ПРОФЕСІЙНИЙ МЕНТАЛІТЕТ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ:ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ : ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЙ МЕНТАЛИТЕТ ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ В УКРАИНЕ: ТЕХНОЛОГИЯ ФОРМИРОВАНИЯ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Філіпова Тетяна Володимирівна

УДК 35.082.2:159.923.35

ПРОФЕСІЙНИЙ МЕНТАЛІТЕТ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ:ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ

25.00.03 – державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник -
Оганісян Михайло Сергійович
кандидат філософських наук,
доцент
Одеса – 2006

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ПРОФЕСІЙНОГО МЕНТАЛІТЕТУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ............................................................................11
1.1. Професійний менталітет в контексті аналізу сучасної парадигми професіоналізації державної служби в Україні..........................17
1.2. Структура професійного менталітету державних службовців..26
Висновки до розділу 1...........................................................................……........79

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО МЕНТАЛІТЕТУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ...............................................82
2.1. Стан сформованості професійного менталітету в державних службовців......................................................................................88
2.2. Характеристика проявів у державних службовців головних детермінант української ментальності.......................................102
Висновки до розділу 2.................................................................……................113

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МЕНТАЛІТЕТУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ............116
3.1. Узагальнена характеристика особистісно орієнтованої технології як системи: принципи функціонування...................116
3.2. Етносоціопсихолінгвістичні умови формування професійного менталітету державних службовців............................................121
3.3. Змістовні і процесуальні компоненти особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців....................................................................................146
Висновки до розділу 3.........................................................................................154

ВИСНОВКИ .......................................................................................................156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................160
ДОДАТКИ ...........................................................................................................182

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення та розвиток України як незалежної, демократичної держави характеризуються постійним пошуком оптимальних моделей державного управління, в яких особливого значення набувають ментально-психологічні, ціннісно-нормативні та духовні засади. За цих умов важливим фактором удосконалення системи державного управління взагалі, й державної служби зокрема, є формування професійного менталітету державних службовців як суттєвого компоненту їхньої професійної діяльності.
Актуальність теми дослідження посилюється невідповідністю підвищених вимог до професійної діяльності державних службовців, обумовлених необхідністю надання компетентно, швидко і якісно управлінських послуг населенню, та наявного рівня сформованості професійного менталітету державних службовців в Україні. Основною функцією професійного менталітету вважається функція формування поведінки, що відповідає високим критеріям моралі і вимогам відповідного професійного кодексу та забезпечує належну ефективність виконання службового обов’язку.
Велика кількість проблем і конфліктів у системі державного управління пов’язана з недостатньою готовністю державних службовців до професійно-рольової поведінки згідно із загальноприйнятими стандартами, а також з низьким рівнем сформованості професійно важливих якостей, правосвідомості, правової культури.
Практика свідчить, що, незважаючи на сучасні вимоги ЄС щодо ефективності професійної діяльності державних службовців, на відміну від інших країн світу, в Україні поки що не приділяється достатньо уваги формуванню професійного менталітету державних службовців.
На врегулювання ситуації, що склалася, спрямовано низку заходів, впроваджених на державному рівні, що відбито у таких базових документах, як Укази Президента України “Про стратегію інтеграції України до ЄС”, “Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки”, розпорядження Кабінету Міністрів України “Про деякі питання, пов’язані з виконанням державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки”, Кодекс державного службовця, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ ст., Концепція розвитку культур національних меншин України та ін. Однак вказані заходи прямо не впливають на рівень сформованості професійного менталітету державних службовців, через що виникає необхідність спеціально розробленої технології формування у державних службовців професійного менталітету в системі післядипломної освіти.
Аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової літератури з означеної проблематики доводить, що більшість вчених, дотримуючись історично-психологічного і культурно-антропологічного підходів, визначають менталітет як константу людського мислення, зумовленого біосоціальними законами, яка проявляється в колективній та індивідуальній ментальності (Ж. ле Гофф, К. Леві-Строс, Ж. Лефевр, Л. Февр та ін.). Вивченню проблем сутності і функцій менталітету присвячені роботи В. Бебіка, А. Бичко, І. Бичка, П. Гнатенка, В. Горського, С. Грабовського, Р. Додонова, В. Дорошкевича, О. Донченко, О. Забужко, В. Кизими, О. Киричука, Ю. Романенка, І. Старовойтова, Л. Шкляра, М. Шульги та ін.; проблемам української ментальності – М. Грушевського, В. Липинського, М. Костомарова, Д. Чижевського, І. Лисяк-Рудницького, О. Кульчицького, В. Храмової та ін.; проблемам впливу менталітету на процес державотворення – О. Власюка, Т. Воропаєвої, М. Жуйкової, В. Дорошкевича, В. Дем’яненка, Б. Парахонського, І. Поліщук, О. Рудакевича та ін.
Особливо значимими для державного управління є дослідження сутності трансформаційних процесів українського господарського менталітету (В. Попов), соціально-філософських засад професійного менталітету (А. Кравченко); етнополітичних засад національного менталітету (І. Патлах); проявів категорій ментальності в українській культурі (О. Колісник); психологічних особливостей професійного менталітету державних службовців (Н. Єріна); стратегій досягнення професіоналізму через категорії менталітету (В. Храпик); розвиток професійного мислення державних службовців (О. Дулепова-Мейнелюк).
Недостатньо повні наукові уявлення про структуру професійного менталітету державних службовців і, перш за все, відсутність ефективної технології формування у сучасних державних службовців професійного менталітету обумовили вибір теми дослідження “Професійний менталітет державних службовців в Україні: технологія формування”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі державного управління і місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексної науково-дослідної теми “Пріоритетні напрями ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект” (державний реєстраційний номер 0101U006947), де автор брала участь як науковий співробітник.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні етносоціопсихолінгвістичних умов та розробці особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців.
