ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

МЕЛЬНИКОВ Олександр Федорович

УДК35.08

ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

25.00.03 державна служба

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
МОТРЕНКО Тимофій Валентинович,
доктор філософських наук, професор

м. Харків 2009

зміст

ВСТУП................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ............................................. 15
1.1. Роль та місце державної служби в реалізації функцій державного управління..................................................................................................... 15
1.2. Сучасна парадигма державного управління трудовими ресурсами 29
1.3. Основні моделі управління трудовими ресурсами на рівні окремого органу державного управління................................................................................. 49
1.4. Системний підхід до організації професійного навчання державних службовців..................................................................................................... 64
Висновки до першого розділу:........................................................... 81
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ 84
2.1. Правове регулювання професійного навчання державних службовців в Україні........................................................................................................... 84
2.2. Організація професійного навчання державних службовців..... 99
2.3. Новітні підходи до навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування: специфіка і проблеми впровадження............ 113
2.4. Реформування системи підготовки державних службовців: іноземний досвід........................................................................................................... 132
Висновки до другого розділу:.......................................................... 155
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ......................................... 158
3.1. Соціально-етична складова професійного навчання державних службовців...................................................................................................................... 158
3.2. Психолого-педагогічні особливості засвоєння інформації....... 179
3.3. Діагностика як засіб управління якістю професійної підготовки слухачів...................................................................................................................... 194
3.4. Активні форми та методи оптимізації навчальної діяльності... 207
3.5. Визначення навчальних потреб як передумова навчального процесу 227
3.6. Навчально-методичне забезпечення професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування........................ 248
Висновки до третього розділу.......................................................... 276
РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ТА АНАЛІЗ ПОТРЕБ У НАВЧАННІ (НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)........................ 279
4.1. Загальна характеристика дослідження...................................... 279
4.2. Результати опитування працівників місцевих державних адміністрацій...................................................................................................................... 285
4.2.1. Оцінка ефективності роботи місцевих державних адміністрацій 285
4.2.2. Місцеві державні адміністрації і населення: характер взаємодії. 298
4.2.3. Загальна характеристика потреб працівників місцевих державних адміністрацій у професійному навчанні..................................................... 307
4.3. Результати опитування працівників органів місцевого самоврядування...................................................................................................................... 316
4.3.1. Оцінка ефективності роботи органів місцевого самоврядування. 316
4.3.2. Органи місцевого самоврядування: характер взаємодії з населенням....................................................................................................................... 329
4.3.3. Загальна характеристика потреб посадових осіб органів місцевого самоврядування у професійному навчанні................................................ 339
4.4. Спільне та відмінності у потребах щодо професійного навчання посадових осіб місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій...... 346
Висновки до четвертого розділу....................................................... 352
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ............................................ 354
5.1. Стратегія управління трудовими ресурсами як складовою розвитку органів державного управління на рівні регіону...................................... 354
5.2. Організаційне інвестування у зміцнення кадрового потенціалу 367
5.3. Запровадження сучасної системи оцінювання професійної діяльності державних службовців................................................................................ 386
5.4. Менеджмент навчального процесу державних службовців..... 403
Висновки до п’ятого розділу............................................................ 430
ВИСНОВКИ....................................................................................... 432
ДОДАТКИ.......................................................................................... 437
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................... 452

ВСТУП

Актуальність теми. В епоху глобалізації, масштабних структурних змін у світовій економіці, якісної перебудови адміністративних систем на особливу увагу заслуговують питання упровадження в Україні сучасних стандартів публічного управління, що обумовлює необхідність забезпечення державного апарату висококваліфікованими, компетентними фахівцями, здатними ефективно працювати в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, готовими відповідати на виклики соціально-економічного розвитку держави. Разом з тим, організація і функціонування органів державного управління і органів місцевого самоврядування безпосередньо залежить від професіоналізму і компетенції їх працівників. Без відповідної фахової підготовки не можна розраховувати на успіх адміністративної й політичної реформ, формування і запровадження новітніх механізмів державного управління.
Становлення дієвого інституту державної служби в Україні та системи підготовки кадрів для неї відбувається в умовах зміни парадигми суспільного розвитку, типу культур, духовно-моральних орієнтирів. Тому ефективне функціонування системи безперервного професійного навчання кадрів є нагальною потребою та найважливішим фактором зміцнення державності, становлення правової, демократичної, соціальної держави з орієнтованою на людину ринковою економікою.
Органи державної влади потребують нових кадрів, здатних на основі та в межах законів діяти самостійно, креативно і заповзятливо, бути дисциплінованими і рішучими у питаннях прийняття нестандартних рішень, захисту прав та свободи людини і громадянина. Зміст і рівень їх спеціального, фахового, професійного навчання мають відповідати стратегії розбудови української державності, враховувати високий динамізм соціальних і економічних процесів, завдання й труднощі формування і запровадження новітніх моделей державного управління і його кадрового забезпечення. У той же час важливо дбати про престижність державної служби і підвищення рівня професійної компетенції працівників.
Наукове обґрунтування організаційно-функціональних, соціальних, економічних та інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності системи професійної підготовки, має базуватися на досягненнях вітчизняної та світової науки, з використанням системного підходу та на основі аналізу потреб посадовців органів державного управління та місцевого самоврядування у навчанні.
