МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОЗЛОВСЬКИЙ Володимир Олександрович

УДК 35.08:316.6:174

МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 25.00.03 державна служба

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник КОРНЄВ Микола Никифорович,
кандидат філософських наук, доцент

КИЇВ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ.....................................................13
1.1 Морально-психологічний потенціал державних службовців як предмет наукового дослідження.............................................................15
1.2 Основні характеристики морально-психологічного потенціалу державних службовців .................................................................................43
Висновки до першого розділу .................................................60
РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ........................................63
2.1 Система чинників та механізми формування морально-психологічного потенціалу державних службовців у процесі державного управління..........................................................................63
2.2 Людський чинник ресурсного забезпечення державного управління: модель морально-психологічного потенціалу державних службовців .....101
Висновки до другого розділу ................................................................128
РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЙНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЕРЖАВНИХ
СЛУЖБОВЦІВ...............................................................................................131
3.1 Кадровий моніторинг ефективності діяльності посадових осіб та структурних підрозділів органів виконавчої влади в системі забезпечення реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців................................................................................131
3.2 Система морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців в органах державної влади.............................................151
Висновки до третього розділу...................................................164
ВИСНОВКИ................................................................................167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................175
ДОДАТКИ...............................................................................191

ВСТУП
Актуальність теми дослідження визначається насамперед історичним і морально-психологічним контекстом, у якому розвивається українське сус­пільство. Україна утворилась після розпаду СРСР, населення якого перебувало під тотальним ідеологічним тиском соціалістичних догм, пропаганди марксистсько-ленінської моралі. З часу проголошення незалежності відбулися певні зміни ціннісних орієнтацій, але загалом вони ще не стали переконливими. На розвиток держави значною мірою впливають стереотипи минулого, які глибоко коріняться в суспільній свідомості.
Неодмінним атрибутом демократичної держави виступає громадянське суспільство, становлення якого в Україні пов’язано з тим, що воно формується за наявності в Конституції заборони на визнання державою будь-якої ідеології обов’язковою. Залишається невирішеним питання, як формуватиметься управлінська еліта, зважаючи на те, що етика державних службовців, закріплена нормами права, може не збігатися з нормами моралі, що утворюються в громадянському суспільстві. До того ж становлення Української держави відбувається в умовах загострення інформаційно-психологічного протиборства між розвинутими державами та іншим світом, внаслідок чого виникає проблема захисту морально-психологічного потенціалу в разі застосування проти України інформаційно-психологічних операцій.
Суттєві зміни в суспільстві впливають на розвиток державної служби. Відповідно до Стратегії реформування системи державної служби в Україні (Указ Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000) [1] основною метою її реформування визначено вдосконалення кадрового потенціалу, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби. Проте в процесі реалізації Стратегії залишалась невирішеною низка питань. Зокрема, Концепцією розвитку законодавства про державну службу (Указ Президента України від 5 січня 2005 р. № 1/2005) [2] визначено актуальні проблеми у сфері державної служби: недодержання політичної нейтральності державних службовців, наявність конфлікту їх особистих інтересів та незаконного впливу на них. Серед засад удосконалення правового врегулювання визначені: патріотизм державних службовців, дотримання ними етичних норм і правил поведінки, а серед проблем правового характеру необхідність забезпечити відповідний рівень професійних, морально-етичних якостей. Передбачається посилення значення атестацій та оцінювання роботи, розроблення методик оцінювання. З огляду на стан суспільства велике значення у розв’язанні цих проблем мають саме морально-психологічні аспекти державної служби.
Морально-психологічний потенціал особистості був предметом розгляду філософів з давніх часів. Це питання залишається актуальним і в сучасних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених. Філософські засади діяльності державних службовців розглядали В.П.Андрущенко [27], І.В.Бойченко [27], В.Д.Гвоздецький [28], В.М.Князєв [85], І.Ф.Надольний [27], Ю.К.Павленко [29], Ю.М.Пахомов [29], Є.М.Причепій [28], В.П.Розумний [27], Л.А.Чекаль [28] та ін. Етиці управління приділяли увагу Т.Г.Аболіна [30, 34], Т.Е.Василевська [85], В.В.Єфименко [30], О.М.Лінчук [30], В.А.Малахов [33], М.І.Пірен [26]. Психологію особистості як чинник діяльності досліджували С.П.Бандурка [48], С.П.Бочарова [48], Є.В.Землянська [48], В.Г.Казаков [46], Л.Л.Кондратьєва [46], М.Н.Корнєв [173], О.В.Киричук [48], П.А.М’ясоїд [44], Л.Є.Орбан-Лембрик [49], В.А.Роменець [48], Т.Ф.Цигульська [45] та ін. Педагогічний аспект формування морально-психологічного потенціалу розглядали Ю.К.Бабанський [38], Н.П.Волкова [37], В.К.Майборода [139], Т.В.Мотренко [4], В.О.Сластенін [38], М.А.Сорокін [38], М.М.Фіцула [39] та ін. Комплексному вивченню особистості як системи морально-психологічних компонентів присвятили свої роботи В.І.Алещенко [79], А.В.Боєнко [58], О.Ф.Бондаренко [59], М.Й.Варій [81-83], М.І.Д’яченко[84], В.В.Журавльов [80], Л.І.Котляр [74], С.М.Максименко [95], О.Д.Сафін [96], Л.В.Черкасов [68] та ін. Серед дослідників у галузі державного управління проблемі людського чинника приділили увагу Г.В.Атаманчук [6], В.Д.Бакуменко [169], Н.Т.Гончарук [18], Д.І.Дзвінчук [15], С.Д.Дубенко [10], В.С.Колтун [14], О.Д.Крупчан [12], В.І.Луговий [163], Я.В.Немирівський [12], Н.Р.Нижник [172], В.М.Олуйко [13], Л.І.Плаксій [17], А.П.Рачинський [16], П.М.Ткачук [12], В.В.Цвєтков [162], П.А.Цегольник [11] та ін.
