Атаманчук Ірина Володимирівна. Генеза процесуального права України: тенденції, перспективи розвитку : Атаманчук Ирина Владимировна. Генеза процессуального права Украины: тенденции, перспективы развития

Краткое описание

Атаманчук Ірина Володимирівна. Генеза процесуального права України: тенденції, перспективи розвитку.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.01, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014.- 210 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

АТАМАНЧУК Ірина Володимирівна

УДК 340.13

ГЕНЕЗА ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ:
ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович,
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2014

ЗМІСТ
ВСТУП.………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Історичні засади виникнення та еволюції
процесуального права України
1.1. Історико-правові засади виникнення процесуального права на українських землях……………………………………………………………………………….15
1.2. Соціально-теоретичний аспект процесуального права України……………49
Висновки до розділу 1.…………………………………………………………….57

РОЗДІЛ 2. Загальнотеоретичний аналіз процесуального права України
2.1. Процесуальне право як загальнотеоретична категорія.…………………….61
2.2. Аналіз та тенденції розвитку процесуальних норм…………………….........68
2.3. Підстави об’єднання процесуальних норм у правові інститути……………94
2.4. Теоретико-правовий аналіз галузей та підгалузей процесуального права…………………………………………………………………………………98
2.5. Система процесуального права України……………………………………106
Висновки до розділу 2……………………………………………………………115

РОЗДІЛ 3. Техніко-юридичні засади процесуального права
3.1. Механізм процесуально-правового регулювання.…………………………120
3.2. Проблеми теорії та практики право творення...……………………………128
3.3. Значення процесуальних норм у процедурно-процесуальній формі правозастосовчої діяльності …………………………………………..................148
Висновки до розділу 3...…………………………………………………………..167

ВИСНОВКИ...…………………………………………………………………….170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...……………………………………177

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному українському суспільстві відбуваються глибокі соціально-економічні зміни, триває правова реформа. Усе це обумовлює необхідність переоцінки існуючих цінностей, переосмислення достатньо великої кількості політико-правових уявлень, що формують ставлення до права і характер правової поведінки правотворчих, правозастосовних органів та інших суб’єктів права. Широке застосування законодавцем диспозитивного методу правового регулювання утворює передумови для активного і творчого використання суб’єктами права наданих можливостей самостійно досягати бажаного правового результату, який у сучасних умовах може і повинен забезпечуватися більш широким використанням процесуального права. Процесуальне право має сприяти чіткому виконанню функцій, здійсненню повноважень органами влади у встановлених рамках, воно покликане забезпечити якісний рівень і повноту реалізації громадянами своїх прав, виконання обов’язків, обмежити прояви суб’єктивізму і свавілля з боку посадовців різного рангу.
Актуальність теми зумовлена перш за все тим, що курс на побудову правової, демократичної, соціальної держави в Україні означає прагнення держави до подальшого вдосконалення процесуальних форм правового регулювання. Наш час вимагає для здійснення більш ефективного правового регулювання суспільних відносин встановлення більш детальної процедури реалізації законодавства, особливо практики його застосування. Якраз цьому сприяє процесуальне право, що регулює всю сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації норм усіх галузей матеріального права, всіма його суб'єктами. Розвинуте і повноцінне процесуальне право, застосоване на демократичних засадах і принципах, є неодмінним елементом міцного правопорядку і законності.
Відображуючи об’єктивний процес розвитку права, диференціацію та інтеграцію нормативного регулювання, правова наука прагне глибше проникнути в структуру права, виявити її побудову, співвідношення, взаємозв’язок і взаємообумовленність різних її компонентів, чому вельми сприятиме дослідження генези процесуального права (з грецьк. genesis – народження, походження, з англ. genesis – генеза; з нім. genesis – походження, виникнення, процес утворення і становлення явища, що розвивається). Процес становлення і розвитку процесуального права проходив послідовно, відбувалися численні метаморфози процесуальної форми, виділялися профілюючі, основні і вторинні (комплексні) галузі права, з’являлися нові правові спільності в структурі права, виділялися нові правові приписи, що створює широке поле для проведення дослідження.
У структурі права взаємодіють два види правових норм – матеріальні та процесуальні. У сучасній теорії права прийнято вважати, що матеріальні приписи первинні, процесуальні – опосередковані, підлеглі матеріальним і спрямовані на їх забезпечення. Відповідно до цього уявлення приоритет в системі українського права надається нормам матеріального права, які визначають певні варіанти правомірної поведінки, і саме з ними пов’язується встановлення правопорядку в суспільстві. Але належна реалізація матеріальних норм і встановлення правопорядку в значній мірі пов’язані з процесуальними нормами.
Процесуальні правові норми відіграють вельми важливу роль у забезпеченні оптимальних умов правового регулювання, несуть основне навантаження нормативного способу забезпечення законності, гарантування захисту прав, свобод і законних інтересів громадян. Зрозуміло, що на сьогодні, неможливо тільки за змістом матеріальних галузей права зробити висновок про демократичність правової системи, слід проаналізувати ще й закріплені в законодавстві відповідні процесуальні норми, які забезпечують реалізацію матеріальних норм. Без аналізу еволюції процесуальних правових норм, підстав об’єднання процесуальних норм у правові інститути, галузі та підгалузі, в цілому неможливо об’єктивно оцінити реальний стан механізму правового регулювання, так як очевидно, що в суспільстві, де права і свободи людини є найвищою цінністю, демократичне процесуальне право, опосередковуючи взаємодію держави й особистості, є гарантом захисту прав і свобод важливим засобом координації приватного та публічного інтересу.
При всій соціальній значущості процесуального права неможливо не визначити певної недооцінки ролі процесуальних правовових норм у юридичній літературі. У певній мірі це притаманно загальній теорії держави і права, оскільки традиційно процесуальні норми досліджувались лише в рамках галузевих наук.
На сьогодні уявлення про процесуальне право як про об’єкт загальноправової теорії почало стверджуватись у вітчизняній науковій свідомості.
Основи теорії юридичного процесу були закладені ще в XIX – XX ст. у вигляді концепції про єдність трьох процесів – кримінального, цивільного та адміністративного. Це була нова доктрина, що пов’язала три основні різновиди процесу в єдине ціле і виголосила тезу про єдність процесу та належність окремих його форм до галузей процесуального чи судового права. Теза про єдність не лише юрисдикційних, а і «позитивних» процесів була запропонована у вітчизняному правознавстві П. Є. Недбайло та В. М. Горшеньовим ще в 70-х роках. Однак ні теорію «судового права», ні теорію «загального юридичного процесу» ми не можемо визнати завершеними.
У цілому ж загальна теорія юридичного процесу була досліджена та розвинута в працях вітчизняних та російських дослідників, що покладені в основу цієї роботи. Прямо чи опосередковано процесуальне право, теорія юридичного процесу, процесуальні норми стали предметом наукового інтересу, вітчизняних і зарубіжних дослідників.
