ОМЕЛЬЧЕНКО ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ В УНІВЕРСИТЕТІ СВ. ВОЛОДИМИРА

Краткое описание

ОМЕЛЬЧЕНКО ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ В УНІВЕРСИТЕТІ СВ. ВОЛОДИМИРА"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
УДК 101.1(09):340.12:378.4(477-25)«18»
На правах рукопису
ОМЕЛЬЧЕНКО ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ
ВЧЕНЬ В УНІВЕРСИТЕТІ СВ. ВОЛОДИМИРА
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії
Науковий керівник:
Руденко Сергій Валерійович,
доктор філософських наук, доцент
Київ – 2015
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ В
УНІВЕРСИТЕТІ СВ. ВОЛОДИМИРА…........................................................11
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКІ Й ТЕОРТЕТИЧНІ ДЖЕРЕЛА
ФОРМУВАННЯ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ В УНІВЕРСИТЕТІ
СВ. ВОЛОДИМИРА………...…...………………...…....................................45
2. 1. Філософсько-правові положення І.Канта та їх критична рецепція у
контексті вітчизняної філософсько-правової думки………………………..46
2. 2. «Філософія права» Г.Гегеля як ідейна передумова появи феномену
«професорського гегельянства»……………………………………………...56
2. 3. Історична школа права у вітчизняній університетській філософії XIX
ст..........................................................................................................................75
2. 4. Роль М.Сперанського у становленні «професорського покоління 1830
рр.»……………………………………………………………………………..95
РОЗДІЛ 3. СТАНОВЛЕННЯ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ В
УНІВЕРСИТЕТІ СВ. ВОЛОДИМИРА………………………...…………...108
3. 1. Філософсько-правова концепція К.Неволіна…………………………109
3. 2. Поняття «правда» у філософсько-правовому вченні
С.Орнатського………………………………………………………………..132
3. 3. Філософсько-правове вчення М. Хлєбнікова………………………...136
3. 4. Філософсько-правові погляди М.Ренненкампфа…………………….142
РОЗДІЛ 4. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ШКОЛА УНІВЕРСИТЕТУ СВ.
ВОЛОДИМИРА У ВІТЧИЗНЯНІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ КУЛЬТУРІ XIX –
ПОЧ. XX СТ……………………………………………………..…………...156
4. 1. Філософсько-правові погляди Є.Трубецького………….....………….157
4. 2. «Імперативна юриспруденція» vs «юридична справедливість» у
контексті філософсько-правового вчення Є.Спекторського………….......170
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...180
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Розбудова правової держави є
одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасної вітчизняної
гуманітаристики. Однак, цілком очевидно, що розв’язання цієї
комплексної проблеми не може бути здійснене в межах лише однієї галузі
гуманітарного знання (наприклад, циклу лише юридичних наук,
політичних, соціологічних та ін.), а потребує критичного переосмислення
та залучення досягнень таких галузей соціогуманітарного знання, як
філософія права, філософія культури, політологія, соціологія, політична
історія, культурологія, соціальна психологія тощо.
Особливе значення серед наведених галузей сучасного
соціогуманітарного знання, на наш погляд, має філософія права, адже саме
її предметно-проблемне поле, методологічний інструментарій спрямовані
на комплексний аналіз, критичне переосмислення різноманітних аспектів
розвитку правової культури у її зв’язку із світоглядом, національною
культурою, політичним і соціально-економічним життям суспільства,
особливостями його історичного розвитку, традиціями й цінностями.
Саме тому всебічне вивчення і дослідження філософсько-правових
традицій у вітчизняній культурі постає необхідним моментом модернізації
суспільного розвитку України, розбудови сучасної європейської правової
держави. Історико-філософський аналіз вітчизняних філософсько-правових
вчень дозволяє розкрити сутність та специфічні риси української правової
культури, її ціннісно-світоглядні виміри та практичні засади, знання яких є
необхідною умовою можливості розв’язання таких проблем розбудови
правової держави в Україні як формування правової свідомості,
співвідношення понять громадянського суспільства і держави, практичної
реалізації принципів верховенства права і закону, врівноваженості гілок
влади, підвищення відповідальності держави перед суспільством тощо.