Вивчення підходів різних наук показало, що проблема забезпечення ефективності управління значною мірою перебуває в площині морально-психологічних характеристик державних службовців. Разом з тим вплив морально-психологічного потенціалу державних службовців на ефективність державного управління як комплексна проблема є маловивченим, а чинники та механізми його формування недостатньо розкриті. З огляду на це постає завдання створити дієві механізми реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців при виконанні завдань державного управління.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття сутності та науково-теоретичне обґрунтування організаційних засад урахування морально-психологічного потенціалу державних службовців як важливого фактора державного управління на сучасному етапі розвитку Української держави, забезпечення ефективності використання людських ресурсів.
Для досягнення мети поставлено такі завдання:
узагальнити праці вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячені дослідженню місця та ролі людського чинника в здійсненні державного управління, його впливу на забезпечення ефективності;
з’ясувати зміст та розкрити загальні (основні) характеристики морально-психологічного потенціалу державних службовців, уточнити його дефініцію;
визначити систему чинників та механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців у процесі державного управління;
розробити модель співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента;
з’ясувати ступінь впливу морально-психологічного стану державних службовців, їх морально-психологічних якостей на ефективність управлінської діяльності, стан урахування морально-психологічного компонента в діяльності кадрових підрозділів органів виконавчої влади;
запропонувати систему організаційних заходів щодо формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади;
обґрунтувати можливості застосування елементів системи морально-психологічного забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань для формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади.
Об’єктом дослідження є людський чинник державного управління.
Предмет дослідження організаційно-управлінський аспект формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що морально-психо­логічний потенціал державних службовців, розв’язання проблеми щодо його форму­вання, захисту та раціональної реалізації є важливим чинником забезпе­чення ефективності державного управління.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження слугували, насамперед, загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування, ідеалізація, аналогія, метод сходження від абстракт­ного до конкретного. Крім того, у роботі застосовані спеціальні методи, зокрема порівняльний аналіз, історичний аналіз, структурно-генетичний аналіз і синтез.
Розроблення методик дослідження ступеня впливу морально-психо­ло­гічного стану державних службовців на ефективність управлінської діяльності, визначення морально-психологічних якостей, необхідних для результативної управлінської діяльності, та стану врахування морально-психологічного компонента в діяльності кадрових підрозділів органів виконавчої влади було проведено з використанням методології функціонального аналізу.
Робота виконана на основі системного підходу, що дало змогу розглянути взаємопов’язаний вплив на ефективність управління моральних та психологічних чинників діяльності державних службовців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному дослідженні організаційно-управлінського аспекту морально-психологічного потенціалу державних службовців. Зокрема:
уперше:
створено модель співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента, що дало змогу сформувати низку базових тверджень для оцінювання морально-психологічного стану державних службовців як показника визначення ефективності виконання завдань управління;
сформовано методичну базу оцінювання морально-психологічного стану державних службовців, його впливу на ефективність управлінської діяльності та визначення морально-психологічних якостей, необхідних посадовим особам для результативної управлінської діяльності, зокрема розроблено методику оцінки ефективності управлінської діяльності структурних підрозділів органу виконавчої влади та методику визначення морально-психологічних якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності;

удосконалено:
термінологічний апарат системи державного управління, зокрема уточнено визначення морально-психологічного потенціалу державних службовців та поняття кадрового моніторингу ефективності діяльності посадових осіб і структурних підрозділів органів виконавчої влади;
виділення та впорядкування чинників і механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців у процесі здійснення державного управління;
систему кадрового моніторингу ефективності діяльності посадових осіб та структурних підрозділів органів виконавчої влади як складової системи заходів щодо формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців;
дістали подальшого розвитку:
визначення основних характеристик морально-психологічного потен­ціалу державних службовців;
розгляд питань застосування елементів системи морально-психо­ло­гічного забезпечення діяльності Збройних Сил України для формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців, у тому числі: інформаційне та психологічне забезпечення, соціальна та культурно-виховна робота, інформаційно-психологічна протидія.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, висновки та рекомендації роботи можуть бути використані:
у нормотворчій сфері: для створення нормативно-правових доку­ментів з організації кадрового моніторингу ефективності діяльності посадових осіб та структурних підрозділів органів виконавчої влади, запровадження системи морально-психологічного забезпечення діяльності державних служ­бовців, удосконалення діяльності кадрових підрозділів органів виконавчої влади;
у прикладній сфері: для вдосконалення системи оцінювання ефек­тив­ності діяльності посадових осіб та структурних підрозділів органів виконавчої влади під час проведення функціонального обстеження; розроблення морально-психологічного блоку професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців; формування морально-психологічних вимог до кан­дидатів на заміщення вакантних посад у системі державної служби; складання посадових інструкцій; оцінки морально-психологічних якостей державних службовців у процесі виконання завдань державного управління; розробки морально-психологічних стандартів надання управлінських послуг;
у сфері підготовки державних службовців: для навчання керівного складу морально-психологічних аспектів діяльності державних службовців, вироблення у них уміння формувати, реалізовувати та захищати морально-психологічний потенціал державних службовців, ефективно застосовувати морально-психологічний компонент потенціалу державного управління, впливати на морально-психологічний стан підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань діяльності;
у науковій сфері: для розроблення теорії морально-психологічного забез­печення ефективності діяльності органів влади з виконання функцій державного управління; моделі ефективного управлінця відповідно до завдань та рівня діяльності; дослідження морально-психологічних аспектів організації взаємодії органів управління різних рівнів, органів управління з об’єктами управління.
