Діяльність органів виконавчої влади в регіоні України: організаційно-правові засади : Деятельность органов исполнительной власти в регионе Украины: организационно-правовые принципы

Краткое описание

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Проценко Тарас Олександрович

УДК 352.075

Діяльність органів виконавчої влади в регіоні України:
організаційно-правові засади

25.00.04 - регіональне управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Шамрай Василь Олександрович,
доктор наук з державного
управління, професор

Ірпінь-2002

ЗМІСТ

Вступ

3-8

Розділ 1. Теоретико-правові засади діяльності органів виконавчої влади в регіоні України

9-45

1.1. Стан наукових досліджень діяльності органів виконавчої влади в регіоні України
1.2. Поняття й сутність діяльності органів виконавчої влади в регіоні України
Висновки

9-19

19-43
44-45

Розділ 2. Функціонально-структурний аналіз діяльності органів виконавчої влади в регіоні

46-82

2.1. Правовий статус органів виконавчої влади в регіоні України та їх повноваження
2.2. Система й функції органів виконавчої
влади в регіоні України
2.3. Становлення кадрового потенціалу органів
виконавчої влади в регіоні України
Висновки

46-60

60-74

74-81
81-82

Розділ 3. Пріоритетні види діяльності органів виконавчої влади в регіоні України

83-149

3.1. Види діяльності органів виконавчої влади в регіоні України й оцінка її ефективності
3.2. Організація діяльності органів виконавчої
влади в регіоні з представництва держави
3.3. Управління соціально-економічним розвитком регіону основа діяльності органів виконавчої влади в регіоні України
3.4. Діяльність органів виконавчої влади в регіоні
з охорони навколишнього середовища
3.5. Діяльність органів виконавчої влади в регіоні щодо залучення інвестицій
Висновки

