ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ : ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ЗАНЯТОСТИ В УКРАИНЕ

Краткое описание

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
"ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ"

На правах рукопису

ТЕРЕХОВ Ігор Олександрович

УДК 35.071:331.526.2

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ
В УКРАЇНІ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ДЄГТЯР Андрій Олегович,
доктор наук з державного управління,
професор

Запоріжжя 2007

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1. Науково-теоретичні засади державного регулювання зайнятості

9

1.1. Сутність поняття "зайнятість" в системі державного регулювання

9

1.2. Розвиток системи забезпечення зайнятості в конкретних економіч-них умовах

25

1.3. Необхідні умови створення ефективної зайнятості в Україні

43

Висновки до розділу 1

55

Розділ 2. Аналіз державного регулювання зайнятості в Україні

59

2.1. Оцінка системи державного регулювання зайнятості і соціальна політика

59

2.2. Особливості державного регулювання українського ринку праці

72

2.3. Регіональні особливості державного регулювання зайнятості населення

91

Висновки до розділу 2

105

Розділ 3. Удосконалення державного регулювання зайнятості населення

110

3.1. Формування соціально-ринкового механізму регулювання зайнятості

110

3.2. Удосконалення інституційної структури ринку праці

130

3.3. Створення системи соціального захисту населення

142

Висновки до розділу 3

161

Висновки

166

Список використаних джерел

171

Додатки

185

ВСТУП

Актуальність теми. Серед ключових напрямів соціально-економічного розвитку України чільне місце посідають проблеми зайнятості населення та ринку праці. Поглиблення економічних реформ, зокрема перехід до етапу стабілізації та економічного зростання формування приватного сектора економіки, існування різних форм власності, розвиток конкурентних відносин, свобода підприємництва та вільний вибір видів зайнятості зумовлюють необхідність здійснення адекватної державної політики та застосування ефективних механізмів державного регулювання не тільки окремих елементів, а й усього циклу відтворення робочої сили, включаючи професійну підготовку та всі складові економічної активності населення.
Досвід економічних перетворень в Україні засвідчив хронічне відставання структурної перебудови системи зайнятості. Стихійна лібералізація зайнятості не супроводжувалася послідовною державною політикою, а також цілеспрямованим створенням широкої й доступної системи соціальних амортизаторів.
На сьогодні регулювання зайнятості в Україні залишається фрагментарним, розбалансованим та малоефективним і пристосовується до того, щоб амортизувати численні негативні явища, якими супроводжуються процеси системного реформування.
Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених, її різні аспекти досліджувались у працях таких українських науковців, як: А.Є.Ачкасов, Д.П.Богиня, В.Г.Бодров, І.К.Бондар, Н.П.Борецька, В.С.Васильченко, В.Є.Воротін, М.В.Гаман, М.І.Долішній, Т.А.Заєць, А.М.Колот, М.Х.Корецький, І.С.Кравченко, Ю.П.Лебединський, Г.І.Мостовий, М.К.Орлатий, В.А.Скуратівський, В.Г.Федоренко та ін. Серед зарубіжних учених необхідно відзначити праці Б.Д.Бреєва, Дж.М.Кейнса, А.Е.Котляра, Й.Шумпетера та інших.
Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, окремі аспекти проблеми державного регулювання зайнятості залишились невирішеними. Так, потребують подальшого дослідження теоретичні засади формування системи державного регулювання зайнятості. Не розроблено ефективного соціально-ринкового механізму регулювання зайнятості. Потребує вдосконалення інституційна структура зайнятості. Не визначено основні напрями формування надійної системи соціального захисту від безробіття.
Актуальність проблеми, її практичне значення і недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані у межах наукової теми Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" "Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів" (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає у розробці та обґрунтуванні соціально-ринкового механізму регулювання зайнятості.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретико-методичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного регулювання зайнятості.
