Басай Олександр Вікторович. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків у сфері інтелектуальної власності (проблеми теорії) : Басай Александр Викторович. Основания возникновения гражданских прав и обязанностей в сфере интеллектуальной собственности (проблемы теории)

Краткое описание

Басай Олександр Вікторович. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків у сфері інтелектуальної власності (проблеми теорії).- Дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.03, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2015.- 458 с.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

Басай Олександр Вікторович

УДК 347.77.02 (477)

ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ)

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Харитонова Олена Іванівна
доктор юридичних наук, професор

Одеса – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ...18
1.1. Методологічні засади дослідження підстав виникнення
цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності…………….18
1.2. Стан дослідження підстав виникнення цивільних прав
та обов’язків у сфері інтелектуальної власності у вітчизняній цивілістиці…42
Висновки до розділу 1 62
РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДСТАВ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ……………………………………………64
2.1. Поняття юридичних фактів у сфері інтелектуальної власності….64
2.2. Поняття та види цивільних прав у сфері інтелектуальної власності………………………………………………………………………….78
2.3. Обов’язки у галузі інтелектуальної власності………………….111
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3 ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ………………………………….128
3.1. Класифікація підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності………………………………………………128
3.2. Приватноправові підстави виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності………………………………...144
3.2.1 Створення об’єкта права інтелектуальної власності……………144
3.2.2. Використання об’єкта права інтелектуальної власності як підстава виникнення цивільних прав та обов’язків………………………….163
3.2.3 Підстави виникнення права попереднього користувача та права післякористування у сфері інтелектуальної власності………………………175
3.3. Публічно-правові підстави виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності………………………………...195
3.3.1. Реєстрація об’єктів права інтелектуальної власності…………..195
3.3.2. Визнання торговельної марки добре відомою…………………217
3.3.3. Примусове ліцензування у сфері інтелектуальної власності…..225
Висновки до розділу 3 249
РОЗДІЛ 4 ДОГОВІР ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ….253
4.1. Поняття та класифікація договорів у сфері інтелектуальної власності………………………………………………………………………...253
4.2. Ліцензійні договори у сфері інтелектуальної власності………….274
4.3. Договори про передання майнових прав інтелектуальної
власності ………………………………………………………………………..295
4.4. Договір про створення за замовленням та використання об’єктів інтелектуальної власності..…………………………………………………….320
Висновки до розділу 4 351
РОЗДІЛ 5 ПРАВОНАСТУПНИЦТВО У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ……………………………………………………………………355
5.1. Спадкування прав інтелектуальної власності…………………….355
5.2. Перехід прав інтелектуальної власності в порядку правонаступництва у випадку припинення юридичної особи……………...374
Висновки до розділу 5 390
ВИСНОВКИ……………………………………………………………..394
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 400

ВСТУП
Актуальність теми. Одним з основних напрямів зовнішньої політики нашої держави є її інтеграція як повноправного члена у світове та європейське економічне і культурне співтовариство. Важливою складовою цього процесу в Україні є створення максимально сприятливих правових, організаційних та економічних умов для юридичних і фізичних осіб щодо набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності.
Специфіка окремих об’єктів права інтелектуальної власності, мета їх створення та використання зумовлюють закріплення в законодавстві різних підстав виникнення прав та обов’язків у творців та їх правонаступників. Визначення юридичного факту (як одиничного, так і сукупності юридичних фактів), який виступає підставою виникнення прав у сфері інтелектуальної власності, має важливе не лише теоретичне, а й практичне значення, адже саме з ним пов’язується набуття особою можливості повноцінного захисту результатів інтелектуальної, творчої діяльності. А це є принциповим у сфері інтелектуальної власності, де право першості, пріоритету відіграє ключову роль у виникненні прав в одних суб’єктів та обмеженні прав інших.
Юридичний факт як підстава виникнення прав та обов’язків є однією з базових категорій як теорії права, так і окремих галузей права. Юридичні факти зазнають постійних змін під впливом розвитку суспільних відносин у різних сферах суспільного життя, у тому числі й у сфері інтелектуальної власності. Поява нових результатів інтелектуальної, творчої діяльності, способів їх використання, розпорядження правами актуалізує питання визначення нових обставин, які можуть бути віднесені до юридичних фактів у сфері інтелектуальної власності.