83-93

93-100

100-129

129-136

136-148
149-149

Висновки
Список використаних джерел
Додатки

150-159
160-178
179-184

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап державотворення в Україні, проведення адміністративної реформи вимагають переосмислення системи державного управління, оновлення й пристосування органів виконавчої влади в регіонах України до нових соціально-економічних і суспільних відносин. Концепція адміністра­тивної реформи в Україні визначила основну мету формування системи державного управління, яка стане ближчою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам.
Реформування державного управління стосується як центральних, так і місцевих органів виконавчої влади. Проблема, полягає в тому, щоб оптимально поєднувати локальні й загальнодержавні інтереси, проводити конкретну державну політику в управлінні регіоном. Вирішення локальних проблем стає загальнодержавним пріоритетом. У цьому процесі важливим питанням у діяльності органів державної виконавчої влади має бути визначення теоретико-правових засад діяльності органів виконавчої влади в регіоні України й пріоритетних видів їх діяльності, а саме: організація діяльності органів виконавчої влади в регіоні з представництва держави, управління соціально-економічним розвитком, діяльності органів виконавчої влади з охорони навколишнього середовища, залучення інвестицій тощо.
Тому вибір теми дослідження про організаційно-правові засади діяльності органів виконавчої влади в регіоні України не випадковий.
По-перше, потребують критичного аналізу зміни, що відбувались в апараті державного управління, особливо в регіонах України.
По-друге, демократизація суспільних процесів, децентралізація державно-управлінських рішень змінюють парадигму взаємовідносин центру й регіонів, суттєво впливають на діяльність органів виконавчої влади в регіоні України.
В українській науці суттєва увага приділяється проблемам організації і функціонування органів виконавчої влади. Разом із тим стан цих розробок свідчить про існування гострої необхідності в нових поглиблених дослідженнях зазначеної проблеми. Потребує вдосконалення діяльність органів виконавчої влади в регіоні, що забезпечуватиме життєдіяльність народу України.
Водночас сьогодні відсутня теорія діяльності органів виконавчої влади в регіоні як важлива складова державного управління України. Немає спеціальних комплексних досліджень із цієї проблеми. До цього часу розглядались переважно окремі аспекти. Це насамперед стосується аналізу правового статусу органів виконавчої влади в регіоні, функцій і окремих видів діяльності органів виконавчої влади, інтеграції державного управління, правової держави й громадянського суспільства, що досліджували у своїх наукових працях українські вчені: В.Авер’янов, В.Борденюк, В.Князєв, Р.Калюжний, В.Копейчиков, С.Крисюк, О.Крупчан, Ю.Лебединський, Г.Леліков, В.Луговий, В.Майборода, Н.Нижник, Ю.Оболенський, М.Пірен, В.Скуратівський, В.Селіванов, В.Тронь, В.Шамрай, В.Цвєтков, Ю.Шемшученко та інші.
Однак глибокий аналіз опрацьованої літератури з досліджуваної проблеми дозволяє стверджувати, що вона не стала предметом цілеспрямованого наукового дослідження в Україні. До цього часу відсутнє комплексне дослідження діяльності органів виконавчої влади в регіоні України, зокрема, організаційно-правових засад.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Назва роботи є частиною загальної теми, яку розробляють кафедри й наукові підрозділи Академії державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0101U007174).
Обраний напрям дослідження пов’язаний із плановим комплексним науковим проектом Виконавча влада в Україні: проблеми формування й функціонування” Української Академії державного управління при Президентові України, а також має зв’язок із виконанням наукової теми Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0101U002829).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення діяльності органів виконавчої влади в регіоні України на основі визначення змісту правового статусу й організаційно-правових особливостей цих органів, факторів генезису, особливостей сучасного стану й майбутнього розвитку регіонів України.
Для досягнення мети були визначені наступні завдання:
- проаналізувати існуючі у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі погляди щодо діяльності органів виконавчої влади в регіоні;
- уточнити поняття й сутність термінів виконавча влада”, регіон”;
- дослідити організаційно-правові засади діяльності органів виконавчої влади в регіоні, її складові;
- конкретизувати основні види, зміст, функції, організаційну структуру, принципи діяльності органів виконавчої влади в Україні;
- визначити правовий статус органів виконавчої влади в регіоні й перелік правових актів, що забезпечили б оптимізацію функціонування виконавчих органів влади в регіоні України;
