ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН І ТЕРИТОРІЙ ПРІОРИТЕТНОГО РОЗВИТКУ : ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ИНВЕСТИЦИОННОЙ И ИННОВАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УСЛОВИЯХ СПЕЦИАЛЬНЫХ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ЗОН И ТЕРРИТОРИЙ ПРИОРИТЕТНОГО РАЗВИТИЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

СКИБА ГАННА ГРИГОРІВНА

УДК 330.322.2

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН І ТЕРИТОРІЙ ПРІОРИТЕТНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 25.00.04 Регіональне управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
наук з державного управління

Науковий керівник
Поважний Олександр Станіславович
кандидат економічних наук, доцент

Донецьк - 2002

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН І ТЕРИТОРІЙ ПРІОРИТЕТНОГО
РОЗВИТКУ

11

1.1.

Проблеми формування інноваційної моделі розвитку в Україні і регіонах

11

1.2.

Світовий досвід формування територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності

21

1.3.

Обґрунтування перспектив розбудови в Україні спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку

50

Висновки за розділом 1

73

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНІ В УМОВАХ СПЕЦІАЛЬНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН І ТЕРИТОРІЙ ПРІОРИТЕТНОГО
РОЗВИТКУ

75

2.1.

Аналіз тенденцій зарубіжного інвестування в економіку регіону

75

2.2.

Шляхи активізації інноваційної діяльності в регіоні

94

2.3.

Форми і методи управління спеціальним режимом інвестиційної діяльності у регіоні

108

Висновки за розділом 2

132

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
РЕГІОНІ

133

3.1.

Формування умов залучення інвестицій в інноваційну діяльність регіону

133

3.2.

Удосконалення планування як умова активізації інноваційної діяльності

142

3.3.

Застосування методу прискореної амортизації для стимулювання інноваційних процесів

148

3.4.

Рефлективний синтез альтернатив як засіб вирішення проблеми соціально-економічної оцінки інвестиційних проектів

