Штим Тетяна Богданівна. Акціонерні угоди, правочини із заінтересованістю та значні правочини в акціонерних товариствах : Штым Татьяна Богдановна. Акционерные соглашения, сделки с заинтересованностью и крупные сделки в акционерных обществах

Краткое описание

Штим Тетяна Богданівна. Акціонерні угоди, правочини із заінтересованістю та значні правочини в акціонерних товариствах.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.04, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2015.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ШТИМ ТЕТЯНА БОГДАНІВНА
УДК 346.34

АКЦІОНЕРНІ УГОДИ, ПРАВОЧИНИ ІЗ ЗАІНТЕРЕСОВАНІСТЮ ТА ЗНАЧНІ ПРАВОЧИНИ В АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ

12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент
Рєзнікова Вікторія Вікторівна

Київ – 2014

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень…………………………………………….……..…3
Вступ……………………………………………………………………………..….4
Розділ 1. Загальна характеристика договорів, що вчиняються в акціонерних товариствах…………………………………………………..…...15
1.1. Поняття та правова природа акціонерних правовідносин…………….…15
1.2. Структура акціонерних правовідносин…………………………………...39
1.3. Класифікація договорів, що вчиняються у процесі діяльності акціонерного товариства……………………………………………...........52
Висновки до розділу 1……………………………………………………….........59
Розділ 2. Акціонерні угоди як різновид договорів акціонерного товариства…………………………………………………………….………......62
2.1. Поняття та ознаки акціонерних угод………………………………………..62
2.2. Види акціонерних угод……………………………………………………….99
2.3. Правова природа та проблеми правового регулювання акціонерних угод в Україні…………………………………………...………………………………..109
Висновки до розділу 2………………………….………………………………..139
Розділ 3. Правочини із заінтересованістю та значні правочини в акціонерних товариствах……………………..……………………………….142
3.1. Загальна характеристика правочинів із заінтересованістю та значних правочинів………………………………………...…………………………..….142
3.2. Порядок вчинення (укладення) правочинів із заінтересованістю та значних правочинів…………………………………………………………..…..165
3.3. Недійсність правочинів із заінтересованістю та значних правочинів…..180
Висновки до розділу 3…………………………………………………….……..200
Висновки………………………………………………………………….……...204
Список використаних джерел………………………………………………...212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ – акціонерне товариство
ВСУ – Верховний Суд України
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ГК України – Господарський кодекс України
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України
ДПП – державно-приватне партнерство
ПАТ – публічне акціонерне товариство
ПрАТ – приватне акціонерне товариство
ТОВ – товаристов з обмеженою відповідальністю
РФ – Російська Федерація
ФРН – Федеративна Республіка Німеччини
ЦК України– Цивільний кодекс України
абз. – абзац
п. – пункт
ч. – частина
ст. – стаття
р. – рік

ВСТУП
Актуальність теми. Правове регулювання діяльності акціонерних товариств на сьогодні перебуває під пильною увагою законодавця. Це зумовлено важливою роллю цих товариств у національній економіці. Вони набули значної популярності у зв’язку з можливістю об’єднати капітали декількох суб’єктів із метою реалізації тих чи інших бізнес-проектів, обмеживши ризики таких суб’єктів розміром вкладів до статутного капіталу та надавши їм змогу брати участь в управлінні справами товариства.
Попри те, що проблематика корпоративного права, у тому числі й акціонерного, викликає чималу зацікавленість науковців, все ще залишаються питання, які не набули висвітлення у літературі, не стали об’єктом окремих досліджень. Це пояснюється, перш за все, динамічністю розвитку акціонерного законодавства, що ставить перед науковцями нові завдання, які потребують вирішення. Зокрема, це поява нових для вітчизняного акціонерного права інститутів, таких як: акціонерні угоди, значні правочини та правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість. Водночас потребують наукового обґрунтування та розв’язання проблеми правового регулювання акціонерних відносин, оскільки у цій царині є чимало дискусійних питань, що не отримали наукового висвітлення.
Стосовно значних правочинів і правочинів із заінтересованістю, то характерною особливістю цих договорів є особливий порядок їх укладення. Це зумовлено насамперед важливою роллю значних правочинів та правочинів із заінтересованістю в акціонерному товаристві, а також необхідністю прийняття рішення про їх вчинення загальними зборами акціонерів або наглядовою радою товариства. Крім того, з розвитком корпоративних відносин у напрямі вдосконалення процесів саморегулювання законодавцем у 2008 році прийнято Закон України «Про акціонерні товариства», де закріплено ще одну нову договірну форму їх регулювання – так звані акціонерні угоди (договори між акціонерами). Зазначені види договорів мають ряд відмінних, властивих лише їм, ознак. Водночас їм притаманні й спільні ознаки, як-то: особливий порядок укладення, а також безпосередній зв’язок із реалізацією своїх прав акціонерами, захистом прав акціонерів.
Відсутність ефективного правового регулювання акціонерних угод, правочинів із заінтересованістю та значних правочинів, а також відповідальності осіб, які допустили порушення порядку їх укладення, спричиняє не тільки оспорювання таких угод, а й робить можливим виведення активів з великих акціонерних товариств, породжує виникнення корпоративних конфліктів, здійснення недружніх поглинань. Все це не найкращим чином відбивається на економіці країни.
Зазначені недоліки корпоративного законодавства негативно позначаються на формуванні та забезпеченні єдності судової практики зі спорів про визнання таких договорів недійсними, зі справ про притягнення до відповідальності осіб, які порушили порядок вчинення таких угод, а також стягнення збитків, що виникли у акціонерного товариства у результаті їх вчинення.
Акціонерна форма ведення бізнесу вирізняється своєю складністю, що зумовлено структурою товариства, необхідністю збалансування інтересів акціонерів та самого товариства. На практиці це інколи призводить до виникнення конфліктів інтересів між акціонерами, директорами товариства, кредиторами та й, урешті, самим товариством. Неузгоджені дії таких осіб нерідко призводять або можуть призвести до проблем в управлінні справами товариства, невдалих бізнес-проектів, недружніх поглинань тощо. Одним із інструментів, покликаних мінімізувати зазначені наслідки, а також запобігти їм і виступає акціонерна угода (shareholder agreement). Акціонерні угоди давно набули поширення в практиці господарювання країн англосаксонської системи права. У вітчизняному ж законодавстві вони з’явилися порівняно недавно, з прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства». Проте закон лише передбачив можливість укладення договору між акціонерами. Однак не приділив уваги ряду важливих питань, що виникають у процесі укладення таких угод (зокрема, таким, як: сторони, предмет угоди, порядок укладення, відповідальність за невиконання угод тощо). Внаслідок цього ускладнюється, а подекуди, й унеможливлюється застосування акціонерних угод на практиці.
