МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ПЕРІОД СУСПІЛЬНИХ РЕФОРМ

Краткое описание

ЗМІСТ

стор.

Вступ

4

РОЗДІЛ І.
Державна служба як об'єкт системного дослідження

17

1.1. Розвиток наукових підходів до вивчення державної служби

17

1.2. Основні закони побудови та функціонування системи державної служби

47

1.3. Дослідження державної служби з позицій системної методології

55

1.4. Теоретичні засади процесів функціонування та розвитку системи державної служби

64

1.5. Реорганізація державної служби як процес розвитку

94

Висновки до першого розділу

107

РОЗДІЛ II.
Комунікативні процеси в системі державної служби

110

2.1. Відкритість системи державної служби як необхідна передумова ефективної комунікації

110

2.2. Внутрішні комунікації в системі державної служби

115

2.3. Комунікативні процеси та організаційна культура в системі державної служби

128

2.4. Формування іміджу державної служби

165

Висновки до другого розділу

172

РОЗДІЛ IІІ.
Мотиваційні процеси в системі державної служби

176

3.1. Ціннісний аспект мотивації в системі державної служби

177

3.2. Мотиваційна складова діяльності державних службовців

184

3.3. Технології розвитку державних службовців в системі державної служби

192

3.4.Основні підходи до розробки моделей фахівця державної служби

223

Висновки до третього розділу

233

РОЗДІЛ ІV.
Механізми управління якістю в системі державної служби

236

4.1. Основні наукові підходи до проблеми управління якістю в історичній ретроспективі

236

4.2. Концептуальні підходи до процесів забезпечення якості системи державної служби

