Рєзніков Сергій Іванович. Філософсько-освітній вимір феномену духовності у контексті діалектики раціонально-наукового та ірраціонально-трансцедентального

Краткое описание

Рєзніков Сергій Іванович. Філософсько-освітній вимір феномену духовності у контексті діалектики раціонально-наукового та ірраціонально-трансцедентального.- Дисертація канд. філос. наук: 09.00.10, Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків, 2015.- 221 с.

Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти

На правах рукопису

РЄЗНІКОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 130.122: 37.013

ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНІЙ ВИМІР ФЕНОМЕНУ ДУХОВНОСТІ У КОНТЕКСТІ ДІАЛЕКТИКИ РАЦІОНАЛЬНО-НАУКОВОГО ТА ІРРАЦІОНАЛЬНО-ТРАНСЦЕНДЕНТНОГО

09.00.10 – філософія освіти

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник –
Романенко Михайло Ілліч,
доктор філософських наук, професор

Дніпропетровськ - 2014
ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ
ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ……… 11
1.1. Основні підходи у науковій літературі до дослідження
феномену духовності як поєднання раціонального та ірраціонального… 11
1.2. Особливості методології філософсько-освітнього
дослідження феномену духовності у контексті діалектики
раціонального та ірраціонального. ……………………..………………44
РОЗДІЛ 2. ДУХОВНІСТЬ ЯК ОСВІТНІЙ ТА
СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД……….76
2.1. Синтез раціонального та ірраціонального розуміння духовності як мети освітньої діяльності…………………………………………………....76
2.2. Духовність у системі ціннісних орієнтирів освіти
в контексті поєднання морально-трансцендентальних абсолютів
та екзистенційних сенсожиттєвих орієнтирів………………………105
РОЗДІЛ 3. ДУХОВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: ПОТЕНЦІАЛ
ІНТЕГРАЦІЇ РАЦІОНАЛЬНОГО ТА ІРРАЦІОНАЛЬНОГО
ПІДХОДІВ В ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………..........138
3.1. Духовність на перетині релігійних та світських духовних
цінностей у практичному освітньому процесі……………………….138
3.2. Вплив трансцендентних цінностей на духовність особистості
в умовах становлення віртуального медійно-освітнього простору……161
Висновки …………………………………...……………………………..188
Список використаних джерел …………………………………………...194

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Соціокультурні трансформації у світі та в Україні обумовлюють необхідність радикального оновлення традиційних освітніх практик, які значною мірою не відповідають новим констеляціям суспільного життя. Особливо це торкається інновацій, пов’язаних з переорієнтацією освітньої діяльності на розвиток усіх сторін людини, передусім її духовності. На сьогодні пріоритетна роль духовного компоненту у розвитку людини та виживанні цивілізації є загальновизнаною, оскільки саме перебудова усієї системи соціальних відносин на основі загальнолюдських духовних цінностей виступає основною передумовою як вирішення глобальних проблем людства, так і забезпечення людиновимірності життєдіяльності суспільства.
Між тим традиційна освітня практика формування духовності людини на основі раціональних секулярних цінностей демонструє свою явну невідповідність соціальним реалім та потребам. Одним з наслідків є формалізація духовно-виховного впливу системи освіти, ціннісна дезорієнтація підростаючого покоління, поширення асоціальних явищ, девіантної поведінки і як результат - зростаюча бездуховність суспільства. Між тим соціокультурна сфера суспільства переживає ренесанс релігійних цінностей та процес десекуляризації як відповідь на духовну кризу, і це створює вагомі підстави щодо використання трансцендентно-релігійних цінностей для переформатизації освітньо-виховної діяльності.
Відрив освітньої діяльності від потреб забезпечення духовності людини у єдності її раціональних та релігійно-трансцендентних вимірів вимагає філософсько-освітнього осмислення проблеми та розробки методології і технології освітніх практик, зорієнтованих на розвиток людини як цілісної духовної істоти у всьому різноманітті її духовних проявів. Відповідно актуальність теми дослідження обумовлюється передусім тим, що духовна сфера сучасного суспільства є джерелом соціальних і культурних ризиків глобального характеру, а існуючі практики освітнього впливу на духовність людини демонструють свою неефективність через ігнорування її трансцендентальної складової. Філософсько-освітнє дослідження феномену духовності у контексті діалектики раціонально-наукового та ірраціонально має принципове значення для розуміння та удосконалення освітньо-виховного процесу у царині формування духовності людини та суспільства.