У зв’язку з тим, що зазначені правові конструкції є новими для вітчизняної правової системи, потребує вирішення ряд питань, необхідних для формування практики їх застосування, яка б відповідала сучасному рівню розвитку господарсько-правових відносин. Варто зазначити, що на сьогодні питання значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та акціонерних угод досліджуються багатьма науковцями, проте комплексні дослідження з цієї тематики відсутні. Значна кількість питань є дискусійною та не отримує однозначного вирішення у літературі, окремі питання все ще залишаються поза увагою науковців, а також не сформована єдина судова практика у даній сфері, що й зумовлює необхідність виконання комплексного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 8 від 31 травня 2010 року)). Робота виконана в межах бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (номер теми 11 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0111 U 008 337).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на удосконалення акціонерного законодавства у частині регулювання окремих видів договорів, що вчиняються в акціонерному товаристві, зокрема, значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та акціонерних угод.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
— систематизувати теоретичні концепції розуміння поняття та правової природи акціонерних відносин як різновиду корпоративних;
— визначити суб’єктний склад акціонерних відносин;
— сформулювати доктринальне визначення поняття акціонерних правовідносин;
— визначити найбільш ефективні моделі, придатні для вітчизняного правового регулювання акціонерних угод, правочинів із заінтересованістю та акціонерних угод за наслідками аналізу зарубіжного досвіду;
— виявити характерні ознаки акціонерних угод та визначити їх роль у діяльності акціонерного товариства;
— визначити правову природу акціонерних угод та їх місце у системі договорів;
— визначити поняття акціонерної угоди, правочину із заінтересованістю та значного правочину;
— встановити роль органів управління акціонерного товариства в процесі вчинення правочинів із заінтересованістю та значних правочинів;
— виявити особливості визнання правочину із заінтересованістю та значного правочину недійсними, наслідки визнання їх недійсними;
— розробити пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства в частині регулювання порядку укладення, зміни та виконання акціонерних угод, правочинів із заінтересованістю та значних правочинів.
Об’єктом дослідження є врегульовані господарським правом суспільні відносини, що виникають під час укладення, зміни та виконання певних видів договорів у акціонерному товаристві, таких як: акціонерні угоди, правочини із заінтересованістю та значні правочини.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, нормативно-правові акти, що визначають і характеризують порядок укладення, зміни та виконання акціонерних угод, правочинів із заінтересованістю та значних правочинів.
Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, які у своєму логічному поєднанні дали змогу розглянути основні проблеми теорії та практики, що виникають у процесі укладення та виконання певних видів договорів у акціонерному товаристві, зокрема, значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та акціонерних угод. Серед них: діалектичний метод, за допомогою якого було проведено всебічний аналіз значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та акціонерних угод; історико-правовий метод, який дав можливість визначити генезис акціонерних угод, правочинів із заінтересованістю та значних правочинів; порівняльно-правовий метод уможливив проведення порівняльного аналізу правового регулювання значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та акціонерних угод за законодавством іноземних держав, виявлення основних шляхів реформування вітчизняного акціонерного законодавства; системно-структурний метод дав змогу систематизувати наявні в науці концепції щодо природи акціонерних правовідносин; здійснити класифікацію договорів, що вчиняються в акціонерному товаристві; визначити особливості укладення та виконання кожного з видів досліджуваних договорів: значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та акціонерних угод; метод моделювання й прогнозування був використаний при розробці основних пропозицій щодо удосконалення акціонерного законодавства України.
Науково-теоретичною основою дослідження є праці К. М. Алієвої, С. В. Батрина, О. В. Бежана, О. А. Беляневич, Т. В. Боднар, С. О. Бурлакова,
В. А. Васильєвої, О. М. Вінник, В. Ю. Вольфа, О. А. Воловик, Н. С. Глусь,
Т. В. Грибкової, В. О. Гурєєва, В. Н. Гурьєва, К. В. Денисенко, А. С. Довгерта, В. В. Долинської, О. С. Зоріної, М. Г. Іонцева, К. А. Карчевського, Т. В. Кашаніної, О. Р. Кібенко, О. Р. Ковалишина, В. В. Лаптєва,
Д. В. Ломакіна, І. В. Лукач, В. В. Луця, О. О. Макарової, С. Д. Могилевського, О. Є. Молотнікова, В. М. Кравчука, К. І. Нікологорської, Ю. С. Поварова, І. П. Пушкарьова, І. Б. Саракун, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Т. О. Радченко, В. В. Рубльова, В. В. Ряботи, О. Б. Сердюк, В. В. Степанова, І. Т. Тарасова, Г. В. Цепова, І. С. Шиткіної, Р. Б. Шишки, О. В. Щербини, В. С. Щербини та ін.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти України, а також деяких іноземних держав (Російської Федерації, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Федеративної Республіки Німеччина, Французької Республіки, Великої Британії, Канади, США).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації вперше у вітчизняній науці господарського права було проведено комплексне теоретичне дослідження окремих видів договорів, що укладаються акціонерним товариством, а саме: акціонерних угод, правочинів із заінтересованістю та значних правочинів.
За результатами дослідження сформульовано низку положень, висновків та пропозицій, які визначають новизну і виносяться на захист.
Вперше:
обґрунтовано, що акціонерна угода є майново-організаційним договором, оскільки спрямована на організацію та впорядкування взаємних відносин між акціонерами (та/або між акціонерами та товариством), і має як майновий, так і організаційний характер;
запропоновано опосередковувати відносини між покупцями/інвесторами у процесі приватизації за допомогою акціонерної угоди;
обґрунтовано можливість віднесення до складу суб’єктів акціонерної угоди не лише акціонерів, майбутніх акціонерів та акціонерного товариства, а також і органи державної влади;
запропоновано з метою оптимізації порядку укладання акціонерних угод, систематизацію їх умов (істотних та факультативних (звичайних, випадкових)). До істотних умов віднесено такі: предмет, строк дії акціонерної угоди та інші обов’язкові умови (перелік яких визначається законом та/або статутом товариства). До факультативних віднесено: а) звичайні: умови щодо конфіденційності, порядку та умов приєднання інших осіб до такої угоди; б) випадкові: умови щодо застосування альтернативних способів вирішення спорів, зокрема медіації, а також щодо переважного права придбання акцій у ПАТ та ін.