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:
• дослідити теоретичні засади формування системи державного регулювання зайнятості;
• проаналізувати розвиток системи забезпечення зайнятості в конкретних економічних умовах;
• розглянути причини та тенденції процесу вивільнення працівників;
• проаналізувати стан державного регулювання зайнятості населення;
• дослідити формування ринку праці на загальнонаціональному та регіональному рівнях;
• розробити ефективний соціально-ринковий механізм регулювання зайнятості;
• удосконалити інституційну структуру зайнятості;
• визначити основні напрями формування надійної системи соціального захисту від безробіття.
Об'єктом дослідження виступає процес державного регулювання зайнятості в умовах ринкової економіки України.
Предметом дослідження є теоретичні аспекти та практичні рекомендації з удосконалення системи державного регулювання зайнятості.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що заходи з формування соціально-ринкового механізму регулювання зайнятості, створення умов розвитку взаємодії органів управління ринком праці на новому технологічному рівні, запровадження системи економічного стимулювання забезпечення зайнятості підприємствами будуть сприяти вдосконаленню державного регулювання в цій сфері та забезпеченню соціальних гарантій у реалізації громадянами права на працю, а також подоланню безробіттю, створенню нових робочих місць.
Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження стали положення марксистської економічної теорії щодо проблем відносин власності, товарності робочої сили, стану праці й капіталу, змісту найманої праці тощо, а також методологія кейнсіанської і неокласичної теорії в частині аналізу відносин зайнятості, суті і форм безробіття, функціонування та регулювання ринку праці. Дослідження інституційної структури ринку праці, її ефективності, питань державної політики зайнятості, а також системи соціального партнерства здійснювались із застосуванням інституційного і системно-функціонального підходів.
Основними методами дослідження є абстрактно-логічний підхід на базі системного аналізу процесів економічного життя і відносин зайнятості, який дає змогу простежити процеси становлення, функціонування та розвитку відносин зайнятості як історично певних типів. Застосування принципів порівняльного, структурно-функціонального й економіко-математичного підходів необхідне для якісного й кількісного аналізу досліджуваних явищ. Система зайнятості та засоби її забезпечення розглядалися на макро- і мікрорівнях.
У ході дослідження були вивчені праці вітчизняних і зарубіжних економістів та соціологів, що спеціалізуються у сфері вивчення різних аспектів проблем зайнятості; використовувалися збірки наукових статей, матеріали конференцій, журнальні статті, закони й інші нормативно-правові документи, що стосуються питань забезпечення зайнятості населення, соціального партнерства і регулювання соціально-трудових відносин.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування системи державного регулювання зайнятості населення.
У межах проведеного дослідження
вперше:
запропоновано й обґрунтовано соціально-ринковий механізм регулювання зайнятості, який передбачає: розробку ефективної регіональної моделі управління зайнятістю та активне регулювання ринку праці, яке включає систему економічного стимулювання (пільги з оподаткування, кредити, субсидії) підприємств, що гарантують зайнятість і створюють робочі місця;
удосконалено:
форми вивільнення працівників відносну й абсолютну, що дає змогу державним інституціям класифікувати всіх вивільнених на групи залежно від підстав, що призвели до витіснення цих працівників з виробництва;
критерії системи державної підтримки ефективної зайнятості: розвиток матеріального виробництва за переважно інтенсивним типом, без залучення додаткових трудових ресурсів; раціональний розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між підприємствами, галузями, регіонами; висока оплата трудових ресурсів, яка покликана виконувати стимулюючу роль в абсолютному й відносному скороченні кількості зайнятих на підприємствах працівників; серйозні якісні зміни в праці, які, перш за все, мають бути спрямовані на різке скорочення ручної праці; формування розвиненої мережі працевлаштування, підготовки, перепідготовки і профорієнтації працівників та незайнятих працездатних осіб, а також забезпечення соціальних гарантій для тих, хто бажає працевлаштуватися;
