Білуга Сергій Сергійович. Досудове врегулювання адміністративно-правових спорів : Белуга Сергей Сергеевич. Досудебное урегулирование административно-правовых споров

Краткое описание

Білуга Сергій Сергійович. Досудове врегулювання адміністративно-правових спорів.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2015.- 220 с.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

БІЛУГА Сергій Сергійович

УДК 342.925:347.91(477)

ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
КІВАЛОВ Сергій Васильович

Одеса – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………….…………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПОРІВ……...…….…………...……………….…....12
1.1. Історіографія досліджень вітчизняними та зарубіжними вченими проблеми досудового врегулювання адміністративно-правових спорів…………………………………………………..……………………….…...13
1.2. Методологічні засади дослідження досудового врегулювання адміністративно-правових спорів……..………………………………..………....33
1.3. Сутність та особливості досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, його місце в системі альтернативних процедур врегулювання
спорів ………………………………………………………………………….........29
1.4. Система принципів досудового врегулювання адміністративно-правових спорів…………………….......……………………………….……….…47
Висновки до розділу 1……………………………………………...………..62

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ ДОСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ
В УКРАЇНІ………………………………………………………………………....91
2.1. Умови та межі застосування процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів……………………………………………........91
2.2. Стадії досудового врегулювання адміністративно-правових спорів
та особливості їх проходження …..……………………………………………….98
2.3. Склад і статус учасників процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів…………………...……………….........……..118
2.4. Правові наслідки досудового врегулювання адміністративно-правових спорів………………………………………………………………………………144
Висновки до розділу 2…………………………………….………………..168

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПОРІВ
В УКРАЇНІ………………………………………………………………………..173
3.1. Особливості досудового врегулювання окремих видів адміністративно-правових спорів………...…………………………………………………………173
3.2. Перспективи запровадження зарубіжного досвіду досудового врегулювання адміністративно-правових спорів в Україні……………………188
Висновки до розділу 3……………………………………………….……..202

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………204
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………..…………………210
ДОДАТКИ ……………..……………………………………………………238

ВСТУП

Актуальність теми. Створення умов для вільного, прогресивного розвитку суспільства є одним із найважливіших завдань сучасної держави, при цьому вагому роль відведено формуванню ефективних механізмів врегулювання конфліктів – неодмінних супутників будь-яких еволюційних соціальних процесів. Для абсолютної більшості держав світу правосуддя, що здійснюється у формі відповідного судового провадження, є основним і найважливішим способом встановлення істини та відновлення справедливості. В Україні з часів набуття незалежності докладаються значні зусилля щодо формування довіри суспільства до судової системи, які, незважаючи на існування окремих негативних факторів, дали свої результати. Так, на теперішній час у свідомості громадян утвердилися розуміння важливості захисту своїх прав та спосіб цього захисту – звернення до суду.
Водночас, недосконалість правового регулювання суспільних відносин в Українській державі, незадовільний стан боротьби з корупцією, низький рівень правової свідомості громадян та інші негативні фактори є плідним підґрунтям для виникнення конфліктів різної правової природи, і судова система виявилася неготовою для належного, результативного і своєчасного реагування на численні звернення по захист порушених прав, свобод та інтересів. На жаль, вжиття численних заходів щодо оптимізації судочинства, – скорочення строку розгляду справи та основних процесуальних строків, запровадження спрощених процедур – не досягли своєї мети повною мірою. Саме тому усвідомлення важливості поширення альтернативних судочинству способів розв’язання правових спорів відкриває нові перспективи утвердження засад правової держави в Україні, а їх урізноманітнення є показником зрілості правової системи країни та готовності держави до співпраці, обумовлює зростання рівня правової культури її громадян.
Слід зазначити, що формування альтернативних процедур на основі посередництва при вирішенні спорів у приватно-правовій сфері є визнаним напрямком розвитку сучасної юридичної науки і законодавства, тоді як можливість поширення таких способів на публічно-правові спори, передусім, на адміністративні, та створення альтернативних форм вирішення справ, віднесених до юрисдикції адміністративних судів, є досить дискусійним питанням, яке критично оцінюється і науковцями, і досвідченими практикуючими юристами.
Проблематика альтернативних процедур врегулювання спорів усе частіше стає предметом наукових пошуків вчених-правників. В Україні питання медіації (посередництва) належать до кола наукових інтересів, передусім, вчених цивілістичного напрямку. Суттєвим внеском у систематизацію накопиченого ними досвіду та визначення подальших напрямків розвитку позасудових форм вирішення цивільно-правових спорів стало дисертаційне дослідження О. Спектор «Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів». Постановка питання про поширення альтернативних форм врегулювання спорів на публічно-правову сферу та аналіз застосування експериментальної процедури досудового врегулювання спорів, віднесених до юрисдикції адміністративних судів, здійснена лише в окремих публікаціях О. Белінської, В. Кузьмишина, Л. Лічмана, М. Мельника, С. Осятинського, К. Продіуса, О. Стефанова, Л. Юхненка.
Таким чином, на теперішній час розпочато пошук оптимальної моделі альтернативних адміністративному судочинству способів розв’язання адміністративно-правових спорів на основі аналізу світового досвіду та експериментальної діяльності окремих судів в Україні. Сфера поширення медіативного врегулювання адміністративно-правових спорів тільки починає формуватися, що потребує визначення на концептуальному рівні питань, чи буде ця процедура обов’язковою, чи можливе її поширення на всі без виключення адміністративно-правові спори, чи потрібно забезпечувати виконання рішення, прийнятого за наслідками її проведення, примусовими заходами.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-правове обґрунтування концепції досудового врегулювання адміністративно-правових спорів в Україні як альтернативного адміністративному судочинству способу врегулювання спорів на основі посередництва, а також визначення перспективних напрямків його застосування та нормативно-правового врегулювання.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких задач:
систематизувати вітчизняний та зарубіжний досвід наукових досліджень альтернативних медіативних процедур врегулювання правових спорів, сформувати на їх основі теоретико-методологічне підґрунтя концепції досудового врегулювання адміністративно-правових спорів;
визначити методологічні засади дослідження досудового врегулювання адміністративно-правових спорів як особливого способу врегулювання правових спорів;
встановити місце досудового врегулювання адміністративно-правових спорів у системі альтернативних процедур на сучасному етапі їх розвитку та в перспективі;
визначити систему принципів досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, розкрити зміст та механізм застосування кожного з них;
визначити умови та межі застосування процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів;
охарактеризувати стадії процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та дослідити порядок їх здійснення;
визначити порядок реалізації права на досудового врегулювання адміністративно-правових спорів;
встановити склад суб’єктів процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, визначити їх права й обов’язки;
з’ясувати правові наслідки досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, визначити правову природу рішень та угод, що приймаються за наслідками цієї процедури;
охарактеризувати особливості досудового врегулювання окремих видів адміністративно-правових спорів;
узагальнити досвід зарубіжних країн щодо нормативно-правового та організаційного забезпечення медіативних процедур врегулювання адміністративно-правових спорів та визначити перспективи його запровадження в України.