Теоретичні положення, висновки й рекомендації дисертації можуть бути покладені в основу розробки світоглядно-теоретичних і методологічних державно-управлінських рішень у законодавчій та інформаційній сферах, застосовуватись при виробленні рекомендацій органам державної влади й управління.

Основні положення дисертаційного дослідження були впроваджені:
Державним комітетом у справах охорони державного кордону України в процесі розроблення:
концепції роботи з кадрами у Прикордонних військах України (довідка про впровадження від 4 грудня 2002 р. № 26/144);
інструкції про порядок застосування у Прикордонних військах України Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (довідка про впровадження від 4 листопада 2002 р. № 26/125);
Адміністрацією Державної прикордонної служби України під час:
розробки концепції комплектування та підготовки Державної при­кордонної служби України на період до 2015 р. (довідка про впровадження від 14 лютого 2005 р. № 32/115);
підготовки навчально-методичного посібника Організація роботи з особовим складом прикордонної застави, відділення прикордонного контролю, прикордонної комендатури” (довідка про впровадження від 3 лютого 2005 р. № 32/56);
Національною академією Прикордонних військ України при підготовці навчального курсу Виховна робота в Прикордонних військах України” (довідка про впровадження від 11 грудня 2002 р. № 3216).
Наукові результати роботи рекомендується використовувати шляхом організації кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб, а також системи морально-психологічного забезпечення виконання завдань державної служби в центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані окремі наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослі­дження обговорювалися на засіданнях кафедри державного управління та менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України. Основні положення дисертації викладені в наукових доповідях на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001); Державне управління в умовах інтеграції України у Європейський Союз” (Київ, 2002); Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 2005).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в дев’яти наукових працях, з них п’ять опубліковано в наукових фахових виданнях за спеціальністю державне управління.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, з них 190 сторінок основного тексту, 3 додатки розміщені на 18 сторінках, 6 рисунків на шести сторінках. Список ви­користаних джерел на 16 сторінках містить 176 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на теоретичному рівні вирішено актуальне завдання, що має важливе значення для забезпечення ефективності діяльності державних службовців на сучасному етапі суспільного розвитку, здійснено узагальнення й досягнуто наукової мети, яка полягає в розкритті сутності та науково-теоретичному обґрунтуванні організаційних засад урахування морально-психологічного потенціалу державних службовців як важливого чинника державного управління, забезпечення ефективності використання людських ресурсів, а також розроблено відповідні практичні рекомендації. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, та дають підстави зробити такі висновки.
1. Узагальнення праць вітчизняних та зарубіжних науковців, в яких досліджуються місце та роль людського чинника у здійсненні державного управління, його вплив на забезпечення ефективності показує, що практично в усіх наукових роботах так чи інакше підкреслюється необхідність активізації людського чинника для підвищення ефективності державного управління. Разом з тим, хоча суб’єктивний чинник у забезпеченні ефективності управління дослідниками визначається як один з головних, проблематику, пов’язану з цим чинником, більшість учених відносить до сфери філософії, соціології, психології, етики, педагогіки тощо. Проблема особистості є традиційною для дослідження різними науками, її значення й на сьогодні зберігає свою актуальність. Теоретико-методологічні підходи до дослідження морально-психологічного потенціалу особистості, розроблені філософією, соціологією, етикою, педагогікою, психологією тощо, дають змогу розв’язувати зазначену проблему в рамках об’єкта та предмета цих наук. Особливу увагу суб’єктивному чиннику діяльності приділяє військова наука, що пояснюється особливостями професійної діяльності військовослужбовців, яка полягає в наявності суперечностей між деякими загальнолюдськими моральними цінностями та цінностями, притаманними військовій сфері, а також у екстремальному характері військової служби. Разом з тим бракує робіт узагальнюючого, теоретико-методологічного характеру, зокрема присвячених системному розгляду морально-психологічного потенціалу державних службовців. Поза увагою дослідників залишилася система чинників та механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців у сучасних умовах, не опрацьовані організаційні заходи щодо розв’язання проблем формування та реалізації досліджуваного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади.
2. На основі узагальнення теоретико-методологічних підходів до до­слідження морально-психологічного потенціалу особистості пропонується визначити морально-психологічний потенціал державних службовців як інтегральну, системну сукупність моральних та психологічних можливостей (здібностей) посадових осіб державних органів та їх апаратів, які практично виконують завдання і функції держави, що має ситуативну структуру, яка включає взаємопов’язані складні підсистеми: моральну та психологічну.