систему інформаційного забезпечення ринку праці шляхом створення Web-сервера на основі взаємодії таких інституційних структур: органів місцевої влади, вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, засобів масової інформації, інших установ;
набуло подальшого розвитку:
теоретичні підходи визначення ефективності соціальної політики держави на ринку праці, що полягають у дослідженні діяльності держави, спрямованій на пом’якшення соціальних суперечностей, її принципів, можливостей держави впливати на попит робочої сили;
визначення системи чинників, які впливають на стан і розвиток ринку праці: соціально-економічних, успадкованих, природо-ресурсних, зовнішньоекономічних, демографічних, міграційних, політичних, інституціональних.
Практичне значення одержаних результатів полягає у виробленні пропозицій щодо вдосконалення системи державного регулювання зайнятості. Розроблені рекомендації використані Харківською обласною державною адміністрацією при підготовці Програми соціально-економічного розвитку регіону (довідка №302/11-09 від 15.02.2007р.); Харківським обласним цент­ром зайнятості при розробці програми зайнятості населення Харківської області на 20072008 рр. (довідка № 209/11-16 від 16.01.2007р.)
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" при викладанні таких дисциплін: "Теорія державного управління", "Державне регулювання економіки", "Менеджмент персоналу" (довідка № 45 від 10.02.2007 р.), Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 397 від 20.02.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблені автором особисто і викладені в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях, конгресах: "Наука та інновації 2005" (м.Дніпропетровськ, 2005р.), "Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні" (м.Дніпропетровськ, 2005р.), "Державне управління та місцеве самоврядування" м.Харків (2006р.).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць (5 у наукових фахових виданнях) загальним обсягом 2,7 обл.-вид. арк.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 186 сторінок. Робота містить 8 рисунків, 5 таблиць, 1 додаток. Список використаних джерел складається з 168 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми державного регулювання зайнятості в Україні шляхом визначення заходів з формування соціально-ринкового механізму регулювання зайнятості, забезпечення розвитку взаємодії органів управління ринком праці на новому технологічному рівні, що сприяють удосконаленню державного регулювання у сфері зайнятості та забезпеченню соціальних гарантій. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Дослідження теоретичних засад формування системи державного регулювання зайнятості засвідчило, що в науковій літературі останніх років все ще недостатньо наведено визначення поняття "зайнятість", яке враховувало б усі моменти у сфері зайнятості. На наш погляд, тільки за умови всебічного розкриття соціально-економічного змісту зайнятості можна дати розширене трактування поняття "зайнятість".
Визначено, що зайнятість є найважливішою складовою соціального розвитку особи й суспільства і пов'язана із задоволенням різних потреб у сфері праці. Водночас вона є економічним феноменом, що дає змогу оцінити здатність систем зайнятості забезпечити максимальний економічний ефект. Таким чином, поняття зайнятості набуває якісно нового змісту: це соціально орієнтована зайнятість, що, у свою чергу, підвищує права особи як члена соціуму на працю.
2. Проаналізовано розвиток системи забезпечення зайнятості в конкретних економічних умовах та визначено, що кожна з економічних форм реалізації зайнятості населення має свої сутнісні характеристики і відповідає певному етапу розвитку суспільства, відображаючи існуючі економічні реалії. Всі форми зайнятості утворюють загальну модель зайнятості.
