Борщенко Владлена Валеріївна. Групові позови в господарському процесі : Борщенко Владлена Валерьевна. Групповые иски в хозяйственном процессе

Краткое описание

Борщенко Владлена Валеріївна. Групові позови в господарському процесі.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.04, НАН України, Ін-т екон.-прав. дослідж. - Київ, 2015.- 222 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

БОРЩЕНКО ВЛАДЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 346.91:347.92(043.5)

ГРУПОВІ ПОЗОВИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Степанова Тетяна Валеріївна,
кандидат юридичних наук, доцент

Одеса – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................
4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ГРУПОВИХ ПОЗОВІВ У ГОСПОДАРСЬКОМУ
СУДОЧИНСТВІ ...............................................................

13
1.1. Правова природа групового позову в господарському судочинстві...........................................................................
13
1.2. Груповий позов та його розвиток в країнах світу та Україні........………………………………………..............
46
1.3. Право на подання групового позову в господарському процесі..................................................................................
63
1.4. Особливості елементів групового позову......................... 77
Висновки до розділу 1................................................................... 88
РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ГРУПОВОГО ПОЗОВУ В
ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ………..
92
2.1. Використання групового позову при реалізації захисту прокурором, іншими органами державної влади і місцевого самоврядування..................................................

92
2.2. Використання групового позову при захисті інтересів учасників господарського товариства та за заявами громадських об'єднань і асоціацій.....................................

102
Висновки до розділу 2................................................................... 116
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО
СУДОЧИНСТВА ЗА ГРУПОВИМИ ПОЗОВАМИ ….
119
3.1. Учасники провадження за груповими позовами.......…... 119
3.2. Особливості порушення провадження у справі за груповим позовом................................................................
140
3.3. Особливості судового розгляду справ за груповими позовами...............................................................................
159
3.4. Судове рішення у справах за груповими позовами ........ 175
Висновки до розділу 3 .................................................................. 181
ВИСНОВКИ ........................................................................................... 185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...........................................
194
ДОДАТКИ ..............................................................................................
217

ВСТУП

Актуальність теми. Основним видом господарського судочинства, у порядку якого здійснюється захист права, є позовне провадження, а засобом порушення цього провадження – позов. Позов є одним із центральних і найбільш складних явищ господарського процесуального права. На сучасному етапі розвитку правові відносини у суспільстві стали вельми різноманітними і багатосуб'єктними. Разом з тим, відсутність особливостей розгляду у господарських судах більш складних і заплутаних спорів з великою кількістю учасників часто призводить до порушення прав та законних інтересів таких осіб.
Сучасне законодавство України припускає можливість захисту в суді прав та інтересів різноманітного характеру. В юридичній практиці багатьох демократичних країн з розвинутою ринковою економікою відомі досить ефективні процесуальні засоби захисту прав та інтересів численних груп осіб – групові позови, проте, особливості провадження за груповими позовами в господарському процесуальному законодавстві України не врегульовано.
У юридичній літературі, на жаль, дослідженням групових позовів не приділялося належної уваги. Серед вітчизняних науковців окремі питання цього правового явища у своїх роботах аналізували Н.Ю. Сакара і Л.А. Островська. На теренах незалежної України системне теоретичне дослідження групових позовів здійснювала В.А. Миколаєць лише в аспекті цивільного процесуального права.
Найбільшу увагу цьому питанню у різні роки приділяли: Г.О. Аболонін, О.А. Бахарева, М.А. Викут, М.А. Гурвич, О.О. Добровольський, В.М. Жуйков, С.С. Кларк, О.А. Кухарева, Н.К. Мясникова, Р. Норд, Г.Л. Осокіна, М.А. Періно, В.К. Пучинський, І.В. Решетникова, М.К. Треушников, Л.В. Туманова, О.О. Уксусова, Г. Уолтер, Л.Д. Харбор, Д.М. Чечот, В.В. Ярков та інші дослідники. Однак у сучасній науці господарського процесуального права України відсутнє системне дослідження групового позову в господарському судочинстві, єдиний погляд науковців на правову природу, елементи, порядок його пред’явлення та особливості розгляду.
Викладене свідчить про необхідність і доцільність дослідження цього важливого явища, що і обумовило вибір теми авторкою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану науково-дослідних робіт Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України у межах теми «Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічноправових чинників соціально-економічних відносин» (ДР № 0106U008142), де авторкою опрацьовано питання групових позовів у господарському процесі.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень про групові позови та обґрунтування пропозицій до господарського процесуального законодавства України щодо закріплення особливостей провадження за груповими позовами.
Реалізація вказаної мети дисертаційної роботи зумовила необхідність поставлення та вирішення наступних завдань:
з’ясувати правову природу та сформулювати поняття групового позову в господарському судочинстві;
дослідити розвиток групового позову в країнах англосаксонської та континентальної системи права та з урахуванням цього досвіду визначити напрями вдосконалення відповідного законодавства в Україні;
конкретизувати складові права на груповий позов у господарському процесі;
визначити елементи групового позову;
доопрацювати питання захисту групового інтересу в господарському судочинстві прокурором та іншими органами державної влади і місцевого самоврядування;
обґрунтувати можливість та особливості використання групового позову при захисті інтересу господарського товариства та за заявами громадських об’єднань і асоціацій;
визначити види та правовий статус учасників провадження за груповими позовами в господарському судочинстві;
конкретизувати механізм порушення провадження за груповим позовом;
окреслити напрями внесення змін до законодавства України про судовий розгляд справ за груповими позовами в господарському судочинстві;
уточнити особливості викладення судового рішення у справах за груповими позовами.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають під час здійснення правосуддя з метою захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів групи осіб у господарському процесі.
Предметом дослідження є групові позови у господарському судочинстві.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи. Під час дослідження застосовувався метод аналізу та синтезу, який дозволив виділити особливості групового позову, виявити його правову природу та елементи, осягнути групові позови як єдину систему та розкрити ознаки, що характерні для даного явища (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4). Системно-функціональний метод дозволив охарактеризувати особливості та місце групових позовів в системі видів процесуальної множинності (підрозділ 1.1). За допомогою історичного методу досліджено виникнення та розвиток процесуально-правових механізмів захисту прав та інтересів численних груп осіб (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод дозволив порівняти норми господарського процесуального законодавства України, Європейського Союзу та країн загального права у частині правового регулювання процедур судового захисту прав та інтересів численного кола осіб (підрозділи 1.1, 1.2). На основі діалектичного методу розроблено та сформульовано поняття «груповий позов» (підрозділ 1.1). Формально-логічний метод використовувався для виявлення недосконалості законодавчого врегулювання порядку звернення за захистом порушених прав та інтересів групи (підрозділи 2.1, 2.2). Теоретико-прогностичний метод дозволив розробити пропозиції щодо вдосконалення господарського процесуального законодавства про порядок провадження за груповим позовом (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, 3.4).