Об’єктом дослідження є процедури врегулювання адміністративно-правових спорів.
Предметом дослідження є досудове врегулювання адміністративно-правових спорів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, застосування яких здійснюється у межах системного підходу. Дослідження ґрунтується на законах, категоріях та принципах діалектики, відповідно до вимог якої мета, процес, засади, діяльність та статус суб’єктів досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, наслідки такої процедури розглядаються як цілісне явище, усі елементи якого досліджуються у зв’язку між собою та із суспільним життям, у їхній взаємодії та взаємовпливові. Специфіка тематики дослідження обумовила використання методу прогнозування у двох його основних формах – моделювання та екстраполяції, що дозволило сконструювати майбутню модель досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, яка виведена із загальних закономірностей врегулювання спорів публічно-правової природи та конкретних результатів експериментального здійснення такої процедури.
Досягнення окремих задач дослідження зумовило використання таких методів: історико-правовий метод застосовано при розгляді еволюції теоретичних конструкцій врегулювання правових спорів, у тому числі й адміністративно-правових, у способи, не пов’язані із судочинством, їх нормативно-правового регулювання [п. 1.1]; порівняльно-критичний аналіз існуючих концепцій досудового врегулювання спорів, зокрема, публічно-правових, принципів та засад досудового врегулювання адміністративно-правових спорів дозволив виявити недоліки та переваги кожної з них та запропонувати власні визначення окремих понять [п.п. 1.2, 1,3]; порівняльно-правовий метод – при зіставленні положень чинного законодавства України, положень адміністративних судів, які беруть участь в експериментах щодо врегулювання адміністративних спорів із застосуванням окремої процедури у межах адміністративного судочинства, законопроектних норм із відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн, а також при з’ясуванні особливостей прав і обов’язків суб’єктів процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та суб’єктів адміністративного судочинства [п.п. 1.3; 2.1, 3.1]; метод системного аналізу допоміг розглянути досудове врегулювання адміністративно-правових спорів як єдину систему, виявити її вплив на адміністративне судочинство в цілому та його окремі інститути [п.п. 2.2, 3.2]; догматичний метод дозволив проаналізувати зміст основних категорій, які формують процедуру ДВАС [п.п. 2.2, 2.3, 3.2]; статистичний метод та метод екстраполяції використано для з’ясування перспектив запровадження процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів як відокремленої від адміністративного судочинства процедури щодо окремих категорій справ адміністративної юрисдикції [р. 2, р. 3]; метод прогнозування у формі моделювання застосовано при формулюванні пропозицій та рекомендацій щодо нормативного забезпечення досудового врегулювання адміністративно-правових спорів [р. 2, п.п. 1,4, 3.2], формально-логічний метод використано для розмежування та формулювання таких термінів, як «досудове врегулювання адміністративно-правового спору», «альтернативні способи врегулювання правових спорів», «медіація», «посередництво», «переговори», «учасники процедури досудового врегулювання адміністративно-правового спору», «суб’єкт процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів», «угода про примирення», «угода про результати досудового врегулювання адміністративно-правових спорів», «угода про досудове врегулювання адміністративно-правових спорів», а також для розмежування окремих видів альтернативних судочинству процедур врегулювання правових спорів [п.п. 1.3, 2.1, р. 3]. Застосовувалися також методи аналізу і синтезу, структурно-функціональний та інші методи, які надали можливість комплексно дослідити проблемні аспекти сучасної процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та перспективної концепції її відокремлення від адміністративного судочинства [п. 1.3, р. 2, р. 3].
Теоретичну базу дослідження становлять роботи вітчизняних та зарубіжних учених у галузі адміністративного процесу, цивільного процесу, господарського процесу, судоустрою, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.А. Банчук, В.М. Бевзенко, І.А. Балюка, Н.Л. Бондаренко-Зелінської, О.Г. Бортніка, О.М. Ботнаренко, С.І. Братенкова, О.О. Брижинського, В.А. Вангородської, О.В. Гетьманцева, Л.В. Голої, О.О. Гріненко, Д.Л. Давиденко, В.В. Докучаєвої, О.М. Іванової, С.І. Калашнікової, І.О. Картузової, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, І.Б. Коліушка, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіди, Я.В. Нестор, О.І. Носирєвої, А.Ю. Осадчого, О. Павлової, О.М. Пасенюка, Ю.С. Педька, В.Г. Перепелюка, Ю.Д. Притики, Л.М. Ракітіної, І.В. Рехтіної, А.Ю. Рожкова О.П. Рябченко, О.Ю. Скворцова, Г.П. Тимченка, Н.Є. Хлібороб, О.С. Чернікової, Ц.О. Шамлікашвілі, В.І. Шишкіна, В.В. Яркова, М.М. Ясинюк та ін., а також роботи фахівців із соціології, конфліктології та психології.
Нормативним підґрунтям роботи є Конституція України, КАС України, чинні законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють відносини у сфері відправлення адміністративного судочинства, відомчі нормативно-правові акти, якими визначено правовий статус суб’єктів владних повноважень, що можуть брати участь в адміністративному судочинстві, а також міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною.
Емпіричною базою дослідження стали матеріали судової практики адміністративних судів, а також звіти та статистичні матеріали щодо результатів впровадження досудового врегулювання адміністративно-правових спорів Одеського окружного адміністративного суду, Вінницького окружного адміністративного суду, Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що ця робота є першим у теорії адміністративного права і процесу системним науковим дослідженням теоретичних, нормативних і практичних питань досудового врегулювання адміністративно-правових спорів. Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною і дозволяють сформулювати нові положення і висновки:
уперше:
обґрунтовано доцільність повного відмежування процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів від адміністративного судочинства та від приватної медіації;
запропоновано визначення досудового врегулювання адміністративно-правового спору як особливої примирювальної процедури узгодження позиції сторін адміністративного спору за допомогою судді-посередника (медіатора) шляхом проведення переговорів з метою прийняття компромісного рішення та задоволення інтересів сторін спору;
охарактеризовано принципи досудового врегулювання адміністративно-правових спорів як систему загально-правових, міжгалузевих та спеціальних принципів;
визначено умови застосування процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів як сукупності організаційних, процесуальних та обмежувальних (фільтраційних) вимог;
визначено особливості угоди про результати досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та відмежування її від угоди про примирення, що укладається в адміністративному судочинстві;
удосконалено:
розуміння статусу судді-посередника (медіатора) як незацікавленої та неупередженої особи, основним обов’язком якої є спрямування учасників процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів на вироблення взаємовигідного вирішення адміністративно-правового спору;
перелік прав та обов’язків учасників досудового врегулювання адміністративно-правових спорів – сторін, їх представників, зокрема, організаційних та процесуальних прав;
статус судді-посередника (медіатора) у процедурі досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, який характеризується відсутністю владних повноважень щодо учасників процедури, обмеженістю прав і обов’язків спрямуванням діяльності сторін на переговорах;
структуру процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів як послідовну сукупність стадій: 1) прийняття справи до розгляду; 2) підготовка до переговорів; 3) переговори з досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та підписання угоди про їх результати;
набули подальшого розвитку:
підходи щодо визначення медіації як альтернативного судочинству способу врегулювання спору між сторонами за участю та під керівництвом третьої нейтральної особи (посередника), яка не наділяється правом винесення обов’язкового для сторін рішення;
класифікація способів врегулювання адміністративно-правових спорів за такими критеріями: а) залучення третьої особи – посередника; б) суб’єкт, що здійснює процедуру вирішення спору; в) метод врегулювання спору;
обґрунтування доцільності поширення процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів на спори: 1) за участю обох сторін – суб’єктів владних повноважень; 2) за позовами приватних осіб до суб’єкта владних повноважень (окрім оскарження нормативно-правових актів).
сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використаними у:
науково-дослідній сфері – для подальшого удосконалення теоретичних засад адміністративного судочинства щодо досудового врегулювання адміністративно-правових спорів;
правотворчій діяльності – при внесенні змін та доповнень до норм КАС України, якими встановлено особливості застосування угоди про примирення, а також узгодження правових категорій, що використовуються в законодавстві;
навчальному процесі – при викладанні курсів «Адміністративне право», «Адміністративне процесуальне право», «Адміністративне судочинство в окремих категоріях справ».
Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія».
Основні результати дослідження було оприлюднено протягом
2013–2015 рр. на: звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Національного університету «Одеська юридична академія» 2013, 2014 рр., Всеукраїнській науково-практичній конференції «Вплив сучасної юридичної науки на політичні й соціально-економічні процеси в Україні» (м. Одеса, 24 жовтня 2014 р.), Міжнародних науково-практичних конференціях «Людина і закон: публічно-правовий вимір» (м. Дніпропетровськ, 7–8 листопада 2014 р.), «Право і держава: проблеми розвитку і взаємодії у ХХІ столітті» (м. Запоріжжя, 30–31 січня 2015 р.); «Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України» (м. Львів, 30–31 січня 2015 р.);
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації містяться у 9 роботах, 5 із яких опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до затвердженого переліку.

Список литературы

ВИСНОКИ

У Висновках сформульовано найбільш суттєві результати та положення дослідження, наведено теоретичні узагальнення та пропозиції щодо формування в Україні інституту досудового врегулювання адміністративно-правових спорів як альтернативи розгляду та вирішення спору в адміністративному судочинстві.
1. Альтернативні способи розв’язання адміністративно-правових спорів являють собою сукупність процедур, спрямованих на узгодження позицій сторін та вирішення спору, які здійснюються поза межами судової процесуальної форми. Їх класифікацію може бути здійснено за: 1) статусом особи – посередника: а) державні (офіційні) процедури; б) недержавні (приватні) процедури; 2) способом розв’язання спору: а) медіативні (примирювальні, компромісні) процедури; б) правовідновлювальні процедури; в) змішані процедури. Досудове врегулювання адміністративно-правового спору – це добровільна, конфіденційна, безоплатна процедура узгодження позицій сторін адміністративного процесу за допомогою судді-посередника (медіатора), спрямована на досягнення консенсусу між ними та укладання угоди про результати досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, що затверджується ухвалою суду. Таким чином, на теперішній час досудове врегулювання адміністративно-правових спорів не є структурною частиною провадження в адміністративному суді (на відміну від попереднього судового засідання), але має безпосередній зв’язок із ним через відкриття провадження та обов’язковість затвердження угоди про результати досудового врегулювання адміністративно-правових спорівухвалою суду.
Встановлено, що за своєю суттю досудове врегулювання адміністративно-правових спорів має на меті врегулювання спору поза межами адміністративного судочинства, будується на принципах медіативної процедури та відповідає майже усім її ознакам, тому у майбутньому вона потребує повного відокремлення від судочинства та оформлення у специфічний правовий інститут адміністративного процесуального права, що регулюватиметься окремим розділом КАС України.
2. Принципи досудового врегулювання адміністративно-правових спорів являють собою систему, яка охоплює загально-правові, міжгалузеві та спеціальні принципи. Принципи, що властиві власне досудового врегулювання адміністративно-правових спорів – це конкретно-правові засади досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, що є результатом синтезу принципів адміністративного судочинства та медіації (інституту приватного права). Спеціальними принципами самостійної процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів є: вибірковість застосування процедури; добровільність участі сторін; економічність процедури; рівність прав та обов’язав учасників; добросовісність намірів учасників процедури; принцип нейтральності та незацікавленості (неупередженості) судді-посередника (медіатора); дотримання балансу особистих і публічних інтересів; конфіденційність проходження процедури і відомостей, отриманих під час її здійснення.
3. Умовами застосування процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів є об’єктивні конкретні обставини, які мають враховуватися при визначенні можливості вирішення конфлікту у досудовому порядку суддею-посередником (медіатором). Умови застосування досудового врегулювання адміністративно-правових спорів становлять три групи: організаційні, процесуальні та фактичні (фільтраційні). У довгостроковій перспективі умовами застосування досудового врегулювання адміністративно-правових спорів мають бути: 1) належність спору до категорій справ, на які поширюється досудове врегулювання адміністративно-правових спорів;
2) достатній обсяг адміністративної процесуальної дієздатності; 3) дотримання вимог юрисдикції та територіальної підсудності адміністративних судів; 4) добросовісність намірів сторін спору.
4. На теперішній час обов’язковою умовою набуття статусу сторін досудового врегулювання адміністративно-правових спорів є визнання осіб сторонами адміністративного судочинства. Встановлено, що моментом, з якого особи набувають статусу сторін досудового врегулювання адміністративно-правових спорів є: або прийняття судом заяви та погодження відповідача на застосування процедури; або прийняття судом заяви про досудове врегулювання адміністративно-правового спору та призначення судді-медіатора (посередника).