Стан наукової розробки проблеми. Дослідженню проблем фахової підготовки державних службовців значну увагу приділяють відомі західні фахівці: К.Бухман, К.Вагеманн, А.Вайгенд, М.Вудкок, Б.Гурне, Р.Джонсон, Ф.Жорис, Г.Райт П.Тайнер та ін. Окремі аспекти цієї проблематики розглядає чимало вітчизняних дослідників, у тому числі В.Бакуменко, М.Головатий, Н.Гончарук, С.Дубенко, В.Луговий, Г.Мостовий, Т.Мотренко, П.Назимко, Н.Нижник, О.Оболенський, В.Олуйко, Н.Протасова, І.Розпутенко, С.Серьогін, С.Хаджирадєва та ін. Проблема підготовки кадрів регіонального рівня та роль держави в організації цього процесу розглядаються в роботах А.Анішина, Д.Верби, В.Гречишкіна, С.Мельника, В.Савченко та багатьох інших українських науковців.
Однак ще бракує наукових праць теоретико-прикладного характеру щодо розв’язання організаційно-правових проблем запровадження інноваційних підходів до професійного навчання в ситуації принципово нових вимог стосовно форм і методів діяльності державних службовців, що й обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України (даліНАДУ) Державне управління та місцеве самоврядування” (державний реєстраційний номер 0200U004103), в межах якого науковцями Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (даліХарРІНАДУ) виконувалися науково-дослідні роботи Потреби у професійному навчанні державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0103U0008430), Впровадження системних підходів у професійну підготовку державних службовців та узагальнення досвіду роботи регіональних владних структур” (державний реєстраційний номер 0204U000132), Оцінка впливу навчання на професійну діяльність державних службовців Харківської області” (державний реєстраційний номер 0205U002651), Удосконалення механізмів професійного зростання державних службовців на регіональному рівні” (державний реєстраційний номер 0206U005154).
Внесок дисертанта у їх виконання полягає у визначені особливостей професійного навчання державних службовців в умовах переходу до новітньої парадигми державного управління, пропонуванні концепції державного стандарту професійної підготовки державних службовців, удосконаленні засобів менеджменту навчального процесу та його складових, опрацюванні методології вивчення потреб державних службовців у професійному навчанні, яка у подальшому стала основою інструментарію дослідження.
У роботі також викладено результати досліджень, отриманих дисертантом під час виконання проектів Підтримка інституційних реформ в Україні” (фінансувався у 2001-2003рр. Міністерством міжнародного розвитку Великої Британії), TEMPUS TACIS JEP 25254_2004 Тренінгові програми для підготовки державних службовців України (V-VII категорій) з питань європейської інтеграції” (2005-2009рр.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування шляхів і напрямів удосконалення системи професійного навчання державних службовців відповідно до сучасної парадигми розвитку трудових ресурсів та запровадження практичних заходів щодо їх реалізації в Україні. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- визначити місце і роль державної служби в системі державного управління;
- з’ясувати особливості управління кадрами в системі державної служби в контексті сучасної парадигми її розвитку;
- з’ясувати чинники ефективності діяльності та головні ознаки компетентності сучасного державного службовця;
- обґрунтувати організаційно-правові засади сучасної системи професійної підготовки державних службовців;
- з’ясувати роль та місце кадрових служб на рівні установи, організації;
- дослідити основні проблеми в системі професійного навчання державних службовців в Україні;
- охарактеризувати складові та функції системи професійного навчання державних службовців;
- визначити шляхи і напрямки реорганізації системи професійного навчання державних службовців в Україні;
- сформулювати основні вимоги до менеджменту навчального процесу державних службовців та оволодіння ними кращим досвідом управлінської діяльності;
- розробити нові сучасні підходи до організації професійного навчання державних службовців.
Об’єкт дослідження інститут державної служби в демократичній, правовій, соціальній державі.
Предмет дослідження теоретико-методологічні засади професійного навчання державних службовців відповідно до вимог сучасної парадигми державного управління.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні того, що проблема професійного навчання державних службовців в Україні потребує, з одного боку, наукового осмислення теоретико-методологічних засад її функціонування, а з іншого, обґрунтування комплексу заходів щодо удосконалення механізмів державного управління системою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців відповідно до сучасної парадигми розвитку трудових ресурсів.
Методи дослідження. Цілісність дослідження забезпечують системний і структурно-функціональний підходи. Для теоретичного осмислення окремих питань застосовуються методи аналізу і синтезу (узагальнення закордонного досвіду реформування систем державної служби, визначення етапів розвитку системи управління трудовими ресурсами та структури потреб державних службовців у навчанні), моделювання (запровадження сучасних технологій навчання, розробка нового державного стандарту професійної підготовки), абстракції та узагальнення (з’ясування принципів професійного навчання, функцій кадрових служб, визначення основних проблем сучасної системи професійного навчання державних службовців та її подальших орієнтирів), соціологічного опитування (з’ясування реальних потреб державних службовців у професійному навчанні) та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні відповідно до вимог сучасної парадигми розвитку трудових ресурсів.