257

4.3. Механізми забезпечення управління якістю в системі державної служби

267

Висновки до четвертого розділу

284

РОЗДІЛ V.
Механізми організаційних перетворень в системі державної служби

285

5.1. Побудова функціональної моделі системи державної служби

285

5.2. Стратегія організаційних перетворень в системі державної служби

321

5.3. Регламентування як технологія функціонування і розвитку державної служби

328

Висновки до п'ятого розділу

343

Висновки

345

Використані джерела

352

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної та соціальної держави, вибраний нею курс на європейську інтеграцію зумовлюють необхідність суттєво підвищити дієвість системи державного управління та її підсистеми державної служби. Демократичні перетворення, що відбуваються в країні, потребують нових підходів до формування механізмів функціонування державної служби, їх наукового обґрунтування та впровадження. Адже ефективна державна служба є одним з найважливіших чинників успішного проведення політичних, економічних та соціальних реформ.
Тому актуальним є дослідження державної служби як системного об’єкта, тобто її змісту, мети, структури, елементів та зв’язків, механізмів функціонування і розвитку. Пріоритетними стають питання покращання функціонування державної служби шляхом удосконалення механізмів мотивації, комунікації, організаційних перетворень, управління якістю. Наразі ці завдання покладаються на Головне управління державної служби України і його представництва в областях та Автономній Республіці Крим (АРК), інші державні інституції, громадянське суспільство. Практичні питан­ня вдосконалення механізмів функціонування державної служби вирішуються в процесі діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, державних установ під час як реалізації державної політики, так і безпо­середнього надання адміністративних та управлінських послуг.
У період транзитивних перетворень механізми функціонування держав­ної служби набувають стратегічного характеру і для вдосконалення потре­бують використання методології антикризового, інноваційного, комуніка­цій­ного менеджменту, менеджменту якості, організаційного управління, теорій моти­вації. Проте наукове обґрунтування методології вдосконалення меха­нізмів функціонування системи державної служби поки що є недостатнім.
З огляду на це дослідження теоретичних засад механізмів функціо­нування та розвитку системи державної служби набуває великого значення з позицій саме сучасного розуміння особливостей діяльності державної служби, тобто в умовах демократизації суспільства, спрямованості на задоволення потреб громадян.
Упродовж останніх десятиліть питання державної служби стали об’єктом уваги багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, які досліджують наукові та практичні проблеми функціонування системи державної служби, її відкритості та прозорості, професіоналізації, адаптації до стандартів Європей­ського Союзу. Але більшість із них вивчає лише окремі аспекти державної служби, механізмів її функціонування та розвитку.
Питанням функціонування державної служби у 70-90-х рр. минулого століття приділяли увагу такі вчені, як Г.В.Атаманчук [27], А.П.Альохін [17], І.А.Бачило [45], В.А.Власов [77], О.В.Воробйов [81], Л.В.Коваль [180], Ю.М.Козлов [182], Д.А.Керімов [169], Б.М.Ла­зарєв [199], Б.Д.Лєбін, О.Є.Луньов [210], В.М.Манохін [218], І.М.Па­хомов [293], М.С.Перфільєв [199], .О.Розенбаум [352], С.С.Студенікін [78], М.С. Студенікіна [373], .А.Тихомиров [378], О.М.Якуба [411], Ц.А.Ямпольська [414] та ін.
Після проголошення Україною незалежності постала проблема розбудови інституту професійної державної служби, адаптації державної служби до нових умов функціонування держави. Саме тому в цей період механізми функціонування державної служби стають предметом досліджень багатьох фахівців з державного управління, зокрема В.Б.Авер’янова [3], В.Д.Ба­куменка [39], Д.М.Бахраха [44], Л.Р.Білої [52], Ю.П.Битяка [54], С.Д.Дубенко [133], В.М.Князєва [177], І.Б.Коліушка [185], Є.Б.Кубка [195], Г.В.Лелікова [204], .І.Лугового [209], В.Я.Малиновського [211], В.А.Мальцева [213], Т.В.Мотренка [234], О.В.Машкова [250], П.І.Надолішнього [241], Н.Р.Нижник [246], O.Ю.Оболен­ського [265], В.М.Олуйка [275], П.Т.Павленчика [289], В.М.Рижих [347], С.М.Серьогіна [359], В.М.Со­ро­ко [366], С.К.Хаджирадєвої [393], А.О.Чемериса [396], В.В.Цвєткова [395], Ю.П.Шарова [399], О.П.Якубов­ського [412] та ін. На розробці та осмисленні нових підходів до процесів функціонування державної служби позитивно позначилося і прийняття нормативно-правових документів, в яких встановлюються засади і напрями її функціонування та розвитку.
Однак незважаючи на активні наукові пошуки у згаданих напрямах розвитку системи державної служби, комплексне дослідження теоретичних підвалин удосконалення механізмів її функціонування ще не здійснено. Досліджуються переважно важливі, але окремо взяті аспекти проблеми. Поки що не запропоновано наукового вирішення проблеми обґрунтування методології, на якій базується вдосконалення механізмів функціонування державної служби, формулювання важливих категорій понятійного апарату. Потребує уточнення визначення сутності системи державної служби, її структури, функцій, зв’язків із зовнішнім середовищем, відносин між елементами, що мотивують вибір певних механізмів функціонування і розвитку та здатні забезпечити ефективність цього інституту.
Таким чином, об’єктивна необхідність розвитку українського суспільства, що визначає роль і значення системи державної служби, посилення уваги до ефективності функціонування державної служби з боку українського суспільства, відсутність належного теоретичного обґрунтування методології її вдосконалення, недостатнє врахування загальнонаукових орієнтирів і недотримання вимог законів функціонування та розвитку системи державної служби, невизначеність категорійного апарату зумовлюють необхідність подальшої розробки теоретичних та методологічних засад механізмів функціонування цієї системи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах науково-дослідних тем Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Пріоритетні напрямки ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект” (номер державної реєстрації 010U006947), за якою дисертант була відповідальним виконавцем, та Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними і політичними процесами (на прикладі півдня України)” (номер державної реєстрації 324), за якою дисертант була виконавцем; науково-дослідницької теми Одеської національної юридичної академії Прогнозування розвитку державної служби та її кадрового забезпечення” (номер державної реєстрації 0104U00258), за якою дисертант була виконавцем, а також у межах міжнародних проектів: CEUME Вдосконалення бізнес-менеджмент освіти в Україні” (MISTIA, Краків, 2001р.), де дисертант була інтерном, NASPA-NISPAcee Developing Benchmarking in Bulgarian Public Sector (Administration)” Інституту державного управління та європейської інтеграції (IPAEI, Софія, 2003 р.), де дисертант працювала як експерт NISPAcee. В процесі виконання цих тем було проведено аналіз особливостей механізмів функціонування системи державної служби на теоретико-методологічному та практичному рівнях.