УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ РЕГІОНУ : УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ УПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЕМ ПРОИЗВОДСТВЕННОЙ СФЕРЫ РЕГИОНА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ВОЙНОРУБОВ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 332.1(447)

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ РЕГІОНУ

Спеціальність 25.00.04 Регіональне управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
наук з державного управління

Науковий керівник
Черниш Олена Іванівна
кандидат економічних наук, доцент

Донецьк -2002

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. СУТЬ І МІСЦЕ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В
СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИРОБНИЧОЇ
СФЕРИ РЕГІОНУ

10

1.1.

Сфера виробництва як складова державної регіональної
політики

10

1.2.

Економічні важелі стимулювання розвитку виробничої сфери

29

1.3.

Системний підхід до управління розвитком виробничої сфери в регіоні

42

Висновки за розділом 1

55

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРИ
СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИРОБНИЧОЇ
СФЕРИ В РЕГІОНІ

58

2.1.

Соціально-економічна та науково-технічна динаміка регіону та системи управління його розвитком

58

2.2.

Застосування програмно-цільових методів та індикативного планування розвитку виробничої сфери

74

2.3.

Механізм реалізації регіональної фінансової політики

94

Висновки за розділом 2

114

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

116

3.1.

Концептуальні підходи до реформування промислової
політики в регіоні

116

3.2.

Механізм інвестиційного забезпечення регіонального
розвитку

129

3.3.

