Башкатова Вікторія Василівна. Захист прав і законних інтересів особи в адміністративному праві : Башкатова Виктория Васильевна. Защита прав и законных интересов лица в административном праве

Краткое описание

Башкатова Вікторія Василівна. Захист прав і законних інтересів особи в адміністративному праві.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07, Кабінет Міністрів України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2015.- 170 с.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БАШКАТОВА ВІКТОРІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 342.9

ЗАХИСТ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Світличний Олександр Петрович
доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2015

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ......................................................................3
ВСТУП ............................................................................................................................4
Розділ 1. СУТНІСТЬ ЗАХИСТУ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ...…………….…………………………………11
1.1. Поняття і зміст категорії «інтерес» в адміністративному праві.……….….....11
1.2. Значення норм публічного права у захисті прав і законних інтересів особи…………………………………………………………………………….……..29
1.3. Роль принципів адміністративного права у захисті прав і законних інтересів особи ………………………………………………………………………..50
Висновки до розділу 1. …………………………………………………..…………...66
Розділ 2. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ ……………………..……………………….68
2.1. Місце та роль правових гарантій держави у механізмі забезпечення та реалізації прав і законних інтересів особи…………………………….…………....68
2.2. Захист прав і законних інтересів особи в органах публічної влади…………88
2.3. Захист прав і законних інтересів особи в адміністративному суді ………….110
Висновки до розділу 2. …………...………………………………………………....127
Розділ 3. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ………………………....................................................131
3.1. Роль і місце публічних послуг в реалізації прав і інтересів особи...……...131
3.2. Шляхи удосконалення адміністративно-процесуальних гарантій захисту прав і законних інтересів особи…………………………………………………….…….150
Висновки до розділу 3. ……………………………………………………………...165
ВИСНОВКИ ..………………………………………………………………….……167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….….…….173
ДОДАТОК №1………………………………………………………………………197
ДОДАТОК №2………………………………………………………………………198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПК України – Адміністративно-процедурний кодекс України
АРК – Автономної Республіки Крим;
ВРУ – Верховна Рада України;
ВАСУ – Вищий адміністративний суд України;
ГК України – Господарський кодекс України;
ЄС – Європейський Союз;
Закон – Закон України;
КК України – Кримінальний кодекс України;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення;
КС України – Конституційний Суд України;
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України;
Конституція – Конституція України;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України;
Міндоходів України – Міністерство доходів і зборів України;
Мін’юст України – Міністерство юстиції України;
СБУ – Служба безпеки України;
ЦК України – Цивільний кодекс України;
ЦПК України– Цивільний процесуальний кодекс України.

ВСТУП

Актуальність теми. Стратегічний курс України на інтеграцію в Європейське Співтовариство зумовлює необхідність орієнтуватися на європейські цінності, які лежать в основі стандартів реальної демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованої державної політики, що базується на засадах верховенства права, забезпечення пріоритету прав та свобод людини і громадянина. Складні суспільні явища, що підлягають регулюванню адміністративним правом є поєднанням різних інтересів, серед яких один із головних – це захист законних інтересів особи в її економічних, соціальних, політичних та інших правах. Громадяни, будучи найбільшою групою суб’єктів адміністративно-правих відносин, найчастіше вступають у відносини з державою у сфері виконавчої влади, де зосереджено інтереси значної частини громадян і де практично реалізуються надані їй Конституцією і законами України права й свободи. Необхідність реалізації цих інтересів, а передусім їх узгодження є одним з основних завдань держави та органів публічної влади.
Захист прав і законних інтересів особи в адміністративному праві являє собою сукупність застосовуваних у порядку, врегульованому нормами права, засобів, спрямованих на здійснення уповноваженими на те органами і їх посадовими особами відповідних процесуальних дій, які спрямовані на припинення порушень у сфері публічно-правових відносин. Проблема захисту прав і законних інтересів громадян в адміністративному праві набуває все більшої актуальності та у зв’язку з особливістю сучасного процесу європейської інтеграції.
Тему дисертаційного дослідження обрано з урахуванням положень Концепції адміністративної реформи в Україні щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян. Обраний напрям дослідження безпосередньо зв’язаний з виконанням Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 18 березня 2004 року. Водночас значний масив принципових питань правового регулювання захисту прав і законних інтересів особи в адміністративному праві не отримав комплексного вирішення у нормотворчій практиці та у вітчизняній юридичній літературі. Попередні творчі пошуки науковців, які порушували проблему захисту прав і законних інтересів громадян, були переважно спрямовані на систему юридичних гарантій прав і свобод громадян, їхнє значення для адміністративно-процесуального регулювання. Так, у 2008 році було захищено кандидатську дисертацію І. І. Сілічем «Гарантії забезпечення прав і свобод в адміністративному процесі».