- обґрунтувати пріоритетні види діяльності органів виконавчої влади, конкретні пропозиції щодо їх удосконалення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є діяльність органів виконавчої влади в регіоні України.
Предмет дослідження організаційно-правові засади діяльності органів виконавчої влади в регіоні України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження запропонованих організаційно-правових засад, теоретичних положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, зроблених у результаті дослідження, дадуть можливість раціональніше підійти до удосконалення системи функціонування органів виконавчої влади в регіонах України.
Методи дослідження: застосовування системи загальнонаукових і спеціальних методів дослідження (аналіз та узагальнення вихідної емпіричної і теоретичної основи дослідження діяльності органів виконавчої влади в регіоні України з метою синтезу й узгодження понятійного апарату); методи порівняльного й конкретно-історичного аналізу зарубіжних і вітчизняних джерел із теми дослідження; вивчення документальної інформації органів виконавчої влади; методи моделювання, програмування, спостереження діяльності органів виконавчої влади в регіонах; систематизація нормативно-правових актів і функціональний аналіз та узагальнення діяльності органів виконавчої влади в регіонах України.
Системний підхід як методологічна основа дослідження дав змогу розглянути явище, що вивчається, за його змістом, структурою, функціями, розкрити системні організаційно-правові зв’язки, особливості діяльності органів виконавчої влади в регіоні України. Методологія дослідницької роботи ґрунтувалась на принципах єдності теорії і практики, дотримання об’єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ. Застосування системного підходу дозволило дослідити органи виконавчої влади в регіонах України як цілісну систему.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:
- уперше розкрито зміст функцій органів виконавчої влади в регіоні
України (планування, мотивація і контроль);
- виділено критерії їх класифікації;
- запропоновано авторський підхід до характеристики структурної побудови функцій органів виконавчої влади в регіоні;
- удосконалено класифікацію функцій державного управління за критеріями організаційно-правового впливу на об’єкт управління і стадії управлінського циклу;
- обґрунтовано особливості діяльності органів виконавчої влади у сфері соціально-економічного розвитку регіону;
- уточнено сутність термінів і понять виконавча влада”, регіон”;
- дістали подальшого розвитку виявлені види, функції, принципи діяльності органів виконавчої влади в регіонах України.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дисертаційного дослідження мають прикладне й науково-практичне значення. Застосовані в дисертації підходи й висновки щодо діяльності органів виконавчої влади в регіоні України насамперед можуть бути використані як науковими, так і практичними працівниками системи державного управління. Доцільним є використання матеріалів дослідження й висновків, що містяться в дисертації, при розробці наукових досліджень проблем регіонального управління, навчальних курсів магістерських програм, підготовці навчальної літератури із зазначених дисциплін, формуванні й оновленні навчальних планів, програм, підготовки, перепідготовки й підвищенні кваліфікації державних службовців, при написанні підручників і методичних посібників із теорії регіонального управління.
Основні положення дисертації були впроваджені в практику шляхом підготовки й проведення навчальних занять в Академії державної податкової служби України (Акт про впровадження та реалізацію наукових результатів дослідження № 10 від 3 вересня 2001 р.), при впровадженні реалізації наукових результатів досліджень у м. Ірпені Київської області, відповідно до закону України Про державно-правовий експеримент самоврядування в м. Ірпені, смт.Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області” від 5 квітня 2001 року (Акт про впровадження та реалізацію наукових результатів дослідження № 5 від 17 травня 2001 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Науково-аналітичні й теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, на основі джерелознавчого аналізу, опрацювання даних державної та відомчої статистики. Ідеї і розробки М.М.Рижого, Є.В.Куліша, Ю.І.Калюха, А.П.Сіренко, В.О.Шамрая, у співавторстві з якими було підготовлено статті, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, принципові ідеї та висновки дослідження були представлені в авторських публікаціях, перелік яких додається; викладались у навчальному посібнику для студентів і викладачів та доповідях на ІХ міжнародному симпозіумі в Польщі (м. Устронь, 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Українська Академія державного управління при Президентові України, травень 2001 р.); міжнародній конференції Переваги місцевого самоврядування” (м. Ірпінь квітень, 2001 р.); науково-практичній конференції Оцінка впливу об’єктів будівництва на навколишнє середовище. Аналіз й проведення природоохоронних заходів у регіоні” (м. Ялта, травень 2000 р.).