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування методологічних засад функціонування державної служби як системного об’єкта в контексті сучасних правових норм, розробка на цій основі концептуальних засад удосконалення механізмів функціо­нування та розвитку державної служби, нових підходів щодо їх організаційного забезпечення.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
систематизувати сучасні теоретико-методологічні підходи до аналізу механізмів функціонування системи державної служби;
розвинути і конкретизувати концепцію державної служби з позицій системної методології;
уточнити зміст понять державна служба”, механізми функціо­ну­вання державної служби”, процеси функціонування державної служби”, а також низку інших ключових понять науки державного управління з позицій системної методології;
виявити особливості актуальних для перехідного періоду розвитку сус­пільства процесів функціонування державної служби, а саме: а) інновацій­них; б) трансформаційних; в) управління якістю; г) комунікативних; д) мо­ти­ва­ційних;
розробити та уточнити науково-теоретичні положення і моделі меха­нізмів управління процесами функціонування державної служби як складної, відкритої і цілеспрямованої системи з активними елементами;
визначити загальні методологічні схеми процесів інновацій і транс­фор­мації, управління якістю, мотивації та комунікації в системі державної служби;
запропонувати методологічні підходи щодо вдосконалення меха­нізмів функціонування системи державної служби в умовах перехідного періоду;
обґрунтувати науково-практичні рекомендації щодо управління процесами функціонування системи державної служби.
Об’єктом дослідження є державна служба в контексті умов транзи­тивного періоду.
Предмет дослідження - механізми функціонування державної служби в умовах проведення суспільних реформ.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що успішність функціо­нування та розвитку державної служби в період суспільних реформ і, як результат, підвищення якості екзистенції суспільства залежать від ефектив­ності механізмів функціонування державної служби, основою удоско­налення яких є теоретично обґрунтована методологія, реалізована в технологіях організаційного процесу.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисерта­ційного дослідження становлять фундаментальні положення теорії державного управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, в яких розкриваються особливості механізмів функціонування державної служби та їх вдосконалення, наукові принципи і методи наукового пізнання, які гарантують достовірність результатів, досягнення поставленої мети. В дисертації використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослі­дження, зокрема системного аналізу, абстрагування, узагальнення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції та ін.
За допомогою системно-аналітичного методу здійснено відбір наукової інформації за темою дисертації, узагальнення наукових підходів, розробок та пропозицій вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених проблемі, пов’язаній з меха­ніз­мами функціонування системи державної служби. Системний аналіз дав змогу роз­глянути державну службу та механізми її функціонування і розвитку, визна­чити концептуальні підходи щодо їх удосконалення. Методи струк­турно-функціонального аналізу використо­вувалися в процесі аналізу меха­ніз­мів функціонування державної служби, логіко-семантичний метод під час до­слідження понятійного апарату, методи нормативно-порівняльного аналізу на різних етапах дослідження (в процесі аналізу нормативно-правової бази щодо складових механізмів функціону­вання державної служби, визначення скла­дових системи державної служби, процесів її функціонування та роз­витку, обґрунтування практичних рекомендацій тощо). При вирішенні окре­мих наукових завдань також застосовувалися методи фокус-групових оцінок.
Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти, що є складовими правового поля України, аналітичні матеріали, наукові звіти, теоретичні розробки і рекомендації вітчизняних та зарубіжних вчених з досліджуваної проблеми, довідкова література, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в комплексі вони вирішують важливу наукову проблему формування цілісної методології вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби та підвищення її дієвості в сучасних умовах. Зокрема, в дисертаційній роботі
уперше:
визначено й проаналізовано ознаки системи державної служби (відкритість, динамічність, складність, наявність активних елементів), яка саморозвивається в межах системи вищого порядку в умовах викликів змінного зовнішнього середовища;
обґрунтовано доцільність виділення та спеціального аналізу меха­нізмів функціонування державної служби, сформульовано їх визначення та основні ознаки і характеристики;
запропоновано методологію вдосконалення механізмів функціону­вання і розвитку системи державної служби, відмінною рисою якої є синтезу­вання таких її складових: теоретичної (закони, закономірності, принципи, кате­горії), функціональної (цілі, функції, завдання, методи, посадові інструкції), ресурсної (матеріальні, людські, часові, фінансові) та оцінної (моніторинг, критерії оцінювання);
визначено сукупність способів і засобів щодо використання резервів системи державної служби в контексті застосування механізмів розвитку, що суттєво впливає на підвищення ефективності її функціо­нування.
удосконалено:
моделі інноваційних, мотиваційних та комунікативних процесів, процесів управління якістю в системі державної служби, а саме: виділення закономірностей, ідей, методів, які доцільно покласти в основу вивчення та використання цих процесів для підвищення ефективності та результативності системи державної служби;