Відповідно до визначеної мети було поставлено такі завдання:
- визначити сутність, структуру і змістовні характеристики феномена “професійний менталітет державних службовців”;
- провести діагностику рівня сформованості професійного менталітету державних службовців, на основі чого встановити: а) особливості проявів у державних службовців головних детермінант української ментальності; б) фактори, що впливають на рівень сформованості професійного менталітету державних службовців; в) причини, що призводять до професійної деформації державних службовців;
- обґрунтувати етносоціопсихолінгвістичні умови формування професійного менталітету державних службовців;
- розробити та експериментально апробувати модель особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців.
Об’єктом дослідження є процес формування професійного менталітету державних службовців.
Предметом дослідження є етносоціопсихолінгвістичні умови та особистісно орієнтована технологія формування професійного менталітету державних службовців.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність формування професійного менталітету державних службовців знаходиться в залежності, по-перше, від рівня сформованості правосвідомості державних службовців, яка є дієвим механізмом дотримання стандартів професійної поведінки, і, по-друге, від реалізації етносоціопсихолінгвістичних умов, що забезпечують функціональність особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених мети й завдань автором використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів як теоретичного, так і емпіричного дослідження, а саме: системний підхід – для вивчення концептуальних позицій вітчизняних та зарубіжних учених щодо класичних і сучасних теорій професійного менталітету; історичний і логічний методи – для дослідження проблем прояву української ментальності у сфері професійної діяльності державних службовців; методи соціальної та психолого-педагогічної діагностики рівнів сформованості у державних службовців професійного менталітету; метод структурно-функціонального аналізу, який дозволив визначити структуру професійного менталітету державних службовців та обґрунтувати етносоціопсихолінгвістичні умови формування професійного менталітету державних службовців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні етносоціопсихолінгвістичних умов та розробці особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців.
У дисертації вперше:
- визначено змістовні характеристики і структуру феномена “професійний менталітет державних службовців”, яка складається з трьох груп елементів: загальних (категорії мислення, норми поведінки, сфера почуттів), спеціальних (правова культура, правосвідомість) і функціонально-регуляторних (етносоціокультурна компетентність, професійна компетентність, управлінсько-комунікативна компетентність, регулятивно-емоційна компетентність);
- обґрунтовано етносоціопсихолінгвістичні умови формування професійного менталітету державних службовців, якими є стандартизація професійно-рольової поведінки державних службовців, розвиток мовної особистості державних службовців, розвиток професійно важливих якостей державних службовців, розвиток правосвідомості державних службовців;
- розроблено особистісно орієнтовану технологію формування професійного менталітету державних службовців, яка здійснюється за трьома етапами: когнітивно-пізнавальним, соціально-діяльнісним, комунікативно-креативним.
Удосконалено професіограму державного службовця у контексті чотирьох видів компетентностей (етносоціокультурна, професійна, управлінсько-комунікативна, регулятивно-емоційна), необхідних для ефективного розв’язання завдань державного управління.
Дістала подальшого розвитку методика професійного навчання державних службовців завдяки впровадженню особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та практичні висновки і рекомендації, викладені в дисертації, а саме: принципи адаптації європейських стандартів професійної поведінки державних службовців до української системи державної служби; методика профілактики емоційного “вигорання” державних службовців на робочому місці; доцільність 3-етапної технології формування професійного менталітету державних службовців в системі післядипломної освіти, – були впроваджені у діяльності відділу організаційно-кадрового і документального забезпечення та контролю виконкому Одеської міської ради (довідка про впровадження № 1875 від 11.04.2006 р.), у навчальному процесі в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка про впровадження № 01/13/353 від 21.07.2006 р.), в практичній діяльності сектора правової роботи Міністерства у справах молоді, сім’ї та ґендерної політики Автономної Республіки Крим (довідка про впровадження № 1314 від 27.07.2006 р.), під час проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями посадових обов’язків відділу кадрово-організаційного забезпечення та державної служби Головного управління статистики в АР Крим Державного комітету статистики України (довідка про впровадження № 10/06/212 від 05.10.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням автора. Усі ідеї, гіпотеза дослідження та рекомендації висунуто і здійснено особисто дисертантом.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення та загальні висновки положень дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Підготовка і підвищення кваліфікації кадрів державної служби ФРН” (1999, Берлін), “Пріоритетні напрями ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект” (2001, Одеса), “Українська ментальність – діалог світів” (2003, Одеса), “Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (2004, Одеса), “Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку” (2005, Одеса).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в 6 наукових працях, з них 4 опубліковано в наукових фахових виданнях, 2 публікації – в матеріалах наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 194 сторінки, з них 159 сторінок основного тексту. Робота містить 3 таблиці, 9 рисунків. Список використаних джерел складається з 269 найменувань ( із них шість іноземними мовами).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено розв’язання актуального наукового завдання, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні етносоціопсихолінгвістичних умов та розробці особистісно орієнтованої моделі формування професійного менталітету державних службовців, що дозволяє досягти високого рівня їх професіоналізму, професійної компетентності і професійної мобільності в системі державної служби України. Отримані у процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної мети, вирішення поставлених завдань, підтверджують гіпотезу та дають змогу зробити наступні узагальнюючі висновки:
1. На основі аналізу науково-теоретичних засад професійного менталітету державних службовців визначено сутність, структуру і змістовні характеристики даного феномена. Професійний менталітет державних службовців – це спосіб мислення та поведінки, який відповідає критеріям моралі та вимогам кодексу державного службовця і забезпечує належну ефективність виконання службового обов’язку.
2. Структура професійного менталітету державних службовців складається з трьох груп елементів:
- групу загальних елементів складають категорії мислення, норми поведінки і сфера почуттів. Доведено, що саме мова кожного народу створює різні системи засобів мислення, світосприймання і впливає на формування його символіки, цінностей. Норми поведінки виступають основними регуляторами професійної діяльності державних службовців, які повинні відповідати соціальним чи груповим очікуванням, а позитивна сфера почуттів посилюватиме мотивацію дотримання норм поведінки, сприятиме підвищенню рівня правової культури особистості;
- група спеціальних елементів – правова культура і правосвідомість. Правова культура державних службовців обумовлює природний інтерес до тієї особистісної якості, на якій “замикається” механізм перетворення її поглядів у переконання, а через них – у дії в правовій сфері, тобто до правосвідомості, яка напряму впливає на позитивний розвиток професійного менталітету державних службовців;
- група функціонально-регуляторних елементів – етносоціокультурна, професійна, управлінсько-комунікативна і регулятивно-емоційна компетентність. Етносоціокультурна компетентність державних службовців – це системостворююча основа інтелектуально-духовного життя суспільства, через яку відбувається соціальне успадковування від покоління до покоління зі збереженням найбільш вагомих соціально-психологічних характеристик особистості.
