Фуко, Ж.Батай). Адже і в першому, і в другому випадку йдеться про практику подолання «старої» природи людини, проте бачать вони цю природу, як і саме її подолання, кардинально по-різному. Для французьких філософів, природа людини – це сукупність різнорідних начал (напр., соціальних, сексуальних та ін.), а подолання людської природи полягає в їх знищенні, що завершується анігіляцією та руйнацією людини. Тоді як в ісихазмі остання розуміється холістично, подолання старої природи є не знищенням, а навпаки, набуттям цілісності та завершеності, де людина розкривається в усій її повноті.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України», науково-дослідної роботи філософського факультету № 01БФ01-01 «Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть», науково-дослідницькою тематикою кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Мета дисертаційного дослідження – з’ясувати і осмислити антропологічний потенціал ісихастського досвіду. Реалізація мети пов’язана з вирішенням таких завдань:
 визначити теоретичні передумови філософії ісихазму;
 з’ясувати характерні риси ісихазму як історико-філософського явища;
 розкрити філософський сенс ім’яславської дискусії та її значення для побудови антропологічної стратегії ісихазму;
 проаналізувати два основні підходи до осмислення ісихастської антропології російською релігійно-філософською думкою ХІХ – ХХ ст.;
 висвітлити антропологічні перспективи та окреслити стратегію містико-аскетичної практики ісихазму.
Об’єкт дисертаційного дослідження – ісихастська спадщина в історії філософії.
Предмет дисертаційного дослідження – ісихастський органон у побудові нової антропологічної стратегії.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є праці, в яких досліджуються загальнотеоретичні та методологічні проблеми. Це, насамперед, праці вітчизняних філософів О.В. Алєксандрової, Г.В. Бокал, І.В. Бичка, В.В. Конзьолки, Л.Г. Конотоп, Д.Є. Прокопова, О.В. Сарапіна, Т.В. Труш, В.І. Ярошовця та інших. У роботі над дисертацією використовується компаративний підхід. В процесі дисертаційних розвідок дотримано загальнонаукових принципів історико-філософського аналізу. Серед них принципи об’єктивності, цілісності, світоглядного плюралізму, принцип логічної послідовності викладу та аргументованості основних положень.
Джерельна база наукового дослідження. З метою надання повної та адекватної репрезентації ісихастського досвіду до дисертаційного дослідження було залучено, передусім, першоджерела, тобто праці таких постатей як Антоній Великий, Григорій Ніський, Григорій Палама, Григорій Синаіт, Діонісій Ареопагіт, Іоанн Лествичник, Іоанн Касіян Римлянин, Ісак Сирін, Ісая Відлюдник, Євагрій Понтійський, Єфрем Сирін, Макарій Єгипетський, Максим Сповідник, Ніл Синайський, Никифор Самітник, Роман Мелод, Симеон Новий Богослов та ін.
Для більш глибокого осмислення місця та значення ісихазму в історії філософії використовувалися доробки класичних та сучасних дослідників історико-філософського процесу та богословів, серед яких: С. Аверинцев, О.Алєксандрова, Е.Б’янкі, М. Гарнцев, Ж. Ле Гофф, М.Есбрук, Ілларіон Алфеєв, Киприян Керн, О.Кожушний, Д.Льоскін, І.Мейендорф, Д.Мелоні, П.Мінін, І.Оссер, О.Сидоров, О.Столяров, С.Троїцький, М.Реутин, А.Ріго, Г.Флоровський, С.Хоружий, Г.Христокін, Ю.Чорноморець та ін.
Процес побудови ісихастської антропологічної стратегії вимагав:
 по-перше, звернення до античного неоплатонізму як теоретичного підґрунтя ісихазму, що, в свою чергу, передбачає використання творів як представників цього напрямку (Плотін, Прокл), так і їх дослідників, а саме: П.Адо, О.Богомолов, Г.В.Ф.Гегель, В.Лєга, Л.Лукомський, О.Лосєв, М.Мамардашвілі, В.Соловйов, О.Столяров, А.Фестюж’єр, П.Флоренський та ін.;
 по-друге, висвітлення філософської рецепції ісихастської містико-аскетичної практики під час дебатів з приводу ім’яслав’я. Тут вкрай важливими є праці Антонія Булатовича, М.Бердяєва, Н.Бонецької, С.Булгакова, Л.Гоготішвілі, В.Грановського, О.Гурко, В.Ерна, схим. Ілларіона, Ілларіона Алфеєва, О.Комчатнова, Іоанна Кронштадського, О.Лосєва, Д.Льоскіна, Нікона Рождественського, М.Новосьолова, С.Половінкіна, В.Троїцького, С.Троїцького, Андроніка Трубачьова, П.Флоренського та ін.