засади дослідження державних службовців як активних елементів системи державної служби;
моделі функціонування та розвитку державних службовців у системі державної служби;
дістали подальшого розвитку:
категорійний апарат теорії державного управління в галузі державної служби у контексті використання та уточнення дефініцій, які застосовуються науковцями та фахівцями, а саме: державна служба” розглядається як відкрита динамічна система, що розвивається, складовими якої виступають державні органи, на які покладені повноваження з виконання завдань та функцій держави, процеси та процедури, що пов’язані з функціонуванням та розвитком системи державної служби; механізми функціонування державної служби” як сукупність норм, законів, принципів, правил та процедур, за якими функціонує державна служба; розвиток системи державної служби” як синтезоване поняття, характерними рисами якого є цілісність, структуро­ваність, інформаційність, залежність від зовнішнього середовища;
визначення напрямів удосконалення системи державної служби як підсистеми державного управління в контексті адміністративної реформи;
принципи вдосконалення процесів функціонування та розвитку держав­ної служби на засадах системної методології;
аналіз системи зв’язків та відносин між системою державної служби та її елементами державними службовцями.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони сприяють упровадженню в діяльність органів державної влади основних законів, принципів, методів, які дають змогу вдосконалити механізми функціонування й розвитку державної служби в період суспільних реформ.
Результати дослідження базових принципів функціонування системи державної служби, передусім прозорості та відкритості, а також рекомендації щодо формування на їх основі методології прийняття управлінських рішень використовуються в роботі Одеської обласної державної адміністрації при підготовці власних нормативних актів. Завдяки їх упровадженню в практичну діяльність обласної держадміністрації підвищився науковий рівень та якість прийняття управлінських рішень (довідка від 14 квітня 2004 р. № 03-38-2271).
Рекомендації щодо вдосконалення організаційних засад управління містом були використані Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області при прийнятті та реалізації рішень щодо вдоско­налення їх організаційної структури (довідки про впровадження від 7 червня 2006 р. № 05-25-2771 та від 17 червня 2006 р. № 03-489).
Застосування розробок щодо нематеріальних методів мотивації державних службовців сприяло підвищенню результативності роботи Саратської районної державної адміністрації Одеської області при підготовці нормативно-розпорядчих документів стосовно мотивації персоналу (довідка від 27 квітня 2004 р. № 211-02-25).
Використання методології вдосконалення організаційних структур у динамічному середовищі при вдосконаленні структури Головного управління економіки, а також управління регіонального розвитку та євроінтеграції Вінницької обласної державної адміні­страції покращило процеси прийняття управлінських рішень та надання адміністративних послуг цим управлінням (довідки від 11 травня 2006 р. № 1425/02 та від 19 грудня 2005 р. № 280/3).
Упровадження механізму організаційних перетворень, удосконалення комунікаційних процесів під час розробки стратегії розвитку Одеської облас­ної державної телерадіокомпанії дало змогу підвищити ефективність забезпе­чення якісного інформаційного обслуговування мешканців Одеської області (довідка від 29 квітня 2004 р. № 01-15/340).
Основні методологічні підходи щодо реалізації механізму управління якістю були використані у роботі Ради міністрів АРК при вдосконаленні процесів функціонування та розвитку республіканських міністерств, комітетів та відомств (довідка від 21 грудня 2005 р. № 01-27/3557), а також з метою підвищення якості процесів прийняття управлінських рішень та надання адміністративних послуг (довідка від 15 травня 2006 р. № 01-31/1507), що дало змогу оптимізувати окремі процедури під час прийняття рішень, скоротити часові та інформаційні втрати.
Теоретичні положення та наукові результати дослідження використані викладачами кафедри державного управління та місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту державного управління Національної ака­де­мії державного управління при Президентові України під час розробки програм та навчальних планів викладання дисциплін Організаційно-правові за­­сади державного управління”, Стратегічне планування”, при створенні мульти­медійного посібника та викладанні курсу Управління кризами та ризи­ка­ми” за програмою підготовки ма­гістрів державного управління (довідка від 3 листопада 2005 р. № 1/15-34-944).
Результати дослідження й зроблені на їх основі висновки створюють основу щодо:
подальшого дослідження механізмів функціонування системи дер­жав­ної служби в контексті її адаптації до умов змінного зовнішнього сере­довища, наближення до стандартів Європейського Союзу;
розробки рекомендацій щодо змісту нормативно-правових актів з питань підвищення якості функціонування системи державної служби, реорга­ні­заційних, інноваційних та комунікативних процесів, а також моти­вації державних службовців.
Запропоновані в дисертаційному досліджені наукові положення, висновки й рекомендації можуть бути використані:
у діяльності суб’єктів законодавчої ініціативи, а саме: Президента України, Кабінету Міністрів України, народних депутатів України в процесі підготовки та прийняття відповідних законодавчих актів щодо реформування та підвищення якості функціонування системи державної служби, а також Головного управління державної служби України під час підготовки проектів відповідних нормативних актів;
у роботі місцевих державних адміністрацій та інших органів публіч­ної влади при вдосконаленні їх функцій, структур, регламентів і розробці систем мотивації співробітників та систем управління якістю, стандартів управління якістю;
у навчальному процесі як дидактичний матеріал при підготовці та пере­підготовці фахівців у галузі державного управління, адміністративного права, політології, соціології тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, містить отримані особисто автором нові результати в галузі науки державного управління, які дають змогу більш ефективно вирішувати проблеми щодо вдосконалення механізмів функціонування системи держав­ної служби з урахуванням багатьох особливостей періоду суспільних реформ. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки інших дослідників (М.Д.Василенка, Н.М.Драгомирецької, В.М.Кривцової, І.М.Пахомова, О.П.Яку­бовського), у співавторстві з якими були опубліковані окремі наукові праці.