Необхідність такого дослідження зумовлюється потребами обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства та поглиблення системи наукових знань про захист прав і законних інтересів особи в адміністративному праві.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, І. П. Андрушко, С. С. Алексєєва, І. В. Арістової, Д. М. Бахраха, Н. А. Берлач, Ю. П. Битяка, І. Л. Бородіна, В. В. Галунька, В. М. Гаращука, В. Л. Грохольського, Е. Ф. Демського, К. Д. Кавеліна, Р. А. Калюжного, А. Т. Комзюка, В. І. Курила, П. М. Рабіновича, О. М. Пасенюка, О. П. Світличного, О. Ф. Скакун, В. П. Тимощука, Ю. О. Тихомирова, М. В. Цвіка, О. І. Чепис, Ю. С. Шемшученка, Г. В. Шершеневича та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до положень Концепції адміністративної реформи в Україні, пріоритетних напрямів наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України та стосується окремих адміністративно-правових аспектів наукової теми «Адміністративно-правове регулювання підготовки фахівців та ринку праці в аграрному, екологічному та природо-ресурсному секторах України» (номер державної реєстрації 0114U000656).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних особливостей захисту прав та законних інтересів особи в адміністративному праві, формування на цій основі теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного адміністративного законодавства України.
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні задачі:
– з метою з’ясування сутності захисту прав і законних інтересів особи розглянути поняття і зміст категорії «інтерес» в теорії адміністративного права та у правовій доктрині та на цій підставі сформувати юридичну категорію «інтерес» особи в адміністративному праві;
– з’ясувати місце і роль публічно-правових та приватно-правових засобів у механізмі захисту прав і законних інтересів особи;
– виділити й удосконалити принципи адміністративного права у захисті прав і законних інтересів особи;
– здійснити аналіз законодавчого регулювання прав і законних інтересів особи у відносинах з органами публічної влади та на цій підставі визначити шляхи удосконалення законодавства у цій сфері;
– охарактеризувати особливості захисту прав і законних інтересів особи в адміністративному суді та на цій підставі визначити напрями вдосконалення чинного законодавства;
– розглянути роль і місце публічних послуг у захисті прав і законних інтересів особи та окреслити шляхи надання безоплатної правової допомоги;
– проаналізувати процесуальні гарантії захисту прав і інтересів особи та окреслити шляхи удосконалення законодавства у цій сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із захистом прав і законних інтересів особи в адміністративному праві.
Предметом дослідження є захист прав і законних інтересів особи в адміністративному праві.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: філософські (діалектичний), загальнонаукові (формально-логічний, структурно-функціональний, метод системного аналізу й синтезу) та спеціально-юридичні (формально-юридичний, порівняльно-правовий). Діалектичний метод, який становить методологічну основу дисертаційного дослідження, дозволив пізнати загальні закономірності розвитку та нормативного регулювання відносин, що складаються у сфері захисту прав і законних інтересів особи в адміністративному праві. Метод системного аналізу допоміг визначити місце і роль держави та з’ясувати правову категорії «інтерес», визначити роль принципів адміністративного права у захисті прав і законних інтересів особи. За допомогою методу синтезу встановлено роль публічного права у захисті прав і законних інтересів особи. Завдяки формально-логічному методу сформульовано понятійно-термінологічний апарат дослідження. Структурно-функціональний метод дав змогу розглядати діяльність органів публічної влади у захисті прав і законних інтересів особи. Формально-юридичний метод дав можливість розкрити зміст норм права, що регулюють відносини у сфері захисту прав і законних інтересів особи. За допомогою порівняльно-правового методу було проведено аналіз національного та міжнародного законодавства, норми якого гарантують захист прав і законних інтересів особи в різних сферах суспільного життя.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є самостійним монографічним дослідженням захисту прав і законних інтересів особи в адміністративному праві України та конкретизується у таких основних положеннях:
уперше:
– сформульовано сутнісні ознаки категорії «інтерес» особи в адміністративному праві. Такими визначено: пріоритет індивідуальних прав і свобод людини й громадянина перед охороною суспільних інтересів; реалізації принципу пріоритету прав і свобод; реалізації ратифікованих міжнародно-правових актів у розвитку вітчизняної юриспруденції в питаннях захисту прав і законних інтересів особи; систему адміністративних судів, покликаних захистити права і законні інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; розвитку системи надання публічних послуг;
– сформульовано процесуальні гарантії забезпечення прав і законних інтересів особи, а саме:
1) пропонується скасувати в статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України банкетну норму про можливість встановлення строків для звернення до адміністративного суду іншими законами;
2) запропоновано залишити відсильну норму в Кодексі адміністративного судочинства про можливість встановлення інших строків для звернення. З цією метою пропонується внести зміни в частини першу, другу та частину третю статті 99 КАСУ «Строк звернення до адміністративного суду»;
удосконалено:
– теоретичне визначення поняття «охоронюваний законом інтерес» та сформовано його авторське визначення. Під цим поняттям розуміється право особи об’єктивно відображене в нормах законів та гарантоване державою соціальне благо, реалізація якого гарантується та охороняється державою;
– поняття «адміністративно-процесуальна форма» – це передбачений адміністративно-процесуальним законом порядок захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин та врегульований порядок здійснення адміністративного судочинства;
дістали подальшого розвитку:
– правові гарантії держави в охороні та захисті прав і законних інтересів особи, під якими слід розуміти систему правових норм і принципів, що полягають у створенні відповідних механізмів і процедур реалізації особою суб’єктивного права та похідних від нього свобод, закріплених Конституцією і законами України та міжнародно-правовими актами;
– пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства про безоплатну правову допомогу. На цій підставі пропонується внести зміни в пункт 1 статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – для поглиблення теоретичних розробок питань охорони та захисту прав і законних інтересів особи нормами адміністративного законодавства;
– у законодавчому процесі – при розробці нових нормативно-правових актів та удосконаленні вже чинних, що стосуються захисту прав і законних інтересів особи;
– у правозастосовній діяльності – в практичній діяльності державних органів та суді (Акт впровадження в Київському окружному адміністративному суді від 20 січня 2015 року);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з навчальної дисципліни «Адміністративне право» (Акт впровадження на юридичному факультеті НУБіП України від 2 грудня 2014 року №189/1).