Моральна підсистема базується на цілісному прояві сукупності політичних, ідеологічних, моральних поглядів, сформованих протягом життя особистості під впливом суспільної свідомості, які надають якісну характеристику моральним можливостям. У цій підсистемі морально-психо­логічного потенціалу як особливому прояві суспільної свідомості відобра­жаються ідеологічні та ідейно-національні компоненти духовності, в яких виявляється ставлення до Батьківщини й народу політики керівництва держави тощо.
Психологічна підсистема відображає можливості емоційно-чуттєвої сфери психіки, психологічних утворень та властивостей, психічних пізнавальних процесів, притаманних державному службовцю. Вона впливає на формування співпереживань, настроїв, почуттів, внутрішньої мобілізованості, налаштованості, рішучості й готовності активно діяти для досягнення мети.
Показано, що морально-психологічний потенціал державних службовців є інтегральним і визначальним утворенням, який характеризує готовність органу управління, окремого державного службовця до реалізації мети професійної діяльності під впливом чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Він виконує специфічні функції: когнітивну, регулятивну, оціночно-відносну, організаційну, мотиваційну, комунікаційну, мобілізаційну та ідентифікаційну.
3. Доведено, що основними чинниками, пов’язаними з формуванням морально-психологічного потенціалу державних службовців в Україні, є моральний потенціал суспільства та інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища управлінської діяльності. Моральний потенціал суспільства на сучасному етапі розвитку держави недостатньо сприяє формуванню необхідного для діяльності державних службовців морально-психологічного потенціалу, оскільки він сформувався за часів соціальних відносин, які реформуються. Інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища має ситуативний, динамічний характер. Він є постійно діючим чинником, який може мати як стихійний, так і цілеспрямований характер, бути як позитивним, так і негативним щодо морально-психологічного стану державних службовців.
До механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців пропонується віднести виховання та систему саморегуляції соціальної групи. Незважаючи на те, що серед функцій демократичної держави відсутнє виховання як засіб формування морально-психологічного потенціалу особистості, воно має застосовуватися на сучасному етапі розвитку суспільства для формування професійно необхідних морально-психологічних якостей державних службовців. Механізм саморегуляції поведінки відіграє значну роль у формуванні морально-психологічного потенціалу державних службовців у будь-якій країні. З урахуванням особли­востей морального потенціалу нашого суспільства вважається необхідним формування морально-психологічного потенціалу державних службовців як особливої соціальної спільноти. При цьому морально-психологічні характеристики державних службовців мають визначатися виходячи з вимог професійної діяльності, а їх девіативність на сучасному етапі має формуватися й захищатися державою, стати одним із чинників забезпечення становлення цивілізованого громадянського суспільства, утвердження в суспільстві моральних цінностей та європейських соціальних норм.
Чинники та механізми формування морально-психологічного потенціалу державних службовців утворюють систему взаємопов’язаних та взаємо­доповнюючих елементів, у якій моральний потенціал суспільства, сформований на цінностях попередньої епохи, проявляє свою стійкість через механізм саморегуляції та перебуває під безперервним інформаційно-психологічним впливом. Останній залежно від походження може виступати як чинник, якщо його джерелом є зовнішнє середовище, та як механізм у разі застосування впливу суб’єктом, який перебуває всередині системи.
4. Запропонована модель співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента дає змогу сформулювати низку тверджень, що можуть бути використані при оцінюванні морально-психо­логічного стану суб’єкта управління, зокрема для визначення показників ефективності виконання завдань управління:
існує такий мінімально допустимий рівень потенціалу носія управ­ління, при зниженні якого управління стає неефективним навіть за умови максимальної реалізації морально-психологічного компонента цього по­тенціалу;
існує такий мінімально допустимий рівень морально-психологічного потенціалу носія управління, при зниженні якого управління стає не­ефективним навіть за умови максимального використання всіх наявних ресурсів управління;
при одночасному зниженні величини потенціалу носія управління та його морально-психологічної складової нижче від їх мінімально допустимих рівнів виконання завдань управління стає неможливим та недоцільним;
у разі виконання вимог щодо досягнення величини потенціалу управління та його морально-психологічної складової вище від мінімально допустимого рівня їх співвідношення має обернено пропорційний характер. Неможливість нарощування потенціалу управління може компенсуватись збільшенням його морально-психологічного компонента, і навпаки, неможли­вість підтримання достатнього рівня морально-психологічного потенціалу суб’єкта управління потребує збільшення використання ресурсів для ефективного виконання завдань діяльності останнього;
морально-психологічний потенціал носія потенціалу управління, питома вага морально-психологічного компонента у структурі потенціалу управління, величини їх мінімально допустимих рівнів детерміновані характе­ристиками об’єкта управління.