Теоретичну основу дослідження, крім наукових здобутків вищезазначених авторів, склали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: К.М. Артамонової, Н.С. Батаєвої, О.М. Вінник, Ш.Б. Кулахметова, В.К. Мамутова, Л.М. Ніколенко, А.О. Згами, Т.В. Степанової, Т.В. Степаненко та інших вчених.
Емпіричну основу дослідження склали законодавство України та зарубіжних країн, практика діяльності судових органів України та інших країн.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі наукових здобутків, законодавства та практики його реалізації проведено перше після прийняття Господарського (Арбітражного) процесуального кодексу України комплексне дослідження відносин щодо захисту прав та інтересів численної групи осіб в господарському процесі, в якому на доктринальному рівні обґрунтовано нові теоретичні положення щодо процедури такого розгляду, запропоновано механізм судового розгляду господарських справ із застосуванням групового позову для ефективного захисту прав та інтересів групи осіб, чиї права порушені, розроблено пропозиції з удосконалення відповідного господарського процесуального законодавства.
У дисертації вперше:
обґрунтовано, що особливість права визначення предмету за груповим позовом полягає в тому, що це право може належати тільки позивачеві, який першим подав позов, а всі інші позивачі у даному праві обмежені – у них є лише можливість приєднатися до групового позову, предмет якого чітко визначений на початковій стадії позивачем, який порушив дану справу;
запропоновано закріпити можливість громадських обʼєднань та асоціацій брати участь у процесі захисту групового інтересу у господарських судах;
обґрунтовано, що особи, які не бажають приєднуватися до групового позову або вийшли зі складу позивачів за груповим позовом, але мають намір подати індивідуальний позов до даного відповідача за такими самими підставами, можуть захистити своє право, вступивши в даний процес як треті особи з самостійними вимогами на предмет спору;
аргументовано встановити сумарний строк розгляду господарської справи, включаючи підготовчі стадії, у межах десятимісячного строку;
запропоновано виділяти питання, які з’ясовуються для винесення рішення за груповим позовом, зокрема, щодо: виявлення всіх зацікавлених у цьому розгляді осіб; визначення загальної суми відшкодування для всієї групи осіб; черговості задоволення вимог, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду господарської справи;
обґрунтовано доповнення Єдиного державного реєстру судових рішень України вкладкою «Групові позови».
Удосконалено:
визначення групового позову в господарському процесі як заяви, складеної в установленому законодавством порядку, що містить адресоване господарському суду прохання про захист прав і законних інтересів однієї або кількох осіб, у тому числі груп осіб або невизначеного кола осіб (на момент подачі позову), при пред'явленні якої позивач може вимагати судового захисту своїх прав та інтересів, а також прав і законних інтересів інших осіб, які зазнали аналогічного правопорушення, що виникло на підставі однакових юридичних фактів;
систему загальних ознак, які властиві для позовного провадження за груповим позовом прокурора та інших органів державної влади і місцевого самоврядування як суб’єктів захисту прав та інтересів інших осіб, шляхом розкриття таких додаткових ознак, як: а) специфічний об’єкт судового захисту – поєднаний суспільний або державний інтерес з особистим інтересом конкретних осіб, на захист яких вищевказаний суб’єкт звертається до господарського суду; б) особливий суб’єктний склад на стороні позивача – група осіб і суб’єкт, наділений владними повноваженнями щодо їх захисту; в) прокурор та інші органи державної влади і місцевого самоврядування при вступі у справу є лише процесуальним позивачем; г) рішення за даним позовом має публічно-правове значення, сприяє досягненню певного соціального ефекту, при цьому захищається приватноправовий інтерес (рішення носить персоніфікований характер); д) представляти інтереси групи може один із членів групи та прокурор або інший суб’єкт, наділений владними повноваженнями щодо їх захисту.
Дістало подальший розвиток положення щодо:
визнання групового позову різновидом процесуальної множинності;
розширення процесуальних механізмів захисту у суді прав та інтересів численної групи осіб, чиї права порушено одночасно діями однієї особи (процесуальної співучасті, процесуального представництва та банкрутства), провадженням за груповими позовами;
впровадження позивача-представника; обмежень на гонорар представника за груповим позовом, надання суду права відсторонити позивача-представника від участі у процесі, якщо суду стане відомо, що вказана особа не діє в інтересах групи; проведення попереднього слухання (або досудового засідання), на якому вирішується питання про можливість процесуального розгляду справи за груповим позовом; сертифікації групи; оптації під час розгляду групових позовів;
систематизації критеріїв (підстав) визнання позову груповим, до яких віднесено: а) наявність у позивача та відповідача процесуальної правоздатності; б) підвідомчість справи господарському суду; в) наявність особливого суб’єктного складу; г) наявність спільного для всіх позивачів відповідача; д) однорідність предмета та підстави вимог групи осіб; є) наявність єдиної доказової бази; ж) використання однакового загального способу захисту прав та інтересів позивачів;
процедури порушення провадження за груповим позовом шляхом доповнення положенням про автоматичний розгляд справи за правилами позовного провадження у випадку відмови позивачеві у розгляді господарської справи за процедурою групового позову у випадку відсутності критеріїв (підстав) для подання такого позову;
процедури розгляду господарської справи за груповим позовом шляхом виділення допроцесуальної стадії, яка складається з етапів формування групи позивачів, оптації (процесуального вибору участі або виходу зі складу групи) для всіх її учасників, ознайомлення та підписання членами групи загальної угоди про проведення єдиного судового процесу при об’єднанні кількох позовних вимог та сертифікації (ідентифікації) учасників;
розсилання судового рішення за груповим позовом тільки сторонам по справі (позивачу-представнику, відповідачу, третій особі, прокурору) з встановленням обов’язку розсилання позивачем-представником за свій рахунок цього рішення всім іншим учасникам на боці позивача.
