НАУКОВА КУЛЬТУРА У ВІТЧИЗНЯНІЙ ФІЛОСОФІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КЛОЧКОВ ІЛЛЯ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 168 (091)"1962/1998"

НАУКОВА КУЛЬТУРА У ВІТЧИЗНЯНІЙ ФІЛОСОФІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

cпеціальність 09.00.05 історія філософії

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник:

Максюта М.Є.

доктор філософських наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................................4

Розділ 1. Раціонально-інтелектуальні категорії наукової культури

1.1. Культурно-історичні форми наукової раціональності ............................10

1.1.1. П.В.Копнін про логіко-методологічні засади наукового дослідження..21

1.1.2. Культурно-історичні форми наукової раціональності....30

1.1.3. Генезис історичних типів і форм раціональності в структурі наукової культури.....42

1.2. Інтелектуальний інструментарій наукової культури

1.2.1. Світоглядні трансформації наукового знання..........................47

1.2.2. Поняття мови науки в структурі наукової культури..............................57

1.2.3. Наукова концепція, наукова картина світу, стиль наукового мислення і самосвідомість науки у філософській рефлексії наукової культури...........68

Висновки до 1 розділу ....................................................................................83

Розділ 2. Соціально-антропологічні категорії наукової культури

2.1. Соціальні категорії наукової культури............................85

2.1.1. Наукова творчість як складова наукової культури...........................92

2.1.2. Наукова діяльність як соціальна категорія наукової культури...................96

2.1.3. Наукове виробництво в контексті філософської і наукової культури..103

2.2. Антропологічні категорії наукової культури108

2.2.1. Антропологічна реконструкція гносеології.....110

2.2.2. Свобода та пізнавальна діяльність як світоглядно-антропологічні категорії наукової культури....... 115

2.2.3. Духовний світ людини: науково-раціональна реконструкція.......121

Висновки до 2 розділу...............................................154

Висновки .............156

Список використаних джерел.............................................................................159

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У час, коли відбувається процес інтеграції України до західного співтовариства, загострюється потреба переосмислення шляхів історичного розвитку науки як підсистеми культури. Причин для цього багато і повернення до історичних, загальнонаукових джерел філософської думки, і відновлення національної самосвідомості, і спроби реконструювати той духовний простір, у межах якого отримала визнання українська філософська думка другої половини ХХ століття. А головне, як на сьогодні, дана проблема набуває істотного науково-практичного значення, у сфері освоєння сучасних наукових знань в системі освіти. В контексті більш грунтовних гносеологічних, світоглядно-антропологічних розробок проблеми становлення наукової раціональності, можливостей розвитку науки як вагомого моменту культури, її орієнтації на внутрішній світ людини, зберігається, відтворюється неперервний зв'язок пошуків українських мислителів з ідеями західноєвропейської філософії. Наукова культура виявляється феноменом духовного життя людини, формою когнітивно-культурних чинників, що не просто створюється творчою уявою людського розуму, а впливає на неї у вигляді норм, виражаючи інтенсивну спрямованість дослідницького пошуку, постановку наукових завдань, способи обґрунтування нового знання.

Завдяки ефективності реконструкції образу наукової культури інтенсифікується розвиток формально-логічних, аксіологічних аспектів існування та функціонування науки в суспільстві, в контексті науково-пізнавальних, світоглядних, антропологічних пошуків українських мислителів другої половини ХХ століття (І.В. Бичка, А.К. Бичко, С.В. Васильєва, Н.П. Депенчук, Г.М. Доброва, І.С. Добронравової, Г.А.Заїченка, К.К. Жоля, В.П. Іванова, Ф.М. Канака, П.В. Копніна, С.Б. Кримського, Л.Г.Конотоп, І.В. Огородника, Л.В. Озадовської, В.Б. Окорокова, Б.О. Парахонського, М.О. Парнюка, М.В. Поповича, В.А. Рижка, М.Ю. Русина, В.Г. Табачковського, В.І. Шинкарука, О.І. Яценка та ін.).