Заслуговують на велику увагу праці таких українських науковців: І. А. Балюк, В. Д. Бабкін, О. В. Бабкіна, С. В. Бобровник, І. Й. Бойко, К. Г. Волинка, Є. В. Додін, Р. А. Калюжний, В. В. Копейчиков, О. В. Кузьменко, М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Я. М. Падох, О. В. Підлубна, П. М. Рабінович, В. В. Сухонос, О. В. Фатхутдінова, В. Д. Чердачук, Ю. С. Шемшученко, та зарубіжних науковців: С. С. Алексєєв, Л. І. Бахрах, О. Б. Венгеров, І. А. Галаган, А. Х. Гольмстен, Р. Є. Гукасян, І. Я. Дюрягін, П. С. Елкінд, В. С. Жеребкін, Н. А. Земченко, І. А. Іконицька, Д. А. Киримов, К. І. Комісаров, О. Е. Лейст, Е. Г. Лук’янова, А. В. Малько, А. А. Мельников, Ю. І. Мельников, В. С. Нерсесянц, І. В. Панова, В. Н. Протасов, В. А. Рязановський, Н. Г. Саліщева, В. В. Скітович, В. Н. Скобєлкін, Д. Г. Тальберг, Н. І. Ткачьов, Є. І. Філіпов, Я. М. Фогель, Н. А. Чечіна, Р. В. Шагієва, Г. Ф. Шершеневич, В. А. Юсупов, Л. С. Явич, В. В. Ярков.
Окремим аспектам історичного розвитку процесуального права, ефективності механізму процесуально-правового регулювання, правотворенню та правозастосуванню приділили увагу у своїх наукових працях: В. Б. Авер’янов, Є. М. Акопова, Р. С. Алімов, Б. І. Андрусишин, Н. П. Василенко, С. О. Гейц, В. Д. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, Г. К. Ковальчук, В. В. Комаров, Т. М. Кілічава, А. М. Колодій, В. Ф. Опришко, А. Й. Пащук, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький, О. О. Середа, А. Н. Ткач, В. Н. Хропанюк, В. М. Хотенець, Д. М. Цурка, С. А. Чорнооченко, М. Й. Штефан, Ф. П. Шульженко, В. А. Юсупов., та інші.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених дослідженню юридичного процесу, що були підготовлені як в Україні, так і в інших країнах СНД, ми не можемо констатувати той факт, що проблема процесуального права як загальнотеоретичної категорії є повністю дослідженою. І на сьогодні в ній продовжує залишатись багато проблемних, дискусійних чи практично не досліджених питань. Особливо це стосується засад виникнення і розвитку процесуального права на території України, питань поняття та ознак процесуального права, його співвідношення з категоріями «юридичний процес», «процесуальна форма реалізації права», «юридична процедура».
Незадовільний стан розробки проблем процесуального права і зумовлює актуальність обраної теми дослідження та впливає на вибір об’єкта і предмета дослідження.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у проведенні комплексного наукового аналізу понятійних, видових і системних характеристик процесуального права України.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі наукові задачі:
- з’ясувати історико-правові засади виникнення і розвитку процесуального права на українських землях;
- дослідити процес становлення та теоретичного розвитку вчень про зміст і значення процесуального права на території України;
- визначити місце процесуального права як системного правового утворення в структурі національного права;
- сформулювати визначення процесуального права на основі його специфічних ознак;
- здійснити комплексний аналіз структури системи процесуального права, шляхом дослідження підстав об’єднання норм процесуального права України в правові інститути, галузі та підгалузі права за різними підставами на основі спільності їх ознак і функціонального призначення;
- охарактеризувати сучасний стан процесуального права України, визначити тенденції та перспективи його розвитку;
- показати форми й особливості техніко-юридичного механізму процесуального права;
- розкрити правову природу правотворення як виду процедурно-процесуальної діяльності.
Об’єкт дослідження – теоретичні засади процесуального права України як самостійна категорія, що характеризується певними ознаками, особливостями та призначенням.
Предмет дослідження – ґенеза процесуального права України: тенденції, перспективи розвитку.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології. Методологічну основу дослідження складає система наукових методів, що в комплексі застосовуються дисертантом для виконання задач дослідження та досягнення його мети. Дисертаційне дослідження базується на методах системного, функціонального, історичного та порівняльного аналізу, тлумачення процесуальних норм права, які дозволили визначити особливості їх змістовно-структурної будови та дослідити закономірності формування сучасного процесуального права України. Основою дисертаційного дослідження став діалектичний метод, який дозволив визначити закономірності розвитку процесуального права і формування наукової думки, на базі чого було виділено чотири історичні етапи формування процесуального права на теренах України (підрозділ 1.1. дисертації). Використання методу герменевтики дало змогу розкрити історичні витоки та розвиток органів судочинства, дослідити шляхи становлення процесуального законодавства (розділ 1 дисертації). Завдяки формально-логічним прийомам дедукції й індукції формуються теорії, концепції, наукові положення щодо теоретичних трактувань процесуального права в залежності від розуміння змістовного наповнення процесуальних відносин (підрозділ 2.1 дисертації). Звернення до системно-функціонального методу дає можливість виділити систему галузей, підгалузей та процесуально-правових інститутів за різними критеріями (підрозділи 2.3, 2.4 дисертації). Метод порівняльного аналізу використовується при досдідженні правової природи процесуальних норм різної галузевої спрямованості (підрозділи 2.2, 2.5 дисертації).
У процесі роботи над дисертацією автором враховувалися висновки та положення, що містяться в працях не лише з теорії держави і права, а і з конституційного, фінансового, трудового, адміністративно-процесуального, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального та господарсько-процесуального права.
Емпіричною основою дослідження стали опублікована і розміщена в офіційних джерелах та на інтернет-сайтах практика Верховного суду України, місцевих судів, використані автором під кутом зору дисертаційного дослідження для формування наукових положень і висновків дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням генези процесуального права. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується у теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях, важливими з яких є нижчевикладені.
Уперше:
– розроблено авторську періодизацію історичного розвитку процесуального права на території України на підставі становлення процесуального законодавства та показано вплив державної політики на формування та розвиток процесуального законодавства, на базі чого було виділено чотири історичні етапи формування процесуального права на українських землях: перший період – давньоруський (IX–XIII ст.) – застосування різноманітних форм звичаєвого права у процедурах вирішення спорів у Київської Русі; другий – дореволюційний (ХІV – ХІХ ст.) – закріплення українського звичаєвого процесуального права у нормативних актах та в адміністративно-судовій практиці, формування так званого писаного права; третій – радянський (1917 – 1991 роки) – формування кодифікованих процесуальних законів, розвиток теоретико-правових концепцій процесуального права; четвертий – пострадянський (1991 рік – по теперішній час) – пов’язаний з аналізом результатів судової реформи і визначенням перспектив подальшого розвитку судових органів і процесуального законодавства незалежної України в умовах адаптації до європейського законодавства;
– визначено поняття визначення процесуального права як складного за змістом і структурою організаційно-процедурного права, яке об’єднує правові галузі, норми та інститути права, що регламентують правові процедури і покликане забезпечити діяльність щодо застосування норм матеріального права стосовно конкретних життєвих обставин.