Удосконалено:
визначення поняття акціонерних правовідносин як врегульованих правом організаційно-майнових відносин комплексного характеру, що виникають у зв’язку зі створенням, функціонуванням та припиненням діяльності акціонерного товариства. Обґрунтовано, що такі відносини є багатоланковими, для них характерний особливий суб’єктний склад: акціонерне товариство, органи управління товариством, акціонери, а також треті особи;
визначення поняття акціонерної угоди як майново-організаційного договору, що укладається між акціонерами та/або акціонерним товариством, майбутніми акціонерами, а в окремих випадках також органами державної влади, спрямованого на впорядкування і забезпечення їх спільної діяльності у процесі організації та здійснення корпоративного управління в акціонерному товаристві;
визначення поняття значного правочину – це будь-який правочин або кілька взаємопов’язаних правочинів, предметом якого(их) може виступати будь-яке майно, вартість якого визначається за даними останнього фінансового звіту акціонерного товариства та перевищує 10 відсотків вартості активів такого товариства, для вчинення якого виконавчому органу необхідною є згода акціонерів у особі загальних зборів або наглядової ради, отримана та оформлена у встановленому законом та/або установчими документами порядку;
визначення поняття правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, як будь-якого правочину, що вчиняється товариством, і щодо якого особи, визначені законом (заінтересовані особи), отримують вигоду як майнового, так і немайнового характеру, для вчинення якого вимагається дотримання встановленого законом порядку;
класифікацію акціонерних угод шляхом виділення такого критерію, як предметно-суб’єктний (зокрема, за цим критерієм акціонерні угоди у процесі приватизації поділяються на: 1) угоди між акціонерами-інвесторами; 2) угоди між акціонерами-інвесторами та органом приватизації, як окремим учасником акціонерної угоди).
Набули подальшого розвитку:
доктринальні підходи щодо доцільності закріплення на законодавчому рівні поняття акціонерних правовідносин, у зв’язку з чим обґрунтовано таку необхідність, запропоновано внесення змін та доповнень до Господарського кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства»;
доктринальні підходи до визначення характеру акціонерних правовідносин, за наслідками чого обґрунтовано, що вони є комплексними, характеризуються динамічністю, триваючим характером і повинні розглядатися як різновид корпоративних правовідносин, що, у свою чергу, є самостійним видом господарських відносин;
положення щодо управління акціонерним товариством, у зв’язку з чим запропоновано передбачити в товаристві спеціальну посаду або орган, який опікуватиметься питаннями вирішення корпоративних конфліктів та процедурою укладення, виконання акціонерних угод, із закріпленням вимог до кандидатів у члени такого органу, їх обов’язків;
положення щодо доцільності закріплення за акціонерами права на подання похідного позову, у зв’язку з чим запропоновано легалізувати такий позов і надати таке право кожному акціонерові незалежно від кількості належних йому акцій, а також передбачити необхідність використання застави у разі подання такого позову з метою уникнення зловживань;
положення щодо визнання недійсними правочинів із заінтересованістю та значних правочинів за порушення порядку їх вчинення у частині визначення добросовісності контрагентів. Обґрунтування доцільності на законодавчому рівні передбачити можливість визнання недійсним значного правочину в судовому порядку з такої підстави.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, а також висновки та пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження договорів, що укладаються в процесі функціонування акціонерного товариства;
законотворчому процесі – при подальшому удосконаленні норм господарського законодавства України;
правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності діяльності судів і практики суб’єктів господарювання з метою уніфікації та однакового застосування ними норм, що регулюють питання укладення значних правочинів, правочинів із заінтересованістю та акціонерних угод;
навчальному процесі вищих юридичних навчальних закладів, зокрема, юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка під час викладання навчальних курсів «Господарське право», спецкурсів «Акціонерне право» та «Корпоративне право», при підготовці навчальних посібників і робочих навчальних програм, інших навчально-методичних матеріалів до цих курсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі положення та висновки, викладені в дисертації, є результатом самостійної роботи авторки.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації розглядались на засіданнях кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на таких наукових конференціях, семінарах, як: всеукраїнський науково-практичний семінар «Охорона корпоративних прав» (1–2 жовтня 2010 р.), круглий стіл «Проблеми модернізації господарського законодавства» (1 грудня 2010 р.), міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні питання державотворення в Україні» (21 квітня 2011 р.), Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні питання державотворення в Україні» (24 квітня 2013 р.), V Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція (10 грудня 2014 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації отримали відображення в 14 публікаціях, з яких 7 наукових статей опубліковано у фахових наукових виданнях (у тому числі 1 в іноземному виданні) і 7 – у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях та круглих столах.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновку, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 242 сторінки, з яких основний текст – 208 сторінок, список використаних джерел – 31 сторінка (290 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене наукове дослідження дає змогу зробити низку висновків теоретичного та практичного характеру, сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного господарського законодавства у питаннях нормативного регулювання та практики укладення та виконання договорів в акціонерних товариствах.
Акціонерні правовідносини запропоновано визначати як врегульовані нормами права організаційно-майнові відносини, що мають комплексний характер, виникають у зв’язку зі створенням, функціонуванням та припиненням діяльності акціонерного товариства, є багатоланковими, і в яких наявний спеціальний суб’єктний склад, а саме: акціонерне товариство, органи управління товариством, акціонери, а також треті особи. Запропоновано на законодавчому рівні закріпити визначення поняття таких правовідносин шляхом доповнення глави 18 ГК України статтею 1671.
Акціонерні правовідносини є різновидом корпоративних правовідносин, комплексного характеру, консолідуючим ядром яких є господарські правовідносини, в основі яких лежить особлива категорія інтересів, що іменуються корпоративними інтересами.
До суб’єктного складу акціонерних правовідносин запропоновано відносити акціонерне товариство, органи управління товариством, акціонерів, а також третіх осіб. Об’єктом акціонерних правовідносин є участь в акціонерному товаристві, яка оформлюється акцією, а змістом виступають права та обов’язки суб’єктів акціонерних правовідносин. Пропонується моментом виникнення акціонерних правовідносин вважати момент фіксації волі засновників, тобто підписання засновницького договору.
Виділено такі ознаки акціонерних правовідносин: 1) особливий суб’єктний склад: виникають не лише між самостійними суб’єктами права – фізичними та юридичними особами, а й між органами товариства, які згідно з господарсько-правовою концепцією можуть бути суб’єктами внутрішніх господарських правовідносин; 2) поєднання в акціонерних відносинах елементів майнового та організаційного характеру; 3) за взаємним становищем сторін: акціонерні відносини можуть бути як горизонтальними, так і вертикальними; 4) віддзеркалення у цих відносинах приватних та публічних інтересів; 5) регулювання здійснюється за допомогою комплексних норм з відповідним поєднанням різних методів (владних приписів, автономних рішень, координації, рекомендацій); 6) значний ступінь регулювання на локальному рівні; 7) виникають, як правило, на підставі складних юридичних фактів; 8) є триваючими; 9) мають комплексний характер.