Професійна компетентність державних службовців – це вміння ефективно здійснювати конкретну діяльність у сфері державного управління, яка визначена межами компетенції державного службовця як посадової особи і характеризується високим рівнем прояву професіоналізму.
Управлінсько-комунікативна компетентність державних службовців – це вміння здійснювати управлінську діяльність у сфері сучасних комунікативних мереж державного управління.
Регулятивно-емоційна компетентність державних службовців – це здатність ефективно використовувати соціально-психологічні механізми міжособистісної взаємодії та механізми соціально-професійної адаптації у сфері ділового спілкування.
3. Визначено етносоціопсихолінгвістичні умови формування професійного менталітету державних службовців в Україні: стандартизація професійно-рольової поведінки державних службовців, яка спрямована на формування навичок надання громадянам України якісних управлінських послуг відповідно до своєї компетенції; розвиток професійно важливих якостей державних службовців – на формування умінь ефективно здійснювати професійно-управлінську діяльність в умовах динамічних соціальних змін; розвиток мовної особистості державних службовців – на формування умінь та навичок здійснювати ефективну професійно-комунікативну діяльність; розвиток правосвідомості державних службовців – на формування правової культури особистості.
4. За результатами діагностики рівня сформованості професійного менталітету державних службовців встановлено, що:
- особливості проявів у державних службовців головних детермінант української ментальності пов’язані з такими глибинними рисами національного менталітету, як універсалізм, естетизм, толерантність, індивідуалізм, спонтанність, повага до традицій, емоційність, жвавість, інтровертивність, рефлективність та ін., що позитивно впливають на процес формування професійного менталітету державних службовців;
- фактором, який значно підвищує рівень професіоналізму державних службовців, є стрижневий елемент професійного менталітету – правосвідомість. Правосвідомості державного службовця відводиться роль механізму обмеження проявів національного менталітету в професійній діяльності; це дозволяє у процесі виконання професійних обов’язків свідомо позбутися негативних і максимально ефективно використовувати позитивні ментальні характеристики особистості;
- основними причинами, що призводять до професійної деформації державних службовців, є низький рівень правової культури і професійної мобільності сучасних державних службовців.
5. Розроблена особистісно орієнтована технологія формування професійного менталітету державних службовців є комплексом науково-методичних дій, спрямованих на реалізацію принципів, умов, а також змістовних і процесуальних компонентів її функціонування в умовах післядипломної освіти. Встановлено, що основними принципами ефективного функціонування особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців є активність і свідомість, системність і тематичність, інтеграція навчальних предметів, андрагогічні принципи.
6. Доведено доцільність впровадження особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців в систему післядипломної освіти за трьома етапами. Метою першого, когнітивно-пізнавального етапу, є формування знань щодо способів та методів оперування базовою специфікою сфери професійного менталітету державних службовців. Метою другого, соціально-діяльнісного, є формування вмінь застосовувати отримані знання у нових ситуаціях професійної діяльності на основі аналізу різних елементів, взаємозв’язків, організаційних принципів професійного менталітету державних службовців. Метою третього, комунікативно-креативного – формування навичок створення плану, алгоритму дій в неординарних або конфліктних ситуаціях у сфері професійно-комунікативної діяльності державних службовців; здатності бути частиною корпорації; а також вміння оцінювати рівень сформованості професійного менталітету у підлеглих.
Перспективу подальших досліджень автор вбачає у розробці методики аналізу залежності професійної компетентності і мобільності державних службовців від рівня сформованості їх професійного менталітету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва М. І. Ціннісно-мотиваційна регуляція громадянської поведінки особистості // Ціннісні орієнтації в громадянському суспільстві: Зб. наук.-метод. пр. – К., 1998. – С. 8–9.
2. Альбуханова-Славская К. А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. – 1994. – № 4. – С. 39–55.
3. Ананьєв А. Деякі підходи щодо визначення професійно важливих якостей державних службовців // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Вип. 12. – О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. – С. 325–336.
4. Анисимов С. И. Ценности реальные и мнимые – М.: Наука, 1970. – 142 с.
5. Арістова І. В. Реалізація кадрової політики у правовій інформатизації України // Вісник УВС.– 1999.– Вип. 8. – С. 46–48.
6. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
7. Бабаев В. К., Баранов В. М., Толстик В. А. Теория права и государства в схемах и определениях. – М.: Юрист, 1998. – 256 с.
8. Бабина Н. И. Формирование правосознания личности в условиях изменяющегося российского общества // Личностные достижения учащихся как критерий результативности деятельности воспитательных систем: Матер. регион. конф. – Ч. 1 – Оренбург: ООИПКРО, 2000. – С. 64–68.
9. Балабанов Л. В., Сардак О. В. Організація праці менеджера. – К.: “Професіонал”, 2004. – 304 с.
10. Бандурка А. М., Бочарова С. П. Психология управления. – Х.: ООО “Фортуна-пресс”, 1998. – 464 с.
11. Баранов В. М. Правовое образование гражданина // Основы государства и права. – 2000. – №1. – С. 50–56.
12. Бебік В. Психологія демократизму // Політологічні читання. – 1992. – №3. – С. 103–116.
13. Береговий І. Й. Методологічні основи концепції пізнання: проблема менталітету української філософії // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доп. та матер. Міжнародної наук–практ. конференції. – К.–Луцьк.– 1994. – С. 26–28.
14. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: Наукова думка, 1998. – 245 с.
15. Бичко А. К., Бичко І. В. Феномен української інтелігенції. Спроба екзистенціального дослідження. – К.: Либідь, 1995. – 136 с.
16. Бичко І. В. Українська ментальність і проблеми гуманізації національної вищої освіти // Розбудова держави. – 1993. –№3. – С. 59.