Для новітніх розробок поняття духовності підгрунтям слугує потужна традиція, що склалась в українській філософії та українській духовній культурі загалом. У «філософії серця» Г. С. Сковороди, М. В. Гоголя, П. О. Куліша, І. Я. Франка, П. Д. Юркевича, сфера розуму далеко не вичерпує духовного життя, її основою є «ідея серця» як такого центру внутрішнього світу людини, котрий визначав її індивідуальність.
Критичному переосмисленню, переінтерпретації духовності, її природи й сутності, а також специфіці виявлення у суспільстві присвячено праці зарубіжних мислителів різних поколінь та філософських поглядів, зокрема А. Бергсона, М. Бубера, Р. Бультмана, М. Вебера, Е. Гуссерля, В. Дільтея, А. Камю, С. К’єркегора, Ф. Ніцше, Б. Рассела, П. Рікера, Ж.-П. Сартра, П. Тейяра де Шардена, П. Тілліха, Е. Фромма, М. Гайдеггера, К. Хюбнера, М. Еліаде.
До праць, що містять серйозний філософсько-освітній внесок у розуміння духовності у різноманітних вимірах, належать, зокрема, публікації В. П. Андрущенка, І. В. Бичка, І. В. Бойченка, Г. І. Горак, В. П. Іванова, С. Б. Кримського, В. Г. Табачковського, В. І. Шинкарука, О. І. Яценка та інших. Інтегративна методологія у філософії виховання і освіти виступає підґрунтям теорії діалогу культур В.С. Біблера, синергетичного напряму у вихованні (М.В. Богуславський, Л.І. Новікова, Н.Л. Селіванова) та методологічних напрямах філософії освіти (В.П. Андрущенко, С.Ф. Клепко, М.В. Култаєва, В.С. Лутай). Однак «цілісність» духовності як синтезу раціонального та ірраціонального недооцінюється практично у всіх напрямах.
Стан розробки проблеми інтеграції раціонального та трансцендентно-ірраціонального вимірів духовності особистості відчить про необхідність комплексного підходу у її дослідженні, що у свою чергу вимагає філософсько-освітньої концептуалізації наявних наукових розвідок. Однак на сьогодні відсутні однозначне розуміння як поняття духовності у всьому різноманітті його характеристик, так і його ролі як інтегрованої мети освітньої діяльності. Причиною цього є відсутність цілісного філософсько-освітнього дослідження феномену духовності у контексті діалектики раціонально-наукового та ірраціонально, яке дало б можливість виявити його роль у розвитку особистості та суспільства. Відтак виникає наукова проблема визначення філософсько-освітньої предметності духовності як інтегрованої цілі освітньої діяльності у єдності раціонального та ірраціонального вимірів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася на кафедрі філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у межах науково-дослідної роботи за темою: «Формування механізмів трансформації регіональної системи освіти на основі принципів випереджаючої освіти для сталого розвитку на термін 2009-2015 рр.» (наказ МОНУ № 537 від 19.06.2009 р.).
Метою дослідження є філософсько-освітня концептуалізація феномену духовності у контексті діалектики раціонального та ірраціонального
Постановка цієї мети зумовила необхідність розв’язання таких дослідницьких задач:
- на основі аналізу наукової літератури визначити найбільш перспективні методологічні підходи до слідження раціонального та ірраціонального вимірів духовності;
- обгрунтувати синтез науково-раціональних та трансцендентно-релігійних методів філософсько-освітнього дослідження духовності;
- довести необхідність поєднання раціонального та трансцендентноговимірів духовності у процесі цілепокладання освітньої діяльності;
- показати доцільність інтеграції раціональних та ірраціональних духовних цінностей у освітньому процесі, орієнтованому на духовну особистість;
- визначити змістовні та організаційні засади практичної переорієнтації освітньої діяльності на завдання формування духовності як синтетичного раціонально-трансцендентногоособистісного утвору;
- аргументувати зростання впливу трансцендентних цінностей на духовність особистості в умовах становлення віртуального медійно-освітнього простору.