5. У процесі експериментального дослідження доведено, що морально-психологічний потенціал державних службовців є одним із важливих компонентів потенціалу управління, сформованість якого є обов’язковою умовою забезпечення ефективності виконання управлінських функцій, досягнення позитивних результатів діяльності. Водночас відсутні офіційні вимоги до морально-психологічних якостей осіб, які обіймають ту чи іншу посаду в органах виконавчої влади. Врахування необхідних морально-психологічних якостей державних службовців, їх зміна у процесі діяльності є суб’єктивними або вони зовсім не враховуються при встановленні відповідності посадової особи займаній посаді. Разом з тим структура морально-психологічних характеристик державних службовців, їх рівень та динаміка можуть бути точно визначені та об’єктивно оцінені. За результатами такого оцінювання мають плануватися та вживатися заходи щодо формування або відновлення відповідних морально-психологічних якостей конкретного державного службовця.
6. Запропоновано систему організаційних заходів щодо формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади, розкрито можливості застосування елементів системи морально-психологічного забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань для формування, захисту та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців.
До організаційних умов реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців, спрямованих на забезпечення ефективності державного управління, пропонується віднести: організацію кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів і посадових осіб органів виконавчої влади та вжиття заходів щодо морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців в органах виконавчої влади.
7. З’ясовано, що основним змістом кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб органів виконавчої влади є: прогнозування та визначення граничних станів кадрового ресурсу, вихід за межі яких може призвести до невиконання завдань діяльності або до необґрунтованих витрат ресурсів, а також розроблення пропозицій стосовно управлінських рішень щодо застережних заходів з недопущення досягнення таких рівнів. Для його здійснення пропонується розробити вимоги до морально-психологічних якостей для кожної посади або групи однорідних посад, наявність яких дає змогу посадовій особі ефективно здійснювати діяльність та внести доповнення до типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців.
8. З огляду на особливості системи чинників та механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців на сучасному етапі розвитку суспільства доцільно врахувати досвід, набутий у процесі організації морально-психологічного забезпечення діяльності особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом адаптації опрацьованих положень цього виду забезпечення до умов професійної діяльності державних службовців.
9. На підставі проведеного в дисертаційній роботі аналізу можна сфор­мулювати рекомендації та практичні пропозиції з основних напрямів забезпечення ефективності діяльності державних службовців:
запровадити систему кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб, управління якою доцільно покласти на керівників органів державної влади та територіальних органів управління. Відповідні керівники мають нести відповідальність за забезпечення ефек­тивності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб. Безпосередніми організаторами кадрового моніторингу ефективності діяльності мають бути керівники кадрових служб та підрозділів відповідних органів управління. Планування заходів кадрового моніторингу доцільно здійснювати у рамках загальної системи планування кадрового забезпечення діяльності об’єктів управління за призначенням;
органами управління кадрового моніторингу ефективності діяльності мають стати: для керівництва органів державної влади Головне управління державної служби; для структурних підрозділів та посадових осіб цих органів відповідні кадрові служби та підрозділи;
на кожну посаду або групу однорідних посад потрібно скласти професіограми та на їх основі розробити доповнення до типових професійно-кваліфікаційних характеристик у частині, що стосується вимог до морально-психологічних якостей, наявність яких дасть змогу посадовій особі ефективно здійснювати професійну діяльність за посадою. Морально-психологічні вимоги до державних службовців мають використовуватись при складанні посадових інструкцій, здійсненні щорічної оцінки ефективності їх діяльності, а також під час проведення планового атестування. Крім того, професійно необхідні морально-психологічні якості слід брати до уваги під час проведення конкурсів на заміщення вакантних посад державних службовців, вивчатися та удосконалюватися під час перебування в кадровому резерві;
запровадити систему морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців як важливу умову формування, захисту та раціональної реалізації їх морально-психологічного потенціалу. Органами управління морально-психологічного забезпечення професійної діяльності державних службовців мають стати: Головне управління державної служби України; структурні підрозділи міністерств, відомств та державних адміністрацій, на які покладається здіснення морально-психологічного забезпечення професійної діяльності державних службовців; кадрові підрозділи органів виконавчої влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про стратегію реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 14 квіт. 2000 р. № 599/2000 // Урядовий кур’єр 2000, № 72, від 19.04.2000.
2. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу: Указ Президента України від 5 січ. 2005 р. - № 1/2005. К., 2005 // Офіційний вісник України, 2000. № 2 ст. 76.
3. Концепція адміністративної реформи в Україні. К.: Центр політико-правих реформ, Центр розвитку українського законодавства, 1998. 60 с.
4. Мотренко Т. Основні підсумки виконання головним управлінням державної служби України Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2003 році та завдання на 2004 рік // Вісник державної служби України. 2004. № 1. С. 4-10.
5. Закон України Про державну службу. м. Київ, 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради, 1993. № 52. С. 490.
6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. М.: Юрид. Лит., 1997. 400 с.
7. Лукьяненко А. Принципы формирования и развития системы дополнительного профессионального образования руководителей // Государственная служба и кадровый потенциал России: история, современность, будущее: науч.практ. конф. / РАГС при Президенте РФ. Курск: МУП „Курская городская типография”, 2002. 213 с.
8. Государственная служба Российской Федерации: современное состояние, проблемы функционирования и первоочередные направления дальнейшего развития / Авторский коллектив Л.Вагина, Л.Калиниченко, Б.Лытов, К.Магомедов, В.Мельников, И.Панин, Б.Пономаренко, В.Романов, Р.Романов, Ю.Рябинин, В.Сулемов. - М.: Изд-во РАГС, 2002. С. 205 -215.