Основні результати дослідження й висновки обговорювались на засіданнях кафедр управління містом, державного управління й менеджменту Української Академії державного управління при Президентові України (2000, 2001 рр.), на засіданнях ученої ради Академії податкової служби України (1997, 1998, 1999, 2001 рр.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в 11 наукових працях, у тому числі в чотирьох статтях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань, із них 7 іноземною мовою) і додатків. Основний текст дисертації викладений на 159 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема діяльності органів виконавчої влади в регіоні України, зокрема її організаційно-правовий аспект, виключно важлива. Ця обставина зумовлена тим, що її вирішення це можливість покращання життя в Україні. Важко знайти сферу державного управління, до якої б не мали відношення органи виконавчої влади. Саме тому питання теорії і практики правових і організаційних основ діяльності органів виконавчої влади в регіоні стають об’єктом уваги спеціалістів різних галузей знань.
На думку автора, для завершення проведення адміністративної реформи доцільно вирішити проблемні питання діяльності органів виконавчої влади в регіоні України крізь призму існуючої системи державного управління в Україні. Із практичного погляду доцільно розглядати в роботі адміністративно-територіальне утворення як регіон, яким є область.
Дисертант вважає, за доцільне для ефективної діяльності органів виконавчої влади в регіоні виділити пріоритетні види діяльності для регіону.
Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що основною ланкою виконавчої вертикалі, на яку покладається виконання законів, Указів Президента України, постанов і рішень уряду, у цілому завдань соціально-економічного розвитку регіонів є місцеві органи виконавчої влади в регіоні.
Дослідження проблем взаємовідносин органів місцевого самоврядування й органів державної виконавчої влади, проблеми розподілу функції і повноважень між ними дають підстави для висновків і пропозицій.
1. Необхідно внести зміни й доповнення до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні” щодо делегування повноважень. Окрім законодавчого надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади, необхідно закріпити право РДА самостійно делегувати органам самоврядування окремі свої повноваження. Це додало б гнучкості їх відносинам і сприяло б кращому вирішенню деяких питань.
2. Доцільно в законодавчому порядку визначити більш конкретні підстави для висловлення недовіри голові РДА з боку районної ради, оскільки відсутність у законі зазначених підстав може стати причиною неправомірних дій щодо відсторонення від посади голови РДА.
3. Необхідно закласти в проект Закону України Про адміністративно-територіальний устрій України” положення щодо наділення РДА повноваженнями вирішувати окремі питання організації території спільно з органами місцевого самоврядування.
Особливе значення для конструктивної діяльності органів виконавчої влади в регіоні має визначення їх правового статусу. До елементів правового статусу органів виконавчої влади в регіоні автор відносить:
- назву;
- мету й завдання діяльності;
- компетенцію (повноваження);
- положення в системі виконавчої влади;
- порядок взаємовідносин з іншими державними органами;
- порядок утворення , реорганізації і припинення діяльності;
- напрями, форми й методи діяльності;
- види правових актів, які видає орган виконавчої влади;
- інші дані.
У роботі визначено загальні риси адміністративно-правового статусу органів виконавчої влади. Особлива увага приділена розподілу повноважень органів виконавчої влади в регіоні, адже це один із способів правового регулювання регіональних відносин. Від повноти закріплення в нормах права повноважень органів виконавчої влади залежить ефективність діяльності цих органів з вирішення питань у регіоні, межі відповідальності, звітності, підконтрольності.
На нашу думку, для системного здійснення процесу деконцентрації повноважень на період проведення адміністративної реформи необхідно покласти на один із центральних органів виконавчої влади функції з узгодження динаміки реформування соціально-економічних процесів у державі з упровадженням відповідних змін у структуру й повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади, формування необхідної нормативно-правової бази, що супроводжуватимуть ці зміни.
Крім того, діяльність цього органу має бути пов’язана також із визначенням подальшої децентралізації повноважень органів виконавчої влади, а також з уповноваженим Президента України з питань адміністративної реформи й практичною реалізацією Концепції державної регіональної політики.