У дисертації вперше у вітчизняній науці державного управління:
- визначено особливості розвитку процесу професійного навчання державних службовців в умовах сучасної парадигми ефективного державного управління, що передбачає: урахування фактора залежності системи навчання від впливу зовнішнього соціально-економічного середовища; спрямування зусиль державних службовців на забезпечення державно-приватного партнерства; реальне забезпечення взаємозв’язку навчання, творчої самоосвіти та самовдосконалення посадовців; задіяння та адаптацію нових форм менеджменту навчального процесу; залучення кадрових служб до участі в опрацюванні та реалізації програм фахової підготовки, приведенні змісту навчання у відповідність з суспільно-державними, регіональними, організаційними та індивідуальними освітніми потребами державних службовців;
- розроблено методи аналізу потреб державних службовців: стратегічних (через оцінювання етики”, оцінювання клієнтів”, оцінювання якості, бенчмаркінг), оперативних (через всебічний підхід”), індивідуальних (психологічних, особистісних та кваліфікаційних);
- запропонована концепція державного стандарту освіти щодо професійної підготовки державних службовців, яка включає: державну компоненту (шляхом запровадження освітньо-кваліфікаційного рівня Бакалавр” в освітній галузі Державне управління”, визначення напрямів та спеціальностей з урахуванням функціонального і галузевого змісту роботи службовців та забезпечення державного замовлення на підготовку та перепідготовку магістрів і бакалаврів); галузеву компоненту (шляхом визначення єдиних нормативних складових освітньо-кваліфікаційних (даліОКХ) і професійно-кваліфікаційних (даліПКХ) характеристик, відповідних освітньо-професійних (даліОПП) і професійних (даліПППК) навчальних програм та засобів діагностики); а також компоненту окремого вищого навчального закладу (шляхом встановлення вимог комплексності та цілісності до нормативних та варіативних складових навчально-методичного забезпечення професійного навчання посадовців).
Удосконалено:
- засоби менеджменту навчального процесу державних службовців, що ґрунтуються на принципах стратегічного управління, індивідуалізації навчання, використання дієвих прийомів мотивування викладачів і слухачів, моніторингу рівня задоволеності слухачів навчанням, контролю отриманих знань, вмінь та навичок, оцінки ефективності навчання;
- окремі складові процесу професійного навчання державних службовців, зокрема, технологію заохочення учасників навчального процесу до спільного визначення цілей навчання, наближення схожості навчання з робочим середовищем; методи використання різних підходів до навчання на окремих його етапах; способи організації навчального матеріалу; форми залучення слухачів до моделювання конкретних ситуацій; засоби налагодження каналів зворотного зв'язку у системі слухач викладач”, використання різноманітних методів і стимулів;
- змістовні характеристики поняття професійна компетентність державних службовців”, яке окрім певного набору конкретних знань, вмінь і навичок має включати професійні (потяг до самовдосконалення та прийняття нестандартних рішень, інноваційність мислення, комунікабельність, здатність до колективної роботи) та морально-етичні якості (повага до людей, толерантність тощо);
- функціональні обов’язки кадрових служб органів державної влади на основі осучаснення всього комплексу заходів щодо удосконалення добору, розстановки, оцінювання працівників.
Дістало подальший розвиток:
- визначення основних тенденцій реформування державної служби за кордоном: посилення законодавчого закріплення загальної стратегії реформ та їх суспільної підтримки; забезпечення вичерпності нормативно-правової бази регулювання відносин в державній службі; запровадження кар’єрної моделі державної служби; підвищення вимог до рівня освіти державних службовців та розширення можливостей щодо її набуття; запровадження новітніх форм управління трудовими ресурсами та ін.;
- осмислення заходів щодо розв’язання суттєвих проблем чинної системи професійного навчання державних службовців в Україні, які стосуються підвищення ролі кадрових служб органів влади у формуванні навчальних програм і планів підвищення кваліфікації, слабкої підготовленості їх працівників до виконання якісно нових функцій та завдань; подолання суперечностей між освітніми установами і замовниками на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців у сфері державного управління; чіткого розмежування функцій в організації професійного навчання між Головним управлінням державної служби України (даліГоловдержслужба України), місцевими органами влади, НАДУ та іншими навчальними закладами; удосконалення державного стандарту професійної підготовки державних службовців; нормативного забезпечення системи моніторингу потреб державних службовців у професійному навчанні та моніторингу потреб органів влади у кваліфікованих працівниках; подолання пасивності у поширенні нових форм та методів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;
- узагальнення потреб державних службовців у навчанні, що включають вимоги до знань, умінь та навичок, які здатні забезпечити ефективне використання наявної нормативно-правової бази, сучасних технологій ділового спілкування, новітніх інформаційних засобів тощо.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні перспективних напрямів підвищення ефективності системи професійного навчання державних службовців в Україні та розробці відповідних програм. Основні положення та висновки можуть бути використані при реформуванні системи публічного адміністрування, запровадженні в органах влади кадрового менеджменту, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів для слухачів системи підвищення кваліфікації державних службовців, визначення їх потреб у професійному навчанні. Результати дослідження впроваджені у роботі кадрових служб місцевих органів влади при розробці та реалізації програм фахової підготовки посадовців, використанні нових форм менеджменту навчального процесу та приведення змісту навчання у відповідність з суспільно-державними, регіональними, організаційними та індивідуальними освітніми потребами державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (довідка Секретаріату Кабінету Міністрів України від 27.02.2009р. №40-2-09дод.А, акт Харківської облдержадміністрації від 17.02.2009р. №37/03дод.Б, акт Луганської облдержадміністрації від 30.01.2009р. №17/03дод.В, акт Полтавської облради від 19.03.2009р. №21/03дод.Г).