Доцільність розгляду теоретичних проблем виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності зумовлено й тим, що Україна, визначаючи вектор подальшого економічного розвитку в сучасному геоекономічному просторі в жорстких умовах ринкової економіки, зупинила свій вибір на інноваційному шляху. Функціонування національного ринку інтелектуальної власності, а також виходу нашої держави як повноправного члена на світовий ринок інтелектуальної власності є неможливим без належного регулювання відносин щодо виникнення прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.
Актуальною є проблема недобросовісного набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, коли заявки на промислові зразки та корисні моделі (охоронні документи на які видаються за результатами формальної експертизи), а також на знаки для товарів і послуг подаються з метою подальшого зловживання такими правами та перешкоджання здійсненню господарської діяльності дійсних виробників і доступу на ринок України оригінальної продукції.
Небезпека зловживання правами у сфері інтелектуальної власності полягає, перш за все, в можливості завдання суттєвої шкоди інтересам суспільства та держави, особливо у сфері охорони здоров’я, виготовлення лікарських засобів, у зв’язку із чим важливе значення має дослідження правових засад примусового ліцензування у сфері інтелектуальної власності.
Попри широке наукове висвітлення актуальних питань правового, організаційного забезпечення розвитку інтелектуальної, творчої діяльності у вітчизняній науці цивільного права загальна концепція підстав виникнення прав у сфері інтелектуальної власності, а також окремі підстави виникнення прав усе ще залишаються недостатньо дослідженими.
Практичне значення розв’язання теоретичних проблем підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності зумовлено тим, що від правильного розуміння та застосування норм цивільного законодавства, законодавства у сфері інтелектуальної власності залежить ефективність захисту прав та інтересів творців їх правонаступників.
На підставі викладеного можна дійти висновку, що питання наукового аналізу виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності є актуальними з теоретичної та практичної точок зору, що зумовлює доцільність розгляду відповідної проблематики в рамках спеціального дослідження на рівні докторської дисертації.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є роботи таких відомих учених у сфері теорії держави і права, цивільного права, права інтелектуальної власності, як С.С. Алексєєв, Б.С. Антимонов, І.В. Венедіктова, Е.П. Гаврилов, Н.Ю. Голубєва, В.А. Дозорцев, О.В. Жилінкова, З.Д. Іванов, В.Б. Ісаков, О.С. Йоффе, О.В. Зайчук, В.В. Луць, В.О. Калятін, С.М. Клейменова, В.В. Копейчиков, А.О. Кодинець, О.В. Кохановська, О.О. Красавчиков, Н.С. Кузнєцова, М.І. Матузов, О.В. Малько, Ю.М. Оборотов, О.П. Орлюк, О.О. Підопригора, В.Н. Протасов, П.М. Рабінович, О.Є. Рябов, О.Ф. Скакун, Р.О. Стефанчук, К.А. Флейшиць, О.І. Харитонова, Є.О. Харитонов, О.Ф. Черданцев, Р.Б. Шишка, П.А. Якушев та ін.
Утім, перераховані дослідження присвячені окремим аспектам виникнення прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності та не містять комплексного дослідження теоретичних та практичних проблем виникнення прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності, що зумовлює актуальність даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися в межах виконання науково-дослідної теми «Правові проблеми захисту авторських та суміжних прав від контрафакції, піратства та плагіату» (державний реєстраційний №0112U000693), а також плану науково-дослідної роботи кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права «Проблеми захисту права інтелектуальної власності в мережі Інтернет» на 2011-2015 роки як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» на 2011-2015 роки «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний №0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в з’ясуванні сутності, концептуальних засад підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності, визначенні їх місця в системі юридичних фактів, у вирішенні найбільш важливих теоретичних проблем, пов’язаних із виникненням цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності, а також визначенні перспектив удосконалення правового регулювання відповідних відносин.