9. Саймон Г. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції. Пер. з анг. К.: АртЕк, 2001. 375 с.
10. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч. Метод. Посібник./ Н.Р. Нижник (ред). К.: Ін-Юре, 1999. 242 с.
11. Цегольник П.А. Формування професійної моделі спеціаліста у сфері управління: Дис канд. наук з держ. управління: 25.00.03. К.,1997. 183с.
12. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Нижник Н.Р., Цвєтков В.В., Леліков Г.І., Крупчак О.Д., Дубенко С.Д., Ткачук П.М., Немиромський Я.В. К.: Ін-Юре, 1998. 272 с.
13. Олуйко В.М. Державна кадрова політика в регіоні України: формування та реалізація: Дис канд. наук з держ. управління: 25.00.01. К.,2001. 206 с.
14. Колтун В.С. Соціально-етичний потенціал державної служби (теоретико-історичний аналіз): Дис 25.00.01. К.,2002. 205 с.
15. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління: Навч. посібник, - К.: ЗАТ "НІЧЛАВА". 2000. 280 с.
16. Рачинський А.П. Статус державних службовців в Україні: Теоретико-правовий аспект: Дис 25.00.01. К., 2000. 295 с.
17. Плаксій Л.І. Удосконалення змісту та методів підвищення кваліфікації державних службовців в умовах адміністративної реформи в Україні: Дис 25.00.01. К., 2000. 254 с.
18. Гончарук Н.Т. Формування й реалізація державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектору економіки України: Дис 25.00.01. К., 2000. 236 с.
19. Сіцінський А. Відповідність індивідуально-психологічних якостей керівника у державному органі місії державної служби // Вісник державної служби України. 2004. № 1. С. 36-39.
20. Ахмадова М. Современный лидер в государственном управлении // Государственная служба и кадровый потенциал России: история, современность, будущее: науч.-практ. конф. // РАГС при Президенте РФ.- Курск: МУП "Курская городская типография", 2002. 213 с.
21. Claude L. Graeff, "The Situational Leadership Theory: A Critical View". Academy of Management Review. vol.8 (1983).
22. Douglas McGregor, The Human side of Enterprise (New York: McGraw-Hill, 1960).
23. Likert R., New Patterns of Management (New York: McGraw-Hill, 1960).
24. Hersey P. and Blanchard K., Management of Organizational Behavior: Utilizing Human Resources, 4th ed., 1982.
25. Оглоблин В. Формирование профессионализма руководителя в системе госу­дарственной службы (социологический анализ) / Автореф. дис­сер­т. на соискание ученой степени кандидата социологических наук - Москва. - 2002.
26. Сучасна управлінська еліта в Україні: якісні характеристики, шляхи та методи підготовки: Моногр. / За ред. М.Пірен, В.Ребкала. К., 2003. 180 с.
27. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.П. Розумний та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. К.: Вікар, 1997. 584 с.
28. Причепій Є.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. 576 с. (Альма-матер).
29. Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.К. Пути и перепутья современной цивилизации. Киев: Благотворительный фонд содействия развитию гуманитарных и экономических наук „Международный деловой центр”, 1998. 432 с.
30. Етика: Навч. посібник/ Т.Г. Аболіна, В.В. Єфименко, О.М. Лінчук та ін. К.: Либідь, 1992. 328 с.
31. Кропоткин П.А. Этика: Избранные труды. М.: Политиздат, 1991. 496 с.
32. Словарь по этике / Под ред. И.С. Кона. 5-е изд. М.: Политиздат, 1983. 445 с.
33. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. _ К.: Либідь, 1996. 304 с.
34. Этика. Золотухина-Аболина Е.В. Курс лекций по этике. Ростов н/Д.: "Феникс", 1999. 384 с.
35. Лефевр В.А. Конфликтующие структури. М.: Советское радио, 1973. 158 с.
36. Лефевр В.А. Алгебра совести / Пер. с англ. М., Когито-Центр”, 20034. 426 с.
37. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр "Академія", 2001. _ 576 с. (Альма-матер).
38. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Ю.К. Бабанский, В.А. Сластенин, Н.А. Сорокин и др.; Под ред. Ю.К. Бабанского. 2-е изд. и перераб. М., Просвещение, 1988. 479 с.
39. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. К.: Видавничий центр "Академія", 2000. 544 с. (Альма-матер).
40. Современная философия: Словарь и хрестоматия / Ред. Кохановского В.П. Ростов- на- Дону.: Феникс, 1997. 511 с.
41. Голубева Г.А., Дмитриев А.В. Социология: Учебное пособие. М.: МАЭП, ИИК Калита”, Собрание”, 1999. 304 с.
42. Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. 2-ге вид. Київ: Тандем, 1998. 272с.
43. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. К., "Каравела", 2000. 248 с.
44. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. К.: Вища шк., 2000. 479с.
45. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Навч. Посіб. К.: Наукова думка, 2000. 190 с.
46. Казаков В.Г., Кондратьева Л.Л. Психология: Учебник для индустр.-пед. техникумов. М.: Высш. шк., 1989. 383 с.
47. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. 4-те вид., стереотип. К.: Либідь, 1999. 632 с.
48. Бандурка С.П., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология Управления. Харьков: ООО "Фортуна - пресс", 1998. 464 с.
