Лєвіт Дмитро Анатолійович. Філософія організації культурного простору університету

Краткое описание

Лєвіт Дмитро Анатолійович. Філософія організації культурного простору університету.- Дисертація канд. філос. наук: 09.00.10, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014.- 221 с.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

Левіт Дмитро Анатолійович

УДК 304.4:378.4:316.4

Філософія організації культурного
простору університету

09.00.10 – філософія освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:

доктор філософських наук,
професор Анатолій Лузан

Київ - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УНІВЕРСИТЕТУ ЯК ФЕНОМЕНУ КУЛЬТУРИ………………………….14
1.1. Місце і роль університету в сучасному суспільстві…………………14
1.2. Співвідношення між традиціоналізмом і інноваційністю сучасного університету…………………………………………………………….31
1.3. Університетська автономія як соціокультурний концепт…………...41
Висновки до першого розділу………………………………………………..63
РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА «КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ» УНІВЕРСИТЕТУ……………………………………………………………...67
2.1. Культурний простір університету та його роль в культурному полі суспільства…………………………………………………………………….69
2.2. Основні складники культурного простору університету……………..76
Висновки до другого розділу………………………………………………...97
РОЗДІЛ 3 ФІЛОСОФІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ПОЛЯ УНІВЕРСИТЕТУ В ЕПОХУ ТОТАЛІТАРИЗМУ…………………………103
3.1. Особливості філософії культурного поля університету в період тоталітаризму ………………………………………………………………..104
3.2. Можливості реалізації свободи і творчості особистості в культурному просторі університету епохи тоталітаризму……………………………..122
Висновки до третього розділу…………………………………………….132
РОЗДІЛ 4 ЗМІНА ФІЛОСОФСЬКОЇ ПАРАДИГМИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ УНІВЕРСИТЕТУ В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ………………………………………..136
4.1. Сутність філософії організації культурного поля університетів в умовах глобалізації та інформаційної революції, ринкових та демократичних перетворень………………………………………………136
4.2. Провідні цінності культурного простору сучасного університету в демократичному суспільстві………………………………………………174
Висновки до четвертого розділу………………………………………….187
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………198

ВСТУП

Актуальність дослідження філософії організації культурного поля університету обумовлена потребами практики, насамперед, зміною місця та ролі університетів у житті суспільства, інтенсифікацією міжнародних культурно-академічних зносин, що розгортаються в сучасному глобалізованому та інформатизованому суспільстві.
Нинішній університет є не тільки вищим закладом, діяльність якого спрямована на розвиток науки і освіти, поширення знань, розвитку фундаментальних наук та формування фахівців вищої кваліфікації, але й провідним центром культурного поступу суспільства, культурно-просвітницької діяльності та формування особистості – людини передового світогляду, національних та загальнолюдських цінностей і моралі.
Глобалізація та інформаційна революція посилюють культурно-розвивальну і культурно-просвітницьку місію університетів. Залишаючись центрами науки і освіти, університети все більш активно сприяють пізнанню народів і культур, їх розумінню, зближенню, налагодженню конструктивного міжкультурного діалогу. Сучасний університет поступово утверджується як культурний центр регіону, держави загалом, міжнародної спільноти, міждержавного культурного дискурсу, як анклав гуманізму і духовності, центр тяжіння для кожного, хто є прибічником означених пріоритетів.
Знайомство з роботою провідних університетів світу засвідчує факт зрощення в них своєрідного «культурного поля», доступ до якого має кожен, хто переступає поріг університету як у якості викладача, співробітника чи студента, так і у якості «подорожнього», людини дозвілля, яка знайомиться з культурними надбаннями людства виключено завдяки власній пристрасті, допитливості, прагненню осягнути світ в його культурних витворах і формах.
Поряд з науками і освітніми процесами в університетах розвиваються мистецтва, функціонують різні напрями (і види) культури – політична, економічна, моральна, естетична тощо. Сучасні університети є анклавами вільнодумства й інтелігентності, вплив яких відчуває на собі суспільство загалом. Розвиток культурного поля університетів, зміцнення, розширення і поглиблення їх культурно-просвітницької і виховної функції є завданням, виконання якого забезпечує більш глибоке розуміння народами одне одного, сприяє налагодженню співпраці між ними.
Стан наукової розробки теми. Дослідженню університетів як закладів продукування, розвитку та поширення освіти, науки і культури, присвячена значна кількість наукових публікацій.
Більш-менш системну й узагальнену картину філософського дискурсу навколо університету склав Ярослав Пелікан (див: Pelikan, Yaroslav. Theidea of the University. A Reexamination. - Yale University Press, 1992). Своєрідним доповненням до неї може слугувати дослідження Б.Рідінгса (див.: The University in Ruins, 1996), а також цікава підбірка філософсько-культурологічних текстів провідних університетознавців світу, підготовлену М.Зубрицькою (Див.: Ідея університету. Антологія, 2002).
Серед перших фундаментальних дослідників університетів маємо назати німецького вченого і державного діяча Вільгельм Крістіян Гумбольта (1767-1835); англійського вченого і священника Джон Генрі Ньюмена (1801-1890); іспанського філософа і культуролога Хосе Ортегу-і-Гассета (1883-1955) та німецького філософа екзистенціаліста Карл Ясперса (1883-1969).
Сучасні західна думка у царині означеної проблематики преставлена іменами Ганс-Георг Гадамера, Юрген Габермаса, Вольфа Лепеніса, Вольфа Дерріди, Марека Квєка, Іллі Пригожина, П’єра Фрейре, Мішель Фуко. та ін.
В українській та російській філософській та педагогічній літературі освітня, наукова та культурологічна діяльність університетів представлена працями В. Андрущенка, А.Адамського, В.Бакірова, В.Байденко, В.Беха, Н.Бордовської, Н.Булгакової, В.Вашкевича, В.Вікторова, В.Воронкової, Г.Гершунского, Л.Губерського, Е.Гусинського, Д.Дзвінчука, І.Добронравової, Н.Кочубей, В. Кременя, В. Лугового, В. Лутая, В. Сагарди, Л. Коваль, В.Заблоцького, М. Зубрицької, І.Зязюна, В.Журавського, В.Євтуха, С.Клепко, М.Култаєвої, В.Кушерця, В.Ледньова, А.Лігоцького, М.Лукашевич, М.Михальченка, О. П. Мєщанінова, І.Надольного, М. Полякова, І.Підласого, І.Предборської, Л.Рижко, С. Савчука, З.Самчука, М.Степка, Ю.Турчанінової, Н.Шубелки, ряду інших дослідників.