Визначено, що в процесі своєї діяльності акціонерне товариство укладає значну кількість договорів. Вони (договори) займають провідне місце і виступають, по суті, головним засобом регулювання взаємовідносин , що виникають в процесі діяльності акціонерного товариства загалом, у тому числі взаємовідносин учасників акціонерних правовідносин.
Встановлено, що в основі градації договорів, що вчиняються в акціонерних товариствах, покладені найрізноманітніші критерії, як то: характер договорів, суб’єктний склад, період укладення, порядок укладення тощо. З’ясовано, що ці класифікації можуть перетинатися, що ускладнює їх правове регулювання. Однією з найпоширеніших класифікацій договорів за участю акціонерних товариств є їх поділ на договори, що: а) укладені у процесі звичайної господарської діяльності акціонерного товариства; б) договори, що виходять за межі звичайної господарської діяльності. Саме до другої групи пропонуємо відносити акціонерні угоди, правочини із заінтересованістю та значні правочини в акціонерних товариствах. Договори, що вчиняються у процесі функціонування акціонерного товариства запропоновано класифікувати також за особливим порядком формування волі акціонерного товариства на вчинення договорів на: а) правочини із заінтересованістю; б) значні правочини.
Акціонерну угоду запропоновано визначати як майново-організаційний договір, що укладається між акціонерами та/або акціонерним товариством, а також майбутніми акціонерами, а в окремих випадках також органами державної влади, спрямований на впорядкування і забезпечення їх спільної діяльності у процесі організації та здійснення корпоративного управління в акціонерному товаристві.
Встановлено, що акціонерні угоди є окремим видом господарських/підприємницьких договорів переважно організаційного характеру, для яких характерним є особливий суб’єктний склад (учасники акціонерних правовідносин), спрямованість (на оптимізацію реалізації корпоративних прав у конкретному акціонерному товаристві), забезпечення балансу інтересів сторін з урахуванням загальногосподарського інтересу, вираженого у вимогах до подібних договорів і договірних зобов’язань.
До ознак акціонерних угод віднесено такі: укладаються у формі договору, що має господарсько-правову природу; з їх допомогою акціонери можуть формувати гнучкі та зручні для них моделі прийняття необхідних рішень; безпосередньою метою укладення акціонерних угод є врегулювання організаційних відносин між їх учасниками; виконують функцію інструменту для запобігання зловживанню корпоративними правами акціонерів; специфічний суб’єктний склад (сторонами акціонерної угоди виступають, як правило, акціонери, проте за законодавством деяких країн стороною може виступати і саме товариство та треті особи); особливий предмет акціонерної угоди, що випливає з корпоративних прав, якими наділені акціонери відповідним законодавством; конфіденційність змісту акціонерної угоди; особливий порядок внесення змін до акціонерної угоди.
За ступенем деталізації правового регулювання, залежно від юридичної сили, співвідношення з установчими документами товариства, а також можливості застосування заходів відповідальності, виділено три моделі правового регулювання акціонерних угод за кордоном:
1) за якою акціонерні угоди прирівнюються до установчих документів. Вони можуть містити питання, що не відображені в статуті та не вимагають додаткового їх закріплення в установчих документах. Такі угоди визнаються у повному обсязі й підлягають обов’язковому виконанню;
2) щодо якої акціонерні угоди підлягають частковому виконанню у випадку, якщо їх положення не «продубльовані» в установчих документах відповідного товариства;
3) згідно з якою виконання акціонерних угод викликає найбільшу складність. Це пов’язано, у свою чергу, з відсутністю належного правового регулювання, зокрема, та/або негативною судовою практикою з цього питання.
З’ясовано, що правове регулювання акціонерних угод в Україні належить саме до третьої моделі та має декларативний характер.
Обґрунтовано широкий підхід до питання сторін акціонерної угоди і запропоновано відносити до сторін не тільки акціонерів, а й саме акціонерне товариство та, у визначених законом випадках, органи державної влади (у випадку, коли відносини між покупцями/інвесторами у процесі приватизації опосередковуються за допомогою акціонерної угоди, однією з її сторін може виступати Фонд державного майна України).
Запропоновано з метою оптимізації порядку укладання акціонерних угод систематизацію їх умов (істотних і факультативних (звичайних, випадкових)). До істотних умов віднесено такі: сторони, предмет, умови (перелік яких визначається законом та/або статутом товариства) та строк дії акціонерної угоди. Факультативні: а) звичайні – умови щодо конфіденційності, порядку та умов приєднання інших осіб до такої угоди; б) випадкові – умови щодо застосування альтернативних способів вирішення спорів, зокрема медіації, а також щодо переважного права придбання акцій у ПАТ та ін.
Найбільш поширеним критерієм класифікації акціонерних угод виступають питання, що мають бути вирішені такою угодою. Вони можуть мати як майновий, так і організаційний характер. Констукцію акціонерної угоди пропонується використовувати також у якості договору між інвесторами у процесі приватизації. Така угода може укладатися як між інвесторами, так і між інвесторами та органом приватизації.
З огляду на це запропоновано також класифікувати акціонерні угоди у процесі приватизації за суб’єктно-предметним критерієм на: 1) угоди між акціонерами-інвесторами та 2) угоди між акціонерами-інвесторами та органом приватизації як окремим учасником акціонерної угоди.
У разі невиконання умов акціонерної угоди настає відповідальність, визначена законом. Сторони несуть відповідальність у вигляді обов’язку виконати умови такої угоди в натурі, а також сплатити штраф, розмір якого визначений в угоді, чи відшкодувати збитки, що настали внаслідок невиконання умов такої угоди. У разі порушення однією зі сторін умов угоди, на винну сторону також може покладатися обов’язок продати акції іншим учасникам угоди пропорційно до кількості належних їм акцій. Враховуючи вищезазначене найбільш ефективною мірою відповідальності є право сторін, що не порушили угоду у примусовому порядку викупити акції учасника, що порушив таку угоду.
З метою вдосконалення правового регулювання акціонерних угод в Україні запропоновано редакцію статті 291 Закону України «Про акціонерні товариства»: «Стаття 291. Акціонерні угоди
Акціонерною угодою визнається договір, що укладається між акціонерами та/або акціонерним товариством, а також майбутніми акціонерами, а в окремих випадках також органами державної влади, спрямований на впорядкування і забезпечення їх спільної діяльності у процесі організації та здійснення корпоративного управління в акціонерному товаристві.