Ще один пласт літератури складають дослідження присвячені безпосередньому розгляду філософської антропології ісихазму. Тут йдеться про роботи таких мислителів як А.Андрюшков, М.Бердяєв, Б.Вишеславцев, М. Гарнцев, О.Глазунова, Ю.Громико, І.Євлампієв, В.Ільїн, Каліст Діокийський, Л.Карсавін, Киприян Керн, В.Лосський, І.Мейендорф, С.Хоружий, Х.Яннарас та ін.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці здійснено аналіз філософії ісихазму на основі використання доробку як представників філософії енергійного дискурсу, так і Московської школи християнського неоплатонізму з метою побудови нової антропологічної стратегії. Наукова новизна розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:
Доведено:
- ісихастська містико-аскетична спадщина має своїм теоретичним підґрунтям християнізований неоплатонізм і постає, таким чином, самостійною ланкою християнської неоплатонічної традиції;
- для ісихазму характерним є нове, енергійне бачення Бога та людини, де остання осмислюється у зв’язку і прагненні до Нього. Завдання містико-аскетичної практики і полягає в спрямуванні людських енергій та поєднанні їх з Божественними енергіями під час обожнення;
Вперше:
- визначено, що дискусії з приводу ім’яслав’я були поштовхом до ґрунтовного філософського осмислення ісихазму російською релігійною філософією та основою для побудови філософської антропології ісихазму. В процесі дослідження: доведено, що ім’яславські дискусії є подальшим розгортанням ісихастських дебатів з приводу співвідношення Божественої сутності та енергій, а вчення ім’яславців є логічним продовженням позиції Григорія Палами та його прибічників; розкрито, що найбільш ґрунтовне осмислення ісихастського антропологічного досвіду було здійснено в російській релігійній філософії православ’я. Натомість католицька і наступна постмодерністська рецепції ісихазму були здебільшого однобічними;
- виявлено, яким чином на підставі досвіду ісихазму представники філософії «енергійного дискурсу» та Московської школи християнського неоплатонізму будують різні варіанти ісихастської антропології;
Уточнено:
- ісихастська практика за своєю суттю є практикою антропологічною, де основна увага сконцентрована на цілісному осмисленні людини як в її теперішньому стані, так і в стані холістичному, якого їй ще тільки необхідно досягти; тут вибудувана послідовна антропологічна стратегія виходу до онтологічної межі наявного буття, що призводить до повної трансформації людини у відповідності до поставленої мети (обожнення).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені у восьми наукових публікаціях — трьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та п’яти тезах виступів, розміщених у матеріалах конференцій.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження поглиблюють розуміння містико-теоретичної практики ісихазму як напрямку східно-візантійського неоплатонізму, а значить, надають більш глибокого осмислення самій практиці та сприяють можливості побудови на її основі нової антропології. Напрацьований у дослідженні матеріал може бути використаний при розробці нормативних курсів та спецкурсів з історії філософії, історії філософії Середньовіччя, історії російської філософії, філософської антропології.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження було висвітлено та обговорено на засіданнях кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, окремі положення та висновки було апробовано під час доповідей на міжнародних наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених “Дні науки філософського факультету” (м.Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012), ІV Міжнародна наукова конференція Містико-езотеричні рухи в теорії та практиці “Тайне і явне: багатоманіття репрезентацій езотеризму та містицизму” (м.Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний гірничий університет), а також Міжнародна наукова конференція «Феномен ісихазму: богословський, філософський та історичний аспекти» (м.Київ, Київська духовна академія і семінарія, Інститут філософської освіти й науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Православний богословський факультет Белградського університету), Міжнародна наукова конференція «Смак літератури/література смаків» (м.Київ, Київський національний лінгвістичний університет).
Структура дисертації зумовлена логікою побудови дослідження, що випливає з його мети, послідовності розкриття проблеми, основних завдань та методологічного підходу. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, диференційованих на підрозділи, та висновків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Містико-аскетична практика ісихазму, що виникає і починає розповсюджуватися з ІV ст., для більш повного осмислення потребувала визначення власних філософських витоків. Представниками російської релігійної філософії було здійснено філософське дослідження даної проблеми і встановлено, що теоретичним підґрунтям ісихазму є християнізований неоплатонізм, який з’являється за доби Античності та розгортається під час Середньовіччя, органічно включаючи в себе істини, відкриті християнською світоглядною парадигмою даної епохи;
Характерною рисою ісихазму є енергійне бачення Творця та творіння. Бог постає тут як Над-Сутність, Над-Буття, як трансцендентний цьому світу Першопочаток. Остаточно пізнати Бога неможливо для людини, Його сутність залишається для неї недосяжною. Проте Бог здатен відкриватися людині в Своїх енергіях і саме завдяки цим енергіям стає можливим Богопізнання та Богоспілкування.
Ім’яславські дебати, що розгорнулися на початку ХХ ст. на Афоні були продовженнями розробки вчення про Божественну сутність та енергії. У відповідності до цього Ім’я Боже постає в якості Божественної енергії, яку людина здатна сприймати. Саме через Ім’я Боже здійснюється можливість обожнення. Тому відображення цих положень впливає і на антропологічне вчення ісихазму, оскільки без Божого Імені як Божественної енергії зв’язок людини і Бога не міг би відбутися. Людина в ісихазмі постає як сукупність різнорідних енергій, які вона так чи інакше спрямовує в залежності від власних бажань. Кінцева мета ісихастів полягає у спрямуванні своїх енергій до Божественного таким чином, щоб відбулася синергія. Вся розроблена практика ісихастського подвижництва спрямована на досягнення такого обопільного зв’язку між Богом та людиною. Вбираючи і осмислюючи досвід ісихазму представники «енергійного дискурсу» та Московської школи християнського неоплатонізму створюють різні антропологічні вчення. Якщо послідовники «енергійного дискурсу» відкидають сутнісне бачення людини і наголошують на виключно енергійному типі людського буття, то Московська школа розглядає людину як певну сутність, яка розкриває себе в своїх енергіях. Таке ім’яславське розуміння людини можливе лише за умови розроблення її цілісного бачення, що було здійснено в класичній філософії. Натомість феноменологічне витлумачення людини дещо збіднює її і відкидає всю ту філософську глибину осягнення людини, що була напрацьована в класичній філософії взагалі, та в неоплатонізмі зокрема.