Інноваційний шлях розвитку основа економічного зростання в регіоні

138

Висновки за розділом 3

162

ВИСНОВКИ

164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

169

ДОДАТКИ

181

ВСТУП

Актуальність теми. Формування ринкової моделі господарювання в Україні обумовлює необхідність врахування досвіду і основних тенденцій економічного розвитку країн з розвинутою ринковою економікою. Однією з таких тенденцій є посилення економічної самостійності регіонів, що дає змогу повніше використати їх ресурсний потенціал, забезпечити прискорення соціально-економічного розвитку, що в кінцевому рахунку позитивно впливає на розвиток країни в цілому, веде до підвищення життєвого рівня населення.
Економічна політика в Україні сьогодні багато в чому успадкувала елементи глибокої централізації управління, притаманні командно-адміністративній системі. Незважаючи на задекларований урядом курс на регіоналізацію економіки, посилення їх економічних прав і повноважень, серйозних практичних зрушень поки що немає. Однією з причин цього є відсутність дієвих механізмів узгодження регіональних економічних інтересів з загальнодержавними.
Питання регіональної політики постійно були предметом дискусій вчених-економістів. Значний вклад в вирішення окремих аспектів регіонального управління внесли О.М.Алимов, П.Д.Гуменюк, М.І.Долішній, С.І.Дорогунцов, І.І.Лукінов, СЛ.Пирожков, М.Г.Чумаченко, О.І.Шаблій. В той же час досі немає загальноприйнятого підходу до вирішення проблем і оптимізації взаємовідносин центру і регіонів, функціонально обґрунтованого розподілу повноважень між ними, ступеню втручання держави в економіку в умовах формування ринкових відносин.
Поряд із здійсненням політики виходу з гострої економічної кризи Україна повинна визначити нову, науково обґрунтовану регіональну і структурну політику. При цьому, на жаль, доводиться констатувати, що в нас немає науково обґрунтованої як загальнодержавної, так і регіональної економічної політики.
Впродовж перших років незалежності в Україні процеси роздержавлення та приватизації майна сприяли виникненню конкурентоспроможного недержавного сектору економіки. Частково змінився статус державних виробничих підприємств - підвищився рівень їхньої економічної виробничо-господарської діяльності та незалежності. Це обумовило виникнення проблеми-узгодження виробничої й економічної діяльності окремих підприємств з інтересами розвитку території.
Як свідчить світовий досвід, найбільш дієвими і ефективними важелями впливу на суб’єкти господарювання є економічні важелі, а необхідність розвитку промислових підприємств виступає об’єктивною передумовою подолання кризових явищ і забезпечення подальшого економічного росту.
Необхідність комплексного вирішення проблем регулювання розвитку сфери виробництва на регіональному рівні в процесі становлення основних інститутів ринку, формування функціональної і організаційної структур всіх рівнів управління народним господарством обумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління, яка затверджена на засіданні Вченої Ради ДонДАУ 28.01.99 р., зокрема роботи проводилися за темою № 99.06.01 «Регіональні аспекти інноваційної та інвестиційної діяльності та їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону (номер держреєстрації 0199U003653) та № 99.06.02 «Розробка методів оновлення і розвитку організацій і підприємств» (номер держреєстрації 0199U003654), а також Договором про наукову і творчу співдружність між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері та відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2004 роках, у межах яких автором дослідження розроблені теоретичні положення і практичні рекомендації, спрямовані на створення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку виробничої сфери в регіоні.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка шляхів удосконалення управління розвитком виробничої сфери регіону.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:
обґрунтовано необхідність застосування системного підходу до управління розвитком сфери виробництва в регіоні, спроможного виявляти точки зростання” і впливати на них економічними методами регіонального управління;
визначено основні важелі державного стимулювання розвитку виробничої сфери;
обґрунтовано організаційну і функціональну структури економічного механізму управління розвитком виробничої сфери в регіоні;
виявлено необхідні й можливі підходи до реформування фінансово-кредитної і податкової політики держави;
обґрунтовано напрямки удосконалення використання бюджетних важелів розвитку виробничої сфери;
сформульовано пропозиції щодо державної підтримки інноваційного розвитку вугледобувних підприємств регіону;
розроблено основні напрямки структурних перетворень економіки вуглепромислових територій регіону.
Об'єктом дослідження є діяльність підприємств виробничої сфери регіону.