Особистий внесок здобувача. Робота виконана здобувачкою особисто, з використанням наукового матеріалу в межах та на умовах, визначених ВАК України, а загальні теоретичні положення і висновки, рекомендації та пропозиції, які виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації, висновки і рекомендації обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права, вченої ради Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України. Основні положення дисертації викладені у виступах на Міжнародній науковій конференції присвяченій 115-річчю Національного університету біоресурсів і природокористування України «Біоресурси планети і біобезпека навколишнього середовища: проблеми і перспективи» (Київ, 5–6 листопада 2013 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення прав людини в міжнародному та національному законодавстві» (Київ, 29 листопада 2013 року); Х Міжнародній науково-практичній конференції «Будущие исследования – 2014» (София, Болгария, 17-25 февраля 2014 года).
Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, одна із яких у зарубіжному виданні в співавторстві, та у трьох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях. Стаття в співавторстві містить дослідження категорії «інтерес» особи через призму окремих загальних принципів сучасного адміністративного права.
Структура дисертації зумовлена метою та задачами і складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків до кожного розділу й загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них основний текст – 172 сторінки, список використаних джерел – 24 сторінки (249 найменувань), додатки займають три сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження одержано нове роз’яснення наукового завдання щодо захисту прав і законних інтересів особи в адміністративному праві. Отримані результати викладено у наступних висновках:
1. На підставі аналізу нормативно-правових актів та наукових поглядів щодо юридичної категорії «інтерес» особи в адміністративному праві сформульовано сутнісні ознаки категорії «інтерес» особи в адміністративному праві. Такими визначено: пріоритет індивідуальних прав і свобод людини і громадянина перед охороною суспільних інтересів; реалізації принципу пріоритету прав і свобод людини і громадянина; реалізації ратифікованих міжнародно-правових актів, які відкрили новий етап у розвитку вітчизняної юриспруденції в питаннях захисту прав і законних інтересів особи; системі адміністративних судів, покликаних захистити права і законні інтереси особи в сфері публічно-правових відносин; розвитку системи надання публічних послуг.
Охоронюваний законом інтерес – самостійний об’єкт правовідносин, об’єктивно відображений в нормах права. Сформовано авторське визначення поняття «охоронюваний законом інтерес», під яким розуміється право особи об’єктивно відображене в нормах законів та гарантоване державою соціальне благо, реалізація якого гарантується та охороняється державою.
2. Розглянуто значення норм приватного та публічного права в захисті прав і законних інтересів особи. Норми приватного та публічного права передбачають різні способи охорони та захисту прав і законних інтересів особи, що може здійснюватися шляхом звернення як уповноважених органів публічної влади, їх посадових осіб, так і до суду. Не зважаючи на те, що система приватного та публічного права складається із різних галузей права, між публічним і приватним правом немає раз і назавжди проведених кордонів, оскільки в приватному праві присутні публічно-правові моменти, а в публічному праві – приватно-правові.
3. Розглянуто категорію «інтерес» особи через призму окремих загальних принципів сучасного адміністративного права, які найповніше характеризують цю юридичну категорію в адміністративному праві. Обґрунтовано, що в сучасних умовах виникає об’єктивна необхідність подальшого розвитку принципів адміністративного права, де держава створена та існує для особи. Позитивним у цьому напрямі стало б запровадження принципу захисту прав і законних інтересів особи, який на сьогодні є найслабкішою ланкою в правовому механізмі забезпечення прав. Цей принцип повинен запровадити новий підхід до ролі сучасного адміністративного права, яке повинно забезпечити ефективну охорону й захист прав та законних інтересів особи і вимагає принципово іншого підходу до вирішення цієї проблеми.
4. На підставі аналізу Конституції, законів України та міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховою Радою України проаналізовано державно-правовий механізм забезпечення прав і законних інтересів особи. На цій підставі встановлено, що правові гарантії прав і інтересів особи є сукупністю конституційних, законодавчих та міжнародних норм, які встановлюють і гарантують охорону та захист прав і законних інтересів особи та є обов’язковими для органів публічної влади, їх посадових і службових осіб.
За змістом та видами гарантії прав і законних інтересів особи поділяються на загальні та спеціальні. До загальних гарантій належать економічні, політичні, соціальні, ідеологічні та культурні гарантії, а до спеціальних – правові гарантії прав і свобод особи. Роль і значення правових гарантій визначається тим, що вони створюють необхідні юридичні умови для перетворення закріплених у Конституції України, інших законах та міжнародних правових актах прав і свобод особи на реальну дійсність.