5. Права сторін досудового врегулювання адміністративно-правових спорів поділено на дві групи: 1) організаційні права: бути поінформованими про суть процедури та наслідки його проведення; самостійно визначити суддю-посередника (медіатора); обирати спосіб ведення переговорів; користуватися послугами перекладача; за взаємною згодою залучати представників, експертів, спеціалістів, фахівців, інших осіб; на надання часу, необхідного для визначення правової позиції щодо умов примирення, прийняття відповідного рішення, або надання відповідних доказів та інформації; проводити закриті наради; проводити окремі наради із суддею-посередником (медіатором) та своїм представником; 2) процесуальні: подавати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази або називати докази, якими обґрунтовується правова позиція; висловлювати свою думку з питань, які виникають під час переговорів; надавати пропозиції щодо можливих варіантів досягнення згоди; відмовлятися від участі у процедурі досудового врегулювання адміністративно-правових спорів на будь-якій стадії її проведення.
6. Доведено необхідність нормативного закріплення основних обов’язків, якими наділено сторони досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, зокрема: 1) співпрацювати із суддею-медіатором та не перешкоджати проведенню процедури ДВАС у строки та в порядку, встановленому законодавством України; 2) дотримуватися конфіденційності, не розголошувати отриману під час переговорів інформацію; 3) поважати честь і гідність інших учасників; 4) добросовісно користуватися наданими правами;
5) не виходити у своїх пропозиціях за межі законодавства України.
7. Особливість досудового врегулювання адміністративно-правових спорів полягає в тому, що суддя-посередник (медіатор) за допомогою своїх професійних знань та навичок, на основі з’ясування суті конфлікту, спрямовує сторони до компромісного вирішення спору, сприяє в усвідомленні переваг і недоліків їхньої правової позиції, формуванні зони можливого узгодження, альтернативних пропозицій і, як наслідок, досягнення примирення.
8. Суддя-посередник (медіатор) під час проведення переговорів має право: 1) керувати проведенням переговорів; 2) призначати час і місце досудового врегулювання адміністративно-правових спорів; 3) задавати питання учасникам переговорів; 4) висловлювати свою думку щодо пояснень та доказів, наданих, та/або перелічених учасниками переговорів; 5) зупиняти виступ учасників переговорів; 6) пропонувати спосіб ведення переговорів; 7) відмовлятися від проведення процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів.
Суддя-посередник (медіатор) зобов’язаний: а) не розголошувати отриману інформацію, дотримуватися принципу конфіденційності; б) не спілкуватися із суддею, якому буде передано справу для розгляду у разі недосягнення примирення між сторонами, із приводу переговорів про досудове врегулювання адміністративно-правових спорів; в) інформувати сторони спору щодо вироблених пропозицій лише після отримання на це згоди відповідної сторони; г) діяти в інтересах усіх учасників досудового врегулювання адміністративно-правових спорів.
9. Досудове врегулювання адміністративних спорів являє собою структуровану процедуру, яка складається із стадій: 1) прийняття справи суддею-посередником (медіатором) до провадження; 2) підготовка до переговорів; 3) переговори й укладення угоди про результати процедури.
10. За своєю суттю угода про примирення, що укладається в адміністративному судочинстві, та угода про примирення, як результат досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, не є тотожними. Угода про примирення за результатами досудового врегулювання адміністративно-правових спорів не є обов’язковою для виконання сторонами з правової точки зору, і єдиним засобом забезпечення її виконання є усунення усіх аспектів спору та повне сприйняття виробленої спільної позиції сторонами.
11. Поширення досудового врегулювання адміністративно-правових спорів на всі адміністративно-правові спори є неможливим, оскільки їх публічна значущість, необхідність дотримання принципів гласності та відкритості не допускають можливостей беззастережного її застосування. Серед адміністративно-правових спорів, які мають найбільші перспективи у застосуванні досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, виокремлено: 1) спори між суб’єктами владних повноважень; 2) спори щодо оскарження приватними особами дій, бездіяльності та індивідуальних рішень суб’єкта владних повноважень.
12. Враховуючи результати здійсненого у дослідженні аналізу сутності адміністративно-правових спорів та способів їх врегулювання, зокрема, експериментальної процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів на базі окружних адміністративних судів, сформульовано пропозиції щодо внесення доповнень до законодавства України, зокрема:
1) доповнити Кодекс адміністративного судочинства України окремим розділом «Досудове врегулювання адміністративних справ», що складається з 19 статей; виключити ст. 111 КАС України;
2) доповнити ст. 22, ст. 23, ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правом судді здійснювати досудове врегулювання справ адміністративної юрисдикції.
3) доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 1854-1 такого змісту:
«Стаття 1854-1. Розголошення інформації, отриманої під час досудового врегулювання справ адміністративної юрисдикції.
Розголошення інформації, отриманої під час досудового врегулювання справ адміністративної юрисдикції, сторонами спору або іншими учасниками процедури, -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболонин В.О. Профессиональная медиация : о тенденциях и критериях определения медиации как профессии / В.О. Аболонин // Третейский суд. – 2011. – № 3. – С. 129–136.
2. Аболонин Г.О. Посредничество при разрешении споров как альтернатива судебной тяжбе / Г.О. Аболонин // Юрист. – 2001. – № 5. 
С. 3638.
3. Адміністративна юстиція : європейський досвід і пропозиції для України / авт.-упоряд. : І.Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К. : Факт, 2003. – 536 с.
4. Адміністративна юстиція в Україні : навч. посіб. / за ред. А.Т. Комзюка – К. : Прецедент, 2009. – 198 с.
5. Адміністративна юстиція України : проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / за ред. О.М. Пасенюка. – К., 2007. – 608 с.
6. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права : учеб. для вузов / [С.С. Алексеев, И.Я. Дюрягин, В.Б. Исаков и др.] ; под ред. С.С. Алексеева. – М. : Юрид. лит., 1987. – 448 с.
7. Алексеев Н. Конструктивно-инновационный смысл методологии // Методологичсский альманах «Кентавр». – 1996. – № 2. – С. 23–29.
8. Анохин К. Судебные мировые сделки / К. Анохін // Советская юстиция. – 1959. – № 9. – С. 49–53.
9. Апостолова Н.Н. Каким должен быть посредник (медиатор) / Н.Н. Апостолова // Закон и право. – 2010. – № 4. – С. 93–95.
10. Аргіс Дж. Довідник з питань врегулювання судових спорів за допомогою судді (для канадських суддів та адвокатів) : [Електронний ресурс] / Дж. Аргіс – Режим доступу : http ://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/10govkpu.pdf
11. Бабаев В.К. Вопросы методологии российского правоведения / В.К. Бабаев // Нижегородские юридические записки. – 1997. – Вып. 3. – С. 3–11.
12. Балюк І.А. Господарське процесуальне право : навч. посіб. / І.А. Балюк – К. : КНЕУ 2002. – 224 с.
13. Бельский К.С. Методология и метод познания в праве (общетеоретические аспекты) / К.С. Бельский, Л.А. Зайцева // Юридическое образование и наука. – 2010. – № 3. – С. 42–47.