17. Білий П. М. Правова культура в адміністративній діяльності працівників міліції громадської безпеки – К.: Основи, 1997. – 23 с.
18. Бландел Р. Эффективные бизнес-коммуникации. Принципы и практика в эпоху информации / Пер. с англ. – СПб: “Питер”, 2000. – 381 с.
19. Блинова О. И. Языковое сознание и вопросы теории мотивации // Язык и личность. – М.: Наука, 1989. – С. 122–126.
20. Богданова І. М. Модульний підхід до професіонально-педагогічної підготовки вчителя: Монографія. – О.: Маяк, 1998. – 284 с.
21. Богданова І. М. Педагогічна інноватика. – О., ТЕС, 2000. – 149 с.
22. Богин Г. И. Уровни и компоненты речевой способности человека. – Калинин: КГУ, 1975. – 106 с.
23. Большая Советская энциклопедия (В 30-и томах). Гл. ред. А. М. Прохоров. 3-е. изд. – М.: “Советская энциклопедия”, 1974. – Т.16.
24. Булгакова А. В. Основы правовых знаний. Права человека. – Х.: Ранок, 1998. – 96 с.
25. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. – СПб.: Питер, 1999. – 528 с.
26. Васильєв В. В. Система адаптації робітників до професійної діяльності. – Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1999. – 300 с.
27. Васильєв В. Л. Юридическая психология. – СПб.: Питер, 2002. – 656 с.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ ”Перун”, 2001. – 1440 с.
29. Визгалов П. И. Некоторые вопросы диалектики соотношения языка и мышления. – Казань: Казанск. ун-т, 1962. – 50 с.
30. Винокур Т. Г. К характеристике говорящего: интенция и реакция // Язык и личность. – М.: Наука, 1989. – С. 11–23.
31. Віденко Н. Г. Соціальні та юридичні аспекти правової культури / Правова культура і підприємництво. – К. – Донецьк, 1999. – С. 27–29.
32. Власик О., Парахонський Б., Пирожков С. Людський вимір: реалії і перспективи України // Політика і час. – 1995. – №2. – С. 34–45.
33. Воронько О. А. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навч. посібн. для студ., слухачів із спец. “Державне управління”, “Державна служба”. – К.: УАДУ. 2000. – 156 с.
34. Воропаєва Т. С. Ментальність як етнопсихологічний феномен: методологічні та теоретичні аспекти // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доп. та матер. Міжнародної наук.-практ. конференції. – К.–Луцьк, 1994. – С. 39–41.
35. Гаврилишин Б. Д. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь римському клубові. – К.: Основи, 1993. – 238 с.
36. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – 360 с.
37. Гегель Г. В. Философия истории // Соч.: В 14 т. / АН СССР. Ин-т филос. – М.: Политиздат, 1932. – Т. 8. – 470 с.
38. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества. – М.: Наука, 1977. – 703 с.
39. Городницький М. Правова освіта. – Х.: Основа, 2001. – 106 с.
40. Горський В. С. Історія української філософії: Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 1997. – 286 с.
41. Грабовський С. Українська людина та українське буття // Сучасність. – 1997. – №3. – С. 116 – 145.
42. Грінівецька Н. Нові підходи до типології державних службовців в Україні // Вісник УАДУ. – 1999. – №3. – С. 220 – 225.
43. Грушевський М. С. Духовна Україна: Зб. творів. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.
44. Грушевський М. С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.: Знання, 1991. – 240 с.
45. Гумбольдт фон В. Язык и философия культуры. / Пер. с нем. М. И. Левиной и др. – М.: Прогресс, 1985. – 451 с.
46. Гумилёв Л. Н. География этноса в исторический период. – Ленинград: Наука, 1990. – 278 с.
47. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. – М.: Искусство, 1984. – 350 с.
48. Данільян О. Г. Соціальні протиріччя в посттоталітарних системах: методологія дослідження та розв’язання. – Х.: Основа, 1998. – 253 с.
49. Дем’яненко В. Ментальні характеристики політичної свідомості українців // Людина і політика.–2001.– №1. – С. 93 – 99.
50. Додонов Р. А. Этническая ментальность: опыт социально- философского исследования. – Запорожье: РА “Тандем-У”, 1998. – 192 с.
51. Донцов Д. Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич: Відродження, 1991. – 341 с.
52. Донченко Е. А. Социетальна психіка. – К.: Наук. думка, 1994. – 208 с.
53. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення). – К.: Либідь, 2001. – 334 с.
54. Дорошкевич В. Ментальність України і проблема її державності // Розбудова держави. – 1992. – №7. – С. 20–26.
55. Драпіка В. І. Соціально-педагогічні основи формування орієнтацій студентської молоді на цінності культури: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 1997. – 19 с.
56. Дубенко С. Проблеми реформування державної служби в Україні // Вісн. держ.служби України. – 1995. – №3–4. – С. 95 – 99.
57. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.- метод. посіб. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н. Р. Нижник. – К.: Ін-Юре, 1999. – 244 с.
58. Дулепова–Мейнелюк О. Ю. Развитие профессионального мышления у государственных служащих // www. akmeolog. narod. ru
59. Дюркгейм Э. О разделении обшественного труда. Метод социологии. – М: Наука, 1991. – 574 с.
60. Ерина Н. А. Психологические особенности профессионального менталитета государственных служащих // www.rags.ru / disser.biz /shtm
61. Желюк Т. Н. Державна служба. – К.: Професіонал, 2005. – 576 с.
62. Жуйкова М. Мова як вияв ментальності нації / Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі... // Матеріали п’ятої Міжнародної науково-практичної конференції. – К.-Чернівці, 1997. – С. 255 – 263.
63. Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. – К.: Основи, 1993. – 126 с.
64. Загальні методичні рекомендації щодо проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладеними на них обов’язків і завдань (Затверджено Наказом Головдержслужби України від 31 травня 2002 р. № 39) // Вісн. держ. служби України. – 2002. – №3. – С. 74 – 88.
65. Закон України “Про державну службу” // Відом. Верховної Ради України. 1993. – №52. – С. 490.