Важливим джерелом та складником вітчизняної філософсько-правової
культури постають філософсько-правові традиції та філософсько-правові
вчення професорів Університету св. Володимира. Саме в культурно-
освітньому просторі Університету св. Володимира: виникають базові для
вітчизняної філософсько-правової культури філософсько-правові вчення,
школи, особистості, формується поняттєво-категоріальний апарат
вітчизняної правової думки, здійснюються потужні спроби розв’язання
світоглядних та методологічних проблем розвитку вітчизняної правової
науки.
Фундаторами філософсько-правових традицій в Університеті св.
Володимира стали такі відомі вітчизняні філософи та юристи: К. Неволін,
М. Хлєбніков, С. Орнатський, М. Ренненкампф, Є. Трубецькой,
Є. Спекторський. У працях цих відомих професорів Університету
св. Володимира чи не вперше у вітчизняній філософії у системній формі
розглядаються такі актуальні для розвитку сучасних вітчизняних
філософсько-правових досліджень питання як співвідношення природного
і позитивного права, співвідношення права і законодавства, філософії
права та філософії законодавства, питання розробки методології
дослідження історії філософії законодавства, обґрунтування змісту таких
базових для вітчизняної філософсько-правової науки категорій як «закон»,
«правда», «імперативна юриспруденція», «справедливість» тощо.
Проте, у сучасній історико-філософській літературі досягнення
вищезазначених вчених продовжують залишатись недостатньо розкритими
і недостатньо застосованими, а комплексний історико-філософський аналіз
філософсько-правових традицій Університету св. Володимира зовсім
відсутній.
Дослідження філософсько-правових вчень Університету св.
Володимира, їх систематизація та комплексний історико-філософський
аналіз дозволять залучити найбільш евристичні та продуктивні
філософсько-правові ідеї української університетської філософії XIX ст.
для розв’язання сучасних актуальних проблем історії вітчизняної філософії
права, гуманітарного розвитку вітчизняного суспільства, що й зумовило
вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими темами і програмами. Дисертація
виконана в межах комплексної наукової програми Київського
національного університету імен Тараса Шевченка «Модернізація
суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації» та
науково-дослідної теми філософського факультету 11БФ041-01
«Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку
сучасного суспільства»; науково-дослідної тематики кафедри української
філософії і культури Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Метою дисертаційного дослідження є історико-філософський аналіз
і теоретична реконструкція становлення і розвитку філософсько-правових
вчень К. Неволіна, С. Орнатського, М. Хлєбнікова, М. Ренненкампфа, Є.
Трубецького та Є. Спекторського, встановлення та обгрунтування їх
значення для розвитку вітчизняної філософсько-правової традиції XIX –
поч. XX ст., визначення умов можливості застосування наукового доробку
філософсько-правової школи Університету св. Володимира до розв’язання
сучасних актуальних проблем розвитку філософсько-правових досліджень
в Україні.
У відповідності до поставленої мети були сформульовані наступні
дослідницькі завдання:
 здійснити аналітичний огляд наукової літератури, яка присвячена
осмисленню філософсько-правових вчень в Університеті св.
Володимира, обґрунтувати джерельну та методологічну базу
дисертаційної роботи;
 визначити специфічні риси розвитку філософсько-правової думки у
вітчизняній культурі XIX ст.;
 з’ясувати історико-філософські джерела становлення філософськоправових вчень в Університеті св. Володимира;
 здійснити теоретичну реконструкцію та системний аналіз філософськоправових вчень К. Неволіна, С. Орнатського, М. Хлєбнікова,
М. Ренненкампфа, розкрити їх значення для формування філософськоправової школи в Університеті св. Володимира та для розв’язання
сучасних актуальних проблем вітчизняної філософсько-правової науки;
 розкрити та проаналізувати методологічні засади історії філософії
права як напряму філософсько-правової думки в Університеті св.