Джерельну базу дослідження складають твори українських філософів вказаного періоду, розробки сучасних вчених (М.С.Бургіна, Л.Г. Дротянко, В.А.Звігляніча, П.Ф.Йолона, О.М. Кравченка, В.С. Лук'янця, М.Є. Максюти, Л.В. Озадовської, В.Б. Окорокова, К.В. Пряженцевої, О.С. Токовенка, Н.В. Турпак, Н.В. Хамітова) з методологічних проблем історії, соціології та філософії науки, які присвячуються світоглядному осмисленню наукової культури, у тих питаннях, в яких вони є вже загально визначеними, або викликали зауваження з точки зору автора дисертації.

Погляди кожного з них розглядаються при цьому і як методологічні передумови або як комплементарні версії різнобічного процесу осягнення наукової культури в якості одного з наріжних феноменів духовного життя людини і суспільства. На цій основі виявляється й реалізується можливість концептуального, історико-філософського осмислення спорідненості елементів науки з життєдіяльністю людини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідницької програми Соціально-економічний вимір села в реформаційний період. Світоглядні аспекти та прогностичні тенденції Наукового Центру соціально-гуманітарних наук Національного аграрного університету (№ держреєстрації 0102U005706).

Метою дисертаційної роботи є системний історико-філософський аналіз чинників наукової культури, що мали місце в теоретичних розвідках українських мислителів другої половини ХХ століття.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- проаналізувати зміст наукової культури, виявити реальні можливості і особливості реалізації її методологічної функції у вивченні питань історії філософії, історії науки;

- визначити основні аспекти формування наукової культури в контексті розвитку ідей українських мислителів другої половини ХХ століття, з'ясувати взаємодоповнювальність означених рис та їх особливості;

- показати особливості висвітлення змісту і функцій понять "наука", "наукова раціональність", "наукове знання", "наукове виробництво", "мова науки", "наукова картина світу", "наукова концепція", "самосвідомість науки" і т.д., як інтегративних вимірів наукової культури;

- розглянути взаємодію раціональних, інтелектуальних, соціальних та антропологічних виявів наукової культури, що розроблялись в працях філософів означеного періоду;

- уточнити роль пошуків українських мислителів другої половини ХХ століття у вирішенні проблеми розвитку людини у науковому світі.

Об'єкт дисертаційного дослідження наукова культура в українській філософії другої половини ХХ століття.

Предмет дисертаційного дослідження змістовні визначення наукової культури у теоретичній спадщині вітчизняних філософів другої половини ХХ століття.

Теоретико-методологічну основу роботи визначено відповідно до специфіки предмету дослідження, застосовані методологічні розробки в галузі історико-філософських наук, методи історико-філософського аналізу, зокрема герменевтичного, який враховує залежність ідей тих чи інших мислителів від національного контексту культури. Використано традиційні раціональні методи: аналізу і синтезу, критичний метод, метод компаративно-історичного аналізу, нарративного коментування; загальні принципи вивчення і аналізу історико-філософської спадщини, що грунтуються на основі історизму, об'єктивності та системності. В основу дисертаційного дослідження покладено принцип структурного аналізу філософських текстів українських мислителів другої половини ХХ століття.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній здійснено системне дослідження змістовних, структурних і функціональних характеристик поняття наукової культури в творчості українських мислителів другої половини ХХ століття; висвітлені форми та особливості методологічного розвитку понять "наукова раціональність", "наукова творчість", "наукове знання", "наукове виробництво", "наукова картина світу" тощо.

На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми висунуто наступні положення, що мають наукову новизну і виносяться на захист:

доведено, що в філософії на Україні другої половини ХХ століття наукова культура формувалась як комплексно-світоглядне явище, що забезпечувало функціонування науки в духовному і соціальному вимірах людського буття у когнітивних модусах: "наукова концепція", "наукова картина світу", "науковий метод", "логіка наукового дослідження", "методологія науки", "цілепокладання і ідеали науки" тощо;

обгрунтовано, що наукова культура є чинником евристичного оновлення дослідницького апарату науки, формуванням наукової ідеології, методологічної і світоглядної культури дослідника;

з'ясовано, що в дослідженнях українських філософів другої половини ХХ століття, зокрема, Г.М. Доброва, Г.А. Заїченка, П.В. Копніна, С.Б. Кримського, М.В. Поповича, В.Г. Табачковського, В.І. Шинкарука та ін. наукова культура формувалась в статусі чинника цілісного світорозуміння, що пронизує усі сфери життя суспільства, з врахуванням духовних, аксіологічних і морально-етичних детермінант;