155

Висновки за розділом 3

172

ВИСНОВКИ

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

179

ДОДАТКИ

199

ВСТУП

Актуальність теми. Складні соціально-економічні перетворення форми суспільних відносин та розбудова вітчизняної економіки в період незалежності, поставили безліч вагомих питань щодо пристосування функцій державного регулювання економічної діяльності на мікро- та макрорівні до вимог соціально-орієнтованої ринкової економіки. Еволюція процесу державного регулювання та планування відбувалась в умовах кризи промислового та сільськогосподарського виробництва, безробіття, дефіциту державного бюджету.
Відсутність державного регулювання в напрямках заміни директивного принципу перерозподілу капіталовкладень на державне регулювання та планування залучення інвестицій на ринкових принципах, відсутність системи управління інноваціями на підприємствах і в організаціях значно підсилило складність трансформації економіки в цілому, для якої достатність інвестицій, інноваційна діяльність є визначаючим чинником державного соціально-економічного розвитку.
Сучасний стан розвитку світової економіки характеризується глобалізацією на всіх рівнях. Відбувається формування єдиного світового господарства, до якого у взаємозв’язку та взаємозалежності входять корпорації, галузі, країни та регіони. Вплив науково-технічного прогресу виявляється суттєвим для процесів глобалізації. Обмін науково-технічними розробками в міждержавному обміні зростає надвисокими темпами у 1,5-2 рази випереджаючи динаміку зовнішньої торгівлі. Ще одним проявом глобалізації є міжнародний рух капіталів.
Провідниками міжнародного економічного обміну капіталами і товарами, каталізаторами інновацій та точками ефективного соціально-економічного розвитку є особливі територіально-господарські утворення спеціальні економічні зони (СЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР). Вони присутні в практиці багатьох держав світу, незалежно від рівня їх розвитку та соціально-політичного устрою.
Економічні зони і території зі спеціальним режимом інвестування, в залежності від поставлених завдань, дозволяють розширити масштаби зовнішньоекономічного співробітництва, вирішувати проблеми зайнятості, забезпечувати зростання життєвого рівня населення, активізувати інноваційну діяльність тощо. Але для того, щоб досвід зонування був позитивний повинні враховуватись як загальні закономірності розбудови СЕЗ і ТПР, так і їх специфічні риси, потрібно адаптувати механізми особливих територіально-господарських утворень до власної економіки.
Вивченням комплексу проблем, пов’язаних зі створенням та діяльністю СЕЗ і ТПР, питанням удосконалення інвестиційної та інноваційної діяльності в умовах СЕЗ і ТПР присвячені праці вітчизняних та зарубіжних вчених серед яких слід відмітити Пилу В.І., Чмир О.С., Черваньова Д.М., Перерву П.Г., Козаченко Г.В., Павленко А.Ф., Макогона Ю.В., Рижих В.М., Гунського Б.В., Шумпетера І., Шніпцера Р.І., Коупленда Т., Бірмана Г.
Разом з тим, не дивлячись на досить достатнє висвітлення проблеми удосконалення інвестиційної та інноваційної діяльності, окремі аспекти цієї діяльності у зв’язку з посиленням процесів регіоналізації в Україні, створенням в регіонах СЕЗ і ТПР не знайшли вичерпного відображення в зазначених вище та інших наукових працях. І, перш за все, це стосується регулятивної функції держави, процесу планування, як умови активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, розробці методів стимулювання інноваційних процесів, створення системи регіонального моніторингу інвестиційної та інноваційної діяльності.
Залишаються невирішеними питання нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність суб’єктів підприємництва і органів, уповноважених контролювати застосування спеціального режиму інвестиційної діяльності у СЕЗ і ТПР.
Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження, викликана необхідністю розвитку механізмів державного управління інвестиційною та інноваційною діяльністю в умовах СЕЗ і ТПР, удосконалення та доповнення існуючих теоретичних та методологічних положень з питань державного регулювання та планування інвестиційної та інноваційної діяльності, розробці методів державного стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління, яку затверджено на засіданні Вченої Ради ДонДАУ 28.01.99 р., зокрема за темами № 99.06.01 і 99.06.02 (номера держреєстрації 0102U001295 і 0102U001294), а також Договором про наукову і творчу співдружність між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері та відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2004 роках. Внесок автора полягає у визначенні концептуальних підходів до реформування державної інвестиційної політики, що включає в себе напрямки її структуризації для забезпечення основних економічних умов активізації інвестиційної діяльності, параметри, за якими необхідно здійснювати регулювання інвестиційних процесів в регіонах та заходи, спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні.
Мета і задачі дослідження. Мета даної роботи полягає у розробці механізмів державного регулювання інвестиційною та інноваційною діяльністю в регіоні в умовах СЕЗ і ТПР.
Дослідження поставленої мети вимагало вирішення таких завдань:
визначення регіональних проблем формування інноваційної моделі розвитку і формування основних напрямків роботи з розвитку інноваційних процесів у регіоні;
проведення аналізу і узагальнення закордонного досвіду формування територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності як каталізаторів інноваційного розвитку;
обгрунтування перспектив розбудови в Україні СЕЗ і ТПР і проведення аналізу їх діяльності;
розробка пропозицій щодо удосконалення системи відносин між центром, регіоном і господарськими суб’єктами на територіях СЕЗ і пріоритетного розвитку;
розробка пропозицій щодо удосконалення умов залучення капіталів в інновації;
розробка механізмів державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні.
Об’єктом дослідження є інвестиційні та інноваційні процеси в умовах СЕЗ і ТПР.
Предметом дисертаційного дослідження є комплекс правових та організаційно-економічних механізмів державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні в умовах СЕЗ і ТПР.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували теоретичні положення про управління економікою регіону, методичні підходи щодо управління соціально-економічними процесами. У дисертаційній роботі застосовувалися наступні методи та підходи: статистичний та графічний аналіз для дослідження світового досвіду формування територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності та аналізу законодавчої бази СЕЗ і ТПР; методи теоретичного узагальнення і порівняння для розкриття сутності теорій інвестиційної та інноваційної діяльності, а також обґрунтування перспектив розбудови в Україні СЕЗ і ТПР; формалізації та економіко-математичного моделювання для оптимізації вибору інвестиційних рішень та залучення ресурсів для здійснення інвестиційних процесів.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні матеріали, звітно-статистичні данні господарських суб’єктів.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні необхідності і можливості удосконалення розробки нових механізмів державного регулювання інвестиційною та інноваційною діяльністю в регіоні в умовах СЕЗ і ТПР в трансформаційний економічний період. Вона розкривається у наступних нових наукових результатах дослідження:
вперше:
розроблено універсальну економіко-математичну модель для аналізу і прогнозування соціально-економічного ефекту від реалізації інвестиційних проектів у регіоні, сфера пошуку рішення у якій зводиться до порівнянності надаваємих або прогнозованих економічних і соціальних ефектів від реалізації інвестиційного проекту в регіоні з умовами і цілями самого регіону;
удосконалено:
показники, що відбивають інвестиційну привабливість підприємства, які враховують наявність і ефективність використання чинників виробництва підприємств, з урахуванням ризиків здійснення будь-якого виду діяльності, а також чинників часу, щодо врахування зміни грошових потоків у часу за допомогою механізму їх дисконтування;
застосування методу прискореної амортизації для стимулювання інноваційних процесів (метод прискореної амортизації у даному випадку порівнюється з безвідсотковою позичкою на технічний розвиток підприємства);
набуло подальший розвиток:
система відносин між центром, регіоном і господарськими суб’єктами на територіях СЕЗ і пріоритетного розвитку;
перспективи розбудови в Україні СЕЗ і ТПР, з визначенням складу проблем, ризиків та негативних наслідків, які супроводжують розбудову СЕЗ і ТПР, а також пропозицій щодо подолання можливого негативного впливу на соціально-економічний розвиток регіонів і держави в цілому.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження та їх використання у господарській практиці регіональних органів державної влади та управління полягає в реалізації державної політики щодо інноваційної моделі розвитку.