Практичне значення одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних уявлень про групові позови, у можливості використання теоретичних положень і висновків дисертаційної роботи у процесі законотворчої діяльності з метою удосконалення та систематизації законодавства України у цій сфері, у правозастосовній практиці шляхом застосування наданих рекомендацій і пропозицій господарськими судами, а також органами та особами, що мають право звертатися до суду на захист групи осіб, чиї права порушені. Положення дисертації можуть бути використані при розробці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з господарського процесуального права, а також при підготовці лекцій для студентів юридичних вищих навчальних закладів, у навчально-методичній роботі, при підготовці науково-практичних коментарів.
Пропозиції щодо підвищення ефективності захисту групи осіб, чиї права порушені, запроваджено у діяльність Одеської обласної Асоціації роботодавців Півдня України (довідка № 45-к-06 від 17.06.2013 р.), Одеського відділення № 9 ПАТ «Ерсте Банк» (довідка № б/н від 01.08.2013 р.).
Положення дисертації використано у навчальному процесі Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України при викладанні дисципліни «Господарське процесуальне право» (акт впровадження № б/н від 26.12.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані автором особисто на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових та нормативно-правових джерел, судової практики.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, які сформульовано у дисертації, доповідалися й обговорювалися на: щорічних конференціях студентів, аспірантів та здобувачів економіко-правового факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2008, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Право та економіка: генезис, сучасній стан та перспективи розвитку» (Одеса, 2008); І Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Економіко-правові дослідження в ХХІ столітті: історія, сучасний стан та перспективи удосконалення господарського законодавства» (Донецьк, 2009); І Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції, присвяченій 90-річчю СНУ ім. В. Даля «Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу» (Луганськ, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин» (Одеса, 2010); ІІ Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Сучасний розвиток державотворення та правотворення в Україні: проблеми теорії та практики» (Маріуполь, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасного законодавства України» (Одеса, 2012).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у 16 наукових працях, зокрема, у 7 наукових статтях, опублікованих у вітчизняних наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань для юридичних наук, 1 статті у зарубіжному науковому виданні, а також 8 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження групових позовів у господарському процесі та одержані на його основі результати сприяють вирішенню наукового завдання, що полягає у розробці наукових положень і пропозицій щодо удосконалення механізму захисту прав та інтересів групи осіб в господарському процесі з метою господарсько-процесуального забезпечення реалізації права на судовий захист. Зокрема, у дисертації сформульовано наступні основні висновки:
1. Виявлено, що за правовою природою груповий позов є видом процесуальної множинності.
Сформульовано визначення групового позову в господарському процесі як заяви, складеної в установленому законодавством порядку, яка містить адресоване господарському суду прохання про захист прав і законних інтересів однієї або кількох осіб, у тому числі, груп осіб або невизначеного кола осіб (на момент подачі позову), при пред’явленні якого позивач може вимагати судового захисту своїх прав та інтересів, а також прав і законних інтересів інших осіб, які зазнали аналогічного правопорушення, що виникло на підставі спільного юридичного факту (фактів).
Основною ознакою групового позову є його здатність захистити порушені права та інтереси не тільки однієї людини, а цілої групи осіб. Вказана конструкція завжди передбачає захист приватноправового інтересу.
2. Акцентовано увагу на тому, що сучасне законодавство припускає захист у суді прав та інтересів численної групи осіб, чиї права порушено одночасно діями однієї особи, що може бути забезпечено впровадженням у вітчизняне господарське судочинство групових позовів.
Досліджено розвиток групового позову в країнах англосаксонської та континентальної системи права та з урахуванням цього досвіду аргументовано, що особливостями групового позову у вітчизняному господарському судочинстві мають бути: наявність особливого учасника процесу – позивача-представника, сертифікації групи, оптації; обмеження на гонорар представника за груповим позовом; надання суду права відсторонити позивача-представника від участі в процесі, якщо суду стане відомо, що вказана особа не діє в інтересах групи; проведення попереднього слухання (або досудового засідання), на якому вирішується питання про можливість процесуального розгляду справи за груповим позовом; закріплення можливості захисту прав груп осіб за допомогою асоціацій, державних органів, громадських об’єднань, уповноважених на пред’явлення позовів на захист інтересів численних груп осіб.
3. Запропоновано виділяти наступні підстави виникнення (передумови) права на пред’явлення групового позову: 1) наявність у позивача та відповідача процесуальної правоздатності, тобто здатності бути стороною в господарському спорі; 2) підвідомчість справи господарському суду; 3) відсутність рішення суду, господарського або третейського суду, що вступило в законну силу, прийнятого щодо спору між тими ж особами (у межах групового позову мається на увазі первинний позивач та відповідач за позовом) і з тих же підстав; 4) наявність особливостей суб’єктного складу (групи осіб, чиї права порушені діями відповідача); 5) наявність загального для всіх позивачів відповідача; 6) однорідність предмета та підстави вимог групи осіб; 7) наявність єдиної доказової бази; 8) використання однакового загального способу захисту прав та інтересів. За відсутності хоча б однієї із зазначених вище підстав, запропоновано відмовляти в порушенні процедури за груповим позовом, але при збереженні можливості розгляду позовної заяви у межах позовного провадження.
4. Аргументовано, що у груповому позові можуть бути виділені три елементи: предмет, підстава та сторони. Особливість права визначення предмету за груповим позовом полягає у тому, що це право може належати тільки позивачеві, який першим подав позов. Усі інші позивачі у даному праві обмежені – у них є лише можливість приєднатися до групового позову, предмет якого чітко визначений на початковій стадії позивачем, який порушив дану справу. Підставою групового позову є зазначена позивачем-представником сукупність юридичних фактів і норм права, що обґрунтовує матеріально-правову вимогу до відповідача. Встановлено, що особливістю групового позову є суб’єктний склад, зокрема, наявність групи позивачів, об’єднаних груповим інтересом.
5. Обґрунтовано, що групові позови у господарському судочинстві України можуть бути використані: а) прокурором та іншими органами державної влади і місцевого самоврядування на захист прав та інтересів групи осіб; б) учасником (акціонером), який може звернутися до господарського суду на захист юридичної особи, учасником (акціонером) якої він є; в) громадським об’єднанням або асоціацією, яка звертається до господарського суду на захист інтересів своїх членів.