Апробація результатів дисертації. Ідеї та результати дисертаційного дослідження представлялися на 34 конференціях та інших заходах, присвячених різним аспектам розвитку державного управління та державної служби. Зокрема, основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на Міжнародній науковій конференції Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід” (Київ, 2000); науково-практичній конференції Державна регіональна політика: теоретичні засади формування і механізми реалізації” (Одеса, 2000); науково-практичній конференції за міжнародною участю Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001); у проектах Рublic Sector Capacity Building to Accelerate Reforms in Ukraine” (Краків, 2001); Fostering Democratic Changes in Ukraine through Strengthening Local Governments Capacities” (Краків, 2002); на семінарі-тренінгу Використання методології проектного менеджменту в регіональному управлінні” (Львів, 2001); на науково-практичній конференції Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону” (Одеса, 2003); науково-практичній конференції Академії державного управління при Президентові Республіки Білорусь Управление информа­ционн­ыми ресурсами” (Мінськ, 2003); у проекті NASPA-NISPAcee Developing Benchmarking in Bulgarian Public Sector (Administration)” (Софія, 2003-2004); на науково-практичній конференції за міжнародною участю Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), науково-практичній конференції Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського союзу” (Одеса, 2005).
Результати роботи обговорювалися на теоретико-методологічних семінарах та на засіданнях кафедри державного управління і місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України.
Публікації. За темою дисертацій опубліковано 44 наукові та науково-методичні праці. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у монографії, 21 статті у наукових фахових виданнях України, одинадцяти статтях в інших наукових виданнях, дев’яти тезах доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Серед публікацій, які додатково відображають наукові результати дисертації, 2 навчальних мультимедійних посібники (у співавторстві), 1 друкований навчальний посібник.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 415 сторінок. Дисертація містить 5 рисунків, 14 таб­лиць, 13 додатків. Список використаних джерел включає 454 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження підтвердило вихідну гіпотезу щодо необхідності впровадження теоретично обґрунтованої методології вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби, яка реалізується у процесах комунікації, мотивації, інноваційного розвитку, організаційних перетворень та управління якістю. Головні його результати свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань, дають змогу сформулювати висновки і рекомендації, які мають теоретичне, науково-прикладне й практичне значення та в комплексі вирішують важливу наукову проблему щодо створення цілісної методології вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби у період суспільних реформ.
На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації.
1. Аналіз наукових праць за темою дослідження засвідчив, що проблема механізмів функціонування системи державної служби в Україні у період суспільних реформ дотепер ще не була предметом окремого комплексного наукового дослідження. У працях фахівців розглядаються різні аспекти теорії державного управління, системи державної служби, окремих механізмів її функціонування, проте наукова розробка проблеми формування методологічних засад вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби є недостатньою. Тим часом створення інституту сучасної професійної державної служби, що відповідає європейським стандартам, є необхідною умовою подальших демократичних, економічних та соціальних перетворень у нашій країні. Тому актуальною є потреба у всебічному дослідженні даної проблеми.
2. Механізми функціонування системи державної служби мають базуватися на синтезованих компонентах науки державного управління та методологічного забезпечення державної служби. За таких умов методологія визначається як сукупність науково обґрунтованих положень щодо механізмів функціонування системи державної служби, яка може бути піддана аналізу, побудована на загальних принципах формування й функціонування систем. Вона має містити складові, що поєднуються за такими ознаками: належністю до теоретичних засад (закони, закономірності, принципи, закономірності, категорійний апарат); практичним спрямуванням (форми, методи, інструментарій); ресурсним забезпеченням (політичні, інституціональні, кадрові, інформаційні, матеріально-технічні, часові ресурси) та оцінним характером (моніторинг результатів функціонування).
3. У процесах функціонування системи державної служби слід враховувати специфіку використання загальнонаукових та специфічних закономірностей функціонування великих, динамічних, відкритих, імовір­нісних, самокерованих, текстологічних систем: загального взаємозв’язку та взаємодії, цілісності, залежності між рівнем різноманітності суб’єкта та об’єкта управління, єдності системи управління, пріоритету цілого над частиною, пропорційності і композиції, самозбереження, самоорганізації, синергії, врахування системи потреб, конкурентності кадрів, диференціа­лізації та універсалізації функцій.
4. Механізми функціонування системи державної служби з огляду на зміст основних понять категорійного апарату, сформульованих у дисертації, являють собою систему принципів, законів та процедур, які регламентують взаємодію системи державної служби та забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень щодо функціонування системи державної служби в період суспільних реформ. Це зумовлює необхідність урахування при розробці методології їх удосконалення особливостей державної служби перехідного періоду (динамічність, відкритість, імовірнісність, складність комунікативних зв’язків між підсистемами). Розвиток таких систем передусім пов’язується зі структурними змінами в системі й зовнішньому середовищі. Механізми функціонування визначають, як поводяться елементи системи в процесі її функціонування.