Філософське осмислення антропологічного вчення ісихазму дозволяє казати про мета-антропологічну стратегію даної містико-аскетичної практики. Людина осмислюється тут розімкненою, здатною спрямуватися до іншої онтологічної площини, яка не відповідає сучасному стану її існування. Перевагою даної стратегії, на відміну від онтичної, є її направленість до онтологічної антропологічної границі. Адже антропологічна трансформація, що відбувається внаслідок спрямування саме до ісихастського типу антропологічної границі, повністю змінює сутнісні параметри людського буття, відтворюючи холістичність останнього та надаючи йому синергійної завершеності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Августин Аврелий. Исповедь Блаженного Августина, епископа Гиппонского: [Пер. с латин.] / Аврелий Августин; Изд. подгот. [и вступ. ст., с. 5-50, написал] А. А. Столяров; [Примеч. М. Е. Сергеенко]. - М.: Ренессанс, 1991. - 486,[2]с.
2. Августин Аврелий. Энхеридион, или о вере, надежде и любви [Текст] : пер. с латин. / Августин Аврелий (Блаженный). - К. : УЦИММ-Пресс : ИСА, 1996. - 414 с.
3. Авенасов С.С. Личность как синергийная конституция // Философские науки. – Москва. - № 2.- 2008. - с. 32-46.
4. Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы / Сергей Аверинцев. М. : Coda, 1997. – 343с.
5. Аверинцев С.С. Софія-Логос. Словник. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 1999. – 494с.
6. Аверинцев С.С. Судьбы европейской культурной традиции в эпоху перехода от Античности к Средневековью. – Режим доступу: http://www.krotov.info/lib_sec/01_a/ave/rintsev7.htm
7. Адо П. Плотин или простота взгляда / Пьер Адо. – М.:ГЛК, 1991. – 142с.
8. Адо П. Что такое античная философия? / Пьер Адо. - В.П. Гайдамака (пер.). — М.: Гуманитарная литература, 1999. — 320с.
9. Алєксандрова О.В. Філософія Середніх віків та доби Відродження: Підручник / О.В. Алєксандрова. – К., 2002. – 172с.
10. Андроник (Трубачев), игумен. Афонский спор об Имени Божием и его последующая судьба. — Православное богословие на пороге третьего тысячелетия. Богословская конференция. М., 2000. С. 261—270.
11. Андрюшков А. Антроподицея о. Павла Флоренского как зачин православной антропологи / А. Андрюшков. - Антропологические матрицы XX века. Л. С. Выготский – П. А. Флоренский: несостоявшийся диалог – приглашение к диалогу / Под редакцией: Олексенко А. И. - М.: Прогресс-Традиция, 2007. - 666 с.
12. Антоний (Булатович) Апология веры во Имя Божие и во Имя Иисус. - Москва: Изд. "Религиозно-философской Библиотеки", 1913. – 212с.
13. Антоний (Булатович). Корни имяборчества // Имяславие. Богословские материалы к догматическому спору об Имени Божием по документам Имяславцев. - Санкт-Петербург: Исповедник, 1914. – с.65–81.
14. Антоний Великий. Наставления / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.1. – 784с.
15. Архимандрит Киприан (Керн). Антропология св. Григория Паламы. - М: Паломник, 1996. - 449,[1] с.
16. Бальтазар Х.У. фон. О простоте христиан // Символ. – Париж – Москва. - 1993. – № 29. - с. 62-63.
17. Батай Ж. Запрет и трансгрессия. – Режим доступу: http://vispir.narod.ru/bataj2.htm
18. Бердяев Н. Спасение и творчество / «Путь». – Париж. - 1926. -№2. – с. 19-33.
19. Бердяев Н. Философия свободы / Николай Бердяев. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2000. – 345с.
20. Бичко І.В. Історія російської філософії. // Історія філософії: Підручник. / За ред. В.І Ярошовця. — К., 2002. – 774с.
21. Богомолов А.С. Диалектический логос: Становление антич. диалектики / А. С. Богомолов. - М.: Мысль, 1982.- 346с.
22. Бокал Г.В. Елементи раціонального способу пізнання в античній філософії // Практична філософія. — № 3. — 2003
23. Бонецкая Н.К. Имяславец - схоласт // Вопросы философии.- 2001. - № 1.- С. 123-142.
24. Бородай Т. Ю. Рождение философского понятия. Бог и материя в диалогах Платона / Т. Ю. Бородай. - Москва: Издатель Савин С. А., 2008.
25. Булгаков С.Н. Смысл учения св. Григория Нисского об именах / С.Н. Булгаков: Pro et Contra. Антология. - СПб.: РХГИ. - 2003. - Т.1 – 1000с.
26. Булгаков С.Н. Философия Имени / С. Н. Булгаков. - СПб.: Наука, 1998. – 448с.
27. Бьянки Э. Свидетельства духовной традиции православ’я христианскому западу // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с.295-222.
28. Варсануфий Великий Подвижнические наставления // Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.2. – 937с.
29. Вышеславцев Б.П. Значение сердца в религии // Путь. - №1. - 1925. - с. 79-98.
30. Гайденко П. П. Понятие времени в античной философии (Аристотель, Плотин, Августин) // Время, истина, субстанция: от античной рациональности к средневековой. — М., 1991.— С. 1-18.