Об'єктом дослідження є духовність як освітній та соціокультурний феномен.
Предметом дослідження є філософсько-освітній вимір феномену духовності у контексті діалектики раціонально-наукового та ірраціонально-трансцендентного.
Теоретико-методологічна основа дослідження має міждисциплінарний характер і поєднує загально філософську, соціально-філософську та філософсько-освітню методології, що дозволяє забезпечити комплексний підхід до аналізу досліджуваного об'єкта. Зокрема, автор використовував концепти «раціонального» та «ірраціонального» як методологічну основу аналізу різних вимірів когнітивного та аксеологічного аспектів освітньої діяльності. Загальнофілософські методологічні засади дослідження сформульовані у межах сучасної гуманістичної філософії. У роботі був задіяний також системний підхід, який дав можливість забезпечити взаємозв’язок дослідження інтеграції науково-раціональних та трансцендентно-ірраціональних феноменів і процесів та їх конкретних репрезентацій у освітньому просторі. Синергетична методологія використовувалася для обґрунтування характеристик процесу формування духовності у постсучасному освітньому просторі як інноваційному просторі буття людини та просторі ризику. Структурно-функціональна методологія використовувалася для визначення змісту духовності у єдності раціонального та ірраціонального вимірів.
Наукова новизна проведеного дослідження полягає у розробці та обґрунтуванні філософської предметності феномену духовності у контексті діалектики раціонально та ірраціонального на основі авторської методології поєднання філософсько-освітніх та релігійно-трансцендентних підходів, що дозволило розкрити його природу як інтегрованої характеристики людини та мети особистісно орієнтованої освітньої діяльності.
Новизна дослідження конкретизується у таких положеннях:
Уперше:
- доведено, що сучасні дослідження проблеми містять суттєві інтерпретаційні розбіжності і швидше задають умови можливості визначення духовності як філософської категорії, ніж системно і цілісно розв’язують проблему її раціонального та ірраціонального виміру, що вимагає застосування метатеоретичного підходу, у межах якого релігійно-ірраціональний вимір духовності поєднується з її філософським і філософсько-освітнім осмислення як чинника самовизначення людини та здійснюється синтез екзистенційного і трансцендентального виміру як основа відтворення її буттєвої багатовимірності;
- обґрунтовано, що сьогодні зростає роль трансцендентних духовних цінностей як фактору переформатування віртуального медійно-освітнього простору в силу їх поза емпіричного походження і належності до віртуальних феноменів, при цьому віртуальний простір дає можливість суб'єктам освітньої діяльності залучатися до трансцендентних цінностей, не вступаючи в конфлікт з секулярними цінностями, що ставить проблему акцентування орієнтованої на трансцендентні духовні цінності медіа-освіти як засобу формування духовності особистості.
Уточнено:
- необхідність поєднання раціонального та трансцендентного виміру духовності як цілі освітньої діяльності в якості основного механізму подолання раціоцентризму і забезпечення цілісності особистісного розвитку, при цьому найбільший вплив трансцендентно-ірраціональних чинників на процес формування духовності має місце при визначенні сенсу людського буття, натомість раціональна детермінація домінує на рівні формування соціо- та гуманоцентричних якостей особистості духовного характеру;
- що без інтеграції релігійно-трансцендентних цінностей духовна основа розвитку людини не буде цілісною, відтак важливим постає поєднання так званих моральних абсолютів, що в основному визначаються та трансцендентному рівні, з опануванням духовних цінностей суспільства особистістю; освітній процес при цьому набуде характеристик цілісного духовно-творчого процесу, оскільки ввиховання інтегрованого раціонально-трансцендентного характеру сприяє формуванню у людини не просто норм, що адаптують її до соціокультурного середовища, а цілісного сенсожиттєвого комплексу цінностей, що забезпечують високий рівень її духовності;
Отримало подальший розвиток:
- аргументування того, що основою синтезу наукових та релігійних методів у філософсько-освітньому аналізі духовності є визнання людини як мікрокосму, в якому взаємодіють імматеріальний дух і фізичні процеси; відповідно духовність у межах раціональних методів не може бути розкрита, оскільки містить трансцендентальні складові, осягнення яких вимагає використання віри, що на особистісному рівні переживається як джерело сенсу життя і має аналізуватися із застосуванням феноменологічної та екзистенціальної методології;
- обґрунтування необхідності розробки та упровадження нової освітньої області «культура духовності» як основи переорієнтації практичного освітнього процесу з морально-етичних на духовно-моральні цілі виховання, і на завдання формування духовності як синтетичного раціонально-трансцендентального особистісного утвору; організаційною основою взаємопроникнення релігії та освіти на основі функціональної інтеграції в рамках доцільного співробітництва світських і конфесіональних інститутів може виступати світська конфесійно-орієнтована модель освіти з акцентуванням духовності як мети діяльності, що поєднує в собі елементи світського й релігійного змісту освітнього знання у межах функціонування освітнього простору як простору формування духовності його суб'єктів.