Предметом дослідження є напрямки і способи удосконалення управління та регулювання діяльності підприємств виробничої сфери регіону.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, загальнонаукові принципи проведення досліджень. Основою теоретичних досліджень є наукові праці вітчизняних вчених у сфері державного управління.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань реалізації податкової політики в Україні, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Держкомстату України, Державної податкової адміністрації України. У процесі роботи над дисертацією використовувались монографічні видання та статті зарубіжних і вітчизняних економістів.
У роботі використаний системно-структурний аналіз (при дослідженні сфери виробництва як складової державної регіональної політики), програмно-цільовий метод (при аналізі індикативного планування розвитку виробничої сфери), метод графічного зображення аналітичних даних (при аналізі соціально-економічної та науково-технічної динаміки регіону).
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у комплексному вирішенні проблем управління та регулювання розвитку сфери виробництва на регіональному рівні в процесі трансформаційних змін у суспільстві.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:
вперше:
розкрито сутність процесу державного регулювання в системі управління розвитком виробничої сфери регіону на основі концепцій максимізації використання можливостей території та запропоновано відповідну систему заходів;
визначено найсуттєвіші критерії оцінки виробничої сфери регіону, як об’єкту управління у ринкових умовах господарювання, сутність яких полягає у виробничо-технологічної пов’язаності основних господарських процесів та територіальної єдності, що виникає в результаті просторово-узгодженного розвитку і взаємодії компонентів сфери виробництва в регіоні, спільного використання об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури;
одержали подальший розвиток:
підходи до формування цілісної системи економічного регулювання розвитку виробничої сфери в регіоні, яка базується на використанні програмно-цільових методів, індикативного планування і важелів економічного впливу на суб’єкти господарювання та формування відповідних параметрів зовнішнього (стосовно цих суб’єктів) середовища господарювання;
удосконалено:
організаційну та функціональну структури механізму економічного регулювання розвитку виробничої сфери в регіоні, який включає державне (через регіональні органи) регулювання і ринкову саморегуляцію, що реалізується через систему економічних і фінансових важелів, а також через забезпечення ефективних зворотних зв’язків між керуючою (органи влади) і керованою (підприємства виробничої сфери) підсистемами;
підходи до реформування кредитно-фінансової та податкової політики, суть яких полягає в поступовій трансформації структури податків і бюджету, розширенні бази оподаткування при зменшенні податкового тиску на виробника;
механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку, який включає відбір інвестиційних проектів в пріоритетні галузі і виробництва, стимулювання реалізації проектів, формування інвестиційних ресурсів, вибір організаційних надійних форм реалізації вказаних проектів;
основні напрямки структурних перетворень економіки вуглепромислових територій регіону.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені у дисертації підходи, способи і отримані результати являють собою методичну базу удосконалення управління розвитком виробничої сфери регіону, що передбачає формування цілісної системи економічного регулювання для розвитку її в регіоні, обґрунтування організаційної та функціональної структури механізму економічного регулювання розвитку цього процесу, формуванні підходів до реформування кредитно-фінансової та податкової політики, розробці механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку.
Теоретичні розробки та методичні підходи, що сформульовані в дисертації є внеском у систему знань про методи управління розвитком регіону.
Практичне значення дисертаційної роботи підтверджується тим, що ряд розроблених автором пропозицій і рекомендацій було впроваджено в практику роботи Донецької облдержадміністрації (довідка № 412/78-а від 10.07.2002 року).
Теоретичні розробки автора, практичні висновки та пропозиції, що випливають зі змісту дослідження, використовуються у навчальному процесі Донецької державної академії управління при викладанні курсу Місцевий економічний розвиток” (довідка № 369-б від 12.07.2002 року).
Особистий внесок здобувача. Положення, результати, висновки та рекомендації дослідження є особистим здобутком автора. Конкретний особистий внесок автора у сумісні наукові праці показаний у переліку основних опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались і одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м.Слов’яногірськ, 2001 р.); Менеджмент-освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слов’яногірськ, 2002 р.); Молодь і держава” (м. Авдіївка, 2002 р.).
Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 11 роботах, з яких 3 статті в наукових журналах, 5 - у збірниках наукових праць, 3 публікації в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 3,5 д.а., з яких автору належить 2,1 д.а.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні запропоновано сферу виробництва регіону” розуміти як просторове суміщення підприємств різних галузей спеціалізації, що розвиваються на основі трудових і природних ресурсів певної території (регіону), з використанням єдиної виробничої інфраструктури, спільної будівельної й енергетичної бази. Під регіоном розуміють адміністративно-територіальні одиниці.
