Блага Алла Борисівна. Насильство в сім'ї: кримінологічний вимір, детермінація, запобігання : Блага Алла Борисовна. Насилие в семье: криминологический измерение, детерминация, предупреждение

Краткое описание

Блага Алла Борисівна. Насильство в сім'ї: кримінологічний вимір, детермінація, запобігання.- Дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.08, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2014.- 496 с.

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

БЛАГА АЛЛА БОРИСІВНА

УДК 343.9

НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї:
КРИМІНОЛОГІЧНИЙ ВИМІР, ДЕТЕРМІНАЦІЯ, ЗАПОБІГАННЯ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Ємельянов Вячеслав Павлович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….....4
РОЗДІЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНЕ ПІЗНАННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЯВИЩА…………………………………………....19
1.1 Історичні, теоретичні та методологічні засади дослідження насильства в сім’ї……………………………………………………………………………………..20
1.2 Насильство та сім’я як соціально-правові категорії…………….……….54
1.3 Юридичний аналіз дефініції насильства в сім’ї………………………….79
Висновки до розділу 1………………………………………………………………...94
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОЯВУ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї…………………………………………………………….96
2.1 Аналіз кількісно-якісних показників насильства в сім’ї…………….…..99
2.2 Кримінологічний аналіз особи сімейного кривдника…………………..127
2.3 Віктимологічний аналіз жертви сімейного насильства………………...151
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...…..166
РОЗДІЛ 3. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННИХ ПРОЯВІВ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї……………………………………………...168
3.1 Кримінологічна характеристика злочинних проявів фізичного насильства в сім’ї………………………………………….…………………………169
3.2 Кримінологічна характеристика злочинних проявів психологічного насильства в сім’ї……………………………………………………………….……186
3.3 Кримінологічна характеристика злочинних проявів економічного насильства в сім’ї…………………………………………………………………….198
3.4 Кримінологічна характеристика злочинних проявів сексуального насильства в сім’ї…………………………………………………………………….210
Висновки до розділу 3……………………………………………………………….224
РОЗДІЛ 4. КРИМІНАЛЬНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї….227
4.1 Детермінація насильства в сім’ї на макрорівні………………….……...230
4.2 Детермінація насильства в сім’ї на мезорівні……………….…………..245
4.3 Детермінація насильства в сім’ї на мікрорівні…………….……………267
Висновки до розділу 4……………………………………………………………….303
РОЗДІЛ 5. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ В СІМ’Ї…………………………………………………………...305
5.1 Загальносоціальне запобігання насильству в сім’ї…………………......313
5.2 Спеціально-кримінологічне запобігання насильству в сім’ї…………...327
5.3 Спеціально-кримінологічна профілактика насильства в сім’ї уповноваженими підрозділами органів внутрішніх справ………………………..349
5.4 Віктимологічне запобігання насильству в сім’ї………………………...373
Висновки до розділу 5……………………………………………………….………393
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………396
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..……………………………………….408
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...470

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема запобігання насильству в сім’ї, усунення детермінант цього прояву протиправної поведінки набуває виключної актуальності для України, адже економічна криза й складні соціально-політичні процеси негативно вплинули на сім’ю та похідні від неї інститути. Змінилися суспільні стандарти, коли основою сім’ї вважався офіційно зареєстрований шлюб; збільшилася кількість сімей, які мешкають за межею бідності; поширилися фонові явища – алкоголізм, наркоманія, проституція; зменшилися можливості впливу на сім’ю громадськості тощо.
За даними проведених останніми роками соціологічних досліджень близько половини населення України (44 %) особисто зазнавали насильства у сім’ї впродовж життя; майже в кожній другій родині (49 %) стикалися з цією проблемою; 45 % та 59 % населення знають про проблему домашнього насильства у сім’ях свого близького та далекого оточення відповідно; 35 % українців стикалися з психологічним насильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча поведінка), 21 % – з фізичним (побої, мордування, замикання, зв’язування, примушення стояти в нерухомому положенні), 17 % – з економічним (примушення звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), 1 % – із сексуальним насильством (різні форми примушування до вступу в статевий зв’язок).
Крім того, ця проблема залишається й надзвичайно складною, оскільки об’єднує безліч взаємопов’язаних аспектів (соціальних, економічних, політичних, юридичних, медичних, психологічних, моральних тощо). Покращенню ситуації у сфері протидії насильству у сім’ї сприяло прийняття 15 листопада 2001 р. Закону України «Про попередження насильства у сім’ї», яким визначені правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Протягом 2001–2014 років вносилась значна кількість пропозицій щодо змін до Кримінального кодексу України (далі – КК), Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), Законів України «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» тощо; було прийнято понад 20 нормативно-правових актів, що конкретизують форми та методи реалізації положень цього закону, уточнюють зміст окремих його норм. Незважаючи на те, що законодавство врегульовує правові й організаційні основи попередження цього негативного явища, практика застосування його положень, а також пов’язаних із ним правових актів, потребує вдосконалення.
Широке коло загальних і окремих питань, які стосуються актуальних проблем сучасного стану та тенденцій трансформації форм насильства в сім’ї, встановлення його детермінант, визначення найбільш важливих напрямів здійснення превентивної діяльності вже є об’єктом уваги як представників правозахисту, так і правознавців, а також науковців інших галузей знань. Зокрема, вагомий внесок у теоретичну розробку проблеми кримінального насильства та запобігання насильству в сімейній сфері зробили Ю. М. Антонян, Г. А. Аванесов, О. М. Бандурка, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. Д. Гаухман, Я. І. Гілінський, В. В. Голіна, О М. Гумін, Л. М. Давиденко, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. Ф. Зелінський, В. М. Кудрявцев, В. В. Лунєєв, Л. В. Сердюк, Є. Л. Стрельцов, П. Сорокін, А. А. Піонтковський, В. І. Шакун, Д. А. Шестаков.
Питанням щодо вдосконалення практики державного й громадського впливу і захисту потерпілих від насильства в сім’ї та суміжним питанням присвячені роботи Л. Л. Ананіана, А. А. Бови, В. С. Батиргареєвої, І. А. Грабської, Б. М. Головкіна, С. М. Гусарова, Н. О. Гуторової, Т. А. Денисової, В. П. Ємельянова, Т. В. Журавель, Д. Г. Заброди, О. М. Ільяшенка, Л. Келлі, О. В. Ковальової, Л. В. Крижної, О. О. Лазаренка, К. Б. Левченко, О. М. Литвинова, О. А. Мартиненка, А. В. Савченка, В. М. Трубникова, В. О. Тулякова, Г. О. Христової.
В інших галузях науки цю проблему розробляли В. О. Ананьїн, О. В. Бойко, Р. Берон, Е. Гідденс, О. О. Кочемировська, Н. Е. Мілорадова, О. Б. Орлов, І. М. Трубавіна, С. В. Тунтуєва, Л. О. Шевченко, О. Д. Шинкаренко та інші.
Віддаючи належне значущості раніше проведених досліджень, слід зазначити, що кримінологічні дослідження зводились, в основному, до вивчення лише його кримінально-караних проявів. Проте у правозастосовній практиці насильство стосовно членів сім’ї відрізняється різноманітністю проявів, через що винні у ньому, згідно з чинним вітчизняним законодавством, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність. Враховуючи цю обставину, вивчення лише злочинних проявів цього явища може призвести до штучного обмеження напрямів протидії і в результаті зашкодити встановленню його закономірностей та виробленню адекватних запобіжних заходів. Саме тому емпіричне дослідження насильства в сім’ї має здійснюватися з урахуванням різноманітності проявів даного феномену, його інституціональної сутності. Зазначені обставини зумовили вибір теми й дослідницьких задач дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р; п.п. 3, 8 додатка 2 до наказу МВС України від 29.07.2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років» (теоретичні та прикладні проблеми протидії злочинності кримінально-правовими та кримінологічними засобами); Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008, а також комплексній темі наукових досліджень кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ на 2014–2018 роки «Протидія злочинності кримінально-правовими та кримінологічними засобами» (державний реєстраційний номер 0113U008195). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 21 квітня 2003 р. (протокол № 5), уточнена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 08 листопада 2013 р. (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є нове вирішення проблеми кримінологічного виміру насильства в сім’ї, з’ясування системи та змісту його провідних детермінант, формування цілісної концепції організації та здійснення запобігання цьому явищу, а також розробка напрямів удосконалення запобіжної діяльності.