Результати виконаної роботи у вигляді запропонованих методик та рекомендацій є методичною основою управління соціально-економічним та науково-технічним розвитком регіону, які доповнюють теорію управління регіоном у частині нових підходів щодо діяльності СЕЗ і ТПР, розробки нових механізмів державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні. Результати дисертаційного дослідження, висновки і конкретні пропозиції були частково використані при розробці Програми науково-технічного розвитку регіону до 2020 року (довідка 15-11/18-211 від 11.12.02). Вони використовуються в навчальному процесі при читанні курсів Інвестиційна та інноваційна діяльність в умовах СЕЗ Донецького регіону” у Донбаській державній академії будівництва і архітектури (довідка 9-08/18-10 від 12.12.02), Інноваційний менеджмент” та Менеджмент у науково-технічній діяльності” у Донецькій державній академії управління. Також використовуються при формуванні інвестиційних проектів в Артемівському міськвиконкомі (довідка 8/8-35 від 13.12.02).
Особистий внесок здобувача. Положення, результати, висновки та рекомендації дослідження є особистим здобутком автора. Конкретний особистий внесок автора у сумісні наукові праці показаний у переліку основних опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались і одержали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри Менеджмент у невиробничій сфері” Донецької державної академії управління; науково-практичній конференції Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м. Слов’яногірськ, 2001р.); республіканській науково-практичній конференції Менеджмент-освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слов’яногірськ, 2002р.); першій міжнародній науково-практичній конференції Молодь та держава” (м.Авдіївка, 2002р.).
Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 9 наукових публікаціях загальним обсягом 2,3 д.а., з яких 1,4 належать особисто автору.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено висновок, що перехід до інноваційної моделі розвитку це складний процес, що потребує вирішення цілого ряду важливих задач. Насамперед, це формування ефективної законодавчої бази у відношенні інноваційної діяльності, що забезпечить створення сприятливих умов для суб’єктів новаторів і буде захищати їх інтереси. Крім того, обґрунтовано цілий ряд питань, таких як вибір пріоритетів, фінансування інновацій, економічне їх обґрунтування тощо. Визначено необхідність науково-теоретичної проробки, спрямованої на створення діючих практичних інструментів, що дозволять активізувати інноваційну діяльність, підвищити ефективність господарювання, та відповідно поліпшити економічний стан окремих підприємств, галузей, регіонів. І таким діючим інструментом у перехідний період є СЕЗ і ТПР.
Аналіз світового досвіду промислово розвинутих країн, де вже досить давно проводяться різномасштабні соціально-економічні експерименти у депресивних районах, а також Росії, яка у поточному часі вирішує аналогічні регіональні проблеми дозволив зробити слідуючи висновки:
При розробці і реалізації програм відродження депресивних регіонів необхідно чітко усвідомлювати існуючі проблеми та заходи, які можуть бути застосовані для їх вирішення. Це вимагає здійснення глибокого аналізу та обгрунтованого прогнозу імовірного розвитку, підготовки спеціальної програми.
Обов'язково мають бути узгоджені цілі, засоби їх досягнення, загальні правові умови, а також схеми взаємодії держави в особі центральних органів влади і управління та органів місцевого самоврядування. Невизначеність будь-якого з цих елементів не дозволить отримати позитивний результат. Наприклад, правова неврегульованість питань організації проведення експерименту зі спеціальним режимом зон підприємництва, партнерства чи територій пріоритетного розвитку створить антистимули для реальних інвесторів, які вважатимуть інвестиційний ризик занадто великим. А недостатньо чіткий розподіл функцій місцевих та центральних органів управління може призвести до втрати керованості соціальними та економічними процесами.
Повинні бути передбачені, належним чином оформлені та детально обраховані питання фінансового забезпечення програми регіонального розвитку, а також контролю за використанням виділених коштів.
З огляду на отримані СЕЗ і ТПР результати, а також завдання, поставлені при їх заснуванні у дисертації запропоновано:
завершити прийняття нормативно-правових актів, які в сукупності створюють правове поле діяльності СЕЗ і ТПР;
завершити на регіональному рівні формування цілісної системи управління та контролю за діяльністю СЕЗ і ТПР;
активізувати роботу з пошуку та залучення інвесторів у пріоритетні види економічної діяльності ТПР та СЕЗ;
посилити рекламно-інформаційне забезпечення діяльності СЕЗ і ТПР;
завершити у найкоротші строки облаштування територій (в першу чергу - митне);
забезпечити виконання стратегічних завдань розбудови СЕЗ і ТПР до 2004 р. та визначити місце особливих територіально-господарських утворень у Програмах економічного і соціального розвитку регіонів.
Дослідження інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні в умовах СЕЗ і ТПР дозволило зробити висновок, що Закон України Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” робить стабілізуючий вплив і на інші регіони, сприяє відновленню економіки їх підприємств, наповненню бюджетів і згладжуванню соціальних проблем.
Розглядаючи шляхи активізації інноваційної діяльності, у роботі зроблено висновок, що інноваційна робота єдиний шлях до прогресу, до створення конкурентоспроможної техніки; ВНЗи (ВНУЗи) покликані стати інноваційно-дослідницькими центрами, спроможними високоефективно вирішувати задачі промисловості і при їх спільній роботі можливий істотний успіх; вирішення всіх інноваційних проблем по удосконаленню техніки є державно важливою задачею, покликаною вирішити питання економічної життєздатності країни, тому повинні бути знайдені технічні засоби і фінансові кошти для їх рішення. Один із таких засобів диверсифікація виробництва.
У дисертації запропоновано види діяльності при диверсифікації вугільного виробництва.
Обгрунтовано формування системи відносин між центром, ргіоном і господарськими суб’єктами на територіях СЕЗ і ТПР.
Виконаний аналіз вітчизняних і закордонних літературних джерел дозволив розробити універсальну економіко-математичну модель для аналізу і прогнозування соціально-економічного ефекту від реалізації інвестиційних проектів у регіоні, яка є моделлю лінійного програмування. Рішення такої задачі здійснюється за алгоритмом симплекс-методу, а результат рішення являє собою оптимальні напрямки капіталовкладень, визначені відповідно до показників їх ефективності, і необхідний обсяг фінансових ресурсів з урахуванням специфіки їх використання.
Зроблено висновок, що одним із головних механізмів державного регулювання інноваційних процесів є амортизаційна політика. Данному процесу повною мірою відповідають норма прискореної амортизації основних фондів.
Обгрунтовано доцільність прискореної амортизації, яка визначається у наступному:
По-перше, застосування методу прискореної амортизації можна порівняти з безпроцентною позичкою на технічний розвиток підприємства. Це пояснюється тим, що в першій половині терміна експлуатації устаткування за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань збільшується собівартість продукції, отже, зменшується оподатковуваний прибуток і відповідно податок із прибутку. Тому в розпорядженні підприємства залишається більше коштів для фінансування технічного розвитку і відновлення основних фондів. Таким чином, застосування методу прискореної амортизації дозволяє одержати пільги на податок із прибутку в перші роки використання знову введеного устаткування, а тим самим стимулює їх своєчасне відновлення в процесі інноваційної діяльності.
По-друге, великі амортизаційні відрахування сприяють росту інвестицій і процесу відновлення парку устаткування підприємств.
По-третє, метод прискореної амортизації дозволяє швидше перенести на витрати підприємства знос устаткування.
Для виробітки методичних підходів до формування інтегрального показника інвестиційної привабливості запропоновано поетапний процес її формування під впливом чинників різного ієрархічного рівня, виділяючи в них загальне й особливе.
Сформульовано умови залучення капіталів в інновації.
Зроблено висновок, що рефлективний синтез альтернатив може скласти основу шуканої моделі від реалізації інвестиційних проектів у регіоні. Такою моделлю і стала методика ЮНІДО (UNIDO) адаптована до СЕЗ і ТПР у Донецькій області.