Для досягнення поставленої мети було вирішено такі основні завдання:
визначити поняття підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності;
з’ясувати місце підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності в системі юридичних фактів;
розглянути існуючі класифікації підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності з метою їх уніфікації;
визначити поняття та види цивільних прав та обов’язків, які виникають у сфері інтелектуальної власності;
розглянути окремі підстави виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності з метою встановлення їх суті та особливостей;
розкрити особливості виникнення прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності на підставі цивільно-правових договорів;
визначити умови спадкування прав у сфері інтелектуальної власності;
сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які складаються у зв’язку з виникненням цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності.
Предметом дослідження є теоретичні проблеми підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності.
Методи дослідження. У процесі дослідження проблем, які входять до предмета дисертаційного дослідження, було використано філософські (загальнонаукові) та окремі наукові методи пізнання, зокрема метод системно-структурного аналізу, формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий методи тощо.
Основою методології дослідження підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності є загальнофілософський діалектичний метод, який передбачає комплексний підхід до розкриття суті юридичних фактів, розкриття взаємозв’язку між елементами в їх сукупності, а також вивчення юридичних фактів у сфері інтелектуальної власності в їх розвитку (п.п. 2.1, 3.1).
Аналіз юридичних фактів, які є підставою виникнення прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності, як складової частини загальної системи юридичних фактів, їх особливостей та видів здійснено за допомогою методу системно-структурного аналізу (п.п. 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 4.1).
Порівняльно-правовий метод використовувався з метою: визначення особливостей правового регулювання виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності за законодавством окремих зарубіжних країн, що дозволило врахувати позитивний міжнародний досвід у національній практиці; визначення особливостей виникнення прав у сфері інтелектуальної власності на приватноправових та публічно-правових підставах; розмежування окремих підстав виникнення прав та обов’язків у зазначеній сфері (п.п. 1.2, 3.2, 3.3, 4.2, 4.3, 4.4).
За допомогою структурно-функціонального методу проаналізовано різні види юридичних фактів, досліджено їх співвідношення та взаємозв’язок у структурі юридичних складів. Також зазначений метод використовувався з метою визначення категорій цивільних прав та обов’язків, які виникають у сфері права інтелектуальної власності, їх особливостей та класифікації (п.п. 2.2, 2.3).
При дослідженні підстав виникнення прав у творців та прав у користувачів використано метод конкуренції протилежностей (п.п. 3.2, 3.3).
Використання формально-юридичного методу дозволило визначити сучасний стан правового регулювання відносин, які складаються щодо виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності, його відповідність міжнародним нормам, виявити прогалини, колізії та сформулювати пропозиції щодо їх розв’язання (п.п. 3.2, 3.3, 4.3, 5.1, 5.2)
Формулювання висновків і пропозицій, які містяться в дисертації зроблено за допомогою методу догматичного (логічного) аналізу (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 5.1).
Емпіричну основу дослідження становлять міжнародні акти, акти цивільного законодавства, законодавства у сфері права інтелектуальної власності України, законодавства зарубіжних країн та судова практика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності.