66. Закон України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” від 24 грудня 1999 р. № 1350–ХІV // Відом. Верховної Ради України. – 2000. – № 3.
67. Закон України “Про національні меншини в Україні” // Інформац. бюл. М-ва України у справах національностей, міграції та культів. – 1995. – № 2. – С. 7 – 9.
68. Зеер Э. Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 336 с.
69. Зернецкий П. В. Четырехмерное пространство речевой деятельности // Язык, дискурс, личность: Межвуз. сб. научн. тр. / Редкол. И. П. Сусов и др. – Тверь: Тверской государственный ун-т., 1990. – С. 60–68.
70. Зимняя И. А. Лингвопсихология речевой деятельности. – М.: МПСИ; Воронеж: НПО МОДЕК, 2001. – 432 с.
71. Ильин И. А. О сущности правосознания. – М.: Радуга, 1993. – 235 с.
72. Іванченко Є. А. Формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського – Одеса, 2005. – 19 с.
73. Ігнатенко П. И., Павленко В. Н. Этнические установки и этнические стереотипы. – Д.: ДГУ, 1995. – 200 с.
74. Канигін Ю. Душа і менталітет // Вісник НАН України. – 1994. – № 5. – С. 49 – 56.
75. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения. СПб.: Наука, 1990. – 472 с.
76. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность. – М.: Наука, – 1987. – 263 с.
77. Карпов А. В. Психология принятия управленческих решений / Под ред. В. Д. Шадрикова. – М.: Юрист, 1998. – 440 с.
78. Кацнельсон С. Д. Категория языка и мышления: из научного исследования. – М.: Языки славянской культуры, 2001. – 851 с.
79. Кашкин В. Б. Введение в теорию коммуникации. – Воронеж: ВГТУ, 2000. – 175 с.
80. Кизима В. “Незалежність від” чи “незалежність для” // Віче. – 1993. – № 9.– С. 114 – 126.
81. Киричук О. В. Ментальність: сутність, функції, генеза // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. Тези доп. та матер. Міжнародної науково – практичної конференції. Ч. 1 – К.-Луцьк, 1994. – С. 132–136
82. Кічук Я. В. Соціально-педагогічні умови формування правосвідомості майбутніх учителів у педагогічних коледжах: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Південноукраїнський державний педагогічний університет. – О., 2002. – 22 с.
83. Кларк М. Технологія освіти або педагогічна технологія // Перспективи. Питання освіти. – 1983. – № 2. – С. 77–79.
84. Климов Е. Профессиональный менталитет и психологическая гипотеза // Общественные науки и современность. – 1995. – №6. – С. 140–149.
85. Ковалев А. Г. Коллектив и социально-психологические проблемы управления. – М.: Политиздат, 1975. – 270 с.
86. Кодекс державного службовця. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004 // Людина і влада. – 2000. №9–10.
87. Колісник О. В. Категорія ментальності та її прояв в українській культурі: культурологічний аспект: Дис. ... канд. філос. наук.: 09.00.03 – К., 1997. – 186 с.
88. Колот С. А. Основы психологической самопомощи социального работника. – О.: Наука и техника, 2005. – 159 с.
89. Кононенко П. П. Українознавство. – К.: Заповіт, 1994. – 319 с.
90. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Просвіта, 1997. – 80 с.
91. Концепція розвитку культур національних меншин України // Інформац. бюл. М-ва України у справах національностей, міграції та культів. – 1995. – №2. – С. 35 – 37.
92. Коржова О. Організація конкурсного відбору на навчання державних службовців в УАДУ при Президентові України // Вісник УАДУ. – 2000. –№2. – С. 334 – 390.
93. Корнієнко Н. Українська та російська ментальність: проекція в сучасне // Слово і час.– 1991. – №7. – С. 3 – 10.
94. Костомаров Н. Две русские народности. – К.;Х.: Вища школа, 1991. – 156 с.
95. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій. – К.: Вища школа, 1996. – 315 с.
96. Кравченко А. Г. Менталітет як об’єкт соціально-філософського дослідження: Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 / Національний аграрний університет – К., 2000. – 193 с.
97. Кудрявцева В. О. Методи інтерактивної роботи: Зб. наук. праць: Пед. науки. Вип. 21. – Херсон: Атлант, 2001. – С. 260.
98. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту. – К.: Академвидав, 2003. – 416 с.
99. Кульчицький О. Світовідчуття українця // Українська душа. – К.: Вид- во МП “Фенікс”, 1992. – С. 48 – 65.
100. Лазарев В. В. Основы права. – М.: Юрист, 1996. – 432 с.
101. Ле Гофф Ж. Ментальность: двусмысленная история / История ментальности. Историческая антропология. Зарубежные исследования в образах и рефератах. – М.: Прогресс, 1996. – С. 40 – 62.
102. Леви-Стросс К. Первобытное мышление. – М.: Республика, 1994. – 384 с.
103. Левитес Д. Г. Автодидактика. Теория и практика конструирования собственных технологий обучения. – М.: Изд-во Московского псих-соц. института; Воронеж: Изд-во НПО “МОДЭК”, 2003. – 320 с.
104. Левицкая Н. В., Семирягина Л. М., Симоненко И. Л. Диагностика латентной структуры деловых качеств руководителя // Социс. – 1991. – №10. – С. 104 – 109.
105. Леві-Стросс К. Структурна антропологія / Пер. фр. З. Борисюк. – К: Основи, 1997. – 387 с.
106. Леонтьев А. М. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.
107. Липа Ю. Призначення України. – Львів: Просвіта, 1992. – 270 с.
108. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. – К.–Філадельфія, 1995. – 470 с.
109. Липинський В. Релігія і церква в історії України. – К.: Рада, 1995. – 96 с.
110. Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом // Історичні есе. В 2-х том. – Т. 1. – К.: Основи, 1994. – 150 с.
111. Лінгводидактика в сучасних закладах освіти. / Заг.ред. А. М. Богуш. – О.: ПНЦ АПН України, 2001. – 269 с.
112. Лісеєнко О. В. Менталітет: сутність та особливості регіональних проявів: Автореф. дис ... канд. філос. наук.: 09.00.03. – Х., 1998 – 16 с.