Доводиться, що позовному провадженню за груповим позовом прокурора та інших органів державної влади і місцевого самоврядування як суб’єктів захисту прав та інтересів інших осіб властиві такі ознаки, як: а) специфічний об’єкт судового захисту – поєднаний суспільний або державний інтерес з особистим інтересом конкретних осіб, на захист яких вищевказаний суб’єкт звертається до господарського суду; б) особливий суб’єктний склад на стороні позивача – група осіб і суб’єкт, наділений владними повноваженнями щодо їх захисту; в) прокурор та інші органи державної влади і місцевого самоврядування при вступі у справу є лише процесуальним позивачем; г) рішення за даним позовом має публічно-правове значення, сприяє досягненню певного соціального ефекту, при цьому захищається приватноправовий інтерес (рішення носить персоніфікований характер); д) представляти інтереси групи може один із членів групи та прокурор або інший суб’єкт, наділений владними повноваженнями щодо їх захисту.
6. Аргументовано, що конструкція групового позову дозволяє наділити учасника юридичної особи, яка звернулася до господарського суду з позовом про відшкодування збитків, заподіяних цій юридичній особі, всіма процесуальними правами й обов’язками позивача. Запропоновано також законодавчо закріпити можливість подання позовної заяви акціонерами (учасниками) товариства до такого господарського товариства.
Запропоновано законодавчо закріпити право громадського об’єднання та асоціації подавати позови на захист інтересів своїх членів, учасників, оскільки у такому випадку в описовій частині судового рішення не потрібно буде перелічувати всіх суб’єктів, які входять до даного об’єднання або асоціації.
7. Виявлено, що особливим учасником справ за груповим позовом є представник-позивач. Це особа, яка може діяти як від свого імені, так і в інтересах інших осіб від імені групи та не має право вчиняти дії в інтересах тільки одного або декількох учасників групи. Таким чином, сам представник може бути членом групи, права якої захищаються в суді, однак його інтереси не повинні суперечити інтересам всієї групи.
Особи, які не бажають приєднуватися до групового позову або вийшли зі складу позивачів за груповим позовом, але мають намір подати індивідуальний позов до даного відповідача за такими самими підставами, можуть захистити своє право, вступивши в даний процес як треті особи з самостійними вимогами на предмет спору.
8. Обґрунтовано покладання на особу, яка подає груповий позов, обов’язку доведення факту можливого порушення прав групи осіб без встановлення на момент подачі позову всієї групи позивачів. Аргументовано закріплення окремих ставок судового збору за груповими позовами.
9. Запропоновано у процесі судового розгляду групового позову до початку розгляду справи по суті виділяти допроцесуальну стадію, що складається з декількох етапів: а) публікація інформації про порушення провадження за груповим позовом; б) оптація (процесуальний вибір участі або виходу зі складу групи); в) ознайомлення та підписання членами групи угоди про проведення єдиного судового процесу; а також підготовче судове засідання, на якому здійснюється: а) сертифікація учасників (ідентифікація учасників справи як членів групи); б) дослідження можливості мирного врегулювання спору сторонами.
10. Аргументовано, що у змісті судового рішення за груповим позовом встановлюються факти, які з’ясовуються при винесенні рішення, зокрема щодо: виявлення всіх зацікавлених у цьому розгляді осіб; визначення загальної суми відшкодування для всієї групи осіб; черговості задоволення вимог, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду господарської справи.
Обґрунтовано розсилання рішення за груповим позовом тільки сторонам по справі (позивачу-представнику, відповідачу, третій особі, прокурору) із встановленням на законодавчому рівні обов’язку позивача-представника за свій рахунок розсилати рішення всім іншим учасникам на боці позивача.
Внесено наступні пропозиції по вдосконаленню національного господарського процесуального законодавства щодо процесуальних особливостей судочинства у справах за груповими позовами:
- до Господарського процесуального кодексу України:
1) ст.1 ГПК України слід викласти у наступній редакції: «У разі порушення прав і свобод значної кількості громадян та/або суб’єктів господарювання, та/або коли порушені права і свободи людини або в силу інших обставин порушення набуло особливого суспільного значення, прокурор пред'являє і підтримує в суді позов в інтересах осіб, чиї права порушені».
2) ч. 2 ст. 1 ГПК України викласти у такій редакції: «До господарського суду можуть звернутися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також на захист прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб у випадках передбачених законодавством».
3) доповнити ст. 3 ГПК України наступним абзацем: «Учасник господарського товариства, господарського об'єднання має право на подачу позову на захист прав та інтересів своїх та інших членів, а також на захист самого товариства, об'єднання».
4) ст. 22 ГПК України доповнити абзацами такого змісту: «Позивач вправі до визнання позову груповим змінити предмет або підставу позову за власною ініціативою або за ініціативою суду.
Відповідач за груповим позовом має право не пізніше 10 днів після початку розгляду справи по суті пред'явити до позивача-представника зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом».
5) доповнити ст. 26 ГПК України положенням такого змісту: «Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, при розгляді групового позову можуть вступити у справу до початку розгляду судом справи по суті, пред'явивши позов до однієї або обох сторін».
6) доповнити ст.28 ГПК України абзацами наступного змісту: «Представник за груповим позовом – це особа, яка може діяти як від свого імені, так і в чужих інтересах від імені групи та не має право вчиняти дії в особистих інтересах тільки одного або декількох учасників групи.
Позивач-представник здійснює функції щодо захисту своїх особистих прав, свобод та інтересів та/чи інших фізичних і юридичних осіб на основі чесності, розумності, добросовісності, справедливості, гуманізму засобами та способами, дозволеними законом. У разі порушення представником даних принципів господарський суд має право застосувати до нього заходи дисциплінарного характеру, включаючи відсторонення від виконуваних функцій».
7) доповнити ст. 63 ГПК України наступними абзацами: «Господарський суд, встановивши при розгляді питання про прийняття позовної заяви або заяви за груповим позовом до провадження, що вона подана з порушенням вимог ст. 54-58 ГПК, виносить ухвалу про покладення обов'язку на позивача вчинити певні дії з усунення недоліків позовної заяви в п'ятиденний строк із моменту одержання такої ухвали. У разі, якщо позивач у встановлений строк виконає вказівки судді, вказані в ухвалі, заява вважається поданою в день її первісної подачі до господарського суду. В іншому випадку заява вважається неподаною і повертається позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Суддя відмовляє у розгляді групового позову, якщо буде встановлено, що відсутня тотожність доказів та/або однотипність вимог учасників групи. Розгляд справи може бути продовжений за правилами позовного провадження».
8) до ст. 64 ГПК України необхідно внести такі доповнення: «Суддя приймає груповий позов до розгляду, якщо буде встановлено, що в процесі розгляду справи може сформуватися група осіб із типовими вимогами.