31. Гарнцев М.А. Антропология в византийской мысли: к характеристике концептуальной парадигмы // Логос. - 1991. - № 1. – с.82-86.
32. Гегель Г.В.Ф. Неоплатоники / Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии. В трех книгах. Книга 3. – М.: Наука, 2006. – 424с.
33. Генисаретский И.О. Психопрактические горизонты синергии // Философские науки. – М., 2008. - №2. - С. 100-119.
34. Гиляров А. Платонизм как основание современного миросозерцания в связи с вопросом о задачах и судьбах философии / Платон: pro et contra. – СПб.: Издательство Русского Христианского Гуманитарного Института, 2001. – 648с.
35. Глазунова О. Образ и слово в творчестве Флоренского и Выготского // Антропологические матрицы XX века. Л. С. Выготский – П. А. Флоренский: несостоявшийся диалог – приглашение к диалогу / Под редакцией: Олексенко А. И. - М.: Прогресс-Традиция, 2007. - 666 с.
36. Гоготишвили Л.А. Лосев, исихазм и платонизм / Лосев А.Ф. Имя: Избранные работы, переводы, беседы, исследования, архивные материалы / А.А. Тахо-Годи (сост.и общ.ред.). — СПб.: Алетейя, 1997. — 616с.
37. Гоготишвили Л.А. Непрямое говорение. – М.: Языки славянских культур, 2007. – 720с.
38. Гоготишвили Л.А. Платонизм в Зазеркалье ХХ века, или Вниз по лестнице, ведущей вверх / Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М.: Мысль, 1993. - 959с.
39. Гофф Ж. Ле. Интеллектуалы в Средние века / Жак Ле Гофф; (пер. с фр. А.М. Руткевича). - СПб.: ИД СПбГУ, 2003. – 348с.
40. Григорий Богослов. Лестница целомудрия // Сергей Аверинцев. Переводы: Многоценная жемчужина. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2004. - 456с.
41. Григорий Нисский. О жизни Моисея / Антология. Восточные Отцы и учители Церкви IV века: В 3т. Т. 2. М.: МФТИ, 2000. - 308с
42. Григорий Палама. О молитве и чистоте сердца, три главы / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
43. Григорий Палама. О священно-безмолвствующих / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
44. Григорий Палама. О том, что всем вообще христианам надлежит непрестанно молиться / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
45. Григорий Палама. Триады в защиту священно-безмолвствующих / Григорий Палама. Триады в защиту священно-безмолвствующих. — М.: Канон, 1995. — 383с.
46. Григорий Синаит. Главы о заповедях и догматах, угрозах и обетованиях, еще же – о помыслах, страстях и добродетелях / Григорий Синаит. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
47. Григорий Синаит. Наставление безмолвствующим / Григорий Синаит. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
48. Григорий Синаит. О безмолвии и молитве / Григорий Синаит. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
49. Громико Ю.В. Антропологические матрицы сознания как предмет и проблема гуманитарного познания / Антропологические матрицы XX века. Л. С. Выготский – П. А. Флоренский: несостоявшийся диалог – приглашение к диалогу / Под редакцией: Олексенко А. И. - М.: Прогресс-Традиция, 2007. - 666 с.
50. Громико Ю.В. Антропологические матрицы ХХ века // Антропологические матрицы XX века. Л. С. Выготский – П. А. Флоренский: несостоявшийся диалог – приглашение к диалогу / Под редакцией: Олексенко А. И. - М.: Прогресс-Традиция, 2007. - 666 с.
51. Гурко Е. Божественная ономатология: именование Бога в имяславии, символизме и доконструкции / Е. Гурко. – М.: Экономпресс, 2006. – 311с.
52. Дионисий Ареопагит. О божественных именах / Дионисий Ареопагит. - Сочинения. Толкования Максима Исповедника. – СПб.: Алетейя, 2003. – 864с.
53. Дионисий Ареопагит. О мистическом богословии / Дионисий Ареопагит. - Сочинения. Толкования Максима Исповедника. – СПб.: Алетейя, 2003. – 864с.
54. Евагрий Понтийский. Изображение монашеской жизни / Евагрий Понтийский. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.1. – 784с.
55. Евагрий Понтийский. Слово о духовном делании, или монах / Творения аввы Евагрия. Аскетические и богословские трактаты. Пер. с др. греч., вступ. Статья и комм. А.И. Сидорова. - М.: Мартис, 1994. -364с.
56. Евагрий Понтийский. Слово о молитве / Евагрий Понтийский / Творения аввы Евагрия. Аскетические и богословские трактаты. Пер. с др. греч., вступ. Статья и комм. А.И. Сидорова. - М.: Мартис, 1994. -364с.
57. Евлампиев И.И. Традиция исихазма в русской культуре: От Андрея Рублева до Андрея Тарковского / И.И. Евлампиев // Verbum. Вып. 2. Наследие Средневековья и современная культура. - СПб., 2000.- С. 85-103.
58. Ефрем Сирин. Восьмая песнь о Рае, или о благоуханиях духовных / Сергей Аверинцев. Переводы: Многоценная жемчужина. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2004. - 456с.
59. Ефрем Сирин. О добродетелях и страстях / Сирин Ефрем. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.2. – 940с.
60. Ефрем Сирин. Увещания к покаянию и содеванию спасения / Сирин Ефрем. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. - Т.2. – 940с.