Основні положення та висновки дисертації реалізовані при визначенні потреб у навчанні, організації навчального процесу, розробці навчально-методичного забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування за професійними програмами та програмами тематичних семінарів у Хмельницькому університеті управління та права (акт від 21.12.2008р. №317/ндод.Д), Харківському національному економічному університеті та ХарРІНАДУ (акт від 27.03.2009р. №48/03дод.Е).
Запропоновані в дисертації теоретичні підходи, узагальнення, висновки й рекомендації також можуть бути корисними у навчальному процесі закладів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій для слухачів спеціальності 8.150104 Державне управління у сфері освіти”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній висновки, методичні положення, пропозиції та рекомендації ґрунтуються на особистих дослідженнях здобувача. У дисертації не використовувалися ідеї та напрацювання фахівців у співавторстві з якими виконувалися науково-дослідні роботи та опубліковано окремі статті і видання.
Апробація результатів дослідження. Наукові ідеї, основні положення, результати і висновки дисертаційного дослідження оприлюднювались на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях Актуальні проблеми підвищення кваліфікації державних службовців” (м.Київ, 1996р.), Механізми вдосконалення процесу управління економічним і соціальним розвитком регіону” (м.Харків, 1997р.), Актуальні питання організації навчання і методики викладання в системі підвищення кваліфікації державних службовців” (м.Київ, 1998р.), ІV, V, та VII наукових конференціях Української асоціації дистанційного навчання (м.Харків м.Севастополь, м.Ялта 2000р., 2001р., 2003р.), Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (м.Київ, 2001р.), Соціально-економічні дослідження в перехідний період: дистанційне навчання у XXI столітті” (м.Львів, 2001р.), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м.Київ, 2002р.), Формування механізму регіонального управління в Україні” (м.Харків, 2002р.), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м.Київ, 2003р.), Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м.Київ, 2004р.), 15 щорічна конференція мережі шкіл та інститутів публічного управління (NISPAcee) Лідерство та менеджмент у публічному секторі: цінності, стандарти та компетенції у Центральній та Східній Європі” (м.Київ, 1719 травня 2007р.), а також на ІIX міжнародних наукових конгресах Державне управління та місцеве самоврядування” (м.Харків, 2001-2009рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 62наукові праці, у т.ч. 4 монографії, 28 статей у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з державного управління. 14 наукових статей, які додатково відображають наукові результати дисертації, надруковано в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження становить 67 авт. арк., з яких особисто дисертанту належать 60 авт. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі отримано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв’язують важливу наукову проблему державного управління трудовими ресурсами в сфері державної служби. Дослідження теоретико-методологічних засад нової парадигми ефективного державного управління та професійної діяльності державних службовців дозволяє запропонувати такі наукові висновки, теоретичні положення та практичні рекомендації:
1.Головним ресурсом функціонування державного апарату є кадровий як сукупність працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які виконують управлінські, контрольні та розпорядчі функції, забезпечують надання соціальних і адміністративних послуг населенню. Від рівня професійної підготовки цієї групи працівників залежить успішність виконання усіх функцій і завдань держави.
2.Досвід модернізації системи управління державною службою країн Центральної та Східної Європи свідчить про такі суттєві зміни і суспільні особливості: законодавче закріплення загальної стратегії реформ; забезпечення їх підтримки суспільством; удосконалення нормативно-правової бази регулювання відносин в системі державної служби; запровадження кар’єрної моделі державної служби з акцентом на службове просування та підвищення рівня кваліфікації працівників; підвищення вимог до рівня освіти державних службовців та розширення можливостей щодо її набуття; використання нових видів практики управління трудовими ресурсами.
3.Державне управління трудовими ресурсами являє собою комплекс заходів щодо раціонального використання людського потенціалу для досягнення державними організаціями та органами влади визначених цілей. Концептуально державне управління трудовими ресурсами пов’язане з історичним процесом утворення та розвитку нових соціальних систем, що потребують підтримки нових цінностей, які формуються на основі існуючих наявними спадкоємцями. Управління державною службою є важливою справою державної системи управління трудовими ресурсами, здійснюється на засадах нових правил і процедур, стосується діяльності великої групи людей, що визначають здатності сучасної ефективної держави до виконання функцій з точки зору забезпечення індивідуальних і суспільних потреб та інтересів громадян.
4.Сучасна система управління державною службою будується на основі партнерської моделі, специфічними особливостями якої є домінування цінностей індивідуальної відповідальності, обмеженого і децентралізованого уряду, колективної відповідальності за спільне надання соціальних послуг урядовими, приватними і неурядовими організаціями. Дана модель склалася у межах нової парадигми державного управління, що передбачає децентралізацію управлінських повноважень, домінування демократичних принципів у роботі державних службовців, високий рівень їх фахової підготовки, націленість на конкретний результат.
5.В межах парадигми ефективного державного управління головними характеристиками державних службовців можна вважати: високий рівень знань, вмінь навичок і здібностей у сфері службових відносин; творчий потенціал, що проявляється у здатності до раціонального аналізу ситуації, креативності у мисленні, винахідливості і поміркованості; лідерські і управлінські якості, що реалізуються через здібності до стратегічного планування, уміння об’єднувати зусилля підлеглих; комунікабельність; незалежність і свобода дій; оперативність та ефективність щодо прийняття рішень.