– систематизовані види підходів, розумінь та правових уявлень щодо теоретичних трактувань процесуального права в залежності від розуміння змістовного наповнення процесуальних відносин, зокрема виділено теорії: «вузького» трактування процесуального права, що виходить з включення до предмета регулювання сукупності процесуально-правових суспільних відносин, пов’язаних та спрямованих на здійснення судочинства, а тому об’єднує самостійні процесуальні галузі права (цивільне процесуальне; кримінальне процесуальне; господарське процесуальне; адміністративне процесуальне), що містять процесуальні норми, спрямовані на реалізацію матеріальних норм з відповідних галузей матеріального права; «розширеного» трактування процесуального права, що охоплює не тільки правовідносини пов’язані зі здійсненням судочинства та спрямовані на нього, а й інші відносини пов’язані з процесом застосування норм матеріального права. Таке розуміння процесуального права об’єднує норми різної галузевої приналежності, які спрямовані не тільки на забезпечення процесу судочинства, а й реалізацію інших організаційно-правових форм діяльності щодо застосування норм матеріального права, а тому «розширене» трактування процесуального права включає процесуальні норми, що містяться як у процесуальних, так і в матеріальних галузях (трудовому, муніципальному, фінансовому та ін.); «широкого» трактування процесуального права, що включає в себе всі види правової процедурно-процесуальної діяльності в державі, в тому числі правотворчий та правозастосовчий процеси.
Удосконалено:
- зміст поняття «механізм процесуально-правового регулювання», що складається з таких елементів як: відповідних до кожного випадку процесуально-правових норм; юридичних фактів як конкретних життєвих обставин, що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення процесуальних правовідносин (фактична система процесуально-правового механізму); процесуальних правовідносин, які врегульовуються нормами процесуального права і виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів;
- наукову тезу про багаторівневість і цілісність системи процесуального права України, що містить норми права, процесуальні інститути та їх об’єднання, а також інші структурні підрозділи, виокремлення кожного з яких як складових компонентів цієї системи зумовлюється диференціацією системи процесуальних правовідносин;
- критерії визначення самостійного місця процесуального права у національній правовій системі.
Дістали подальший розвиток:
– уявлення про перспективні напрямки розвитку процесуального права України, зокрема розглянуто вплив інтеграційних процесів на формування процесуального законодавства;
– позиція щодо потреби законодавчої уніфікації найбільш уживаних у цивільному та господарському, адміністративному та кримінальному процесах понять, оскільки наукових визначень одного і того ж правового поняття може бути декілька, законодавець братиме на озброєння лише найбільш стійкі дефініції, які витримали перевірку часом і були апробовані практикою;
– концепція подвійної природи правотворення як виду процедурно-процесуальної діяльності: з одного боку, правотворення виступає як суспільне явище, що дає життя праву, породжує, формує й оформлює його, а з іншого – як вид юридичного процесу, оскільки процес правотворення, не відбувається хаотично, а здійснюється у межах певної процедури, яка має відповідне правове регулювання.
Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового дослідження дозволили виявити закономірності розвитку процесуального права України, показати специфічні особливості процесуального права, визначити його місце в структурі національного права, розробити поняття механізму процесуального регулювання, виділити і розкрити зміст елементів механізму процесуального регулювання. Теоретичне та практичне значення роботи полягає в актуальності й новизні дисертаційного дослідження і зумовлено прикладним характером висновків і рекомендацій, використання яких дозволить підвищити ефективність функціонування судової та правоохоронної систем.
Досліджені положення та сформульовані висновки щодо процесуально-процедурної діяльності можуть бути використані як науковцями, які працюють у галузі теорії права, так і практичними працівниками судових та адміністративних органів:
1) у законодавчій діяльності – з метою подальшого вдосконалення процесуального законодавства та узгодження його положень зі змістом нормативно-правових актів матеріальних галузей права;
2) у правозастосовчій діяльності – для розв’язання проблем процесуального регулювання;
3) у науково-дослідницькій діяльності – для наступного поглибленого наукового аналізу проблем, пов'язаних із удосконаленням взаємодії процесуального права з матеріальним правом України;
4) у навчальному процесі – під час викладання нормативного курсу з теорії права, спеціалізованих курсів з проблем теорії держави та права і проблем застосування права, а також при підготовці підручників та посібників із загальної теорії держави та права, галузевих процесуальних наук і спецкурсів.
Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Київського університету ринкових відносин при викладанні дисциплін «Актуальні проблеми теорії держави і права», «Теорія держави і права», «Порівняльне правознавство», «Історія вчень про державу і право» (довідка №12–13 від 04.06.2013 р.), також можуть бути використані в роботі Малиновського районного суду міста Одеси при прийнятті рішень з проблемних питань (довідка б/н від 24.02.2012 р.), а також у роботі Головного управління юстиції у Вінницькій області при застосуванні цивільно-правових процесуальних норм (довідка № 14/28 від 06.03.2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі висновки та пропозиції, сформульовані в роботі, одержані автором особисто та викладені в опублікованих працях.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на III Міжнародній конференції аспірантів, студентів та здобувачів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 2007 р.), матеріалах Міжнародної наукової конференції «П’яті юридичні читання» (Київ 2009), VII Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 2011 р.), матеріалах VIII Міжнародної науково-методичної конференції «Духовна культура особистості: креативні освітні технології» (Київ–Вінниця 2011 р.), матеріалах III Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (Київ 2011 р.), матеріалах Міжнародної наукової конференції «Дев’яті юридичні читання. Політико-правова реформа в Україні: історія, сучасність, перспективи» (Київ 2013 р.), матеріалах Міжнародної науково-практичної конференції «Ціннісні орієнтації та світоглядні позиції людини у контексті сьогодення: VIII Шинкаруківські читання» (Київ 2013 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 6 публікаціях, з них 5 входять до переліку фахових наукових видань ВАК України, 1 – у зарубіжному науковому виданні «European Applied Sciences», ISSN 2195-2183, видавництво Nationales ISSN-Zentrum für Deutschland (Національний центр ISSN Німеччини), а також у статтях та тезах 8 доповідей на конференціях різного рівня.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено комплексний теоретичний аналіз генези процесуального права України. За результатами проведеного дослідження було сформульовано такі основні висновки:
1. На підставі аналізу еволюції процесуального права на території України визначено нерозривність впливу, на формування правового поля, історичних, економіко-політичних подій, соціальних та національних течій у суспільстві. Створення судів, які мали на меті розгляд спорів, було потребою часу та має багатовікову історію. З розвитком судової системи потребувало змін законодавство, яке закріплювало принципи організації судової системи та порядок здійснення судочинства. Дослідження історії виникнення і становлення судів дозволяє зробити висновок, що історія формування системи судочинства стосується, насамперед, саме місцевих судів, тому що апеляційна і касаційна інстанції виникають набагато пізніше, а ті інституції, що створюються у різні періоди історії для розгляду і розв’язання спорів, покликані розв’язувати ці спори по суті, як суд першої інстанції. Передумовами виникнення судочинства сягають ще часів Античності, коли були створені перші особливі суди для розгляду справ, що виникали при здійсненні торгівлі як особливого різновиду людської діяльності. З метою врегулювання цих відносин виникли особливі норми, які були побудовані на принципах відсутності формалізму та швидкого розв’язанні спору. Подальший розвиток судочинства в Європі, зокрема у Франції та Німеччині, мав великий вплив на розвиток судочинства на території України. Історію становлення судових органів на території сучасної України та формування законодавчого забезпечення судового процесу можна поділити на періоди, на основі яких виділити такі історичні етапи генези процесуального права на українських землях: перший період – давньоруський (IX–XIII ст.) – застосування різноманітних форм звичаєвого права у процедурах вирішення спорів у Київської Русі; другий – дореволюційний (ХІV – ХІХ ст.) – закріплення українського звичаєвого процесуального права у нормативних актах та в адміністративно-судовій практиці, формування так званого писаного права; третій – радянський (1917 – 1991 роки) – формування кодифікованих процесуальних законів, розвиток теоретико-правових концепцій процесуального права; четвертий – пострадянський (1991 рік – по теперішній час) – пов’язаний з аналізом результатів судової реформи і визначенням перспектив подальшого розвитку судових органів і процесуального законодавства незалежної України в умовах адаптації до європейського законодавства.