У дисертації на основі поєднання теоретичних аспектів дослідження з доктринальним аналізом судової практики з цивільних справ про захист прав інтелектуальної власності визначено поняття та види юридичних фактів у сфері інтелектуальної власності, їх місце в загальній системі юридичних фактів, а також правові засади виникнення прав на окремі категорії результатів інтелектуальної, творчої діяльності на підставі різних юридичних фактів.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

вперше:
обґрунтовано, що сучасний концептуальний підхід до визначення підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності полягає в їх розумінні як визнаних або встановлених цивільним законодавством обставин, пов’язаних із юридичним конституюванням результатів інтелектуальної творчої діяльності, їх охороною, захистом прав та інтересів правоволодільців, які відповідають загальним засадам цивільного законодавства, із наявністю або відсутністю яких норми права пов’язують настання певних юридичних наслідків, зокрема, виникнення прав та обов’язків у творців, їх правонаступників та інших учасників правовідносин інтелектуальної власності;
обґрунтовано, що підстави виникнення прав у сфері інтелектуальної власності входять до єдиної системи юридичних фактів, яка включає: загальнотеоретичний, галузевий та спеціальний рівні;
запропоновано підстави виникнення прав у сфері інтелектуальної власності розподілити на дві категорії: публічно-правові (юридичні факти, юридичні склади, що породжують правові наслідки без дотримання
будь-яких формальних процедур за участю суб’єкта публічного права, який реалізує владні повноваження в зазначеній сфері) та приватноправові (юридичні склади, одним з обов’язкових юридичних фактів яких виступає акт суб’єкта публічного права – адміністративний акт, рішення суду);
запропоновано авторську класифікацію юридичних фактів у сфері інтелектуальної власності на підставі загальнотеоретичних критеріїв (залежно від «вольового» критерію, відповідності приписам юридичних норм, спрямованості волі на юридичні наслідки) та на підставі спеціальних критеріїв (залежно від категорії об’єктів права інтелектуальної власності, виду прав, суб’єктів);
запропоновано залежно від волевиявлення правоволодільця юридичні (фактичні) склади у сфері інтелектуальної власності поділити на прості (включають позитивні юридичні факти та передбачають добровільне волевиявлення правоволодільця) і змішані (включають позитивні юридичні факти – дії особи, спрямовані на набуття права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, та негативні юридичні факти – відмова правоволодільця вчинити певні дії або утримання від дій);
запропоновано створення об’єкта права інтелектуальної власності як основну підставу виникнення прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності розглядати у двох аспектах: як діяльність людини (у широкому розумінні) та юридичного факту (у вузькому розумінні);
встановлено, що у сфері інтелектуальної власності виникають дві категорії прав: по-перше, права інтелектуальної власності – майнові та немайнові права, які виникають у результаті інтелектуальної, творчої діяльності; по-друге, інші цивільні права;
запропоновано авторську класифікацію майнових прав інтелектуальної власності на підставі різних критеріїв (залежно від категорії об’єктів права інтелектуальної власності; можливості переходу (передання) майнових прав від їх первісного набувача до третіх осіб можливості вільного розпорядження;
доведено, що при наданні дозволу на використання винаходу, корисної моделі за рішенням органів державної влади без згоди правовласника (примусове ліцензування), не відбувається відчуження майнових прав від власника патенту користувачу, у зв’язку з чим запропоновано уточнення термінології шляхом заміни в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» категорії «примусове відчуження прав» на «примусова ліцензія»;
обґрунтовано, що з метою створення умов для ефективного використання винаходу на умовах примусової ліцензії у фармацевтичній галузі, виготовлення якісних лікарських препаратів у Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі), що стосується лікарського засобу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2013 р. на власника патенту має бути покладено обов’язок надавати всю необхідну для використання винаходу інформацію;
сформульовано пропозиції щодо визначення черговості задоволення вимог кредиторів – суб’єктів права інтелектуальної власності у випадку припинення юридичної особи – правоволодільця;
удосконалено:
положення про те, що першим використанням комерційного найменування слід уважати вчинення будь-яких дій, спрямованих на розкриття комерційного найменування перед третіми особами (використання в рекламі, на виставках, ярмарках, у діловій документації тощо), а також зазначення комерційного найменування на продукції (на етикетках, упаковках тощо);
положення про державну реєстрацію як підставу виникнення прав у сфері інтелектуальної власності. Державна реєстрація об’єктів права інтелектуальної власності є важливим правовстановлюючим юридичним фактом, який входить до юридичного (фактичного) складу, необхідного для виникнення виключних майнових прав на об’єкти промислової власності;