Реалізація прав і законних інтересів особи неможлива без покладених на неї обов’язків, взаємозалежних між собою, які необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку. Правові гарантії спрямовані на реалізацію та усунення перешкод для нормального здійснення прав і обов’язків особи, оскільки не буває прав без обов’язків, як і обов’язків без прав, що у своїй сукупності можуть створити надійні і реальні правові гарантії прав та законних інтересів особи.
Під правовими гарантіями держави в охороні та захисті прав і законних інтересів особи слід розуміти систему правових норм і принципів, які полягають у створенні відповідних механізмів і процедур реалізації особою суб’єктивного права та похідних від нього свобод, закріплених Конституцією і законами України та міжнародно-правовими актами.
5. Аналіз законодавчого регулювання прав і законних інтересів особи в взаємовідносинах з органами публічної влади, їх посадовими особами дає підстави зробити висновок, що монопольним правом забезпечення і реалізацією цих прав володіє держава.
Не зважаючи на надані державою правові гарантії охорони та захисту прав і законних інтересів особи, відсутність Адміністративно-процедурного кодексу України є недоліком адміністративного законодавства.
З метою удосконалення охорони прав і законних інтересів особи підтримуємо думку про необхідність прийняття Верховною Радою України Адміністративно-процедурного кодексу України (реєстраційний №11472 від 03.12.2012 р.).
6. З метою удосконалення захисту прав та законних інтересів особи в адміністративному суді положення, які визначають звернення до адміністративного суду, слід закріпити виключно в Кодексі адміністративного судочинства України, але при цьому залишити відсильну норму про можливість встановлення в кодексі інших строків для звернення, а також скасувати в статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України бланкетну норму про можливість встановлення строків для звернення до адміністративного суду іншими законами. Пропонуємо внести зміни в частини першу, другу та третю статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України «Строк звернення до адміністративного суду», які викласти у наступній редакції:
«1) Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.
2) Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб’єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень.
3) Для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк».
7. Залежно від суб’єкта, що надає публічні послуги, розрізняють державні та муніципальні послуги. Складовою як державних, так і муніципальних послуг є адміністративні послуги. Гарантоване право на захист прав і законних інтересів особи повинно мати виникнення необхідних передумов. Такими передумовами є: наявність правового спору між особою та суб’єктом публічного управління; наявність норм права, які встановлюють можливість звернення до суду особи, яка вважає свої права та інтереси порушеними; наявність механізму реалізації права особи на захист; право на участь в розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції; відповідальність держави за реалізацію прав і законних інтересів особи.
На підставі аналізу статей 13 та 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено певні правові колізії, які пов’язані із безоплатною вторинною правовою допомогою та видами правових послуг. У цьому зв’язку, з метою вдосконалення чинного законодавства про безоплатну правову допомогу, пропонуємо внести зміни в пункт 1 статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», який викласти в наступній редакції:
«1. Безоплатна вторинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та перед іншими особами».
8. Специфічність адміністративного судочинства полягає в особливому характері публічно-правових відносин, що знаходить своє відображення в адміністративно-процесуальній формі. Проаналізовано дефініції процесуальних форм, надано авторське визначення поняття «адміністративно-процесуальна форма», під якою слід розуміти передбачений адміністративно-процесуальним законом порядок захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин та врегульований порядок здійснення адміністративного судочинства.
На підставі аналізу норм Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» проаналізовано відповідальність посадових осіб цих органів. З’ясовано, що відповідальність посадових осіб органів місцевого самоврядування, встановлена безпосередньо, як перед державою, так і перед юридичними і фізичними особами та є більш дієвою, на відміну від відповідальності посадових осіб місцевих державних адміністрацій.
Пропонуємо внести зміни до статті 49 «Відповідальність посадових осіб місцевих державних адміністрацій» Закону України «Про місцеві державні адміністрації», яку необхідно викласти у такій редакції:
«Матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів місцевих державних адміністрацій, наказами керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевих державних адміністрацій при здійсненні ними своїх повноважень фізичним та юридичним особам, відшкодовується за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гельвеций К. А. Сочинение В 2-х томах / Гельвеций К. А. // – М.: Мысль – 1973-1974. – Т. 2. – 603 с.
2. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности/ Здравомыслов А. Г. // – М.: Просвещение, 1986. – 288 с.
3. Дигесты Юстиниана. Т.1. Кн. 1-4. Пер. с лат. Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2002. – 584 с.
4. Башкатова В.В. Публічний інтерес в адміністративному праві /В.В. Башкатова // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 9. – С. 38 – 41.
5. Кавелин К. Д. Права и обязанности по имуществам и обязательствам/ Кавелин К. Д. – С. Петербург: Тип. М. М. Стасюлевича. – 1879. – 442 с.
6. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права/ Коркунов Н. М. – СПб., 1898. – 363 с.
7. Петражицкий Л.И. Теория государства и права в связи с теорией нравственности/ Петражицкий Л. И. // – СПб, 2000. – 608 с.
8. Тарановский Ф. В. Учебник энциклопедии права/ Тарановский Ф. В. – Юрьев: Тип. К. Маттисена, 1917. – 534 с.
9. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. Т. 2. Выпуск 2, 3, 4/ Г. Ф. Шершеневич. – М.: Изд-во «Юридический колледж МГУ», 1995. – 462 с.
10. Иеринг Р. Целъ въ правъ. Первый томъ/ Иеринг Р. – Спб.: Изданіе Н.В. Муравьева, 1981. – 412 с.