2. Протягом поетапного формування процесуального права на території України зароджувалась, формувалася та розвививалася правова думка. Процесуальне право як сукупність правових норм, які регулюють охоронну та юрисдикційну діяльність спеціально уповноважених органів, сформувалося на пізніх етапах розвитку суспільства, цей розвиток відобразився в наукових концепціях, які розширювались та охоплювали все більше форм діяльності уповноважених державою органів. У XIX – XX ст. відбулося закладення основ теорії процесуального права у вигляді концепції про єдність трьох процесів – кримінального, цивільного та адміністративного. Це була нова доктрина, що пов’язала три основні різновиди процесу в єдине ціле та виголосила тезу про єдність процесу та належність окремих його форм до галузей процесуального чи судового права. Теза про єдність не лише юрисдикційних, а і «позитивних» процесів була запропонована у вітчизняному правознавстві П.Є. Недбайло та В.М. Горшеньовим ще в 70-х роках. Виходячи з сутності сформованих концепцій процесуального права виділені такі види підходів, розумінь та правових уявлень: теорія «вузького» трактування процесуального права – виходить з включення до предмета регулювання сукупності процесуально-правових суспільних відноси, пов’язаних та спрямованих на здійснення судочинства, а тому об’єднує самостійні процесуальні галузі права (цивільне процесуальне, кримінальне процесуальне, господарське процесуальне, адміністративне процесуальне), що містять процесуальні норми, спрямовані на реалізацію матеріальних норм з відповідних галузей матеріального права; теорія «розширеного» трактування процесуального права – охоплює не тільки правовідносини, пов’язані зі здійсненням судочинства та спрямовані на його здійснення, а й інші відносини, пов’язані з процесом застосування норм матеріального права. Таке розуміння процесуального права, об’єднує норми різної галузевої приналежності, які спрямовані не тільки на забезпечення процесу судочинства, а і реалізації інших організаційно-правових форм діяльності щодо застосування норм матеріального права, а тому «розширене» трактування процесуального права включає процесуальні норми, що містяться як у процесуальних, так і в матеріальних галузях (трудовому, муніципальному, фінансовому та ін.); теорія «широкого» трактування процесуального права – включає в себе всі види правової процедурно-процесуальної діяльності в державі, в тому числі правотворчий та правозастосовчий процеси.
3. На основі виокремлення та подальшого комплексного аналізу специфічних ознак процесуального права, аналізу тези про подібність системних властивостей норм процесуального права, виходячи з їх спільності в специфіці призначення, сформульовано таке визначення процесуального права, це – складне за змістом і структурою організаційно-процедурне право, яке об’єднує правові галузі, норми та інститути права, що регламентують правові процедури і покликане забезпечити діяльність щодо застосування норм матеріального права стосовно конкретних життєвих обставин.
4. Система процесуального права є вторинним комплексним утворенням у структурі вітчизняного права, складається із сукупності правових норм, що регулюють комплекс суспільних відносин та об’єднуються близькістю своїх об’єктивних властивостей і методів правового регулювання. Норми вітчизняного процесуального права є первинною «цеглинкою» побудови системи процесуального права, вони належать до різних галузей та відрізняться за характером забезпечення матеріально-правових відносин, здебільшого мають стабільний зміст і призначення, і в своїй сукупності їх слід розглядати як цілісну динамічну систему. Система процесуального права в цілому є багаторівневою системою, що містить норми права, процесуальні інститути та їх об’єднання, а також інші структурні підрозділи, виокремлення кожного з яких як складових компонентів цієї системи зумовлюється диференціацією системи процесуальних правовідносин.
5. Процесуальні норми містяться як у традиційно процесуальних галузях національного права (кримінальний процес, цивільний процес, господарський процес, адміністративний процес), так і в інших галузях (конституційне право, фінансове право, трудове право). Процесуальні норми, що опосередковують застосування галузевих матеріально-правових норм, є лише компонентами загальної системи, тому всім їм притаманні подібні системні властивості, спільність у специфіці призначення. Процесуальні норми об’єднуються в процесуальні інститути за спільною (найближчою) метою правового регулювання, таким чином, існують інститути традиційно процесуальних галузей права та комплексні (змішані) інститути як системоутворюючі компоненти процесуального права. Більшість галузей національного права особливим чином поєднує в собі елементи матеріального і процесуального права.
6. З точки зору сучасності, можна константувати, що українська правова наука здебільшого пішла шляхом розвитку теорії «широкого» розуміння юридичного процесу, а звідси – і процесуального права. Сучасний розвиток процесуального права характеризується значним ускладненням процедури. Основною причиною такого явища є науково-технічний прогрес, який викликає ускладнення процесуальної форми, зокрема фіксування судового процесу технічними засобами, різноманітні експертизи. У розвитку процесуального права прослідковується така важлива закономірність: чим більше розвинуте суспільство, тим детальніше в законодавстві проявляється діяльність, пов’язана з охороною суспільного порядку, прав, свобод та законних інтересів громадян і організацій. Можна сподіватись, що розвиток українського процесуального права буде розширюватись і вдосконалюватись, і в структурі національного права його обсяг буде більш значним.
7. На основі системного наукового дослідження особливостей становлення, розвитку і сучасного стану процесуального права України визначено перспективні напрями розвитку процесуального права України. Процесуальне право України нерозривно пов’язане з міжнародним процесуальним правом, зокрема з правом Європи, і знаходиться під впливом сучасних інтеграційних процесів, яким сприяє розширення співробітництва в правозахисній, правоохоронній, судочинній, виконавчій сферах, запозичення законодавчою практикою досвіду зарубіжних правових доктрин і законодавства. На сьогодні процесуальне право України зазнає впливу процесів конвергенції з правом країн Європи, певної уніфікації процесуально-правових норм, що спрощує міжнародні відносини, зокрема у правоохоронній сфері, дає можливість гармонізувати національні галузі права. Україна обрала європейський вектор розвитку, 16 вересня 2014 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони», що тягне за собою обув’язок України привести вітчизняне законодавство у відповідність до європейських стандартів, що прямо стосується процесуального законодавства, зокрема у ст.1. вказаного Закону зазначено про зобов’язання України, які випливають із статті 8 Угоди, щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року.