Володимира (Є. Трубецькой, Є. Спекторський), розкрити теоретичне
значення та евристичний потенціал філософсько-правових досліджень
Є. Трубецького та Є. Спекторського для розвитку сучасних досліджень
у галузі історії філософії права;
 обґрунтувати теоретичне і практичне значення наукових досягнень
філософсько-правової школи Університету св. Володимира для
розвитку сучасних вітчизняних досліджень у галузі філософії права,
теорії права, історії філософії права.
Об’єктом дисертаційного дослідження є українська філософська і
правнича думка XIX - поч. XX ст.
Предметом дослідження є філософсько-правові вчення К. Неволіна,
С. Орнатського, М. Хлєбнікова, М. Ренненкампфа, Є. Трубецького,
Є. Спекторського як провідних представників філософсько-правової
школи XIX –поч. XX ст. Університету св. Володимира.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні були
використані такі методи історико-філософської науки, як описовий метод,
метод біографічного аналізу, метод проблемно-категоріального аналізу
історико-філософського процесу, метод соціокультурного аналізу
історико-філософського процесу, метод іманентної критики, метод
раціональної реконструкції історико-філософського процесу, порівняльний
метод.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у вітчизняній
історико-філософській науці здійснено комплексний історикофілософський аналіз та систематизацію становлення і розвитку
філософсько-правової школи в Університеті св. Володимира, обґрунтовано
її значення та евристичний потенціал для розвитку сучасної вітчизняної
філософсько-правової науки, історії філософії права й теорії права.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у
наступних положеннях, які виносяться на захист:
Уперше:
 у вітчизняній історико-філософській науці проведено теоретичну
реконструкцію, критичний аналіз й систематизацію теоретичних
джерел формування філософсько-правової школи в Університеті св.
Володимира, до яких належать ідея І. Канта про універсальність права,
система «розумного права» Г. Гегеля, ідеї Ф. Савіньї про «народний
дух» як джерело права, «картини реального розвитку права»,
взаємозалежності розвитку мови та правових норм. Ці ідеї отримують
подальший розвиток у працях К. Неволіна у тлумаченні таких понять
як «воля», «мораль», «закон», «правда».
 на основі теоретичної реконструкції філософсько-правових вчень
К. Неволіна, С. Орнатського, М. Хлєбнікова, М. Ренненкампфа
розкрито структуру та запропоновано авторську типологію
філософсько-правових ідей у науково-освітньому просторі
Університету св. Володимира;
 обґрунтовано продуктивність та застосовуваність для розв’язання
сучасних актуальних проблем вітчизняної філософсько-правової науки
концепцій «філософії законодавства» К. Неволіна та «історії філософії
законодавства» Є. Трубецького; ідеї С. Орнатського про закон як
уособлення всезагальних начал «правди»; вчення М. Хлєбнікова про
принципову взаємозалежність моралі і нормативності у межах
концепції природного права; принципу «юридичної справедливості» Є.
Спекторського, який протиставляється основним методологічним
засадам «імперативної юриспруденції»; ідею М. Ренненкампфа про
визначальну роль філософії для юридичної освіти.
Набуло подальшого розвитку:
 вивчення специфічних рис розвитку філософсько-правової думки у
вітчизняній культурі ХІХ століття, до яких належать синтез ідей
природного права та школи позитивного права; поєднання ідеального і
дійсного, можливого і реального у межах онтології правової
нормативності; творче наслідування і розвиток ідейного змісту та
поняттєво-категоріального апарату німецької філософсько-правової
традиції;
 аналіз основних методологічних ідей історії філософії права як
напряму вітчизняної філософсько-правової думки, що представлені у
працях Є. Трубецького та Є. Спекторського, до яких слід віднести ідеї
методологічної співмірності дослідження історії філософії права та
історико-філософської науки в цілому Є. Трубецького та ідеї
інтерпретації історії філософії права як складової практичної філософії
Є. Спекторського.
Уточнено:
 роль основних наукових досягнень філософсько-правової школи
Університету св. Володимира для формування та розвитку поняттєвокатегоріального апарату вітчизняної філософсько-правової науки й
теорії права зокрема та української філософської термінології у цілому,
а також їх практичну цінність для вдосконалення теорії і практики
фахового перекладу філософсько-правових текстів.