49. Орбан Лембрик Л.Е. Психологія управління: Навчальний посібник. Івано Франківськ: "Плай", 2001. 695 с.
50. Фрейд З. Я и Оно: Сочинение. М.: ЗАО Изд. ЭКСМО-Пресс. Харьков: Изд-во ”Фолио”, 1998. -.1040 с.
51. А. Маслоу. Психология бытия. Пер. с англ. М.: Рефл-бук”, К.: "Ваклер", 1997. 304 с.
52. Берн Э. Трансакцийнный анализ и психотерапия. Пер. с англ. СПб., издательство "Братство", 1992. 224 с.
53. Леонтьев А. Н. Психология общения. -Тарту: Педагогика, 1974. - 182 с.
54. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М.: Политиздат”, 1975. 139 с.
55. Платонов К.К. Структура и развитие личности. - М.: Наука, 1986. - 254 с.
56. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении: Монография. К.: Видавничий центр "Просвіта", 1996. 404 с.
57. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. - Минск: Харверст, 1998. - 800 с.
58. Боенко А.В. Суицидальное поведение военнослужащих срочной службы и его профилактика: Автореферат дис канд. психол. наук: -/ ГА ВС. - М., 1992. 26 с.
59. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Навчальний посібник для студентів. - Харків: Форма”, 1996. - 239 с.
60. Бучек Л.І. Аналіз емоційної стійкості як прояву особливостей саморегуляції особистості. Дис...канд.психол. наук: 19.00.01. - К., 1993. 111с.
61. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во Московкого ун-та, - 1990. - 285 с.
62. Витт Н.В. Речь и емоции: Учебное пособие к спецкурсу по психологии. -М., - 1984. - 75 с.
63. Горностай П.П. Проблемний аналіз у консультативній практиці // Матеріали наук. семін.: Практична психологія: теорія, методи, технології”. - К.: Ніка Центр. - 1997. - С. 18-27.
64. Кричевский Р.Л., Антонова И.Б. Межличностная совместимость в малых группах // Психологические проблемы общения. - М.: Наука. - 1990. - С. 119-137.
65. Леонгард К. Акцентуированные личности. - К.: Вища школа, 1989. - 390 с.
66. Подоляк Я.В. Личность и коллектив: Психология военного управления. - М., 1989. - 350 с.
67. Социальная и военная психология / Под ред. Проф. Н.Ф. Феденко. -М., 1990. 386 с.
68. Черкасов Л.В. Воспитание воина : В коллективе и через коллектив. - М.: Воениздат, 1984. - 162 с.
69. Швалева Н.М. Динамика мотивов межличностных выборов на различных этапах группового развития. - М., 1978. - 20 с.
70. Агеев В.С. Психология межгруппових отношений. - Москва, 1983. - 144 с.
71. Воронов А.И. Проявление индивидуальных свойств личности в малой армейской группе. Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. - Одесса, 1997. - 246 с.
72. Ершов А.А. Личность и коллектив. Межличностные конфликты в коллективе и их разрешения. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. - 39 с.
73. Коган И.С. Мир общения: проблема межсубъективных отношений. - М., 1988. - 317 с.
74. Котляр Л. И. Влияние внутригрупповых отношений на волевое развитие личности (на материале подготовки будущих учителей). Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. - Одесса, 1996. - 157 с.
75. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М., 1982. - 256 с.
76. Трусов В.П. Психология межличностного влияния и оценивания. - Л., 1984. - 43 с.
77. Шумская Л.И. Психология общения и взаимоотношений в первичном коллективе. - Минск, 1984. -17 с.
78. Дьяченко М.И., Пономаренко В.А. О подходах к изучению эмоциональной устойчивости // Вопросы психологии. - 1990. - № 1. - С. 106 -112.
79. Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил): становлення та сутність. Навчально-методичний посібник. К.: НАОУ, 1999. 56 с.
80. Журавльов В.В. Морально-психологічне забезпечення несення служби військовослужбовцями у прикордонних нарядах: Дис канд. психолог. наук: 20.02.02. Хмельницький, 2001. 240 с.
81. Варій М.Й. Морально-психологічний стан військ та його оцінка. Дис... д-ра психол. наук: 20.02.02. - К., 1997. - 478 с.
82. Варій М.Й. Морально-психологічний стан військ: Навч. посіб. - Львів: Військовий інститут Державного університету „ЛП”, 2000. - 162 с.
83. Варій М.Й. Основи соціальної психології військового колективу: Наукова монографія. - Львів: В-во "Сполом", 2000. - 250с.
84. С.Д. Максименко, Б.М. Олексієнко, О.Д. Сафін та ін. Морально-психологічне забезпечення службової діяльності Прикордонних військ України: Підручник. Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001. 448 с.
85. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Монограф. / Кол. авт.; За ред. Д-ра філос. Н., професора В.М. Князєва, - К.: Вид-во НАДУ. Міленіум, 2003. 320 с.
86. Поляков В.А. Кардинальная психодиагностика: (метод психологического исследования системных отношений). М.: Новый центр, 1999. 230 с.
87. Марков В.Н., Синягин Ю.В. Потенциал личності // Мир психологии 2000 - № 1 С. 250-261.
88. Аристотель Собрание сочинений Т 1 Метафизика Книга 8 - М , 1975 С. 223-233.
89. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. —М., 1986 Т. 1. - 231 с.