8. В Україні питання механізму правового регулювання процесуального права порушувалося лише в рамках галузевих досліджень та на рівні загального аналізу правового регулювання, форм і механізмів реалізації права. За перехідного правостановлення в національному праві механізм процесуального регулювання – одна з новітніх категорій у правовій науці, що потребує окремого глибокого теоретичного дослідження.
Визначення процесуально-правового механізму базується на дослідженні його структурних елементів: норм процесуального права; юридичних фактів, як конкретних життєвих обставин, що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення процесуальних правовідносин (процесуальна фактична система як сукупність юридичних фактів); процесуальних правовідносин, які врегульовуються нормами процесуального права і виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів. Виходячи з теорії «широкого» розуміння процесуального права, сформулювано таке визначення процесуально-правового механізму. Це – сукупність процесуально-правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права забезпечує впорядкування суспільних відносин, відповідає інтересам суб’єктів права, вирішує спори, сприяє досягненню соціального компромісу в правовій сфері, а при його відсутності виконує правоохоронну функцію. Отже, процесуально-правовий механізм володіє особливостями, дослідження яких також є перспективним завданням правової науки. І якщо законодавець уважно прислухатиметься до вчених, які професійно займаються його проблемами розвитку процесуального права, то громадяни й організації при зверненні в юрисдикційні та інші охоронні органи отримуватимуть належний правовий захист.
9. У роботі досліджено подвійну правову природу правотворення: з одного боку, виступає як суспільне явище, що дає життя праву, породжує, формує й оформлює його, а з іншого – як вид юридичного процесу, оскільки процес правотворення не відбувається хаотично, а здійснюється у межах певної процедури, яка має відповідне правове регулювання. Тому саме широке розуміння сутності процесуального права включає до його предмета правотворення та правозастосування. Подальший стабільний розвиток процесуального права підвищить ефективність регулювання та організації упорядкуваної правової діяльності, спрямованої на оптимальне задоволення і гарантування інтересів суб’єктів права. Реалізація норм процесуального права є законодавчо закріпленою, узгодженою, послідовною діяльністю усіх учасників процесу, яка полягає у втіленні приписів норм процесуального права і здійснюється за допомогою різних форм і способів з метою реалізації, захисту або визнання законних прав, свобод та інтересів учасників конкретних процесуальних відносин. Способи реалізації норм процесуального права – це конкретні шляхи такої діяльності, які характеризуються внутрішнім втіленням у процесуальних відносинах приписів норм галузі права у чітко визначений законодавством спосіб – вчиненням активних дій чи у вигляді бездіяльності. Форми реалізації норм процесуального права – комплексна діяльність, яка характеризується загальним зовнішнім проявом втілення в процесуальних відносинах приписів норм права у вигляді застосування, виконання, використання та дотримання; а способи реалізації норм процесуального права – це конкретний внутрішній зміст окремих форм правореалізації, який знаходить свій вираз у вчиненні активних чи пасивних дій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення [Текст] / Д. М. Притика. – К. : ІнЮре, 2003. – 328 с.
2. Пам'ятки історії держави і права України. Київська Русь [Текст] / Б. І. Андрусишин, А. М. Гуз ; Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. Кафедра теорії та історії держави і права. – К. : [б.в.], 2003. – 60 с.
3. Договор Руси с Византией 944 г. [Текст] // Власов Ю.Н. Государство и право Киевской Руси. – М. : Юрайт, 1999. – 311 с.
4. Русская Правда. Текст, изданный по трем спискам, с предисловием и кратким
объяснительным словарем, составленным кандидатом права А. Б. Гинцбургом [Текст] / Под ред. Е. М. Гаршина. – СПб.: Типография И. Н. Скороходова, 1888. – С. 41 – 48.
5. Ковальчук Г.К. Стародавні пам’ятки правової культури України: навч. посіб. до курсу «Основи держави і права України» [Текст] / Г.К. Ковальчук. – Рівне РДПІ, 1996. – 107 с.
6. Кашанина Т. В. Происхождение государства и права. [Текст] / Т. В. Кашанина, – М. : Высшая школа, 2004. – 325 с.
7. Падох Я. Суди і судовий процес старої України: Нариси історії [Текст] / Б. Т. Цюцюра (післясл.). – Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто–Львів., 1990. – 128 с.
8. Теория государства и права [Текст] / Под ред. А.И. Королева, Л.С. Явича., Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1982. – 382 с.
9. Історія держави та права України [Текст]: Підручник: [У 2-х т.] / За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. Том 1 // Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2003. – 656 с.
10. Гайдай Л. І. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях (від найдавніших часів до Хмельниччини) [Текст]: навч. посібник-коментар / Л. І. Гайдай. – Луцьк : Ред.-вид. від. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 437 с
11. Довідник з історії України [Текст]: [У 3-х т.] / І. З. Підкова, Р. М. Шуст. – К. : Генеза, 1993. – Т. 1: А-Й. – 239 с.
12. Іванов В. М. Історія держави і права України [Текст] : навч. пос. / В. М. Іванов. – К. : Атіка, 2007. – 728 с.
13. Коляда І. Апостольске служіння Україні [Текст] / І. Коляда // Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик «Персонал плюс». – №1(355). – 13–19 січня. – 2010 р. – C. 17.
14. Василенко Н. П. К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя: (Заметка по поводу ст. Мякотина «Прикрепление крестьянства Левобережной Малороссии в XVIII столетии» в «Русском богатстве» за 1894 г. — № 2, 3, 4) [Текст] / Н. П. Василенко // Киев. старина. – 1894. – Т. 47. – Кн. 11 (нояб.). – С. 242–270; Кн. 12 (дек.). – С. 402–424.
15. Тальберг Д. Г. Русское уголовное судопроизводство: Пособие к лекциям Орд. проф. университета св. Владимира доктора уголовного права Д. Г. Тальберга [Текст] / Д. Г. Тальберг. – Товарищество печ. дела и торг. Ин-т Кушнарёв и Ко, в Москве, Киевское отделение, 1889. Т. 1.– 318 с.
16. Права, по которым судится малороссийский народ [Текст] / под ред. проф. А. Ф. Кистяковского. – К. : Университетские известия, 1879. – 844 с.
17. Пащук А. Й. Організація судів на Україні в другій половині XVII ст. [Текст] / А. Й. Пащук. – Харків : ХДУ, 1961. – 256 с.
18. Пащук А. Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в другій половині XVII- XVIIІ ст. [Текст] / А. Й. Пащук. – Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1967. – 241 с.
19. Історія українського козацтва [Текст]: Нариси: [у 2 т.] / Редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – Т.2. – 724 с.
20. Теоретические основы эффективности правосудия [Текст] / И. Л. Петрухин, Г. П. Батуров, Т. Г. Морщакова; Отв. ред. Г. П. Батуров; Академия наук СССР. Институт государства и права. — М. : Наука, 1979. — 392 с.
21. Кущ Л. Плями: на східцях, у слідстві, на репутації [Текст] / Л. Кущ // Голос України. – 4 грудня 2001 року. – № 229. – С.12–16.