5. Розглядаючи механізм інновацій в системі державної служби, необхідно мати на увазі, що інновація є однією з імовірних реакцій системи на вплив зовнішнього середовища. Вивчаючи процес інновації, слід враховувати фактор часу, який дає змогу співвідносити процес інновації з іншими процесами, що відбуваються в системі. Доведено, що механізм інновацій є необхідним елементом розвитку державної служби в перехідний період. Запропоновано методику розвитку готовності державних службовців до прийняття інноваційних рішень. Вона може бути використана при підготовці, перепідготовці й підвищенні кваліфікації державних службовців, що дасть можливість формувати в них психологічну готовність до інновацій, уміння використовувати методи впровадження цих змін.
6. Доведено, що при розгляді механізмів мотивації в системі державної служби слід враховувати ціннісний аспект мотивації, який є особливістю суспільства перехідного періоду. Такий підхід пропонується реалізувати шляхом передачі керівниками частини своєї відповідальності за загальний результат безпосереднім виконавцям (створення тимчасових проектних груп у процесі виконанні окремих завдань). Запропоновано методологію створення системи мотивації державних службовців на базі інформації про їх потреби та поведінку. Досліджено, що розгляд механізмів мотивації в системі державної служби передбачає розробку сучасних моделей мотивації персоналу в умовах перехідного періоду. Такі моделі мають давати: по-перше, загальне уявлення про потенціал персоналу; необхідні структурні перетворення; відповідність людського потенціалу рівню складності діяльності в умовах суспільних реформ; по-друге, забезпечувати прогноз для оцінки часу й необхідних матеріальних ресурсів з метою мотивації, навчання і стимулювання необхідного типу поведінки окремих державних службовців і категорій персоналу в цілому.
7. Механізм організаційних перетворень у системі державної служби та її підсистем пов’язаний зі зміною цілей її функціонування, завдань, функцій тощо. Визначено, що процеси організаційних перетворень у системі державної служби мають охоплювати її цілі та стратегії, структури, елементи, технології функціонування (регламенти), ресурсне забезпечення (державні службовці, фінанси, нематеріальні ресурси та ін). Організаційні перетворення мають здійснюватись за узгодженою програмою, яка формалізується у вигляді відповідного документа та містить конкретні визначення щодо етапів та термінів реалізації.
З’ясовано, що якість реорганізаційних процесів в органах державного управління буде однаковою мірою залежати не тільки від опрацювання програми реорганізації та її реалізації, а й від готовності державних службовців до реорганізації, встановлення відповідного інноваційного та психологічного клімату, необхідних матеріальних та нематеріальних ресурсів.
Процеси адаптації (пристосування) системи державної служби до змінного середовища слід розглядати разом з процесами самоконкуренції”, пов’язаної із самовдосконаленням, трансформацією та розвитком як системи державної служби і її елементів і компонентів, так і суспільства в цілому.
8. Доведено, що в процесі функціонування та розвитку системи державної служби комунікативні процеси відіграють одну з найважливіших ролей забезпечення ефективного зворотного зв’язку із змінним зовнішнім середовищем. Ефективна внутрішньо- та зовнішньоорганізаційна комунікація є однією з необхідних складових успішного функціонування як системи державної служби, так і системи державного управління в цілому. Визначено, що система державної служби в цілому та її підсистеми мають бути пронизані мережею комунікаційних каналів, які покликані збирати, передавати та систематизувати інформацію про зовнішнє середовище, а також передавати повідомлення в зовнішнє середовище. Саме комунікація є засобом включення в зовнішнє середовище державної служби, забезпечує останній необхідний рівень взаємодії з аудиторіями, що її оточують.
9. Доведено, що при забезпеченні якості управлінських рішень та адміністративних послуг у системі державної служби необхідно враховувати додаткові елементи, які стосуються людського фактора в системі державної служби: культуру та етичні засади спілкування, доступність державних службовців для громадян, гнучкість форм та оперативність надання послуг, гігієну, безпеку, комфорт і естетику місця надання послуг, позитивний образ інституцій, що надають послуги. Обґрунтовано, що для підвищення якості функціонування системи державної служби після впровадження систем управління якістю в органи виконавчої влади необхідно провести сертифікацію згаданих систем на відповідність їх міжнародним стандартам ISO 9001-2001.
10. Наукові результати дослідження дають можливість визначити основні заходи щодо їх впровадження в практику державної служби, які б сприяли вдосконаленню механізмів її функціонування, а саме:
опанування методології вдосконалення механізмів функціонування державної служби, що має підвищити наукову обґрунтованість при розробці та реалізації її вихідних продуктів (управлінських рішень та послуг), покращити формування іміджу органів влади; гармонізувати нормативно-правове забезпечення процесів організаційного розвитку та управління якістю;
розробка Положення та створення спеціальної незалежної інституції, що не входить до складу Головного управління державної служби України, для реформування системи державної служби, яка б функціонувала на засадах дорадчого, консультативного органу з проведення якісного реформування державної служби, дасть можливість підходити до процесів реформування державної служби з позицій системності та цілісності. Ця структура має бути гнучкою, складатися з працівників, що мають професійну підготовку, необхідну для ефективного виконання поставлених завдань. До роботи в такій структурі необхідно залучити спеціалістів з бенчмаркінгу, реінжинірингу, управління якістю тощо;
запровадження в системі органів виконавчої влади підрозділів, які б здійснювали ефективний моніторинг зовнішнього середовища та сприяли ефективній комунікації органів влади із зовнішнім середовищем, розробляли стратегії вдосконалення комунікативних процесів, сприяли покращанню психологічного клімату. Такі підрозділи мають бути укомплектовані спеціалістами з моніторингу, оснащені відповідною технікою та сучасними методами здійснення моніторингу;
вирішення проблеми, пов’язаної з механізмами функціонування та розвитку системи державної служби, має бути багаторівневим і охоплювати всі рівні публічної влади: центральний, регіональний, місцевий для покращання системності та цілісності системи державної служби, а також продуктів цієї системи управлінських рішень та послуг;