Запропоновано критерії системи державної підтримки ефективної зайнятості: розвиток матеріального виробництва за переважно інтенсивним типом, без залучення додаткових трудових ресурсів; раціональний розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між підприємствами, галузями, регіонами; висока оплата трудових ресурсів, яка покликана виконувати стимулюючу роль в абсолютному і відносному скороченні кількості зайнятих на підприємствах працівників; серйозні якісні зміни в праці, які, перш за все, мають бути спрямовані на різке скорочення ручної праці; формування розвиненої мережі працевлаштування, підготовки, перепідготовки і профорієнтації працівників і незайнятих працездатних осіб, а також забезпечення соціальних гарантій для тих, хто бажає працевлаштуватися.
3. Розглянуто причини, форми й загальні тенденції процесу вивільнення робочої сили. Встановлено, що вивільнення є і наслідком загального кризового стану української економіки, спаду суспільного виробництва, порушення господарських зв'язків тощо.
Вивільнення працівників є об'єктивним процесом переміщення робочої сили, зумовленим ліквідацією або докорінною реорганізацією робочих місць. Визначено форми вивільнення працівників: відносна й абсолютна, що дає змогу державним інституціям класифікувати всіх вивільнених на групи залежно від підстав, що призвели до витіснення цих працівників з виробництва.
4. На підставі проведеного аналізу визначено, що в майбутньому економіка має бути соціально орієнтованою. Гарантом цього має стати держава. Виступаючи носієм соціальності, держава є єдиним посередником між працею і власністю, здатним забезпечити нормативну базу для соціального партнерства, у рамках якого будуть погоджені їх соціально-економічні інтереси.
Виходячи з цього, запропоновано визначення соціальної політики як у діяльності держави, спрямованої на пом’якшення соціальних суперечностей ринку. Негативні властивості ринку в соціальній сфері можна лише пом’якшити, але не усунути, оскільки їх здатність до самовідтворення глибоко вкорінена в самій системі.
Розглянуто принципи соціальної політики, яких слід дотримуватись при реалізації її механізмів, та наведено суть кожного принципу. Аналіз соціальної політики стосовно ринку праці показав, що вона пов'язана насамперед з можливостями держави впливати на попит робочої сили. Вплив на ринок праці відбувається за допомогою коректування правових норм, скорочення доступу деяких груп працівників на ринок праці, інформування про його стан, фінансування системи перенавчання працівників. Результати соціальної політики в Україні є негативними. Це виявляється, насамперед, у порушеннях строків виплат заробітної плати населенню, низькому її рівні.
5. Досліджено ринок праці в Україні, який формується в складній обстановці після тривалого панування командно-адміністративних методів в економіці й утриманського настрою суспільства. Майже всі теорії ринку праці абсолютизують або роль попиту, або роль пропозиції.
Запропоновано розглядати ринок праці як систему суспільних відносин; соціальних, зокрема юридичних, норм; інститутів, що зумовлюють нормальне відтворення й ефективне використання праці при відповідній її кількості і якості винагороди.
Дослідження тенденцій формування цивілізованого ринку праці дало змогу визначити системи чинників, які впливають на стан і розвиток ринку праці: соціально-економічних; успадкованих; природо-ресурсних; зовнішньоекономічних; демографічних; міграційних; політичних; інституціональних.
6. Визначено, що активне регулювання зайнятості на ринку праці має здійснюватись на регіональному, місцевому рівні управління. Основними цілями системи управління ринком праці на регіональному рівні є: формування трудового потенціалу; забезпечення підприємств необхідними кадрами; забезпечення ефективної й динамічної зайнятості населення, навчання, перенавчання і працевлаштування працівників.
Запропоновано соціально-ринковий механізм регулювання зайнятості, який передбачає: розробку ефективної регіональної моделі управління зайнятістю, що зумовить підвищення ролі і відповідальності адміністрації та власників підприємств в розробці та прийнятті організаційно-економічних рішень, сприятиме одночасно і забезпеченню зайнятості, і раціональному використанню працівників на підприємствах; активне регулювання ринку праці, яке включає систему економічного стимулювання (пільги з оподаткування, кредити, субсидії) підприємств, що гарантують зайнятість і створюють робочі місця.