113. Лозко Г. С. Етнологія України. Філософсько-теоретичний аспект. – К.: ”АртЕк”, 2001. – 304 с.
114. Лозниця В. С. Педагогіка і психологія: основні положення. – К.: Вища школа, 1999. – 304 с.
115. Луговий В. І. Про принципи і тенденції підготовки керівників у галузі державного управління (професійно-методологічний підхід) // Вісн. НАДУ. – 2004. – №2. – С. 5 – 13.
116. Луговий В. І. Десять років становлення (досвід досліджень, розробок і впроваджень у сфері державного управління). – К.: НАДУ, 2005. – 356 с.
117. Луговий В. І. Реформування системи підготовки управлінських кадрів // Вісн. УАДУ – 1998. – №1. – С. 25 – 35.
118. Ляпон М. В. Оценочная ситуация и словесное моделирование // Язык и личность. – М.: Наука, 1989. – С. 24–34.
119. Ляшенко О. І. Компетентність як професійна риса державних службовців // Кадрове супроводження регіональних перетворень. Матеріали наук.-практ. конф. 18 квітня 2002 р. – О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. – С. 266 – 270.
120. Мадалиева О. В. Правовое воспитание. – М.: Наука, 1989. – 72 с.
121. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К.: Обереги, 1992. – 81 с.
122. Маркова А. К. Психология профессионализма. – М.: Прогресс, 1997. – 230 с.
123. Марчук В. С., Ніколаєва Л. І. Основні поняття та категорії права. – К.: Істина, 2001. – 176 с.
124. Марчук Є. П’ять років української трагедії. –К.: Просвіта, 1999. – 192 с.
125. Мацько Л. Матимемо те, що зробимо. До питання формування мовної культури // Дивослово. – 2001. – №9. – С. 2 – 3.
126. Межязыковые отношения и языковая политика / Отв. ред. Ю. А. Жлуктенко. – К.: Наукова думка, 1988. – 212 с.
127. Мельников О. Аналіз потреб у професійному навчанні державних службовців // Вісник УАДУ. – 2000. – №3. – С. 426 – 432.
128. Мельников О. Ф. Аналіз потреб у професійному навчанні керівників // Вісник УАДУ. – 2001. – № 3. – С. 31 – 36.
129. Меньшиков Л. И. Деловая оценка работника управления. – М.: Экономика, 1974. – 140 с.
130. Миримський Л. Ділова етика як інструмент державного управління //Вісн. УАДУ – 2002. – №1. – C. 284 – 291.
131. Молчанова Ю. Вимоги до особистості керівника в контексті розвитку системи державного управління // Зб. наук. пр. УАДУ.– К.: УАДУ, 2000.– Вип.2. – Ч. ІV. – С. 403 – 407.
132. Мороз А. К. Образование в области прав человека: нетрадиционные формы обучения // Право и образование. – 2000. – №6. – С. 82 – 83.
133. Мостовая И. В., Скорик А. П. Архетипы и ориентиры российской ментальности // Полис. – 1995. – №4. – С. 69 – 76.
134. Назаренко Є. В. До питання про поняття правової культури // Правова культура і підприємництво. – К. – Донецьк, 1999. – С. 19 – 25.
135. Назимок И. Н., Селиванов В. М., Суворова И. П., Євдокимова Г. А. и др. Проблемы профориентации и профотбора. – К.: Наукова думка, 1974. – 294 с.
136. Наказ Головного Управління Державної служби України “Про затвердження загальних правил поведінки державного службовця” від 23.10.2000 р. №58 // Інфодиск: Законодавство України. – 2003.
137. Национально-культурная специфика речевого поведения / Ред. кол. А. А. Леонтьев, Е. Ф. Тарасов, Ю. А. Сорокин. – М.: Наука, 1977. – 352 с.
138. Нижник Н. Державний службовець в Україні (пошук моделі). – К.: Ін- Юре, 1998. – 168 с.
139. Нижник Н. Р., Мошков О. А. Системний підхід в організаціях державного управління / За заг. ред. Н. Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 159 с.
140. Нижник Н., Мосов С. Підхід до формування змісту якостей керівника в системі державного управління // Вісн. держ. служби України. – 1999. – №1. – С. 69–75.
141. Ніколаєва Л. І., Марчук В. С. Основні поняття та категорії права. – К.: Істина, 2001. – 176 с.
142. Оболенський О. Принцип професіоналізму в державній службі // Вісн. держ. сл. України. – 1998.– №1.– С. 54 – 61.
143. Оболенський О. Ю. Державна служба: Навч. посібн. – К.: КНЕУ, 2003. – 344 с.
144. Оболенський О., Рач В., Щедрова Г. Концептуальні аспекти структури програм та змісту професійного навчання державних службовців // Вісн. держ. служби України.– 1998. – №4. – С. 91 – 100.
145. Оболенський О., Сороко В. Професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування // Вісн. держ. служби України. – 2005. – №1. – С. 20 – 27.
146. Оболонский А. В. Реформа российской государственной службы: концепция и стратегия // Общественные науки и современность. – 1998. – №3. – С. 5 – 15.
147. Образование взрослых для развития личности и мирового сообщества. – Новосибирск: ЦСА, 2000. – 126 с.
148. Оганісян М. С. Соціально-психологічні аспекти адаптації західної культурної традиції менеджменту на українському національному ґрунті підприємництва // Збірка анотацій до робіт стипендіатів за прогамою “Трансформ” Міністерства внутрішніх справ ФРН. – К.: УАДУ, 1999. – С. 92 – 95.
149. Озірська С. М., Полянський Ю. Д. Система державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Французька Республіка: Наук.-аналіт. дослідження. – К.: УАДУ, 1999. – 168 с.
150. Оноре Тоні. Про право. – К.: Сфера, 1997. – 124 с.
151. Основы теории коммуникации / Под ред М. А. Василика. – М.: Гардарини, 2003. – 615 с.
152. Осовська Г. В. Комунікації в менеджменті: Курс лекцій. – Житомир: ЖІТУ, 2000. – 336 с.