Досягнення зазначеної мети на підставі узагальнення теоретичних підходів та аналізу емпіричних досліджень здійснюється шляхом вирішення наступних основних задач:
– дослідити в історичній ретроспективі трансформацію інституту шлюбу і сім’ї та здійснити історико-порівняльний аналіз форм і проявів насильства в сім’ї;
– здійснити аналіз феномену насильства як соціально-правової категорії;
– здійснити аналіз сім’ї як соціально-правової категорії;
– визначити поняття та зміст насильства в сім’ї як цілісного соціально-правового явища та встановити співвідношення понять «домашнє насильство» і «насильство в сім’ї»;
– надати комплексну системну характеристику кількісно-якісних показників насильства в сім’ї як цілісного соціально-правового явища з урахуванням його інституціональної сутності;
– сформувати соціально-демографічні, кримінально-правові, соціально-рольові та морально-психологічні характеристики осіб, які вчинили насильство в сім’ї;
– надати віктимологічну характеристику жертв насильства в сім’ї;
– сформувати кримінологічну характеристику злочинів, пов’язаних із проявами фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства в сім’ї;
– дослідити систему криміногенних факторів, що детермінують насильство в сім’ї, з урахуванням їх розподілу за рівнями (на макрорівні, мезорівні та мікрорівні);
– розробити концепцію превентивного впливу з відповідним комплексом заходів запобігання насильству в сім’ї, спираючись на отримані результати дослідження щодо з’ясування сутності, обсягу та складових компонентів діяльності щодо запобігання насильства в сім’ї, а також обґрунтувати обсяг загальносоціальних, спеціально-кримінологічних індивідуальних та віктимологічних заходів превенції насильства в сім’ї з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду;
– удосконалити теоретико-правові засади та практику діяльності держави у сфері запобігання насильству в сім’ї на рівні розробки комплексу науково-практичних рекомендацій.
Об’єктом дослідження є феномен насильства в сім’ї як цілісне соціально-правове явище.
Предметом дослідження є кримінологічний вимір, детермінація та запобігання насильству в сім’ї.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стала матеріалістична теорія пізнання із використанням діалектичного підходу як основного, що дозволило вивчати насильство в сім’ї в русі, зміні, розвитку, взаємозв’язку та взаємозумовленості. Головними інструментами стали системний (системний сімейний та структурно-функціональний), соціокультурний та індивідуально-психологічний підходи до соціально-правових явищ. Під час емпіричного дослідження були використані такі методи, як історичний, завдяки якому аналіз об’єктів дослідження здійснювався у зв’язку з конкретно-історичними умовами їх існування (підрозділ 1.1); юридичний (догматичний) метод – при формулюванні та розкритті юридичних понять, побудові юридичних конструкцій, визначенні термінів, а також з метою з’ясування дійсного змісту законодавчих та нормативно-правових (підзаконних) актів, спрямованих на протидію та запобігання насильству в сім’ї (підрозділи 1.2, 1.3, 3.1–3.4); метод компаративного аналізу – дав змогу співвіднести терміни «агресія», «насильство», «примушення», «переконання» (підрозділ 1.2); визначити зміст та обсяг понять «насильство в сім’ї», «домашнє насильство», «фізичне насильство в сім’ї», «психологічне насильство в сім’ї», «економічне насильство в сім’ї», «сексуальне насильство в сім’ї», що використано в міжнародних документах, вітчизняному законодавстві, законодавстві інших країн (підрозділи 1.3, 3.1–3.4); порівняти поширеність та рівень латентності сімейного насильства як на рівні нашої країни, так і зіставити ці показники з аналогічними показниками в різних країнах. Методи семантичного та етимологічного аналізу, спираючись на факти споріднених мов та історію слів, дозволили розкрити значення основних лексичних одиниць, що визначають предмет дослідження – «сім’я» та «насильство» (підрозділ 1.2). Методи та конкретні процедури математичної статистики (нормативне групування; відносні величини динаміки, інтенсивності, структури (темп приросту, коефіцієнти, частка або питома вага), середні величини тощо) були використані з метою отримання узагальненої нормативно-правової інформації з різних питань (підрозділи 2.1–2.3, 3.1–3.4). З соціологічних методів були застосовані: масове опитування (анкетування та інтерв’ювання) різних категорій респондентів (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.1–3.4), Дельфійський метод колективних експертних оцінок (підрозділи 1.3, 5.3), аналіз документів (підрозділи 2.1–2.3, 3.1–3.4, 4.2, 4.3), контент-аналіз текстів (підрозділ 1.1). Із психологічних методів дослідження при вивченні особи домашнього кривдника було здійснене тестування за методикою Г. Ю. Айзенка (вивчення темпераменту), за методикою визначення акцентуацій характеру (К. Леонгард – К. Шмішек) та опитувальником О. Басса й А. Даркі (дослідження агресії) осіб, які вчинили насильство в сім’ї (підрозділ 2.2).
Науково-теоретичною основою дисертації стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, кримінології, кримінального права, соціології, психології, теорії управління, статистики.
Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України, міжнародно-правові акти, закони та підзаконні нормативно-правові акти, що визначають правові засади діяльності щодо запобігання насильству в сім’ї, вітчизняні нормативні акти дореволюційних і радянських часів та сучасне законодавство зарубіжних країн.
Емпірична база дослідження – державна та відомча статистична звітність (Результати Всеукраїнського перепису населення 2001 р.; Населення України за 2011–2013 роки: демографічний щорічник; Стан та структура злочинності в Україні (2005–2012 роки); Єдиний звіт про кримінальні правопорушення (2013 рік); Звіти про роботу підрозділів адміністративної служби міліції України за 2005–2007 роки; Звіти про роботу підрозділів громадської безпеки органів внутрішніх справ України за 2008–2013 роки; Звіти про діяльність кримінальної міліції у справах неповнолітніх та роботу приймальника-розподільника для неповнолітніх на території України за 2005–2007 роки; Звіти про діяльність кримінальної міліції у справах дітей та роботу приймальників-розподільників для дітей за 2008–2013 роки; Звіти про осіб, які вчинили злочини (кримінальні правопорушення), за 2005–2013 роки; Форми звітності МВС України (№ 1-НС, № 1, № 2); результати опитування 215 засуджених за вчинення злочинів, пов’язаних із насильством в сім’ї; результати опитування 237 дільничних інспекторів міліції та співробітників кримінальної міліції у справах дітей з Дніпропетровської, Полтавської, Сумської, Харківської, Хмельницької областей; результати віктимологічного опитування 96 дорослих і 108 дітей; тестування 100 осіб, які вчинили насильство в сім’ї; результати вивчення 549 примірників газет, 679 фольклорних джерел, 720 постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, 1244 матеріалів архівних кримінальних справ, вироків суду, обвинувальних висновків і публікацій у ЗМІ щодо 1348 злочинів, пов’язаних із насильством в сім’ї, вчинених протягом 2001–2013 років, висновків 380 судово-психіатричних, судово-психологічних та судово-наркологічних експертиз засуджених і 50 експертиз потерпілих від злочинів, пов’язаних із насильством в сім’ї.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у вітчизняній кримінологічний науці вперше створено цілісне наукове уявлення про феномен насильства в сім’ї з урахуванням сучасного різноманіття його проявів – у виді злочинів, адміністративних правопорушень та цивільно-правових деліктів. На основі цього запропоновано вирішення теоретичних і прикладних проблем детермінації та запобігання сімейному насильству. За результатами дослідження сформульовано низку нових теоретичних положень і понять, зроблено висновки, запропоновано рекомендації, що мають суттєве значення для розв’язання поставленої проблеми, зокрема:
вперше:
– визначені та науково обґрунтовані типові ознаки насильства в сім’ї – 1) це умисне протиправне діяння; 2) проявляється у формі дії або бездіяльності; 3) має дискримінаційний характер; 4) вчиняється щодо певного кола осіб – членів сім’ї чи осіб, з якими існували або існують сімейні відносини; 5) супроводжується використанням наявної переваги з боку кривдника; 6) скоюється шляхом нав’язування своєї волі всупереч або поза волею потерпілого; 7) може охоплюватись, але не обмежується такими видами, як фізичне, психологічне, сексуальне, економічне насильство;
– залежно від ролі (місця) в конкретних складах злочинів надано правове бачення сімейного насильства: 1) як інформаційної ознаки предмета злочину; 2) як іманентної ознаки суспільно небезпечного діяння; 3) у якості способу вчинення злочину як конструктивної ознаки основного складу злочину; 4) як кваліфікуючої ознаки; 5) як обстановки вчинення злочину;
– визначено сучасний стан насильства в сім’ї як цілісного соціально-правового явища з урахуванням його інституціональної сутності на підставі аналізу комплексу кількісно-якісних показників (рівня, коефіцієнтів, структури, характеру, географії, ціни, латентності); виявлені, описані та пояснені основні тенденції його змін;