класифікацію договорів у сфері права інтелектуальної власності, які запропоновано розділити на дві категорії: договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, які стосуються безпосередньо прав інтелектуальної власності (договори, передбачені у гл. 75, 76 ЦК України, спеціальних законах у сфері інтелектуальної власності); загальні цивільно-правові договори, в яких умови про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності мають другорядний (додатковий) характер та не визначають мету їх укладання (наприклад, договір
купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, до складу якого входять права інтелектуальної власності; договір про створення реклами, в якому визначено умови використання об’єктів права інтелектуальної власності в рекламі, тощо);
тезу про необхідність установлення на законодавчому рівні неможливості надання правової охорони комерційним найменуванням, які є тотожними або схожими до ступеня змішання з відомими торговельними марками;
класифікацію договорів, які укладаються організаціями колективного управління, та запропоновано їх поділ на чотири категорії;
положення про складну правову природу договору про створення за замовленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності;
набуло подальшого розвитку:
положення про те, що зміст прав, які виникають у творця, залежить від порядку створення твору, який може бути загальним та спеціальним;
положення про необхідність розмежування підстав виникнення немайнових прав (створення твору) та підстав виникнення права на захист немайнових прав інтелектуальної власності (перехід права на захист до спадкоємців, до особи, уповноваженої на такий захист безпосередньо творцем);
теза про те, що підставою виникнення права попереднього користувача є сукупність юридичних фактів, а саме: правомірне використання (чи значна підготовка) до використання об’єкта інтелектуальної власності особою, яка претендує на право попереднього користувача, які мають бути здійснені до подання заявки (або дати її пріоритету) на отримання охоронного документа іншою особою; подання заявки на отримання охоронного документа особою, яка не претендує на право пріоритету;
зміст права післякористування, сутність якого полягає в тому, що будь-яка фізична або юридична особа, яка з моменту припинення дії патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок до дати його відновлення використовувала тотожне рішення або зробила необхідні для цього приготування, зберігає право на подальше його безоплатне використання без розширення обсягу такого використання;
положення про розмежування у сфері інтелектуальної власності ліцензій як складових ліцензійного договору та примусових ліцензій, під якими запропоновано розуміти дозвіл на використання об’єкта права промислової власності, який видається органом державної влади без згоди патентовласника, відповідно до умов, визначених у законодавстві, з метою забезпечення охорони здоров’я населення, екологічної безпеки та задоволення інших інтересів суспільства;
теза про те, що з метою забезпечення якості та безпечності ліків, які виробляються з використанням винаходів на умовах примусової ліцензії, варто визначити умови здійснення контролю за дотриманням процесу виробництва як з боку органів державної влади, так і з боку власника патенту;
положення про те, що залежно від категорії об’єктів інтелектуальної власності, права на які переходять у спадок, виділяються два порядки набуття прав: спрощений – при спадкуванні авторських, суміжних прав; реєстраційний – при спадкуванні прав, які виникають на підставі реєстрації (права промислової власності тощо), відповідно до якого необхідним є звернення до Державної служби інтелектуальної власності та внесення змін до відповідних реєстрів охоронних документів.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, сформульовані в дисертаційній роботі, можуть бути використані у:
науково-дослідній діяльності – як основа для подальшого наукового дослідження проблем виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності;
правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного цивільного законодавства та законодавства у сфері інтелектуальної власності (зокрема Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»);
правозастосовній діяльності – для забезпечення єдності розуміння та правильного застосування норм, які регулюють відносини щодо виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності;
навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників із права інтелектуальної власності, при підготовці навчальних курсів та викладанні навчальних дисциплін з цивільного права та права інтелектуальної власності.
Апробація результатів дисертації. Отримані в процесі дисертаційного дослідження результати доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права Національного університету «Одеська юридична академія» і були апробовані на всеукраїнських та міжнародних конференціях, засіданнях круглих столів: Міжнародній науковій конференції, присвяченій пам’яті Ю.С. Червоного «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (м. Одеса, 16 грудня 2011 р.); Науковій Інтернет-конференції «Цивілістичні читання, присвячені пам’яті І.В. Шерешевського» «Основи цивільного законодавства СРСР 1961 року» та їх вплив на формування сучасного цивільного законодавства України (до 50-річчя прийняття «Основ СРСР 1961 року» (м. Одеса,
9 грудня 2011р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції
«Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (м. Донецьк, 25 листопада 2011 р.); Міжнародній науковій конференції «Римське право і сучасність»
(м. Одеса, 28 травня 2011р.); засіданні Круглого столу «Проблеми вдосконалення цивільного законодавства України» (м. Одеса, 12 травня