визначено, що у вимірах наукової культури, як заснованої на знанні природи і меж наукового пізнання, здійснюється аналіз норм, цінностей, світоглядних орієнтирів науки та ідеалів наукового методу спрямовуючи розгляд останніх крізь проблему розвитку людини;

виявлено, що специфіка дослідження українськими філософами наукової культури грунтувалась на висвітленні питань логіки наукового дослідження, наукового знання, зорієнтованих на антропоцентричний ідеал розвитку науки, внутрішні процеси когнітивної творчості людини, її духовне самовизначення;

встановлено, що формування норм і ідеалів наукової культури сучасності, закорінена у раціональності науковій, але нею й не обмежується, а виводить у широкий простір ненаукових раціональностей.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що дана робота розкриває сутність наукової культури, адекватно оцінює її значення у системі духовних пошуків сучасної української філософської думки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження наукової культури в українській філософії другої половині ХХ століття свідчить про те, що українська філософська думка має чітку раціонально-екзистенціальну спрямованість, оскільки в центр свого дослідження ставить проблему розвитку людини, формування її духовного буття в науковому світі.

Наукова культура синтезує посутні характеристики науки і культури, а в її центрі людина, суб'єкт соціокультурної творчості, здійснюючи останню на засадах наукового методу. Вона закорінена у раціональності науки, у єдності усіх посутніх характеристик, останньої як форми знання, виду діяльності, пов'язана із узвичаєнням за даних світоглядних, історичних, культурних умов ідеалами науковості. Водночас, формування поняття наукової культури в українській філософській традиції досліджуваного періоду (60-90-ті роки ХХ століття) має свої особливості. В українській думці чітко вимальовується своя специфіка розуміння сутності науки як складного, динамічного утворення культури, неперервність останньої з конституюванням екзистенціального світовідношення людини.

Основними аспектами наукової культури, які знаходяться в центрі уваги українських дослідників були: раціональний, гносеологічний, культурний, соціальний та антропологічний. Тому в даній роботі виявлено і проаналізовано найбільш істотні категорії досліджуваної проблеми, які мали місце в українській філософській думці другої половини ХХ століття, а саме: логіка науки, логіка наукового дослідження, раціональність науки, наукова творчість, наукове знання, мова науки, стиль наукового мислення, наукова концепція, наукова картина світу, самосвідомість науки, наукова діяльність, наукове виробництво, цілепокладання та ідеали науки, антропологічна реконструкція гносеології, пізнавальна діяльність і свобода, духовний світ особистості. Ми вважаємо, що основний акцент в українській світоглядно-антропологічной думці робиться на визначенні посутніх характеристик функціонування науки в контексті культури та зверненні останньої до людини. В наукових роботах (І.В. Бичка, А.К.Бичко, Г.А.Заїченка, П.В. Копніна, В.Г.Табачковського, В.І. Шинкарука, О.І.Яценка та багатьох інших) акцент робиться на тому, наукова культура це можливість творення наукою нових знань, основа предметно-практичної діяльності, яка уособлює процес розвитку пізнавальних можливостей людини. Для української філософської думки характерним є тлумачення науки як похідної, динамічної форми інтелектуального розвитку людини, яка створює культуру життєвого мислення. Науку неприпустимо відокремлювати від життя, оскільки це власне феномен й продукт культури.

Питання, пов'язані з розвитком проблеми науково-логічної, логіко-методологічної структури досліджень, у працях українських філософів другої половини ХХ століття, ґрунтувались на аналізі внутрішніх трансформацій категоріального змісту науки в контексті людиномірних, світоглядно-гносеологічних важелів існування знання. Останні позитивно вплинули на трансформації історичних типів й форм раціональності у монографіях та публікаціях Г.М. Доброва, Л.Г. Дротянко, П.Ф. Йолона, С.Б. Кримського, Б.О. Парахонського, М.В. Поповича, К.В. Пряженцевої, В.А.Рижка, Н.В. Турпак.

Ми вважаємо, наукова культура зрощує і консолідує пізнавальні можливості людини, в сфері розвитку сучасного наукового мислення. Не треба забувати про те, що стрімке зростання можливостей мислення, так само, як внутрішньо-системна, лапідарна еволюція дослідницьких програм, не повинні заперечувати аксіологічні виміри соціокультурного буття людини, а також, в свою чергу, протистояти проявам імперативних настанов влади, егалітарності та технократизму.