11. Малишев В. Вчення Рудольфа Фон Ієрінга про мету в праві/В. Малишев//Юридичні науки. – 2010. – №82. – С. 33–35.
12. Нерсесянц В. С. Философия права. Учеб. для вузов/ Нерсесянц В. С. – М.: Норма, 2005. – 656 с.
13. Сиренко В.Ф. Интересы в системе основных институтов советского государственного управления: монография/ В. Ф. Сиренко. – К. : Наук. думка, 1982. – 214 с.
14. Галунько В. В. Концептуальні підходи до розвитку сучасного адміністративного права України/ В.В. Галунько// Форум права. 2009. – №3. – С. 143–151// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. nbuv. gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10gvvvap.pdf
15. Цвік М. В. Загальна теорія держави і права/ М.В. Цвік. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
16. Локк Джон. Избранные философские произведения: у 2-х томах/ Джон Локк. – М.: Мысль, 1960. – Т.2. – 532 с.
17. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т. I: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА. М), 2002. – 728 с.
18. Галунько В. В. Публічний інтерес в адміністративному праві/ В. В. Галунько//Форум права. – 2010. – № 4. – С. 178–182: [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10gvvvap.pdf
19. Черепахин Б. Б. К вопросу о публичном и частном праве/ Черепахин Б. Б.. – Иркутск, 1926. Революция права. – М., 1927. – № 2. – С. 147-149.
20. Тихомиров Ю. А. Публичное право. – Изд-во БЕК/ Тихомиров Ю. А.–М., 1995. – 496 с.
21. Виконавча влада і адміністративне право/ [В.Б. Авер’янов та ін.]; ред. В. Б. Авер’янов; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 668 с.
22. Харитонов Є. О. Історія приватного (цивільного) права Європи. – Ч.1: Витоки / Харитонов Є. О. – Одеса: Бахва, 1999. – 292 с.
23. Соловьев В. А. Частный и публичный интересы субъектов налоговых правоотношений: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.14/ Соловьев Владимир Алексеевич. – М., 2002. – 194 с.
24. Кобалевский В. Очерки советского административного права/В. Кобалевский .– Х., 1924. – 258 с.
25. Скакун О. Ф. Теорія держави і права/ О.Ф. Скакун // Підручник / Пер. з рос. – Харьків: Консум, 2001. – 656 с.
26. Харитонова О. І. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.
27. Всеобщая декларация прав человека: Принята и провозглашена в резолюции 217 A (III)Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года// [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// zakon2. rada. gov. ua/ laws/ show/995_015
28. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
29. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод//Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – К., 1999. – №2. – С. 15–32.
30. Башкатова В. В. Зміст та поняття «інтерес» в адміністративному праві/ Башкатова В. В. // Міжнародна наук. конф. Присвячена 115–річчю НУБіП України «Біоресурси планети і біобезпека навколишнього середовища: проблеми і перспективи». Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференії (5-6 листопада 2013 року, м. Київ, Україна)/За ред. Д. С. Добряка, В. І. Курила. – К.: МВЦ «Медінформ». – С. 32 – 35.
31. Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21 листопада 2002 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 12.
32. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
33. Концепция формирования правовых основ и механизмов реализации социального государства в странах Содружества/ принята на двадцать восьмом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ (Постановление № 28-6 от 31.05.2007 г.)// [ Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
34. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції/ Станіслав Шевчук. – Вид. 2-ге, випр., доп. – К.: Реферат , 2007. – 848 с.
35. Спасибо-Фатєєва І. Бачення дій української влади крізь призму публічних і приватних інтересів/ Інна Спасибо-Фатєєва// Юридична газета, – 28.11.2005. – № 22 (58).
36. Антонович М. М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл/ М. М. Антонович. – К. : Видавничий дім «КМ «Академія», 2003. –308с.
37. Васильев Г. А. Реализация хозяйственного законодательства с помощью средств прокуроского воздействия: дисс. … канд. юрид. Наук: 12.00.04/ Г. А. Васильев. – Донецк., 1997. – 157 с.
38. Адміністративне право України: підручник/ [Битяк Ю.П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В., Зима О.Т., Зуй В. В.]; ред. Ю.П. Битяк. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
39. Адміністративне право України. Акад. курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Згальна частина/Ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2007. – 592 с.
40. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98// Офіційний вісник України – 1999. – №21. – Ст. 943.
41. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України 6 липня 2005 року// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, №37. – Ст. 446.
42. Ківалов С. В. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар/ За ред. С. В. Ківалова, О.І. Харитонової/ Ківалов С.В., Харитонова О. І., Пасенюк О.М., Аракелян М. Р. та ін. – Х.: ТОВ «Одісей», 2005. – 552 с.
43. Про адміністративні послуги: Закон України 6 вересня 2012 року// Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 32. – Ст. 409.
44. Константий О. В. Судова форма захисту як провідний спосіб забезпечення верховенства права та законності в публічновладних правовідносинах/О. В. Константий // Вісник Вищої ради юстиції. – 2012. – № 1 (9). – С. 33–43.
45. Адміністративне право України: законодавчі визначення: словник-довідник/укладачі Р. А. Калюжний, С. В. Пєтков. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 220 с.