1. В Україні сфери виробництва регіонів відрізняються між собою природними умовами формування, етапами розвитку, просторовими маштабами, структурою, формами територіальної організації, ступенем просторової спільності тощо. Вони розвиваються в просторі і часі у результаті складної взаємодії природних, економічних та соціально-культурних факторів під впливом активізації прогресивних форм суспільної організації виробництва (концентрації, спеціалізації, комбінування і кооперування), розширення використання досягнень науково-технічного прогресу.
2. У ринкових умовах господарювання найсуттєвішими критеріями оцінки регіональної сфери виробництва як об'єкта управління є: виробничо-технологічна пов'язаність основних господарських процесів, а також необхідна і достатня для цього сукупність засобів виробництва та елементів виробничої інфраструктури; соціально-інфраструктурна забезпеченість життєдіяльності населення в регіоні; економічні взаємозв'язки між — регіональними, виробничими, фінансовими, банківськими, комерційними структурами тощо; інформаційно-управлінська єдність, що відображає становлення розгалуженої системи виробничих, постачальницько-збутових, маркетингових, науково-технічних зв'язків між окремими підприємствами, організаціями і галузями та забезпечує реалізацію функцій координації, регулювання, управління предметами і засобами праці, економічними зв'язками і відносинами; територіальна єдність, що виникає в результаті просторово узгодженого розвитку і взаємодії компонентів сфери виробництва в регіоні, спільного використання об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури.
Для сфери виробництва обласного рівня властива складна внутрішня структура. З одного боку, вона є галузево-функціональною. Тобто сфера виробництва являє собою закономірне просторове поєднання окремих галузей, міжгалузевих комплексів, блоків підприємств тощо, які характеризуються певною системою зв'язків і місцем в ієрархічній структурі територіального поділу та інтеграції праці.
Вирішальний вплив на формування цієї структури мають виробничо-економічні і виробничо-технологічні зв'язки між галузями спеціалізації, допоміжними й обслуговуючими галузями.
З іншого боку, ця структура є територіально-функціональною. Вона відображає просторову диференціацію сфери виробництва на окремі підсистеми, що органічно поєднують галузі господарства.
Проаналізовано структуру мінерально-сировинної бази регіону, яка на 47,4% складається з паливно-енергетичної сировини, друге місце належить сировині для виробництва будівельних матеріалів (19,7%), решта такі корисні копалини, як металічні (13,8%), гірничохімічні, гірничорудні та нерудні для металургії (загалом біля 5,2%).
Мінерально-сировинна база області є однією з найбільш багатогалузевих та розвинутих за розвіданими запасами і обсягами видобутку корисних копалин в Україні.
3. Обґрунтовано, що реформування економіки потребує ефективного, прогресивного законодавчого базису, а також дійового, стабільного і не менш ефективного механізму реалізації економічної політики в регіонах і в державі в цілому.
4. Стратегія фінансової політики України вимагає, перш за все, чіткого розмежування функціональних обов'язків між центром і регіонами, узгодженості та координації в діях фінансових, контрольно-ревізійних, податкових, митних та інших служб, які прямо і безпосередньо займаються реалізацією єдиної фінансової політики в Україні.
5. Запропоновано що завдання управління розвитком сфери виробництва в регіоні може бути сформульоване як розробка програм, заходів, проектів, реалізація яких дасть найбільший соціально-економічний ефект для регіону при заданих (очікуваних) ресурсах, певному розмірі, бюджетних і позабюджетних коштів регіону (області), коштів підприємств і корпорацій, державного бюджету, з урахуванням наявного виробничого потенціалу, інтелектуальної власності.
6. Світовий досвід показує, що однією з ефективних форм організації регіональної політики взагалі і економічної зокрема є використання програмно-цільових методів. В свій час ці методи набули досить широкого використання. Проте аналіз складу завдань і заходів, які включались в програми, дозволяє зробити висновок, що практично жодна з програм не відповідала встановленим вимогам. Це призвело до істотних диспропорцій у розпитку продуктпппих сил та розміщенні підприємств, в тому числі на території Донецької області.
Ефективне використання програмно-цільових підходів до регулювання розвитку виробничої сфери потребує перш за все акумуляції і розподілу інвестиційних ресурсів і місцевого бюджету. В зв'язку з цим пріорітетними напрямками фінансово-кредитного і податкового регулювання є:
посилення стимулюючої ролі фінансових регуляторів, головним чином шляхом перегляду концепції формування фінансово-кредитної і податкової політики, що дасть змогу підприємствам оживити виробництво, забезпечити власний розвиток і поновлення доходної частини місцевого бюджету;