Суддя з власної ініціативи або за клопотанням позивача вирішує питання та виносить ухвалу щодо застосування процедури захисту групового інтересу за наявності наступних умов:
1) не менше двох позовних вимог;
2) збіг предмета та підстави вимог позивачів;
3) наявність спільного юридичного факта, з яким закон повʼязує необхідність у захисті прав та інтересів двох або більше осіб;
4) наявність єдиного способу захисту;
5) наявність спільного відповідача (співвідповідачів);
6) розгляд позовів в індивідуальному порядку може призвести до порушення прав інших осіб.
Інформація про порушення провадження за груповим позовом повинна бути розміщена на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України у семиденний строк із дня винесення ухвали про порушення провадження за груповим позовом. Таке оголошення має містити повне найменування відповідача, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування й адресу господарського суду, номер справи, відомості про позивача-представника, граничний строк подачі заяв позивачів із вимогами до відповідача».
9) ст. 69 ГПК України викласти у такій редакції: «Груповий позов повинен бути вирішений господарським судом у строк не більше шести місяців з першого засідання після підписання позивачами угоди про ведення єдиного судового процесу».
10) доповнити ГПК України новою ст. 691 такого змісту: «Протягом 10 днів після підписання позивачами угоди про проведення єдиного судового процесу призначається судове засідання».
11) доповнити ст. 87 ГПК України положенням такого змісту: «При розгляді групового позову позивач-представник повинен за свій рахунок розіслати рішення іншим учасникам на боці позивача не пізніше трьох днів, якщо інше не встановлено угодою про проведення єдиного судового процесу»;
- до Господарського кодексу України:
1) доповнити ст. 118 ГК України наступним положенням: «Якщо господарське товариство або об'єднання має намір звернутися до суду для захисту колективного інтересу, то право на позов не вимагає додаткового обґрунтування».
2) внести зміни до ст. 21 ГК України: «Господарське товариство, господарське об'єднання та/або учасники таких товариств, об'єднань вправі звернутися до суду з позовом до виконавчого органу даного товариства, об'єднання про відшкодування завданих товариству, об'єднанню та/або його учаснику збитків унаслідок неправомірних дій такого виконавчого органу»;
- до ст. 2 Закону «Про судоустрій і статус суддів» викласти у такій редакції: «Суд, здійснюючи правосуддя, гарантує кожному можливість захисту особистих прав та інтересів, а також захист прав і законних інтересів групи осіб, гарантованих Конституцією та законами України»;
- до ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання», доповнивши її пунктом 6 такого змісту: «Для здійснення цілей і завдань, визначених в установчих документах, зареєстровані громадські об'єднання можуть подавати позовні заяви до суду для захисту законних прав та інтересів своїх членів (учасників)»;
- до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» доповнити наступним: «Ставка судового збору за груповим позовом повинна дорівнювати 2 відсотки від суми позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 90 розмірів мінімальних заробітних плат».
Вказані та інші пропозиції спрямовані на створення сприятливих умов для фізичних осіб та суб’єктів господарювання для реалізації права на судовий захист групового інтересу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абова Т.Е. Соучастие в советском гражданском процессе. Избранные труды. Гражданский и арбитражный процесс. Гражданское и хозяйственное право / Т.Е. Абова. – М.: Статут, 2007. – 1134 с.
2. Сакара Н.Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і процес» / Сакара Наталія Юріївна. – Х., 2006. – 209 с.
3. Господарський процесуальний кодекс України : (зі змін. і допов. станом на 17.09.2008 р.) : з постатейними матеріалами судової практики застосування процесуальних норм. – К. : Юстиніан, 2009. – 896 с.
4. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України / за ред. О.І. Харитонової. – К. : Істина, 2006. – 272 с.
5. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України: Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 // Вестник Высшего арбитражного суда Украины. – 1998. – № 1. – (Втратило чинність).
6. Гражданский процесс : учеб. для студ. ВУЗов / под ред. В.В. Яркова. – 7-е изд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 782 с.
7. Добровольский А.А. Основные проблемы исковой формы защиты права / А.А. Добровольский, С.А. Иванова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 159 c.
8. Хозяйственный процессуальный кодекс Республики Беларусь. – Мн.: Нац. центр правовой информации Республики Беларусь, 1999. – 159 с.
9. Батаева Н.С. Необходимо ввести институт группового иска / Н.С. Батаева // Российская юстиция. – 1998. – № 10. – С. 43–45.
10. Решетникова И.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России / И.В. Решетникова, В.В. Ярков. – М. : Норма, 1999. – 312 с.
11. Аболонин Г.О. Групповые иски в гражданском процессе : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Глеб Олегович Аболонин. – Екатеринбург, 1999. – 157 с.
12. Сельков М.В. К вопросу о допустимости групповых исков [Электронный ресурс] / М.В. Сельков // Вестник Научно-исследовательского центра корпоративного права, управления и венчурного инвестирования Сыктывкарского государственного университета. Cерия «Корпоративное управление и инновационное развитие Севера». – 2007. − № 1. – Режим доступа: http://koet.syktsu.ru/vestnik/2007/2007-1/6.htm.
13. Коваль В.В. Правовая природа процессуальной множественности в хозяйственном процессе / В.В. Коваль // Правова держава. – 2011. − № 13. − С. 59−62.
14. Мясникова Н.К. Виды исков в гражданском судопроизводстве: учеб. пособие / Н.К. Мясникова. – Саратов : Сарат. гос. акад. права, 2002. – 92 с.
15. Гражданское право России. Курс лекций / М.И. Брагинский, В.В. Залесский, Н.И. Клейн, В.Н. Литовкин и др.; под ред. О.Н. Садикова. – М. : Юрид. лит., 1996. –Ч. 1. – 304 c.
16. Чугунова Е.И. Производные иски в гражданском и арбитражном процессе : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 «Гражданский процесс; арбитражный процесс» / Е.И. Чугунова. – Екатеринбург, 2003. – 23 с.
17. Миколаєць В.А. Місце групових позовів у системі масових позовів [Електронний ресурс] / В.А. Миколаєць // Митна справа. – 2014. – № 2(2.2). – С.145-149. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Ms_2014_2(2.2)__28.pdf.
18. Лукашова М.Д. Проблемы исков в защиту интересов неопределенного круга лиц групповых исков [Электронный ресурс] / М.Д. Лукашова // Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве. – М., 2001. – С. 192–196. – Режим доступа: http://www.orc.ru/~legist/conf/Lukashova.htm.