153. Павленко В. Н., Таглин С. А. Введение в этническую психологию. Учебное пособие. – Х.: ХГУ, 1992. – 160 с.
154. Паламар Л. М. Функціонально-комунікативний принцип формування мовної особистості:І Дис... докт. пед. н. 13.00.02. Державний університет ім. М. П.Драгоманова. – К.: 1997. – 361 с.
155. Палеха Ю. И. Организация современной деловой коммуникации: Пособие. 2-е изд., доп. и испр. – К.: МАУП, 1996. – 164 с.
156. Парахонський Б. Генезис, структура і відновлення української нації // Розбудова держави. – 1992. – №4. – С. 39 – 44.
157. Патлах І. М. Міждисциплінарна модель дослідження дискурсів національного менталітету // Людина і політика. – 2002. – №1. – С. 54–65.
158. Патлах І. М. Національний менталітет як об’єкт етнополітичного аналізу: Автореф. дис ... канд. філос. наук: 23.00.05 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2002. – 18 с.
159. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.
160. Петражицкий Л. И. Психологические теории права и нравственности. – СПб.: Речь, 1998. – 274 с.
161. Платонов Ю. П. Основы этнической психологии. – СПб.: Речь, 2003. – 452 с.
162. Плахотник Н. І. До питання про співвідношення політичної та правової культури // Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: Матер. всеукр. наук.-пр. конф. – К.: Гнозис, 1998. – 226 с.
163. Пойченко А. М. Професійне навчання державних службовців як передумова ефективності управління регіоном // Інституційні перетворення як передумова використання ресурсного потенціалу регіону: Матер. щорічн. наук.-практ. конф. 24 квітня 2003 р.– О.: ОРІДУ, 2003. – С. 10 – 22.
164. Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. Ю. И. Аверьянова. – М.: Моск. коммерч. ун-т. – 1993. – 431 с.
165. Поліщук І. О. Українська ментальність у контексті процесу державотворення: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Ун-т внутрішніх справ. – Х., 1998. – 18 с.
166. Поплавская Т. Н. Генезис менталитета личности в национальной культуре: Дис … канд. філос. наук. – К., 1996. – 195 с.
167. Попов В. Ю. Український господарський менталітет: сутність і трансформації: Дис ... к. філос. н.: 09.00.03. – К., 2000. – 187 с.
168. Поршнев Б. Ф. Социальная психология и история. – М.: Наука, 1979. – 232 с.
169. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” від 15 лютого 2002 р. №169 // Вісн. держ. сл. України. – 2002.– №2.
170. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки” від 8 вересня 2004 р. №1183 // Вісн. держ. служби України. – 2004. – №2.
171. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців” від 8 лютого 1997 р. № 167 // Вісн. держ. служби України. – 1997. – №1. – С.40–42.
172. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про атестацію державних службовців” від 28 грудня 2000 р. №1922 // Людина і праця. – 2000. – №7. – С. 60–62.
173. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки” від 8 червня 2004 р. № 746 . – Вісн. держ. служби України. – №2. – 2004. – С. 66 – 80.
174. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Концепцію розвитку культур національних меншин” від 31 травня 1995 р. № 594 // Інформ. бюл. Міністерства України у справах національностей, міграції та культів. – 1995. – № 2.
175. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Положення реформування кадрового резерву для державної служби” від 28.02.2001 №199 // Вісн. держ. служби України. – 2001. – №1. – С. 34 – 38.
176. Потебня А. А. Мысль и язык. – К.: СИНТО, 1993. – 191 с.
177. Почепцов О. Г. Языковая ментальность: способ представления мира // Вопросы языкознания. – 1990. – №6. – С. 110 – 122.
178. Поченцов Г. Г. Теория коммуникации. – М.: “Рефл-бук ”, К.: “Ваклер”. – 2003. – 656 с.
179. Прімишев І. М. Об`єктивна оцінка кадрів як складова кадрової роботи // Кадрове супроводження регіональних перетворень: Матер. наук.-практ. конф. 18 квітня 2002 року. – О.: ОРІДУ, 2002. – С. 178-187.
180. Психологические основы образования взрослых / Под ред. Ю. Н. Кулюткина, Г. С. Сухобской. – СПб. – ИОВ РАО, 2000. – 184 с.
181. Психологические основы образования взрослых / Под ред. Ю. Н. Кулюткина, Г. С. Сухобской. – СПб. – ИОВ РАО, 2000. – 184 с.
182. Психология управления персоналом: Пос. для спец. работающих с персоналом / Под ред. А. В. Батаршева, А. О. Лукьянова. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. – 624 с.
183. Психология. Словарь / Под. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
184. Работа с кадрами в трудовом коллективе / Авт. кол. В. Л. Мокряк, В. В. Васильев, В. Ф. Мишуренко, Г. В. Бражник. – М.: Профиздат, 1984. – 136 с.
185. Райт Г. Державне управління.– К.: Основи, 1994. – 190 с.
186. Ребкало В., Пірен М. Психологічні чинники розвитку управлінських навиків особистості державного службовця в Україні // Вісн. УАДУ. – 1999. – №4. – С. 235 – 242.
187. Рекомендації № К (XX) Комітету Міністрів Ради Європи // www. coe. int / T/ R/ C/ arae
188. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. – М.: Наука, 1976. – 703 с.
189. Рудакевич М. І. Етика державних службовців. – К.: НАДУ, 2003. – 360 с.
190. Рудакевич О. Ментальність і політична культура української нації // Розбудова держави. – 1995. – №10.– С. 26 – 30.
191. Свенцицкий А. Л. Руководитель: слово и дело. Социально-психологические аспекты. – М.: Политиздат, 1983. – 159 с.
192. Северинюк Т. А. Моделирование коммуникативного пространства – залог профессионального успеха // Современное состояние и перспективы развития гуманитарных наук: Сб. статей. Ч.I. – О., 1997. – С. 69 – 70.
193. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие. – К. – ЦУЛ, “Фитосоциоцентр”, 2002. – 336 с.
194. Серова Л., Журавлев О. Тесты для отбора персонала. – Ростов-н/Д: Фенікс, 2004. – 256 с.