вдосконалення організації податкового регулювання розвитку виробничої сфери головним чином з метою суттєвого скорочення маштабів "тіньової" економіки.
Регулювання розвитку виробничої сфери тісно пов"язане з функціями держави на регіональному рівні. Держава в особі своїх центральних, органів не може і не повинна підміняти функції як місцевого самоврядування, так і регіональних органів державної влади, буквально в усьому, як вона прагне це робити і донині.
Держава на регіональному рівні повинна забезпечувати стратегічні цілі та завдання державної регіональної політики. До таких належить і визначення основних напрямів розвитку всіх без винятку регіонів країни.
Запропоновано інституційне забезпечення спрямування розвитку підприємництва в інтересах регіону.
Запропоновано схему функціонування механізму регулювання розвитку виробничої сфери.
Запропоновано визначення економічної ефективності бюджетних капіталовкладень на реалізацію прибуткових проектів.
Для успішного забезпечення інвестування підприємств виробничої сфери на рівні регіону необхідно вирішити три ключові проблеми:
визначити джерела і обсяг інвестиційних ресурсів, які можуть бути залучені в виробничу сферу;
обгрунтувати інвестиційні пріоритети;
розробити ефективний механізм акумуляції і використання інвестиційних ресурсів.
Розвиток виробничої сфери може суттєво посилитись за умов виключення з бюджету невиправданих і безперспективних затрат на штучне фінансування окремих галузей, скорочення бюджетних затрат на управління в розмірі 10%, відмові від непродуктивних капіталовкладень і скорочення дотацій на такі капіталовкладення в областях до розміру хоча б 50% порівняно з існуючими, є реальна можливість без найменшої шкоди для збереження рівня соціальних виплат скоротити витрати бюджету на суму понад 5.00 млрд. грн. або на 25 % витрат держбюджету в цілому.
Серед власних джерел інвестиційних ресурсів значний резерв становлять амортизаційні відрахування підприємств. В економічно розвинених країнах вони є важливим джерелом інвестиційного фінансування і складають близько 40% загального обсягу поточних і капітальних затрат підприємств, здійснюваних з позабюджетних джерел.
Необхідно запровадити принцип, згідно з яким кошти, що виділяються на розвиток регіону, витрачаються на основі впутрішньорегіональної, внутрішньообласної концентрації зусиль з метою досягнення найвищої ефективності витрат. Інакше кажучи, кошти, призначені на розвиток регіону, повинні витрачатися на об'єктах і в місцях, що мають найвищий потенціал майбутнього економічного розвитку. Належить оцінити потенціал майбутнього розвитку кожного району, а може, й кожного населеного пункту, а отже - визначити території для інвестування відповідних проектів. При цьому слід дотримуватися принципу стимулювання ініціативи районів та інших населених пунктів. Централізовані кошти на розвиток області серед вибраних населених пунктів слід розподіляти, враховуючи ступінь готовності місцевих органів управління до реалізації інвестиційних проектів. Доцільно надавати пріоритет тим районам, які змогли організувати більше коштів для реалізації проектів безпосередньо на місцях.
7. Запропоновано схему державної підтримки інноваційного розвитку вугледобувних підприємств регіону.
8. Запропоновано основні напрямки структурних перетворень економіки вуглепромислових територій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ансофф И. Стратегическое управление / Сокр. пер. с англ. науч. ред. Евенко Л. И. - М., 1989.
2. Білорус О., Козаченко С., Майданович О. Економічна стратегія суверенної України: пріоритети та імперативи технологічного оновлення і зростання // Економіка України. - 1991.-№12. с. 11-20
3. Варналій З.Д. Державна фінансова політика у сфері малого підприємства та шляхи її вдосконалення // Фінанси України - 1996. № 2. С.32-42.
4. Введение в бизнес. Реферат книги Стоунера Джеймса А. И Долана Эдвина Г. Ижевск, 1991.
5. Верховодова Л. Теорія ринкової економіки і практика переходу України до ринку. Підприємництво. Нові форми господарювання // Економіка України. - 1992. - №10. - С. 66-71.
6. Вовканич С.Й. Регіоналізм і відродження України // Регіональна економіка. 1998. № 1(7) с. 27-36.
7. Выхрущ В.П. Проблемы регулирования экономического и социального развития регионов в условиях перехода к рыночным отношениям. Автореферат докторской диссертации. Львов ЛОИЭ АН Украины, 1990. 32 с.
8. Використання програмно-цільових методів в управлінні розвитком області (досвід і пропозиції). Львів ЛВІЕ АН України, 1993 65 с.
9. Гаврилишин О. Основні елементи ринкової системи. К.: Наукова думка, 1992.
10. Гладкова Л., Шестаков Ю. Підприємницька праця і проблеми її становлення // Економіка України. 1994. - № 5. С. 90-92.
11. Голуб А., Побурко Я.О., Даниленко А.І. Підприємництво і розвиток території: узгодження інтересів // регіональна економіка. 1997. - № 3.
12. Государственное планирование и прогнозирование в освободившихся странах / Под.ред. Швыркова Ю.М., Черевика Е.Д. М.: Изд-во УДН, 1988. 236 с.