В цілому проблеми які були поставлені і вирішені мною в дослідженні потребують подальших розвідок, доповнень, певних теоретичних узагальнень, які сприятимуть актуалізації питань з історії вітчизняної думки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрос Є.І. Онтологія українського світосприймання: проблема соціокультурних приоритетів // Феномен української культури: методологічні засади осмислення: Зб. наук. пр. К.: Фенікс, 1996. 478с. С. 113-132.

2. Бадзьо Ю. Право жити (Україна в складі СРСР. Людина в системі тоталітарного соціалізму). К.: Таксон, 1996. 400с.

3. Баллестрем К.Б. Апории теории тоталитаризма // Вопросы философии. 1992. №. 5. С. 16 -28.

4. Баран В. Україна після Сталіна. Нарис історії 1953-1958 рр. Львів, 1992. 123с.

5. Білогуб В.Д. Соціальні орієнтири науки. К.: ВПЛУ, 1989. 180с.

6. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие / Отв. ред. В.П. Иванов К.: Наукова думка, 1991. 200с.

7. Быстрицкий Е.К. Культура и личностное измерение человеческого бытия // Бытие человека в культуре (опыт онтологического подхода). К.: Наукова думка, 1992. С.8-54.

8. Бычко И.В. Познание и свобода. - М.: Мысль, 1969. 216с.

9. Бичко І.В. На філософському роздоріжжі. Криза феноменології і критичного реалізму в сучасній буржуазній філософії США. К., 1962. 160с.

10. Бичко І.В. До питання про гносеологічну форму природничо-наукового знання // Філософські проблеми сучасного природознавства. К., 1965. Вип.4. С. 12-19.

11. Бычко И.В. В лабиринтах свободы. М.: Политиздат, 1976. -159с.

12. Бичко І.В. Просторово-часові характеристики творчої свідомості // Філософська думка. 1978. №1. С. 50-61.

13. Бичко І.В. Філософія свободи // Філософсько-антропологічні читання' 98 (До 70-річчя засновника Київської світоглядно-антропологічної школи Володимира Шинкарука). К.: STYLOS, 1999. С. 65-76

14. Бичко І.В. Постмодерн: спроба нового підходу до проблеми свободи // Філософсько-антропологічні читання ' 98 Антропологічні ідеали Київської школи та реалії Постмодернізму (До 70-річчя Олександра Яценка) / Упоряд. В.Г. Табачковський. К., 1999. С. 60-73.

15. Бичко І.В. Феномен діалектики: екзистенційний аспект // Філософсько-антропологічні студії '2001 Розум, свобода та долі діалектики (До 80-річчя Марії Злотіної). К.: STYLOS, 2001. C.96-105.

16. Бичко І.В., Тарасенко М.Ф., Табачковський В.Г. Світоглядно-філософська ситуація в Україні: крізь руїну до самовідродження (20-90-ті роки) // Історія філософії України: Підручник / Тарасенко М.Ф., Русин М.Ю., Бичко І.В. та ін. К.: Либідь, 1994. С. 390-408.

17. Бичко І.В. Філософія як спосіб духовного самовизначення людини в світі // Філософія: Підручник / Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. К.: Либідь, 2001. Р.1. С. 14-30.

18. Бичко А.К. У истоков христианского иррационализма. К.: Политиздат Украины, 1984. 140с.

19. Бычко А.К. Критический анализ философских концепций молодежного бунтарства. К.: Вища школа, 1985. 150с.

20. Бычко А.К. Народная мудрость Руси: Анализ философа. К.: Вища школа, 1988. 197с.

21. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенціального дослідження. К., 1995. 136с.

22. Бичко А.К. Леся Українка: Світоглядно-філософський погляд. К.: Український центр духовної культури, 2002. 185с.

23. Бургин М.С., Кузнецов В.И. Номо-логические структуры научных теорий.- К.: Наукова думка, 1993. 218с.

24. Вернадский В.И. Размышления натуралиста: В 2-х кн. М.: Наука, 1975. Кн.2. Научная мысль как планетарное явление. 191с.

25. Вільницький М.Б., Васильєв С.В. Деякі філософські питання спеціальної теорії відносності. К., 1959. -159с.