Аналізуючи систему й функції органів виконавчої влади в регіоні України, на думку автора, основні вимоги до організаційної структури управління місцевої державної адміністрації полягають у наступному: мінімальна кількість управлінських зв’язків; усунення елементів дублювання, оперативність і гнучкість у роботі тощо.
Важливим напрямом в організації діяльності з удосконалення структури місцевих державних адміністрацій є також визначення раціонального поділу праці, повноважень і відповідальності в системі управління. Через чітке визначення й розподіл завдань, а також їх розмежування створюються організаційні передумови для повного завантаження працівників, їх взаємодії і усвідомлення обов’язку й персональної відповідальності кожним працівником системи управління.
Особливе значення в роботі приділяється функціям органів виконавчої влади в регіоні, адже вони відіграють провідну роль у поясненні функціональної природи управління, оскільки розкривається його зміст. У функціях виявляються: мета, завдання, сутність і зміст управління.
Сьогодні стан із реалізацією зазначених функцій складний через економічні труднощі перехідного періоду розвитку держави. Це погіршує соціальне становище суспільства. Необхідно знайти оптимальне співвідно­шення функцій управління, що їх мають здійснювати державні органи, і тих, що об’єктивно переходять до суб’єктів ринкових відносин. На думку автора, держава має поліпшити якість виконання управлінських функцій з урахуванням ринкових трансформацій економіки, і чим краще вона виконуватиме їх, тим ефективніше розвиватиметься суспільство.
У дисертації розглянуто зміст таких функції органів виконавчої влади в регіоні, як: планування, організація, мотивація, контроль. Автор робить висновок, що головною особливістю цих функцій управління є неможливість розглядати їх незалежно. Вони взаємозалежні і не піддаються суворій часовій послідовності, належне виконання кожної із цих функцій залежить від виконання інших. Тому основне завдання керівництва місцевих державних адміністрацій полягає в інтеграції всіх функцій таким чином, щоб забезпечити ефективне досягнення спільних цілей системи.
Аналізуючи практику розвитку органів виконавчої влади в регіоні, слід зазначити, що їх кадрове забезпечення має здійснюватися, виходячи із загальних орієнтирів державної кадрової політики й специфіки розвитку регіонів. Тільки так можна своєчасно формувати кадровий потенціал, що відповідає цілям і завданням розвитку регіонів.
Кадровий потенціал у регіоні сприяє можливості й здатності діяти таким чином, щоб оптимізувати життєзабезпечення в регіоні. Кадровий потенціал у регіоні характеризується:
- організаційним кліматом прагненням керівництва регіонів реагувати певним чином на зміни: вітати зміни, контролювати їх або намагатися їх уникати;
- створенням професійних кадрів, здатних до управління в різних установах, організаціях і регіоні в цілому.
Значна увага приділена професіоналізму кадрів органів виконавчої влади в регіоні, розглянуто такі категорії, як професійна здатність, професійна орієнтація та професійна освіта. Аналізуючи практику діяльності органів виконавчої влади й освітніх установ у регіоні, дисертант пропонує в кожному регіоні розробити кадрові програми, в яких будуть відображені:
- відбір проблем для програмної розробки в ході підготовки кадрів;
- обґрунтування цілей і завдань програм для різних категорій кадрів;
- встановлення термінів та етапів навчання;
- перелік програм і заходів навчання;
- обсяги й джерела фінансування;
- система контролю за виконанням програм із боку місцевих органів влади.
Доцільно розробити систему відповідальності органів виконавчої влади за раціональне використання кадрового потенціалу в регіоні.
Розглядаючи пріоритетні види діяльності органів виконавчої влади в регіоні України, автор особливу увагу приділив оцінці ефективності діяльності органів виконавчої влади. З його погляду, основними критеріями оцінки ефективності діяльності РДА можуть бути:
- економічні показники (працевлаштування, темпи зростання обсягів промислового виробництва, обсягів товарів народного споживання; налагодження кооперативних зв’язків з партнерами країн близького зарубіжжя; використання місцевих ресурсів тощо);
- показники соціального розвитку й захисту населення (освіта, культура, охорона здоров’я й фізична культура, субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг мало захищених верств населення, надання пільг ветеранам війни та праці, виплата допомоги одиноким, багатодітним матерям, дітям інвалідам тощо);
- капітальне будівництво (обсяг уведення житла, реконструкція житлових будинків тощо);
- транспортне забезпечення (підвищення безпеки руху, придбання нових і капітальний ремонт засобів та обладнання тощо).
- показники розвитку теле- й радіокомунікацій, інших інформаційних систем;
- зовнішньоекономічна діяльність підприємств та організацій району (міста);
- охорона правопорядку.