13. Гуменюк П.Д., Гоголь Г.П. Регіональна економічна політика: світовий досвід та проблеми його трансформації в Україні // Регіональна економіка - 1997 - № 4(6)-с. 39-46.
14. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994.
15. Долішній М., Козоріз М. Головні напрями стратегії виходу економіки України з кризи // Економіка України. 1995. № 4 С. 37-39.
16. Долишний М.И., Микитишин З.В. Проблемы формирования и функционирования межведомственных научно-производственных комплексов и объединений. Препринт научного доклада. К., 1983. 47 с.
17. Долан Дж., Линдсей Е. Рынок: микроэкономическая модель. Санкт-Петербург, 1992.
18. Долан Э. Дж. Макроэкономика. Санкт-Петербург, 1994.
19. Драккер Питер Ф. Управление, нацеленное на результаты / Пер. с англ. М.: Технологическая школа бизнеса, 1992. 192 с.
20. Єрмошенко М.М. Методичні питання формування і реалізації регіональних науково-технічних програм // Економіка Радянської України. 1984. - № 8. С. 48-55.
21. Ермошенко Н., Барсученко Э. Основные тенденции предпринимательства в странах с развитой экономикой К.: УкрИНТЭИ, 1992. С.58.
22. Жиляев И., Шур А. Что нужно предпринимателю? // Коммерсант Украины. 1995. - № 31. - 3; № 33. - С.3
23. Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20 - С. 249.
24. Закон України "Про господарські товариства" // Голос України - 1991. - 11 жовтня. - С. 10 - 14.
25. Закон України "Про іноземні інвестиції" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 25. - С. 357.
26. Закон України "Про Державний бюджет України на 1997 рік // Орієнтир. - Додаток до газети "Урядовий кур'єр", документи, коментарі. - 31 липня 1997 р., №138-139.
27. Закон України «Про Державний бюджет України на 1998 рік» // Урядовий кур’єр. - 22 січня 1998 року., №13-14
28. Закон України «Про малий бізнес» // Ділова Україна. - 1992. - № 43, С.4.
29. Закон України «Про місцеве самоврядування» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. — С. 431.
30. Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльносгі» // Голос України. - 1992. - № 53.
31. Закон України «Про приватизацію майна державних підриємств». // Діло. - 1992. - № 40. - С. 4 - 6.
32. Закон України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств» // Діло. - 1992. - № 40, - С. 4 - 6.
33. Закон України «Про підприємства в Україні» // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1993. - № 4/5. - С. 3-31.
34. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 14. - С. 168.
35. Кабаков В.С., Порховник Ю.М., Зубов И.П. Менеджмент: проблемы программа решение. - Л., 1990.
36. Иохансен Д. Очерки макроэкономического планирования. / Пер. с англ. - М.: Прогресе, 1982. - 394 с.
37. Кизима С. Спільне підприємництво. Проблеми і шляхи їх вирішення // Економіка України. 1995. - № 7. С. 88-92.
38. Козоріз М.А. Напрями розвитку малих форм господарювання в лісовій і деревооборотній промисловості. Львів: ІРД НАН України, 1993. 58 с.
39. Козоріз М.А., Кульчицький М.І., Гаврилко П.П. Шліхи реалізації державної політики приянння розвитку підприємництва і регіонах. В зб. Регіноальна політика України: наукові основи, методи, механізми. Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 1998. с. 213-221.
40. Комплексные целевые программы в союзной республике / научно-методические основы /. К.: Наукова думка, 1984. 221 с.
41. Комплексное региональное планирование: вопросы методилогии / Отв. ред. Козакевич Р.И., Шнипер Р.И., - Новосибирск. Наука, 1988. - 330с.
42. Комплексные программы развигия в странах СЭЗ. - М. Мысль, 1977. - С. 20.
43. Комплексный прогноз соціально-економічного і науково-технічного розвитку України на період до 2015 р. Розділ Науково-технічний прогрес у західному регіоні України”, ЛВ ІЕ АН України, 1994. 79 с.
44. Котлер Ф. Основм маркетинга / Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990. 736с.
45. Кравченко И.А. Налоговая система Франции // Актуальные финансово-кредитные проблемы капиталистических и развивающихся стран - Вип.1.- М., 1989.
46. Кравченко И.А. Налогово-бюджетные мероприятия в США в 80-е годы с целью повышения эффективности экономики // Актуальные финансово-кредитные проблемы - Вип. 5.- М., 1989.
47. Кульчицький М.І. Оріанізація і фінансове забезпечення інвестування виробничої сфери в регіоні // Регіональна економіка 1998, № 1, с.122-126.
48. Лесів І. Сучасні методи менеджменту, основані на ринковій економіці. - Ужгород: Карпати, 1994.
49. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя) Київ: ЛТ "Книга". 1997 . 456 с.
50. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса. - СПБ. ГМП Формика, 1992.
51. Мак-Дональд Л. Игра называется бизнес. / Пер. с анід. М.: Экономика, 1979. - 272 с.
52. Макконелл К.Р., Брю С.Л, Экономикс: Принципы, проблемы и политика. — М.: Республика, 1992. — Т. 2.
53. Мельник М. Шляхом самозабезпечення // Урядовий кур'єр. 1994. - № 195
54. Медяков В. Регіональна політика інвестицій і участь в міжнародному розподілі праці // Економіка України. 1993. - №7. С. 35-38.
55. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки: навч писібник. - К.: ІСДО, 1994.-272 с.
56. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. М., 1992.
57. Методологические и методические положення разработки внутриобласных (локальных) программ. - Новосибирск, 1983.