22. Міхеєнко М., Шишкін В. Апеляційне провадження як резерв змагальності в судах другої інстанції [Текст] / М. Міхеєнко, В. Шишкін // Право України. – 1995. – №1. – С. 14–15.
23. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения [Текст] : [В 30-ти томах] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – [2-е изд.]. – М. : Госполитиздат. – Т. 1, 1961. – 699 с.
24. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в современный период коммунистического строительства [Текст]: автореф. дис. на соискание учебной степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 Теория и история государства и права. История политических и правовых учений / В. М. Горшенев. – Свердловск, 1969. – 40 с.
25. Юридическая процессуальная форма. Теория и практика [Текст] / Виртук Н. В., Горшенев В.М., Добровольская Т.Н., Иконицкая И.А., и др. // Под ред.: Горшенев В.М., Недбайло П.Е. – М. : Юрид. лит., 1976. – 279 c.
26. Рабинович П. М. Упрочнение законности – закономерность социализма [Текст] / П. М. Рабинович. – Львов : Львовиздат., 1975. – 260 с.
27. Лейст О. Э. Теоретические проблемы санкций и ответственности по советскому праву [Текст]: автореф. дис. докт. юрид. наук.: спец. 12.00.01 Теория и история государства и права. История политических и правовых учений / О. Э. Лейст. – М.,1978. – 27 c.
28. Юсупов В. А. Правоприменительная деятельность органов управления [Текст] / В. А. Юсупов. – М. : Юрид. лит., 1979. – 136 c.
29. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе [Текст] / Н. В. Витрук. // Отв. ред.: Патюлин В.А. – М. : Наука, 1979. – 229 c.
30. Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР [Текст] / Н. Г. Салищева. – М. : Юрид. лит., 1964. – 158 c.
31. Сорокин В. Д. Административно-процессуальное право [Текст] / В. Д. Сорокин. – М. : Юрид. лит., 1972. – 240 c.
32. Сорокин В. Д. Советское административно-процессуальное право [Текст]: учебно-методическое пособие / В. Д. Сорокин. – Ленинград, 1976. – 56 c.
33. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование [Текст] / И. А. Галаган. – Воронеж. : Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 198 c.
34. Бахрах Д. Н. Административное право [Текст] / Д. Н. Барбах. – М. : БЭК, 1996. – 355 c.
35. Ким А. И. Социалистическая законность в организационной деятельности местных Советов депутатов трудящихся [Текст] / А. И. Ким. – Томск : Изд. Том. ун-та,1961. – 92 с.
36. Ким А. И. Советское избирательное право [Текст] / А. И. Ким. – М. : Изд. «Юридическая литература», 1965. – 210 с.
37. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса [Текст] / М. С. Строганович // Отв. ред. Н. Н. Полянский. – М. : Изд-во АН СССР, 1958. – 703 с.
38. Полянский Н. Н., Строгович М. С., Савицкий В. М., Мельников А. А. Проблемы судебного права [Текст] / Н. Н. Полянский, М. С. Строганович, В. М. Савицкий, А. А. Мельников // Под ред. В. М. Савицкого. – М. : Наука, 1983. – 223 с.
39. Акопова Е. М. О понятии трудового процесса [Текст] / Е. М. Акопова // В кн.: Проблемы трудового права и права социального обеспечения / отв. ред. С. А. Иванов – М., 1975. – С. 159–163
40. Фогель Я. М. Процессуальные отношения в пенсионном обеспечении [Текст] / Я. М. Фогель // Сов. гос-во и право. – 1971. – № 8. – C. 28.
41.Процессуальные вопросы советского земельного права [Текст] / Иконицкая И.А., Краснов Н.И.; Отв. ред.: Краснов Н.И. – М. : Наука, 1975. – 151 c.
42. Алексеев С. С. Общие теоретические проблемы системы советского права [Текст] / С.С. Алексеев. – М. : Госюриздат, 1961. – 187 с.
43. Скитович В. В. Некоторые методологические проблемы исследования гражданского права и процесса [Текст] / В. В. Скитович // В кн.: Методологические проблемы правоведения; Под ред. проф. М. Н.Марченко. – М. : МГУ, 1994. – С.120–121.
44. Филиппов Е. И. О соотношении гражданского судопроизводства и общественно-товарищеской формы защиты права [Текст] / Е. И. Филиппов // В кн.: Вопросы развития и защиты прав граждан : Межвузовский тематический сборник – Калинин, 1977. – С.138
45. Чечина Н. А. Избранные труды по гражданскому процессу [Текст] / Н. А. Чечина. – С.–Пб. : Изд. Дом С.–Петерб. гос. ун-та, 2004. – 656 c.
46. Чечина Н. А. Основные направления развития науки советского гражданского процессуального права [Текст]. / Н. А. Чечина. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. – 104 с.
47. Алексеев Н. С., Даев В. Г., Кокорев Л. Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса [Текст] / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокорев. – Воронеж. Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – 252 с.
48. Протасов В. Н. Основы общеправовой процессуальной теории [Текст] / В. Н. Протасов. – М. : «Юридическая литература», 1991. – 143 с.
49. Протасов В. Н., Щеглов В. Н. Юридический процесс и процедура [Текст] / В. Н. Протасов, В. Н. Щеглов. // Проблемы соотношения материального и процессуального права. – М., 1980. – С. 106–114
50. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права [Текст] / Е. Г. Лукьянова. – М. : Издательство НОРМА, 2003. – 240 с.
51. Колодій А. М. Принципи права України [Текст] / А. М. Колодій.– К. : Юріном Інтер, 1989.– 208 с.
52. Фатхутдінова О. В. Теоретико-правові проблеми юридичного процесу [Текст]: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.01 / О. В. Фатхутдінова – 2000. – 11с.
53. Середа О. О. Правова процедура: теоретико-правові засади та практичні виміри [Текст]: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.01 / О. О. Середа; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : [б. и.], 2008. – 20 с.
54. Рязановский В. А. Единство процесса [Текст] / В. А. Рязановский. – Пособие. – М. : Юридическое бюро «Городец», 1996. – 74 с.
55. Правознавство [Текст]: підручник В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. – К. : КНЕУ, 2003. – 767 с.
56. Словарь иностранных слов [Текст] – 15-е изд., испр. –М., 1988. – с. 407.
57. Новий словник іншомовних слів [Текст] / укл. і перед. О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2007. – 619 с.
58. Ожегов С. И. Словарь русского языка [Текст] / С.И. Ожегов. – М., 1987. – с. 558.
59. Лолаев Т. П. О «механизме» течения времени [Текст] // Вопросы философии. – 1996. – № 1. – С. 51–57.
60. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен [Текст]: [монографія] / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – с. 358.
61. Советское государственное право [Текст] /Авт. кол. : В. С. Основин, М. Г. Кириченко, Е. И. Козлова ; Отв. ред. Е. И. Козлова. – М. : Юрид. лит., 1983. – 496 с.
62. Борисова Л. Н. Общая теория процессуальных норм права [Текст]: автореф. дис. на соискание учебной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Л. Н. Борисова. – Ставрополь, – 2004. – 26 с.
