управління конфліктами в діяльності державних службовців

Краткое описание

Національна академія державного управління
при президентові україни

На правах рукопису

Тимофієв Василь Геннадійович

УДК 35.008.6 (331.348 331.36)

управління конфліктами
в діяльності державних службовців

25.00.03 — державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ЛЯШЕНКО Олександр Іванович,
доктор педагогічних наук, професор

ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2006

зміст
вступ.....................................................................................................................4
Розділ 1
Сутність і характерні ознаки конфліктів
в управлінській діяльності державних
службовців....................................................................................................12
1.1. Конфлікт як соціальнопсихологічне явище.
Сутність поняття конфлікту. ......................................................................12
1.2. Структура, динаміка та причини конфліктного процесу. ........................38
1.3. Типологія конфліктів на державній службі. ..............................................53
1.4. Управління конфліктами як складова діяльності
державних службовців. ................................................................................66
Висновки до розділу 1. .........................................................................................74
Розділ 2
Методи та технології управління конфліктами
як засіб підвищення ефективності управлінської
діяльності державних службовців. ..........................................76
2.1. Особистісні та ситуативні передумови конфліктної
взаємодії в діяльності державних службовців. .........................................76
2.2. Технологія управління конфліктами в діяльності
державних службовців. ...............................................................................92
2.3. Процес медіації і ведення переговорів як складові
управлінської діяльності державних службовців. ...................................129
Висновки до розділу 2. ......................................................................................140
Розділ 3
Практична підготовка державних службовців
щодо врегулювання конфліктів в управлінській
діяльності. ..................................................................................................141
3.1. Підготовка державних службовців до
управління конфліктами.............................................................................141
3.2. Організація тренінгу з управління конфліктами в системі
підвищення кваліфікації державних службовців......................................161
Висновки до розділу 3. ......................................................................................175
Висновки. ............................................................................................................176
Список використаних джерел. .....................................................181
Додатки. .........................................................................................................191