2012 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса 20-21 квітня 2012 р.);
ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми права інтелектуальної власності» (м. Одеса, 11 червня 2011р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 90-річчя народження д.ю.н, професова В.П. Маслова «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства» (м. Харків, 16 березня 2012 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце органів внутрішніх справ в розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 24 лютого 2012 р.); засіданні Круглого столу «Методологічні засади вдосконалення цивільного законодавства України на сучасному етапі» (м. Одеса, 9 жовтня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.)»; ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми права інтелектуальної власності: захист від контрафакції, піратства та плагіату» (м. Одеса, 9 жовтня 2012 р.); Шостих цивілістичних читаннях, присвячених пам’яті професора О.А. Підопригори «Розвиток права інтелектуальної власності в умовах інформаційного суспільства» (м. Київ, 22 березня 2012 р.); Інтернет-конференції «Цивілістичні читання присвячені пам’яті І.В. Шерешевського «Підґрунтя формування цивільного законодавства України»» (м. Одеса, 7 грудня
2012 р.); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми права інтелектуальної власності: захист від контрафакції, піратства та плагіату» (м. Одеса, 26 квітня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правовые реформы в постсоветских странах: достижения и проблемы» (г. Кишинев, 28-29 марта 2014 г.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16-17 травня 2014 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладено в одній одноособовій монографії «Теоретичні проблеми підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності», 24 наукових статтях, з яких 20 статей опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, 4 статті – у зарубіжних періодичних виданнях, 2 статті – у наукових виданнях, а також у 17 тезах доповідей на наукових конференціях, засіданнях круглих столів.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’ятьох розділів, поділених на 14 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (497 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 458 сторінок, з яких основний зміст – 399 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розробленні єдиної концепції підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності, а також сформульовано комплекс пропозицій та рекомендацій для удосконалення відповідних норм національного законодавства у сфері права інтелектуальної власності та практики їх реалізації.
1. Підстави виникнення прав інтелектуальної власності – це юридичні факти, під якими запропоновано розуміти обставини, пов’язані з юридичним конституюванням результатів інтелектуальної творчої діяльності, їх охороною, захистом прав та інтересів правоволодільців, які відповідають загальним засадам цивільного законодавства, з наявністю або відсутністю яких норми права пов’язують настання певних юридичних наслідків, зокрема, виникнення прав та обов’язків у творців, їхніх правонаступників та інших учасників правовідносин інтелектуальної власності.
2. Підстави виникнення прав у сфері інтелектуальної власності входять до єдиної системи юридичних фактів, яка включає: загальнотеоретичний рівень – сукупність усіх відомих юридичних фактів (їх складів); галузевий рівень – юридичні факти окремих галузей права; спеціальний рівень – сукупність юридичних фактів, які є підставами виникнення прав та обов’язків у окремих підгалузях, інститутах права, до якого, зокрема віднесено право інтелектуальної власності.
3. Підстави набуття прав у сфері права інтелектуальної власності доцільно поділити на дві категорії: приватноправові та публічно-правові. Публічно-правовими підставами виникнення прав у даній сфері є юридичні склади, одним з обов’язкових юридичних фактів яких виступає акт суб’єкта публічного права (адміністративний акт, рішення суду). Під приватноправовими підставами виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності запропоновано розуміти юридичні факти, юридичні склади, що породжують правові наслідки без дотримання будь-яких формальних процедур за участю суб’єкта публічного права, який реалізує владні повноваження у зазначеній сфері.
4. Юридичні факти у сфері інтелектуальної власності можна класифікувати на підставі загальнотеоретичних критеріїв (залежно від «вольового» критерію, відповідності приписам юридичних норм, залежно від спрямованості волі на юридичні наслідки) та на підставі спеціальних критеріїв (залежно від категорії об’єктів права інтелектуальної власності, виду прав, суб’єктів).
Залежно від сфери суспільних відносин, в яких юридичні факти виступають підставою виникнення прав та обов’язків, їх доцільно поділити на: загальні та спеціальні юридичні факти. До загальних віднесено юридичні факти, які є підставами виникнення прав у різних сферах, у тому числі, у сфері інтелектуальної власності. Такими юридичними фактами є: цивільно-правовий договір, адміністративний акт, акт судових органів, неправомірні дії. До спеціальних юридичних фактів запропоновано віднести ті, які є підставою виникнення лише цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності. Такими підставами, зокрема, є: створення твору, право попереднього користувача, примусова ліцензія, визнання торговельної марки добре відомою тощо.