Запропоновано застосування інноваційного менеджменту у системі маркетингових досліджень підприємств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 3акон України "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (№2673 від 13.10.92)//Правда України. - 1992. - №119. С.2.
2. 3акон України "Про ратифікацію Угоди про створення зони вільної торгівлі та Протоколу про внесення змін та доповнень до угоди про створення зони вільної торгівлі" (№1125-XIV від 06.10.99)// Голос України. - 1999. - №199. - С.5.
3. Закон України "Про приєднання України до Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 року" (№ 323/95-ВР від 15.09.95)// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 31. - Ст. 243.
4. 3акон України "Про наукову та науково-технічну експертизу" (№51 від 10.02.95) // Голос України. - 1995. - №53. - С.11-12.
5. 3акон України "Про екологічну експертизу" (№45 від 09.02.1995) // Голос України. - 1995. - №49. - С.6-8.
6. Розпорядження Президента України "Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів" (№17/196 від 23.01.96)//Урядовий кур'єр. - 1996. - №15-16. - С. 6.
7. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Коментар: перелік оффшорних зон" (№106-Р від 01.03.00)//Урядовий кур’єр. - 2000. - №41. - С.2.
8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з розгляду і підготовки документів щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон та Порядку розгляду документів щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон" (№336 від 4.06.94)//Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - №10. - Ст.236. - 04.