46. Башкатова В. Зміст і поняття «інтерес» в адміністративному праві/В. Башкатова //Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 61– 64.
47. Новицкий И. Б. Римское право/ И. Б. Новицкий. – М.,1998. – 245 с.
48. Трофанчук Г. I. Римське приватне право/ Г. І. Трофанчук . – К. , 2006. – 248 с.
49. Притика Ю. Д. Теоретичні проблеми захисту прав учасників цивільних правовідносин в третейському суді: автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня доктора.. юрид. наук: спец. 12.00.03/ Притика Юрій Дмитрович. – К., 2006. – 632 с.
50. Витрянский В. В. Проблемы арбитражно-судебной защиты гражданских прав участников имущественного оборота: Диссертация доктора юридических наук в форме научного доклада, выполняющая также функции автореферата: 12.00.03 / В. В. Витрянский. – Моск. Гос. ун-т. – М., 1996. – С. 10.
51. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав/В.П. Грибанов. – МГУ. – М., 1972. – 284.
52. Йоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права/ Йоффе О. С., Шаргородский М. Д. – М.: Госюриздат, 1961. – 380 с.
53. Конституція України: Прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року//Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
54. Шевчук О. М. Засоби державного примусу у правовій системі України: автореф. дис. канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.07/ О. М. Шевчук. – Харьков, 2003. – 20 с.
55. Ромовская З. В. Проблемы защиты в советском семейном праве: автореф. дис…д-ра. юрид. наук: 12.00.03 /З. В. Ромовская. Харьковский юр. ин-т. им.
Ф. Э. Дзержинского – Х., 1987. – С.16.
56. Бутнев В. В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав // Механизм защиты субъективных гражданских прав/В. В. Бутнев. – Ярославль, 1990. – 234 с.
57. Білоусов Ю. В. Цивільний кодекс України: Коментар/За заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. – Одеса: Юридична література, 2003. – 1080 с.
58. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356.
59. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 року// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №№ 40–41, 42 – Ст. 492.
60. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9//[ Електронний ресурс]. – Режим доступу http: http://zakon2.rada. gov. ua/ laws/ show/v0009700-96.
61. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Рішення Конституційного Суду України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року № 9-зп// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-97.
62. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року// Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №№ 41–42, №43–45. – Ст. 529.
63. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №49. – Ст. 272.
64. Права людини / Ред. кол.: М. Буроменський, В. Євінтов, Л. Заблодська та ін. – К.: Право, 1997. – 244 с.
65. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 року//Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
66. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року//Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
67. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 7 жовтня 2010 року// Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
68. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим: Закон України від 23 грудня 1998 року//Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5–6. – Ст. 43.
69. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року// Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
70. Гражданское право: Учеб. В 2 т. – Том 1 / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2 изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – 704 с.
71. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав/В.П. Грибанов. – М.: Статут, 2001. – 411с.
72. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року// Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
73. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл/ Фурса С. Я., Фурса Є. І. – К.: А.С.К., 2001. – 976 с.
74. Вершинин А. П. Способы защиты гражданских прав в суде/ А. П. Вершинин. – СПб.: Издательство Санкт-Петербурского университета, 1997. – 164 с.
75. Решетникова И. В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России / И. В. Решетникова, В. В. Ярков. – М. : Норма, 1999. – 302 с.
76. Козуб Т. Р. Взаимодействие органов государственной власти и нотариата в Российской Федерации: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / Козуб Т. Р. – М., 1996. – 148 c.
77. Андре Швахтен. Деятельность нотариуса на благо гражданского общества / Андре Швахтен. – Нотариус. – 2002. –1 4 (36). – С. 20 – 25.
78. Бардин Л. Н. Судопроизводство по жалобам на нотариальные действия или на отказ в их совершении : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л. Н. Бардин. – МГУ. – М., 1981. – 19 с.
79. Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Закон України від 9 лютого 2006 року// Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 27. – Ст. 229.
80. Про Уповноваженого Верховної Радою України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 року// Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
81. Про громадські об’єднання: Закон України від 22 березня 2012 року// Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 1. – Ст. 1.
82. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 року// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
83. Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. Станом на 1 грудня 2010 р./ За ред. Притики Ю. Д. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 608 с.
84. Чепис О. І. Інтереси в цивільному праві: сутність, місце та особливості захисту: автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03/Чепис Олеся Іванівна. – Х., 2012. – 16 с.
85. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес): Рішення Конституційного Суду України 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/ show/ v018p710-04
86. Тихомиров Ю. А. Публично-правовое регулирование: динамика сфер и методов/ Ю. А. Тихомиров //Журнал российского права. – 2001. – №5. – С. 3 –11.
87. Шумило М. Є. Про принципи відповідальності держави перед особою у кримінальному судочинстві/М. Є. Шумило// Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2010. – №2. – С.1–7.
88. Украинский Советский Энциклопедический Словарь: в 3-х т./Редкол.: А.В. Кудрицький (отв. ред.) и др. – К.: Глав. Ред. УСЭ, – 1988. Т. 2. – 1988. – 768 с.
89. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т.2 / Под ред. В.А.Козбаненко. Изд. 2-е, с изм. и доп. – М.: «Статус», 2002. – 592 с.