На сьогодні науково обґрунтована методика застосування цих критеріїв у комплексному вигляді ще не розроблена, тобто не існує єдиних підходів до визначення на підставі зазначених критеріїв єдиного комплексного критерію. Однією із головних причин є відсутність процедури визначення порівняної оцінки пріоритетності різних за своєю суттю показників. До того ж ситуація ускладнюється ще й тією обставиною, що управлінську діяльність РДА практично не можна оцінити в повному обсязі на якийсь певний момент часу. Її результати стають відомі лише в майбутньому.
Отже обсяг завдань, що покладаються на органи виконавчої влади й особливо на районному рівні зумовлює при оцінці управлінської діяльності місцевих державних адміністрацій у регіоні використання широкого спектра критеріїв.
З нашого погляду, своєчасне визначення проблем оцінки ефективності діяльності органів виконавчої влади сприятиме вивченню цілей, забезпечення вчасною неупередженою інформацією, сприятиме контролю за їх діяльністю.
У своїй діяльності органи виконавчої влади в регіоні України репрезентують державу, тому автор розглядає деякі аспекти діяльності зазначених органів за представництвом держави.
Практика свідчить, що основним рівнем у державному управлінні об’єктивно є район і РДА оскільки:
- він базовий структурний елемент, що перебуває в центрі системи (до вищих рівнів належить держава, області, міста обласного підпорядкування, а до нижчих міста районного підпорядкування, селища й села);
- у районі, на відміну від сіл, селищ і міст районного підпорядкування, є всі необхідні структури, що забезпечують державне управління, виконання законів на підпорядкованій території з урахуванням місцевих особливостей, а також життєдіяльність місцевого населення (створювати подібні структури в містах районного підпорядкування, селищах, селах економічно недоцільно, а практично немає потреби);
- у районах представлені всі категорії населення;
- рівень керованості процесами соціально-економічного розвитку і впливу в районі значно вищий;
- від економічних показників у районах залежить і економічний стан держави в цілому, від стану реформування в районах хід реформ у державі;
- реалізація чинного законодавство на районному рівні дає змогу діяти ініціативно й вирішувати як державні, так і місцеві проблеми (в економіці - виробляти пріоритети, позбуватися монополізму, створювати умови для появи власника, який працюватиме більш ефективно, регулюватиме витрати на соціальну сферу тощо);
- на районному рівні найбільш перспективним вбачається можливість практичної реалізації паритету у відносинах між державою і регіонами, тобто реалізації тези від сильних регіонів до сильної держави”.
Аналізуючи діяльність місцевих державних адміністрацій як суб’єкта державного управління, не можна не звернути увагу на те, чия мета реалізується в процесі управління. Якщо суспільство не згодне із цілями, що поставлені державними управлінцями, то їх слід змінювати, дати можливість відповідним державним інститутам від імені суспільства поставити нові цілі.
Соціальні процеси часто випереджають їх законодавче регулювання, тому виникає необхідність у самостійному прийняття рішень на районному рівні. Район перебуває на передньому плані перетворень, і на практиці іноді методом спроб і помилок доводиться утверджуватись новому. Ось чому найважливішим, найнеобхіднішим сьогодні є зміцнення районної ланки управління, оволодіння керівниками й спеціалістами теорією й практикою управління регіонами в нових ринкових умовах. При цьому організація управління за інтуїцією - учорашній день. Нині перевага віддається прогнозуванню, передбаченням, що вимагає наукового підходу у формуванні системи управління.
Практика управління соціально-економічним розвитком регіону свідчить про виключну важливість реалізації принципу пріоритетності, оскільки це дозволяє ранжувати цілі й завдання виробничого й соціального характеру відповідно до стратегії комплексного розвитку й виробничо-економічних і ресурсних можливостей регіону.
Пріоритети доцільно класифікувати. Так, у сфері матеріального вироб­ницт­ва, залежно від ієрархічного рівня управління, можна виділити такі пріори­те­ти: загальноекономічні, галузеві, внутрішньогалузеві, внутрішньо­виробничі, територіальні.
Таким чином, у цілому політика регіонального розвитку охоплює досить широке коло міждисциплінарних проблем, що потребують наукового розв’язання. Більшість досліджень має бути спрямована на забезпечення науково обґрунтованих потреб територіального планування й управління, однією з головних функцій яких має стати забезпечення й цілеспрямоване планомірне використання територіальних умов і потенційних можливостей інтенсифікації суспільного виробництва. Проблеми соціально-економічного розвитку регіону полягають у складному переплетінні природних, економічних і соціальних суперечностей. Для цілісного уявлення про вузлові проблеми розвитку при їх дослідженні потрібний комплексний підхід.