Акціонерна угода укладається у письмовій формі. Право на укладення акціонерної угоди мають будь-які акціонери незалежно від кількості належних їм акцій. Учасниками такої угоди можуть бути також акціонерні товариства, а у випадках, визначених законодавством – інші акціонерні товариства та органи державної влади. Акціонери укладають угоду щодо всіх належних їм акцій. У статуті акціонерного товариства може бути передбачено особливий порядок укладення акціонерної угоди.
В акціонерній угоді сторони можуть передбачити будь-які умови, що не суперечать нормам чинного законодавства, розширити та конкретизувати норми закону чи статуту, а саме: умови, що стосуються особливого порядку формування органів управління у товаристві; особливого порядку голосування на загальних зборах акціонерів; встановлення більш високого кворуму для проведення засідань органів управління товариства; вимоги більшої кількості голосів для обрання в органи управління; збільшення кола питань виключної компетенції загальних зборів та/або наглядової ради товариства; право окремих акціонерів висувати кандидатури в органи управління тощо. У разі продажу акцій акціонером, що є стороною акціонерної угоди, третій особі у неї не виникає обов’язку приєднуватися до угоди.
Невиконання чи неналежне виконання акціонерної угоди є підставою для застосування заходів відповідальності, що передбачені чинним законодавством, якщо конкретний вид відповідальності не визначений у самій угоді. Відповідальність настає незалежно від того, чи настали негативні наслідки для її сторін.
У разі невиконання чи неналежного виконання умов угоди інша сторона вправі вимагати примусового їх виконання в судовому порядку.
Сторони можуть передбачити конкретний розмір компенсації, яка сплачується у разі невиконання умов такої угоди, а також положення, за яким сторони, які не порушили угоду, мають право у примусовому порядку викупити акції учасника, що порушив таку угоду».
Акціонери можуть укласти декілька угод, за умови, що вони не суперечать одна одній, і виконання однієї угоди не робить неможливим виконання іншої.
Доцільно вдосконалити внутрішньокорпоративні механізми розв’язання корпоративних конфліктів, у тому числі з використанням акціонерних угод, а саме: передбачити можливість (а в певних випадках – обов’язковість) створення спеціального органу в акціонерному товаристві з питань вирішення корпоративних конфліктів, який має також опікуватися питаннями розробки та укладення акціонерних угод з метою попередження та вирішення корпоративних конфліктів, тому ЗУ “Про акціонерні товариства” потребує доповнення в контексті вищезазначеного. Вважаємо за доцільне закріпити Законі положення, що сторони в акціонерній угоді можуть передбачити можливість у разі виникнення «патових ситуацій» застосоувати процедуру медіації.
Значний правочин запропоновано визначати як будь-який правочин, або кілька взаємопов’язаних правочинів, предметом якого(их) може виступати будь-яке майно, вартість якого визначається за даними останнього фінансового звіту та перевищує 10 відсотків вартості активів товариства, для вчинення якого виконавчому органу необхідна згода акціонерів в особі загальних зборів або наглядової ради, отримана та оформлена у встановленому законом та установчими документами порядку.
Правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість, – це будь-який правочин, що вчиняється товариством, і щодо якого особи, визначені законом (заінтересовані особи), отримують вигоду як майнового, так і немайнового характеру, для вчинення якого вимагається дотримання встановленого законом порядку.
Запропоновано звільнити сумлінного контрагента від обов’язку доведення його добросовісності, адже саме питання, чи є правочин значним, чи ні, інколи досить складно встановити третій особі, оскільки слід переглянути та проаналізувати значну кількість документів, а також встановити правильність оцінки майна, що відчужується за таким договором, тощо. Обґрунтовано доцільність покладення тягаря доведення добросовісності у випадку вчинення правочину із заінтересованістю саме на контрагента, оскільки, укладаючи такі договори, контрагент, як правило, діє спільно з заінтересованою особою та розуміє, що таким чином не дотримується належного порядку їх вчинення.
Запропоновано надати можливість акціонерам, незалежно від кількості належних їм акцій, подавати похідний позов в інтересах товариства у разі порушення порядку вчинення правочину із заінтересованістю чи значного правочину. З метою запобігання та протидії зловживанням акціонерами відповідним правом пропонується стягувати з них заставу у випадку подання такого позову. Запропоновано легалізувати інститут похідного позову шляхом внесення доповнень до статті 72 Закону України «Про акціонерні товариства» такого змісту: «акціонер (акціонери) мають право звернутися до суду із позовом від імені та в інтересах товариства (похідним позовом) та вимагати відшкодування збитків, завданих товариству у разі вчинення значного правочину та правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість із порушенням встановленого законом порядку».
Вважаємо, що недоцільним є наступне схвалення договорів на значну суму, та щодо вчинення яких є заінтересованість.

Список використаних джерел
1. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах / М. М. Агарков. – М. : Финансовое издательство НКФ СССР. – 1927. – 86 с.
2. Алексеев С. С. Общая теория права. Курс : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
3. Актуальні проблеми господарського права: навч. посіб. / за ред.
В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 528 с.
4. Акціонерне право : навчальний посібник / За ред. В.С. Щербини. – К. : Атіка, 2000. – 544 с.
5. Акционерное право России : учебник / Ю. С. Поваров. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательство Юрайт ; ИД Юрайт, 2011. – 705 с.
6. Алиева К. М. Роль Совета директоров акционерного общества при совершении сделок, выходящих за пределы его обычной хозяйственной деятельности : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / К.М. Алиева. – Москва. – 2005. – 267 с.
7. Алиева К. М. Сделки акционерного общества / К. М. Алиева. – М. : ЗАО «Юстицинформ». – 2008. – 136 с.
8. Алиева К. М. Сделки акционерного общества, в совершении которых имеется заинтересованность / К. М. Алиева // Право и экономика. – 2006. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=CJI;n=9612.
9. Андреева А. Р. Правовое регулирование корпоративных конфликтов по законодательству Российской Федерации : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / А.Р. Андреева. – Москва. – 2011. – 29 с.
10. Асосков А. В. Тезисы к заседанию круглого стола «Крупные сделки и сделки с заинтересованностью: стратегия регулирования» Научный круглый стол Юридического института «М-Логос» 06.02.2014 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://m-logos.ru/publications/nauchnyi_kruglyi_stol_krupnye_sdelki_i_sdelki_s_zainteresovannostu__strategiya_regulirovaniya_06_fevralya_2014_g/.
11. Бабецька І. Я. Здійснення та захист переважних прав в корпоративних правовідносинах : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 /
І. Я. Бабецька / Київ. – 2013. – 19 с.
12. Батрин С. В. Корпоративні правовідносини в господарському праві : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / С. В. Батрин / Київ. – 2012. – 20 с.
13. Батрин С. В. Корпоративні правовідносини: питання рівності, майнової самостійності та вільного волевиявлення / С. В. Батрин // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 1(20). – С. 28-32.