– встановлено типові соціально-демографічні, кримінально-правові, соціально-рольові та морально-психологічні ознаки сімейних кривдників, серед яких переважають дорослі чоловіки із середньою освітою, здебільшого мешканці міст, з наявністю у значної частини попереднього кримінального досвіду, які на момент вчинення злочину не працювали і не навчались та діяли переважно одноосібно, зі зниженими морально-етичними нормами та наявністю специфічних психологічних ознак;
– встановлено типові віктимологічні ознаки усіх видів жертв сімейного насильства, що залежать від специфіки виконуваних ними соціальних ролей та особливостей засвоєних ґендерних норм і ідеалів, зокрема підвищену віктимність дітей, процес ґендерної соціалізації яких відбувається у несприятливих, а інколи навіть у небезпечних умовах (у багатьох із них були зафіксовані ознаки різного рівня відставання в інтелектуальному, фізичному, психічному розвитку, зміни особистості за кримінальним типом з бродяжництвом, крадійством, жебрацтвом), та осіб старшого покоління, які потерпають переважно від рук свого подружжя або власних дорослих дітей;
– розроблено кримінологічну характеристику злочинів, пов’язаних із проявами різних видів насильства в сім’ї, результатом якої стало виділення кримінологічно значущих ознак фізичного, психологічного, економічного, сексуального насильства, а саме: рівня, структури, динаміки, особливостей особи злочинця та потерпілого, основних тактик їх поведінки та механізму заподіяння кожного з зазначених видів насильства в сім’ї;
– розроблено цілісну концепцію запобігання насильству в сім’ї, що базується на провідній ідеї щодо зменшення реальних обсягів таких протиправних проявів шляхом застосування різноманітних засобів превентивного впливу на його причини і умови; осіб, які належать до групи ризику вчинення насильства в сім’ї; зменшенні можливостей для вчинення сімейного насильства і захисті потенційних потерпілих;
– окреслено, з урахуванням приналежності сімей до основних груп ризику (сімей, які неналежно виконують виховну та соціалізуючу функції; з наявністю залежностей у членів сім’ї; із наявністю у членів родини хронічних соматичних або психічних захворювань; сімей, що вирізняються за віком батьків, а також складом та повнотою; сімей, які мають специфічні проблеми), основні стратегії здійснення профілактичної роботи з ними;
– створено теоретичне підґрунтя для розробки комплексної методологічної моделі проведення профілактичної роботи працівниками уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім’ї;
удосконалено:
– поняття насильства в сім’ї, під яким пропонується розуміти умисне протиправне діяння (дію або бездіяльність) дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, вчинене з використанням переваги шляхом нав’язування своєї волі всупереч або поза волею потерпілого. Насильство в сім’ї може охоплюватись, але не обмежується такими видами, як фізичне, психологічне, сексуальне, економічне насильство;
– поняття фізичного насильства в сім’ї, під яким пропонується розуміти умисне протиправне діяння (дію або бездіяльність) дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, яке шляхом фізичного силового впливу (безпосередньо або опосередковано) всупереч або поза волею потерпілого порушує його тілесну недоторканність, посягає на життя чи здоров’я, унеможливлює свободу його волевиявлення;
– поняття сексуального насильства в сім’ї, під яким пропонується розуміти умисні протиправні дії дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, яке спрямоване проти сексуальності людини, її статевої свободи або статевої недоторканості чи суспільної моральності, що вчиняється всупереч або поза волею потерпілого з використанням насильства, примусу чи використання безпорадного стану потерпілого, або будь-яке умисне протиправне діяння сексуального характеру щодо дитини. Під сексуальністю людини пропонується розуміти сукупність біологічних, психофізіологічних і емоційних реакцій, переживань і вчинків людини, пов’язаних із проявом і задоволенням статевого потягу;
– поняття психологічного насильства в сім’ї, під яким пропонується розуміти умисне протиправне діяння дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, яке шляхом впливу на психіку потерпілого посягає на його здоров’я, волю, честь, гідність, громадський порядок та моральність;
– поняття економічного насильства в сім’ї, під яким пропонується розуміти умисне протиправне діяння (дію чи бездіяльність) дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, яке проти або поза волею потерпілого порушує його економічні, соціальні чи культурні права і свободи шляхом позбавлення або обмеження доступу до благ, на які той має передбачене законом право;
– визначення кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання насильству в сім’ї, до яких пропонується віднести членів сім’ї та інших осіб, між якими існують чи існували сімейні відносини, коло яких поділяється на дві категорії за критерієм спільності проживання;
– уявлення про систему детермінант насильства в сім’ї мезорівня шляхом виокремлення впливу складних життєвих обставин на основі здійсненої типології сімей, які можна віднести до групи ризику вчинення насильства або жорстокого поводження;
– розуміння системи загальносоціального запобігання насильству в сім’ї на основі визначення пріоритетних напрямів такої діяльності;
– уявлення про основні напрями здійснення спеціально-кримінологічного запобігання насильству в сім’ї;
– уявлення про сутність віктимологічного запобігання насильству в сім’ї;
дістало подальший розвиток:
– положення про сучасний розвиток шлюбу та сім’ї у напрямі досягнення статевої рівності та відсутності дискримінації залежно від виконуваних сімейних ролей, який гальмується рудиментами соціальних стереотипів і ґендерним дисбалансом у розподілі сімейних ролей;
– теза про те, що насильство в сім’ї як стале соціальне явище має глибокі історичні корені, пов’язані з правовим закріпленням підлеглого становища жінок і дітей, внаслідок чого сформувався дискримінаційний підхід до них;
– визначення сутнісних ознак насильства та розуміння неможливості створення «ідеального» визначення поняття насильства, оскільки воно належить до категорії оціночних понять;
– визначення найбільш типових проявів насильства в сім’ї залежно від сфер життєдіяльності сім’ї – репродуктивної, виховної, господарсько-побутової, економічної, дозвільної, емоційної, сексуальної, соціально-статусної, первинного соціального контролю та духовного спілкування;
– встановлення обсягів «ціни» насильства в сім’ї шляхом визначення прямої фізичної, майнової й моральної шкоди, яка завдана потерпілим, та непрямої шкоди у вигляді економічних витрат та шкоди моральності суспільства;
– визначення чинників, які породжують природну, штучну та суміжну (граничну) латентність правопорушень (як адміністративних, так і кримінальних), пов’язаних із насильством в сім’ї;
– наукове положення про те, що індивідуальні риси домашніх насильників залежать не тільки від вроджених якостей (задатків), а й від їх розвитку, від того, в якій сім’ї виросли, де і як навчалися, хто за професією, яке мають коло спілкування, соціальний досвід, свідомість, вищі почуття;
– визначення і наукове обґрунтування системи чинників насильства в сім’ї на макрорівні, до найбільш важливих з яких належать соціально-економічні, політичні, правові, соціокультурні, морально-психологічні, організаційно-управлінські;
– уявлення про зовнішні та внутрішні чинники насильства в сім’ї на мікрорівні, до яких віднесені: 1) особистість винного з притаманними йому моральними, вольовими, інтелектуальними, емоційними, психологічними деформаціями; 2) конкретні ситуації, в яких розпочиналось та продовжувалось сімейне насильство, серед яких особливу роль відіграє сімейний конфлікт, а також уявлення про причини циклічного характеру насильства в сім’ї на основі «драматичного трикутника» (комунікативної моделі, яка описує специфіку міжособистісної взаємодії Жертви, Переслідувача і Рятівника); 3) мотивація протиправної поведінки;
– уявлення про систему запобігання насильству в сім’ї як складне соціальне утворення об’єктів, суб’єктів, усіх законних видів, форм, способів, засобів і заходів запобіжного впливу у їх єдності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у наступному:
– у науково-дослідній сфері вони можуть бути використані для подальшої розробки фундаментальних і прикладних тем науки кримінального права та кримінології, пов’язаних із проблематикою запобігання насильству в сім’ї (акт впровадження у діяльність Державного науково-дослідного інституту МВС України від 20.03.2014 р.);
– у сфері правотворчості пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для уточнення низки нормативно-правових актів, що в подальшому буде сприяти удосконаленню організації та здійснення запобігання насильству в сім’ї (лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-20/12-1680 від 24.07.2014 р.);
– у правозастосовній діяльності використання отриманих результатів сприяло вдосконаленню методики первинної (або загальної), вторинної (або спеціальної) та третинної (або індивідуальної) профілактики насильства в сім’ї, організації взаємодії між уповноваженими підрозділами ОВС щодо здійснення такої діяльності (акт впровадження у діяльність Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України від 30.10.2013 р.);