61. Жиртуєва Н.С. Модифікації містичного досвіду в релігійних традиціях світу: Монографія / Наталія Сергіївна Жиртуєва. – Херсон: Видавництво ХДМІ, 2009. – 327 с.
62. Зайцева С.Л. До порівняльного аналізу понять аскетичної антропології та філософської герменевтики / С.Л. Зайцева // Вісник Черкаського університету. Серія: Філософія. – Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2011. - Вип. 210. – с.82-88.
63. Зайцева С.Л. Філософія мови і філософія людини: аналіз енергейних понять / С.Л. Зайцева // Вісник Черкаського університету. Серія: Філософія. – Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2009. - Вип. 154. – с.98-104.
64. Игнатий Брянчанинов. Слово о человеке / Игнатий Брянчанинов. – Режим доступу: http://pravbeseda.ru/library/index.php?page=book&id=301
65. Илларион (Алфеев). Духовный мир преподобного Исаака Сирина / Игумен Иларион (Алфеев). С предисл. епископа Диоклийского Каллиста. – СПб.: Алетейя, 2002. – 288с.
66. Илларион (Алфеев). Преподобный Симеон Новый Богослов. Преподобный Никита Стифат. Аскетические произведения в новых переводах / Илларион (Алфеев). - Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. -417с.
67. Илларион (Алфеев). Священная тайна Церкви. Введение в историю и проблематику имяславских споров / Илларион (Алфеев). - СПб.: Алетейя, 2002. – 786с.
68. Илларион (Домрачев). На горах Кавказа / Илларион (Домрачев). – Режим доступу: http://www.hesychasm.ru/library/Name/caucasus/mount0.htm
69. Ильин В. Иночество и подвиг // «Путь». – Париж. - 1926. - №2. – с.54-65.
70. Иоанн Дамаскин. Три слова в защиту иконопочитания / Иоанн Дамаскин. - Санкт-Петербург: Азбука-классика, 2008. – 456с.
71. Иоанн Кассиан Римлянин. О конце покаянных трудов / Иоанн Кассиан Римлянин . - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.2. – 940с.
72. Иоанн Кассиан Римлянин. О молитве / Иоанн Кассиан Римлянин. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.2. – 940с.
73. Иоанн Кассиан Римлянин. О руководстве в духовной жизни / Иоанн Кассиан Римлянин . - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.2. – 940с.
74. Иоанн Кронштадский. Моя жизнь во Христе / Иоанн Кронштадский. - М.: Благо, 1999. – 688с.
75. Иоанн Лествичник. Лествица, возводящая на небо / Иоанн Лествичник. – М.: Артос-Медиа, 2009. – 671с.
76. Иоанн Павел ІІ. Свет Востока. Апостольское послание к епископам, клиру и верующим по случаю 100-летия Апостольского послания "Orientalium Dignitas" Папы Льва XIII "О восточном христианстве" / Символ. – Москва-Париж. - №33.
77. Иоанн Постник. Наставления монаху / Сергей Аверинцев. Переводы: Многоценная жемчужина. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2004. - 456с.
78. Иоанн Пустынник Подвижнические наставления / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.2. – 940с.
79. Исаак Ниневийский / Сергей Аверинцев. Переводы: Многоценная жемчужина. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2004. - 456с.
80. Исаак Сирин. Слова подвижнические. – Режим доступу: http://www.hesychasm.ru/
81. Исаия Отшельник. Главы о подвижничестве и безмолвии / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.1. – 782с.
82. Исихий, пресвитер Иерусалимский. Душеполезное и спасительное слово о трезвении и молитве / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.2. – 940с.
83. Калинин Ф. Исихазм в деятельности православного Братства святителя Алексия // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с.245-264
84. Каллист Диокийский. По образу и подобию: тайна человеческой личности / Пути прсвещения и свидетели правды: Личность. Семья. Общество / Сост. К. Сигов. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2004. – 368с.
85. Каллист и Игнатий Ксанфопул. Наставление безмолвствующим в сотне глав / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
86. Каллист Тиликуд. О безмолвнической жизни / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
87. Камчатнов А.М. Философы-имяславцы о связи смысла и звука // Ежегодная Богословская конференция Православного Свято-Тихоновского Богословского института. Материалы. – М., 1998. – С.79-85.
88. Карсавин Л.П. Личность / Ванеев А.А. Два года в Абези: В память о Л.П. Карсавине. – Брюссель: Издательство «Жизнь с богом», 1990. – 386с.
89. Кожушний О. Преподобний Роман Солодкоспівець / О. Кожушний. – К.: УПЦ, 2009. – 264с.
90. Конотоп Л.Г. Феномени культурно-антропологічного та езотеричного осмислення: любов і смерть / Л. Г. Конотоп // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія: Збірник наукових праць: 75-річчю Національного авіаційного університету присвячується / редкол. Л. Г. Дротянко (гол. ред.) [та ін.]. - К., 2008. - № 1 (7)'2008. - С. 173-176.
91. Лега В.П. Философия Плотина и патристика: взгляд с точки зрения современной православной апологетики / В.П. Лега. - М.: Издательство Православного Свято-Тихоновского Богословского института, 2002. – 124с.
92. Лескин Д. Метафизика слова и имени в русской религиозной философии / Д. Лескин. – М.: Издательство Олега Абышко, 2008. - 576с..