ВСТУП

Розвиток державного управління в сучасних умовах вимагає підвищеної уваги до роботи з кадрами, насамперед з керівниками та спеціалістами, які є головними суб’єктами системи управління. Сьогодні перегляду підлягають сутнісні основи взаємовідносин в системі державної служби, зокрема формування основних принципів взаємодії посадових осіб державної служби як між собою, так і з громадянами, представниками різних суспільних інститутів. Адже в сучасних умовах у міжособистісних (міжгрупових) відносинах нерідко можливе виникнення різноманітних непорозумінь, неузгодженостей, конфліктних ситуацій тощо. У зв’язку з цим підвищилась потреба у спеціалізованих знаннях, зокрема, з конфліктології науки про закономірності виникнення і розвитку конфліктів, а також методи їх подолання та управління ними. У процесі розвитку людського ресурсу адміністративної реформи в Україні все більше значення відіграє поглиблення, розширення і удосконалення професійної компетентності державних службовців у сфері побудови якісних міжособистісних та соціальних стосунків.
У межах даного дослідження розглядається розвиток професійної компетентності кадрів державного управління в галузі соціальних та міжлюдських відносин, однією із складових якої є уміння управляти конфліктами, ефективно налагоджувати конструктивні взаємини з іншими як у процесі толерантного ділового спілкування, соціальної взаємодії, так і в умовах напружених ситуацій, в умовах конфлікту. Володіння основними принципами і підходами до управління конфліктами особливо важливе для державних службовців під час здійснення ними професійної діяльності, яка пов’язана з необхідністю численних комунікацій. Тому досить актуальним стає впровадження в практику підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців проблематики конфліктологічного спрямування. Це дозволить підвищити рівень професіоналізму і психологічної культури особистості державного службовця в її управлінській діяльності.
Підвищення ефективності діяльності державних службовців з урахуванням конфліктологічних факторів вимагає не лише формування знань з конфліктології необхідне також запровадження тренінгової підготовки державних службовців щодо реального свідомого управління конфліктами в професійній сфері. Подібна підготовка дозволить не лише підвищити комунікативну компетентність управлінських кадрів, але й суттєво вплине на покращання психологічного клімату в колективах, дозволить створити у громадян позитивний імідж державних установ, до яких вони звертаються зі своїми запитами, якісно розв’язати непорозуміння, що можуть виникнути в процесі соціальної взаємодії.
Розгляд основних положень природи конфлікту є міждисциплінарною проблемою. Можна виділити кілька напрямів дослідження конфлікту: понятійний аналіз конфлікту, визначення сутності конфлікту і його основних ознак, розгляд причин і динаміки виникнення конфліктів, типологія конфліктів тощо. Дослідженню цих проблем присвятили свої праці А.Я. Анцупов, Н.В. Гришина, А.Т. Ішмуратов, Г.В.Ложкін, О.О. Малишев, Н.І. Пов’якель, Б.І. Хасан, Л.Н. Цой, А.І.Шипілов, а також М. Дойч, Л. Козер, Дж.Г. Скотт, Р. Фішер, У. Юрі таін.
Безпосередньо проблеми управління конфліктами, стратегії поведінки під час перебігу конфліктів, рекомендації щодо їх конструктивного розв’язання розглядали Н.Ф. Вишнякова, А.М. Гірник, Д.Дена, С.М. Ємельянов, Х.Корнеліус, У.Мастенбрук, Є. Мелібруда, М.Х.Мескон, Б. Уізерс, Ш. Фейр, В.П. Шейнов та ін. Розгляду особливостей конфліктів в управлінській діяльності державних службовців присвятили свої праці Д.І. Дзвінчук, Н.Р. Нижник, М.І.Пірен, А.М.Пойченко, В.А.Ребкало, С.К. Хаджирадєва, С.А. Яроміч та ін.
Незважаючи на значну кількість публікацій з даної проблеми, виданих останнім часом, слід відзначити, що в дослідженні конфліктів саме в управлінській діяльності спостерігається певна фрагментарність підходів. Недостатнє висвітлення проблеми виявляється в таких аспектах: наявність термінологічних розбіжностей, зокрема у визначенні типології конфліктів у сфері державного управління; недостатня розробленість технології управління конфліктами в діяльності державних службовців; незначна увага до проблем конфліктології під час підготовки державних службовців; відсутність методичного опрацювання питань розв’язання конфліктів на державній службі з урахуванням особистісних та ситуативних передумов. Тому актуальність нашого дослідження визначають, з одного боку, недостатня розробленість проблеми управління конфліктами у сфері державного управління, а з іншого необхідність цілеспрямованої підготовки державних службовців до розв’язання конфліктних ситуацій, які постійно виникають в їх діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась на кафедрі управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України в межах Комплексного наукового проекту „Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0101002898); дисертаційне дослідження пов’язане з науково-дослідними роботами за темами „Основні напрями державного реформування управління освітою в Україні” (номер державної реєстрації 0101U002902) і „Становлення державно-громадського управління освітою в Україні” (номер державної реєстрації 0102U002535). У розробці цих тем дисертант брав участь як виконавець.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування і концептуальний аналіз сутності та особливостей процесу управління конфліктами у професійній діяльності державних службовців, визначення факторів, засобів і шляхів підвищення ефективності даного процесу та розроблення на їх основі практичних рекомендацій щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з питань конструктивного управління конфліктами.
Виконання поставленої мети можливо через реалізацію таких завдань дослідження:
провести теоретичний аналіз наукової літератури з теми дослідження;
визначити особливості конфліктів в управлінській діяльності державних службовців, їх різновиди;
з’ясувати типові конфліктні ситуації у професійній діяльності державних службовців;
визначити місце і роль процесу управління конфліктами в структурі професійної діяльності державних службовців;
розробити комплекс методів та запропонувати методики конструктивного виходу із конфліктних ситуацій;