Практичне значення. Результати дослідження можуть бути
використані для подальших наукових досліджень у галузі історії
української філософії, філософії права, історії української культури, а
також застосовані при розробці навчальних курсів з філософії, історії
української філософії, філософії права, історії української культури, а
також спеціальних навчальних курсів, присвячених вивченню розвитку
вітчизняної філософсько-правової думки ХІХ – початку ХХ століть.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою.
Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Публікації результатів дисертаційного дослідження виконані без
співавторів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні
положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені
та обговорені автором під час участі у міжнародних та всеукраїнських
наукових конференціях: «Ломоносов» (м. Москва, МГУ імені М. В.
Ломоносова, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014); «Дні науки філософського
факультету» (м. Київ, філософський факультет Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015);
«Шевченківська весна» (м. Київ, Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014); «Харківські
студентські філософські читання» (м. Харків, Харківський національний
університет імені В. Н. Каразіна, 2011, 2013, 2014); «Філософія. Нове
покоління». (м. Київ, НаУКМА, 2012 р.); «Електронний уряд в Україні:
засади та перспективи впровадження 2012» (м. Київ, 2012 р.);
«Придніпровські соціально-гуманітарні читання» (м. Дніпропетровськ,
2013 р.); «Б. Н. Чичерин и традиции философской и социальнополитической мысли в России» (г. Тамбов: ТГУ Г. Р. Державина, 2013 г.);
«Традиція і культура. Платон. Актуальність філософської традиції» (2013
р.); «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан,
проблеми, перспективи)», Х ювілейний міжнародний круглий стіл (м.
Львів, Львівський національний університет імені Івана Франка,
Лабораторія дослідження теоретичних проблем прав людини, Національна
академія правових наук України, 12-13 грудня 2014 р.); "Глобальні
виклики на Євразійському просторі: перспективи України", V Конвент
МАСПН (Україна), (м. Київ, Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, 14-15 травня 2015 р.).
Основні результати дисертаційного дослідження були представлені та
обговорені автором на кафедрі української філософії і культури Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, під час проведення
теоретичних і методологічних семінарів для аспірантів філософського
факультету.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження
опубліковано 10 статтей – у фахових виданнях України, 2 - з яких
опубліковані у фахових виданнях України, що внесені до міжнародних
наукометричних баз даних; 6 статтей - у наукових виданнях України, що
входять до переліку фахових у галузі філософських наук; 1 статтю - у
науково-популярному виданні; 1 статтю – в інших виданнях; 24 тезах
виступів – на наукових конференціях.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу,
чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний
обсяг дисертації становить 200 сторінок, список використаної літератури
становить 22 сторінки і включає 207 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Відповідно до поставленої мети, дослідницьких завдань і обраної
методології встановлено наступне:
1. Сучасний стан досліджень щодо осмислення предмету вітчизняної
філософії права вказує на багатовекторність її потрактувань, розмаїття
контекстів її розгляду. Предмет філософії права, по-перше, розглядають у
контексті історико-філософської науки. По-друге, потрактовують як
феномен соціальних процесів. По-третє, осмислюють, як антропологічний
чинник. По-четверте, інтерпретують як складову практичної філософії
включаючи онтологічний аспект. По-п’яте, реконструюють як етикоаксіологічний феномен. По-шосте, досліджують у структурі теорії права,
зараховуючи її до циклу юридичних дисциплін.
2. Вітчизняній філософсько-правовій думці ХІХ століття властиві такі
специфічні риси як синтез ідей школи природного права та школи
позитивного права, поєднання ідеального і дійсного, можливого і
реального у межах онтології правової нормативності, творче наслідування
і розвиток ідейного змісту та поняттєво-категоріального апарату німецької
філософсько-правової традиції. Виходячи з нових дослідницьких позицій,
ми стверджуємо, що вітчизняна філософія права характеризується
критичним, аналітичним осмисленням підгрунття права. Звідси, право – це
не лише буття норм у тілі кодексів, але головно, це – індикатор культури
мислення спільноти. Право – це загальноусталена міжнародна мова
світової спільноти. Право – це не боротьба інтересів, а боротьба цінностей.