19. Карева Т.Ю. Участие в гражданском процессе лиц, выступающих в защиту прав, свобод и законных интересов других лиц : дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.15 «Гражданский процесс; арбитражный процесс» / Татьяна Юрьевна Карева. – Санкт-Петербург, 2005. – 191 с.
20. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка : 53 000 слова / С.И. Ожегов. − 7-е изд., доп. – М. : Сов. энцикл., 1968. – 944 с.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 7-е вид. / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с.
22. Батаева Н.С. Судебная защита прав и интересов неопределенного круга лиц : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Наталья Сергеевна Батаева. – М., 1998. – 164 с.
23. Жуйков В. ГПК РФ : порядок введения в действие / В. Жуйков // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С. 2-6.
24. Дадашев А.З. Финансовая система России : учеб. пособие / А.З. Дадашев, Д.Г. Черник. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 248 с.
25. Поляков Б.М. Правовая природа отношений несостоятельности / Б.М. Поляков // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – № 12. – С. 6-10.
26. Поляков Б.М. Совершенствование правового регулирования отношений несостоятельности (банкротства) в Украине / Б.М. Поляков. – Донецк: Донбасс, 2001. – 339 с.
27. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440. – (Зі змін. та допов.).
28. Поляков Б.М. Неосновные участники в процедуре банкротства в Украине / Б.М. Поляков // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 7. – С. 4-28.
29. Поляков Б.М. Новое законодательство о банкротстве и новые проблемы / Б.М. Поляков // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 29-31.
30. Поляков Б.М. Понятие неплатежеспособности и банкротства / Б.М. Поляков // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 47-51.
31. Поляков Б.М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине / Б.М. Поляков. – К. : Ін Юре, 2003. – 440 с.
32. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
33. Гурвич М.А. Право на иск / М.А. Гурвич; отв. ред. А.Ф. Клейнман. – М. : Изд-во АН СССР, 1949. – 216 с.
34. Коваль В. В. Правова природа иска в хозяйственном судопроизводстве / В. В. Коваль // Ринкова економіка : сучасна теорія і практика управління : зб. наук. пр. / МОН України, Одеський нац. ун-т. ім. І.І. Мечникова. – Одеса : Вид-во «Букаєв Вадим Вікторович», 2008. – Т. 11, вип. 22, ч. 2. – С. 106 – 111.
35. Клейнман А.Ф. Советский гражданский процесс / А.Ф. Клейнман. – М.: Изд-во МГУ, 1954. – 395 с.
36. Зейдер Н.Б. Основные вопросы учения об иске в советском гражданском процессе : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 «Гражданский процесс; арбитражный процесс» / Николай Борисович Зейдер. – Саратов, 1939. – 135 с.
37. Юдельсон К.С. Советский гражданский процесс / К.С. Юдельсон. – М., 1956. – 148 с.
38. Cornu G. Procedure civile / G. Cornu, J. Foyer. – Paris: PUF, 1958. – 612 р.
39. Rosenberg L. Lehrbuch des deutschen Zivilprozessrechts / L. Rojenberg. – München: Verlag C. H. Beck, 1954. – 1109 p.
40. Основы римского частного права / под ред. С.А. Слипченко, О.И. Смотрова. – Х.: Эспада, 2007. − 192 с.
41. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції: Постановa Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 // Вісник господарського судочинства. – 2012. – № 1. – С. 27.
42. Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 // Вісник господарського судочинства . – 2007. – № 3. – С. 19.
43. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс [Электронный ресурс]: учебник для вузов / В.А. Канке. – изд. 4-е, перераб. и доп. – М. : Логос, 2002. – Режим доступа: http://www.alleng.ru/d/phil/phil017.htm.
44. Словник української мови: в 11-ти т. – К. : Наукова думка, 1978. –Т. 9. – 530 с.
45. Бутнев В.В. Категориальный статус понятия «спор в праве» / В.В. Бутнев // Категориальный аппарат современной юридической науки: тезисы итоговой науч.-практ. конф. – Ярославль : ЯрГУ, 1984. – С. 19–21.
46. Коваль В. В. Правовая природа группового иска / В. В. Коваль // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. – 2012. – Вип. 20, ч. 1, т. 2. – С. 24–27.
47. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве / В.Б. Исаков. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
48. Аболонин Г.О. Проблемы доступности и эффективности правосудия на примере прав и интересов многочисленных групп лиц / Г.О. Аболонин // Арбитражный и гражданский процесс. – 2001. – № 4. – С. 2– 9.
49. Federal Rules of Civil Procedure were adopted by order of the Supreme Court on Dec. 20, 1937 (as amended to December 1, 2014) [Electron resource]. – Mode of access: https://www.law.cornell.edu/rules/frcp.
50. Бернам У. Правовая система США / У. Бернам. – М. : Новая юстиция, 2006. – Вып. 3. – 608 с.
51. Gidi A. Class Actoins in Brazil – A Model for Civil Law Countries / A. Gidi // The American Journal of Comparative Law. – 2003. – Vol. 51. – Р. 334.
52. Клеандров М.И. Очерки российского судоустройства. Проблемы настоящего и будущего [Электронный ресурс] / М.И. Клеандров. – Новосибирск: Наука, 1998. – Режим доступа: http://uristinfo.net/arbitrazhnoe-protsesualnoe-pravo/70-vv-jarkov-arbitrazhnyj-protsess/1355-razdel-i-obschie-polozhenija-glava-i-sistema-arbitrazhnyh-sudov-v-rossijskoj-federatsii.html.
53. Безрукова В.С. Основы духовной культуры (энциклопедический словарь педагога) / В.С. Безрукова. – М. : Аспект-Пресс, 2003. – 937 с.
54. Виханский О.В. Менеджмент : учебник / О.В. Виханский, А.И. Наумов. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Экономистъ, 2006. – 670 с.
55. Clermont K.M. Principles of Civil Procedure / K.M.Clermont. – St. Paul: Thomson/West, 2005. – 386 р.
56. Buschkin Ilana T. The Viability of Class Action Lawsuits in a Globalized Economy – Permitting Foreign Claimants to be Members of Class Action Lawsuits in the U.S. Federal Courts / I.T. Buschkin // Cornell Law Review. – 2005. – Vol. 90. – № 6. – P. 1563-1600.
57. Кулахметов Ш.Б. Особенности рассмотрения арбитражными судами дел о защите прав и законных интересов группы лиц : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 «Гражданский процесс, арбитражный процесс» / Ш.Б. Кулахметов. − Саратов, 2011. – 24 с.