93. Лескин Д. Спор об имени Божием. Философия имени в России в контексте афонских событий 1910 гг. / Д. Лескин. — СПб.: Алетейя, 2004. — 368 с.
94. Лисовой Н. Святитель Феофан Затворник: путь к спасению // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с.156-204
95. Лосев А.Ф. Вещь и имя // Лосев А.Ф. Вещь и имя. Самое само / А.Ф. Лосев; подг. Текста и общ. Ред.. А. А. Тахо-Годи, В.П. Троицкого; вступ. Ст.. А.Л. Доброхотова; комм. С.В. Яковлева. – Спб.: «Издательство Олега Абышко», 2008. – 576с.
96. Лосев А.Ф. Имяславие / Лосев А.Ф. Имя: Избранные работы, переводы, беседы, исследования, архивные материалы / А.А. Тахо-Годи (сост.и общ.ред.). — СПб. : Алетейя, 1997. — 616с.
97. Лосев А.Ф. Имяславие и платонизм. - Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Losev/im_platon.php
98. Лосев А.Ф. Историческое значение Ареопагитик // Вопросы философии. -2000.- №3.- С.71-82.
99. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Последние века. Книга 1 / А.Ф. Лосев. – М.: Искусство, 1988. – 416с.
100. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Софисты. Сократ. Платон / А.Ф. Лосев. – М.: АСТ., 2000. – 848с.
101. Лосев А.Ф. История античной эстетики: Итоги тысячелетнего развития: В 2 кн / А.Ф. Лосев. - М.: Искусство, 1992. Кн.1. - 656с.
102. Лосев А.Ф. История античной эстетики: Итоги тысячелетнего развития: В 2 кн / А.Ф. Лосев. - М.: Искусство, 1992. Кн.1. - 656с.
103. Лосев А.Ф. Миф – развернутое Магическое Имя / Лосев А.Ф. Имя: Избранные работы, переводы, беседы, исследования, архивные материалы / А.А. Тахо-Годи (сост.и общ.ред.). — СПб. : Алетейя, 1997. — 616с.
104. Лосев А.Ф. О сущности и энергии (имени) / Лосев А.Ф. Имя: Избранные работы, переводы, беседы, исследования, архивные материалы / А.А. Тахо-Годи (сост.и общ.ред.). — СПб. : Алетейя, 1997. — 616с.
105. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии / А.Ф. Лосев. – М.: Мысль, 1993. - 959с.
106. Лосев А.Ф. Тезисы об имени Божием / Лосев А.Ф. Имя: Избранные работы, переводы, беседы, исследования, архивные материалы / А.А. Тахо-Годи (сост.и общ.ред.). — СПб. : Алетейя, 1997. — 616с.
107. Лосев А.Ф. Философия имени / Лосев А.Ф. Самое само: Сочинения. — М.: ЭКСМО-Пресс, 1999. — 1024 с.
108. Лосев А.Ф. Философия имени у Платона / Лосев А.Ф. Имя: Избранные работы, переводы, беседы, исследования, архивные материалы / А.А. Тахо-Годи (сост.и общ.ред.). — СПб. : Алетейя, 1997. — 616с.
109. Лосев А.Ф. Эллинизм и христианство / Лосев А.Ф. Имя: Избранные работы, переводы, беседы, исследования, архивные материалы / А.А. Тахо-Годи (сост.и общ.ред.). — СПб. : Алетейя, 1997. — 616с.
110. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения / А.Ф. Лосев. – М.: Мысль, 1982. – 623с.
111. Лосский В.Н. Богословие образа / Лосский В.Н. Богословие и Боговидение. – М.: Издательство Свято-Владимирского Братства, 2000. – 631с.
112. Лосский В.Н. Богословское понятие человеческой личности / Лосский В.Н. Богословие и Боговидение. – М.: Издательство Свято-Владимирского Братства, 2000. – 631с.
113. Лосский В.Н. Искупление и обожение / Лосский В.Н. Богословие и Боговидение. – М.: Издательство Свято-Владимирского Братства, 2000. – 631с.
114. Лосский В.Н. Очерк мистического богословия Восточной Церкви / Мистическое богословие. - К.: Путь к истине, 1991. – 392с.
115. Лосский В.Н. Паламитский синтез / Лосский В.Н. Богословие и Боговидение. – М.: Издательство Свято-Владимирского Братства, 2000. – 631с.
116. Майндари А. Исихазм как духовная жизнь // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52.
117. Макарий Египетский. Духовные беседы / Преподобный Макарий Египетский. Духовные беседы. Перевод с греческого. Репринтное издание. 1904 г. Изд. Свято-Троицкая Сергиева Лавра 1994 г. – 468с.
118. Макаров Д. Через свет Фоворский к божественной перихорезе // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52.
119. Максим Исповедник. Главы о любви / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.3. – 560с.
120. Максим Исповедник. Послание к Иоанну Кубикуларию о любви / Максим Исповедник. Богословские и аскетические трактаты. - М.: Мартис, 1993. - 352с.
121. Максим Исповедник. Слово о подвижнической жизни / Максим Исповедник. Богословские и аскетические трактаты. - М.: Мартис, 1993. - 352с.
122. Максим Капсокаливит. Об умной благодатной молитве / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
123. Мамардашвили М. Лекции по античной философии / М. Мамардашвили. – М.: Аграф, 2002. – 320с.
124. Марк Подвижник О духовной жизни / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
125. Мейендорф И. Житие и учение св. Григория Паламы. – М., 2005. – 444с.