Цікавими й продуктивними є монографічне дослідження М.Полякова, В.Савченка «Класичний університет. Від ідеї античності до ідей Болонського процесу» (Дніпропетровськ, 2007). Автори прослідковують розвиток освіти від античності до наших днів. Особлива увага приділяється «ідеї університету», яка розпочинаючи з часу утворення перших університетів до сьогодні не сходить зі шпальт філософського дискурсу найбільш авторитетних інтелектуалів всіх епох і народів. Дослідники аналізують різноманітні моделі університету, а також його освітню, наукову і культурно-виховну функцію, зокрема, в умовах глобалізації та інформаційної революції.
Продуктивною для нашого дослідження є монографія білоруських вчених О.Дорошко, Т.Прудко, Є.Потько «Організація виховного простору університету». - Гродно, 2008).
Ряд плідних ідей стосовно загальної філософії діяльності сучасних університетів та їх культурологічної функції обгрунтовані дисертаційним дослідженням Т.Жижко «Філософія університетської освіти ХХІ століття: спроби прогностичного аналізу» (Київ, 2012).
Разом з тим, незважаючи на досить помітний обсяг наукової літератури, проблема філософії культурного поля сучасного університету досліджена все ще недостатньо. Насамперед, потребують уточнення теоретико-методологічні засади дослідження університету як феномену культури (визначення вихідного й опорного поняття «культурне простору університету», контури його («простору») філософії, суб’єкт і об’єкт культурного простору університету тощо). Більш детального вивчення потребує структура «культурного простору» університету, місце і роль університету як осередка культури в системі суспільної культури, основні напрями культурологічної діяльності університетів. З точки зору сучасної філософії освіти потребує додаткового дослідження загальна філософія організації культурного поля університету в різні історичні періоди, зокрема, ідеологізація та денаціоналізація культуротворчої діяльності університетів, дисидентські процеси в них, проблемність реалізації академічної свободи і творчості в період тоталітаризму. На особливу дослідницьку увагу заслуговує проблема зміни філософської парадигми організації культурного простору університету в контексті викликів сучасної епохи, зокрема, особливостей формування ринково-демократичної парадигми філософії організації культурного поля університету та зростання людиноцентристської спрямованості культурного життя університетів, а також утвердження філософії толерантності, свободи, відкритих та інтенсивних міжнародних комунікацій та збереження в цих умовах національної ідентичності студентів. Враховуючи актуальність та недостатню розробленість проблеми, автор обрав її у якості предмета самостійного філософського дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов’язана із загальним напрямом дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Принципи організації та тенденції розвитку вищої освіти у ХХІ ст.», що виконується кафедрою соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (рішення Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 22 грудня 2006 р., протокол № 5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № …………………….. від ……………. року).
Мета та основні завдання дослідження.
Головною метою нашої дисертації є дослідження філософії культурного простору сучасного університету, тенденцій її зміни в період глобалізації та інформаційної революції та утвердження ринково-демократичних відносин.
Досягнення цієї мети потребує вирішення ряду конкретних дослідницьких завдань, основними серед них є:
- дослідження теоретико-методологічних засад університету як феномена культури;
- визначення поняття «культурного простору університету» та його структури;
- аналіз особливостей філософії культурного поля університету в період тоталітаризму;
- дослідження сутності філософії організації культурного поля університетів в умовах глобалізації та інформаційної революції, ринкових та демократичних перетворень.
- дослідження провідних цінностей культурного простору сучасного університету у демократичному суспільстві.
Об’єктом дослідження є університет як феномен культури.
Предметом дослідження є зміна загальної філософії розвитку культурного простору університету в період глобалізації та інформаційної революції та утвердження ринково-демократичних відносин.
Методологічні основи дослідження зумовлені особливостями об’єкта та предмета дослідження, багатогранністю внутрішньої структури культурного простору університету та зовнішніх чинників його розгортання, а тому визначаються підходом, який спирається на принципи об’єктивності, цілісності та системності, а також на комплекс загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Це дозволило забезпечити обґрунтованість та достовірність наукових результатів. Наше дослідження здійснювалось на основі таких принципів, як об’єктивність, системність, розвитку, історизму та практики. У якості основних методів використовувались: діалектичний метод; ме¬тод системного аналізу; порівняльний метод; історичний метод; порівняльний метод; структурно-функціональний; метод герменевтики; аналітико-прогностичний метод та ін. Найширшого використання отримав системний метод, який забезпечив розгляд культурного простору університету як явища, яке виступає в якості феномена культури, його ціннісної основи; і надає цілісності всій сукупності його проявів. Метод єдності історичного і логічного був використаний при аналізі методологічних засад дослідження культурного простору університету та визначенні основних вузлових ліній (парадигм) на шляху теоретичного конституювання його як проблеми гуманітарного знання.
Наукова новизна отриманих результатів концентрується навколо визначення змісту та основних напрямів розвитку філософії культурного простору університетів, її особливостей в період домінування тоталітарних режимів, дослідження тенденцій її змін в період глобалізації та інформаційної революції та утвердження ринково-демократичних відносин.
вперше
- теоретично окреслені основні контури університету як феномена культури, його ціннісної основи; визначено поняття філософії «культурного простору університету» та його структури; досліджені суб’єкт і об’єкт культурного простору університету та головні напрями їх культуротворчої діяльності;
- доведено, що філософія культуротворчої діяльності університету у всі історичні часи визначалась тим «духом епохи», який домінував у конкретному суспільстві. В античні часи таким «духом» слугувала природовідповідність, в середньовіччі – ідея Бога як Творця всього сущого. Відродження та Просвітництво культивували дух людини і її знань. Нові часи делегували в університетську діяльність авторитет науки і техніки. Класична епоха підняла дух абсолюту; епоха революційних потрясінь – партійності і диктатури.
- наукова, освітня і культуротворча діяльність університетів періоду існування СРСР практично повністю підпорядковувалась ідеології тоталітаризму. Тотальна ідеологізація культурного поля університету розгорталась за такими основними напрямами: а) «партизація» та денаціоналізація культури, освіти та виховання; б) підпорядкованість культури потребам розвитку військово-промислового комплексу; в) деінтелектуалізація культурного поля університету.