– у навчальному процесі матеріали дослідження використані при підготовці навчального посібника з дисципліни «Кримінологія (Особлива частина)», фондової лекції з дисципліни «Кримінологія» за темою «Кримінологічна характеристика та профілактика фонових явищ», програми варіативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів за спеціальністю «Правознавство», навчально-методичних матеріалів до самостійної підготовки та проведення семінарських занять з дисципліни «Кримінологія» (акт впровадження у діяльність факультету права та масових комунікацій ХНУВС від 17.04.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені ним особисто. У статті, написаній у співавторстві з О. М. Руднєвою здобувачеві належить розкриття кримінологічної характеристики, особливостей мотиваційної сфери та розгляд основних напрямків запобігання насильницьким злочинам, що вчиняються жінками стосовно членів сім’ї. У статті, підготовленій у співавторстві з О. А. Мартиненком, здобувачем особисто встановлено внесок жінок, які працюють у правоохоронних органах, у забезпечення ефективності й результативності правоохоронної діяльності, пов’язаної з протидією насильству в сім’ї. У науково-практичному коментарі до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» здобувачеві належить юридичний аналіз ст. 13 «Захисний припис». У колективних посібниках особисто здобувачем розкриті поняття, види та ознаки насильства в сім’ї щодо неповнолітніх; сучасний стан насильницьких злочинів та правопорушень в сім’ї в Україні; адміністративно-правовий захист неповнолітніх від насильства в сім’ї; зміст та форми профілактики насильства в сім’ї щодо різних категорій сімей; проблемні питання діяльності жінок-правоохоронців з точки зору міжнародного й національного досвіду. Власні теоретичні розробки здобувача у опублікованих у співавторстві наукових працях становлять більше 50 %.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації були предметом обговорення на засіданнях кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, а також на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних і науково-теоретичних конференціях, круглих столах, семінарах: «Проблеми правового забезпечення соціальної та економічної політики в Україні» (м. Харків, 24–25 травня 2005 р.); «Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України» (м. Харків, 29–30 червня 2006 р.); «Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України» (м. Євпаторія, 11–13 травня 2006 р.); «Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний, юридичний аспекти» (м. Харків, 14 березня 2009 р.); «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 24 квітня 2009 р.); «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (м. Харків, 12 травня 2012 р.); «Протидія ксенофобії, екстремізму і тероризму у сучасному суспільстві» (м. Севастополь, 28 березня 2012 р.); «Реформування системи кримінальної юстиції в Україні: кримінально-правові, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми» (м. Ірпінь, 16 листопада 2012 р.); «Актуальні проблеми кримінальної відповідальності» (м. Харків, 10–11 жовтня 2013 р.); «Кримінологічна теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення» (м. Київ, 20 березня 2014 р.); «Еволюція уявлень про злочини і покарання у суспільно-правовій думці (до 250-річчя праці Чезаре Беккаріа «Про злочини та покарання») (м. Харків, 24 червня 2014 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження підготовлено 1 монографію, 18 статей у наукових виданнях України, визнаних фаховими з юридичних наук, 4 статті, опубліковані у наукових виданнях іноземних держав, 12 праць апробаційного характеру та 10 праць, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження містить теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, що полягає у кримінологічному вимірі насильства в сім’ї, з’ясуванні системи та змісту його провідних детермінант, формуванні цілісної концепції організації та здійснення запобігання цьому явищу, а також розробці напрямів удосконалення запобіжної діяльності. Основні висновки, які можна сформулювати за результатами проведеного дослідження та які можуть бути розвинені у подальшому науковому пошуку, полягають у наступному:
1. Історичний аналіз розвитку та трансформації категорій «шлюб» та «сім’я» свідчить, що ці соціальні інститути розвиваються й змінюються відповідно до розвитку й зміни певної суспільної системи. Наразі відбувається процес удосконалення взаємовідносин всередині моногамної сім’ї у напрямі становлення та розвитку рівності статей та недискримінації залежно від виконуваних сімейних ролей. Однак на сучасному етапі розвитку українського суспільства неможливо швидко усунути пережитки минулого й ґендерний дисбаланс у розподілі сімейних ролей і досягти формування сімейних відносин, вільних від дискримінації.
2. Насильство в сім’ї є сталим соціальним явищем, яке має глибокі історичні корені, пов’язані з правовим закріпленням підлеглого становища жінок і дітей, внаслідок чого у масовій свідомості сформувався стереотип споживацького ставлення до них. Незалежно від історично-культурних стадій та форм розвитку суспільства, це явище зафіксоване у фольклорних, правових та інших інформаційних джерелах переважної більшості країн світу. При цьому масштаб висвітлення проблем домашнього насильства значно розширився в епоху так званого сучасного інформаційного суспільства, що супроводжується більш толерантним ставленням населення до фактів як насильства в сім’ї, так і до злочинних проявів в цілому.
3. Жодне визначення терміна «насильство» не можна вважати остаточним, оскільки даним словом означається оціночне поняття (в одних випадках певні діяння є негативними, мають антисоціальний характер та вважаються насильством, а в інших – такими не вважаються). Наразі вживання цього терміна варіюється від вузького поняття (нанесення фізичної шкоди іншій особі) до всеосяжної категорії (утиск прав людини). До основних ознак насильства можна віднести такі: насильство – це акт поведінки (а не мотив або емоції) у вигляді дії або бездіяльності; протиправність (воно порушує права чи свободи людини); умисний характер діяльності (діяння, вчинене з необережності, не можна вважати насильницьким); здійснюється методом фізичного або психічного (психологічного) впливу; вчиняється з використанням силової переваги (застосовується до осіб, які мають меншу здатність до захисту, наприклад, через вікові, фізичні, психічні (психологічні) особливості чи фактори зовнішньої ситуації); ця поведінка вважається жорстокою і несправедливою; здійснюється шляхом нав’язування своєї волі всупереч (якщо воля знаходиться в активному стані) або поза волею потерпілого.
4. На сьогодні поняття сім’ї вживається переважно в правовому та соціологічному значеннях, оскільки регулювання сімейних відносин здійснюється як юридичною наукою, так і соціологією, етикою, психологією та ін. При цьому вітчизняне законодавство взагалі не містить поняття сім’ї, оскільки кожна галузь тлумачить це поняття по-своєму, підкреслюючи ті чи інші ознаки сім’ї, які набувають певного значення для тих чи інших відносин. Різноманітність сімейних відносин зумовлює появу багатьох типів та функцій сім’ї. Вірогідність вчинення насильства зростає зі ступенем зростання порушень у виконанні сім’єю своїх основних функцій у різних сферах життєдіяльності сім’ї.
5. Правовий аналіз дозволяє віднести до типових ознак насильства в сім’ї такі: 1) це умисне протиправне діяння; 2) проявляється у формі дії або бездіяльності; 3) має дискримінаційний характер; 4) вчиняється щодо певного кола осіб – членів сім’ї чи осіб, з якими існували або існують сімейні відносини; 5) супроводжується використанням наявної переваги з боку кривдника; 6) скоюється шляхом нав’язування своєї волі всупереч або поза волею потерпілого; 7) може охоплюватись, але не обмежується такими видами, як фізичне, психологічне, сексуальне, економічне насильство.
6. При вирішенні питання щодо співвідношення понять «домашнє насильство» та «насильство в сім’ї» перевагу пропонується віддавати використанню останнього терміну, оскільки за своїм змістом він є більш широким і охоплює всі випадки в межах досліджуваного явища: вчиняється з боку лише теперішніх або колишніх членів однієї сім’ї, не враховуючи найманих працівників (нянь, хатніх робітниць тощо); застосовується не тільки в домашньому середовищі, а й у будь-якому іншому місці; охоплює прояви насильства в усіх сферах сімейної життєдіяльності – репродуктивній, виховній, господарсько-побутовій, економічній, дозвільній, емоційній, сексуальній, сферах первинного соціального контролю та духовного спілкування.
7. До сталих особливостей кримінологічної характеристики насильства в сім’ї як цілісного соціально-правового явища з ознаками системності, можна віднести: 1) збереження незначної питомої ваги у структурі усієї злочинності; 2) тенденція до зростання зареєстрованих проявів насильства з суттєвим переважанням фізичного та психологічного; 3) географічна диспропорція кількісно-якісних показників; 4) середній рівень латентності, який при цьому майже в 1,5 рази перевищує індекс латентності злочинності в Україні.