Практичне значення отриманих результатів дослідження визначається сукупністю винесених на захист положень, які характеризуються науковою новизною і розширюють горизонти осмислення змісту феномена духовності у єдності раціонального та ірраціонального вимірів.
Результати дослідження закладають методологічну базу для подальшого вивчення проблем, пов’язаних із розумінням духовності як цілісного освітнього та соціокультурного феномена, пошуком та розробкою освітніх механізмів забезпечення духовності людини у сучасному освітньому просторі. Дослідження є важливим кроком у створенні методологічних та концептуальних засад переорієнтації освітнього процесу на інтегративну мету формування духовності освітніх суб’єктів як важливого напряму реформування вітчизняної системи освіти, воно дозволяє уточнити та систематизувати практичні напрями реформування вітчизняної освіти у напрямі використання трансцендентних духовних цінностей для забезпечення ефективного соціалізуючого впливу освіти на особистість. Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці та читанні нормативних курсів з філософії, соціальної філософії, культурології, соціології, релігієзнавста, етики а також для створення і реалізації спеціальних курсів «Духовна культура», «Філософські проблеми духовності», «Соціологія духовності»; у практичній діяльності викладачів і студентів, учителів загальноосвітніх шкіл, закладів післядипломної освіти й удосконалення кваліфікації педагогічних кадрів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки та основні положення дисертаційної роботи розроблені автором на основі результатів, отриманих у процесі дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових і науково-практичних, науково-теоретичних конференціях, методологічних та науково-практичних семінарах. Серед них: ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Освіта і доля нації. Антикризовий потенціал освіти та виховання» (Харків, жовтень 2011 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Гендерна освіта в Україні: світоглядні та праксеологічні аспекти реалізації» (Дніпропетровськ, листопад 2011 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Філософсько-теоретичні та практико-зорієнтовані аспекти випереджаючої освіти для сталого розвитку» (Дніпропетровськ, листопад 2012 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Освіта і наука в Україні» (Дніпропетровськ, червень 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні виклики для суспільних наук в умовах глобалізації» (Львів, серпень 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Суспільні науки в умовах сучасних трансформаційних процесів» (Дніпропетровськ, вересень 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Educaţia pentru dezvoltare durabilă: inovaţie, competitivitate, eficienţă" (Кишинів, жовтень 2013 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 5 статтях у фахових виданнях та 3 інших наукових статтях і тезах доповідей у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних, науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Мета дослідження, його завдання та методологічні засади визначили структуру роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації - 193 машинописні сторінки, списку використаних джерел - 25 сторінок (нараховує 238 найменувань, із них 16 – іноземними мовами).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проблема раціонального та ірраціонального (трансцендентного) вимірів духовності завжди була актуальним аспектом філософських досліджень, при цьому в різні епохи на перший план виходили іі різні аспекти. У філософії ХХ століття відбувається процес плюралізація смислів духовності передусім як прагнення подолати граничний раціоналізм у розумінні людини. У вітчизняній філософській думці дослідження духовного світу людини здійснювалися у межах «філософії серця» з її вираженими емоціоналізмом, етичним і релігійним вимірами, що найбільш чітко артикулює тенденцію до органічного синтезу раціонального та ірраціонального розуміння духовності. Сучасні дослідження проблеми містять суттєві інтерпретаційні розбіжності і швидше задають умови можливості визначення духовності як філософської категорії, ніж системно і цілісно розв’язують проблему її раціонального та ірраціонального виміру, при цьому для багатьох сучасних філософсько-освітніх підходів характерне перебільшення ролі раціонального компонента в процесі виховання особистості. Для дослідження раціональних та ірраціональних складових духовності найбільш продуктивним слід вважати застосування метатеоретичного підходу, у межах якого обгрунтовується, що релігійно-ірраціональний вимір духовності має поєднуватися з її філософським та філософсько-освітнім осмислення як чинника самовизначення людини. Синтез екзистенційного та трансцендентального виміру орієнтує на відтворення її буттєвої багатовимірності і живої реальності, при цьому ірраціональні складові враховуються через мотиви, а раціональні аспекти включають не лише когнітивний вимір, а і специфіку соціокультурного контексту, в якому живе людина. Для філософії освіти найбільше значення має філософсько-категоріальний статус духовності як інтегративної, системної характеристики людини і її буття.