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в України" (№167 від 14.03.94)//Зібрання постанов Уряду України. - 1994. -№7. Ст.171. - С.15-16.
10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок продажу товарів безмитними магазинами" (№984 від 30.06.98)// Урядовий кур'єр. 1998. - №129-1130. - С.8.
11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (№1756 від 124.09.99) // Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету міністрів України. - 1999. - №12. С.58-59.
12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку галузей (підгалузей), виробництв, які є пріоритетними для реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку, що реалізуються у пріоритетних галузях (підгалузях), виробництвах на територіях пріоритетного розвитку (№930 від 31.05.99)// Урядовий кур’єр. - 1999. - №150-151. - С.9.
13. Спільний наказ Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Державної митної служби та Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку здійснення моніторингу за функціонуванням спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку та дотриманням умов спеціальних режимів їх діяльності (№ 114/600/496/221 від 20.09.1999)/3ареєстровано Міністерством юстиції України 05.10.99 №30-28-1445
14. Наказ Міністерства економіки та Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про критерії визначення пріоритетних видів економічної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності і порядок їх застосування" (№28 в 14.03.2000)/ Зареєстровано Міністерством юстиції України 31.03.2000 №206/4427.
15. Наказ Державного комітету статистики України "Пре затвердження форми державної статистичної звітності №1-ІІІ та Інструкції про порядок її складання" (№ 184 від 06.06.00).
16. Авдокушин Э.Ф. Международные экономические отношения: Учеб.пособие. - М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. - 101 с.
17. Аганин И. Основные тенденции в развитии оффшорного бизнеса // Финансист. - 1997. - №3. - С. 42-45.
18. Адамеску А., Кистанов В. Региональные программы: перспективные вопросы // Экономист. - М., 1997. - №3. -.С. 44-45.
19. Анализ и прогнозирование развития экономики региона / Н.Д. Прокопенко, Ф.Е. Поклонский, А.А. Решетняк и др. К.: Наукова думка, 1991. - 226 с.
20. Ананьев М.А. Международный туризм// Международные отношения.- 1998.- № 7.
21. Андрианов В.Д. Специальные экономические зоны в мировой экономике // ЭКО. - Новосибирск. - 1997. - № 3. С. 130-144.
22. Арженовский И.В. Факторы размещения производительных сил как основа конкурентоспособности регионов// Регионология. - 1998. - №2. - С. 203-209.
23. Артоболевский С.С. Региональное развитие в Великобритании. М., 1992. - 165 с.
24. Бабющев В., Валухин X. Особые экономические зоны/ Экономические науки. - 1992. - № 9. - С. 117-125.
25. Балацкий Е., Потапова А. Отраслевые закономерности рыночной трансформации российской экономики //Мировая экономика и международные отношения.- 200.- №6.- С.87-94.
26. Балдин Л.В. Короткий внешнеэкономический словарь справочник. М.: Международные отношения. - 1991. - 256 с.
27. Банковский оффшор как компромисс между вывозом и репатриацией капитала// Финансист -1996 - №25. - С. 38-43.
28. Безналоговый банк. Технология создания оффшорных банков// Капитал. -1998. - №6. - С. 46-50.
29. Бизнес-план. Методические материалы. - 2-е изд., доп./ Под ред. Р.Г. Маниловского.- М.: Финансы и статистика, 1997. - 160с.
30. Блинов А. Технопарки: сущность, проблемы, формирования // Маркетинг. - 1997. - №3. - С.91-97.
31. Богатин Ю.В., Швандар В.А. Оценка эффективности бизнеса и инвестиций: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.- 254 с.
32. Богданов Г.А. Японские ученые об экономических зонах// Проблемы Дальнего Востока. - 1991. - № 2. - С. 8-12.
33. Болейко Ю.О. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів// Фінанси України. - 1997. - №6. - С. 65-72.
34. Борсученко Э.И., Барановский А.И. Бизнес и зоны свободного предпринимательства. К.: УкрІНТЕІ, 1993. - 34 с.
35. Бузуев А.В. Свободные экономические зоны: мировой опыт и его возможности использования // Мировое хозяйство и советская экономика: шансы и иллюзии. - М.: Международные отношения, 1990.- 415 с.
36. Бутко М. Розв'язання проблем регіонального розвитку// Економіка України. - 2000. - №1. - С. 12.
37. Бюрго Ж.М. Свободные зоны как средство экономического развития (мировой опыт) // Регион: экономика и социология - 1995. - № 1. - С. 51-69.
38. Васильев В.В. Основы внешнеэкономических знаний. - М,: Вища школа, 1990. - 432 с.
39. Васильев Л. Вопросы формирования СЭЗ // Экономист. - 1993. - № 9.- С. 50-54.
40. Васильев Л. Свободные экономические зоны: от эйфории к продуктивной работе //РЭЖ.- 1992.- №11.
41. Васьков С.Т. Территориальное управление в новых хозяйственных условиях.- М., 1990.