подальший розвиток отримали положення про
- місце та роль університетів в культурному полі суспільства; основні напрями культуротворчої діяльності університетів (освіта, наука, виховання, внутрішня та міжнародна комунікація, розвиток мистецтва та спорту, дозвіллєва діяльність тощо);
уточнені параметри
- зміни філософської парадигми організації культурного простору університету в контексті викликів сучасної епохи; доведено, що у відповідності до зміни загального духу (завдань, мотивації розвитку) епохи змінюється філософія культурної місії університету. В сучасних умовах її сутність визначають зовнішні та внутрішні виклики. а) внутрішніх (демократизація та ринкові перетворення); б) зовнішніх (глобалізація та інформаційна революція, розширення кроскультурних комунікацій тощо);
- доведено, що під впливом внутрішніх викликів формується ринково-демократична парадигма організації культурного поля університету, зростає людино центристська спрямованість культурного життя університетів; під впливом зовнішніх чинників формується філософія толерантності, свободи, відкритих та інтенсивних міжнародних комунікацій;
- визначено, що головною проблемою і завданням утвердження нової філософії організації культурного простору університету у демократичному суспільстві є проблема формування бажання і вміння людей, своєрідної компетентності «жити разом»; оптимізація параметрів введення культури університету в систему міжнародного академічного спілкування; формування її ціннісного контексту та збереження національної ідентичності студентів.
Теоретичне значення та практичне значення дослідження полягає у розкритті змісту та структури сучасної філософії розвитку культурного поля університетів; аналізі основних напрямів її практичної реалізації. Автором доведено, що тоталітарне суспільство формує односпрямовану, ідеологічно ангажовану систему культуротворчості університетів. Головними напрямами цього процесу є денаціоналізація культури, підпорядкованість військово-промисловому комплексу, партизація культури тощо. В дисертації доведено, що сучасна епоха глобальних змін потребує нової філософії організації культурного поля університету. Основними параметрами цієї філософії є орієнтація на загальнолюдські цінності, європейські стандарти, ринково-демократичні перетворення, інтенсивну комунікацію, людиноцентризм та співпрацю народів і культур.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватись у практичній діяльності університетів, духовно-культурному вихованні молоді, а також у навчальному процесі з філософії, культурології, етики та естетики.
На основі дослідження може бути підготовлений спеціальний курс «Університет: єдність освіти, науки і культури» для студентів гуманітарних спеціальностей.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Всі результати і висновки отримані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дисертації.
Дослідження має високий ступінь науково-практичної апробації. За розділами і загалом воно обговорювалось (і було рекомендовано до захисту) на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова; окремі результати дослідження доповідались на ряді наукових (у тому числі й міжнародних) наукових конференціях, зокрема у 2013 році:
* Академічна автономія університетів і культура //У Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених «Соціально-економічний розвиток держав: досвід та перспективи». 17 травня 2013 р. - с. 11.
* Правова регуляція автономії університетів // Дев’яті юридичні читання «Політико-правова реформа в Україні: історія, сучасність, перспективи». Програма міжнародної наукової конференції 24 – 25 травня 2013 р. – с. 20.
* Правовий супровід свободи особистості: культура духу» //Програма Міжнародної науково-теоретичної конференції «Духовні цінності християнства в українській культурі: віхи тисячоліть». – червень, 2013, м. Київ. – с. 25.
* Культурна функція університетів //Програма Міжнародної науково-практичної конференції «Ціннісні орієнтації та світоглядні позиції людини у контексті сьогодення: восьмі шинкаруківські читання». – 18 червня 2013 р. – К., 2013. – с. 10.
* Державна стратегія культурологічного розвитку університету // Програма. Міжнародна науково-практична конференція «Освітня політика держави: філософія, методологія, практика». – 23-24 жовтня, 2013 р. - К., 2013, - с. 23.
* Університет як культурний феномен суспільства //УІІ Міжнародна науково-практична конференція. «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». – Програма. – 1 – 4 жовтня 2013 р. – Київ-Ялта. - с. 25.
* Загальнокультурна місія університетів //Освіта в контексті ціннісних орієнтацій. 4 – 5 жовтня 2013 року. – Кишинів, 2013. – с. 19.
* Університет і дитина //Програма УІ Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасне довкілля: реалії і перспективи». – 17 жовтня 2013 р. – Київ. – с. 8.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 6 публікаціях опублікованих у фахових виданнях з філософських наук, у їх числі – одна стаття опублікована за кордоном.
Структура дисертації та обсяг роботи зумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків та списку використаних джерел (200 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінку, основна частина роботи – 189 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Головним висновком дисертаційного дослідження є той, що проблема зміни філософської парадигми організації культурного простору університету в контексті викликів сучасної епохи, зокрема, особливостей формування ринково-демократичної парадигми філософії організації культурного поля університету та зростання людиноцентристської спрямованості культурного життя університетів, а також утвердження філософії толерантності, свободи, відкритих та інтенсивних міжнародних комунікацій та збереження в цих умовах національної ідентичності студентів, є надзвичайно важливою в сучасній соціокультурній та цивілізаційній ситуації сферою світоглядної рефлексії, від ефективності використання здобутків якої значною мірою залежить потенціал розвитку суспільства, держави, країни і людства загалом.
Досліджуючи роль університетів у суспільстві, розбудові держави і професійної освіти як соціального інституту її життєзабезпечення, доведено, що університет виступає відносно самостійним суб’єктом суспільних відносин і тому його розвиток термінується двома джерелами соціальних змін, а саме: а) підставою, тобто власним станом і б) зовнішніми умовами.
Зміни у функціонуванні та розвитку університетів обумовлені, як мінімум, двома видами чинників: внутрішніми і зовнішніми. До внутрішніх віднесено: а) оновлення змісту професійної освіти, б) можливості сучасних інформаційних та педагогічних технологій; в) сталі університетські традиції; г) нову якість викладацького складу, кожен представник якого набуває властивостей науковця-дослідника. До зовнішніх чинників належать: а) новий поділ суспільної праці; б) розвиток фундаментальної і прикладної науки, у тому числі й соціогуманітарної; в) трансформацію загальнолюдських і національних цінностей культури; г) високий розвиток інтелектуальної спроможності сучасного студентства; д) освітню політику конкретної держави чи наддержавних утворень, наприклад Об’єднаної Європи або так званого Болонського процесу і Лісабонської стратегії європейських країн.
Сьогодні спостерігається докорінна зміна місця і ролі університету у сучасному суспільстві. Він дрейфує від головного чинника формування національної свідомості, національної культури і національної держави до автономної підприємницької структури, що є активним діячем і творцем сучасних ринкових відносин. Держава добробуту лише тимчасово утримувала його «на балансі» державного патерналізму. Більшість університетів не змогли адекватно реагувати на вимоги сучасного етапу глобалізаційного процесу. Вони здебільшого намагалися виправдати своє існування в поняттях традиційної гумбольдтівської моделі університету: академічна свобода та інституційна автономія; безсторонні дослідження, керовані інтересом дослідника; ідея унікального суспільного інституту, в основі якого лежить спільнота вчених і студентів. А по суті, на думку Мелоді, відповідь університетів на загальну вимогу вмотивувати свою соціальну роль зводилася до наступного: університет не повинен бути підзвітним комусь іншому, крім самого себе. Певна річ, що в цій відповіді уряд і бізнес (спонсори освіти) побачили прагнення університету піклуватися про себе.