Основою синтезу наукових та релігійних методів у філософсько-освітньому аналізі духовності є визнання людини як мікрокосму, в якому взаємодіють імматеріальний дух і фізичні процеси. У межах культурологічного підходу достатньо чітко проявляється взаємозв’язок раціональних та ірраціональніх підходів до розуміння духовності, оскількі науку з релігією (християнської теологією) об’єднує загальний культурний контекст їх розвитку. Секулярна наука претендує на абсолютну істину, розкривається через раціоналістичну методологію пізнання «об’єктивних» законів природи. Проте духовність у межах таких законів не може бути розкрита, оскількі містить трансцедентальні складові, а науковий раціоналізм будує «цілісну» картину світу, яка виключає всі незбагненні компоненти, створюючи гносеологічно прозору, неутаємничену картину світу. Повернення науці її справжнього статусу та призначення в культурі означає, що той образ науки, який склався в секулярній парадигмі, вичерпав себе значною мірою, настає ера метанаукового знання. Віру можна розглядати як достатньо адекватний метод осягнення феноменів, що за своєю природою продукуються невизначеними обставинами, оскільки вона сама завжди є ризик. У релігійній сфері віра переживається як джерело сенсу життя. Тільки відкривши свою унікальність перед лицем незбагненної таємниці істинного буття, людина пізнає себе і тим самим долучається до «правди буття», яка не може бути описана в раціональних термінах. Відповідно для розуміння духовності у контексті релігійної віри важливими є феноменологічна та екзистенціальна методології. Буття набуває статусу цілісності завдяки допущенню певного надприродного «залишку» духовного характеру, незбагненного глибинного шару, що оберігає його від розпаду.
Глобальна раціональність, яка стає і однією з основних вимог до процесу соціалізації та освіти особистості, «погли¬нає» ціннісно-смислові компоненти її духовного світу, роблячи його розвиток нецілісним. У зв’язку з цим сучасна освіта має стати одним з основних механізмів вирішення вказаної суперечності через подолання раціоцентризму. Трансцедентально-релігійне розуміння сутності освіти дозволяє значно збагатити уявлення про її цілі. Найбільший вплив трансцеденно-ірраціональних чинників на процес формування духовності має місце при визначенні сенсу людського буття. Натомість раціональна детермінація домінує на рівні формування соціо-та гуманоцентричних якостей особистості духовного характеру. Синтез раціонального та ірраціонального вимірів духовності як мети освітньої діяльності дозволяє вирішити низку проблем освітнього цілепокладання: консолідацію соціалізуюче-виховних завдань у межах процесу формування духовності; розуміння духовності як результату освітньо-виховного впливу, що здійснюється не лише системою освіти; суттєве уточнення структури духовності; духовна детермінація пріоритетів конструктивного способу життя; формулювання нових критеріїв успішності і соціально-освітніх цінностей соціалізуючої діяльності освіти; відкритість освіти не лише іншим культурам, а й досвіду формування духовності православ’я; забезпечення духовної безпеки і, зокрема, протидія окультному та деструктивному субкультурному впливу; системна трансформація самого суспільства у контексті глибокого переосмислення самого розуміння життя людини. Використання совісті як практичної цілі освітньої діяльності у процесі формування духовності є одним з найбільш доступних способів поєднання її раціонального та трансцендентального вимірів, оскільки це поняття має як трансцедентальний вимір, так і раціонально-соціокультурний зміст.