5. Залежно від волевиявлення правоволодільця юридичні (фактичні) склади у сфері інтелектуальної власності можна поділити на прості та змішані.
Простий юридичний склад включає юридичні факти – дії, які мають позитивний характер та передбачають добровільне волевиявлення суб’єктів (наприклад, створення винаходу та уступка права на отримання охоронного документа на нього третій особі).
Змішаний юридичний склад включає позитивні та негативні юридичні факти. В його основі лежить негативний юридичний факт – відмова правоволодільця вчиняти певні дії (видавати ліцензію на використання винаходу, корисної моделі) або утримання від дій (невикористання винаходу протягом строку, встановленого в законодавстві). Позитивні юридичні факти – дії заінтересованої особи, спрямовані на отримання дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності (звернення до правовласника за отриманням дозволу, звернення до органів державної влади за отриманням дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності), акти органу державної влади про надання дозволу.
6. Права та обов’язки, які виникають у сфері інтелектуальної власності, доцільно поділити на дві категорії: права інтелектуальної власності – майнові та немайнові права, які виникають у результаті інтелектуальної, творчої діяльності; інші цивільні права та обов’язки, до яких віднесено право власності на річ (матеріальний носій), у якому виражено об’єкт права інтелектуальної власності, право на призначення представника (крім випадків спеціального представництва, передбачених у законі); права у сфері спадкування; загальний обов’язок, який покладається на всіх учасників цивільних правовідносин – дотримання прав та інтересів третіх осіб під час реалізації прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.
7. Залежно від сукупності прав, якими наділяються суб’єкти права інтелектуальної власності, можна їх розділити на: повні права (передбачають виникнення майнових та немайнових прав (авторське право, промислова власність); неповні права (передбачають виникнення лише майнових прав (права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту) або немайнових прав (права на наукове відкриття).
8. Майнові права інтелектуальної власності поділяються на дві категорії: загальні, що передбачені для всіх категорій об’єктів права інтелектуальної власності, та спеціальні, які виникають у зв’язку зі створенням окремих об’єктів права інтелектуальної власності та мають особливі умови їх реалізації. Залежно від можливості переходу (передання) майнових прав від їх первісного набувача до третіх осіб запропоновано їх поділити на три категорії: відчужувані (право на використання, право дозволяти використання об’єктів інтелектуальної власності тощо); невідчужувані, які підлягають спадкуванню (право слідування); невідчужувані, які не підлягають спадкуванню (право доступу). У свою чергу, в системі відчужуваних прав виділено два види прав залежно від можливості вільного розпорядження ними: необмежені та обмежені майнові права. Залежно від характеру дій, які має здійснити або від яких має утриматись зобов’язана особа, обов’язки у сфері інтелектуальної власності запропоновано поділити на два види: по-перше, обов’язки, які мають майновий характер (виплата винагороди за використання об’єктів інтелектуальної власності, виплата компенсації за порушення майнових та немайнових прав, тощо); по-друге, обов’язки, які мають немайновий характер (обов’язок видавництва не розкривати ім’я автора на його вимогу, загальний обов’язок не зловживати правами).
9. Основною підставою виникнення прав та обов’язків у галузі інтелектуальної власності є створення об’єкта права інтелектуальної власності, яке розглядається у двох аспектах: як діяльність людини (у широкому розумінні) та юридичний факт (у вузькому розумінні).
10. Підставою виникнення немайнових прав є створення твору. До правонаступників творця (спадкоємців, осіб уповноважених творцем) переходить право на захист немайнових прав інтелектуальної власності.
11. Першим використанням комерційного найменування є вчинення будь-яких дій, спрямованих на розкриття комерційного найменування перед третіми особами (використання в рекламі, на виставках, ярмарках, у діловій документації тощо), а також зазначення комерційного найменування на продукції (на етикетках, упаковках тощо).
12. Відмінність між ліцензією, як складовою частиною ліцензійного договору, та примусовою ліцензією, яка видається за рішенням органів державної влади, полягає у: підставах надання (перша є результатом волевиявлення правовласника, друга є актом органу держаної влади); порядку отримання; строкові дії; визначенні умов виплати ліцензійних платежів.