6.Кадрові служби на рівні окремої організації можуть функціонувати на основі однієї з трьох можливих для застосування моделей: обслуговування клієнтів (відносини жорсткого підпорядкування керівництву), розвитку організації і консалтингу (відносини м’якого підпорядкування керівництву) і стратегічного управління трудовими ресурсами, за якої кадрові служби відіграють ключову роль в розвитку будь-якої організації (рівноправні відносини з керівництвом). Саме використання останньої моделі поступово поширюється в межах нової партнерської парадигми управління трудовими ресурсами.
7.В Україні створено нову систему професійного навчання державних службовців з розгалуженою мережею вищих навчальних закладів та різними програмами підготовки і підвищення кваліфікації. Проте, у цій системі існує низка невирішених проблем, зокрема: слабка підготовка працівників кадрових служб органів влади до виконання якісно нових функцій та завдань; невирішеність питання щодо замовників на професійну підготовку фахівців у сфері державного управління (замовниками часто виступають безпосередньо навчальні заклади); нераціональний розподіл функцій щодо організації професійного навчання між Головдержслужбою України, місцевими органами влади та НАДУ; недосконалість державного стандарту професійної підготовки державних службовців та ін.
8.На систему професійного навчання державних службовців впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники зовнішнього соціально-економічного середовища; дієвість системи залежить від здатності-нездатності запозичення і використання кращого досвіду, застосування технології залучення до організації навчання міжнародних організацій, використання можливостей збагачення у процесі навчання загальнокультурної, фахово-кваліфікаційної та функціональної складових, здатності до забезпечення взаємозв’язку навчання з подальшим кар’єрним просуванням державних службовців, а також з їх активною самоосвітою та самовдосконаленням, створення умов для упровадження в навчальний процес нових форм менеджменту, у тому числі, ефективного залучення працівників кадрових служб органів влади до участі у розробці програм професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, забезпечення реалізації залежності змісту навчання від суспільних, державних, регіональних, організаційних та індивідуальних освітніх потреб державних службовців.
9.Важливою складовою системи професійної підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має стати аналіз їхніх потреб у навчанні, що забезпечує підвищення результативності навчального процесу. Узагальнену структуру індивідуальних потреб державних службовців у професійному навчанні можна представити як стратегічні потреби, пов’язані з виконанням ключової місії організації чи установи; оперативні потреби, що стосуються поліпшення роботи певного підрозділу; навчальні потреби, які визначають необхідність отримання знань, вмінь та навичок, необхідних для підвищення компетентності; індивідуальні потреби, що дозволяють визначити індивідуальні цілі та шляхи їх досягнення.
Для аналізу стратегічних потреб ефективними можна вважати такі методи: оцінювання етики”, оцінювання клієнтів”, оцінювання якості, бенчмаркінг тощо; оперативних потребвсебічний підхід” і розрив у ефективності”. Найбільш дієвим є метод всебічного підходу”, який передбачає моніторинг діяльності підрозділу і реалізацію працівниками кадрових служб низки завдань: планування моніторингу; вивчення загальних параметрів робочих процесів і збір інформації про них; опис функцій і повноважень підрозділу та співробітників, оцінка їх виконання окремими працівниками; проектування майбутнього структурно-функціонального навантаження; упровадження нової навчальної програми для конкретного працівника підрозділу.
10.Відповідно до сучасної парадигми управління трудовими ресурсами, а також на основі аналізу психолого-педагогічних аспектів навчання можна запропонувати декілька організаційних принципів навчання державних службовців: заохочення учасників навчального процесу до спільної постановки цілей; наближення схожості навчання з робочим середовищем; використання сучасних підходів до навчання; чітка організація навчального матеріалу; активне залучення слухачів до обговорення матеріалу; зміцнення зворотного зв’язку; використання різноманітних методів і стимулів навчання.
11.Найбільш ефективним у сучасній системі професійного навчання можна вважати застосування евристичного менеджменту, що передбачає урахування особливостей об’єкта управління і максимальне забезпечення його самоуправління. Основними принципами евристичного менеджменту виступають: стратегічне управління навчальним процесом, індивідуалізація навчання, використання дієвих засобів мотивування викладачів і слухачів, моніторинг задоволеності слухачів навчальним процесом, контроль рівня отриманих знань, вмінь та навичок, подальша оцінка ефективності навчання.
12.Головним принципом діяльності сучасного державного службовця має стати правило навчання протягом усього життя. У цьому сенсі неабияку роль відіграє система підвищення кваліфікації державних службовців, з її трьома композиційними рівнями: загальний (систематизація знань, зокрема, з ключових соціально-економічних та суспільно-політичних питань); професійний (отримання нових знань, удосконалення вмінь у відповідній фаховій сфері); комунікативний (удосконалення навичок взаємодії з громадськістю).