Аксіологічний аспект духовності як складової освітнього цілепокладання прямо пов’язаний з культурологічною парадигмою освітньої діяльності. Без інтеграції релігійно-трансцедентальних складових духовна основа розвитку людини не буде цілісною і суттєва частина культурного спадку виявиться за межами цінностей, на які орієнтується освітня діяльність. Соціологічні дані свідчать про те, що на сьогодні духовні цінності, які відображають трансцедентальний вимір духовності, займають у свідомості підростаючого покоління дуже мале місце. Лише у міру дорослішання у свідомості відбувається стабілізація багатьох трансцендентних цінностей, які наповнюються змістом духовності й віри. Це вказує на те, що у процесі освіти підростаюче покоління практично не має контактів з вищими релігійними духовними цінностями, духовно-трансцедентні цінності практично відсутні на рівні визначення сенсожиттєвих орієнтирів. Відтак важливим постає поєднання так званих моральних абсолютів, що в основному визначаються та трансцендентному рівні, з опануванням духовних цінностей суспільства особистістю. Виведення за межі освітнього процесу найбільш значущих духовних цінностей, пов’язаних з релігійно-трансцедентними аспектами духовності, по суті позбавляє всі інші духовні цінності інтегруючої основи. Світоглядним фундаментом освіти, що зорієнтована на формування духовно цілісної людини, має бути трансльована у вигляді духовних цінностей модель духовно орієнтованого суспільства чи духовно орієнтованої цивілізації. Для України духовна цивілізація є по суті цивілізація соборного православного типу. Звідси зрозуміло, що не можна обмежуватися просто упровадженням християнознавчих предметів в освітній процес. Він набуде характеристик цілісного духовно-творчого процесу лише тоді, коли християнські цінності будуть включені у виховний процес і стануть однією з інтегруючих основ формування сенсожиттєвих пріоритетів підростаючого покоління. Виховання інтегрованого раціонально-трансцендентногохарактеру сприяє формуванню у людини не просто норм, що адаптують її до соціокультурного середовища, а цілісного сенсожиттєвого комплексу цінностей, що забезпечують високий рівень її духовності. Релігійне й антропоцентричне трактування людини при цьому багато в чому збігаються й дозволяють одержати більш широке тлумачення духовності як руху особистості до головних цінностей, що піднімають її до стану перетворення.
Для переорієнтації практичного освітнього процесу з морально-етичних на духовно-моральні цілі виховання необхідні розробка та упровадження нової наукової й освітньої області «культура духовності», яка дозволяє вирішити завдання формування системних компетенцій, у межах яких відбувається становлення духовності особистості в освітньому процесі і забезпечити інтегацію процесів щодо переорієнтації освітньої діяльності на завдання формування духовності як синтетичного раціонально-трансцендентального особистісного утвору. Процес духовно-морального виховання не може протікати винятково в освітніх закладах, він реалізується у відкритому соціально-виховному просторі. Відмова від державної монополії на ідеологію та об’єтивний процес розширення розуміння духовності за рахунок включення релігійно-трансцендентної складової дають підстави для упровадження у вітчизняній системі освіти принципу полісуб’єктності. Сьогодні інтегроване розуміння духовності як раціонально-трансцендентального освітнього феномена лежить в основі взаємопроникнення релігії та освіти. Одним із ключових напрямків такої взаємодії бачиться їх функціональна інтеграція в рамках доцільного співробітництва світських і конфесіональних інститутів, що не припускає організаційного об’єднання. Соціальною платформою інтеграції може виступати світська конфесійно-орієнтована модель освіти з акцентуванням духовності як мети діяльності, що поєднує в собі елементи світського й релігійного змісту освітнього знання. Вона орієнтує на спеціальне поглиблене вивчення духовної культури конкретної релігії у контексті цінностей цієї культури для людини та суспільства. При цьому основні зусилля повинні бути спрямовані на формування оптимальних умов для ефективного функціонування освітнього простору загалом як простору формування духовності його суб’єктів. Спираючись на досвід включення духовно-ціннісного потенціалу релігії в європейському освітньому просторі, Україна має виробити свій шлях забезпечення духовності освітніми засобами з використанням власних релігійних традицій та духовних цінностей.