14. Бережная И. Сумна доля альтернативних методів вирішення спорів в Україні : [Електронний ресурс] / И. Бережная. – Режим доступу : http ://blog.liga.net/user/berezhnaya/article/2073.aspx
15. Біліченко Т.М. Адміністративне судочинство : закордонний досвід // Південноукраїнський правничий часопис. – 2012. – № 3. – С. 152–154.
16. Біліченко Т.М. Щодо цілей, завдань і принципів адміністративного судочинства : [Електронний ресурс] / Т.М. Біліченко // Форум права. – 2012. – № 4. – С. 91–95. – Режим доступу : http ://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/12btmpac.pdf
17. Білоусов Ю. До питання про звернення рішення третейського суду до виконання / Ю. Білоусов // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні : матеріали ІІ Львівського міжнар. форуму (м. Львів, 26–29 трав. 2009 р.) / відп. за вип. І.І. Дутка. – Львів : Львів. держ. ін-т новіт. технологій та управління ім. В. Чорнорновола, 2009. – 221 с.
18. Бітов А.І. До питання про процесуальні риси адміністративно-судового провадження // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук. конф. проф.-виклад. складу (м. Одеса, 20–21 квіт. 2012 р.). – О. : Фенікс, 2012. – Т. 2. – С. 62–63.
19. Божко Ю.В. До питання удосконалення правового регулювання вирішення податкових спорів у порядку адміністративного судочинства / Ю.В. Божко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия : Юридические науки. – 2013. – Т. 26 (65). – № 2–1. – Ч. 2. – С. 16–21.
20. Большова А.К. Состояние и перспективы сокращения нагрузки на судей / А.К. Большова // Журнал российского права. – 2010. – № 10. – С. 86–92.
21. Бондаренко-Зелінська Н. Медіація : можливість запровадження в цивільному процесі України / Н. Бондаренко-Зелінська // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні : матеріали Другого Львів. міжнар. форуму (м. Львів, 26–29 трав. 2009 р.) / відп. за вип. І.І. Дутка. – Львів : Львів. держ. ін-т новіт. технологій та управління ім. В. Чорновола, 2009. – С. 37-40.
22. Бондаренко-Зелінська Н.Л. Запровадження альтернативних способів врегулювання спорів : європейський досвід для України : [Електронний ресурс] / Н.Л. Бондаренко-Зелінська. – Режим доступу : http://ndippp.gov.ua/Schorichnuk/BondarenkoZelinska.pdf
23. Борисова В.І. Цивільне право України : підруч. : у 2 т. / [В.І. Борисова, Л.М. Баранова, І.В. Жилінкова та ін.] ; за заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Янроцького. – К. : Юрінклм Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
24. Бортнік О.Г. Мирова угода у цивільному судочинстві : дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / О.Г. Бортнік. – Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2007. – 227 с.
25. Ботнаренко О.М. Дискреція та її види в діяльності правоохоронних органів / О.М. Ботнаренко // Підприємство, господарство і право. – 2008. – № 4. – С. 103–106.
26. Бочарова Н.С. Основные черты гражданского процесса Канады : судебная система, источники, принципы : дис. ... кандидата. юрид. наук : 12.00.01/ Бочарова Н.С. – М., 2006. – 26 с.
27. Братенков С.И. Досудебное урегулирование споров как способ решения проблемы роста нагрузки судей / С.И. Братенков // Российская юстиция. – 2011. – № 10. – С. 49–52.
28. Брунцева Е.В. Международный коммерческий арбітраж / Е.В. Брунцева. – СПб., 2001. – 250 с.
29. Брыжинский А.А. Альтернативное разрешение правовых споров и конфликтов в России : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Брыжинский А.А. – Саранск, 2005. – 234 с.
30. Буличева Н.А. Розвиток інституту адміністративних послуг як передумова побудови сервісної держави / Н.А. Буличева, Ю.І. Пивовар // Митна справа. – 2011. – № 1. – С. 162–167.
31. Бурова Л.І. Медіація як спосіб вирішення цивільно-правових конфліктів / Л.І. Бурова // Методологічні засади вдосконалення цивільного законодавства України на сучасному етапі : матеріали круглого столу (м. Одеса,
9 жовтня 2012 р.). – 2012. – С. 189–191.
32. Буртовая Е.В. Конфликтология : учеб. пособ. / Е.В. Буртовая. – М. : РГИУ, 2002. – 391 с.
33. Бучко В.Б. Психологічні аспекти конструктивного вирішення господарських спорів у контексті національної безпеки / В.Б. Бучко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 1. – С. 28–36.
34. Вальц Р. Медиация в нотариальной практике (альтернативные способы разрешения конфликтов) / [Р. Вальц, Б. Вегманн, К. Грефин фон Шлиффен и др.] ; отв. ред. Б. Вегманн, К. Грефин фон Шлиффен ; пер. с нем. : С.С. Трушникова. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 388 c.
35. Вангородська В.А. Інститут посередників у третейському судочинстві України (істотко-паововий аналіз) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу // http://lagroup.com.ua/naychnajadejatelnost/76-nstitut-poserednikv-u-tretejskomu-sudochinstv-ukrani
36. Васильчак С.В. Шляхи цивілізованого вирішення корпоративних конфліктів / С.В. Васильчак, Л.В. Руснак // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2009. – Вип. 19. – С. 122–126.
37. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса : учеб. / Е.В. Васьковский. – М.: Изд. Башмаковых, 1914 г. – 571 с.
38. Веденин В.С. Методология исследования правопонимания / В.С. Веденин // Юридическое образование и наука. – 2007. – № 4. – С. 42–27.
39. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2012. – 1020 с.
40. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад, і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1140 с.
41. Веселов А.В. История развития третейского суда в России / А.В. Веселов // Политология в России. – 2001. – № 11/12. – С. 37–39.
42. Викут М.А. Гражданский процесс России : учеб. / М.А. Викут, И.М. Зайцев.  М. : Юристъ, 1999.  384 с.
43. Висновки до проекту закону «Про медіацію» (реєстр. № 2425а-1 від 03.07.2013 р., внесеного народними депутатами України С.В. Ківаловим, В.Й Развадовським : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?2013-4/10govkpu.pdf
44. Волков А.Ф. Торговые третейские суды. Историко-догматическое исследование / А.Ф. Волков. – СПб, 1913 // Переиздано в журнале «Третейский суд». – М., 2001. – № 1, 2. – С. 44–62.
45. Ворожейкин И.Е. Конфликтология : учеб. / Ворожейкин И.Е., Кибанов А.Я., Захаров Д.К. – М. : Инфра-М, 2000. – 224 с.
46. Воскобитова Л.А. Доктринальный проэкт Модельного закона субъекта РФ «О службе примирения» / Л.А. Воскобитова // Мировой судья. – 2007. – № 1. – С. 22–28.