14. Бегаева А. А. Корпоративные слияния и поглощения : проблемы и перспективы правового регулирования / А. А. Бегавева. – М. : Инфотропик Медиа, 2010. – 256 с.
15. Бежан А. В. Акционерные правоотношения : дисс. ... канд. юрид. наук :12.00.03 / А. В. Бежан. – Краснодар. – 2010. – 206 с.
16. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія / О. А. Беляневич. – Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
17. Бірюков В. Аналіз деяких спірних питань корпоративних правовідносин / В. Бірюков // Право України. – 2011. – № 8. – С. 296-300.
18. Боднар В. В. Переважні права в акціонерному товаристві та способи їх захисту / В. В. Боднар // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2011. – № 89. –С. 95-99.
19. Боднар Т. Значні правочини акціонерних товариств / Т. Боднар // Юридична України. – 2009. – № 1. – С. 43-48.
20. Боднар Т. Правочини акціонерних товариств, щодо вчинення яких є заінтересованість / Т. Боднар // Юридична Україна. – 2009. – № 2. – С. 36-40.
21. Бойко Т. С. Тезисы к заседанию круглого стола «Крупные сделки и сделки с заинтересованностью: стратегия регулирования» Научный круглый стол Юридического института «М-Логос» 06.02.2014 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://m-logos.ru/publications/nauchnyi_kruglyi_stol_krupnye_sdelki_i_sdelki_s_zainteresovannostu__strategiya_regulirovaniya_06_fevralya_2014_g/.
22. Бойчук Р. П. Господарсько-правові механізми запобігання зловживання правом в корпоративних відносинах: окремі аспекти / Р. П. Бойчук. – Діалектика публічних і приватних інтересів у державному регулюванні економіки: Зб. матеріалів «Круглого столу» «Діалектика публічних і приватних інтересів у державному регулюванні економіки», м. Київ, 8 листопада 2013 р. – К. : НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрн України, 2013. – С. 24-28.
23. Боярчук К. О. Правові наслідки порушення порядку вчинення правочинів із заінтересованістю / К. О. Боярчук // Журнал східноєвропейського права. – 2014. – № 4. – С. 77-82.
24. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положення. 2-е изд. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2005. – 842 с.
25. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М. : Госюриздат, 1950. – 367 c.
26. Будылин С. Л. Крупные сделки хозяйственных обществ / С. Л. Будылин // Арбитражная практика, 2005. – № 2. – С. 3-10.
27. Будылин Сергей Тезисы к заседанию круглого стола «Крупные сделки и сделки с заинтересованностью: стратегия регулирования» Научный круглый стол Юридического института «М-Логос» 06.02.2014 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://m-logos.ru/publications/nauchnyi_kruglyi_stol_krupnye_sdelki_i_sdelki_s_zainteresovannostu__strategiya_regulirovaniya_06_fevralya_2014_g/.
28. Булгаков И., Никифоров И. Соглашение между акционерами в российском праве: есть ли альтернатива? / И. Булгаков, И. Никифоров // Корпоративный юрист. – 2006. – № 11. – С. 27-32.
29. Бурлаков С. А. Правовое регулирование крупных сделок юридических лиц : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. А. Бурлаков. – Москва, 2010. – 25 с.
30. Бурлаков С. А. Правовое регулирование крупных сделок юридических лиц : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. А. Бурлаков. – Москва, 2010. – 213 с.
31. Бурцева Л. А. Гражданско-правовые проблемы применения косвенного иска как способа защиты хозяйственных обществ : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Л.А. Бурцева. – Москва. – 2011. – 204 с.
32. Бычков А. И. Случаи, когда акционерное соглашение является смешанным договором / А. И. Бычков // Адвокатская практика. – 2011. – № 5. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=CJI;n=63758.
33. Вавулин Д. А., Федотов В. Н. Правовые основы акционерного соглашения / Д. А. Вавулин, В. Н. Федотов // Право и экономика. – 2009. – № 8. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.garant.ru/5749119/.
34. Вінник О. М. Договори акціонерного товариства / О. М. Вінник // Юридична Україна. – 2009. – № 12. – С. 216-227.
35. Вінник О. М. Акціонерні угоди / О. М. Вінник // Юридична Україна. – 2010. – № 5. – С. 20-27.
36. Вінник О. М. Корпоратизація як модель інституційного державно-приватного партнерства / О. М. Вінник // Право і громадянське суспільство. – 2012. – № 1. – С. 15-21.
37. Вінник О.М. Корпоративна форма державно-приватного партнерства: проблеми правового забезпечення на тлі зарубіжного досвіду. Монографія / О. М. Вінник. – Суми: Видавництво «МакДен». – 2012. – 204 с.
38. Вінник О. М. Проблеми правового регулювання корпоративних і партнерських відносин. Монографія / О. М. Вінник. – К. : Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва НАПрН України. – 2010. – 166 с.
39. Вінник О. М. Державно-приватне партнерство з використанням угод акціонерів / О. М. Вінник // Право України. – 2010. – № 8. – С. 47-55.
40. Вінник О. М. Акціонерна форма державно-приватного партнерства: проблеми правового регулювання / О. М. Вінник // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2010. – № 83. – С. 7-9.
41. Вінник О. М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товариства» / О. М. Вінник. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 312 с.
42. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. Монографія / О. М. Вінник. – К. : Атіка, 2003 – 352 с.
43. Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних та приватних інтересів в господарських товариствах : дис… докт. юрид. наук : 12.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 631 с.
44. Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. М. Вінник. 2-ге вид., змін. та допов. – К. : Правова єдність, 2009. – 766 с.
45. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини / автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / О. П. Віхров. – Донецьк. – 2009. – 30 с.
46. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : моногр. / О. П. Віхров. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2008. – 512 с.
47. Віхров О. П. Організаційно-господарські відносини як предмет правового регулювання / О. П. Віхров // Право України. – 2010. – № 8. – С. 57-63.
48. Видинеев В. Г. Гражданско-правовой характер корпоративных отношений/ Общество и право // В. Г. Видинеев. – 2009. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=CJI;n=37834.
49. Воловик О. А. Господарсько-правове забезпечення корпоративних інтересів / автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / О. А. Воловик. – Донецьк. – 2005. – 23 с.
50. Воловик О. А. Теоретичні аспекти свободи волевиявлення та відповідальності за акціонерними угодами / О. А. Воловик. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://jlaw.snu.edu.ua/paper/?id=122&lang=ua.
51. Воловик О. Організаційно-господарські відносини у системі корпоративного управління / О. Воловик // Право України. – 2004. – № 7. – С. 58-62.