Запропонований соціально-ринковий механізм регулювання зайнятістю населення дає змогу більш комплексно й ефективно регулювати всі процеси, пов'язані з формуванням системи зайнятості в регіоні.
7. Дослідження інституційної структури засвідчило, що служби зайнятості є інститутами ринку праці і становлять найважливішу частину механізму його регулювання. Розглянувши діяльність служб зайнятості, було визначено, що сучасна служба зайнятості будується на таких принципах, які сприяють підвищенню ефективності програм і послуг на макро- і мікрорівні: інтеграція ключових функцій служби зайнятості; стратегія втручання для зниження тривалості безробіття; внутрішні індикатори ефективності програм і послуг служби зайнятості.
Запропоновано вдосконалити систему інформаційного забезпечення ринку праці шляхом створення Web-сервера на основі взаємодії таких інституційних структур: органів місцевої влади, вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, засобів масової інформації, інших установ.
8. Система соціального захисту є економічним інструментом, що регулює відтворення робочої сили й визначає повну вартість сукупної робочої сили суспільства. Загальні заходи соціального захисту доповнено специфічними видами допомоги окремим групам населення.
Виділено три великі соціально-демографічні групи населення, що формують ринок праці: особи, які вивільняються з тих чи інших причин із суспільного виробництва; молодь, яка вперше шукає роботу; жінки, які повертаються в суспільне виробництво після завершення відпустки по догляду за дитиною або не працювали до народження дитини.
Визначено, що пріоритетним напрямом у програмах управління зайнятістю першої категорії працівників може стати залучення їх у процеси внутрішньогалузевого й міжгалузевого перерозподілу трудових ресурсів при максимально можливому використанні їх професійної підготовки. Для молоді запропоновано створення мережі центрів профорієнтації, навчання. Для жінок визначена орієнтація на професійне навчання відносно нескладним професіям, на тимчасову роботу й роботу вдома, що не потребує високої кваліфікації.
Запропоновані заходи допоможуть пом'якшити нерівність різних груп населення на ринку праці, забезпечити соціальну захищеність найменш конкурентоспроможних з них. Організація практичної роботи в цьому напрямі входить до функцій державних служб зайнятості, у яких доцільно створити структурні підрозділи, спеціальні бюро, що займаються працевлаштуванням молоді, жінок, пенсіонерів, інвалідів тощо. Вирішення цього питання має здійснюватися з урахуванням специфіки регіону щодо формування, розподілу (перерозподілу), використання трудових ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ачкасов А.Є. Стратегія регулювання зайнятості населення України. Теорія і практика Житомир, 2002. 512 с.
2. Близнюк В. Оцінка регіональних ринків праці на основі інтегральних індексів розвиненості // Україна: аспекти праці. 2000. № 8. С.15-21.
3. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. К.: Знання-прес, 2000. 313 с.
4. Богиня Д.П., Семикіна М.В. Трудовий менталітет у системі мотивації праці. Кіровоград: Поліграф-Терція, 2000. 226 с.
5. Богиня Д.П. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати. К.: Інститут економіки НАНУ, 2001. 300 с.
6. Бодров В.Г., Кредисов А.І., Леоненко П.М. Соціальне ринкове господарство. К.: Наук. думка, 1995. 237 с.
7. Бодров В.Г. Державне регулювання трансформаційних процесів в економіці: інституціональний підхід // Вісник УАДУ. 2002. №4. С. 19.
8. Бондар І., Соколенко Н. Концептуальні основи державної політики розвитку трудового потенціалу України // Соціальний захист. 1998. № 8. С. 45-46.
9. Бондаренко М.И., Евтушенко А.Г. Экономика труда. Харьков, 1998. 194с.
10. БорецькаН.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми: Монографія. Донецьк: Янтар, 2001. 352с.
11. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. М.: Книжный мир, 2001. 895 с.
12. БратутаА. Совершенствование механизма управления депрессивными регионами // Экономика Украины. 2002. № 10. С. 43-48.
13. БреевБ.Д. Становление рыночных отношений и занятость населения // Общество и экономика. 1995. № 7-8. С. 162-165.
14. Брич В.Я. Регулювання ринку праці: регіональні аспекти. К.: Наук.-досл. центр з проблем зайнятості населення та ринку праці, 1997. 216 с.
15. Буртник Л. Партнерство як перспектива на шляху до розв’язання соціально-економічних проблем // Україна: аспекти праці. 2002. № 1. С.47-49.