58. Методические указания к разработке горсударственных планов экономического и социального развития СССР. М.: Экономика 1980. 776 с.
59. Методы разработки программ экономического развития (применительно к странам Азии и Дальнего Востока) / Пер. с англ. М.: Изд-во иностранной литературы, 1963. 180 с.
60. Методические рекомендации по определению оптимальных пунктов размещения новых и рациональных вариантов реконструкции действующих промышленных объектов на территории республики с использование экономико-математических методов и вычислительной техники (методика) К.: СОПС УССР АН УССР, 1987. 121 с.
61. Методические рекомендации по совершенствованию планирования комплексного развития хозяйства и размещения производственных сил регионов / Чухманенко В.Т. К.: Укр. НИИ, 1981. 355 с.
62. Методичні рекомендації щодо формування та реалізації цільових комплексних програм (І редакція, проект). К.: НДЕІ. Мінекономіки України, 1995. 119 с.
63. Методичні рекомендації щодо розробки плану кономічного і соціального розвитку області (проект). К.: Мінекономіки України. 220 с.
64. Методичні рекомендації щодо розробки інвестиційних програм економічного, науково-технічного та соціального розвитку області. Львів: Львівська обласна державна адміністрація. ЛВ ІЕ НАН України, 1994. 41 с.
65. Методические указания к разработке целевых комплексных программ по решению региональных проблем, формированию и развитию территориально-производственных комплексов. / В кн.: Совершенствование хозяйственного механизма: Сб. документов. М.: Правда, 1980. С. 55 57.
66. Місцеві Ради: проблеми місцевого самоврядування і місцевого господарства. Тези доповідей і повідомлень Львівської регіональної науово-практичної конференції / Львів, 13 лютого 1990 р. Львів, 1990. 107 с.
67. Мягков П., Фесенко Е. Малое предпринимательсгво: государственная поддержка обязательна // Российский экономический журнал. - 1993 - № 4. - С. 46 - 56.
68. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси / Пер. с англ. -К.: Основи, 1993. - 382 с.
69. Никифорова Л.А. Рынок труда: занятость и безработица. — М., 1991.
70. Оксанич О.Е., Гризлюк В.Ю., Кульчицький М.І. Організаційні аспекти формування інвестиційної політики в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць), випуск ІІ. ШЛьвів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 1997. с. 270-282.
71. Основи підприємницьтва, фінансового менеджменту та маркетингу. Львів: Львівська політехніка, 1995. 434 с.
72. Основи соціоекології: Навчальний посібник / Бачинський Г.О. та інші. - К.: Вища шк., 1995.
73. Основні положення місцевого самоврядування комплексним розвитком Львівсткої області на принципах господарського нозрахунку // Вільна Україна. -1989. 12 грудня.
74. Павлова Л.П., Черник Д.Г. Местные финансы капиталистических государста. / Финансы СССР. - 1990. - № 7.
75. Підприємництво в Україні: Проблеми становлення і розвитку / Долішній М. І., Козоріз М. А., Мікловда В.П., Даниленко А.С. - Ужгород: Карпати, 1997.
76. Плоткін Я.Д., Дубоєдов А.В., Захарчук А.В., Пурха Т.С. Підприємцю про підприємництво. Зарубіжний досвід. / Вільна Україна. - 1993. - С. 142.
77. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. - К.: Наукова думка, 1993.
78. Пособие для международного предпринимателя. - Краснодар, 1990. 179 с.
79. Програмно-целевой подход в управлений. Тсория и практика / Пер. с. болг. - М.: Прогресе, 1975. - 197 с.
80. Проблемы методологии и организации разработки комплексных программ. — М.: Наука, 1983. - 111 с.
81. Проблеми целевой ориентации развития ресурсного потенциала. - М., 1985. - 56 с.
82. Прусова Л. Основы рыночной экономики. К.: Полиграфкига, 1993.
83. Разумнова Н. Роль мелкого бизнеса в зкономике США // Наука и жизнь. - 1990. - № 5 - С. 2-3
84. Райт Г. Державне управління / Пер. с англ. — Основи, 1994. - 191с.
85. Региональная экономика: плаиирование, прогнозированпе, управление. - К.: Наукова думка, 1989. — 270с.
86. Региональное управление и научно-технический прогресс /Чумаченко Н.Г., Ермошенко Н.Н., Кацура С.Н. и д.р. отв. ред. Чумаченко Н.Г.; АН УССР, Ииститут экономики промышленности, - К.: Наукова думка, 1989. — 160с.
87. Річард Р. Галагер, Власне мале підприємство — це просто "Сейбр Світло". - Львів, 1995. - 175с.
88. Самуэльсон П. Економика. Підручник. — Львів: Світ, 1993.
89. Смольков В.Г. Предпринимательство как особый вид деятельности // Социологические исследования. — 1994. — № 2. — С. 12-16.
90. Современный менеджмент: принципы и правила. Москва Нижний Новгород, 1992.
91. Содействие мелким и средним предприятиям. — Женева: МБТ, 1986. - С. 6.
92. Степаненко А, Тимчук М. Вільні зони в Україні // Урядовий кур‘єр. 1994. - № 69-70.
93. Статистичний бюлетень "Соціальне і економічне ставовище Донецької області". - Мінстат України: Донецьке обласне управління статистики, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996, 1997 р.
94. Статистичний щорічник України за 1996 рік / Держкомстат України.- К.: 1997. - 618с.
95. США: организация государственных программ. М.: Наука, 1980.- 406с.
96. Территориально-производственные комплексы СССР / Под ред. Некрасова Н.Н., Адамеску А.А. — М.: Экономика, 1981. - 168 с.
97. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента. - М.: Котроллинг, 1991.