52. Вольф В. Ю. Основы учения о товариществах и акционерных обществах / Ю. В. Вольф. – М. : Финансовое издательство. – 1927. – 168 с.
53. Габов А. В. Сделки с заинтересованностью в практике акционерных обществ: проблемы правового регулирования / А. В. Габов. – М. : Статут, 2005. – 412 с.
54. Глусь Н. С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 /
Н. С. Глусь. – К., 2000. – 23 с.
55. Гончарова Е. В. Косвенный ИСК как эффективный способ судебной защиты / Е. В. Гончарова // Экономическое правосудие на Дальнем Востоке России. – Январь – февраль 2007 г. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.garant.ru/5340362/.
56. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. – Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, №21-22. – Ст.144.
57. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 р. – Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
58. Господарське право. Практикум / В. С. Щербина, Г. В. Пронська,
О. М. Вінник та ін.; За заг. ред. В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
59. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. – X. : «Одіссей», 2005. – 608 с.
60. Гражданское право : учебник : в 4 т. Т. 1 / под ред. Е.А. Суханова. 3-е изд. М., 2004. – 720 с.
61. Гражданский кодекс Российской Федерации от 30.11.1994 г. № 51-ФЗ- Часть 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/popular/gkrf1/5_1.html#p63.
62. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав /
В. П. Грибанов. – М. : Статут. – 2001 . – 411 с.
63. Грибкова Т. В. Акционерные соглашения как средство правового регулирования корпоративных отношений : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Т. В. Грибкова. – Москва. – 2011. – 25 с.
64. Грибкова Т. В. Акционерные соглашения как средство правового регулирования корпоративных отношений : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03/ Т. В. Грибкова. – Москва, 2011. – 238 с.
65. Гришко О. С. Порушення договірного зобов’язання: поняття, види, правові наслідки : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 /
О. С. Гришко. – Київ, 2014. – 18 с.
66. Гуреев В. А. Проблемы защиты прав и интересов акционеров в Российской Федерации / В. А. Гуреев. – Москва : Волтерс Клувер, 2007. – 208 с.
67. Гуреев В. А. Процессуальный статус акционерного общества в косвенном иске / В. А. Гуреев // Законодательство. – Январь 2007 г. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.garant.ru/5333512/.
68. Гурьев В. Н. Акционерные соглашения как группа корпоративных договоров : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. Н. Гурьев / Москва. – 2012. – 26 с.
69. Гутников О. В. Недействительные сделки в гражданском праве : теория и практика оспаривания. – М.: Бератор-Пресс, 2003. – 576 с.
70. Дедов Д. И. Конфликт интересов / Д. И. Дедов. – М. : Волтерс Клувер. – 2004. – 288 с.
71. Денисенко К. В. Корпоративні майнові відносини закритих акціонерних товариств : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / К. В. Денисенко / Одеса. – 2010. – 20 с.
72. Добровольский В. И. Корпоративное право для практикующих юристов / В. И. Добровольский. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 656 с.
73. Довгерт А. С. Акціонерні угоди в міжнародному приватному праві / А. С. Довгерт // Вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин : зб. наук. пр. / НАПрН України, НДІ приват. права і підприємництва. – К. : Ред. журн. «Право України», 2013. – С. 11-16.
74. Договір як універсальна правова конструкція : монографія /
А. П. Гетьман, В. І. Борисова, О. П. Євсєєв та ін. ; за ред. А.П. Гетьмана, В. І. Борисової. –Х. : Право, 2012. – 432 с.
75. Долинская В. В. Акционерное право: основне положения и тенденции. Монография / В. В. Долинская. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 736 с.
76. Долинская В. В. Миноритарные акционеры: статус, права и их осуществление / В. В. Долинская, В. В. Фалеев. – М. : Волтерс Клувер, 2010. – 240 с.
77. Єфименко А. Правочини із заінтересованістю / А. Єфименко // Вісник центру комерційного права. – 2014. – № 45. – С. 2-5.
78. Жабський В. І. Акціонерні угоди як спосіб врегулювання корпоративних відносин / В. І. Жабський // Економіка та право. – 2010. – № 3. – С. 75-79.
79. Жаворонков А. Договор между акционерами / А. Жаворонков // Корпоративный юрист. — 2005. — № 2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=CJI;n=19146;dst=0;ts=0C8D928B430A3447DAA15D2DC87F9975;ts=9C18D4DF1896BB67AF9A4E9F62658859.
80. Жорнокуй Ю. Корпоративна природа відносин між акціонером і акціонерним товариством / Ю. Жорнокуй // Право України. – 2008. –
№ 11. – С. 49-56.
81. Знаменский Г. Л. Новое хозяйственное право. Избранные труды : сб. науч. трудов / Г. Л. Знаменский. – К. : Юринком Интер, 2012. – 488 с.
82. Зорина Е. С. Правовое регулирование корпоративних отношений в акционерных обществах : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 /
Е. С. Зорина. – Москва. – 2006. – 296 с.
83. Ибрагимов Р. Исполнение акционерных соглашений в свете планируемых изменений законодательства / Р. Ибрагимов // Корпоративный юрист. – 2008. – № 9. – С. 8-9.
84. Иванов И., Теселкин Ф. Юридическая ответсвтенность руководителй российских компаний / И. Иванов, Ф. Теселкин // Корпоративный юрист. – 2005. – № 4. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.garant.ru/5291188/.
85. Ивлев Р. Ю. Пределы осуществления прав акционеров : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Р.Ю. Ивлев. – Москва. – 2007. – 34 с.
86. Иоффе О.С. Избранные труды. В 4 т. Т. 1. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 574 с.
87. Ионцев М. Г. Акционерные общества / М. Г. Ионцев – 4-е изд. перераб. и доп. – М. : Ось-89, 2014. – 544 с.
88. Ильичева М. М. Порядок одобрения органами управления хозяйственных обществ сделок, в совершении которых имеется заинтересованность : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 /
М. М. Ильичева. – Москва – 2012. – 24 с.
89. Каминка А. И. Очерки торгового права / А. И. Каминка. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 547 с.
90. Каржавина Н.С. Акционерные соглашения как способ преодоления корпоративного конфликта и проблема его действительности по российскому законодательству // Актуальные проблемы российского права. Сборник статей. – М. : Изд-во МГЮА, 2007, № 1 (4). – С. 214-220.
91. Карчевський К. А. Загальна характеристика значних правочинів акціонерного товариства / К. А. Карчевський // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2009. – № 5(19). – С. 115-128.
92. Карчевський К. А. Порядок вчинення(укладання) значних правочинів акціонерним товариством (компетенція органів управління щодо вчинення значних правочинів; загальна характеристика дій, що проводяться ними при їх підготовці та вчиненні; дії, які проводяться наглядовою радою) / К. А. Карчевський // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 1(20). – С. 4-27.