16. Бухалков М., Бабордина О. Эффективная занятость персонала как фактор роста продуктивности труда // Человек и труд. 2001. № 10. С.51-53.
17. Бушмарин И.В. Современные требования к использованию трудовых ресурсов в свете мирового опыта // Общество и экономика. 1995. № 1. С.36-41.
18. Валентей С., Нестеров Л. Человеческий потенциал // Вопросы экономики. 1999. № 2. С. 90-102.
19. Валлерстайн И. Межгосударственная структура современной мир-системы // Социальная экономика. 2001. № 1. С. 44-52.
20. Васильченко В.С. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика. К., 2000. Т. 2. 550 с.
21. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2003. 252 с.
22. Васильченко В.С. Продуктивна зайнятість населення // Зайнятість та ринок праці. 1996. Вип.4. С. 15-30.
23. Введение в рыночную экономику: Учеб. пособ. для экон. спец. вузов / А.Я.Лившиц, И.Н.Никулина, О.А.Груздева и др. М.: Высшая школа, 1995. 447 с.
24. Венедиктов В.С. Наука трудового права на шляху соціальних перетворень та захисту прав людини // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: Матеріали науково-практичної конференції, м.Суми, 2-4 червня 2005 р. / За ред. проф. В.С.Венедиктова. X., 2005. С. 12.
25. Вишневская Н. Проблемы и перспективы рынка рабочей силы // Мировая экономика и международные отношения. 2000. № 8. С. 41-46.
26. Вишневская Н. Рынок рабочей силы в ретроспективе ХХ столетия // Мировая экономика и международные отношения. 2001. № 9. С. 52-61.
27. ВоловскаяН.М. Экономика и социология труда: Учебное пособие. М.: ИНФРА, 2001. С.101-102.
28. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія / В.Є.Воротін. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392с.
29. Вугальтер А.Л. Логика общественно-экономического процесса. К.: Ника Центр, 1999. 240 с.
30. ГалицяІ. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. 2002. №6. С.52-58.
31. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. К.: Вікторія, 2004. 231 с.
32. Гегель Г. Энциклопедия философских наук: В 3 т. М.: Мысль, 1977. Т.3. 471 с.
33. Геєць В. Про політику економічного зростання в Україні // Банківська справа 1999. № 2. С. 3-13.
34. Герасимчук В.І. Проблеми трансформації зайнятості і ринку праці України (методологія, аналіз, шляхи вдосконалення). К.: Вид-во ТОВ ПРИНТ ЕКСПРЕС”, 2001. 503 с.
35. Головко М.Л., Пастухов В.П. Зайнятість населення України: соціально-економічні, правові та історичні аспекти. К., 1998. С. 6.
36. Горелов Н.А. Экономика трудовых ресурсов: Учеб. пособ. для студ. экон. спец. вузов. М.: Высшая школа, 1989. 208 с.
37. Горловський Р. Мінімальна заробітна плата як інструмент мотивації праці // Україна: аспекти праці. 2003. № 1. С. 43-47.
38. Государственная программа занятости населения на 20012004 годы // Голос Украины. 2002. № 76. С. 6-11.
39. Гошовська В. Стабілізуюча роль середнього класу в Україні // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С. 15-19.
40. Грішанова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. К.: Знання, 2004. 535 с.
41. Гэлбрейт Дж.К. Экономические теории и цели общества: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1979. 406 с.
42. Добровольська Л.М. Соціальні видатки бюджету України // Фінанси України. 2002. № 2. С. 13-18.
43. Долішній М. та ін. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці / М.Долішній, С.Злупко, Т.Злупко, Т.Торкарський. Львів, 1997. С. 255.
44. Долішній М., Козоріз Г. Моделі державного регулювання в ринковій економіці // Економіка України. 1990. № 6. ‑ С. 13-23.
45. Дорин А.В. Экономическая социология: Учебное пособие. М.: ИП "Экоперспектива", 1997. 254 с.
46. Злупко С. Теоретико-методологические аспекты занятости в развитом социалистическом обществе / З.Н. Злупко. Киев, 1985. С. 13-25.
47. Економічна активність населення України у 2005 році: Стат. збірник / Державний комітет статистики України. К.: Держкомстат України, 2006 89с.
48. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол. С.В. Мочерний (від ред.) та ін. К.: Видавничий центр "Академія", 2000. Т. 1. 864 с.
49. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. 1008с.
50. Заец Р.В. Проблемы развития городов в переходный период. К.: Знание, 1996. С. 32.