63. Лукьянова Е. Г. Процессуальное право и его место в структуре права [Текст]: автореферат дис. на соискание учебной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Е. Г. Лукьянова. – Москва, – 2000.. – 34 с.
64. Хрестоматия по гражданскому процессу [Текст] / под общ. ред. проф. М. Треушникова. – М., 1996. – с. 229.
65.Ткач А. Н. Юридические процедуры: от теории к практике [Текст] / А. Н. Ткач // Юрист. – 2002. – № 1. – с. 8
66. Панова И. В. Юридический процесс [Текст] / И. В. Панова. – Саратов : Святопись, 1998. – с. 19.
67. Гражданский и арбитражный процесс, нотариат, обязательства [Текст] / отв. ред. В. В. Ярков. – М. : БЕК, 1998. – 528 с.
68. Мельников Ю. И. Понятие и особенности норм процессуального права [Текст] / Ю. И. Мельников // Юридические гарантии применения права и режим социальной законности в СССР. – Ярославль, 1975.– С. 11–18.
69. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971., с. 122.
70. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права [Текст]: Підручник. – К.: Кондор, 2008. – 477с.
71. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посібн. / Е. Ф. Демський. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
72. Загальна теорія держави і права [Текст]: Підручник / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків : Право, 2002. – 432 с.
73. Скакун О. Ф. Теорія держави і права [Текст]: Підручник / О. Ф. Скакун. // Пер. з рос. – Харків : Консум, 2001. – 656 с.
74. Скобелкин В. Н. Нормы нематериального характера в трудовом праве [Текст] / В. Н. Скобелкин // Вопросы теории и практики гражданского и трудового права и гражданского судопроизводства. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1981. – С. 102 – 107. С. 102
75. Борисова Л. Н. Процессуальные нормы права как вид социальных норм[Текст] : учебно-методическое пособие / Л. Н. Борисова. – Ростов–на–Дону : НОУ ВПО Южно – российский гуманитарный институт. – 2012. – 3,5 п.л.
76. Экштайн К., Шафхаузер Р., Вершинин С. Как упорядочить отношения гражданина и чиновника. Административные процедуры на примере законодательства Швейцарии [Текст] / К. Экштайн, Р. Шафхаузер, С. Вершинин. –М. : Изд-во ЭКОМ, 2000. – 80 с.
77. Борисова Л.Н. Юридический процесс и юридическая процедура как категории права [Текст] / Л. Н. Борисова // Правовая политика и правовая жизнь. – Саратов, – 2006. – № 2. – С. 156–166
78. Штефан М. Й. Цивільний процес [Текст]: підруч. для юридич. спеціальностей вищих закладів освіти / М. Й. Штефан. – К. : Ін Юре. – 1997. – 608 с.
79. Гольмстен А.Х. Учебник русского гражданского судопроизводства [Текст]: [4-е изд., перераб.] / А.Х. Гольмстен. – СПБ : Тип. Стасюлевича, 1907. – 334с.
80. Гражданский процесс [Текст]: учебник / Под ред. В. В.Комарова. – Х. : ООО «Одиссей», 2001. – 704 с.
81. Чернооченко С. І. Цивільний процес України [Текст]: навчальний посібник / С. І. Чернооченко. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 308 с.
82. Кілічава Т. М. Цивільне процесуальне право [Текст]: навчальний посібник / Т. М. Кілічава. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 352 с.
81. Штефан М. Й. Цивільний процес [Текст]: навч. видання / М. Й. Штефан. – К. : Ін Юре, 2001.– 696 с.
82. Гражданский процесс [Текст]: учебник. – [издание 3-е, перераб. и доп.] / Под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. – М. : ПБОЮЛ, 2000. – 544 с.
83. Ткачёв Н. И. Межотраслевые правовые понятия (методологический аспект) [Текст] / Н. И. Ткачев. // Понятийный аппарат науки советского гражданского права и процесса и терминология закондательных актов. – Тверь : Изд-во Тверского ун-та, 1991. – С. 108 – 114.
84. Гузь Л. Є. Підстави для скасування судових рішень (ухвал) та способи запобігання їх виникнення при розгляді цивільних справ у судах [Текст] / Л. Є. Гузь. – Х. : ВПФ «Поліграф», 2006. – 724 с.
85. Зайцев И. М. Относительно технических гражданских процессуальных норм [Текст] / И. М. Зайцев. // Механизм защиты субъективных гражданских прав. – Ярославль : ЯрГУ, 1990. – С. 95–103.
86. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе [Текст] / С. С. Алексееев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 273 с.
87. Фурса С. Я., Щербак С. В., Євтушенко О. І. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи [Текст]: науково-практичний посібник / С. Я. Фурса, С. В. Щербак, О. І. Євтушенко. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2006. – 448 с.
88. Адміністративне право України [Текст]: підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. – Одеса : Юридична література, 2003.– 896 с.
89. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права [Текст]: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня докт. юр. наук : спец. 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / О. В. Кузьменко. – Київ, 2006. – 43 с.
90. Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР [Текст] / Н. Г. Салищева. – М : Юрид. лит., 1964. – 158 с.
91. Рабінович П.М Основи загальної теорії права та держави [Текст]: Навч. посібник. Вид. 6-е - X.: Консум, 2002. — 160 с.
92. Старосьцяк Є. Элементы науки управления [Текст] / Є. Старосьцяк; Перевод с польского Махненко А.Х. – М. : «Прогресс», 1965. – 423 с.
93. Гейц С. О. Норми кримінально-процесуального права [Текст]: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 / С. О. Гейц. – Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.
94. Кримінальний процес України [Текст] / За ред. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. – Харків : «Право», 2000. – 494 с.
95. Балюк І. А. Господарське процесуальне право [Текст]: навч. посіб. / І. А. Балюк. – К. : КНЕУ, 2008. – 224 с.
96. Чечина Н. А. Норма права и судебное решение [Текст] / Н. А. Чечина. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1961. – 78 с.
97. Гурвич М. А. Решение советского суда в исковом производстве. [Текст] / М. А. Гурвич. – М. : ВЮЗИ, 1955. – 128 с.
98. Мельников А. А. Совесткий гражданский процессуальный закон [Текст] / А. А. Мельников. – М. : Наука, 1973. – 160 с.
99. Комиссаров К. И. Задачи судебного надзора в сфере гражданского судопроизводства [Текст] / К. И. Комиссаров. – Свердловск, 1971. – 168 с.
100. Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» [Текст] // Господарське судочинство в Україні: правові засади та судова практика. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – С. 493 – 496.
102. Совгиря О. В. Конституційно-процесуальне право України : навч. посіб. [Текст] / О. В. Совгиря. — К.: Юрінком Інтер, 2010. — 536 с.
103. Воронова Л.К. Фінансове право: підручник [Текст] / Л. К. Воронова. – К.: Олді плюс, 2006. – 460 с.
104. Нагребельний В. П. Фінансове право України. Загальна частина: навчальний посібник [Текст] / В. П. Нагребельний, В. Д. Чернафчук, В. В. Сухонос. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 213 с.
105. Кудрявцев В. Правовая наука и современный общественный прогресс [ Текст] / В. Кудрявцев // Известия. – 1975. – 7 июля.