Політика регіонального розвитку повинна спиратися на механізм держав­ного регулювання пропорцій, який має включати реалізацію державних програм розвит­ку окремих регіонів, структуроутворюючих інвестиційних проектів, залу­чен­­­ня іноземного капіталу, пільгове кредитування тощо. При цьому до най­більш ефективних інструментів реалізації зазначених можливостей необхідно від­нес­ти формування й використання фінансових регіональних ресурсів. Актив­на політика соціально-економічного розвитку регіону, підвищення життєвого рів­ня його населення неможливі без нарощування обсягів фінансових ресурсів, оскіль­ки останні виконують центральну роль у забезпеченні планомірного, пропорцій­ного розвитку господарства й збалансованості натурально-речових і вартісних пропорцій.
Щоб забезпечити найбільшу узгодженість широкого спектру завдань регіональ­ного розвитку, необхідна концепція комплексного соціально-економічного розвитку регіону.
Автором дослідження запропоновано процес формування концепції роз­вит­ку регіону, який має покладатись в основу діяльності органів виконавчої влади в регіоні України.
Особливе значення має екологічна функція держави, яку здійснюють орга­­ни виконавчої влади. Економічні й соціальні проблеми усе ще реалізуються за рахунок оточуючого природного середовища. Україна ще тільки готується до нової соціоприродної моделі стійкого розвитку, якому характерне забезпечення без’ядерного світу, демілітаризація, захист особи, оптимізація владних механіз­мів управління тощо.
Органи виконавчої влади, що мають займатися екологічним управлінням у регіонах України ще не приведені у відповідну систему, функціонують як сукупність суб’єктів загальної, соціальної і галузевої компетенції. Тому доціль­но створити раціональний апарат державного управління в регіонах, діяльність якого насамперед має бути спрямована на забезпечення конструктивного викорис­тан­ня природних багатств, їх відновлення й покращання. Має бути розроб­лена державна програма забезпечення екологічної безпеки, в якій основні напрями повинні бути спрямовані на:
- удосконалення структур виробництва, споживання й відмову від форм, що негативно впливають на навколишнє середовище;
- формування нової свідомості й світосприйняття, що сприяють охороні оточуючого середовища;
- формування раціональних структур управління, особливо в регіонах, які сприятимуть охороні й контролюватимуть навколишнє середо­вище;
- переорієнтацію освіти, виховання, пропаганду знань на модель стійкого розвитку навколишнього середовища.
Численність економічних, природних та інших умов, що існують у різних регіонах, зумовлюють різні підходи до механізмів охорони й управління природокористуванням. Провідну роль у цих механізмах повинні відігравати методи організаційно-правового регулювання. За контролем мають бути закріплені функції зворотного зв’язку в системах управління територіями.
Розглядаючи діяльність органів виконавчої влади в регіоні України із залучення інвестицій, автор робить висновок, що досить високий освітній рівень і кваліфікація робочої сили в Україні не мають значного інтересу для західних інвесторів. Істотну частку іноземних інвестицій становлять інвестиції, спрямовані у внутрішню торгівлю створення торгових фірм і підприємств для полегшення просування на внутрішній ринок України вже готових західних товарів. Далі йдуть інвестування у сферу послуг, розваг, харчова, легка, тютюнова промисловість і так звані брудні” галузі вироб­ницт­ва. Тому збільшення обсягів іноземних інвестицій саме в реальний сектор еконо­міки, є найголовнішим завданням сьогодення і має постійно перебувати в центрі уваги органів виконавчої влади в регіоні.
У державному секторі економіки саме держава через органи виконавчої влади має сприяти забезпеченню інвестиційних проектів проектно-кошторис­ною документацією, необхідними матеріальними й технічними ресурсами, обладнанням, фінансовими та іншими ресурсами, розподіляти прибутки, отримані внаслідок вкладення інвестицій. Що ж до інших об’єктів інвесту­вання, то держава (а отже й органи виконавчої влади в регіонах) має надавати максимальну свободу і впливати на інвестиційний процес через податкову, амортизаційну, кредитну політику, систему пільг і санкцій на основі макси­маль­но спрощеної процедури стягнення податків і завершення реструктуризації заборгованості об’єктів господарювання перед бюджетом.
Виходячи з аналізу нормотворчої діяльності в нашій державі, подальший розвиток форм управлінської діяльності в галузі іноземного інвестування буде характеризуватися посиленням правового впливу на суспільні відносини, що виникають із приводу іноземного інвестування, тіснішим поєднанням правових і не правових (організаційних) форм управління.
Важливим аспектом діяльності органів виконавчої влади в регіоні є також забезпечення стратегічної спрямованості інвестиційної діяльності підприємств регіону.