93. Карчевський К. А. Порядок прийняття рішення про вчинення значного правочину загальними зборами акціонерів / К. А. Карчевський // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 2 (21). – С. 54-73.
94. Карчевський К. А. Окремі питання вчинення значного правочину акціонерним товариством / К. А. Карчевський // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 3 (22). – С. 10-34.
95. Карчевський К. А. Недійсність значного правочину акціонерного товариства, вчиненого з порушенням встановленого порядку /
К. А. Карчевський // Актуальні питання цивільного та господарського права. 2010. – № 4 (23). – С. 9-19.
96. Карчевський К. А. Особи, що можуть звернутися з позовом про визнання недійсним значного правочину акціонерного товариства, вчиненого з порушенням встановленого порядку / К. А. Карчевський // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 5 (24). – С. 24-38.
97. Карчевський К. А. Проблеми визначення кола посадових осіб акціонерного товариства, заінтересованість яких у правочині тягне за собою необхідність застосування спеціального порядку його вчинення /
К. А. Карчевський // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 6 (25). – С. 91-110.
98. Карчевський К. А. «Крупний акціонер» як сторона правочину із заінтересованістю / К. А. Карчевський // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2011. – № 1 (26). – С. 18-26.
99. Кашанина Т. В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): Учебник / Т. В. Кашанина. – М. : Издательская группа НОРМА – ИНФРА. М, 1999. – 815 с.
100. Кибенко Е. Р. Корпоративное право Великобритании / Е. Р. Кибенко. – Законодательство. Прецеденты. Комментарии, 2003. – 368 с.
101. Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. Серія : «Юридичний радник» / О. Р. Кібенко. – Х. : Страйд, 2005. – 432 с.
102. Кибенко Е. Р. Корпоративное право: учебное пособие /
Е. Р. Кибенко. – Харьков : Эспада, 1999. – 480 с.
103. Клейн Н. И. Организация договорно-хозяйственных связей /
Н. И. Клейн. – М., Юрид. Лит. – 1976. – 190 с.
104. Клинова Г. Н. Некоторые аспекты совершения акционерным обществом крупных сделок / Г. Н. Клинова // Вестник Федерального Арбитражного суда Западно-Сибирского округа. – 2005. – Ноябрь-декабрь. – № 6. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.garant.ru/5211021/.
105. Ковалишин О. Р. Непрямий (похідний) позов як засіб захисту учасників корпоративних відносин / О. Р. Ковалишин // Вісник Академії адвокатури України. – 2010. – № 1 (17). – С. 61-66.
106. Ковалишин О. Р. Судовий захист корпоративних прав : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / О. Р. Ковалишин. – Київ, 2013. – 20 с.
107. Ковалев С. Акционерные соглашения и обязательный выкуп или обязательное предложение о приобретении / С. Ковалев // Корпоративный юрист. – 2008. – №9. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.garant.ru/5648424/.
108. Козлова Н. В. Правосубъектность юридического лица /
Н. В. Козлова. – М. : «Статут», 2005. – 220 с.
109. Коммерческий кодекс Франции / предисловие, перевод с французского, дополенние, словарь-справочник и комментарии В. Н. Захватаева. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 1272 с.
110. Концепция развития гражданского законодательства Российской Федерации (одобрена решением Совета при Президенте РФ по кодификации и совершенствованию гражданского законодательства) от 07.10.2009. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=LAW;n=95075.
111. Корнев И., Арутюнян В. Акционерное соглашение: заключение, содержание и исполнение / И. Корнев, В. Арутюнян // Корпоративный юрист. – 2010. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.garant.ru/5898785/.
112. Корнилова Н. В. Крупные сделки в деятельности акционерного общества / Н. В. Корнилова // Экономическое правосудие на Дальнем Востоке России. – Январь-февраль 2007 г. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.garant.ru/5340368/.
113. Корнилова Н. В. Заинтересованность в совершении обществом сделки / Н. В. Корнилова // Экономическое правосудие на Дальнем Востоке России. – Январь-февраль 2007 г. – №1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.garant.ru/5340364/.
114. Корпоративне право України : підручник / за заг. ред. В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.
115. Корпоративное право: Актуальные проблемы теории и практики / под общ. ред. В. А. Белова. – М. : Юрайт, 2009. – 678 с.
116. Корпоративное право: учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению «Юриспруденция» / отв. ред. И. С. Шиткина. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 648 с.
117. Корпоративне управління: монографія / І. Спасибо-Фатєєва,
О. Кібенко, В. Борисова; за ред. проф. І. Спасибо-Фатєєвої. – Х. : Право, 2007. – 500 с.
118. Корпоративное право : ученик / В. В. Гущин, Ю. О. Порошкина,
Е. Б. Сердюк. – М. : Эксмо, 2009. – 624 с.
119. Костырко А. Б. Акционерные соглашения: проблемы и перспективы / А. Б. Костырко // Закон. – 2007. – № 12. – С. 143-149. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.center-bereg.ru/b11507.html.
120. Кравченко С.С. Юридична природа прав учасників господарських товариств : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. С. Кравченко – К., 2007. – 213 с.
121. Кравчук В. М. Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах : монографія / В. М. Кравчук. – Львів : Край, 2009. – 464 с.
122. Красавчиков О. А. Советское гражданское право. В 2-х томах. Том 1 / О. А. Красавчиков. – М. : Высшая школа, 1985. – 544 с.
123. Красавчиков О.А. Гражданские организационно-правовые отношения// Советское государство и право. – 1966. – № 10. – С. 53-57.
124. Красна О. Деякі аспекти судового вирішення корпоративних конфліктів / О. Красна // Студентський юридичний журнал. – 2012. –
№ 1. – С. 20-28.
125. Красна О. В. Похідні (непрямі) позови як засіб судового захисту інтересів корпорації / О. В. Красна // Закарпатські правові читання: матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів, 9-10 квітня 2012 р. – Ужгород : ЗакДУ, 2012. – С. 250-255.
126. Куделин А. Акционерное соглашение по российскому праву / Александр Куделин // Корпоративный юрист. – 2009. – № 10. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.garant.ru/5854327/.
127. Куделин А. Акционерное соглашение по российскому праву. Часть II / А. Куделин // Корпоративный юрист. – 2009. – № 11. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=CJI;n=42347.
128. Кузьмин П. В. Соглашения акционеров в системе корпоративного управления / П. В. Кузьмин // Законы России: опит, анализ, практика. – 2007. – № 7. – С. 33-37.
129. Кузнецов А. А. Злоупотребление правом в правоотношениях между акционером и акционерным о