13.Подальші організаційні перетворення системи державного управління трудовими ресурсами потребують обґрунтованого перерозподілу повноважень органів влади: Головдержслужба Українивідповідає за реалізацію державної кадрової політики у сфері державної служби; прогнозування, планування, моніторинг та контроль кадрової системи; формування замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців для центральних органів державної влади та ін.; регіональні та місцеві органи державної влади і органи місцевого самоврядуваннявідповідають за визначення кількісних та якісних показників щодо потреб підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців; НАДУ (входить до системи органів державної виконавчої влади)головний вищий навчальний заклад загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовцівкоординує організаційно-навчальну та науково-методичну роботу всієї мережі навчальних закладів цієї системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автоматизована система перевірки знань як засіб проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців / [А.В.Бураковська, О.Ф.Мельников, О.В.Орлов, О.Л.Татарець] // Сборник научных трудов VII научной конференции Украинской ассоциации дистанционного обучения.Х.; Ялта, 2003.С.305308.
2. АгеевB.C.Методика составления социально-психологической характеристики для аттестации кадров/ B.C.Агеев, Т.Ю.Базаров, В.В.Скворцов. М.: МГУ, 1986.294с.
3. АлексюкА.М.Педагогіка вищої освіти України: Історія: Теорія: підруч. для студентів, аспірантів та молодих викладачів вищих навч. закладів/А.М.Алексюк. К.: Либідь, 1998.488с.
4. АлексюкА.М.Педагогіка вищої школи: курс лекцій://А.М.Алексюк. К., 1993.220с.
5. АнаньєвБ.Г. Некоторые проблемы психологии взрослых/ Б.Г.Ананьєв.М.: Знание, 1971.32с.
6. АндрійкоО.Ф. Державний контроль: теорія і практика / О.Ф.Андрійко.К.: Ін-т держави і права їм. В.М Корецького НАН України, 1999.23с.
7. АндрушківБ.В. Основи менеджменту / Б.В.Андрушків, О.Є.Кузьмін.Львів : Світ, 1996.296с.
8. АндрущенкоВ.П. Історія соціальної філософії: (західноєвропейський контекст): підруч. для студ. вищ. навч. Закладів / В.П.Андрущенко.К.: Тандем, 2000.416с.
9. Аристотель. Политика:соч. в 4 т. / [пер. с древнегреч. общ. ред. А.И.Доватура].М.: Мысль, 1983.Т.2.165с.
10. АтаманчукГ.В. Государственное управление: организационно-функциональные вопросы: / учеб. пособ. / Г.В.Атаманчук.М., 2000.302с.
11. АтаманчукГ.В. Теория государственного управления: курс лекцій / Г.В.Атаманчук.М.: Юрид. лит., 1997.400с.
12. АтаманюкВ.В. Самостійна робота студентів у вищому навчальному закладі / В.В.Атаманюк, Р.С.Гуревич// Наукові записки ВДПУ.2002.№6.С.6164.
13. АфанасьевВ.Г.Моделирование как метод исследования социальных систем/ В.Г.Афанасьев// Системные исследования. Методологические проблемы: ежегодник.М.: Наука, 1982.
14. БазаровТ.Ю. Методы оценки управленческого персонала государственных и коммерческих структур/ Т.Ю.Базаров, Х.А.Беков, Е.А.Аксенова. М.: ИПК ГС, 1995.453с.
15. БазаровТ.Ю. Управление персоналом в условиях кризиса / Т.Ю.Базаров, П.В.Малиновский // Теория и практика антикризисного управления.М.: ЮНИТИ, 1996.299с.
16. БазаровТ.Ю.Управление персоналом развивающейся организации / Т.Ю.Базаров.М.: ИПК ГС, 1996.654с.
17. БевзенкоЛ.Д. Природа соціального конфлікту у контексті проблеми соціальної самоорганізації/Л.Д.Бевзенко// Конфлікти в педагогічних системахВінниця : 1997.С.2527.
18. БеркитаК. Механізм засвоєння економічних знань / К.Беркита// Педагогіка і психологія професійної освіти.1998.№2.С.7073.
19. БерталанфиЛ. Общая теория систем: критический обзор / Л.Берталанфи// Исследование общей теории систем.М.: Прогресс, 1969.311с.
20. БеспалькоВ.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения/ В.П.Беспалько.М., 1995.335с.
21. БитякЮ.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади / Ю.П.Битяк.Х.: Право, 2005.304с.
22. БілоусА.О. Політико-правові системи: світ і Україна / А.О.Білоус.К.: АМУПП, 1997.  178с.
23. БогдановА. Тектология: всеобщая организационная наука: в 2т./ А.Богданов.М., 1989.Т.1.216с.
24. БондарВ.І. Дидактика / В.І.Бондар.К.: Либідь, 2005.262с.
25. БородінЄ.І. Основи теорії та історії державного будівництва в Україні: навч. посіб. / Є.І.Бородін., І.В.Шпекторенко; за заг. ред. Є.І.Бородіна, О.Ф.Мельникова.Х.: Вид-во ХарРІНАДУ Магістр”, 2003.152с.(СеріяОснови професійної підготовки державних службовців”).
26. БураковськаА.В. Досвід навчальної підготовки державних службовців у країнах Центральної та Східної Європи з питань європейської інтеграції / А.В.Бураковська, О.Ф.Мельников, О.Л.Татарець // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю: у 2 т. Т.2.К.: Вид-во УАДУ, 2002.С.298301.