Розглядаючи співвідношення між традиціоналізмом і інноваційністю сучасного університету, зазначимо, що по-перше, на практиці швидко розгортається суперечність між людиною і державою у сфері освіти. Наддержавні організації на зразок ГАТС і СОТ вважають вищу освіту «громадським благом» і тому спрямовують нормативну базу у комерційне русло. Освіта стає у неоліберальній парадигмі справою кожної окремої людини. По-друге, спостерігається зростання автономності особистості і відповідальності її за власне життя та значна комерціалізація університетської освіти. Як наслідок цього особистість повинна вчитись протягом життя. Освіта протягом життя - це загальна мета, в досягнення якої національні освітні спільноти можуть робити свої внески. Потрібно поєднати громадські й приватні зусилля, щоби створити в кожній з держав-членів основу для повноцінного права на початкове або постійне навчання упродовж всього життя. Ця ідеологема стає стрижнем суспільного діалогу на європейському рівні. По-третє, Україна ще має вибрати свою ідеологему поведінки університету у ринковій моделі розвитку країни. Нині вона знаходиться у точці біфуркації, оскільки здійснює вибір між комуністичною ідеологемою, яка полягає у збереженні державного патронажу вищої освіти, і неолібералізацією, яка швидко охоплює країни Європейського Союзу у його прагненні створити «Європу знань». По-четверте, нова «оперта на знання» Європа дедалі сильніше індивідуалізується; за задумом, вона має складатися з окремих європейських учнів, а не громадян конкретних європейських націй-держав. За своїми масштабами, амбіціями та, можливо, впливом на національну освітню політику європейський освітній простір, який постає нині, не має історичних прецедентів. По-п’яте, Україна повинна стати учасником цього діалогу, якщо вона й надалі буде намагатися увійти до Об’єднаної Європи або «Європи знань», що потребує переходу її на неоліберальну ідеологію. Фактично, для України не існує вибору моделі розбудови державності, якщо вона хоче бути у складі ЄС.
Процес створення Європейського простору вищої освіти та паралельне формування Європейського простору наукових досліджень мають один спільний вимір: вони передбачають переформулювання ролі, місії, завдань і обов'язків інституту університету в європейських суспільствах і економіках, які зазнають швидких змін, що перетворюють їх на більш ринкові та знаннєві. Для університету ці зміни мають матеріалізуватися у морфологічному і функціональному вимірі і довести його до такого стану як автономність. Автономія відіграє важливу роль у культурі вищої школи.
Поняття культури університету охоплює як деякі правила, інструкції та права, зафіксовані в юридичних документах, адміністративні постанови чи розпорядження, так і неписані правила поведінки, індивідуальної та колективної, що походять із традицій, які спираються на прецеденти й попередні звершення, що визнаються й дотримуються не з огляду на букву закону, а залежно від духу й етосу університету.
Університет – один з найдавніших закладів, діяльність якого спрямована на розвиток не тільки науки і освіти, але й культурного життя регіону, держави, суспільства загалом. Аналіз досліджень життєдіяльності університету засвідчує, що науково-освітня функція університету проаналізована досить потужно. Вивчення ж його діяльності як осередку культури все ще знаходиться у початковій стадії. Між тим, саме в університетах працювали відомі митці й діячі культури. Тут функціонували різноманітні культурні школи. Зароджувались і розвивались нові мистецькі напрями, які збагачували культурне життя народу і держави.
Системотворче значення сучасного університету в соціокультурній динаміці суспільства знань, є своєрідним продовженням європейської традиції, за якою університет завжди являвся своєрідним регіональним центром науки, мистецтва, освіти, технологічних інновацій та світоглядно-ціннісних орієнтацій, визначав специфіку регіонального інтелектуального поля. Для адекватного сучасним європейським і світовим вимогам розвитку вищої освіти в Україні має утвердитися концептуально-теоретичне розуміння того, що, будучи основою культурного поля країни, університет має функціонувати як внутрішньо структурно-диверсифікований та ціннісно-змістовно збагачений простір культурної творчості молоді. Навчальна дослідницька функція університету не повинна домінувати над функцією творчого розвитку кожного студента, тобто над функцією формування національної інтелігенції, яка в найближчому майбутньому складатиме ядро культурного поля нашого суспільства. Український університет має перетворитися з просто навчального закладу на центр розвитку сучасної національної культури, надаючи студентській молоді найрізноманітніші можливості особистісно-естетичної та моральнісної самореалізації, а також сприяючи системному залученню молоді до справжньої культуротворчості на противагу споживацькому ставленню до соціокультурних цінностей, яке пропагується в рамках сучасної масової культури.
Освіта і наука є основними складниками культурного поля університету, тому важливою постає гармонізація навчально-дослідницької складової функціонування вищого навчального закладу з його культурно-творчою життєдіяльністю, адже лише єдність навчання, науки, творчості в естетично-мистецькій та моральнісно-громадській сферах вможливлює формування справжнього інтелігента, який визначатиме в майбутньому культуротворчі настрої суспільства. підкреслено необхідність гуманізації та гуманітаризації навчально-дослідного простору університету з метою формування у студентської молоді, майбутньої професійно-компетентнісної еліти, потужного потенціалу творчо-інноваційної та соціокультурної активності. Окрім того, сама наука і освіта сьогодні є джерелом утворення культурної дійсності знаннєвого суспільства, що обумовлює високий рівень значимості перетворення навчально-дослідної діяльності з окремої, нехай навіть основної, функціональної характеристики вищого навчального закладу на один з елементів цілісного культурного простору університету.
Визначивши виховання особистості як один з основних складників, компонентів та напрямів діяльності університету, встановлено необхідність формування в рамках культурного простору університету формально-організаційних та творчо-креативних умов для реалізації прагнення кожної молодої людини до цілісного поєднання пізнавальних, моральних та естетичних чинників самореалізації особистості. Саме університет на противагу сучасним мас-культурним споживацьким середовищам здатен створювати простір виховання справжньої інтелігентної особистості, яка володіє потенціалом цілісно-духовного та моральнісно-вольового пояснення та перетворення дійсності. Виховний потенціал культурного простору університету тим потужніший, що виховання в ньому здійснюється в безпосередньому зв’язку з навчальною, науково-дослідною, творчо-естетичною активністю студентів, а значить моральнісні сили молодої людини в майбутньому визначатимуть сутнісні характеристики її професійно-особистісних компетентностей, її буденно-поведінкових стратегій, її екзистенціально-комунікативних вимірів свободи творчості тощо. Це означає, що саме культурний простір університету має ставати для вітчизняної молоді своєрідною моделлю реалізації власних духовно-креативних самореалізаційних сил та установок, бути прикладом простору творчої свободи та інтелектуальної наснаги. Це, безумовно, вимагає нагальної гуманістичної трансформації вітчизняної вищої освіти, ціннісно-смисловим орієнтиром якої має ставати концептуальна парадигма культурного простору університету як середовища гуманістичного виховання і свободи творчості.