Список використаних джерел

1. Европейская Хартия о местном самоуправлении / Совет Европы. Отдел изданий и документов //www.Rada.kiev.ua/Laws/Pravo/all/1989/sh/ 994_0362XR.htm.
2. Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ): Ухвалена Комітетом міністрів 14 січ. 1994 р. на 506-х зборах заступників міністрів: неофіційний пер. Б.в.д. К-2 [34 м].
3. Стамбульська декларація з населених пунктів від 14черв. 1996р. //www.Rada.kiev.ua/Laws/Pravo/all/1996/sh/995_508zdk.htm.
4. Європейська Хартія міст: Прийнята на 27 сесії в Страсбурзі 17-19 берез., 1992 р. Страсбург, 1992. 60 с. К-2 [34 м].
5. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28черв. 1996 р. К.: Вікар, 1997. 64 с.
6. Закон України "Про державну службу" // Відом. Верховної Ради України. 1993. - № 52. С. 490.
7. Закон України Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад // Відом. Верховної Ради України. -1994. №8 С. 38.
8. Закон України Про столицю України місто-герой Київ від 15 січня 1999р. № 401-XIV // Відом. Верховної Ради України. 1999. С. 79.
9. Закон України про місцеві державні адміністрації // Відом. Верховної Ради України. 1999. - № 20. С. 120.
10. Закон України про місцеве самоврядування в Україні // Відом. Верховної Ради України. 1997. № 24. С. 170.
11. Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ, організацій: Указ Президента України від 19 трав. 1995 р. № 381 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 2. С. 29.
12. Постанова верховної Ради України від 31 жовт. 1995 р. № 406/95-ВР Про Положення, про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну в містах Києві та Севастополі державну адміністрацію: // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 42. С. 307.
13. Про загальне положення про міністерство, інші центральні органи державної виконавчої влади: Указ Президента України від 12 берез. 1996р. № // Уряд. кур'єр. 1996. 28 берез. (№ 58-59). С. 5.
14. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 26 лип. 1996 р. № 596/96 // Уряд. кур'єр. 1996. 1 жовт.
15. Про вдосконалення управління транспортним комплексом України: Указ Президента України від 11 верес. 1995 р. № 826/95 // Уряд. кур'єр. 1995. - 14 верес.
16. Питання Міністерства транспорту України: Указ Президента України від 27 груд. 1995р. № 1186/95 // Уряд. кур'єр. 1996. 29 лют.
17. Про затвердження Примірних управлінь, відділів та інших підрозділів обласної Київської та Севастопольської міських, районної у містах Києві, Севастополі державних адміністрацій: Розпорядження Президента України від 22 верес. 1995 р. № 234/95-рп // Уряд. кур'єр. 1996. 18січ.
18. Про впорядкування структури місцевих державних адміністрацій: Розпорядження Президента України від 12 січ. 1996 р. № 10/96-рп //Уряд. кур'єр. 1996. 18січ.
19. Про структуру апарату Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 груд. 1995 р. № 992 //www.Rada.kiev.ua /Laws/Pravo/all/1995/ps/66638.htm.
20. Про впорядкування діяльності керівництва центральних органів державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 берез. 1996 р. - № 319 // www.Rada.kiev.ua /Laws/Pravo/all/1996/ps/14074.htm.
21. Про уточнення повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських Рад у галузі ціноутворення: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лют. 1995р. №109 //www.Rada.kiev.ua/Laws/Pravo/all/1995/ps/ 17613.htm.
22. Про затвердження Типового положення про секретаріат обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації і Типового положення про секретаріат районної, районної в містах Києві і Севастополі державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 черв. 1996 р. №605 // Зб. постанов уряду України. 1996. № 13. С. 358.
23. Про затвердження Типового положення про управління економіки районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 черв. 1996 р. № 617 // Зб. постанов уряду України. 1996. № 13. С. 359.
24. Про затвердження граничної чисельності, фонду оплати праці працівників апарату міністерств, інших центральних і підпорядкованим їм місцевих органів державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 11черв. 1996р. №637 //www.Rada.kiev.ua/Laws/Pravo/all/1996/ps/ 13137.htm.
25. Про затвердження Типових положень про управління (відділи) з питань торгівлі та побутового обслуговування населення місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 черв. 1996 р. №647 // Зб. постанов уряду України. 1996. № 13. С. 368.
26. Про затвердження Типових положень про управління містобудування та архітектури обласної, Київської, Севастопольської міської, відділ містобудування та архітектури районної, відділ містобудування та архітектури районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лют. 1996 р. № 267 // Зб. постанов уряду України. 1996. № 8. С. 240.
27. Про державну комісію з проведенням в Україні адміністративної реформи: Указ Президента України від 7 лип. 1997 р. № 620 // Уряд. кур’єр. 1997. 10 лип.
28. Якою буде Україна у ХХІ сторіччі, залежить від того, що ми зробимо для неї зараз: Виступ Президента України Л.Д. Кучми при поданні Річного послання до Верховної Ради України 21 берез. 1997 р. // Уряд. кур’єр. 1997. 22 берез. № 52-53.
29. МедведчукВ. Політико-правові перспективи соціал-демократичного реформування в Україні // Право України. 2000. № 11. С.3-12.
30. Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів: Указ Президента України від 11 лют. 2000 р. № 207/2000 // Зб. указів Президента України. 2000. № 7. С. 43-44.
31. Про підвищення ефективності системи державної служби: Указ Президента України від 11 лют. 2000 р. № 208/2000 // Зб. указів Президента України. 2000. № 7. С. 45-46.
32. Про першочергові заходи щодо реалізації Послання Президента України //Україна: поступ у ХХІ сторіччя: Указ Президента України від 23 лют. 2000 р. № 276 // Зб. указів Президента України. 2000. № 8. С. 7-9.
33. Про примірні переліки управлінь, відділів та інших підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у містах Києва, Севастополі державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 трав. 1998 р. № 78 // Вісн. держ. служби України. 1998. №2. С. 48-54.
34. Кучма Л.Д. Шляхом радикальних економічних реформ. К.: Б.в., 1994. С.9.
35. Кучма Л.Д. АПК сфера пріоритетної політики держави // Уряд. кур’єр. 1995. № 195-196. 28 груд.
36. Хартія українських міст: Прийнята загальними зборами Асоціації міст України, м. Київ. 26 черв. 1997 р. К., 1997.
37. Авер’янов В., Кручан А. Виконавча влада: Конституційні засади і шляхи реформування. Х.: Право, 1998. 67 с.
38. Англо-український словник термінів і понять з державного управління / Уклали: Г. Райт та ін.; Пер. В. Івашко. - К.: Основи, 1996. 128 с.
39. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. М.: Экономика, 1989. 519 с.
40. Артюшин Л.М., Машков О.А. Вероятностный анализ кибернетических систем. К.: КИ ВВС, 1994. 376 с.
41. Артюшин Л.М., Машков О.А., Сивов Н.С. Теория управления. К.: КИ ВВС, 1995. 628 с.
42. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит-ра, 1997. 399 с.
43. Бакуменко В. Теоретичні засади державно-управлінських рішень базові підходи, концепції, теорії, ідеї // Командор. 2000. № 1. С. 8-12.
44. Барбашов Г.В. Совет и мэр в Упряжке” самоуправления // Нар. деп. 1991. № 11. С. 37.
45. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право): Навч. посіб. К.: Атіка, 2000. 304 с.
46. Биков Л.З. Питання компетенції місцевих виконавчих органів державної влади // Актуальні проблеми реформування державного управління: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. наук.-педагог. персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів Академії, м. Київ, 29 трав. 1997 р. К.: Вид-во УАДУ, 1997. С. 8-9.
47. Бобро А. Формування оптимальної структу