58. Миколаєць В.А. Груповий позов у цивільному процесі України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В.А. Миколаєць. – К., 2014. – 20 с.
59. Аболонин Г.О. Групповые иски / Г.О. Аболонин. – М. : Норма, 2001. – 256 с.
60. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран : учебник / Н.Г. Елисеев. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Велби, Проспект, 2004. – 624 с.
61. International Business Lawyer, February 1998, Colin Loveday Vice-Chairman, CommitteeS; Clayton UTZ. – Sydney «Multi-Party Rules» : USP; Canada; Australia and UK. – P. 45 [Electron resource]. – Mode of access: http://whoswholegal.com/profiles/23175/0/loveday/colin-b-loveday/.
62. Аболонин Г.О. Массовые иски / Г.О. Аболонин. – М. : Волтерс клувер, 2011. – 416 с.
63. Clark S.S. Multi-Plaintiff Litigation in Australia: a Comparative Perspective [Electron resource] / S. Stuart Clark and C. Harris // Duke Journal of Comparative & International Law. – 2001. – № 4. – Р. 289-320. – Mode of access: http://scholarship.law.duke.edu/djcil/vol11/iss2/7.
64. Господарський процесуальний кодекс України від 11.02.1992 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
65. Юридична енциклопедія. – К. : Українська енциклопедія, 2003. – Т. 5. – 736 с.
66. Треушников М.К. Судебные доказательства / М.К. Треушников. – М. : ОАО «Издательский дом «Городец», 2004. – 272 с.
67. Постанова Вищого господарського суду України від 27.01.2011 г. № 10/162 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Вищого господарського суду – Режим доступа: http://vgsu.arbitr.gov.ua/docs/28_3117420.html.
68. Perino M.A. A Census of Securities Class Action Litigation after the Private Securities litigation Reform Act of 1995 / Michael A. Perino // Stanford Law School. – February 27. – 1997.
69. Lindblom H. National Report : Group Litigation in Sweden [Electron resource] / H. Lindblom // The Globalization of Class Actions: Oxford Conference, December 12–14, 2007. – Mode of access: http://globalclassactions.stanford.edu/sites/default/files/documents/Sweden_National_Report.pdf.
70. Ларссон П. Груповий позов у Європейському Союзі [Електронний ресурс] / Пер Ларссон // Захист невизначеного кола споживачів в ЄС та в Україні / Спільнота споживачів та громадські об’єднання. – К., 2009. – Режим доступу: http://www.cjnsumerrinfo.org.ua/upload/iblock/b62/class_action_eu_ukraine.pdf.
71. Конституционное право зарубежных стран : учебник для вузов / под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина. – М. : Норма, 2004. – 832 с.
72. Здрок О.Н. Гражданский процесс зарубежных стран : учеб. пособие / О.Н. Здрок. – М. : Изд-во деловой и учебной литературы, 2005. – 176 с.
73. Harbour L.J. Representative Actions : Access to Justiсe? [Electron resource] / Laurel J. Harbour. – Mode of access: http://library.findlaw.com/2003/Feb/20/132560.html.
74. Степаненко Т.В. Судочинство у справах за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Степаненко Тетяна Володимирівна. – Х., 2008. – 181 с.
75. Савиньи Фридрих Карл фон Система современного римского права : в 3-х т. / Фридрих Карл фон Савиньи. – М.: Статут, 2011. – Т. 1. – 514 с.
76. Коваль В. В. Право на иск в хозяйственном процессе / В. В. Коваль // Ринкова економіка : сучасна теорія і практика управління : зб. наук. пр. / МОН України, Одеський нац. ун-т. ім. І.І. Мечникова. – Одеса : Вид-во «Букаєв Вадим Вікторович», 2008. – Т. 11, вип. 20, ч. 1. – С. 135 – 140.
77. Добровольский А.А. Исковая форма защиты права / А.А. Добровольский. – М. : Изд-во МГУ, 1964. – 190 с.
78. Бушев А.Ю. Коммерческое право зарубежных стран / А.Ю. Бушев, О. А. Макарова, В.Ф. Попондуполо; под ред. В.Ф. Попондуполо. – СПб : Питер, 2003. – 288 с.
79. Коваль В. В. Значение юридического интереса как предпосылки права на предъявление иска / В. В. Коваль // Право та економіка : генезис, сучасний стан та перспективи розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 30 травня 2008 р.). – Одеса : Астропринт, 2008. – С. 179 – 183.
80. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів: Закон України від 23.06.2005 р. № 2705-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 33. – Ст. 427.
81. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса / Е.В.Васьковский. – М.: АН СССР, 1949. – 55 с.
82. Bulow О. Die Lehre von den Prozesseinreden und die Prozessvoraussetzunger / О.Bulow. – Z. : Uno, 1868. – 15 р.
83. Pollak System. – Bd. : I., 1905. – 125 р.
84. Про судоустрій та статус судів: Закон України від 07.07.2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, № 43, № 44–45. – Ст. 529.
85. Степанова Т.В. Щодо оперативності і спрощення господарського процесу / Т.В. Степанова // Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку: тези доповідей і наукових повідомлень Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 30 травня 2008 р.). – Одеса : Астропринт, 2008. – С. 509-514.
86. Коваль В. В. Возвращение искового заявления как негативное препятствие в защите прав субъектов хозяйствования / В. В. Коваль // Город, регион, государство : экономико-правовые проблемы хозяйствования : в 2-х т. / НАН Украины, Ин-т экон.-прав. исследований. – Донецк : Ноулидж, 2009. – Т. 1. – С. 332 – 337.
87. Господарське процесуальне право України : підручник / Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М.; за заг. ред. В.Д.Чернадчука. – Суми : ВТД «Університетська книжка», 2008. – 378 с.
88. Гражданский процесс : учебник / [под ред. М. К. Треушникова]. – М.: Городец-издат, 2003. – 720 с.
89. Чечина Н.А. Судебная деятельность и предмет судебного решения / Н.А. Чечина // Вестник Ленинградского университета. Серия экономики, философии, права. – 1959. – № 5. – С.84-92.
90. Осокина Г.Л. Иск (теория и практика) / Г.Л. Осокина. – М. : Городець, 2000. – 152 с.
91. Гражданский процесс : учебник / [oтв. ред. В.В.Ярков]. – [5-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 720 с.