Обґрунтувавши важливість міжнародної діяльності як елементу культурного поля університету, виокремлено основні напрями такої діяльності, спрямовані на встановлення культуротворчих взаємодій студентської молоді різних країн, регіонів, континентів. Міжнародні студентські симпозіуми, фестивалі, конференції, неформальні зустрічі та обміни не просто сприяють встановленню формальних зв’язків між університетськими спільнотами, але й дозволяють молоді в безпосередній комунікативно-творчій взаємодії сприймати цінності, смисли і образи інших культур, перетворюючись на особистісному рівні на справжніх «громадян світу», що є однією з визначальних характеристик сучасного інтелігента, професіонала та культуротворчого суб’єкта. Таким чином, культурний простір сучасного університету не може повноцінно скластися і розвиватися без регулярних і активних взаємовідносин з навчальними і культурними установами інших країн.
Сформулювавши основні змістовно-структурні ознаки та принципи організації дозвіллєвої діяльності вищого навчального закладу, доведено її фундаментальне значення в процесі вибудовування цілісного культурного простору університету. Сфера дозвілля для молодої людини є не просто часом відпочинку, але й простором культуротворчих можливостей реалізації власних моральнісно-поведінкових, естетично-образних, екзистенціально-комунікативних та дослідницько-пізнавальних прагнень. Враховуючи це, культурний простір університету має забезпечити якнайповніші можливості дозвіллєвої самореалізації студентської молоді. При цьому, в організації дозвіллєво-культурного простору університету надзвичайно важливо брати за основу саме культуротворчі ініціативи самої молоді, всіляко уникаючи нав’язування формально та змістовно застарілих засобів естетично-мистецького, спортивно-оздоровчого чи науково-дослідного відпочинку та дозвілля.
Врахувавши фундаментальне значення таких компонентів культурного поля університету, як мистецтво і спорт, виявлено фундаментальну залежність між рівнем культурно-естетичної активності молодої людини протягом навчання в університеті та якістю набутих нею професійно-особистісних компетентностей, адже одним з головних системотворчих елементів цих компетенцій є саме здатність до творчо-креативного особистісного самопрояву. Окрім того, випускник університету, в якому функціонує розвинутий і варіативний культурний простір, отримує можливість розвивати власний рівень естетичного смаку, що в сучасному світі масової поп-культури є доволі рідкісною ознакою, притаманною тільки справжньому інтелігенту, представнику інтелектуальної та культурної еліти свого народу та нації. Зрештою, важливим структурним елементом культурного простору університету нами визначено спортивно-фізкультурну сферу, яка дозволяє молодій людині як проявити власні можливості у різноманітних спортивних змаганнях, так і глибоко усвідомити цінність здорового способу життя, який також є умовою духовної чистоти і наснаги особистості. Таким чином, мистецтво і спорт визначені як одні з ключових компонентів культурного поля університету.
Проаналізувавши особливості філософії культурного поля університету в період тоталітаризму, та врахувавши всі фактори, що обумовлювали в радянському суспільстві велику проблемність реалізації свободи і творчості, зокрема в університетських культурних просторах, створено загальну концептуально-теоретичну картину філософії організації культурного поля університету в епоху тоталітаризму. Надмірна ідеологізація та військово-промислова семантика суспільної свідомості, переслідування будь-якого, навіть лояльного, інакомислення та вільнодумства, адміністративно-авторитарні педагогічні, виховні та культурно-мистецькі форми впливу на студентську молодь − всі ці фактори сприяли розвиткові догматично-стагнаційного типу культурного простору вищої освіти колишнього Радянського Союзу. За таких умов нанівець зводилося прагнення молоді, особливо її найпрогресивнішого прошарку − студентства, до реалізації свободи власної творчості. Ще й досі Українські університети знаходяться у стані посткомуністичної трансформації, намагаючись подолати залишки тоталітарно-авторитарного стилю вибудовування внутрішнього університетського культурного простору.
Розглянувши філософію організації культурного поля університетів в сучасних умова можемо констатувати, що відбувається зміна філософської парадигми організації культурного простору університету в контексті викликів сучасної епохи. Визначивши, що університети виконують не лише освітню та виховну, але й культуротворчу діяльність, слід підкреслити, що у відповідності до зміни загального духу (завдань, мотивації розвитку) епохи змінюється філософія культурної місії університету. В сучасних умовах її сутність визначають зовнішні (глобалізація та інформаційна революція, розширення кроскультурних комунікацій тощо); та внутрішні (демократизація та ринкові перетворення) виклики.
Під впливом внутрішніх викликів формується ринково-демократична парадигма організації культурного поля університету; зростає людино центристська спрямованість культурного життя університетів. Під впливом зовнішніх чинників формується філософія толерантності, свободи, відкритих та інтенсивних міжнародних комунікацій.
До провідних цінностей культурного простору сучасного університету в демократичному суспільстві, які стають підгрунтям для утвердження нової філософії організації культурного простору університету у демократичному суспільстві відносять формування бажання і вміння компетентності «жити разом»; оптимізацію параметрів введення культури університету в систему міжнародного академічного спілкування; формування її ціннісного контексту та збереження національної ідентичності студентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Академічні свободи, університетська автономія та освіта для сталого розвитку. Мовою документів / НАН України [та ін.] ; [редкол.: Клименко Л. П. та ін.]. – Миколаїв : [Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили], 2009. – 285 с.
2. Актуальные вопросы глобализации. Круглый стол [Текст] // Мировая экономика и международные отношения. – 2008. – № 4. – С. 37–52.
3. Альтерглобализм и антиглобалистские движения в современном мире. Социальные и экономические аспекты глобализации. Антология [Текст]. – М. : ИНИОН РАН, 2006.– 152 с.
4. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю / В. П. Андрущенко. – [2-ге вид.допов.]. – К. : Знання України, 2008. – 819 с.
5. Андрущенко В. Філософія освіти ХХІ століття: пошук пріоритетів / В. Андрущенко // Філософія освіти. – 2005. – № 1. – С. 5–17.
6. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально–філософського аналізу / В. П.Андрущенко. – К. : ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2005. – 498 с.
7. Антипин Н. А. Мировоззренческие и методологические проблемы разработки философии образования для ХХI века / Н. А. Антипин // Инновации и образование. Сборник материалов конференции. Серия «Symposium». – СПб. : Санкт–Петербургское философское общество, 2003. – Выпуск 29. – С. 15–27.
8. Антологія адаптованого досвіду. Або для чого існують програми освітніх обмінів / [Авт. кол.: С. Буко, Н. Вукіна, О. Жадько та ін.]. – Рівне : Перспектива, 2004. – 388 с.
9. Афанасьев В. В. Россия и Европа. Нации в эпоху глобализации / В. В. Афанасьев. – М. : Канон+РООИ «Реабилитация», 2009. – 480 с.
10. Бабіч Л. В. Про необхідність розвитку естетичного світосприйняття студентів технічних університетів / Л. В. Бабіч, Л. А. Курят // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. Збірник наукових праць. − Херсон: ХНТУ, 2009. − № 1. − С. 282−287.
11. Баженова Н. Г. О воспитании духовно–нравственной культуры студентов / Н. Г. Баженова // Высшее образование в России. Научно–педагогический журнал Министерства образования и науки Российской Федерации. − 2011. − № 4. − С. 152−155.
12. Балабанова Н. Суспільство знань та інновацій: шлях до майбутнього України / Н. Балабанова. – К. : Арістей, 2005. – 104 с.
13. Беззубко Л. В. Розвиток системи освіти у сучасних умовах [Текст] / Л. В. Беззубко [и др.] ; Донбаська національна академія будівництва і архітектури. – Макіївка : [б.в.], 2005. - 132 с.
14. Белая книга российского образования / [Джоель Эдриан, Элиес Бентабет, Анни Винокур, Том Линей, Жорди Планас и др.] − М. : Издательство МЭСИ, 2000. – Часть 1. − 344 с.
15. Белова Л. И. Корпоративная культура российского университета как объект социокультурного анализа. Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологии : 24.00.01 / Людмила Белова. − Челябинск, 2009. − 186 с.
16. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті: монографія / Л. Д. Березовська. − К. : Богданова А.М., 2008. − 406 с.
17. Берестенко О. Г. Формування музично–естетичних самків студентів педагогічних університетів у процесі художньо–творчої діяльності : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Олена Берестенко. − Луганськ, 2008. − 22 с.
18. Бєланова Р. А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна-США) / Р. А. Бєланова ; Національний ун-т «Києво-Могилянська академія». – К. : Центр практичної філософії, 2001. – 216 с.
19. Бжезинский З. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство / З. Бжезинский ; [пер. с англ.]. – М. : Международные отношения, 2004. – 288 с.
20. Білорус О. Глобалізм: інтеґрація чи імперіалізм? / О. Білорус // Економічний часопис ХХІ. – 2002. – № 6.– С. 3–9.
21. Бондаренко О. О. Вільночасова мистецька діяльність університетської молоді в Польщі та Україні: компаративістичний аналіз / О. О. Бондаренко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Науковий журнал. − Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2010. − № 7 (9). − С. 3−9.
22. Бондаренко О. О. Участь у культурі та культурна активність студентів у дослідженнях польських науковців / О. О. Бондаренко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Науковий журнал. − Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. − № 2. − С. 59−66.
23. Борінштейн Є. Р. Вплив культурної політики на соціокультурні зміни в українському суспільстві / Є. Р. Борінштейн // Перспективи. Соціально–політичний журнал. − 2011. − № 2 (48). – С. 13−18.
24. Вікторов В. Г. Проблема управління якістю освіти: соціально–філософський аналіз / В. Г. Вікторов // Вища освіта України. − 2005. − № 4. − С. 16−24.
25. Вонсович С. Г. Аналіз політичних технологій тоталітарного режиму / С. Г. Вонсович // Збірник наукових праць «Політологічні студії». − Кам’янець–Подільський : Кам’янець–Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. − Випуск 1. − С. 63−72.
26. Вульфсон Б. Л. Мировое образовательное пространство на рубеже / веков /Б. Л. Вульфсон. – М. : Изд-во Моск. Психол.-социал. ин-та, 2006. – 235 с.
27. Георгиева Т. С. Высшая школа США на современном этапе / Т. С. Георгиева. − М. : Высшая школа, 1989. – 149 с.
28. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХІ века. (В поисках практико-ориентированных концепций) / Б. С. Гершунский. – М. : Совершенство, 1998. – 608 с.
29. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХI века: (В поисках практико– ориентированных образовательных концепций). / Гершунский Б. С. – М. : Совершенство, 1998 – 608 с.
30. Гессен С. И. О понятии и цели нравственного образования / Гессен С. И. // Приложение 1. Материалы II Всероссийской научной конференции: «Российское зарубежье: образование, педагогика, культура. 20–е – 50–е гг. XX века». – Саранск, 1998. – С. 157.
31. Ґіденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя / Е. Ґіденс ; [пер. з англ.]. – К. : Альтерпрес, 2004. – 100 с.
32. Гнатікевич Я. Чи будуть в Україні європейська автономія та самоврядування університетів?/ Я. Гнатікевич // Дух і літера. – 2008. – № 19. – С. 103–116.
33. Гончар О. В. Педагогічна взаємодія учасників навчального процесу в системі вищої освіти України (історико–педагогічний аспект): монографія / О. В. Гончар. – Харків : ХНАДУ, 2011. – 424 с.
34. Городецький О. В. Роль фізичної культури і спорту у формуванні базових рис характеру особистості / О. В. Городецький // Вісник Запорізького національного університету: збірник наукових праць. Фізичне виховання та спорт. – Запоріжжя : ЗНУ, 2012. − № 2 (8). − С. 39−43.
35. Грамши А. Искусство и політика : в 2–х т. / А. Грамши ; [пер. с итал.]. – М. : Искусство, 1991. – Т. l. – 432 с.
36. Гриценко В. Етика − естетика − культурологія: триєдність освітньої моделі / В. Гриценко // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. − 2011. − Випуск 14. − С. 134−140.
37. Гриценко О. А. Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі / О. Гриценко. − К. : УЦКД, 2000. − 228 с.
38. Губченко Н. Ю. Вопросы взаимодействия образования и культуры в процессе ориентации студентов высшей школы на социокультурные ценности / Н. Ю. Губченко // Вестник Южно–Уральского государственного университета. Серия «Образование, здравоохранение, физическая культура». − 2006. − № 16 (71). − Выпуск 9. − С. 101−105.