90. Лучшие психологические тесты для профотбора і профориентации - Петропавловськ, 1992 С. 274-316.
91. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания - М, 1996 - 326 с.
92. Карпичев У.Л. Теоретические основы государственной службы // Государственная служба теория и организация Курс лекций /Под общ ред Е.У. Охотського, У.Г. Ігнатова - Ростов-на Дону Феникс, 1998 - 60 с.
93. Військові статути Збройних Сил України Воєнне видавництво Варта”, 1999 516 с.
94. Указ Президента України „Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України”. Від 4 вересня 1998 року № 981/98 // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів, 2000. № 15501.

95. Максименко С.Д., Олексієнко Б.М., Сафін О.Д. та ін. Морально-психологічне забезпечення службової діяльності Прикордонних військ України: Підручник. Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001. 448 с.
96. Сафін О.Д.Психологія управлінської діяльності командира. Хмельницький, 1997. 137 с.
97. Словарь русского язика: Ок. 57000 слов/ Под ред. Чл..-корр. АН СРСР Н.Ю. Шведовой. 20-е изд., стереотип. М.: Рус. Яз., 1988. 750 с.
98. Сафін О.Д., Козловський В.О. Морально-психологічний стан державних службовців як об’єкт інформаційно-психологічного впливу // Вісн. УАДУ. 2002 - № 1. С. 272-276.
99. Козловський В.О. Морально-психологічний потенціал державних службовців в умовах формування громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., Київ): У 3 т. / Ред. В.І. Луговий (голов. ред.) та ін. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Т. 1. С. 358-361.
100. Козловський В.О. Морально-психологічний стан державних службовців в умовах інтеграції України до світового співтовариства // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2002 р., Київ): / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т. 1. С. 98-99.
101. Моисеев В.А. Паблик рилейшинз. Теория и практика. К.: ВИРА Р, 1999. 376 с.
102. Паніна Н.В. Молодь України: структура цінностей, соціальне самопочуття та морально-психологічний стан за умов тотальної аномії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. - № 1. С. 5-26.
103. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимоотношения. - К., 1989. - 189 с.
104. Указ Президента України Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя від 15 березня 2002 року № 258/2002 // Офіційний вісник України, 2002. № 12 ст. 555.
105. Указ Президента України Про серйозні недоліки у здійснені заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві від 4 лютого 2003 року № 74/2003 // Урядовий кур’єр 2003, №24, від 7.02.03р.
106. Загальні правила поведінки державного службовця. К.: Наук. Світ, 2000. 24 с.
107. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. Агентство Книга пам’яті України”, 1996. 80 с.
108. Україна: Інтелект нації на межі століть. Кол. Монографія. Керівник авторського колективу В.К. Врублевський. - К: Інформаційно - видавничий центр "Інтелект", 2000. -516 с.
109. Сьомін С. Україна в третій Світовій війні // Нова політика, 2000. №4 (30). С. 53-58.
110. Морозов О.М. Психологическая война - К.: Логос, 1996.-124 с.
111. Косевцев В.О., Бідько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів: Монографія. - К.: НІСД, 1996. 61 с.
112. Потеряхин А.Л. Психология управления. Основи межличностного общения. - К: ВИРА-Р, 1999. 384 с.
113. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномени, механизмы и защита. М.: ЧеРо, изд-во МГУ, 1997. 344 с.
114. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. - Казань: Изд-во Казанского университета, 1987. - 262 с.
115. Горностай П. П., Васьковская С. В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемний подход. - К.: Наукова думка, 1995. - 128 с.
116. Воронов А.И. Проявление индивидуальных свойств личности в малой армейской группе. Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. - Одесса, 1997. - 246 с.
117. Геллер И.И. Переживания как категория общей психологии: Дис канд. психол. наук: 19.00.07. - Одесса, 1993. - 178 с.
118. Хрестоматия по истории философии. Учебное издание для вузов. В 3 ч. Ч.1. М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1997.- 448 с.
119. Современная философия: Словарь и хрестоматия / Ред. Кохановского В.П. Ростов - на Дону.: Феникс, 1997. 511 с.
120. Аристотель. Политика. Пер. Скворцова Н, 1865 (2-е изд. 1893). 427 с.
121. Аристотель. Метафизика. Пер. Кубицкого А.В., М Л., 1934. 271 с.
122. Цицерон. Философские трактаты. /Ред., сост., авт. вступ. ст. Г.Г. Майоров; Пер с латин. М.И. Рижского. М.: Наука, 1985 382 с.
123. Богош Ю. Фома Аквинский. Пер. с польск. М. Гуренко. Изд. 2-е М.: Мысль, 1975. 183 с.
124. Макиавелли Н. Государь. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия. О военном искусстве / Предисл., коммент. Е.И. Темнова. М.: Мысль, 1996. 639 с.
125. Гоббс Т. Сочинение в 2. Т.1 Пер. с лат. и англ.; Сост., ред., авт. вступ. ст. и примеч. В.В. Соколов. - М.: Мысль, 1989. 622 с.
126. Локк Д. Сочинения в 3-х т.: Т.1 / Ред.: И.С. Нарский, А.Л. Субботин; Ред. 1 т., авт. вступит. ст. и примеч. И.С. Нарский; Пер. с англ. А.Н. Савина. М.: Мысль, 1985. 621 с.