47. Восстановительное правосудие : монография / под общ. ред. И.Л. Петрухина. – М. : МОО Центр «Судебно-правовая реформа». – 2003. – 345 с.
48. Всемирная энциклопедия : Философия / гл. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. – М. : АСТ, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
49. Галушина И. Примирительные процедуры в процессуальном законодательстве Франции / И. Галушина // Законность : Генеральная прокуратура Российской Федерации. – 2004. – № 11. – С. 61–63.
50. Геселев О. Зміна пануючого праворозуміння як обов’язкова умова впровадження відновного правосуддя в Україні (філософсько-правовий аспект) / О. Геселев // Право України. – 2010. – № 3. – С. 106–114.
51. Гетманцев О.В. Історичні та процесуальні аспекти створення і діяльності мирових судів в Україні / О.В. Гетьманцев // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2004. – Вип. 236. Правознавство. – С. 58–62.
52. Гола Л.В. Переваги та недоліки досудового розгляду вирішення господарських спорів / Л.В. Гола : [Електронний ресурс]– Режим доступу : http://www.rusnauka.com/8_NND_2010/Pravo/60704.doc.htm
53. Головачев А.А. Десять лет реформ (1861-1871). – СПб.: Типография Ф.С. Сущинского, 1872. – 400 с. : [Електронний ресурс] / А.А. Головачев. – Режим доступу : http://www.knigafund.ru/books/37691
54. Гонтаренко Н. Проблемні аспекти способів вирішення господарських спорів в Україні / Н. Гонтаренко // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 12. – С. 24–27.
55. Гончарова О.В. До питання досудового врегулювання господарських спорів / О.В. Гончарова // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 2. – С. 393–396.
56. Горевий В. Досудове врегулювання господарських спорів : сутність, проблеми, окремі шляхи їх вирішення / В. Горевий, О. Курдес // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 9. – С. 90–92.
57. Господарське процесуальне право України : навч. посіб. / [В.Д. Чернадчук, В.В. Сухоиос, В.П. Нагребельний та ін.]. – Суми, 2006. – 331 с.
58. Градовий В.Б. Становлення та розвиток доктрини судового рішення в адміністративному судочинстві / В.Б. Градовий // Державо і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 56. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. – С. 218–222.
59. Гражданский процесс : учеб. / под ред. проф. М.К. Треушникова – М., 2006. – 784 с.
60. Гражданское процессуальное право России : учеб. для студ. высших учеб. заведений, обучающ. по спец. «Юриспруденция» / [А.Т. Боннер, Р.Е. Гукасян и др.] ; отв. ред. М.С. Шакарян. – М. : Былина, 1996. – 400 с.
61. Грачева Л. Третейские суды в Украине : мифы и реальность / Л. Грачева // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні : матеріали Другого Львів. міжнар. форуму (м. Львів, 26–29 трав. 2009 р.) / відп. за вип. І.І. Дутка. – Львів : Львів. держ. ін-т новіт. технологій та управління ім. В. Чорновола, 2009. – С. 157–159.
62. Гребеньков Г.В. О методологических принципах познания права / Г.В. Гребеньков // Проблеми правознавства та провоохороної діяльності. – 2009. – № 4. – С. 3–11.
63. Греца Я.В. Правовий механізм реалізації та захисту прав і законних інтересів суб’єктів податкових правовідносин : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Греца Я. В. – Ужгород, 2006. – 228 с.
64. Григорян Т. Досудове врегулювання спорів із податковими органами : [Електронний ресурс] / Т. Григорян, Є. Дмитренко. – Режим доступу : http ://n-auditor.com.ua/uk/component/na_archive/595?view=material
65. Гріненко О.О. Порівняльний аналіз сутності мирової угоди за законодавством України та зарубіжних країн / О.О. Гріненко // Порівняльне правознавство : сучасний стан і перспективи розвитку : зб. матеріалів Міжнар. наук. симпозіуму «Дні порівняльного правознавства» (м. Київ, 8–11квітня 2009 р.). – К., 2009. – С. 518–520.
66. Гукасян Р.Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р.Е. Гукасян. – Саратов : Приволжское книжное изд-во, 1970. – 200 с.
67. Гусарєва О.С. Особливості організації адміністративної юстиції у правових системах романо-германського та англо-американського типу / О.С. Гусарєва // Право і суспільство. – 2009. – № 2. – С. 63–69.
68. Давид Р. Основные правовые системы современности / [Р. Давид, К. Жоффре-Спинози] ; пер. с франц. В.А. Туманова. – М. : Междунар. отнош., 1997.  400 c.
69. Давиденко Д.Л. Мировое соглашение как средство внесудебного урегулирования частно-правовых споров : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук. : 12.00.03 «Гражданское право и процес; хозяйственное право» / Д.Л. Давиденко. – М., 2004. – 22 с.
70. Давыденко Д.Л. Из истории примирительных процедур в Западной Европе и США / Д.Л. Давыденко // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2004.  № 1.  С. 163176.
71. Давыденко Д.Л. Традиции примирительных процедур в России / Д.Л. Давыденко // Третейский суд. – 2003.  № 1. – С. 113119.
72. Дегтярев С.Л. Действие принципа конфиденциальности на различных этапах третейского разбирательства / С.Л. Дегтярев, А.Р. Емалтынов // Российский судья. – 2007. – № 4. – С. 21–25.
73. Демидов В.В. Kомментарий к законодательству о мировых судьях / В.В. Демидов, В.М. Жуйков. – М., 2001. – С. 11–14.
74. Демьяненко Ф.А. Мировое соглашение как способ прекращения спора в римском праве и современные проблемы арбитражного процесса / Ф.А. Демьяненко. – Адвокат. – 2001.  № 3.  С. 82–87.
75. Дмитриев А.В. Конфликтология : учеб. пособ. / А.В. Дмитриев. – М. : Гардарики, 2003. – 320 с.
76. Довганчук С.М. Про засади третейського розгляду / С.М. Довганчук // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2009. – № 2. – С. 47–55.
77. Докучаева В.В. Мировое соглашение в разрешении хозяйственных споров / В.В. Докучаева // Современное гуманитарное знание о проблемах социального развития. – Ставрополь : Изд–во СКСИ. 2005. – С. 73–75.
78. Докучаева В.В. Мировое соглашение в разрешении хозяйственных споров / В.В. Докучаева // Современное гуманитарное знание о проблемах социального развития. – Ставрополь : Изд-во СКСИ. 2005. – С. 73–75.
79. Дубов Г.О. Методологія права: поняття, предмет та місце в системі наукового пізнання / Г.О. Дубов. // Держава і право. – Вип. 50. – С. 54–58.
80. Елисейкин П.Ф. Судебное мировое соглашение / П.Ф. Елисейкин // Советская юстиция. – 1968. – № 7. – С. 12–20.