26. Гаджиев К.С. Тоталитаризм как феномен ХХ века // Вопросы философии. 1992. № 2. С. 3 -25.

27. Гносеологические аспекты измерений / Давыдов А.С., Ахиезер А.И., Ломсадзе В.Ю., Дышлевый П.С., Бажан В.В. К.: Наукова думка, 1968. 304с.

28. Гносеологический анализ структуры естественнонаучного знания / Депенчук Н.П., Дышлевый П.С., Кивенко Н.В. К.: Наукова думка, 1981. 365с.

29. Горский В.С. Историко-философское истолкование текста. К.: Наукова думка, 1981. 206с.

30. Горський В.С., Кислюк К.В. Історія української філософії: Підручник. К.: Либідь, 2004. 488с.

31. Губерский Л.В. Научная идеология и личность. К.: Выща школа, 1988. 189с.

32. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология // Вопросы философии. 1992. №. 7. С. 136 -176.

33. Гуссерль Э. Пролегомены к чистой логике // Логические исследования: В 2-х т. К.: Вентури, 1995. Т.1. Ч.1. 255с.

34. Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція в Україні (друга половина 50-х 80-ті рр. XX століття). К.: Рідний край, 2000. 616с.

35. Депенчук Н.П. Симметрия и асимметрия в живой природе. К., 1963. 176с.

36. Депенчук Н.П. Про роль матеріальних моделей в біології // Філософські проблеми сучасного природознавства. 1965. Вип.3. С. 141-148.

37. Депенчук Н.П. Материалистическая диалектика и методы биологического исследования / Отв. ред. П.С. Дишлевый. К.: Наукова думка, 1973. 192с.

38. Депенчук Н.П. Интегрирующая функция экологии в современной науке. К.: Наукова думка, 1987. 125с.

39. Депенчук Н.П., Крисаченко В.С. Экология и теория эволюции: методологический аспект. К.: Наукова думка, 1987. 240с.

40. Депенчук Л.П. Преемственность в развитии естествознания. К.: Наукова думка, 1988. 125с.

41. Добров Г.М. Наука о науке (введение в общее наукознание). К.: Наукова думка, 1966. 272с.

42. Добров Г.М., Коренной А.А. Наука: информация и управление. М.: Советское радио, 1977. 256с.

43. Добров Г.М. Наукознавство як наука про ефективне управління науковою діяльністтю // Філософська думка. 1971. №5. С. 62-75.

44. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. К.: Лыбидь, 1990. 147с.

45. Дротянко Л.Г. Фундаментальне та прикладне знання як соціокультурна і праксеологічна проблема: Монографія. К.: Четверта хвиля, 1998. 174с.

46. Дротянко Л.Г. Специфіка фундаментальних та прикладних методів дослідження в постнекласичній науці // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В.В. Лях. К.: STYLOS, 1999. Вип. 2. С. 68-81.

47. Дротянко Л.Г. Людиновимірність сучасного фундаментального та прикладного знання // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В.В. Лях. К.: STYLOS, 1999. Вип. 6. С. 19-28.

48. Дротянко Л.Г. Феномен фундаментального і прикладного знання: (Постнекласичне дослідження). К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2000 419с.

49. Дротянко Л.Г. Філософські проблеми мовознавства: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів. К.: КНЛУ, 2002. 161с.

50. Дышлевый П.С. Понятие физической реальности в современной физике // Гносеологические аспекты измерений / Давыдов А.С., Ахиезер А.И., Ломсадзе Ю.М., Дышлевый П.С., Бажан В.В. К.: Наукова думка, 1968. С.37-38.

51. Дышлевый П.С. Философия и физика. К.: Наукова думка, 1968. 99с.

52. Дышлевый П.С. Материалистическая диалектика и физический релятивизм. К., 1972. 323с.

53. Дышлевий П.С., Яценко Л.В. Научная картина мира и мир культуры // Научная картина мира (логико-гносеологический аспект): Сб. науч. тр. К.: Наукова думка, 1983. С. 5-38.

54. Дышлевый П.С., Найденыш В.М. Материалистическая диалектика и проблемы научных революций / Отв. ред. С.Б.Крымский. К.: Наукова думка, 1981. 263с.