51. Заєць Т.А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. К.: Ленвіт, 1997. 152 с.
52. Завшовська Г. Т. Економіка праці. К.: КНЕУ, 2000. 200 с.
53. Закон України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р. №804 // Відомості Верховної Ради України. 1991. №14. С.170-178.
54. Занятость и рынок труда: новые реалии, национальные приоритеты, перспективы / Л.С.Чижов, А.В.Кашепов, А.Д.Попов и др. М.: Наука, 2000. 254 с.
55. ЗапараС. Шляхи забезпечення продуктивної зайнятості в Україні // Право України. 2005. №11. С.72-75.
56. ІваницькаО.М. Фінансові ринки: Навчальний посібник. К.: Вид-во УАДУ, 1999. С. 95.
57. ІвашовМ.Ф. Актуальні питання економічної теорії та практики її застосування в державному управлінні: Навчальний посібник. К.: Вид-во НАДУ, 2004. С. 56-70.
58. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, А.К.Кінах, В.П.Семіноженко. К.: Знання України, 2002. 336с.
59. Каленюк І. Деякі проблеми організації та фінансування професійної підготовки кадрів // Україна: аспекти праці. 2001. № 8. С. 14-17.
60. Капелюшников Р. Российская модель рынка труда: что впереди? // Вопросы экономики. 2003. № 4. С. 83-100.
61. Кашепов А. Об оценке эффективности политики на рынке труда // Общество и экономика. 2001. № 6. С. 55-81.
62. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процентов и денег // Антология экономической классики. М., 1993. 458 с.
63. КимМ.Н. Трудовой потенциал: формирование, использование, управление: Учебное пособие. Xарьков: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2003. 248с.
64. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. М., 1999. С. 104-107.
65. Коваленко Н.І. Категорія продуктивна зайнятість: якісні характеристики // Зайнятість та ринок праці. 1999. Вип. 10. С. 43-48.
66. Колот А. Глобалізація економіки та її вплив на соціально-трудову сферу // Україна: аспекти праці. 2001. № 3. С. 23-29.
67. Колот А. Проблеми розбудови національної моделі соціально-трудових відносин // Україна: аспекти праці. 2002. № 5. С. 23-28.
68. КорецькийМ.Х. Система формування доходів місцевого самоврядування // Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. К.: НДФІ, 2004. Т. 5: Реформування міжбюджетних відносин і зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування / М.Я.Азаров, Ф.О. Ярошенко, В.Г. Бодров та ін. С. 75-88.
69. Корецький М.Х. Соціальна політика та інноваційних розвиток аграрної сфери економіки // Вісник УАДУ. 2003. №1. С. 395-398.
70. Корецкий М.Х. Человеческий капитал и национальная экономика // Соціально-економічні аспекти збалансування потреб в трудових ресурсах: Матеріали Міжн. науков.-практ. конф. Кіровоград: ДТУ, 2000. С. 17-20.
71. Комаров И. Гарантии занятости и мотивация персонала // Персонал. 2001. № 4. С. 40-45.
72. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. М.: Экономика, 1989. 523 с.
73. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Преса України, 1997. 80 с.
74. Котляр А.Э. О субъектах и объектах рынка труда // Человек и труд. 2003. № 5. С. 30-32.
75. Кострюков В. Занятость в условиях становления рыночных отношений // Современный менеджмент России. Ч 2 / Под. общ. ред. A.M. Омарова. М.: Изд-во РАГС, 1998. С. 80.
76. КравченкоІ.С. Досвід реформування системи виконавчої влади у країнах Центральної і Східної Європи та Російської Федерації // Вісник НАДУ при Президентові України. 2005. №2. С. 19.
77. Куліков Г. Підвищення реальної заробітної плати як провідний фактор мотивації праці в перехідній економіці України // Україна: аспекти праці. 2002. № 6. С. 12-17.
78. Кун Т.С. Структура научных революций: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1987. 300 с.
79. Куценко В.І., Євтушенко Г.І. Людський капітал як фактор соціального захисту населення: проблеми зміцнення // Зайнятість та ринок праці. 1999. Вип. 10. С. 136-145.
80. ЛібановаЕ.М., ПалійО.П. Ринок праці та соціальний захист: Навч. посіб. із соц. політики. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. 494с.
81. ЛібановаЕ.М. Ринок праці: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2003. 223с.
82. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки і сучасний стан / Е.М.Лібанова, Н.С.Власенко, О.С.Власюк та ін. К., 2002. 110 с.
83. Литвяков П. П. Научные основы использования трудовых ресурсов. М., 1969. 322 с.
84. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: Пер. с англ.: В 2 т. Таллинн, 1993. Т.1. 400 с.
85. МальтусТ., КейнсДж., ЛаринК. Антология экономической классики. М., 1993. С.353.
86. Маркс К. Капитал. Т. 1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 23. 2-е изд. М.: Политиздат, 1970. 908 с.
87. Маркс К. Капитал. Т. 2 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 24. 2-е изд. М.: Политиздат, 1971. 648 с.
88. Мартынов В. Роль заработной платы в регулировании занятости //Экономика Украины. 2001. - №1(462). С. 33-39.
89. Марцинкевич В., Кириченко Э. Регулирование отношений занятости в США // Мировая экономика и международные отношения. 2001. № 8. С.69-78.
90. Маршалл А. Принципы экономической науки: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1993. Т. 1. 414 с. (Экономическая мысль Запада).
91. Маслова И.С. Экономические вопросы перераспределения рабочей силы при социализме. М.: Наука, 1986. 230 с.
92. МерзлякА.В., МихайловЄ.П., КорецькийМ.Х., МихайловаГ.О. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник / Під ред. проф. Є.П. Михайлова. К.: Центр навчальної літератури, 2005. 240 с.
93. МихайловЄ.П., МерзлякА.В., КорецькийМ.Х., МихайловаГ.О. Економіка праці: Навчальний посібник. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. 238 с.
94. Мостовий Г.І. Державне регулювання ринку праці // Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах. Х.: УАДУ(ХФ), 2000. С. 3-10.
95. Мотивація праці в ринковій економіці: проблеми теорії і практики / Д.Богиня, Л.Долгова, Г.Кулікова та ін. К., 1997. 284 с.
96. Мочерний С., Плошников О. Економічна безпека в контексті державного суверенітету України //Економіка України. 1998. №4. С. 7-9.
97. Населення і трудові ресурси села: Навчальний посібник / За заг. ред. П.Т.Саблука, М.К.Орлатого; Кол. авт.: В.В.Вітвицький, С.О.Гудзинський, М.К.Орлатий та ін. К.: ІАЕ УААН, 2002. 277с.
98. Никифорова А.А. Рынок труда: занятость и безработица. ‑ М.: Международные отношения, 1999. ‑ 184 с.
99. Норт Д. "Институты, институциональные изменения и функционирование экономики". М.: Начала, 1997. 147 с.
100. Орлатий М.К. Методи системного аналізу розвитку соціальної інфраструктури села // Економіка АПК. 1997. № 3. С. 73-76.
101. ПавловськаН. Необхідність та шляхи забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати // Україна: аспекти праці. 2001. № 2. С. 10-16.
102. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. К., 2003. С. 9-16.
103. Петти В., Смит А., Рикардо Д. Антология экономической классики. М.: Еконов-Ключ, 1993. 522 с.
104. ПетроваТ. Державна політика зайнятості населення: проблеми та напрями актуалізації // Україна: аспекти праці. 2005. №5. С.3-12.
105. Праця України 2005: Статистичний збірник. К., 2006. 352 с.
106. Розвиток галузей соціально-культурного призначення в сільській місцевості / М.К.Орлатий, Ю.П.Лебединський, Г.Г.Науменко та ін. К.: Вид-во УАДУ, 2003. 75с.
107. РуженськийМ. Економічні та соціальні аспекти зайнятості населення в ринковій економіці // Людина та праця. 2005. №4. С.36-41.
108. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. К.: УАДУ, 1997. 362 с.
109. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. М.: Наука, 1993. 572 с.
110. СолдатенкоМ. Державні зусилля подолання бідності // Соціальний захист. 2001. № 10. С. 10-11.
111. Соціальні індикатори рівня життя населення: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. К., 2006. 243 с.
112. Статистичний щорічник України за 2005 рік. / Державний комітет статистики України К.: Консультант, 2006. 570 с.
113. Стратегия занятости / Л.С.Чижов, Г.П.Сергеева, С.Л.Волчков и др.; Под ред. Л.С.Чижова. М.: Экономика, 1990. 207 с.
114. Терехов І.О. Ефективність державної політики зайнятості в Україні на сучасному етапі державотворення // Теорія та практика державного управління. 2005. Вип. 3(12). С. 283-290.
115. Терехов І.О. Становлення соціальної політики державного регулювання зайнятості // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2006. № 4. С.166-170.
116. Терехов І.О. Соціально-економічні аспекти регулювання продуктивної зайнятості // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2005. № 1. С.108-111.
117. Терехов І.О. Умови формування політики зайнятості населення в Україні // Теорія та практика державного управління. 2005. Вип. 2(11). С.256-261.
118.