42. Вахтина Н. и др. Технопарки как форма поддержки мало­го предпринимательства (опыт Голландии) //Мировая экономика и международные отношения. - 1996. - №6. - С. 130-135.
43. Великий Ю., Онищенко М. Современные подходы к оценке инвестиционных рисков //Бизнес информ.-1998.-№12. -С.32-35.
44. Викторов А., Румянцев А. Стратегия инновационного развития региона // Экономист. - 1998. - №6. - С. 59-63.
45. Вимоги до бізнес-планів, які фінансуються за рахунок кредитів, що надаються Європейським Банком Реконструкції та Розвитку. - 15 с.
46. Віктор Ющенко про проблему і перспективи вугільної промисловості // Схід. - 2001 .- №5- С.11-14.
47. Вільні економічні зони: міжнародні аспекти /Пер. з англ. Я.Войта, О.Білкуна; Передм. Б.Кравченка; Наук. ред. І.Розпутенка. - К.: Дніпро: Основи, 1993. - 447 с.
48. Влияние СЭЗ на развитие международного сотрудничества/ Н.Н.Билогруд. Киев. торг.- экон. ун-т.-К., 1994.- С.7.
49. Вовенко В. Станет ли украинский уголь программой возрождения // Донбасс. - 2001.-19 сентября.
50. Вожжов А. П., Новикова Р. О. Фінансові методи забезпечення економічного зростання // Фінанси України. - 2001. - № 3. - С. 74-84.
51. Временные типовые методические рекомендации по разработке Технико-экономического обоснования целесообразности создания и функционирования свободных экономичес­ких зон (ТЭО СЭЗ). - К.: Минэкономики, 1994.
52. Гаврилюк О.В., Румянцев А.П. Економічна інтеграція в сучасному світі. - К.: Наукова думка, 1991. - 126 с.
53. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. М.: Дело, 1996.-376с.
54. Гитман Л., Джонк Дж., Майкл Д. Основы инвес­тирования. М.: Дело. - 1997. - 1008 с.
55. Глобальні туристичні тенденції // Бюлетень Туристичної інформації. - 1997. - № 1-2. - С. 4.
56. Горбунов А.Р. Оффшорный бизнес и управление компа­ниями за рубежом /Под ред. канд.экон.наук Р.Г. Юлдашева. М., Издательский центр «АНКИЛ»-: Издательский Дом «Инфра-М». 1997. - 191 с.
57. Горохов А.Ю. Международная практика создания экс­портных зон //Методические вопросы прогнозирования внешнеэкономических связей в отраслевых и территориальных связях.- М Наука, 1988.- С. 14-25.
58. Гранберг А.Г., Суслов В.И., Суспицин С.А. Подходы к анализу финансового положения регионов и их финансово-экономических отношений с федеральным центром//Регион: эко­номика и социология. - 1996. - №4. - С. 73-106.
59. Грачева М. В. Анализ проектных рисков: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЗАО «Финстатинформ», 1999.- 216с.
60. Губський Б. Конкурентоспроможюсть української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах//Економіка України. - 1999. - №4. - С. 4-14.
61. Гусева К. Регулирование инвестиционной деятельности и депрессивных районах//Экономист. - 1997. - №5. - С. 38-44.
62. Давыденко Л.Н., Петровская Л.М. Организация СЭЗ// Вестник Белорус. ун-та. Сер. 3, История, философия, экономика, право. - 1992. - № 1. - С. 51-53.
63. Данько Т.П., Округ З.М. Свободные экономические зоны в мировом хозяйстве: Учеб. пособие/ Рос. экон. академии им.Г.В.Плеханова. - М.: ИНФРА-М. 1998. - 168 с.
64. Дергачев В. Формирование зон свободного предпри-нимательства туристического и курортно-рекреацианного назначения// Экономика Украины. - 1992. - №11. - С. 60-64.
65. Дергачев В. Вольный город Гамбург// Внешняя торговля - 1993. - № 12. - С. 32-33.
66. Дергачев В. Проект Европы и стратегия развития СЭЗ в Украине//Бизнес-информ. - 1998. - №2. - С. 5-9.
67. Дергачев В. Шэннон приглашает к посадке//Внешняя торговля. - 1994. - №1.- С. 37-39.
68. Деятельность ЭПЗ на Филиппинах// Бюллетень иностранной коммерческой информации. - 1995. - № 2. - С. 1.
69. Дзюба С. А. Анализ и сравнение инвестиционных проектов с учетом риска. -М.,1994.
70. Дийков СЛ. Свободная промышленная зона Шэннон в Ирландии// Бюллетень иностранной коммерческой информации. 1989. - № 103. - С. 2.
71. Дмитриади Д. Оффшорные компании // Joint venture.- 1993. - №1. - С. 35-37.
72. Донченко Б., Чаюн Т. С чего начинается СЭЗ //Рынок металлов. - 1999. - №4.- С. 54-57.
73. Донченко Е., Чаюн Т. Технопарки, технополисы //Рынок металлов, - 1999. - №5. С. 62-67.
74. Друкер П. Рынок: Как выйти в лидеры М.: «ВС1», 1992.-352с.
75. Еврастов С.Ю., Козлов Н.Б., Кузнецов А.И. Иностранные инвестиции в СССР: вопросы финансового регулирования. М.: Финансы и статистика. - 1991. - 159 с.
76. Европейская хартия местного самоуправления //Финансы. - 1998. - №11. - С. 59-61.
77. Евсеенко А.В., Зверев В.С., Унтура Г.А. Технопарки и технополисы. Интеграционные процессы в экономике региона/РАН Сиб. отд. Ин-т эконом. и организации пром. производства. Новосибирск. - 1996. - С. 107-129.
78. Егоров Н. Нужны ли нам технополисы //Мировая экономика и международные отношения.- 1997.- №3.- С. 158-159.
79. Ершов Ю.Е. Экономическая оценка региональных проек­тов// Регион: экономика и социология. Новосибирск, 1998. - №3.- С. 3-21.
80. Ємець Г.С., Передрій О.С. Вільні економічні зони України: питання методології створення, управління і економічного статусу.- Київ: ІЕАН України.- 1993. - 46 с.
81. Живицкий А., Тараканов Н. Проблемы и перспективы создания курортно-рекреационных СЭЗ в Украинском Причерноморье // Экономика Украины. - 1997. - № 1. - С. 61-64.
82. 3агородний А. СЭЗ: мировой опыт создания и функционирования // Экономика Украины. - 1995. - № 4. - С. 91.
83. Захаренко В. Проблемы территориального отставания (Экономический механизм преодоления)// Бизнес-информ. - 1998.- №19. - С. 23-24.
84. 3вонарев И.В. Социально-экономические проблемы регионального развития зарубежных стран: Методология и методика исследования /Сост. И.В.Звонарева.- М.: ГБЛ, 1983. - 116 с.
85. Зона экспортного производства в Бразилии //Бюллетень иностранной коммерческой информации.- 1993. - №93. - С.1.
86. Иванов Н. Глобализация и проблемы оптимальной стратегии развития. // Мировая экономика и международные отношения.-2000.-№2.-С.19.
87. Игнатов В., Бутов В. Свободные экономические зоны. - М.: Ось-89, 1997. - 189 с.
88. Инновационная деятельность в Донецкой области. Статистический сборник № 9/123 - Донецк: Донецкое областное управление статистики, 2000.
89. Инновационный менеджмент/ Под ред. Л.Н. Оголевой. - М.: ИНФРА-М.: 2001.- 238 с.
90. Йоуке ван Дейк, Ян Остерхавен. Прошлое, настоящее и будущее голландской региональной политики // Регион: экономика и социология.- 1995.-№2.- С. 158-177.