106. Распутина Л. Н. Процедурные нормы и правоотношения в сфере правового регулирования труда [Текст] / Л.Н. Распутина // Вестник Омского университета. – 1997. – Вып. 4. – С. 90–93.
107. Морозов Д. А. Трудовое процессуальное правоотношение [Текст]: автореф. дис. на соискание уч. ступени канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Д. А. Морозов. – Пермь, 2006. – 21 с.
108. Семерак О. С., Семерак І. О. Основи правознавства [ Текст] : навч. посіб. / О. С. Семерак, І. О. Семерак – К. : Знання, 2008. – 480 с.
109. Волинка К. Г. Теорія держави і права [Текст]: навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
110. Галаган И. А. Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в непроцессуальных отраслях) [Текст] / И.А. Галаган. – Воронеж : Издательство ВГУ, 1985. – 206 с.
111. Мельник П.В. Правознавство [Текст]: навчальний посібник / П. В. Мельник. – Ірпінь : Академія ДПС України, 2001. – 309 с.
112. Козловський А. А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес [Текст] / А. А. Козловский // Право України. – 2000. – №2. – С. 49-51
113. Васильев А. С. Административное право Украины (Общая часть) [Текст]: учебное пособие / А. С. Васильев. – Х. : Одиссей, 2001.– 288 с.
114. Правознавство [Текст]: навч. посібник / Під ред. В. В. Копєйчикова. – [3-тє вид.] – К. : Юрінком, 2001.– 638 с.
115. Общая теория советского права [Текст] / Под ред. С. Н. Братуся и И. С. Самощенко. – М. : Юрид. лит., 1966. – 491 с.
116. Концепция стабильности закона [Текст] / Отв. ред. В. П. Казимирчук. – М. : Проспект, 2000. – 175 с.
117. Сергейко П. Н., Хутыз М. Х. Энциклопедия права [Текст]: учебное пособие. – М. : Издательство Былина, 1995. – 157 с.
118. Логіка [Текст]: підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. Д. Титов, С. Д. Цалін, О. П. Невельська-Гордєєва та ін.; За заг. ред. проф. В. Д. Титова. – Х. : Право, 2005. – 208 с.
119. Строгович М. С. Судебное право: предмет, система, наука [Текст] / М. С. Строганович // Советское государство и право. – 1979. – № 12. – С. 60–64.
120. Загальна теорія держави і права [ Текст] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін., Харків : Право, 2011. – 584 с.
121. Чернадчук В. Д., Сухонос В. В. Основи господарського процесуального права України [Текст]: навчальний посібник / В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2003. – 220 с.
122. Цурка Д.М. Господарський процес / Д. М. Цурка // Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lexline.com.ua/?go=full_article &id=298
123. Марчук В. М., Ніколаєва Л. В. Нариси теорії права [Текст]: навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – [вид. 2-е доп.] – К. : Книга, 2004. – 376 с.
124. Коренев А. П. Административное право России [Текст]: учебник: [В 3-х частях]. Часть I. – M. : МЮИ МВД России. Изд-во «Щит-М», 1999. – 280 с.
125. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі [Текст] / В. К. Колпаков // Право України. – 2002. – № 4. – С. 17–21.
126. Кузьменко О. В. Адміністративний процес: сутність і структура [Текст] / О. В. Кузьменко // Право України. – 2003. – № 2. – С. 22–26.
127. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду [Текст] / А. П. Заєць. – К. : Парламентське вид-во, 1999. – 247 с.
128. Пашуканис Е. Б. Избраные произведения по общей теории государства и права [Текст] / Е. Б. Пашуканис. – М., 1983. – 271 с.
129. Матузов Н. И. Правовая система развитого социализма [Текст] / Н. И. Матузов // Советское государство и право. – 1983. – № 1. – С. 18.
130. Жребкин В. С. Противоречия при социализме и право [Текст] / В. С. Жеребкин. – Владимир, 1972. – 215 с.
131. Керимов Д. А. Философские проблемы права [Текст] / Д. А. Керимов. – М., 1972. – 650 с.
132. Керимов Д. А. Методология права: предмет, функции, проблемы философии права [Текст] / Д. А. Керимов // Моск. гос. юрид. акад., Современная гуманит. акад. – М. : Соврем. гуманит. ун-т, 2003. – 520 с.
133. Явич Л. С. Сущность, содержание и форма в праве [Текст] / Л.С. Явич // Методологические проблемы советской юридической науки / Отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1980. – С. 38-66.
134. Мальцев Г. В. Правовая система субъекта Российской Федерации [Текст] / Г. В. Мальцев // Материалы научно-практической конференции «Государственность и право республики в составе Российской Федерации». –Ростов-на-Дону : Нальчик, 1996. – С.5.
135. Матузов Н. И. Правовая система и личность [Текст] / Н. И. Матузов. – Саратов. : Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 294 c.
136. Княгинин В. Н. Место правовой системы, основанной на законе, среди иных правовых систем [Текст] / В. Н.Княгинин. – Екатеринбург, 1992. – 114 с.
137. Гукасян Р. Е. Соотношение материального и процессуального права, норм и правоотношений [Текст] / Р. Е. Гукасян // Проблемы соотношения материального и процессуального права. – М.: ВЮЗИ, 1980. – 160 с.
138. Алімов Р. С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика [Текст] : на здобуття наукового ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.07 / Р. С. Алімов. – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право – Державна податкова адміністрація України, Академія держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2002. – 16 с.
139. Філософський словник [Текст] / За ред. члена-коресподента АН УРСР В.І. Шинкарука. – К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії Академії наук Української РСР, 1973. – 600 с.
140. Явич Л. С. Общая теория права [Текст] / Л. С. Явич. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1976. – 288с.
141. Александров Н. Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма [Текст] / Н. Г. Александров. – М. : Госюриздат., 1961. – 271 c.
142. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 188 с.
143. Тиунова Л. Б. О понятии правовой системы [Текст] / Л. Б. Тиунова // Правоведение. – 1985. – № 1. – С. 29.
144. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник [Текст] / О.Ф. Скакун – Х. : Консум, 2001. – 256 с.
145. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник [Текст] / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
146. Малько А. В. Теория государства и права в вопросах и ответах [Текст]: учебно-методическое пособие / А.В. Малько. – М. : Юристъ, 2001. – 272 с.
147. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства [Текст]: учебник для юридических вузов и факультетов. / В. С. Нерсесянц – М. : Норма-Инфра, 1999. – 552 с.
148. Ведєрніков Ю.А., Мосьондз С.О., Поклонська О.Ю. та ін.. Теорія держави і права [Текст] : навч. пос. для дистанц. навчання / За ред.. Ю.А. Ведєрнікова, О.Ю. Поклонської. – Сімферополь : ДІАЙПІ, 2010. – 282 с.
149. Калюжний Р. А., Тимченко С. М., Пархоменко Н. М., Легуша С. М. Загальна теорія держави і права [Текст] : навч. посіб. / Р. А. Калюжний, С. М. Тимченко, Н. М. Пархоменко, С. М. Легуша. – К. : Видавець Паливода А.В., 2007. – 296с.
150. Тарасова А.Г. Юридическая процедура как п