39. Гук О. Ф. Формування естетичної культури студентів вищих навчальних закладів / О. Ф. Гук // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького; збірник наукових праць. Серія: Педагогіка. − 2011. − № 7. − С. 98−103.
40. Данилюк Ю. З. Опозиція в Україні (друга половина 50–х – 80–ті рр.) / Ю. З. Данилюк, О. Г. Бажан. – К. : Рідний край, 2000. – 616 с.
41. Деланти Д. Новые модели университетов [Электронный ресурс] / Д. Деланти. – Режим доступа : http://socio.tamp.ru/1.htm.
42. Дем’яненко Н. М. Європейський регіон вищої освіти: пріоритети розвитку університету / Н. М. Дем’яненко // Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. – Серія: Педагогічні науки. – 2008. – Вип. 125. – С. 3–8.
43. Дзюба І. Спогади і роздуми на фінішній прямій / І. Дзюба. – К. : Криниця, 2008. – 928 с.
44. Дмитренко Н. М. Політика денаціоналізації культурного життя в Україні: місцеві музеї північного лівобережжя − співучасник чи жертва? (кінець 20–х − 30–і роки ХХ ст.) / Н.М. Дмитренко // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. − К. − Глухів, 2010. − Випуск 3. − С. 336 − 342.
45. Жамардій В. О. Вплив на духовний світ особистості занять з фізичної культури і спортц / В. О. Жамардій // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. Збірник наукових праць. – Херсон : ХНТУ, 2012. − № 1 (6). − С. 281−284.
46. Жорнова О. І. Теоретико–методологічні засади формування культуротворчості студентів університетів : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Ольга Жорнова. − Тернопіль, 2007. − 45 с.
47. Журавлев В. А. Классический исследовательский университет: концепция, признаки, региональная миссия / В. А. Журавлев // Университетское управление: практика и анализ. – 2000. – № 2 (13). – С. 25–31.
48. Журавський В. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. Журавський , М. Згуровський. – К. : ІВЦ «Видавництво Політехніка», 2003. – 195 с.
49. За комуністичні кадри, 11 листопада 1939 р. // Київський університет. Документи і матеріали. 1834 − 1984. − К., 1984. − С. 100
50. Зайцев Ю. Д. Український національно–визвольний фронт Зоряна Попадюка (1968 − 1973) − репрезентант молодіжного антикомуністичного руху / Ю.Д. Зайцев // Ювілейний збірник на пошану Степана Гелея. Вісник Львівської комерційної академії. Серія – гуманітарні науки. – Львів, 2011. – Випуск 10. – С. 549−568.
51. Зайцева І. Є. Розвиток естетичної культури майбутніх учителів засобами театрального мистецтва : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Ірина Зайцева. − К., 2001. − 19 с.
52. Закария Ф. Постамериканский мир / Ф. Закария.– М. : Европа, 2009. – 280 с.
53. Захаров Б. Є. Напрями і течії дисидентського руху в Україні (1956 − 1987) / Б. Є. Захаров // Дриновський збірник. − Харків−Софія : Академічне видавництво ім. проф. Марина Дринова, 2011. − Том 4. − С. 310−322.
54. Згуровский М. Дослідницькі університети: шанс для Європи / М. З. Згуровський // Дзеркало тижня. – 2006. – № 39 (618), 14–20 жовтня.
55. Зеленська Л. Д. Світовий досвід становлення університетської автономії й самоврядування / Л. Д. Зеленська // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2008. – № 3. – С. 69–71.
56. Зинченко В. В. Институализация ценностного контекста в менеджменте образовательных и воспитательных программ современной западной социальной философии образования / В. В. Зинченко // Проблемы воспитания личности молодого человека в образовательном процес. – М. : РПА Минюста России, 2013. – Ч. 2. – С. 442–449.
57. Зінченко В. В. Людина, нація, держава. Від етносу до політичної нації / В. В. Зінченко // Практична філософія. – 2001. – № 3. – С. 156–170.
58. Зінченко В. В. Менеджмент. Системи управління в умовах інституційної глобалізації / В. В. Зінченко. – К. : Люксар, 2012. – 864 с.
59. Зінченко В. В. Сучасна криза експансії неоліберального імперіалізму і перспективи світової глобалізації / В. В. Зінченко // Моделі управління в ринковій економіці: зб. наук. пр. – Донецьк : ДонНУ, 2010. – Вип. 13. – С. 224–246.
60. Зінченко В.В. Соціальна філософія менеджменту і освіти в інституційному вимірі глобального розвитку / В. В. Зінченко. – К. : Люксар, 2011. – 664 с.
61. Зязюн І.А. Культура і суспільство / І. А. Зязюн // Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник. – К. : Знання, 2002. – С. 46-66.
62. Кагарлицкий Б. Ю. Управляемая демократия / Б. Ю. Кагарлицкий. – Екатеринбург : Ультра Культура, 2005. – 575 с.
63. Карпова І. Г. Використання потенціалу мистецької студії у вищому навчальному закладі в процесі підготовки майбутніх соціальних педагогів / І. Г. Карпова // Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. Збірник наукових праць. − 2011. − № 2 (15) − С. 189−193.
64. Карпова І. Г. Соціалізація студентської молоді засобами мистецької діяльності / І. Г. Карпова // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної АПН України. – К., 2011. – Том XIII. – Ч. 3. – С. 162−170.
65. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–х – 80–х років / Г. Касьянов. – К. : Либідь, 1995. – 224 с.
66. Касьянов Г. Університетська автономія в Україні: спроба практичного впрова¬дження / Г. Касьянов // Дух і Літера. – № 19.: Університетська автономія «спеціальний випуск». – К., 2008. – С. 31–47.
67. Касьянов Г. Университетская автономия: составляющая гражданского общества / Г. Касьянов // Зеркало недели. – 2005. – № 31. – С. 14.
68. Квак М. Національна держава, глобалізація та університет як модерний заклад / М. Квак // Ідея Університету: Антологія / Упоряд. М. Зубрицька, Н. Бабалик. – Львів : Літопис, 2002. – С. 267–291.
69. Квієк М. Університет і держава: вивч.глобал.трансформацій / М. Квієк ; [пер.з англ. Т. Цимбала]. – К. : Таксон, 2009. – 380 с.
70. Квіт С. Алгоритм університетського розвитку / С. Квіт // Дух і літера. –2008. – № 19. – С. 12–30.
71. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика? / Г. Киссинджер ; [пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Ладомир, 2002. – 352 с.
72. Кобылкин Р. А. Ценности высшего образования в культурной динамике общества: диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук : 24.00.01 / Роман Кобылкин. − Волгоград, 2006. − 168 с.