розробити рекомендації щодо впровадження в практику підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців основи знань з конфліктології та відповідні тренінги з управління конфліктами в професійній діяльності.
Об’єкт дослідження діяльність державних службовців, зокрема система взаємовідносин різного рівня в процесі здійснення ними управлінської діяльності.
Предмет дослідження управління конфліктами в професійній діяльності державних службовців як передумова ефективності їх діяльності.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що вивчення та розкриття сутності, стану та особливостей процесу управління конфліктами в діяльності державних службовців сприятиме удосконаленню, поліпшенню якості виконання професійних функцій органів державної влади.
Методи дослідження. Відповідно до мети дисертації та характеру поставлених завдань у дослідженні застосовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи та підходи:
конкретнопошуковий застосовано під час теоретичного аналізу літературних джерел з проблематики міжособистісних та соціальних конфліктів, для розгляду понятійного апарату, складових конфлікту;
системно-структурний та міждисциплінарний аналіз для визначення сутності та природи конфліктів;
спостереження, опитування під час визначення особливостей конфліктів у професійній діяльності державних службовців;
аналіз і порівняння під час визначення ефективності методів та методик конструктивного врегулювання конфліктів;
моделювання під час розробки тренінгової програми підготовки державних службовців до управління конфліктами у професійній сфері.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у роботі
уперше:
здійснено комплексне дослідження процесу управління конфліктами в діяльності державних службовців як складової виконання професійних функцій, розроблено модель-алгоритм ефективного управління конфліктами в професійній діяльності державних службовців;
розглянуто володіння методологією управління конфліктами як фактор, що спонукає до професійного і особистісного зростання державного службовця, сприяє удосконаленню його професійної компетентності в ході попередження та подолання конфліктів;
проаналізовано психологічні та методичні особливості процесу підготовки державних службовців до управління конфліктами, на основі чого вироблено комплексний підхід щодо підготовки державних службовців до управління конфліктами в їх професійній сфері;
удосконалено:
систему розгляду конфліктів у діяльності державних службовців з урахуванням ситуативних та особистісних передумов його виникнення; а також методику підготовки державних службовців до управління конфліктами;
дістали подальшого розвитку: система аналізу конфліктних явищ у сфері управлінської діяльності державних службовців, методи конструктивного виходу з конфліктів під час здійснення ними професійних функцій, система підходів, що застосовуються у ході здійснення процесу управління конфліктами в діяльності державних службовців.
Практичне значення одержаних результатів полягає у виявленні соціально-психологічних механізмів виникнення та функціонування конфліктів в управлінській діяльності державних службовців, що дозволило з’ясувати типові причини та ситуації виникнення конфліктів, окреслити дійові методи управління конфліктами. На цій основі була створена комплексна система тренінгової підготовки державних службовців до управління конфліктами з урахуванням специфіки діяльності на державній службі. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації роботи центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державного управління, для оптимізації роботи широкого кола державних підприємств, установ та організацій з метою забезпечення умов особистісного і професійного зростання державних службовців.
Основні положення дисертаційного дослідження були впроваджені у Вінницькому центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій під час розробки професійних програм з підвищення кваліфікації для різних категорій слухачів та підготовки навчальних модулів (довідка про впровадження № 110 від 30.05.2006 р.), а також у Полтавському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій у ході проведення навчання з різними категоріями службовців, до посадових обов’язків яких входить процес міжособистісної взаємодії (довідка про впровадження № 0115/85 від 02.06.2006р.). Окремі положення дисертаційного дослідження використано в роботі Кіровоградської обласної ради під час діяльності, пов’язаної з питаннями особистого прийому громадян, в роботі зі зверненнями громадян, депутатами та їх запитами (довідка про впровадження № 1113/2 від 05.06.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням, виконаним на основі досвіду роботи автора в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної служби та апробованим ним особисто в процесі викладання, участі в наукових конференціях і семінарах, шляхом видання одноосібних праць у фахових збірниках та журналах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були представлені на науково-практичних конференціях, у тому числі за міжнародною участю: „Активні методи навчання у вищій школі” (Кіровоград, 2001), „Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), „Становлення професійної кар’єри жінки: історикофілософський, соціологічний і психологічний аспекти” (Харків, 2003), „Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), „Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), „Підвищення кваліфікації державних службовців складова кадрової політики держави” (Харків, 2005), а також на Четвертому міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2004).
Результати дослідження використано під час проведення занять зі слухачами Кіровоградського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій.
Публікації результатів дослідження. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць, 4 з них у фахових наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації становить 201 сторінку, з них 180 сторінок основного тексту. Робота містить три таблиці в основному тексті, сім малюнків, чотири додатки на 10 сторінках і список використаних джерел із 128 найменувань на 10 сторінках.