27. БураковськаА.В. Нові освітні технології професійної підготовки державних службовців/А.В.Бураковська, О.Ф.Мельников, В.О.Шайдеров // Вісн. УАДУ.2003.№1.С.7480.
28. ВасиленкоИ.А. Административно-государственное .управление в странах Запада: США, Великобритания, Франція, Германия: учебн. пособ. / И.А.Василенко.М.: Логос, 1998. 330с.
29. ВасиленкоЛ.А.Аутсорсингинновационная кадровая технология государственной службы / Л.А.Василенко.М.: Наука, 2007.213с.
30. ВасютинЮ.С. Профессиональное образование кадров государственной службы и местного самоуправления / Ю.С.Васютин.Орел: Изд-во ОРАГС, 1998.373с.
31. ВербицкийА.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: метод. пособие / А.А.Вербицкий.М.: Высшая школа, 1991.207с.
32. ВинерН. Кибернетика / Н.Винер.М.: Сов. радио, 1968.326с.
33. ВиханскийО.С. Менеджмент: человек, стратегия организации, процесс: учебник/О.С.Виханский, А.И.Наумов.2-е изд.М.:: Гардарика, 1996.416с.
34. ВиханскийО.С. Менеджмент: человек, стратегия, органи­зация, процесс/ О.С.Виханский, А.И.Наумов.М.: МГУ, 1995.442с.
35. ВікторовВ. Основні критерії та показники якості освіти / В.Вікторов// Вища освіта України.2002.№1.С.5459.
36. ВойцеховськийО.А. Структура сучасного посібника з врахуванням сучасних технологій навчання / О.А.Войцеховський// Проблеми підручника для вищої школи.Вінниця, 2001.С.129130.
37. ВолковаН.П. Педагогіка: посібник / Н.П.Волкова.К.: Академія, 2001.575с.
38. ВолодькоВ.М. Індивідуалізація процесу навчання як принцип неперервної педагогічної освіти / В.М.Володько// Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.: У 6 кн.Чернівці: Митець, 1996.Кн.5.С.8587.
39. ВолодькоВ.М. Самостійна пізнавальна діяльність студентів: метод. рекоменд. / В.М.Володько, М.М.Солдатенко.К.: ІСДО, 1993.23с.
40. ВоронковаВ.Г. Кадровий менеджмент: навчальнийпосібник/ В.Г.ВоронковаК.: ВД Професіонал”, 2004.190с.
41. ВоронькоЛ.О. Теоретико-організаційні основи культури праці державних службовців України: дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.03 / Л.О.Воронько.К. , 2004.192с.
42. ВудкокМ. Раскрепощенный менеджер/ М.Вудкок., Д.ФренсисМ., 1991.
43. Вчимося дистанційно: навчальнийпосібник / [В.М.Кухаренко, Н.Г.Сиротенко, М.В.Савченко, В.А.Сереветний]; за заг. ред. Є.І.Бородіна, О.Ф. Мельникова.К.: Міленіум, 2004.142с.(Серія Основи професійної підготовки державних службовців”).
44. Высшие органы государственной власти и управления России IX-XX вв.: справочник / [под общ. ред. А.С.Тургаева].Спб.: Изд-во СЗАГС, Изд-во ”Образование-культура”, 2000.368с.
45. ГаврилюкО. Нові технології навчанняефективний шлях забезпечення високої кваліфікації спеціалістів / О.Гаврилюк// Рідна школа.1998.№6.С.6871.
46. ГаманП.І. Організація діяльності державного службовця: навчальна програма / П.І.Гаман.Черкаси : ВВ ЧНУ ім. Б.Хмельницького, 2008.44с.
47. ГаманП.І. Організація діяльності державного службовця: робоча програма / П.І.Гаман.Черкаси : Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького, 2008.88 с.
48. ГаращукВ.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: навчальний посібник / В.М.Гаращук.  X.: Нац. юрид. акад. України, 1999.289с.
49. ГлушковВ.М. Опыт проведения деловых игр в США / В.М.Глушков.М.: Наука, 1972.207с.
50. ГоворухаВ.В. Проблеми професійної підготовки державних службовців: системний погляд / В.В.Говоруха, О.Ф.Мельников // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. Х. : Вид-во ХарРІНАДУ Магістр”, 2008. Вип.4 (23). С.356 362.
51. ГонцяжЯ. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та втрачені можливості. Як знайти конструктивний шлях для реалізації основних компонентів адміністративної реформи? / Я.Гонцяж, Н.Гнидюк.Київ: Міленіум, 2002.136с.
52. ГончаренкоС.У. Український педагогічний словник/ С.У.Гончаренко.К.: Либідь, 1997.393с.
53. ГончарукН.Т. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток / Н.Т.Гончарук.Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007.238c.
54. Государственная служба: теория и организация: курс лекций / [под общ. ред. Е.В.Охотского, В.Т.Игнатова. Ростов на Дону : Феникс, 1998.624с.
55. Государственная служба: учебник для студ. и слушат. вузов, обуч. по управленч. спец. / А.К.Агапонов, Л.В.Акопов, Е.П.Беклемищев, В.Г.Игнатов.М.; Ростов н/Д.: Издательский центр МарТ”, 2004.527с.
56. Государственное управление и государственная служба за рубежом: курс лекций / [под ред. В.В.Чубинського].Спб.: Изд-во СЗАГС, Изд-во ”Образование-культура”, 1998.272с.