55. Дышлевый П.С., Яценко Л.В. Регуляция творческой деятельности (философско-методологические проблемы). Воронеж., 1986. 211с.

56. Естественно-научное познание: Изменение методологических ориентаций / Озадовська Л.В., Храмова В.Л., Канак Ф.М., Лук’янець В.С., Пикашова Т.Д. К.: Наукова думка, 1993. 160с.

57. Етичні норми та цінності: проблема обгрунтування / Аболіна Т.Г., Єрмоленко А.М., Кисельова О.О., Малахов В.А. К.: STYLOS, 1997. -144с.

58. Жоль К.К. Мысль. Слово. Метафора (проблемы семантики в философском освещении) / Ответ. ред. Рыжко В.А. К.: Наукова думка, 1984. 303с.

59. Жоль К.К. Язык как практическое сознание (философский анализ). К.: Вища школа, 1990. 238с.

60. Жоль К.К., Сиволоб Ю.В. Информация, общественные науки, управление (философско-экономический анализ) / Отв. ред. В.В. Танчер. К.: Наукова думка, 1991. 284с.

61. Жоль К.К. Методы научного познания и логика: Учебное пособие. К.: Атіка, 2001. 288с.

62. Загороднюк В.П. Целеполагание в практике, культуре, познании / Ответ. ред. В.А. Звиглянич. К.: Наукова думка, 1991. 172с.

63. Загороднюк В.П. Цель научного познания (социально-культурный и логико-гносеологический аспект). К.: Наукова думка, 1984. 119с.

64. Заиченко Г.А. Сборник научных трудов (доклады, статьи, философские заметки). Днепропетровск.: Наука и образование, 2001. 274с.

65. Заиченко Г.А. История западной философии. Классика против постмодернизма. Днепропетровск.: Наука и образование, 2000. 200с.

66. Заиченко Г.А. Противостояние подлинной личности миру как екзистенциально-антропологическая проблема // Філософсько-антропологічні читання ' 98. Антропологічні ідеали Київської школи та реалії Постмодернізму (До 70-річчя Олександра Яценка) / Упоряд. В.Г. Табачковський. К.: STYLOS, 2000. 305c. C. 26 -33.

67. Заиченко Г.А. В.И. Шинкарук и антрополого-экзистенциальные озарения в философии // Філософсько-антропологічні читання'98 (До 70-річчя засновника Київської світоглядно-антропологічної школи Володимира Шинкарука). К.: STYLOS, 1999. С. 31-42.

68. Зайцев Ю. Дисиденти: офіційний рух 60-80-х рр. // Сторінки історії України: ХХ століття. К., 1992. С. 195-235.

69. Звиглянич В.А. Научное познание как культурно-исторический процесс / Отв. ред. С.А. Васильев. К.: Наукова думка, 1989. -216с.

70. Іванов В.П. Деякі проблеми співідношення мистецтва і наукового пізнання // Філософська думка. 1971. №5. С. 49-62.

71. Иванов В.П. Человеческая деятельность познание искусство. К.: Наукова думка, 1977. 252с.

72. Иванов В.П. Мировоззренческие проблемы эволюции природы и становление человеческого мира // Человек и мир человека: категории "человек" и "мир человека" в системе научного мировоззрения / Шин­карук В.И., Иванов В.П., Молчанов И.Н., Тарасенко Н.Ф., Есипчук Н.М., Яценко О.И., Иванова Н.Я. К.: Наукова думка, 1977. Гл.1. С. 29-98.

73. Интегративные процессы в биологии и экологии / Депенчук Н.П., Киселев Н.Н., Крисаченко В.С. / Ответ. ред. Н.П. Депенчук, Н.Н. Киселев. К.: Наукова думка, 1989. 261с.

74. Искусство в мире духовной культуры / Шудря Е.П., Шинкарук В.И., Новикова Л.И., Завадский В.А., Мазепа В.И., Полякова Т.А., Молчанова А.С., Линчук Е.Н., Кучерюк Д.Ю., Малахов В.А. / Отв. ред. Шудря Е.П. К.: Наукова думка, 1985. 238с.

75. Искусство и творческая деятельность / Кучерюк Д.Ю., Левчук Л.Т., Мазепа В.И., Малахов В.А., Полякова Т.А., Шудря Е.П., Яращева Н.А.. К.: Наукова думка, 1979. -314c.