8. Серед осіб, які вчиняють насильство в сім’ї, переважну частину становлять дорослі чоловіки із середньою освітою, здебільшого мешканці міст, які перебувають у працездатному віці, але на момент вчинення злочину переважна більшість з яких не працювали і не навчались з наявністю у 1/3 осіб попереднього кримінального досвіду. Чоловіки діяли переважно одноосібно, натомість жінки у 1,5 рази частіше за них продемонстрували групову злочинну діяльність. Серед морально-психологічних особливостей сімейних кривдників встановлено знижені морально-етичні норми та наявність специфічних психологічних ознак, пов’язаних із темпераментом і характером особистості на фоні підвищеного рівня дратівливості, запальності, грубості з проявами вербальної та деструктивно спрямованої агресивності, яка у чоловіків часто поєднується з фізичною агресією.
9. Характеристика жертв насильства в сім’ї свідчить про підвищену віктимність дітей обох статей до 1 року, а знижену – у категорії 17–18-річних. У багатьох дітей – жертв насильства в сім’ї були зафіксовані ознаки різного рівня відставання в інтелектуальному, фізичному, психічному розвитку, зміни особистості за кримінальним типом з бродяжництвом, крадійством, жебрацтвом. За іншими віковими групами має місце ґендерна специфіка: майже 2/3 з них особи жіночої статі (з переважанням вікових категорій 60 років і старше та 19–29 років), які здебільшого належать до надчутливого або тривожно-лабільного психологічного типу. Серед потерпілих як чоловічої, так і жіночої статі досить великою виявилася кількість осіб, які не працювали і не навчалися (1/7), більшість з яких вели асоціальний спосіб існування, жили за рахунок винного, зловживали алкоголем або вживали наркотики. Важливим віктимологічним чинником виступає і попередній негативний життєвий досвід потерпілого: 6,5 % вивчених потерпілих раніше були засуджені; майже 9 % потерпілих дітей мали досвід втеч з дому, бродяжництва, жебрацтва, вчинення крадіжок.
10. Найбільш розповсюдженими серед випадків насильства в сім’ї є кримінальні прояви фізичного насильства, для яких є характерним: переважання злочинців чоловічої статі досить молодого віку (21–29 років), які на момент його вчинення не працювали й не навчались, зловживали алкогольними напоями, мали психічні розлади або розлади поведінки. Серед жертв фізичного насильства в сім’ї особи жіночої і чоловічої статі зустрічаються однаково часто. Ситуація вчинення злочинів свідчить, що вони є результатом тривалого конфлікту; більше ніж половина випадків відбувалися у міській місцевості та були зафіксовані у всіх типах сімей незалежно від рівня їх статків. Механізм вчинення злочинів, які належать до категорії фізичного насильства в сім’ї, здебільшого детермінується вольовим раціональним цілеспрямованим типом мотивації злочинної діяльності. Серед мотивів вчинення злочинів значну роль відіграють помста, роздратування поведінкою потерпілого, ревнощі, корисливий мотив.
11. Злочини, пов’язані з психологічним насильством в сім’ї, характеризуються найбільшою розповсюдженістю погрози вбивством та однаковим співвідношенням між статями злочинців. Найвища кримінальна активність припадає на 30–49-річних та 19–20-річних осіб і прямо пропорційна низьким показникам щодо рівня освіти, матеріального становища, соціального статусу та зайнятості злочинців. Значна кількість винних осіб раніше мали судимості, а більше ніж 4/5 характеризувалися девіаціями, які здебільшого виникли на ґрунті зловживання алкогольними напоями. Особливостями жертв цієї категорії злочинів є наявність серед них 2/3 дітей, через що більшість жертв залежно від багатьох суб’єктивно-психологічних факторів обирали врівноважену, спокійну або навіть покірливу лінію поведінки.
12. Серед видів сімейного насильства третє місце за розповсюдженістю посідає економічне насильство, практично не досліджене як кримінологічний феномен. Найчастіше злочини цього виду вчиняються молодими особами (21–29 та 30–39 років) з середнім освітнім рівнем і наявністю майже у ½ попередньої судимості, які не працювали і не навчалися та проживали у сім’ях з низьким матеріальним статком. Особистість злочинця характеризують патологічна схильність до азартних ігор, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, або поєднаного вживання летючих розчинників та алкоголю; акцентуація за істеро-нестійким типом. На момент вчинення злочину стан алкогольного сп’яніння був зафіксований приблизно у половини винних, а рішення вчинити злочин найчастіше приймалось та реалізовувалось під впливом ускладнюючої конкретної життєвої ситуації. Жертви цього виду злочинів пропорційно представлені особами жіночої й чоловічої статі, які мали тривалі сімейні конфлікти зі злочинцями та демонстрували переважно пасивну поведінку.
13. Злочини, що пов’язані з сексуальним насильством, являють собою найменшу частину у структурі кримінально караного сімейного насильства. Специфікою злочинців цієї категорії є їх різка диференціація за статтю, оскільки майже всі вони – це 30–39-річні особи чоловічої статі із повною загальною середньою освітою, переважно непрацюючі або особи з тимчасовими заробітками, які на момент вчинення насильства знаходилися у стані сп’яніння, та з наявністю у майже половини злочинців попереднього кримінального досвіду. Як правило, жертвами сексуального насильства є особи жіночої статі, найбільша вікова віктимність яких була зафіксована у категорії осіб від 11 до 13 років. На відміну від інших видів злочинного насильства в сім’ї, не було зафіксовано жодного випадку кримінально караних сексуальних посягань між чоловіком і дружиною чи між співмешканцями. Натомість у рольовому розподілі винних та потерпілих суттєво переважають батьки (вітчими), які вчинили злочини стосовно малої дочки (падчерки) або малого сина (пасинка). При цьому більшість протиправних діянь виникли та розвивалися за нейтральної конкретної життєвої ситуації й мали систематичний характер.
14. Чинники насильства в сім’ї, які належать до макрорівня, сприяють відтворенню сімейного насильства як цілісного соціально-правового явища. Найбільш важливими детермінаційними комплексами на рівні суспільства в цілому є: соціально-економічний, політичний, правовий, соціокультурний, морально-психологічний, організаційно-управлінський.
15. Чинники, які належать до мезорівня, призводять до криміногенної десоціалізації та криміногенної конфліктності сім’ї. Встановлено, що найбільших криміногенних властивостей набувають сім’ї, які становлять групу ризику щодо скоєння насильства та жорстокого поводження: 1) сім’ї, які неналежно виконують виховну та соціалізуючу функції; 2) сім’ї з наявністю залежностей у членів сім’ї; 3) сім’ї із наявністю у членів родини хронічних соматичних або психічних захворювань; 4) сім’ї, що вирізняються за віком батьків, а також складом та повнотою; 5) сім’ї, які мають специфічні проблеми.
16. До зовнішніх чинників мікрорівня, що детермінують безпосередньо злочинну поведінку, належать: 1) особистість винного з притаманними йому моральними, вольовими, інтелектуальними, емоційними, психологічними деформаціями (безпосередня причина вчинення конкретного акту сімейного насильства), при чому несприятливі біологічні обставини (хронічні захворювання, психічні розлади, агресивність тощо) мали місце майже у 2/3 засуджених, а несприятливі соціальні обставини (неблагополучна або неповна сім’я, насильство у батьківській сім’ї, судимість у неповнолітньому віці тощо) – у 3/4 осіб; 2) конкретні ситуації, в яких розпочиналось та продовжувалось злочинне сімейне насильство (умови вчинення конкретного акту сімейного насильства), найбільш поширеними серед яких є конфліктні (на основі сімейних конфліктів) та провокуючі (коли злочин був вчинений у відповідь на протиправні дії з боку потерпілого або з метою самозахисту) ситуації. Внутрішня детермінація (мотивація протиправної поведінки) залежно від міри усвідомлення та вольової регуляції дозволяє розподілити типи мотивації вчинення актів сімейного насильства на три групи: з вольовою або раціонально-вольовою (1/3 від загальної кількості), імпульсивною (1/4) та звичною (1/5) протиправною поведінкою, охарактеризувати основні етапи та розкрити специфіку мотиваційного процесу кожної з цих груп.
17. Насильство в сім’ї як цілісний негативний соціально-правовий феномен потребує створення інтегральної системи запобіжного впливу. Визначення об’єктів, суб’єктів, усіх законних видів, форм, способів, засобів і заходів запобіжного впливу у їх єдності дозволяє розглянути систему запобігання злочинності як складне соціальне утворення. І хоча в цілому в Україні передбачено створення достатньо великої кількості різноманітних державних відомств та організацій, що повинні відповідати за здійснення різних аспектів запобігання насильству в сім’ї, однак їх реальні обсяги, як свідчить практика, явно недостатні. Крім того, поза увагою залишаються особи, які вчинили кримінально каране насильство в сім’ї, що дозволяє акцентувати увагу на необхідності здійснення профілактичних заходів із цією категорією засуджених у місцях позбавлення волі, а також з особами, які відбувають покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Одночасно цей напрямок превентивної діяльності держави потребує свого нормативного закріплення за відповідними суб’єктами.