57. Государственное управление: основы теории и организации: учебник / [под ред. В.А.Козбаненко].М.: Статут, 2000. 265с.
58. ГражданВ.Д. Государственная гражданская служба: учеб. пособ./ В.Д.Граждан.М.: Юркнига, 2005.476с.
59. ГрачевМ.В. Суперкадры / М.В.Грачев.М.: Дело, 1993.567с.
60. Грейсон-мл.Дж.К. Американский менеджмент на пороге XXI века / Дж.К.Грейсон-мл. К.О’Делл.М.: Экономика, 1991.378с.
61. ГрінівецькаН.М. Державна служба як соціальний інститут: проблеми концептуального аналізу / Н.М.Грінівецька.К.: ТОВ ”ФАДА, ЛТД”, 1999.31с.
62. ГроувЭ. Высокоэффективный менеджмент / Э.Гроув.М. , 1996.345с.
63. ГурнеБ. Державнеуправління / Б.Гурне.К.: Основи, 1993. 189с.
64. ДабагянА.В. Квалификация и компетентность профессиональных кадров / А.В.Дабагян, A.M.Михайличенко // Проблемы машиностроения и автоматизации.2000.№3.С.1722.
65. ДабагянА.В. Некоторые проблемы реформирования системы образования: монография/ А.В.Дабагян, A.M.Михайличенко. Х.: ФОРТ, 2001.320с.
66. ДабагянА.В. Совершенствование профессиональной подготовки и переподготовка специалистов в современных условиях/ А.В.Дабагян, A.M.Михайличенко. Х., 1996.296c.
67. ДаниленкоЛ.И. Методы воспитания как единство слова и дела // Это принадлежит вечности. теория и методика воспитания в педагогическом наследии А.С.Макаренко / Л.И.Даниленко.К.: Логос, 2002.С.137153.
68. ДаніловО.Д. Податки в Україні: навчальний посібник/ О.Д.Данілов, Н.П.Фліссак. К.: УкрІНТЕІ, 2003.348с.
69. ДарендорфР. Конфликт и свобода/Р.Дарендорф// Реферативный журнал.1974.39с.
70. Демократичні стандарти державного управління: матеріали наук.-практ. конф. (за підсумками стажування слухачів у 2007р.): 27 вересня 2007р.Х.: Вид-во ХарРІНАДУ Магістр”, 2007.212с.
71. ДенеД. Примирение разногласий: как создать оптимальные взаимоотношения на работе и дома / Д.Дэнэ.М. , 1993.235с.
72. Державна національна програма Освіта: Україна ХХI століття”.К.: Райдуга, 1994.61с.
73. Державна політика України в умовах європейської інтеграції: зб. матер. наук.-практ. конф. (за підсумками стажування слухачів у 2005р.): 21 вересня 2005р.Х.: Вид-во ХарРІНАДУ Магістр”, 2005.176с.
74. Державна служба в Україні: матер. наук.-практ. конф. (за підсумками стажування слухачів у 2006р.): 27 вересня 2006р.Х.: Вид-во ХарРІНАДУ Магістр”, 2006.200с.
75. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади / за заг.ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка.К., 2002.352с.
76. Державне управління і менеджмент: навчальний посібник/ [Г.С.Одінцова, Г.І.Мостовий, О.Ю.Амосов та ін.]; за заг. ред. Г.С. Одінцової.Х.: ХарРІ УАДУ, 2002.491с.
77. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: монографія / [кол. авт.]; за заг. ред. проф. О.Ю.Оболенського.Хмельницький: Поділля”, 1999.570с.
78. Державне управління: словник-довідник / [кол. авторів]; за заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка.К.: Вид-во УАДУ, 2002.228с.
79. Державне управління: теорія і практика / [кол. авторів]; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б.АверьяноваК.: Юрінком Інтер, 1998.432с.
80. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: монографія / [кол. авт.]; за ред. д-ра філос.наук, проф. В.М.Князєва.К.: Вид-во НАДУ, Міленіум, 2003.320с.
81. ДесслерГ. Управление персоналом / Г.Десслер.М.: Бином, 1997.644с.
82. ДжуэллЛ. Индустриально-организационная психология / Л.Джуэлл.СПб : Питер, 2001.876с.
83. ДзюндзюкВ.Б. Ефективність діяльності публічних організацій: [монографія] / В.Б.Дзюндзюк.Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ Магістр”, 2003.236с.
84. ДзюндзюкВ.Б. Інструменти і техніка визначення потреб професійної підготовки державних службовців / В.Б.Дзюндзюк, О.Ф.Мельников// Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць УАДУ ДФ.2001.№1(4)С.6670.
85. Дизель П.М. Поведение человека в организации / Дизель П.М., У.М-К.Раньян.М, 1993.456с.
86. ДрукерП.Ф. Управление, нацеленное на результаты / П.Ф.Друкер.М.: Технологическая школа бизнеса, 1992.732с.
87. ДубенкоС.Д. Державна служба в Україні: навчальний посібник / С.Д.Дубенко.К.: Вид-во УАДУ, 1998.168с.
88. ДубенкоС.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: навчально-методичний посібник / С.Д.Дубенко.К.: Ін. Юре, 1999.244с.
89. ДунецьЛ. Формування професійних інтересів у майбутніх фахівців / Л.