195. Серьогін С. Деякі особливості дослідження образу державного службовця. – Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. Вип. 9. – О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. – С. 181 – 195.
196. Серьогін С. М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством. – Д.: ДРІДУ, 2003. – 456 с.
197. Серьогін С., Гончарук Н. Формування якостей керівника у державному управлінні // Вісн. НАДУ. – 2003. – №3. – С. 137 – 146.
198. Сисоєва С. О. Технологізація освітньої діяльності в умовах неперервної професійної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І. А. Зязюна. – К.: ВІПОЛ, 2000. – С. 279 – 274.
199. Словарь иностранных слов. – 18-е изд. – М.: Рус.яз., 1989. – 624 с.
200. Словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособ. / Рук. автор. кол-ва Н. И. Попов. – Х.: Основа, 1997. – 180 с.
201. Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К.: Наук. думка, 2000. – 680 с.
202. Соболєв В. О. Робота з персоналом як наукова і навчальна дисципліна // Вісник УВС. – 1999. – Вип. 8. – С. 14 – 18.
203. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992. – 543 с.
204. Сороко В. Побудова механізму оцінки ділових і професійних якостей державних службовців // Вісн. держ. служ. України. – 2003. – №1. – С. 65 – 75.
205. Соціальна філософія: Короткий Енциклопедичний Словник. – К.;Х.: ВМП “Рубікон”, 1997. – 400 с.
206. Сусов И. П. Деятельность, сознание, дискурс и языковая система // Языковое общение: процессы и единицы. – Калинин, 1988. – С. 7–13.
207. Тарнавська Н. П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика. – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456 с.
208. Татаринцева Е. В. Правовое воспитание: методология и методика. – М.: Высшая школа, 1990. – 267 с.
209. Теория государства и права / Под ред. В. В. Лазарева. – М.: Право и закон, 1996. – 424 с.
210. Теорія держави і права. / А. Ю. Олійник та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
211. Ткачова Н. О. Педагогічні основи формування правосвідомості учнів у закладах професійно-технічної освіти. – К.: Вища школа, 1998. – 350 с.
212. Тойнби А. Постижение истории: Сб. – М.: Прогресс, 1996. – 608 с.
213. Турчинов А. И. Профессионализация и кадровая политика: проблемы развития теории и практики. – М.: Флинта, 1998. – 272 с.
214. Указ Президента України “Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2003 рік” від 24 грудня 2002 р. №1211/2002 // Вісн. держ. сл. України. – 2003. – № 1. – С. 7 – 8.
215. Указ Президента України “Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій” від 10 листопада 1995 р. № 1035. // Вісн. держ. служби України. – 1995. – №3–4. – С. 21–24.
216. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій” від 19 травня 1995 року №381. // Вісн. держ. служби України. – 1995. – № 2. – С. 29–30.
217. Указ Президента України “Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2002 рік” від 19 листопада 2001 року №1100/2001 // Вісн. держ. сл. України. – 2001.– №4. – С. 5 – 8.
218. Указ Президента України “Про концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу” від 5 березня 2004 р. № 278. // Вісн. держ. служби України. – 2004. – №1. – С. 8 – 10.
219. Указ Президента України “Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців” // Вісн. держ. служби України. – 1995. – №2. – С. 30–32.
220. Указ Президента України “Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні” від 14 квітня 2000 р. № 599 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 19 квітня. – С. 14 – 16.
221. Уманський Л. И. Психология управленческой деятельности. – М.: Наука, 1980. – 231 с.
222. Февр Л. Бои за историю. – М.: Наука, 1991. – С. 97-108.
223. Федоренко Е. Г. Профессиональная этика. - К.: Вища школа, 1983. – 191 с.
224. Философская энциклопедия / Гл. ред. Ф. В. Константинов. – М.: Советская энциклопедия, 1967. – Т.4. – 592 с.
225. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА–М, 1999. – 576 с.
226. Філіпова Т. В. Вплив менталітету на рівень професійної компетентності державних службовців // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Матер. щорічн. наук.-практ. конф. 24 листопада 2004 року. – О.: ОРІДУ, 2004. – С. 24-27.
227. Філіпова Т. В. Пострадянські характеристики ментальності українців // Актуальні проб. держ. упр. – Вип. 11 – О.: ОФ УАДУ, 2002. – С. 111–120.
228. Фоменко Ю. В. Язык и речь. – Новосибирск: НГПИ, 1990. – 77 с.
229. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. – М.: Республика, 1992. – 518 с.
230. Фромм Э. Бегство от свободы. – М.: Прогресс, 1990. – 269 с.
231. Фромм Э. Душа человека. – М.: Республика, 1992. – 429 с.
232. Фромм Э. Человек для самого себя // Психоанализ и этика. – М.: Наука, 1993. – С. 122-123.
233. Хаджирадєва С. К., Черненко Н. М. Діалогова комунікація: теорія та практика. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. – 202 с.
234. Химинець О. В. Прогнозування соціальної поведінки особистості // Право. Соціальна робота: теорія і практика: Матер. наук. конф. – Ужгород, 2000. – С. 148 – 152.
235. Храмова В. До проблеми української ментальності // Українська душа. – К.: Фенікс, 1992. – 128 с.
236. Храпик В. А. Стратегия достижения профессионализма // www. akmeоlog.narod.ru
237. Цимбалістий Б. Політична культура українців // Сучасність. – 1994. – №4. – С. 77-90.
238. Чебикін О. Я. Комп’ютерне тестування особистісних професійно важливих якостей магістрів державного управління // Вісник державної служби України. – 2002. – №2. – С. 82 – 85.
239. Чебикін О. Я. Психодіагностика професійно важливих якостей особистості в системі фахової підготовки магістрів державного управління // Кадрове супроводження регіональних перетворень: Матер. наук.-практ. конф. 18 квітня 2002 року. – О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. – С. 61 – 74.
240. Чемерис А. Методичні засади оцінки професійної компетенції керівника // Акт. проб. держ. упр.: Наук. зб. – Вип. 7. – О.: ОФ УАДУ, 2001. – С. 124 – 139.
241. Чер