створення підсистеми мотивації в системі державної служби, розробка окремого нормативного акта про систему мотивації та стиму­лювання в системі державної служби дадуть змогу адаптувати і впровадити в практику необхідні методики для вивчення мотивації державних службовців, пов’язати систему мотивації із системою розвитку службової кар’єри дер­жавних службовців
ініціювання розроблення і прийняття національної програми з розробки стандартів діяльності в системі державної служби прискорить запровадження системи управління якістю в діяльність органів виконавчої влади;
запровадження в системі професійного навчання державних служ­бовців спеціальних курсів з інноваційного розвитку дасть змогу підвищити рівень їх професіоналізму відповідно до вимог суспільства періоду сус­пільних реформ.
11. Дослідження виявило необхідність подальших розробок у даному науковому напрямі, зокрема:
вироблення наукового підходу до питань правового регулювання процесів функціонування та розвитку системи державної служби;
формування із сукупності правових актів щодо державної служби цілісної системи, яка б сприяла більш ефективному функціонуванню системи державної служби;
створення цілісної методології управління якістю в системі державної служби;
розробки для системи державної служби методології управління кризами та ризиками суспільного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абетка української політики.: Довід./ Кол. авт. : М. Томенко, Л. Бадешко, О. Воробйов та ін. К.: Смолоскип, 2000.- 268 с.
2. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность. М.: Мысль, 1976. 188 с.
3. Авер'янов В.Б. Законодавче врегулювання державної служби: стан та проблеми // Вісник держ. служби України. 1995. - № 1. С. 34 37.
4. Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні - К: Ін - Юре, 1997.- 48 с.
5. Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково правове забезпечення// Віче. 2002. - № 3. С.19 23.
6. Авер'янов В. Інститут державних секретарів: від концептуальної моделі до практичного запровадження // Вісник державної служби України. 2002. -№ 1. С. 71 78.
7. Авер'янов В.Б. До питання про поняття так званих "управлінських послуг"// Право України. 2002. - № 6. С. 125 126.
8. Авер'янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог// Право України. 2003. - № 9. С.24 30.
9. Авер'янов В. Система органів виконавчої влади: уточнення концептуальних засад реформування// Вісник держ. служби України. 2003. - № 2. С.25 31.
10. Адлер ЮЛ„ Шпер ВЛ. "Шесть сигм": еще одна дорога, ведущая к храму // Методи менеджмента качества. — 2000. — № 10. — С. 15—23.
11. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід та пропозиції для України. К.: Факт, 2003. 496 с.
12. Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади: Монографія / А. О.Чемерис, М.Д. Лисечко та ін./ За заг ред. А.О. Чемериса. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. 152 с.
13. Акофф Р. Планирование будущего корпорации: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1985. 327 с.
14. Акофф Р. Планирование в больших экономических системах: Пер. с англ. М.: Советское радио, 1972. 224 с.
15. Акофф Р.Л. Системы, организации и междисциплинарные исследования // Системные исследования. Ежегодник,1969. М.: Наука, 1969. - С. 143 164.
16. Алехин А.П. Основы отраслевого управления народным хозяйством. М.: МГУ, 1980. 296 с.
17. Алехин А.П. Советское административное право. Управление отраслями народного хозяйства. М.: МГУ, 1982. 288 с.
18. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. Л.: Сівт, 1995. 293 с.
19. Англійсько український словник термінів і понять з державного управління / Укл. Г. Райт. К.: Основи, 1996. 128 с.
20. Анисимов О.С., Дергач А.А. Основы общей и управленческой акмеологии. М.: РАГС,1995. 58 с.
21. Анисимов О.С., Смирнов А.А. Региональные аспекты мышления государственных служащих. М.: РАГС, 1998. 39 с.
22. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы: Избр. труды. М.: Наука, 1978. 400 с.
23. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. Санки-Петербург: Питер, 1999. 414с.
24. Антонова Е. Г. Государство как целостная система соціального управления. М.: Юрид. литература, 1996. 386 с.
25. Анфилатов В.С., Емельянов А.А., Кукушкин Системный анализ в управлении: Учеб. пособ. М.: Финансы и статистика, 2003. 368 с.
26. Арсеєнко А., Крищенко К., Привалов Ю. Сучасні проблеми функціонування державної служби (аналіз зарубіжних матеріалів)// Вісн. держ. служби України. 1997. - №4. С. 65 70.
27. Атаманчук Г. В. Новое государство: поиски, иллюзии, возможности. М.: Славянский диалог, 1996. 368 с.
28. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
29. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно функциональные вопросы): Учеб. пос.- М.: ОАО НПО "Экономика", 2000. 302 с.
30. Атаманчук Г. В. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісн. УАДУ. 2000. - №3. С.44 46.
31. Афанасьев В. Г. Человек в системах управления. М.: Знание, 1975. 64с.
32. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
33. Афанасьев В. Г. Моделирование как метод исследования социальных систем // Системные исследования. Методологические проблемы: Ежегодник, 1982. М.: Наука, 1982.
34. Афанасьев В. Г. Социальная информация. М.: Наука, 1993. 201с.
35. Бабосов Е.М. социология управления: учеб. пособие для вузов. Минск: Тетра Сиитемс, 2000.- 288 с.
36. Бажин И. И. Исследование систем управления: Компакт - учебник. Харьков: Консум, 2004. 336 с.
37. Бакуменко В. Д. Методологічний аналіз проблем діяльності через системний взаємозв’язок теорії і практики // Вісн. УАДУ. 1999. - №.2. С.256 268.
38. Бакуменко В. Д. Методологічний підхід до оцінки розвитку соціальних систем // Зб. наук. праць УАДУ. 1999. - Вип. 2.- Ч.1. С.89 95.
39. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посіб. К.: Міленіум, 2003. 256 с.
40. Бакуменко В., Сурмин Ю. Проблема різноманітності методології державного управління// Наук. практ. конф. " Ефективність державного управління в контексті глобалізації таєвроінтеграції". К.: Вид во НАДУ, 2003. Т.1. С.111 113.
41. Балабанов И.Т. Риск менеджмент. М.: Финансы и статистика, 1996. 192 с.
42. Бальцерович Л. Соціалізм, капіталізм, претворення. Харків: Каравела, 2000. 416с.
43. Баран Р. Досвід закордонних країн у системі мотивації та стимулювання персоналу// Регіональна економіка. - № 1.- 2005. С.24 35.
44. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы// Государство и право. - №12. 1996. С. 10 -18.
45. Бачило И.Л. Служащий советского государственного аппарата. М.: Юрид. лит.,1970. 278 с.
46. Бачило И.Л. Функции органов управления. М.: Юрид. лит.,1976. 198 с.
47. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество; опыт социального прогнозирования. М.; Академия, 1999. 956с.
48. Беляев Н.А., Керимов Д.А. Личность и закон. Л.: Знание, 1967. 48 с.
49. Берталанфи Л. фон Общая теория систем критический обзор// Системные исследования: Ежегодник, 1969. М.: Наука, 1969. С. 25 95.
50. Беспалько В. П., Татур Ю. Г. Системно методическое обеспечение учебно воспитательного процесса подготовки специалистов. М.: Высш. шк.,1989. 144с.
51. Бир С. Мозг фирмы/ Пер. с англ. М. М. Лопухина. М.: Радио и связь, 1993. 416 с.
52. Біла Л.Р. Система критеріїв щодо оцінки відповідності державного службовця займанній посаді// Наукові праці Одеської нац. юрид. академії. Т.2. О.: Юрид. літ. 2003. С.11 18.
53. Битяк Ю. Оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади головна мета адміністративної реформи в Україні// Вісник Академії правових наук України. 1999. - № 4. - С.10 18.
54. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно правові засади: Монографія Х.: Право, 2005. 304 с.
55. Битяк Ю. Проблеми визначення системи законодавства про державну службу// Право України. 2006. С.22 26.
56. Бичківський Р. Управління якістю: Навч. посіб. — Л.: ДУ "Львівська політехніка", 2000. — 329 с.
57. Блауберг И.В. Целостность и системность// Системные исследования: Ежегодник, 1977. М.: Наука, 1977. С.5 28.
58. Блауберг И.В., Юдин Е.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
59. Богданов А. А. Всеобщая организационная наука (Тектология). В 2-х т. - М.: Экономика, 1989.- т.1 304с.; т. 2 351с.
60. Богданов В.С. Феномен авторитету: соціально філософська гіпотеза структурування та моделювання в історії теорії. К.: Наук. думка, 1996. 237 с.
61. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента: Пер. с англ. Спб.: Питер, 1999. 809 с.
62. Боулдинг К. Общая теория систем скелет науки// Системные исследования: Ежегодник, 1969. М.: Наука, 1969. С.106 124.
63. Брасс А.А. Кадровая политика предприятия: содержание и обеспечение// Проблемы управления 4( 5). 2002. С. 47 52.
64. БСЭ/ Гл. ред. А.М. Прохоров. М.: Сов. энциклопедия, 1972. т.7. С.155 156.
65. Будзан Б. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи. К.: Основи, 2001. 349 с.
66. Бусленко Н. П. Моделирование сложных систем. М.: Наука, 1978. 400с.
67. Бурков В. Н. Основы математической теории активных систем. М.: Наука, 1977. - 255 с.
68. Валуев С. А. Системный анализ в экономике и организации производства. Л.: Политехника, 1991. 344с.
69. Василенко В.О., Шостка В.І., Клейменов О.М. Ситуаційний менеджмент: Навч. посіб. К.: Центр навч. літ ри, 2005. 372 с.
70. Василенко И.А. Административно государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учебное пособие. М.: Логос, 2000. 200 с.
71. Васильєв А.С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: організаційно правові проблеми. Одеса: АО БАХВА, 1997. 160 с.
72. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем/ Под общей ред. Е.Б. Кубко. К.: Юринком, 1997. 192 с.
73. Вебер М. Избранные произведения: Пер с нем.; Cист. общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; Предислю П.П. Гайденко. М.: Прогресc, 1990. 478 с.
74. Великий тлумачній словник української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТ " Перун", 2001. 1440 с.
75. Виннер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине. М.: Наука, 1983. 344с.
76. Виханський О.С. Стратегическое управление: Учебник. 2-е изд.,перераб. и доп.. М.: Гардарики, 2000. 296 с.
77. Власов В.А. Советский государственный аппарат. М.: Госюриздат, 1959. 374 с.
78. Власов В.А., Студеникин С.С. Советское адмимнистративное право. М.: Госюриздат, 1959. 535 с.
79. Волкова В. Н., Денисов А. А. Основы теории систем и системного анализа. Л.: Спб.: Изд во СПбГТУ, 1997. 510с.
80. Воронков А. А. Методы анализа и оценки государственных программ США. М.: Наука, 1986. 190с.
81. Воробьев В.А. Советская государственная служба. Ростов на Дону: РИНХ, 1975. 76 с.
82. Воронкова В.Г. Менеджмент у державних організаціях: навч. посіб. К.: Професіонал, 2004. 256 с.
83. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Культура державного управління: організаційний аспект. К.: Вид во УАДУ. 1998. 144 с.
84. Гвишиани Д. М. Организация и управление. М.: Изд во МВТУ им. Н. Э. Баумана, 1993.- 332с.
85. Герменчук В.В. Государственная служба: нравственный аспект// Проблемы управления. 4 (5). 2002. С.11 22.
86. Гиссин В.И. Управление качеством продукции: Учеб. пособие. — Рос­тов н/Д: Феникс, 2000. — 256 с.
87. Гличев А.В. Основы управления качеством продукции. — 2-е изд. — М.: РИА "Стандарты и качество", 2001. — 425 с.
88. Глудкин О.П„ Гуров А.И„ Зарин Ю.В. и. др. Всеобщее управление качест­вом: Учеб. для вузов. — М.: Горячая линия — Телеком, 2001. — 610 с.
89. Головдержслужба сертифікувала систему управління якістю// Вісник державної служби України. - №4. 2005. С.4 6.
90. Голубкова Е. П. Использование системного анализа в принятии плановых решений. М.: Экономика, 1982. 160с.
91. Горский Ю. М. Системно информационный анализ процессов управления. Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1988. 327 с.
92. Государственная служба (комплексный подход): Учеб. пособ. М.: Дело, 1999. 440 с.
93. Государственная служба основных капиталистических стран. М.: Наука, 1977. 291с.
94. Государственная служба: теория и организация / под общей ред. Е.В. Охотского Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 633с.
95. Государственная служба Российской Федерации: Учеб. пособие. М.: Юристъ, 1996. 207 с.
96. Государственное и муниципальное управление: Справочник / под ред. Н. И. Глазуновой, Ю. М. Забродина, А. Г. Поршнева. М.: Магистр, 1997. 494 с.
97. Государственное управление: основы теории и организации / Под ред. В. А. Козбаненко - М.: Статут, 2000. 912с.
98. Гурне Б. Державне управління .: Пер. з фр. К.: Основи, 1993. 165с.
99. Давыдов В.В. Проблема развивающего обучения. М.: Педагогика, 1986. 239 с.
100. Данильєва І.Е. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні: Автор. дисканд. юрид. наук 12.00.07/Інститут законодавства Верховної Ради України. К., 2005. 20 с.
101. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додер