Список литературы

висновки

У дисертаційній роботі здійснено дослідження актуального для державної служби наукового завдання, яке полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні концептуального аналізу сутності, стану та особливостей процесу управління конфліктами в діяльності державних службовців та практичної підготовки державних службовців до цього процесу, виявленні та визначенні найбільш ефективних методів і технологій управління конфліктними явищами, розроблення на цій основі комплексної практичної програми навчання із зазначених проблем. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної мети, вирішення поставлених завдань та дозволяють зробити такі висновки.
1. На основі аналізу наукових джерел за проблематикою дисертаційного дослідження встановлено, що дотепер ця тема системно та в комплексі не досліджувалась, і хоча більшість теоретичних засад щодо проблематики управління конфліктами в діяльності державних службовців були об’єктами уваги багатьох науковців, існує певна фрагментарність та несистематизованість понятійного апарату і зовсім відсутні дійові практичні розробки щодо ефективних методів підготовки державних службовців управляти конфліктами. У цьому аспекті розгляд теми дисертації дозволяє визначити науково-теоретичну базу процесу управління конфліктами та виявити шляхи, методи та методики щодо опанування державними службовцями знань, формування умінь та навичок з управління конфліктними процесами в професійній діяльності.
2. Визначено, що конфлікти в управлінській діяльності державних службовців мають власну специфіку, яка обумовлюється, з одного боку, індивідуально-психологічними особливостями державних службовців, а з іншого особливостями самої діяльності державних службовців, умовами роботи на державній службі, статусом офіційного представника держави тощо. Крім того, існують деякі аспекти управлінської діяльності, що сприяють виникненню конфліктів у сфері державного управління: функціональна „непрописаність” та невизначеність деяких управлінських ситуацій на державній службі під час виконання професійних завдань; нечіткість розмежування сфер повноважень управлінців в органах державної влади; різноманітність методів управлінського впливу на державній службі адміністративних, організаційних, правових, економічних, психологічних за їх потенційно однакової ефективності.
3. На підставі здійсненого системно-структурного аналізу встановлено, що класифікація видів конфліктів на державній службі передбачає комплексну оцінку певного конфлікту, один і той самий конфлікт може існувати як у площині службових стосунків, так і в площині особистісної взаємодії, по-різному виявлятись, мати різні результати. Необхідне точне визначення типу та виду певного конфлікту в діяльності державного службовця для успішного його розв’язання.
4. Акцентовано, що управління конфліктами на державній службі є однією із складових діяльності державного службовця. Тому потребує перегляду стереотипне ставлення та сприйняття конфлікту як суто негативного явища, яке лише дестабілізує роботу органів державної влади. Більш ефективним є уміле використання конфлікту як фактору, що спонукає до професійного та особистого зростання державних службовців.
Доведено, що успішне розв’язання конфлікту є фактором розвитку особистості державного службовця. Це виявляється через активізацію самосвідомості, стимулювання актуалізації раніше прихованих потенційних можливостей особистості. Крім цього, процес конструктивного розв’язання конфлікту активізує адаптивні функції особистості під час виконання професійної діяльності, сприяє зниженню можливого напруження в стосунках між співробітниками. У ході управління конфліктами відбувається переоцінка цінностей, подолання застарілих зразків поведінки і мислення, а, отже, інтенсифікується процес розвитку особистості загалом. Безумовному підвищенню кадрового потенціалу державних службовців сприятиме також розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів під час виконання ролі” посадовою особою.