Лідируюче положення у медійному просторі займають ті види духовного виробництва, які прийнято називати розважальними і які деперсоналізують особистість на ірраціональному рівні, переважливо з використанням емоційно-образного сприйняття світу. Сьогодні в царині освітнього використання інформаційного простору стоїть завдання витиснення видовищно-розважальної функції когнітивно-розвиваючою. Звернення до трансцендентних духовних цінностей для переформатування сучасного медійно-освітнього простору пояснюється їх орієнтацією на повноцінний духовний світ людини та роллю основної альтернативи бездуховності, що продукується глобальними медіа. Віртуальний простір є достатньо сприятливим для поширення трансцендентних цінностей як феноменів, що мають позаемпіричне походження, відтак релігійну реальність можна кваліфікувати як віртуальну. Поява конкретно-наукових моделей віртуальної реальності, що пояснюють специфіку сучасного інформаційно-медійного простору (субстанціонального існування полів свідомості поза людиною, інтерсуб’єктивних психологічних концепцій, голографічної моделі Всесвіту тощо) суттєво розширює можливості використання трансцендентних духовних феноменів в освітньому процесі, оскільки дає підстави для висновків, що ми фактично живемо в різних віртуальних реальностях і лише певним чином торкаємося константної реальності. Віртуальне та реальне проникнення трансцендентних цінностей в освітній простір може відбуватися одночасно, взаємно підсилюючись. Віртуальний простір дає можливість суб’єктам освітньої діяльності залучатися до трансцендентних цінностей, не вступаючи в конфлікт з секулярними цінностями. Разом з тим слід сказати, що сьогодні інтернет став також способом поширення різних квазірелігійних ідей. За таких умов суттєве значення має використання орієнтованої на трансцедентні духовні цінності медіа-освіти як засобу формування духовності особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамов В. І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення / В.І.Абрамов. — К. : КНЕУ, 2004. — 235с.
2. Авраменко А. А. «Духовность» в российской провинции [Текст] / А. А. Авраменко // Социология власти. - 2005. - № 1. - С. 84-100.
3. Акимова Р.С. Духовно-нравственное образование в высшей школе - синтез науки, религии и философии / Р.С. Акимова // Современные наукоемкие технологии. - 2008. - № 8. - С. 6-8.
4. Алексеева М.С. Религия в поле образования: стратегии борьбы за символическую власть / М.С. Алексеева // Актуальные вопросы современной науки. - 2009. - № 7-1. - С. 64-72.
5. Алексеєнко А.П. Духовність: сутність, еволюція, форми виявлення в етносі: Автореф. дис... д-ра філос. наук: 09.00.04 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна / А.П.Алексеєнко. — Х., 2007. — 32 с.
6. Алексий ІІ. Россия. Духовное возрождение / Алексий ІІ. - М.: Православная єнциклопедия, 1999 - 192 с.
7. Алексий II. Основы православного образова¬ния в России / Алексий ІІ // Педагогика. - 1995.- № 3., с. 12-86.
8. Аманов Г.А. Интернет и духовность молодёжи // Г.А. Аманов, О.О.Юсупалиев // Молодой ученый. - 2014. - № 9 (68). - С. 414-416.
9. Антология даосской философии. М.: Клышников - Комаров и К, 1994.- 468.
10. Баева Л. В. Экзистенциальные основания религиозности [Текст] / Л. В. Баева // Известия Волгоградского государственного педагогического универ¬ситета. - 2006. - № 2. - С. 18-23.
11. Базаров Р. «Духовные сферы сетевого бытия» // Религия и СМИ. – 6 января 2006. http://www.religare.ru.
12. Барт К. Очерк догматики / К.Барт. - СПб.: Алетейя, 1997. — 271 с.
13. Белкин А.И. О проблемах духовного воспитания и образования в современной России: анализ противоречий и опыт интеграции исторического и религиозного знания / А.И. Белкин // Интеграция образования. - 2014. - Т. 18. - № 2 (75). - С. 93-98.
14. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / пер. Е. Руткевич [Текст] / П. Бергер, Т. Лукман. - М. : Медиум, 1995. - 322 с..