90. Колодій А. М. Принципи права України : [монографія] /Колодій А. М. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
91. Иванов Р. Л. О понятии принципов права / Р. Л. Иванов // Вестник Омского университета. – 1996. – № 2. – С. 115–118.
92. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Керимов Д. А. – М. : Мысль, 1972. – 472 с.
93. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов./Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М.: Норма –Инфра – М, 1999. – 559 с.
94. Малиновський В. Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-друге, доп. і перероб./В .Я. Малиновський. – К.: Атіка, 2003. – 576 с.
95. Явич Л. С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы/ Явич Л. С. – М.: Юрид. лит.,1978. – 224 с.
96. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування/ В. Б. Авер’янов // Право України. – 1998. – №8. – С. 8–12.
97. Битяк Ю. П. Адміністративне право України : Підручник/ Ю. П. Битяк,
В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
98. Авер’янов В. Академічні дослідження проблем державного управління та адміністративного права: результати і перспективи/ В. Авер’янов, О. Андрійко, В. Полюхевич//Юридичний журнал. – 2004. – №5 – С.71.
99. Ткач Г. Сучасні принципи адміністративного права та їх концептуальне значення для оновлення змісту українського адміністративного права / Г. Ткач // Законодавство України: наук.- практ. ком. – 2006. – № 8. – С. 36 – 37.
100. Мельник Р. Інститут принципів адміністративного права у системі Загального адміністративного права України/ Р. Мельник//Публічне право. – 2012. – № 3 (7) – С. 51 – 60.
101. Кубко Є. Б. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.
102. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07/І.Л. Бородін. – Х.: НУВС, 2003. – 375 с.
103. Авер’янов В. Нове ставлення до прав людини – мета реформування українського адміністративного права/ В. Авер’янов//Юридична Україна. – 2005. – №5. – С. 31–35.
104. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07/О.В. Негодченко. – Х.: НУВС, 2003. – 368 с.
105. Кравцов А. Пріоритет прав і свобод людини та громадянина – провідний принцип діяльності міліції України/А. Кравцов //Юридична Україна. – 2010. – №6. – С. 27–31.
106. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: монографія / О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2005. – 352 с.
107. Кравцов А. Принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина в сучасному адміністративному праві України: поняття та сутність /А. Кравцов //Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – №2 . – С. 140–143.
108. Теорія держави і права: навч. посіб./ В. М. Субботін, О. В. Філонов, Л.М. Князькова, І. Я. Тодоров. – К.: Знання, 2005. – 327 с.
109. Башкатова В. В. Роль принципов административного права в защите прав и интересов особы/ Башкатова В. В. Светличный А.П.// Современный научный вестник: Серия «Право», Белгород. – 2013. – № 40 (179) – С. 33–39.
110. Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) // Офіційний вісник України. — 2004. – № 45. – Ст. 2975.
111. Нерсесянц В. С. Декларация прав человека и гражданина» в истории идей о правах человека / В. С. Нерсесянц // Социологические исследования. – 1990. – № 1. – С. 132 – 140.
112. Монтескье Ш. Л. О духе законов/ Ш. Л. Монтескье. – М.: Мысль, 1999. – 672 с.
113. Проблемы общей теории права и государства : учебник для вузов / [Н. В. Варламова, В. В. Лазарев, В. В. Лапаева, Е. А. Лукашева и др.]; под. общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 2006. – 832 с.
114. Адміністративне право України: [навч. посібник]: [у 2-х томах ]/[Галунько В.В., Олефір В. І., Пихтін М. П. та ін.]; за заг. ред. В.В. Галунька. – Херсон: ПАТ «Херсонська міська друкарня», 2011. – Т.1 : Загальне адміністративне право. – 320 с.
115. Гобозов И. А. Гражданское общество: сущностные характеристики / И. А. Гобозов Л. А. Халаева// Философия и общество. – 2001. – №2. – С. 59–79.
116. Соколов А. Н. Правовое государство: От идеи до ее материализации/ А. Н. Соколов. – Калининград: «Янтарный Сказ», 2002. – 456 с.
117. Іванчук Н. В. Взаємна відповідальність особи і держави в контексті розбудови сучасної Української держави: автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01/Н. В. Іванчук; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 19 с.
118. Гессен В. М. Теория правового государства/В. М. Гессен. – СПб.,1912. – 390 с.
119. Ткач Г. Й. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.
120. Пратичний порадник державного службовця з питань європейської інтеграції/Л. Л. Прокопенко, О. М. Рудік, В.В. Баштанник та ін. За заг. ред. Л. Л. Прокопенка. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2009. – 64 с.
121. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / [В. Б. Авер’янов, М. А. Бояринцева, І. А. Кресіна та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Наук. думка, 2007. – 588 с.
122. European Principles for Public Administration. SIGMA Papers: 27/19-Nov-1999, Р. 8–12// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eupan.org/.
123. Виконання обов’язків та зобов’язань Україною: Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 вересня 2003 року// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon4.rada. gov.ua /laws/ show/994_608
124. Виконання обов’язків та зобов’язань Україною: Резолюція 1262 (2001)
Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 вересня 2001 року// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/ laws/ show/994_607
125. Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною: Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 року// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eupan.org/. http:// zakon4. rada. gov. ua/ laws/show/994_611
126. Шукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії та практики): монографія / Н. Г. Шукліна. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 424 с.