5. На підставі здійсненого аналізу виявлено існування розмаїття підходів до управління конфліктами в діяльності державних службовців, що спричиняє виникнення ускладнень у виборі дій з управління конфліктом. Для подолання зазначених ускладнень розроблена модель-алгоритм поступових дій, яка включає в тому числі і методи конструктивного подолання конфлікту. Дана модель-алгоритм дозволить здійснювати державному службовцеві ефективні дії з конструктивного розв’язання конфліктів.
Порівняльний аналіз дієвості застосування різних технологій під час розв’язання конфліктів на державній службі дозволив встановити, що пріоритетною стратегією у разі конфлікту є процес медіації та ведення переговорів, який дозволяє об’єктивніше підійти до ситуації конфлікту, оцінити інтереси та прагнення конфліктуючих державних службовців, знайти можливості налагодження між ними паритетного діалогу та шляхи виходу із конфліктної ситуації, які б враховували інтереси всіх конфліктуючих сторін.
6. Визначено, що підготовка державних службовців до управління конфліктами в їх діяльності повинна ґрунтуватись на андрагогічному підході та принципах навчання дорослих з використанням дійових практичних методів навчання. Ці методи навчання мають актуалізувати досвід особистості державного службовця, надати зазначеній підготовці предметно-практичного характеру.
Запропоновано здійснювати реалізацію практичної підготовки державних службовців до управління конфліктами в їх діяльності за допомогою семінару-тренінгу, що має на меті сформувати в державних службовців необхідні вміння та навички конструктивної поведінки в разі конфлікту, уміння та навички управляти конфліктною ситуацією так, щоб отримати позитивні наслідки. Під час тренінгу з управління конфліктами найбільшої користі для формування практичних навичок надає навчання, яке побудовано за наявністю таких складових: психологічне тестування з конфліктології; теоретичний аналіз конфліктів; закріплення теоретичного матеріалу практичними вправами; аналіз конфліктних ситуацій з особистого досвіду слухачів; використання ділових ігор з конфліктології; використання кейс-методики або розв’язування конфліктних ситуацій як професійних задач.
Дослідження підготовки державних службовців у системі підвищення кваліфікації до управління конфліктами в їх діяльності в дисертаційній роботі концентрується на аналізі сутності, змісту та особливостей як процесу управління конфліктом, так і процесу набуття практичних знань у даному напрямі. Це сприятиме розвитку подальших наукових досліджень з професійної компетентності кадрів державного управління у галузі міжлюдських стосунків, ціннісних регулятивів державно-управлінської діяльності, прогнозування впливів на суспільне життя та наслідків деформацій у службовоуправлінських відносинах. Результати дослідження, що мають рекомендаційний характер, полягають у тому, що вони окреслюють головні напрями підготовки державних службовців до управління конфліктами:
залучення в процес підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, що володіють інноваційними методами навчання в галузі конфліктології, застосовують андрагогічний підхід під час надання знань слухачам;
впровадження тренінгу з управління конфліктами в практику системи підвищення кваліфікації державних службовців як засобу, що дозволяє оптимізувати діяльність посадових осіб державної служби;
організацію занять з управління конфліктами в системі підвищення кваліфікації державних службовців і подальший розвиток відповідних технологій, що підвищить ефективність занять;
Для інтенсивності розвитку кадрів державного управління необхідна постійна допомога та сприяння з боку керівників державних структур професійному зростанню своїх підлеглих, що частково може реалізовуватись через підготовку державних службовців до управління конфліктами.