18. Враховуючи сучасний стан і детермінанти насильства в сім’ї мезорівня, пріоритетні напрямки загальносоціального запобігання включають в себе: 1) удосконалення сімейної, кримінальної та кримінологічної політики держави щодо запобігання насильству в сім’ї, зокрема стосовно необхідності визначення моделі сімейної політики, яка відповідає сучасним реаліям українського суспільства, та удосконалення законодавства в частині усунення суперечностей між нормативно-правовими актами; 2) розробку та реалізацію різноманітних економічних та соціальних проектів і програм, які, хоча й опосередковано, сприятимуть втіленню спеціально-кримінологічних запобіжних заходів; 3) ствердження в житті суспільства ідей добра і справедливості, законів високої моральності, усунення явищ моральної безнормативності і деградації, ефективного протистояння так званій масовій культурі, пропаганді егоцентризму, насильства, жорстокості, сексуальної розбещеності; 4) удосконалення правової освіти населення; 5) реструктуризацію та зміну статево-рольових стереотипів.
19. Основними напрямами здійснення спеціально-кримінологічного запобігання насильству в сім’ї є спеціально-кримінологічна профілактика, відвернення та припинення, в межах яких застосовуються передбачені законодавством спеціальні заходи з попередження насильства в сім’ї. Аналіз практики та проблемних питань застосування цих заходів дозволяє запропонувати такі можливі напрямки щодо їх усунення, як необхідність визначення керівних норм поведінки та переліку заборонених дій при винесенні офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї; необхідність співпраці працівників правоохоронних органів та соціальних служб і місцевого самоврядування у справі здійснення профілактичного впливу; потреба більш широкого застосування корекційних програм. Окремо наголошено на необхідності підвищення якості професійної підготовки працівників правоохоронних органів та змін у їх ставленні до прав людини через удосконалення всієї системи професійної підготовки працівників міліції, а особливо – уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім’ї, включаючи початкову підготовку вперше прийнятих на службу в ОВС працівників, підготовку у вищих навчальних закладах МВС України, післядипломну освіту, службову підготовку.
20. Запропоновано до впровадження у діяльність уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім’ї розгалуженої системи заходів спеціально-кримінологічної профілактики насильства в сім’ї на макро-, мезо- та мікрорівнях. Зокрема, на макрорівні її змістом є: 1) надання інформації та актуалізація у суспільстві проблеми насильства в сім’ї; 2) спростування існуючих міфів (помилкових стереотипів) щодо насильства в сім’ї; 3) формування негативного ставлення з боку населення до фактів насильства над дітьми й дорослими членами сім’ї та осіб, які його вчиняють; 4) надання консультативної допомоги з питань захисту прав потерпілих від насильства в сім’ї.
21. На мезорівні превентивну діяльність пропонується спрямовувати на своєчасне виявлення та надання підтримки і допомоги сім’ям, що становлять групу ризику щодо скоєння насильства та жорстокого поводження, у напрямках: 1) формування знань, життєвих умінь і навичок, розвитку активних стратегій поведінки, необхідних для подолання складних життєвих обставин та проблеми насильства в сім’ї; 2) формування негативного ставлення до насильницької моделі поведінки в сім’ї; 3) формування уявлення про діяльність суб’єктів запобігання насильства в сім’ї та соціального патронату; 4) зміни ставлення члена сім’ї до себе, своєї ролі та значення в сім’ї, усвідомлення власної цінності як людини, неприпустимості фізичного або психічного насильства, економічного утиску, порушення права на статеву свободу чи недоторканість. У роботі запропоновані загальні стратегії профілактичної діяльності стосовно сімей, що становлять групу ризику щодо скоєння насильства та жорстокого поводження.
22. Змістом спеціально-кримінологічної профілактики насильства в сім’ї мікрорівня є: 1) своєчасне реагування на насильство в сім’ї суб’єктів такої діяльності; 2) постановка на профілактичний облік осіб, чия поведінка свідчить про реальну можливість вчинення насильства над дітьми та дорослими членами сім’ї; 3) виявлення та усунення причин і умов вчинення конкретною особою насильства в сім’ї; 4) виявлення причин віктимізації дітей та дорослих членів родини; 5) обмеження, нейтралізація, усунення причин їх віктимізації; 6) підготовка дітей та дорослих членів родини до оптимальної поведінки у випадку вчинення щодо них насильства; 7) захист та реабілітація дітей і дорослих членів сім’ї, потерпілих внаслідок насильства. Запропонована авторська методика здійснення такої роботи.
23. Ефективне запобігання насильству в сім’ї потребує здійснення більш активної роботи з жертвами. Аналіз заходів загальносоціального, спеціально-віктимологічного та індивідуального віктимологічного запобігання, які знижують віктимність і віктимізацію населення від насильства в сім’ї, дозволив визначити пріоритетність виваженої віктимологічної політики, а також інформаційної діяльності; захисту; медико-соціальної і соціально-психологічної допомоги та реабілітації жертв сімейного насильства; відшкодування завданої шкоди.
24. З метою вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї запропоновано внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодекс України про адміністративні правопорушення:
частину 1 статті 173-2 викласти в такій редакції:
«Вчинення насильства в сім’ї, тобто будь-якого умисного протиправного діяння (дії або бездіяльності) дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, скоєного з використанням переваги шляхом нав’язування своєї волі всупереч або поза волею потерпілого, а також невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї – …».
2) у Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»:
абзац 2 статті 1 викласти в такій редакції:
«насильство в сім’ї – це умисне протиправне діяння (дія або бездіяльність) дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, вчинене з використанням переваги шляхом нав’язування своєї волі всупереч або поза волею потерпілого. Насильство в сім’ї може охоплюватись, але не обмежується такими видами, як фізичне, психологічне, сексуальне, економічне насильство»;
абзац 3 статті 1 викласти в такій редакції:
«фізичне насильство в сім’ї – це умисне протиправне діяння (дія або бездіяльність) дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, яке шляхом фізичного силового впливу (безпосередньо або опосередковано) всупереч або поза волею потерпілого порушує його тілесну недоторканність, посягає на життя чи здоров’я, обмежує або унеможливлює свободу його волевиявлення»;
абзац 4 статті 1 викласти в такій редакції:
«сексуальне насильство в сім’ї – це умисні протиправні дії дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, яке спрямоване проти сексуальності людини, її статевої свободи або статевої недоторканості чи суспільної моральності, що вчиняється всупереч або поза волею потерпілого з використанням насильства, примусу чи використання безпорадного стану потерпілого, або будь-яке умисне протиправне діяння сексуального характеру щодо дитини.
Примітка: під сексуальністю людини мається на увазі сукупність біологічних, психофізіологічних та емоційних реакцій, переживань і вчинків людини, пов’язаних з проявом і задоволенням статевого потягу»;
абзац 5 статті 1 викласти в такій редакції:
«психологічне насильство в сім’ї – це умисне протиправне діяння дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, яке шляхом впливу на психіку потерпілого посягає на його здоров’я, волю, честь, гідність, громадський порядок та моральність»;
абзац 6 статті 1 викласти в такій редакції:
«економічне насильство в сім’ї – це умисне протиправне діяння (дія чи бездіяльність) дискримінаційного характеру щодо члена сім’ї чи особи, з якою існували або існують сімейні відносини, яке проти або поза волею потерпілого порушує його економічні, соціальні чи культурні права і свободи шляхом позбавлення або обмеження доступу до благ, на які той має передбачене законом право»;
абзац 7 статті 1 викласти в такій редакції:
«До осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання насильству в сім’ї, належать члени сім’ї та інші особи, між якими існують чи існували сімейні відносини, а саме:
- подружжя, співмешканці; дитина (діти) і батьки (мати, батько) або співмешканці одного з батьків; усиновлювачі й усиновлені; дід (бабуся) і внук (внучка); вітчим (мачуха) і пасинок (падчерка); брати і сестри; опікуни (піклувальники) та особи, над якими встановлено опіку (піклування), – незалежно від спільності проживання;
- колишнє подружжя; інші родичі; особи, які проживають однією родиною, але не перебувають між собою у шлюбі або кровному спорідненні – за умови їх спільного проживання».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 10 невідомих фактів про насильство в сім’ї: Спільний проект ЄС та ПРООН презентував результати нового дослідження [Електронний ресурс] / Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні : офіційний веб-сайт. – 15 січня 2010 р. – Режим доступу : http://www.undp.org.ua/ua/media/41-democratic-governance/915-ten-unknown-facts-about-domestic-violence-in-ukraine-a-joint-euundp-project-releases-new-poll-results
2. 17 жовтня – Міжнародний день подолання бідності: Ситуація в Україні [Електронний ресурс] // Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні. – Режим доступу : http://www.undp.org.ua/ua/media/45-prosperity-poverty-reduction-and-mdgs/1207-17-october-international-day-for-the-eradication-of-poverty
3. 7 мифов о мужчинах и женщинах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nevsedoma.com.ua/index.php?newsid=149395
4. A framework for model legislation on domestic violence: Report of the Special Rapporteur on violence against women, its causes and consequences, Ms. Radhika Coomaraswamy, submitted in accordance with Commission on Human Rights resolution 1995/85 Аlternative approaches and ways and means within the united nations system for improving the effective enjoyment of human rights and fundamental freedoms. Further promotion and encouragement of human rights and fundamental freedoms, including the question of the programme and methods of work of the commission [Електронний ресурс] / United Nations, Commission on Human Rights. – E/CN.4/1996/53/Add.2. – Режим доступу : http://hrlibrary.ngo.ru/commission/thematic52/53-add2.htm
5. Alagoas regulamenta o casamento civil entre gays em todos os cartórios do estado [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://acapa.virgula.uol.com.br/politica/alagoas-regulamenta-o-casamento-civil-entre-gays-em-todos-os-cartorios-do-estado/2/14/15493
6. Anderson P. R. Introduction to Criminal Justice / Patrick Anderson, Donald J. Newman. – Edition 5. – New-York : McGraw-Hill Companies,1993. – 544 p.