92. Штефан М.Й. Цивільний процес : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти] / М.Й. Штефан. – вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Ін Юре, 2001. – 696 с.
93. Викут М.А. Иск как элемент права на судебную защиту, его юридическая природа и обоснование / М.А. Викут // Вопросы теории и практики гражданского процесса. – Саратов, 1976. – Вып.1. – С. 34-49.
94. Гурвич М.А. Учение об иске (состав, виды) : учеб. пособие / М.А.Гурвич; отв. ред. М.С. Шакарян. – М. : ВЮЗИ, 1981. – 40 с.
95. Гурвич М.А. Лекции по советскому гражданскому процессу / М.А. Гурвич. – М.: Госюриздат, 1950. – 69 с.
96. Гражданский процесс : учебник / В.А. Мусин, Н.А. Чечина, Д.М. Чечот. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2001. – 544 с.
97. Пучинский В.К. Элементы иска в советском гражданском процессе / В.К. Пучинский // Советское государство и право. – 1979. – № 3. – С. 51–52.
98. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
99. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. –2003. – №№ 18, 19-20, 21-22. – Ст. 144.
100. Комиссаров К.И. Полномочия суда второй инстанции в советском гражданском процессе / К.И. Комиссаров. – М.: Госюрист, 1961. – 106 с.
101. Коваль В. В. Правовое значение элементов иска / В. В. Коваль // Правова держава. – 2009. – № 11. – С. 33–37.
102. Згама А.О. Про гармонізацію господарського процесуального законодавства в контексті відповідності міжнародним стандартам правосуддя / А.О. Згама // Європейська конвенція з прав людини та судочинство в Україні: зб. наук. пр. / за ред. В. І. Бобрика. – К.: НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2014. – С. 83–101.
103. Hodges C. Multi-Party Actions : A European Approach [Electron resource] / C.Hodges // Duke Journal of Comparative & International Law. – 2001. – Vol. 11. – P. 321-354. – Mode of access: http://scholarship.law.duke.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1202&context=djcil.
104. Гершонов М.М. Основные принципы советского гражданского процесса / М.М. Гершонов // Ученые записки Украин. ин-та юрид. наук. – М.: Наркомюст, 1940. – С. 24.
105. Орлова Л.М. Права сторон в гражданском процессе / Л.М. Орлова – Мн. : Изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1973. – 192 с.
106. Клейнман А.Ф. Сталинская Конституция и принципы диспозитивности и состязательности в гражданском процессе / А.Ф. Клейнман // Ученые записки Московского юридического ин-та НКЮ СССР. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. – Вып. 1. – С. 82–100.
107. Тараненко В.Ф. Принципы диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе / В.Ф. Тараненко. – M.: ВЮЗИ, 1990. – 152 с.
108. Березовская С.Г. Охраняемые законом интересы и меры борьбы с их нарушениями / С.Г. Березовская // XXVI съезд КПСС и вопросы совершенствования деятельности прокуратуры. – М., 1983. – 187 с.
109. Власов А.А. Участие прокурора в гражданском и арбитражном судопроизводстве как фактор, способствующий повышению эффективности правосудия / А.А. Власов // Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве: материалы Всерос. науч.-практ. конф. (г. Москва, 31 января – 1 февраля 2001 г.). – М.: Лиджист, 2001. – С. 180–185.
110. Елисейкин П.Ф. Предмет судебной деятельности в советском гражданском процессе (его понятие, место и значение) : автореф. дис … докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и процесс» / П.Ф. Елисейкин. – Л., 1974. – 32 с.
111. Гукасян Р.Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р.Е. Гукасян. – Саратов: Приволжское книжное издательство, 1970. – 109 с.
112. Иванова С.А. Участие органов опеки и попечительства в гражданском судопроизводстве / С.А. Иванова // Защита личных и общественных интересов в гражданском судопроизводстве : сб. науч. тр. – Калинин : КГУ, 1985. – C.146–156.
113. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.91 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
114. Про організацію роботи з представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень [Електронний ресурс]: Наказ Генеральної прокуратури України від 29.11.2006 р. № 6гн (втратила чинність на підставі Наказу Генеральної прокуратури України від 28 листопада 2012 р. № 6гн). – Режим доступу: http://www.uazakon.com/documents/date_6c/pg_gdggxl.htm.
115. Уксусова Е. Дела о защите прав неопределенного круга лиц / Е. Уксусова // Российская юстиция. – 1997. – № 11. – С. 42-44.
116. Артамонова Е. Защита прав неопределенного круга лиц / Е. Артамонова // Законность. – 2003. − № 8. – С. 2–4.
117. Гражданское процессуальное право: учебник / под ред. М.С. Шакарян. – М. : Проспект, 2005. – 584 с.
118. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 40-41, 42. – Cт. 492.
119. Руденко М. Прокурор у цивільному процесі України [Електронний ресурс] / М. Руденко. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1970.
120. О прокуратуре Российской Федерации: Закон РФ от 17 января 1992 г. № 2202-1 // Ведомости СНД РФ и ВС РФ. – 1992. – № 8. – Ст. 366.
121. Егорова Л.Ю. Проблемы защиты публичных интересов прокурором в гражданском и арбитражном судопроизводстве : автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 «Судебная власть, прокурорский надзор, организация правоохранительной деятельности, адвокатура» / Л.Ю. Егорова. – М., 2006. – 22 с.
122. Ухвала господарського суду Харківської області від 09.09.2013 р. по справі № 922/3775/13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33352971.
123. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах : проблеми правового забезпечення / О.М. Вінник. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
124. Гукасян Р. Защита чужого интереса: старые правила и новые подходы / Р.Гукасян, Н.Ченцов // Российская юстиция. – 1994. – № 5. – С. 28–30.
125. Иванов И.Л. Гражданско-правовая ответственность лиц, участвующих в управлении акционерным обществом, в праве России и Германии: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / И.Л. Иванов. – М., 1999. – 208 с.
126. Елизаров В.А. Судебное представительство в гражданском процессе / В.А. Елизаров, И.М. Ильинская, Л.Ф. Лесницкая. – М. : Юрид лит., 1964. – 162 с.
127. Лисицына Е.Г. Защита интересов юридических лиц в гражданском судопроизводстве (в аспекте представительства) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Е.Г. Лисицына. – Свердловск, 1987. – 217 c.
128. Осокина Г. Чьи права защищаются косвенными исками / Г. Осокина // Российская юстиция. – 1999. – № 10. – С. 18–19.
129. Грось Л.А. Влияние норм