Список використаних джерел

1. Про Комплексну програму підготовки державних службовців: Указ Президента України від 9 листопада 2000 р. № 1212/2000 // Офіційний вісник України. 2000. № 46. Ст. 1982.
2. Про центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ й організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. № 2 // Вісник державної служби України. 1996. № 2. С. 2934.
3. Адлер А. О нервическом характере. СПб.М.: Университетская книга, 1997. 388 с.
4. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Аспект-Пресс, 2000. 373 с.
5. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. К.: МАУП, 1996. 104 с.
6. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. М.: ЮНИТИ, 1999. 551 c.
7. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: теория, история, библиография. М.: Издво Военного Университета, 1996. 143 c.
8. Арістотель. Політика / Пер. з давньогрецьк., авт. передм. О.Кислюк. К.: Основи, 2000. 338 с.
9. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: ФортунаПресс, 1998. 464 с.
10. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. Харьков: ФортунаПресс, 1997. 355 с.
11. Баринов В.А., Баринов Н.В. Организационный подход к управлению конфликтом в кризисной ситуации / Менеджмент в России и за рубежом. 1999. № 5. С. 2834.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М., 1988. 326 с.
13. Блюмина Т.А. Вековые натуры в семье, школе и обществе. М.: АЛЬФА, 1996. 330 с.
14. Борман Д., Ворошина Л., Федерман Р. Менеджмент: Предпринимательская деятельность в рыночной экономике. Гамбург, 1992. С. 86 92.
15. Бороздина Г.В. Психология делового общения. М.: ИНФРАМ, 2000. 224 с.
16. Василюк В.Ф. Психология переживания. М.: Издво Московского университета, 1984. 334 с.
17. Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов. СПб.: Речь, 2002. 174 с.
18. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. М.: Ось89, 1999. 247 с.
19. Вендровская Р.Б. Тесты в американской системе образования // Педагогика. 2001. № 2. С. 98102.
20. Вишнякова Н.Ф. Конфликтология. Мн.: Университетское, 2002. 318 с.
21. Выханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. М.: Гардарика, 1996. 156 с.
22. Гегель Г.В.Ф. Философия права. М.: Мысль, 1990. 524 с.
23. Гірник А., Бобро А. Конфлікти: структура, ескалація залагодження. К.: Основи, 2003. 172 с.
24. Гірник А.М. Конфліктологічна експертиза: від мистецтва до технології // Соціальна психологія. 2004. № 2. С. 100110.
25. Глазл Ф. Конфликтменеджмент. Настольная книга руководителя и консультанта. /Пер.с нем. Калуга: «Духовное познание», 2002. 564с.
26. Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. / Пеp. з англ. К.: Дух і Літера, 2000. 598 с.
27. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. Л.: Издво Ленинградского Университета, 1988. 560 с.
28. Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2003. 582 с.
29. Гришина Н.В. Психология межличностного конфликта: Автореф. Дис. д-ра психол. наук. /СПб.гос.ун-т. СПб, 1995. 36 с.
30. Денисенко И.Д. Эволюция теории конфликта в западной социальной философии. Харьков: ОВС, 2002. 288 с.
31. Державне управління в Україні (пошук моделі) / Нижник Н.Р., Цветков В.В., Леліков Г.І.та ін. К.: ІнЮре, 1998. 272 с.
32. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Вид-во ун-та „Львівська політехніка”, 2002. 352 с.
33. Державне управління в Україні: організаційноправові засади: Навчальний посібник/ Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко та ін.; За заг. ред. Проф. Н.Р. Нижник. К.: Видво УАДУ, 2002. 164 с.
34. Державне управління: словникдовідник / Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варвар та ін. / За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. К.: Видво УАДУ, 2002. 228с.
35. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління. К.: ЗАТ Нічлава, 2000. 280 с.
36. Довгань Л.Є. Праця керівника, або практичний менеджмент. К.: ЕксОб, 2002. 384 с.
37. Донцов А.И., Полозова Т.А. Проблема конфликта в западной социальной психологии // Психологический журнал. № 6 Т. 1. 1980. С. 28 37.
38. Древнекитайская философия: В 2 т. М.: ПринТ, 1994. Т. 1. 368 с.
39. Дэна Д. Преодоление разногласий. СПб.: АОЗТ "Ин-т личности", 1994. 138 с.
40. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб.: „Питер”, 2001. 368 с.
41. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу. Л.: Издво ЛГУ, 1991. 130 с.
42. Журавлёв А.Л., Вахин А. А. Социальнопсихологические аспекты исследования конфликта // Современная конфликтология в контексте культуры мира. М., 2001. С. 357372.
43. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. СПб.: Речь, М.: Смысл, 2002. 224 с.
44. Иванова Е.Н. Иду на конфликт. СПб.: ДНК, 2003. 240 с.
45. Иванова Е.Н. Эффективное общение и конфликты. СПбРига, 1997. 178 с.
46. История философии в кратком изложении. М.: Мысль, 1991. 590 с.
47. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. К.: Наукова думка, 1996. 192 с.
48. Каган В.И., Сычеников И.А. Основы оптимизации обучения в высшей школе. М.: Высшая школа, 1987. 143 с.
49. Кант И. К вечному миру // Кант И. Соч.: В 6 т. Т.6. М.: Мысль, 1966. 604 с.
50. Кант И. Трактаты и письма. М.: Наука, 1980. 568 с.
51. Карамушка Л. М. Психологія управління: Навч. посіб. К.: Міленіум, 2003. 344 с.
52. Кашапов М.М. Теория и практика решения конфликтных ситуаций. Учебное пособие М. Ярославль: Рамдер, 2003. 184 с.
53. Ковалев А.Г. Коллектив и социальнопсихологические проблемы руководства. М., 1975. 327 с.
54. Конфликт и пути его разрешения / Сост. К.С. Лисепкий Куйбышев: Изд-во КГУ, 1990. 234 с.
55. Конфликтология в трансформирующемся Российском обществе: теория и практика. Тезисы и материалы всероссийской конференции. / Отв. ред. Т.М. Дридзе, Л Н. Цой М.: Издво Института социологии РАН, 1998. 328 с.
56. Конфликтология: Хрестоматия / Сост. Н.И. Леонов. М: Московский психологосоциальный инт; Воронеж: Издво НПО «МОДЭК», 2003. 304 с.
57. Корнелиус Х., Фэйер Ш. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты. М.: СТРИНГЕР, 1992. 212 с.
58. Краснов Б.И. Конфликты в обществе // Социальнополитический журнал 1992. № 67. С. 14 22.
59. Краткий психологический словарь /Под ред. А.В. Петровского, Н.Г. Ярошевского. М.: Наука, 1985. 426 с.
60. Крушельницька О.В. Мельничук Д.П. Управління персоналом. К.: Кондор, 2003. 204 с.
61. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. М.: Педагогика, 1985. 128 с.
62. Леонгард К. Акцентуированные личности. РостовнаДону: Феникс, 2000. 336 с.
63. Линчевский Э.Э. Конфликты в общении и общение в конфликтах. СПб: Изд-во Военмеха, 2000. 210 с.
64. Ложкин Г.В. Зарождение и развитие идей конфликта. // Персонал. 2001. № 4. С. 2428.
65. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. К.: МАУП, 2000. 256 с.
66. Лукьянченко Н. Д., Бунтовская Л. Л., Шаульская Л. В. Социальнопсихологические основы управления. Донецк: Издво ДонНУ, 2001. 161 с.
67. Маслоу А. Психология бытия: Пер. с англ. М.: Рефлбук, К.: Ваклер, 1997. 304 с.
68. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. М.: ИНФРАМ, 1996. 256 с.
69. Мелибруда Е. Я Ты Мы. М.: Наука, 1986. 188 с.
70. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. М.: Дело”, 1992. 462 с
71. Мир философии: Книга для чтения. М.: Издво Наука 1991. 608 с.
72. Нижник Н.Р. Государственноуправленческие отношения в демократическом обществе. К., 1995. 208 с.
73. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні. Навч. посіб. К.: ІНТЕЛ, 1995. 168 с.
74. Основы педагогики и психологии высшей школы / Под ред. А.В, Петровского. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. 304 с/
75. Папуш М.П. Практическая психотехника. М., 1997. 566 с.
76. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Моног. / За ред. С.О. Сисоєвої. К.: ВІПОЛ, 2001. 504 с.
77. Перлз Ф. Гештальтсеминары. М.: Инт общегуманитарных исследований, 1998. 326 с.
78. Перлз Ф. Опыты психологии самопознания. М., 1997. 244 с.
79. Петровская Л.А. О понятийной схеме социальнопсихологического анализа конфликта // Психология конфликта: Хрестоматия / Сост. Н.В. Гришина СПб, Питер,. 2001. 302 с.
80. Пірен М.І. Деонтологія конфліктів і управління. К., 2001. 204 с.
81. Пірен М.І. Конфлікт і управлінські ролі: соціальнопсихологічний аналіз. К., 2000. 226 с.
82. Пірен М.І. Конфлікти в системі політикоуправлінської діяльності. К.: Видво УАДУ, 2003. 240 с.