98. Территориально-производственные комплексы. Передплановые исследования / Бандман М.К., Воробьева В. В., Малев В.Ю. и др.-Предисл. Бандмана М.К. — Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1988. - 270 с.
99. Территориально-производственные комплексы: совершенствование процесса формирования. АН СССР. Сиб. Отделение. Институт экономики и организации пром. Производства / ОТВ. ред. Бандман М.К., - Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1986. - 263 с.
100. Технология программно-целевого управлення / Добров Г.М., Коренной А.А. и др. // Под ред. Доброва Г.М. — К.: Техника, 1985. - 206 с.
101. Туган-Барановский М.И. Социальные основи кооперации. — М.: Экономика, 1989. — 325 с.
102. Управление региональными программами в США и Канаде. М.: Наука, 1983.
103. Фащевський М.І., Чернюк Л.Г. Методологічні засади комплексного розвитку продуктивних сил як теоретична основа формування регіональної соціально-економічної політики // Регіональна економіка. 1998. - .№ 1 (7). - с. 5-12.
104. Федосов В.М. Современный капитализм и налоги: вопроси методологии и теории. - Киев., 1987.
105. Формирование открытой экономики в Китае // Мировая экономика и международные отношения. — 1994. — № 3.
106. Хойсер В. Как делать бизнес в Европе. — М.: Прогресе, 1992.
107. Целевые программы развития отраслей и регионов /Сб. науч. трудов. - Донецк: ИЗП АН УССР, 1983. - 123 с.
108. Цимбал В. Чи потрібна Україні нова модель державного управління? // Урядовий кур'єр. — 1994. — № 142 - 143.
109. Чумаченко Н.Г., Биринберг Б.М., Вожик Л.М. и др. Самоуправление и самофинансирование регионов: Теория и практика. — К.: Наукова думка, 1994. — 209 с.
110. Чумаченко Н.Г. Экономические реформы и свободные экономические зоны Китая. - Донецк: ИЗП НАН Украинм, 1994. - 75с.
111. Шанин Л. Вопросы финансового режима // Экономист. - 1991. - №5
112. Шпаков. Ю. Профессия 2000 года: производитель советов. Московские новости, 1995. № 8, с 18.
113. Экономическое программирование в странах Западной Европы. - М.: Наука, 1969. - 365 с.
114. Хлынов В. Общегосударственное планирование рыночной экономики (опыт Японии)//Экономист. - 1994.-№4. -С. 17-21.
115. Хобта В.Л. Управление инвестициями: механизм, принципы, методы. Донецк, 1996. 219 с.
116. Холл П. Городское и региональное планирование. М.: Стройиздат, 1993.
117. Холлис Гай, Плоккер Карин. На пути к демократической децентрализации: перестройка региональных и местных органов власти в новой Европе. — ТАСІS, 1995.—328с.
118. Холод Б.И. Реформы в Украине: Мифы и реальность; (Опыт политологического анализа). - Днепропетровск: Полиграфист, 1997. - 212 с.
119. Хорошовский В. Чи можливе українське чудо” Економічні підвалини національного відродження. К., 1996. 210 с.
120. Цветков В.В. Державне управління: Основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). -X.: Вид-во Право, 1996. -164 с.
121. Цивільний процесуальний кодекс України / Кодекс України. У 3-х кн. Кн.2. К.: Юрінком Інтер, 1997.
122. Цивільний кодекс України // Кодекс України. У 3-х кн. Кн.2. К.: Юрінком Інтер, 1997.
123. Чередниченко А.А., Ткаченко В.А. Качество управления и организа­ционная технология. - Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1991. - 233 с.
124. Черкасов А.И. Сравнительное местное управление: теории и практика. М.: Издательская группа Форум ИНФРА-М”, 1998, - 160 с.
125. Черноволенко И.Ф. Стратегия и механизм регионального управления//Актуальные направления создания регионального экономического механизма хозяйствования (Сб. науч. трудов) Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998 г.
126. Чернявский А. Д., Денисенко С.А. Управление в условиях рыночных отношений. - К.: Наук. думка, 1992. - С. 3 - 5.
127. Четыре реформы: от концепции до реализации. — Варшава; Ин-т общественных проблем, 2000. — 396 с.
128. Чумаченко М.Г, Регіональне і місцеве самоврядування. - Донецьк, 1992.- 61с.
129. Чумаченко Н. Проблемы регионального самоуправления в Украине // Экономика Украины. -1993. - № 6. - С. 3-13.
130. Чумаченко Н.Г. Местное управление в Японии: Состояние и проблемы, - 4.1. Организация и планирование / ИЭП НАН Украины. -Донецк, 1990.-43 с.
131. Чумаченко Н.Г. Очерки по экономике региона. - Киев: Наук.думка, 1995.-338с.
132. Чумаченко Н.Г. Региональная политика в Украине. - Донецк, 1993. -55с.
133. Чумаченко Н.Г. Региональная политика Украины. - К.: Наук. думка, 1991.-121с.
134. Чумаченко Н.Г. Региональное управление в НТП. К.: Наук. думка, 1990.-208с.
135. Чумаченко Н.Г. Экономика региона: теоретические основы и функциональная деятельность. - Донецк, 1995. - 52 с.
136. Шаров Ю.П. Стратегічне планування в соціально-технічних системах і в місцевому самоврядуванню. К., 1996. 88 с.
137. Широков А.И. Рекомендации по формированию структуры органов местного самоуправления // Городское управление. 1995. № 2.
138. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф., Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. - К.: НТСД , 1997, - 144 с.
139. Шнипер Р.И. Региональные экономические методы управления. -Новосибирск: Наука, Сиб.отд., 1991. - С. 310.
140. Шнипер Р.И., Новоселов А.С. Региональные проблемы рынковедения: экономический аспект. - Новосибирск: Наука, Сиб.изд. фирма, 1993. - С. 10,20,23-26.
141. Эклунд Клас. Эффективная экономика. -М.: Экономика, 1991.-С. 348.
142. Экономика России: пути стабилизации // Материалы междунар. конгресса. - Эхо деловой жизни. - 1993. - №