91. Казаков И.А. Транснациональные корпорации и элементы регулирования в мировом экономическом пространстве //Вестник Московского университета.- 2000.- №2.- С. 16-20.
92. Калинина А.П., Сисина Н.Н. Экономический анализ деятельности оффшорных предприятий. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-т экономики и финансов, 1996. - 58 с.
93. Кандауров М. СЭЗ и стимулирование инвестиций (неко­торые аспекты международного опыта)//Бизнес-информ. -1999. -№1-2. - С. 71-73.
94. Караваев В. СЭЗ как фактор регионального развития // Внешняя торговля. - 1992. - № 4-5. - С. 37-40.
95. Каратаев А. Научные парки развитых капиталистических стран //Внешняя торговля. -1990. - №9. - С. 13-15.
96. Карпинский Б. Формирование инкубаторов - катализаторов создания новых фирм //Экономика Украины. -1994. - № 1. - С. 35.
97. Керівництво щодо підготовки техніко-економічних о6грунтувань вільних економічних зон. Відень. ЮН1ДО, 1994. - 104с.
98. Когнитивный анализ и управление развитием ситуации (САS 2001). Материалы 1-й Международной конференции в 3-х томах. // Сост. В. И. Максимов М.: Институт проблем управлений РАН - 2001.
99. Коженуева И. «Мы отвечаем за всё...». Беседа с директором шахты им. А.И. Гаевого А.Д. Юнчаровым.//Донбасс.-2001.- 15 августа.
100. Козаков Е., Шеломенцев А. Оценка социально-экономического состояния депрессивных регионов // Экономист. - 1999.-№11.- С. 75.
101. Колосов А. Ранжирование регионов Украины по уровню инвестиционной привлекательности //Бизнес-информ. - 1998. - январь. - №2. - С. 40.
102. Крушвиц Л. Инвестиционные расчеты /Пер. с нем. Под общей редакцией В.В.Ковалева и З.А.Сабова.- СПб: Питер, 2001.- 432с.: ил.- (Серия «Базовый курс»).