83. Платонов К.К., Казаков В.Г. Развитие системы понятий теории психологического климата в советской психологии // Социально-психологический климат коллектива / Под ред. Е.В. Шороховой, О.И.Зотовой. М., 1979. С. 89 96.
84. Пойченко А.М., Ребкало В.А., Хворостяний О.І. Конфлікт у політичному житті сучасної України: теорія і технологія розв’язання. К.: Видво УАДУ, 1997. 96 с.
85. Практикум по основам психологии: тесты и хрестоматия / Сост. В.А.Мельников. Симферополь: СОНАТ, 1997. 254 с
86. Прикладная конфликтология / Сост. К.В. Сельчёнок Минск: Харвест, 1999. 624 с.
87. Проблеми ефективності підвищення кваліфікації керівних кадрів /Грицяк Н.В., Гущенко В.О., Протасова Н.Г., Розпутенко І.В.За заг. ред. І.В.Розпутенка. К.: Видво К.І.С., 2003. 224 с.
88. Протасова Н. Г. Особливості процесу навчання в системі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців // Вісник УАДУ. 2000. № 2. С. 422 427
89. Протасова Н.Г. Теоретичні основи навчання державних службовців у системі підготовки та підвищення кваліфікації: Навч.метод, посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 160 с.
90. Психодрама: вдохновение и техника. / Под ред. П. Холмса. М.: Кар М, 1997. 206 с.
91. Психологическая служба в пединституте / Под. ред. П.В.Лушина. Кировоград, 1993. — 156 с.
92. Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи. / М.І. Мельник, Ю.В. Бакаєв, Т.Е. Василевська та ін. К.: Норапрінт, 2002. 160 с.
93. Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. Л.: Издво ЛГУ, 1986. 176 с.
94. Ситуационный анализ, или анатомия кейсметода / Под. ред. Ю.П. Сурмина. К.: Центр инноваций и развития, 2002. 286 с.
95. Скотт Д.Г. Конфликты. Пути их преодоления. К.: Внешторгиздат, 1991. 191 с.
96. Словникдовідник термінів з конфліктології / За ред. М.І. Пірен, Г.В. Ложкіна. ЧернівціК., 1995. 318 с.
97. Современные западные исследования социологической классики: Георг Зиммель / Отв. ред. Л.В. Гирко. М.: ИНИОН, 1992. Вып. 1. 100 с.
98. Социальнопсихологические проблемы производственного коллектива // Под ред. Е.В. Шороховой. М.: Наука, 1983. 224 с.
99. Спирин Л.Ф. Формирование общепедагогических умений учителя (на материале подготовки студентов педвуза к воспитательной работе) Дис. ... докт. пед. наук. М., 1980. 236 с.
100. Стоуне Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения / Перевод с англ. под ред. Н.Ф. Талызиной. М.: Педагогика, 1984. 472 с.
101. Талызина Н.Ф. Деятельностный подход к построению модели специалиста // Вестн. высш. шк. 1986. № 3. С. 10 14.
102. Тернер Дж. Структура социологической теории: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1985. 444 с.
103. Тимофієв В.Г. Конфлікт як фактор професійноособистісного розвитку державного службовця // Вісник НАДУ. 2003. № 4. С.102107.
104. Тимофієв В.Г. Конфлікт: психологічні шляхи попередження та подолання. Кіровоград: Центр підвищення кваліфікації державних службовців, 2001. 36 с.
105. Тимофієв В.Г. Навчання державних службовців навичкам вирішення конфліктів // Управління сучасним містом. 2003. № 1 4. С.109 113.
106. Тимофієв В.Г. Посередництво у конфліктах в управлінській діяльності державних службовців // Зб. наук. пр. НАДУ. 2004, № 1. С.111122.
107. Уизерс Б. Управление конфликтом. СПб.: Питер, 2004. 174 с.
108. Управление персоналом: Учебник для вузов / Под ред. Т.Ю.Базарова, Б.Л. Ерёмина. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. 410с.
109. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения. М.: Наука, 1990. 156 с.
110. Фромм Э. Бегство от свободы. Человек для себя / Пер. с англ. Д.Н. Дулинский. Мн.: Попурри, 1998. 672 с.
111. Хаджирадєва С.К., Яроміч С.А. Комунікації, ділове спілкування та управління конфліктами в колективі. Х.: Видво ХарРІ НАДУ, 2004. 100 с.
112. Хасан Б.И. Конструктивная психология конфликта. СПб.: Питер, 2003. 250 с.
113. Хасан Б.И., Сергоманов П.А. Разрешение конфликтов и ведение переговоров. М.: 2001 232 с.
114. Цой Л.Н. Конфликт в коммуникации // Социальная коммуникация и социальное управление в экоантропоцентрической и семиосоциопсихологической парадигмах / Отв. ред. Т.М. Дридзе. Кн. 1. М.: Издво института социологии РАН, 2000. 158 с.
115. Цой Л.Н. Практическая конфликтология. М., 2001. 234 с.
116. Шейнов В.П. Как управлять другими. Как управлять собой. Мн.: Амалфея, 1997. 368 с.