73. Коваль В. Ю. Система позааудиторної діяльності студентів вищих навчальних закладів / В. Ю. Коваль // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Педагогіка, психологія, соціологія. – Донецьк : ДонНТУ, 2009. − Випуск 6. − С. 19−23.
74. Кожевнікова Л. Формування культури дозвілля сучасного студента в контексті технологізації навчального процесу / Л. Кожевнікова, З. Дзюба, Г. Бреславська // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. Збірник наукових праць Волинського національного університету імені Лесі Українки. − 2008. − Том 2. − С. 145−149.
75. Колин Г. Глобальные проблемы информатизации общества: информационное неравенство / Г. Колин // ВВШ «Alma Mater». – 2000. – № 6. – С. 27–30.
76. Комар О. А. Навчання викладацьких кадрів / О. А. Комар // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. – Черкаси : ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. − Випуск 119. − С. 35−43.
77. Костин А. В. Образование в информационном обществе как основа социокультурной дифференциации / А. В. Костин // Образование для XXI века: VIII Международная научная конференция. Москва, 17–19 ноября 2011 г.: Доклады и материалы. Секция 1. Философия образования. − М. : Издательство Московского гуманитарного университета, 2011. − С. 56−65.
78. Костиря І. Сучасні політико–ідеологічні пріоритети управління культурою в Україні: навчальний посібник / І. Костиря. − К. : КНУКіМ, 2011. – 160 с.
79. Кремень В. Філософія освіти XXI ст. / В. Кремень // Персонал. – 2003. – № 1. – С. 8.
80. Кримський С. Б. Запити філософських смислів / С. Кримський. − К. : Видавництво ПАРАПАН, 2003. − 240 с.
81. Кузьмінський А. І. Проблеми формування освітнього та культурного простору сучасного вищого навчального закладу / А. І. Кузьмінський // Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки». – Черкаси : ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2011. − Випуск 189. – Ч. ІІІ. − С. 3−7.
82. Кукуруза Ж. Б. Українська інтелігенція в умовах «відлиги «: аналіз сучасної вітчизняної історіографії / Ж. Б. Кукуруза // Наукові праці: Науково–методичний журнал. – Миколаїв : Вид–во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. − Том 129. – Випуск 116. Історія. – С. 110−114.
83. Лутай В. Філософія сучасної освіти : навчальний посібник / Ф. Лутай. – К. : Центр «Магістр – S» Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256 с.
84. Макбурни Г. Глобализация как политическая парадигма высшего образования сегодня / Г. Макбурни // Высшее образование сегодня. – 2001. – № 1. – С. 46–55.
85. Макеева Е. А. Школа и идеология / Е. А. Макеева // Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. − 2007. − Выпуск 36. – Т. 13. − С. 200−203.
86. Михальченко Н. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 1991–1995 / Н. Михальченко, В. Андрущенко. – К. : Укр. центр духовной культуры, 1996. – 512 с.
87. Могилевкин И. М. Американское государство как новая российская мечта / И. М. Могилевкин // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – № 12. – С. 109–114.
88. Моніторинг якості освіти: становлення та розвиток в Україні: Рекомендації з освітньої політики / [під заг. ред. О. І. Локшиної]. − К. : «К.І.С.», 2004. − 160 с.
89. Нечепоренко М. В. Формування естетичної культури студентів класичних університетів : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Максим Нечепоренко. − Харків, 2005. − 25 с.
90. Никифорова Л. В. Пространство университетской повседневности: прикладное исследование в формате культурологической экспертизы / Л. В. Никифорова, М. В. Рон, С. А. Тихомиров, А. С. Макашова, П. Е. Подделкова // Вестник Герценовского университета. − 2011. − № 7. − С. 60−70.
91. Никифорова С. И. Государственная политика в области идеологии и культуры в контексте советской действительности (середина 60–х − середина 80–х годов ХХ века) : диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук : 07.00.02 / Светлана Никифорова. − Казань, 2009. − 357 с.
92. Ніколаєць Ю. О. Ідеологізація радянської культури повоєнних років у висвітленні українських вчених / Ю. О. Ніколаєць // Вісник Черкаського університету. Серія «Історичні науки». – Черкаси : ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2010. − Випуск 192. – Ч. 1. − С. 18−26.
93. Обушний М. І. Етнонаціональна ідентичність в контексті формування української нації : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук : спец. 23.00.05 «Етнополітологія та етнодержавознавство» / Микола Обушний. − К., 1999. − 35 с.
94. Овчарова О. Особливості впливу історичних подій на моральне виховання радянської молоді у ІІ половині ХХ століття / О. Овчарова // Гуманізація навчально–виховного процесу. Збірник наукових праць. − Слов’янськ: СДПУ, 2012. − Випуск LIX. – Ч. ІІ. − С. 120−125.
95. Огурцов А. П. Образы образования. Западная философия образования. ХХ век / А. П. Огурцов, В. В. Платонов. – СПб. : РХГИ, 2004. – 520 с.
96. Основи національного виховання: концептуальні положення: у 2–х ч. / [Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук З. О. та ін.; за ред. В.Г. Кузь та ін.]. – К. : Інформаційно–видавничий центр «Київ», 1993. – Частина 1. – 152 с.
97. Пенская Е. Н. 1960–е годы. Молодежная политика и студенческие протесты в России / Е. Н. Пенская // Вопросы образования. − 2009. − № 1. − С. 238−264.
98. Пищулин Н. П. Философские основы образования / Пищулин Н. П. – М. : Педагогика, 2001. – 341 с.
99. Подобєдова Т. Ю. Тенденції розвитку освіти міжнародного співробітництва українських університетів / Т. Ю. Подобєдова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Збірник наукових праць. – Ялта : КГУ, 2006 − Випуск № 9. – Ч. 2. − С. 174−177.
100. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги / К. Поппер ; [перекл. з англ. О. Коваленка]. – К. : Основи, 1994. – Т. 1. – 444 с.
101. Программа коммунистической партии Советского Союза. Принята ХХІІ съездом КПСС. − М. : Политиздат, 1974. − 144 с.
102. Прошкін В. В. Інтеграція університетської науки й освіти: історичний аспект / В. В. Прошкін // Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку. – 2010. – № 2.
103. Пунько Б. М. Автономія університетів України : наук. доп. сусп–ву / Пунько Богдан Михайлович. – Л. : СПОЛОМ, 2013. – 23 с.
104. Равные возможности для всех детей. Проект программы реформ в области образования Президента США // Образование, которое мы можем потерять. Сборник. Под общей редакцией академика В.А. Садовничего. – [изд. 2–е, дополненное].