80. Європейський кодекс поведінки медіаторів від 2.07.2004 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.elmediacia.kz/images/file/
first/3.pdf
81. Жмудь В. Запровадження процедури медіації (примирення) у законодавстві України / В. Жмудь // Юридичний журнал : аналітичні матеріали, коментарі, судова практика : МОН України; НПУ ім. Драгоманова; Ін-т політології та ін. – 2008. – № 11. – С. 89–91.
82. Загайнова С.К. О комплексном подходе к развитию медиации в России / С.К. Загайнова // Закон. – 2012. – № 3. – С. 51–56.
83. Задорожна С. Примирна процедура як спосіб вирішення комерційних спорів / С. Задорожна // Право України. – 2007. – № 10. – С. 54–57.
84. Зайцева Л.И. Перспективы применения процедуры медиации в арбитражных судах Российской Федерации / Л.И. Зайцева // Закон. – 2012. – № 3. – С. 70–77.
85. Замніус В. Експертний висновок стосовно законодавчих передумов впровадження процедури медіації в Україні на підставі порівняльного аналізу польського та українського законодавства / В. Замніус // Відновне правосуддя в Україні. – 2005. – № 1-2. – С. 62–70.
86. Захарьянцева И.Ю. К вопросу правового регулирования института мирового соглашения в арбитражном судопроизводстве / И.Ю. Захарьнцева // Актуальние проблеми процессуальной цивилистической науки : материалы науч.-практ. конф., посвящ. 80-летию проф. М.А. Викут. – Саратов : Изд-во Сарат. гос. акад. права, 2003. – С. 143–144.
87. Захарьящева И.Ю. Юридический конфликт как социальная предпосылка процессуальной деятельности / И.Ю. Захарьящева // Юрист. – 2004. – № 4. – С. 46–51.
88. Зырянов С.М. Досудебное урегулирование споров в публичном праве / С.М. Зырянов, Е.А. Лебедева, Е.И. Спектор, М.А. Гармаева // Журнал российского права. – 2011. – № 11. – С. 21–33.
89. Ивакин А.А. Диалектическая философия : монографія / А.А. Ивакин. – изд. 2-е, перераб. и доп. – О. : Феникс, 2007. – 440 с.
90. Ивакин А.А. Система методологии научного познания / А.А. Ивакин // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. – 2002. –
Вип. 15. – С. 246–254.
91. Иванова Е.Н. Специфика медиации в суде. Опыт петербургских медиаторов / Е.Н. Иванова, О.И. Андреева // Третейский суд. – 2011. – № 4. – С. 176–185.
92. Іванюта Н.В. Щодо принципу справедливості в господарському судочинстві / Н.В. Іванюта // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 2. – С. 184–187.
93. Інформація для досудового врегулювання спорів : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://adm.od.court.gov.ua/sud1570/menu3/dewewewe/
94. Казаков В. Социальный конфликт : проблема определения // Социология : теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 3. – С. 156–165.
95. Калашникова С.И. Медиация в сфере гражданской юрисдикции / С.И. Калашникова. – М., 2011. – 352 с.
96. Каменков В.С. Белорусское законодательство о посредничестве на фоне мировых и европейских актов о медиации / В.С. Каменков // Третейский суд. – 2010. – № 1. – С. 128–134.
97. Kампо В. Чи потрібні нам мирові судді? / В. Кампо // Український юрист. – 2004. — № 11 (23). – С. 86–92.
98. Kампо В.М. Доктрина мирових суддів : [Електронний ресурс] / В.М. Кампо. – Режим доступу : http ://www.aj.org.ua/lang-ua/menu-18/page-1/show-247
99. Керимов Д. Методология права : Предмет, функции, проблеми философии права / Д. Керимов. – 3–є изд., перераб. и доп. – М., 2003. – 257 с.
100. Ківалов С.В. Курс адміністративного процесуального права України : підруч. / Ківалов С.В., Картузова І.О., Осадчий А.Ю. – О., 2014. – 472 с.
101. Князев Д.В. История развития института мирового соглашения в российском гражданском праве / Д.В. Князев // Современние проблеми гражданского права и процесса : сб. статей. – Вып. 2. – Новосибирск : Изд-во института философии и права СО РАН, 2004. – С. 153–160.
102. Кобилянський К.М. Право фізичної особи на судовий захист в адміністративному суді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право» / К.М. Кобилянський. – О., 2010. – 19 с.
103. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 06.07.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
104. Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар / за ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової [Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М. та ін.]. – X. : ТОВ «Одіссей», 2005. – 552 с.
105. Категорії спорів, щодо яких укладено угоди про примирення в адміністративному судочинств : Єдиний реєстр судових рішень : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
106. Kолоколов Н.А. Мировая юстиція : учеб. пособ. / Н.А. Kолоколов, С.Г. Павликов, А.Н. Сачков. – М., 2008. – 218 с.
107. Коломоєць Т.О. Адміністративне судочинство : підруч. / Т.О. Коломоєць. – К. : Істина, 2011. – 304 с.
108. Колясникова Ю.С. Примирительные процедуры в арбитражном процессе : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.03 «Гражданское право и процесс; хозяйственное право» / Ю.С. Колясникова. – Екатеринбург, 2009. – 26 с.
109. Кольченко Ю. Досудове врегулювання спорів та досягнення мирової угоди / Ю. Кольченко // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 10.– С. 33–38.
110. Коментар Цивільного процесуального кодексу України / за ред. Я.П. Зейкан. – 2-ге вид., доповн. – К. : Юридична практика, 2007. – 674 с.
111. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України : навч. посіб. / А.Т. Комзюк. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
112. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР / отв. ред. С.Н. Братусь, О.Н. Садиков. – М. : Юрид лит., 1982. – 680 с.
113. Комментарий к Федеральному закону «Об альтернативной процедуре урегулирования споров с участием посредника (процедуре медиации)» / отв. ред. С.К. Загайнова. В.В. Ярков. – М., 2011. – 362 с.
114. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Н.И. Кондаков. – М., 1975. – 670 с.
115. Кондратьєва Л. Правова природа інституту мирової угоди / Л. Кондратьєва, С. Пацурківський // Вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича., 2009 – Вип. 518. – С. 86–91.
116. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
117. Концепція законопроекту «Про мирових суддів» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.aj.org.ua/lang-ua/menu-18/page-1/show-246
118. Котенко В. Забезпечення процесуальних прав і законних інтересів сторін на стадії підготовчого провадження в адміністративному процесі / В. Котенко // Вісник Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2008. – Вип. 79. – С. 53–55.
119. Кравчук В.М. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України / В.М. Кравчук. – Х. : Фактор, 2011. – 800 с.
120. Краснов Б.И. Конфликты в обществе / Б.И. Краснов // Социально-политический журнал. – 1992. – № 6. – С. 14–22.
121. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-УІ // Голос України. – 2012. – 19 травня. – № 90-91.
122. Кубко Є. Право Німеччини : тенденції ефективності : [Електронний ресурс] / Є. Кубко. – Режим доступу : http ://www.justinian.com.ua/article.php?
id=3466
123. Кудрявцев В.Н. Юридический конфликт : процедуры разрешения / В.Н. Кудрявцев. – М. : Центр конфликтологических исследований РАН, 1995. – 159 с.
124. Кузбагаров А.Н. Примирение сторон по конфликтам частноправового характера : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и процесс; хозяйственное право» / А.Н. Кузбагаров. – СПб., 2006. – 26 с.
125. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України : підруч. / за ред. О.В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2007. – 416 с.
126. Кузьмин В.П. Место системного похода в современном научном познании и марксистской методологии / В.П. Кузьмин // Вопросы философии. – 1980. – № 2. – С. 50–57.
127. Кузьмина М.Н. Медиация как альтернативная форма разрешения правовых конфликтов / М.Н. Кузьмина // Развитие альтернативных форм разрешения правовых конфликтов. – Саратов, 2000. – 104 с.
128. Кузьмишин В. Перспективи впровадження процедури медіації в адміністративному судочинстві України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.voas.gov.ua/centr-mediacii/perspektivi-vprovadzhennja-protseduri-mediatsiji-v-administrativnomu-sudochinstvi-ukrajini/
129. Кунєв Ю. Методологія дослідження державно-правових явищ як актуальна проблема / Ю. Кунєв // Право України. – 2009. – № 11. – С. 118–123.
130. Курочкин С.А. Понятие и система принципов третейского разбирательства / С.А. Курочкин // Арбитражний и гражданский процесе. – 2005. – № 11. – С. 23–27.
131. Лебедева М.М. Вам предстоят переговоры / Лебедева М.М. – М. : Экономика, 1993. – 154 с.
132. Ліхолєтова Ю.А. До питання запровадження інституту медіації згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України / Ю.А. Ліхолєтова // Адвокат : Загальнодерж. період. вид. – 2012. – № 12. – С. 24–27.
133. Лічман Л. Процедура досудового врегулювання у цивільному судочинстві України як судовий спосіб розв’язання спору / Л. Лічман // Вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. – 2013. – № 1. – С. 34–37.
134. Лосев А.Ф. Бытие / А.Ф. Лосев. – М., 1993. – 560 с.
135. Лялька А.Б. Сутність та види дискреційних повноважень митних органів : у світлі нового митного законодавства / А.Б. Лялька // Митна справа. – 2012. – № 6. – С. 51–59.
136. Львова О.А. К вопросу об основних принципах медиации / О.А. Львова // Третейский суд. – 2007. – № 5. – С. 151–155.
137. Максудов Р. Институт примирения в уголовном процессе : необходимость и условия развития / Р. Максудов, М. Фармер, А. Герасенкова // Правозащитник. – 1998. – № 1. – С. 49–50.
138. Малахов В.П. Многообразие методологий современной теории государства и права / В.П. Малахов // История государства и права. – 2009. – № 6. – С. 23–30.
139. Малиновський В.Я. Державне управління : навч. посіб. / В.Я. Малиновський. – Луцьк : Вежа, 2000. – 560 с.
140. Малыгин Т. Опыт исторического исследования и описания старинных судебных мест Российского государства, и о качестве лиц и дел в оных. – С.Пб., 1803 : [Електронний ресурс] / Т. Малыгин. – Режим доступу : http://PT25&dq=%D1%87%D0%B0%&source=bl&ots=xCtiD_aPXs&sig=J0bKHZI8jW8Pt1aUS6B0&f=false
141. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України : стан та перспективи розвитку : навч. посіб. / В.Т. Маляренко. – К. : Видав. Дім «Ін Юре», 2004. – 600 с.
142. Матвійчук В. Гласність і відкритість адміністративного процесу як принципи адміністративного судочинства / В. Матвійчук // Право військової сфери : Щомісячне інформаційно-аналітичне видання. – 2009. – № 5. – С. 16–18.
143. Матеріали технічної місії до Канади на тему «Система Канади та досудове врегулювання спорів» (попередня нарада) : Проект суддівська освіта – для економічного зростання. – 2–14.11.2012 р., Торонто, Реджайна, Вінніпег, Оттава.
144. Машков Л. Проблеми теорій держави і права / Л. Машков. – К., 2008. – 460 с.
145. Медиация в нотариальной практике. Альтернативные способы разрешения конфликтов : практ. пособ., пер. с нем. / отв. ред. К.Г. фон Шлиффен, Б. Вегманн. – М., 2005. – 260 с.
146. Медіація в адміністративних справах : досвід Херсноського центру примирення : посібник / за ред. А. Недбайло, О. Токаленко. – Херсон, 2009. – 166 с.
147. Медникова М.Е. Досудебное урегулирование споров в сфере экономической деятельности (проблемы теории и практики) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское парво и процесс; хозяйственное право» / М.Е. Медникова. – Саратов, 2007. – 22 с.
148. Мельник М. Процедури досудового врегулювання спорів за законодавством України і Канади : порівняльно-правовий аспект / М. Мельник // Вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України : Науково-практичний юридичний журнал. – 2012. – № 4. – С. 41–44.
149. Мемель Ф.-Й. Медіація в адміністративному судочинстві України / Ф.-Й. Мемель // Вісник вищого адміністративного суду України. – 2007. –
№ 4. – С. 30–36.
150. Митний кодекс України : Закон України від 13.03.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44–45. – Ст. 552.
151. Михайлов О.М. Ознаки примирення сторін у справах адміністративної юрисдикції / О.М. Михайлов // Актуальні проблеми держави і права. – 2007. – Вип. 35. – С. 300–304.
152. Муза О. Теоретичні питання адміністративного судочинства в Україні / О. Муза // Право України. – 2009. – № 8. – С. 106–111.
153. Мулявка Д.Г. Адміністративно-правові заходи забезпечення прав платників податків : дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Д.Г. Мулявка; Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2004. – 212 с.
154. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : в 2 т. / В.К. Матвійчук, І.О. Хар ; за ред. В.К. Матвійчука. – К. : Алерта, КНТ. – Том 2. – 2008. – 752 с.
155. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України  за заг. ред. І.Х. Темкіжева. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 720 с.
156. Нерсесянц В.С. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции / В.С. Нерсесянц // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 8–14.
157. Неспюр Н.В. Перспективи розвитку інституту медіації в кримінальному судочинстві України : нормативно-правовий аспект / Н.В. Нестор // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 312–317.
158. Нестор Я.В. Угода за результатами медіації : суть та правові наслідки / Я.В. Нестор // Науково