127. Ярошевська Т. Становлення і розвиток прав людини в Україні та в окремих іноземних країнах/ Т. Ярошевська//Право України. – 2010. – №11. – С. 84–89.
128. Оніщук М. В. Проблеми забезпечення прав людини в Україні: від Загальної декларації прав людини – до сьогодення/ М. В. Оніщук // Право України. – 2009. – №4. – 29–35.
129. Юридична енциклопедія / редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.; [в 6 т.]. – К., 1998. – Т. 1. – С. 553–555.
130. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 12 червня 2011 року// Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
131. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 року// Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 27. – Ст. 282.
132. Про приєднання України до Конвенції про статус апатридів: Закон України від 11 січня 2013 року// Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 10. – Ст.
133. Євро¬пейської Конвенції про захист прав та основоположних основних свобод людини від 4 листопада 1950 року// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_00
134. Уманский Я. Н. Советское государственное право / Я. Н. Уманский. – М. : Высш. шк., 1970. – 448 с.
135. Рабінович П. М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень)/П. М. Рабінович. – Харків: Право, 1997. – 64 с.
136. Нова Конституція України: Огляд, коментарі і текст Основного Закону / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Правова держава, 1997. – 156 с.
137. Колпаков В. К. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.
138. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини та громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 29–31.
139. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов и фак-тов / под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. – М. : НОРМА-ИНФРА, 1997. – 570 с.
140. Патюлин В. А. Государство и личность в СССР (проблемы взаимоотношений)/ В. А. Патюлин. – М., 1974. – 224 с.
141. Витрук Н. В. Правовой статус личности в СССР/ Н.В. Витрук. – М., 1985. –176 с.
142. Мицкевич А. В. Субъекты советского права/ А.В. Мицкевич. –М., 1962. – 224 с.
143. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник/ О. Ф. Фрицький //– К.: Юрінком Інтер, 2003. – 536 с.
144. Толкачев К. Б. Методологические и правовые основания личных и конституционных прав и свобод человека и гражданина и участие в их защите органов внутренних дел: Монография/ К. Б. Толкачев. – С.-Пб., 1997. – 175 с.
145. Стеценко С. Г. Адміністративне право України: Нав чальний посібник/ C. Г. Стеценко // – К.: Атіка, 2007. – 624 с.
146. Сапун В. А. Механизм реализации советского права/ Сапун В.А.// Правоведение. – 1988. – № 1. – С. 3 –11.
147. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России/ Л. Д. Воеводин. – М.: Инфра М-Норма, 1997. – 304 с.
148. Диденко Н. Г., Селиванов В. Н. Право и свобода/ Диденко Н.Г., Селиванов В.Н. // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 4–27.
149. Авер’янов В. Б. Принципи верховенства права: реформа українського адміністративного права/ В. Б. Авер’янов//Адвокат. – 2000. – №2. – С. 5–8.
150. Білозьоров Є. В. Прававі гарантії захисту прав і свобод людини в Україні: реалії та проблеми/ Є. В. Білозьоров//Адвокат. – 2009. – № 7(107). – С. 26–30.
151. Кант И. К вечному миру / Трактаты о вечном мире. – М., 1963. – 306 с.
152. Стефанюк В. С. Проблеми конституційного й адміністративного пра-восуддя при застосуванні норм Конституції, законів та інших норматив¬ но-правових актів//Вісник Верховного Суду України. 2002. № 1 (29). –
С. 54–56.
153. Соловйов О. В. Поняття «цивільні права і обов’язки» у п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини // Бюлетень Міністерства юстиції України. – № 2. – 2005. – С. 71–77.
154. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та громадянина: навч. посіб. / [Ієрусалімова І. О., Ієрусалимов І. О., Павлик П. М., Удовенко Ж. В.]. – К. : Знання, 2007. – 223 с.
155. Бакірова О. І. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на судовий захист та місце органів юстиції України у здійсненні правосуддя/ О. І. Бакірова// Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 7. – С. 127–139.
156. Тиунова Л. Б. Системные связи правовой действительности/Л. Б. Тиунова. – СПб, 1991. – 136 с.
157. Мотовиловкер Я. О. Теория регулятивного и охранительного права/ Я.О. Мотовиловкер. – Воронеж, 1990. – 160 с.
158. Алексеев С. С. Теорія госсударства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов/ C. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1998. – 486 с.
159. Чуйко З. Д. Конституційно-правовий механізм забезпечення національної безпеки України/З. Д. Чуйко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – № 8. – 2006. – С. 81–89.
160. Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина/М. Савеко // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 68–83.
161. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та громадянина: навч. посіб. / [Ієрусалімова І. О., Ієрусалимов І. О., Павлик П. М., Удовенко Ж. В.]. – К. : Знання, 2007. – 223 с.
162. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) : монографія : [Електронний ресурс]/ за заг. редакцією В. В. Галунька. – Херсон : Херсонська міська друкарня, 2010. – С. 87–97 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law-property. in.ua/ images/ books/ apuvsu. pdf
163. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство : навч. посіб. / [за заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевської]. –К. : Істина, 2007. – 152 с.
164. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
165. Ткач Г. Адміністративно-правовий захист: окремі питання прав, свобод та законних інтересів громадян/ Г. Тк