7. Anne H. Gauthier. Family Policies in Industrialized Countries: Is There Convergence? / H. Anne // Population-E. – 2002. – № 57 (3). – Р. 447–474.
8. Avis Thomas-Lester. D.C. police to rid ranks of spouse abusers / Avis Thomas-Lester // Washington Post. – 1997. – 10 September.
9. Bandura A. Aggression: A Social Learning Analysis [Електронний ресурс] / Bandura A. – Englewood Cliffts, NJ : Prentice-Hall, 1973. – 400 р. – Режим доступу : http://www.questia.com/read/9694054/aggression-a-social-learning-analysis
10. Berkowitz Leonard. Frustration-Aggression Hypothesis: Examination and Reformulation [Електронний ресурс] / Berkowitz Leonard // Psychological Bulletin. – 1989. – Vol. 106, No. 1. – Р. 59–73. – Режим доступу : http://dtserv3.compsy.unijena.de/ws2009/sozpsy_uj/47750557/content.nsf/Pages/75CB14D706AD54AFC125765C005A80C2/$FILE/Berkowitz%201989.pdf
11. Committee against Torture [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www2.ohchr.org/English/bodies/cat/
12. Committee on the Elimination of Discrimination against Women [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www2.ohchr.org/english/bodies/cedaw/
13. Committee on the Elimination of Racial Discrimination [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www2.ohchr.org/english/bodies/cerd/
14. Committee on the Rights of the Child [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www2.ohchr.org/english/bodies/CRC/
15. Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms as amended by Protocols No. 11 and No. 14 [Електронний ресурс] / Council of Europe. Rome, 4.XI.1950. – Режим доступу : http://conventions.coe.int/treaty/en/Treaties/ Html/005.htm
16. Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence [Електронний ресурс] / Council of Europe. Istanbul, 11.V.2011.. – Режим доступу : http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/HTML/210.htm
17. Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women [Електронний ресурс] / United Nations General Assembly resolution 34/180. New York, 18 December, 1979.. – Режим доступу : http://www.ohchr.org/EN/ProfessionalInterest/Pages/CEDAW.aspx
18. Davis К. Human Society [Електронний ресурс] / Kingsley Davis. – New York : Macmillan, 1949. – 672 р. – Режим доступу : http://www.questia.com/read/76761325/human-society
19. Declaration on the Elimination of Discrimination against Women (DEDAW) [Електронний ресурс] / United Nations General Assembly Resolution 2263 (XXII) of 7 November 1967. – Режим доступу : http://www.lawphil.net/international/treaties/dec_nov_1967.html
20. Directive 2002/73/EC of the European Parliament and of the Council of 23 September 2002 amending Council Directive 76/207/EEC on the implementation of the principle of equal treatment for men and women as regards access to employment, vocational training and promotion, and working conditions [Електронний ресурс] / Official Journal of the European Communities. 5.10.2002. L 269/15. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX: 32002L0073:EN:PDF
21. Directive 2006/54/EC of the European Parliament and of the Council of 5 July 2006 on the implementation of the principle of equal opportunities and equal treatment of men and women in matters of employment and occupation [Електронний ресурс] / Official Journal of the European Union. 26.7.2006. L 204/23.. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2006:204:0023: 0036:en:PDF
22. Domestic Violence against Women : Recommendation 1582 [Електронний ресурс] / Parliamentary Assembly of the Council of Europe (2002) adopted 27 September 2002 [cited in Amnesty International (2002). It’s in our hands: Stop violence against women (Amnesty International)]. – Режим доступу : http://www.amnesty.org/en/library/asset/ACT77/001/2004/en/d711a5d1-f7a7-
23. Domestic violence and abuse: new definition [Електронний ресурс] / Domestic violence and abuse: Home Office. Published 26 March 2013. – Режим доступу : https://www.gov.uk/domestic-violence-and-abuse
24. Domestic violence statistics [Електронний ресурс] / Women's Aid : until women & children are safe. – Режим доступу : http://www.womensaid.org.uk/core/core_ picker/ download.asp?id=1602
25. Economic abuse [Електронний ресурс] / From Wikipedia, the free encyclopedia. – Режим доступу : http://en.wikipedia.org/wiki/Economic_abuse
26. Ending Physical and Humiliating Punishment of Children. Making It Happen. Part 2. Global Submission to the UN, International Save the Children Alliance / Secretary-General’s Study on Violence against Children. – Stockholm, Save the Children Sweden. – 2005. – Р. 46.
27. Forrest, Lynne. The Three Faces of Victim [Електронний ресурс] / Lynne Forrest. – Режим доступу : http://www.lynneforrest.com/articles/2008/06/the-faces-of-victim/#victim
28. Gerster Petra. Der Erziehungsnotstand: Wie wir die Zukunft unserer Kinder retten / Gerster Petra, Nurnberger Christian. – Reinbek bei Hamburg, Rowohlt Taschenbuch Verlag, 2003. – 283 s.
29. Glover Scott. Arrests of accused abusers in LAPD soar / Glover Scott // Los Angeles Times. – 1998. – 20 February.
30. Gøsta Esping-Andersen. The Three Worlds of Welfare Capitalism / Gøsta Esping-Andersen. – Cambridge : Polity Press & Princeton : Princeton University Press, 1990.
31. Habermas Jürgen. Der gespaltene Westen. Kleine politische Schriften X / Habermas Jürgen. – Frankfurt am Main, 2004. – 194 s.
32. How Well Does the Los Angeles Police Department Police its Own? [Електронний ресурс] / The Report of the Domestic Violence Task Force, Office of the Inspector General (1997). – Р. 1. – Режим доступу : http://www.ci.la.ca.us/oig/ documents/Domestic/Dvtfdoc1.pdf
33. Human Rights Committee [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www2.ohchr.org/english/bodies/hrc/
34. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://apps.who.int/ classifications/icd10/browse/2010/en
35. Jacobs Sally. Women say their abusers had badges / Jacobs Sally. – Boston Globe. – 1994. – 3 July.
36. John Dollard. Frustrations and Aggression [Електронний ресурс] / John Dollard, Leonard William Doob, Neal Elgar Miller, Orval Hobart Mowrer, Robert Richardson Sears. – New Haven; L, 1939 (et al.). – 209 р. – Режим доступу : http://books.google.com.ua/books/about/Frustrations_and_Aggression.html?id=oG0rAAAAIAAJ&redir_esc=y
37. Kodeks karny : Ustawa Rzeczypospolitej Polskiej – z dnia 6 czerwca 1997 r. [[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.isap.sejm.gov.pl/Download?id=WDU19970880553&type=3
38. LOI n 2010-769 du 9 juillet 2010 relative aux violences faites spécifiquement aux femmes, aux violences au sein des couples et aux incidences de ces dernières sur les enfants (1) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.legifrance.gouv.fr/ affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT000022454032&categorieLien=id
39. Mencimer Stephanie. Battered Blue / Mencimer Stephanie // Washington City Paper. – 1996. – 23–29 August.
40. Messerschmidt James. Capitalism, Patriarchy and Crime: Toward a Socialist Feminist Criminology / Messerschmidt, James W. – Totowa, New Jersey : Rowman and Littlefield, 1986. – 224 p.