126. Мелони Д. Мистика св. Исаака Сирина // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с.421-443.
127. Менжулін В. Біографічний підхід в історико-філософському пізнанні / Вадим Менжулін. – К. : [НаУКМА; Аграр Медіа Груп], 2010.
128. Минин П. Главные направления древне-христианской мистики / Мистическое богословие. - К.: Путь к истине, 1991. – 392с.
129. Неня Г.О. Ісихазм як специфічна православна світоглядно-богословська концепція містичної філософії християнства // Мультиверсум. Філософський альманах. – Вип. 53. – К.: Український центр духовної культури, 2006 р. – С.88 -97.
130. Никита Стифат. Деятельных глав сотника первая / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
131. Никифор Уединенник. Слово о трезвении и хранении сердца многополезное / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
132. Никон (Рождественский). Великое искушение около имени Божия и плоды его. - Сергиев Пасад, 1914.
133. Нил Синайский. Слово о молитве / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.2. – 940с.
134. Новоселов М.А. Слова об Имяславии. – Режим доступу: http://rusbrat.org/imyslavie/66-novoselov-ob-imeny
135. Оссер И. Богословие монаше ской жизни у св. Иоанна Лествичника // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с. 277-306.
136. Парамель Ж. Между мессалианами и исихастами: «Иоанн Пустынник» // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с.362-473
137. Петрушов В.М Европейский адогматизм: історико-філософська ретроспектива, сучасні інтенції. – Харків: УкрДАЗТ, 2007. – 376с.
138. Петрушов В.М. Адогматизм – постмодернізм: метафілософський дискурс // Мультиверсум. Філософський альманах. – Київ: Український центр духовної культури, 2008. – Вип. 71. – с.101-109.
139. Плотин. Эннеады / Плотин. / Эннеады — К.: УЦИММ-ПРЕСС, 1995. — 396с.
140. Плотин. Эннеады / Плотин. / Эннеады (ІІ): Пер. с древнегреч., латин. и др.. — К.: УЦИММ-ПРЕСС, 1996. — 239с.
141. Половинкин С.М. Лосев и имяславцы на Кавказе // Образ мира – структура и целое. – М.,1999.
142. Постовалова В.И. Афонский спор о природе и почитании Имени Божия и его мистико-богословские, философские и лингвистические основания. - Режим доступу: http://www.hesychasm.ru/library/Name/pstvlv.htm
143. Прокл. О душе / Плотин. Эннеады (ІІ): Пер. с древнегреч., латин. и др.. — К.: УЦИММ-ПРЕСС, 1996. — 239с.
144. Прокопов, Д.Є. Інтерпретація хиби в європейській філософії XVII - середини XVIII століть: Монографія. - К.: Вид. ПАРАПАН, 2008. - 428с.
145. Реутин М.Ю. "Христианский неоплатонизм" XIV века. Опыт сравнительного изучения богословских доктрин Иоанна Экхарта и Григория Паламы. - Парижские диспутации Иоанна Экхарта. М.: РГГУ, 2011. - 250 с.
146. Риго А. Византийская духовность и Псевдо-Дионисий Ареопагит // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с.72-116.
147. Рихард Сен-Викторский. Четыре ступени пламенной любви / Антология средневековой мысли (Теология и философия Средневековья): В 2 т. Т.1 / Под ред. С.С. Неретиной; сост. С.С. Неретина, Л.В. Бурлака. – СПб.: РХГИ, 2001. – 539с.
148. Светлов Р.В. "Русский Платон". Платонизм в русской культуре // Платон: pro et contra. – СПб.: Издательство Русского Христианского Гуманитарного Института, 2001. – 648с.
149. Сержантов П. Б. Дискретное время антропологии: исихастский опыт // Философские науки. - М.: Гуманитарий. – 2008. – №2. – С.82-100.
150. Сидоров А. Христианство как философия или любомудрие по Христу по свидетельству греческих отцов Церкви и церковных писателей II-VIII вв. – Режим доступу: http://pagez.ru/olb/204.php
151. Симеон Благоговейный. Подвижническое слово / Симеон Благоговейный. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
152. Симеон Новый Богослов. Гимны / Сергей Аверинцев. Переводы: Многоценная жемчужина. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2004. - 456с.
153. Симеон Новый Богослов. Деятельные и богословские главы / Симеон Новый Богослов. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
154. Симеон Новый Богослов. О трех образах внимания и молитвы / Симеон Новый Богослов. - Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.5. – 637с.
155. Соколова О.О. Порівняльна характеристика розуміння свідомості людини в класичній йозі та в ісихазмі" // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Вип. 50. – К., 2005. – С. 124-133.
156. Соловьев В. Плотин // Плотин. Эннеады — К.: УЦИММ-ПРЕСС, 1995. — 396с.
157. Столяров А. Патрология и патристика (краткое введение) / А. Столяров. - М., 2004. - 158 c.
158. Тахиаос А.-Е. Распространение исихазма в средневековой России // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с.145-158
159. Троицкий В.П Имяславие и теория множеств (К реконструкции одного замысла А.Ф. Лосева). – Режим доступу: http://credonew.ru/content/view/721/59/
160. Троицкий В.П. Имяславские споры и проблемы современной науки. – Режим доступу: http://kpolisa.com/KP11-12/Pdf/kp09-I-8-TroickiViktorPetrovic.pdf
161. Троицкий С.В. Об именах Божиих и имябожниках. "Защитники имябожников" / С.Н. Булгаков: Pro et Contra. Антология. - СПб.: РХГИ. - 2003. - Т.1 – 1000с.