13. Залежно від категорії об’єктів права інтелектуальної власності виділено два порядки спадкування прав інтелектуальної власності (загальний та спеціальний).
14. Припинення юридичної особи внаслідок ліквідації автоматично не призводить до припинення дії прав інтелектуальної власності, які їй належали, якщо відповідно до законодавства допускається перехід таких прав до третіх осіб та можливість їх існування поза юридичною особою, якій вони належали.
15. Підставою виникнення прав інтелектуальної власності при ліквідації юридичної особи є юридичний склад, який об’єднує різні юридичні факти: ліквідація чи реорганізація юридичної особи, передання прав новому набувачеві (кредитору, учаснику товариства, новій юридичній особі), оформлення прав новим правоволодільцем (внесення змін до реєстру охоронних документів). При цьому кожний з перелічених фактів є складним та передбачає необхідність вчинення сукупності взаємопов’язаних дій.
16. З метою удосконалення правового регулювання виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності сформульовано такі пропозиції.
По-перше, п. 2 ч. 1 ст. 112 ЦК України викласти в такій редакції: «У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги творця, його правонаступників, про плату за використання належного їм результату інтелектуальної, творчої діяльності».
По-друге, ст. 468 ЦК України викласти в такій редакції: «Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути відновлено в порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали в момент їх припинення, або її правонаступників».
По-третє, назву ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» викласти в такій редакції: «Використання винаходу (корисної моделі) на умовах примусової ліцензії».
По-четверте, п. 10 Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі), що стосується лікарського засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2013 р. викласти в такій редакції: «Не пізніше трьох робочих днів із дати набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про надання дозволу МОЗ інформує заявника та власника патенту. Власник патенту зобов’язаний надати заявнику всю необхідну для використання винаходу (корисної моделі) інформацію (в тому числі, ноу-хау)».
По-п’яте, п. 2.2 Розділу 2 Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.04.2005 р., доповнити другим абзацом у наступній редакції: «Якщо після подання заявки, але до прийняття рішення по заявці Апеляційною палатою, змінюється власник торговельної марки, заявник або особа, яка набула право на торговельну марку, має подати до Апеляційної палати заяву про заміну заявника, до якої додається документ або засвідчена копія документа, що є підставою для такої заміни. У заяві мають бути зазначені відомості про нового заявника, передбачені розділом 3 Правил.
Заміна заявника здійснюється внаслідок передачі права на торговельну марку на підставі договору, унаслідок реорганізації чи ліквідації юридичної особи, смерті фізичної особи – власників торговельної марки тощо».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллин А.И. Гармонизация и унификация правовой охраны промышленных образцов в Европейском Союзе / А.И. Абдуллин // Международное публичное и частное право. – 2006. – № 3. – С. 5-8.
2. Абдуллин А.И. Генезис права интеллектуальной собственности в Европейском Союзе: причины и предпосылки гармонизационного процесса / А.И. Абдуллин // Вестник Казанского государственного технического университета им. А.Н.Туполева. – 2006. – № 3. – С. 61-66.
3. Абдуллин А.И. Некоторые проблемы унификации правовой охраны интеллектуальной собственности (опыт Европейского Союза) /
А.И. Абдуллин // Российский юридический журнал. – 1997. – № 4. – С. 32-42.
4. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М.М. Агарков. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
5. Александрова Н.В. Юридические факты в механизме гражданско-правового регулирования / Н.В. Александрова, И.З. Федоров // Вестник Российского университета кооперации. – 2014. – № 1 (15). – С. 35-38.
6. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. / С.С. Алксеев. – М., 1982. – Т. 2. – 360 с.
7. Алексеев Н.Н. Основы философии права / Н.Н. Алексеева. – СПб.: Лань, 1999. – 256 с.
8. Андронова В.А. Юридичні факти у трудовому праві: поняття, ознаки та властивості / В.А. Андронова // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. – 2011. – № 58. – С. 149-154.
9. Андрусів У.Б. Щодо питання особистих немайнових прав організацій мовлення / У.Б. Андрусів // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 1. – С. 215-220.