41. Miller Neal E. The frustration-aggression hypothesis [Електронний ресурс] / Miller Neal E., Sears Robert R., Mowrer O. H., Doob Leonard W. & Dollard John. – 1941.. – Режим доступу : http://psychclassics.yorku.ca/FrustAgg/miller.htm
42. Murphy C. M. Psychological aggression predicts physical aggression in early marriage / Murphy C. M., O'Leary K. D. // Journal of Consulting and Clinical Psychology. – 1989. – № 57. – Р. 579–582.
43. O przeciwdziałaniu przemocy w rodzinie: Ustawa Rzeczypospolitej Polskiej – z dnia 29 lipca 2005 r (Dz. U. z dnia 20 września 2005 r.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lex.pl/du-akt/-/akt/dz-u-05-180-1493
44. Parsons T. Family, Socialization and Interaction Process [Electronic Resource] / Parsons T. and Bales R. F. – Glencoe, Illinois: The Free Press, 1955. – 440 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.csun.edu/ ~snk1966/T.%20Parsons%20The%20American%20Family.pdf
45. Për masa ndaj dhunës në marrëdhëniet familjare : Ligj Nr.9669, datë 18.12.2006.: Kuvendi i Republikës së Shqipërisë [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.osce.org/sq/albania/30437
46. Pilkington, Andy. Measuring Crime / Andy Pilkington // Sociology Review. – 1995. – November. – Р. 15–18.
47. Promotion and protection of all human rights, civil, political, economic, social and cultural rights, including the right to development: Report of the Special Rapporteur on torture and other cruel, inhuman or degrading treatment or punishment, Manfred Nowak. – General Assembly United Nations. A/HRC/7/3. 15 January 2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.refworld.org/cgi-bin/texis/vtx/rwmain?docid=47c2c5452
48. Protocol No. 12 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms / Council of Europe. Rome, 4.XI.2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://conventions.coe.int/treaty/en/Treaties/Html/177.htm
49. Quetelet, A. A Treatise on Man and the development of his faculties [Електронний ресурс] / A. Quetelet. – Edinburgh: Chambers, 1842. – 153 р. – Режим доступу : http://archive.org/stream/treatiseonmandev00quet#page/82/mode/2up
50. Reiner, R. Crime and control in Britain / R. Reiner // Sociology – the Journal of the British Sociological Association. – 2000. – № 34(1). – Р. 71–94.
51. Schwartz S. H. Toward a Universal Psychological Structure of Human Values / Schwartz S. H., Bilsky W. // Journal of Personality and Social Psychology. – 1987. – Vol. 58. – № 5. – P. 550–562.
52. Straus M. A. The revised Conflict Tactics Scale (CTS-2) / Straus M. A., Hamby S. L., Boney-McCoy S., Sugarman D. B. // Journal of Family Issues. – 1996. – № 17. – Р. 283–317.
53. Substantive issues arising in the implementation of the international covenant on economic, social and cultural rights General comment No. 16 (2005). The equal right of men and women to the enjoyment of all economic, social and cultural rights (art. 3 of the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights) [Електронний ресурс] / Committee on Economic, Social and Cultural Rights, Economic and Social Council, United Nations. – Geneva, 2005. –25 April – 13 May. – Режим доступу : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G05/435/39/PDF/G0543539.pdf? OpenElement
54. The APSAC Handbook on Child Maltreatment / еdited by John E. B. Myers. – Third Edition. – University of the Pacific, 2011. – 464 р.
55. The Conflict Tactics Scales (CTS) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pubpages.unh.edu/~mas2/ctsb.htm
56. The European Social Charter [Електронний ресурс] / Council of Europe. – Режим доступу : http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/socialcharter/Presentation/ AboutCharter_en.asp
57. The Protection of Women against Violence. Recommendation Rec(2002)5 of the Committee of Ministers to member States on the protection of women against violence adopted on 30 April 2002 and Explanatory Memorandum / Council of Europe (2002). – Strasbourg, France Council of Europe. – 2002. – 30 April. – 48 р.
58. Understanding and Addressing Violence Against Women [Електронний ресурс] / WHO and the Pan American Health Organization, 2012. – Режим доступу : http://www.paho.org/hq/index.php?option=com_content&view=article&id=8165%3 Aunderstanding-addressing-violence-against-women&catid=1505%3Asde-about-us&Itemid=1519&lang=en
59. Universal Declaration of Human Rights [Електронний ресурс] / United Nations General Assembly resolution 217 A (III) (1948). // Official UN Universal Declaration of Human Rights Home Page. – Режим доступу : http://www.ohchr.org/EN/UDHR/Pages/Introduction.aspx
60. Violence against women – Intimate partner and sexual violence against women [Електронний ресурс] / World Health Organization. – Geneva, World Health Organization, 2013. – Режим доступу : http://www.who.int/ mediacentre/factsheets/fs239/ru/
61. Violence against women. General Recommendation No. 19 (llth session, 1992) [Електронний ресурс] / Committee on the Elimination of Discrimination against Women. – Режим доступу : http://www.un.org/womenwatch/daw/cedaw/ recommendations/recomm.htm#recom19
62. Ward, C. A. Attitudes toward rape: Feminist and social psychological perspectives (Vol. 8) / C. A. Ward. – London : Sage, 1995. – 240 p.
63. WHO Global Consultation on Violence and Health Violence: a public health priority. Geneva. World Health Organization, 1996 (document WHO/ EHA/ EPLPOA 2) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.who.int/topics/violence/en/
64. Williams J. Measuring Sex Stereotypes. A Multinational Study / Williams J., Best D. – Nebury Park : Sage Publikations, 1990. – 384 p.
65. Working with offenders in the community: an introductory training manual / Rob Canton, Kathy Ferguson and Robin Parker An output of the UK Department for International Development (DfID) Ukraine Criminal Justice System Project implemented by the University of Nottingham Human Rights Law Centre, 2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nottingham.ac.uk/ ~llzwww/hrlc/ Introductory.Training.Manual.English.pdf
66. Young Voices: Opinion survey of children and young people in Europe and Central Asia / UNICEF. – Geneva, 2001. – August. – 132 р.
67. Аdams Adrienne. Development of the Scale of Economic Abuse [Електронний ресурс] / Аdams Adrienne, Sullivan Bybee, Greeson Megan R. // Violence Against Women. – 2008. – May. – № 14 (5). – Р. 563–588. – Режим доступу : http://vaw.sagepub.com/content/14/5/563
68. ოჯახში ძალადობის აღკვეთის, ოჯახში ძალადობის მსხვერპლთა დაცვისა და დახმარების შესახებ : კანონის საქართველოს რესპუბლიკის. – თბილისი. – 2006 წლის 25 მაისი. – N 3143-Iს [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.policeacademy.ge/uploads/dinamic_files/ოჯახში ძალადობა.doc
69. הצעת חוק למניעת אלימות כלכלית בין בני זוג, התש"ע–2009[Електронний ресурс] / הצעת חוק של חברת הכנסת / [אורית זוארץ] פ/1681/18 הכנסת השמונה-עשרה – Режим доступу : http://www.knesset.gov.il/privatelaw/data/18/1681.rtf
70. Аванесов Г. А. Криминология : учебник / Г. А. Аванесов. – М. : Академия МВД СССР, 1984. –500 с.
71. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Г. А. Аванесов. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1980. – 526 с.
72. Аванесов Г. А. Криминология. Прогностика. Управление : учебное пособие / Г. А. Аванесов, Горьковская высшая школа МВД СССР. – Горький, 1975. – 423 с.
73. Авербух Е. С. Расстройства психической деятельности в позднем возрасте /Е. С. Авербух. – Л. : Медицина, 1969. – 286 с.
74. Адитивність : матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Адитивність
75. Айзенк Г. Ю. Структура личности / Г. Ю. Айзенк ; пер с англ. – СПб. : Ювента, М. : КСП+, 1999. – 464 с.
76. Акцентуація [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/ wiki/ Акцентуація
77. Акцентуированные личности / Карл Леонгард ; предисл. и ред. В. М. Блейхера ; пер. с нем. – 2-е изд. стер. – К. : Выща шк. Головное изд-во, 1989. – 375 с.
78. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы : монография / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. – М. : НОРМА, 2001. – 496 с.
79. Алексеев А. И. Российская уголовная политика: преодоление кризиса / А. И. Алексеев, В. С. Овчинский, Э. Ф. Побегайло. – М. : Норма, 2006. – 144 с.
80. Альтернативна доповідь неурядових організацій до Універсального періодичного огляду Організації Об’єднаних Націй про порушення прав жінок в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://la-strada.org.ua/ ucp_mod_library_showcategory_55.html
81. Амбівалентність [Електронний ресурс] : матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/ Амбівалентність
82. Американские журналисты показали, какими мет