162. Троицкий С.В. Учение св. Григория Нисского об именах Божиих и «относительное» поклонение (Ответ С. Н. Булгакову). - Спб, 1914. – 52с.
163. Троицкий С.В. Учение св. Григория Нисского об именах Божиих и имябожники. – Режим доступу: http://paraklit.org/eres/imyabogie/GrigorijNisskij.htm
164. Фалассий. О любви, воздержании и духовной жизни / Добротолюбие в 5 т. – М.: Артос-Медиа, 2008. Т.3. – 560с.
165. Феодор Студит. Молитва перед сном / Сергей Аверинцев. Переводы: Многоценная жемчужина. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2004. - 456с.
166. Фестюжьер А.-Ж. Созерцание и созерцательная жизнь по Платону. – Спб.: Наука, 2009. – 497с.
167. Флоренский П. Столп и утверждение истины / Флоренский П. Сочинения в двух томах. Т.1. Ч.1. – М.: Правда, 1990. – 494с.
168. Флоренский П. Столп и утверждение истины / Флоренский П. Сочинения в двух томах. Т.1. Ч.2. – М.: Правда, 1990. – 350с.
169. Флоренский П.А. Общечеловечиские корни идеализма / Флоренский П.А., священник. Сочинения: В 4 т. – М.: Мысль, 2000. Т. 3(2). – 623с.
170. Флоренский П.А. Смысл идеализма / Флоренский П.А. - Сочинения: В 4 т. – М.: Мысль, 2000. Т. 3(2). – 623с.
171. Флоренский П.А. У водорозделов мысли / Флоренский П.А. - Сочинения: В 2 т. – М.: «Правда», 1990. Т. 2. – 370с.
172. Флоровский Г. Восточные отцы Церкви / Г. Флоровский. – М.: АСТ, 2005. – 640с.
173. Фуко М. О трансгрессии / Танатография Эроса. Жорж Батай и французская мысль середины XX века. – Спб.: Мифрил, 1994. – 346с.
174. Хоружий С.С. Антропология православия. – Режим доступу: http://www.synergia-isa.ru/lib/download/prop/10-Antr_Prav.doc
175. Хоружий С.С. Имяславие и культура Серебряного Века: феномен Московской школы христианского неоплатонизма. – Режим доступу: http://www.synergia-isa.ru/lib/download/lib/%2B055_Horuzhy_Imyaslavie.doc
176. Хоружий С.С. Исихазм как пространство философии. – Режим доступу: http://www.synergia-isa.ru/lib/download/lib/029_Horuzhy_Hes_Prvo.doc
177. Хоружий С.С. К антропологической модели третьего тысячелетия. – Режим доступу: http://www.synergia-isa.ru/lib/download/lib/%2B056_Horuzhy_Model.doc
178. Хоружий С.С. К феноменологии аскезы / С.С. Хоружий. - М.: Гуманитарная литература, 1998. - 352с.
179. Хоружий С.С. Концепция совершенного человека в перспективе исихастской антропологии / Хоружий С.С. Православная аскеза – ключ к новому видению человека. Сборник статей. Москва, 2000. – 346с.
180. Хоружий С.С. Молчание как симеозис в практике и мистике исихазма. – Режим доступу: http://www.synergia-іsa.ru/lib/download/lib/%2B065_Horuzhy_Molchanie.doc
181. Хоружий С.С. Неопатристический синтез и русская философия. – Режим доступу: http://www.synergia-isa.ru/lib/download/lib/%2B068_Horuzhy_Neopatrist.doc
182. Хоружий С.С. Обретение конкретности / Флоренский П.А. Сочинения: В 2 т. – М.: «Правда», 1990. Т. 2. – 370с.
183. Хоружий С.С. Род или недород? Заметки к онтологии виртуальности. – Режим доступу: http://www.synergia-isa.ru/lib/download/lib/017_Horuzhy_Rod_ili_nedorod.doc
184. Христокін Г. Постмодерний неопатристичний емпіризм Іоанна Манузакіса. – Режим доступу: http://www.religion.in.ua/main/bogoslovya/724-postmodernij-neopatristichnij-empirizm-ioanna.html
185. Чорноморець Ю.П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія / Юрій Чорноморець. - К.: Дух і літера, 2010. – 568 с
186. Шичалин Ю.А. История античного платонизма в институциональном аспекте / Ю.А. Шичалин. - М.: ГЛК, 2000. – 340с.
187. Эрн В.Ф. Разбор послания Св. Синода об имени Божием. – Режим доступу: http://www.hesychasm.ru/library/Name/Ern.htm
188. Эсбрук М. Петр Ивер и Дионисий Ареопагит // Символ. – Париж – Москва. – 2007.- № 52. – с.369-380.
189. Яннарас Х. Варіації на тему Пісні Пісень / Х. Яннарас. -Літера», 2002.– 131с.
190. Ярошовець В.І. Методологічна рефлексія історико-філософського процесу / В.І. Ярошовець // Наукові записки. Том ХІІ. Філософський факультет. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка КПВД "Педагогіка", 2004;
191. Armstrong A.H. Emanation in Plotinus / A.H. Armstrong // Mind 46, 1937/ - P.61-66.
192. Kallistos Ware. The human person as an icon of the Trinity / http://www.unionwithchrist.com/human%20person.pdf