103. Кузнецов А.И. Свободные зоны и национальная эконо­мика // Мировая экономика и международные отношения. 1990.- № 12. - С. 24-35.
104. Куперштох В.Л, Соколов В.М., Суспицин С-А., Ягольницер М.А. Методические основы выделения депрессивных и отста­лых регионов // Регион: экономика и политика. - 1996. - № 2. С. 3-33.
105. Куракина Ю.Г. Оценка фактора риска в инвестиционных расчетах // Бухгалтерский учет и финансовый менеджмент. -1995. -№6.-С. 22-27.
106. Легорьев С.Ф. Лайк К. и др. Туризм в экономике открытого типа //Вестник МГУ. - Сер.6. - 1994. - №2.- С. 62-70.
107. Лексин В., Швецов А. Смысл и механизмы госу­дарственного регулирования территориального развития// Россий­ский экономический журнал. - 1997. - №3. - С.32-46; №4. - С.25-42.
108. Леусский А.И. Особенности экономики зоны свободного предпринимательства. - Л., 1990. - 17 с.
109. Луценко О. За технічною експертизою — здоров’я і життя людей. [Безпека праці у найбезпечній вугільній галузі]. Урядовий кур'ер. — 2001. - 22 листопада.
110. Майталь Ш. Экономика для менеджеров М.: Дело, 1996.-375с.
111. Макогон Ю.В., Гохберг Ю.А. Развитие совместных пред­приятий, инвестиционно-инновационных процессов и свободные экономические зоны. Учебное пособие в 2-х томах. - Донецк: ДонГУ, 1999.
112. Марченко Е. Как организована зона экономического бла­гоприятствования "Ингушетия"//Проблемы теории и практики управления. - 1996. - №3. - С.74-78.
113. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Зареєстровано в Мінюсті України 31.03798 р. за №214/2654 //Українська Інвестиційна Газета. -1998. - №15. - С. 29-34.

114. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена Агентством з питань банкрутства// Галицькі контракти. - 1997. - №4. - С. 47-57.
115. Методические подходы к выбору стратегии устойчивого развития территории./А.Г. Шаларь, Полищук В.В., Антонов и др.; НАН Украины. Ин-т проблем природопользования и экологии. - Днепропетровск, 1996. - 162 с.
116. Методические рекомендации по составлению инвестици­онного проекта, представляемого в Совет по вопросам специаль­ных экономических зон и специального режима инвестиционной деятельности в Донецкой области. Донецк, 1999. - 48 с.
117. Методичні рекомендації складання бізнес-плану щодо реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності в умовах дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова. - Харків, 1999. - 51 с.
118. Методичні рекомендації щодо складання бізнес-плану, який подається до Ради з питань спеціального режиму інвестиційноі діяльності в Луганській області. Луганськ, 2000. - 37 с.
119. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира. М. 1995.- 148 с.
120. Миллер Д. Маквиладора: Мексика и Никарагуа//СЭЗ стран с переходной экономикой. Сборник научных трудов. Под науч. ред. д.э.н. Е.В. Савельева. - Львів: Діло Лтд. 1997. - С. 125-131.
121. Мирошниченко Н.Б. Географическая особенность разви­тия технополисов во Франции //Вестник МГУ. Серия 5 ГЕО­ГРАФИЯ. - 1995. - №1. - С. 77-80.
122. Миякова Я. Инкубаторы и технополисы Японии как формы сочетания науки и производства//Региональная экономика и социология. - 1995. - №3. - С. 142-157.

123. Мовсесян А.Г. Иррационально-эволюционный подход к развитию мировой экономики //Вестник Московского университета.- 2000.- №3.- С.72-80
124. Налоги фирм. Всемирный обзор. - США: Price Uoterhouse, 1993. - 1025 с.
125. Налоговый оазис Калмыкии// Экономика и жизнь. -1998. - №2. - С.8.
126. Нижегородцев Р. Регулирование инновационного процесса в условиях кризи­са.// Международный журнал. Проблемы теории и практики управления. - 2001.- №3.- С. 81-85.
127. Новая зона свободного предпринимательства на Ближ­нем Востоке// Бюллетень иностранной коммерчес